1 10 184 https://warcrimes.legalaid.gov.ua/files/original/2/1/_._._4.11.1948.pdf 414d67661c09f382449e2945782bbac7 PDF Text Text Міжнародний військовий трибунал щодо Далекого Сходу Рішення суду від 4 листопада 1948 року [Матеріали справи щодо злочину агресії – злочинів проти миру] Зміст ЧАСТИНА A - РОЗДІЛ I ................................................................................................................. 7 Заснування та порядок роботи Трибуналу .................................................................................. 7 ЧАСТИНА A - РОЗДІЛ IІ .............................................................................................................. 18 ПРАВО ...................................................................................................................................... 18 (a) ЮРИСДИКЦІЯ ТРИБУНАЛУ .................................................................................................. 18 (b) ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПОЛОНЕНИХ ....................................... 22 (c) ОБВИНУВАЛЬНИЙ АКТ ........................................................................................................ 25 ЧАСТИНА A -- РОЗДІЛ IІІ ............................................................................................................ 28 КОРОТКИЙ ВИКЛАД.................................................................................................................. 28 ВЗЯТІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ТА НАБУТІ ЯПОНІЄЮ ПРАВА .................................................................. 30 ПОДІ ДО 1 СІЧНЯ 1928 РОКУ .................................................................................................... 30 Китайсько-японська війна 1894-5 років ................................................................................... 30 ПЕРША МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ В ГААЗІ ..................................................................................... 31 БОКСЕРСЬКІ ЗАВОРУШЕННЯ 1899-1901 РОКІВ ........................................................................ 31 РОСІЙСЬКО-ЯПОНСЬКА ВІЙНА ................................................................................................ 32 ПОРТСМУТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР ...................................................................................... 32 �ПЕКІНСЬКИЙ ДОГОВІР ............................................................................................................. 33 Південно-Маньчжурська залізнична компанія ........................................................................ 33 ПОЛІТИКА ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ У КИТАЇ .................................................................................... 34 ЯПОНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІ ІДЕНТИЧНІ НОТИ 1908 РОКУ....................................................... 34 АНЕКСІЯ КОРЕЇ ......................................................................................................................... 35 СУПЕРЕЧЛИВІ ПРЕТЕНЗІЇ З БОКУ КИТАЮ ТА ЯПОНІЇ ................................................................. 35 ДВАДЦЯТЬ ОДНА ВИМОГА, КИТАЙСЬКО-ЯПОНСЬКИЙ ДОГОВІР 1915 ..................................... 36 ІНТЕРВЕНЦІЯ СОЮЗНИКІВ У РОСІЮ, 1917-20 .......................................................................... 37 РОСІЙСЬКО-ЯПОНСЬКА КОНВЕНЦІЯ В ПЕКІНІ 1925 РОКУ ....................................................... 37 МИРНИЙ ДОГОВІР 1919 РОКУ .................................................................................................. 38 ПАКТ ЛІГИ НАЦІЙ ...................................................................................................................... 39 МАНДАТ ТИХООКЕАНСЬКИХ ОСТРОВІВ ................................................................................... 40 МАНДАТНА КОНВЕНЦІЯ, ЯПОНІЯ ТА СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ, 1922 РІК ........................................... 41 ВАШИНГТОНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ ............................................................................................ 41 Договір чотирьох держав 1921 року ......................................................................................... 42 ГАРАНТІЇ ЧОТИРЬОХ ДЕРЖАВ НІДЕРЛАНДАМ І ПОРТУГАЛІЇ ...................................................... 42 ВАШИНГТОНСЬКИЙ ДОГОВІР ПРО ОБМЕЖЕННЯ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ ..................... 43 ДОГОВІР ДЕВ'ЯТИ ДЕРЖАВ ....................................................................................................... 44 КОНВЕНЦІЯ ЩОДО ОПІУМУ 1912 РОКУ .................................................................................... 46 ЗАКОНИ ВОЄННИХ ДІЙ ............................................................................................................ 46 ПАКТ КЕЛЛОГА-БРІАНА ............................................................................................................. 47 ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ ЩОДО ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ ..................................................... 48 ЧАСТИНА B - РОЗДІЛ IV ............................................................................................................. 52 ВІЙСЬКОВЕ ДОМІНУВАННЯ ЯПОНІЇ ТА ПІДГОТОВКА ДО ВІЙНИ ............................................... 52 ВСТУП ....................................................................................................................................... 52 ЕКСПАНСІОНІСТСЬКА ПРОПАГАНДА ПРОТЯГОМ ПЕРІОДУ КАБІНЕТУ ХАМАГУЧІ ...................... 53 ЗАХОПЛЕННЯ МАНЬЧЖУРІЇ ПРОТЯГОМ ПЕРІОДУ КАБІНЕТУ ІНУКАЙ ........................................ 53 ПІДГОТОВКА ДО ВІЙНИ ПРОТЯГОМ ПЕРІОДУ КАБІНЕТУ САЙТО ............................................... 54 2 �РОЗШИРЕННЯ АРМІЇ ТА УРЯДОВА ЕКОНОМІЧНА ПІДГОТОВКА НА КОНТИНЕНТІ У 1935 РОЦІ .. 56 ПРИЙНЯТІ ПРИНЦИПИ............................................................................................................. 57 ЕКОНОМІЧНА ТА ПРОМИСЛОВА ПІДГОТОВКА ХІРОТА ДО ВІЙНИ ............................................. 59 ПЛАНИ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ПРОТЯГОМ ВІЙНИ......................................... 60 ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКА ПІДГОТОВКА ........................................................................................ 61 ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЯПОНІЇ ЗГІДНО З УГОДАМИ ЩОДО ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОГО РОЗЗБРОЄННЯ ........................................................................................................................ 61 ПОСАДИ ОБВИНУВАЧЕНИХ ЗА ЧАСІВ УРЯДУ ХІРОТИ ............................................................... 63 ХАШИМОТО І ТОВАРИСТВО МОЛОДИХ ЧОЛОВІКІВ ВЕЛИКОЇ ЯПОНІЇ ....................................... 65 ІСТОРІЯ ВІЙСЬКОВОГО НАВЧАННЯ У ШКОЛАХ ТА УНІВЕРСИТЕТАХ .......................................... 65 ІСТОРІЯ ЦЕНЗУРИ ТА ПОШИРЕННЯ ПРОПАГАНДИ ................................................................... 67 ПОЛІТИКА ХАШИМОТО У 1936 РОЦІ ......................................................................................... 68 ДЕТАЛЬНІ ПЛАНИ ПРОМИСЛОВОСТІ НА ПІДТРИМКУ ВІЙНИ ЩОДО ВИРОБНИЦТВА МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ У ВІЙСЬКОВИХ ЦІЛЯХ ......................................................... 68 ЧАСТИНА B - РОЗДІЛ IV ............................................................................................................. 69 ТИХООКЕАНСЬКА ВІЙНА .......................................................................................................... 69 ЯПОНСЬКА ПОЛІТИКА У 1940 РОЦІ .......................................................................................... 72 ЗАЯВИ ТАЇЛАНДУ ...................................................................................................................... 74 ПЛАНИ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ФРАНЦУЗЬКОГО ІНДОКИТАЮ ТА ТА ЛАНДУ ДЛЯ НАПАДУ НА СИНГАПУР ................................................................................................................................ 75 ВІДНОСИНИ З США ТА ВЕЛИКОБРИТАНІЄЮ ............................................................................ 76 ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ПІДГОТОВКИ................................................................................................. 81 ІМПЕРСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ - 6 ВЕРЕСНЯ 1941 РОКУ................................................................. 82 ПРОДОВЖЕННЯ ПІДГОТОВКИ ДО ВІЙНИ ................................................................................. 84 ПЕРЕГОВОРИ ЗІ СПОЛУЧЕНИМИ ШТАТАМИ АМЕРИКИ ПРОДОВЖУЮТЬСЯ ............................. 85 РІШЕННЯ ПРО ВІЙНУ - 12 ЖОВТНЯ 1941 РОКУ ......................................................................... 87 ТОДЗЬО СТАЄ ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРОМ - 18 ЖОВТНЯ 1941 РОКУ .................................................. 90 ПІДГОТОВКА ДО ВІЙНИ ТРИВАЛА ЗА ЧАСІВ ТОДЗЬО ................................................................ 92 НАКАЗ ФЛОТУ ПРО АТАКУ ......................................................................................................... 94 3 �КОНФЕРЕНЦІЯ ЗВ'ЯЗКУ - 30 ЛИСТОПАДА 1941 РОКУ ............................................................... 94 ІМПЕРСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1 ГРУДНЯ 1941 РОКУ ..................................................................... 95 ПЕРЛ-ХАРБОР ........................................................................................................................... 96 КОТА-БАРУ ................................................................................................................................ 97 ФІЛІППІНИ, ВЕЙК І ГУАМ ........................................................................................................... 98 ГОНКОНГ .................................................................................................................................. 98 ШАНХАЙ ................................................................................................................................... 98 ЯПОНСЬКА НОТА, ВРУЧЕНА У ВАШИНГТОНІ 7 ГРУДНЯ 1941 РОКУ ........................................... 99 ОФІЦІЙНЕ ОГОЛОШЕННЯ ВІЙНИ ........................................................................................... 101 ВИСНОВКИ ............................................................................................................................. 101 ЧАСТИНА Б. РОЗДІЛ VIII .......................................................................................................... 106 КОНВЕНЦІЙНІ ЗЛОЧИНИ (звірства/найтяжчі міжнародні злочини) ...................................... 106 ТВЕРДЖЕННЯ, ЩО ЗАКОНИ ВІЙНИ НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ВЕДЕННЯ ВІЙНИ В КИТА ...... 108 ФОРМУЛЮВАННЯ ВІЙСЬКОВО ПОЛІТИКИ ............................................................................ 109 ДО ПОЛОНЕНИХ, ЗАХОПЛЕНИХ У КИТАЙСЬКІЙ ВІЙНІ, СТАВИЛИСЯ ЯК ДО БАНДИТІВ .......... 111 ПОЛІТИКА ЗАЛИШИЛАСЯ НЕЗМІННОЮ ПІСЛЯ ІНЦИДЕНТУ НА МОСТУ МАРКО ПОЛО .......... 112 НАНКІНСЬКІ ЗҐВАЛТУВАННЯ .................................................................................................. 113 ВІЙНА ПОШИРИЛАСЯ НА КАНТОН І ХАНКОУ .......................................................................... 117 СОЛДАТИ, ЯКІ ПОВЕРНУЛИСЯ, РОЗПОВІЛИ ПРО ЗВІРСТВА, СКОЄНІ НИМИ ......................... 119 ВБИВСТВО ПОЛОНЕНИХ АВІАТОРІВ ....................................................................................... 120 МАСОВІ ВБИВСТВА ................................................................................................................. 124 ВІДДАННЯ НАКАЗІВ ПРО МАСОВІ ВБИВСТВА ......................................................................... 130 МАРШІ СМЕРТІ ........................................................................................................................ 131 ІНШІ ПРИМУСОВІ МАРШІ ........................................................................................................ 133 БІРМАНО-СІАМСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ ........................................................................................... 134 КАТУВАННЯ ТА ІНШЕ НЕЛЮДСЬКЕ ПОВОДЖЕННЯ................................................................. 139 ВІВІСЕКЦІЯ ТА КАНІБАЛІЗМ ..................................................................................................... 144 НАПАДИ НА СУДНА З ПОЛОНЕНИМИ .................................................................................... 146 4 �ПІДВОДНА ВІЙНА ................................................................................................................... 149 НЕЛЕГАЛЬНИЙ ПРИМУС ДО ПРАЦІ, СТАГНАЦІЯ ТА НЕХТУВАННЯ УВ'ЯЗНЕНИХ ТА ІНТЕРНОВАНИХ ...................................................................................................................... 151 ВРАХУВАННЯ РАСОВИХ ПОТРЕБ У ЖІ ТА ОДЯЗІ ..................................................................... 153 ЖИТЛО.................................................................................................................................... 154 Робота .................................................................................................................................... 155 ПРАЦЯ МІСЦЕВИХ ЖИТЕЛІВ ................................................................................................... 155 УВ'ЯЗНЕНИХ ТА ІНТЕРНОВАНИХ ЗМУШУЮТЬ ПРИЙНЯТИ ПРИСЯГУ ...................................... 156 ПРИЗНАЧЕННЯ НАДМІРНОГО ТА НЕЗАКОННОГО ПОКАРАННЯ .............................................. 157 ПРИНИЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ .............................................................................. 161 СИСТЕМА................................................................................................................................ 163 ЯПОНІЯ ПОГОДИЛАСЯ ЗАСТОСОВУВАТИ ЖЕНЕВСЬКУ КОНВЕНЦІЮ 1929 РОКУ ................... 163 ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ З ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИМИ ЯК ПОЛІТИКА ............................... 165 ТАБОРИ ДЛЯ ПОЛОНЕНИХ ТА Х АДМІНІСТРАЦІЯ ................................................................... 166 ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИЙ ФЛОТ БРАВ УЧАСТЬ У СИСТЕМІ ...................................................... 167 АДМІНІСТРУВАННЯ СИСТЕМИ В САМІЙ ЯПОНІ ..................................................................... 168 АДМІНІСТРУВАННЯ СИСТЕМИ НА ФОРМОЗІ, В КОРЕ ТА НА САХАЛІНІ................................... 168 АДМІНІСТРУВАННЯ СИСТЕМИ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ............................................... 169 ОБВИНУВАЧЕНІ, ЯКІ КЕРУВАЛИ СИСТЕМОЮ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ......................... 169 ПРОТЕСТИ СОЮЗНИКІВ ......................................................................................................... 171 ЧАСТИНА В - РОЗДІЛ IX ........................................................................................................... 177 ВИСНОВКИ ЗА ПУНКТАМИ ОБВИНУВАЛЬНОГО АКТУ ............................................................. 177 ЧАСТИНА C - РОЗДІЛ X ........................................................................................................... 182 ВИРОКИ .................................................................................................................................. 182 АРАКІ Садао............................................................................................................................ 182 ДОХІХАРА Кендзі ..................................................................................................................... 183 ХАШИМОТО Кінґоро................................................................................................................ 185 ХАТА Шунроко ......................................................................................................................... 186 ХІРАНУМА Кіічіро .................................................................................................................... 187 5 �ХІРОТА Кокі ............................................................................................................................. 188 ХОШИНО Наокі....................................................................................................................... 190 ІТАГАКІ Сейшіро ...................................................................................................................... 191 КАЯ Окінорі............................................................................................................................. 194 КІДО Коічі ............................................................................................................................... 194 КІМУРА Хейтаро ...................................................................................................................... 196 КОІСО Куніакі.......................................................................................................................... 198 Мацуї Іване ............................................................................................................................. 199 МІНАМІ Дзіро .......................................................................................................................... 200 МУТО Акіра ............................................................................................................................. 201 OKA Такасумі........................................................................................................................... 203 ОШІМА Хіросі .......................................................................................................................... 203 САТО Кенріо ............................................................................................................................ 204 ШІҐЕМІЦУ Мамору .................................................................................................................. 206 ШІМАДА Шігетаро ................................................................................................................... 208 ШІРАТОРІ Тошіо....................................................................................................................... 209 СУЗУКІ Тейічі ........................................................................................................................... 211 ТОГО Шігенорі ........................................................................................................................ 212 ТОДЗЬО Хідекі ........................................................................................................................ 213 УМЕЗУ Йошідзіро ................................................................................................................... 216 6 �СУДОВИЙ ПРИСТАВ: Наразі відбувається засідання Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу. ПРЕЗИДЕНТ: Присутні всі обвинувачені, окрім ХІРАНУМИ, ШІРАТОРІ та УМЕЗУ. Хірург в'язниці Сугамо засвідчив, що вони хворі і не можуть бути присутніми на сьогоднішньому судовому засіданні. Довідки будуть записані та збережені. СУДОВИЙ ПРИСТАВ: СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ АМЕРИКИ, КИТАЙСЬКА РЕСПУБЛІКА, СПОЛУЧЕНЕ КОРОЛІВСТВО ВЕЛИКОЇ БРИТАНІЇ ТА ПІВНІЧНОЇ ІРЛАНДІЇ, СОЮЗ РАДЯНСЬКИХ СОЦІАЛІСТИЧНИХ РЕСПУБЛІК, СПІВДРУЖНІСТЬ АВСТРАЛІЇ, КАНАДА, РЕСПУБЛІКА ФРАНЦІЯ, КОРОЛІВСТВО НІДЕРЛАНДІВ, НОВА ЗЕЛАНДІЯ, ІНДІЯ ТА СПІВДРУЖНІСТЬ ФІЛІППІН. ПРОТИ АРАКІ Садао, ДОХІХІРА Кендзі, ХАСІМОТО Кінґоро, ХАТА Шунроку, ХІМАНУМА Кіічіро, ХІРОТА Кокі, ХОШІНО Каокі, ІТАҐАКІ Сейшіро, КАЯ Окінорі, КІДО Коічі, КІКУРА Хейтаро, КОІСО Куніякі, МАЦУЇ Іване, МАЦУОКА Йосуке, МІНАМІ Дзіро, МУТО Акіра, МАГАНО Осамі, ОКА Такасумі, ОКАВА Шумей, ОСІМА Хіросі, САТО Кенріо, ШІГЕМІЦУ Мамору, ШІМАДА Шігетаро, ШІРАТОРІ Тосіо, СУЗУКІ Тейічі, ТОДЗЬО Шігенорі, ТОДЗЬО Хідекі, ОМЕЗУ Йошідзіро ВИРОК МІЖНАРОДНОГО ВІЙСЬКОВОГО ТРИБУНАЛУ ЩОДО ДАЛЕКОГО СХОДУ. ПРЕЗИДЕНТ: Зараз я зачитаю рішення Міжнародного військового трибуналу щодо Далекого Сходу. Заголовок та офіційна частина не читаються.Це провадження було розпочато з подання обвинувального акта до Офісу Генерального секретаря належним чином призначеним Головним прокурором у справах про воєнні злочини 3 травня 1947 року. ЧАСТИНА A - РОЗДІЛ I Заснування та порядок роботи Трибуналу 7 �Трибунал був створений на підставі та на виконання Каїрської декларації від 1 грудня 1943 року, Потсдамської декларації від 26 липня 1945 року, Акта про капітуляцію від 2 вересня 1945 року та Московської конференції від 26 грудня 1945 року. Каїрська декларація була прийнята Президентом Сполучених Штатів Америки, Головою Національного уряду Китайської Народної Республіки та Прем'єр-міністром Великої Британії. У ній йдеться про наступне: «Кілька військових місій домовилися про майбутні військові операції проти Японії. Три великі союзники висловили свою рішучість чинити невпинний тиск на своїх жорстоких ворогів на морі, суші і в повітрі. Цей тиск вже зростає». «Три великі союзники ведуть цю війну, щоб стримати і покарати агресію Японії. Вони не бажають ніякої вигоди для себе і не думають про територіальну експансію. Саме з цією метою Японія має повернути всі острови в Тихому океані, які вона захопила або окупувала з початку Першої світової війни в 1914 році, і також всі території, які Японія вкрала у китайців, такі як Маньчжурія, Формоза і Пескадорські острови, повинні бути повернуті Китайській Республіці. Японія також буде вигнана з усіх інших територій, які вона захопила насильством і жадібністю. Вищезгадані три великі держави, пам'ятаючи про поневолення народу Кореї, сповнені рішучості, що з часом Корея стане вільною і незалежною». «Маючи на увазі ці цілі, три члени Альянсу, в гармонії з Організацією Об'єднаних Націй, які воюють з Японією, продовжуватимуть наполегливо проводити серйозні і тривалі операції, необхідні для забезпечення беззастережної капітуляції Японії». Потсдамська декларація була прийнята Президентом Сполучених Штатів Америки, Головою Національного уряду Китайської Народної Республіки та Прем'єр-міністром Великої Британії, а згодом до неї приєднався Союз Радянських Соціалістичних Республік. Її основні положення, що мають відношення до справи, є наступними: «Японії повинна бути надана можливість закінчити цю війну». «Треба назавжди усунути владу і вплив тих, хто обманював і вводить в оману народ Японії, підштовхнувши його до завоювання світу, бо ми наполягаємо на тому, що новий порядок миру, безпеки і справедливості неможливий доти, доки безвідповідальний мілітаризм не буде витіснений зі світу». 8 �«Умови Каїрської декларації повинні бути виконані, і японський суверенітет повинен бути обмежений островами Хонсю, Хоккайдо, Кюсю, Сікоку і такими дрібними островами, які ми визначимо». «Ми не маємо наміру поневолити японський народ як расу або знищити його як націю, але суворе правосуддя буде застосовано до всіх військових злочинців, включаючи тих, хто знущався над нашими полоненими». Акт про капітуляцію був підписаний від імені імператора та уряду Японії і від імені дев'яти союзних держав. Він містить, серед іншого, наступні проголошення, зобов'язання та розпорядження: «Цим ми проголошуємо безумовну капітуляцію перед союзними державами японського імператорського генерального штабу і всіх японських збройних сил та всіх збройних сил під японським контролем, де б вони не знаходилися». «Цим ми зобов'язуємося за Імператора, японський уряд та їхніх наступників сумлінно виконувати положення Потсдамської декларації, видавати будь-які накази та вживати будь-яких заходів, які можуть вимагатися Верховним головнокомандувачем Об'єднаних збройних сил або будь-якими іншими призначеними представниками Об'єднаних збройних сил з метою виконання цієї Декларації». «Повноваження Імператора та японського уряду щодо управління державою підлягають Верховному головнокомандувачу союзних держав, який вживатиме таких заходів, які він вважатиме за потрібне для виконання цих умов капітуляції. Цим наказуємо всім цивільним, військовим і морським посадовцям підкорятися і виконувати всі прокламації, накази і директиви, які Верховний головнокомандувач союзних держав вважатиме необхідними для здійснення цієї капітуляції і які будуть видані ним або за його розпорядженням». На Московській конференції було домовлено між урядами Сполучених Штатів Америки, Великої Британії та Союзу Радянських Соціалістичних Республік за згодою Китаю про те, що «Верховний головнокомандувач видає всі накази щодо виконання умов капітуляції, окупації та контролю над Японією, а також директиви, що доповнюють їх». Користуючись цими повноваженнями, 19 січня 1946 року генерал МакАртур, Верховний головнокомандувач союзних військ, спеціальною постановою заснував Трибунал для «судового розгляду справ осіб, які звинувачуються індивідуально або як члени організацій, 9 �або в обох якостях, у правопорушеннях, які включають злочини проти миру». Конституція, юрисдикція та функції Трибуналу були оголошені в Прокламації такими, що викладені в Статуті Трибуналу, затвердженому Верховним головнокомандувачем того ж дня. Перед початком судового розгляду до Статуту було внесено кілька змін. 15 лютого 1946 року Верховний Головнокомандувач видав наказ про затвердження дев'яти членів Трибуналу, призначених відповідно кожною з союзних держав. Цей наказ також передбачає, що «відповідальність, повноваження та обов'язки членів Трибуналу викладені в його Статуті». Однією з поправок до Статуту максимальна кількість суддів була збільшена з дев'яти до одинадцяти, щоб дозволити призначення суддів, висунутих Індією та Співдружністю Філіппін. Наступними наказами були призначені нинішні судді зі Сполучених Штатів Америки та Франції, які замінили попередніх суддів, що пішли у відставку, а також судді з Індії та Філіппін, які були призначені. Відповідно до положень статті 9 (с) Статуту кожному з обвинувачених до відкриття судового розгляду було призначено адвоката за власним вибором для представлення його інтересів; кожного обвинуваченого представляли американські та японські адвокати. 29 квітня 1946 року до Трибуналу було подано обвинувальний акт, який був попередньо вручений обвинуваченим відповідно до правил процедури, прийнятих Трибуналом. Обвинувальний акт є довгим і містить п'ятдесят п'ять пунктів, за якими двадцять вісім обвинувачених звинувачуються у злочинах проти миру, звичайних воєнних злочинах і злочинах проти людяності в період з 1 січня 1928 року по 2 вересня 1945 року. Його можна підсумувати наступним чином:  За пунктом 1 всі обвинувачені звинувачуються у змові як керівники, організатори, підбурювачі або пособники в період з 1 січня 1928 року по 2 вересня 1945 року з метою змусити Японію, самостійно або разом з іншими країнами, вести агресивні війни проти будь-якої країни або країн, які могли б протистояти її меті забезпечити військове, військово-морське, політичне та економічне панування у Східній Азії, Тихому та Індійському океанах, а також у прилеглих до них країнах і на сусідніх островах.  Пункт 2 звинувачує всіх обвинувачених у змові протягом того ж періоду з метою змусити Японію вести агресивну війну проти Китаю, щоб забезпечити повне 10 �панування над китайськими провінціями Ляонін, Кірін, Хейлунцзян (Канчурія) і Джехол.  Пункт 3 звинувачує всіх обвинувачених у змові в той самий період, щоб змусити Японію розв'язати агресивну війну проти Китаю з метою забезпечення повного панування в Китаї.  Пункт 4 звинувачує всіх обвинувачених у змові з метою змусити Японію, самостійно або разом з іншими країнами, розв'язати агресивну війну проти Сполучених Штатів, Британської Співдружності, Франції, Нідерландів, Китаю, Португалії, Таїланду, Філіппін і Союзу Радянських Соціалістичних Республік, щоб забезпечити повне панування у Східній Азії та Тихому океані, а також в Індійському океані та його прилеглих країнах та сусідніх островах.  Пункт 5 звинувачує всіх обвинувачених у змові з Німеччиною та Італією, щоб Японія, Німеччина та Італія взаємно допомагали одна одній в агресивній війні проти будьякої країни, яка може виступити проти них, з метою досягнення цими трьома країнами повного панування над усім світом, кожна з яких мала б особливе панування у своїй власній сфері, а сфера Японії охоплювала Східну Азію, Тихий та Індійський океани.  Пункти 6-17 звинувачують усіх обвинувачених, окрім ШІРАТОРІ, у плануванні та підготовці агресивної війни проти названих країн.  Пункти 18-26 звинувачують усіх обвинувачених у розв'язанні агресивної війни проти названих країн.  Пункти з 27 по 36 звинувачують усіх обвинувачених у веденні агресивної війни проти названих країн.  Пункт 37 звинувачує деяких обвинувачених у змові з метою вбивства членів збройних сил і цивільних осіб США, Філіппін, Британської Співдружності, Нідерландів і Таїланду шляхом початку незаконних військових дій проти цих країн в порушення Гаазької конвенції № III від 18 жовтня 1907 року. 11 � Пункт 38 звинувачує тих же обвинувачених у змові з метою вбивства військовослужбовців і цивільних осіб шляхом розв'язання бойових дій всупереч угоді між Сполученими Штатами та Японією від 30 листопада 1908 року, Договору між Великою Британією, Францією, Японією та США від 13 грудня 1921 року, Паризького пакту від 27 серпня 1928 року та Договору про єдність між Таїландом та Японією від 12 червня 1940 року.  Пункти 39-43 звинувачують тих самих обвинувачених у скоєнні 7 і 8 грудня 1941 року вбивств у Перл-Харборі (пункт 39), Кохті-Бахру (пункт 40), Гонконзі (пункт 41), на борту «Корабля Її Величності Петрел», у Шанхаї (пункт 42) і в Давао (пункт 43).  Пункт 44 звинувачує всіх обвинувачених у змові з метою масового вбивства військовополонених і цивільних осіб, які перебували під владою Японії.  Пункти 45-50 звинувачують деяких обвинувачених у вбивстві роззброєних солдатів і цивільних осіб у Нанкіні (пункт 45), Кантоні (пункт 46), Ханькоу (пункт 47), Чанші (пункт 48), Хеньяні (пункт 49), а також у Квейліні та Лючові (пункт 50).  Пункт 51 звинувачує деяких обвинувачених у вбивстві військовослужбовців збройних сил Монголії та Радянського Союзу в районі річки Халкін-Гол у 1939 році.  Пункт 52 звинувачує деяких обвинувачених у вбивстві військовослужбовців Збройних сил Радянського Союзу в районі озера Хасан у липні та серпні 1938 року.  Пункти 53 і 54 звинувачують усіх обвинувачених, окрім ОКАВА та ШІРАТОРІ у змові з метою наказати, уповноважити або дозволити різним командувачам японського театру воєнних дій, посадовим особам військового міністерства та посадовим особам місцевих таборів і трудових загонів часто і звично порушувати закони та звичаї війни проти збройних сил, військовополонених та цивільних інтернованих держав, що подали скаргу, а також з метою змусити уряд Японії утримуватися від вжиття адекватних заходів для забезпечення дотримання та запобігання порушенням законів та звичаїв війни.  Пункт 55 звинувачує тих же обвинувачених у тому, що вони недбало знехтували своїм юридичним обов'язком в силу своїх посадових обов'язків вжити належних 12 �заходів для забезпечення дотримання і запобігання порушенням законів і звичаїв війни. До обвинувального акту є п'ять додатків: У Додатку А підсумовано основні питання та події, на яких ґрунтуються підрахунки. Додаток Б містить перелік статей Договору. У Додатку С перераховані зобов’язання, які Японія, за ствердженням обвинувачення, порушила. Додаток D містить закони та звичаї війни, які, як стверджується, були порушені. Додаток Е є частковим викладом фактів щодо передбачуваної індивідуальної відповідальності обвинувачених. Під час судового процесу двоє обвинувачених, МАЦУОКА і НАГАНО, померли, а обвинувачений ОКАВА був визнаний недієздатним і нездатним захищати себе. Таким чином, МАЦУОКА і НАГАНО були вилучені з обвинувального акту. Подальше провадження за обвинувальним актом проти ОКАВИ в цьому судовому процесі було призупинено. 3 і 4 травня обвинувальний акт був зачитаний у відкритому судовому засіданні в присутності всіх обвинувачених, після чого Трибунал оголосив перерву до 6 травня, щоб заслухати заперечення обвинувачених. В останню дату всі обвинувачені, які зараз перебувають на лаві підсудних Трибуналу, заявили про свою невинуватість. Потім Трибунал призначив 3 червня датою початку представлення доказів обвинуваченням. У перерві захист подав клопотання, в яких оскаржував юрисдикцію Трибуналу розглядати і вирішувати звинувачення, що містяться в обвинувальному акті. 17 травня 1946 року, після дебатів, було винесено рішення про відхилення всіх згаданих клопотань «з причин, які будуть наведені пізніше». Ці причини будуть наведені в розділі II цієї частини рішення, присвяченому правовим аспектам справи. Обвинувачення відкрило справу 3 червня 1945 року і закрило її 24 січня 1947 року. Представлення доказів захисту розпочалося 24 лютого 1947 року, а завершилося 12 січня 1948 року, було оголошено перерву з 19 червня по 4 серпня 1947 року, щоб дозволити 13 �захисникам скоординувати свою роботу з представлення доказів, спільних для всіх обвинувачених. Допускалися докази обвинувачення та докази захисту у відповідь; прийом доказів припинився 10 лютого 1948 року. Загалом 4335 речових доказів було долучено до справи, 419 свідків дали свідчення в суді, 779 свідків дали свідчення під присягою у письмовому вигляді, а стенограма судових засідань охоплює 48 412 сторінок. Заключні дебати та підсумки обвинувачення і захисту розпочалися 11 лютого і завершилися 16 квітня 1948 року. Беручи до уваги статтю 12 Статуту, яка вимагає «швидкого розгляду питань» та вжиття «суворих заходів для запобігання будь-яким діям, які могли б спричинити будь-яку необґрунтовану затримку», тривалість цього судового процесу потребує певних пояснень та коментарів. Для того, щоб уникнути непотрібних затримок, які могли б виникнути при використанні звичайного методу перекладу, перериваючи час від часу докази, звернення та інші питання, які можна було б підготувати заздалегідь, була встановлена складна система гучномовного зв'язку. За допомогою цієї системи, коли це можливо, відбувається одночасний переклад англійською або японською мовами, а також, якщо цього вимагали обставини, китайською, російською та французькою мовами або з цих мов. Без таких допоміжних засобів судовий процес міг би тривати набагато довше. Однак перехресні допити, аргументація заперечень та інші супутні процедури повинні були перекладатися у звичайному порядку в міру їхнього просування. Стаття 13(а) Статуту передбачає, що «Трибунал не зв'язаний технічними правилами доказування. Він. . . може визнати допустимими будь-які докази, які, на його думку, мають доказову силу». . . Застосування цього правила до маси запропонованих документів та усних свідчень неминуче призводило до великих витрат часу. Більше того, звинувачення в обвинувальному висновку безпосередньо стосувалися дослідження історії Японії протягом сімнадцяти років, з 1928 по 1945 рік. Крім того, наше дослідження поширилося на менш детальне вивчення більш ранньої історії Японії, оскільки без цього неможливо зрозуміти і оцінити подальші дії Японії та її лідерів. Період, на який припадають звинувачення, був періодом інтенсивної діяльності у внутрішніх і зовнішніх справах Японії. 14 �Усередині країни Конституція, прийнята під час Реставрації Мейдзі, була предметом серйозної боротьби між військовими та цивільними особами, які використовували її. Військові елементи врешті-решт здобули перевагу, що дозволило їм диктувати свої умови не лише в питаннях миру чи війни, але й у веденні зовнішньої та внутрішньої політики. У боротьбі між цивільними та військовими елементами в уряді Ради обрані представники народу досить рано втратили будь-яке значення. Битву між цивільними та військовими вели на цивільному боці професійні державні службовці, які майже виключно займали цивільні міністерські посади в Кабінеті міністрів та дорадчі посади в оточенні імператора. Боротьба між військовими та державними службовцями була затяжною. Багато інцидентів відзначали припливи і відпливи цієї битви, і рідко можна було досягти згоди між обвинуваченням і захистом щодо будь-якого інциденту. Як факти, так і значення кожного інциденту були предметом суперечок і темою, на яку були спрямовані численні докази. У внутрішньому плані період, охоплений обвинувальним актом, також ознаменувався завершенням перетворення Японії на сучасну індустріальну державу і зростанням попиту на території інших країн як на віддушину для її населення, що стрімко зростало, - джерелом, звідки вона могла б брати сировину для своїх заводів і ринок збуту для своїх товарів. Зовні в цей період Японія намагалася задовольнити цей попит. У цій сфері захист також оскаржував факт і значення подій, часто до такої міри, що заперечував, здавалося б, беззаперечні речі. Ролі, які відіграли двадцять п'ять обвинувачених у цих подіях, потрібно було розслідувати, і знову боротьба точилася на кожному кроці. Широке поле часу і місця, пов'язане з питаннями, поставленими перед Трибуналом, і суперечки, що точилися навколо кожної події, важливої чи неважливої, не дозволили процесу бути «оперативним», як того вимагає Статут. Крім того, необхідність перекладати кожне слово, сказане в суді, з англійської на японську або навпаки, щонайменше вдвічі збільшила тривалість судового розгляду. Переклади з однієї мови на іншу не можуть бути зроблені з тією швидкістю і точністю, яка може бути досягнута при перекладі однієї західної мови на іншу. Дослівний переклад з японської на англійську або навпаки часто неможливий. Значною мірою нічого, крім переказу, досягти неможливо, і експерти з обох мов часто будуть розходитися в думках щодо правильності такого переказу. Як наслідок, перекладачі в Суді часто мали труднощі з тим, який переклад вони повинні оголосити, і Трибунал був змушений створити Мовну арбітражну комісію для вирішення спірних питань щодо усного перекладу. 15 �До цих затримок додалася тенденція до того, що адвокати та свідки говорили занадто багато та іноді передавали несуттєві деталі. Цю останню тенденцію спочатку вдавалося контролювати з великими труднощами, оскільки в багатьох випадках надмірно складні або неактуальні питання чи відповіді були японською мовою, і це призводило до того, що Трибунал втрачав час, перш ніж він міг отримати відповіді англійською мовою та заперечити їх. Врешті-решт виникла необхідність запровадити спеціальні правила, щоб запобігти такому марнотратству часу. Основними правилами для цього були попереднє подання письмових свідчень передбачуваного свідка та обмеження перехресного допиту питаннями, що входять до обсягу основних доказів. Ані ці, ані будь-які інші правила, встановлені Трибуналом, не застосовувалися жорстко. Час від часу надавалися відстрочки, зважаючи на першочергову необхідність для Трибуналу здійснити правосуддя над обвинуваченими і мати у своєму розпорядженні всі факти, що мають відношення до справи і є істотними для її розгляду. Значна частина наданих доказів, особливо з боку захисту, була відхилена, головним чином, через те, що вони мали надто малу доказову силу або взагалі не мали ніякої доказової сили, або через те, що вони не були корисними, або мали дуже віддалене відношення до справи, або через те, що вони надмірно узагальнювали аналогічні докази, які вже були надані. Багато часу зайняли суперечки щодо прийнятності доказів, але навіть і без цього розгляд справи значно затягнувся б. Без такого контролю судовий розгляд тривав би ще довше, оскільки без нього для представлення було б підготовлено набагато більше нерелевантних або несуттєвих доказів, ніж насправді було надано. Значна частина свідчень була надана «viva voce» або, принаймні, свідок був приведений до присяги і визнав свої свідчення, які, в тій мірі, в якій вони були визнані прийнятними, потім були зачитані адвокатом. Свідки піддавалися перехресному допиту, часто кількома адвокатами, які представляли різні інтереси, а потім повторно допитувалися. Якщо перехресний допит свідка був небажаним, у більшості випадків його показання під присягою зачитувалися без присутності свідка. Значна частина представлених доказів стала джерелом розчарування для Трибуналу. Пояснення подій є непереконливим, якщо свідок не буде чесно відповідати на складні запитання і не переконає Суд, що висновок, який зазвичай випливає з безсумнівного 16 �настання цих подій, в даному випадку повинен бути відкинутий. З досвіду цього Трибуналу більшість свідків захисту не намагалися подолати ці труднощі. Вони зустріли їх довгими двозначностями та ухиляннями, які викликають лише недовіру. Більшість остаточних подань адвокатів захисту ґрунтувалися на гіпотезі, що Трибунал прийме докази, надані на захист, як достовірні. Інакше й бути не могло, оскільки адвокат не міг передбачити, яких свідків Трибунал готовий прийняти як свідків, що заслуговують на довіру, а яких відкине. Значною мірою ці подання зазнали невдачі через те, що аргументація ґрунтувалася на свідченнях свідків, яких Трибунал не був готовий визнати надійними через їхню недостатню відвертість. Окрім цих свідчень свідків, було подано та отримано велику кількість документів як докази. Вони були різноманітними за характером і надходили з багатьох джерел, включаючи Міністерство закордонних справ Німеччини. Робота Трибуналу була ускладнена відсутністю багатьох оригіналів важливих японських офіційних документів армії та флоту, Міністерства закордонних справ, Кабінету міністрів та інших органів, що формують політику японського уряду. У деяких випадках те, що вважалося копіями, оцінювалось окремо і отримувало ту вартість, яку такі документи могли б мати. Відсутність офіційних записів пояснювали спаленням під час бомбардувань Японії та навмисним знищенням бойовими службами своїх записів після капітуляції. Здається дивним, що документи такої важливості, як документи Міністерства закордонних справ, секретаріату Кабінету міністрів та інших важливих відомств, не були вивезені в безпечні місця, коли почалися або були неминучі бомбардування. Якщо буде доведено, що вони не були знищені, а були приховані від цього Трибуналу, то справі міжнародного правосуддя буде зроблено значущу ведмежу послугу. Ми змушені покладатися на надані нам докази, перевіряючи їх шляхом співставлення з іншими доказами, які ми отримали. Хоча відсутність цих документів обмежувала наш пошук фактів, ми змогли отримати багато відповідної інформації з інших джерел. Серед інших доказів неофіційного або принаймні напівофіційного характеру - щоденник обвинуваченого КІДО та мемуари Сайондзі Харади. Об'ємний щоденник КІДО - це сучасний запис, що охоплює період з 1930 по 1945 рік про операції КІДО з важливими особами на посаді секретаря лорда-хранителя таємної печатки, державного міністра, а пізніше - таємного радника імператора під час перебування на посаді лорда-хранителя таємної печатки. З огляду на ці обставини, ми вважаємо його важливим документом. 17 �Ще одним важливим документом або серією документів є «Мемуари Сайондзі Харади». Вони стали об'єктом жорсткої критики з боку захисту, що не дивно, оскільки містять уривки, які, на думку захисту, є ганебними. Ми вважаємо, що критика не має під собою достатніх підстав, що ми надали цим документам більшого значення, ніж того хотіла сторона захисту. Особливе становище принца Сайондзі як останнього з роду Ґенро спровокувало повне і відверте розкриття інформації про нього через його секретаря Хараду. Тривалий період служби Харади в Генпрокуратурі, де він виконував спеціальне завдання зі збору інформації від найвищих посадових осіб уряду, армії та флоту, є перевіркою його надійності та розсудливості. Якби він був ненадійним і безвідповідальним, як припускає захист, це незабаром виявив би принц Сайондзі, зважаючи на його власні часті зв'язки з важливими особами, від яких Харада отримував інформацію, і Харада не залишився б на цій посаді. Що стосується автентичності документів Сайодзі-Харада, представлених Трибуналу, то Трибунал переконаний, що це оригінальні меморандуми, надиктовані Харада і відредаговані Сайодзі. У тій мірі, в якій вони мають відношення до справи, Трибунал вважає їх корисними і надійними сучасними доказами зафіксованих фактів. ЧАСТИНА A - РОЗДІЛ IІ ПРАВО (a) ЮРИСДИКЦІЯ ТРИБУНАЛУ На нашу думку, право Статуту є вирішальним і обов'язковим для Трибуналу. Це спеціальний трибунал, створений Верховним головнокомандувачем відповідно до повноважень, наданих йому союзними державами. Свою юрисдикцію він виводить зі Статуту. У цьому судовому процесі його члени не мають жодної юрисдикції, окрім тієї, що передбачена Статутом. В наказі Верховного Головнокомандувача, яким було призначено членів Трибуналу, зазначено: «Відповідальність, повноваження та обов'язки членів Трибуналу викладені в його Статуті...» 18 �Як наслідок, члени Трибуналу, які за інших обставин не мали жодних повноважень щодо судового процесу над обвинуваченими, були наділені повноваженнями документами, якими було утворено Трибунал і призначено їх у якості членів Трибуналу, що судитимуть обвинувачених, але завжди з обов'язком і відповідальністю застосовувати в судовому процесі право, викладене в Статуті. Вищевикладене не повинно сприйматися як таке, що підтримує думку, якщо така думка існує, про те, що держави-союзники або будь-які країни-переможниці мають право за міжнародним правом, забезпечуючи судовий розгляд і покарання воєнних злочинців, приймати або оприлюднювати закони або надавати своїм трибуналам повноваження, що суперечать визнаному міжнародному праву або його нормам чи принципам. При здійсненні свого права створювати трибунали з такою метою і при наданні таким трибуналам повноважень воюючої сторони, вони повинні діяти тільки в межах міжнародного права. Суттєві підстави для заперечення стороною захисту юрисдикції Трибуналу розглядати та виносити рішення за обвинуваченнями, що містяться в обвинувальному акті, полягають у наступному: 1. Союзні держави, що діють через Верховного Головнокомандувача, не мають повноважень включати до Статуту Трибуналу і визначати як такі, що підлягають судовому розгляду, «злочини проти миру» (стаття 5(а)); 2. Агресивна війна сама по собі не є незаконною, а Паризький пакт 1928 року, який відмовився від війни як інструменту національної політики, не охоплює ні поняття воєнних злочинів, ні їхній зміст; 3. Війна - це діяння держави, за яке міжнародне право не передбачає індивідуальної відповідальності; 4. Положення Статуту є законодавством «постфактум» і тому є незаконними; 5. Акт про капітуляцію, який передбачає, що Потсдамська декларація буде введена в дію, накладає умову, що звичайні воєнні злочини, визнані міжнародним правом на дату прийняття Декларації (26 липня 1945 року), будуть єдиними злочинами, які переслідуватимуться в судовому порядку; 6. Вбивства під час воєнних дій, за винятком випадків, коли вони є порушенням правил і звичаїв війни, є звичайними воєнними інцидентами і не є вбивством; 19 �7. Декілька обвинувачених, які є військовополоненими, підлягають суду військового трибуналу, як це передбачено Женевською конвенцією 1929 року, а не цим Трибуналом. Оскільки право Статуту є вирішальним і обов'язковим для нього, цей Трибунал формально зобов'язаний відхилити перші чотири з вищезазначених семи заперечень, висунутих захистом, але, зважаючи на велику важливість порушених питань права, Трибунал зафіксує свою думку щодо цих питань. Після того, як у травні 1946 року цей трибунал відхилив клопотання захисту і підтвердив чинність свого Статуту та свою юрисдикцію відповідно до нього, заявивши, що причини цього рішення будуть наведені пізніше, Міжнародний військовий трибунал, що засідав у Нюрнберзі, виніс свої вироки першого жовтня 1946 року. Цей трибунал висловив, серед іншого, такі думки: «Статут не є довільним здійсненням влади з боку націй-переможниць, а є вираженням міжнародного права, що існувало на момент його створення». «Питання полягає в тому, яким був юридичний ефект цього пакту (Паризького пакту від 27 серпня 1928 року)? Держави, які підписали пакт або приєдналися до нього, беззастережно засудили використання війни в майбутньому як інструменту політики і однозначно відмовилися від неї. Після підписання пакту будь-яка країна, що вдається до війни як інструменту національної політики, розриває пакт. На думку Трибуналу, урочиста відмова від війни як інструменту національної політики обов'язково включає в себе твердження, що така війна є незаконною з точки зору міжнародного права; і що ті, хто планує і веде таку війну, з її неминучими і жахливими наслідками, скоюють злочин, роблячи це». «Принцип міжнародного права, який за певних обставин захищає представника держави, не може бути застосований до дій, які засуджуються міжнародним правом як злочинні. Автори цих актів не можуть прикриватися службовим становищем, щоб уникнути покарання у відповідному судовому процесі». «Максима "nullum crimen sine lege" не є обмеженням суверенітету, а загалом є принципом справедливості. Стверджувати, що несправедливо карати тих, хто всупереч договорам і запевненням напав на сусідні держави без попередження, 20 �очевидно, невірно, оскільки за таких обставин нападник повинен знати, що він чинить неправильно, і, крім твердження, що карати таким чином несправедливо, також було б несправедливо залишити ці злочини безкарними». «Статут конкретно передбачає. . . Факт того, що підсудний діяв за наказом свого уряду або начальника, не звільняє його від відповідальності, але може бути врахований при пом'якшенні покарання. Це положення відповідає законам усіх країн». . . «Справжній тест, який тією чи іншою мірою міститься в кримінальному праві більшості країн, полягає не в існуванні наказу, а в тому, чи був насправді можливий моральний вибір». З вищенаведеними висновками Нюрнберзького трибуналу та аргументацією, на підставі якої вони були зроблені, цей Трибунал повністю погоджується. Вони містять вичерпні відповіді на перші чотири аргументи захисту, викладені вище. З огляду на той факт, що в усіх суттєвих аспектах Статути цього Трибуналу та Нюрнберзького трибуналу є ідентичними, цей Трибунал вважає за краще висловити свою беззастережну прихильність до відповідних висновків Нюрнберзького трибуналу, аніж заново обґрунтовувати питання дещо іншою мовою, що відкриває шлях до суперечок шляхом суперечливого тлумачення обох висновків Трибуналу. П'ята підстава захисту щодо юрисдикції Трибуналу полягає в тому, що згідно з Актом про капітуляцію та Потсдамською декларацією єдиними злочинами, за які можна було б здійснювати судовий розгляд є загально кримінальні злочини, оскільки це були єдині злочини, визнані міжнародним правом на дату Потсдамської декларації. Агресивна війна була злочином у міжнародному праві задовго до дати Потсдамської декларації, і немає жодних підстав для обмеженого тлумачення Статуту, яке намагається застосувати захист. Висувався особливий аргумент, що в будь-якому випадку японський уряд, коли погодився прийняти умови Акта про капітуляцію, насправді не розумів, що ті японці, яких вважали відповідальними за війну, будуть притягнуті до кримінальної відповідальності. Цей аргумент не має під собою жодних підстав. Трибунал задовільно встановив, що до підписання Акта про капітуляцію це питання розглядалося японським урядом, і тодішні члени уряду, які рекомендували прийняти умови Акта про капітуляцію, передбачали, що особи, які, як зазначається, несуть відповідальність за війну, постануть перед судом. Ще 10 21 �серпня 1945 року, за три тижні до підписання Акта про капітуляцію, імператор сказав обвинуваченому КІДО: «Я не міг витримати це видовище. . . тих, хто несе відповідальність за війну покарають. . . але я думаю, що зараз настав час терпіти нестерпне». Шосте твердження захисту, а саме те, що стосується звинувачень у скоєнні вбивства, буде розглянуто пізніше. Сьоме з цих тверджень зроблено від імені чотирьох обвинувачених, які здалися в полон як військовополонені: ІТАГАКІ, КІМУРА, МУТО та САТО. У поданні, зробленому від їхнього імені, йдеться про те, що вони, як колишні військовослужбовці збройних сил Японії і військовополонені, підлягають судовому переслідуванню як військовополонені відповідно до статей Женевської конвенції 1929 року, що стосуються військовополонених, зокрема, статей 60 і 63, а не трибуналом, створеним в інший спосіб, ніж це передбачено цією Конвенцією. Саме це питання було вирішено Верховним судом Сполучених Штатів Америки у справі Ямасіта. Покійний Голова Верховного суду Стоун, який виносив рішення від імені більшості членів Суду, сказав: «Ми вважаємо, що з контексту наведених положень зрозуміло, що частина 3 і стаття 63, яку вона містить, застосовуються лише до судових проваджень, спрямованих проти військовополоненого за правопорушення, вчинені під час перебування в полоні. Розділ V не містить жодних вказівок на те, що ця частина призначена для розгляду інших злочинів, окрім тих, що зазначені в частинах 1 і 2 Глави 3». Так, Трибунал з повагою погоджується з висновком та аргументацією, на підставі якої він був зроблений. Оскарження юрисдикції Трибуналу повністю провалене. (b) ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ПОЛОНЕНИХ Полонені, захоплені під час війни, та цивільні інтерновані перебувають під владою уряду, який їх захопив. Так було не завжди. Протягом останніх двох століть, однак ця позиція була визнана, і відповідне звичаєве право було формально закріплене в Гаазькій конвенції № IV 1907 року і повторене в Женевській конвенції про військовополонених 1929 року. Таким чином, відповідальність за піклування про військовополонених і цивільних інтернованих 22 �(усіх їх ми будемо називати «полоненими») покладається на уряд, який їх утримує. Ця відповідальність не обмежується обов'язком простого утримання, а поширюється на запобігання жорстокому поводженню. Зокрема, акти нелюдського поводження з ув'язненими, заборонені звичаєвим правом народів, а також конвенціями, повинні запобігатися урядом, який несе відповідальність за ув'язненого. У виконанні цих обов'язків щодо ув'язнених уряди повинні вдаватися до допомоги людей. Дійсно, відповідальні урядовці в цьому сенсі – це ті особи, які спрямовують і контролюють функції уряду. У цьому випадку та у зв'язку з вищезазначеним ми стурбовані членами японського кабінету міністрів. Обов'язок перед ув'язненими не є безглуздим зобов'язанням, покладеним на політичну абстракцію. У першому випадку це конкретний обов'язок, який повинні виконувати ті особи, які складають уряд. Безліч обов'язків і завдань, що стоять перед сучасним урядом, потребують ретельно продуманої системи розподілу та делегування повноважень. Що стосується обов'язків урядів перед ув'язненими, яких вони утримують під час війни, то особи, які складають уряд, несуть основну і постійну відповідальність за своїх ув'язнених, навіть якщо вони делегують обов'язки з їх утримання і захисту іншим особам. Загалом можна стверджувати, що відповідальність за в'язнів, яких утримує Японія, лежить на її: 1. членах уряду; 2. військових або військово-морських офіцерах, які командують формуваннями, що мають у своєму розпорядженні полонених; 3. посадових особах тих відомств, які опікувалися благополуччям ув'язнених; 4. посадових особах, цивільних, військових або військово-морські сили, які мають прямий і безпосередній контроль над полоненими. Обов'язком усіх, хто несе за це відповідальність, є забезпечення належного поводження з полоненими та запобігання жорстокому поводженню з ними шляхом створення та забезпечення безперервної та ефективної роботи системи, придатної для цих цілей. Такі особи не справляються з цим обов'язком і несуть відповідальність за жорстоке поводження з полоненими, якщо: 1. Їм не вдається створити таку систему. 2. Якщо, створивши таку систему, вони не можуть забезпечити її безперервну та ефективну роботу. 23 �Кожна з таких осіб зобов'язана переконатися, що система працює, і якщо вона не робить цього, то несе за це відповідальність. Особа не виконує свій обов'язок, якщо просто запровадить відповідну систему, а потім забуде дізнатися про її застосування. Командувач армії або військовий міністр, наприклад, повинні з однаковим завзяттям прагнути до того, щоб забезпечувати виконання їхніх наказів у цьому відношенні так само, як і інших наказів, які вони роблять з питань першої важливості. Тим не менш, такі особи не несуть відповідальності за умови забезпечення належної системи та її безперервного ефективного функціонування, за винятком випадків скоєння звичайних воєнних злочинів: 1. Вони знали, що такі злочини вчиняються, і, володіючи такою інформацією, не вжили залежних від них заходів для запобігання вчиненню таких злочинів у майбутньому або 2. Вони самі винні в тому, що не здобули таких знань. Якщо така особа мала або повинна була, якби не недбалість або самовпевненість, мати таку інформацію, вона не звільняється від відповідальності за бездіяльність, якщо її посада вимагала або дозволяла їй вжити будь-яких заходів для запобігання таким злочинам. З іншого боку, для виправдання особи, яка в іншому випадку була б відповідальною, недостатньо показати, що вона прийняла запевнення від інших осіб, безпосередньо пов'язаних з контролем над ув'язненими, якщо, беручи до уваги посаду цих осіб, частоту повідомлень про такі злочини або будь-які інші обставини, вона повинна була бути піддана подальшому розслідуванню щодо того, чи були ці запевнення правдивими чи неправдивими. Те, що злочини є сумнозвісними, численними і широко розповсюдженими за часом і місцем, є питаннями, які слід враховувати при інкримінуванні обізнаності. Член Кабінету міністрів, який колективно, як один з головних органів влади, відповідає за догляд за полоненими, не звільняється від відповідальності, якщо, знаючи про вчинення злочину, він проявив бездіяльність або неспроможність забезпечити вжиття заходів для запобігання вчиненню таких злочинів у майбутньому, та обирає продовження перебування на посаді члена Кабінету Міністрів. І це при тому, що департамент, який він очолює, не має безпосереднього відношення до опіки над полоненими. Член Кабінету Міністрів може подати у відставку. Якщо йому відомо про жорстоке поводження з полоненими, він безсилий запобігти такому поводженню в майбутньому, але вирішує залишитися в Кабінеті Міністрів, тим самим продовжуючи брати участь у колективній відповідальності за захист 24 �полонених, він добровільно бере на себе відповідальність за будь-яке жорстоке поводження в майбутньому. Командири армії або флоту можуть своїм наказом забезпечити належне лікування та запобігти жорстокому поводженню з полоненими. Так само як і військові та військовоморські міністри. Якщо проти полонених, які перебувають під їхнім контролем, вчиняються злочини, про ймовірність вчинення яких вони знали або повинні були знати заздалегідь, вони несуть відповідальність за ці злочини. Якщо, наприклад, буде доведено, що в підрозділах під його командуванням були скоєні звичайні воєнні злочини, про які він знав або повинен був знати, командир, який не вживає адекватних заходів для запобігання вчиненню таких злочинів у майбутньому, буде нести відповідальність за такі злочини в майбутньому. Посадові особи відомства, яким було відомо про жорстоке поводження з полоненими, не несуть відповідальності через те, що вони не подали у відставку; але якщо до їхніх функцій входило управління системою захисту полонених, і якщо вони знали або повинні були знати про злочини і не вжили ефективних заходів у межах своїх повноважень, для того, щоб запобігти їх виникненню в майбутньому, то вони несуть відповідальність за такі майбутні злочини. (c) ОБВИНУВАЛЬНИЙ АКТ Під заголовком «Злочини проти миру» Статут називає п'ять окремих злочинів. Це планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародного права, договорів, угод або запевнень; до цих чотирьох додається ще один злочин - участь у спільному плані або змові з метою вчинення будь-якого з перерахованих вище злочинів. Обвинувальний акт ґрунтувався на положеннях Статуту, і всі вищезгадані злочини були пред'явлені на додаток до інших звинувачень, що ґрунтувалися на інших положеннях Статуту. Змова з метою ведення агресивної або незаконної війни виникає тоді, коли двоє або більше осіб укладають угоду про вчинення цього злочину. Далі, в продовження змови, йде планування і підготовка до такої війни. Учасниками цього етапу можуть бути або початкові змовники, або пізніші адепти. Якщо останні приймають мету змови, планують і готуються до її здійснення, вони стають змовниками. З цієї причини, оскільки всі обвинувачені 25 �звинувачуються у змові, ми не вважаємо за необхідне щодо тих, кого ми можемо визнати винними у змові, виносити обвинувальні вироки також і за планування та підготовку. Іншими словами, хоча ми не ставимо під сумнів обґрунтованість звинувачень, ми не вважаємо за необхідне стосовно будь-яких підсудних, які можуть бути визнані винними у змові, брати до уваги або виносити обвинувальні вироки за пунктами з 6 по 17 включно. Аналогічна позиція виникає і у зв'язку зі звинуваченнями у розв'язанні та веденні агресивної війни. Хоча розв'язування агресивної війни за певних обставин може мати й інше значення, в обвинувальному акті, який ми розглядаємо, йому надається значення початку воєнних дій. У цьому сенсі йдеться про фактичне ведення агресивної війни. Після того, як така війна була ініційована або розпочата одними правопорушниками, інші можуть брати участь у ній за таких обставин, та стають винними у веденні війни. Однак ці міркування не дають підстав для реєстрації обвинувальних вироків за звинуваченням у розв'язуванні та веденні агресивної війни. Тому ми пропонуємо утриматися від розгляду пунктів від 18 до 26 включно. Пункти 37 і 38 звинувачують у змові з метою вбивства. Підпункти (b) і (c) статті 5 Статуту стосуються звичайних воєнних злочинів і злочинів проти людяності. У підпункті (с) статті 5 зустрічається такий параграф: «Керівники, організатори, підбурювачі та пособники, які брали участь у розробці або виконанні спільного плану або змови на вчинення будь-якого із зазначених вище злочинів, несуть відповідальність за всі дії, вчинені будь-якою особою на виконання такого плану». Подібне положення з'явилося в Статуті Нюрнберзького Трибуналу, хоча там воно було самостійним пунктом, а не включено до підпункту (с), як у нашому Статуті. Контекст цього положення чітко пов'язує його виключно з підпунктом (а) «Злочини проти миру», оскільки це єдина категорія, в якій «спільний план або змова» визнається злочином. Воно не застосовується до звичайних воєнних злочинів і злочинів проти людяності, оскільки змови з метою вчинення таких злочинів не є злочином відповідно до Статуту Трибуналу. Обвинувачення не оскаржило цю точку зору, але заявило, що обвинувачення є обґрунтованим відповідно до статті 5(а) Статуту. Стверджувалося, що ведення агресивної війни є незаконним і пов'язане з незаконним вбивством, яке є вбивством. Звідси було подано, що змова з метою незаконного ведення війни є також змовою з метою вчинення вбивства. Злочини, що розглядаються цим Трибуналом, є злочинами, визначеними в Статуті. Стаття 5(а) стверджує, що змова з метою вчинення зазначених у ній злочинів сама по собі є злочином. Злочинами, крім змови, зазначеними у статті 5(а), є «планування, 26 �підготовка, розв'язування або ведення» агресивної війни. Немає конкретизації злочину змови з метою вчинення вбивства шляхом ведення агресивної війни або в інший спосіб. Тому ми вважаємо, що не маємо юрисдикції розглядати звинувачення у змові з метою вчинення вбивства, що містяться в пунктах 37 і 38, і відмовляємося розглядати ці звинувачення. Загалом в обвинувальному акті 25 обвинуваченим висунуто 55 пунктів обвинувачення. За багатьма пунктами обвинувачення пред'явлено кожному з обвинувачених, а за рештою – десятьом і більше обвинуваченим. Лише щодо злочинів проти миру на розгляді перебуває щонайменше 756 окремих обвинувачень. Така ситуація склалася внаслідок прийняття стороною обвинувачення загальної практики пред'явлення обвинувачення за всіма пунктами, на які вказують докази, запропоновані стороною обвинувачення, навіть якщо деякі з них є кумулятивними або альтернативними. Вищевикладений розгляд суті обвинувачень показує, що таке скорочення пунктів обвинувачення у злочинах проти миру, за якими необхідно винести вирок, може бути здійснене без ухилення від виконання обов'язків Трибуналу і без несправедливості щодо підсудних. Пункти 44 і 53 звинувачують у змові з метою вчинення злочинів, що порушують закони та звичаї війни. З причин, які ми вже обговорювали, ми вважаємо, що Статут не надає юрисдикції щодо змови з метою вчинення будь-якого злочину, окрім злочину проти миру. Немає конкретизації злочину змови з метою вчинення вбивства шляхом ведення агресивної війни або в інший спосіб. Ця позиція прийнята стороною обвинувачення, і обвинувальний вирок за цими пунктами не виноситься. Ці пункти, відповідно, не враховуватимуться. Оскільки висловлена вище думка щодо пунктів 37, 38, 44 і 53 може здатися такою, що суперечить рішенню Трибуналу від 17 травня 1946 року, згідно з яким клопотання, що стосувалися юрисдикції Трибуналу, були відхилені, достатньо сказати, що це питання не піднімалося на слуханнях щодо цих клопотань. Набагато пізніше, після винесення Нюрнберзького вироку, це питання було порушене адвокатом одного з обвинувачених. З цього питання Трибунал погоджується з думкою Нюрнберзького трибуналу. Відповідно, за цими пунктами він приймає визнання обвинувачення, яке є сприятливим для підсудних. Пункти з 39 по 52 включно (за винятком пункту 44, який ми вже обговорювали) містять звинувачення у вбивстві. За всіма цими пунктами обвинувачення фактично полягає в тому, що вбивство було результатом незаконного ведення війни в зазначених місцях і в зазначені 27 �дати. У деяких випадках це дата початку бойових дій у зазначеному місці, в інших - дата нападу на це місце в ході передбачуваної незаконної війни, що вже ведеться. У всіх випадках стверджується, що вбивство сталося внаслідок незаконного ведення війни, незаконного у зв'язку з тим, що до вбивств не було оголошення війни (пункти 39-43, 51 і 52), або незаконного, оскільки війни, в ході яких відбулися вбивства, були розпочаті з порушенням певних статей Договору (пункти 45-50). Якщо в будь-якому випадку буде встановлено, що війна не була незаконною, то звинувачення у вбивстві буде знято разом зі звинуваченням у веденні незаконної війни. Якщо, з іншого боку, війна в якомусь конкретному випадку визнається незаконною, то це передбачає незаконні вбивства не тільки в дати і в місцях, зазначених у цих пунктах, але й у всіх місцях на театрі воєнних дій і в будь-який час протягом усього періоду війни. На нашу думку, не можна досягти жодної доброї мети, розглядаючи ці частини злочинів за допомогою кваліфікації за вбивство, коли весь злочин незаконного ведення цих воєн ставиться під сумнів за пунктами звинувачення у веденні таких воєн. Вищезазначені зауваження стосуються всіх перелічених пунктів, тобто пунктів з 39 по 52 (за винятком 44). Пункти з 45 по 50 викладені нечітко. Вони звинувачують у вбивствах у різних місцях у зазначені дати, незаконно наказуючи, викликаючи і дозволяючи японським збройним силам нападати на ці місця і вбивати жителів, таким чином, незаконно вбиваючи цивільних осіб і роззброєних солдатів. З формулювань цих пунктів не зовсім зрозуміло, чи мається на увазі, що незаконні вбивства пов'язані з незаконністю нападу, чи з подальшими порушеннями законів війни, чи з обома цими факторами. Якщо передбачається перший, то позиція така ж, як і в попередніх пунктах у цій групі. Якщо порушення законів війни буде доведено, то воно буде об'єднано зі звинуваченнями в пунктах 54 і 55. Виключно з цих причин, не вважаючи за необхідне висловлювати будь-яку думку щодо обґрунтованості обвинувачення у вбивстві за таких обставин, ми вирішили, що немає необхідності брати до уваги пункти з 39 по 43 включно та пункти з 45 по 52 включно. ЧАСТИНА A -- РОЗДІЛ IІІ КОРОТКИЙ ВИКЛАД Розділ ІІІ частини А Рішення зачитуватися не буде. Він містить виклад прав, які Японія набула в Китаї до 1930 року, а також виклад зобов'язань Японії перед іншими державами, які мають 28 �відношення до обвинувального акту. Основні зобов'язання підпадають під наведені нижче описи і підтверджуються документами, переліченими під кожним описом. 1. Зобов’язання зберегти територіальну та адміністративну незалежність Китаю. Декларація Сполучених Штатів 1901 року Ідентичні ноти 1908 року Договір дев'яти держав 1922 року Пакт Ліги Націй 1920 року 2. Зобов'язання зберігати для світу принцип рівноправної та неупередженої торгівлі з усіма частинами Китаю, так звану «Політику відкритих дверей». Декларація Сполучених Штатів 1900-1901 рр. Ідентичні ноти 1908 р. Договір дев'яти держав 1922 року 3. Зобов'язання щодо припинення виробництва, торгівлі та вживання опіуму та аналогічних наркотиків. Конвенція щодо опіуму 1912 року Конвенція Ліги Націй 1925 року Конвенція щодо опіуму 1931 року 4. Зобов'язання поважати територію держав Тихого океану. Договір дев'яти держав 1921 року Ноти до Нідерландів та Португалії від 1926 р. Пакт Ліги Націй 1920 р. 5. Зобов'язання зберігати недоторканність території нейтральних держав. Гаазька конвенція V 1907 року. 6. Зобов'язання вирішувати спори між державами дипломатичними засобами, посередництвом або арбітражем. Ідентичні ноти 1908 року Договір чотирьох держав 1921 року Договір дев'яти держав 1922 року Гаазька конвенція 1907 року Паризький пакт 1928 року. 7. Зобов'язання, спрямовані на забезпечення мирного врегулювання міжнародних спорів. Гаазька конвенція 1899 року Гаазька конвенція 1907 року 29 �Паризький пакт 1928 року 8. Зобов'язання попередньо попередити про початок бойових дій. Гаазька конвенція III 1907 року. 9. Зобов'язання щодо гуманної поведінки у війні. Гаазька конвенція IV 1907 року Женевська конвенція Червоного Хреста 1929 року Конвенція про військовополонених 1929 року Багато з цих зобов'язань є загальними. Вони не стосуються жодної політичної чи географічної одиниці. З іншого боку, права, яких вимагала Японія на підставі документів, розглянутих у цьому розділі, були переважно правами щодо Китаю. Закріплення Японії в Китаї на початку китайської війни буде повністю описано в першій частині Рішення суду, що стосується Китаю. (Наступний текст Частини А Розділу ІІІ копіюється до протоколу наступним чином:) ВЗЯТІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ТА НАБУТІ ЯПОНІЄЮ ПРАВА ПОДІ ДО 1 СІЧНЯ 1928 РОКУ До 1 січня 1928 року, початку періоду, охопленого обвинувальним актом, відбулися певні події, і Японія набула певних прав і взяла на себе певні зобов'язання; їх усвідомлення необхідне для того, щоб зрозуміти і оцінити дії обвинувачених. Китайсько-японська війна 1894-5 років Китайсько-японська війна 1894-5 років завершилася підписанням Сімоносекського договору, за яким Китай поступився Японії повним суверенітетом над Ляотунським півостровом. Однак Росія, Німеччина та Франція вчинили дипломатичний тиск на Японію, змусивши її відмовитися від приєднання цієї території. У 1896 році Росія уклала угоду з Китаєм, згідно з якою Росія отримала право продовжити Транссибірську магістраль через Маньчжурію і експлуатувати її протягом вісімдесяти років, з певними правами на управління в залізничній зоні. Цей грант був продовжений іншою угодою між Росією і 30 �Китаєм у 1898 році, згідно з якою Росія отримала дозвіл на з'єднання Китайсько-Східної залізниці в Харбіні з Порт-Артуром і оренду на двадцять п'ять років південної частини Ляотунського півострова з правом стягувати тарифи на орендованій території. ПЕРША МИРНА КОНФЕРЕНЦІЯ В ГААЗІ Провідні держави світу зібралися в Гаазі на першу мирну конференцію в 1899 році. Результатом цієї конференції стало укладення трьох конвенцій та однієї декларації. Внесок цієї першої мирної конференції полягав не стільки в додаванні нових правил до існуючого зводу норм міжнародного права, скільки в переформулюванні у більш точній формі норм звичаєвого права та практик, які вже визнані усталеними. Це ж зауваження стосується і другої мирної конференції в Гаазі 1907 року, а також конвенцій, прийнятих у Женеві 6 липня 1906 року і 27 липня 1929 року. Перша конвенція, тобто Конвенція про мирне вирішення міжнародних спорів, була підписана 29 липня 1899 року і ратифікована Японією або від її імені, а також кожною з держав, що висунули обвинувачення, разом з двадцятьма іншими державами, після чого до неї приєдналися ще сімнадцять держав; таким чином, до конвенції приєдналися в цілому сорок чотири провідні держави. Таким чином, конвенція була обов'язковою для Японії до початку російсько-японської війни 10 лютого 1904 року і в усі відповідні періоди, згадані в Обвинувальному акті, за винятком випадків, коли вона могла бути замінена першою конвенцією, прийнятою пізніше в Гаазі 18 жовтня 1907 року. Ратифікувавши першу конвенцію, укладену в Гаазі 29 липня 1899 року, Японія погодилася докласти всіх зусиль для забезпечення мирного врегулювання міжнародних спорів і, наскільки дозволять обставини, вдаватися до добрих послуг або посередництва однієї або декількох дружніх держав, перш ніж вдаватися до сили зброї. БОКСЕРСЬКІ ЗАВОРУШЕННЯ 1899-1901 РОКІВ Так звана Боксерська війна в Китаї 1899-1901 років була врегульована 7 вересня 1901 року підписанням Заключного протоколу в Пекіні. Цей протокол був підписаний Японією та кожною з держав, що висунули обвинувачення, а також Німеччиною, Австро-Угорщиною, Бельгією та Італією, або від їхнього імені. Цим протоколом Китай погодився зарезервувати частину Пекіна, зайняту іноземними представництвами, виключно для цих представництв і 31 �дозволити владі утримувати там охорону для захисту представництв. Він також визнав право держав займати певні пункти для забезпечення відкритих комунікацій між Пекіном і морем, ці пункти були названі в угоді. Підписавши протокол, Японія погодилася разом з іншими державами-підписантами вивести всі війська з провінції Чіхлі до 22 вересня наступного року, за винятком тих, що були дислоковані в пунктах, зазначених в угоді. РОСІЙСЬКО-ЯПОНСЬКА ВІЙНА Після англо-японського союзного договору, який вона уклала 30 січня 1902 року, Японія в липні 1903 року розпочала переговори з Росією щодо збереження політики відкритих дверей у Китаї. Ці переговори не пройшли так, як того бажав японський уряд, і Японія, нехтуючи положеннями Конвенції про мирне вирішення міжнародних спорів, підписаної нею в Гаазі 29 липня 1899 року, напала на Росію в лютому 1904 року. У бойових діях, що вирували в Маньчжурії, Японія витратила життя 100 000 японських солдатів і 2 мільярди золотих ієн. Війна закінчилася підписанням Портсмутського мирного договору 5 вересня 1905 року. ПОРТСМУТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР Портсмутський мирний договір, підписаний 5 вересня 1905 року, припинив російськояпонську війну і був обов'язковим для Японії у всі відповідні періоди, згадані в Обвинувальному акті. Ратифікувавши цей договір, Японія і Росія погодилися утримуватися від будь-яких військових заходів на російсько-корейському кордоні, які могли б загрожувати безпеці російської або корейської території. Однак Росія визнавала першочерговість інтересів Японії в Кореї. Росія також передала Японії, за згодою Китаю, свою оренду ПортАртура, Талієна і прилеглої території Ляотунського півострова разом з усіма своїми правами, привілеями і концесіями, пов'язаними з цією орендою або такими, що становлять її частину, а також усіма громадськими будівлями і спорудами, об'єктами нерухомості на території, на яку поширюється дія договору оренди. Ця передача була здійснена за умови, що Японія, як і Росія, евакуює і передасть адміністрації Китаю повністю і виключно всю Маньчжурію, за винятком території, на яку поширюється оренда, і що Японія буде повністю поважати майнові права російських підданих на орендованій території. Крім того, Росія передала Японії, за згодою Китаю, залізницю від Чанчуня до Порт-Артура разом з усіма її гілками і 32 �всіма правами, привілеями і майном, що належать до неї. Ця передача відбулася за умови, що Японія, як і Росія, експлуатуватимуть свої залізниці виключно в комерційних цілях і в жодному разі не використовуватимуть їх у протиправних чи стратегічних цілей. Японія і Росія домовилися отримати згоду Китаю на ці передачі і не перешкоджати будь-яким загальним заходам, спільним для всіх країн, які Китай може вжити для розвитку торгівлі і промисловості в Маньчжурії. Росія передала Японії частину острова Сахалін на південь від 50-го градуса північної широти, а також всі прилеглі острови нижче цієї межі. Ця поступка була пов'язана із зобов'язанням, що Японія, як і Росія, не будуватиме на острові Сахалін або прилеглих островах будь-які укріплення або виконувати подібні військові роботи і підтримуватимуть вільне судноплавство в протоках Лаперуза і Татарській. У протоколі, що додавався до Портсмутського договору, Росія і Японія залишили за собою право утримувати залізничну охорону чисельністю не більше п'ятнадцяти чоловік на кілометр уздовж своїх залізниць у Маньчжурії. ПЕКІНСЬКИЙ ДОГОВІР За Пекінським договором 1905 року Китай схвалив передачу Росією Японії її прав і майна в Маньчжурії, але не схвалив положення про утримання залізничної охорони. Додатковою угодою, підписаною Японією і Китаєм 22 грудня 1905 року, яка стала додатком до Договору, Японія погодилася з огляду на «щире бажання», висловлене китайським урядом, вивести свою залізничну охорону якнайшвидше, або коли Росія погодиться на це, або, в будь-якому разі, коли в Маньчжурії буде відновлено спокій. Південно-Маньчжурська залізнична компанія У серпні 1906 року Японія організувала Південно-Маньчжурську залізничну компанію як корпорацію, акціонерами якої були лише уряд Японії та її громадяни. Компанія була організована як правонаступник колишньої Китайської східної залізничної компанії на території, яку перетинає залізниця від Чанчуня до Порт-Артура. Вона була уповноважена управляти залізницями та підприємствами, що належали до них, які були придбані у Росії, а також будь-якими новими залізницями та підприємствами, створеними в Маньчжурії Японією. Крім того, вона була наділена певними адміністративними функціями управління 33 �на орендованій території та в залізничній зоні. В цілому, вона була створений як агентство японського уряду для управління інтересами цього уряду в Маньчжурії. Всупереч положенням Портсмутського договору, статут цієї компанії передбачав, що командувач японської армії на орендованій території повинен мати право видавати накази і директиви компанії у зв'язку з військовими справами, а в разі військової необхідності видавати накази, що стосуються господарських справ компанії. ПОЛІТИКА ВІДКРИТИХ ДВЕРЕЙ У КИТАЇ Політика відкритих дверей у Китаї вперше була проголошена під час так званої Боксерської війни 1899-1901 років урядом Сполучених Штатів Америки у наступному формулюванні: «Політика уряду Сполучених Штатів полягає в тому, щоб шукати рішення, яке може принести постійну безпеку і мир у Китаї, зберегти китайську територіальноадміністративну одиницю, захистити всі права, гарантовані дружнім державам договором і міжнародним правом, і забезпечити для світу принцип рівної і неупередженої торгівлі з усіма частинами Китайської імперії». Інші зацікавлені держави, включно з Японією, погодилися з проголошеною політикою; і ця політика стала основою так званої політики відкритих дверей щодо Китаю. Понад двадцять років після цього започаткована таким чином політика відкритих дверей спиралася на неформальні зобов'язання різних держав; але їй судилося викристалізуватися в договірну форму з укладенням Договору дев'яти держав у Вашингтоні в 1922 році. ЯПОНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКІ ІДЕНТИЧНІ НОТИ 1908 РОКУ Японія визнала політику відкритих дверей у Китаї та в регіоні Тихого океану, коли 30 листопада 1908 року її уряд обмінявся з урядом Сполучених Штатів Америки ідентичними нотами з цього питання. (Додаток № В-4). Положення цих нот були належним чином обов'язковими для Японії та Сполучених Штатів Америки у всі відповідні періоди, згадані в Обвинувальному акті. Цим обміном нотами обидві держави досягли згоди: 34 �1. Що політика їхніх урядів щодо заохочення вільної і мирної торгівлі на Тихому океані не зазнала впливу будь-яких агресивних тенденцій, спрямована на підтримку існуючого статус-кво в Тихоокеанському регіоні і на захист принципу рівних можливостей для торгівлі і промисловості в Китаї; 2. Що вони будуть взаємно поважати територіальні володіння один одного в цьому регіоні; 3. Що вони сповнені рішучості захищати спільні інтереси всіх держав у Китаї, підтримуючи всіма мирними засобами незалежність і цілісність Китаю та принцип рівних можливостей для торгівлі і промисловості всіх націй в цій імперії; і, 4. У разі виникнення будь-якої події, що загрожує статусу-кво, вони будуть повідомляти один одного про те, яких заходів вони можуть вжити. АНЕКСІЯ КОРЕЇ Японія анексувала Корею в 1910 році, тим самим опосередковано розширивши права Японії в Китаї, оскільки корейські поселенці в Маньчжурії стали підданими Японської імперії. Кількість корейців у Маньчжурії на 1 січня 1928 року становила приблизно 800 тисяч осіб. СУПЕРЕЧЛИВІ ПРЕТЕНЗІЇ З БОКУ КИТАЮ ТА ЯПОНІЇ Як і слід було очікувати, реалізація Японією екстериторіальних прав у Китаї у зв'язку з експлуатацією Південно-Маньчжурської залізниці та орендою Ляотунського півострова породжувала постійний тиск між нею та Китаєм. Японія стверджувала, що вона успадкувала всі права та привілеї, надані Росії Китаєм за Договором 1896 року, розширені Договором 1898 року; що одним з цих прав було абсолютне та виключне управління в межах залізничної зони; і що в межах цієї зони вона має широкі адміністративні повноваження, такі як контроль над поліцією, податковою службою, освітою та комунальними службами. Китай заперечив таке тлумачення договорів. Японія також претендувала на право утримувати залізничну охорону в залізничній зоні, яке Китай також заперечував. Суперечності, які виникали навколо японської залізничної охорони, не обмежувалися їхньою присутністю та діяльністю в межах залізничної зони. Ці охоронці були регулярними японськими солдатами, і вони часто проводили маневри за межами залізничних територій. Ці дії були особливо обурливими для китайців, як офіційних, так і приватних осіб, і розглядалися як такі, що не мають юридичного обґрунтування і провокують прикрі інциденти. Крім того, Японія претендувала на право утримувати консульську поліцію в 35 �Маньчжурії. Така поліція була прикріплена до японських консульств і філій консульств у всіх консульських округах Японії в таких містах, як Харбін, Ціціхар, Маньчулі, а також у так званому районі Чієнтао, в якому проживала велика кількість корейців. Це право було заявлено як наслідок права на екстериторіальність. ДВАДЦЯТЬ ОДНА ВИМОГА, КИТАЙСЬКО-ЯПОНСЬКИЙ ДОГОВІР 1915 У 1915 році Японія пред'явила Китаю сумнозвісні «Двадцять одну вимогу». Укладений в результаті китайсько-японський договір 1915 року передбачав, що японські піддані зможуть вільно проживати і подорожувати в Південній Маньчжурії, а також займатися бізнесом і виробництвом будь-якого виду. Це було важливе і незвичайне право, яким користувалися в Китаї піддані жодної іншої нації за межами договірних портів, і яке пізніше було інтерпретоване Японією таким чином, що більша частина Маньчжурії була включена до поняття «Південна Маньчжурія». Договір також передбачав, що японські піддані в Південній Маньчжурії можуть орендувати шляхом переговорів землю, необхідну для зведення відповідних будівель для торгових, виробничих і сільськогосподарських підприємств. Обмін нотами між двома урядами під час укладення договору визначив вираз «оренда шляхом переговорів». Згідно з китайською версією, це визначення означало довгострокова оренда на строк не більше тридцяти років з правом умовного поновлення; але в японському варіанті малася на увазі довгострокова оренда на строк не більше тридцяти років з правом безумовного поновлення. На додаток до вищезазначеного, договір передбачав продовження терміну японського володіння Квантунською орендованою територією (Ляотунський півострів) до дев'яноста дев'яти років, а також продовження терміну японського володіння ПівденноМаньчжурською та Антунг-Мукденською залізницями до дев'яноста дев'яти років. Китайці послідовно стверджували, що договір не має «фундаментальної сили». На Паризькій конференції 1919 року Китай вимагав скасування договору на тій підставі, що він був укладений «під примусом японського ультиматуму, який загрожував війною». На Вашингтонській конференції 1921-2 рр. китайська делегація підняла питання «про справедливість і правосуддя договору та його фундаментальну обґрунтованість». Знову в березні 1923 року, незадовго до закінчення початкового двадцятип'ятирічного терміну 36 �оренди Квантунської території, Китай надіслав Японії ще одну вимогу про скасування договору і заявив, що «договори і ноти 1915 року послідовно засуджені громадською думкою в Китаї». Оскільки китайці стверджували, що угодам 1915 року бракувало «фундаментальної сили», вони відмовилися виконувати положення, що стосувалися Маньчжурії, за винятком випадків, коли обставини робили це доцільним. Японці гірко скаржилися на подальші порушення китайцями того, що, як вони стверджували, було їхніми договірними правами. ІНТЕРВЕНЦІЯ СОЮЗНИКІВ У РОСІЮ, 1917-20 Перша світова війна дала Японії ще одну можливість зміцнити свої позиції на азійському континенті. Російська революція спалахнула в 1917 році. У 1918 році Японія уклала міжсоюзницьку угоду, згідно з якою війська, чисельність яких не перевищувала 7000 осіб, мали бути відправлені до Сибіру для охорони військових складів, які згодом могли знадобитися російським військам, для допомоги росіянам в організації власної самооборони, а також для допомоги чехословацьким військам, що евакуювалися до Сибіру. РОСІЙСЬКО-ЯПОНСЬКА КОНВЕНЦІЯ В ПЕКІНІ 1925 РОКУ Зрештою, російсько-японські відносини були на деякий час стабілізовані укладенням Конвенції про основні правила взаємовідносин між Японією та Союзом Радянських Соціалістичних Республік, яка була підписана в Пекіні 20 січня 1925 року. Конвенція була обов'язковою для Японії у всі відповідні періоди, згадані в обвинувальному акті. Укладаючи цю конвенцію, сторони урочисто підтвердили: 1. Що їхнім бажанням і наміром є жити в мирі та дружбі один з одним, неухильно поважати безсумнівне право держави упорядковувати своє життя в межах своєї юрисдикції на власний розсуд, утримуватися і стримувати всіх осіб, які перебувають на будь-якій державній службі у них, і всі організації, які отримують від них будь-яку фінансову допомогу, від будь-яких дій, відкритих чи прихованих, які можуть у будьякий спосіб загрожувати порядку і безпеці в будь-якій частині території іншої держави; 37 �2. Жодна з договірних сторін не допускатиме присутності на територіях, що перебувають під її юрисдикцією (a) організацій або груп, які видають себе за уряд будь-якої частини територій іншої сторони, або (b) громадян іноземного підданства, які можуть бути визнані такими, що фактично здійснюють політичну діяльність на користь таких організацій або груп; та, 3. Піддані або громадяни кожної сторони матимуть право вільно в'їжджати, пересуватися і проживати на території іншої сторони та користуватися постійним і повним захистом свого життя і майна, а також правом і свободою займатися торгівлею, мореплавством, промисловістю та іншими мирними промислами, а також правом і свободою займатися мирною діяльністю під час перебування на таких територіях. МИРНИЙ ДОГОВІР 1919 РОКУ Перша світова війна завершилася підписанням мирного договору у Версалі 28 червня 1919 року між союзними та асоційованими державами з одного боку та Німеччиною з іншого. (Додаток № В-6). Після здачі на зберігання ратифікаційних грамот Німеччиною 10 січня 1920 року договір набув чинності. Союзницькі та асоційовані держави складалися з Головних союзних та асоційованих держав і 22 інших, серед яких були Китай, Португалія та Таїланд. Головними союзними та асоційованими державами в договорі були названі Сполучені Штати Америки, Британська імперія, Франція, Італія та Японія. Цей договір був ратифікований Японією або від її імені, а також усіма державами, що висунули обвинувачення, за винятком Сполучених Штатів Америки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Нідерландів. Версальський договір містить, серед іншого, такі положення: 1. Статут Ліги Націй, який є Частиною I, що складається зі статей з 1 по 26 включно; 2. Відмова Німеччини на користь Головних союзних і асоційованих держав від усіх своїх прав і титулів на заморські володіння, що є статтею 119; 3. Положення мандату для урядів колишніх німецьких володінь, що були повернені, що містяться у статті 22; 4. Декларація про заборону використання задушливих, отруйних та інших газів, а саме стаття 171; і 38 �5. Ратифікація Конвенцій щодо опіуму, підписаних у Гаазі 23 січня 1912 року, разом з положеннями про загальний нагляд Ліги за угодами щодо торгівлі опіумом та іншими небезпечними наркотиками, які містяться у статтях 295 і 23 відповідно. Японія була пов'язана всіма положеннями Версальського договору у всі відповідні періоди, згадані в Обвинувальному акті, за винятком того, що вона могла бути звільнена від своїх зобов'язань за цим договором на підставі повідомлення її уряду від 27 березня 1933 року про намір вийти з Ліги Націй відповідно до положень статті I Пакту. Такий вихід не набув чинності до 27 березня 1935 року і не вплинув на решту положень договору. ПАКТ ЛІГИ НАЦІЙ Ратифікувавши Версальський договір, Японія ратифікувала Статут Ліги Націй і стала членом Ліги. Двадцять вісім інших держав також стали членами Ліги, ратифікувавши договір, в тому числі всі держави, що внесли обвинувальний акт за винятком Сполучених Штатів Америки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Нідерландів. Однак Нідерланди та дванадцять інших держав, які не підписали договір, спочатку приєдналися до Пакту, а пізніше до нього приєднався Союз Радянських Соціалістичних Республік. У той чи інший час шістдесят три країни були членами Ліги після приєднання до Пакту. Згідно з умовами Пакту, Японія, серед іншого, погодилася: 1. Що підтримання миру вимагає скорочення озброєнь до найнижчої межі, сумісної з національною безпекою, і що вона співпрацюватиме з питань такого скорочення шляхом обміну повною і відвертою інформацією щодо озброєнь; 2. Що вона буде поважати і зберігати територіальну цілісність і існуючу політичну незалежність всіх членів Ліги. 3. У разі виникнення суперечки з іншим членом Ліги, вона передасть справу на розгляд Ради Ліги або арбітражу і не вдаватиметься до війни до закінчення трьох місяців після рішення арбітрів або доповіді Ради; 4. Що якщо вона вдасться до війни, всупереч Пакту, вона ipso facto вважатиметься такою, що вчинила акт війни проти всіх членів Ліги; і 5. Всі міжнародні угоди, укладені членами Ліги, не матимуть сили, поки не будуть зареєстровані в Секретаріаті Ліги. Щодо колоній і територій, які внаслідок війни перестали перебувати під суверенітетом переможених народів і не були здатні управляти собою, Японія погодилася: 39 �1. Щоб добробут і розвиток їхніх мешканців становили священну довіру; 2. Ці колонії і території повинні бути передані під опіку розвинутих країн, які будуть керувати ними відповідно до мандату від імені Ліги; 3. На підмандатних територіях має бути заборонено створення укріплень, військових і військово-морських баз; і, 4. Повинні бути забезпечені рівні можливості для торгівлі та комерції інших членів Ліги з підмандатними територіями. МАНДАТ ТИХООКЕАНСЬКИХ ОСТРОВІВ Німеччина відмовилася на користь держав, описаних у Версальському договорі як Головні союзні та асоційовані держави, а саме: Сполучених Штатів Америки, Британської імперії, Франції, Італії та Японії, від всіх її прав та титулів на її заморські володіння. Хоча Сполучені Штати Америки не ратифікували цей договір, всі права щодо цих колишніх німецьких володінь були підтверджені в договорі між Сполученими Штатами Америки і Німеччиною, який був підписаний 25 серпня 1921 року. Згадані чотири держави: Британська імперія, Франція, Італія та Японія домовилися 17 грудня 1920 року надати Японії, відповідно до умов Статуту Ліги Націй, мандат на управління групами колишніх німецьких островів у Тихому океані, що лежать на північ від екватора, згідно з певними додатковими положеннями. Деякі з цих положень були: 1. Японія повинна забезпечити заборону работоргівлі та недопущення примусової праці на підмандатних островах; і, 2. На островах не буде створено жодних військових або військово-морських баз і не буде зведено жодних укріплень. Японія прийняла цей мандат, заволоділа островами і приступила до управління ними, тим самим ставши пов'язаною, і була пов'язаною у всі відповідні періоди, згадані в Обвинувальному акті, умовами мандата, що містяться в Пакті Ліги і в Договорі від 17 грудня 1920 року. 40 �МАНДАТНА КОНВЕНЦІЯ, ЯПОНІЯ ТА СПОЛУЧЕНІ ШТАТИ, 1922 РІК Оскільки Сполучені Штати не погодилися з цим мандатом Японії на колишні німецькі острови, але мали в них інтерес, Японія і Сполучені Штати Америки розпочали переговори з цього питання у Вашингтоні в 1922 році. Конвенція була узгоджена і підписана обома державами 11 лютого 1922 року. Обмін ратифікаційними грамотами відбувся 13 липня 1922 року, і таким чином Японія, як і Сполучені Штати, була пов'язана цією конвенцією у всі часи, згадані в Обвинувальному акті. Після перерахування умов мандату, наданого згаданими Головними союзними та асоційованими державами, конвенція, серед іншого, передбачала: 1. Що Сполучені Штати Америки матимуть переваги статей III, IV і V цієї Мандатної угоди, незважаючи на те, що вони не є членом Ліги; 2. Права американської власності на островах будуть поважатися; 3. Що існуючі договори між Японією та Сполученими Штатами застосовуватимуться до островів; і, 4. Що Японія надаватиме Сполученим Штатам дублікат щорічного звіту про виконання нею мандату, який має бути надісланий Лізі. У ноті, надісланій урядом Японії уряду Сполучених Штатів у день обміну ратифікаційними грамотами, Японія запевнила Сполучені Штати, що до громадян і суден Сполучених Штатів, які відвідують гавані і води цих островів, буде застосовуватися звичайний режим ввічливості. ВАШИНГТОНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ На Вашингтонській конференції взимку 1921 і навесні 1922 року було укладено низку договорів і угод. Ця конференція була, по суті, конференцією з роззброєння, покликаною сприяти підвищенню відповідальності за мир у світі не тільки шляхом припинення конкуренції у військово-морському озброєнні, але й шляхом вирішення різних інших тривожних проблем, які загрожували миру, особливо на Далекому Сході. Всі ці проблеми були взаємопов'язані. 41 �Договір чотирьох держав 1921 року Договір чотирьох держав між Сполученими Штатами, Британською імперією, Францією та Японією щодо їхніх острівних володінь та острівних домініонів у Тихому океані був одним з договорів, укладених на Вашингтонській конференції. (Додаток № В-8). Цей договір був підписаний 13 грудня 1921 року і належним чином ратифікований Японією та іншими державами, що його підписали, і був обов'язковим для Японії у всі часи, згадані в Обвинувальному акті. У цьому договорі Японія, серед іншого, погодилася: 1. Що вона поважатиме права інших держав щодо їхніх острівних володінь та острівних домініонів у регіоні Тихого океану; і 2. Якщо з будь-якого тихоокеанського питання, що стосується їхніх прав, виникне суперечність, яка не може бути вирішена дипломатичним шляхом і може вплинути на гармонійну згоду, що існує між державами-підписантами, вона запросить договірні сторони на спільну конференцію, на яку буде передано всі питання для розгляду та врегулювання. У день підписання цього договору договірні держави уклали Спільну декларацію про те, що вони мають намір і розуміють, що договір застосовується до підмандатних островів у Тихому океані. На Вашингтонській конференції держави, що підписали цей договір, 6 лютого 1922 року уклали додатковий договір, в якому було передбачено наступне: «Термін "острівні володіння та острівні домініони", що вживаються у вищезгаданому Договорі (Договорі чотирьох держав), у його застосуванні до Японії включають лише південну частину острова Сахалін, Формозу і Пескадорські острови, а також острови, що перебувають під мандатом Японії». ГАРАНТІЇ ЧОТИРЬОХ ДЕРЖАВ НІДЕРЛАНДАМ І ПОРТУГАЛІЇ Уклавши 13 грудня 1921 року Договір чотирьох держав, держави, що його підписали, включаючи Японію, прагнучи запобігти будь-яким висновкам про протилежне, надіслали ідентичні ноти уряду Нідерландів і уряду Португалії, запевняючи ці уряди, що вони 42 �поважатимуть права Нідерландів і Португалії щодо їхніх острівних володінь у регіоні Тихого океану. ВАШИНГТОНСЬКИЙ ДОГОВІР ПРО ОБМЕЖЕННЯ ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИХ СИЛ Ще одним із взаємопов'язаних договорів, підписаних під час Вашингтонської конференції, був Договір про обмеження військово-морських озброєнь. (Додаток № В-9). Цей договір був підписаний 6 лютого 1922 року Сполученими Штатами Америки, Британською імперією, Францією, Італією та Японією, а згодом був ратифікований кожною з них. Договір був обов'язковим для Японії у всі відповідні періоди, згадані в Обвинувальному акті, до 31 грудня 1936 року, коли вона перестала бути зобов'язаною в силу повідомлення про розірвання договору, поданого нею 29 грудня 1934 року. У преамбулі цього договору зазначено, що «бажаючи зробити внесок у підтримання миру і зменшити тягар змагання в озброєнні», держави-підписанти уклали цей договір. Однак, як стимул для підписання цього договору, були узгоджені певні супутні питання, і ці домовленості були включені до договору. Сполучені Штати, Британська імперія і Японія погодилися, що статус-кво на момент підписання договору щодо укріплень і військово-морських баз повинен бути збережений на їхніх відповідних територіях і володіннях, визначених наступним чином: 1. Острівні володіння, якими Сполучені Штати тоді володіли або можуть згодом придбати в Тихому океані, за винятком (а) тих, що прилягають до узбережжя Сполучених Штатів, Аляски та зони Панамського каналу, не включаючи Алеутські острови, та (б) Гавайських островів; 2. Гонконг та острівні володіння, якими Британська імперія володіла на той час або могла б згодом придбати в Тихому океані на схід від меридіана, 110 градусів східної довготи, за винятком (a) тих, що прилягають до узбережжя Канади, (b) Австралійської Співдружності та її територій, і (c) Нової Зеландії; 3. Наступні острівні володіння Японії в Тихому океані: Курильські острови, острови Бонін, Амамі-Осіма, острови Лоочу, Формоза і Пескадорські острови, а також будьякі острівні володіння в Тихому океані, які Японія може згодом придбати. У договорі зазначалося, що збереження статус-кво означає, що на зазначених територіях і володіннях не будуть створюватися нові укріплення або військово-морські бази; що не буде вжито жодних заходів для збільшення існуючих військово-морських об'єктів для ремонту і 43 �обслуговування військово-морських сил, і що не буде здійснюватися ніякого посилення берегової оборони названих територій і володінь. Держави-підписанти домовилися, що вони збережуть лише капітальні кораблі, зазначені в договорі. Сполучені Штати Америки відмовилися від управління будівництвом лінкорів; і Сполучені Штати, і Британська імперія погодилися здати на металобрухт певні лінкори, названі в договорі. Для кожної держави-підписанта були встановлені максимальні ліміти загального тоннажу заміни капітальних кораблів, які вони погодилися не перевищувати. Аналогічне обмеження було накладено на авіаносці. Калібр гармат на капітальних кораблях не повинен був перевищувати 16 дюймів, а на авіаносцях - 8 дюймів, і жодні військові судна будь-якої з держав-підписантів, що згодом будуть встановлені, окрім військових кораблів, не повинні нести гармати калібром понад 8 дюймів. ДОГОВІР ДЕВ'ЯТИ ДЕРЖАВ Ще один договір, підписаний на Вашингтонській конференції, який не можна ігнорувати, не порушивши загального розуміння і рівноваги, які мали бути досягнуті і реалізовані групою угод, укладених у повному обсязі. Бажаючи провести політику, спрямовану на стабілізацію умов на Далекому Сході, захист прав та інтересів Китаю, а також сприяння взаємовідносинам між Китаєм та іншими державами на основі рівності можливостей, дев'ять держав на конференції уклали договір, який разом з іншими договорами, укладеними на конференції, був покликаний досягти цієї мети. Цей договір був підписаний 6 лютого 1922 року і згодом ратифікований наступними державами: Сполучені Штати Америки, Британська імперія, Бельгія, Китай, Франція, Італія, Японія, Нідерланди та Португалія. Цей договір був обов'язковим для Японії у всі відповідні періоди, згадані в обвинувальному акті. Укладаючи цей договір, Японія, як і інші держави, що його підписали, погодилися, серед іншого, з наступним: 1. Поважати суверенітет, незалежність, територіальну та адміністративну цілісність Китаю; 2. Надати Китаю максимально повну і безперешкодну можливість розвивати і підтримувати ефективний і стабільний уряд; 44 �3. Використовувати свій вплив з метою ефективного встановлення та підтримки принципу рівних можливостей для торгівлі та промисловості всіх націй на всій території Китаю; 4. Утримуватися від використання умов, що склалися в Китаї, для отримання особливих прав або привілеїв, які б обмежували права підданих або громадян дружніх держав, а також від дій, що шкодять безпеці таких держав. 5. Утримуватися від укладання будь-яких договорів, угод, домовленостей або домовленостей з будь-якою владою або органами, які б порушували або обмежували вищезазначені принципи; 6. Утримуватися від прагнення або підтримки своїх громадян у прагненні до будь-якої домовленості, яка може мати на меті встановити на користь її інтересів будь-яку загальну перевагу прав щодо комерційного або економічного розвитку в будь-якому визначеному регіоні Китаю та будь-яку монополію або преференції, які позбавляють громадян будь-якої іншої держави права займатися будь-якою законною торгівлею або промисловістю в Китаї або брати участь разом з Урядом Китаю або будь-яким місцевим органом влади в будь-якому державному підприємстві, або які були б розраховані на те, щоб перешкодити практичному застосуванню принципу рівних можливостей; 7. Утримуватися від підтримки своїх громадян у будь-яких угодах між ними, спрямованих на створення сфер впливу або надання взаємовиключних можливостей у визначених частинах Китаю; 8. Поважати нейтралітет Китаю; і 9. Вступати в повну і відверту комунікацію з іншими договірними державами, коли виникне будь-яка ситуація, яка, на думку будь-якої з них, пов'язана із застосуванням положень цього договору. Таким чином, держави домовилися в офіційному та урочистому договорі про реалізацію політики відкритих дверей в Китаї. Японія не тільки погодилася, підписала і ратифікувала цей договір, але її повноважний представник на Вашингтонській конференції заявив, що Японія з ентузіазмом підтримує викладені в ньому принципи. Він використовував такі слова: «Ніхто не відмовляє Китаю в його священному праві керувати своєю державою. Ніхто не стоїть на шляху Китаю до створення власної великої національної долі». 45 �КОНВЕНЦІЯ ЩОДО ОПІУМУ 1912 РОКУ Іншою важливою угодою, укладеною Японією, яка має відношення до даної проблематики, і яка особливо стосується відносин Японії з Китаєм, є Конвенція та Заключний протокол про боротьбу зі зловживанням опіумом та іншими наркотичними засобами, підписаний 23 січня 1912 року на Міжнародній конференції щодо опіуму в Гаазі. Ця Конвенція була підписана і ратифікована Японією або від її імені та кожною з держав, які висунули обвинувачення, за винятком Союзу Радянських Соціалістичних Республік, і була обов'язковою для Японії у всі відповідні періоди, згадані в обвинувальному акті. Сорок шість інших держав також підписали і ратифікували Конвенцію, а шість інших держав пізніше приєдналися до неї. Будучи сповненими рішучості продовжувати поступово викорінювати зловживання опіумом, морфієм і кокаїном, а також препаратами, виготовленими або отриманими з цих речовин, що викликають або можуть викликати аналогічне зловживання, держави уклали цю конвенцію. Японія разом з іншими договірними державами погодилася: 1. Що вона вживатиме заходів для поступового та ефективного припинення виробництва, обігу та вживання цих наркотиків; 2. Заборонити експорт цих препаратів до країн, які заборонили їх імпорт; а також обмежити і контролювати експорт цих препаратів до країн, які обмежили їх ввезення на свою територію; 3. Що вона вживатиме заходів для запобігання контрабанді цих наркотиків до Китаю або на її орендовані території, поселення та концесії в Китаї; 4. Що вона вживатиме заходів для припинення, нарівні з китайським урядом, торгівлі цими наркотиками та зловживання ними на орендованих нею територіях, поселеннях і концесіях у Китаї; і, 5. Що вона співпрацюватиме у забезпеченні дотримання фармацевтичного законодавства, прийнятого урядом Китаю для регулювання продажу та розповсюдження цих препаратів, застосовуючи його до своїх громадян у Китаї. ЗАКОНИ ВОЄННИХ ДІЙ Закон, що регулює вступ держав у війну, а також їхню поведінку під час війни, зазнав подальших змін протягом двох десятиліть, що передували періоду, охопленому обвинувальним актом, а також протягом 1928 та 1929 років. У 1907 році на другій Мирній конференції в Гаазі було ухвалено тринадцять конвенцій і одну декларацію, які були 46 �підписані 18 жовтня 1907 року. Пакт Келлога-Бріана (Паризький пакт), що засуджував агресивну війну, був підписаний у Парижі 27 серпня 1928 року. Потім 27 липня 1929 року в Женеві були підписані дві важливі конвенції, а саме: Конвенція про поводження з військовополоненими та Конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях. Ці угоди не тільки накладають прямі договірні зобов'язання на Договірні Держави, але й більш чітко визначають звичаєве право. Ефективність деяких конвенцій, підписаних у Гаазі 18 жовтня 1907 року, як прямих договірних зобов'язань була значно знижена через включення до них так званого «застереження про загальну участь», яке передбачало, що конвенція буде обов'язковою лише в тому випадку, якщо всі воюючі сторони будуть її учасниками. Вплив цього пункту полягає в тому, що, з точки зору суворого права, він позбавляє деякі конвенції їхньої обов'язкової сили як прямих договірних зобов'язань або з самого початку війни, або в ході війни, як тільки держава, що не підписала конвенцію, навіть незначна, приєднується до лав воюючих сторін. Хоча зобов'язання дотримуватися положень Конвенції як обов'язкового договору може бути скасоване внаслідок дії «застереження про загальну участь» або з інших причин, Конвенція залишається вагомим доказом звичаєвого права народів, який має розглядатися Трибуналом разом з усіма іншими наявними доказами при визначенні звичаєвого права, що підлягає застосуванню в будь-якій конкретній ситуації. ПАКТ КЕЛЛОГА-БРІАНА Пакт Келлога-Бріана, або Паризький пакт, який був підписаний у Парижі 27 серпня 1928 року, засудив агресивну війну і підтвердив право, засвідчене Першою Гаазькою конвенцією від 13 жовтня 1907 року про мирне врегулювання міжнародних спорів. (Додаток № В-15). Цей договір був підписаний та ратифікований Японією або від її імені, а також усіма державами, що висунули обвинувачення, за винятком Сполучених Штатів Америки, Союзу Радянських Соціалістичних Республік та Нідерландів. Японія ратифікувала Договір 24 липня 1929 року, а Китай приєднався до нього 8 травня 1929 року. Нідерланди приєдналися до Договору 12 липня 1929 року, а Союз Радянських Соціалістичних Республік - 27 вересня 1928 року. Таким чином, Японія і кожна з держав, які висунули обвинувачення, безумовно, приєдналися до Договору до 24 липня 1929 року; крім того, вісім інших держав підписали і ратифікували Договір; і ще сорок п'ять держав в той чи інший час приєдналися до нього. Цей договір був обов'язковим для Японії у всі відповідні періоди, згадані в обвинувальному акті. 47 �Договірні держави, включаючи Японію, заявили, що вони засуджують використання війни для вирішення міжнародних суперечок і відмовляються від неї як інструменту національної політики у своїх відносинах один з одним. Договірні держави домовилися, що врегулювання або вирішення всіх суперечок або конфліктів, якого б характеру або походження вони не були, які можуть виникнути між ними, ніколи не будуть шукати інакше, як мирними засобами. Перед ратифікацією Пакту деякі держави-підписанти зробили заяви, в яких залишили за собою право вести війну з метою самооборони, в тому числі право самостійно вирішувати, чи вимагає ситуація таких дій. Будь-який закон, міжнародний чи муніципальний, який забороняє застосування сили, обов'язково обмежується правом на самооборону. Право на самооборону передбачає право держави, якій загрожує небезпека при загрозі нападу в першу чергу вирішувати для себе, чи є виправданим застосування сили. Згідно з найбільш ліберальним тлумаченням Пакту Келлога-Бріана, право на самооборону не надає державі, яка вдається до війни, повноважень виносити остаточне рішення щодо виправдання своїх дій. Будь-яке інше тлумачення зведе нанівець Пакт; і цей Трибунал не вважає, що держави, укладаючи Пакт, мали намір зробити порожній жест. ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ ЩОДО ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ Конвенція про поводження з військовополоненими була підписана в Женеві 27 липня 1929 року. Сорок сім держав підписали Конвенцію, а тридцять чотири держави або ратифікували її, або приєдналися до неї. За винятком Австралії, Китаю та Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Конвенція була підписана і ратифікована кожною з держав, які висунули обвинувачення, або від їхнього імені. Японія надіслала повноважних представників, які взяли участь у конференції та підписали Конвенцію; але Японія офіційно не ратифікувала Конвенцію до початку воєнних дій 7 грудня 1941 року. Однак на початку 1942 року Сполучені Штати, Велика Британія та інші держави поінформували Японію про те, що вони пропонують дотримуватися Конвенції і вимагають від Японії запевнень щодо її конвенційних зобов’язань; Японія, діючи через свого міністра закордонних справ, яким був обвинуваченим ТОДЗЬО, заявила і запевнила зацікавлені держави, що, хоча вона формально не пов'язана Конвенцією, вона застосовуватиме Конвенцію «muta s mutandis» до американських, британських, канадських, австралійських 48 �і новозеландських військовополонених. Згідно з цим запевненням Японія була зобов'язана дотримуватися Конвенції, за винятком випадків, коли її положення не могли бути буквально дотримані через особливі умови, про існування яких сторонам було відомо на момент надання запевнення, і в цьому випадку Японія була зобов'язана застосувати найближчий можливий еквівалент буквального дотримання положень Конвенції. Вплив цього запевнення буде більш детально розглянуто пізніше в цьому рішенні. Ця Конвенція є «найповнішим кодексом законів і звичаїв війни», який передбачався державами, що підписали Гаазьку конвенцію про закони і звичаї війни, укладену 18 жовтня 1907 року; і Конвенція передбачає, що вона буде вважатися Главою II Положення, що додається до Гаазької конвенції. Конвенція не містить «застереження про загальну участь»; але вона містить положення про те, що вона залишається чинною у відносинах між воюючими сторонами, які є її учасниками, навіть якщо одна з воюючих сторін не є Договірною державою: Конвенція передбачає, серед іншого: 1. Що військовополонені перебувають у владі ворожої держави, а не осіб чи корпусів, які їх захопили; що з ними повинні поводитися гуманно і захищати їх, особливо від актів насильства, образ і публічної цікавості; що вони мають право на повагу до своєї особи і честі; що з жінками повинні поводитися як з представницями їхньої статі; і що всі військовополонені повинні утримуватися державами, які їх утримують; 2. Військовополонені повинні бути евакуйовані якнайшвидше до місць, віддалених від зони бойових дій; але евакуація, якщо вона здійснюється пішки, повинна здійснюватися тільки етапами по 20 кілометрів на день, якщо тільки необхідність дістатися до води і їжі не вимагає більш тривалих етапів; 3. Що військовополонені можуть бути інтерновані, але вони не можуть бути ув'язнені, за винятком випадків, коли це є необхідним заходом безпеки або санітарних заходів; що якщо вони захоплені в нездорових регіонах або кліматі, вони будуть перевезені в більш сприятливий регіон; що будуть вжиті всі санітарні заходи для забезпечення чистоти і здоров'я таборів; що медичні огляди будуть організовані не рідше одного разу на місяць для забезпечення загального стану здоров'я військовополонених; що колективні дисциплінарні заходи, що стосуються харчування, заборонені; що продовольчий пайок має бути рівним за кількістю та якістю з пайком військ у базовому таборі; що полоненим надаються приміщення, а також достатня кількість питної води для приготування додаткової їжі; що вони забезпечуються одягом, 49 �4. 5. 6. 7. 8. 9. білизною та взуттям, а також робочим одягом для тих, хто працює; і що в кожному таборі має бути лазарет, де військовополонені отримують необхідну допомогу; Хоча військовополонені зобов'язані віддавати честь усім офіцерам держави, що їх затримує, офіцери, які перебувають у полоні, зобов'язані віддавати честь лише офіцерам цієї держави вищого або рівного рангу; Воюючі сторони можуть використовувати працю працездатних військовополонених, за винятком офіцерів, і за умови, що унтер-офіцери використовуються тільки для наглядової роботи; жоден в'язень не може бути використаний на роботах, для яких він фізично не придатний; тривалість робочого дня не повинна бути надмірною, і кожному полоненому повинен бути наданий відпочинок протягом двадцяти чотирьох годин поспіль щотижня; полонених не можна використовувати на шкідливих або небезпечних роботах, а трудові загони повинні утримуватися так само, як і табори для військовополонених, особливо щодо санітарно-гігієнічних умов. Полонені повинні отримувати заробітну плату за свою працю; праця військовополонених не повинна мати прямого відношення до військових операцій, зокрема, до виробництва і транспортування боєприпасів або перевезення матеріалів для бойових підрозділів; Військовополоненим повинно бути дозволено отримувати поштою посилки, призначені для забезпечення їх їжею та одягом; і що товариства допомоги військовополоненим повинні отримувати від держави, що утримує їх, всі можливості для ефективного виконання своїх гуманних завдань; Що військовополонені мають право робити запити і реєструвати скарги щодо умов їхнього утримання; що в кожному місці, де є військовополонені, вони мають право призначати агентів для безпосереднього представництва перед військовою владою держав, що утримують їх; і що такий агент не може бути переведений без надання йому часу для інформування своїх наступників про справи, що розглядаються; Що, хоча військовополонені підпорядковуються законам, правилам і наказам, чинним в арміях держави, що тримає в полоні, покарання, крім тих, які передбачені за ті самі діяння для солдатів своєї держави, не можуть бути застосовані до військовополонених. Тілесні покарання, ув'язнення в приміщеннях без денного світла і взагалі будь-які форми жорстокості заборонені, так само як і колективні покарання за індивідуальні дії чи бездіяльність; Військовополонені-втікачі, які були затримані, підлягають лише дисциплінарному покаранню, а товариші, які сприяли їхній втечі, можуть понести лише дисциплінарне покарання; 50 �10. При відкритті судового провадження проти військовополоненого держава, що тримає в полоні, повідомляє про це представника держави-покровительки принаймні до початку судового розгляду; жоден військовополонений не може бути засуджений без надання йому можливості захищати себе і не повинен визнавати себе винним у вчиненні інкримінованого йому діяння; представник державипокровительки має право бути присутнім на судовому розгляді справи; що вирок ув'язненому виноситься тільки тими самими судами і за тією самою процедурою, що й у випадку судового розгляду справ осіб, які належать до збройних сил держави, що тримає під вартою, що винесений вирок негайно повідомляється державіпокровительці; і що у випадку винесення смертного вироку вирок не може бути виконаний до закінчення трьох місяців після такого інформування; 11. Що воюючі сторони зобов'язані відправити назад до своєї країни, незалежно від звання або кількості, тяжко хворих і тяжко поранених військовополонених після того, як вони будуть приведені до стану, в якому їх можна транспортувати; 12. Воюючі сторони повинні дбати про те, щоб військовополонені, які помирають у полоні, були гідно поховані і щоб на їхніх могилах була вся належна інформація, а також щоб їхні могили шанувалися і доглядалися; 13. Що з початком воєнних дій кожна воююча сторона створить бюро інформації про військовополонених, яке готуватиме і зберігатиме індивідуальну картку на кожного полоненого із зазначенням певних життєво важливих відомостей, і яке надаватиме цю інформацію якомога швидше зацікавленій державі. Японія також запевнила воюючі сторони, що вона застосовуватиме цю конвенцію до цивільних інтернованих і що при застосуванні Конвенції вона братиме до уваги національні та расові звичаї та звичаї військовополонених і цивільних інтернованих на взаємних умовах при постачанні їм одягу та провізії. 51 �ЧАСТИНА B - РОЗДІЛ IV ВІЙСЬКОВЕ ДОМІНУВАННЯ ЯПОНІЇ ТА ПІДГОТОВКА ДО ВІЙНИ ВСТУП Розглядаючи період японської історії, якого в основному стосується цей Обвинувальний акт, необхідно в першу чергу розглянути внутрішню історію Японії в той самий період. Починаючи з 1928 року, японські збройні сили послідовно вторглися на території багатьох сусідів Японії. Трибунал повинен розібратися з історією цих нападів і з експлуатацією Японією ресурсів окупованих нею територій, але його найважливішим завданням є оцінка відповідальності окремих осіб за ці напади, оскільки вони були незаконними. Цю відповідальність не можна виміряти, просто вивчаючи діяльність Японії за кордоном. Дійсно, відповіді на питання "Чому це сталося?" і "Хто несе за це відповідальність?" часто можна знайти лише за умови знання сучасної історії внутрішньої політики Японії. Більше того, якщо ми в першу чергу взялися за вивчення японської діяльності за кордоном, ми повинні були б визнати неможливим повністю осягнути цю діяльність, поки ми займалися дослідженням; адже час цієї діяльності, спосіб і ступінь її розвитку часто були продиктовані не лише ситуацією за кордоном, але й ситуацією всередині країни. Саме з цих причин ми зараз розглядаємо в першу чергу політичні події в Японії, які значною мірою контролюють і пояснюють її дії за кордоном. Видатною особливістю періоду, що розглядається, є поступове зростання військових та їхніх прихильників до такого переважання в уряді Японії, що жоден інший орган влади, ні виборні представники народу, ні цивільні міністри в Кабінеті, ні цивільні радники імператора в Таємній раді та в його оточенні, вже не змогли ефективно стримувати амбіції військових. Переважання впливу військових та їхніх прибічників у японській цивільній адміністрації та закордонних справах, а також у суто військових питаннях було досягнуто не одразу і не без подій, що загрожували його досягненню, але врешті-решт воно було досягнуто. Різні долі головних героїв політичної боротьби, яка завершилася перемогою військових, пояснюють багато подій, що відбуваються за кордоном. Японські військові потуги та підготовка до них відтак змінювалися разом з мінливою долею політичної боротьби на батьківщині японців. 52 �ЕКСПАНСІОНІСТСЬКА ПРОПАГАНДА ПРОТЯГОМ ПЕРІОДУ КАБІНЕТУ ХАМАГУЧІ Коли Хамагучі став прем'єр-міністром замість Танаки, барон Сідехара повернувся до Міністерства закордонних справ. В урядах до приходу Танаки до влади Шідехара був головним прихильником ліберальної політики дружніх міжнародних відносин. Його повернення до влади становило загрозу для армійської програми експансії за допомогою військової сили. Перед обличчям цього виклику ОКАва продовжував свою пропагандистську кампанію за допомогою членів Генерального штабу армії. Він стверджував, що Маньчжурія має бути відокремлена від Китаю і передана під контроль Японії. Таким чином буде покладено край пануванню білих рас над Азією, а на його місці буде створено країну, засновану на принципі "королівського шляху"; Японія візьме на себе керівництво народами Азії і витіснить білі раси. Таким чином, вже у 1930 році Кодо стало означати японців, домінування в Азії та можливу війну із Заходом. Військове керівництво не забарилося наслідувати приклад ОКАви. Військові офіцери розгорнули потужну кампанію з поширення доктрини про те, що Маньчжурія - це рятівний круг Японії, і що Японія повинна розширюватися, розвивати її економічно і промислово, а також захищати від Радянського Союзу. У червні 1930 року полковник ІТАГАКІ, на той час штабний офіцер Квантунської армії, виступив за створення військовою силою нової держави в Маньчжурії. Він повторив після ОКАви, що такий розвиток подій відповідав би "королівському шляху" і привів би до визволення азійських народів. ЗАХОПЛЕННЯ МАНЬЧЖУРІЇ ПРОТЯГОМ ПЕРІОДУ КАБІНЕТУ ІНУКАЙ Тепер настала черга партії Сейюкай, яка перебувала в опозиції, спробувати взяти під контроль армію. Коли Інукай отримав імператорський мандат, він був проінструктований, що імператор не бажає, щоб японська політика повністю контролювалася армією. Його партія містила сильну провійськову фракцію на чолі з Морі, який став головним секретарем кабінету міністрів у новому уряді. Але Інукай негайно розпочав політику згортання діяльності Квантунської армії та переговори з генералісимусом Чан Кайши про поступове виведення армії з Маньчжурії. 53 �Генерал Абе був номінований на посаду військового міністра в новому уряді; але багато молодих армійських офіцерів виступили проти цього призначення на тій підставі, що Абе не знав про їхні почуття і не співчував їм. За їхнім наполяганням Інукай призначив генераллейтенанта Аракі військовим міністром, вважаючи, що він зможе контролювати армію. Генерал Хондзьо, командувач Квантунської армії, яка вже планувала створити в Маньчжурії нову державу під контролем Японії, відправив полковника ІТАГАКІ своїм емісаром до Токіо, і отримав підтримку військового міністра АРАКІ. Інукай розпочав таємні переговори з генералісимусом Чан Кайшек, про які, однак, стало відомо Морі та військовій фракції. Морі попередив сина Інукая про обурення армії; і переговори, хоч і обіцяли бути успішними, були вимушено припинені прем'єром. Імператорська конференція відбулася наприкінці грудня 1931 року, через два тижні після того, як кабінет міністрів приступив до виконання своїх обов'язків; і одразу після цього АРАКІ, військове міністерство та генеральний штаб армії запланували новий наступ на Маньчжурію. Інукаї відмовили в імператорському рескрипті, що санкціонував виведення військ з Маньчжурії; а полковник ІТАГАКІ відкинув натяки на план Квантунської армії встановити маріонеткового правителя і взяти на себе управління новою державою. План нового прем'єра щодо контролю над армією був зірваний за лічені тижні. Новий наступ на Маньчжурію розпочався, як і планувала армія, а в Токіо військовий радник Мінамі повідомив імператору, що Маньчжурія - це рятівний круг для Японії, і що там має бути заснована нова держава. 18 лютого 1932 року було проголошено незалежність Маньчжоу, 9 березня 1932 року було прийнято перший органічний закон, а через три дні нова держава звернулася з проханням про міжнародне визнання. Через місяць після цього, 11 квітня 1932 року, кабінет Інукай, який вже прийняв цей доконаний факт, обговорив плани щодо японського управління Маньчжоу. ПІДГОТОВКА ДО ВІЙНИ ПРОТЯГОМ ПЕРІОДУ КАБІНЕТУ САЙТО Кабінет Сайто, який прийшов до влади 26 травня 1932 року, намагався досягти компромісу в конфлікті між урядом і армією. Кабінет міністрів буде контролювати армію; і вплине на загальну економіку, включаючи скорочення армійського бюджету. З іншого боку, кабінет прийняв політику армії в Маньчжурії і вирішив сприяти економічному та промисловому розвитку цієї країни під японським пануванням. Генерал-лейтенант АРАКІ все ще залишався 54 �військовим міністром, а генерал-лейтенант КОІСО, який став військовим віце-міністром у лютому 1932 року, зберіг цю посаду. Було неминуче, що нова політика кабінету міністрів щодо Маньчжоу призведе до погіршення відносин Японії із західними державами. Але армія, не обмежена опозицією всередині кабінету міністрів, також готувалася до війни з СРСР і до подальшої боротьби з центральним урядом Китаю. Ще в грудні 1931 року планувалося включити до складу нової держави китайську провінцію Джахоль, а в серпні 1932 року було оголошено, що ця територія стала частиною Маньчжоу. Того ж місяця КОІСО залишив свою посаду в Токіо, щоб стати начальником штабу Квантунської армії. Місяцем раніше, у липні 1932 року, японський військовий аташе в Москві повідомляв, що найбільше уваги слід приділяти підготовці до війни з Радянським Союзом, оскільки така війна неминуча. Він вбачав у стриманості Ліги, китайському спротиві та позиції Сполучених Штатів подальші перешкоди на шляху до виконання великого завдання Японії в Азії. Війну з Китаєм та СРСР він вважав заздалегідь вирішеним питанням, а війну зі Сполученими Штатами - можливістю, до якої Японія має бути готовою. Визнання Маньчжоу Японією відкладалося протягом шести місяців, але у вересні 1932 року Таємна рада вирішила, що не варто побоюватися міжнародних наслідків, до яких призведе цей крок. Зі схвалення Ради було укладено угоду між Японією та маріонетковим режимом, який встановила Квантунська армія. Це вважалося доцільним заходом для забезпечення розширення японських інтересів на континенті. Згідно з положеннями, нова держава гарантувала всі права та інтереси японців і зобов'язувалася забезпечити всі можливі установи, які могли знадобитися Квантунській армії. Японія взяла на себе за рахунок Маньчжоу оборону та підтримання порядку в цій країні. Ключові посади в центральних і місцевих органах влади були зарезервовані за японцями, а всі призначення відбувалися за умови схвалення командувача Квантунської армії. На виконання цієї угоди КОІСО, як начальник штабу Квантунської армії, розробив план економічного "співіснування і співпроцвітання" Японії та Маньчжоу. Обидві країни утворять один економічний блок, а промисловість буде розвиватися в найбільш придатних для цього місцях. Армія буде контролювати ідеологічні рухи, а політичним партіям не буде дозволено існувати. Коли це буде необхідно, військова сила буде застосована без вагань. Невдовзі після приходу до влади кабінету Сайто військовий міністр АРАКІ оголосив, що, зважаючи на створення Маньчжоу, резолюції Ліги Націй та заяви, зроблені Японією раніше, 55 �більше не можуть вважатися обов'язковими для неї. У 1931 році Ліга Націй призначила комісію Літтона для розслідування обставин японської інтервенції в Маньчжурії. Після отримання доповіді комісії Літтона Ліга висловила рішуче несхвалення дій Японії в Маньчжурії та сприяння новим інцидентам в інших частинах Китаю. Зважаючи на таку опозицію її планам, 17 березня 1933 року кабінет Сайто вирішив повідомити про намір Японії вийти з Ліги Націй, і через десять днів ця дія була здійснена. Одночасно були зроблені кроки для виключення іноземців з підмандатних Японії островів Тихого океану. Таким чином, підготовка до війни на Тихому океані могла здійснюватися всупереч договірним зобов'язанням і бути вільною від іноземного нагляду. Тим часом військові приготування на континенті були спрямовані безпосередньо проти Радянського Союзу. У квітні 1933 року підполковник СУЗУКІ з Бюро військових справ охарактеризував СРСР як абсолютного ворога, оскільки, за його словами, він мав на меті знищити національну структуру Японії. РОЗШИРЕННЯ АРМІЇ ТА УРЯДОВА ЕКОНОМІЧНА ПІДГОТОВКА НА КОНТИНЕНТІ У 1935 РОЦІ Хоча ХІРОТА заперечував агресивні наміри Японії, армія прискорила підготовку до війни. У 1935 році вона взяла на себе ініціативу підготовки до військової експансії на азійському континенті, а кабінет ОКАди, який вступив на посаду 8 липня 1934 року, підтримав економічне планування армії в Маньчжоу. Одночасно зі створенням Бюро у справах Маньчжурії в грудні 1934 року генерал МІНАМІ був призначений командувачем Квантунської армії і послом в Маньчжурії. Генерал-майор ІТАГАКІ став його заступником начальника штабу. За підтримки ІТАГАКІ, МІНАМІ розробив плани сприяння створенню автономних урядів у Внутрішній Монголії та п'яти провінціях Північного Китаю. Це завдало б серйозних втрат національному уряду Китаю і водночас створило б буферні держави між Маньчжоу, з одного боку, та Китаєм і Радянським Союзом, з іншого. У травні 1935 року Північнокитайська армія під командуванням генерал-лейтенанта УМЕЗУ створила привід для висунення фактичного ультиматуму китайським військам у цьому районі; а МІНАМІ мобілізував Квантунську армію для підтримки вимог УМЕЗУ. Деякі підрозділи перейшли до демілітаризованої зони Північного Китаю, а в червні 1935 року китайці капітулювали, виводячи свої армії та адміністрацію з району Тяньцзіня. Як зазначає КІДО в Токіо, цей крок 56 �проти Китаю ґрунтувався на планах ІТАГАКІ та інших про те, що військові, а не дипломати, повинні взяти на себе ініціативу у відносинах з Китаєм, як це було у випадку з Маньчжурією. У цей же період Квантунська армія інсценувала інцидент у Чанпхе, а генерал-майор ДОХІХАРА взяв на себе відповідальність за інтриги з майбутніми маріонетковими правителями, метою яких було формування нових автономних урядів. Міністерство закордонних справ не брало участі в цих подіях, але ХІРОТА отримував повну інформацію про їхній перебіг від посольства в Пейпінгу. 2 жовтня 1935 року йому повідомили, що армія має намір створити фактично автономну державу задля включення Північного Китаю до японсько-маньчжурського економічного блоку і зміцнення національної оборони. Йому також повідомили, що армійська схема "Внутрішня Монголія" неухильно прогресує, і що ДОХІХІРА, без сумніву, бере участь у її просуванні. За словами свідка захисту Кавабе, інцидент у Чанпхе було врегульовано 27 червня 1935 року шляхом укладення угоди Чін-ДОХІХАРИ. Армія тепер контролювала місцеві режими в половині Внутрішньої Монголії і в значній частині п'яти провінцій Північного Китаю. Тим часом, 3 липня 1935 року Таємна рада в присутності міністра закордонних справ ХІХОТА зібралася, щоб розглянути питання про тіснішу економічну співпрацю з Маньчжурією. Слідчий комітет Таємної ради повідомив, що, хоча заходи військової дипломатії в Маньчжоу-Го були добре просунуті, система координації заходів в економічній сфері ще не була розроблена. Тому вони рекомендували укласти пакт про створення Спільного економічного комітету, який би забезпечив необхідний механізм. Таємна рада схвалила цей захід після того, як ХІРОТА запевнив, що Японія завжди зможе розраховувати на більшість голосів у Комітеті; і нова угода була підписана 15 липня 1935 року. ПРИЙНЯТІ ПРИНЦИПИ Фундаментальним принципом національної політики мало стати зміцнення Японії, як внутрішнє, так і зовнішнє, щоб Японська імперія "перетворилася на стабілізаційну силу, номінальну і віртуальну, у Східній Азії, забезпечила мир на Сході і сприяла миру і добробуту людства в усьому світі". Наступне речення не залишало місця для сумнівів щодо характеру передбачуваного розвитку. Створення національної політики полягало б у "забезпеченні стійкого становища (японської) імперії на Східному континенті, а також розвитку в південних морях, за допомогою спільних зусиль дипломатичної політики та національної оборони". 57 �Друга частина заяви була присвячена розгляду ситуацій, які може спричинити ця політика, та кроків, які будуть зроблені для їх вирішення. Насамперед, було усвідомлено, що така політика призведе до ускладнень у відносинах з іншими державами, які мають інтереси на Сході. Тому Японія "виключить політику військового правління держав" і буде дотримуватися власної політики, заснованої на принципах "співіснування і співпроцвітання". Ця політика отримала більш конкретне визначення через рік у П'ятирічній програмі розвитку важливих галузей промисловості. Тоді було заявлено, що галузі промисловості, необхідні для національної оборони, будуть максимально перенесені на континент "за принципом правильної роботи в правильному місці", і що Японія "повинна вибрати найважливіші ресурси, винахідливо перехопити ініціативу в економічній експлуатації Північного Китаю і докласти зусиль для забезпечення безпеки його природних ресурсів". Така політика відкрито суперечила положенням Договору дев'яти держав 1922 року. Другий принцип, закладений у серпні 1936 року, був імпліцитно закладений у першому. "Для того, щоб забезпечити стабільність нашої імперії і гарантувати її розвиток, щоб набути позиції реальної стабілізаційної сили в Східній Азії, номінально і фактично, ми повинні завершити наше оборонне озброєння". Ця заява також мала отримати конкретне визначення в планах армії на 1937 рік. Третій принцип прояснює зв'язок перших двох з практичною політикою. Японія "повинна прагнути викорінити російську загрозу на півночі, щоб забезпечити стабільний розвиток Маньчжурії, а також для надійної оборони як Японії, так і Маньчжурії". Японія "також повинна бути готова до зустрічі з Британією та Америкою, намагаючись водночас забезпечити економічний розвиток шляхом тісної співпраці Японії, Китаю та Маньчжурії". Тим не менш, досягаючи своїх цілей, Японія "завжди повинна бути обережною, щоб підтримувати максимально дружні відносини з державою". Та ж нота застереження прозвучала і в четвертому, останньому принципі. "Для просування нашого плану соціального та економічного розвитку нашої імперії в напрямку Південних морів, особливо в зовнішніх острівних районах Південних морів, ми повинні вживати поступових і мирних заходів, завжди уникаючи стимулювання інших націй, і намагатися реалізувати нашу національну силу, пов'язану із завершенням будівництва Маньчжурії". 58 �ЕКОНОМІЧНА ТА ПРОМИСЛОВА ПІДГОТОВКА ХІРОТА ДО ВІЙНИ Діяльність уряду ХІРОТА як до, так і після перегляду базової національної політики тісно пов'язана з принципами, викладеними в цьому рішенні. Великих успіхів було досягнуто у зміцненні японського контролю над Маньчжурією та Північним Китаєм. У той час як Квантунська армія здійснювала контроль у самій Маньчжурії, цивільна влада Японії працювала над створенням номінально незалежної держави-сателіта, національну політику якої Японія диктувала б, а природні ресурси якої Японія могла б вільно експлуатувати. Японсько-маньчжурський договір, підписаний 10 червня 1936 року, ознаменував фактичне досягнення цієї мети. Через два дні Корделл Халл, державний секретар США, повідомив представнику японського Міністерства закордонних справ, що склалося враження, ніби Японія прагне абсолютного економічного домінування спочатку у Східній Азії, а потім і в інших регіонах, які вона вважатиме за потрібне. Це, за словами Халла, врешті-решт означатиме політичне і військове домінування. 11 серпня 1936 року на тій самій конференції, яка визначила основи японської національної політики, була також затверджена "Друга адміністративна політика щодо Північного Китаю". Його головною метою було створення антикомуністичного, прояпонського і проманьчжурського регіону, в якому Японія могла б отримати матеріали, необхідні для її програми підготовки до війни, а також покращити транспортні можливості на випадок війни з Радянським Союзом. Поки армія на континенті здобувала нові джерела матеріалів і нові шляхи промислового розвитку, в Японії робилися кроки для розвитку нової економіки, що підтримувала б війну. Вбивство міністра фінансів Такахасі під час армійського повстання в лютому 1936 року і подальше формування кабінету ХІРОТА стали поворотним моментом у фінансовій політиці японського уряду. Наразі країна розпочала низку фінансових заходів, спрямованих на посилення державного контролю над національною економікою в політичних цілях. Нова політика була розроблена для того, щоб пристосуватися до масштабної програми промислової експансії. З цього часу уряд постійно збільшував випуск облігацій внутрішньої державної позики для покриття величезних бюджетних витрат; при цьому мало уваги приділялося принципам раціонального фінансування. У січні 1937 року операції з 59 �іноземною валютою підлягали державній ліцензії, а витрачання іноземних активів фактично обмежувалося купівлею товарів, необхідних для забезпечення воєнних потреб. 29 травня 1936 року був прийнятий закон, що мав на меті налагодити виробництво автомобілів "з метою налагодження національної оборони та індустрії". До цієї дати автомобільна промисловість практично не існувала, і це не було економічно обґрунтованою пропозицією. Проте її розвиток під суворим державним контролем тепер стимулювався за допомогою державних субсидій та значних податкових пільг. Японський торговельний флот також швидко збільшувався за рахунок державних субсидій. Третя програма "брухт та будівництво" була започаткована під час каденції ХІРОТА. Разом з програмою попереднього року вона дала 100 000 нових брутто-тонн судноплавства, що дало Японії наприкінці 1936 року найсучасніший торговельний флот, пропорційно до розміру, серед усіх країн світу. [Ми оголошуємо перерву до 13:30. (О 12:00 було розпочато перерву). ПІСЛЯОБІДНЯ СЕСІЯ Засідання Трибуналу розпочалося після перерви о 13:30. СУДОВИЙ ПРИСТАВ: Зараз триває засідання Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу. ПРЕЗИДЕНТ: (Продовження)] ПЛАНИ ДЛЯ КОНТРОЛЮ ГРОМАДСЬКОЇ ДУМКИ ПРОТЯГОМ ВІЙНИ 20 травня 1936 року Військове міністерство підготувало ту частину свого Загального мобілізаційного плану, яка стосувалася розвідувальної та пропагандистської діяльності перед початком війни та на її початкових етапах. План передбачав, що в разі неминучої війни буде створено Розвідувальне бюро, яке втілюватиме в життя урядову політику пропаганди та агітації. Сфера діяльності цього бюро та методи його функціонування були викладені в найдрібніших деталях. Його завданням буде спрямовувати і контролювати всі форми комунікації з громадськістю, а також використовувати всі засоби масової інформації для просування політики, затвердженої урядом. 60 �ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКА ПІДГОТОВКА Поки ХІРОТА був прем'єр-міністром, військово-морський флот був не менш активним, ніж армія, у просуванні національної мобілізації для війни. Обидва міністри діяли спільно, готуючи заяву про основну національну політику та підтримуючи її перед Конференцією п'яти міністрів. Саме міністр військово-морського флоту, адмірал Нагано, був автором нової політичної заяви перед конференцією; і з його зауважень випливає, що конкретний план, остаточно затверджений 11 серпня 1936 року, був переданий до міністерства військовоморського флоту. Це був рік звільнення ВМС від усіх зобов'язань щодо обмеження військово-морських озброєнь, оскільки термін дії Вашингтонського договору закінчився 31 грудня 1936 року. Попередні експансіоністські плани Японії не мали безпосереднього відношення до японського флоту. Тепер йому вперше була відведена важлива роль, а саме - забезпечення командування західною частиною Тихого океану проти флоту Сполучених Штатів. Політика військово-морської експансії, яку Японія таким чином почала впроваджувати, користувалася величезною підтримкою з 1930 року. Тому доречно в рамках теми підготовки до війни розглянути на цьому етапі кроки, завдяки яким Японія відмовилась від системи обмеження військово-морських озброєнь шляхом міжнародної угоди. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЯПОНІЇ ЗГІДНО З УГОДАМИ ЩОДО ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКОГО РОЗЗБРОЄННЯ Сполучені Штати, Велика Британія, Японія, Франція та Італія були учасниками Договору про обмеження морських озброєнь, підписаного у Вашингтоні 6 лютого 1922 року. Статті IV і VII цього договору визначали відповідно загальний тоннаж великих кораблів і авіаносців, який може мати кожна з держав-підписантів, причому обмеження ґрунтувалося на оборонних потребах відповідної держави. В обох випадках верхня межа для Японії становила 60 відсотків від того, що дозволено Сполученим Штатам або Великій Британії. Було також встановлено обмеження на калібр гармат, які могли бути встановлені на цих та інших класах кораблів - 16 дюймів у випадку капітальних кораблів і 8 дюймів у випадку авіаносців. Договір не повинен був закінчитися до 31 грудня 1936 року і залишався чинним до закінчення двох років з моменту повідомлення однієї з договірних держав про намір 61 �припинити його дію. Всі сторони, що підписали угоду, повинні були зустрітися протягом одного року з моменту отримання такого повідомлення. США, Великобританія та Японія, разом з Індією та британськими домініонами також були учасниками Договору про обмеження і скорочення військово-морських озброєнь, підписаного в Лондоні 22 квітня 1930 року. Цей договір не скасовував Вашингтонський договір, але передбачав подальше скорочення і обмеження в рамках старого договору. Було передбачено обмеження допустимої водотоннажності авіаносців і підводних човнів, а також калібру зброї, яку вони несуть на борту. Також були надані детальні таблиці із зазначенням загального тоннажу надводних суден, окрім капітальних кораблів і авіаносців, який може мати кожна з держав-підписантів - ліміт для Японії становить приблизно 70 відсотків від дозволеного для Сполучених Штатів або Великої Британії. Третім важливим положенням було те, що кожен підписант повинен був повідомляти іншим підписантам певну інформацію при закладенні і після завершення будівництва кожного військового корабля. Крім того, угода передбачала утилізацію певних капітальних кораблів, і це положення було явно вигідним для Японії. Положення щодо авіаносців мали залишатися чинними на той самий період, що й Вашингтонський договір; але в інших аспектах договір мав втратити чинність 31 грудня 1936 року. Нова конференція між державами-підписантами мала відбутися протягом 1935 року. Оцінюючи переваги, які Лондонський договір запропонував Японії, слід враховувати погляди Такарабе, міністра військово-морського флоту в 1930 році. За його словами, вважалося важливим, щоб ВМС мали 70 відсотків чисельності, яку підтримує ймовірний потенційний супротивник, і Японія намагалася підтримувати це співвідношення в капітальних кораблях на Вашингтонській конференції. Зрештою, від цієї мети відмовилися, і Японія перейшла до співвідношення 60 відсотків. Однак, вона досягла двох інших своїх головних цілей, а саме: 70-відсоткової переваги в кількості крейсерів з 8-дюймовими гарматами і своєї нинішньої кількості підводних човнів. На Лондонській конференції було докладено всіх зусиль для досягнення третьої головної мети, а саме 70 відсотків загального тоннажу; і ця мета була досягнута. Хоча співвідношення японських і американських крейсерів з 8-дюймовими гарматами, згідно з положеннями Лондонського договору, дійсно зменшиться з 70 до 60 відсотків, це було компенсовано збільшенням кількості менш серйозних кораблів, виділених Японії, але, перш за все, за словами Такарабе, договір був заявкою на дружні стосунки зі Сполученими Штатами і врятував Японію від можливої гонки озброєнь з цією країною. Прем'єр-міністр 62 �Хамагуті підтримав цю думку, визнавши, що деякі аспекти угоди були не зовсім задовільними, але зазначивши, що Японія в будь-якому випадку зможе вільно будувати після 1936 року. Хоча прем'єр-міністр Хамагуті, його міністр ВМС і його кабінет відстоювали договір, він не був ратифікований без значної опозиції. Тринадцять бурхливих засідань Слідчого комітету Таємної ради обговорювали це питання з 18 серпня по 26 вересня 1930 року. Між кабінетом міністрів і Таємною радою, а також, як виявилося, між кабінетом міністрів і генеральним штабом ВМС, заступником начальника якого був Нагано, виникла відкрита суперечність. Коли Хамагуті звинуватили в ігноруванні порад начальників своїх служб, він спокійно відповів, що думка військових була врахована, але питання про укладення договорів має вирішувати Кабінет міністрів. З розвитком дискусій ставало все більш очевидним, що існує лінія розколу між тими, хто покладався на дружні міжнародні відносини, і тими, хто виступав за озброєння, достатнє для того, щоб протистояти Сполученим Штатам або будьякій іншій державі, що втручається в китайсько-японські справи з японською перевагою сил на місці конфлікту. Останній погляд був добре представлений одним з радників, який сказав, що військова система характерна для Японії; що Сполучені Штати намагатимуться витіснити японський вплив з Китаю і Монголії; і що тому військова сила повинна бути доповнена. Значення Японії у світі, за словами двох радників, полягало лише в її військовій могутності. 1 жовтня 1930 року Лондонський договір був ратифікований Таємною радою, Хамагуті і Такарабе висловлювали погляди, які їм приписують. Це викликало великий суспільний інтерес, спекуляції та заворушення. ХІРАНУМА, як віце-президент Таємної ради, був присутній на кожному засіданні. ПОСАДИ ОБВИНУВАЧЕНИХ ЗА ЧАСІВ УРЯДУ ХІРОТИ Було помічено, що період прем'єрства ХІРОТИ, який тривав з 9 березня 1936 року по 1 лютого 1937 року, був періодом активного планування та підготовки до війни, який розпочався з військового та військово-морського міністерств, і який залучив інші головні урядові відомства до виконання довгострокового планування. Серед найважливіших посадовців у цей час був генерал-лейтенант УМЕЗУ, який 23 березня 1936 року став заступником військового міністра. Цю посаду він обіймав під час прем'єрства ХІРОТИ, Хаяші та Коное до 30 травня 1938 року. Крім того, під час перебування на посаді 63 �ХІРОТА він обіймав багато допоміжних посад, що може слугувати показником інтересів армії в той час. Він був радником Бюро у справах Маньчжурії, Кабінетного слідчого бюро та Інформаційного бюро. Був членом комісії, призначеної для розслідування справ автомобільної промисловості, а також членом Ради з питань освітньої реформи. Він відповідав за справи військового міністерства в імперському парламенті. КІМУРА, призначений генерал-майором 1 серпня 1936 року, був начальником відділу контролю Бюро мобілізаційних планів. 20 травня 1936 року його бюро підготувало мобілізаційний план для контролю над громадською думкою під час війни або надзвичайних ситуацій. Підполковник МУТО був співробітником Бюро військових справ до 19 червня 1936 року, а полковник СУЗУКІ був прикріплений до цієї посади до 1 серпня 1936 року. ІТАГАКІ, призначений генерал-лейтенантом 28 квітня 1936 року, був заступником начальника штабу Квантунської армії з 10 грудня 1934 року. З 23 березня 1936 року по 1 березня 1937 року він був начальником штабу цієї армії, а також членом японськоманьчжурського спільного економічного комітету. Тому він був тісно пов'язаний з ходом японських військових та економічних приготувань у Маньчжурії та провінціях Північного Китаю під час перебування ХІРОТИ на посаді прем'єр-міністра. ХОШІНО, який з 1 липня 1934 року був начальником відділу в Міністерстві фінансів Маньчжурії, 9 червня 1936 року став віце-головою цього міністерства. Віце-адмірал ШІМАДА був заступником начальника штабу ВМС з 2 грудня 1935 року по 1 грудня 1937 року, в цей період ВМС зробили свій внесок у прийняття національного політичного рішення в серпні 1936 року, домоглися контролю над підмандатними островами і запровадили нову політику військово-морської експансії. До 1 грудня 1936 року капітан ОКА був членом Військово-морського генерального штабу і спостерігачем у Військово-морському міністерстві. Під час каденції ХІРОТИ КАЯ відповідав у парламенті за справи Міністерства фінансів, а також був радником Бюро у справах Маньчжурії. 2 лютого 1937 року, коли Хаяші замінив ХІРОТУ, КАЯ став віце-міністром фінансів. 64 �ХАШИМОТО І ТОВАРИСТВО МОЛОДИХ ЧОЛОВІКІВ ВЕЛИКОЇ ЯПОНІЇ У серпні 1936 року, через кілька днів після прийняття основ національної політики Японії, полковник ХАШИМОТО був зарахований до Резервного списку. Він негайно приступив до завдання заснування нового товариства, цілі якого виклав у промовах і брошурах протягом другої половини 1936 року. ХАШИМОТО засновував свої вчення на двох традиційних заповідях Кодо та Хакко Ічіу. Адже, за словами ХАШИМОТО, першим кроком до об'єднання світу було об'єднання народу самої Японії безпосередньо під владою імператора. Для здійснення реконструкції потрібна була кров та ентузіазм молодих людей, і саме це було метою Товариства молодих чоловіків Великої Японії, яке мало на меті задовольнити цю потребу. Молоді люди стануть основою нової Японії і об'єднають усю силу, моральну і фізичну, японської раси в дусі Кодо, тобто вірності Імператору. Видно, що в період, який розглядається, історія армії була історією непокори цивільній владі. Державні діячі та уряди усувалися шляхом залякування, вбивств і повстань, коли їхня політика вступала в конфлікт з політикою армії. Тепер, у 1936 році, з ХІРОТО на посаді прем'єр-міністра, армія встановила усталену перевагу над чинним кабінетом міністрів. ХАШИМОТО зробив ще один крок у цьому процесі, прагнучи до дня, коли в країні буде лише одна партія - партія армії; і коли правителі армії більше не будуть обтяжені формами демократичного правління. Безпосередня мета тоталітаризму символізувалася в ідеї Кодо; кінцева мета світового панування - в ідеї Хакко Ічіу. І тут можна переглянути кроки, які вже були зроблені, щоб підготувати свідомість японців до війни і до військового правління. ІСТОРІЯ ВІЙСЬКОВОГО НАВЧАННЯ У ШКОЛАХ ТА УНІВЕРСИТЕТАХ Ще в 1886 році в початкових, середніх і звичайних школах Японії було запроваджено військову підготовку та лекції, а після японсько-китайської війни 1896 року навчання проводили офіцери регулярної армії. Після 1914-18 років цьому питанню кілька років 65 �приділялося мало уваги, але з 1922 року Військове міністерство призначило офіцерів для нагляду за викладанням. Протягом 1925 року і пізніше військове міністерство та міністерство освіти працювали разом, щоб забезпечити навчання студентів-чоловіків. 23 квітня 1925 року було прийнято рішення, що військові офіцери, які перебувають на дійсній службі, повинні бути прикріплені до шкіл. За домовленістю між військовим міністерством та міністерством освіти, вони будуть направлені до педагогічних інститутів, до всіх типів громадських та державних шкіл, а також, за бажанням, до приватних шкіл. Вони перебуватимуть під наглядом і розпорядженнями шкільної адміністрації, але самі залишатимуться службовцями Військового міністерства, яке отримає право інспектувати фактичні умови навчання в школах. Через рік, у вересні 1926 року, Військове міністерство організувало інспекцію, яка повинна була надавати звіти про виконану роботу. У квітні 1926 року Міністерство освіти створило нову навчальну організацію, призначену для молоді віком від сімнадцяти до двадцяти одного року, яка не отримала формальної шкільної освіти. Курс, який тривав чотири роки, включав предмети загального та професійного значення, але половина всіх навчальних годин була спеціально відведена на військову підготовку. У місяць їх заснування Військове міністерство забезпечило інспекцію військових навчань, що проводилися в цих юнацьких школах. До 1927 року військова підготовка стала обов'язковою в усій шкільній системі, а з 1925 по 1930 рік кількість навчального часу, відведеного на цей вид підготовки, постійно збільшувалася. В університетах заняття з військових предметів були обов'язковими з 1925 року, хоча спочатку це зобов'язання не було суворо дотримано. Фактична військова підготовка залишалася на добровільній основі; але, оскільки студенти університетів, які відвідували як заняття, так і паради, згодом були звільнені від двох з трьох років обов'язкової військової служби, існував сильний стимул для забезпечення відвідуваності. Незадовго до Мукденського інциденту студентам пояснювали, що Маньчжурія - це рятівний круг Японії, від контролю над яким залежить встановлення стабільного економічного порядку. З початком війни в Маньчжурії, опозиція до програми військової підготовки загубилася в новому дусі ультранаціоналізму, яким надихалося військове навчання. 66 �Починаючи з 1931 року, військові інструктори, хоча й номінально підпорядковувалися шкільній та університетській владі, досягали все більшої незалежності та домінування. Після завершення воєнних дій у Маньчжурії час, присвячений військовій тематиці, дещо зменшився, але отримав новий поштовх у 1936 році, коли при владі перебував уряд ХІРОТИ. Вишкіл складався зі стройової підготовки, фізичної культури та військових ігор. Підручники, що використовувалися в школах, стосувалися японської військової історії і були покликані виховувати в учнів ентузіазм до військової служби. ІСТОРІЯ ЦЕНЗУРИ ТА ПОШИРЕННЯ ПРОПАГАНДИ Свобода преси в Японії завжди була обмежена. Забезпечення дотримання цензури згідно з чинним законодавством було завданням Поліцейського бюро, яке контролювалося Міністерством внутрішніх справ. Поліція забезпечувала дотримання законів про цензуру у зв'язку з будь-якою формою публічного висловлювання; і вона була особливо зацікавлена в контролі за висловлюваннями думок, які суперечили політиці уряду. Всі матеріали для виступів і публічних розваг підлягали їхньому схваленню. Будь-які матеріали, які, на їхню думку, були неприйнятними, придушувалися; будь-яка особа чи суспільство, які не підкорялися їхньому рішенню, каралися відповідно до положень Закону про збереження миру від 1925 року. Крім того, існувала організація поліції безпеки, створена в 1928 році для нагляду за підривними елементами крайніх правих і лівих сил. Починаючи з 1931 року ця "вища поліція" стежила за всіма, хто виступав проти політики правлячого уряду, і за кожним публічним вираженням думки. Посилення цензури посилилося перед початком війни в Маньчжурії, і в цей же період через газети поширювалася інспірована урядом пропаганда. Починаючи з 1930 року, автори, оратори та редактори об'єдналися в узгоджених зусиллях, щоб підготувати громадську думку до війни в Маньчжурії, а наприкінці того ж року були зроблені кроки, щоб придушити всіх, хто виступав проти цієї політики. З 1931 року армія здійснювала власну неофіційну цензуру. Будь-якого письменника чи видавця, чию роботу армія вважала незадовільною, особисто відвідували представники армії, які повідомляли йому, що він потрапив у немилість армії. Такі погрози і попередження лунали також від різних патріотичних товариств, діяльність яких згадувалася у зв'язку з війною в Маньчжурії. Після Маньчжурської війни уряд і армія розпочали організовану кампанію, щоб виправдати позицію Японії на континенті та придушити критику всередині країни. Матеріали на 67 �військову тематику можна було друкувати лише після того, як вони були схвалені Поліцейським управлінням Міністерства внутрішніх справ. З 1935 року преса була повністю підпорядкована цьому міністерству. З ініціативи армії та в очікуванні початку війни, уряд ХІРОТА заснував Інформаційне бюро в 1936 році. Його завданням було координувати від імені всіх міністерств контроль за інформацією та поширенням пропаганди. Вона забезпечила уряд готовим засобом для виконання рішення про національну політику від 11 серпня 1936 року, щоб очолити та об'єднати громадську думку, а також зміцнити рішучість народу подолати "надзвичайну ситуацію в Японії". ПОЛІТИКА ХАШИМОТО У 1936 РОЦІ Займаючись створенням Товариства молодих людей Великої Японії, ХАШИМОТО усіма своїми працями та висловлюваннями готував японську громадську думку до війни. Він виступав за експансію на півдні, і особливо в Нідерландській Ост-Індії, в менш обережних виразах, ніж ті, які використовували п'ять міністрів. Він визнав британський флот головною перешкодою для свого плану і попередив Японію, що знадобиться велика рішучість. Він вихваляв вищі якості японської раси, місія якої полягає в тому, щоб покласти край тиранічному правлінню і гнобленню білої раси. Пізніше, у 1936 році, ХАШИМОТО опублікував декларацію, яка втілювала цілі його нового суспільства. У цьому документі він говорив, що Японія повинна збільшити свої озброєння до кількості, абсолютно необхідної для завоювання інших країн з іншими принципами, які намагалися перешкодити їй у досягненні "Імперського шляху". Суть переозброєння, додав він, має полягати у створенні непереможних військово-повітряних сил. ДЕТАЛЬНІ ПЛАНИ ПРОМИСЛОВОСТІ НА ПІДТРИМКУ ВІЙНИ ЩОДО ВИРОБНИЦТВА МАТЕРІАЛІВ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ У ВІЙСЬКОВИХ ЦІЛЯХ Коли 4 червня 1937 року Коное замінив Хаяші на посаді прем'єр-міністра, безперервність планування армії не перервалася. 68 �10 червня 1937 року армія підготувала попередній проект своєї програми введення в дію п'ятирічного плану розвитку важливих галузей промисловості. Ця програма чітко слідувала меті забезпечення самодостатності у важливих матеріальних ресурсах до 1941 року. Кожна з тринадцяти номінованих галузей розглядалася окремо, але певні базові принципи були спільними для плану для кожної з них. Будуть вжиті жорсткі заходи для того, щоб поставити кожну галузь під контроль і постійний нагляд уряду. Будуть створені спеціальні юридичні особи та запроваджені системи ліцензування як допоміжні засоби для забезпечення державного контролю. Виробництво буде забезпечено за рахунок податкових пільг, субсидій та державних гарантій на покриття операційних збитків. Через три тижні, 23 червня 1937 року, Військове міністерство підготувало третій план під назвою "Начерк п'ятирічного плану виробництва військових матеріалів". Якщо перші два плани загалом стосувалися розвитку воєнної промисловості, то третій стосувався ролі самої армії в цій програмі широкомасштабної експансії. Він був покликаний координувати військову експансію і контроль з досягненням самодостатності в галузях, необхідних для військового потенціалу. Певні галузі, такі як виробництво боєприпасів, потрапили в орбіту цього плану в першу чергу. Інші, більш віддалено пов'язані з нагальними потребами армії, такі як постачання електроенергії, більш доречно було б віднести до сфери плану основних галузей промисловості. Але інші, такі як автомобільна, авіаційна та верстатобудівна промисловість, були однаково в орбіті кожного плану. Але всі етапи планування були нерозривно пов'язані між собою. ЧАСТИНА B - РОЗДІЛ IV ТИХООКЕАНСЬКА ВІЙНА Провал японської атаки на озері Хасан у 1938 році виявив несподівану військову силу СРСР на Далекому Сході. Укладення 23 серпня 1939 року Пакту про ненапад між Німеччиною та СРСР і заклопотаність Німеччини війною проти Великої Британії та Франції на певний час звільнили СРСР від тривоги за свої західні кордони. Просування Японії на Північ, яке до цього часу мало стати першим кроком у реалізації її національної політики, не було відкладено до кращих часів. Коли двері можливостей на Півночі зачинилися, південні ворота почали відчинятися, і Японія зробила різні кроки, що передували реалізації другої важливої частини її 69 �національної політики - просуванню на Південь. Франція і Великобританія зазнали серйозної відсічі в Мюнхені у вересні 1938 року. Після цього принц Коное 3 листопада 1938 року публічно заявив про намір Японії встановити Новий порядок у Східній Азії, і того ж місяця Японія оголосила, що вона більше не може застосовувати Договірну систему беззастережно. Вона сказала, що застосуванням принципів "відкритих дверей" і "рівних можливостей", можливо, доведеться поступитися перед обличчям умов, що змінилися в Китаї. У тому ж листопаді 1938 року конференція п'яти міністрів вирішила захопити острів Хайнань. Цей острів був захоплений у лютому 1939 року, а острови Спратлі - у березні 1939 року. У вересні 1939 року почалася війна між Німеччиною та Польщею, Францією та Великою Британією. Одразу ж ми бачимо, як посол Ошіма і генерал Тераучі говорять про доцільність просування Японії на південь; з вересня 1939 року ставлення японських військових у Китаї до іноземних інтересів стало помітно більш непримиренним; приблизно в цей же час японці почали бомбити залізницю Юньнань. У листопаді 1939 року Міністерство закордонних справ Японії зажадало від Франції припинити переправлення військових вантажів залізницею Юньнань до Китаю і допустити японську військову місію до французького Індокитаю, щоб переконатися, що такі вантажі не йдуть далі. Ніщо не могло б краще рекламувати японську агресивність на Півдні, оскільки Франція мала право переправляти ці вантажі, і поки що не було жодних ознак того, що французька військова міць буде зломлена. Тим не менш, Японія вважала себе достатньо сильною, щоб пред'явити ці вимоги Франції, зважаючи на заклопотаність Франції війною в Європі. 2 лютого 1940 року Японія висунула Нідерландам вимоги, які, в разі їх задоволення, надали б їй привілейоване становище серед інших країн щодо економіки Нідерландської Ост-Індії. У березні 1940 року КОІСО заявив парламентській Рахунковій комісії, що Японія повинна розширити свою присутність на островах Тихого океану, щоб бути економічно незалежною від Сполучених Штатів Америки. 9 травня 1940 року Німеччина вторглася до Нідерландів. Японія одразу ж попросила і отримала від Сполучених Штатів Америки, Великої Британії та Франції запевнення, що вони збережуть статус-кво Нідерландської Ост-Індії. Аналогічне запевнення надала Японія. Тим не менш, 22 травня 1940 року вона запросила і отримала від Німеччини заяву про те, що Німеччина не зацікавлена в Нідерландській Ост-Індії, заяву, яка була витлумачена в Японії, і, як виявилося, правильно витлумачена, як така, що дає Японії свободу дій у її відносинах з Нідерландською Ост-Індією, якщо Німеччина не зацікавлена. 70 �17 червня 1940 року Франція попросила Німеччину про перемир'я. 19 червня 1940 року Японія відновила свою вимогу до французького Індокитаю припинити постачання через Індокитай до Китаю і прийняти японську військову місію, щоб гарантувати, що жодна з них не буде просуватися далі. Франція відхилила ці вимоги, коли вони були висунуті в 1939 році, але зараз становище Франції було зовсім іншим, і Японія скористалася цим фактом. Тепер губернатор французького Індокитаю погодився, і японська військова місія прибула до Ханоя 29 червня 1940 року. КОІСО, тодішній міністр закордонних справ, говорив з німецьким послом 24 червня 1940 року про колоніальні прагнення Японії у Французькому Індокитаї та Нідерландській Ост-Індії і поцікавився, як Німеччина ставиться до передбачуваної військової діяльності Японії на цих територіях. Посол дотримувався німецької декларації про незацікавленість у Нідерландській Ост-Індії, зробленої 22 травня 1940 року. Він також заявив, що Німеччина, ймовірно, не заперечуватиме проти дій Японії у французькому Індокитаї, але вона хотіла б, щоб Японія зв'язала Сполучені Штати в Тихому океані загрозою нападу на Філіппіни і Гавайські острови. На 1 липня 1940 року Японія відхилила пропозицію Сполучених Штатів щодо угоди про збереження статус-кво в Тихому океані під час Європейської війни. Причиною такої відмови в інтерв'ю між КІДО та міністром закордонних справ Арітою було названо недоцільність обмеження діяльності Японії, в тому числі в Нідерландських Індіях, в даний час. Не могло бути більш відвертого визнання агресивних намірів Японії щодо її сусідів. 8 липня 1940 року Курусу і Сато заявили Ріббентропу, що протягом дев'яти років метою Японії була побудова нового Китаю, звільненого від Договірної системи, тим самим підтвердивши брехню неодноразових офіційних заяв Японії, зроблених протягом цих років. 16 липня 1940 року Японія повідомила Нідерландам, що відправляє економічну місію до Батавії для обговорення поставок з Нідерландської Ост-Індії до Японії. Того ж дня Кабінет Йонай подав у відставку під тиском військових та їхніх прихильників, які вважали, що він занадто покірний, щоб скористатися можливістю для японської агресії на Півдні, яка з'явилася після падіння Франції та Нідерландів і занепокоєння Британії в Європі. Шлях до приходу до влади 22 липня 1940 року Другого кабінету Коное та кроків, які він зробив для продовження політики японської агресії на Півдні, був вільним. 71 �ЯПОНСЬКА ПОЛІТИКА У 1940 РОЦІ Під час роботи Другого кабінету Коное, який приступив до виконання своїх обов'язків 22 липня 1940 року, були прийняті важливі рішення, які безпосередньо сприяли розв'язанню Тихоокеанської війни 8 грудня 1941 року. Переговори з Німеччиною, що призвели до підписання 27 вересня 1940 року Тристороннього пакту, обговорювалися в попередній частині рішення. Однак для більш чіткого розуміння прийнятих рішень і планів, ухвалених за часів Другого і Третього кабінетів міністрів Коное і наступних кабінетів під керівництвом ТОДЗО, доцільно коротко розглянути політику і плани, прийняті з липня по жовтень 1940 року. Це було підтвердженням політики, проголошеної кабінетом ХІРОТА 11 серпня 1936 року, і практичним застосуванням цієї політики до обставин, що склалися у другій половині 1940 року. Важливими питаннями були: Рішення Кабінету міністрів від 26 липня 1940 року, рішення Конференції чотирьох міністрів від 4 вересня 1940 року та Конференції зі зв'язку від 19 вересня 1940 року, нарис японської зовнішньої політики, підготовлений у Міністерстві закордонних справ 28 вересня 1940 року - на наступний день після підписання Троїстого пакту, рішення засідання Кабінету міністрів від 3 жовтня 1940 року та "Попередній план щодо південних регіонів", підготовлений у Міністерстві закордонних справ 4 жовтня 1940 року. В результаті до початку жовтня 1940 року було вирішено, що політика японського уряду полягає в просуванні в південні регіони з метою окупації Сінгапуру, Британської Малайї та Голландської Ост-Індії, в той же час прагнучи уникнути війни з СРСР і Сполученими Штатами Америки. У разі початку війни зі Сполученими Штатами, що вважалося можливим, Філіппіни, Гуам та інші американські володіння були б включені до переліку територій, що підлягали захопленню. Дещо детальніше політика була спрямована на наступне: (1) опора на Тристоронній пакт; (2) укладення Пакту про ненапад з СРСР; (3) успішне завершення війни в Китаї; (4) включення Французького Індокитаю, Нідерландської Ост-Індії, Островів Проток, Британської Малайї, Таїланду, Філіппін, Британського Борнео та Бірми до Сфери спільного 72 �процвітання Великої Східної Азії (яку надалі для стислості ми будемо називати "Сфера спільного процвітання"); (5) запропонувати посередництво у врегулюванні європейської війни і натомість отримати від Великої Британії визнання Сфери спільного процвітання; (6) укладення Пакту про ненапад зі Сполученими Штатами, за яким Сполучені Штати визнають Сферу спільного процвітання в обмін на повагу Японії до незалежності Філіппін. 4 жовтня 1940 року Коное зробив заяву для преси, в якій сказав, що якщо Сполучені Штати відмовляться зрозуміти справжні наміри Японії, Німеччини та Італії і продовжуватимуть свою зухвалу позицію і дії, то і Сполучені Штати, і Великобританія будуть змушені вступити у війну з Японією, а це означає, що Японія буде змушена вступити у війну з ними. Він пояснив, що Японія маневрувала дипломатичним шляхом, щоб спонукати СРСР, Велику Британію та США призупинити допомогу Китаю. На той час агресивні наміри Японії стали настільки очевидними, що Сполучені Штати Америки не були готові продовжувати постачати Японії сировину для виробництва засобів ураження, які б використовувалися для реалізації цих агресивних цілей. Було видано президентську прокламацію, яка поширювала на весь металобрухт, за винятком Західної півкулі та Великої Британії, ембарго, запроваджене у 1938 та 1939 роках на знак протесту проти ігнорування Японією міжнародних договорів. Слід зазначити, що 26 січня 1940 року Сполучені Штати Америки розірвали свій Торговий договір з Японією. Ембарго було продовжено і введено систему ліцензування 10 грудня 1940 року. Мідь, латунь, цинк, бронза, нікель і калій були додані до списку ембарго 3 лютого 1941 року. Гумовий брухт додали 5 травня 1941 року. До 20 червня 1941 року ситуація настільки погіршилася, що весь експорт нафти зі Сполучених Штатів був заборонений, за винятком Великої Британії та Південної Америки. Було вжито заходів для протидії американським ембарго шляхом зміцнення національної економіки Японії та організації економічного блоку Японія-Маньчжурія-Китай. Уряд вирішив, що необхідно виділити кожній з трьох країн блоку чітко визначені сфери діяльності у сфері праці, фінансів, обміну, виробництва, зв'язку, транспорту тощо, щоб уникнути економічного суперництва, подвійних інвестицій та дублювання підприємств. 73 �ЗАЯВИ ТАЇЛАНДУ З початком війни в Європі Таїланд висунув вимоги до Французького Індокитаю про повернення Таїланду території, втраченої Індокитаєм у 1904 році. 12 червня 1940 року між Французьким Індокитаєм і Таїландом був підписаний Пакт про ненапад. Одна з умов передбачала призначення комісії для врегулювання питання спірного кордону. Коли 17 червня 1940 року Франція подала позов про перемир'я з Німеччиною, Таїланд зажадав перегляду кордону відповідно до своїх побажань як умови ратифікації Пакту про ненапад від 12 червня 1940 року. 30 серпня 1940 року між Японією і Францією було укладено так звану угоду Маткуока-Анрі, за якою Франція погодилася на вступ японських військ до Північного Індокитаю. 28 вересня 1940 року Таїланд надіслав ноту французькій владі Індокитаю, в якій повторив свої вимоги і запропонував річку Меконг як кордон між Таїландом і французьким Індокитаєм. У ноті зазначалося, що Таїланд не висуватиме своїх претензій на території в Лаосі і Камбоджі доти, доки Франція не відмовиться від свого суверенітету над Французьким Індокитаєм. 11 жовтня французи відхилили ці вимоги. Тоді Таїланд почав концентрацію військ уздовж кордону, а Франція відповіла такою ж концентрацією. Здавалося, що військові дії незабаром розпочнуться, але Японія обмежила свою окупацію французького Індокитаю північною частиною цієї території, і Таїланд, що залишився без японської підтримки, залишився в її руках. Наприкінці жовтня 1940 року Таїланд відправив делегацію до Японії, щоб дізнатися про наміри кабінету Коное щодо прикордонної суперечки між Таїландом і французьким Індокитаєм. Японські плани, сформульовані у вересні та жовтні 1940 року, містили пропозицію про створення таємного комітету в рамках японсько-таїландського пакту про ненапад для підготовки до укладення військового союзу між Японією та Таїландом, який мав бути підписаний, як тільки Японія розпочне військові дії проти Сінгапуру. Відповідно, на Конференції чотирьох міністрів 5 та 21 листопада 1940 року було вирішено допомогти Таїланду в переговорах з Французьким Індокитаєм та змусити Французький Індокитай прийняти вимоги Таїланду, повернувши Таїланду територію на західному березі річки Меконг навпроти Луангпрабанга та Бакусе за умови, що Таїланд прийме вимоги Японії. Прем'єр-міністр Таїланду Пібун прийняв японські вимоги. Таким чином Японія упередила питання спору, в якому вона згодом наполягала на тому, щоб виступити в якості арбітра. 74 �Після конференції чотирьох міністрів 21 листопада 1940 року Мацуока повідомив німецькому послу, що він запропонував Таїланду, якщо Таїланд обмежить свої територіальні претензії, Кабінет Коное буде готовий виступити посередником між Таїландом і французьким Індокитаєм. Він сказав послу, що якщо виникне потреба, Японія звернеться до німецького уряду з проханням про підтримку у відносинах з французьким урядом Віші. Він також повідомив, що крейсер буде відправлений до Сайгону як демонстрація проти французької політики в Індокитаї, щоб змусити її погодитися з японськими вимогами. Цей крейсер мав прибути до Сайгону приблизно в середині грудня. Прем'єр-міністр Таїланду погодився на японські умови так званого "посередництва" у вирішенні суперечки, Таїланд відновив військові дії проти французького Індокитаю, і 28 листопада 1940 року відбулося бойове зіткнення між таїландськими і французькими військами. Скориставшись цим, Мацуока повідомив французькому послу, що він виступить арбітром щодо вимог Таїланду про повернення території, переданої Франції в 1904 році. Наступного дня посол відповів, що французький уряд Віші цінує пропозицію арбітражу, але очікує, що його територіальна цілісність у французькому Індокитаї буде поважатися. ПЛАНИ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ФРАНЦУЗЬКОГО ІНДОКИТАЮ ТА ТАЇЛАНДУ ДЛЯ НАПАДУ НА СИНГАПУР 23 січня 1941 року японський посол у Берліні Курусу пояснив Вайцзакеру, що наступ на Сингапур на південь немислимий без використання сухопутного мосту через Малайський півострів після перетину французького Індокитаю і території Таїланду. З цієї причини Британія не повинна втручатися в японські домовленості з Таїландом. Група на чолі з дипломатичним радником ШІРАТОРІ вимагала негайного нападу на Сингапур, який вони вважали ключовою позицією в Тихоокеанському регіоні. Як наслідок, японська військова влада і німецькі військові аташе в Токіо в січні 1941 року провели дослідження можливостей такого нападу. Було зроблено висновок, що наступ слід здійснювати поетапно, окупувавши Сайгон, а потім висадивши десант на Малайському півострові. Зв’язкова конференція 30 січня 1941 року вирішила використати посередництво у прикордонній суперечці між Французьким Індокитаєм і Таїландом, щоб встановити позиції Японії в цих країнах і отримати військово-морські бази в бухті Камрань, а також авіабази в околицях Сайгона для нападу на Сингапур. Кроки, зроблені на виконання цього рішення, будуть розглянуті пізніше. Було вирішено приховати справжню мету медіації, а переговори 75 �представити як спробу підтримати мир між сторонами, що сперечаються. Після Зв'язкової конференції Коное та начальники генеральних штабів армії та флоту повідомили імператора про рішення конференції та заручилися його схваленням. КІДО, який знав про це рішення, записав у своєму щоденнику, що така процедура оминання Імператорської конференції була незвичною. Німеччина не дозволила французькому уряду Віші надіслати підкріплення до Французького Індокитаю, і Французький Індокитай був змушений підписати перемир'я з Таїландом 31 січня 1941 року. Згідно з умовами перемир'я, війська обох країн повинні були відступити від ліній, які вони займали 23 січня, і всі військові дії повинні були припинитися. Японці мали наглядати за дотриманням перемир'я, яке мало тривати до укладення постійного мирного договору. САТО, який тимчасово перебував на службі в Південно-Китайських експедиційних військах під час першого вторгнення французів до Індокитаю у вересні та жовтні 1940 року, був одним з представників Японії у нагляді за цим перемир'ям. Він повернувся до своїх обов'язків у Бюро військових справ лише в березні, коли між Японією та Францією Віші було досягнуто домовленості про врегулювання суперечки, і Франція погодилася на всі вимоги Японії. Після підписання перемир'я почалася підготовка до медіації. Японська посередницька комісія була призначена 5 і 6 лютого 1941 року, до її складу увійшли Мацуока, МУТО і ОКА. Переговори мали розпочатися 7 лютого, а 6 лютого Мацуока повідомив німецькому послу, що його кабінет має намір використати посередництво, щоб змусити Францію і Таїланд погодитися не укладати жодних політичних чи військових угод з будь-якою третьою державою, і попросив повідомити про це німецький уряд. Результати цього посередництва Японії в суперечці між Таїландом і французьким Індокитаєм стали очевидними, коли 9 травня 1941 року мирний договір між вішистською Францією і Таїландом був нарешті підписаний. Договір передбачав передачу Францією Таїланду частини території і встановлення кордону по центру річки Меконг, на що претендував Таїланд. Раніше ми бачили, що цей результат був визначений на японських конференціях чотирьох міністрів 5 і 21 листопада 1940 року. ВІДНОСИНИ З США ТА ВЕЛИКОБРИТАНІЄЮ У жовтні 1940 року Коное виступив із заявою для преси, в якій заявив, що його уряд дипломатично маневрує, щоб спонукати Сполучені Штати, Велику Британію та СРСР визнати 76 �Сферу спільного процвітання, передбачену японськими лідерами, - евфемізм для домінування Японії у Східній Азії. Він мав на увазі, що якщо Сполучені Штати відмовляться зрозуміти справжні наміри Японії, вони, так само як і Британія, будуть змушені вступити у війну. Уряд Сполучених Штатів через цю заяву поширив своє ембарго на металобрухт і підвищив свою готовність до оборони. Посольство Японії у Вашингтоні поскаржилося, що японському уряду важко визнати, що продовження ембарго викликане виключно турботою про оборону Сполучених Штатів. Уряд Сполучених Штатів відповів, що, незважаючи на Договір дев'яти держав та інші японські зобов'язання, американська торгівля була практично витіснена з Маньчжурії та Північного Китаю, і що тепер, схоже, Японія має намір витіснити американські підприємства також і з Шанхаю. Уряд Сполучених Штатів був стурбований просуванням Японії на південь і укладенням Троїстого пакту, за яким послідувало попередження Коное. Президент США у зверненні до Конгресу заявив, що ніколи раніше американська безпека не була під такою серйозною загрозою. 15 січня 1941 року Державний секретар заявив Комітету у закордонних справах Палати представників Конгресу США, що очевидно, що Японія з самого початку була охоплена широкими і амбітними планами утвердження свого панівного становища в усьому регіоні західної частини Тихого океану, і що її лідери відкрито заявили про свою рішучість досягти і утримати це становище силою зброї, щоб стати господарями в регіоні, де проживає майже половина всього населення світу. Уряду Сполучених Штатів було очевидно, що японське військове керівництво збирається завоювати весь Тихоокеанський регіон, принаймні на захід від Гавайських островів і далі до Південних морів та Індії. Тихоокеанський флот США, що базувався в Перл-Харборі на Гаваях, був однією з найбільших перешкод на шляху реалізації політики кабінету Коное щодо просування військ на Південь. Багато японських лідерів побоювалися, що цей флот може бути використаний для посилення Сінгапуру, і виступали за негайний напад на Сінгапур, щоб запобігти цьому. Японський флот, однак, вимагав накопичити більше нафти та інших життєво важливих запасів і провести відповідну підготовку для поповнення цих запасів перед початком нападу на Сінгапур. За оцінками ВМС у серпні 1940 року, на цю підготовку знадобиться щонайменше вісім місяців. Військово-морський флот наполягав на своїх вимогах перед Імператорською конференцією та Таємною радою під час дискусій, що передували підписанню Тристороннього пакту. Генеральний план, ухвалений кабінетом Коное, враховував вимоги ВМС і передбачав спробу усунути загрозу Тихоокеанського флоту США шляхом переговорів з урядом 77 �Сполучених Штатів про укладення пакту про ненапад. Було запропоновано, щоб в рамках такого договору Японія гарантувала безпеку Філіппін і Гуаму, а Сполучені Штати Америки визнали Сферу спільного процвітання. Підготовка до нападу на американські війська мала тривати під час переговорів, щоб у разі провалу переговорів можна було здійснити раптовий напад. План знищення Тихоокеанського флоту США, коли він стояв на якорі в Перл-Харборі, був задуманий і переданий командувачу Об'єднаного флоту для вивчення. Він схвалив план і передав його до Імперського генерального штабу вже в січні 1941 року. План передбачав організацію оперативної групи для нанесення повітряного удару по Тихоокеанському флоту США в Перл-Харборі. Щоб уникнути виявлення і зробити несподіванку повною, ці сили повинні були використовувати північний маршрут, який мало використовується комерційним судноплавством. Разом з повітряною атакою планувалося використовувати підводні човни для знищення будь-яких кораблів, які могли б спробувати втекти від атаки з повітря. Потрібно було опрацювати багато деталей, таких як розробка і виробництво мілководних торпед і малих підводних човнів, а також вдосконалення методу дозаправки в морі, щоб можна було використовувати довший, але безпечніший північний маршрут підходу. Японські лідери вважали, що якщо атака на Перл-Харбор буде успішною і призведе до знищення американського флоту, вони зможуть захопити всі важливі пункти в Тихому та Індійському океанах до того, як Сполучені Штати зможуть підготуватися і розпочати контрнаступ. Тоді сподівалися, що Сполучені Штати втомляться від тривалої і дорогої війни і підуть на переговори про мир, який визнає панування Японії на захоплених нею територіях. Міністр закордонних справ Мацуока зробив перший крок до виконання плану кабінету міністрів у січні 1941 року, призначивши Номуру послом до Сполучених Штатів для проведення переговорів. Мацуока передав Номурі свої інструкції 22 січня, безпосередньо перед від'їздом Номури з Японії. Вони полягали в тому, що Номура повинен дати зрозуміти президенту США і його підлеглим чиновникам, що Японія була змушена підписати Троїстий пакт через американське і британське втручання в організацію Сфери спільного процвітання, що пакт був лише оборонним, але передбачав негайну військову допомогу з боку двох інших держав у разі нападу США на будь-яку з держав-підписантів, і що Японія буде вірною Альянсу. Він також доручив Номурі повідомити уряд Сполучених Штатів про те, що для Сполучених Штатів було б добре припинити втручання в цілі Японії у Східній Азії та співпрацювати з Японією у створенні Сфери спільного процвітання в обмін на можливість брати участь у вигодах, які можуть бути отримані від створення цієї сфери. 78 �Негайно розпочалася пропагандистська кампанія, яка мала на меті переконати уряд Сполучених Штатів у серйозності ситуації та необхідності якнайшвидших переговорів про порозуміння. Кабінет міністрів вирішив убезпечити бази на Камраньській затоці та навколо Сайгону для наступу на південь і закликав німецький уряд не допустити посилення французьких військ у Французькому Індокитаї. План був затверджений на Зв’язковій конференції 30 січня 1941 року. Уряд Сполучених Штатів дізнався про цей план від свого спостерігача у Віші, Франція, який повідомив 28 січня 1941 року, що німецький уряд заборонив уряду Віші надсилати підкріплення. Як наслідок, 3 лютого 1941 року Америка додала до списку ембарго багато кольорових металів і калійних добрив. Саме в цей час пан Іден зустрівся з Шігеміцу і попросив пояснити повідомлення британського посла в Токіо про те, що протягом тижня-двох на Далекому Сході очікується криза. Продовження ембарго урядом Сполучених Штатів викликало у Мацуока певний конфуз у парламенті. Він надіслав Номурі подальші інструкції. Він закликав Номуру відразу після його прибуття до Вашингтона дати зрозуміти, що Японія ніколи не мала наміру нападати на Сполучені Штати, але що японський уряд не може зрозуміти, чому Сполучені Штати готуються до війни проти Японії, і що, якщо Сполучені Штати продовжать підготовку, це поставить під загрозу мир у Тихому океані, оскільки Японія не була настільки виснажена війною в Китаї, як дехто вважає, і що продовження військових приготувань з боку Сполучених Штатів не є доцільним. Він знову доручив Номурі наголосити на необхідності співпраці між двома урядами у створенні Сфери спільного процвітання з метою запобігання кризі в Тихоокеанському регіоні. Закон про ленд-ліз Сполучених Штатів набув чинності і дав нове заохочення державам, що чинили опір Осі, до такої міри, що делегація Нідерландів посилила свій опір вимогам японської економічної місії в Батавії. Пан Іден очікував відповіді від Шігеміцу на свій запит щодо повідомлення про кризу на Далекому Сході, а американський посол у Токіо вимагав припинення японського втручання в американську торгівлю у французькому Індокитаї. Мацуока доручив ШІГЕМІЦУ повідомити пану Ідену, що повідомлення британського посла про кризу, яка насувається, є безглуздою фантазією, хоча лише за три дні до цього він повідомив німецькому послу, що планує відвідати Берлін, щоб дізнатися ставлення німецького уряду до дій уряду Сполучених Штатів, оскільки, як він пояснив, Японія планує напасти на Сінгапур, щоб позбавити Сполучені Штати баз у Тихому океані на випадок, якщо вона вступить у війну в Європі. Такою була ситуація, коли Номура прибув до Вашингтона. 79 �Президент Сполучених Штатів прийняв Номуру 14 лютого 1941 року. Він сказав, що відносини між Сполученими Штатами і Японією погіршуються внаслідок просування Японії на південь і укладення Троїстого пакту. Він припустив, що новий посол, можливо, захоче переглянути і відверто обговорити з держсекретарем США важливі етапи американськояпонських відносин. Номура обережно відповів президенту і, доповідаючи Мацуока, попросив додатково роз'яснити зобов'язання Японії напасти на Сполучені Штати у разі вступу цієї держави у європейську війну. Мацуока відповів Номурі 4 березня, що він неодноразово чітко висловлював свою позицію з цього питання, що Японія візьме участь у війні, якщо Сполучені Штати оголосять війну Німеччині. Підготовка до нападу на Сингапур йшла швидкими темпами. ОШІМА повідомив Ріббентропу в Берліні 22 лютого 1941 року, що підготовка буде завершена до кінця травня, і що заради безпеки також ведеться підготовка до війни проти Сполучених Штатів і Великої Британії. Він сказав, що окупація Філіппін була включена в підготовку. Незважаючи на ці приготування, Мацуока у своєму посланні від 17 лютого запевнив пана Ідена у мирних намірах японського уряду і запропонував Японії виступити посередником у європейській війні. Британський уряд відхилив цю пропозицію 24 лютого 1941 року і заявив, що, хоча він і був недобровільним учасником європейської війни, з допомогою, яку він отримує від Сполучених Штатів, він зможе утримувати себе проти всіх ворогів, і що він сповнений рішучості продовжувати війну, поки нацизм не буде повністю викорінений з Європи. Державний секретар США Халл і посол Номура провели розмову 8 березня 1941 року. Номура сказав, що немислимо, щоб Японія і США воювали через руйнівні наслідки, які б неминуче виникли в результаті. Пан Халл погодився з ним, але поцікавився, чи можуть японські військові, які контролювали японський уряд, очікувати, що Сполучені Штати будуть сидіти тихо, поки дві або три країни організують військово-морські сили і вирушать завойовувати решту світу. Номура заперечив, що це були наміри його уряду, і сказав, що він не вірить у подальші військові переміщення, якщо тільки ембарго Сполучених Штатів не змусить його уряд піти на них. Потім пан Халл згадав про Троїстий пакт і публічні заяви Гітлера, Мацуока та інших важливих німецьких і японських лідерів про те, що їхні країни, які підписали пакт, сповнені рішучості встановити новий порядок у світі із застосуванням сили. Номура знову заперечив, що його уряд мав намір використовувати військову силу для завоювання. Пан Халл відповів, що поки японські війська перебувають по всьому Китаю і навіть на півдні, в Таїланді та Індокитаї, і поки це супроводжується погрозливими заявами 80 �японських державних діячів, це може викликати лише зростаюче занепокоєння з боку країн, які життєво зацікавлені в тому, щоб зупинити силове завоювання світу. Президент Сполучених Штатів знову розмовляв з Номурою 14 березня 1941 року, лише через три дні після того, як Мацуока, за сприяння німецького уряду, змусив французький уряд Віші прийняти японські умови врегулювання прикордонної суперечки між Францією і Таїландом. Президент поскаржився Номурі, що американський народ був стурбований тим, що виглядало як узгоджені зусилля в рамках Троїстого пакту, спрямовані на з'єднання німецьких та італійських військ, що наближалися до Суецького каналу, і японських військ, що наближалися до Сінгапуру. Номура запевнив президента, що Японія не має наміру просуватися далі на південь. Президент припустив, що збройного зіткнення між Японією і США можна було б уникнути, якби японський уряд усунув причину підозр американського народу щодо своїх намірів. Мацуока вирушив до Берліна для консультацій з Гітлером щодо узгоджених дій в рамках Троїстого пакту після того, як отримав згоду Франції на його умови врегулювання франкотаїландської суперечки. Він зупинився в Москві, і американський посол в СРСР був запрошений на розмову з ним 24 березня 1941 року. Мацуока наполегливо запевняв американського посла, що за жодних обставин Японія не нападе на Сингапур або будь-які американські, британські чи голландські володіння, і наполягав на тому, що Японія не має територіальних амбіцій. Він заявив, що Японія готова приєднатися до Сполучених Штатів у гарантуванні територіальної цілісності та політичної незалежності Філіппін. Він заявив, що Японія не вступить у війну зі Сполученими Штатами. Однак після прибуття Мацуока до Берліна він пояснив Гітлеру, що його заперечення намірів уряду напасти мали на меті обдурити британців і американців до того дня, коли Японія раптово нападе на Сингапур. ІНТЕНСИФІКАЦІЯ ПІДГОТОВКИ План на вересень і жовтень 1940 року був виконаний. Кінцевою метою плану було домінування Японії у Східній Азії. Ця мета мала бути досягнута шляхом застосування сили, якщо це буде необхідно. Деякі з кроків, які мали бути зроблені на виконання цього плану, були альтернативними. Троїстий пакт був укладений і використовувався як інструмент залякування західних держав і як гарантія співпраці держав Осі з Японією в її просуванні на південь. Пакт про ненапад був підписаний з СРСР для захисту тилу Японії, коли вона зробила цей крок уперед. Спроба домовитися про мир з генералісимусом Чан Кайши, щоб звільнити японські війська і отримати використання китайських військ для просування вперед, 81 �провалилася. Спроба виступити посередником у європейській війні і таким чином домогтися визнання Британією просування Японії в Південно-Східну Азію, щоб усунути необхідність нападу на Сінгапур, також зазнала невдачі. Спроба усунути можливе втручання Тихоокеанського флоту США в цю атаку шляхом переговорів зі Сполученими Штатами також зазнала невдачі. Переговори в Батавії про придбання нафти та інших життєво важливих матеріалів також провалилися; ці переговори припинилися 17 червня 1940 року. Японські запаси військових припасів перебували під загрозою вичерпання. Рішення Імперського генерального штабу, прийняте на початку квітня 1941 року, залишилося в силі. Настав час остаточної підготовки. Наприкінці травня 1941 року японський військово-морський флот розпочав підготовку до нападу на Перл-Гарбор. Пікірувальне бомбардування практикувалося в Кагосімі, Японія, де місцевість нагадувала Перл-Харбор. Розробка мілководної торпеди була розпочата на початку 1941 року, оскільки води в Перл-Харборі були мілководними. Влітку ВМС витратили значний час на розробку та експерименти з цим типом торпед. Дозаправка в морі стала предметом спеціальної підготовки, щоб дозволити використовувати більш безпечний північний маршрут підходу до Перл-Харбору. ІМПЕРСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ - 6 ВЕРЕСНЯ 1941 РОКУ Імперська конференція зібралася 6 вересня 1941 року, на ній були присутні ТОДЗЬО, СУЗУКІ, МУТО, ОКА та інші. Конференція вирішила, що Японія повинна просуватися на південь, що слід докласти зусиль для отримання японських вимог шляхом переговорів зі Сполученими Штатами і Великобританією, але якщо ці вимоги не будуть виконані до початку жовтня, то буде прийнято рішення про початок військових дій. Вимоги, які Японія хотіла б бачити виконаними, також були визначені на цій конференції і полягали в наступному: "Мінімальна вимога Японії, яка має бути виконана в її переговорах зі Сполученими Штатами (Великобританією), і межа, до якої Японія здатна домовитися в цьому питанні. Розділ І. Мінімальні вимоги Японії на переговорах зі США (Великою Британією). І. Мінімальні вимоги Японії, які мають бути виконані в її переговорах зі США (Великою Британією). (1) Питання, що стосуються китайського інциденту. 82 �Сполучені Штати і Великобританія не втручатимуться і не заважатимуть вирішенню китайського інциденту. (a) Вони не перешкоджатимуть спробам Японії врегулювати інцидент відповідно до Китайсько-японського базового договору і Тристоронньої спільної декларації Японії, Маньчжурії і Китаю. (б) "Бірманський шлях" буде закритий; а США і Великобританія не надаватимуть режиму Чанга ані військової, ані економічної підтримки. ... (2) Питання, що стосуються безпеки національної оборони Японії. Сполучені Штати і Великобританія не будуть вживати таких дій на Далекому Сході, які б загрожували національній обороні Японії. (a) Визнання особливих відносин, що існують між Японією та Францією на основі японсько-французької угоди. (b) Вони не встановлюватимуть жодних військових інтересів у Таїланді, Голландській Ост-Індії, Китаї та на далекосхідних радянських територіях. (c) Вони не будуть надалі посилювати свої нинішні озброєння на Далекому Сході. (3) Питання, що стосуються отримання Японією необхідних матеріалів. Сполучені Штати і Великобританія співпрацюватимуть з Японією в отриманні необхідних ресурсів. (a) Вони відновлять свої торговельні відносини з Японією і постачатимуть Японії зі своїх територій у південно-західній частині Тихого океану ресурси, необхідні для її самодостатнього існування. (b) Вони з радістю співпрацюватимуть в економічному співробітництві Японії з Таїландом та французьким Індокитаєм. Розділ II. Межа, до якої Японія здатна домовитися. Якщо США і Великобританія погодяться з нашими вимогами в розділі I: 83 �(1) Японія, з французьким Індокитаєм як базою, не буде здійснювати жодних військових просувань в жодну з прилеглих територій, окрім Китаю. (2) Японія буде готова вивести свої війська з французького Індокитаю після встановлення неупередженого миру на Далекому Сході. (3) Японія буде готова гарантувати нейтралітет Філіппін". Кардинальним недоліком цього рішення є пропозиція залишити Японії контроль над економікою Китаю для її власних цілей, як це було досягнуто угодою, укладеною Японією з маріонетковим урядом Китаю, а також те, що Америка і Великобританія повинні відкликати всю військову та економічну підтримку законного уряду Китаю, який тривалий час був жертвою японської агресії, і на яку ці країни мали повне право надавати. Якби Японія заявила, що це її "мінімальна вимога", яку вона має виконати на переговорах зі Сполученими Штатами Америки та Великою Британією, то не буде перебільшенням сказати, що ці переговори не продовжилися б далі. Ця "мінімальна вимога" суттєво суперечила чотирьом принципам, про які заявив пан Халл і на дотриманні яких він наполягав протягом переговорів. ПРОДОВЖЕННЯ ПІДГОТОВКИ ДО ВІЙНИ Одразу після Імперської конференції начальник Генерального штабу армії наказав своєму начальнику оперативного управління активізувати плани та підготовку до війни. З огляду на практику, що регулювала відносини між військовим міністерством і Генеральним штабом, військовий міністр ТОДЗЬО, віце-міністр війни КІМУРА, начальник військового бюро МУТО і начальник військово-морського бюро ОКА повинні були знати про підготовку і допомагати в ній. Підготовка до нападу на Перл-Харбор і навчання вздовж узбережжя Китаю для проведення десантних операцій проти Малайї, Філіппін і Нідерландської Ост-Індії та Борнео наближалися до завершення. Адмірал ШІМАДА, головнокомандувач Китайського флоту, був переведений на посаду командувача Йокосукського військово-морського округу поблизу Токіо і 1 вересня призначений членом Морської офіцерської ради. Заключні "Військові ігри", або військово-морські штабні конференції для опрацювання деталей операції, в яких брала участь велика кількість високопоставлених морських офіцерів, проходили в Військово-морському коледжі в Токіо з 2 по 13 вересня 1941 року. Проблем, які необхідно було вирішити, було дві: По-перше, проблема відпрацювання деталей атаки 84 �авіаносця на Перл-Харбор, і, по-друге, проблема встановлення графіка операцій з окупації Малайї, Бірми, Нідерландської Ост-Індії, Філіппін, Соломонових і центральних островів Тихого океану. Вирішення цих проблем у напрацьованому вигляді лягло в основу Наказу про секретні операції Об'єднаного флоту № 1, який був виданий пізніше. Міністр закордонних справ Тойода, чий генеральний консул на Гаваях займався шпигунством, 24 вересня організував шифр для передачі секретних повідомлень про американський флот у гавайських водах. Внутрішня підготовка до нападу тривала швидкими темпами. ТОДЗЬО провів огляд підготовки і повідомив про нього КІДО 11 вересня. Кабінет міністрів ухвалив "План мобілізації робітників", розроблений спільно Плановим комітетом СУЗУКІ та Міністерством соціального забезпечення для збільшення виробництва боєприпасів. Генеральний інспектор військової освіти видав навчальні посібники з десантування та розпізнавання літаків союзників. Військове міністерство ТОДЗЬО підготувало оперативні карти для Сінгапуру і Гавайських островів. Друкарня Кабінету міністрів продовжувала друкувати окупаційну валюту в песо, доларах і гульденах для використання на Філіппінах, в Малайї і Нідерландській Ост-Індії. ПЕРЕГОВОРИ ЗІ СПОЛУЧЕНИМИ ШТАТАМИ АМЕРИКИ ПРОДОВЖУЮТЬСЯ КОНОЕ 6 вересня, в день проведення щойно згаданої Імперської конференції, незважаючи на протилежний характер рішень цієї конференції, заявив американському послу, що він повністю поділяє чотири принципи, проголошені паном Халлом і президентом Сполучених Штатів. Наступного дня у Вашингтоні посол Номура представив уряду Сполучених Штатів новий проект японської пропозиції, який, очевидно, мав стати основою для початку попередніх переговорів, про які президент згадував у своєму листі до Коное від 3 вересня. Суть цього проекту пропозиції полягала в тому, що Японія не буде "без будь-якої виправданої причини" здійснювати подальші військові кроки на Південь і буде тлумачити свої зобов'язання за Троїстим пактом "з точки зору захисту і самооборони" без урахування поглядів інших урядів країн Осі. Сполучені Штати повинні були припинити надання допомоги Китаю, допомогти Японії в переговорах про мир з Китаєм на японських умовах, погодитися співпрацювати з Японією в придбанні і розробці природних ресурсів у південних районах і призупинити військові заходи на Далекому Сході і в південно-західній частині 85 �Тихого океану. Японія відмовилася вивести свої війська з французького Індокитаю. Цей проект пропозиції підтвердив намір Японії дотримуватися Троїстого пакту, оскільки Японія відмовилася надати або ухилилася від надання запевнень, що вона не нападатиме на Сполучені Штати відповідно до умов цього пакту. Подальші переговори показали, що мирні умови для Китаю ґрунтувалися на принципах Коное, які забезпечили б Японії економічне панування в Китаї , що забезпечувалося б японськими військами, розміщеними в Китаї, і передбачали визнання Китаєм захоплення Японією Маньчжурії. Прийняття цієї пропозиції Сполученими Штатами забезпечило б японському уряду досягнення його мети, визначеної 3 жовтня 1940 року. Про те, що таким був намір японського уряду, свідчить Тойода, який 13 вересня 1941 року дав вказівку Номурі, що його уряд не готовий, як він висловився, "проковтнути" чотири американські принципи. Уряд Сполучених Штатів вважав проект пропозиції від 3 вересня незадовільним і таким, що не узгоджується з листом Коное та заявою його уряду до президента від 28 серпня 1941 року. 25 вересня 1941 року японський уряд представив американському послу в Токіо абсолютно новий проект пропозиції і закликав якнайшвидше дати відповідь. Новий проект не вказував на зміну японської позиції з фундаментальних питань. У статті, опублікованій в газеті "Тайо Дай Ніппон" 25 вересня, Хасімото заявив, що немає ніякої надії налагодити відносини зі Сполученими Штатами і Великобританією, і що належні дії японського уряду були чітко визначені в Троїстому пакті, маючи на увазі, таким чином, прямі дії спільно з Німеччиною та Італією. Президент Інформаційного бюро Кабінету міністрів виступив з промовою з нагоди першої річниці підписання Троїстого пакту, в якій заявив, що справжнє значення пакту зрозуміле з Імператорського рескрипту, виданого в день його укладення. Він заявив, що цим пактом однозначно визнається провідна роль Японії у встановленні нового порядку у Великій Східній Азії, і що які б зміни не відбулися в міжнародній ситуації і з якими б труднощами не зіткнулася Японія, не зміниться той факт, що цей пакт є основною тезою японської дипломатії. Початок жовтня, час, визначений Імперською конференцією 6 вересня для прийняття рішення про початок військових дій, швидко наближався, але армія і флот все ще сперечалися про те, чи зможе флот виконати свою місію з наявними запасами нафти. ТОДЗЬО був нетерплячим до дипломатичних дискусій з Америкою і наполягав на тому, що з нападом не можна зволікати. Армійські лідери заявили, що вони будуть утримувати атаку до 15 жовтня, але більше чекати не будуть. Коное і КІДО обговорили питання розбіжностей між армією і флотом щодо запасів нафти. Коное заявив, що він не має довіри, доки існують 86 �ці розбіжності, і що у нього немає іншого вибору, окрім як розглянути питання про відставку, якщо армія наполягатиме на початку війни 15 жовтня. КІДО закликав його бути розсудливим і викликав Сузукі для консультації. Пан Халл представив Номурі повний огляд переговорів 2 жовтня. Огляд завершувався заявою про те, що уряд Сполучених Штатів намагався дати зрозуміти, що він передбачає всеосяжну програму, яка закликає до однакового застосування в усьому Тихоокеанському регіоні принципів, проголошених паном Халлом і президентом, але що японський уряд вказав на свій намір обмежити застосування цих принципів застереженнями і винятками. Потім пан Халл запитав: "Якщо це враження правильне, чи може японський уряд вважати, що зустріч між відповідальними главами урядів за таких обставин сприятиме досягненню високих цілей, які ми обидва маємо на увазі?" Враження виявилося правильним. Як ми вже зазначали раніше, Тойода, міністр закордонних справ Японії, заявив Номурі 13 вересня, що Японія не може прийняти ці чотири принципи. Номура повідомив Тойоді 8 жовтня 1941 року, що американці наполягають на чотирьох принципах як на основі, на якій мають бути скориговані відносини між двома країнами, що вони завжди вважали, що для проведення переговорів між Коное і президентом необхідно мати чітке розуміння того, що ці принципи будуть застосовані до проблем в Тихому океані, і що вони вважають, що доки існують розбіжності з цього питання, обговорювати деталі буде марно. Отримавши це повідомлення, КІДО і Коное погодилися, що перспективи досягнення угоди були дуже невтішними; і КІДО запропонувало переглянути рішення від 6 вересня і відкласти напад до того часу, поки Японія не буде краще підготовлена. КІДО запропонувало в першу чергу розглянути питання про припинення китайського інциденту, маючи на увазі, таким чином, військову поразку Китаю. РІШЕННЯ ПРО ВІЙНУ - 12 ЖОВТНЯ 1941 РОКУ Військовий міністр ТОДЗЬО, начальник штабу армії та інші армійські керівники під час обговорення цього питання з німецьким послом у перші дні жовтня показали, що вони підписали Троїстий пакт для того, щоб здійснити наступ на південь і встановити Японію в Південно-Східній Азії, і що для досягнення своєї мети - перемоги над Британією - необхідно тримати Америку на відстані і ліквідувати СРСР. 7 жовтня 1941 року головний секретар кабінету міністрів обговорив американські переговори з КІДО. Він повідомив, що армія під 87 �керівництвом ТОДЗЬО вважає, що для продовження переговорів з Америкою не залишилося місця, але військово-морський флот дотримується протилежної точки зору. Він запропонував Коное поговорити з ТОДЗЬО, щоб сприяти кращому порозумінню з флотом, а потім запросити ТОДЗЬО і міністра флоту на зустріч з Коное і міністром закордонних справ, щоб забезпечити співпрацю між армією і флотом. Коное поговорив з ТОДЗЬО, але ТОДЗЬО наполягав на тому, що немає жодної надії на дипломатичний успіх в американських переговорах і що Кабінет міністрів повинен прийняти рішення про війну. Коное запросив військового міністра ТОДЗЬО, міністра військово-морського флоту Оікаву, міністра закордонних справ Тойоду і президента Ради планування Судзукі зустрітися в його резиденції 12 жовтня 1941 року для проведення заключної конференції з питання війни чи миру. Перед початком конференції міністр військово-морського флоту відправив ОКА до Коное з повідомленням, що військовоморський флот не готовий до війни зі Сполученими Штатами, але йому заважає попередня згода на вступ у війну, дана на Імператорській конференції 6 вересня. Відповідно, він мав намір на конференції, що наближалася, залишити це питання на розсуд Коное і сподівався, що Коное вирішить продовжити переговори. Коное відкрив засідання 12 жовтня 1941 року, заявивши, що нарешті міністри повинні вирішити, чи буде це війна, чи мир, і запропонував їм повторно вивчити можливість успіху дипломатичних переговорів. ТОДЗЬО відповів, що немає жодної надії на успіх від продовження переговорів. Міністр ВМС запропонував залишити вирішення цього питання на розсуд прем'єр-міністра. ТОДЗЬО заявила, що, оскільки всі міністри несуть відповідальність за це рішення, воно не повинно залишатися тільки на розсуд Прем'єрміністра. ТОДЗЬО погодився переглянути свою рішучість перервати переговори за умови, що міністр закордонних справ запевнить його в неминучому успіху, продовживши їх. Міністр закордонних справ вказав на перешкоди на шляху до угоди між Японією і США і заявив, що головною перешкодою є присутність японських військ у Китаї. ТОДЗЬО рішуче заявив, що Японія не може поступитися в цьому питанні, і що, зважаючи на жертви, які вона принесла у війні в Китаї, уряд повинен наполягати на повній реалізації принципів Коное. Зрештою, було вирішено (1), що Японія не повинна відмовлятися від плану, прийнятого у вересні та жовтні 1940 року, (2), що слід докласти зусиль, щоб визначити, чи будуть переговори зі Сполученими Штатами успішними протягом часу, встановленого Імператорським штабом, і (3), що підготовка до нападу не повинна припинятися, якщо на це питання не буде отримана позитивна відповідь. 88 �Головний секретар кабінету міністрів доповів про результати конференції КІДО, а наступного дня КІДО і СУЗУКІ, обговорюючи конференцію, дійшли висновку, що Коное має докласти подальших зусиль, щоб сприяти порозумінню між ТОДЗЬО і міністром військово-морського флоту. Того ж вечора Коное викликав Тойоду до себе для надання повного звіту про японсько-американські переговори. Тойода висловив свою думку, що Японія неминуче буде змушена вивести свої війська з Китаю, щоб досягти угоди зі Сполученими Штатами. Наступного ранку, 14 жовтня 1941 року, перед засіданням кабінету міністрів Коное викликав Тойоду і повідомив йому, що, згідно з його розслідуванням, немає жодної надії на досягнення цілей Японії шляхом переговорів зі Сполученими Штатами, якщо Японія наполягатиме на збереженні військ у Китаї, але є певна надія на успіх, якщо Японія "відмовиться від притворства і прийме реальність". Він намагався переконати ТОДЗЬО погодитися на відмову від планів просування на південь і зосередити зусилля Японії на врегулюванні війни в Китаї. Він вказав на очевидну слабкість Японії та її союзників і попередив, що якщо Японія нападе на Сполучені Штати, то це буде справжня світова війна. Тодзьо відповів, що жертви Японії у війні в Китаї були такими, що він не може погодитися на виведення японських військ з Китаю, навіть якщо це означатиме його відставку з кабінету міністрів. Тоді Коное попросив повторити свою заяву на засіданні Кабінету міністрів. ТОДЗЬО залишався на своїй позиції до засідання Кабінету міністрів 14 жовтня, і засідання завершилося без ухвалення рішення. МУТО намагався через ОКА переконати міністра військово-морського флоту оголосити, чи готовий флот продовжувати війну, але МУТО не досяг успіху. Пізно ввечері 14 жовтня 1941 року ТОДЗЬО відправив СУЗУКІ до Коное з повідомленням про те, що, оскільки міністр військово-морського флоту не зробить жодної заяви з цього приводу, нічого не можна зробити, і що, оскільки Кабінет міністрів не в змозі виконати рішення Імператорської конференції від 6 вересня, йому не залишається нічого іншого, як піти у відставку всім разом. Він попросив Коное повідомити про це КІДО. Коное, у свою чергу, доручив Сузукі повідомити КІДО, що той і зробив наступного ранку. Пізніше того ж дня Коное зателефонував до КІДО і повідомив йому, що він більше не залишиться на посаді прем'єрміністра через розбіжності з ТОДЗЬО. ТОДЗЬО заявив, що не бажає обговорювати питання з Коное, оскільки не впевнений, що зможе контролювати свій гнів. Вранці 16 жовтня 1941 року Коное зібрав заяви про відставку своїх міністрів і, додавши до них свою власну, передав їх Імператору, незважаючи на заперечення КІДО, пізно ввечері того ж дня. Лист Коное про відставку дає яскраве пояснення ситуації. Він пояснив, що коли він організував Третій кабінет Коное для продовження експансії на Південь, він був твердо 89 �переконаний, що мета його кабінету буде досягнута шляхом переговорів з урядом Сполучених Штатів, і що хоча його очікування на сьогоднішній день не виправдалися, він все ще вірить, що "якщо ми поступимося їй за зовнішнім виглядом, але залишимо за собою суть і відкинемо ім'я", то ці цілі можуть бути досягнуті шляхом переговорів. Коное заявив, що ТОДЗЬО вимагала, щоб війна зі Сполученими Штатами розпочалася 15 жовтня відповідно до рішення Імператорської конференції від 6 вересня, мотивуючи свою вимогу тим, що ситуація дійшла до такого стану, коли не можна знайти інших засобів для задоволення японських вимог. Коное заявив, що він не може взяти на себе відповідальність за те, щоб знову втягнути націю у титанічну війну, результат якої неможливо передбачити. ТОДЗЬО СТАЄ ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРОМ - 18 ЖОВТНЯ 1941 РОКУ В останню хвилину КІДО звернувся до ТОДЗЬО із закликом до злагоди між членами Кабінету міністрів, пояснивши, що країна має право очікувати єдності цілей і співпраці між армією і флотом перед тим, як зануритися у війну зі Сполученими Штатами. Він припустив, що рішення від 6 вересня про початок війни в першій половині жовтня могло бути помилковим і що його слід переглянути з метою досягнення повної згоди. ТОДЗЬО погодилася з КІДО, але перш ніж КІДО змогла вжити подальших заходів, Коное подав у відставку свій кабінет міністрів. КІДО негайно зустрівся з імператором і обговорив питання наступника Коное. КІДО рекомендував призначити або ТОДЗЬО, або міністра військово-морського флоту. Наступного ранку зібралися вищі державні діячі, серед яких були присутні Вакацукі, ОКАда, Хаясі, Хірота, Абе та Йонай. КІДО виступив проти пропозиції принца Хіґасікуні або Уґакі як наступника Коное і запропонував кандидатуру ТОДЗЬО. Він сказав, що найважливішими питаннями є перегляд рішення від 6 вересня і врегулювання розбіжностей між армією і флотом. ХІРОТА був серед тих, хто позитивно схвалив пропозицію КІДО щодо призначення ТОДЗЬО прем'єр-міністром, ніхто не виступив проти. Після подання рекомендації КІДО порадив Імператору видати спеціальні інструкції як ТОДЗЬО, так і міністру військовоморського флоту. Ці особливі вказівки були обговорені КІДО з ТОДЗЬО і міністром ВМС у передпокої після їхньої аудієнції в імператора. КІДО сказав їм, що він припускає, що щойно отримав імператорське послання щодо співпраці . Він зрозумів його так, що Імператор бажає, щоб при прийнятті рішень щодо національної політики необхідно було ширше і глибше дослідити внутрішні і зовнішні справи і провести серйозне дослідження, не 90 �вважаючи себе зв'язаними рішенням від 6 вересня. Потім він вручив кожному з них письмові інструкції, в яких закликав до співпраці між армією і флотом і особливо звернувся до морського міністра із закликом тісніше сприяти такій співпраці. ТОДЗЬО отримав звання генерала 18 жовтня 1941 року і дозвіл залишатися на військовій службі під час виконання обов'язків прем'єр-міністра, щоб він міг також виконувати обов'язки військового міністра. Він обіймав обидві ці посади протягом усього терміну повноважень свого кабінету. Він також був міністром боєприпасів і протягом коротких періодів часу - міністром освіти, міністром внутрішніх справ, міністром закордонних справ і міністром торгівлі та промисловості. Шімада обіймав посаду міністра військово-морського флоту протягом усього терміну повноважень кабінету ТОДЗЬО. У лютому 1944 року ТОДЗЬО перебрав на себе обов'язки начальника Генерального штабу армії на додаток до своїх багатьох інших обов'язків, а ШІМАДА одночасно зайняв посаду начальника Генерального штабу військово-морського флоту на додаток до своєї посади міністра військово-морського флоту. Кімура залишався заступником військового міністра до 11 березня 1943 року, коли він став військовим радником. Він був призначений головнокомандувачем японськими військами в Бірмі 30 серпня 1944 року. МУТО залишався начальником Бюро військових справ до 20 квітня 1942 року, коли його призначили командувачем Імператорської гвардійської дивізії на півночі Суматри. САТО залишився в Бюро військових справ і змінив МУТО на посаді начальника цього бюро. ОКА залишався начальником Бюро військовоморських справ Військово-морського міністерства протягом усього терміну перебування при владі кабінету ТОДЗЬО. TOGO обіймав посаду міністра закордонних справ до 1 вересня 1942 року. КАЯ обіймав посаду міністра фінансів до 19 лютого 1944 року. СУЗУКІ був головою Ради планування та міністром без портфеля до відставки кабінету ТОДЗЬО. Хошіно був головним секретарем кабінету протягом усього терміну його повноважень. ОШИМА продовжував працювати послом у Німеччині. Шігеміцу залишався послом у Великій Британії до свого призначення послом до маріонеткового центрального уряду Китаю 16 грудня 1941 року, де він працював до свого призначення міністром закордонних справ у кабінеті ТОДЗЬО 20 квітня 1943 року. ДОМІХАРА залишався начальником Генеральної повітряної інспекції і одночасно Верховним військовим радником. Пізніше, у травні 1943 року, він отримав командування Східною армією Японії до березня 1944 року, коли його призначили командувачем 7-ї армії в Сінгапурі. ХАТА, УМЕЗУ та ІТАГАКІ командували японськими військами в Китаї та Кореї. 91 �ПІДГОТОВКА ДО ВІЙНИ ТРИВАЛА ЗА ЧАСІВ ТОДЗЬО ТОДЗЬО виконував план, розроблений у вересні-жовтні 1940 року. капітуляції його запитали: На допиті після "Ви пояснили, що політика після Імперської конференції 6 вересня (1941 року) полягала, з одного боку, у веденні переговорів про мир, а з іншого - у підготовці до війни; чи продовжували Ви цю політику?" ТОДЗЬО відповів: "Так, я взявся за роботу як прем'єр-міністр". Японська служба закордонної розвідки була вдосконалена і розширена після створення кабінету міністрів ТОДЗЬО, особливо в Нідерландській Ост-Індії, в підготовки до захоплення нафтових об'єктів на цих островах. Кокусаку - Кенкю-Кай, або Асоціація з розслідування національної політики, яка існувала з 1936 року, почала розробляти плани і призначила "Комітет з адміністративних заходів" для розробки планів управління південними територіями, які японський уряд планував окупувати. Перший звіт Комітету був переданий прем'єр-міністру Тодзьо в жовтні 1941 року. Армія і Міністерство закордонних справ прийняли план. Були підготовлені додаткові карти вторгнення. Армія і флот почали видавати плани і розпорядження для спільних операцій, а організація Південної армії, штаб-квартира якої згодом мала розміститися в Сінгапурі, була завершена і обрано її командувача. Її початковий штаб було створено в Сайгоні. Корпус, що тренувався поблизу Кантону для наступу на Гонконг, інтенсивно готувався до атаки і, згідно з захопленими щоденниками його членів, планував завершити підготовку на початку грудня. Шимада і ОКА були стурбовані планом нападу на Перл-Харбор. У Військово-морському коледжі відбулися дискусії щодо цього плану. Командувач об'єднаних флотів Ямамото запропонував атакувати Тихоокеанський флот США, коли він стоятиме на якорі в ПерлХарборі. Інші виступали за вичікувальну стратегію, яка передбачала напад на американський флот, якщо і коли він спробує просунутися серед японських укріплених островів Тихого океану. Ямамото погрожував піти у відставку і домігся прийняття свого плану. Остаточні плани були завершені до 1 листопада 1941 року. Ці плани передбачали напади на Перл-Гарбор, Сінгапур та інші американські, британські та голландські володіння. Тодзьо одразу після формування свого кабінету почав діяти за порадою КІДО, схваленою імператором, "ширше і глибше розслідувати внутрішні та зовнішні справи". У другій 92 �половині жовтня було складено список питань, що підлягали такому розслідуванню. Перелік мав назву "Основні питання, що підлягають повторному вивченню щодо основ державної політики". Список містив такі питання, як "Якими є майбутні перспективи європейської військової ситуації?" "Які перспективи з точки зору стратегії щодо війни проти США, Великої Британії та Нідерландів на початковій стадії та у випадку, якщо вона затягнеться на кілька років?" "Якщо припустити, що ми розпочнемо війну в південних регіонах цієї осені, що відбуватиметься як відносні явища на півночі?" "До якого ступеня співпраці ми можемо схилити Німеччину та Італію у зв'язку з початком війни проти США, Великої Британії та Голландії?" "Чи можемо ми обмежити наших супротивників у війні лише Нідерландами, або Великобританією та Нідерландами?" "Чи вдасться, продовжуючи переговори зі Сполученими Штатами, досягти в найкоротші терміни наших мінімальних вимог, які були визначені на Імперській конференції 6 вересня?" Вищезазначені теми були закріплені за різними Міністерствами та бюро для вивчення, а також уряд обмінювалися думками з Імператорським генеральним штабом під час низки звёязкових конференцій. Ці наради відбувалися майже щодня, як пояснював Номура у Вашингтоні, "для того, щоб обговорити фундаментальну національну політику". У конференціях регулярно брали участь ТОДЗЬО, ТОДЗЬО, ШІМАДА, КАЯ, СУЗУКІ, ХОШІНО, МУТО і ОКА. Хошіно, колишній директор Ради з загальних питань маріонеткової держави Нанчукуо, на якій він працював разом з ТОДЗЬО, і колишній президент Ради планування в Японії, був обраний ТОДЗЬО головним секретарем кабінету міністрів завдяки своєму багаторічному досвіду в галузі економічного планування, і йому було доручено присвятити основні зусилля цій діяльності у співпраці з СУЗУКІ, якого ТОДЗЬО обрало головою Ради з питань планування кабінету міністрів. Хошіно також виконував обов'язки секретаря конференцій. СУДЗУКІ був зв'язковим між конференціями і лордом-хранителем таємної печатки КІДО. МУТО, як керівник Бюро військових справ, і ОКА, як керівник Бюро військовоморських справ, забезпечували зв'язок між своїми міністерствами і генеральними штабами армії і флоту, відповідно. 93 �НАКАЗ ФЛОТУ ПРО АТАКУ Командувач японського об'єднаного флоту Ямамото відвідав начальника морського генерального штабу Нагано в Токіо 3 листопада і схвалив остаточний проект Оперативного наказу об'єднаного флоту, який готувався протягом кількох місяців. Наказ передбачав здійснення наступу на південь шляхом нападу на Сінгапур і завершення охоплюючого руху проти Нідерландської Ост-Індії, як і було заплановано 4 жовтня 1940 року. Він також передбачав напад на Філіппіни, про який ОШІМА повідомляв Ріббентропу за кілька місяців до цього як про такий, що готується. Ці атаки мали бути прикриті нападом на Перл-Харбор з метою знищення Тихоокеанського флоту Сполучених Штатів. Британці та американці мали бути витіснені з Китаю атаками на Гонконг і Шанхай, а також іншими побічними операціями. В наказі йшлося: "Імперія очікує початку війни зі Сполученими Штатами, Великою Британією та Нідерландами. Коли буде прийнято рішення про завершення всіх приготувань до операцій, будуть видані накази, що встановлюють приблизну дату (день "Y") початку операцій (sic) і оголошують "Першу підготовку до війни"". Далі наказ продовжувався вказівками, що після оголошення Дня "У" всі флоти і сили, без подальших спеціальних наказів, організують і завершать підготовку до бою, і за вказівкою своїх командувачів різні флоти і сили вирушать до місця збору і чекатимуть в готовності до нападу. Наказ передбачав подальші дії: "Час початку війни (день ікс) буде вказано в наказі Імперського генерального штабу. Цей наказ буде виданий за кілька днів до початку війни. Після 00:00, в день ікс, буде оголошено стан війни, кожне з'єднання розпочне операції згідно з планом". Після завершення Імператорської конференції 5 листопада начальник військово-морського генерального штабу наказав Ямамото видати наказ, і він був виданий того ж дня. КОНФЕРЕНЦІЯ ЗВ'ЯЗКУ - 30 ЛИСТОПАДА 1941 РОКУ Конференція зв'язку, що відбулася 30 листопада, була конференцією, на якій були узгоджені остаточні деталі нападу на союзні держави. На ній були присутні ТОГО, ШІМАДА, ТОДЗЬО, КАЯ, СУЗУКІ, МУТО, ОКА і ХОШИНО. Запланована атака на Перл-Харбор вільно обговорювалася. Було узгоджено форму і зміст ноти до уряду Сполучених Штатів, яка відкидала проект пропозиції пана Халла від 26-го числа і передбачала розрив 94 �переговорів у Вашингтоні. Було вирішено, що оголошення війни не буде необхідним. Було обговорено час вручення ноти. ТОДЗЬО сказав, що існують різні теорії щодо часу, який повинен пройти між врученням ноти, що означала розрив переговорів, і фактичним нападом на Перл-Харбор. Він сказав, що дехто вважав, що дозволеним часом має бути півтори години, а інші пропонували проміжок часу в одну годину, тридцять хвилин і т.д. Всі погодилися з тим, що час доставки записки не повинен бути дозволений, щоб знищити елемент несподіванки в атаці. Представник МУТО повідомив, що нарешті було вирішено дозволити Генеральному штабу ВМС визначити час між врученням ноти і початком нападу; що Генеральний штаб ВМС повинен був оцінити, коли відбудуться його операції, а потім повідомити Конференцію зі зв'язку про час, коли можна буде повідомити Сполучені Штати Америки. ІМПЕРСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ 1 ГРУДНЯ 1941 РОКУ Імператорська конференція, покликана санкціонувати рішення, прийняті на Конференції зв'язку 30 листопада, зібралася 1 грудня. На ній були присутні, зокрема, ТОГО, ТОДЗЬО, ШІМАДА, КАЯ, СУЗУКІ, ХОШІНО, МУТО і ОКА. ТОДЗЬО головував на конференції; він пояснив мету конференції, після чого міністри і начальники штабів обговорили питання з точки зору своєї відповідальності. Йшлося про війну чи мир зі Сполученими Штатами, Великою Британією та Нідерландами. Рішення було прийнято на користь війни. Про це йдеться в протоколі цього рішення: "Наші переговори зі Сполученими Штатами щодо виконання нашої національної політики, прийнятої 5 листопада, остаточно провалилися. Японія відкриє військові дії проти Сполучених Штатів, Великої Британії та Нідерландів". КІДО записав у своєму щоденнику: "О 14:00 відбулася Імператорська конференція, на якій нарешті було прийнято рішення про війну проти Сполучених Штатів. О 16:30 прем'єр-міністр відвідав мене, щоб обговорити імператорський рескрипт про оголошення війни". Наступний день, тобто 2 грудня, Імперський Генеральний штаб видав наказ про призначення 8 грудня Днем Ікс, але, як ми вже бачили, ця дата вже була визначена Об'єднаним оперативним наказом флоту № 3 від 10 листопада 1941 року. 95 �Адмірал Ямамото віддав наказ зі свого флагманського корабля в Хіросімській затоці 22 листопада 1941 року, який був адресований авіаносній оперативній групі, що на той час перебувала на місці зустрічі в Танкан-Ван. Наказ полягав у тому, що сили вийдуть з Танкан Ван 26 листопада і непомітно просунуться до 40 градусів північної широти, 170 градусів західної довготи, щоб прибути туди до 3 грудня. Дозаправка повинна була бути здійснена там якомога швидше. Вранці 26 листопада авіаносна оперативна група вийшла з Танкан Ван і попрямувала до місця дозаправки. До її складу входили шість великих японських авіаносців, а також лінкори, есмінці та інші кораблі. Адмірал Нагумо віддав простий наказ: "Атакуйте Перл-Харбор!" Більше нічого не було потрібно, бо 23 листопада він віддав детальні накази щодо атаки. ПЕРЛ-ХАРБОР Японська оперативна група приступила до виконання своїх оперативних наказів, як і було заплановано. Через годину після того, як пан Грю покинув ТОДЗЬО, тобто о 1:30 ночі 8 грудня 1941 року (за часом Перл-Харбора - 6 ранку 7 грудня) (за часом Вашингтона - 11:30 ранку 7 грудня), літаки, які мали завдати першого удару по Перл-Харбору, злетіли з палуб своїх авіаносців у точці приблизно за 230 миль на північ від Перл-Харбора. Посол Номура у Вашингтоні попросив про зустріч з міністром Халлом о 3 годині ночі 8 грудня 1941 року (13:00 за вашингтонським часом 7 грудня), але пізніше він зателефонував і попросив перенести зустріч на 3:45 ранку 8 грудня 1941 року (13:45 за вашингтонським часом 7 грудня). Перед тим, як Номура зателефонував пану Халлу, о 3:20 ранку 8 грудня 1941 року (7:50 ранку 7 грудня за часом Перл-Харбору) (13:20 за Вашингтоном 7 грудня) було здійснено перший штурм Перл-Харбору. Посли Номура і Курусу прибули до офісу міністра Халла о 4:05 ранку 8 грудня 1941 року (за Вашингтонським часом 14:05 7 грудня), тобто через 45 хвилин після першого удару по Перл-Харбору, і були прийняті паном Халлом лише через годину після початку атаки. Японський посол заявив, що йому було доручено передати своє послання о 3 годині ночі 8 грудня 1941 року (за вашингтонським часом 13:00 7 грудня), але він шкодує, що запізнився через проблеми з розшифровкою і транскрипцією послання. Секретар запитав, чому йому було наказано передати послання саме о 13:00 за вашингтонським часом. Посол відповів, що не знає, але це була його інструкція. Це правда, що 8 грудня 1941 року (7 грудня за вашингтонським часом) ТОДЗЬО телеграфувало Номурі наступні інструкції: 96 �"Чи не міг би посол передати уряду Сполучених Штатів нашу відповідь Сполученим Штатам о 13:00 7-го числа за вашим часом". Другий удар по Перл-Харбору було завдано горизонтальними бомбардувальниками з 4:10 до 4:45 ранку (за часом Перл-Харбору з 8:40 до 9:15 ранку), а третій удар було завдано пікіруючими бомбардувальниками з 4:45 до 5:15 ранку (за часом Перл-Харбору з 9:15 до 9:45 ранку). КОТА-БАРУ Через сорок п'ять хвилин після того, як містер Грю покинув ТОДЗЬО в Токіо, тобто о 1:25 ночі 8 грудня 1941 року (за часом Кота-Бару 11:45 вечора 7 грудня) (за часом Вашингтона 11:25 ранку, 7 грудня), війська берегової оборони на пляжах Баданг і Сабак на східному узбережжі Британської Малайї, точка з'єднання яких в Куала-Пеамат знаходиться приблизно за півтори милі на північний схід від аеродрому Кота-Бару, повідомили про кораблі, що стоять на якорі біля узбережжя. ТОДЗЬО повідомила, що ці кораблі вийшли з Сайгону у Французькому Індокитаї. О 1:40 ночі 8 грудня 1941 року (за часом Кота-Бару, опівночі 7 грудня) (за часом Вашингтона, 11:40 7 грудня) ці кораблі почали обстріл пляжів. Це сталося за одну годину і двадцять хвилин до того часу, коли, за попередньою домовленістю, Курусу і Номура мали зайти до пана Халла з японською нотою, і за дві години і двадцять п'ять хвилин до того, як вони фактично прибули до офісу міністра Халла. Близько 2:05 ночі 8 грудня 1941 року (за часом Кота-Бару 12:25 ночі 8 грудня) перша хвиля японських військ висадилася на перехресті пляжів Баданг і Сабак. Забезпечивши першу лінію берегової оборони, японці розпочали другу фазу своїх десантних операцій проти британського Малайського півострова. Ця друга фаза полягала у висадці десанту в Сінгорі та Патані, які були розташовані на північ від кордону між Британською Малайєю і Таїландом, а отже, знаходилися на території Таїланду. Ця друга висадка розпочалася о 3:05 ранку 8 грудня 1941 року (за часом Кота-Бару - 1:25 ночі 8 грудня) (за часом Вашингтона - 1:05 дня 7 грудня). Повітряна розвідка показала, що японські кораблі висаджували війська в Сінгорі та Патані, а аеродром в Сінгорі був зайнятий японським десантом. Пізніше японські війська перетнули малайсько-таїландський кордон у Педанг Бесар і Кро, щоб здійснити фланговий обхід КотаБару. Повітряний наліт на місто Сінгапур у Британській Малайї був здійснений японськими літаками о 6:10 ранку 8 грудня 1941 року (за сінгапурським часом - 4:30 ранку 8 грудня) (за вашингтонським часом - 4:10 вечора 7 грудня). Ці штурмовики вилетіли з баз у 97 �французькому Індокитаї за даними ТОДЗЬО та з авіаносців у відкритому морі. Бомби були скинуті на аеродроми Селетар і Тенга, а також на місто. ФІЛІППІНИ, ВЕЙК І ГУАМ Першого удару по острову Гуам було завдано о 8:05 ранку 8 грудня 1941 року (за вашингтонським часом 18:05 вечора 7 грудня), коли вісім японських бомбардувальників прорвалися крізь хмари і скинули бомби в районі Кабельного вокзалу і комплексу "Панамерикан". Рано вранці 8 грудня 1941 року (за часом Вейка і Вашингтона 7 грудня) почалася атака на острів Вейк з бомбардування японськими літаками. Філіппіни також зазнали перших ударів вранці 8 грудня 1941 року (за вашингтонським часом 7 грудня). Японські війська завдали потужних бомбардувань місту Давао на острові Мінданао та полю Кларк Філд на острові Лусон. ГОНКОНГ Гонконг зазнав першої атаки о 9:00 ранку 8 грудня (за гонконгським часом - 8:00 ранку 8 грудня) (за вашингтонським часом - 7:00 вечора 7 грудня). Хоча війна проти Великої Британії не була оголошена, передача Токійського радіо, яка була зашифрована і попереджала японських громадян про неминучість війни з Великою Британією та Сполученими Штатами, була прийнята владою Гонконгу близько 5:45 ранку 8 грудня 1941 року. Це попередження дозволило захисникам Гонконгу провести певну підготовку до очікуваного нападу. ШАНХАЙ Третє вторгнення в Шанхай почалося рано вранці 8 грудня (за вашингтонським часом 7 грудня), коли японські патрулі перетинали Садовий міст через річку Сучжоу і на ходу прокладали військові телефонні лінії. Вони не зустріли жодного опору і змогли безперешкодно захопити Бунд. Вони повністю оволоділи ним до 4:00 ранку 8 грудня 1941 року (за шанхайським часом - 3:00 ранку 8 грудня) (за вашингтонським часом - 2:00 дня 7 грудня). 98 �ЯПОНСЬКА НОТА, ВРУЧЕНА У ВАШИНГТОНІ 7 ГРУДНЯ 1941 РОКУ Гаазька конвенція № III 1907 року про відкриття воєнних дій у своїй першій статті передбачає "Договірні держави визнають, що воєнні дії між собою не повинні починатися без попереднього і ясного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни". Ця Конвенція була обов'язковою для Японії в усі відповідні часи. Відповідно до Статуту Трибуналу планування, підготовка, розв'язування або ведення війни в порушення міжнародного права, договорів, угод або запевнень оголошується злочином. Багато звинувачень в обвинувальному висновку повністю або частково ґрунтуються на думці, що напади на Великобританію і США були здійснені без попереднього і чіткого попередження у формі або обґрунтованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. З причин, які обговорюються в інших розділах, ми вирішили, що немає необхідності розглядати ці звинувачення. Що стосується пунктів обвинувального акту, які звинувачують у змові з метою розв'язання агресивної війни та війни в порушення міжнародного права, договорів, угод або запевнень, ми дійшли висновку, що звинувачення у змові з метою розв'язання агресивної війни було висунуто, що ці дії вже є злочинними у найвищому ступені, і що немає необхідності розглядати питання про те, чи було висунуто звинувачення щодо переліку договорів, угод і запевнень, включно з Гаазькою конвенцією ІІІ, які, за твердженням обвинувального акту, було порушено. Ми дійшли аналогічного висновку щодо пунктів обвинувачення у веденні агресивних воєн і воєн з порушенням міжнародного права, договорів, угод і запевнень. Що стосується пунктів обвинувального акту, які звинувачують у вбивствах у зв'язку з веденням воєн з порушенням Гаазької конвенції № III 1907 року або інших договорів, ми вирішили, що всі війни, в ході яких відбувалися ці вбивства, були агресивними війнами. Ведення таких воєн є найбільшим злочином, оскільки вони пов'язані з незліченними вбивствами, стражданнями і нещастями. Засудження будь-якого підсудного за цей тяжкий злочин, а також за "вбивство", не принесе жодної користі. Відповідно, нам немає необхідності висловлювати остаточну думку щодо точного обсягу зобов'язань, які накладає Гаазька конвенція III від 1907 року. Вона, безсумнівно, накладає зобов'язання попереднього і чіткого попередження до початку воєнних дій, але не визначає період, який повинен пройти між цим попередженням і початком воєнних дій. Ця позиція існувала ще до розробників 99 �Конвенції і залишається предметом суперечок серед юристів-міжнародників з моменту укладення Конвенції. Питання тривалості періоду між попередженням і військовими діями, звичайно, є життєво важливим. Якщо цей період недостатній для передачі попередження збройним силам на віддалених територіях і для того, щоб вони могли перейти до стану оборони, вони можуть бути розбиті без шансу на самозахист. Саме існування цієї суперечки щодо точного обсягу зобов'язань, накладених Конвенцією, відкрило шлях до того, щоб повідомити Конференції зі зв'язку 30 листопада 1941 року, що існують різні думки щодо періоду попередження, який є обов'язковим: дехто вважав, що це має бути півтори години, дехто - година, дехто - півгодини години. Конференція залишила на розсуд ТОДЗЬО і двох начальників штабів встановити час доставки ноти до Вашингтона з приписом, що цей час не повинен перешкоджати успіху раптового нападу. Коротше кажучи, вони вирішили повідомити, що переговори були перервані за такий короткий проміжок часу до початку воєнних дій, щоб гарантувати, що збройні сили Великої Британії і Сполучених Штатів, які перебували в точках нападу, не могли бути попереджені про те, що переговори були перервані. ТОДЗЬО і військово-морські та військові представники, яким було доручено це завдання, домовилися, що нота має бути передана у Вашингтоні о 13:00 7 грудня 1941 року. Перший удар по Перл-Харбору було завдано о 13:20. Якби все пройшло добре, Вашингтон мав би двадцять хвилин, щоб попередити збройні сили в Перл-Харборі. Але вони так хотіли, щоб атака була несподіванкою, що не залишили жодного запасу на непередбачені обставини. Таким чином, через те, що розшифровка і розшифровка ноти в японському посольстві зайняла більше часу, ніж передбачалося, японські посли фактично прибули з нотою до офісу міністра Халла у Вашингтоні лише через 45 хвилин після того, як була здійснена атака. Що стосується нападу на Британію в Кота-Бару, то він ніколи не був пов'язаний з часом (13.00), визначеним для вручення ноти у Вашингтоні. Цей факт не був належним чином пояснений у свідченнях, Атака була здійснена об 11.40 за вашингтонським часом, за годину і двадцять хвилин до того, як Нота мала бути вручена, якби посольство Японії у Вашингтоні було в змозі виконати інструкції, отримані з Токіо. Ми вважали за правильне оголосити наведені вище висновки, оскільки ці питання були предметом численних доказів і аргументів, але головним чином для того, щоб привернути увагу до недоліків конвенції в її нинішньому вигляді. Вона допускає вузьке тлумачення і спокушає безпринципних людей намагатися виконати зобов'язання, витлумачені у такий спосіб вузько, водночас гарантуючи, що їхній напад буде несподіванкою. З огляду на несподіванку, зменшену таким чином, не може бути зроблено жодних поправок на помилку, нещасний випадок або недбалість, які можуть призвести до затримки в доставці 100 �попередження, і існує велика ймовірність того, що попереднє попередження, яке Конвенція робить обов'язковим, фактично не буде зроблено. ТОДЗЬО заявив, що Кабінет міністрів Японії мав це на увазі, оскільки вважав, що чим більше зменшується запас, тим більша ймовірність нещасного випадку. ОФІЦІЙНЕ ОГОЛОШЕННЯ ВІЙНИ Слідчий комітет Таємної ради Японії розпочав розгляд питання про офіційне оголошення війни Сполученим Штатам, Великій Британії та Нідерландам лише о 7.30 ранку 8 грудня (за токійським часом), зібравшись з цією метою в Імператорському палаці, де на той час проходило його засідання. ШІМАДА оголосив про напад на Перл-Харбор і Кота-Бару, а також представив законопроект про оголошення війни Сполученим Штатам і Великій Британії, який був підготовлений у резиденції Хошіно впродовж ночі. Відповідаючи на запитання під час обговорення законопроекту, ТОДЗЬО заявив, посилаючись на мирні переговори у Вашингтоні, що "ці переговори були продовжені лише заради стратегії". ТОДЗЬО також заявила під час дебатів, що війна не буде оголошена Нідерландам з огляду на майбутню стратегічну зручність; і що оголошення війни Таїланду не буде зроблено, оскільки між Японією і Таїландом ведуться переговори про укладення "союзного пакту". Законопроект був схвалений, і було вирішено подати його на розгляд Таємної ради. Таємна рада зібралася о 10.50 ранку 8 грудня 1941 року і прийняла законопроект. Імператорський рескрипт про оголошення війни Сполученим Штатам і Великобританії був виданий між 11.40 і 12.00 8 грудня 1941 року (за Вашингтонським часом - 22.40 і 23.00 7 грудня) (за Лондонським часом - 2.40 і 3.00 8 грудня). Після нападу Сполучені Штати Америки та Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії оголосили війну Японії 9 грудня 1941 року (Лондон і Вашингтон, 8 грудня). Того ж дня війну Японії також оголосили Нідерланди, Нідерландська Ост-Індія, Австралія, Нова Зеландія, Південна Африка, Вільна Франція, Канада і Китай. Наступного дня МУТО заявив у розмові з начальником оперативного відділу генерального штабу армії, що відрядження посла Курусу до США було нічим іншим, як своєрідним камуфляжем подій, що вели до відкриття воєнних дій. ВИСНОВКИ Залишається розглянути твердження, висунуте від імені відповідачів, що акти агресії Японії проти Франції, напад на Нідерланди, а також напади на Великобританію і Сполучені Штати Америки були виправданими заходами самооборони. Стверджується, що ці держави вжили 101 �таких заходів для обмеження економіки Японії, що у неї не було іншого способу зберегти добробут і процвітання своїх громадян, окрім як вступити у війну. Заходи, вжиті цими державами для обмеження японської торгівлі, були цілком виправданою спробою спонукати Японію відійти від агресивного курсу, на який вона вже давно стала і який вона вирішила продовжувати. Таким чином, Сполучені Штати Америки надіслали повідомлення про припинення дії Договору про торгівлю і мореплавство з Японією 26 липня 1939 року після того, як Японія захопила Маньчжурію і значну частину решти Китаю, і коли існування договору вже давно перестало спонукати Японію поважати права та інтереси громадян Сполучених Штатів у Китаї. Це було зроблено для того, щоб можна було спробувати в інший спосіб спонукати Японію поважати ці права. Після цього послідовно вводилися ембарго на експорт матеріалів до Японії в міру того, як ставало все ясніше і ясніше, що Японія вирішила напасти на території та інтереси Великих держав. Вони були запроваджені з метою спонукати Японію відійти від агресивної політики, яку вона визначила, і для того, щоб держави більше не могли постачати Японії матеріали для ведення війни проти них. у деяких випадках, як, наприклад, у випадку ембарго на експорт нафти зі Сполучених Штатів Америки до Японії, ці заходи також були вжиті для того, щоб створити запаси, які були необхідні країнам, що чинили опір агресорам. Цей аргумент насправді є простим повторенням японської пропаганди, виданої в той час, коли вона готувалася до своїх загарбницьких воєн. Нелегко набратися терпіння для його тривалого повторення на сьогоднішній день, коли є достатньо документів, які демонструють, що рішення Японії розширюватися на північ, захід і південь за рахунок своїх сусідів було прийнято задовго до того, як проти неї були спрямовані будь-які економічні заходи, і від нього вона ніколи не відступала. Докази чітко встановлюють, всупереч твердженням захисту, що акти агресії проти Франції, а також напади на Великобританію, Сполучені Штати Америки і Нідерланди були викликані бажанням позбавити Китай будь-якої допомоги в боротьбі, яку вона вела проти японської агресії, і закріпити за Японією володіння її сусідів на півдні. Трибунал вважає, що лідери Японії в 1940 і 1941 роках планували вести агресивні війни проти Франції у французькому Індокитаї. Вони вирішили вимагати, щоб Франція поступилася Японії правом розміщувати війська і правом на військово-повітряні та військово-морські бази у французькому Індокитаї, і вони були готові застосувати силу проти Франції, якщо їхні вимоги не будуть задоволені. Вони висунули такі вимоги до Франції під загрозою застосування сили, якщо це виявиться необхідним. У тодішній ситуації Франція була змушена піддатися на погрозу застосування сили і задовольнила ці вимоги. 102 �Трибунал також встановив, що проти Французької Республіки була розв'язана агресивна війна. Окупація японськими військами частини французького Індокитаю, яку Японія змусила Францію прийняти, не була мирною. Оскільки військова ситуація, особливо на Філіппінах, обернулася проти Японії, японська Верховна військова рада в лютому 1945 року вирішила висунути губернатору Французького Індокитаю наступні вимоги: (1) передати всі французькі війська і озброєну поліцію під японське командування і (2) передати всі засоби зв'язку і транспорту, необхідні для ведення військових дій, під японський контроль. Ці вимоги були пред'явлені губернатору французького Індокитаю 9 березня 1945 року у формі ультиматуму, підкріпленого загрозою військових дій. Йому було дано дві години на те, щоб відмовитися або погодитися. Він відмовився, і японці приступили до виконання своїх вимог за допомогою військових дій. Французькі війська і військова поліція чинили опір спробам роззброїти їх. Бої точилися в Ханої, Сайгоні, Пномпені, Нхатранзі та на північному кордоні. Ми цитуємо офіційну японську версію: "На північних кордонах японці зазнали значних втрат. Японська армія приступила до придушення французьких загонів у віддалених місцях і контингентів, які втекли в гори. За місяць громадський порядок був відновлений за винятком віддалених місць". Вища військова рада Японії вирішила, що якщо вимоги Японії будуть відхилені і для їх виконання будуть вжиті військові дії, "обидві країни не будуть вважатися такими, що перебувають у стані війни". Цей Трибунал вважає, що дії Японії в той час становили ведення агресивної війни проти Французької Республіки. Трибунал також вважає, що напади, які Японія здійснила 7 грудня 1941 року проти Великої Британії, Сполучених Штатів Америки та Нідерландів, були агресивними війнами. Це були неспровоковані напади, викликані бажанням захопити володіння цих країн. Якою б не була складність формулювання вичерпного визначення поняття "агресивна (загарбницька) війна", напади, здійснені з вищезазначених мотивів, не можуть не бути охарактеризовані як загарбницькі війни. Відповідачі стверджували, що, оскільки Нідерланди взяли на себе ініціативу в оголошенні війни Японії, війна, яка розпочалася після цього, не може бути описана як агресивна війна з боку Японії. Факти свідчать, що Японія вже давно планувала забезпечити собі домінуюче становище в економіці Нідерландської Ост-Індії шляхом переговорів або силою зброї, якщо переговори не вдадуться. До середини 1941 року стало очевидно, що Нідерланди не підуть назустріч японським вимогам. Тоді керівництво Японії спланувало і завершило всі приготування до вторгнення і захоплення Нідерландської Ост-Індії. Накази, віддані 103 �японській армії для цього вторгнення, не були відновлені, але накази, віддані японському флоту 5 листопада 1941 року, були надані в якості доказів. Це вже згадуваний Оперативний наказ об'єднаного флоту № 1. Очікуваними ворогами визначено США, Велику Британію та Нідерланди. У наказі зазначено, що день початку війни буде визначено в наказі Імператорського генерального штабу, і що після 00:00 годин цього дня буде введено стан війни, а японські війська розпочнуть операції згідно з планом. Наказ Імператорського генерального штабу був виданий 10 листопада і визначив 8 грудня (за токійським часом), 7 грудня (за вашингтонським часом) як дату, коли буде оголошено стан війни і розпочнуться операції згідно з планом. На першому ж етапі операцій, що мали розпочатися, зазначалося, що Південні територіальні сили знищать ворожий флот на Філіппінах, у Британській Малайї та Нідерландській Ост-Індії. Немає жодних доказів того, що вищезгаданий наказ був колинебудь відкликаний або змінений у зв'язку з вищезазначеними деталями. За цих обставин ми вважаємо, що накази про оголошення стану війни і розв'язання агресивної війни Японії проти Нідерландів були чинними з раннього ранку 7 грудня 1941 року. Той факт, що Нідерланди, будучи повністю обізнаними про неминучість нападу, з метою самооборони оголосили війну Японії 8 грудня і, таким чином, офіційно визнали існування стану війни, розпочатої Японією, не може перетворити цю війну з агресивної війни з боку Японії на щось інше. Насправді Японія не оголошувала війну Нідерландам до 11 січня 1942 року, коли її війська висадилися в Нідерландській Ост-Індії. Імператорська конференція від 1 грудня 1941 року вирішила, що "Японія відкриє військові дії проти Сполучених Штатів, Великобританії та Нідерландів". Незважаючи на це рішення про початок воєнних дій проти Нідерландів, і незважаючи на те, що накази про початок воєнних дій проти Нідерландів вже були в силі, 8 грудня (за токійським часом), коли Таємна рада прийняла законопроект про офіційне оголошення війни Сполученим Штатам Америки і Великобританії, ТОДЗЯ оголосив Таємній раді, що війна проти Нідерландів не буде оголошена з огляду на майбутню стратегічну зручність. Причина цього не була задовільно пояснена у свідченнях. Трибунал схиляється до думки, що це було продиктовано політикою, прийнятою в жовтні 1940 року з метою дати голландцям якомога менше часу для знищення нафтових свердловин. Однак це не має жодного відношення до того факту, що Японія розпочала агресивну війну проти Нідерландів. Позиція Таїланду є особливою. Докази, що стосуються введення японських військ до Таїланду, вкрай мізерні. Очевидно, що між японськими лідерами і лідерами Таїланду існувала співучасть у 1939 і 1940 роках, коли Японія змусила Францію виступити посередником у суперечці щодо кордону між французьким Індокитаєм і Таїландом. Немає 104 �жодних доказів того, що досягнута тоді позиція співучасті і довіри між Японією і Таїландом була змінена до грудня 1941 року. Доведено, що японські лідери планували забезпечити мирний прохід своїх військ через Таїланд до Малайї за домовленістю з Таїландом. Вони не хотіли звертатися до Таїланду за такою угодою до того моменту, коли вони збиралися напасти на Малайю, щоб не допустити витоку інформації про неминучість цього нападу. Японські війська безперешкодно пройшли територією Таїланду 7 грудня 1941 року (за вашингтонським часом). Єдині докази, надані обвинуваченням щодо обставин цього маршу, - це (1) заява, зроблена японській Таємній раді між 10 та 11 годинами ранку 8 грудня 1941 року (за токійським часом) про те, що ведуться переговори щодо угоди про проходження військ, (2) повідомлення японського радіо про те, що вони почали дружнє просування в Таїланд у другій половині дня 8 грудня (за токійським часом) (за вашингтонським часом - 7 грудня), і що Таїланд сприяв цьому проходженню, уклавши угоду о 12.30 дня, і (3) суперечливе твердження, також представлене обвинуваченням, про те, що японські війська висадилися в Сінгорі і Патані в Таїланді о 3.05 ранку 8 грудня (за токійським часом). 21 грудня 1941 року Таїланд уклав союзний договір з Японією. Жоден свідок від імені Таїланду не скаржився на дії Японії як на акт агресії. За цих обставин ми не маємо достатньої впевненості в тому, що японське вторгнення до Таїланду суперечило бажанням уряду Таїланду, і звинувачення в тому, що підсудні ініціювали і вели агресивну війну проти Королівства Таїланд, залишаються недоведеними. Пункт 31 звинувачує в тому, що проти Британської Співдружності Націй була розв'язана агресивна війна. Імператорський рескрипт, виданий близько 12 години дня 8 грудня 1941 року (за токійським часом), говорить "Цим ми оголошуємо війну Сполученим Штатам Америки та Британській імперії". У багатьох планах нападу на британські володіння спостерігається значна неточність у використанні термінів. Так, такі терміни, як "Британія", "Велика Британія", "Англія" вживаються без розрізнення і, очевидно, означають одне й те саме. У цьому випадку не виникає жодних сумнівів щодо суб'єкта, який позначається терміном "Британська імперія". Правильною назвою цього утворення є "Британська Співдружність Націй". Те, що під терміном "Британська імперія" малося на увазі утворення, яке правильніше називати "Британська співдружність націй", стає зрозумілим, коли ми розглянемо умови вже згаданого Оперативного наказу об'єднаного флоту № 1. Цей наказ передбачає, що стан війни буде існувати після 00:00 годин Дня Х, тобто 8 грудня 1941 року (за токійським часом), і що після цього японські війська розпочнуть операції. Передбачалося, що на першому етапі 105 �операцій "Сили південних морів" будуть готові до зустрічі з ворожим флотом в районі Австралії. Пізніше було передбачено, що "Очікується, що наступні території будуть окуповані або знищені якнайшвидше, як тільки дозволять оперативні умови: а) Східна Нова Гвінея, Нова Британія". Цими територіями керував Австралійський Союз за мандатом Ліги Націй. Серед територій, що підлягали знищенню або окупації, також зазначалося, що вони включають "стратегічні пункти в районі Австралії". Крім того, "важливі пункти на австралійському узбережжі" мали бути заміновані. Зараз Австралійський Союз не зовсім точно описується як частина "Великої Британії", як це зазначено в Наказі про секретні операції Об'єднаного флоту № 1, а також не зовсім точно описується як частина "Британської імперії", як це зазначено в Імператорському рескрипті. Вона правильно визначена як частина "Британської Співдружності націй". Тому очевидно, що суб'єктом, проти якого мали бути спрямовані військові дії і проти якого було оголошено війну, була "Британська Співдружність Націй", і пункт 31 цілком обґрунтовано стверджує, що проти Британської Співдружності Націй була розв'язана агресивна війна. У пункті 30 обвинувального акту стверджується, що проти Співдружності Філіппін була розв'язана агресивна війна. Філіппіни під час війни не були повністю суверенною державою. З точки зору міжнародних відносин вони були частиною Сполучених Штатів Америки. Не викликає сумнівів, що проти народу Філіппін велася агресивна війна. Заради технічної точності ми будемо вважати агресію проти народу Філіппін частиною агресивної війни, що велася проти Сполучених Штатів Америки. ЧАСТИНА Б. РОЗДІЛ VIII КОНВЕНЦІЙНІ ЗЛОЧИНИ (звірства/найтяжчі міжнародні злочини) Ретельно вивчивши і розглянувши всі докази, ми вважаємо, що в такому судовому рішенні неможливо повністю викласти всю масу представлених усних і документальних доказів; для повного викладу масштабу і характеру звірств необхідно звернутися до протоколу судового засідання. 106 �Докази, що стосуються звірств та інших звичайних воєнних злочинів, представлені Трибуналу, свідчать про те, що з моменту початку війни в Китаї і до капітуляції Японії в серпні 1945 року тортури, вбивства, зґвалтування та інші жорстокості найбільш нелюдського і варварського характеру вільно практикувалися японською армією і військово-морським флотом. Протягом кількох місяців Трибунал заслуховував усні та письмові свідчення свідків, які детально розповідали про звірства, скоєні на всіх театрах воєнних дій у таких величезних масштабах і за такою загальною схемою на всіх театрах, що можна зробити лише один висновок: звірства були або таємно наказані, або свідомо дозволені японським урядом чи окремими його членами, а також керівництвом збройних сил. Перш ніж перейти до обговорення обставин і поведінки обвинувачених у зв'язку з питанням про відповідальність за скоєні злочини, необхідно вивчити питання, які їм інкримінують. При цьому ми будемо в деяких випадках, де це може бути зручно, посилатися на зв'язок, якщо такий є, обвинуваченого з подіями, що обговорюються. В інших випадках і взагалі, наскільки це буде практично можливо, обставини, що мають відношення до питання відповідальності, будуть розглянуті пізніше. На початку Тихоокеанської війни в грудні 1941 року японський уряд запровадив систему та організацію поводження з військовополоненими та цивільними інтернованими. На перший погляд, ця система здавалася правильною, але від початку і до кінця звичаєві та конвенційні правила війни, покликані запобігати нелюдському поводженню, грубо ігнорувалися. Безжальні вбивства в'язнів шляхом розстрілів, обезголовлення, утоплення та інших методів; марші смерті, в яких в'язнів, у тому числі хворих, змушували йти на великі відстані в умовах, які не витримували навіть добре підготовлені війська, причому багато з тих, хто відступав, були застрелені або заколоті охоронцями; примусова праця в умовах тропічної спеки без захисту від сонця; повна відсутність житла і медикаментів, що в багатьох випадках призводило до тисяч смертей від хвороб; побиття і тортури всіх видів з метою отримання інформації або зізнань або за дрібні правопорушення; вбивства без суду і слідства полонених після втечі або за спробу втечі; вбивства без суду і слідства захоплених авіаторів; і навіть канібалізм. Це лише деякі звірства, докази яких були представлені в Трибуналі. Масштаби звірств і наслідків нестачі продовольства та медикаментів можна проілюструвати порівнянням кількості смертей військовополонених на європейському театрі воєнних дій з кількістю смертей на тихоокеанському театрі воєнних дій. З військ Сполучених Штатів і Великої Британії 235 473 військовослужбовців потрапили в полон до німецької та італійської армій; з них 9 348, або 4%, померли в полоні. На Тихоокеанському театрі війни японці взяли 107 �в полон 132 134 військовослужбовців тільки зі складу збройних сил США і Великої Британії, з яких 35 756, або 27%, померли в полоні. ТВЕРДЖЕННЯ, ЩО ЗАКОНИ ВІЙНИ НЕ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО ВЕДЕННЯ ВІЙНИ В КИТАЇ Від початку Мукденського інциденту і до кінця війни японські уряди, що змінювали один одного, відмовлялися визнати, що військові дії в Китаї є війною. Вони наполегливо називали це "інцидентом". Використовуючи це як виправдання, військове керівництво наполегливо стверджувало, що правила війни не застосовувалися під час ведення бойових дій. Ця війна була передбачена японськими військовими. Ці воєначальники розглядали Другу світову війну як каральну війну, що велася з метою покарати народ Китаю за його відмову визнати перевагу і лідерство японської раси та співпрацювати з Японією. Ці воєначальники мали намір зробити війну настільки жорстокою і дикою у всіх її наслідках, щоб зламати волю китайського народу до опору. Коли Південний рух просувався вперед, щоб відрізати допомогу генералісимусу Чан Кайши, начальник штабу Центрально-Китайських експедиційних сил 24 липня 1939 року надіслав оцінку ситуації військовому міністру ІТАГАКІ. У цій оцінці ситуації він зазначив: "Сухопутні ВПС повинні здійснювати атаки на стратегічні пункти в глибині країни, щоб тероризувати війська противника і цивільне населення, і таким чином розвивати серед них антивоєнні, пацифістські тенденції. Від наступальних операцій в глибині країни ми очікуємо скоріше ментального терору, який вони викличуть у військах і цивільному населенні противника, ніж матеріальних збитків, завданих безпосередньо особовому складу і техніці противника. Ми чекатимемо і побачимо, як вони впадуть у нервову прострацію від надлишку терору і божевільно почнуть антикитайські і пацифістські рухи". Урядові та військові речники час від часу заявляли, що метою війни було змусити китайський народ "серйозно замислитися" над помилковістю своїх шляхів, що фактично означало прийняття японського панування. Гірота в лютому 1936 року, виступаючи в Палаті представників, сказав 108 �"Японія намагається змусити китайський націоналістичний уряд замислитися, якщо це можливо, караючи їхні помилкові ідеї за допомогою збройної сили...” "Оскільки вони зіткнулися з Японією з дуже сильними антияпонськими настроями, ми прийняли рішення про політику, згідно з якою ми повинні були обов'язково покарати їх". ХІРАНУМА розпочав своє "стимулювання національної моралі" промовою в парламенті 21 січня 1939 року, в якій він сказав: "Щодо китайського інциденту, на якому зосереджені зусилля як Кабінету, так і народу, існує незмінна політика, на яку попередній Кабінет отримав імператорську санкцію. Нинішній Кабінет міністрів, звичайно ж, дотримується тієї ж політики. Я сподіваюся, що наміри Японії будуть зрозумілі китайцям, і вони зможуть співпрацювати з нами. Що стосується тих, хто не зрозуміє, у нас немає іншої альтернативи, окрім як знищити їх". [Ми оголошуємо перерву до пів на другу. (Після цього о 12:00 була оголошена перерва) ДРУГЕ ЗАСІДАННЯ Засідання Трибуналу розпочалося після перерви о 13:30. СУДОВИЙ ПРИСТАВ: Зараз триває засідання Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу. ГОЛОВУЮЧИЙ: Я продовжую зачитувати рішення Трибуналу:] ФОРМУЛЮВАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ПОЛІТИКИ Перш ніж обговорювати характер і масштаби звірств, скоєних японськими збройними силами, бажано дуже коротко описати систему, в рамках якої така поведінка повинна була контролюватися. До органів, відповідальних за формування військової політики, належали міністри армії і флоту, начальники генеральних штабів армії і флоту, генеральний інспектор військової освіти, Вища військова рада фельдмаршалів і адміралів флоту, а також Військова рада. Міністри армії і флоту здійснювали адміністративне управління, генеральний інспектор військової освіти наглядав за навчанням, а начальники генеральних штабів армії і флоту керували операціями збройних сил. Дві військові ради були дорадчими органами. Армія користувалася особливими прерогативами. Однією з них було виключне право призначати 109 �наступника військового міністра. Здійснюючи цю владу, армія могла забезпечити неухильне дотримання політики, яку вона відстоювала. У військовому міністерстві ініціатором політики було Бюро військових справ, яке після консультацій з Генеральним штабом армії, іншими бюро військового міністерства та іншими зацікавленими відомствами уряду оголошувало політику японської армії, як правило, у формі нормативних актів, що видавалися за підписом військового міністра, саме це Бюро формувало політику і видавало нормативні акти, що регулювали ведення війни в цілому і поводження з цивільними інтернованими та військовополоненими зокрема. Таке управління військовополоненими, яке існувало під час війни в Китаї, здійснювалося саме цим Бюро. До початку воєнних дій на Тихому океані управління цивільними інтернованими та військовополоненими зберігалося за цим Бюро, коли для виконання цієї функції в ньому було створено спеціальний відділ. Троє з обвинувачених обіймали посади керівників цього потужного Бюро у справах військовополонених: КОІСО, МУТО і САТО. КОІСО служив на початку війни в Китаї в період з 8 січня 1930 року по 29 лютого 1932 року. МУТО служив до і після початку Тихоокеанської війни; він став начальником Бюро 30 вересня 1939 року і служив до 20 квітня 1942 року. Сато працював у Бюро до початку Тихоокеанської війни, був призначений 15 липня 1938 року; коли МУТО перевели командувати військами на Суматрі, Сато став начальником Бюро і працював на цій посаді з 20 квітня 1942 року по 14 грудня 1944 року. Відповідним органом у Військово-морському міністерстві було Бюро військово-морських справ. Бюро військово-морських справ формувало та оприлюднювало нормативні акти для військово-морського флоту, визначало політику військово-морського флоту у веденні війни на морі, на окупованих островах та інших територіях, що перебували під його юрисдикцією, а також опікувалося військовополоненими та цивільними інтернованими, які потрапляли під його владу. Обвинувачений ОКА обіймав посаду начальника цього бюро до і під час Тихоокеанської війни з 15 жовтня 1940 року по 31 липня 1944 року. У Військовому міністерстві віце-міністр був оперативним керівником канцелярії Військового міністерства і відповідав за координацію роботи різних бюро та інших відомств, що підпорядковувалися міністерству. Він отримував звіти та пропозиції від командувачів на місцях, консультував військового міністра з питань, що стосувалися міністерства, і часто видавав накази та директиви. Троє з обвинувачених обіймали посади заступників військового міністра в період, що передував Тихоокеанській війні. КОІСО служив з 29 лютого 1932 року по 8 серпня 1932 року. УМЕЗУ обіймав цю посаду з 23 березня 1936 року по 30 110 �травня 1938 року. ТОДЗЬО став заступником військового міністра 30 травня 1933 року і обіймав цю посаду до 10 грудня 1938 року. КІМУРА був заступником військового міністра до і після початку Тихоокеанської війни; він був призначений 10 квітня 1941 року і обіймав цю посаду до 11 березня 1943 року. Нарешті, звичайно, командири на місцях відповідали за підтримання дисципліни і дотримання законів і звичаїв війни військами, що перебували під їхнім командуванням. ДО ПОЛОНЕНИХ, ЗАХОПЛЕНИХ У КИТАЙСЬКІЙ ВІЙНІ, СТАВИЛИСЯ ЯК ДО БАНДИТІВ Японський делегат у Женеві, приймаючи резолюцію Ліги Націй від 10 грудня 1931 року про створення комісії Літтона та запровадження віртуального перемир'я , заявив, що його згода ґрунтується на розумінні того, що ця резолюція не перешкоджатиме японській армії діяти проти "бандитів" у Маньчжурії. Саме на підставі цього винятку з резолюції японські військові продовжували воєнні дії проти китайських військ у Маньчжурії. Вони стверджували, що між Японією і Китаєм не існує стану війни, що конфлікт є лише "інцидентом", до якого не застосовуються закони війни, і що китайські війська, які чинили опір японській армії, не є законними комбатантами, а лише "бандитами". Розпочалася безжальна кампанія зі знищення цих "бандитів" у Маньчжурії. Хоча основна китайська армія відійшла за Велику китайську стіну наприкінці 1931 року, опір японській армії постійно чинили широко розкидані підрозділи китайських добровольців. Розвідувальна служба Квантунської армії перерахувала велику кількість так званих китайських маршрутних армій, які в 1932 році сформували підрозділи добровольчих армій. Ці добровольчі армії діяли в районах навколо Мукдена, Хайшена та Інькоу. У серпні 1932 року в безпосередній близькості від Мукдена розгорілися бої. У розпал боїв під Мукденом 8 серпня 1932 року віце-міністр війни Коїсо був призначений начальником штабу Квантунської армії, а також начальником її розвідувальної служби. На цій посаді він служив до 5 березня 1934 року. 16 вересня 1932 року японські війська, переслідуючи розбиті китайські добровольчі загони, прибули до містечок Пінтіншань, Чіенчінпао та Ліцзекоу в околицях Фушунь. Мешканців цих міст звинуватили у переховуванні добровольців або "бандитів", як їх називали японці. У кожному місті японські війська збирали людей вздовж канав і змушували їх ставати на коліна; потім вони вбивали цих цивільних, чоловіків, жінок і дітей, з кулеметів; тих, хто виживав після кулеметів, негайно заколювали багнетами. Понад 111 �2700 цивільних загинули в цій різанині, яку японська Квантунська армія стверджувала, що вона була виправдана її програмою винищення "бандитів". Невдовзі після цього КОІСО надіслав заступнику військового міністра "Начерки для керівництва Маньчжоу-Го", в яких говорилося, що "Расова боротьба між японцями та китайцями є очікуваною. Тому ми ніколи не повинні вагатися щодо застосування військової сили у разі необхідності". У цьому ж дусі застосовувалася практика масових вбивств, або "покарання", як називали це японці, мешканців міст і селищ у відповідь на фактичну або передбачувану допомогу, надану китайським військам. Ця практика продовжувалася протягом усієї війни в Китаї; найгіршим прикладом цього є масове вбивство жителів Нанкіна в грудні 1937 року. Оскільки уряд Японії офіційно класифікував війну в Китаї як "інцидент" і вважав китайських солдатів у Маньчжурії "бандитами", а армія відмовлялася надавати полоненим, захопленим у боях, статус і права військовополонених, МУТО стверджує, що в 1938 році було офіційно вирішено продовжувати називати війну в Китаї "інцидентом" і продовжувати з цієї причини відмовлятися застосовувати до конфлікту правила війни. ТОДЗЬО розповіли нам те ж саме. Багатьох полонених китайців катували, вбивали, поміщали в трудові загони для роботи на японську армію або організовували в армійські підрозділи для обслуговування маріонеткових урядів, створених Японією на окупованій території Китаю. Деякі з цих бранців, які відмовилися служити в цих арміях, були перевезені до Японії, щоб зменшити дефіцит робочої сили на підприємствах з виробництва боєприпасів. У таборі Акіта, на північно-західному узбережжі острова Хонсю, 418 китайців з групи з 981 особи, перевезених таким чином до Японії, померли від голоду, катувань або нехтування. ПОЛІТИКА ЗАЛИШИЛАСЯ НЕЗМІННОЮ ПІСЛЯ ІНЦИДЕНТУ НА МОСТУ МАРКО ПОЛО Ні Ліга Націй, ні зустріч у Брюсселі підписантів Договору дев'яти держав не змогли зупинити Японію, яка продовжувала цю "каральну" війну проти Китаю після початку бойових дій на мосту Марко Поло в 1937 році. Політика Японії розглядати війну в Китаї як "інцидент" залишилася незмінною. Навіть після створення Імператорського генерального штабу, який вважався доцільним лише у випадку "інциденту" такого масштабу, що вимагав оголошення 112 �війни, як це було запропоновано військовим міністром на засіданні кабінету міністрів 19 листопада 1937 року, не було докладено жодних додаткових зусиль для забезпечення дотримання законів війни під час ведення бойових дій в Китаї. Хоча уряд і бойові служби були організовані за принципом воєнного часу, війна в Китаї все ще розглядалася як "інцидент" з відповідним ігноруванням правил ведення війни. НАНКІНСЬКІ ЗҐВАЛТУВАННЯ Коли на початку грудня 1937 року Центрально-Китайські експедиційні сили під командуванням Мацуї наблизилися до міста Нанкін, більше половини з його мільйонного населення і всі, крім кількох нейтралів, які залишилися, щоб організувати Міжнародну зону безпеки, втекли з міста. Китайська армія відступила, залишивши приблизно 50 000 солдатів на захист міста. Коли японські війська штурмували Південні ворота в ніч на 12 грудня 1937 року, більшість з тих 50 000 солдатів, що залишилися, втекли через Північні та Західні ворота міста. Майже всі китайські солдати евакуювалися з міста або покинули зброю і форму та шукали притулку в Міжнародній зоні безпеки, і будь-який опір припинився, коли японська армія увійшла в місто вранці 13 грудня 1937 року. Японські солдати заполонили місто і чинили різні звірства. За словами одного з очевидців, їх випустили на волю, як варварську орду, щоб вони осквернили місто. Очевидці стверджували, що місто виглядало так, ніби воно потрапило до рук японців як захоплена здобич, що воно не просто було взяте в результаті організованої війни, а що військовослужбовці японської армії-переможниці націлилися на цей приз, щоб чинити необмежене насильство. Окремі солдати та невеликі групи по двоє чи троє блукали містом, вбиваючи, ґвалтуючи, грабуючи та палячи. Не було жодної дисципліни. Багато солдатів були п'яні. Солдати ходили вулицями без розбору, вбиваючи китайських чоловіків, жінок і дітей без видимої провокації або виправдання, поки подекуди вулиці і провулки не були завалені тілами їхніх жертв. За словами іншого свідка, на китайців полювали, як на кроликів, стріляли в кожного, хто рухався. Щонайменше 12 000 китайських чоловіків, жінок і дітей, які не брали участі в бойових діях, загинули в цих безладних вбивствах протягом перших двох-трьох днів японської окупації міста. Було багато випадків зґвалтувань. Смерть була частим покаранням за найменший опір з боку жертви або членів її сім'ї, які намагалися її захистити. Навіть дівчат ніжних років і старих жінок ґвалтували у великій кількості по всьому місту, і було багато випадків ненормальної і садистської поведінки у зв'язку з цими зґвалтуваннями. Багатьох жінок вбивали після зґвалтування, а їхні тіла були понівечені. 113 �Протягом першого місяця окупації в місті сталося близько 20 000 випадків зґвалтувань. Японські солдати забирали у людей все, що їм заманеться. Було помічено, що солдати зупиняли беззбройних цивільних осіб на дорозі, обшукували їх і, не знайшовши нічого цінного, розстрілювали. Дуже багато житлових і комерційних об'єктів було розграбовано і пограбовано. Пограбовані запаси вивозили на вантажівках. Після розграбування магазинів і складів японські солдати часто підпалювали їх. Тайпін Роуд, найважливіша торгова вулиця, і квартал за кварталом комерційної частини міста були знищені вогнем. Солдати спалювали будинки цивільних без жодної видимої причини. Через кілька днів такі підпали, як виявилося, відбувалися за встановленою схемою і продовжувалися протягом шести тижнів. Таким чином було знищено приблизно третину міста. Організоване і масове вбивство цивільних осіб чоловічої статі проводилося з явної санкції командування під приводом того, що китайські солдати зняли форму і змішалися з населенням. З китайських цивільних осіб формували групи, зв'язували руки за спиною і виводили за стіни міста, де їх групами вбивали кулеметним вогнем і багнетами. Відомо, що таким чином загинуло понад 20 000 китайських чоловіків призовного віку. Німецький уряд був поінформований його представником про "звірства і злочинні дії не окремої особи, а цілої армії, а саме японської", яка пізніше в доповіді була кваліфікована як "звіряча машина". Ті, хто жив за межами міста, почувалися не набагато краще, ніж ті, хто жив у місті. Практично така ж ситуація існувала в усіх населених пунктах у радіусі 200 лі (близько 66 миль) від Нанкіна. Населення тікало в сільську місцевість, намагаючись врятуватися від японських солдатів. Подекуди вони об'єднувалися в табори втікачів. Японці захопили багато з цих таборів і поводилися з утікачами так само, як і з мешканцями Нанкіна. З цивільних осіб, які втекли з Нанкіна, понад 57 000 були наздогнані та інтерновані. У полоні їх морили голодом і катували, поки багато з них не померли. Багато з тих, хто вижив, були вбиті кулеметним вогнем і багнетними ударами. Великі партії китайських солдатів склали зброю і здалися в полон під Нанкіном; протягом 72 годин після капітуляції вони були вбиті групами кулеметним вогнем уздовж берега річки Янцзи. Так було вбито понад 30 000 таких військовополонених. Не було навіть натяку на суд над цими в'язнями, яких так масово вбили. Підрахунки, зроблені пізніше, вказують на те, що загальна кількість цивільних і військовополонених, страчених у Нанкіні та його околицях протягом перших шести тижнів 114 �японської окупації, становила понад 200 000 осіб. Про те, що ці оцінки не перебільшені, свідчить той факт, що поховальні товариства та інші організації нарахували понад 155 000 тіл, які вони поховали. Вони також повідомили, що більшість з них були зв'язані зі зв'язаними за спиною руками. Ці цифри не враховують тих, чиї тіла були знищені шляхом спалення, кинуті у п'ятірку Янцзи або іншим чином утилізовані японцями. Співробітники посольства Японії увійшли до міста Нанкін разом з передовими частинами армії, а 14 грудня співробітник посольства повідомив Міжнародному комітету з питань зони безпеки в Нанкіні, що "армія сповнена рішучості завдати шкоди Нанкіну, але співробітники посольства намагатимуться пом'якшити її дії". Співробітники посольства також повідомили членам комітету, що на момент окупації міста командування армії виділило не більше 17 військових поліцейських для підтримання порядку в місті, а коли з'ясувалося, що скарги до армійського керівництва не дали жодного результату, співробітники японського посольства запропонували іноземним місіонерам спробувати отримати розголос в Японії, щоб громадська думка змусила уряд Японії приборкати армію. Доктор Бейтс свідчив, що терор був інтенсивним протягом двох з половиною - трьох тижнів, і став серйозним через шість-сім тижнів після падіння міста. Смайт, секретар Міжнародного комітету зони безпеки, подавав по два протести на день протягом перших шести тижнів. Мацуї, який до 17 грудня залишався в тилу, в цей день тріумфально в'їхав у місто, а 18 грудня провів релігійну службу за загиблими, після чого виступив із заявою, в якій сказав: "Я висловлюю велике співчуття мільйонам невинних людей в районах Кіангпей і Чекіанг, які постраждали від зла війни. Зараз над Нанкіном високо майорить прапор Висхідного Сонця, а в південних районах Янцзи-Кіан сяє Імператорський шлях. Світанок відродження Сходу стоїть на порозі. З цієї нагоди я сподіваюся на переосмислення ситуації 400мільйонним народом Китаю". Мацуї пробув у місті майже тиждень. МУТО, на той час полковник, приєднався до штабу Мацуї 10 листопада 1937 року і був з Мацуї під час походу на Нанкін і брав участь у тріумфальному вході та окупації міста. І він, і Мацуї визнають, що чули про звірства, які чинилися в місті під час їхнього перебування в тиловому штабі після падіння міста. Мацуї визнає, що чув, що іноземні уряди протестували проти скоєння цих звірств. Не було вжито жодних ефективних заходів для виправлення 115 �ситуації. Свідок надав Трибуналу свідчення про те, що 19 грудня, коли Мацуї перебував у Нанкіні, ділова частина міста була охоплена полум'ям. Того дня свідок нарахував чотирнадцять пожеж лише на головній діловій вулиці. Після вступу МАЦУІ та МУТО до міста ситуація не покращувалася протягом кількох тижнів. Члени дипломатичного корпусу, преса та посольство Японії в Нанкіні розіслали звіти, в яких детально описувалися звірства, що чинилися в Нанкіні та його околицях. Японський посол з особливих доручень у Китаї Іто Нобофумі перебував у Шанхаї з вересня 1937 року по лютий 1938 року. Він отримував звіти від японського посольства в Нанкіні, членів дипломатичного корпусу та преси про поведінку японських військ і надсилав резюме цих звітів міністру закордонних справ Японії Хіроті. Ці звіти, а також багато інших, що містили інформацію про звірства, скоєні в Нанкіні, які були передані членами японського дипломатичного корпусу в Китаї, були передані ХІРОТОЮ до військового міністерства, заступником міністра якого був УМЕЗУ. Вони обговорювалися на конференціях зі зв'язку, в яких зазвичай брали участь прем'єр-міністр, військовий і морський міністри, міністр закордонних справ ХІРОТА, міністр фінансів КАЯ і начальники генеральних штабів армії і флоту. Повідомлення про звірства були широко розповсюджені. Мінамі, який на той час обіймав посаду генерал-губернатора Кореї, зізнається, що читав ці повідомлення в пресі. Після цих несприятливих повідомлень і під тиском громадської думки, що виникла в країнах по всьому світу, японський уряд відкликав МАЦУЇ і приблизно 80 його офіцерів, але не вжив жодних заходів для покарання жодного з них. Після повернення до Японії 5 березня 1938 року Мацуї був призначений радником кабінету міністрів, а 29 квітня 1940 року був нагороджений японським урядом за "заслуги" у війні в Китаї. Пояснюючи своє відкликання, Мацуї каже, що він був замінений ХАТА не через звірства, скоєні його військами в Нанкіні, а тому, що вважав, що його робота закінчилася в Нанкіні, і хотів піти у відставку з армії. Він так і не був покараний. Варварська поведінка японської армії не може бути виправдана, оскільки дії солдатів, які тимчасово вийшли з-під контролю, коли позиція, яку вперто захищали, нарешті капітулювала, зґвалтування, підпали та вбивства продовжували здійснюватися у великих масштабах протягом щонайменше шести тижнів після взяття міста і протягом щонайменше чотирьох тижнів після вступу в місто Мацуї та МУТО. 116 �Новий командувач японського гарнізону в Нанкіні генерал Амайя 5 лютого 1938 року в японському посольстві в Нанкіні виступив із заявою перед іноземним дипломатичним корпусом, в якій розкритикував позицію іноземців, які надсилали за кордон повідомлення про звірства японців у Нанкіні, і звинуватив їх у розпалюванні антияпонських настроїв. Ця заява Амайї відображала ставлення японських військових до іноземців у Китаї, які вороже ставилися до японської політики ведення нестримної каральної війни проти китайського народу. ВІЙНА ПОШИРИЛАСЯ НА КАНТОН І ХАНКОУ Коли Шанхай капітулював 12 листопада 1937 року, а Мацуї почав наступ на Нанкін, Національний уряд Китаю під керівництвом генералісимуса Чан Кайші залишив столицю, переїхав до Чунціна з тимчасовою штаб-квартирою в Ханькоу і продовжив опір. Після захоплення Нанкіна 13 грудня 1937 року японський уряд створив маріонетковий уряд у Пейпінгу. Програма, покликана "умиротворити" жителів цієї окупованої території і "змусити їх покластися на японську армію", а також змусити до "самоаналізу" з боку національного уряду Китаю, була прийнята в Шанхаї та Нанкіні і проголошена МАТСУІ в Нанкіні, свідчила про усталену політику. У грудні 1937 року в районі Сін Тай на залізниці Пейпін-Ханькоу жандарми під командуванням японського прапорщика схопили сімох цивільних осіб, яких підозрювали в тому, що вони є китайськими нелегалами, катували і морили голодом протягом трьох днів, потім прив'язали їх до дерева і закололи багнетами до смерті. Солдати цієї армії з'явилися в селі Тунг Ванг Чіа в провінції Хоупх на початку жовтня 1937 року і вчинили вбивства, зґвалтування і підпали, вбивши 24 мешканців і спаливши близько двох третин будинків. Інше село в тій же провінції, відоме як Ванг-Чіа-То, відвідав японський підрозділ у січні 1938 року, де було вбито понад 40 цивільних мешканців. Багато мешканців околиць Шанхаю постраждали не більше, ніж мешканці Нанкіна та інших частин Північного Китаю. Після того, як бойові дії в Шанхаї припинилися, спостерігачі знайшли на згарищах фермерських будинків у передмісті Шанхаю тіла фермерів та їхніх родин зі зв'язаними за спиною руками і багнетними ранами в спині. Коли війська Мацуї займали село за селом на шляху до Нанкіна, вони грабували, вбивали і тероризували населення. Сучжоу було окуповане в листопаді 1937 року, і багато жителів, які не втекли від наступаючих військ, були вбиті. 117 �Війська ХАТА увійшли до Ханькоу і зайняли місто 25 жовтня 1938 року. Наступного ранку відбулося масове вбивство в'язнів. На митній пристані японські солдати зібрали кілька сотень в'язнів. Потім вони відібрали невеликі групи по три-чотири людини, відвели їх до кінця трапа, що тягнувся до глибокої води, зіштовхнули їх у річку і розстріляли. Коли японці побачили, що за ними спостерігають з американських канонерських човнів, які стояли на якорі в річці біля Ханькоу, вони зупинилися і застосували інший метод. Вони продовжували відбирати невеликі групи, саджали їх у моторні човни і вивозили до струмка, де кидали у воду і розстрілювали. Саме за часів Третього кабінету Коное відбулася різанина в містечку Поуен, що на китайському острові Хайнань. У серпні 1941 року під час каральної операції японський військово-морський підрозділ без опору пройшов через місто Поуен. Наступного дня, коли загін цього підрозділу повернувся до Поуена, вони знайшли мертве тіло моряка японського флоту, який, вочевидь, був мертвий вже кілька днів. Припустивши, що моряка вбили жителі Поуена, загін спалив будинки місцевих жителів і церкву містечка. Вони вбили французького місіонера і 24 місцевих жителів і спалили їхні тіла. Цей інцидент важливий тим, що широкий розголос, якого набуло повідомлення про різанину, мав би поінформувати членів кабінету міністрів та підлеглих йому чиновників про методи ведення війни, які продовжували застосовувати японські збройні сили. Начальник штабу японських окупаційних військ на острові Хайнань 14 жовтня 1941 року зробив повний звіт з цього приводу віце-міністру війни Кімурі. Кімура негайно розповсюдив звіт для ознайомлення всіх зацікавлених осіб у різних бюро військового міністерства, а потім надіслав його до Міністерства закордонних справ. Він отримав широке розповсюдження як в армії, так і за її межами. Свідченням того, що безжальні методи японської армії у веденні війни продовжували застосовуватися, є поведінка загону солдатів армії Умэдзу в Маньчжоу-Го в кампанії, покликаній придушити будь-який опір маріонетковому режиму імператора Пу І. Однієї ночі в серпні 1941 року цей загін відвідав село Сі-Ту-Ті в провінції Джехоль. Він захопив село, вбив членів більш ніж 300 сімей і спалив село дотла. Навіть через тривалий час після окупації Кантону і Ханькоу японці, продовжуючи кампанії вглиб країни, чинили там широкомасштабні звірства. Наприкінці 1941 року японські війська увійшли до міста Вей-Ян у провінції Квантун. Вони влаштували масову різанину китайського цивільного населення, без розрізнення вбиваючи багнетами чоловіків і жінок, старих і молодих. Один очевидець, який вижив після багнетного поранення в живіт, розповів про вбивство японськими військами понад 600 китайських цивільних осіб. У липні 1944 року 118 �японські війська прибули до району Тайшань у провінції Квантун. Вони вчинили підпали, пограбування, різанину та численні інші звірства. В результаті було спалено 559 магазинів і вбито понад 700 китайських цивільних осіб. З Ханькоу японські війська продовжили свою кампанію на південь до Чанша. У вересні 1941 року японські війська Шостої дивізії змусили понад 200 китайських військовополонених грабувати велику кількість рису, пшениці та інших товарів. Після повернення японські солдати, щоб приховати ці злочини, розстріляли їх артилерійським вогнем. Після того, як японські війська окупували Чаншу, вони також вільно потурали вбивствам, зґвалтуванням, підпалам та багатьом іншим звірствам по всьому району. Потім вони поїхали далі на південь, до Квейліну та Дючжоу в провінції Квансі. Під час японської окупації Квейліна вони чинили всілякі звірства, такі як зґвалтування і грабежі. Вони вербували жінок на роботу під приводом створення фабрик. Вони змушували завербованих таким чином жінок займатися проституцією з японськими військами. Перед відходом з Квейліна в липні 1945 року японські війська організували підпали і підпалили будівлі в усьому діловому районі Квейліна. СОЛДАТИ, ЯКІ ПОВЕРНУЛИСЯ, РОЗПОВІЛИ ПРО ЗВІРСТВА, СКОЄНІ НИМИ Після окупації Ханькоу японські солдати, які поверталися з Китаю, розповідали історії про злочини армії в Китаї і демонстрували награбоване ними майно. Така поведінка солдатів, які поверталися до Японії, очевидно, стала настільки поширеною, що Військове міністерство під керівництвом ІТАГАКІ, намагаючись уникнути несприятливої критики на батьківщині, видало спеціальні накази польовим командирам про те, що офіцери і солдати, які поверталися, повинні були дотримуватися належної поведінки після прибуття до Японії. Ці спеціальні накази були підготовлені у відділі військової служби Бюро військової служби Військового міністерства під грифом "Цілком таємно" і видані заступником військового міністра ІТАГАКІ в лютому 1939 року. Вони були передані заступником начальника Генерального штабу армії командувачам японської армії в Китаї. У цих таємних наказах детально описувалася небажана поведінка солдатів, що поверталися, яку необхідно було виправити. Скаржилися на те, що солдати розповідали історії про звірства, скоєні ними щодо китайських солдатів і цивільного населення; деякі з найпоширеніших історій наведені нижче: 119 �"Один командир роти неофіційно давав такі вказівки щодо зґвалтувань: "Щоб не було проблем, плати гроші і вбивай у невідомому місці": "Щоб у нас не було проблем, або плати їм гроші, або вбивай їх у якомусь невідомому місці після того, як закінчиш"; "Якби військовослужбовців, які брали участь у війні, розслідували індивідуально, то, напевно, всі вони були б винні у вбивствах, грабежах або зґвалтуваннях"; "Найбільше мені подобається під час бою - мародерство. На передовій начальство закриває очі на мародерство, і були такі, що грабували досхочу"; "На ... ми взяли в полон сім'ю з чотирьох осіб. З донькою ми гралися, як з блудницею. Але оскільки батьки наполягали на тому, щоб дочку їм повернули, ми їх вбили. З дочкою ми гралися, як і раніше, до відходу частини, а потім вбили її"; "За півроку боїв я дізнався тільки про зґвалтування і грабежі"; "Мародерство нашої армії в зоні бойових дій не піддається ніякій уяві..."; і "Полонених, взятих у китайської армії, іноді вишиковували в одну лінію і вбивали, щоб перевірити ефективність кулемета". Щодо награбованого солдатами, які поверталися до Японії, було відзначено, що деякі командири поширювали серед солдатів ліцензійні картки, завірені печаткою командира частини, які дозволяли солдатам перевозити награбоване до Японії. У цих наказах зазначалося: "Неправильні розмови офіцерів і солдатів, що повернулися, не тільки стають причиною чуток, але й підривають довіру народу до армії, порушують єдність людей, які підтримують армію, тощо. Я знову повторюю наказ зробити контроль за навчанням ще більш суворим і, відповідно, прославляти заслуги, піднімати військову репутацію японської армії і гарантувати, що ніщо не зашкодить досягненню мети Священної війни". ВБИВСТВО ПОЛОНЕНИХ АВІАТОРІВ Японські лідери побоювалися, що повітряна війна може вестися проти міст і селищ Японії. Однією з причин, чому японські військові виступали проти ратифікації Женевської конвенції про військовополонених 1929 року, було те, що така ратифікація подвоїть радіус дії ворожих літаків, які здійснюють нальоти на Японію, оскільки екіпажі могли б приземлятися на японській території після завершення своїх місій і бути впевненими, що з ними поводитимуться як з військовополоненими. 120 �Страх перед бомбардуванням Японії реалізувався 18 квітня 1942 року, коли американські літаки під командуванням полковника Дуліттла бомбардували Токіо та інші міста Японії. Це був перший раз, коли Японія зазнала бомбардування, і, за словами ТОДЗЬО, це був жахливий "шок" для японців. Сугіяма, начальник японського генерального штабу, вимагав смертної кари для всіх авіаторів, які бомбили Японію. Хоча до цього нальоту не існувало жодного закону чи постанови японського уряду, які б передбачали смертну кару, прем'єрміністр ТОДЗЬО наказав надати зворотну силу постановам, виданим під час нальоту, що дозволило б винести смертний вирок льотчикам Дулітла. Пізніше ТОДЗЬО визнав, що вдався до цього кроку як до стримуючого фактору, щоб запобігти майбутнім рейдам. Ці правила, датовані 13 серпня 1942 року, застосовувалися до "ворожих літальних апаратів, які здійснювали нальоти на "Японію, Маньчжоу-Го або японські операційні райони" і потрапили під юрисдикцію японських експедиційних сил в Китаї". Таким чином, вони були прямо і ретроспективно спрямовані проти американських льотчиків, які вже перебували в руках японців у Китаї. Злочини полягали в повітряних атаках (1) на звичайних людей, (2) на приватну власність невійськового характеру, (3) проти інших, ніж військові цілі, та (4) "порушення міжнародного права воєнного часу", Покарання передбачало смертну кару або ув'язнення на десять і більше років. Поведінка, визначена як правопорушення 1, 2 і 3, була такою, яку самі японці регулярно практикували в Китаї. Слід пам'ятати, що в липні 1939 року начальник штабу ЦентральноКитайських експедиційних сил доповідав військовому міністру ІТАГАКІ про те, що було прийнято політику невибіркових бомбардувань з метою тероризування китайців. Четвертий - порушення законів війни - не потребував подібних нормативних актів. Їх порушення каралося в будь-якому випадку, але, звичайно, лише після належного судового розгляду і в межах покарання, дозволеного міжнародним правом. Екіпажі двох літаків Дулітла, які були змушені приземлитися в Китаї, потрапили в полон до японських окупаційних військ під командуванням ХАТА. З вісьмома льотчиками, що входили до складу екіпажів, поводилися як зі звичайними злочинцями, надягнувши на них 121 �наручники та зв'язавши. Членів одного екіпажу відвезли до Шанхаю, а членів іншого екіпажу - до Нанкіна; в кожному місці їх допитували під тортурами. 25 квітня 1942 року льотчиків доставили до Токіо і тримали із зав'язаними очима і в наручниках, поки вони не опинилися в штаб-квартирі військової поліції в Токіо. Потім їх помістили в одиночну камеру, звідки їх вивели і знову допитували під тортурами протягом вісімнадцяти днів. Наприкінці цього періоду, щоб уникнути подальших катувань, літуни підписали заяви, написані японською мовою, зміст яких їм був невідомий. Льотчиків повернули до Шанхаю 17 червня 1942 року, де їх ув'язнили, морили голодом та іншим жорстоким поводженням. 28 липня 1942 року заступник військового міністра КІМУРА передав накази ТОДЗЬО ХАТА, який на той час був верховним головнокомандувачем усіх японських військ у Китаї. Накази ТОДЗЬО полягали в тому, що льотчиків слід було покарати згідно з новими правилами. За наказом начальника Генерального штабу, ХАТА розпорядився влаштувати судовий процес над льотчиками. На цьому "суді" деякі з льотчиків були занадто хворі, щоб брати участь у процесі, не було перекладу звинувачень, і їм не було надано можливості захищатися. Судовий процес був просто знущанням. Цей суд відбувся 20 серпня 1942 року, коли всіх льотчиків було засуджено до смертної кари. Після перегляду в Токіо і за рекомендацією ТОДЗЬО, п'ять вироків були замінені на довічне ув'язнення, а три смертні вироки, що залишилися, були затверджені. 10 жовтня 1942 року ХАТА наказав виконати ці вироки і доповів про свої дії командувачу армії або штабу. Смертні вироки були виконані відповідно до наказу. Так було започатковано політику знищення пілотів союзників, які потрапляли до рук японців. Це робилося не лише в Японії, але й на окупованих територіях, що залишилися після закінчення Тихоокеанської війни. Звичайною практикою було морити голодом і катувати захоплених авіаторів перед вбивством. Навіть формальності судового процесу часто не дотримувалися. Там, де військовий трибунал проводився перед вбивством, схоже, що він був простою формальністю. Як ілюстрацію можна навести справу двох американських пілотів B-29 в Осаці 18 липня 1945 року, яких звинуватили в порушенні правил. Перед судом їхню справу розслідував офіцер, призначений для виконання цього обов'язку, який рекомендував смертну кару. Ця рекомендація була затверджена командувачем Центрального військового округу і генералом ХАТА, який на той час був командувачем Другого армійського корпусу в Хіросімі. Рекомендація слідчого, зі схваленням військового командування, була надіслана до Військового міністерства для остаточного затвердження; і це затвердження було отримано. 122 �На суді звіт і рекомендація слідчого, а також схвалення генерала ХАТА та інших були зачитані військовому трибуналу прокурором, який вимагав смертної кари на підставі цих документів. Обвинуваченим поставили кілька рутинних запитань і винесли смертний вирок. Вони були страчені того ж дня. У військовому окрузі Токай до травня 1945 року одинадцять військовослужбовців союзників пройшли через судові процеси, в яких не були дотримані їхні інтереси, були засуджені до смертної кари і страчені. Однак комендант військової поліції Японії вважав, що така процедура призводить до невиправданої затримки зі стратою полонених льотчиків союзників; тому в червні 1945 року він надіслав листа кожному з комендантів штабів військової поліції кількох військових округів Японії, скаржачись на затримку зі стратою полонених льотчиків союзників, заявляючи про неможливість негайної страти через військовий трибунал і рекомендуючи військовій поліції військових округів обходитися без військового трибуналу, отримавши на це дозвіл командувача військового округу. У Токайському військовому окрузі після отримання цього листа 27 пілотів союзників були вбиті без суду і слідства. У Центральному військовому окрузі, над яким ХАТА здійснював адміністративне командування, 43 військовослужбовці Альянсу були вбиті без суду і слідства військового трибуналу або в інший спосіб. На Фукуоці вісім льотчиків союзників були вбиті без суду і слідства 20 червня 1945 року, ще вісім таким же чином 12 серпня 1945 року, а через три дні, 15 серпня 1945 року, третя група з восьми осіб, загалом 24 льотчики союзників, були вбиті на Фукуоці без суду і слідства після того, як з Токіо був розісланий вищезгаданий лист, що рекомендував цю процедуру, від коменданта військової поліції. Вбивство льотчиків союзників у Токайському, Центральному і Західному округах Японії відбувалося на розстрілах; у Східному окрузі, який охоплював Токіо, застосовувалися більш нелюдські методи. Льотчики союзників, захоплені в полон у цьому районі, утримувалися на гауптвахті Головного управління військової поліції в очікуванні так званого розслідування, щоб з'ясувати, чи не порушили вони Статут. Це розслідування складалося з допитів під тортурами з метою примусити жертву зізнатися у фактах, за які, згідно з цими правилами, вона могла бути засуджена до смертної кари. У цій гауптвахті в результаті тортур, голоду і відсутності медичної допомоги загинуло щонайменше 17 військовослужбовців. Ті, хто пережив ці тортури, стали жертвами ще більш жахливої смерті. Токійська військова в'язниця була розташована на краю військового плацу Йойоґі. Ця в'язниця була дисциплінарною казармою, в якій утримували японських солдатів, що відбували покарання. Територія в'язниці була невелика і оточена цегляним муром висотою приблизно 12 футів. Будівлі в'язниці були дерев'яними і збудовані так близько одна до одної, що займали всю 123 �територію, доступну в межах цегляної стіни, за винятком необхідних провулків і дворів. Один з блоків камер був відділений дерев'яною стіною заввишки сім футів. 25 квітня 1945 року в цей блок помістили п'ятьох полонених союзників, 9 травня додали ще 29, а 10 травня ув'язнили ще 28 в'язнів. У ніч на 25 травня 1945 року Токіо зазнав сильного бомбардування. Тієї ночі в цьому блоці було ув'язнено 62 пілотів союзників. В інших будівлях в'язниці утримувалися 464 військовослужбовці японської армії. У дерев'яні будівлі в'язниці, а також легкозаймисті житлові будинки навколо неї були влучання і вони були підпалені запалювальними бомбами. В'язниця була повністю зруйнована, а після пожежі було виявлено, що всі 62 в'язні союзників загинули. Показово, що жоден з 464 японців чи їхніх наглядачів не зазнав подібної долі. Це свідчить про те, що доля льотчиків союзників була свідомо спланована. На окупованих територіях одним із методів вбивства полонених льотчиків було відсікання голови мечем, причому від рук японського офіцера. Таким чином були вбиті полонені льотчики в Сінгапурі, Малайя (червень-липень 1945 року); Самарінда, Борнео (січень 1945 року); Паламбанг, Суматра (березень 1942 року); Батавія, Ява (квітень 1942 року); Менада, Целебес (червень 1945 року); Томохон, Целебес (вересень 1944 року); Толі-Толі, Целебес (жовтень 1944 року); Кандарі, Целебес (листопад 1944 року), (січень 1945 року), (лютий 1945 року); Бео, острови Тало (березень 1945); Райніс, острови Тало (січень 1945); Сінгканг, Целебес (липень 1945); Карара, острів Амбон (серпень 1944); Нова Гвінея (жовтень 1944); Тотабіл, Нова Британія (листопад 1944); острів Портон (грудень 1943); острів Кваджалейн (жовтень 1942); і Себу-Сіті, Філіппіни (березень 1945). Інший метод вбивства льотчиків був застосований у Ханькоу, Китай, у грудні 1944 року. Трьох американських льотчиків, яких за деякий час до цього збили і захопили в полон, вивели на вулицю і піддали знущанням, побиттю і тортурам з боку населення. Коли вони були ослаблені побоями і тортурами, їх облили бензином і спалили живцем. Дозвіл на це звірство дав командувач 34-ї японської армії. МАСОВІ ВБИВСТВА Масові вбивства військовополонених, цивільних інтернованих, хворих і поранених, пацієнтів і медичного персоналу лікарень та цивільного населення були поширені в усьому Тихоокеанському регіоні. У деяких випадках військовополонених і цивільних інтернованих вбивали невдовзі після захоплення. 124 �Масове вбивство в Балікпапані на Борнео відбулося за таких обставин: 20 січня 1942 року два голландські офіцери-військовополонені отримали наказ від японців передати голландському коменданту ультиматум, в якому вимагалося здати Балікпапан цілим і неушкодженим. У разі невиконання вимоги всі європейці мали бути вбиті. Ультиматум був зачитаний у присутності японського генерал-майора і п'яти інших японських офіцерів голландським офіцерам, які повинні були доставити його командиру в Баликпапані. Командувач Баликпапану відповів японцям, що він отримав від голландської влади необхідні інструкції, які, таким чином, мають бути виконані. Коли японці підійшли до Баликпапану, нафтові родовища були підпалені. У свідченнях під присягою очевидця Трибуналу було надано опис масового вбивства білого населення Баликпапана чисельністю від 80 до 100 осіб, яких було страчено у жорстокий спосіб 24 лютого 1942 року: їх зігнали в море, а потім розстріляли, а деяким відрубали руки і ноги мечами, як описано далі. У зв'язку з цим цікаво відзначити, що в цьому судовому процесі був представлений документ Міністерства закордонних справ з грифом "дуже таємно", що містить "попередній проект політики Японії щодо південних регіонів", датований 4 жовтня 1940 року. У цьому проекті зазначено щодо Голландської Ост-Індії: "Якщо будь-який з важливих природних ресурсів буде знищено, всі особи, пов'язані з сировиною, десять відповідних державних службовців, повинні бути суворо покарані як відповідальні особи". Для Японії було життєво важливо, щоб нафтові родовища залишилися недоторканими. Нафтове питання було вирішальним елементом просування на Південь, і японський уряд дуже боявся, що в разі війни нафтові родовища будуть підпалені. Мацуока висловив цей страх фон Ріббентропу 29 березня 1941 року, коли заявив: "Якби цього можна було уникнути, він не чіпав би Нідерландську Ост-Індію, оскільки боявся, що в разі нападу Японії на цю територію нафтові родовища будуть підпалені. Їх можна було б знову ввести в експлуатацію лише через один-два роки". З огляду на це, а також пам'ятаючи той факт, що японський уряд офіційно наказав знищити всі шкідливі документи, цей проект МЗС набуває особливого значення. Ямамото, колишній високопосадовець МЗС, коли його запитали, чому більшість речей, запланованих у "попередньому проекті", насправді відбулися, незважаючи на те, що цей проект, за його 125 �словами, був зроблений лише молодшим секретарем, цинічно відповів, що "ці секретарі були дуже хорошими студентами". Якщо взяти всі ці факти разом, то результат виправдовує висновок, що план, запропонований у проекті від 4 жовтня 1940 року, був прийнятий як урядова політика, тим більше, що масове вбивство чоловічого персоналу також відбулося на Блорі, очевидно, у зв'язку зі знищенням нафтових родовищ у Тьепу, Ява. Жінок у цьому місці не вбивали, але всіх їх кілька разів зґвалтували в присутності командира. Випадки таких масових вбивств сталися у Гонконг, Китай (грудень 1941); Іпох, Малайзія (грудень 1941); між Паріт Сулонг і Маур, Малайзія (січень 1942); Паріт Сулонг, Малайзія (січень 1942): Катонга, Малайя (січень 1942 р.): Олександрівський шпиталь, Малайя (січень 1942); Сінгапур, Малайя (лютий-березень 1942); Панджанг, Малайя (лютий 1942); Маур, Малайя (лютий 1942); Джампонг Джоб, Таїланд (грудень 1941); Лонгнава, Борнео (серпень 1942); Таракан, Борнео (січень 1942); Острів Банка, Нідерландська Ост-Індія (лютий 1942); Кота-Раджа, Суматра (березень 1942); Лембанг, Ява (березень 1942); Лембанг, Ява (березень 1942); Соебанг, Ява (березень 1942); Перевал Тьятар, Ява (березень 1942); Бандоенг, Ява (березень 1942); Лаха, острів Амбон, Молуккські острови (лютий 1942): ОКАбеті, Голландський Тимор (лютий 1942); Осапа Бесар, Голландський Тимор (квітень 1942); Тату Мета, Португальський Тимор (лютий 1942); Мілн-Бей, Британська Нова Гвінея (серпень 1942); Буна, Британська Нова Гвінея (серпень 1942); Тол, Нова Британія (лютий 1942); острів Тарава (жовтень 1942); Кемп О'Доннелл, Філіппіни (квітень 1942); і Санта-Крус, Маніла, Філіппіни (квітень 1942). Подібні масові вбивства відбувалися у французькому Індокитаї під час бойових дій проти тамтешніх організацій Вільної Франції. Військовополонені та затримані цивільні особи були вбиті в таких місцях, як: Лангсон (березень 1945 р.); Дінь Лап (березень 1945 р.); Тхакхек (березень 1945 р.); Тонг (березень 1945 р.); Тан Кі (березень 1945 р.); Лоас (березень 1945 р.); Донг Данг (березень 1945 р.); Хагіанг (березень 1945 р.); і Тонкін (березень 1945 р.). Громадяни СРСР у Хайларі в Маньчжурії були вбиті 9 серпня 1945 року. Це було зроблено за наказом командувача Квантунської армії. Вбитим не було пред'явлено жодних звинувачень, але причиною вбивств було те, що вони могли займатися шпигунством або саботажем проти японської армії. Крім згаданих, були й інші масові вбивства, такі як на борту "Нітта Ману" (грудень 1941 р.), де американським військовополоненим відрубали голови; а також на Новій Гвінеї, де було вбито двох американських військовополонених (жовтень 1944 р.). В останньому випадку 126 �японський офіцер, відповідальний за це, сказав: "Я запитав, чи можу я взяти американського військовополоненого і вбити його". Командир 36-ї японської дивізії негайно задовольнив прохання і доставив двох полонених для вбивства. Їм зав'язали очі, зв'язали і закололи багнетами в спину, а потім обезголовили лопатами. Масові вбивства відбувалися в очікуванні японського відступу або нападу союзників. Вони не обмежувалися військовополоненими, хоча багато в'язнів було вбито за таких обставин, очевидно, щоб запобігти їхньому звільненню союзними військами. Цивільні інтерновані та представники цивільного населення також були вбиті за таких обставин. Масові вбивства такого типу відбулися в наступних місцях: Хайлар, Китай (серпень 1945 р.); Малакка, Нікобарські острови (липень 1945 р.); Сандакан, Британське Борнео (червень-липень 1945 р.); Ранау, Британське Борнео (серпень 1945 р.); Куала-Белат, Британське Борнео (червень 1945 р.); Мірі, Британське Борнео (червень 1945 р.); Лабуан, Британське Борнео (червень 1945 р.); Лаклута, Португальський Тимор (вересень 1945 р.) Острів Баллах (січень 1943); Острів Оушен (вересень 1943); Пуерто-Принцеса, Філіппіни (грудень 1944); район Ірісан, Філіппіни (квітень 1945); Каламбія, Філіппіни (лютий 1945); Пангуло, Філіппіни (лютий 1945); Тапель, Філіппіни (липень 1945); і Барріо Дінвідді, Філіппіни (серпень 1945). Подібні масові вбивства були дуже численними у філіппінській провінції Батангас. Вони були скоєні, зокрема, в наступних місцях: Барріо Сан-Індрес (січень 1945 року); Бауан (лютий 1945 року); Санто-Томас (лютий 1945 року); Ліппа (лютий і березень 1945 року); Таал (лютий 1945 року); Танауан (лютий 1945 року); і Росаріо (березень 1945 року). Коли стало зрозуміло, що Манілу буде звільнено, подібні масові вбивства, а також зґвалтування і підпали відбувалися по всьому місту. Ми не згадували про масові вбивства військовополонених на морі, про які мова піде пізніше, а також про ті, що відбувалися під час "маршів смерті". Про них ми також згадаємо пізніше. Крім уже згаданих масових вбивств, було багато індивідуальних вбивств. Багато з них були скоєні у жахливий спосіб; багато з них були пов'язані з іншими злочинами, такими як зґвалтування, пограбування і підпали, а інші були скоєні, очевидно, без жодної іншої мети, окрім як для задоволення жорстоких інстинктів злочинців. Деякі масові вбивства потребують додаткового опису, особливо вбивства пацієнтів і медичного персоналу у військових шпиталях, які були чітко позначені знаками розрізнення Женевської конвенції і мали право на захист відповідно до цієї конвенції, а також загальних законів і звичаїв війни. Під час масових вбивств у Гонконзі японські війська увійшли до військового шпиталю при коледжі Сент-Стівенс і закололи багнетами хворих і поранених у 127 �їхніх ліжках, а також зґвалтували і вбили медсестер, які там чергували. Під час битви за Північно-Західний Джехор в Малайї (січень 1942 р.) колона швидкої допомоги з хворими і пораненими була захоплена японськими солдатами. Персонал і поранені були витягнуті з машин швидкої допомоги і вбиті стріляниною, багнетами і спалені живцем після того, як просочилися нафтою. У Катонга в Малайї (січень 1942 р.) колона машин швидкої допомоги була обстріляна японськими кулеметниками. Персонал і поранені були витягнуті з колони, зв'язані разом і розстріляні в спину. Лікарня Олександри в Сінгапурі, Малайя, була захоплена японськими військами 13 лютого 1942 року. Японські війська пройшли через перший поверх лікарні і закололи багнетами всіх, хто перебував на цьому поверсі. Вони увійшли в операційну, де під хлороформом робили операцію солдату, і закололи багнетами пацієнта, хірурга і анестезіолога. Потім вони пішли на другий поверх та в інші частини будівлі, вивели пацієнтів та медичний персонал і вбили їх. Коли японські війська увійшли в Соебанг, Ява, в березні 1942 року, вони вивели медсестру і її пацієнтів з військового шпиталю і вбили їх разом з жінками і дітьми з цивільного населення. Ці масові вбивства, скоєні всупереч законам війни, що передбачають повагу до військових госпіталів, їхнього персоналу та пацієнтів, ілюструють ставлення японських солдатів та їхніх офіцерів до законів війни. У більшості вбивств спостерігається схожість методів. Жертв спочатку зв'язували, а потім розстрілювали, заколювали багнетами або обезголовлювали мечами. У більшості випадків жертв розстрілювали, а потім заколювали багнетами японські стрільці, які ходили серед поранених і вбивали тих, хто ще залишався живим. У ряді випадків їх збирали на пляжі з водою по спину або на краю скелі і там вбивали. Подекуди застосовувалися ще більш жахливі методи. У Манільському німецькому клубі та у Форт-Сантьяго жертв зібрали разом у будівлі, яку підпалили, а тих, хто намагався втекти, застрелили або закололи багнетами, коли вони виходили з полум'я. У свідченнях про звірство, скоєне в німецькому клубі в Манілі в лютому 1945 року, було показано, що втікачі сховалися під клубом від бомбардувань і артобстрілів, що тривали в той час. Японські солдати оточили клуб барикадою з легкозаймистих матеріалів, потім облили її бензином і підпалили. Таким чином, втікачі були змушені намагатися втекти через палаючу барикаду. Більшість з них були заколоті багнетами і розстріляні японськими солдатами, що чекали на них. Деяких жінок зґвалтували, а їхніх немовлят закололи багнетами в руках. Після зґвалтування японці обливали волосся жінок бензином і підпалювали його. Деяким жінкам японські солдати відрізали груди. 128 �Масове вбивство в коледжі Святого Павла в Манілі відбулося наступним чином: Приблизно 250 людей були поміщені в будівлю, а двері і вікна були щільно зачинені і заґратовані. Під час такого ув'язнення було помічено, що три висячі люстри були загорнуті в затемнений папір і що зсередини цих обгорток назовні будівлі тягнулися нитки або світлові дроти. Пізніше японці принесли печиво, цукерки і якусь випивку, поклали їх в центрі кімнати і сказали полоненим, що вони в безпеці там, де вони є, і що вони можуть взяти їжу і питво, які їм принесли. Відповідно, вони пішли до принесеної їжі, і через кілька хвилин пролунало три вибухи. У накритих люстрах була вибухівка. Багатьох повалило на підлогу і почалася паніка , японці, що знаходилися зовні будівлі, почали стріляти в неї з кулеметів і кидати гранати. Вибухи винесли вікна і частину колодязя, через який ті, хто міг, намагалися врятуватися. Багато з них загинули, намагаючись це зробити. У таборі військовополонених над бухтою Пуерто-Принцеса на філіппінському острові Палаван відбулося особливо жорстоке і навмисне масове вбивство американських в'язнів. У цьому таборі перебувало близько 150 в'язнів. Раніше їхні викрадачі сказали їм, що якщо Японія виграє війну, то їх повернуть до Америки, але якщо Японія зазнає поразки, то їх вб'ють. Перед масовим вбивством над островом відбулося кілька нальотів американської авіації. У таборі було вирито кілька неглибоких і легко накритих бомбосховищ. Близько 14 грудня 1944 року о 14:00 в'язням було наказано йти до цих укриттів. Японські солдати, озброєні гвинтівками і кулеметами, були розміщені навколо табору. Коли всі в'язні були в сховищах, в них з відер вилили бензин, а потім запалили смолоскипи. Почалися вибухи, і ті в'язні, які не дуже сильно обгоріли, намагалися втекти. Їх вбивали вогнем з гвинтівок і кулеметів, які були виставлені для цієї мети. У деяких випадках вони були вбиті ударами багнетів. Лише п'ятеро зі 150 в'язнів пережили цей жахливий досвід. Їм вдалося виплисти в затоку, звідки після настання темряви вони втекли в джунглі і зрештою приєдналися до філіппінських партизанів. Масове утоплення було застосоване в Порт-Блер, Андаманські острови (серпень 1945 року), де цивільних інтернованих помістили на борт корабля, вивезли в море і силоміць скинули у воду. Поєднання утоплення і розстрілу, подібне до того, що було застосовано в Ханкоу, було використано в Кота-Раджі (березень 1942 року), де голландських військовополонених помістили на шлюпи, відбуксирували в море, розстріляли і кинули в море. У Таракані, Борнео (січень 1942 року), голландських військовополонених взяли на борт японського легкого крейсера, відвезли до місця, де вони обстріляли японський есмінець, обезголовили і кинули в море. 129 �ВІДДАННЯ НАКАЗІВ ПРО МАСОВІ ВБИВСТВА Докази свідчать, що більшість цих вбивств були наказані офіцерами, що деякі з них були наказані високопоставленими генералами і адміралами, що в багатьох випадках офіцери були фактично присутні під час їх вчинення, спостерігаючи, керуючи або фактично здійснюючи вбивства. Були захоплені японські накази, які давали вказівки вбивати філіппінців. Було захоплено папку наказів, виданих Силами оборони ВМС Маніли в період з грудня 1944 року по лютий 1945 року. У ній містився цей наказ: "Будьте уважні, щоб не помилитися з часом вибухів і підпалів при вторгненні ворога. Вбиваючи філіппінців, збирайте їх разом в одному місці, наскільки це можливо, тим самим заощаджуючи боєприпаси і робочу силу". Захоплено щоденники японських солдатів про те, що їхні власники отримали наказ вчиняти масові вбивства і виконували цей наказ. Бойові звіти військових частин і поліцейські звіти військової поліції, які були захоплені, містили звіти вищому керівництву про вчинені масові вбивства із зазначенням кількості витрачених боєприпасів і кількості вбитих жертв. Військовополонені з багатьох таборів в Японії та на окупованих територіях свідчили, що їхні японські, формосанські та корейські охоронці погрожували їм, що вони будуть вбиті, якщо союзники вторгнуться в населений пункт або якщо Японія програє війну. Ми посилалися на випадки, коли ці погрози були виконані. Принаймні, в одному таборі було знайдено письмові докази наказу вищого керівництва вбивати військовополонених. Захоплений журнал з табору на Формозі містив запис про те, що на запит начальника штабу 11-го підрозділу військової поліції штабу укріпленого району Кірун було надіслано відповідь про "крайні заходи" щодо військовополонених. Метод, який мав бути застосований при здійсненні цих "крайніх заходів", був детально описаний наступним чином: "Незалежно від того, чи знищуються вони поодинці, чи групами, чи як це робиться масовим бомбардуванням, отруйним димом, отрутами, утопленням, обезголовленням чи ще чимось, розпоряджайтеся ними так, як диктує ситуація. У будь-якому випадку, мета полягає в тому, щоб не дати втекти жодному, знищити їх усіх і не залишити жодного сліду". Таке знищення, зокрема, передбачалося у всіх випадках, "коли втечі з табору можуть перетворитися на ворожу бойову силу". 130 �Загальний наказ був виданий віце-міністром війни Шибаямою 11 березня 1945 року. У наказі говорилося: "Поводження з військовополоненими в ці часи, коли стан речей стає все більш нагальним, а зло війни поширюється на Імператорський домен, Маньчжурію та інші місця, міститься в доданому резюме. Сподіваємося, що ви будете дотримуватися його, не допускаючи помилок". Починалося резюме, що додається, на яке було зроблено посилання: "Політика: З найбільшими зусиллями запобігати потраплянню військовополонених до рук ворога. Далі з цією метою здійснити зміну місця ув'язнення для тих військовополонених, для яких це необхідно". Ранауські марші смерті, які розпочалися приблизно в цей час між Сандаканом і Ранау на Борнео, про які ми зараз згадаємо, відповідали політиці, зазначеній у щойно процитованому наказі. МАРШІ СМЕРТІ Японська армія не дотримувалася законів війни при переміщенні військовополонених з одного місця в інше. Полонених змушували марширувати на великі відстані без достатньої кількості їжі та води, без відпочинку. Хворих і поранених змушували марширувати нарівні зі здоровими. В'язнів, які відставали під час таких маршів, били, катували і вбивали. Нам надали свідчення багатьох таких маршів. Марш за Батаан є яскравим прикладом. Коли генерал Кінг здав свої війська на Батаані 9 квітня 1942 року, начальник штабу японського генерала Хомма запевнив його, що з його солдатами будуть поводитися гуманно. Генерал Кінг врятував від знищення достатню кількість вантажівок, щоб перевезти своїх людей з Батаану до табору військовополонених. Американські та філіппінські солдати на Батаані отримували мізерні пайки, а серед них було багато хворих і поранених. Однак, коли генерал Кінг запропонував використати вантажівки, йому заборонили це зробити. В'язнів марширували в сильну спеку вздовж шосе до СанФернандо, Пампанга, а це відстань у 120 кілометрів або 75 миль. Хворих і поранених змушували марширувати. Тих, хто падав на узбіччі і не міг продовжувати, розстрілювали або заколювали багнетами. Інших виводили зі строю, били, катували і вбивали. Марш тривав дев'ять днів, з інтервалом у п'ять кілометрів японських охоронців змінювали нові охоронці, 131 �яких перевозили на американських вантажівках. Протягом перших п'яти днів в'язні майже не отримували ні їжі, ні води. Відтоді єдиною доступною водою була вода з випадкових артезіанських свердловин або з карибської нори. Коли в'язні групувалися навколо колодязя, намагаючись набрати води, японці відкривали по них вогонь. Стрілянина та штикові поранення в'язнів були звичайною справою. Мертві тіла лежали на узбіччі дороги. Мурата, якого в лютому 1942 року військовий міністр ТОДЗЬО відправив на Філіппіни як цивільного радника генерала Хомми, проїжджав цією дорогою і побачив трупи вздовж шосе в такій великій кількості, що йому захотілося запитати генерала Хомму про цю ситуацію. Мурата свідчив: "Я просто бачив це; я не скаржився на це, я просто ставив запитання". У Сан-Фернандо в'язні були переповнені у залізничних товарних вагонах для перевезення до табору О'Доннелл. Вони були змушені стояти через брак місця, і багато хто помер у вагонах від виснаження і відсутності вентиляції. Невідомо, скільки людей загинуло під час перевезення з Батаана до табору О'Доннелл. Свідчення вказують на те, що було приблизно 8000 смертей американських і філіппінських в'язнів. У таборі О'Доннелл, за свідченнями, з квітня по грудень 1942 року загинуло не менше 27 500 американців і філіппінців. Тойо зізнався, що чув про цей марш 1942 року з різних джерел. Він сказав, що за його інформацією, в'язні були змушені йти на великі відстані у спеку, і що було багато смертей. ТОДЗЬО також визнав, що протест уряду Сполучених Штатів проти незаконного поводження з цими в'язнями був отриманий і обговорювався на щотижневих зустрічах начальників бюро у Військовому міністерстві незабаром після того, як відбувся марш смерті, але він залишив це питання на розсуд начальників бюро. ТОДЗЬО сказав, що японські війська на Філіппінах не вимагали звіту про цей інцидент, і що він навіть не обговорював це питання з генералом Хоммою, коли той відвідав Японію на початку 1943 року. ТОДЗЬО сказав, що вперше поцікавився цим питанням, коли відвідав Філіппіни в травні 1943 року; і тоді він обговорив його з начальником штабу генерала Хомми, який поінформував його про подробиці. ТОДЗЬО пояснив свою нездатність вжити заходів для запобігання повторення подібних звірств наступним чином: "За японським звичаєм, командиру експедиційної армії в польових умовах дається завдання, при виконанні якого він не підпорядковується конкретним наказам з Токіо, але має значну автономію". 132 �Це може означати лише те, що за японського методу ведення війни такі звірства були очікуваними або принаймні дозволеними, і що уряд не був зацікавлений у тому, щоб їм запобігти. Такі звірства повторювалися під час Тихоокеанської війни, що, як можна припустити, було наслідком потурання поведінці генерала Хомми на Батаані. ІНШІ ПРИМУСОВІ МАРШІ Під час маршу з порту до табору військовополонених Кепанг у голландському Тиморі в лютому 1942 року в'язнів, які страждали від ран, голоду, малярії та дизентерії, п'ять днів гнали зі зв'язаними за спиною руками, а їхні японські та корейські охоронці гнали і били, наче стадо худоби. Подібні марші були нав'язані індійським в'язням між Веваком, Бутом і Аітапе в Британській Новій Гвінеї протягом 1943 і 1944 років. Під час цих маршів в'язнів, які хворіли і не могли йти в ногу з основною масою, розстрілювали. Існують свідчення про інші подібні випадки. Згадані випадки свідчать про загальноприйняту і поширену практику, якої дотримувалися японська армія та адміністрація військовополонених при переміщенні військовополонених з одного місця в інше в суворих умовах, що супроводжувалися побиттям і вбивствами тих, хто відставав від колони. Марші Ранау належать до іншої категорії. Вони розпочалися на початку 1945 року, коли японці побоювалися, що союзники готують висадку в Кучінгу; метою цих маршів було вивезти полонених, щоб запобігти їхньому звільненню. Село Ранау розташоване в джунглях за 100 миль на захід від Сандакана на Борнео, на східному схилі гори Кінабалу. Шлях від Сандакана до Ранау пролягає через густі джунглі і є занадто вузьким для транспортних засобів. Перші 30 миль болотисті і важкі, вкриті багнюкою та сльотою. Наступні 40 миль пролягають на більш високій місцевості через короткі, круті пагорби. Наступні 20 миль через гори. Останні 26 миль - це гірська місцевість. Австралійських військовополонених перевозили цією стежкою через джунглі кількома маршами. До того, як їх забрали з табору в Сандакані, полонені страждали від малярії, дизентерії, бері-бері та недоїдання. Перевірка на придатність в'язня до маршу полягала в тому, що його били і катували, щоб змусити стояти; якщо в'язень стояв, він вважався придатним до маршу. В'язнів змушували нести їжу і боєприпаси для своїх охоронців, а також власні мізерні пайки. Одна група з 40 в'язнів була змушена три дні харчуватися на цьому марші шістьма огірками, які розділили між собою. Тих, хто випадали з колони, розстрілювали або заколювали багнетами. Марші тривали до першої половини квітня 1945 року. Шлях був встелений трупами тих, хто загинув по дорозі. 133 �Менше третини військовополонених, які розпочали ці марші в Сандакані, дійшли до Ранау. Ті ж, хто дійшов до Ранау, були вбиті голодом і тортурами, померли від хвороб або були вбиті. Відомо, що лише шестеро з понад двох тисяч в'язнів Сандакану вижили. Їм вдалося втекти з табору в Ранау. Ті, хто був надто хворий, щоб розпочати марш у Сандакані, померли від хвороб або були вбиті своїми охоронцями. [Оголошується перерва на п'ятнадцять хвилин. (Після чого о 14:45 було оголошено перерву до 15:00, після чого засідання продовжилося наступним чином:) СУДОВИЙ ПРИСТАВ: Зараз триває засідання Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу. Я продовжую зачитувати рішення Трибуналу.] БІРМАНО-СІАМСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ Кричущим прикладом звірств протягом тривалого періоду в одній місцевості є поводження з військовополоненими та місцевими робітниками, зайнятими на будівництві БірманськоСіамської залізниці. До і під час роботи полонених постійно піддавали жорстокому поводженню, тортурам і різного роду позбавленням, починаючи з примусового маршу на відстань 200 миль до місця робіт у майже невимовних труднощах. В результаті за вісімнадцять місяців померло 16 000 в'язнів з 46 000. Для реалізації своїх стратегічних планів у Бірмі та Індії японський імператорський генеральний штаб на початку 1942 року розглядав питання комунікацій. Найкоротша зручна лінія зв'язку на той час пролягала через Таїланд. Було вирішено з'єднати залізницю з Бангкока в Сіамі із залізницею з Мулмейна в Бірмі, відстань між якими становила близько 250 миль (400 кілометрів). Це полегшило б зв'язок з японськими військами в Бірмі. З цією метою, за порадою ТОДЗЬО, було вирішено використати військовополонених, і Південній армії, яка на той час дислокувалася в Малайї, було віддано наказ якнайшвидше приступити до роботи, а кінцевою датою її завершення було визначено листопад 1943 року. Відповідно до цих наказів, починаючи з серпня 1942 року, з району Сінгапуру були відправлені дві групи полонених: одна група, відома як "А", була відправлена морем, а друга група, що складалася з "F" і "H", - залізницею до Бангпонга. З Бангпонгу їх відправляли до різних таборів уздовж лінії запланованого будівництва. 134 �Перед тим, як сили "F" і "H" залишили Сінгапур, японський генерал, відповідальний за управління військовополоненими, повідомив полоненим, що їх відправляють до таборів відпочинку в горах, де ситуація з харчуванням була кращою, оскільки багато з них були хворими і страждали від недоїдання, спричиненого нестачею їжі та антисанітарними умовами в сінгапурських таборах. Тому він наполіг на тому, щоб хворих включили до числа тих, кого мали відправити до трудових таборів. В'язні були переповнені у залізничних товарних вагонах, чоловіки сиділи, схрестивши ноги на підлозі, без достатнього місця для того, щоб лягти. Їм сказали, що не потрібно брати з собою кухонне приладдя, оскільки його замінять. Однак їх так і не замінили. Більше того, єдиною їжею, яку дали в'язням, було розріджене овочеве рагу, а протягом останньої доби подорожі залізницею не було ні їжі, ні води. Після чотирьох днів і чотирьох ночей в'язнів розконвоювали і зажадали здати весь багаж і все кухонне приладдя, яке вони привезли з собою, а також всі наркотики і медичне обладнання. Потім вони повинні були пройти 200 миль пішки за два з половиною тижні. Марш був би важким для здорових солдатів, оскільки маршрут пролягав важкопрохідними стежками джунглів у гірській країні. Марш був здійснений за п'ятнадцять нічних етапів під дощем і багнюкою мусонних дощів. Ослаблений стан в'язнів, разом з необхідністю нести близько 2 000 хворих, які не могли ходити, зробив цей марш майже за межею людської витривалості. Деяких з тих, хто захворів або був занадто слабкий, щоб йти, охоронці били і гнали. У таборах, створених уздовж проектованої залізниці, яка пролягала в незайманих джунглях, не було ніякого укриття; санітарні умови були майже відсутні, медична допомога і ліки не надавалися, одяг не надавався, пайки були абсолютно недостатніми, а постійне водіння і щоденне побиття в'язнів збільшували кількість загиблих і інвалідів. Тих, хто намагався втекти, вбивали. Інші групи військовополонених з Сінгапуру слідували за силами "F" і "H" і зазнали подібного поводження. ТОДЗЬО повідомив Трибуналу, що він отримав повідомлення про поганий стан в'язнів, зайнятих на цьому проекті, і що в травні 1943 року він відправив начальника Інформаційного бюро у справах військовополонених провести розслідування. Він визнає, що єдиною дією, яку він вжив у результаті цього розслідування, було віддання під трибунал командира роти, який несправедливо поводився з військовополоненими, і звільнення від виконання обов'язків Головнокомандувача будівництва залізниць. Однак з інших свідчень ми дізнаємося, що генерал-командувач не був відсторонений від виконання обов'язків 135 �через жорстоке поводження з військовополоненими. Перший головнокомандувач залізничного будівництва, який відповідав за цей проект, загинув під час повітряного нальоту союзників. Другий генерал-губернатор, відповідальний за проект, був переведений, оскільки був занадто хворий, щоб виконувати свої обов'язки, а також тому, що робота просувалася недостатньо швидко для Імперського генерального штабу. Інспектором, який рекомендував усунути другого генерал-губернатора, був не начальник Інформаційного бюро у справах військовополонених, як стверджує ТОДЗЬО, а Вакамацу, директор Третього відділу Генерального штабу армії, що відповідав за транспорт і зв'язок, який доповідав начальнику Генерального штабу армії. Він доповів начальнику Генерального штабу армії, що роботи не просуваються достатньою мірою, і рекомендував призначити генерала, який командував залізничними частинами в Малайї, відповідальним за будівництво, і дозволити йому продовжити на два місяці термін, встановлений для завершення будівництва дороги. Військово-польовий суд над одним командиром роти був настільки незначним і неадекватним виправним заходом з огляду на загальне нехтування законами війни з боку тих, хто відповідав за військовополонених на цьому проекті, і нелюдське поводження, якому вони піддавали полонених, що це було рівнозначно потуранню їхній поведінці. Однією з головних турбот уряду та японського імператорського генерального штабу у 1943 році було вчасне завершення будівництва залізниці, щоб використати її для протистояння наступу союзницьких військ, які просувалися в Бірму. Здається, не було виявлено жодного занепокоєння ціною хворих, поранених і загиблих військовополонених союзників, яких постійно гнали, били, катували і вбивали їхні японські і корейські охоронці, а також антисанітарними умовами, в яких полоненим доводилося жити і працювати, і нездатністю японського уряду забезпечити найнеобхідніше для життя і медичної допомоги. Відсутність належних умов для проживання, лікування хворих та нелюдське поводження з полоненими, залученими до будівництва залізниці, що є типовим для японського поводження з військовополоненими, описує свідок, полковник Вільд, якого утримували на цьому проекті до листопада 1943 року. Полковник Вільд, який, завдяки своєму знанню японської мови, виконував роль офіцера зв'язку між військовополоненими та японськими офіцерами, відвідав багато таборів, в яких утримувалися військовополонені, і з перших вуст знав про те, як з ними поводилися. Наступний уривок з його свідчень наочно описує умови утримання: 136 �"З: Чи існувала суттєва різниця між умовами життя та поводженням з військовополоненими в цих різних таборах? В: Ніякої. З: Чи не могли б ви описати якісь з них як приклад? В: Коли я потрапив до табору Сонгкрай третього серпня 1943 року, то спершу зайшов до дуже великого бараку, в якому перебувало близько 700 чоловіків. Барак був звичайного зразка. По обидва боки земляного проходу були спальні платформи шириною 12 футів, зроблені з розщепленого бамбука. Дах був зроблений неякісно, з недостатньою кількістю пальмового листя, яке майже скрізь пропускало дощ. Стін не було, і по земляному трапу стікав потік води. Каркасом хатини був бамбук, перев'язаний ліаною. У цій хатині було 700 хворих чоловіків. Вони лежали по двоє з кожного боку хатини на розколотій бамбуковій платформі. Їхні тіла торкалися одне одного по всій довжині хатини. Всі вони були дуже худі і практично голі. Посередині хатини було близько 150 чоловіків, які страждали на тропічні виразки. Ці виразки зазвичай здирали всю плоть з ноги людини від коліна до щиколотки. Стояв майже нестерпний запах гниття. Єдиним доступним перев'язувальним матеріалом було бананове листя, перев'язане пластиром, а єдиними ліками - гаряча вода. Далі на пагорбі була ще одна схожа за конструкцією хата, в якій утримували так званих "здорових чоловіків", і ще одна, краще збудована, з гарним дахом, в якій перебували японські охоронці. З: Чи була надана постільна білизна? В: Нічого. З: Чим вони накривали їх від дощу? В: Коли ми вперше потрапили до цих робітничих таборів, перші кілька тижнів жоден з них не був накритий дахом. Мусон вже закінчився, і протягом цих тижнів чоловіки не мали нічого, щоб накритися від дощу, окрім бананового листя. Якщо вистачало сил, кожен з них відрізав кілька бананових листків і накривав ними своє тіло. З: Чи був отриманий якийсь покрівельний матеріал? В: У моєму власному таборі, де я був начальником, Нижній Нікі, ми отримали вантажівку атапової пальми, якої вистачило, щоб накрити дахом половину хатини, в якій лежали найважчі хворі. У таборі Нікі пальми атап так і не отримали, але нам дали трохи гнилого 137 �брезенту, що протікав. В інших чотирьох таборах через кілька тижнів було доставлено достатньо атапової пальми, щоб накрити всі хатини, причому приблизно вдвічі менше, ніж було потрібно. Знову ж таки, це не стосується японських та корейських охоронців, які завжди мали належний дах над головою. З: На середину липня 1943 року, тобто через десять тижнів після того, як ви залишили Сінгапур, яким був стан сил "F" в цілому? В: На той час у нас було 1700 загиблих, і 700 чоловіків з 7000 виходили на роботу. З цих 700 ми, британські офіцери, вважали, що 350 мали б лежати хворими". Розповідь про будівництво цієї залізниці була б неповною без згадки про ставлення до примусово мобілізованої місцевої робочої сили. На додаток до військовополонених, зайнятих на роботах, місцеві робітники, бірманці, таміли, яванці, малайці та китайці були завербовані, іноді під обіцянки різного роду, а в інших випадках силою для роботи в окупованих районах. Загалом близько 150 000 таких робітників були зайняті на залізничних роботах. Поводження з ними та умови, в яких вони існували, були, якщо не гіршими, то ще гіршими, ніж ті, що вже були описані. Щонайменше 60 000 з цих 150 000 померли під час будівництва. Пізніше ми більш детально розглянемо протести союзників проти жорстокого поводження з полоненими і звернемося до знання про звірства з боку Генерального штабу та уряду. Однак на цьому етапі доречно послатися на докази того, що перед початком залізничного проекту армія була поінформована про жахливі умови, в яких будуть виконуватися роботи; що уряд знав про жертви і не зміг виправити ці умови. У 1942 році перед початком робіт штаб Південної армії був поінформований про небезпеку зараження в'язнів різними тропічними хворобами, і час від часу надходили повідомлення про смертність. Підтвердженням обізнаності про небезпеку для здоров'я полонених і недостатню забезпеченість їжею, житлом і медикаментами є доповідна записка начальника штабу Південної армії від 6 жовтня 1944 року начальнику Бюро інформації про військовополонених, в якій йдеться, зокрема, про наступне: "Зі стратегічних причин завершення будівництва залізниці було вкрай необхідним. Оскільки запропонована ділянка цієї залізничної лінії була незайманими джунглями, притулок, їжа, провізія та медикаменти були далеко не адекватними і значно відрізнялися від нормальних умов для військовополонених". 138 �У липні 1943 року, коли тисячі в'язнів померли або стали недієздатними через хвороби, міністр закордонних справ Шігеміцу у відповідь на протест заявив, що до в'язнів ставляться справедливо і що всі хворі отримують медичну допомогу. Проте, навіть за японськими даними, протягом місяця після відправлення повідомлення Шігеміцу загальна кількість ув'язнених, які померли тільки в Таїланді, склала 2 909 осіб. Згідно з тим же джерелом, рівень смертності надзвичайно зростав з місяця в місяць: з 54 у листопаді 1942 року до 800 у серпні 1943 року. Влітку 1943 року Вакамацу, повернувшись до Токіо після інспекції вищезгаданого району, особисто доповів Сугіямі, начальнику Генерального штабу, що він бачив багато випадків захворювання на бері-бері та дизентерію і що якість їжі не відповідала необхідним стандартам. Стверджується, що багато смертей сталося через те, що союзні війська перешкоджали регулярному постачанню їжі та медикаментів. Однак, саме через це втручання у доставку у лютому 1943 року було віддано наказ скоротити терміни, до яких роботи мали бути завершені, на чотири місяці. Після цього наказу командири стали недбалими. Військовополоненим говорили: Люди не мають значення, залізниця повинна бути побудована, незважаючи на будь-які страждання або смерті, або "будівництво залізниці повинно тривати без затримок, оскільки це було необхідно для оперативних цілей, і повинно бути закінчено в певні терміни за будь-яку ціну, незважаючи на втрату життів британських і австралійських в'язнів". Нарешті, ми посилаємося на один із щомісячних звітів від 3 вересня 1943 року, отриманий Інформаційним бюро для військовополонених від коменданта табору для військовополонених у Таїланді, в якому зазначалося, що з 40 314 в'язнів 15 064 були хворими. З огляду на практику примусу хворих на бері-бері та дизентерію продовжувати працювати, кількість хворих, якби вони були враховані, була б набагато більшою. КАТУВАННЯ ТА ІНШЕ НЕЛЮДСЬКЕ ПОВОДЖЕННЯ Практика катувань військовополонених та цивільних інтернованих була поширена практично в усіх місцях, зайнятих японськими військами, як на окупованих територіях, так і в Японії. Японці потурали цій практиці протягом усього періоду Тихоокеанської війни. Методи тортур застосовувалися у всіх районах настільки однаково, що це свідчить про політику як у підготовці, так і у виконанні вироків. Серед цих тортур були застосування води, 139 �спалення, ураження електричним струмом, розгинання колін, підвішування, стояння навколішки на гострих предметах і шмагання батогом. Японська військова поліція, Кемпейтай, була найактивнішою у застосуванні цих тортур. Однак інші підрозділи армії та флоту використовували ті ж методи, що й Кемпейтай. Охоронці таборів також застосовували подібні методи. Місцева поліція, організована Кемпейтаєм на окупованих територіях, також застосовувала такі ж методи катувань. Ми покажемо, як начальники таборів проходили інструктаж у Токіо перед тим, як приступити до виконання своїх обов'язків. Ми також покажемо, що ці начальники таборів перебували під адміністративним контролем і наглядом Відділу управління військовополоненими Бюро військових справ Військового міністерства, якому вони надавали щомісячні звіти. Кемпейтай перебували у віданні Військового міністерства. У Японії військове міністерство утримувало і керувало навчальною школою Кемпейтай. Можна зробити обґрунтований висновок, що поведінка Кемпейтай і табірної охорони відображала політику військового міністерства. Для того, щоб показати поширеність катувань та одноманітність методів, що застосовуються, ми наводимо короткий опис цих методів. Зазвичай застосовували так зване "лікування водою". Жертву зв'язували або іншим чином фіксували в положенні лежачи на спині; вода вливалася через рот і ніздрі в легені та шлунок, доки вона не втрачала свідомість. Потім на нього чинили тиск, іноді стрибали на живіт, щоб змусити воду вийти. Звичайною практикою було приводити жертву до тями і послідовно повторювати процес. Існують докази того, що ці тортури застосовувалися в наступних місцях: Китай, Шанхай, Пейпінг і Нанкін; Французький Індокитай, Ханой і Сайгон; Малайя, Сінгапур; Бірма, К'яїкто; Таїланд, Чумпорн; Андаманські острови, Порт-Блер; Борнео, Джесселтон; Суматра, Медан, Таджонг Каранг і Палембанг; Ява, Батавія, Бандунг, Соерабаджа та Буйтензорг; Селебес, Накассар; Португальський Тимор, Оссу та Діллі; Філіппіни, Маніла, Ніколс Філд, Пало Біч та Думагете; Формоза, Кемп Хаїто; та Японія, Токіо. Широко практикувалося катування через спалення. Це катування зазвичай застосовувалося шляхом припікання тіла жертви запаленими цигарками, але в деяких випадках використовувалися палаючі свічки, розпечена праска, палаюча олія та окріп. У багатьох з цих випадків тепло прикладалося до чутливих частин тіла, таких як ніздрі, вуха, живіт, статеві органи, а у випадку з жінками - до грудей. Ми маємо свідчення про конкретні випадки застосування цієї форми катувань у наступних місцях: Китай - у Ханькоу, Пейпінгу, Шанхаї та 140 �Номонхані; Французький Індокитай - у Хайфоні, Ханої, Віні та Сайгоні; Малайзія - у Сінгапурі, Вікторія Пойнт, Іпох та Куала-Лумпурі; Бірма - у К'яїкто; Таїланд - у Чумпорні; Андаманські острови - у Порт-Блері; Нікобарські острови - у Какані; Борнео - Джесселтон; Суматра Палембанг і Пакан-Бару; Ява - Батавія, Бандунг і Семаранг; Молуккські острови - Амбойна; Португальський Тимор - Оссу; Соломонові острови - Буїн; Філіппінські острови - Маніла, Ілоіло-Сіті, Пало, Батаан і Лумагуето; і в Японії - Кавасакі. Також був поширений метод електричного шоку. Електричний струм подавався на частину тіла жертви, щоб викликати шок. Точкою застосування зазвичай була чутлива частина тіла, така як ніс, вуха, статеві органи або груди. Докази свідчать про конкретні випадки застосування цього методу катувань у наступних місцях: Китай, Пейпінг і Шанхай; Французький Індокитай, Ханой і Міфо; Малайзія, Сінгапур; Таїланд, Чумпорн; Ява, Бандунг, Буйтензорг і Семаранг; і Філіппінські острови, Давао. Частим методом катування було так зване розведення колін. Жертву, зі зв'язаними за спиною руками, змушували стати на коліна з палицею, іноді діаметром до трьох дюймів, вставленою за обидва колінних суглоби так, щоб розвести ці суглоби під час тиску на стегна, іноді стрибаючи на стегнах. Результатом цього катування було роз'єднання колінних суглобів, що спричиняло сильний біль. Докази свідчать про конкретні випадки застосування цих катувань у наступних місцях: Китай - Шанхай і Нанкін; Бірма - Тавой; Андаманські острови - Порт-Блер; Борнео - Сандакан; Суматра - Пакан-Бару; Молуккські острови - острів Халмахера; Португальський Тимор - Діллі; Філіппінські острови - Маніла, Ніколс Філд і табір Пасай; і Японія - Токіо. Підвішування було ще однією поширеною формою катувань. Тіло жертви підвішували за зап'ястя, руки, ноги або шию, іноді таким чином, щоб задушити жертву або витягнути суглоби з суглобових западин. Цей метод іноді поєднувався з побиттям під час підвішування. Конкретні випадки застосування цього методу катувань мали місце в наступних місцях: Китай, Шанхай і Нанкін; Французький Індокитай, Ханой; Малайзія, Сінгапур, Вікторія Пойнт, Іпох і Куала-Лумпур; Таїланд, Чумпорн; Бірма, К'яїкто; Борнео, Сандакан; Суматра, Брастагі; Ява - Бандунг, Соерабаджа та Буйтензорг; Молуккські острови - Амбойна; Португальський Тимор - Діллі; Філіппінські острови - Маніла, Ніколс Філд, Пало, Ілоіло Сіті та Думагете; Японія - Токіо та Йоккаїті. Стояння навколішки на гострих інструментах було ще однією формою катувань. В якості гострих предметів здебільшого використовувалися краї квадратних блоків. Жертву змушували ставати навколішки на предметах з гострими краями годинами без жодного 141 �полегшення; якщо він ворушився, його били батогом. Конкретні випадки застосування цього методу були зафіксовані в наступних місцях: Французький Індокитай, Ханой; Малайя, Сінгапур; Андаманські острови, Порт-Блер; Молуккські острови, острів Халмахера; Філіппінські острови, Давао; і в Японії, Фукуока і Омута. Також мало місце видалення нігтів на пальцях рук і ніг. Випадки застосування цього методу катувань зафіксовані в наступних місцях: Китай, Шанхай; Селебес, Манадо; Філіппіни, Маніла, місто Ілоіло; Японія, Ямані. Підземелля використовувалися як катівні в наступних місцях: Французький Індокитай - у Ханої, Малайзія - у Сінгапурі, Ява - у Бандунгу. Порка була найпоширенішим видом жорстокого поводження японців. Його широко застосовували в усіх таборах для військовополонених, в'язницях, штаб-квартирі Кемпейтай, у всіх трудових таборах і на всіх робочих проектах, а також на борту тюремних кораблів. Охоронці вільно потурали йому зі схвалення, а часто і за вказівкою коменданта табору або іншого офіцера. Для шмагання в таборах видавали спеціальні інструменти; деякі з них являли собою дерев'яні заготовки розміром з бейсбольну биту. Іноді в'язнів змушували бити інших в'язнів під наглядом охоронців. Від цих побоїв ув'язнені отримували внутрішні травми, переломи кісток та рвані рани. У багатьох випадках їх били до втрати свідомості лише для того, щоб привести до тями і продовжити побиття. Свідчення показують, що в деяких випадках в'язнів били до смерті. Психічні тортури застосовувалися часто. Ілюстрацією цієї форми катувань є поводження, якого зазнали літуни Дуліттла. Після того, як до них застосовували різні інші форми катувань, їх виводили по одному і вели із зав'язаними очима на значну відстань. Жертва чула голоси і кроки, а потім шум загону, який зупинявся і опускав гвинтівки, ніби готуючись до розстрілу. Потім до жертви підійшов японський офіцер і сказав: "Ми - лицарі Бусідо Ордену Сонця, що сходить; ми не страчуємо на заході сонця, ми страчуємо на сході сонця". Потім жертву відвели назад до камери і повідомили, що якщо він не заговорить до світанку, його стратять. 5 грудня 1944 року швейцарське посольство в Токіо передало міністру закордонних справ Шігеміцу ноту протесту від британського уряду. У цій ноті Шігеміцу було повідомлено, що було захоплено примірник книги під назвою "Записки для допиту військовополонених", 142 �виданої японською дивізією "Хаяші" в Бірмі 6 серпня 1943 року. У записці Шігеміцу наводилися прямі цитати з цієї книги: "Слід бути обережним, використовуючи докори, інвективи або тортури, оскільки це може призвести до того, що він буде говорити неправду і пошити вас у дурні. Нижче наведені методи, які зазвичай застосовуються: (а) Катування, які включають в себе стусани, побиття і все, що пов'язане з фізичними стражданнями. Цей метод застосовується лише тоді, коли все інше не спрацьовує, оскільки він є найбільш незграбним". (Цей уривок був спеціально позначений у записаній копії). "Змініть офіцера, який проводить допит, коли застосовуються насильницькі катування, і хороші результати можуть бути досягнуті, якщо новий офіцер буде ставити запитання з розумінням. (б) Загрози. (1) Натяки на майбутній фізичний дискомфорт, наприклад: катування, вбивство, голод, одиночне ув'язнення, позбавлення сну. (2) Натяки на майбутній психологічний дискомфорт, наприклад: йому не дозволять надсилати листи, з ним не будуть поводитися так само, як з іншими військовополоненими, його будуть тримати до останнього в разі обміну полоненими тощо". Далі записка продовжувалася: "Уряд Сполученого Королівства просить звернути увагу уряду Японії на вищевикладене. Він нагадує, що японський уряд нещодавно рішуче заперечив, що імператорська японська влада застосовує тортури. Див. лист Шігеміцу до швейцарського міністра від 1 липня 1944 року". У нас немає доказів того, що були вжиті якісь заходи для припинення цієї практики катувань військовополонених союзників; з іншого боку, ця практика продовжувалася до моменту капітуляції Японії, а коли капітуляція настала, були видані накази, щоб допомогти злочинцям уникнути справедливого покарання за скоєні злочини. На додаток до наказу про знищення всіх викривальних доказів у вигляді документів, 20 серпня 1945 року начальник таборів для 143 �військовополонених відділу управління військовополоненими Бюро військових справ видав наступний наказ: "Особовому складу, який жорстоко поводився з військовополоненими та інтернованими, або до якого вони ставляться вкрай недоброзичливо, дозволяється потурбуватися про це шляхом негайного переведення або безслідної втечі". Цей наказ було надіслано до різних таборів військовополонених, зокрема на Формозі, в Кореї, Маньчжурії, Північному Китаї, Гонконгу, Борнео, Таїланді, Малайї та на Яві. ВІВІСЕКЦІЯ ТА КАНІБАЛІЗМ Вівісекція практикувалася японськими медичними працівниками над в'язнями, яких вони тримали в руках. Були також випадки розчленування в'язнів японцями, які не були медичними працівниками. Крім випадків, описаних нижче, були знайдені й інші розчленовані тіла загиблих в'язнів за обставин, які вказують на те, що каліцтво сталося перед смертю. Є свідчення, що в Хандоку з військовополоненим, якого описували як "здорового, непораненого", поводилися наступним чином: "Чоловік був прив'язаний до дерева біля офісу Хікарі Кікан. Японський лікар і четверо японських студентів-медиків стояли навколо нього. Спочатку вони видалили пальці, потім, розрізавши грудну клітку, дістали серце, на якому лікар провів практичну демонстрацію". У захопленому щоденнику японця, очевидно, офіцера, зафіксовано інцидент на Гуадалканалі. "26 вересня - Виявили і захопили двох в'язнів, які вчора вночі втекли в джунглях, і віддали їх під охорону роті охорони. Щоб запобігти їхній втечі вдруге, їм стріляли по ногах з пістолетів, але влучити в них було важко. Двох полонених ще живих розтинав медичний офіцер Ямадзі і виймав їхні печінки, і я вперше побачив внутрішні органи людини. Це було дуже пізнавально". Випадок каліцтва живого полоненого, цього разу не медичним працівником, а бойовим японським офіцером, був зафіксований у свідченнях з Канангая, що на Філіппінах. Докази були такими: 144 �". . . Молоду жінку (...) близько 24 років спіймали, коли вона ховалася в траві. Офіцер, відповідальний за весь патруль, зірвав з неї одяг, а двоє солдатів тримали її. Потім він відвів її до маленької хатини ніпа, без стін ... і там офіцер, відповідальний за патруль, шаблею розрізав їй груди і лоно. Солдати тримали її, поки офіцер робив це. Спочатку дівчина кричала. Нарешті вона лежала нерухомо і мовчала. Тоді японці підпалили хатину ніпа. . . .” У Манілі очевидець описав, як його домашнього хлопчика прив'язали до стовпа. Потім японці відрізали йому геніталії і запхали відрізаний пеніс до рота. Інші випадки каліцтва в'язнів від рук японських солдатів сталися в Балікпапані на Борнео. Очевидець розповідав про цей випадок наступне: "Я побачив дільничного офіцера у формі та інспектора поліції у формі. Японський офіцер почав розмову з тим дільничним. . . . Я бачив, що під час цієї розмови цей офіцер жорстоко поводився з дільничним, наносячи йому удари рукою в обличчя, а потім по тілу. . . Японський офіцер, який почав розмову з (голландським) дільничним офіцером, витягнув свою шаблю і відрубав дільничному офіцеру обидві руки, трохи вище ліктів, а потім обидві ноги на висоті колін. Дільничного офіцера також відвели до кокосового дерева, прив'язали до нього і закололи багнетом. . . . Після цього цей же офіцер підійшов до поліцейського у формі; ... його били ногами і руками, а також мечем. Після цього цей (японський) офіцер відрубав йому руки під ліктями і ноги в районі колін. Я чув, як він ще раз вигукнув: "Боже, бережи королеву". Поштовхами багнетів і стусанами поліцейського змусили встати і, стоячи на обрубках ніг, закололи багнетом на смерть". Наприкінці Тихоокеанської війни японська армія і флот опустилися до канібалізму, поїдаючи частини тіл полонених союзників, яких вони незаконно вбили. Ця практика не залишалася непоміченою і навіть не схвалювалася японською армією. Японський полонений на допиті сказав: "10 грудня 1944 року зі штабу 18-ї армії був виданий наказ, згідно з яким військам дозволялося їсти м'ясо загиблих союзників, але вони не повинні їсти своїх власних загиблих". Це твердження підтверджується захопленим меморандумом про дисципліну, знайденим у генерал-майора. У цьому меморандумі є такий уривок: 145 �"Хоча це не прописано в кримінальному кодексі, ті, хто їсть людське м'ясо (за винятком ворога), знаючи, що це так, повинні бути засуджені до смертної кари як найгірший вид злочинця проти людства". Іноді це споживання плоті своїх ворогів перетворювалося на щось на кшталт свята в офіцерських казармах. У ньому брали участь навіть офіцери у званні генерала і контрадмірала. М'ясо вбитих полонених або суп з такого м'яса подавали на обіди японцям, які не мали офіцерських звань. Свідчення вказують на те, що цей канібалізм відбувався тоді, коли була доступна інша їжа . Тобто, в таких випадках цій жахливій практиці віддавалися за власним бажанням, а не через необхідність. НАПАДИ НА СУДНА З ПОЛОНЕНИМИ Японська практика переміщення військовополонених морем відповідала не менш незаконним і негуманним методам переміщення суходолом. В'язнів скупчували в трюмах і вугільних бункерах кораблів з неналежними санітарними умовами і недостатньою вентиляцією, їм не надавали жодної медичної допомоги. Вони були змушені залишатися під палубою під час тривалих плавань і харчуватися мізерними пайками їжі та води. Ці тюремні кораблі не мали розпізнавальних знаків і піддавалися атакам союзників, в яких загинули тисячі в'язнів. Для економії простору зазвичай використовували такий метод: у порожніх вугільних бункерах і трюмах будували дерев'яні помости або тимчасові настили з вертикальною відстанню у три фути між ними. Простір, виділений для в'язнів на цих тимчасових настилах, був площею шість футів на шість футів для 15 в'язнів. Вони були змушені сидіти, схрестивши ноги, протягом усього рейсу. Простір економили також за рахунок ліквідації належних санітарних умов. Надані санітарні умови складалися з відер або ящиків, які опускалися в трюм або бункер на мотузках і так само виймалися для випорожнення за борт. Патьоки з цих ємностей погіршували загальну антисанітарію. Багато в'язнів хворіли на дизентерію, коли їх брали на борт; їхні екскременти вільно падали крізь щілини дерев'яних сходів на в'язнів, що знаходилися внизу. Щоб заощадити місце для приготування їжі, в'язням подавали сиру їжу або їжу, приготовану перед відплиттям. З тієї ж причини везли недостатній запас води. На додаток до жахливих умов, що панували, в'язням не дозволяли виходити на палубу. Такий спосіб транспортування військовополонених морем переважав загалом протягом усього періоду Тихоокеанської війни. Його виправдовували як необхідний через нестачу тоннажу, яким володіла Японія, але це не є добрим виправданням, бо 146 �японський уряд не мав права перевозити полонених, якщо він не міг цього зробити за умов, передбачених законами війни. Цей спосіб транспортування був використаний у серпні 1942 року для перевезення першої групи британських в'язнів з Сінгапуру до Мулмейну для роботи на Бірмансько-Сіамській залізниці. Він повторився, коли "Нітта Мару" зайшов до острова Вейк у січні 1942 року, щоб вивезти 1235 американських військовополонених і цивільних інтернованих до Йокогами і Шанхаю. У цьому випадку, як і в інших, полонені та інтерновані були змушені піднятися на борт судна під наглядом японських солдатів, які били їх і штовхали ногами. Саме у зв'язку з цим плаванням нашу увагу вперше привернули "Правила для ув'язнених", які діяли на борту тюремних кораблів. Ці правила, серед іншого, передбачали наступне: "В'язні, які не підкоряться наступним наказам, будуть покарані негайною смертю: (а) тих, хто не виконує накази та інструкції; (б) ті, що демонструють рух антагонізму та піднімають знак опозиції; ... (г) ті, хто розмовляє без дозволу і голосно розмовляє; (e) ті, що ходять і пересуваються без порядку;. . . (i) тих, хто піднімається по драбині без наказу;. . . Військово-морський флот Великої Японської імперії не намагатиметься покарати вас усіх смертю. З тими, хто підкоряється всім правилам японського флоту, хто співпрацює з Японією у побудові "Нового порядку Великої Азії", будуть добре поводитися." Під час деяких рейсів в'язнів скупчували в бункерах, не обладнаних тимчасовими палубами, і змушували розташовуватися навколо вугілля доти, доки залишалося місце для стояння. Під час інших рейсів у трюм разом з ув'язненими пакували легкозаймистий вантаж. На додаток до багатьох очевидних незручностей і небезпек для здоров'я, на які наражав в'язнів такий спосіб пакування тюремних кораблів, він робив їхню втечу з корабля в разі його затоплення майже неможливою. Кораблі-в'язні часто атакувалися так само, як і інші японські кораблі, союзними військами, які не могли відрізнити їх від інших кораблів. В результаті було потоплено велику кількість кораблів і втрачено тисячі військовополонених союзників. У деяких випадках, коли відбувалися такі напади, існувала практика задраювати люки, щоб запобігти втечі полонених, і розміщувати японських солдатів, озброєних гвинтівками і кулеметами, з 147 �наказом вбивати тих полонених, які могли б подолати ці перешкоди і втекти з тонучого корабля. Так сталося на "Лібсон Мару", який був потоплений у жовтні 1942 року на підході до Гонконгу з британськими в'язнями на борту. В інших випадках в'язнів розстрілювали або вбивали в інший спосіб вже після потоплення і під час перебування у воді. Так було зроблено у випадку з "Оріоку Мару", який був потоплений під час рейсу з Маніли в грудні 1944 року з американськими військовополоненими на борту. Те ж саме сталося у випадку потоплення "Ван Ваервіка" в Малаккській протоці в червні 1944 року. Це повторилося під час потоплення "Джуніора Мару" у вересні 1944 року біля східного узбережжя Суматри з великою кількістю амбонських військовополонених і мобілізованих індонезійських робітників на борту. Багато військовополонених померли під час цих подорожей від задухи, хвороб і голоду; ті, хто вижив, були настільки ослаблені випробуваннями подорожі, що не могли працювати після прибуття до місця призначення. Таке погіршення здатності військовополонених до праці змусило Військове міністерство видати "Депешу, секретний наказ армії Азії № 1504" від 10 грудня 1942 року. У цьому наказі зазначалося, що "Останнім часом під час транспортування військовополонених до Японії багато з них захворіли або померли, і чимало з них стали непрацездатними через лікування в дорозі, яке часом було неадекватним". Потім було дано вказівку забезпечити прибуття в'язнів до місця призначення в стані, придатному для виконання робіт. Однак стан в'язнів, яких перевозили морем, не був суттєво покращений цим наказом, і 3 березня 1944 року заступник військового міністра ТОДЗІ Томінага видав ще один наказ "відповідним підрозділам", в якому, серед іншого, говорилося, що "В Управлінні у справах військовополонених досі наголошувалося на використанні полонених на роботах. Хоча це безпосередньо сприяло збільшенню нашої бойової сили, стан здоров'я середньостатистичного військовополоненого навряд чи можна назвати задовільним. Необхідно звернути увагу на високий рівень смертності серед них. У світлі ворожої пропагандистської війни, що посилилася останнім часом, якщо нинішній стан збережеться, ми не зможемо розраховувати на те, що світова громадська думка буде такою, якою вона є зараз. Це стане перешкодою для ведення нами моральної війни. Мало того, абсолютно необхідно поліпшити стан здоров'я військовополонених з точки зору їх задовільного використання для збільшення нашої бойової сили". 148 �Члени уряду та багато урядовців усвідомлювали вплив цих методів на в'язнів. Вжиті ними виправні заходи, які були абсолютно неадекватними, мали на меті зберегти здатність в'язнів виконувати роботу для використання у воєнних діях, а не забезпечити дотримання законів війни, що стосуються переміщення військовополонених. ПІДВОДНА ВІЙНА Антигуманна, незаконна війна на морі велася японським флотом у 1943 та 1944 роках. Вцілілі пасажири та екіпажі торпедованих кораблів були вбиті. Кабінет міністрів ТОДЗЬО уповноважив посла Осіму обговорювати питання ведення війни з міністром закордонних справ Рейху; і хоча технічні питання мали обговорюватися безпосередньо членами Змішаної комісії, Осіма висловив думку, що найважливіше, щоб питання політики обговорювалися виключно між Осімою і Ріббентропом, міністром закордонних справ Німеччини. ОШІМА провела конференцію з Гітлером 3 січня 1942 року. Гітлер пояснив свою політику підводної війни, яку він проводив проти кораблів союзників, і сказав, що хоча Сполучені Штати можуть будувати кораблі дуже швидко, їхньою головною проблемою буде нестача кадрів, оскільки підготовка морських кадрів займає багато часу. Гітлер пояснив, що він віддав наказ своїм підводним човнам спливати на поверхню після торпедування торгових суден і розстрілювати рятувальні шлюпки, щоб поширилися чутки про те, що більшість моряків загинули під час торпедування, і Сполученим Штатам буде важко набрати нові екіпажі. ОШІМА, відповідаючи Гітлеру, схвалила таку політику і заявила, що японці теж будуть дотримуватися цього методу ведення підводної війни. Наказ, виданий командувачем Першого підводного флоту в Труку 20 березня 1943 року, містив це розпорядження: "Всі підводні човни повинні діяти спільно, зосереджуючи свої удари на ворожих конвоях і повністю знищувати їх. Не зупинятися на потопленні ворожих кораблів і вантажів; одночасно проводити повне знищення екіпажів кораблів противника; по можливості захоплювати частину екіпажу і намагатися отримати інформацію про противника". Цей наказ про нелюдську війну на морі був виконаний командирами японських підводних човнів. У період з 13 грудня 1943 року по 29 жовтня 1944 року японські підводні човни, потопивши вісім британських, американських і голландських торгових суден в Індійському океані і одне американське судно в Тихому океані, спливали після того, як їхні торпеди 149 �намагалися взяти на борт капітана судна, а потім знищували рятувальні шлюпки і вбивали тих, хто вижив. Уряди союзників неодноразово заявляли протести, в яких вказували точну дату і місце потоплення, а також деталі звірств, скоєних над пасажирами і членами екіпажів торпедованих кораблів. На ці протести не було надано задовільної відповіді, і потоплення продовжувалися без змін у ставленні до тих, хто вижив. Показовою є акція японського флоту, який 9 березня 1944 року потопив британське торговельне судно "Бехар", розстрілявши його. Сто п'ятнадцять вцілілих було підібрано дробаркою "Тон". Пізніше в той же день "Тон" повідомив про потоплення і захоплення флагманському кораблю "Аоба". З "Аоби" на "Тон" негайно надійшов наказ вбити тих, хто вижив. Пізніше було вирішено помістити п'ятнадцять вцілілих, в тому числі двох жінок і одного китайця, в цивільний табір для інтернованих, а решту сто вбити. За наказом капітана "Тоні" ці сто вцілілих були вбиті на борту "Тоні". Масове вбивство вцілілих з американського корабля "Жан Ніколе" є ще одним прикладом методів, які застосовував японський військово-морський флот. Цей корабель прямував з Австралії до Цейлону в липні 1944 року, коли вночі був торпедований японським підводним човном за 600 миль від берега. Екіпаж судна налічував близько 100 осіб, з яких близько 90 були підняті на борт підводного човна. Корабель був потоплений, а його човни також були розбиті гарматним вогнем, хоча всі вони не затонули. Руки тих, хто вижив, були зв'язані за спиною. Кількох офіцерів спустили вниз, і про їхню долю Трибуналу нічого не відомо. Решту змусили сидіти на передній палубі підводного човна, коли він плавав у пошуках тих, хто вижив. У цей час деяких з них змили за борт, а інших побили дерев'яними і металевими кийками і відібрали особисте майно, наприклад, годинники і каблучки. Потім від них вимагали йти поодинці до корми між шеренгами японців, які били їх, коли вони проходили між своїми рядами. Таким чином, їх кидали у воду, щоб вони потонули. Перед тим, як усіх в'язнів змусили пробігти "рукавичку", судно затонуло, залишивши решту в'язнів на палубі напризволяще. Деяким, однак, вдалося врятуватися завдяки плаванню. Їх та їхніх товаришів, яких вони тримали на плаву, наступного дня виявив літак, який направив до них корабельрятівник. Таким чином, двадцять два в'язні пережили цей жахливий досвід, від деяких з них Трибунал отримав свідчення про цю нелюдську поведінку японського флоту. 150 �НЕЛЕГАЛЬНИЙ ПРИМУС ДО ПРАЦІ, СТАГНАЦІЯ ТА НЕХТУВАННЯ УВ'ЯЗНЕНИХ ТА ІНТЕРНОВАНИХ Генерал Уемура, директор відділу з питань поводження з військовополоненими Бюро військових справ військового міністерства, лише через кілька тижнів після угоди з союзниками про застосування положень Женевської конвенції про військовополонених до військовополонених і цивільних інтернованих, 2 квітня 1942 року повідомив начальнику штабу японської армії на Формозі, що "зараз розробляються плани використання військовополонених на виробництві", і попросив негайно надати звіт про кількість військовополонених, які можуть бути використані для цієї мети на Формозі. 6 травня 1942 року заступник військового міністра поінформував начальника штабу армії на Формозі про політику використання військовополонених. Він сказав, що було вирішено, що "військовополонені можуть бути використані для розширення нашого виробництва, і в якості військової робочої сили білі військовополонені будуть послідовно утримуватися в Кореї, на Формозі і в Маньчжурії. Серед військовополонених, ув'язнених на Формозі, будуть вищі технічні спеціалісти та офіцери високого рангу - від полковників і вище - . Ті, хто не придатний для використання у розширенні нашого виробництва, будуть ув'язнені в таборах для військовополонених, які будуть побудовані безпосередньо на місці". Генерал Уемура 5 червня 1942 року віддав наступний наказ начальнику штабу армії на Формозі: "Хоча праця військовополонених офіцерів і прапорщиків заборонена Положенням 1903 року, політика контрольних органів полягає в тому, що в ситуації, яка склалася в нашій країні, коли жодна людина не їсть, не працюючи, вони хочуть, щоб військовополонені приступили до роботи. Бажано, щоб ви дали відповідні розпорядження з цього приводу". Ці вказівки були також надіслані всім іншим відповідним армійським частинам. Ця директива виникла в кабінеті міністрів, оскільки 30 травня 1942 року прем'єр-міністр ТОДЗЬО видав інструкцію командиру дивізії, під юрисдикцією якої знаходився табір військовополонених, в якій він говорив "Нинішній стан справ у цій країні не дозволяє нікому лежати без діла, нічого не роблячи, але вільно харчуючись. з огляду на це, маючи справу з військовополоненими, я сподіваюся, що ви побачите, що вони можуть бути використані з користю". 25 червня 1942 року ТОДЗЬО видав свої інструкції новопризначеним начальникам таборів для військовополонених. Він сказав: "В Японії ми маємо власну ідеологію щодо військовополонених, яка, природно, повинна зробити поводження з ними більш-менш відмінним від того, яке існує в Європі та Америці. У поводженні з ними слід, звичайно, дотримуватися різних відповідних правил, прагнути до адекватного їх застосування... У той 151 �же час не можна допускати, щоб вони хоча б один день лежали без діла, нічого не роблячи, але вільно харчуючись. Їхню працю і технічні навички слід повністю використовувати для поповнення виробництва і внеску у ведення Великої Східно-Азійської війни, для чого не слід шкодувати жодних зусиль". Застосування цих інструкцій принаймні частково пояснює постійне зганяння, побиття і штовхання хворих і поранених полонених, а також тих, хто страждав від недоїдання, щоб змусити їх працювати на військових роботах, поки вони не помруть від хвороб, недоїдання і виснаження. Ці інструкції були повторені 26 червня 1942 року ТОДЗЬО іншій групі новопризначених начальників таборів для військовополонених, а потім ще одній такій же групі - 7 липня 1942 року. Про те, що Кабінет міністрів підтримав ТОДЗЮ в його програмі використання військовополонених для допомоги у веденні війни, свідчить "Щомісячний звіт про закордонні справи" Іноземного відділу Поліцейського бюро Міністерства внутрішніх справ, виданий за вересень 1942 року. У звіті зазначено, що через нестачу робочої сили в Японії Планова рада кабінету міністрів за погодженням з відділом управління військовополоненими Бюро військових справ міністерства провела 15 серпня 1942 року конференцію, на якій було вирішено передати військовополонених до Японії і використовувати їх для пом'якшення нестачі робочої сили в галузях, передбачених Національним мобілізаційним планом. Згідно з доповіддю, було вирішено використовувати військовополонених у гірничодобувній промисловості, стивідорних роботах, а також на інженерних і будівельних роботах для національної оборони. Був узгоджений повний план, згідно з яким губернатори префектур у співпраці з Міністерством соціального забезпечення та армією візьмуть на себе відповідальність за нагляд за військовополоненими та їх працевлаштування. Разом з членами уряду в ухваленні цього рішення брали участь Хошіно і Сузукі. Хошіно був обраний на посаду Головного секретаря Кабінету міністрів ТОДЗЬО через його багаторічний досвід у сфері економічного планування, і ТОДЗЬО доручив йому присвятити основні зусилля цій діяльності у співпраці з СУЗУКІ, якого він обрав на посаду керівника Бюро планування Кабінету міністрів. Хошіно став головним секретарем кабінету 18 жовтня 1941 року і працював на цій посаді до падіння кабінету ТОДЗЬО 19 липня 1944 року. Сузукі став радником Бюро планування 30 травня 1939 року, а коли 4 квітня 1941 року Хошіно був звільнений з посади президента Бюро планування кабінету і міністра без портфеля, Сузукі став його наступником і продовжував виконувати обов'язки міністра без портфеля і президента Бюро планування кабінету в Третьому кабінеті Коное і кабінеті ТОДЗЬО до відставки кабінету ТОДЗЬО 19 липня 1944 року. 152 �ВРАХУВАННЯ РАСОВИХ ПОТРЕБ У ЇЖІ ТА ОДЯЗІ На початку 1942 року японський уряд пообіцяв враховувати національні звичаї та расові звички військовополонених і цивільних інтернованих при забезпеченні їх їжею та одягом. Цього так і не було зроблено. Правила, що діяли на момент дачі цієї обіцянки, вимагали, щоб коменданти таборів при забезпеченні військовополонених та інтернованих їжею та одягом керувалися "Таблицею основних норм постачання для армії". Комендантам таборів надавалося право визначати розмір грошового забезпечення в'язнів таборів, але вони повинні були робити це в межах, передбачених Таблицею норм. Ці Правила, оскільки вони стосувалися харчування, тлумачилися як такі, що забороняють в'язням та інтернованим отримувати достатню кількість їжі, навіть якщо поблизу таборів існувала інша їжа. Цього правила дотримувалися навіть тоді, коли в'язні таборів масово помирали від недоїдання. Кількість і вид продуктів, передбачених Таблицею норм харчування, не зазнали суттєвих змін під час війни, за винятком зменшення кількості, хоча незабаром для командування стало очевидним, що через різні національні харчові звичаї та звички в'язні та інтерновані не можуть прогодуватися продуктами, що постачалися. 29 жовтня 1942 року всім комендантам таборів було видано наказ про те, що "з огляду на споживання рису і "ячменю робітниками важкої промисловості Японії", пайок для військовополонених і цивільних інтернованих, які були офіцерами або цивільними чиновниками, має бути урізаний так, щоб він не перевищував 420 грамів на день. У січні 1944 року цю норму рису було ще більше урізано до 390 грамів на день. Оскільки в'язні таборів почали страждати від недоїдання, вони стали легкою здобиччю хвороб і швидко виснажувалися від примусової важкої праці, незважаючи на це, коменданти таборів виконували вказівки ТОДЗЬО про те, що ті, хто не працював, не повинні їсти, і ще більше скорочували пайок, а в деяких випадках повністю відбирали його у тих, хто не міг працювати через хворобу або поранення. Положення передбачало, що військовополонені та цивільні інтерновані повинні носити одяг, який вони носили раніше, тобто одяг, в якому вони були в полоні або інтерновані. Ця постанова виконувалася комендантами таборів, в результаті чого в багатьох таборах в'язні ходили в лахмітті ще до закінчення війни. Щоправда, Постанова дозволяла комендантам таборів видавати певні предмети одягу у випадках, коли одяг, який раніше носили полонені або інтерновані, був непридатний, але, схоже, це використовувалося лише в рідкісних випадках. МЕДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ Японська армія і флот за своїми статутами повинні були мати під рукою і на зберіганні запас медикаментів, медичного та іншого обладнання, достатній для використання протягом одного року. У багатьох випадках це робилося 153 �шляхом конфіскації медикаментів Червоного Хреста і радикальних засобів, але ці запаси зберігалися на складах або використовувалися в основному для потреб японських військ і табірної охорони. Військовополонені і цивільні інтерновані рідко отримували медикаменти і обладнання з цих складів. На момент капітуляції було виявлено, що велика кількість цих запасів зберігалася в таборах для військовополонених і цивільних інтернованих та навколо них, де полонені та інтерновані вмирали з тривожною швидкістю через нестачу цих запасів. Сузукі Кундзі, який служив штабним офіцером Східного військового округу на острові Хонсю під командуванням Дохіхари та інших командирів, дав свідчення перед цим трибуналом. Сузукі визнав, що він уповноважував начальників таборів і охоронців таборів для військовополонених у своєму окрузі конфісковувати посилки Червоного Хреста, призначені для військовополонених. Свідчення показують, що це було звичайною практикою в таборах, розташованих на території Японії, а також у заморських володіннях Японії та на окупованих територіях. До речі, Сузукі також визнав, що знав, що його охоронці били та іншим чином жорстоко поводилися з ув'язненими. Неможливість забезпечити військовополонених та цивільних інтернованих належними медичними засобами була поширеною на всіх театрах воєнних дій і призвела до загибелі тисяч полонених та інтернованих. ЖИТЛО Положення передбачало, що армійські будівлі, храми та інші існуючі будівлі повинні використовуватися як табори для військовополонених та інтернованих. Положення також передбачало, що роботодавці, які використовують військовополонених та цивільних інтернованих у військовому виробництві, повинні забезпечити їх необхідним житлом. Тим не менш, надане житло в багатьох випадках було неадекватним як притулок, або антисанітарним, або і тим, і іншим одночасно. Японський ад'ютант у таборі Канбурі в Сіамі відкрив шпиталь для хворих військовополонених у групі з приблизно 20 порожніх хатин, які незадовго до цього були евакуйовані японським кавалерійським полком, що використовував ці хатини як стайні. Атапові хатини з земляною підлогою були єдиним притулком у більшості таборів, розташованих на островах у Тихому океані та вздовж Бірмансько-Сіамської залізниці. Загальноприйнятою практикою було будувати ці табори працею військовополонених, які мали їх займати, і змушувати в'язнів жити під відкритим небом, під впливом погодних умов, доки не буде завершено будівництво халуп. Втім, у деяких випадках полонених позбавляли праці на будівництві, переселяючи їх у табори атап, які були спустошені епідеміями; так сталося у 60-кілометровому таборі на залізничному 154 �проекті Бірма-Сіам, де приблизно 800 австралійських військовополонених розмістили у хатинах, які нещодавно займали бірманські робітники, що померли від холери. Колишній яванський трудовий табір у Лахаті, Молуккські острови, був перетворений на табір військовополонених у серпні 1944 року. Коли голландські та британські військовополонені прибули до табору, вони побачили, що він заповнений трупами яванців, КІМУРА, як заступник військового міністра, коли дізнався, що ІТАГАКІ планує четвертувати 1000 британських і 1000 американських військовополонених з трьох теологічних шкіл у Кореї, запитав, чи будівлі, заплановані для розміщення військовополонених, не є надто хорошими для них. Робота Політика японського уряду полягала в тому, щоб використовувати військовополонених і цивільних інтернованих для виконання робіт, безпосередньо пов'язаних з військовими операціями. На театрі військових дій їх використовували для будівництва військових аеродромів, доріг, залізниць, доків та інших військових робіт, а також як вантажників для завантаження і розвантаження військових вантажів. У заморських володіннях і в Японії їх змушували, окрім вищезгаданих робіт, працювати в шахтах, на заводах з виробництва боєприпасів і літаків, а також на інших об'єктах, що мали безпосереднє відношення до воєнних операцій. Як правило, табори, в яких утримувалися військовополонені та цивільні інтерновані, розташовувалися поблизу місця роботи без урахування їхньої безпеки, внаслідок чого вони наражалися на зайву небезпеку від повітряних нальотів як під час роботи, так і поза нею. Є свідчення, що в деяких випадках табори розташовувалися таким чином навмисно з метою стримування союзників від нальотів на відповідні військові об'єкти або заводи. ПРАЦЯ МІСЦЕВИХ ЖИТЕЛІВ Прийнявши рішення про використання військовополонених та цивільних інтернованих на роботах, що безпосередньо сприяли веденню війни, і створивши систему для втілення цієї політики в життя, японці пішли далі і доповнили це джерело робочої сили вербуванням робітників з числа корінного населення окупованих територій. Це вербування відбувалося за допомогою брехливих обіцянок і примусу. Після вербування робітників перевозили до таборів і утримували в них. Здається, не робилося майже ніякої різниці між цими примусовими робітниками, з одного боку, і військовополоненими та цивільними 155 �інтернованими, з іншого боку, або взагалі не робилося. Усіх їх вважали рабами, яких використовували до межі їхньої витривалості. З цієї причини ми включили цих примусових робітників у термін "цивільні інтерновані", коли цей термін вживається в цій главі. Доля цих примусових робітників погіршувалася тим, що вони, як правило, не знали принципів гігієни, застосовних до їхніх незвичних і переповнених умов, і легше піддавалися хворобам, спричиненим антисанітарними умовами ув'язнення і роботою, до якої їх примушували їхні японські поневолювачі. УВ'ЯЗНЕНИХ ТА ІНТЕРНОВАНИХ ЗМУШУЮТЬ ПРИЙНЯТИ ПРИСЯГУ Щоб зменшити кількість охоронців, необхідних для військовополонених і цивільних інтернованих, на початку 1943 року Військове міністерство видало інструкцію, яка суперечила Правилам ведення війни: "Після ув'язнення військовополонених ними має бути принесена присяга, яка забороняє їм здійснювати втечу. Військовополонені, які відмовляються скласти присягу, зазначену в цьому пункті, вважаються такими, що мають намір втекти, і за ними встановлюється суворий нагляд". Цей "суворий нагляд" на практиці означав одиночне ув'язнення на урізаному пайку або піддавання тортурам до тих пір, поки військовополонені не складуть необхідну присягу. У Сінгапурі в серпні 1942 року 16 000 ув'язнених, які відмовилися прийняти присягу, зігнали на казарменну площу і тримали там без їжі і туалету протягом чотирьох днів, щоб змусити їх підписати підписку про присягу. Умови, в яких вони перебували, занадто огидні, щоб їх описати. ІТАГАКІ, як командувач корейської армії, поінформував військового міністра ТОДЗЬО повідомленням від 4 вересня 1942 року, що він має намір змусити всіх військовополонених, включаючи офіцерів і прапорщиків, які перебувають під його юрисдикцією, працювати; як він висловився, "жоден військовополонений не повинен залишатися без діла". Він заявив, що одним з виданих ним розпоряджень було: "Важливо охороняти військовополонених від знищення; в разі необхідності, змусити їх скласти присягу і встановити суворі покарання". 1 вересня 1942 року ТОДЗЬО отримав повідомлення від командувача армії Формози про те, що "399 військовополонених, включаючи генерал-лейтенанта Персіваля, 6 генерал-майорів або контр-адміралів, 27 бригадних генералів або комодорів, 25 полковників або капітанів флоту, 130 офіцерів у званні підполковника або командира, 130 офіцерів у званні лейтенанта, 130 офіцерів у званні підполковника або командира або командира. Підполковники, командири і нижче, 210 унтер-офіцерів, а також 6 цивільних чиновників, які 156 �були переведені з групи Томі, були інтерновані 31 серпня 1942 року в табір для військовополонених на Формозі. Спочатку генерал-лейтенант Персіваль та інші відмовлялися скласти присягу, але врешті-решт всі, крім трьох (1 бригадний генерал, 1 капітан флоту і 1 інженерний лейтенант), підписали свої імена". Ця система нормативних актів, виданих і впроваджених японським урядом з метою примусити військовополонених і цивільних інтернованих під примусом дати присягу не тікати і не порушувати інших нормативних актів і наказів японського уряду, порушувала загальні закони і звичаї війни. Ця система була розроблена, запроваджена та підтримувалася як частина політики японського уряду, що ігнорувала та порушувала закони війни. [Ми оголошуємо перерву до пів на дев'яту ранку завтрашнього дня. (Після чого о 16:00 було оголошено перерву до п'ятниці, 12 листопада 1948 року, о 09:30). П'ятниця, 12 листопада 1948 року МІЖНАРОДНИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ТРИБУНАЛ ДЛЯ ДАЛЕКОГО СХОДУ Будівля суду Трибуналу Військового міністерства Токіо, Японія Засідання Трибуналу розпочалося після перерви о 09:30. СУДОВИЙ ПРИСТАВ: Зараз триває засідання Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу.] Присутні всі обвинувачені, окрім КАЯ, ШІРАТОРІ та УМЕЗУ, яких представляють адвокати. Хірург в'язниці Сугамо засвідчує, що вони хворі і не можуть бути присутніми на сьогоднішньому судовому засіданні. Довідки будуть записані та збережені. Я продовжую зачитувати рішення Трибуналу, ПРИЗНАЧЕННЯ НАДМІРНОГО ТА НЕЗАКОННОГО ПОКАРАННЯ У своїх інструкціях начальникам таборів для військовополонених і цивільних інтернованих ТОДЗЬО наказав цим чиновникам посилити контроль над своїми підлеглими і жорстко наглядати за в'язнями; він сказав: "Необхідно поставити їх під сувору дисципліну". Він 157 �повторив це звинувачення у своїх інструкціях командиру дивізії "Зенцудзі" 30 травня 1942 року, коли сказав "Військовополонені повинні бути підпорядковані суворій дисципліні, наскільки це не суперечить законам людяності. Необхідно подбати про те, щоб не бути одержимими помилковою ідеєю гуманізму або не піддаватися особистим почуттям до військовополонених, які можуть зрости за довгий час їхнього ув'язнення". Женевська конвенція про військовополонених 1929 року передбачала покарання військовополонених за правопорушення, скоєні під час перебування в полоні: "Забороняється будь-яке тілесне покарання, будь-яке ув'язнення в приміщеннях без денного світла і взагалі будь-яка форма жорстокості", а також "Забороняється також колективне покарання за індивідуальні дії". Передбачалися й інші важливі обмеження щодо покарань, які могли бути застосовані до військовополонених. Всі вони були покликані забезпечити гуманне поводження з полоненими. Одне з таких обмежень містилося в положенні Конвенції, яке стосувалося втеч і спроб втечі; це положення звучало так "Військовополонені, які втекли, але були затримані до того, як вони змогли приєднатися до своєї армії або покинути територію, зайняту армією, яка їх захопила, підлягають лише дисциплінарному покаранню. Після спроби або здійснення втечі товариші особи, що втекла, які допомагали їй у втечі, можуть понести лише дисциплінарне покарання з цього приводу. Арешт є найсуворішим сумарним покаранням, яке може бути застосоване до військовополоненого. Тривалість одного покарання не може перевищувати 30 діб". У зв'язку з цим дисциплінарне покарання і сумарне покарання використовувалися як синоніми. Також передбачалося, що "спроба втечі, навіть якщо вона не є першим правопорушенням, не розглядається як обтяжуюча обставина у випадку, якщо військовополонений повинен бути переданий до суду за звинуваченням або за злочин проти особи або майна, вчинений під час цієї спроби". Про те, що японці дійсно розуміли Конвенцію, свідчить їхнє заперечення у 1934 році проти її ратифікації. Вони заявили, що згідно з Конвенцією "військовополонені не можуть бути так суворо покарані, як японські солдати, і це вимагало б перегляду японського військового і військово-морського дисциплінарних кодексів, щоб поставити їх у рівні умови, а такий перегляд був би небажаним в інтересах дисципліни". Справжнє заперечення проти ратифікації Конвенції полягало в тому, що військові хотіли уникнути будь-яких явних зобов'язань, які б перешкоджали їхній політиці жорстокого поводження з військовополоненими. 158 �На початку Тихоокеанської війни і після того, як японський уряд дав обіцянку застосовувати положення Конвенції до військовополонених союзників і цивільних інтернованих, були прийняті розпорядження і постанови, що суперечили цій обіцянці. У 1943 році було опубліковано таке положення: "Якщо військовополонений винен в акті непокори, він підлягає ув'язненню або арешту; до нього можуть бути додані будь-які інші заходи, які вважатимуться необхідними з метою підтримання дисципліни". Згідно з цим положенням, застосовувалися тілесні покарання, а також тортури і масові страти. У всіх районах, де розташовувалися табори військовополонених і цивільних інтернованих, було звичайною практикою застосовувати тілесні покарання за найменшу провину або за відсутності провини. У найлегших формах це покарання полягало у побитті та штовханні жертви ногами. Якщо жертва втрачала свідомість, її часто приводили до тями за допомогою холодної води або інших засобів, щоб потім повторити процес. Тисячі людей загинули в результаті такого покарання. У деяких випадках смерть прискорювалася слабкістю через голод і хвороби. Іншими формами жорстоких покарань, які часто застосовувалися, були: виставляння жертви на спекотне тропічне сонце на довгі години без головного убору або іншого захисту; підвішування жертви за руки таким чином, що іноді руки виривалися з гнізд, зв'язуючи жертву так, щоб на неї нападали комахи; ув'язнення жертви в тісній клітці на кілька днів без їжі; ув'язнення жертви в підземній камері без їжі, світла і свіжого повітря протягом тижнів; примушування жертви стояти навколішках на гострих предметах в тісному положенні протягом тривалого періоду часу. Всупереч правилам війни, масові покарання часто застосовувалися як покарання за окремі дії, особливо коли японці не могли виявити злочинця. Звичайною формою масового покарання було примушення всіх членів групи прийняти вимушене положення, наприклад, сидячи зі складеними під тулубом ногами і руками на колінах долонею догори, або стоячи на колінах, і залишатися в такому положенні в денний час протягом декількох днів. Застосовувалися й інші форми масових покарань, наприклад, у таборі Havelock Road у Малайї, де в'язнів змушували бігати по колу без взуття по битому склу, підганяючи їх японськими солдатами, які били прикладами гвинтівок. 9 березня 1943 року було видано указ, який передбачав смертну кару, довічне ув'язнення або ув'язнення на десять і більше років за низку злочинів; особливістю цього указу було те, що у випадку кожного злочину він передбачав смертну кару або інше суворе покарання для так званого "лідера" будь-якої групової дії, що призвела до вчинення названого злочину, і таке ж покарання, або трохи менш суворе, для всіх інших, хто міг бути причетним до цього. Відповідно до цього наказу, масові покарання часто застосовувалися до груп військовополонених або цивільних 159 �інтернованих за те, що в кращому випадку становило не більше, ніж індивідуальний акт. Цей наказ також передбачав смертну кару для "військовополонених, які кидають виклик або не підкоряються наказам осіб, що здійснюють нагляд, охорону або конвоювання"; він також передбачав ув'язнення на п'ять років для "військовополонених, які приватно або публічно ображають осіб, що здійснюють нагляд, охорону або конвоювання". Це один із прикладів, яких можна навести безліч, коли японський уряд відступив від своїх зобов'язань щодо Женевської конвенції, змінивши своє законодавство щодо військовополонених. Під час Тихоокеанської війни, всупереч вже згаданому зобов'язанню, до японських правил поводження з військовополоненими були внесені зміни, які дозволяли карати в'язнявтікача так само, як і дезертира з японської армії. Указ від 9 березня 1943 року містив наступне положення: "Керівник групи осіб, які діяли спільно з метою втечі, підлягає або смертній карі, або каторжним роботам, або довічному ув'язненню, або ув'язненню на строк не менше десяти років. Інші особи, причетні до втечі, підлягають або смертній карі, або каторжним роботам, або довічному ув'язненню, або ув'язненню на строк не менше одного року". Це положення разом із підпискою про невиїзд, яку військовополонені змушені були давати, становили правила, що регулювали втечі, які застосовувалися в усіх таборах. Ці правила були прямим порушенням міжнародного права і, як ми щойно зазначили, суперечили Конвенції, яку Японія пообіцяла застосовувати. Згідно з цими правилами, смертна кара призначалася майже всім без винятку в'язням, які намагалися втекти або втекли і були спіймані. Також, згідно з цими правилами, ті товариші, які допомагали в'язню втекти, також були покарані, часто смертною карою. У деяких таборах в'язнів ділили на групи, і практикувалося вбивати всіх членів групи, якщо один з них намагався втекти або йому вдавалося втекти. У багатьох випадках не дотримувалися навіть формальностей судового процесу. Доведено, що смертна кара за спробу втечі застосовувалася в наступних таборах: Мукден у провінції Ляонін, Китай (липень 1943); Гонконг, Китай (липень 1943); Сінгапур, Малайзія (березень 1942); Мергуй, Бірма (1942); Таракан, Борнео (1942 і 1945); Понтіанак, Борнео (червень 1942); Банджермасін, Борнео (липень 1942); Самарінда, Борнео (січень 1945); Палембанг, Суматра (березень 1942); Джаті Нанггор, Ява (березень 1942); Бандунг, Ява (квітень 1942); Батавія, Ява (квітень 1942); Соекабоемі, Ява (травень 1942); Джогджакарта, Ява (травень 1942); Тджімахі, Ява (травень 1942); Макассар, Целебес (вересень 1942); Амбойна, Молуккські острови (листопад 1942) (квітень 1945); Осапа-Бесар, Голландський Тимор (лютий 1942); Кабанатуан, Філіппіни (червень 1942); Мотояма, Японія (листопад 1942); Фукуоке, Японія (травень 1944); Вейк (жовтень 1943); і Ранау, Борнео (серпень 1945). 160 �ПРИНИЖЕННЯ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ Японці дотримувалися політики підпорядкування союзних військовополонених до насильства, образ і публічного приниження, щоб переконати інші народи Азії у вищості японської раси. 4 березня 1942 року віце-міністр оборони КІМУРА отримав телеграму від начальника штабу корейської армії, командувачем якої був ІТАГАКІ, в якій йшлося: "Оскільки це було б дуже ефективно для зміцнення поваги і захоплення корейського народу Британією і Америкою, а також для зміцнення віри в перемогу: "Оскільки це було б дуже ефективно для зміцнення поваги і захоплення корейського народу Британією і Америкою, а також для утвердження в ньому твердої віри в перемогу, і оскільки генерал-губернатор і армія сильно бажають цього, ми хотіли б, щоб ви інтернували 1000 британських і 1000 американських військовополонених в Кореї. Ми хотіли б, щоб ви приділили цьому питанню особливу увагу". Генерал-губернатором Кореї в той час був Мінамі. 5 березня 1942 року Кімура відповів, що близько 1000 білих військовополонених мають бути відправлені до Фусану, Корея. 23 березня 1942 року ІТАГАКІ надіслав повідомлення військовому міністру ТОДЗЬО, інформуючи його про плани використання військовополонених у психологічних цілях; він сказав: "Наша мета - інтернувати білих військовополонених: "Наша мета шляхом інтернування американських і британських військовополонених у Кореї - змусити корейців позитивно усвідомити справжню міць нашої імперії, а також зробити внесок у психологічну пропагандистську роботу з метою викорінення будь-яких ідей поклоніння Європі та Америці, які все ще зберігаються у більшої частини населення Кореї". Далі ІТАГАКІ повідомив, що перший табір буде розташований у Сеулі, Корея, на покинутому складі шовкомотального заводу Івамури; його попередній план утримувати полонених у богословській школі у Фусані був відкинутий, коли КІМУРА заперечив, що ці будівлі надто гарні для військовополонених. Серед основних пунктів свого плану ІТАГАКІ зазначив, що військовополонені будуть використовуватися на різних роботах у головних містах Кореї, особливо там, де психологічні умови були несприятливими, для досягнення мети, викладеної на початку його послання; що обладнання таборів буде зведене до мінімуму, а інтернування, нагляд і охорона полонених будуть здійснюватися таким чином, щоб не залишати жодних сумнівів у досягненні мети, заради якої військовополонені були перевезені до Кореї. 2 квітня 1942 року начальник штабу армії на Формозі повідомив Бюро інформації про військовополонених, що він планує використовувати військовополонених не лише як 161 �робочу силу для збільшення виробництва для війни, але й "як матеріал для навчання і виховання". Таким чином був застосований план використання полонених з порушенням законів війни для прояпонської пропаганди. 6 травня 1942 року віце-міністр війни повідомив начальника штабу армії Формози, що "білі військовополонені будуть утримуватися послідовно в Кореї, на Формозі та в Маньчжурії". Він додав, що "з метою контролю і безпеки планується призначити спеціальні підрозділи, організовані з корейців і формозанців". Психологічний ефект мав бути досягнутий, якщо дозволити корейцям і формозанцям взяти участь у плані виставити військовополонених союзників на посміховисько і публічну цікавість! 16 травня 1942 року віце-міністр війни КІМУРА повідомив головнокомандувача армії Південної зони, штаб якої знаходився в Сінгапурі, що в період з травня по серпень білі військовополонені в Сінгапурі мають бути передані формосанській і корейській арміям. Білих військовополонених передали і відправили до Кореї. Близько 1 000 полонених, захоплених під час боїв у Малайї, прибули до Кореї і були пропроваджені вулицями Сеула, Фусана і Джинсена, де пройшли парадом перед 120 000 корейців і 57 000 японців. Ці в'язні раніше піддавалися недоїданню, жорстокому поводженню і нехтуванню, так що їхній фізичний стан викликав презирство у тих, хто їх бачив. Начальник штабу ІТАГАКІ, доповідаючи Кімурі про те, що він вважав великим успіхом цієї демонстрації японської переваги, процитував слова корейського очевидця, який зауважив: "Коли ми дивимося на їхні переломи, ми бачимо, що вони не витримують ніякої критики: "Коли ми дивимося на їхній кволий і нестійкий вигляд, не дивно, що вони програли японським військам"; він також процитував іншого корейського очевидця, який зауважив: "Я бачив молодих корейських солдатів, і це не дивно, що вони програли японським військам": "Коли я побачив молодих корейських солдатів, членів Імператорської армії, які охороняли полонених, я заплакав від радості!" Начальник штабу ІТАГАКІ завершив своє повідомлення зауваженням: "В цілому, здається, що ідея була дуже успішною в тому, щоб вибити з голів корейців будь-яке захоплення британцями і вбити в них розуміння ситуації". Навіть у Бірмі, в місті Мулмейн, дотримувалися цієї практики проведення парадів військовополонених. У лютому 1944 року 25 військовополонених союзників пройшли парадом вулицями цього міста. Вони були у виснаженому стані і були змушені нести оголошення бірманською мовою, в яких неправдиво стверджувалося, що вони були нещодавно захоплені в полон на Араканському фронті. Японський офіцер, який супроводжував парад, висміював їх і зневажав. 162 �СИСТЕМА Певні зміни, зроблені Японією після початку Тихоокеанської війни щодо застосування законів війни та управління військовополоненими та цивільними інтернованими, були лише номінальними; вони не забезпечили дотримання законів війни. Ставлення японського уряду до дотримання законів війни, продемонстроване під час війни в Китаї, не змінилося з початком Тихоокеанської війни. Відбулися певні зміни в урядових організаціях і методах судочинства, але не було зроблено жодних реальних зусиль для забезпечення дотримання законів і звичаїв війни. Насправді, як було показано в Положенні, що стосувалося спроб втечі, були внесені зміни, які наказували вчинення грубих порушень законів війни. Під час війни в Китаї японський уряд не створив спеціального агентства для управління військовополоненими та цивільними інтернованими, а також не було створено інформаційного бюро у справах військовополонених, як того вимагають Гаазька та Женевська конвенції. МУТО заявив, що "питання про те, чи будуть китайські полонені розглядатися як військовополонені чи ні, було досить проблематичним, і в 1938 році було остаточно вирішено, що оскільки китайський конфлікт був офіційно відомий як "інцидент", хоча насправді це була війна, то китайські полонені не будуть розглядатися як військовополонені". ТОДЗЬО сказав, що це правда; і що після початку військових дій у Тихоокеанській війні він вважав, що Японія зобов'язана дотримуватися Гаазької та Женевської конвенцій; і з цієї причини він спричинився до створення Інформаційного бюро у справах військовополонених. Цю заяву Тодзьо про те, що він вважав, що Японія зобов'язана дотримуватися Гаазької та Женевської конвенцій під час судового переслідування у Тихоокеанській війні, слід інтерпретувати у світлі його заяви, зробленої під час засідання Слідчого комітету Таємної ради 18 серпня 1943 року. Він тоді сказав: "Міжнародне право слід тлумачити з точки зору ведення війни відповідно до наших власних поглядів". Ця ідея стала основою, на якій була розроблена політика японського уряду щодо поводження з військовополоненими та цивільними інтернованими. ЯПОНІЯ ПОГОДИЛАСЯ ЗАСТОСОВУВАТИ ЖЕНЕВСЬКУ КОНВЕНЦІЮ 1929 РОКУ Державний секретар Сполучених Штатів 18 грудня 1941 року доручив американському представництву в Швейцарії звернутися до уряду Швейцарії з проханням проінформувати японський уряд про те, що уряд Сполучених Штатів має намір дотримуватися Женевської 163 �конвенції про військовополонених і Женевської конвенції про Червоний Хрест, які були підписані 27 липня 1929 року, що він також має намір поширювати і застосовувати положення Женевської конвенції про військовополонених до будь-яких цивільних ворожих іноземців, яких він може інтернувати, що він сподівається, що японський уряд застосовуватиме положення цих конвенцій на взаємній основі, як зазначено, і що уряд Сполучених Штатів був би вдячний за висловлення намірів японського уряду в цьому відношенні. Запит був переданий міністру закордонних справ Японії ТОДЗЬО 27 грудня 1941 року міністром у справах Швейцарії. Уряди Великої Британії та домініонів Канади, Австралії та Нової Зеландії також звернулися із запитом через аргентинського посла в Токіо 3 січня 1942 року. У цьому запиті ці уряди заявили, що вони дотримуватимуться умов Женевської конвенції про військовополонених 1929 року щодо Японії, і запитали, чи готовий японський уряд зробити аналогічну заяву. 5 січня 1942 року посол Аргентини вручив ще одну ноту від імені Великої Британії, Канади, Австралії та Нової Зеландії, запропонувавши, щоб при застосуванні статей 11 і 12 Конвенції щодо забезпечення в'язнів їжею та одягом обидві сторони брали до уваги національні та расові звичаї в'язнів. ТОГО відповів на американські та британські запити 29 січня 1942 року. Його нота до уряду Сполучених Штатів виглядає наступним чином: " Японія суворо дотримується Женевської конвенції від 27 липня 1929 року про Червоний Хрест, як сторона, що підписала цю Конвенцію. Імперський уряд ще не ратифікував Конвенцію про поводження з військовополоненими від 27 липня 1929 року. Тому він не зобов'язаний дотримуватися цієї Конвенції. Тим не менш, він буде застосовувати "muta s mutandis" положення цієї Конвенції до американських військовополонених, які перебувають під його владою". У ноті, адресованій урядам Великої Британії, Канади, Австралії та Нової Зеландії того ж дня, йшлося про наступне: "Імператорський уряд не ратифікував угоду про поводження з військовополоненими від 27 липня 1929 року, і тому він не буде пов'язаний жодною мірою згаданою угодою, але застосовуватиме "muta s mutandis" положення згаданої угоди до британських, канадських, австралійських і новозеландських військовополонених, які перебувають під контролем Японії, Імператорський уряд буде враховувати національні та расові звичаї і звичаї на взаємних умовах при постачанні одягу і провіанту військовополоненим". 164 �Такі ж запевнення були надані й іншим союзним державам. ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ З ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИМИ ЯК ПОЛІТИКА Японський уряд підписав і ратифікував Четверту Гаазьку конвенцію 1907 року про закони і звичаї сухопутної війни, яка передбачала гуманне поводження з військовополоненими і засуджувала віроломне і негуманне ведення війни. Причина неспроможності японського уряду ратифікувати і виконувати Женевську конвенцію про військовополонених, яку він підписав у Женеві в 1929 році, криється у фундаментальній підготовці японського солдата. Задовго до початку періоду, який охоплює Обвинувальний акт, японських юнаків навчали, що "найбільша честь - померти за Імператора", і ми бачимо, що Аракі повторює цю настанову у своїх промовах і пропагандистських кінофільмах. Крім того, їх навчали, що здаватися ворогові - це ганьба. Сукупний ефект цих двох настанов полягав у тому, щоб прищепити японському солдату дух презирства до солдатів союзників, які здалися в полон, що, всупереч правилам війни, проявлялося у жорстокому поводженні з полоненими. У цьому дусі вони не робили різниці між солдатом, який чесно і мужньо боровся до неминучої капітуляції, і солдатом, який здався без бою. Всі ворожі солдати, які здавалися в полон за будь-яких обставин, вважалися зганьбленими і мали право на життя лише за умови терпимості їхніх поневолювачів. Вважалося, що ратифікація і виконання Женевської конвенції 1929 року призведе до відмови від такого погляду на військо. Конвенція була підписана японськими повноважними представниками в Женеві в 1929 році; але коли в 1934 році Конвенція була винесена на ратифікацію, японська армія і флот виступили проти ратифікації; і на той час вони мали достатню політичну силу, щоб не допустити ратифікації. Вони наводили такі причини опору ратифікації, як те, що зобов'язання, накладені Конвенцією, були односторонніми, що Конвенція накладала на Японію новий і додатковий тягар, і що Японія нічого не виграє від ратифікації Конвенції, оскільки жоден японський солдат не здається в полон ворогу. У зв'язку з цим цікаво відзначити, що ТОГО, даючи вказівки начальникам таборів для військовополонених, сказав: "Ми маємо власну ідеологію поводження з військовополоненими: "В Японії ми маємо власну ідеологію щодо військовополонених, яка, 165 �природно, повинна зробити поводження з ними більш-менш відмінним від того, що існує в Європі та Америці". ТАБОРИ ДЛЯ ПОЛОНЕНИХ ТА ЇХ АДМІНІСТРАЦІЯ Табори для військовополонених були санкціоновані Імперськими розпорядженнями та положеннями, виданими Військовим міністерством 23 грудня 1941 року. Ці положення передбачали, що табори для військовополонених мали управлятися командувачем армії або командувачем гарнізону під загальним наглядом військового міністра, але, як ми вже зазначали, всі ці табори не були підпорядковані командувачам армій; у районах, що перебували під юрисдикцією Військово-морського флоту, табори управлялися офіцерами ВМФ відповідного рангу та повноважень. Табори для утримання цивільних інтернованих були санкціоновані положенням, виданим Військовим міністерством 7 листопада 1943 року. В інструкції зазначалося, що "коли командувач армії, під яким у цьому документі маються на увазі особи, прирівняні до командувача армії, інтернує на фронті ворожих громадян або нейтральних осіб, він зобов'язаний якомога швидше створити табір для інтернованих осіб. Командувач армії, який створює табір для інтернованих, керує ним". Були видані загальні положення про управління цивільними інтернованими, які суттєво не відрізнялися від положень про управління військовополоненими. Всі положення, що застосовувалися до військовополонених, були поширені на цивільних інтернованих, за винятком тих випадків, коли були видані спеціальні положення, що застосовувалися тільки до цивільних інтернованих. Ці положення також передбачали, що "Командувач армії, яка створила табір для інтернованих, здійснює управління ним". Наступні обвинувачені керували таборами для військовополонених як військові командири під час Тихоокеанської війни, а саме ДОХІХАРА як командувач Східного військового округу в Японії та командувач 7-ї армії в Сінгапурі; ХАТА як командувач усіх японських експедиційних сил у Китаї та командувач військових округів у Центральному та Західному Хонсю в Японії; ІТАГАКІ - командувач корейської армії та командувач 7-ї армії в Сінгапурі; КІМУРА командувач армії в Бірмі; МУТО - командувач японської армії на Північній Суматрі; САТО командувач армії у французькому Індокитаї; УМЕЗУ - командувач Квантунської армії в Маньчжурії. 166 �Положення передбачало, що "Командувач армії або начальник гарнізону може, коли це необхідно, делегувати своїх підлеглих для надання допомоги в управлінні табором для військовополонених або цивільних інтернованих. Особи, делеговані відповідно до цих положень, перебувають під наглядом і командуванням коменданта". Для управління таборами військовополонених і цивільних інтернованих у Токіо були відібрані і навчені спеціальні наглядачі або начальники; і після ретельного і детального інструктажу, який завершився особистим посланням прем'єр-міністра ТОГО, ці начальники таборів були відправлені з Японії в усі місця, де були розташовані табори військовополонених і цивільних інтернованих, щоб взяти на себе відповідальність за ці табори і керувати ними під командуванням командирів армії і флоту. Згідно з інструкціями, ці начальники таборів повинні були щомісяця подавати звіти до відділу управління військовополоненими в Бюро військових справ Військового міністерства. Ці звіти обговорювалися на щотижневих конференціях начальників бюро у Військовому міністерстві, на яких зазвичай були присутні військовий міністр і заступник військового міністра. Ці звіти були включені в статистику щодо високого рівня смертності в таборах через недоїдання та інші причини. ТОГО сказав, що цей пункт привертав його особливу увагу. Зведення щомісячних звітів від начальників таборів зберігалося в офісі Інформаційного бюро військовополонених, яке підпорядковувалося тому ж директору, що і Відділ у справах військовополонених. ВІЙСЬКОВО-МОРСЬКИЙ ФЛОТ БРАВ УЧАСТЬ У СИСТЕМІ Передбачалося, що військово-морські сили передадуть армії для утримання під вартою і управління всіх захоплених військовополонених і цивільних інтернованих, але в багатьох випадках це не було зроблено або було відкладено на тривалий час. Крім того, в деяких районах Військово-морські сили здійснювали юрисдикцію з управління окупованими територіями. Наприклад, ВМС окупували такі острови, як Борнео, Целебес, Молуккські острови, Тимор та інші острови на схід від лінії, що проходить через Балі. Він також окупував інші острови, такі як острів Вейк. На територіях, зайнятих ВМС, військовополоненими та цивільними інтернованими опікувався міністр ВМС, а забезпечення дотримання законів війни на цих територіях стало обов'язком ВМС, відповідно до вказівок Шімади та Оки. 167 �АДМІНІСТРУВАННЯ СИСТЕМИ В САМІЙ ЯПОНІ Військовополонені, утримувані в Японії, підпорядковувалися Військовому міністерству так само, як і в'язні в інших країнах, але вважається, що Міністерство внутрішніх справ відповідало за поліцію в Японії, а тому вважалося належним міністерством для управління всіма питаннями, пов'язаними з цивільними інтернованими в самій Японії. Слід зазначити, що ТОДЗЬО обіймав посаду міністра внутрішніх справ з 18 жовтня 1941 року по 17 лютого 1942 року і з 25 листопада 1942 року по 6 січня 1943 року. Тодзьо сказав, що "при Міністерстві внутрішніх справ існував окремий орган, який займався цивільними інтернованими, але я не знаю, як він називався". З метою оборони та військового управління Японія була поділена на вісім військових округів. Кожен військовий округ був окупований армією, командувач якої був також військовим адміністратором округу і відповідав за всі табори військовополонених у межах свого округу. Східний округ охоплював район Токіо-Йокогама і був окупований 12-ю армією. Дохіхара командував цією армією і керував округом з 1 травня 1943 року до 22 березня 1944 року, а потім з 25 серпня 1945 року до моменту капітуляції 2 вересня 1945 року. Військовий округ Чуґоку охоплював район Хіросіми та західний край острова Хонсю, а його гарнізон складався з Другого армійського корпусу. ХАТА командував цим корпусом з 7 квітня 1945 року до капітуляції 2 вересня 1945 року. АДМІНІСТРУВАННЯ СИСТЕМИ НА ФОРМОЗІ, В КОРЕЇ ТА НА САХАЛІНІ У заморських володіннях Японії, які не були театром військових дій, таких як Формоза, Корея і Сахалін, цивільні інтерновані перебували під управлінням Міністерства закордонних справ, але військовополонені в цих володіннях перебували під управлінням Військового міністерства так само, як і в'язні в інших місцях. Міністерство закордонних справ було створено імператорським указом від 10 червня 1929 року. Цей указ передбачав, що це міністерство має контролювати всі справи, пов'язані з офісом генерал-губернатора Кореї, офісом генерал-губернатора Формози, офісом Квантунської адміністрації та офісом адміністрації Південних морів. У зв'язку з масштабною реорганізацією японського уряду у воєнний час, у 1943 році це міністерство було ліквідовано, а його функції були розділені і передані Міністерству внутрішніх справ та Міністерству Великої Східної Азії. ТОДЗЬО був міністром закордонних справ з 18 жовтня 1941 року по 2 грудня 1941 року. 168 �АДМІНІСТРУВАННЯ СИСТЕМИ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ Міністерство Великої Східної Азії було створено імператорським указом від 1 листопада 1942 року. Згідно з цим указом, "Міністр у справах Великої Східної Азії керує виконанням різних політичних справ, за винятком суто дипломатичних справ, що стосуються Великої Східної Азії, яка тут і далі визначається як така, що не включає власне Японію, Корею, Формозу і Сахалін. Міністр у справах Великої Східної Азії керує справами Квантунського бюро та Урядової канцелярії Південних морів. При Міністерстві у справах Великої Східної Азії засновуються наступні чотири бюро: Бюро загальних справ, Бюро у справах Маньчжурії, Бюро у справах Китаю і Бюро у справах південних районів". Це міністерство було організоване для управління всіма територіями, які потрапили або могли потрапити під військову владу Японії, за винятком Кореї, Формози і Сахаліну. Указ також передбачав: "З метою розширення співпраці з армією і флотом, Міністерство у справах Великої Східної Азії веде справи, пов'язані з управлінням окупованими територіями в межах зони Великої Східної Азії". Першим міністром був Аокі, після якого 20 липня 1944 року це міністерство очолив Шігеміцу, який працював на цій посаді до 7 квітня 1945 року, після чого його змінив Тоґо, який обіймав цю посаду до 16 серпня 1945 року. ОБВИНУВАЧЕНІ, ЯКІ КЕРУВАЛИ СИСТЕМОЮ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ Умезу став головнокомандувачем Квантунської армії 7 вересня 1939 року і перебував на цій посаді до 18 липня 1944 року. Він був фактичним правителем Маньчжурії і безпосередньо відповідав за поводження з військовополоненими та цивільними інтернованими в Маньчжурії. ХАТА був головнокомандувачем японських експедиційних сил у Китаї з 1 березня 1941 року по 22 листопада 1944 року. 11 березня 1943 року КІМУРА подав у відставку з посади заступника військового міністра; 30 серпня 1944 року він був призначений головнокомандувачем японської армії в Бірмі і перебував на цій посаді до самої капітуляції. Під час служби в Бірмі він втілював у життя політику, яку допомагав розробляти під час перебування на посаді віце-міністра оборони. Спочатку він створив свою штаб-квартиру в Рангуні. У цей час у цьому районі відбувалися звірства в Хсіпау, заповідному лісі Моксоквін, Хензада, кладовищі Онгун, Тхарраваді та в'язниці Кемпейтай в Рангуні. У квітні 1945 року Кімура переніс свою штаб-квартиру до Мулмейн. Після цього звірства 169 �відбувалися в Нульмейні або поблизу нього. Все населення Калагона, села за 10 миль від штаб-квартири Кімури, було вбито 7 липня 1945 року за наказом його польових офіцерів. Масові вбивства відбулися в Мулмейні після прибуття Кімури; Кемпейтай стали більш нелюдськими у своєму ставленні до бірманців, а інтернованих у таборі Тавой морили голодом і били. З 20 березня по 12 квітня 1942 року МУТО здійснив інспекційну поїздку до південних регіонів; він відвідав Формозу, Сайгон, Бангкок, Рангун, Сінгапур, Палембанг, Яву, Манілу та інші місця. Він повернувся до Токіо і 20 квітня 1942 року був призначений командиром Імператорської гвардійської дивізії, яка дислокувалася на Північній Суматрі. Він був японським військовим командувачем на Північній Суматрі зі штаб-квартирою в Медані до 12 жовтня 1944 року, коли його перевели на Філіппінські острови. Під час перебування на цій посаді він втілював у життя політику, яку відстоював на посаді начальника Бюро військових справ Військового міністерства в Токіо. На окупованій його військами території Північної Суматри були скоєні одні з найганебніших звірств війни. Військовополонених і цивільних інтернованих морили голодом, нехтували ними, катували, вбивали та іншим чином жорстоко поводилися з ними, а цивільне населення піддавалося масовим вбивствам. Закони війни ігнорувалися. МУТО ще більше продемонстрував свою зневагу до законів війни, коли 12 жовтня 1944 року був призначений начальником штабу 14-ї японської армії на Філіппінських островах під командуванням генерала Ямасіти. У ніч на 20 жовтня 1944 року МУТО прибув до форту Мак-Кінлі на Філіппінах, щоб перебрати на себе обов'язки начальника штабу генерала Ямасіти. Він обіймав цю посаду до капітуляції Японії у вересні 1945 року. Під час його перебування на посаді начальника штабу війська під командуванням Ямасіти та МУТО вчинили масові вбивства, тортури та інші звірства проти цивільного населення Філіппін, включаючи масові вбивства в Бантангасі та масові вбивства та інші звірства в Манілі. Вони мали ті ж самі риси і відбувалися за зразком, встановленим вісьмома роками раніше в Нанкіні, коли МУТО був членом штабу МАТСУЛ. У цей період військовополонених і цивільних інтернованих морили голодом, катували і вбивали. ДОХІХАРА командував 7-ю окружною армією в Сінгапурі з 22 березня 1944 року, поки 7 квітня 1945 року його не змінив ІТАГАКІ, який став генеральним інспектором військової освіти. Під час його командування з військовополоненими поводилися як зі звичайними злочинцями, їх морили голодом, катували та піддавали іншим видам жорстокого поводження. Після того, як ІТАГАКІ прийняв командування 7-ю армією в Сінгапурі, стан військовополонених, що перебували під юрисдикцією цієї армії, не покращився. Протягом 170 �червня і липня 1945 року, поки він командував, щонайменше 17 військовослужбовців авіації союзників були витягнуті з камер у в'язниці Оутрам Роуд і вбиті. ПРОТЕСТИ СОЮЗНИКІВ Офіційні та неофіційні протести і попередження щодо порушень законів війни, подані союзними державами і державою-покровителькою під час Тихоокеанської війни, були проігноровані; або ж у відповідь на них заперечувалося вчинення правопорушень, або ж надавалися неправдиві пояснення. Процедура, якої дотримувалися в Токіо, була описана нам наступним чином: Офіційні протести союзних держав і держави-покровительки регулярно надходили до Міністерства закордонних справ. Потім МЗС розсилало копії цих протестів до відповідних міністерств і відомств японського уряду. Усі протести з питань, що належали до юрисдикції Військового міністерства та Інформаційного бюро у справах військовополонених, спочатку надсилалися до Секретаріату Військового міністерства. Секретаріат переадресовував протести до Секції військових справ Бюро військових справ. З 30 вересня 1939 року по 20 квітня 1942 року начальником цього бюро був МУТО. Сато очолював цю секцію з 15 липня 1938 року, доки не змінив МУТО на посаді керівника Бюро військових справ у 1942 році. Сато обіймав посаду керівника Бюро з військових справ до 14 грудня 1944 року. Відділ військових справ обговорив протести з різними відділами Бюро військових справ, такими як відділ управління військовополоненими або відділ інформації про військовополонених. Потім протест розглядався і обговорювався на щотижневих нарадах керівників бюро військового міністерства, на яких зазвичай були присутні військовий міністр і заступник військового міністра. На цих засіданнях вирішувалося, чи буде дана відповідь на протест, а також характер цієї відповіді. Директор Відділу у справах військовополонених, який також був директором Інформаційного бюро у справах військовополонених, брав участь у цих обговореннях і отримував накази з важливих питань безпосередньо від військового міністра та заступника міністра; він передавав копії протестів і відповідей на них до Інформаційного бюро у справах військовополонених для підшивки в справу. Така практика існувала навіть тоді, коли копії протестів були адресовані військовому міністру або Інформаційному бюро у справах військовополонених. На додаток до офіційних протестів, радіостанції союзників регулярно транслювали радіопередачі, в яких детально розповідали про звірства та інші порушення законів війни, скоєні японськими збройними силами, і попереджали японський уряд про те, що він буде 171 �нести відповідальність за ці правопорушення. Ці радіопередачі відстежувалися Міністерством закордонних справ Японії і розповсюджувалися серед усіх зацікавлених міністерств, відомств і посадових осіб. Лорд-хранитель таємної печатки КІДО записав у своєму щоденнику 19 березня 1942 року наступне: "Імператорський міністр внутрішніх справ прийшов до мене в офіс і розповів про виступ Ідена в парламенті щодо звірств наших солдатів у Гонконзі, і ми обмінялися думками". Офіційні протести були надто численними, щоб їх можна було детально описати. Загалом можна сказати, що ці протести стосувалися порушень законів і звичаїв війни, про які ми вже згадували, а також багатьох інших. У кожному випадку були наведені конкретні і детальні факти, які дозволили провести повноцінне розслідування. Те ж саме можна сказати і про протести та попередження, передані по радіо. Ми згадаємо тут, лише для ілюстрації, деякі з цих протестів і попереджень. Ще 14 лютого 1942 року уряд Сполучених Штатів передав через уряд Швейцарії ноту, в якій зазначалося, що він отримав повідомлення про те, що японська влада в окупованих районах Філіппін піддає американське цивільне населення надзвичайно жорсткому і суворому режиму, пов'язаному зі знущаннями і приниженнями, і що американський уряд бажає отримати запевнення в тому, що було вжито негайних заходів для виправлення ситуації і забезпечення поміркованого поводження з американцями на Філіппінах, подібного до того, яке застосовується до японських підданих на територіях Сполучених Штатів. Міністр закордонних справ ТОДЗЬО відповів 24 лютого 1942 року, що "умови, які застосовуються японською владою до американських громадян на Філіппінах, є більш сприятливими, ніж передбачено Женевською конвенцією 1929 року". Це твердження було неправдивим. Він заперечував, що американські громадяни зазнають несприятливого ставлення, і заявив, що "побоювання американського уряду ґрунтуються на невідомих джерелах і не наводять точних фактів, а отже, не мають підстав". 12 грудня 1942 року уряд Сполучених Штатів виступив з черговим офіційним протестом. Він заявив, що йому стало відомо про грубе жорстоке поводження з американським цивільним населенням і військовополоненими в порушення зобов'язання японського уряду застосовувати положення Женевської конвенції про військовополонених 1929 року до американських військовополонених і, в тій мірі, в якій вони можуть бути застосовані, до цивільних інтернованих. Сполучені Штати заявили, що очевидно, що Японія не виконала своїх зобов'язань і що деякі японські офіцери та установи порушили принципи цієї конвенції не лише через жорстоке поводження, але й через те, що не забезпечили цих американських 172 �громадян найнеобхіднішим для життя. Сполучені Штати заявили рішучий протест і заявили, що вони очікують, що це нелюдське і нецивілізоване поводження з американськими військовополоненими та цивільними інтернованими стане предметом негайного розслідування, що вони очікують, що винні будуть негайно притягнуті до дисциплінарної відповідальності, і що вони очікують гарантій того, що жорстоке поводження з військовополоненими та цивільними інтернованими буде припинене. Були наведені конкретні випадки з датами та іншими фактами на підтримку цього протесту. На цей протест не було жодної відповіді до 28 травня 1943 року, коли міністр закордонних справ Шігеміцу відповів, що проводиться розслідування і що він повідомить "у належний час", коли стануть відомі результати розслідування. Тим часом, 5 квітня 1943 року Сполучені Штати подали ще один протест проти жорстокого поводження з льотчиками Дулітла. Уряд Сполучених Штатів попередив: "Американський уряд також урочисто попереджає японський уряд, що за американських військовополонених або за будь-які інші акти злочинного варварства, вчинені щодо американських військовополонених в порушення законів війни, прийнятих і практикованих цивілізованими націями, оскільки військові операції, які зараз тривають, наближаються до свого невблаганного і неминучого завершення, американський уряд накладе на офіцерів японського уряду, відповідальних за такі нецивілізовані і нелюдські дії, покарання, якого вони заслуговують". Велика кількість конкретних протестів була подана Сполученими Штатами міністру закордонних справ Шігеміцу до того, як 24 квітня 1944 року була отримана остаточна відповідь на протест Сполучених Штатів, поданий 12 грудня 1942 року. У цій відповіді він повідомив, що розслідування, про яке він згадував у своїй ноті від 28 травня 1943 року, було завершено, і що він має звіт про нього. Він звинуватив уряд Сполучених Штатів у "спотворенні та перебільшенні фактів" і відхилив протест; він докладно виклав факти, які, як він стверджував, були виявлені в результаті так званого розслідування. Сполучені Штати відповіли на це звинувачення 1 березня 1945 року нотою такого змісту: "Уряд Сполучених Штатів не може прийняти заяву японського уряду, яка ставить під сумнів його правдивість. Протест уряду Сполучених Штатів щодо поводження японської влади з американськими громадянами в Японії та на окупованій Японією території ґрунтується на документальних свідченнях, які не можуть бути спростовані японським урядом у такий довільний спосіб. Заяви, що містяться у відповіді японського уряду від 24 квітня 1944 року, настільки далекі від фактів, відомих уряду Сполучених Штатів, що він може лише зробити висновок, що японський уряд дозволив ввести себе в оману сфабрикованими повідомленнями місцевих 173 �чиновників і не провів незалежного розслідування питань, які були опротестовані в ноті уряду Сполучених Штатів від 12 грудня 1942 року. Тому уряд Сполучених Штатів вважає відповідь незадовільною і продовжуватиме вимагати від японського уряду відповідальності". Британські протести були розглянуті так само, як і протести уряду Сполучених Штатів. Ілюстрацією можуть слугувати протести та відповідь щодо поводження з військовополоненими у Рангунській в'язниці. 8 липня 1942 року британський уряд направив протест міністру закордонних справ ТОДЗЬО, в якому йшлося про те, що в токійській газеті "Japan Times and Adver ser" з'явилася фотографія, на якій британські військовополонені прибирають вулиці Рангуна під захопленими поглядами громадськості. Протест відновився 1 серпня 1942 року. 15 вересня 1942 року британський уряд знову висловив протест через те, що в'язням Рангунської в'язниці не вистачало пайків, що їх змушували спати на голій підлозі в'язниці і що у них конфісковували взуття. ТОДЗЬО виконував обов'язки міністра закордонних справ з 1 вересня 1942 року по 17 вересня 1942 року; і під час перебування на цій посаді отримав ноту, що привертала його увагу до вищезгаданих протестів. 9 лютого 1943 року міністр закордонних справ Тані, який замінив ТОДЗЬО на посаді міністра закордонних справ, відповів: "Компетентні органи після проведення повного розслідування заявили, що факти, викладені у згаданих листах, ніколи не мали місця". Протести британського уряду проти поводження з британськими військовополоненими в Бірмі та Сіамі отримали аналогічну реакцію. Британський уряд протестував 4 липня 1944 року в ноті, переданій Шігеміцу, що з листівок, надрукованих японською владою, він дізнався, що близько двадцяти тисяч британських військовополонених були переведені в околиці Мулмейн без попередження. У відповідь на протест проти несприятливих умов і жорстокого поводження, яким піддавалися ці полонені, 26 серпня 1944 року ШІГЕМІЦУ відповів, що "більшість британських і союзних військовополонених, які перебували в Бірмі 4 липня 1944 року, були в'язнями, які були прикріплені до таборів в Таїланді і Малайї і були тимчасово переведені до Бірми". Шігеміцу відповів 3 жовтня 1944 року на подальші протести британського уряду щодо стану здоров'я в'язнів, які працювали в Бірмі та Сіамі. У цій відповіді він сказав: "Імператорський уряд, проявляючи велику пильність щодо здоров'я та гігієни військовополонених, вживає додаткових заходів, таких як щомісячний медичний огляд кожного табору військовополонених, щоб хвороби можна було лікувати на першій стадії". 174 �Потім він детально описав медичну допомогу, яку, як він стверджував, надавали в'язням на Бірмансько-Сіамській залізниці. Викладені факти були абсолютно неправдивими, оскільки в'язні не отримували медичної допомоги і тисячами помирали від бері-бері, холери, малярії та інших тропічних хвороб. Правдиві факти стали відомі, коли 12 вересня 1944 року "Ракуйо Мару" був торпедований і потоплений у Південно-Китайському морі. На борту цього японського корабля-в'язниці без розпізнавальних знаків перебувало 1300 військовополонених. Японці підібрали японців, що вижили, але свідомо залишили в'язнів напризволяще. Приблизно 100 австралійців і британців, які вижили, пізніше були врятовані і доставлені в Австралію і Великобританію. Від цих в'язнів стало відомо, що на початку 1942 року всіх військовополонених у Сінгапурі та на Яві перевезли до Бірми та Таїланду для роботи над проектом Бірмансько-Сіамської залізниці. Ми вже описували умови, в яких вони подорожували, і жахливі умови під час будівництва залізниці. Про факти, отримані від цих врятованих в'язнів, Шігеміцу було повідомлено в ноті британського уряду від 4 грудня 1944 року, що поновила британські протести. Змушений нарешті відповісти, ТОДЗЬО, який змінив Шігеміцу на посаді міністра закордонних справ, зробив запізнілу відповідь на ці протести 15 травня 1945 року. Він висловив жаль, що ситуація склалася таким чином, що "узгоджені зусилля всіх санітарних служб японських військ не можуть запобігти поширенню захворювань травної системи тощо". Він заперечив звірства, скоєні японськими військами в Бірмі, а щодо протесту проти параду британських військовополонених у Мулмейні, про який ми вже згадували, дав традиційну японську відповідь, що цього "ніколи не було". На додаток до зневаги, яку продемонстрували ці офіційні протести, були повністю проігноровані численні протести і попередження, передані по радіо, хоча вони регулярно записувалися в японському Міністерстві закордонних справ і поширювалися в різних міністерствах. 24 січня 1944 року репортаж уряду Сполучених Штатів Америки з подробицями та результатами Батанського маршу транслювався через мережу Британської телерадіомовної корпорації і був записаний в Міністерстві закордонних справ Японії. Знову ж таки, 29 січня 1944 року радіостанція KWID у Сан-Франциско, Каліфорнія, передала заяву секретаря Білого дому Стівена Ерлі про те, що японці не дозволять уряду Сполучених Штатів надсилати їжу і припаси американським і філіппінським в'язням. Ерлі сказав: "Настав час оприлюднити фактичні повідомлення, які були ретельно розслідувані і перевірені, тому що ми не можемо очікувати подальшої допомоги нашим ув'язненим, які зараз перебувають в руках японців". Ця передача була записана в Міністерстві закордонних справ Японії, а 29 січня 1944 року KWID знову транслювала заяви державного секретаря Сполучених Штатів Корделла Халла та міністра закордонних справ Великої Британії Ентоні Ідена. Говорячи про 175 �поводження з військовополоненими, які перебували в японських руках, пан Халл заявив: "Згідно з повідомленнями про жорстокість і нелюдськість, необхідно було б викликати представників усіх демонів, наявних де б то не було, і об'єднати їхню зловісність з усім кривавим, щоб описати поведінку тих, хто чинив ці немислимі звірства над американцями і філіппінцями". Рішучість цього формулювання була повністю виправдана доказами, наданими Трибуналу. Пан Іден заявив перед Палатою громад, що британські протести потонули в незадовільних результатах з боку Японії. Він сказав, що японці порушують не тільки міжнародне право, але й усі людські, гідні цивілізовані норми поведінки. Він попередив японський уряд, що з часом їхні військові звірства під час війни не будуть забуті. Пан Халл завершив свою заяву зауваженням, що уряд Сполучених Штатів збирає всі можливі факти щодо японського поводження з військовополоненими і що він має намір домагатися повного покарання відповідальної японської влади. Генеральний штаб генерала Макартура 22 жовтня 1944 року надіслав попередження японському командувачу 7-ї армії в Сінгапурі, який мав юрисдикцію над Філіппінськими островами, а також над значною частиною Тихоокеанського регіону. Генерал Макартур попередив, що він негайно притягне вороже керівництво до відповідальності за будь-яке неналежне поводження з військовополоненими та цивільними інтернованими. Він сказав, що хоча американці і філіппінці, які здалися в полон на Філіппінах, вірили, що з ними будуть поводитися з гідністю, честю і захистом, на які військовополонені мають право за законами війни, були отримані неспростовні докази приниження і навіть жорстокості, яким вони піддавалися, порушуючи найсвятіший кодекс військової честі. Всі ці передачі були записані в Міністерстві закордонних справ Японії і отримали широке розповсюдження серед японських міністерств. [Зараз ми оголошуємо перерву до пів на другу. (Після цього об 11:00 було оголошено перерву). Засідання Трибуналу розпочалося після перерви о 13:30. СУДОВИЙ ПРИСТАВ: Зараз триває засідання Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу. ГОЛОВУЮЧИЙ: Я продовжую зачитувати рішення Трибуналу.] 176 �ЧАСТИНА В - РОЗДІЛ IX ВИСНОВКИ ЗА ПУНКТАМИ ОБВИНУВАЛЬНОГО АКТУ У пункті I обвинувального висновку стверджується, що всі обвинувачені разом з іншими особами брали участь у розробці або виконанні спільного плану або змови. Стверджується, що метою цього спільного плану було забезпечення Японією військового, військово-морського, політичного та економічного панування у Східній Азії, Тихому та Індійському океанах, а також над усіма країнами та островами, що знаходяться в них або межують з ними, і з цією метою Японія повинна була, самостійно або в поєднанні з іншими країнами, що мають подібні цілі, вести війну або агресивні війни проти будь-якої країни або країн, які могли б протистояти цій меті. Безсумнівно, існують заяви деяких з тих, хто нібито брав участь у змові, які збігаються з наведеною вище грандіозною заявою, але, на нашу думку, не доведено, що вони були чимось більшим, ніж деклараціями про прагнення окремих осіб. Так, наприклад, ми не думаємо, що змовники коли-небудь серйозно вирішили спробувати забезпечити собі панування в Північній і Південній Америці. Оскільки бажання змовників викристалізувалися в конкретний спільний план, ми вважаємо, що територія, на якій, за їхнім рішенням, повинна була панувати Японія, обмежувалася Східною Азією, західною і південно-західною частинами Тихого та Індійського океанів, а також деякими островами в цих океанах. Відповідно, ми розглядатимемо пункт обвинувачення І так, ніби обвинувачення обмежувалося вищезгаданим об'єктом. Насамперед розглянемо, чи була доведена змова з вищезазначеним об'єктом. Ще до 1928 року ОКАВА, один з перших обвинувачених, якого було звільнено з цього процесу через його нинішній психічний стан, публічно виступав за те, щоб Японія розширила свою територію на Азійському континенті, погрожуючи або, в разі необхідності, застосовуючи військову силу. Він також виступав за те, щоб Японія прагнула домінувати у Східному Сибіру та на островах Південного моря. Він передбачав, що курс, який він відстоював, повинен призвести до війни між Сходом і Заходом, в якій Японія стане чемпіоном Сходу. У просуванні цього плану його заохочував і допомагав японський генеральний штаб. Мета цього плану, як зазначалося, була по суті метою змови, як ми її визначили. У нашому огляді фактів ми звернули увагу на багато подальших заяв змовників 177 �щодо мети змови. Вони не відрізняються в жодному суттєвому відношенні від цієї ранньої заяви ОКАВИ. Вже коли Танака був прем'єр-міністром, з 1927 по 1929 рік, партія військових, разом з ОКАВОЮ та іншими цивільними прихильниками, виступала за політику ОКАВИ, що Японія повинна розширюватися за рахунок застосування сили. Змова почала діяти. Вона існувала аж до поразки Японії у 1945 році. Коли Танака був прем'єр-міністром, першочерговим питанням було, чи повинна Японія намагатися розширити свій вплив на континенті, починаючи з Маньчжурії, шляхом мирного проникнення, як того бажав Танака і члени його кабінету, чи ця експансія повинна бути досягнута шляхом застосування сили, якщо це буде необхідно, як за це виступали змовники. Важливо було, щоб змовники мали підтримку і контроль з боку нації. Це стало початком тривалої боротьби між змовниками, які виступали за досягнення своєї мети силою, і тими політиками, а згодом і бюрократами, які виступали за розширення Японії мирними засобами або, принаймні, за більш стриманий вибір випадків, коли слід було б застосувати силу. Ця боротьба завершилася тим, що змовники отримали контроль над органами державної влади Японії, підготували і спрямували свідомість і матеріальні ресурси нації на агресивні війни, спрямовані на досягнення мети змови. Для подолання опозиції змовники використовували методи, які були абсолютно неконституційними, а часом і зовсім безжальними. Пропаганда і переконання привернули багатьох на їхній бік, але військові дії за кордоном без санкції кабінету міністрів або всупереч його вето, вбивства лідерів опозиції, змови з метою повалення силою зброї кабінетів, які відмовлялися співпрацювати з ними, і навіть військове повстання, яке захопило столицю і спробувало повалити уряд, були частиною тактики, завдяки якій змовники врешті-решт прийшли до домінування в японській політиці. Коли вони відчували себе достатньо сильними, щоб подолати опозицію всередині країни, а пізніше, коли вони нарешті подолали всю цю опозицію, змовники здійснювали послідовно атаки, необхідні для досягнення своєї кінцевої мети - домінування Японії на Далекому Сході. У 1931 році вони розпочали загарбницьку війну проти Китаю і завоювали Маньчжурію та Чехоль. До 1934 року вони почали проникати в Північний Китай, виставляючи там гарнізони і створюючи маріонеткові уряди, покликані служити їхнім цілям. Починаючи з 1937 року, вони продовжували свою агресивну війну проти Китаю в широких масштабах, захопивши і окупувавши більшу частину країни, створивши маріонеткові уряди за вищезгаданою моделлю і експлуатуючи економіку і природні ресурси Китаю для забезпечення японських військових і цивільних потреб. 178 �Тим часом вони вже давно планували і готували агресивну (загарбницьку) війну, яку пропонували розпочати проти СРСР. Намір полягав у тому, щоб захопити східні території цієї країни за сприятливої нагоди. Вони також давно усвідомлювали, що їхня експлуатація Східної Азії та їхні плани щодо островів у західній та південно-західній частині Тихого океану призведуть до конфлікту зі Сполученими Штатами Америки, Великою Британією, Францією та Нідерландами, які захищатимуть свої інтереси та території, що опинилися під загрозою. Вони планували і готувалися до війни і проти цих країн. Змовники уклали союз Японії з Німеччиною та Італією, чия політика була такою ж агресивною, як і їхня власна, і чиєї підтримки вони бажали як у дипломатичній, так і у військовій сферах, оскільки їхні агресивні дії в Китаї накликали на Японію осуд Ліги Націй і залишили її без друзів у світових радах. Планований напад на СРСР час від часу відкладався з різних причин, серед яких (1) заклопотаність Японії війною в Китаї, яка поглинала несподівано великі військові ресурси, і (2) укладення Німеччиною пакту про ненапад з СРСР у 1939 році, який на певний час звільнив СРСР від загрози нападу на його західні кордони, що могло б дозволити зосередити свої сили на захисті східних кордонів країни. У 1940 році Німеччина досягла великих військових успіхів на європейському континенті. На той час Великобританія, Франція та Нідерланди були безсилі забезпечити адекватний захист своїх інтересів і територій на Далекому Сході. Військові приготування Сполучених Штатів перебували на початковій стадії. Змовникам здавалося, що більш сприятливої нагоди для реалізації тієї частини їхньої мети, яка передбачала панування Японії над ПівденноЗахідною Азією та островами в західній і південно-західній частинах Тихого та Індійського океанів, більше не буде. Після тривалих переговорів зі Сполученими Штатами Америки, в ході яких вони не погодились на відмову від значної частини здобутків, захоплених ними в результаті агресивної війни проти Китаю, 7 грудня 1941 року змовники розпочали агресивну війну проти Сполучених Штатів і Британської Співдружності. Вони вже видали накази, в яких оголосили, що з 00.00 годин 7 грудня 1941 року між Японією та Нідерландами існує воєнний стан. Раніше вони забезпечили собі плацдарм для нападу на Філіппіни, Малайю та Нідерландську Ост-Індію, ввівши свої війська у Французький Індокитай під загрозою військових дій, якщо їм буде відмовлено у цьому плацдармі. Усвідомлюючи існування воєнного стану і зіткнувшись з неминучою загрозою вторгнення на свої далекосхідні 179 �території, яке змовники давно планували і тепер збиралися здійснити, Нідерланди в цілях самооборони оголосили війну Японії. Ці далекосяжні плани ведення загарбницьких війн, тривала і складна підготовка та ведення цих загарбницьких війн не були справою рук однієї людини. Це була робота багатьох лідерів, які діяли за спільним планом для досягнення спільної мети. Ця спільна мета - забезпечити панування Японії шляхом підготовки та ведення загарбницьких війн була злочинною метою. Дійсно, немає більш тяжких злочинів, ніж змова з метою ведення агресивної війни або саме ведення агресивної війни, оскільки змова загрожує безпеці народів світу, а ведення війни порушує її. Ймовірним результатом такої змови і неминучим наслідком її здійснення є смерть і страждання незліченної кількості людей. Трибунал не вважає за необхідне розглядати питання про те, чи існувала змова з метою розв'язання війни всупереч договорам, угодам і запевненням, зазначеним у документі , що додається до пункту I. Змова з метою ведення агресивної війни вже була злочинною у найвищому ступені. Трибунал вважає, що існування злочинної змови з метою розв'язання агресивної війни, як це стверджується в пункті I, з урахуванням вже згаданого обмеження щодо об'єкта, було доведено. Питання, чи брали участь підсудні або хтось із них у цій змові, буде розглядатися під час розгляду окремих справ. Змова існувала, а її виконання розтягнулося на довгі роки. Не всі змовники були її учасниками на початку, а деякі з тих, хто був учасником, перестали брати активну участь у її виконанні ще до її завершення. Всі ті, хто в будь-який час був учасником злочинної змови або хто в будь-який час з достовірним знанням брав участь у її виконанні, є винними в обвинуваченні, що міститься в пункті I. З огляду на наш висновок щодо пункту 1, немає необхідності розглядати пункти 2 і 3, які обвинувачують у формулюванні або виконанні змови з більш обмеженими цілями, ніж ті, які ми визнали доведеними за пунктом 1, або пункт 4, який обвинувачує в тій самій змові, що і пункт 1, але з більшою конкретизацією. Пункт 5 обвинувачує у змові, яка була ширшою за обсягом і мала ще більш грандіозні цілі, ніж та, що інкримінується у пункті I. Ми вважаємо, що хоча деякі учасники змови явно хотіли 180 �досягти цих грандіозних цілей, тим не менш, немає достатніх доказів для того, щоб зробити висновок, що змова, інкримінована у пункті 5, була доведена. З причин, викладених у попередній частині цього рішення, ми не вважаємо за потрібне робити будь-які висновки щодо пунктів 6-26 та 37-53. Таким чином, залишаються лише пункти 27-36, 54 і 55, щодо яких ми зараз надаємо свої висновки. Пункти з 27 по 36 звинувачують у веденні агресивних війн і війн з порушенням міжнародного права, договорів, угод і запевнень проти країн, зазначених у цих пунктах. У викладі фактів, який ми щойно завершили, ми з'ясували, що агресивні війни велися проти всіх цих країн, за винятком Співдружності Філіппін (пункт 30) та Королівства Таїланд (пункт 34). Що стосується Філіппін, то, як ми вже зазначали вище, Співдружність Філіппін під час війни не була повністю суверенною державою і, з точки зору міжнародних відносин, входила до складу Сполучених Штатів Америки. Ми також заявили, що не підлягає сумніву той факт, що на Філіппінах велася агресивна війна, але заради технічної точності ми розглядаємо агресивну війну на Філіппінах як частину агресивної війни, що велася проти Сполучених Штатів Америки. Пункт 28 обвинувачує у веденні агресивної війни проти Китайської Народної Республіки протягом меншого періоду часу, ніж той, що міститься у пункті 27. Оскільки ми вважаємо, що більш повне звинувачення, що міститься в пункті 27, було доведено, ми не будемо робити жодних заяв щодо пункту 28. Оскільки факт агресивних воєн доведено, немає необхідності розглядати питання про те, чи були вони також війнами, які іншим чином порушували міжнародне право або договори, угоди та запевнення. Отже, Трибунал вважає, що доведено, що агресивні війни велися, як це стверджується в пунктах 27, 29, 31, 32, 33, 35 і 36. Пункт 54 обвинувачує у відданні наказів, санкціонуванні та дозволі на вчинення воєнних злочинів. Пункт 55 обвинувачує у невжитті належних заходів для забезпечення дотримання та запобігання порушенням конвенцій і законів війни щодо військовополонених та цивільних інтернованих осіб. Ми вважаємо, що були випадки, коли злочини за обома цими пунктами були доведені. 181 �Враховуючи вищевикладені висновки, ми пропонуємо розглянути звинувачення, висунуті проти окремих підсудних, лише за наступними пунктами: 1, 27, 29, 31, 32, 33, 35, 36, 54 і 55. ЧАСТИНА C - РОЗДІЛ X ВИРОКИ Тепер Трибунал приступить до винесення вироку у справі кожного з обвинувачених. Стаття 17 Хартії вимагає, щоб у рішенні були наведені мотиви, на яких воно ґрунтується. Ці причини викладені у викладі фактів та висновках, зачитування яких щойно завершилося. У ньому Трибунал детально дослідив діяльність кожного з обвинувачених у зв'язку з питаннями, що розглядалися. Таким чином, Трибунал не пропонує у вироках, які зараз будуть зачитані, повторювати багато конкретних висновків, на яких ґрунтуються вироки. Він у загальних рисах обґрунтує свої висновки щодо кожного обвинуваченого, причому такі загальні міркування ґрунтуються на конкретних заявах і висновках, викладених у викладі фактів, про які вже йшлося у заяві. АРАКІ Садао Підсудний Аракі Садао звинувачується за пунктом 1 у змові з метою ведення агресивних воєн і воєн, що порушують міжнародне право, договори, угоди і запевнення. Він також звинувачується за пунктами 27, 29, 31, 32, 33, 35 і 36 у веденні таких воєн. За пунктами 54 і 55 йому інкримінується відповідальність за воєнні злочини, скоєні в Китаї. У всі часи він був військовим офіцером високого рангу. У 1927 році він став генерал-лейтенантом, а в 1933 році - генералом. Упродовж усього часу він займав чільне місце в ієрархії армії. Він був енергійним прихильником армійської політики політичного домінування всередині країни та військової агресії за кордоном. Він був фактично і був визнаний одним з видатних лідерів цього армійського руху. Будучи членом різних урядів, він просував політику армії, спрямовану на підготовку до загарбницьких війн, стимулюючи войовничий дух японської молоді, мобілізуючи матеріальні ресурси Японії на війну, а також шляхом промов і контролю над пресою підбурюючи і готуючи японський народ до війни. Як на політичній посаді, так і поза нею, він допомагав формулювати і був активним прихильником політики військової партії, спрямованої на збагачення Японії за рахунок її сусідів. Він як схвалював, 182 �так і активно підтримував політику японської армії в Маньчжурії та Джехолі, спрямовану на політичне відокремлення цієї території від Китаю, створення підконтрольного Японії уряду та передачу її економіки під домінування Японії. Трибунал визнав його одним з керівників змови, викладеної в пункті 1, і визнав його винним за цим пунктом. Аракі обійняв посаду військового міністра в грудні 1931 року після початку агресивної війни проти Китайської Республіки в Маньчжурії. Він залишався на посаді військового міністра до січня 1934 року. Протягом усього цього періоду він брав активну участь у розробці та проведенні військово-політичної політики в Маньчжурії та Чехолі. Він всіляко підтримував послідовні військові кроки, спрямовані на окупацію цієї частини територій Китаю. З травня 1938 року по серпень 1939 року Аракі був міністром освіти, на цій посаді він схвалював і брав участь у військових операціях в інших частинах Китаю. Ми встановили, що війна в Китаї, починаючи з 1931 року, була агресивною війною, і ми вважаємо, що цей обвинувачений брав участь у веденні цієї війни. Відповідно, ми визнаємо його винним за пунктом 27. Немає жодних доказів того, що він брав активну участь у бойових діях. Він брав участь у війнах, згаданих у пунктах 29, 31, 32, 33, 35 і 36, за всіма з яких ми вважаємо його невинним. Що стосується воєнних злочинів, то немає жодних доказів його відповідальності за такі злочини, і ми вважаємо його невинним за пунктами 54 і 55. ДОХІХАРА Кендзі Кендзі Дохіхара, який перебуває під арештом, звинувачується за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 33, 35, 36, 54 і 55. На початку періоду, що розглядається, ДОХІХАРА був полковником японської армії, а до квітня 1941 року отримав звання генерала. До початку Маньчжурської справи він перебував у Китаї близько вісімнадцяти років, і в армії його вважали фахівцем з Китаю. Він брав безпосередню участь в ініціюванні та розвитку загарбницької війни, розв'язаної проти Китаю в Маньчжурії, і в подальшому створенні держави Маньчжоу-Го, де домінувала Японія. Оскільки агресивна політика японської військової партії проводилася і в інших районах Китаю, ДОХІХАРА брав активну участь у її розвитку шляхом політичних інтриг, погроз силою та її застосування. 183 �Дохіхара діяв у тісному зв'язку з іншими лідерами військової фракції у розробці, підготовці та реалізації їхніх планів з приведення Східної та Південно-Східної Азії під японське панування. Коли його спеціальні знання про Китай і здатність до інтриг більше не були потрібні, він був призначений на посаду генерал-офіцера на місцях для досягнення цілей, заради яких він вступив у змову. Він брав участь у веденні агресивної війни не тільки проти Китаю, але і проти СРСР, а також проти тих країн, проти яких Японія також вела агресивну війну з 1941 по 1945 рік, за винятком Французької Республіки. Що стосується воєн, які Японія вела проти СРСР у 1938 та 1939 роках, то Дохіхара був генерал-лейтенантом у Генеральному штабі, який керував бойовими діями на озері Хасан. Під Номонханом частини армії, якою він командував, брали участь у цих боях. Що стосується ведення війни проти Французької Республіки (пункт 33), то рішення про ведення цієї війни було прийнято Вищою радою з керівництва війною в лютому 1945 року. Обвинувачений не був стороною цього рішення, і докази не підтверджують, що він брав участь у веденні цієї війни. Ми вважаємо його винним у змові з метою ведення агресивної війни за пунктом 1 та у веденні агресивної війни за пунктами 27, 29, 31, 32, 35 і 36. Він не є винним за пунктом 33. Дохіхара командував 7-ю армією з квітня 1944 року по квітень 1945 року. До складу цієї армії входили Малайя, Суматра, Ява і деякий час Борнео. Свідчення про ступінь його відповідальності за захист військовополонених у зоні свого командування від вбивств і тортур суперечливі. Принаймні, він відповідав за постачання їм їжі та медикаментів. Докази свідчать про те, що з ними жорстоко поводилися щодо цих поставок. В'язнів морили голодом, а смертність від недоїдання та аліментарно-дефіцитних захворювань була жахливою. Ці умови стосувалися лише військовополонених і не поширювалися на їхніх загарбників. На захист наводилися аргументи, що погіршення військової позиції Японії в цих районах і розрив комунікацій унеможливили краще постачання полонених. Свідчення показують, що їжа і медикаменти були доступні, і їх можна було б використати для полегшення жахливих умов утримання в'язнів. Ці запаси були утримані згідно з політикою, за яку відповідав ДОХІХАРА. З огляду на ці фактичні обставини, злочин ДОХІХАРИ підпадає скоріше під параграф 54, ніж під параграф 55. Відповідно, він визнаний винним за пунктом 54, а за пунктом 55 ми не робимо жодних висновків. 184 �ХАШИМОТО Кінґоро Хашимото звинувачується за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 54 і 55. Він був офіцером армії і рано приєднався до змови. Згодом він сприяв досягненню її цілей усіма доступними йому засобами. Ніхто з учасників змови не дотримувався більш крайніх поглядів, ніж він; ніхто не був більш відвертим у висловлюванні цих поглядів. На початку він виступав за розширення Японії шляхом захоплення Маньчжурії силою зброї. Згодом він виступав за застосування сили проти всіх сусідів Японії для досягнення цілей змовників. Він був палким прихильником військової диктатури. Він ненавидів політичні партії, які відігравали певну роль в уряді Японії, і не виступав проти загарбницьких планів, які змовники мали намір здійснити. Він був керівником багатьох заходів, за допомогою яких змовники зрештою придушили опозицію демократичних елементів в Японії і встановили контроль над урядом. Без цього контролю їхні агресивні плани були б неможливими. Так, наприклад, він був одним з керівників змов у березні та жовтні 1931 року, які мали на меті повалити існуючий кабінет і встановити на його місці кабінет, який би підтримував змовників. Він також був учасником змови у травні 1932 року, метою і результатом якої було вбивство прем'єр-міністра Інукаї, який відстоював демократію і виступав проти політики змовників. Його публікації та діяльність товариств, які він заснував або підтримував, були значною мірою присвячені знищенню демократії та встановленню форми правління, більш сприятливої для використання війни для досягнення експансії Японії. Він відіграв певну роль у плануванні Мукденського інциденту, щоб дати армії привід для захоплення Маньчжурії. Він взяв на себе частину відповідальності за захоплення Маньчжурії та вихід Японії з Ліги Націй. Після перших років своєї діяльності він брав участь у здійсненні змови переважно як пропагандист. Він був плідним публіцистом і сприяв успіху змови, розпалюючи апетит японського народу до володінь сусідів Японії, підбурюючи японську громадську думку до війни за ці володіння, виступаючи на захист союзу з Німеччиною та Італією, які були схильні до подібних схем експансії, за денонсацію договорів, якими Японія зобов'язалася утримуватися від загарбницьких планів, що були метою змови, і займався палкою підтримкою агітації за значне збільшення озброєння Японії, щоб вона могла забезпечити ці цілі силою або погрозою сили. Він був головним у формуванні змови і зробив значний внесок у її здійснення. 185 �Що стосується пункту 27, то, спочатку спланувавши захоплення Маньчжурії силою зброї, він згодом взяв певну участь у плануванні Мукденського інциденту, щоб він міг послужити приводом для захоплення Маньчжурії. Усвідомлюючи, що війна проти Китаю була агресивною, і будучи одним з тих, хто змовився розв'язати цю війну, він зробив усе, що було в його силах, щоб забезпечити її успіх. Певний час він був фактично польовим командиром. Таким чином, він вів агресивну війну проти Китаю, як це передбачено пунктом 27. Немає жодних доказів, які б безпосередньо пов'язували Хашимото з будь-яким із злочинів, інкримінованих йому за пунктами 29, 31, 32, 54 і 55. Трибунал вважає його невинним за цими пунктами. Трибунал визнав Хашимото винним за пунктами 1 і 27. ХАТА Шунроко ХАТА звинувачується за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 35, 36, 54 і 55. Після формування кабінету Абе в серпні 1939 року ХАТА обійняв посаду військового міністра, яку він безперервно обіймав до липня 1940 року, коли кабінет впав. Хоча ХАТА обіймав цю посаду менше року, він зробив значний внесок у розробку та реалізацію агресивних планів. Як військовий міністр він мав значний вплив на політику уряду. Війна в Китаї велася з новою силою, в Нанкіні було створено уряд Ван Чін Вея, розроблялися плани контролю над французьким Індокитаєм і велися переговори з Нідерландами з питань, що стосувалися Нідерландської Ост-Індії. ХАТА виступав за японське панування у Східній Азії та регіонах на південь від неї. Для досягнення цієї мети він, наприклад, схвалив скасування політичних партій, які мали бути замінені Асоціацією сприяння імператорському правлінню, а також у співпраці та після консультацій з іншими вищими військовими чинами прискорив падіння кабінету, тим самим звільнивши місце для повного союзу з Німеччиною та встановлення фактично тоталітарної держави в Японії. Згодом, з березня 1941 року, як головнокомандувач експедиційними військами в Китаї, він продовжував вести війну в цій країні до листопада 1944 року. Він продовжував вести війну проти Китаю та західних держав на посаді генерального інспектора військової освіти - однієї з найвищих військових посад в японській армії. 186 �Коли відбувалися бойові дії біля озера Хасан, ХАТА перебував у Центральному Китаї, а під час інциденту в Номонхані він був ад'ютантом імператора, ставши військовим міністром трохи більше ніж за тиждень до завершення цього інциденту. Трибунал вважає, що ХАТА не брав участі у веденні жодної з цих воєн. Воєнні злочини У 1938 році, а потім у 1941-1944 роках, коли ХАТА командував експедиційними військами в Китаї, найтяжчі міжнародні злочини (звірства) з боку військ, що перебували під його командуванням, були широкомасштабними і відбувались протягом тривалого періоду часу. Або ХАТА знав про це і не вжив жодних заходів, щоб запобігти цьому, або йому було байдуже, і він не потурбувався про те, щоб дізнатися, чи виконуються накази про гуманне поводження з військовополоненими і цивільними особами. В обох випадках він порушив свої обов'язки, як це передбачено статтею 55. Трибунал визнає ХАТА винним за пунктами 1, 27, 29, 31. 32 і 55. Він не є винним за пунктами 35, 36 і 54. ХІРАНУМА Кіічіро Хіранума звинувачується за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 33, 35, 36, 54 і 55. Він став учасником змови якщо не на початку, то невдовзі після неї. Він був членом і з 1936 року президентом Таємної ради до 1939 року, коли став прем'єр-міністром; пізніше він послідовно обіймав посади міністра без портфеля і міністра внутрішніх справ у другому і третьому кабінетах Коное. У період, коли він був членом Таємної ради, він підтримував різні заходи, що виносилися на розгляд цього органу, які передбачали реалізацію агресивних планів мілітаристів. Як прем'єр-міністр і як міністр він продовжував підтримувати ці плани. З 17 жовтня 1941 року по 19 квітня 1945 року обвинувачений був одним з вищих державних діячів. На нараді вищих державних діячів, що відбулася 29 листопада 1941 року з метою консультування імператора з питання миру або війни із західними державами, обвинувачений погодився з думкою, що війна неминуча, і порадив зміцнювати громадську думку проти можливості тривалої війни. На нараді вищих державних діячів, що відбулася 5 квітня 1945 року, обвинувачений рішуче виступив проти будь-яких натяків на мир і висловився за те, що Японія повинна боротися до 187 �кінця. У всі часи, охоплені обвинувальним висновком, ХІРАНУМА був не лише прихильником політики домінування Японії у Східній Азії та Південних морях із застосуванням сили, коли це було необхідно, але й одним з керівників змови та активним учасником просування цієї політики. Здійснюючи цю політику, він воював проти Китаю, Сполучених Штатів Америки, Британської Співдружності Націй, Нідерландів, а в 1939 році проти СРСР. Трибунал визнає обвинуваченого ХІРАНУМУ винним за пунктами 1, 27, 29, 31, 32 і 36. Немає жодних доказів, які б безпосередньо пов'язували його зі злочинами, інкримінованими йому за пунктами 33, 35, 54 і 55. Тому ми вважаємо його невинним за цими пунктами. ХІРОТА Кокі Хірота звинувачується за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 33, 35, 54 і 55. Хірота був міністром закордонних справ з 1933 року до березня 1936 року, коли він став прем'єр-міністром. Після падіння його кабінету в лютому 1937 року протягом чотирьох місяців він не обіймав жодної державної посади. Він знову був міністром закордонних справ у першому кабінеті Коное до травня 1938 року. З цього часу його зв'язок з державними справами обмежувався тим, що він час від часу відвідував засідання вищих державних діячів (дзюсін) для надання порад щодо призначення прем'єр-міністрів та інших важливих питань, що розглядалися. З 1933 по 1938 рік, коли Хірота обіймав ці високі посади, японські завоювання в Маньчжурії були закріплені і перетворені на користь Японії, а політичне та економічне життя Північного Китаю "спрямовувалося" з метою відокремити його від решти Китаю в рамках підготовки до домінування Японії в політичному та економічному житті Китаю. У 1936 році його кабінет сформулював і прийняв національну політику експансії у Східній Азії та південних районах. Ця далекосяжна політика врешті-решт призвела до війни між Японією та західними державами у 1941 році. Також у 1936 році японська агресивна політика щодо СРСР була підтверджена і поглиблена, що призвело до підписання Антикомінтернівського пакту. Починаючи з 7 липня 1937 року, коли війна в Китаї була відновлена, протягом усього часу перебування Хіроти на посаді, військові операції в Китаї отримували повну підтримку 188 �кабінету міністрів. На початку 1938 року також було з'ясовано справжню політику щодо Китаю і докладено всіх зусиль, щоб підкорити Китай, скасувати Китайський національний уряд і замінити його урядом, в якому домінувала б Японія. На початку 1938 року було прийнято план і законодавство про мобілізацію робочої сили, промислового потенціалу та природних ресурсів. Цей план з невеликими змінами по суті став основою, на якій протягом наступних років здійснювалася підготовка до продовження війни в Китаї і до ведення подальших агресивних воєн. Всі ці плани і дії були повністю відомі і підтримувалися ХІРОТА. Таким чином, під час свого перебування на посаді ХІРОТА, очевидно, дуже здібна людина і сильний лідер, іноді був ініціатором, а іноді - прихильником агресивних планів, прийнятих і реалізованих військовими і різними кабінетами міністрів. Від його імені адвокат в останньому слові закликав Трибунал врахувати послідовну позицію Хіроти, який виступав за мир і мирні або дипломатичні переговори щодо вирішення спірних питань. Це правда, що Хірота, вірний своїй дипломатичній освіті, послідовно виступав за те, щоб спочатку намагатися врегулювати суперечки дипломатичними каналами. Однак цілком очевидно, що при цьому він ніколи не був готовий пожертвувати будь-якими здобутками або очікуваними здобутками, які були досягнуті або очікуються за рахунок сусідів Японії і послідовно погоджувався на застосування сили, якщо дипломатичні переговори не принесуть результатів у виконанні японських вимог. Тому Трибунал не може прийняти як виправдання цього обвинуваченого захист, запропонований з цього приводу. Таким чином, Трибунал дійшов висновку, що принаймні з 1933 року ХІРОТА брав участь у спільному плані або змові з метою ведення агресивних воєн. Як міністр закордонних справ він також брав участь у веденні війни проти Китаю. Що стосується пунктів 29, 31 і 32, то позиція і поради ХІРОТИ як одного з вищих державних діячів у 1941 році цілком узгоджуються з тим, що він виступав проти початку воєнних дій проти західних держав. Після 1938 року він не обіймав жодних державних посад і не відігравав жодної ролі у веденні воєн, про які йдеться у цих пунктах. Трибунал вважає, що надані докази не доводять його провину за цими пунктами. Що стосується пунктів 33 і 35, то немає жодних доказів участі або підтримки ХІРОТА у військових операціях на озері Хасан або у Французькому Індокитаї в 1945 році. 189 �Що стосується воєнних злочинів, то немає жодних доказів того, що ХІРОТА віддавав накази, санкціонував або дозволяв вчинення злочинів, про які йдеться у пункті 54. Що стосується пункту 55, то єдиний доказ, який пов'язує його з цими злочинами, стосується звірств у Нанкіні в грудні 1937 року та січні і лютому 1938 року. Як міністр закордонних справ, він отримав повідомлення про ці звірства одразу після вступу японських військ до Нанкіна. За свідченнями міністерства оборони, цим повідомленням було надано довіру, і питання було передано на розгляд військового міністерства. Військове міністерство отримало запевнення, що звірства будуть припинені. Після того, як ці запевнення були надані, повідомлення про звірства продовжували надходити щонайменше протягом місяця. Трибунал вважає, що ХІРОТА не виконав своїх обов'язків, не наполягаючи перед Кабінетом міністрів на негайному вжитті заходів для припинення звірств, якщо не було вжито жодних інших доступних йому заходів для досягнення такого ж результату. Він задовольнився запевненнями, які, як йому було відомо, не виконувалися, в той час як сотні вбивств, знущань над жінками та інших звірств відбувалися щодня. Його бездіяльність дорівнює злочинній недбалості. Трибунал визнає Хіроту винним за пунктами 1, 27 і 55. Він не є винним за пунктами 29, 31, 32, 33, 35 і 54. ХОШИНО Наокі ХОШИНО звинувачується за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 33, 35, 54 і 55. До того, як обвинувачений Хошино поїхав до Маньчжурії в 1932 році, він працював у японському Міністерстві фінансів. Уряд Японії відправив його до Маньчжурії на посаду високопосадовця Міністерства фінансів Маньчжурії та Бюро загальних справ Маньчжурії. До 1936 року він став заступником керівника Міністерства фінансів Маньчжурії та начальником відділу загальних справ Ради з національних справ Маньчжурії. На цих посадах він мав значний вплив на економіку Маньчжурії і сприяв домінуванню Японії в комерційному та промисловому розвитку цієї країни. Він діяв у тісній співпраці з командувачем Квантунської армії, фактичним правителем Маньчжурії. По суті, якщо не за назвою, він був функціонером, чия економічна політика була спрямована на те, щоб змусити ресурси Маньчжоу-Го служити воєнним цілям Японії. Хоча номінально він був службовцем уряду Маньчжоу-Го і був ним протягом восьми років, у 1940 році його відкликали до Японії, де він став міністром без портфеля і головою Ради 190 �планування. На цій посаді він очолював спеціальні заходи, які вживалися для підготовки Японії до продовження агресивної війни, що велася в Китаї, а також до загарбницьких воєн, які планувалися проти інших країн, що мали володіння в Східній Азії. З квітня 1941 року, коли він залишив кабінет, його офіційні функції у зв'язку з підготовкою до війни були скорочені, але не повністю припинені. Після приходу обвинуваченого ТОДЗЬО на посаду прем'єр-міністра в жовтні 1941 року Хошіно став головним секретарем кабінету міністрів, а невдовзі - радником Ради планування. З цього часу він був тісно пов'язаний з усіма приготуваннями до агресивної війни, яка вже була визначена і незабаром мала розпочатися проти країн, на які Японія напала в грудні 1941 року. Протягом усього періоду з 1932 по 1941 рік він був активним учасником змови, про яку йдеться в пункті 1 обвинувального висновку, і, відповідно, визнаний винним за цим пунктом. Він не тільки вступив у змову з метою ведення агресивної війни, але й, займаючи різні офіційні посади, брав безпосередню участь у веденні агресивної війни, як зазначено в пунктах 27, 29, 31 і 32, за всіма з яких він також визнаний винним. Не було доведено, що він брав участь у війнах, які йому інкримінують за пунктами 33 і 35, і за цими пунктами він визнаний невинним. Немає жодних доказів, які б пов'язували його зі злочинами, інкримінованими йому за пунктами 54 і 55, і в них він також визнаний невинним. ІТАГАКІ Сейшіро Обвинуваченому висунуто звинувачення за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 33, 35, 36, 54 і 55 . У 1931 році ІТАГАКІ, на той час полковник штабу Квантунської армії, приєднався до змови, безпосередньою метою якої було захоплення Японією Маньчжурії силою зброї. Він розпалював агітацію на підтримку цієї мети: допоміг сфабрикувати так званий "Мукденський інцидент" як привід для воєнних дій: придушив кілька спроб запобігти цим воєнним діям: санкціонував і керував цими воєнними діями. Потім він відіграв головну роль в інтригах, які сприяли фіктивному руху за незалежність Маньчжурії і призвели до створення маріонеткової держави Маньчжоу-Го. 191 �У грудні 1934 року став заступником начальника штабу Квантунської армії і після цього брав активну участь у створенні маріонеткових режимів у Внутрішній Монголії та Північному Китаї. Він прагнув поширити японську військову окупацію на Зовнішню Монголію, щоб створити загрозу для територій СРСР. Він був одним з авторів фрази "антикомунізм", яка слугувала приводом для японської агресії в Північному Китаї. У липні 1937 року був відправлений з Японії до Китаю, де брав участь у бойових діях як командир дивізії. Виступав за розширення зони агресії в Китаї. У травні 1938 року став військовим міністром у кабінеті Коное. Під його керівництвом були посилені та розширені напади на Китай. Він був учасником важливих міністерських конференцій, які вирішили спробувати знищити національний уряд Китаю і встановити замість нього маріонетковий режим. Потім він був значною мірою відповідальний за попередні домовленості, які призвели до встановлення маріонеткового режиму Ван Чінвея. Брав участь у домовленостях щодо експлуатації окупованих районів Китаю на користь Японії. Як військовий міністр у кабінеті ХІРАНУМА він знову відповідав за ведення війни проти Китаю та розширення японських озброєнь. В уряді він був рішучим прихильником необмеженого військового союзу між Японією, Німеччиною та Італією. На посаді військового міністра він намагався хитрістю отримати згоду імператора на застосування сили проти СРСР на озері Хасен. Згодом на конференції п'яти міністрів він отримав повноваження на застосування такої сили. Під час боїв на Номонхані він все ще був військовим міністром. Він був рішучим прихильником проголошення Японією так званого "Нового порядку" у Східній Азії та Південних морях. Він усвідомлював, що спроба встановити "Новий порядок" має призвести до війни з СРСР, Францією та Великою Британією, які захищатимуть свої володіння в цих регіонах. З вересня 1939 по липень 1941 року він вів війну проти Китаю на посаді начальника штабу Китайської експедиційної армії. З липня 1941 року по квітень 1945 року був головнокомандувачем армії в Кореї. З квітня 1945 року до дня капітуляції командував 7-ю армією зі штабом у Сінгапурі. Підпорядковані йому армії захищали Яву, Суматру, Малайю, Андаманські та Нікобарські острови і Борнео. 192 �Вступивши в змову з метою розв'язання агресивних війн проти Китаю, Сполучених Штатів Америки, Британської Співдружності, Нідерландів та СРСР, він брав активну і важливу участь у веденні цих війн, які, як він знав, були загарбницькими/агресивними війнами. Трибунал визнав ІТАГАКІ винним за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 35 і 36, і не визнав його винним за пунктом 33. Воєнні злочини Територія, якою командував ІТАГАКІ з квітня 1945 року до моменту капітуляції, включала Яву, Суматру, Малайю, Андаманські та Нікобарські острови, а також Борнео. Багато тисяч військовополонених та інтернованих утримувалися в таборах на цих територіях протягом вищезгаданого періоду. Згідно з наведеними ним свідченнями, ці табори, за винятком табору в Сінгапурі, не перебували під його безпосереднім керівництвом, але він відповідав за постачання до них продуктів харчування, медикаментів та лікарняних закладів. У цей період умови утримання в таборах були невимовно поганими. Постачання їжі, медикаментів та лікарняних закладів було вкрай недостатнім. Аліментарні хвороби поширювалися повсюдно, в результаті чого щодня помирало багато людей. Ті, хто дожив до дати капітуляції, перебували в жалюгідному стані. Коли ми відвідали табори після капітуляції, серед охоронців таких умов не було. Ітаґакі виправдовує таке жорстоке поводження з полоненими та інтернованими тим, що напади союзників на японське судноплавство дуже ускладнили транспортування припасів у ці райони і що він робив усе можливе з тими запасами, які у нього були. Після капітуляції, однак, армія Ітаґакі надала таборам у Сінгапурі, Борнео, Яві та на Суматрі продовольство та медикаменти. Пояснення, висунуте як доказ і аргумент на користь ІТАГАКІ, полягає в тому, що японці очікували тривалої війни і зберігали запаси. Це дорівнює твердженню, що ІТАГАКІ був виправданий за обставин, що склалися, у поводженні з полоненими та інтернованими з грубою нелюдськістю. Трибунал без вагань відхилив аргументи захисту. Якщо ІТАГАКІ, будучи відповідальним за постачання багатьох тисяч полонених та інтернованих, виявився не в змозі утримувати їх у майбутньому, його обов'язком за законами війни було розподілити ті запаси, які він мав, а тим часом повідомити своє начальство про те, що необхідно домовитися, за необхідності з союзниками, про підтримку полонених та інтернованих у майбутньому. Через прийняту ним політику він несе відповідальність за смерть або страждання тисяч людей, належне утримання яких було його обов'язком. 193 �Трибунал визнає ІТАГАКІ винним за пунктом 54. Як і у випадку з ДОХІХАРОЮ, Трибунал не зробив жодного висновку за пунктом 55. КАЯ Окінорі Обвинувачений Кая звинувачується за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 54 і 55. Кая був цивільною особою. У 1936 році він був призначений радником Бюро у справах Маньчжурії, а в лютому 1937 року став віце-міністром фінансів. У червні 1937 року був призначений міністром фінансів у першому кабінеті Коное, який обіймав цю посаду до травня 1938 року. У липні 1938 року став радником міністра фінансів. У липні 1939 року був призначений членом Комітету з розвитку Азії, а в серпні того ж року - президентом Північнокитайської компанії розвитку, на цій посаді він залишався до жовтня 1941 року, коли став міністром фінансів в уряді ТОДЗЬО. Він пішов у відставку з посади міністра фінансів у лютому 1944 року, але знову став радником міністерства фінансів. На цих посадах він брав участь у формулюванні агресивної політики Японії та у фінансовій, економічній і промисловій підготовці Японії до здійснення цієї політики. Протягом цього періоду, особливо на посаді міністра фінансів у перших кабінетах Коное і ТОДЗЬО, а також на посаді президента Північнокитайської компанії розвитку, він брав активну участь у підготовці та веденні агресивних воєн у Китаї та проти західних держав. Він був активним учасником змови, передбаченої пунктом 1, і визнаний винним за цим пунктом. На різних посадах, які він обіймав, КАЯ брав головну участь у веденні агресивних воєн, як стверджується в пунктах 27, 29, 31 і 32 обвинувального акту. Таким чином, він визнаний винним за цими пунктами. Докази не розкривають відповідальності Кайя за воєнні злочини, і, відповідно, він визнаний невинним за пунктами 54 і 55. КІДО Коічі Обвинувачений КІДО Коічі звинувачується за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 33, 35, 36, 54 і 55. 194 �З 1930 по 1936 рік Кідо був членом імператорського двору на посаді головного секретаря лорда-хранителя таємної печатки. У цей період він усвідомлював справжню природу військово-політичних авантюр у Маньчжурії. Однак у цей час він не був пов'язаний зі змовою, яку організували військові та їхні прихильники. У 1937 році КІДО увійшов до першого кабінету Коное як міністр освіти і деякий час був міністром соціального забезпечення. Після приходу ХІРАНУМИ на посаду прем'єр-міністра у 1939 році КІДО залишався членом кабінету до серпня 1939 року з портфелем міністра внутрішніх справ. У цей період з 1937 по 1939 рік КІДО прийняв погляди змовників і повністю присвятив себе їхній політиці. Війна в Китаї вступила в свою другу фазу. КІДО ревно вів цю війну, навіть чинячи опір спробам Генерального штабу скоротити війну шляхом укладення угоди з Китаєм. Він мав намір досягти повного військового і політичного домінування над Китаєм. Таким чином КІДО не тільки підтримав плани, на посаді міністра освіти він доклав зусиль до розвитку сильного войовничого духу в Японії. З серпня 1939 року по червень 1940 року, коли він став лордом-хранителем таємної печатки, КІДО активно співпрацював з Коное у розробці плану заміни існуючих політичних партій єдиною партією, президентом якої мав стати Коное, а віце-президентом - КІДО. Очікувалося, що ця однопартійна система дасть Японії тоталітарну систему і таким чином усуне політичний опір планам змовників. Як лорд-хранитель таємної печатки КІДО перебував у особливо вигідному становищі для просування змови. Його головним обов'язком було консультувати Імператора. Він був у тісному зв'язку з політичними подіями і перебував у близьких політичних і особистих стосунках з найбільш зацікавленими особами. Його посада була дуже впливовою. Він використовував цей вплив не лише у відносинах з імператором, але й у політичних інтригах, щоб сприяти досягненню цілей змови. Він поділяв ці цілі, які передбачали панування над Китаєм і всією Східною Азією, а також територіями на південь від нього. На початку війни проти західних держав КІДО демонстрував певну нерішучість, оскільки у військово-морському флоті існували сумніви щодо повного успіху. Навіть у цьому стані боязкості КІДО був рішуче налаштований на агресивну війну проти Китаю і, хоч і з меншою впевненістю, але все ж таки планував війну проти Великої Британії та Нідерландів, а в разі потреби і проти Сполучених Штатів Америки. Коли сумніви ВМС були подолані, сумніви Кідо, здається, також розвіялися. Він відновив свою діяльність, спрямовану на досягнення 195 �всіх цілей змови. Він значною мірою сприяв отриманню посади прем'єр-міністра для ТОДЗЬО, який до цього часу був рішучим прихильником негайної війни із західними державами. Іншими способами він використовував свою посаду на підтримку такої війни або навмисно утримувався від дій, які могли б їй запобігти. Він утримувався від порад Імператору зайняти будь-яку позицію проти війни як в останній момент, так і раніше, коли це могло б бути більш ефективним. Обвинувачення не надало жодних доказів, які б вказували на провину КІДО у війнах, згаданих у пунктах 33, 35 і 36. Що стосується воєнних злочинів, то КІДО був членом Кабінету міністрів, коли були скоєні звірства в Нанкіні. Доказів недостатньо, щоб покласти на нього відповідальність за нездатність їм запобігти. Під час війни проти західних держав у 1941 році і після неї позиція КІДО була такою, що він не може нести відповідальність за скоєні звірства. КІДО визнаний винним за пунктами 1, 27, 29, 31 і 32, і невинним за пунктами 33, 35, 36, 54 і 55. КІМУРА Хейтаро Кімуру обвинувачують за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 54 і 55. КІМУРА, армійський офіцер, протягом більшої частини періоду, що розглядається, займався адміністративною роботою у Військовому міністерстві, що завершилося його призначенням на посаду віце-міністра у квітні 1941 року. Пізніше він був призначений радником Ради планування і радником Науково-дослідного інституту тотальної війни. У березні 1943 року він був s звільнений з посади заступника військового міністра, а в серпні 1944 року став головнокомандувачем Бірманської армії, яку обіймав до капітуляції Японії в 1945 році. Під час служби на посаді заступника військового міністра він майже щодня контактував з військовим міністром та іншими міністрами, заступниками міністрів і керівниками бюро, тому мав змогу вивчати і був повністю поінформований про всі рішення і дії уряду під час вирішальних переговорів зі США. Він був повністю обізнаний з планами і підготовкою до війни на Тихому океані та воєнних дій в Китаї. Протягом усього часу він співпрацював з військовим міністром та іншими міністерствами, час від часу даючи поради, засновані на його великому досвіді, щиро підтримуючи агресивні плани. 196 �Не будучи лідером, він брав участь у формулюванні та розробці політик, які були або ініційовані ним самим, або запропоновані Генеральним штабом чи іншими органами, схвалені та підтримані ним. Таким чином, він був цінним співробітником або співучасником змови з метою ведення агресивних воєн. Одночасно зі своєю діяльністю як одного зі змовників на посаді командира дивізії в 1939 і 1940 роках, потім начальника штабу Квантунської армії, а згодом заступника військового міністра, він відігравав помітну роль у веденні війни в Китаї і в Тихоокеанській війні. Повністю усвідомлюючи незаконність Тихоокеанської війни, в серпні 1944 року він прийняв командування Бірманською армією і залишався на цій посаді до самої капітуляції. У позитивному сенсі він був причетний до порушень Правил війни, оскільки в багатьох випадках схвалював використання в'язнів на роботах, заборонених цими Правилами, а також на роботах в умовах, що призводили до найбільших труднощів і загибелі тисяч в'язнів. Прикладом останнього випадку є використання в'язнів на будівництві Бірмансько-Сіамської залізниці, накази про яке були схвалені і передані КІМУРОЮ. На тлі звірств, скоєних японськими військами на всіх театрах воєнних дій, у серпні 1944 року Кімура прийняв командування Бірманською армією. З моменту його прибуття до штабквартири в Рангуні і пізніше, коли його штаб-квартиру було перенесено до Мулмейна, звірства продовжували чинитися в незмінних масштабах. Він не вжив жодних дисциплінарних заходів чи інших кроків, щоб запобігти вчиненню звірств військами під його командуванням. На захист КІМУРИ стверджується, що коли він прибув до Бірми, він віддав своїм військам наказ поводитися належним чином і утримуватися від жорстокого поводження з ув'язненими. З огляду на характер і масштаби жорстокого поводження з полоненими, у багатьох випадках у великих масштабах у межах кількох миль від його штабу, Трибунал вважає, що КІМУРА недбало поставився до свого обов'язку забезпечувати дотримання законів і звичаїв війни. Обов'язок командувача армії за таких обставин не може бути виконаний простим виданням рутинних наказів, якщо такі накази дійсно були видані. Його обов'язок полягає в тому, щоб вжити таких заходів і віддати такі накази, які б унеможливили подальше вчинення воєнних злочинів, і переконатися, що ці накази виконуються. Цього він не зробив. Таким чином, він свідомо знехтував своїм юридичним обов'язком вжити адекватних заходів для запобігання порушенням законів і звичаїв війни. Трибунал визнав КІМУРУ винним за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 54 і 55. 197 �КОІСО Куніакі КОІСО обвинувачується за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 36, 54 і 55. Він приєднався до змови в 1931 році, взявши участь як один з лідерів Березневого інциденту, метою якого було повалення уряду Хамагуті і прихід до влади уряду, прихильного до окупації Маньчжурії. Згодом він відігравав провідну роль у розробці японських планів експансії з серпня 1932 року, коли його було призначено начальником штабу Квантунської армії. Як начальник штабу Квантунської армії з серпня 1932 р. по березень 1934 р. він готував або погоджував пропозиції та плани, подані уряду через Військове міністерство, щодо політичної та економічної організації Маньчжурії відповідно до політики змовників, прийнятої японським урядом. На свій захист він стверджує, що, передаючи пропозиції і плани до Токіо, він робив це лише як начальник штабу і що такі дії не потребували його особистого схвалення, але, зважаючи на його обізнаність з агресивними планами Японії, Трибунал не може прийняти це твердження. Він вийшов за рамки звичайних обов'язків начальника штабу, надаючи консультації з політичних та економічних питань для просування цих планів. Під час його перебування на посаді начальника штабу відбулося військове вторгнення в Чехоль і поновилися бойові дії в Маньчжурії. Пізніше як міністр закордонних справ у кабінетах Хіранума та Йонай Коїсо підтримував і брав участь у веденні війни в Китаї, початку окупації Французького Індокитаю та переговорах, спрямованих на отримання поступок від Нідерландської Ост-Індії та подальшого економічного домінування в цій країні. У той же період він виступав за план просування Японії "в усіх напрямках". У липні 1944 року Коісо був відкликаний з посади губернатора Кореї, щоб стати прем'єрміністром. На цій посаді він закликав і керував веденням війни проти західних держав. Він пішов у відставку з посади прем'єр-міністра, щоб висловити недовіру кабінету Сузукі у квітні 1945 року, коли стало зрозуміло, що війна для Японії програна. Немає жодних доказів того, що він відігравав якусь роль у бойових діях в Номонхані, організовував їх або керував ними. Воєнні злочини 198 �Коли Коїсо став прем'єр-міністром у 1944 році, звірства та інші військові злочини, скоєні японськими військами на всіх театрах воєнних дій, стали настільки відомими, що малоймовірно, щоб людина на посаді Коїсо не була добре поінформована або через їхню сумну славу, або з міжвідомчих повідомлень. Це питання не викликає сумнівів, оскільки в жовтні 1944 року міністр закордонних справ доповів на засіданні Вищої ради з питань ведення війни, на якому був присутній Коїсо, що згідно з останньою інформацією з ворожих джерел повідомлялося, що японське поводження з військовополоненими "залишає бажати кращого". Він також заявив, що це питання є важливим з точки зору міжнародної репутації Японії та майбутніх відносин. Він попросив дати вказівки компетентним органам влади, щоб ці питання були всебічно обговорені. Після цього Коїсо залишався прем'єр-міністром протягом шести місяців, протягом яких японське поводження з полоненими та інтернованими не продемонструвало жодного покращення. Це було свідомим ігноруванням своїх обов'язків. Трибунал визнає Коісо винним за пунктами 1, 27, 29, 31, 32 і 55. Він не є винним за пунктами 36 і 54. Мацуї Іване Обвинуваченому Мацуї пред'явлені звинувачення за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 35, 36, 54 і 55. Мацуї був старшим офіцером японської армії і отримав звання генерала в 1933 році. Він мав великий досвід служби в армії, включаючи службу в Квантунській армії і в Генеральному штабі. Хоча його тісний зв'язок з тими, хто задумав і здійснив змову, дозволяє припустити, що він повинен був знати про цілі і політику змовників, докази, представлені Трибуналу, не виправдовують висновку про те, що він був учасником змови. Його військова служба в Китаї в 1937 і 1938 роках сама по собі не може розглядатися як ведення агресивної війни. Для обґрунтування засудження за статтею 27 обвинувачення повинно було надати докази, які б підтверджували висновок про те, що він знав про злочинний характер цієї війни. Цього не було зроблено. У 1935 році Мацуї був відправлений у відставку, але в 1937 році його відкликали на дійсну службу для командування Шанхайським експедиційним корпусом, а потім призначили головнокомандувачем Центрально-Китайської армії, до складу якої входили Шанхайський 199 �експедиційний корпус і Десята емігрантська армія. З цими військами він захопив місто Нанкін 13 грудня 1937 року. Перед падінням Нанкіна китайські війська відступили, і беззахисне місто було окуповане. Після цього почалася довга низка найжахливіших звірств, скоєних японською армією над беззахисними громадянами. Масові вбивства, індивідуальні вбивства, зґвалтування, мародерство і підпали були скоєні японськими солдатами. Хоча масштаби звірств заперечувалися японськими свідками, протилежні свідчення нейтральних свідків різних національностей і безсумнівна відповідальність є переважною. Ця оргія злочинів розпочалася із захопленням міста 13 грудня 1937 року і не припинялася до початку лютого 1938 року. За шість чи сім тижнів було зґвалтовано тисячі жінок, вбито понад 100 000 людей, викрадено і спалено незліченну кількість майна. У розпал цих жахливих подій, 17 грудня, МАЦУЇ тріумфально увійшов у місто і залишався там від п'яти до семи днів. З його власних спостережень і звітів його підлеглих він, мабуть, знав про те, що відбувалося. Він визнає, що йому говорили про певний ступінь неправомірної поведінки його армії від Кемпейтаї та консульських чиновників. Про ці звірства щодня повідомлялося японським дипломатичним представникам у Нанкіні, які, в свою чергу, повідомляли про них у Токіо. Трибунал переконаний, що МАЦУЇ знав про те, що відбувалося. Він не зробив нічого, або нічого ефективного, щоб зупинити ці жахіття. Перед захопленням міста він віддав накази, що вимагали від своїх військ належної поведінки, а пізніше віддав подальші накази з тією ж метою. Ці накази не мали жодного ефекту, як тепер відомо, і як він повинен був знати. Від його імені було заявлено, що в цей час він був хворий. Його хвороба не була достатньою для того, щоб перешкодити йому проводити військові операції під його командуванням, щоб не перешкодити йому відвідувати місто протягом декількох днів, коли відбувалися ці звірства. Він командував армією, відповідальною за ці події. Він знав про них. Він мав право, як і обов'язок, контролювати свої війська і захищати нещасних громадян Нанкіна, він повинен понести кримінальну відповідальність за невиконання цього обов'язку. Трибунал визнав обвинуваченого Мацуї винним за пунктом 55 і невинним за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 35, 36 і 54. МІНАМІ Дзіро МІНАМІ обвинувачується за пунктами 1, 27, 29, 31, 12, 54 і 55. 200 �У 1931 році Мінамі був генералом, а з квітня по грудень - військовим міністром. До Мукденського інциденту він вже асоціював себе зі змовниками, які виступали за мілітаризм, експансію Японії та Маньчжурію як "рятівний круг Японії". Він був попереджений про ймовірність інциденту. Йому було наказано запобігти цьому. Він не вжив жодних адекватних кроків, щоб запобігти цьому. Коли інцидент стався, він описав дії армії як "праведну самооборону". Кабінет міністрів одразу ж вирішив, що інцидент не повинен розширюватися, і МІНАМІ погодилася втілити в життя політику Кабінету міністрів, але день за днем територія операцій розширювалася, а МІНАМІ не вжила жодних адекватних заходів, щоб стримати армію. У Кабінеті міністрів він підтримував кроки, які робила армія. Він рано виступив за вихід Японії з Ліги Націй, якщо цей орган буде протидіяти діям Японії в Китаї. Кабінет міністрів вирішив, що не повинно бути ніякої окупації Маньчжурії і ніякої військової адміністрації. Він знав, що армія вживає заходів для втілення в життя обох цих заходів, але не зробив нічого, щоб зупинити це. Його нездатність підтримати прем'єрміністра і міністра закордонних справ у здійсненні кроків з контролю над армією призвела до падіння кабінету міністрів. Після цього він виступив за те, щоб Японія взяла на себе оборону Маньчжурії та Монголії. Він вже виступав за створення нової держави в Маньчжурії. З грудня 1934 по березень 1936 року був головнокомандувачем Квантунської армії, завершив завоювання Маньчжурії і сприяв експлуатації цієї частини Китаю на користь Японії. Відповідальний за створення маріонеткових урядів у Північному Китаї та Внутрішній Монголії під загрозою військових дій. Він частково відповідав за розвиток Маньчжурії як бази для нападу на СРСР і за плани такого нападу. Він став генерал-губернатором Кореї в 1936 році, а в 1938 році підтримав переслідування війни проти Китаю, яку він називав "Священною війною", і знищення національного уряду Китаю. Трибунал визнає МІНАМІ винним за пунктами 1 і 27. Він не є винним за пунктами 29, 31, 32, 54 і 55. МУТО Акіра Обвинуваченому пред'явлено звинувачення за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 33, 36, 54 і 55. 201 �Він був військовослужбовцем і до того, як обійняв важливу посаду начальника Бюро військових справ військового міністерства, не обіймав жодних посад, пов'язаних з формуванням високої політики. Крім того, немає жодних доказів того, що в цей ранній період він, самостійно або разом з іншими, намагався впливати на формування високої політики. Ставши начальником Бюро військових справ, він приєднався до змови. Паралельно з цією посадою він обіймав безліч інших посад з вересня 1939 року по квітень 1942 року. У цей період планування, підготовка і ведення загарбницьких воєн з боку змовників були на піку своєї активності. У всіх цих заходах він відігравав роль керівника. Коли він став начальником Бюро військових справ, бої під Номонханом закінчилися. Йому не було рівних у веденні цієї війни. Він був начальником штабу на Філіппінах, коли Японія напала на Францію у Французькому Індокитаї в березні 1945 р. Він не брав участі у веденні цієї війни. Трибунал визнає МУТО винним за пунктами 1, 27, 29, 31 і 32. Він не є винним за пунктами 33 і 36. Воєнні злочини МУТО був офіцером у штаті МАЦУЇ з листопада 1937 по липень 1938 року. Саме в цей період армія МАЦУЇ чинила шокуючі звірства в Нанкіні та його околицях. Ми не сумніваємося, що МУТО знав, як і МАЦУЇ, що ці звірства чинилися протягом багатьох тижнів. Його начальник не зробив жодних адекватних кроків, щоб зупинити їх. На нашу думку, МУТО, будучи підлеглим, не міг вжити жодних заходів для їх припинення. МУТО не несе відповідальності за цей жахливий випадок. З квітня 1942 по жовтень 1944 року МУТО командував Другою імператорською гвардійською дивізією на Північній Суматрі. У цей період на території, зайнятій його військами, були скоєні широкомасштабні звірства, відповідальність за які МУТО поділяє. Військовополонених і цивільних інтернованих морили голодом, нехтували ними, катували і вбивали, а цивільне населення піддавалося масовим вбивствам. У жовтні 1944 року МУТО став начальником штабу Ямасіти на Філіппінах. Він обіймав цю посаду до самої капітуляції, і тепер його становище сильно відрізнялося від того, яке він займав під час так званого "зґвалтування у Нанкіні". Тепер він мав можливість впливати на політику. Під час його перебування на посаді начальника штабу японські війська 202 �проводили кампанію масових вбивств, катувань та інших звірств проти цивільного населення, а військовополонених та цивільних інтернованих морили голодом, катували та вбивали. На МУТО покладена відповідальність за ці грубі порушення законів і звичаїв війни. Ми відкидаємо його захист, що він нічого не знав про ці події. Це абсолютно неймовірно. Трибунал визнає МУТО винним за пунктами 54 і 55. OKA Такасумі ОКА обвинувачується за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 54 і 55 обвинувального акту. ОКА був офіцером японського військово-морського флоту. У жовтні 1940 року він отримав звання контр-адмірала і став начальником Бюро військово-морських справ Міністерства військово-морського флоту. ОКА був активним учасником змови під час перебування на посаді начальника Бюро військово-морських справ з жовтня 1940 року по липень 1944 року. На цій посаді він був впливовим членом Зв’язкової конференції, на якій значною мірою визначалася політика Японії. Брав участь у формуванні та реалізації політики ведення агресивної війни проти Китаю та західних держав. Воєнні злочини Існують деякі докази, які вказують на те, що ОКА знав або повинен був знати про воєнні злочини, скоєні військовослужбовцями проти військовополонених, благополуччям яких опікувалося його відомство, але вони не відповідають стандарту доказів, який обґрунтовує винесення обвинувального вироку у кримінальних справах. Трибунал визнав ОКА невинним за пунктами 54 і 55 і винним за пунктами 1, 27, 29, 31 і 32. ОШІМА Хіросі ОШІМА обвинувачується за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 54 і 55. Офіцер армії Ошіма в цей період займався дипломатичною діяльністю. Спочатку він був військовим аташе японського посольства в Берліні, а згодом його підвищили до посади посла. Перебуваючи на цій дипломатичній посаді близько року з 1939 року, він повернувся до Берліна як посол, де залишався до капітуляції Японії. 203 �Вірячи в успіх гітлерівського режиму, з самого початку свого призначення в Берліні Ошіма доклав усіх зусиль для просування планів японських військових. Іноді, в обхід посла, він мав справу безпосередньо з міністром закордонних справ Ріббентропом, прагнучи залучити Японію до повноцінного військового союзу з Німеччиною. Після призначення на посаду посла він продовжив свої зусилля, спрямовані на те, щоб змусити Японію прийняти договір, який би об'єднав Японію з Німеччиною та Італією проти західних держав і таким чином відкрив шлях до реалізації політики "Мірота". На підтримку агресивної політики армійської фракції він неодноразово проводив політику всупереч політиці міністра закордонних справ. Радянсько-німецький пакт про нейтралітет тимчасово заблокував його плани. Потім він повернувся до Токіо і там підтримував прихильників війни статтями в газетах і журналах, а також тісно співпрацював з німецьким послом. ОШІМА був одним із головних змовників і послідовно підтримував і просував цілі головної змови. Він не брав участі в управлінні війною в Китаї або Тихоокеанською війною і ніколи не обіймав жодної посади, яка б передбачала обов'язки або відповідальність щодо в'язнів. Особливий захист ОШІМА полягає в тому, що у зв'язку зі своєю діяльністю в Німеччині він захищений дипломатичним імунітетом і звільнений від судового переслідування. Дипломатичний привілей не передбачає імунітету від юридичної відповідальності, а лише звільнення від судового переслідування судами держави, в якій акредитований посол. У будь-якому випадку цей імунітет не має жодного відношення до злочинів проти міжнародного права, що розглядаються в суді, який має відповідну юрисдикцію. Трибунал відхиляє цей спеціальний захист. Трибунал визнає вину ОШІМА за пунктом 1. Він не винен за пунктами 27, 29, 31, 32, 54 і 55. САТО Кенріо Обвинувачений САТО Кенріо звинувачується за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 54 і 55. У 1937 році Сато, який на той час був членом Бюро військових справ, отримав звання підполковника, і того ж року його призначили слідчим Ради планування. Після цього, на додаток до своїх обов'язків у Бюро військових справ, він виконував інші обов'язки не лише в Раді планування, секретарем якої він деякий час був, але й в інших органах, більшою чи 204 �меншою мірою пов'язаних з війною Японії в Китаї та війнами з іншими країнами, які вона планувала розпочати. У лютому 1938 року уряд Коное представив на розгляд парламенту закон про загальну мобілізацію. САТО був залучений як "пояснювач" і виступив перед парламентом з промовою на підтримку цього заходу. У лютому 1941 року Сато був призначений начальником відділу військових справ Бюро військових справ. У жовтні 1941 року йому було присвоєно звання генерал-майора. У квітні 1942 року він став начальником Бюро військових справ, що є дуже важливою посадою в японській армії. Цю посаду він обіймав до 1944 року. Паралельно він обіймав низку інших посад, переважно пов'язаних з іншими державними відомствами, діяльність яких він пов'язував з військовим міністерством. Таким чином, лише в 1941 році САТО досягнув становища, яке саме по собі дозволило йому впливати на формування політики, і не було надано жодних доказів того, що до цієї дати він займався змовами з метою вплинути на формування політики. Вирішальне питання полягає в тому, чи усвідомив він до цієї дати, що плани Японії були злочинними, оскільки після цього він сприяв розробці та реалізації цих планів, наскільки це було в його силах. Це питання не викликає жодних сумнівів завдяки промові, яку САТО виголосив у серпні 1938 року. Він викладає точку зору армії на війну в Китаї. Він демонструє повну обізнаність з детальними умовами, які ніколи не були розкриті Китаю, на яких Японія була готова врегулювати війну проти Китаю. На той час вони явно передбачали скасування законного уряду Китаю, визнання маріонеткової держави Маньчжоу-Го, чиї ресурси до цього експлуатувалися в основному на користь Японії, регулювання економіки Китаю на користь Японії і розміщення японських військ у Китаї, щоб гарантувати, що ці незаконні надбання не будуть втрачені. Він стверджує, що Північний Китай буде повністю підконтрольний Японії, а його ресурси будуть спрямовані на національну оборону, тобто на допомогу у військових приготуваннях Японії. Він прогнозує, що Японія вступить у війну з СРСР, але каже, що вона вибере момент, коли її озброєння і виробництво будуть розширені. Ця промова свідчить про те, що САТО не вважав, що дії Японії в Китаї були продиктовані бажанням забезпечити захист законних інтересів Японії в Китаї, як намагається переконати нас міністерство оборони. Навпаки, він знав, що мотивом її нападів на Китай було 205 �захоплення багатств свого сусіда. Ми вважаємо, що САТО, маючи таку достовірну інформацію, явно був учасником змови, починаючи з 1941 року. Після цього на важливих посадах в уряді і як командувач армії він вів загарбницькі війни, як звинувачується в пунктах 27, 29, 31 і 32. Воєнні злочини Немає сумнівів, що САТО знав про численні протести проти поведінки японських військ, оскільки ці протести надходили до його бюро, і вони обговорювалися на щотижневих зустрічах керівників бюро у військовому міністерстві. ТОДЗЬО головував на цих зустрічах, і саме він вирішував, які дії чи бездіяльність слід вжити щодо протестів. САТО, його підлеглий, не міг ініціювати превентивних дій проти рішення свого начальника. Трибунал визнав САТО винним за пунктами 1, 27, 29, 31 і 32. Він не винен за пунктами 54 і 55. ШІҐЕМІЦУ Мамору Обвинуваченому висунуто звинувачення за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 33, 35, 54 і 55. За пунктом 1 оскаржуються його дії на посаді міністра в Китаї в 1931 і 1932 роках; на посаді радника Ради у справах Маньчжурії; на посаді посла в СРСР з 1936 по 1938 рік; на посаді посла у Великій Британії з 1938 по 1941 рік; і на посаді посла в Китаї в 1942 і 1943 роках. Немає жодних доказів того, що він відігравав якусь роль у формуванні політики на посаді радника Ради у справах Маньчжурії. В іншому, ми вважаємо, що Шіґемцу, як міністр і посол, ніколи не виходив за межі функцій, властивих цим посадам. Протягом вищезгаданих років він не був одним із змовників. Більше того, він неодноразово давав поради Міністерству закордонних справ, які суперечили політиці змовників. До 1943 року, коли він став міністром закордонних справ, політика змовників щодо ведення певних загарбницьких війн була визначена і перебувала на стадії реалізації. Після цього не було ні подальшого формулювання, ні розвитку цієї політики. Трибунал визнав Шіґеміцу невинним за пунктом 1. У 1943 році його країна брала участь у війні в Тихому океані. Він повністю усвідомлював, що з точки зору Японії ця війна була загарбницькою, оскільки знав про політику змовників, яка спричинила війну, і навіть часто 206 �радив, щоб вона не була реалізована. Тим не менше, він відігравав головну роль у веденні цієї війни, поки не пішов у відставку 13 квітня 1945 року. Трибунал визнав Шігеміцу винним за пунктами 27, 29, 31, 32 і 33. Він не є винним за пунктом 35. Воєнні злочини У період з квітня 1943 року по квітень 1945 року, коли Шіґеміцу був міністром закордонних справ, держави-покровительки надсилали до японського МЗС протест за протестом, які він отримував від союзників. Це були серйозні протести, надіслані державам-покровителькам відповідальними державними установами, і в багатьох випадках вони супроводжувалися великою кількістю подробиць. Протести стосувалися (1) нелюдського поводження з в'язнями, (2) відмови дозволити державам-покровителькам інспектувати всі табори, окрім кількох, (3) відмови дозволити представникам держав-покровительок опитувати в'язнів без присутності японського свідка і (4) ненадання інформації щодо імен та місцезнаходження в'язнів. Протести були розглянуті в першу чергу в Міністерстві закордонних справ. За необхідності вони передавалися до інших міністерств із запитами на інформацію, щоб міністр закордонних справ міг на них відповісти. Неможливо читати довге листування між Міністерством закордонних справ Японії та державами-покровительками, не підозрюючи, що існувала зловісна причина того, що японські військові не надавали Міністерству закордонних справ задовільних відповідей на ці протести, або, принаймні, що існували підстави для проведення незалежного розслідування не військовим відомством, чия поведінка була під питанням. Протест за протестом залишався без відповіді або відповідь на нього надходила лише через місяці незрозумілих затримок. Нагадування за нагадуванням з боку держав-покровительок залишалися непоміченими. На ті протести, на які відповідали, всі без винятку відповідали відмовою, що немає на що скаржитися. Тепер було вкрай малоймовірно, що кожна зі скарг, поданих відповідальними особами і супроводжуваних обставинами і деталями, була абсолютно необґрунтованою. Більше того, відмова військових дозволити інспекцію таборів, відмова дозволити представникам держав-покровительок опитати в'язнів без присутності японського свідка, а також відмова надати детальну інформацію про в'язнів, які перебували в їхніх руках, викликали підозру, що їм було що приховувати. 207 �Ми не чинимо несправедливості по відношенню до Шігеміцу, коли стверджуємо, що обставини, як він їх знав, змусили його запідозрити, що поводження з ув'язненими було не таким, яким воно мало бути. Свідок надав йому відповідні свідчення. Після цього він не вжив жодних адекватних заходів для розслідування цього питання, хоча він, як член уряду, несе повну відповідальність за благополуччя ув'язнених. Він повинен був наполягати на розслідуванні, якщо необхідно, аж до відставки, щоб зняти з себе відповідальність, яка, як він підозрював, не виконувалася. Немає жодних доказів того, що Шігеміцу наказував, дозволяв або санкціонував вчинення воєнних злочинів або злочинів проти людяності. Трибунал визнає Шігеміцу невинним за пунктом 54. Трибунал визнав Шігеміцу винним за пунктом 55. При пом'якшенні вироку ми беремо до уваги, що Шігеміцу жодним чином не брав участі у формулюванні змови; що він не вів жодної агресивної війни, поки не став міністром закордонних справ у квітні 1943 року, коли його країна була глибоко втягнута у війну, яка життєво вплинула на її майбутнє; і що стосується воєнних злочинів, то військові повністю контролювали Японію, коли він був міністром закордонних справ, так що будь-якому японцеві знадобилася б велика рішучість, щоб їх засудити. ШІМАДА Шігетаро Обвинуваченому висунуто звинувачення за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 54 і 55. До жовтня 1941 року Шімада відігравав лише роль морського офіцера, який виконував свої обов'язки, і до цієї дати не брав жодної участі у змові. У жовтні 1941 року він був старшим морським офіцером, який міг претендувати на посаду міністра військово-морського флоту. Він став міністром військово-морського флоту в кабінеті ТОДЗЬО і обіймав цю посаду до серпня 1944 року. Протягом шести місяців з лютого по серпень 1944 року він також був начальником Генерального штабу ВМС. З моменту формування кабінету міністрів ТОДЗЬО і до нападу Японії на західні держави 7 грудня 1941 року він брав участь у всіх рішеннях, які приймали змовники при плануванні та здійсненні цього нападу. Він мотивував прийняття такого курсу тим, що накази про заморожування душили Японію і поступово зменшували її боєздатність; що існувало економічне і військове "оточення" Японії; що Сполучені Штати Америки були 208 �непоступливими на переговорах; і що допомога, надана союзниками Китаю, викликала гірке почуття в Японії. Цей захист не враховує той факт, що завоювання, за збереження яких він був налаштований боротися, були, наскільки йому було відомо, завоюваннями Японії, здобутими за роки агресивної війни. Трибунал вже повністю розглянув цей захист і відхилив його. Після оголошення війни він відіграв головну роль у її веденні. Трибунал визнав Шімаду винним за пунктами 1, 27, 29, 31 і 32. Воєнні злочини Деякі з найбільш ганебних масових вбивств і розправ над полоненими були вчинені військовослужбовцями японського флоту на островах Тихого океану і на вцілілих торпедованих кораблях. Безпосередні відповідальні за це були в ранзі від адмірала і нижче. Доказів, однак, недостатньо, щоб обґрунтувати висновок про те, що ШІМАДА несе відповідальність за ці питання, що він наказав, санкціонував або дозволив вчинення воєнних злочинів, або що він знав про їх вчинення і не вжив адекватних заходів для запобігання їх вчиненню в майбутньому. Трибунал визнав Шімаду невинним за пунктами 54 і 55. ШІРАТОРІ Тошіо Обвинуваченому пред'явлено звинувачення за пунктами 1, 27, 29, 31 і 32. Він вступив на японську дипломатичну службу в 1914 році. Вперше він стає відомим як керівник інформаційного бюро Міністерства закордонних справ, який обіймав цю посаду з жовтня 1930 року по червень 1933 року. На цій посаді він виправдовував захоплення Японією Маньчжурії перед світовою пресою. Без сумніву, це було продиктовано йому, але характерним для діяльності обвинуваченого тоді і після цього є те, що він не задовольнявся виконанням того, що могло бути його обов'язком на даний момент. Так рано він висловлював погляди з питань політики, погляди, які отримували розгляд у високих колах. Він рано виступив за те, щоб Японія вийшла з Ліги Націй. Підтримував створення маріонеткового уряду в Маньчжурії. З цього періоду починається його підтримка цілей змови, яку він продовжував надавати протягом багатьох років і всіма засобами, що були в його владі. 209 �Він був міністром з червня 1933 по квітень 1937 року. На його думку, російський вплив з Далекого Сходу слід витісняти силою, якщо це необхідно, і до того, як країна стане занадто сильною, щоб на неї можна було напасти. Він також вважав, що японські дипломати повинні підтримувати політику мілітаристів. Він показав себе щирим прихильником агресивної війни. Повернувшись до Японії, він опублікував статті, в яких виступав за тоталітарну форму правління в Японії та експансіоністську політику Японії, Німеччини та Італії. Коли розпочалися переговори про створення союзу між Японією, Німеччиною та Італією, у вересні 1938 року його призначили послом у Римі. На цих переговорах він співпрацював з обвинуваченим Осімою, тодішнім послом у Берліні, підтримуючи змовників, які наполягали на укладенні загального військового союзу між цими країнами. Він зайшов так далеко, що відмовився виконувати вказівки міністра закордонних справ, який бажав лише більш обмеженого союзу. Він і ОШМА погрожували піти у відставку, якщо бажання змовників не будуть виконані. Коли Японія занадто довго зволікала і Німеччина підписала пакт про ненапад з СРСР, переговори перервалися, оскільки японська громадська думка вважала це порушенням Антикомінтернівського пакту. Шіраторі повернувся до Японії, де продовжив пропаганду, спрямовану на виправдання дій Німеччини та підготовку ґрунту для загального військового союзу з Німеччиною та Італією, який він все ще вважав необхідним для підтримки японських експансіоністських цілей. У своїй пропаганді в той чи інший час він відстоював усі цілі змовників: що Японія повинна напасти на Китай, що Японія повинна напасти на Росію, що Японія повинна об'єднатися з Німеччиною та Італією, що вона повинна вжити рішучих заходів проти західних держав, що вона повинна встановити "Новий порядок", що вона повинна скористатися шансом, наданим європейською війною, щоб просунутися на південь, що вона повинна напасти на Сінгапур, і так далі. Ця пропаганда продовжувалася, коли він був радником Міністерства закордонних справ з серпня 1940 року по липень 1941 року. У квітні 1941 року він захворів і в липні того ж року подав у відставку з посади радника Міністерства закордонних справ. Після цього він не відіграє важливої ролі в подіях. Трибунал визнає Шіраторі винним за пунктом 1. Він ніколи не обіймав такої посади, яка б давала підстави вважати, що він вів будь-яку агресивну війну. Трибунал визнає Шіраторі невинним за пунктами 27, 29, 31 і 32. 210 �СУЗУКІ Тейічі СУЗУКІ Тейічі обвинувачується за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 35, 36, 54 і 55 обвинувального акту. Сузукі був солдатом. Будучи підполковником і членом Бюро військових справ у 1932 році, він був активним учасником змови. Після вбивства прем'єр-міністра Інукаї в травні 1932 року він заявив, що подібні акти насильства відбудуться, якщо нові кабінети будуть організовані під політичним керівництвом, і він виступав за формування коаліційного уряду. Мета полягала в тому, щоб забезпечити уряд, який би підтримував плани змовників проти Китаю. Під час роботи в Бюро він наполягав на тому, що СРСР був абсолютним ворогом Японії, і сприяв підготовці до агресивної війни проти цієї держави. Немає жодних доказів того, що СУЗУКІ брав участь у війні проти СРСР на озері Хасан, і немає жодних доказів того, що він брав участь у війні проти СРСР або Монгольської Народної Республіки на Номонхані. У листопаді 1937 року Сузукі став генерал-майором. Він був одним з організаторів і керівником політико-адміністративного відділу Ради з розвитку Азії. На цій посаді він активно сприяв експлуатації окупованих Японією частин Китаю. Коли було сформовано Другий кабінет Коное для завершення військового домінування Японії та переслідування просування на Південь, СУЗУКІ став міністром без портфеля та одним з радників Науково-дослідного інституту тотальної війни. Коное змінив Хошіно на посаді президента Ради планування, замінивши Сузукі на посаді Хошіно. Сузукі залишався на цій посаді до падіння кабінету ТОДЗЬО 19 липня 1944 року. Як президент Ради планування та міністр без портфеля, СУЗУКІ регулярно відвідував засідання Конференції зв'язку - віртуального органу, що формує політику Японії. Сузукі був присутній на більшості важливих конференцій, що призвели до ініціювання та ведення агресивних воєн проти союзних держав. На цих конференціях він активно підтримував змову. Немає жодних доказів того, що обвинувачений несе відповідальність за вчинення звірств. Ми визнаємо СУЗУКІ винним за пунктами 1, 27, 29, 31 і 32, і невинним за пунктами 35, 36, 54 і 55. 211 �ТОГО Шігенорі Обвинуваченому ТОГО пред'явлено звинувачення за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 36, 54 і 55. Основний зв'язок ТОГО зі злочинами, в яких його звинувачують, полягає в тому, що він був міністром закордонних справ в уряді ТОДЗЬО з жовтня 1941 року до вересня 1942 року, коли він подав у відставку, а потім в уряді Судзукі в 1945 році, в якому він також виконував обов'язки міністра закордонних справ. У період між відставкою і повторним призначенням він не брав участі в суспільному житті. З моменту свого першого призначення і до початку Тихоокеанської війни він брав участь у плануванні та підготовці до війни. Він брав участь у засіданнях і конференціях Кабінету міністрів і погоджувався з усіма прийнятими рішеннями. Як міністр закордонних справ він відігравав провідну роль у переговорах зі Сполученими Штатами, що безпосередньо передували початку війни, і піддався планам прихильників війни. Про дволикість, яка використовувалася на цих переговорах, ми вже писали раніше. Після початку Тихоокеанської війни він співпрацював з іншими членами кабінету міністрів у її веденні, а також у веденні війни в Китаї. На додаток до захисту, спільного для всіх обвинувачених, в ситуації економічного удушення Японії, про що вже йшлося в інших статтях, ТОГО особливо підкреслює, що він увійшов до складу кабінету ТОДЗЬО, отримавши запевнення, що буде докладено всіх зусиль для успішного завершення переговорів зі Сполученими Штатами Америки. Він також стверджує, що з моменту вступу на посаду він виступав проти армії і домігся від неї поступок, які дозволили йому продовжити переговори. Однак, коли переговори провалилися і війна стала неминучою, замість того, щоб подати у відставку на знак протесту, він продовжував виконувати свої обов'язки і підтримував війну. Робити щось інше було б боягузтвом. Однак його подальші дії повністю зводять нанівець це твердження. У вересні 1942 року він подав у відставку через суперечку в кабінеті міністрів щодо ставлення до окупованих країн. Ми схильні судити про його вчинок і щирість в одному випадку, керуючись тими ж міркуваннями, що і в іншому. Немає жодних доказів злочинних дій з боку ТОГО, як це стверджується в пункті 36. Єдиною його участю в цьому пункті було підписання післявоєнної угоди між СРСР і Японією про врегулювання кордону між Маньчжурією і Зовнішньою Монголією. 212 �Воєнні злочини Аж до своєї відставки у 1942 році ТОГО, здається, намагався стежити за дотриманням правил ведення війни. Він передавав протести, що надходили до нього, для розслідування, і в кількох випадках було вжито заходів для виправлення ситуації. На момент його відставки звірства, скоєні японськими військами, не стали настільки відомими, щоб йому можна було інкримінувати знання про них. Навесні 1945 року, коли він повернувся на посаду міністра закордонних справ, накопичилися протести, які він передав відповідним органам влади. Трибунал вважає, що немає достатніх доказів недбалого ставлення ТОГО до своїх обов'язків у зв'язку з воєнними злочинами. Трибунал визнає ТОГО винним за пунктами 1, 27, 29, 31 і 32. Він не є винним за пунктами 36, 54 і 55 ТОДЗЬО Хідекі Обвинуваченому висунуто звинувачення за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 33, 36, 54 і 55. У червні 1937 року ТОДЗЬО став начальником штабу Квантунської армії і після цього був пов'язаний зі змовниками як керівник у майже всіх їхніх діях. Він планував і готувався до нападу на СРСР; він рекомендував подальший наступ на Китай, щоб звільнити японську армію від занепокоєння за свій тил під час передбачуваного нападу на СРСР; він допоміг організувати Маньчжурію як базу для цього нападу; ніколи після цього він не відмовлявся від наміру здійснити такий напад, якщо випаде сприятлива нагода. У травні 1938 року його відкликали з фронту і призначили заступником військового міністра. На додаток до цієї посади він обіймав велику кількість посад, що дозволило йому відіграти важливу роль майже у всіх аспектах мобілізації японського народу та економіки на війну. У цей час він виступав проти пропозицій щодо укладення компромісного миру з Китаєм. Він став військовим міністром у липні 1940 року, і відтоді його історія - це переважно історія послідовних кроків, за допомогою яких змовники планували і вели агресивні війни проти сусідів Японії, адже він був головним у розробці планів і веденні воєн. Він відстоював і просував цілі змови зі здібностями, рішучістю і наполегливістю. Він став прем'єр-міністром у жовтні 1941 року і залишався на цій посаді до липня 1944 року. 213 �Як військовий міністр і прем'єр-міністр він послідовно підтримував політику підкорення національного уряду Китаю, розробки ресурсів Китаю в інтересах Японії та утримання японських військ у Китаї, щоб гарантувати Японії результати війни проти Китаю. На переговорах, що передували нападу 7 грудня 1941 року, його рішуча позиція полягала в тому, що Японія повинна домогтися умов, які зберегли б за нею плоди її агресії проти Китаю і сприяли б встановленню японського панування в Східній Азії та Південних районах. Весь його великий вплив був спрямований на підтримку цієї політики. Неможливо переоцінити важливість провідної ролі, яку він відіграв у прийнятті рішення про початок війни на підтримку цієї політики. Він несе основну відповідальність за злочинні напади Японії на своїх сусідів. У цьому процесі він захищав усі ці напади з упертістю, стверджуючи, що це були законні заходи самооборони. Ми вже повністю розібралися з цим звинуваченням. Воно абсолютно безпідставне. Що стосується пункту 36, то немає жодних доказів того, що ТОДЗЬО обіймав будь-яку офіційну посаду, яка б покладала на нього відповідальність за війну в 1939 році, як він звинувачується в пункті 36. Трибунал визнав ТОДЗЬО винним за пунктами 1, 27, 29, 31, 32 і 33, і невинним за пунктом 36. Воєнні злочини ТОДЗЬО очолював Військове міністерство, яке відповідало за опіку над військовополоненими та цивільними інтернованими на театрі воєнних дій, а також за постачання для них матеріалів, їжі, медикаментів та лікарняних закладів. Він очолював Міністерство внутрішніх справ, на яке покладалися аналогічні обов'язки щодо цивільних інтернованих в Японії. Але, перш за все, він був главою уряду, на який покладалася постійна відповідальність за піклування про ув'язнених і цивільних інтернованих. Варварське поводження з полоненими та інтернованими було добре відомо ТОДЗЬО. Він не вжив жодних адекватних заходів, щоб покарати винних і запобігти вчиненню подібних злочинів у майбутньому. Його ставлення до Батанського маршу смерті дає ключ до розуміння його поведінки щодо цих полонених. У 1942 році він дещо знав про умови цього маршу і про те, що багато в'язнів загинули в результаті цих умов. Він не вимагав звіту про цей інцидент. Перебуваючи на Філіппінах у 1943 році, він зробив поверхневі запити про 214 �марш, але не вжив жодних заходів. Ніхто не був покараний. Його пояснення полягає в тому, що командувач японської армії в польових умовах отримує завдання, на виконання якого він не підпорядковується конкретним наказам з Токіо. Таким чином, глава уряду Японії свідомо і навмисно відмовився виконувати обов'язок, який лежить на цьому уряді забезпечувати дотримання законів і звичаїв війни. Наведу ще один яскравий приклад: він порадив використовувати військовополонених на будівництві Бірмансько-Сіамської залізниці, призначеної для стратегічних цілей. Він не вжив жодних належних заходів для розміщення та харчування полонених, а також для догляду за тими, хто захворів у цьому важкому кліматі. Він дізнався про поганий стан в'язнів, зайнятих на проекті, і відправив офіцера для розслідування. Ми знаємо, в яких жахливих умовах перебували в'язні в численних таборах, розташованих уздовж залізниці. Єдиним кроком, зробленим в результаті цього розслідування, був суд над одним командиром роти за жорстоке поводження з в'язнями. Нічого не було зроблено для покращення умов утримання. Аліментарні хвороби та голод продовжували вбивати в'язнів до кінця проекту. Статистичні дані про високий рівень смертності від недоїдання та інших причин у таборах для військовополонених обговорювалися на конференціях, на яких головував ТОДЗЬО. Шокуючий стан в'язнів у 1944 році, коли уряд ТОДЗЬО впав, і величезна кількість в'язнів, які померли від нестачі їжі та медикаментів, є переконливим доказом того, що ТОДЗЬО не зробив належних кроків, щоб подбати про них. Ми вже згадували про ставлення японської армії до китайських військовополонених. Оскільки японський уряд не визнавав "Інцидент" війною, стверджувалося, що правила війни не застосовуються до бойових дій і що китайські полонені не мають права на статус і права військовополонених. ТОДЗЬО знав і не схвалював таку шокуючу позицію. Він несе відповідальність за вказівку про те, що в'язні, які не працюють, не повинні їсти. Ми не сумніваємося, що його неодноразові наполягання на цій інструкції значною мірою призвели до того, що хворих і поранених змушували працювати, а також до страждань і смертей, які були наслідком цього. Ми повністю розповіли про заходи, які були вжиті для того, щоб інформація про жорстоке поводження з ув'язненими не потрапила до зовнішнього світу. ТОДЗЬО несе відповідальність за ці заходи. Трибунал визнає ТОДЗЬО винною за пунктом 54. Ми не робимо жодних висновків за пунктом 55. 215 �УМЕЗУ Йошідзіро Обвинуваченому УМЕЗУ висунуто звинувачення за пунктами 1, 27, 29, 31, 32, 36, 54 і 55. Умэдзу був офіцером армії. Командуючи японськими військами в Північному Китаї з 1934 по 1936 рік, він продовжив японську агресію проти північних провінцій країни, створив прояпонський місцевий уряд і під загрозою застосування сили змусив китайців укласти Угоду Хо-Умэдзу в червні 1935 року. Це на деякий час обмежило владу законного уряду Китаю. Умезу був заступником військового міністра з березня 1936 року по травень 1938 року, коли були прийняті Національні політичні плани 1936 року та План розвитку важливих галузей промисловості 1937 року. Це були армійські плани, і вони були одним з головних приводів Тихоокеанської війни. У січні 1937 року, коли імператорський мандат на формування нового кабінету міністрів отримав генерал Уґакі, УМЕЗУ відіграв важливу роль у відмові армії підтримати Уґакі як наступника Хіроти. Через цю опозицію Уґакі не зміг сформувати кабінет міністрів. Коли в липні 1937 року на мосту Марко Поло знову спалахнули бойові дії в Китаї, цей обвинувачений знав і схвалював плани змовників щодо продовження війни. УМЕЗУ був членом Ради планування кабінету міністрів, а також багатьох інших рад і комісій, які значною мірою сприяли формулюванню агресивних планів змовників і підготовці, необхідній для виконання цих планів. У грудні 1937 року ТОДЗЬО, як начальник штабу Квантунської армії, надіслав до УМЕЗУ плани підготовки до нападу на СРСР, а пізніше плани посилення Квантунської армії та плани будівництва об'єктів у Внутрішній Монголії, які, за словами ТОДЗЬО, мали життєво важливе значення як у підготовці до війни з СРСР, так і у зв'язку з війною з Китаєм. Під час перебування УМЕЗУ на посаді командувача Квантунської армії з 1939 по 1944 рік він продовжував керувати економікою Маньчжоу-Го, щоб служити цілям Японії; були розроблені плани окупації радянських територій, а також плани військової адміністрації радянських районів, що підлягали окупації, і офіцери були відправлені в окуповані райони на півдні для вивчення тамтешньої військової адміністрації з метою використання інформації, отриманої таким чином, на радянських територіях. 216 �Докази того, що обвинувачений був учасником змови, є беззаперечними. Що стосується пункту 36, то бої під Номонханом почалися ще до того, як він прийняв командування Квантунською армією. Він командував лише за кілька днів до того, як бої припинилися. Умезу обіймав посаду начальника Генерального штабу армії з липня 1944 року до капітуляції. Таким чином, він відіграв головну роль у веденні війни проти Китаю та західних держав. Воєнні злочини Немає достатніх доказів того, що УМЕЗУ несе відповідальність за вчинення звірств. Трибунал визнає УМЕЗУ винним за пунктами 1, 27, 29, 31 і 32. Він не є винним за пунктами 36, 54 і 55. Відповідно до Статуту, рішення, яке я прочитав, є рішенням Трибуналу. Член Апеляційної палати від Індії не погоджується з рішенням більшості і подав заяву з викладенням причин своєї незгоди. Члени Комісії від Франції та Нідерландів не згодні лише з рішенням більшості і подали заяви з обґрунтуванням причин такої незгоди. Член від Філіппін подав окрему думку, яка збігається з думкою більшості. Загалом, я поділяю думку більшості щодо фактів, але, не фіксуючи жодних розбіжностей, я подав коротку заяву з викладенням моїх причин підтримки Статуту та юрисдикції Трибуналу, а також деяких загальних міркувань, які вплинули на мене при прийнятті рішення щодо винесення вироків. Ці документи стануть частиною Протоколу і будуть доступні Верховному Головнокомандувачу, адвокатам захисту та іншим особам, які можуть бути зацікавлені. Адвокати захисту подали клопотання про зачитування в суді цих окремих думок, але Трибунал вже розглянув це питання і вирішив, що вони не будуть зачитуватися. Трибунал дотримується цього рішення. 217 �Обвинувачені будуть виведені з лави підсудних, а потім повернуті для винесення вироку поодинці в тому порядку, в якому їхні прізвища вказані в заголовку обвинувального акту. Трьом обвинуваченим, які занадто хворі, щоб бути присутніми на сьогоднішньому судовому засіданні, вирок буде винесено за їх відсутності, після того, як будуть винесені вироки присутнім обвинуваченим. Для того, щоб дати можливість присутнім обвинуваченим бути представленими для винесення вироку в зазначеному порядку, ми оголошуємо перерву на п'ятнадцять хвилин. (Після чого о 15:30 було оголошено перерву до 15:55, після чого розгляд справи було відновлено наступним чином:) СУДОВИЙ ПРИСТАВ: Зараз триває засідання Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу. ПРЕЗИДЕНТ: Відповідно до статті 15-h Статуту, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу зараз оголосить вироки обвинуваченим, засудженим за цим Обвинувальним актом. Обвинувачений АРАКІ Садао, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до довічного ув'язнення. Обвинувачений ДОХІХАРА Кендзі, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до смертної кари через повішення. Обвинувачений ХАШИМОТО Кінґоро, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до довічного ув'язнення. 218 �Обвинувачений ХАТА Шунроку, за пунктами обвинувального акту, за якими ви були визнані винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до довічного ув'язнення. Обвинувачений ХІРАНУМА Кіічіро, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до довічного ув'язнення. Обвинувачений ХІРОТА Кокі, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до смертної кари через повішення. Обвинувачений ХОШІНО Наокі, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до довічного ув'язнення. Обвинувачений ІТАГАКІ Сейчіро, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до смертної кари через повішення. Обвинувачений КІДО Коїчі, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до довічного ув'язнення. Обвинувачений КІМУРА Хейтаро, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до смертної кари через повішення. 219 �Обвинувачений КОІСО Куніакі, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до довічного ув'язнення. Обвинувачений МАЦУЇ Іване, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до смертної кари через повішення. Обвинувачений МІНАМІ Джіро, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до довічного ув'язнення. Обвинувачений МУТО Акіра, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до смертної кари через повішення. Обвинувачений ОКА Такадзумі, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до довічного ув'язнення. Обвинувачений ОСІМА Хіроші, за пунктами обвинувального акту, за якими Вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує Вас до довічного ув'язнення. Обвинувачений САТО Кенріо, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до довічного ув'язнення. 220 �Обвинувачений ШІГЕМІЦУ Мамору, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до позбавлення волі строком на сім років, починаючи з дати пред'явлення обвинувачення. Обвинувачений ШІМАДА Сігетаро, за пунктами обвинувального висновку, за якими вас визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до довічного ув'язнення. Обвинувачений СУЗУКІ Тейічі, за пунктами обвинувального висновку, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до довічного ув'язнення. Обвинувачений ТОГО Сігенорі, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до позбавлення волі строком на двадцять років, починаючи з дати пред'явлення обвинувачення. Обвинувачений ТОДЗЬО Хідекі, за пунктами обвинувального акту, за якими вас було визнано винним, Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу засуджує вас до смертної кари через повішення. Трибунал засуджує обвинувачених КАЯ, ШІРАТОРІ та УМЕЗУ до довічного ув'язнення за всіма пунктами обвинувачення, за якими вони були визнані винними. 221 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Міжнародні трибунали Description An account of the resource Ця колекція містить (і буде поступово доповнюватися) перекладами ключових документів міжнародних кримінальних трибуналів Text A resource consisting primarily of words for reading. Examples include books, letters, dissertations, poems, newspapers, articles, archives of mailing lists. Note that facsimiles or images of texts are still of the genre Text. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Міжнародний військовий трибунал щодо Далекого Сходу Description An account of the resource Міжнародний військовий трибунал щодо Далекого Сходу Рішення суду від 4 листопада 1948 року [Матеріали справи щодо злочину агресії – злочинів проти миру] Language A language of the resource Українська Rights Information about rights held in and over the resource Матеріал зберігається в бібліотеці; права визначаються автором або видавцем. Перед повторним використанням перевірте умови першоджерела. аудиторія:правники етап:професійне навчання статус:довідковий матеріал тип:бібліотечний матеріал https://warcrimes.legalaid.gov.ua/files/original/3/2/UKR_Trial_Monitoring_2024.pdf a2a5878cffd8a1b544ddccd00fd08fc7 PDF Text Text ЗВІТ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВПРОВАДЖЕННЯ 2 ФАЗИ ПРОЄКТУ «МОНІТОРИНГ СУДОВИХ ПРОВАДЖЕНЬ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ» Червень 2024 року �РОЗРОБНИК: Всеукраїнська громадська організація «Асоціація правників України» ____________________ Ця публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через USAID Ukraine - USAID Україна. Зміст публікації є виключною відповідальністю АПУ і не обов'язково відображає погляди USAID - Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США. �Зміст I. Передмова 4 II. Методологія проведення моніторингу та аналізу судових рішень 8 III. Загальні висновки та рекомендації 9 IV. Моніторинг судових проваджень 14 1. Право на доступ до суду: інформаційна та фізична доступність 18 2. Гласність та відкритість 22 3. Суд упродовж розумного строку 23 4. Право на захист 27 5. Провадження in absentia 33 6. Право на переклад 38 7. Право на свободу й особисту недоторканність 39 8. Інші елементи права на справедливий суд та суміжні права і свободи людини 39 V. Аналіз судових рішень 41 VI. Додатки 70 3 �I. ПЕРЕДМОВА Вказаний звіт (далі – Звіт) підготовлений Асоціацією правників України (далі – АПУ) в рамках впровадження другої фази проєкту «Моніторинг судових проваджень у справах про воєнні злочини» (далі – Проєкт)». Проєкт реалізується АПУ в рамках грантової угоди з програмою USAID «Права людини в дії», яка впроваджується Українською Гельсінською спілкою з прав людини (УГСПЛ). Актуальність Проєкту обумовлена тим, що з початком повномасштабної війни в Україні національна кримінальна юстиція зіткнулась з необхідністю якісно та в розумні строки розглядати велику кількість кримінальних проваджень щодо вчинення воєнних злочинів. Згідно зі статистикою Офісу Генерального прокурора, станом на 31 травня 2024 рок за період повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України зареєстровано 133 062 злочинів агресії та воєнних злочинів, з них: пропаганда війни (стаття 436 Кримінального кодексу України (далі – КК України)) – 80; планування, підготовка або розв'язання та ведення агресивної війни (стаття 437 КК України) – 104; порушення законів та звичаїв війни (стаття 438 КК України) – 129 065 та інших – 3 813. З огляду на численність злочинів щодо порушення законів та звичаїв війни (129 065), судові провадження по цій категорії злочинів стали предметом ретельного моніторингу в межах зазначеного Проєкту. Специфіка цих справ є викликом для судової системи України в умовах війни. Це зумовлено тим, що судовий розгляд відповідних кримінальних проваджень, окрім іншого, презюмує наявність спеціальних знань, зокрема в частині застосування міжнародного гуманітарного права. Відповідно судді, прокурори та адвокати повинні забезпечувати та гарантувати міжнародні стандарти та вимоги у процесі розгляду відповідних кримінальних проваджень на національному рівні. Водночас варто зазначити, що будь-яка країна, як і Україна, також мала б проблеми з великою кількістю кримінальних проваджень, особливо в умовах війни, що триває. Право на справедливий суд слід гарантувати та забезпечуватись за будь-яких обставин, у тому числі під час воєнного стану, як того вимагає стаття 10 Загальної декларації прав людини (далі – Загальна декларація), стаття 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (далі – Міжнародний пакт) та стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція). Намір продемонструвати високий стандарт національного правосуддя у справах про міжнародні злочини неодноразово було підтверджено представниками всіх гілок влади. Діапазоном моніторингу є всі складові права на справедливий суд (доступність правосуддя, публічний розгляд справи судом, незалежний та безсторонній суд, розгляд справи упродовж розумного строку, право на захист, рівність учасників судового процесу, змагальність сторін тощо), а також суміжні права людини та основоположні свободи (заборона катування, право на свободу та особисту недоторканність тощо). Щодо географії та темпоральної складової Проєкту – моніторинг судових проваджень на другому етапі відбувався з грудня 2023 року по травень 2024 року по всій території України. Зокрема, зазначені категорії справ розглядаються та стали об'єктом моніторингу в таких регіонах: м. Київ та Київська область, Дніпропетровська, Запорізька, Миколаївська, Одеська, Сумська, Харківська, Херсонська, Черкаська та Чернігівська області. Оскільки агресія російської 4 �федерації охоплює всю територію України, необхідним є аналіз практики та підтримка учасників судових проваджень щодо воєнних злочинів у всіх регіонах країни. На національному рівні вагому роль у впровадженні моніторингу відіграли Офіс Генерального прокурора, Верховний Суд, Вища рада правосуддя, Рада суддів України, Державна судова адміністрація України, Національна школа суддів України, Координаційний центр з надання правничої допомоги, а також суди та офіси прокурорів по всій території України. У процесі впровадження чергової стадії Проєкту: версія 2.0 було проведено онлайн-зустрічі із представниками вказаних держаних органів та установ. Останні висловили зацікавлення і повну підтримку Проєкту, наголосили на важливості здійснення професійного аналізу судової практики у вказаних справах та підтримали методичну складову моніторингу. МЕТОЮ ПРОЄКТУ Є: o забезпечити ефективний прикладний поточний аналіз судових проваджень щодо воєнних злочинів на предмет дотриманням міжнародних вимог, зокрема усіх складових права на справедливий суд. У фокусі моніторингу: суди, роль органів прокуратури, якість здійснення захисту обвинувачених тощо; o сформувати чіткі аналітичні та статистичні дані щодо дотримання на національному рівні міжнародних стандартів, зокрема права на справедливий суд, у процесі судового розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів; o виявити як системні, так і поодинокі, як позитивні, так і негативні явища щодо дотримання міжнародних стандартів, зокрема права на справедливий суд, у процесі судового розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів. Звернути увагу правової спільноти на проблемні аспекти, ініціювати можливі способи їх вирішення. На прохання АПУ, Міжнародна асоціація юристів (International Bar Association, IBA) та Інститут з прав людини ІВА (IBA's Human Rights Institute, IBAHRI) сформував групу міжнародних експертів з міжнародного права і прав людини, які спільно з АПУ в межах першої фази Проєкту підготували Методологію моніторингу судового розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів (далі – Методологія) та Запитальник для моніторингу судового розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів (далі – Запитальник). В основу вказаної Методології було покладено Керівні принципи Інституту з прав людини ІВА щодо спостереження за судовими процесами (IBAHRI Guidelines on Trial Observation). В Методології, окрім іншого, закріплено основні принципи, за якими здійснюється моніторинг, та окреслено міжнародні стандарти, гарантовані Загальною декларацією, Міжнародним пактом, а також Конвенцією та практикою Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), які є ключовими орієнтирами для проведення моніторингу судового розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів. 5 �Методологію та Запитальник сфокусовано на наступних елементах права на справедливий суд та інших суміжних правах людини і основоположних свободах: - доступність правосуддя (інформаційна, фізична); гласність та відкритість судового розгляду; незалежний та безсторонній суд; розгляд кримінальних проваджень упродовж розумного строку; право на участь у судовому розгляді; право на захист; рівність сторін; презумпція невинуватості та тягар доказування; заборона катування; право на свободу та особисту недоторканність; право на публічне та вмотивоване рішення суду тощо. У межах другої фази Проєкту удосконалено методичні складові моніторингу – Запитальник та Методологію. Щодо оновлення Методології: і) удосконалено перелік та опис міжнародних стандартів, які є ключовими орієнтирами для проведення моніторингу судового розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів; іі) удосконалено перелік та опис складових права на справедливий суд, а також суміжних прав та свобод; ііі) частково змінено порядок викладу матеріалу. Стосовно змін до Запитальника: і) удосконалено формулювання запитань відповідно до мети дослідження, національного процесуального законодавства, міжнародних стандартів тощо; іі) забезпечено логічне розташування запитань відповідно до процедури ведення судового процесу (питання розташовані від загального до конкретного чи спеціального); ііі) частково змінено перелік запитань (окремі питання вилучено, з огляду на невідповідність національній правовій системі або межам відповідного дослідження; об’єднано окремі питання; додано питання, які посилять результати моніторингу та стосуються проблемних аспектів) тощо. Також в рамках Проєкту було проаналізовано вироки, ухвалені у справах про воєнні злочини у період з жовтня 2023 року до травня 2024 року. Для проведення вказаного моніторингу АПУ зібрала команду національних експертів, яка включає двох головних національних експертів у сфері міжнародного права і прав людини та 18 моніторів, які є юристами й мають досвід роботи у сфері кримінального права. Монітори безпосередньо відвідували судові засідання, фіксували інформацію щодо судового розгляду кримінальних проваджень стосовно воєнних злочинів та відомості щодо ухвалених судових рішень відповідно до попередньо затверджених Запитальника та Методології. Це забезпечило компетентну моніторингову участь громадськості у судовому розгляді кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів, фаховий аналітичний аналіз відповідного моніторингу, якісну оцінку національного кримінального і кримінального процесуального законодавства на його відповідність міжнародним стандартам та професійне опрацювання судових рішень у справах про воєнні злочини. Таким чином, вказаний звіт за результатами моніторингу судового розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів та аналіз вже постановлених судових рішень презентує висновки щодо відповідності судових проваджень міжнародним стандартам та вказує на можливі виклики та зони росту при розгляді вказаної категорії справ. 6 �Перша фаза моніторингу судових засідань впроваджувалась з липня по жовтень 2023 року (включно) в судах м. Києва та Київської області, Харківської, Чернігівської, Запорізької, Херсонської, Одеської, Сумської та Дніпропетровської областях. Звіт за результатами впровадження першої фази Проєкту доступний за QR кодом. 7 �II. МЕТОДОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ МОНІТОРИНГУ ТА АНАЛІЗУ СУДОВИХ РІШЕНЬ Методологія базується на правах і свободах, гарантованих Загальною декларацією, Міжнародним пактом, а також Конвенцією та практикою ЄСПЛ. Моніторинг судових засідань в рамках Проєкту здійснювався відповідно до кількох принципів, зокрема принципу невтручання в судовий процес, об’єктивності та згоди. ПРИНЦИП НЕВТРУЧАННЯ В СУДОВИЙ ПРОЦЕС означає повагу до незалежності судової влади. Судова влада як інституція і окремі судді, які здійснюють правосуддя в певних справах, повинні бути здатні виконувати свої професійні обов’язки без неналежного впливу з боку виконавчих, законодавчих чи інших органів та осіб. Моніторів Проєкту було проінструктовано не втручатись у провадження і виконувати роль «зовнішнього спостерігача». ПРИНЦИП ОБ’ЄКТИВНОСТІ вимагає, щоб моніторинг судових процесів точно звітував про судові провадження, використовуючи чітко визначені й прийняті стандарти й безсторонньо застосовуючи їх. Моніторинг судових процесів – діагностичний інструмент, який має забезпечити точну й надійну інформацію щодо функціонування системи правосуддя. Моніторинг судових процесів має відбуватися без упереджень, конфліктів інтересу чи інших аспектів, які можуть неналежно вплинути на висновки й аналіз, без будь-якої програми чи мети, крім захисту та сприяння функціонуванню системи правосуддя. Під час першої фази Проєкту моніторинг судових засідань здійснювався двома моніторами, однак з огляду на логістичні труднощі у забезпеченні участі двох моніторів у кожному засіданні в межах другої фази Проєкту їх кількість зменшено до одного. ПРИНЦИП ЗГОДИ означає, що моніторинг судових процесів має проводитися за згоди відповідних суб’єктів у державі та в співпраці з ними. До цих суб’єктів належать судова влада, органи прокуратури, сторона захисту, потерпілі та свідки, правоохоронні органи й інші. АПУ вдячна національним партнерам, які висловили свою згоду і надали сприяння для проведення моніторингу. Початку моніторингу передувало проведення тренінгу для моніторів, під час якого моніторам було презентовано вдосконалені Методологію та Запитальник, а також питання професійної етики, процедури збору, зберігання та опрацювання інформації. АПУ також провела зустрічі й консультації з представниками органів судової влади та органів прокуратури, під час яких було презентовано другу фазу Проєкту і його очікувані результати, а також оновлені Методологію і Запитальник. З метою моніторингу судових засідань була проаналізована інформація щодо актуальних судових проваджень по воєнних злочинах та їх територіальна ознака. Для моніторингу було відібрано моніторів, які мають юридичну освіту, відповідну кваліфікацію та необхідні знання для участі в моніторингу судових процесів. З огляду на масштаб Проєкту, моніторинг мав ряд обмежень, зокрема: і) моніторинг охоплював виключно кримінальні провадження за статтею 438 КК України; іі) моніторинг не включав справи про злочини, вчинені до 24 лютого 2022 року; ііі) моніторинг не містив аналіз матеріалів справ, оскільки монітори не мали до них доступу; iv) аналіз судових рішень здійснювався на основі рішень, доступних в Єдиному державному реєстрі судових рішень за статтею 438 КК України. 8 �III. МОНІТОРИНГ СУДОВИХ РЕКОМЕНДАЦІЇ ПРОВАДЖЕНЬ: ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ТА Моніторинг судового розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів у черговій другій стадії Проєкту відбувався з грудня 2023 року по травень 2024 року включно в судах м. Києва та Київської області, Дніпропетровської, Запорізької, Миколаївської, Одеської, Сумської, Харківської, Херсонської, Черкаської та Чернігівської областей. За вказаний період монітори відвідали 605 судових засідань в 172 унікальних справах і з різних причин (повітряні тривоги, обстріли, пізнє отримання інформації про судові засідання, неможливість швидко дістатись до суду тощо) не відвідали 27 судових засідань. Протягом моніторингу відзначено, що нові унікальні справи з'являлися з різною інтенсивністю у різні місяці: [січень – 2; лютий – 9; березень – 4; квітень – 10; травень – 21]. 27 605 Відвідали Не відвідали Моніторинг також включав аналіз 35 вироків, ухвалених судами першої інстанції, 10 ухвал апеляційних судів, 2 рішень суду касаційної інстанції. Для проведення моніторингу сформовано команду з 2 головних національних експертів у сфері міжнародного права і прав людини та 18 моніторів, які є юристами й мають досвід роботи у сфері кримінального права. Інструментами для моніторингу були попередньо затверджені Запитальник та Методологія. Діапазоном моніторингу були всі складові права на справедливий суд (доступність правосуддя, публічний розгляд справи судом, незалежний та безсторонній суд, розгляд справи упродовж розумного строку, право на захист, рівність учасників судового процесу, змагальність сторін тощо), а також суміжні права людини та основоположні свободи (заборона катування, право на свободу та особисту недоторканність тощо). За результатами здійснення моніторингу можна зробити наступні висновки: o Не встановлено фактів для висновку про те, що мали місце системні порушення: і) права на незалежний та безсторонній суд; іі) права на свободу і особисту недоторканність; ііі) права на переклад; іv) права на публічне та вмотивоване рішення суду; v) принципу презумпції невинуватості. o В Україні немає єдиної бази даних щодо кримінальних проваджень про воєнні злочини. Всю інформацію команда Проєкту отримувала з відкритих 9 �інформаційних ресурсів. А тому Проєкт не володіє повною та чіткою інформацією щодо судового розгляду відповідних кримінальних проваджень. Збір і опрацювання інформації з різних інформаційних джерел відбувалися в ручному режимі, що є найбільш ресурсовитратною частиною Проєкту. o В поодиноких випадках монітори Проєкту відвідували судові засідання по тим кримінальним провадженням (наприклад, за статтею 436-2 КК України), які не є предметом моніторингу, оскільки в пошуковій системі ці засідання так само як і за статтею 438 КК України, відображалися за критерієм пошуку «порушення законів та звичаїв війни». Такі кримінальні провадження були зняті з моніторингу. o Монітори та експерти Проєкту загалом мали необхідний доступ до судового розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів. Водночас були випадки, які або презюмували можливі обмеження права на доступ до суду, або ускладнювали доступ громадськості до судових засідань, або унеможливили присутність моніторів на судових засіданнях. o Майже в усіх справах зали судових засідань були пристосованими для належного розгляду справ. Поодиноко розгляд кримінальних проваджень відбувався не в залі суду, а в кабінеті судді чи в підвалі будівлі суду. o Переважна більшість кримінальних проваджень про воєнні злочини розглядалися відкрито (95%). Закриті судові провадження (повністю або частково) були у кримінальних провадженнях з огляду на наявність обставин щодо сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, з безпекових мотивів, у зв’язку із державною таємницею тощо. o Зазвичай суди сприяли розумній тривалості розгляду відповідних кримінальних проваджень та вживали заходів для забезпечення ефективного судового процесу. Водночас спостерігалися як поодинокі полярні випадки, так і констатовано системні явища, які можуть формувати тенденцію до протилежного. Поміж іншого це: і) нестача суддівських кадрів в судові системі; іі) зростання навантаження на окремі суди, зокрема щодо розгляду кримінальних проваджень за статтею 438 КК України; ііі) систематичне перенесення судових засідань тощо. o У межах моніторингу не зафіксовано порушень щодо забезпечення обвинуваченим безоплатної правничої допомоги. Водночас зафіксовано як позитивні, так і негативні факти щодо змісту правової допомоги. А тому ефективність, реальність та практичність правової допомоги у справах про воєнні злочини є сферою для вдосконалення. Крім того, Проєкт дійшов висновку про наявність моральної дилеми та безпекових ризиків для адвокатів у справах про воєнні злочини. o Основна частина кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів розглядалася in absentia. Лише у 4 судових справах (2 %) щодо воєнних злочинів, які були предметом моніторингу, присутні обвинувачені. Усі інші справи (98 %) розглядалися в рамках спеціального судового провадження (in absentia). Це викликано тим, що більшість обвинувачених не знаходяться на території України та перебувають на тимчасово окупованій території України, на території російської федерації тощо. o Критичної уваги потребує порядок повідомлення підозрюваного / обвинуваченого про розгляд кримінального провадження стосовно нього. Як 10 �правило, виклики в кримінальних провадженнях про воєнні злочини здійснюються шляхом публікації повістки про виклик в газеті «Урядовий курʼєр» та на сайті Офісу Генерального прокурора, у тому числі мовою, яку розуміють обвинувачені (російською). Ефективність такого повідомлення слід переглянути і також варто в терміновому порядку розглянути інші способи повідомлення обвинувачених. o Зафіксовано випадки, коли органи державної влади вживали інших можливих і розумних заходів як щодо встановлення місцезнаходження обвинуваченого, так і стосовно ефективного повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд. Поміж іншого це: і) звернення до Координаційного штабу з питань поводження із військовополоненими щодо перебування обвинуваченого в полоні чи ліквідації силами оборони України; іі) встановлення місцезнаходження чи контактів обвинуваченого або членів його родини в соціальних мережах, месенджерах тощо; ііі) направлення електронного повідомлення (повістки) на офіційну електронну адресу федеральної служби безпеки російської федерації, на електронну адресу обвинуваченого, на електронну адресу, де працює обвинувачений тощо; іv) надсилання повістки за останнім відомим місцем проживання обвинуваченого; v) направлення смс-повістки. Це більше поодинокі випадки, а не системна практика. o У тих кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів, які на час впровадження Проєкту розглядалися судами, де присутні обвинувачені, залучалися перекладачі. o Зафіксовано обрання запобіжного заходу лише у виді тримання під вартою. В окремих випадках адвокати заявляли клопотання про застосування запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою, які були відхилені судом. o Констатуємо покращення якості вироків у справах про воєнні злочини, аргументації, яка використовувалася судами під час їх ухвалення, встановлення всіх необхідних елементів ознак складу порушення законів та звичаїв війни. Відповідні вироки переважно не переобтяжені описанням контекстуальних обставин вчинення відповідного злочину, які зрозумілі та вбачаються з загальновідомих історичних фактів. На підставі результатів моніторингу Проєкт рекомендує наступне: Судовій гілці влади розглянути можливість удосконалення пошукової системи «Список судових справ, призначених до розгляду», зокрема передбачити постатейний критерій пошуку призначених до розгляду судових справ у цій пошуковій системі. Судовій гілці влади забезпечити регулярну актуалізацію інформації щодо судових справ, призначених до розгляду, та своєчасне внесення даних про розклад судових засідань у відповідні інформаційні фонди. Судовій гілці влади уніфікувати практику щодо процедури допуску до судових засідань представників медіа та громадськості (документи та інформація, які повинні подаватись до суду, процедура допуску тощо). Судовій гілці влади скоординувати напрацювання єдиного підходу судів щодо розгляду справ у закритому судовому провадженні. Право на публічний судовий розгляд, зокрема у такій важливій категорії справ, є 11 �ключовим елементом верховенства права та демократичного врядування. Факт уваги суспільства до справ про воєнні злочини не повинен мати вплив на вирішення питання про проведення закритого судового розгляду. Органам суддівського врядування (Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Вищій раді правосуддя) вжити ефективних заходів щодо подолання кадрового дефіциту в судах. Вирішення цього питання сприятиме розв’язанню проблеми щодо критичного рівня навантаження на суддів. Національній асоціації адвокатів України, Вищій школі адвокатури Національної асоціації адвокатів України, Координаційному центру з безоплатної правничої допомоги забезпечити навчальні й тренінгові можливості для адвокатів у справах про воєнні злочини та розглянути доцільність спеціалізації адвокатів для швидкої побудови їх спроможності щодо вказаної категорії справ. Моральну дилему та безпекові ризики для адвокатів у справах про воєнні злочини вирішити шляхом впровадження просвітницьких кампаній щодо не ототожнення клієнта з адвокатом, психологічної підтримки адвокатів, забезпечення ефективних заходів безпеки тощо. Через законодавчі ініціативи та / або практику забезпечити виконання державою (стороною обвинувачення, судом) не лише формальних вимог закону про публікацію повісток про виклик у ЗМІ та в інтернеті, а й вжиття всіх можливих і розумних заходів, спрямованих на ефективне повідомлення підозрюваного / обвинуваченого про кримінальне провадження стосовно нього (наприклад, через повідомлення на електронну пошту, в соціальні мережі, месенджери, телефоном тощо). З огляду на те, що ефективність повідомлення підозрюваного / обвинуваченого про розгляд кримінального провадження стосовно нього є сумнівною та презюмує ймовірний перегляд відповідних кримінальних проваджень в майбутньому, рекомендуємо вдосконалити законодавче регулювання механізму перегляду заочного вироку суду або виробити окрему процедуру нового розгляду цієї категорії справ. Верховній Раді України розглянути можливість внесення змін до національного законодавства щодо впровадження спеціалізації суддів у справах про воєнні злочини. Приділяти увагу до навчання працівників правоохоронних органів, які здійснюють досудове розслідування у кримінальних провадженнях за статтею 438 КК України, прокурорів, процесуальних керівників, а також суддів стосовно написання процесуальних рішень у відповідних кримінальних провадженнях. Таке навчання доцільно проводити як стосовно специфіки встановлення ознак складу порушення законів та звичаїв війни та застосування норм міжнародного гуманітарного права,, так і щодо юридичного письма, особливостей юридичної аргументації в процесуальних документах тощо. Рекомендуємо проводити спільні навчання, обмінюватися досвідом між правоохоронними органами та суддями. Проводити періодичні наукові конференції, присвячені проблемам кримінальних проваджень за статтею 438 КК України, залучати провідних науковців до навчання слідчих, прокурорів, суддів у Тренінговому центрі 12 �прокурорів України, Національній школі суддів України, а також у відомчих закладах освіти системи Міністерства внутрішніх справ України. Запровадити ведення залученими експертами дайджестів з аналізу ухвалених в Україні судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, які набрали чинності, в яких будуть висвітлюватися ключові правові позиції відповідного суду, а також коментарів судової практики з аналізом того, як українські суди вирішували окремі правові питання порівняно зі стандартами міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права. З огляду на те, що Римський статут не ратифікований Україною, використання його положень як додаткової нормативної підстави кваліфікації за статтею 438 КК України наразі не вважається доцільним. Це може суперечити самому положенню частини першої статті 438 КК України, яка передбачає порушення тих законів та звичаїв війни, що передбачені договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Пропонуємо звертати увагу на такий аспект кваліфікації з використанням цього міжнародного документу під час навчання суддів, проведення нарад з суддями першої та апеляційної інстанцій. Орієнтувати суддів до моменту ратифікації Римського статуту використовувати його положення для додаткового обґрунтування кримінально-правової кваліфікації. У разі, якщо положення Римського статуту відтворюють норми звичаєвого гуманітарного права, які є джерелом міжнародного права, то під час здійснення кваліфікації за ст. 438 КК необхідно використовувати саме ці джерела. В окремих вироках суди, констатуючи наявність ознак складу злочину, передбаченого статтею 438 КК України, не вказують, які саме міжнародні норми права війни було порушено. Рекомендуємо вдосконалити такий підхід, оскільки в іншому випадку судові рішення можуть вважатись необґрунтованими. Пропонуємо Верховному Суду та Національній школі суддів України при перегляді судових рішень та проведенні навчальних заходів для суддів відповідно звернути увагу суддів на необхідність чіткої вказівки в судових рішеннях на норми гуманітарного права, яку було порушено. 13 �IV. МОНІТОРИНГ СУДОВИХ ПРОВАДЖЕНЬ ЗАГАЛЬНА ІНФОРМАЦІЯ Моніторинг судового розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів у черговій другій стадії Проєкту відбувався з грудня 2023 року по травень 2024 року включно [перший етап – з липня по жовтень 2023 року включно]. Географія моніторингу охоплювала ті регіони України, де розглядаються кримінальні провадження щодо воєнних злочинів, зокрема: м. Київ та Київську область, Дніпропетровську, Запорізьку, Миколаївську, Одеську, Сумську, Харківську, Херсонську, Черкаську та Чернігівську області. Протягом звітного періоду географія моніторингу розширювалася як в межах приєднання нових областей [Миколаївська та Черкаська області], так і через розширення моніторингу в межах окремих областей [додано Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя, Хортицький районний суд м. Запоріжжя, Дергачівський районний суд Харківської області, Менський районний суд Чернігівської області та інші]. Найбільша кількість судових проваджень у справах про воєнні злочини мала місце в судах м. Києва та Київської області (близько 43 % від загальної кількості, які були предметом моніторингу), далі за навантаженням – Харківський (близько 13 %), Чернігівський (близько 12 %), Херсонський (близько 11 %) та інші регіони. Зміст моніторингу охоплював всі складові права на справедливий суд: доступність правосуддя, публічний розгляд справи судом, незалежний та безсторонній суд, розгляд справи упродовж розумного строку, право на захист, рівність учасників судового процесу, змагальність сторін тощо, а також суміжні права людини та основоположні свободи (заборона катування, право на свободу та особисту недоторканність тощо). За вказаний період монітори відвідали 605 судових засідань в 172 унікальних справах і з різних причин (повітряні тривоги, обстріли, пізнє отримання інформації про судові засідання, неможливість швидко дістатись до суду тощо) не відвідали 27 судових засідань [за перший етап Проєкту – 237 судових засідань в 114 унікальних справах]. Кількість відввіданий судових засідань 27 605 Відвідали Не відвідали 14 �Серед загальної кількості відвіданих судових засідань було 14 судових засідань за 8 унікальними справами, які були зняті з моніторингу, оскільки під час презентації фабули справ було з’ясовано, що вони стосуються обставин, що мали місце до 24 лютого 2022 року та 1 засідання за справою щодо частин першої, другої статті 436-2 КК України. Всього у полі зору Проєкту перебувало 617 засідань за статтею 438 КК України, предметом розгляду яких є обставини, що мали місце після 24 лютого 2022 року. Наведена статистика стосується тих кримінальних проваджень, про які відомо команді Проєкту з відкритих джерел, а саме: Місто Дніпро та Дніпропетровська область: 10 унікальних справ Місто Запоріжжя та Запорізька область: 8 унікальних справ 15 �Місто Київ та Київська область: 70 унікальних справ Місто Миколаїв та Миколаївська область: 4 унікальні справи Місто Одеса та Одеська область: 7 унікальних справ 16 �Місто Суми та Сумська область: 6 унікальних справ Місто Харків та Харківська область: 21 унікальна справа Місто Херсон та Херсонська область: 17 унікальних справ 17 �Місто Чернігів та Чернігівська область: 19 унікальних справ Місто Черкаси та Черкаська область: 1 унікальна справа Протягом моніторингу відзначено, що нові унікальні справи з'являлися з різною інтенсивністю у різні місяці: [січень – 2; лютий – 9; березень – 4; квітень – 10; травень – 21]. За результатами кожного відвіданого судового засідання (в т.ч. перенесених) було заповнено Запитальник. Аналіз всіх отриманих Запитальників дозволив отримати якісні та кількісні показники щодо кожного з елементів права на справедливий суд та констатувати наступні висновки. 1.ПРАВО НА ДОСТУП ДО СУДУ: ІНФОРМАЦІЙНА ТА ФІЗИЧНА ДОСТУПНІСТЬ / ІНШЕ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ Право на доступ до суду гарантується статтями 8, 10 Загальної декларації, пунктом 1 статті 14 Міжнародного пакту та пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це право прямо не закріплено у статті 6 Конвенції, а походить завдяки її еволюційному тлумаченню у практиці ЄСПЛ1. Так, у справі Golder v. the United Kingdom ЄСПЛ вперше дійшов висновку, що сама конструкція статті 6 Конвенції була б безглуздою та неефективною, якби 1 Guide on Article 6 Criminal: https://ks.echr.coe.int/documents/d/echr-ks/guide_art_6_criminal_eng. 18 �вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися судом. ЄСПЛ закріпив правило про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить невід’ємне право особи на доступ до суду2. А отже, право на справедливий суд включає право на доступ до суду, яке робить можливим використання подальших гарантій, закладених у статті 6 Конвенції. Згідно з практикою ЄСПЛ право на доступ до суду є багатокомпонентним явищем. На національному рівні право на доступ до суду гарантується статтею 55 Конституції України, статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 7, 21 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК України) тощо. РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ Щодо інформаційної доступності. В Україні немає єдиної бази даних щодо кримінальних проваджень про воєнні злочини. Всю інформацію щодо судових засідань команда Проєкту отримувала з відкритих інформаційних ресурсів (вебсайт «Судова влада України», сайти окремих судів, Єдиний державний реєстр судових рішень, дошки оголошень в приміщенні суду), від судів, органів прокуратури тощо. Відповідно, Проєкт може не володіти інформацією щодо всіх без винятку судових засідань, проведених судами України у цій категорії справ. Збір і опрацювання такої інформації відбувалися в ручному режимі. Пошук і оновлення такої інформації з різних інформаційних джерел були найбільш ресурсовитратною частиною Проєкту. Здебільшого інформація про розгляд кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів та результати такого розгляду були загальнодоступними та відображеними на відповідних інформаційних ресурсах, про які зазначено вище. Водночас були випадки, коли інформація була недоступною або відображена фрагментарно. Зокрема, слід звернути увагу, що в окремих судах, для прикладу, м. Одеси (Малиновський районний суд м. Одеси, Приморський районний суд м. Одеси), м. Києва та Київської області (Макарівський районний суд Київської області, Бородянський районний суд Київської області, Ірпінський міський суд Київської області, Києво-Святошинський районний суд Київської області, Деснянський районний суд м. Києва) відсутні розклади судових засідань, доступні для відвідувачів у приміщенні суду, проте необхідна інформація розміщена на сайтах судів. В поодиноких випадках монітори Проєкту відвідували судові засідання по тим кримінальним провадженням (наприклад, за статтею 436-2 КК України), які не є предметом моніторингу, оскільки в пошуковій системі «Список судових справ, призначених до розгляду» ці засідання так само як і за статтею 438 КК України, відображалися за критерієм пошуку «порушення законів та звичаїв війни». Засідання по вказаним кримінальним провадженням було знято з моніторингу. Окремі засідання в провадженнях за сукупністю статей були знайдені моніторами самостійно, шляхом аналізу рішень, ухвалених судами в їх регіонах. Стосовно фізичної доступності. Під час моніторингу увага зверталась на те, чи мали монітори Проєкту доступ до судових засідань, а також чи мали місце будь-які ознаки, які б свідчили про проблеми у доступі до судових засідань представників громадськості та медіа. 2 Див. рішення ЄСПЛ Golder v. the United Kingdom [21/02/1975]. 19 �Національні органи влади, в тому числі суди, були відкритими для моніторингу і загалом не заперечували проти відвідування судових засідань громадськістю та медіа. Протягом всього періоду впровадження Проєкту команда АПУ активно співпрацювала з Верховним Судом, Офісом Генерального прокурора, а також регіональними судами й органами прокуратури. За результатами моніторингу можна ствердно зауважити, що монітори та експерти Проєкту загалом мали необхідний доступ до судового розгляду відповідних кримінальних проваджень. Монітори часто фіксували присутність на судових засіданнях представників інших міжнародних та національних організацій (Моніторингової місії ООН, Української Гельсінської спілки з прав людини, Громадської спілки «Освітній дім прав людини в Чернігові», ГО «Медійна ініціатива» та інших громадських організацій), а також представників медіа тощо. В одному з кримінальних проваджень, де потерпілим був громадянин Федеративної Республіки Німеччина, у залі суду перебували вільні слухачі – група іноземців – представники неназваної організації у супроводі перекладача. Такі особи повідомили, що не мають статусу офіційної делегації (№ 367/3598/23, Ірпінський міський суд Київської області). Водночас є випадки, які або презюмують можливі обмеження права на доступ до суду, або ускладнювали доступ громадськості до судових засідань. Для прикладу: o в Херсонському міському суді Херсонської області на час воєнного стану припинено проведення особистого прийому громадян. Проте під час реалізації Проєкту доступ монітора до судового розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів у цьому суді не обмежувався; o у Солом’янському районному суді м. Києва зафіксовано посилену увагу до участі моніторів Проєкту у судових засіданнях. Служба судової охорони, секретарі судових засідань, судді детально цікавилися підставами, методологією та процедурою моніторингу. Моніторів було допущено до судових засідань лише після пред’явлення листа-підтримки від Верховного Суду або після детальних пояснень щодо здійснюваного моніторингу. Випадки ускладненого доступу до судових засідань у цьому судді спостерігалися і під час першої фази Проєкту; o в Дзержинському районному суді м. Харкова спостерігалося негативне ставлення до моніторів з боку суду. Є поодинокі випадки, де монітори, прибувши до суду, не змогли потрапити на судові засідання, оскільки працівники суду або завуальовували інформацію про початок, перебіг, місце проведення судового засідання та не запрошували моніторів до зали суду з невідомих причин, або забували їх запросити. Для прикладу: o у Суворовському районному суді м. Одеси судове засідання було заплановано на відповідний час та дату. Монітор прибув до суду завчасно, водночас було оголошено повітряну тривогу. Суд під час повітряної тривоги закритий, а судові засідання не проводяться. Після відбою повітряної тривоги було з’ясовано, що судове засідання відбулося, під час нього були судові дебати та суд виніс вирок. Секретар повідомив, що захисник клопотав перед суддею про проведення засідання раніше запланованого часу через погане самопочуття. Коли було проведено судове засідання і чи проведено його в повітряну тривогу – невідомо (№ 523/6894/23); 20 �o у Дзержинському районному суді м. Харкова монітор прибув на судове засідання заздалегідь та повідомив секретаря про свою присутність. Після тривалого очікування секретар поінформував монітора, що засідання вже відбулося, проте монітор так і не був запрошений до зали суду (№ 638/1305/24); o в Орджонікідзевському районному суді м. Запоріжжя зафіксовано наступне. Монітор прибув на судове засідання за 15 хвилин до його початку. Співробітники судової охорони повідомили, що необхідно очікувати в холі суду та на засідання запросить секретар. Не дивлячись на фактичне очікування у приміщенні суду до початку судового засідання, монітору відмовили у допуску до зали суду з огляду на те, що засідання вже розпочато (№ 335/3484/24). Окремо варто зазначити, що майже в усіх справах зали судових засідань були пристосованими для належного розгляду справ (розмір, технічне оснащення тощо). Водночас уваги потребує наступне: o попередня будівля Бородянського районного суду Київської області була зруйнована російською ракетою. Наразі функціонує інша будівля суду, де наявна лише одна зала судових засідань, в якій відсутня ізольована камера для перебування обвинуваченого, що зумовлює розгляд кримінальних проваджень в режимі відеоконференцій із підозрюваними / обвинуваченими. Також звертаємо увагу на те, що в процесі моніторингу зафіксовано поодинокі випадки розгляду кримінальних проваджень про воєнні злочини не в залі судового засідання, а в кабінеті судді та в підвалі будівлі суду. Для прикладу: o в Херсонському міському суді Херсонської області, у Бородянському районному суді Київської області, в Ірпінському міському суді Київської області, у Хортицькому районному суді м. Запоріжжя всі кабінети суддів, де проводились судові засідання, мали необхідні засоби для технічної фіксації судового процесу та проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв’язку. Відсутність вільних залів судових засідань спричинена перевантаженістю суду та тривалими судовими процесами тощо; o судове засідання в Херсонському міському суді проводилось в підвалі будівлі суду у зв’язку з обстрілом м. Херсон. Дане приміщення достатнього розміру, повністю технічно обладнане та пристосовано для проведення судових засідань. РЕКОМЕНДАЦІЇ Судовій гілці влади – розглянути можливість удосконалення пошукової системи «Список судових справ, призначених до розгляду», зокрема передбачити постатейний критерій пошуку призначених до розгляду судових справ у цій пошуковій системі. Судовій гілці влади – забезпечити регулярну актуалізацію інформації щодо судових справ, призначених до розгляду, та своєчасне внесення даних про розклад судових засідань у відповідні інформаційні фонди. Судовій гілці влади – уніфікувати практику щодо процедури допуску до судових засідань представників медіа та громадськості (документи та 21 �інформація, які повинні подаватись до суду, процедура допуску тощо) [рекомендація зберігає свою актуальність з першої фази Проєкту]. 2. ГЛАСНІСТЬ ТА ВІДКРИТІСТЬ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ Право на публічний розгляд справи судом гарантується статтею 10 Загальної декларації, пунктом 1 статті 14 Міжнародного пакту та пунктом 1 статті 6 Конвенції. Водночас у вказаних положеннях закріплено винятки з цього правила, а саме «преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або – тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, – коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя». Право на публічний розгляд справи регламентовано практикою ЄСПЛ3. На національному рівні відповідні вимоги про публічний розгляд справи судом закріплено статтею 129 Конституції України, статтею 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 7, 27 КПК України тощо. РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ Як і під час першої фази Проєкту, переважна більшість судових засідань, відвіданих моніторами, були відкритими (95%). Суди загалом сприяли участі громадськості (моніторам Проєкту, представникам інших громадських організацій) та медіа у судовому розгляді кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів. Як правило, суди не встановлювали обмежень стосовно трансляції судового засідання / фото та відеозйомки. Водночас були випадки, коли суд: o відмовляв у проведенні трансляції судового засідання з безпекових обставин у зв’язку з тим, що судовий розгляд відбувався поблизу країниагресора, проте дозволяв представнику медіа перебувати в залі суду (№ 588/1363/23, Тростянецький районний суд Сумської області ); o встановлював обмеження щодо зйомки окремих учасників провадження (захисників, потерпілих тощо), оскільки вони були проти цього, проте дозволяв зйомку суду та прокурора тощо (№ 367/4183/22, Ірпінський міський суд Київської області). Закриті судові засіданні (повністю або частково) були у кримінальних провадженнях з огляду на наявність обставин щодо сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, з безпекових мотивів, у зв’язку із державною таємницею тощо (№ 522/6292/23, Приморський районний суд м. Одеси; № 361/8279/23, Броварський міськрайонний суд Київської області; № 638/11148/23, з Орджонікідзевського районного суду м. Харкова передано до Дзержинського районного суду м. Харкова; № 337/2029/24, Хортицький районний суд м. Запоріжжя; № 638/4038/24, Дзержинський районний суд м. Харкова; № 361/1117/24, Броварський міськрайонний суд Київської області – ймовірно, буде розглядатися в закритому режимі, оскільки стосується зґвалтування вагітної жінки, наразі змінено анкетні дані потерпілої й справа розглядається відкрито). 3 Guide on Article 6 Criminal: https://ks.echr.coe.int/documents/d/echr-ks/guide_art_6_criminal_eng. 22 �У кримінальних провадженнях, де розгляд справи відбувався у закритому судовому засіданні, представників громадськості допущено не було. Це відповідає приписам частини 4 статті 27 КПК України, де визначено, що на судовому розгляді в закритому судовому засіданні можуть бути присутні лише сторони та інші учасники кримінального провадження. Щодо практики вирішення питання про закритий розгляд справи зауважимо наступне. Суди задовольняли клопотання про розгляд справи у закритому режимі, якщо вони ґрунтувалися на вимогах закону. В інших випадках такі клопотання залишалися без процесуальної реакції. Для прикладу: o в одному з кримінальних проваджень прокурор заявила клопотання про направлення справи до апеляційного суду для вирішення питання її підсудності з огляду на те, що кримінальне провадження містить державну таємницю, а в суді відсутні судді, яким надано доступ до державної таємниці. Клопотання було задоволено. Таке кримінальне провадження розглядається у закритому режимі, що унеможливлює участь моніторів (№ 638/11148/23, з Дзержинського районного суду м. Харкова передано до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова); o в іншому кримінальному провадженні прокурор перед тим як зачитати клопотання про проведення спеціального судового провадження звернулася до судді з проханням видалити всіх представників громадськості з зали судових засідань. Суддя відхилив цей запит, посилаючись на вимоги кримінального процесуального законодавства, згідно з яким підготовчі засідання мають відбуватися у відкритому режимі (справа № 638/11148/23, Орджонікідзевський районний суд м. Харкова). Окремо зауважимо, що в одному з кримінальних проваджень захисник пов’язав присутність громадськості у судовому засіданні з фактами надходження дивних дзвінків з невідомих номерів на його особистий телефон та зауважив, що звернеться зі скаргою до ради адвокатів області щодо заборони участі громадськості у судових засіданнях стосовно розгляду кримінальних проваджень про воєнні злочини (№ 638/8749/23, Дзержинський районний суд м. Харкова). РЕКОМЕНДАЦІЇ Судовій гілці влади – скоординувати напрацювання єдиного підходу судів щодо розгляду справ у закритому судовому провадженні. Право на публічний судовий розгляд, зокрема у такій важливій категорії справ, є ключовим елементом верховенства права та демократичного врядування. Факт уваги суспільства до справ про воєнні злочини не повинен мати вплив на вирішення питання про проведення закритого судового розгляду [рекомендація зберігає свою актуальність з першої фази Проєкту]. 3. СУД УПРОДОВЖ РОЗУМНОГО СТРОКУ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ Право на розгляд справи упродовж розумного строку без невиправданої затримки гарантоване статтею 14 Міжнародного пакту та пунктом 1 статті 6 Конвенції відповідно. Оскільки поняття розумних строків є оціночним, його необхідно розглядати в контексті положень національного законодавства. 23 �ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності дотримання розумних строків розгляду справи. Розумний строк у кримінальному провадженні починається з того часу, коли особі пред’явлено обвинувачення, тобто з моменту офіційного повідомлення заявника компетентним органом про те, що він обвинувачується у вчиненні злочину. Розумність тривалості провадження має оцінюватись у світлі конкретних обставин справи та з урахуванням таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів. Вимоги оперативності розгляду кримінальних проваджень у справах, по яких підсудний тримається під вартою, ґрунтуються на підвищених вимогах до розумного строку розгляду4. На національному рівні право на розгляд справи судом упродовж розумного строку гарантовано статтею 129 Конституції України, статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 7, 21, 28, 303, 318 КПК України. РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ Дані офіційної статистики з відкритих джерел не дають змоги простежити реальну тривалість розгляду кожної конкретної справи в судах. У зв’язку з цим, з метою оцінки тривалості розгляду справ щодо воєнних злочинів Проєкт визначив середньостатистичну тривалість проваджень, які були предметом моніторингу у другій фазі та по яким ухвалено рішення в судах першої та апеляційної інстанцій у звітному періоді. Часовий період визначався з моменту пред’явлення особі повідомлення про підозру до дати ухвалення відповідного судового рішення. А тому загальний час тривалості розгляду кримінального провадження охоплює період досудового розслідування. Зважаючи на ці обставини, тривалість саме судового розгляду є меншою порівняно із загальним строком тривалості кримінального провадження. Кримінальні провадження, завершені розглядом в суді першої інстанції: № 953/7767/22 [26.05.2022 – 30.04.2024 (1 рік, 11 місяців, 5 днів; 706 днів)] № 748/1278/23 [17.05.2022 – 11.03.2024 (1 рік, 9 місяців, 24 дні; 665 днів)] № 728/665/23 [02.04.2022 – 25.01.2024 (1 рік, 9 місяців, 24 дні; 664 дні)] № 748/4122/23 [14.06.2022 – 25.03.2024 (1 рік, 9 місяців, 12 днів; 651 день)] № 743/380/23 [11.06.2022 – 28.02.2024 (1 рік, 8 місяців, 18 днів; 628 днів)] № 748/2091/23 [29.08.2022 – 02.05.2024 (1 рік, 8 місяців, 4 дні; 613 днів)] № 588/1363/23 [15.07.2022 – 14.02.2024 (1 рік, 7 місяців, 0 днів; 580 днів)] № 748/1665/23 [21.11.2022 – 16.04.2024 (1 рік, 4 місяці, 27 днів; 513 днів)] № 638/4210/23 [14.12.2022 – 02.04.2024 (1 рік, 3 місяці, 20 днів; 476 днів)] № 332/441/23 [14.12.2022 – 02.01.2024 (1 рік, 0 місяців, 20 днів; 385 днів)] № 748/3888/23 [10.04.2023 – 04.12.2023 (7 місяців, 25 днів; 239 днів)] № 748/3990/23 [28.03.2023 – 11.12.2023 (8 місяців, 14 днів; 259 днів)] № 748/4474/23 [28.03.2023 – 22.04.2024 (1 рік, 0 місяців, 26 днів; 392 дні)] № 748/3511/23 [10.04.2022 - 29.01.2024 (1 рік, 9 місяців, 20 днів; 660 днів)] № 733/961/23 [03.03.2022 – 25.03.2024 (2 роки, 0 місяців, 23 дні; 754 дні)] № 754/3227/23 [12.07.2022 – 05.04.2024 (1 рік, 8 місяців, 25 днів; 634 дні)] № 367/3486/22 [31.05.2022 – 06.03.2024 (1 рік, 9 місяців, 5 днів; 646 днів)] № 760/10793/22 [27.05.2022 – 11.03.2024 (1 рік, 9 місяців, 14 днів; 655 днів)] № 367/3635/22 [13.05.2022 – 11.12.2023 (1 рік, 6 місяців, 29 днів; 578 днів)] № 939/2083/23 [24.07.2023 – 09.04.2024 (8 місяців, 17 днів; 261 день)] № 361/488/23 [29.09.2022 – 23.04.2024 (1 рік, 6 місяців, 26 днів; 573 дні)] 4 Див. рішення ЄСПЛ Ringeisen v. Austria [16/07/1971]. 24 �№ 370/380/23 [08.03.2022 – 06.12.2023 (1 рік, 8 місяців, 29 днів; 639 днів)] № 369/358/23 [11.04.2022 – 08.12.2023 (1 рік, 7 місяців, 28 днів; 607 днів)] № 369/3120/23 [10.05.2022 – 09.01.2024 (1 рік, 8 місяців, 0 днів; 610 днів)] № 650/1870/23 [01.08.2022 – 29.04.2024 (1 рік, 8 місяців, 29 днів; 638 днів)] № 611/229/23 [24.06.2022 – 06.12.2023 (1 рік, 5 місяців, 13 днів; 531 день)] № 522/6292/23 [08.12.2022 – 20.05.2024 (1 рік, 5 місяців, 13 днів; 530 днів)] № 523/6894/23 [23.11.2022 – 01.02.2024 (1 рік, 2 місяці, 10 днів; 436 днів)] Середнє арифметичне5 показника тривалості розгляду кримінального провадження з моменту пред’явлення особі повідомлення про підозру до ухвалення вироку судом першої інстанції – 1 рік, 6 місяців, 14 днів. Кримінальні провадження, що були предметом перегляду в апеляційних судах: № 748/3511/23 [10.04.2022 – 01.05.2024 (2 роки, 0 місяців, 22 дні; 753 дні)] № 751/1303/23 [05.03.2022 – 22.01.2024 (1 рік, 10 місяців, 18 днів; 689 днів)] № 522/3868/23 [20.07.2022 – 21.02.2024 (1 рік, 7 місяців, 2 дні, 582 дні)] № 588/1122/23 [09.09.2022 – 11.03.2024 (1 рік, 6 місяців, 7 днів; 551 день)] № 748/3888/23 [10.04.2023 – 21.02.2024 (10 місяців, 12 днів, 318 днів)] № 366/2363/22 [30.06.2022 – 26.12.2023 (1 рік, 5 місяців, 27 днів; 545 днів)] № 588/1072/22 [19.03.2022 – 04.12.2023 (1 рік, 8 місяців, 16 днів; 626 днів) Середнє арифметичне6 показника тривалості розгляду кримінального провадження з моменту пред’явлення особі повідомлення про підозру до ухвалення рішення апеляційним судом – 1 рік, 7 місяців, 11 днів. Показник тривалості розгляду кримінального провадження за одними й тими самими статтями КК України не є сталим та однаковим з огляду на складність справи, обсяг доказів, який має бути досліджений судом, необхідність допиту свідків і забезпечення їхньої участі для надання показань у суді тощо. Зазвичай суди сприяють розумній тривалості розгляду відповідних кримінальних проваджень та вживають заходів для забезпечення ефективного судового процесу. В окремих випадках монітори позитивно зауважили про відсутність надмірного формалізму з боку суду щодо організації та проведення судових засідань, що сприяє розумній тривалості розгляду кримінальних проваджень тощо (№ 367/4583/23, Ірпінський міський суд Київської області). Водночас спостерігаються як поодинокі полярні випадки, коли поведінка / рішення суду тощо, ймовірно, матимуть негативний вплив на розумність строку розгляду справи судом, так і констатовано системні явища, які можуть формувати тенденцію до протилежного. Поміж іншого це: o нестача суддівських кадрів в судові системі. Для прикладу, в Макарівському районному суді Київської області працює лише 2 судді, у Бородянському районному суді Київської області – 3 судді тощо. Кримінальне провадження № 370/2813/23 було передано з Макарівського районного суду Київської області до Києво-Святошинського районного суду Київської області через неможливість сформувати колегію суддів. Відповідно, в новому суді ця справа розглядається колегіально. З огляду на різне навантаження суддів, які входять до складу колегії, призначення судових засідань відбувається з великими інтервалами. Подібна ситуація – у кримінальному провадженні 5 6 З огляду на наведений перелік кримінальних проваджень. Те саме. 25 �№ 367/5761/23, що перебуває на розгляді в Ірпінському міському суді Київської області; o зростання навантаження на окремі суди, зокрема щодо розгляду кримінальних проваджень за статтею 438 КК України (наприклад, надмірне навантаження у цій категорії справ спостерігається в Ірпінському міському суді Київської області). Так, у квітні майже половина кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів, які були предметом моніторингу у Київському регіоні, розглядалися в Ірпінському міському суді Київської області, де важко зібрати колегію через завантаженість суддів. Наведене є причиною розгляду справ з великою затримкою як щодо процесу в цілому (одне з кримінальних проваджень в Ірпінському міському суді Київської області почалося на початку 2023 року, а станом на квітень 2024 року справа знаходиться на підготовчій стадії), так і в межах окремого дня (інколи засідання розпочинаються більше, ніж на 2 години пізніше або не відбуваються взагалі). Для прикладу, на розгляді в Ірпінському міському суді знаходиться справа, судовий розгляд по якій систематично переноситься. Зокрема, уваги потребує ситуація, коли на судове засідання з’явилися потерпілі та їх представники, прокурор, а також відбулась доставлення обвинуваченого із Лук’янівського слідчого ізолятора. Проте суд спочатку повідомив, що у розкладі є невелика затримка і засідання відбудеться пізніше, а згодом повідомив, що засідання буде перенесене, оскільки не зібрався склад колегії суддів через перебування одного судді з колегії в іншій справі. Проаналізований монітором розклад судових засідань засвідчив, що у двох суддів із колегії призначено розгляд інших справ на час розгляду моніторингової справи. Таким чином, можна презюмувати, що при призначенні й погодженні часу та дати засідання суду було заздалегідь відомо про неможливість проведення судового засідання по моніторинговій справі у визначений час (№ 367/2115/23). Ще один приклад з Ірпінського міського суду стосується неефективності допиту потерпілих з огляду на завантаженість суду справами у дні допиту. Виклик потерпілих для допиту і перенесення допиту відбувалося двічі (№ 367/8696/23). o систематичне перенесення судових засідань. Судові засідання переносяться через: і) перебування судді у нарадчій кімнаті по іншій справі, у відпустці, на лікарняному, через зміну складу колегії тощо; iі) відсутність сторін та інших учасників кримінального провадження, зокрема й з невідомих причин; ііі) систематичну неявку / заміну захисників у зв’язку з надмірним навантаженням на захист у певних регіонах, логістичними складнощами, невідповідністю призначеного захисту умовам контракту тощо; іv) з причин неповідомлення, неналежного чи недостатнього повідомлення обвинувачених про розгляд кримінального провадження стосовно них (нерозміщення / неналежне оголошення в газеті «Урядовий курʼєр» та на сайті Офісу Генерального прокурора, невжиття інших ефективних засобів для повідомлення обвинувачених тощо); v) тривалі повітряні тривоги, ракетні обстріли, проблеми з електропостачанням (за останній період серйозно пошкоджено об’єкти енергосистеми України), проблеми з інтернет-зв’язком тощо. У фокусі уваги такі поодинокі випадки: 26 �o у кримінальному провадженні № 367/4529/22 ухвала про призначення підготовчого судового засідання була постановлена у листопаді 2022 року, перше судове засідання відбулось в січні 2023 року, у січні 2024 року було задоволено клопотання про спеціальне судове провадження in absentia, на засіданні в кінці березня 2024 року було закрито підготовче провадження і призначено наступну дату судового розгляду на травень 2024 року (Ірпінський міський суд Київської області). Така ситуація спостерігається й в деяких інших кримінальних провадженнях; o кримінальне провадження № 367/2218/23 відкрито у 2022 році, судовий розгляд розпочався у квітні 2023 року, а станом на березень 2024 року представники обвинувачених досі остаточно не визначені [це впливає і на розумну тривалість відповідного кримінального провадження, і на належну реалізацію права на захист] (Ірпінський міський суд Київської області); o у кримінальному провадженні № 361/1552/23 судові засідання жодного разу не відбулися за період впровадження другого етапу Проєкту. Періодичність призначення судових засідань виглядає так: 21.12.2023, 12.02.2024, 16.04.2024 (Броварський міськрайонний суд Київської області). На основі вищезазначеного можна зробити висновок про те, що зазвичай суд сприяє розумній тривалості розгляду кримінальних проваджень та вживає заходів для забезпечення ефективного судового процесу. Водночас спостерігаються як окремі полярні випадки, так і констатовано системні явища, які можуть формувати тенденцію до протилежного. РЕКОМЕНДАЦІЇ Органам суддівського врядування (Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Вищій раді правосуддя) – вжити ефективних заходів щодо подолання кадрового дефіциту в судах. Вирішення цього питання сприятиме розв’язанню проблеми щодо критичного рівня навантаження на суддів. 4. ПРАВО НА ЗАХИСТ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ Право на захист гарантується статтею 11 Загальної декларації, статтею 14 Міжнародного пакту та пунктом 3 статті 6 Конвенції. Окремої уваги потребують наступні висновки ЄСПЛ7. Обмеження доступу до адвоката на ранніх стадіях провадження є порушенням8, а швидкий доступ до адвоката, навпаки – важливою противагою вразливості осіб, гарантією захисту від примусу, жорстокого поводження з боку працівників правоохоронних органів, належного судового розгляду тощо9. Відсутність права на юридичну допомогу під час судового розгляду є порушенням, навіть якщо такий доступ було надано на більш ранніх стадіях кримінального провадження10. 7 Access to a lawyer: https://ks.echr.coe.int/documents/d/echr-ks/access-to-a-lawyer . Див. рішення ЄСПЛ Shabelnik v. Ukraine [19/02/2009], Geletey v. Ukraine [24/04/2018], Romanov v. Ukraine [28/05/2020], Salduz v. Turkey [27/11/2008] (п.п. 56-62),. 9 Див. рішення ЄСПЛ Salduz v. Turkey [27/11/2008]. 10 Див. рішення ЄСПЛ Ezeh and Connors v. the United Kingdom [09/10/2003] (п.п 100-108). 8 27 �Право особи представляти (захищати) себе особисто не є абсолютним, оскільки національне законодавство може встановлювати обов’язкову участь юридичного представника (адвоката), зокрема у разі вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів11. Особа має право обирати собі адвоката у разі, якщо має можливість оплатити його послуги12. Особа, якій надається безоплатна юридична допомога, не має права обирати захисника. У випадках, коли безоплатно призначений захисник явно не виконує своїх обов’язків, органи влади мають позитивне зобов’язання замінити його. Вирішуючи питання про забезпечення права на безоплатну юридичну допомогу, органи влади повинні зважати на фінансові можливості особи, інтереси правосуддя, які передбачають врахування характеру та тяжкості правопорушення, суворість покарання, яке може бути призначено особі, інші обставини, зокрема здатність обвинуваченого брати участь у судовому розгляді та належним чином представляти себе особисто13. Відповідне правове регулювання права на захист на національному рівні закріплено статтею 131-2 Конституції України, статтею 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтями 22, 45–54 КПК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» тощо. РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ Кримінальні провадження щодо воєнних злочинів передбачають обов’язкову участь захисника та розглядаються стосовно воєнних злочинців, які або знаходяться в полоні, або місцезнаходження яких невідоме, або які перебувають на тимчасово окупованій території України чи на території російської федерації. Відповідно, постає питання про призначення захисників з безоплатної вторинної правничої допомоги для виконання вимог справедливого правосуддя. У межах моніторингу не зафіксовано порушень щодо забезпечення обвинуваченим у кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів безоплатної правничої допомоги. Водночас є такі поодинокі випадки: o кримінальне провадження № 367/2218/23 відкрито у 2022 році, судовий розгляд розпочався у квітні 2023 року, а станом на березень 2024 року представники обвинувачених досі остаточно не визначені [це впливає і на розумну тривалість відповідного кримінального провадження, і на належну реалізацію права на захист – фактично обвинувачений тривалий час без отримання правової допомоги] (Ірпінський міський суд Київської області). Конвенція гарантує «ефективну, реальну та практичну юридичну допомогу», а не лише «призначення захисника». Відповідно, одного лише призначення захисника системою безоплатної правничої допомоги недостатньо для виконання обов’язку держави щодо права на захист для воєнних злочинців. Стосовно змісту правової допомоги зафіксовано як позитивні, так і негативні факти. Як приклад активної позиції захисту можна навести наступні провадження. Захисники, залучені у засідання, демонструють активну процесуальну поведінку 11 Див. рішення ЄСПЛ Кamasinski v. Аustria [23/11/1989]. Див. рішення ЄСПЛ Zagorodniy v. Ukrain [24/11/2011]. 13 Див. рішення ЄСПЛ Timergaliyev v. Russia [14/10/2008]. 12 28 �(№ 939/226/23, Бородянський районний суд Київської області; 638/8749/23, Дзержинський районний суд м. Харкова та інші). Яскравим прикладом є відома справа щодо російських військовослужбовців, які під час окупації примусово утримували в підвалі школи жителів села Ягідне Чернігівської області – сторона обвинувачення вимагала 12 років ув’язнення, а сторона захисту – виправдання та активно вела захист (№ 748/1278/23, Чернігівський районний суд Чернігівської області, Чернігівський апеляційний суд). У кримінальному провадженні № 760/10793/22 захисник клопотав про зменшення строку позбавлення волі для обвинуваченого (Соломʼянський районний суд м. Києва). Монітори зауважили про участь цього захисника й в інших справах, які були предметом моніторингу на першому етапі Проєкту (№ 369/358/23, КиєвоСвятошинський районний суд Київської області), де він був захисником іншого російського військовослужбовця, і також активно здійснював захист. У кримінальному провадженні № 953/7767/22 промова захисника під час дебатів була аргументованою (Київський районний суд м. Харкова). У кримінальному провадженні № 939/2083/23 спілкування захисника з обвинуваченим було конфіденційними, проте комунікація здійснювалася телефоном. Адвокат з безоплатної правничої допомоги мав обмежений часовий ресурс для побачень з обвинуваченим в СІЗО. Водночас захисник активно спростовував аргументи обвинувачення, клопотав про врахування пом’якшувальних обставин, просив суд виявити поблажливість і призначити обвинуваченому нижче від найнижчої межі покарання та зауважував, що обвинувачений всіляко сприяв розслідуванню кримінального правопорушення (Бородянський районний суд Київської області). У кримінальному провадженні № 367/2276/23 попередній захисник періодично не з’являвся на судові засідання, а тому суд звернувся до центру з надання безоплатної правничої допомоги щодо його заміни та притягнення до дисциплінарної відповідальності. Новопризначений захисник спеціалізується на справах in absentia по статті 438 КК України, фаховий, пунктуальний, у зв’язку з цим судовий розгляд йде ефективно (Ірпінський міський суд Київської області). У межах моніторингу зафіксовано випадок, коли сторона захисту звернула увагу на наявність конфлікту інтересів. А саме регіональний центр безоплатної правничої допомоги видав доручення одразу на двох обвинувачених. Враховуючи, що один обвинувачений – командир іншого обвинуваченого, то, на думку захисниці, у неї був конфлікт інтересів. Судом зобов’язано регіональний центр безоплатної правничої допомоги призначити іншого захисника (№ 367/3598/23, Ірпінський міський суд Київської області). Наведене відповідає практиці ЄСПЛ, оскільки захист в умовах конфлікту інтересів – це очевидний недолік, що вимагає втручання з боку держави14. У багатьох випадках захисники вказують на неналежність виклику обвинувачених через публікацію повісток в газеті «Урядовий курʼєр» та на сайті Офісу Генерального прокурора, оскільки обвинувачені, ймовірно, не мають доступу до українських офіційних інтернет-порталів. Так, адвокати наполягали на повідомленнях через соціальні мережі в російських інтернет-ресурсах та через офіційні російські інтернет-портали, такі як міністерство оборони російської федерації тощо. В окремих випадках адвокати наполягали на тому, щоб 14 Див. рішенні ЄСПЛ у справі Mihai Moldoveanu v. Romania [19/06/2012, п. 74]. 29 �прокуратура робила запити до Служби безпеки України, яка володіє базою загиблих і полонених, а також клопотали про здійснення запитів до кіберполіції з метою встановлення контакту з обвинуваченим через соціальні мережі тощо (№ 950/3703/23, Лебединський районний суд Сумської області; № 367/2016/23, Ірпінський міський суд Київської області). Є випадки, коли адвокати заявляли клопотання про застосування запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою (№ 485/1015/23, Снігурівський районний суд Миколаївської області). Як правило, захисники подають обґрунтовані апеляційні скарги (№ 748/1278/23, Чернігівський апеляційний суд (перша інстанція – Чернігівський районний суд Чернігівської області); 588/1122/23, Сумський апеляційний суд (перша інстанція – Тростянецький районний суд Сумської області) тощо. З негативного можна зазначити наступне: o систематична заміна захисників, зумовлена як об’єктивними чинниками (надмірне навантаження на захист у певних регіонах, логістичні складнощі, невідповідність призначеного захисту умовам контракту), так і формальними обставинами. Так, у кримінальному провадженні № 361/10694/23 справа була у підслідності Служби безпеки України. Відповідно, призначення адвокатів, які співпрацюють з системою безоплатної правничої допомоги, які, згідно з контрактом, здійснюють діяльність у м. Києві, була допустима. Проте усі представники сторони захисту зазначали, що у разі подальшого розгляду справи у Броварському міськрайонному суді ефективно представляти інтереси обвинувачених вони не зможуть, зокрема через перенавантаження та складну і довготривалу дорогу до міста тощо. Суддя задовольнив відповідні клопотання та переніс підготовче засідання. Подання адвокатами заяв про їх заміну затягує розгляд справи, однак це не провина захисників, а комплексна проблема, зумовлена об’єктивними обставинами. Подібне зафіксовано у межах кримінальних проваджень: № 766/10206/23, Херсонський міський суд; № 363/3994/23, Вишгородський районний суд Київської області; № 367/1734/23, Ірпінський міський суд Київської області; № 361/9085/22, Броварський міськрайонний суд Київської області; № 363/581/24, Вишгородський районний суд Київської області тощо. Формальні перепризначення захисників не є забезпеченням ефективної, реальної правової допомоги (№ 367/2276/23, Ірпінський міський суд Київської області; № 729/1125/23, Бобровицький районний суд Чернігівської області). Нездатність держави забезпечити достатній час для підготовки адвоката до захисту не гарантує реальну юридичну допомогу підзахисному15. o систематична та / або з непоясненних причин відсутність захисників на судових засіданнях (№ 367/3395/23, Ірпінський міський суд Київської області; № 766/759/23, Херсонський міський суд; № 729/1125/23, Бобровицький районний суд Чернігівської області; № 766/1133/24, Херсонський міський суд Херсонської області; № 644/685/24, Орджонікідзевський районний суд м. Харкова; № 370/1757/23, Макарівський районний суд Київської області; 15 Див. рішення ЄСПЛ у справах Daud v. Portugal [21/04/1998, п. 42], Bogumil v. Portugal [07/10/2008, п.п. 27, 49], Sannino v. Italy [27/04/2006, п.п. 10, 11]. 30 �№ 369/6336/23, Бородянський районний суд Київської № 363/6664/23, Вишгородський районний суд Київської області). області; Для прикладу, у кримінальному провадженні № 363/872/23 захисник тричі поспіль не прибув на судове засідання, оскільки бере участь в іншому судовому засіданні. Про необхідність перенесення судового засідання повідомив завчасно (Вишгородський районний суд Київської області). Подібне спостерігається у кримінальному провадженні № 367/5761/23 (Ірпінський міський суд Київської області). o пасивна участь захисників у судових засіданнях; відсутність доказів для захисту обвинуваченого; відсутність інтересу до ознайомлення з матеріалами справи тощо. Адвокат у кримінальному провадженні № 939/2083/23 в одному із судових засідань постійно був зайнятий переглядом свого телефону (Бородянський районний суд Київської області). У кримінальному провадженні № 521/14869/23 стороні захисту повною мірою надано право допитати свідків та потерпілого, однак у захисту не було жодних запитань (Малиновський районний суд м. Одеси). У кримінальному провадженні № 369/3120/23 захисник під час дебатів зазначив, що не зміг знайти доказів для захисту обвинуваченого, попросив суд «прийняти законне рішення і призначити покарання відповідно до норм КК України». Після того, як суд видалився до нарадчої кімнати, захисник не залишився послухати вирок щодо свого підзахисного (Києво-Святошинський районний суд Київської області). У справі № 370/1757/23 представник потерпілого наголосив, що захисник протягом двох місяців не виявляв інтересу до ознайомлення з матеріалами справи, які були долучені стороною обвинувачення. Захисник відверто заявив, що у нього немає часу їздити до приміщення суду (підключався на засідання з власного авто) і, якщо суд наполягатиме на особистій присутності на засіданні, він клопотатиме про заміну захисника. До засідання захисник приєднався пізніше, всі учасники судового процесу його чекали, та від’єднався раніше. Захисник зауважив, що перехресний допит свідків і потерпілих здійснюватиме в режимі відеоконференції, не зважаючи на те, що суд запропонував приїхати хоча б на допит (Макарівський районний суд Київської області) тощо; o захисники запізнюються або залишають судові засідання до їх завершення через залучення в інших справах або з невідомих причин (№ 369/3120/23, Києво-Святошинський районний суд Київської області); o погоджуються з прокурорами й клопотання прокурорів залишають на розсуд суду, не висловлюючи заперечень (№ 366/2305/23, Іванківський районний суд Київської області); o комунікацію з обвинуваченим здійснюють дистанційно (телефоном), щоб не витрачати час для побачень в СІЗО (№ 939/2083/23, Бородянський районний суд Київської області). o неофіційно заявляють про зацікавленість у швидкому ухвалені обвинувального вироку (№ 367/8744/23, Ірпінський міський суд Київської області); 31 �o залученість в одному кримінальному провадженні, де обвинувачуються кілька осіб, окремих захисників для кожного з обвинувачених, ускладнює їх одночасну присутність на судовому розгляді з огляду на різні графіки роботи та навантаження. Одного лише призначення захисника системою безоплатної правничої допомоги недостатньо для виконання обов’язку держави щодо права на захист. А тому ефективність, реальність та практичність правової допомоги у справах про воєнні злочини є сферою для вдосконалення. Незабезпечення ефективного захисту обвинувачених породжує обґрунтовані сумніви щодо належного забезпечення права на справедливий суд. Згідно з концепцією незалежності адвоката, держава, як правило, не несе відповідальність за недоліки у діях захисника. Позитивні зобов’язання держави виникають у випадку невиконання захисником свого обов’язку. Пасивна поведінка підзахисного не може звільнити державу від виконання обов’язку гарантувати ефективний правовий захист особі. У випадках, коли недоліки щодо здійснення захисту є явними і очевидними, підзахисний не повинен активно скаржитися, щоб привернути увагу представників держави до цих недоліків.16 Це питання набуває особливої актуальності у забезпеченні права на захист у справах про воєнні злочини, що розглядаються за відсутності обвинувачених – in absentia. Окремої уваги потребує моральна дилема та безпекові ризики для адвокатів у справах про воєнні злочини. У межах моніторингу зафіксовано наступне: 16 o суди встановлюють обмеження щодо зйомки захисників, потерпілих (вони проти цього з моральних та / чи безпекових аспектів), хоча зйомку судового процесу в цілому суд дозволяє (№ 523/224/23, Cуворовський районний суд м. Одеси; № 367/4183/22, Ірпінський міський суд Київської області); o в одному з кримінальних проваджень залучена перекладачка запитала у захисника, чи дійсно він буде захищати воєнного злочинця та додала, що напевно ні, бо якщо так, у нього немає «національної свідомості» (№ 939/2083/23, Бородянський районний суд Київської області); o в іншому кримінальному провадженні захисниця робила професійні зауваження щодо клопотання прокурора і брала активну участь в обговоренні та здійсненні захисту, проте, коли суддя видалився у нарадчу кімнату, сказала прокуророві «вибачте за зауваження, але це моя робота» (№ 367/8696/23, Ірпінський міський суд Київської області); o зафіксовано поодинокий випадок, коли захисник пов’язав присутність громадськості у судовому засіданні з фактами надходження дивних дзвінків з невідомих номерів на його особистий телефон та зауважив, що звернеться зі скаргою до ради адвокатів області щодо заборони участі громадськості у судових засіданнях у справах про воєнні злочини (№ 638/8749/23, Дзержинський районний суд м. Харкова); o під час публічних заходів з адвокатами та представниками громадськості щодо їх участі у кримінальних проваджень за статтею 438 КК України адвокати непоодиноко зауважували про безпекові ризики та втручальні заходи в приватне та особисте життя через їхню участь як захисників у цих кримінальних провадженнях тощо. Див. рішення ЄСПЛ у справах Sannino v. Italy [27/04/2006], Cuscani v. United Kingdom [24/09/2002]. 32 �На основі вищезазначеного можна дійти висновку про те, що право на захист обвинувачених у справах про воєнні злочини потребує захисту. Одного лише призначення захисника системою безоплатної правничої допомоги недостатньо для виконання обов’язку держави щодо права на захист. А тому ефективність, реальність та практичність правової допомоги у справах про воєнні злочини є сферою для вдосконалення. РЕКОМЕНДАЦІЇ Проєкт рекомендує Національній асоціації адвокатів України, Вищій школі адвокатури Національної асоціації адвокатів України, Координаційному центру з безоплатної правничої допомоги забезпечити навчальні й тренінгові можливості для адвокатів у справах про воєнні злочини та розглянути доцільність спеціалізації адвокатів для швидкої побудови їх спроможності щодо вказаної категорії справ. З огляду на моральну дилему та наявні безпекові ризики для адвокатів у справах про воєнні злочини, звертаємо увагу на необхідність належної реакції від держави на розв'язання цих питань: просвітницькі кампанії щодо не ототожнення клієнта з адвокатом17; психологічна підтримка адвокатів; забезпечення ефективних заходів безпеки для адвокатів18 тощо. 5. ПРОВАДЖЕННЯ IN ABSENTIA Основна частина кримінальних розглядається in absentia. проваджень щодо воєнних злочинів Як встановлено за результатами моніторингу, у 4 судових справах (2 %) щодо воєнних злочинів, які у звітний період розглядалися судами, присутні обвинувачені [№ 939/2083/23, Бородянський районний суд Київської області; № 485/1015/23, Cнігурівський районний суд Миколаївської області; № 367/2115/23, Ірпінський міський суд Київської області; № 367/7326/23, Ірпінський міський суд Київської області]. Усі інші справи (98 %) розглядалися в рамках спеціального судового провадження (in absentia). Це викликано тим, що більшість обвинувачених не знаходяться на території України та перебувають на тимчасово окупованій території України або на території російської федерації й місцезнаходження яких невідоме. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ Пунктом 2 статті 5 та підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, а також підпунктом «а» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту передбачено, що «кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і підставу пред’явленого йому обвинувачення». ЄСПЛ ілюструє відповідний стандарт у своїй практиці та вказує на необхідність приділяти особливу увагу повідомленню підсудного про «обвинувачення». Це надає підсудному право бути поінформованим не лише про «причину» обвинувачення, тобто про дії, які він нібито вчинив і на яких ґрунтується 17 https://www.helsinki.org.ua/articles/p-iat-problem-na-shliakhu-pokarannia-voiennykh-zlochyntsiv-shchoproponuiut-suddi-prokurory-ta-advokaty/ 18 https://drive.google.com/file/d/157VKl5jGyMgwbQkEo8OxKK9ArC-ml6mz/view 33 �обвинувачення, а й також про «природу» обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію, надану цим діям. Надання повної детальної інформації щодо обвинувачень проти особи є важливою передумовою для забезпечення справедливості провадження19. Згідно з підпунктом «d» пункту 3 статті 14 Міжнародного пакту кожен має право при розгляді будь-якого пред’явленого йому кримінального обвинувачення бути судженим в його присутності. Статтею 6 Конвенції прямо не передбачено право бути присутнім на суді над самим собою, проте на це вказують предмет і мета цього положення, тому таке право має ключове значення у забезпеченні права на справедливий суд. Однак це право не є абсолютним і така вимога Конвенції не буде порушена в разі відсутності обвинуваченого за умови: і) обвинувачений прямо чи непрямо відмовився від цього права; іі) держава продемонструвала старанні, але безуспішні спроби вручити повідомлення; ііі) недоліки провадження in absentia виправлені шляхом гарантування засудженому права на перегляд вироку або новий розгляд справи. Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи (75)11 від 19 січня 1973 року «Про критерії, які регламентують розгляд, що проводиться у відсутність обвинуваченого» закріплено, що розгляд може бути проведений у відсутності обвинуваченого: і) за умови своєчасного повідомлення особи про проведення розгляду і надання йому достатнього часу для підготовки захисту; іі) наявності підтвердження про фактичне отримання такого повідомлення; ііі) за умови проведення розгляду в загальному порядку і наданні захисту права втручатися в цей процес; iv) за умови забезпечення надання особі судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду, і обчислення термінів на оскарження з моменту вручення такого рішення; v) за умови надання особі права на оскарження судового рішення; vi) за умови забезпечення права особи на повторне проведення розгляду в загальному порядку, якщо його відсутність була викликана наявністю поважних причин, про які він не міг повідомити уповноважені органи. Окремої уваги потребують наступні висновки ЄСПЛ. У рішенні ЄСПЛ у справі Sejdovic v. Italy ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції з огляду на те, що суд заочно постановив вирок щодо заявника, котрого неможливо було знайти і якого визнали таким, що переховується. Заявнику не було зроблено жодного повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності, а надалі він не мав передбачених законом ефективних засобів для поновлення строку на подання апеляційної скарги або на проведення нового судового розгляду. ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли, як у даній справі, особа була визнана винною внаслідок провадження, що призвело до недотримання вимог статті 6 Конвенції, то нове провадження або поновлення провадження на прохання зацікавленої особи є, загалом, належним засобом для усунення встановленого порушення20. За обставинами іншої справи ЄСПЛ Sanader v. Croatia заявника було обвинувачено та засуджено до 20 років позбавлення волі за вчинення воєнних злочинів проти військовополонених (заявник розстріляв двадцять сім військовополонених, убивши двадцять двох і тяжко поранивши п’ятьох з них). На час розгляду справи національними судами заявник проживав на окупованих частинах Хорватії й встановити його місцезнаходження було неможливо. Пізніше 19 20 Див. рішення ЄСПЛ Mattoccia v. Italy [25.07.2000] (п. 59), Penev v. Bulgaria [07.01.2010] (п.п. 33, 42). Див. рішення ЄСПЛ Sejdovic v. Italy [01.03.2006]. 34 �заявник дізнався про його засудження та звернувся до хорватських судів з клопотанням відновити провадження. Його клопотання було відхилено, оскільки він проживав у Сербії та був недоступний хорватській владі. За хорватським законодавством для повторного перегляду справи заявника він мав з’явитися до суду та надати відомості щодо адреси свого проживання в Хорватії, ймовірно, з метою обрання йому запобіжного заходу у разі необхідності, по суті, поступаючись своєю свободою. У своєму рішенні ЄСПЛ зауважив: і) саме по собі право бути присутнім на суді над самим собою не є абсолютним, а заочне кримінальне провадження не є незаконним втручанням у право на справедливий суд; іі) водночас держава повинна гарантувати та забезпечити стандарти справедливого суду, зокрема в частині повторного судового розгляду справи; ііі) беручи до уваги особливості цієї справи, яка стосувалася серйозних звинувачень у воєнних злочинах, ЄСПЛ вважав, що вимога з’явитися до суду (фактично здатися під варту), щоб реалізувати право на повторний розгляд справи була необґрунтованою і непропорційною з процесуальної точки зору. У цій справі ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та встановив вимогу для Хорватії сплатити заявнику – воєнному злочинцю – 4000 євро моральної шкоди + 2500 євро судових витрат21. На національному рівні процедура іn absentia була впроваджена Законом України від 7 жовтня 2014 року № 1689-VII «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини». Повномасштабна війна та вчинення численних воєнних злочинів зумовили необхідність внесення змін до кримінального процесуального законодавства, зокрема в частині законодавчого регулювання особливостей спеціального розслідування кримінальних правопорушень. Згідно із частиною п’ятою статті 139 КПК України, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та / або який виїхав, та / або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження. Чинним КПК України обізнаність особи, щодо якої здійснюється провадження in absentia, визначається фактом публікації відповідного оголошення в «Урядовому кур’єрі» та на сайті Офісу Генерального прокурора чи суду. РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ Як правило, виклики в кримінальних провадженнях про воєнні злочини здійснюються шляхом публікації повістки про виклик в газеті «Урядовий курʼєр» та на сайті Офісу Генерального прокурора та суду. Ефективність такого повідомлення є сумнівною, оскільки російські підозрювані / обвинувачені, ймовірно, не мають доступу до українських офіційних інтернет-порталів. У таких випадках сторона захисту клопоче (або мала б клопотати) про можливість повідомлення через соціальні мережі на російських інтернет-ресурсах, через офіційні російські інтернет-портали такі як міністерства оборони російської федерації тощо (№ 950/3703/23, Лебединський районний суд Сумської області; № 367/2016/23, Ірпінський міський суд Київської області). 21 Див. рішення ЄСПЛ Sanader v. Croatia [12.02.2015]. 35 �У більшості випадків повідомлення про виклик у ЗМІ та на офіційних інтернетресурсах здійснюються у тому числі мовою, яку розуміють обвинувачені (російською). Є випадки, коли повідомлення складені виключно українською мовою, яку не розуміють російські підозрювані / обвинувачені (№ 370/399/23, Макарівський районний суд Київської області; № 367/3121/24, Ірпінський міський суд Київської області; № 367/4583/23, Ірпінський міський суд Київської області). Як правило, сторона захисту звертає увагу на недосконалість таких повідомлень (№ 367/8696/23, Ірпінський міський суд Київської області). З причин неповідомлення, неналежного чи недостатнього повідомлення обвинувачених про розгляд кримінального провадження стосовно них (нерозміщення / неналежне оголошення в газеті «Урядовий курʼєр» та на сайті Офісу Генерального прокурора, невжиття інших ефективних засобів для повідомлення обвинувачених тощо) – проведення судових засідань переноситься. Окремої уваги потребують факти, коли органи державної влади вживали інших заходів як щодо встановлення місцезнаходження обвинуваченого, так і стосовно повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд. Серед «інших» заходів зафіксовано такі: встановлення місцезнаходження обвинуваченого o звернення до Координаційного штабу з питань поводження із військовополоненими щодо перебування обвинуваченого в полоні чи ліквідації силами оборони України (№ 367/4529/22, Ірпінський міський суд Київської області; № 367/2497/23, Ірпінський міський суд Київської області; № 766/7468/23, Херсонський міський суд; № 367/4583/23, Ірпінський міський суд Київської області); o встановлення місцезнаходження чи контактів обвинуваченого або членів його родини в соціальних мережах, месенджерах тощо (№ 766/7468/23, Херсонський міський суд); o є випадки, коли сторона захисту наполягала на запитах до Служби безпеки України, які володіють базою загиблих і полонених, та до кіберполіції, з метою встановлення контакту з обвинуваченим через соціальні мережі тощо (№ 367/2016/23, Ірпінський міський суд Київської області; № 367/2769/23, Ірпінський міський суд Київської області). Зафіксовано поодиноке зауваження, що Координаційний штаб з питань поводження із військовополоненими не охоче надає інформацію та наголошує, що ця інформація – з обмеженим доступом (№ 367/4583/23, Ірпінський міський суд Київської області). Серед «інших» можливих і розумних заходів, спрямованих на ефективне повідомлення обвинуваченого про судовий розгляд зафіксовано такі: o направлення електронного повідомлення (повістки) на офіційну електронну адресу федеральної служби безпеки російської федерації (№ 521/14869/23, Малиновський районний суд м. Одеси); o направлення електронного повідомлення (повістки) на електронну адресу обвинуваченого (№ 521/14869/23, Малиновський районний суд м. Одеси; 760/10793/22, Солом’янський районного суду м. Києва); o направлення смс-повістки (№ 367/4183/22, Ірпінський міський суд Київської області; № 950/3703/23, Лебединський районний суд Сумської області); 36 �o надсилання повістки за останнім відомим місцем проживання обвинуваченого (№ 366/2305/23, Іванківський районний суд Київської області); o направлення повідомлення обвинувачений. на електронну адресу, де працює У кримінальному провадженні № 185/10275/22 повістку було надіслано на робочу електронну адресу (Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської обл.). У кримінальному провадженні № 185/3969/23 обвинувачений є начальником відділу військового комісаріату у м. Луганськ, що є структурним підрозділом установи «Федеральное Казенное учреждение «Военный Комиссариат лнр». Обвинувачений постійно знаходиться на тимчасово окупованій території Луганської області, переважно м. Луганськ. Про виклик обвинуваченого в судове засідання та про наявність кримінального провадження стосовно нього він повідомлений із вжиттям додаткових заходів стороною обвинувачення. Зокрема, прокурором надано підтвердження направлення повістки з використанням електронної пошти на електронну скриньку, яка, як встановлено за результатами доручення суду, належить так званому «Федеральному Казенному учреждению «Военный Комиссариат лнр» (Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської обл.). o в одному із кримінальних проваджень обвинувачений є заступником міністра міністерства з надзвичайних ситуацій російської федерації, який у складі делегації з російської федерації їздив усувати наслідки катастрофи в Туреччину. У зв’язку з тим, що його оголошено у міжнародний розшук, органами прокуратури було направлено запит до Туреччини про екстрадицію останнього на територію України. Туреччина запит України проігнорувала (№ 939/1435/22, Бородянський районний суд Київської області); o в іншому кримінальному провадженні представник потерпілого вийшла на зв’язок з обвинуваченим з використанням мобільного додатку Telegram та надіслала йому інформацію щодо кримінального провадження стосовно нього із зазначенням місця та часу розгляду справи. Обвинувачений відповів: «постараюсь успєть». Відповідно, останній знає про розгляд справи й свої процесуальні права (№ 367/2276/23, Ірпінський міський суд Київської області). Окремо слід зауважити про необхідність забезпечення змагальності процесу та процесуальної рівності сторін у справах про воєнні злочини, які, як правило, розглядаються in absentia. Всі учасники цих кримінальних проваджень безсумнівно знаходяться під тиском суспільства, спрямованим на забезпечення засудження і отримання максимально суворих покарань обвинуваченими. Водночас необхідним є дотримання стандартів справедливого суду та забезпечення відповідних гарантій. Не зафіксовано випадків, де б судді демонстрували будь-яке упередження стосовно прихильності до однієї зі сторін. РЕКОМЕНДАЦІЇ Критичної уваги потребує порядок повідомлення підозрюваного / обвинуваченого про розгляд кримінального провадження стосовно нього. Доцільно через законодавчі ініціативи та / або практику забезпечити 37 �виконання державою (стороною обвинувачення, судом) не лише формальних вимог закону про публікацію повісток про виклик у ЗМІ та в інтернеті, а й вжиття всіх можливих і розумних заходів, спрямованих на ефективне повідомлення підозрюваного / обвинуваченого про кримінальне провадження стосовно нього (наприклад, через повідомлення на електронну пошту, в соціальні мережі, месенджери, телефоном тощо). З огляду на те, що ефективність повідомлення підозрюваного / обвинуваченого про розгляд кримінального провадження стосовно нього є сумнівною та презюмує ймовірний перегляд відповідних кримінальних проваджень в майбутньому, Проєкт рекомендує вдосконалити законодавче регулювання механізму перегляду заочного вироку суду або виробити окрему процедуру нового розгляду цієї категорії справ. 6. ПРАВО НА ПЕРЕКЛАД ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ Статтею 14 Міжнародного пакту, статтями 5 та 6 Конвенції кожному при розгляді будь-якого пред’явленого йому кримінального обвинувачення гарантується право бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу пред’явленого йому обвинувачення, а також користуватися безплатною допомогою перекладача, якщо він не розуміє мови, використовуваної в суді, або не говорить цією мовою. На національному рівні право на переклад забезпечено статтею 10 Конституції України, статтею 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 29 КПК України. РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ Під час впровадження Проєкту не було встановлено причин для висновку про те, що мало місце порушення права на переклад. Як правило, виклики в кримінальних провадженнях про воєнні злочини дублюються мовою, яку розуміють обвинувачені (російською). Є випадки, коли повідомлення складені виключно українською мовою, яку не розуміють російські підозрювані / обвинувачені (№ 370/399/23, Макарівський районний суд Київської області; № 367/3121/24, Ірпінський міський суд Київської області; № 367/4583/23, Ірпінський міський суд Київської області). Як правило, сторона захисту звертає увагу на недосконалість таких повідомлень (№ 367/8696/23, Ірпінський міський суд Київської області). У тих кримінальних провадженнях щодо воєнних злочинів, які на час впровадження Проєкту розглядалися судами, де присутні обвинувачені, залучалися перекладачі: o у справі № 939/2083/23 обвинуваченому було надано перекладача. Однак щодо професійності та неупередженості перекладу є коментарі. Стосовно професійності – перекладачка перепитувала у захисника термінологію і перекладала не все, що каже суд і сторони кримінального провадження. Щодо неупередженості – перекладачка запитала у захисника, чи дійсно він буде захищати воєнного злочинця та додала, що напевно ні, бо якщо так, то у нього немає «національної свідомості». Згодом було призначено нового перекладача, який виконує свої обов’язки 38 �ефективно та професійно. Захисник підтвердив, що всі судові документи перекладені російською мовою (Бородянський районний суд Київської області); o у справі № 485/1015/23 обвинувачений є громадянином України та володіє мовою провадження (Cнігурівський районний суд Миколаївської області); o окремо зважимо про справу № 939/2099/23, розгляд якої здійснюється in absentia. Однак суд попросив прокурора залучити перекладача для свідка, який є військовослужбовцем російської федерації та перебуває в українському полоні й знаходиться в СІЗО (Бородянський районний суд Київської області). РЕКОМЕНДАЦІЇ Судовій гілці влади забезпечити знання перекладачами юридичної термінології, яка використовується під час проваджень, та володіння іншими необхідними навичками, Судовій гілці влади забезпечити термінову заміну призначених перекладачів, які не виконують свої обов'язки належним чином або взагалі їх не виконують. 7. ПРАВО НА СВОБОДУ Й ОСОБИСТУ НЕДОТОРКАННІСТЬ ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ Це право гарантується статтею 5 Конвенції, статтею 9 Міжнародного пакту та статтею 9 Загальної декларації. Так, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Кожен, кого заарештовано або затримано, має негайно постати перед судом. Суд без зволікання повинен встановити законність затримання і ухвалити рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним. Кожен, хто є потерпілим від арешту або затримання, здійсненого всупереч положенням закону, має право на відшкодування. Відповідне правове регулювання на національному рівні закріплено статтею 29 Конституції України, статтями 7, 12 КПК України тощо. РЕЗУЛЬТАТИ МОНІТОРИНГУ Під час впровадження Проєкту не було встановлено причин для висновку про те, що мало місце порушення права на на свободу і особисту недоторканність. Моніторами зафіксовано обрання запобіжного заходу лише у виді тримання під вартою. У багатьох кримінальних провадженнях запобіжний захід у виді тримання під вартою до обвинувачених обраний не був у зв’язку з їх відсутністю на території України. В окремих випадках адвокати заявляли клопотання про застосування запобіжного заходу, не пов’язаного із триманням під вартою (№ 485/1015/23, Снігурівський районний суд Миколаївської області; № 367/2276/23, Ірпінський міський суд Київської області). Для прикладу, у справі № 367/2276/23 прокурор подала клопотання про призначення запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник заперечував і сказав, що сам факт перебування підсудного на території російської федерації й оголошення в розшук не може свідчити про його переховування, а також немає достатніх даних про те, що обвинувачений знає 39 �про підозру. Суд задовольнив клопотання сторони обвинувачення застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. про Таким чином, під час впровадження Проєкту не було встановлено причин для висновку про те, що мало місце порушення права на на свободу і особисту недоторканність. Хоча в публічному просторі можуть з’являтись повідомлень про катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження, у справах, які були предметом моніторингу і в яких був присутній підсудний, моніторами не було встановлено жодного такого випадку. РЕКОМЕНДАЦІЇ Відсутні. 8. ІНШІ ЕЛЕМЕНТИ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД ТА СУМІЖНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ. За результатами впровадження Проєкту [першої та другої фаз] не зафіксовано особливостей реалізації та не встановлено фактів для висновку про те, що мали місце порушення: o o o права на незалежний та безсторонній суд. Суд виглядав об’єктивним та неупередженим; права на публічне та вмотивоване рішення суду. Детальний аналіз судових рішень, ухвалених в період впровадження Проєкту, наведено нижче у розділі «Аналіз судових рішень»; принципу презумпції невинуватості. З огляду на те, що судові засідання проводяться в умовах повномасштабної війни, Проєкт також звертав увагу на безпеку учасників проваджень. Оскільки моніторинг, як і розгляд судових проваджень, здійснюються в умовах воєнних дій на всій території України, безпеку учасників судових проваджень не може бути гарантовано. Це особливо стосується областей, які знаходяться під постійним обстрілом (Херсонська, Запорізька, Харківська, Одеська, Миколаївська та інші області). Водночас навіть на території Київської області проїзд до суду був неодноразово унеможливлений повітряною тривогою та обстрілами. Варто також зазначити, що не у всіх приміщеннях судів є укриття, що створює додаткові безпекові ризики. Внаслідок цього сформувалась різна практика щодо дотримання правил відвідування судів під час повітряної тривоги: частина судів продовжує розглядати справи під час повітряної тривоги, у тому числі в укритті, а частина робить перерву. З позитивних аспектів моніторингу варто відзначити увагу окремих суддів та прокурорів до Проєкту. У непоодиноких випадках прокурори допомагали з логістичними проблемами задля присутності моніторів на максимальній кількості засідань у справах щодо воєнних злочинів. РЕКОМЕНДАЦІЇ Судовій гілці влади в межах існуючих можливостей забезпечити наявність укриттів у приміщеннях судів. 40 �V. АНАЛІЗ СУДОВИХ РІШЕНЬ Протягом двох етапів моніторингу найбільше вироків за ст. 438 КК було ухвалено судами Чернігівської області – 33 вироки (40%). Питома вага вироків, ухвалених судами Київської області, становить – 17% (14 вироків), м. Києва – 15% (12 вироків), Полтавської області – 7% (6 вироків), Сумської області – 6% (5 вироків), Одеської та Харківської областей – по 5 % (по 4 вироки), Дніпропетровської області – 4% (3 вироки), Запорізької області – 3% (2 вироки), Херсонської області – 2% (1 вирок). Щодо кількості ухвалених вироків за ст. 438 КК абсолютним рекордсменом є Чернігівський районний суд Чернігівської області. Протягом І та ІІ етапу моніторингу судових рішень цей суд ухвалив 21 вирок. Під час здійснення ІІ етапу моніторингу судових рішень за ст. 438 КК розширилася кількість регіонів України, судами яких було ухвалено такі вироки (Херсонська, Запорізька, Одеська, Харківська області). Під час ІІ етапу моніторингу проаналізовано 35 вироків, з яких всі (100%) – обвинувальні. ПРАВОВА КВАЛІФІКАЦІЯ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ Кваліфікація за ст. 438 КК здійснювалася як з посиланням на ч. 2 ст. 28 КК (вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб), так і без такого посилання. В 21 вироку дії засуджених кваліфікувалися лише за ч. 1 або ч. 2 ст. 438 КК, у 16 вироках – з посиланням на ч. 2 ст. 28 КК. Зазвичай за ч. 1 чи ч. 2 ст. 438 КК кваліфікувалися дії особи у тих вироках, якими було засуджено лише 1 особу (наприклад, вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25.03.2024 у справі № 748/4122/2). У вироку Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.03.2023 у справі № 748/1278/23 кваліфікація здійснювалася за ч. 1 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК. Тобто засудженому інкриміновано вчинення кримінального правопорушення групою осіб без попередньої змови. В багатьох вироках, коли за фактичними обставинами справи вбачається, що засуджений порушує закони та звичаї війни разом з іншим невстановленими слідством військовослужбовцями, його дії кваліфікуються за частинами 1 або 2 ст. 438 КК, хоча виконання об’єктивної сторони, відповідно, здійснювалося спільно з іншими співучасниками, невстановленими слідством іншими військовослужбовцями зс рф (наприклад, вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.01.2023 у справі № 748/2272/22). Так, у вироку Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02.05.2024 у справі № 748/2091/23 зазначено, що згідно з інформацією, наданою РВ УСБУ в Чернігівській області, в ході проведення слідчих (розшукових) дій встановити іншого військовослужбовця, який перебував разом з засудженим на місці події, не вдалося за можливе. Вироками Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29.01.2024 у справі № 748/3511/23 та Суворовського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 у справі № 523/224/23 ст. 438 КК застосовувалася кілька разів (тобто кваліфікація здійснювалася за сукупністю). Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29.01.2024 у справі № 748/3511/23 дії засудженого кваліфіковано за ч. 1 ст. 438; ч. 2 ст. 28 – ч. 1 ст. 438; ч. 2 ст. 438 КК, а за вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 у справі № 523/224/23 41 �було засуджено двох осіб (одну особу за ч. 2 ст. 28 – ч. 1 ст. 438 КК, а другу – за ч. 1 ст. 438; ч. 2 ст. 28 – ч.1 ст. 438 КК). Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 у справі № 523/224/23 перша особа, дії якої кваліфікувалися за ч. 2 ст. 28 – ч. 1 ст. 438 КК, обвинувачувалася в відданні наказу на вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а інша особа, дії якої кваліфікувалися за ч. 1 ст. 438; ч. 2 ст. 28 – ч.1 ст. 438 КК, обвинувачувалася у віддання наказу на вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ, та у відданні наказу на вчинення інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Як убачається з вироку Суворовського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 у справі № 523/224/23, в кожному з випадків обвинувачені діяли не самі, а за співучасті з невстановленими слідством військовослужбовцями зс рф, яким було віддано наказ про порушення законів та звичаїв війни. Тобто в кожному з цих випадків має місце порушення законів та звичаїв війни, вчинене у співучасті. Вироком Красноградського районного суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 611/229/23 військовослужбовця зс рф засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28 – ч. 2 ст. 438 КК. За обставинами справи командир роти мотострілецького батальйону, здійснюючи командування підрозділом, віддав наказ та безпосередньо здійснював обстріл цивільного автомобіля, в якому перебували дві цивільні особи, у результаті дружина водія залишилася неушкодженою, а водієві було спричинено тяжкі тілесні ушкодження. Кваліфікація дій засудженого військовослужбовця зс рф видається неповною, оскільки вона не враховує того, що в діях засудженого має місце ідеальна сукупність злочинів, передбачених ч. 1 ст. 438 (пошкодження майна, невиправдане військовою необхідністю, жорстоке поводження з населенням – прицільні постріли в потерпілих) та ч. 2 ст. 15 – ч. 2 ст. 438 КК. Вироком Київського районного суду м. Харкова від 30.04.2024 у справі № 953/7767/22 військовослужбовця зс рф було засуджено лише за ч. 2 ст. 438 КК, хоча за фактичними обставинами справи він віддав наказ обстрілювати близько 10 автомобілів, що належали цивільним особам, у результаті чого одна потерпіла загинула, двом іншим потерпілим було спричинено тяжкі тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Дії військовослужбовця зс рф було кваліфіковано судом за ч. 2 ст. 438 КК. ПОТЕРПІЛІ ВІД ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ В усіх вироках, окрім одного, потерпілими, яким безпосередньо спричинялася шкода кримінальним правопорушенням, були особи, що належать до цивільного населення. Детальна характеристика та визначення приналежності потерпілих до цивільного населення надана у вироку Солом’янського районного суду м. Києва від 11.03.2024 у справі № 760/10793/22. Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.03.2023 у справі № 748/1278/23 було встановлено 368 потерпілих, які належали до цивільного населення та перебували під захистом МГП, з яких померло 10 цивільних людей, тіла яких після настання біологічної смерті одразу не виносилися з підвального приміщення школи, а продовжували знаходитися серед 42 �живих людей, допоки військовослужбовці зс рф не дозволять їх винести назовні, що заподіювало значних психічних та моральних страждань потерпілим. Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29.01.2024 у справі № 748/3511/23 потерпілим є військовополонений. Потерпілими в окремих вироках були неповнолітні/малолітні (вироки Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29.01.2024 у справі № 748/3511/23, Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04.12.2023 у справі № 748/3888/23, Чернігівської області дів 10.01.2023 у справі № 748/2272/22). Наприклад, згідно з вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.01.2023 у справі № 748/2272/22 – неповнолітня особа разом з дорослим були потерпілими від жорстокого поводження з цивільним населенням у формі незаконного позбавлення волі та погрози застосування насильства з боку військовослужбовців зс рф. Гендерно зумовлене насильство було застосовано до потерпілих згідно з вироком Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29.04.2024 у справі № 650/1870/23, в якому потерпілими виступали жінки, яких військовослужбовці зс рф ґвалтували неодноразово. Вироком Київського районного суду м. Харкова від 30.04.2024 у справі № 953/7767/22 військовослужбовцями зс рф було спричинено тілесні ушкодження та смерть двом військовослужбовцям зс рф, які почали допомагати цивільним особам рятуватися від обстрілу. Проте, відповідно, такі військовослужбовці зс рф не є потерпілими від злочину, передбаченого ст. 438 КК, оскільки мали статус комбатантів. Військовослужбовець зс рф, якому було спричинено тілесні ушкодження, у кримінальному провадженні мав статус свідка, з яким було проведено ряд слідчих дій, як-от допит, впізнання особи за фотознімками. Згідно з відповіддю за підписом секретаря Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими цей військовослужбовець зс рф був переданий державі-агресору в порядку обміну. СУБ’ЄКТ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ Вироками, що проаналізовано, засуджено 56 осіб, з яких 52 особи – громадяни рф, 4 особи – громадяни України (наприклад, вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 522/3868/23). За ознакою статі 55 осіб – чоловіки, 1 особа – жінка (вирок Деснянського районного суду м. Києва від 05.04.2024 у справі № 754/3227/23). За професійним статусом та військовою функцією більшість засуджених – військовослужбовці зс рф (52 особи). Інші засуджені – громадяни України – військовослужбовець незаконного збройного формування «ДНР» («Народна міліція «ДНР») (1 особа), суддя Євпаторійського міського суду АР Крим (1 особа) (вирок Деснянського районного суду м. Києва від 05.04.2024 у справі №754/3227/23), «радник голови ДНР», керуючий незаконним збройним формуванням «НЗВ ДНР» «батальйон Кальміус» (входить до складу зс рф) (1 особа) (вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 у справі № 523/224/23), призначений окупаційною владою на посаду голови незаконно сформованої «Новокаховської військово-цивільної адміністрації» (1 особа) (вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 у справі № 523/224/23). 43 �Згідно з окремими вироками військовослужбовці зс рф були призначені здійснювати окремі організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції. Так, згідно з вироком Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02.01.2024 у справі № 332/441/23 суб'єктом злочину є військовослужбовець підрозділу Махачкалінського ОМОН Управління Росгвардії по республіці Дагестан, який «обіймав посаду» заступника військового коменданта окупаційної адміністрації м. Василівка Запорізької області. З об’єктивних причин в ухвалених вироках не міститься інформація про попередню судимість засуджених за вчинення умисних злочинів. Лише згідно з вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 522/3868/23 засуджений мав одну судимість за вироком Галицького районного суду м. Львова від 22.07.2022 року за ч. 1 ст. 111, ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 260 КК. ХАРАКТЕРИСТИКА КОНТЕКСТУАЛЬНИХ ОБСТАВИН У багатьох проаналізованих вироках міститься аналіз контекстуальних обставин в Україні, які передували виникненню міжнародного збройного конфлікту (за термінологією міжнародних договорів), як-от формування наміру, починаючи з 2013 року, у вищого керівництва рф анексувати частину територій України, тимчасова окупація АРК, створення терористичних організацій «ЛНР» та «ДНР», перекидання військ рф до російсько-українського кордону, визнання «незалежності» «ЛНР» та «ДНР» політичним керівництвом рф, оголошення рішення путіна про початок «спеціальної військової операції» на території України тощо. При цьому кожна з вказаних подій описується надзвичайно детально. Це мало місце в 12 вироках (наприклад, вироки Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 522/3868/23, Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.10.2023 у справі № 585/2381/22, вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02.05.2024 у справі № 748/2091/23). В більшості вироках суди уникають такого розлогого описання контекстуальних обставин, зосередивши свою увагу на такому: – вказівка на триваючий збройний конфлікт (вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30.10.2023 у справі № 523/8377/23); – описання контекстуальних обставин, починаючи з 24.02.2022 (вирок Красноградського районного суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 611/229/23) або з 19.02.2014 (вироки Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25.03.2024 у справі № 748/4122/23, Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.12.2023, Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29.04.2024 у справі № 650/1870/23); – описання окупації населеного пункту, на території якого було вчинено воєнний злочин (вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29.01.2024 у справі № 748/3511/23), потрапляння засудженого військовослужбовця зс рф на територію окупованого населеного пункту України (вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 31.01.2024 у справі № 523/6894/23). Окремі суди в рішеннях, описуючи контекстуальні обставини, посилаються на Рішення Апеляційної палати Міжнародного кримінального трибуналу щодо Югославії у справі Душко Тадіча від 02.10.1995 («The Prosecutor v. Dusko Tadic»), в якому визначається поняття збройного конфлікту (вироки Солом’янського 44 �районного суду м. Києва від 11.03.2024 у справі №760/10793/22, Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.04.2024 у справі № 748/1665/23, резолюцію Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Агресія проти України», Висновок 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», Наказ від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти Російської Федерації) та ін.) (вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2023 у справі № 751/1303/23). Порівнюючи вироки, ухвалені судами України на І та ІІ етапу моніторингу, відзначаємо, шо вироки ІІ етапу є якіснішими. У них міститься менше загального опису тієї ситуації, яка передувала виникненню міжнародного збройного конфлікту на території України. ПОСИЛАННЯ НА МІЖНАРОДНІ ДОГОВОРИ В усіх проаналізованих вироках міститься посилання на міжнародні договори, джерела МГП. Насамперед, це здійснюється для того, щоб описати особливості окремих ознак складу злочину, передбаченого ст. 438 КК, як-от потерпілого, який повинен належати до цивільного населення та підпадати під захист джерел МГП, суб’єкта порушення законів та звичаїв війни (комбатанта), контекстуальних обставин тощо. У всіх проаналізованих вироках міститься посилання на Женевську Конвенцію про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та Додатковий протокол від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I). При цьому практично всі вироки містять посилання на конкретні статті вказаних міжнародних документів, які порушуються засудженим (наприклад, вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2023 у справі № 751/1303/23, Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 522/3868/23. Окрім того, у вироках аналізуються й джерела міжнародного кримінального права: – Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання від 10.12.1984 (вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 11.03.2024 у справі №760/10793/22); – Декларація про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, затвердженого Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 09.12.1975 №3452 (XXX) (вирок Красноградського районного суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 611/229/23); – Женевська конвенція про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях (вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23) . – Положення про закони і звичаї війни на суходолі, яке є додатком до IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі від 18.10.1907 (вироки Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02.01.2024 у справі № 332/441/23, Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 45 �588/1363/23, Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.04.2024 у справі № 748/1665/23). Попри позитивні моменти посилання у вироках на норми МГП та МКП, необхідно звернути увагу і на певні недоліки, які мали місце у проаналізованих судових рішеннях: – відсутність вказівки на конкретні статті джерела МГП, порушення якого ставиться у вину засудженому (вироки Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.10.2023 у справі № 585/2381/22, Бородянського районного суду Київської області від 11.12.2023 у справі № 367/3635/22); – відсутність посилання на жодне джерело МГП (вирок КиєвоСвятошинського районного суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 369/358/23). У вироку Оболонського районного суду м. Києва від 06.03.2024 у справі № 367/3486/22 дається оцінка рішенню сторони обвинувачення, яка в обвинувальному акті, формулюючи обвинувачення, послалася на порушення винуватим Римського статуту МКС. На думку експертів, посилання на цей Статут слід виключити з формулювання обвинувачення, оскільки на день ухвалення вироку на виконання вимог п. 32 ст. 85 Конституції України закон про ратифікацію Римського Статуту МКС не прийнято, з огляду на що вказаний Статут не є міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, а тому в силу вимог ст. 9 Конституції України, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 8 КК та ч. 1 ст. 9 КПК, ст. 19 Закону №1906-IV, його положення не підлягають застосуванню судовими органами України при здійсненні правосуддя. Форми порушень законів та звичаїв війни: 1) жорстоке поводження з цивільним населенням: – агресивні усні залякування, демонстрація вогнепальної зброї, її наведення на потерпілого, здійснення пострілів у потерпілого (наприклад, вироки Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 522/3868/23, Бородянського районного суду Київської області від 11.12.2023 у справі № 367/3635/22); – незаконне позбавлення волі цивільного населення та погроза вбивством шляхом застосування фізичного насильства (вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області дів 10.01.2023 у справі № 748/2272/22); – жорстоке поводження з цивільним населенням, а саме катування (тортури) та нелюдське поводження стосовно цивільної особи та інше порушення законів та звичаїв війни – нелегальне ув`язнення (незаконне затримання) цивільної особи (вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.12.2023 у справі № 748/3990/23); – незаконне затримання, викрадення та незаконне ув’язнення цивільної особи, застосування до неї насильства, віддання наказу про вчинення таких дій (наприклад, вироки Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04.12.2023 у справі № 748/3888/2322, Чернігівського районного суду Чернігівської 22 Вказані дії вчинялися щодо неповнолітнього потерпілого 46 �області від 11.03.2023 у справі № 748/1278/2323, Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.04.2024 у справі № 748/1665/2324); – незаконне затримання та завдання тілесних ушкоджень потерпілому, поєднане з умисним вбивством останнього (наприклад, вирок КиєвоСвятошинського районного суду Київської області від 06.12.2023 у справі № 370/380/23); – умисне вбивство особи, яка належить до цивільного населення (наприклад, вироки Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2023 у справі № 751/1303/23, Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25.03.2024 у справі № 733/961/23, Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.04.2024 у справі № 638/4210/2325); – замах на порушення законів та звичаїв війни, поєднаного з умисним вбивством (вирок Красноградського районного суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 611/229/23). З тексту цього вироку вбачається, що обвинувачений, а також інші військовослужбовці під його командуванням спочатку обстріляли автомобіль, в якому їхало двоє громадян України, цивільних осіб, які після обстрілу спочатку залишили автомобіль, але потім повернулися до нього. Військовослужбовці зс рф, зокрема й обвинувачений, побачивши біля автомобіля двох цивільних осіб, застосувавши автоматичну гармату, що перебувала на озброєнні бойової машини, здійснили постріли по цим двом цивільним особам, в результаті чого потерпілий чоловік отримав вогнепальні поранення, а потерпіла жінка залишилася неушкодженою і змогла втекти. Військовослужбовці зс рф підійшли до проїжджої частини автошляху, де знаходився автомобіль, поряд з яким залишався лежати потерпілий чоловік, та побачивши, що останній не подає ознак життя, та вважаючи його померлим, віднесли потерпілого на узбіччя автошляху і скинули його в кювет на узбіччі дороги. Вказані дії було кваліфіковано за ч. 2 ст. 15 – ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК. Однак така кваліфікація є сумнівною, оскільки обвинувачений разом з іншими військовослужбовцями зс рф вчинив закінчене порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК); – напад на військовослужбовця ЗСУ, який вибув зі строю та припинив брати участь у воєнних діях, та його умисне вбивство; незаконне затримання цивільної особи та її катування з метою отримання зізнання останнього у співпраці із ЗСУ (вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29.01.2024 у справі № 748/3511/23; – образливе поводження з цивільним населенням, заволодіння майном цивільного населення, невиправдане військовою необхідністю, віддання наказу про незаконне позбавлення волі потерпілого, який належить до цивільного населення (вирок Оболонського районного суду м. Києва від 06.03.2024); – незаконне затримання та подальша депортація (видворення) громадянина України на підставі незаконного рішення незаконно створених 23 Вказані дії вчинялися стосовно 368 потерпілих У цьому вироку мало місце ще й таке інше порушення законів та звичаїв війни, як знищення майна, належного цивільній особі, не викликане військовою необхідністю. Однак у формулюванні обвинувачення така частина протиправних дій обвинувачених не фігурує 25 Суд виключив з обвинувачення посилання на вчинення обвинуваченим злочину з мотивів ревнощів до іншого військовослужбовця зс рф, а також вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення у стані алкогольного сп’яніння, як недоведених 24 47 �«судів Республіки Крим» за законодавством рф, в умовах окупації частини території України, а саме АР Крим та м. Севастополя (вирок Деснянського районного суду м. Києва від 05.04.2024 у справі №754/3227/23); – зґвалтування, застосування фізичного та морального примусу, у тому числі залякуванні шляхом погроз фізичною розправою цивільного населення (вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29.04.2024 у справі № 650/1870/23); 2) віддання наказу – про силовий розгін мирних мешканців, учасників акції протесту на тимчасово окупованій території, із застосуванням вогнепальної зброї, бойових припасів та спеціальних засобів, у результаті чого до цивільного населення було заподіяно різні тілесні ушкодження, фізичний біль та моральні страждання (вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30.10.2023 у справі № 523/8377/23); – на здійснення навідником-оператором танку двох пострілів осколковофугасними снарядами із танкової гармати прямою наводкою по будівлі стаціонарного корпусу лікарні, який був виконаний (вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23); – на незаконне затримання та позбавлення волі журналіста, міського голови, секретаря міської ради (вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 у справі № 523/224/23); – про вчинення дій, які порушують закони і звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, поєднані з умисним вбивством (вирок Київського районного суду м. Харкова від 30.04.2024 у справі № 953/7767/22); 3) викрадення майна, яке належить цивільному населенню, не виправдане військовою необхідністю (ч. 1 ст. 438 КК) (наприклад, вироки Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 361/6545/22, Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.10.2023 у справі № 585/2381/22); 4) прийняття рішення про депортацію громадянина України з тимчасово окупованої територіїТака форма порушення законів та звичаїв війни мала місце згідно з вироком Деснянського районного суду м. Києва від 05.04.2024 у справі №754/3227/23 Водночас кваліфікація дій судді лише за ст. 438 КК суперечить правовим позиціям ВС та вказує на неповноту кваліфікації дій засудженої Ураховуючи правові висновки ВС, передбачені, зокрема, у постановах ВС від 27.10.2021 у справі № 759/7443/17 та від 21.12.2022 у справі № 759/5737/17, дії колишнього судді, яка продовжила здійснювати правосуддя на тимчасово окупованій території від імені рф, прийнявши після призначення на цю посаду незаконне рішення про затримання та подальшу депортацію (видворення) громадянина України на підставі незаконного рішення, незаконно створених «судів Республіки Крим» за законодавством рф (вирок Деснянського районного суду м. Києва від 05.04.2024 у справі №754/3227/23), яка до 15.03.2022 (набрання чинності Законом України від 03.03.2022 № 2108-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність») добровільно перейшли на службу в суд держави-окупанта, порушивши згодом закони та звичаї війни, належить кваліфікувати за сукупністю – 48 �ч. 1 ст. 111 (державна зрада у формі переходу на бік ворога) та за відповідною частиною ст. 438 КК. ВРАХУВАННЯ ОБСТАВИН, ЩО ПОМ’ЯКШУЮТЬ ТА ОБТЯЖУЮТЬ ПОКАРАННЯ Суди, призначаючи покарання засудженим, враховували такі обставини, що обтяжують покарання: – вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (наприклад, вироки Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.10.2023 у справі № 585/2381/22, Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02.01.2024 у справі № 332/441/23, Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23). У більшості вироків під час кваліфікації здійснювалося посилання на ч. 2 ст. 28 КК (наприклад, вироки Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.10.2023 у справі № 585/2381/22, Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04.12.2023 у справі № 748/3888/23). Вказане свідчить про подвійне врахування однієї і тієї ж обставини засудженим. В окремих вироках, де з фактичних обставин справи вбачається, що порушення законів та звичаїв війни було вчинено як засудженим, так і іншими невстановленими слідством військовослужбовцями ворожої армії, однак правова кваліфікація засудженого здійснювалася лише за частинами 1 або 2 ст. 438 КК, під час призначення покарання не враховувалася така обставина, що обтяжує покарання, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (наприклад, вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області дів 10.01.2023 у справі № 748/2272/22); – вчинення злочину з використанням умов воєнного стану (наприклад, вироки Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 361/6545/22, Суворовського районного суду м. Одеси від 30.10.2023 у справі № 523/8377/23, Суворовського районного суду м. Одеси від 31.01.2024 у справі № 523/6894/23). У вироку Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22.04.2024 у справі № 748/4474/23 при призначенні покарання з врахуванням приписів ч. 2 ст. 67 КК суд не врахував як обставину, що обтяжує покарання обох обвинувачених, вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. На думку суду, використання умов воєнного стану як обставина, що обтяжує покарання, означає, що винна особа з метою полегшення вчинення кримінального правопорушення використовує найбільш несприятливий для суспільства час, тяжкі обставини та умови, в яких опинилося суспільство. Безпосереднім об’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК, є мир та міжнародний правопорядок у сфері війни та збройних конфліктів, порушення законів та звичаїв війни. А отже, саме правопорушення вчиняється в умовах війни, а тому визнавати обтяжуючою обставиною вчинення злочину з використанням умов воєнного стану є зайвим. Вторгнення військ рф на територію нашої країни відбулось 24.02.2022, в цей же день Президент України підписав Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Як передбачено у вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.04.2024 у справі № 638/4210/23, судом не встановлено наявності такої обставини, що обтяжує покарання, як вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. Вчинення злочину в умовах збройного конфлікту фактично є 49 �аналогічною вчиненню злочину з використанням умов воєнного стану та є кваліфікуючою, а тому підстав для її врахування як обставини, що обтяжує покарання, відсутні. – вчинення кримінального правопорушення на ґрунті расової, національної, релігійної ворожнечі чи розбрату або на ґрунті статевої приналежності (вирок Красноградського районного суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 611/229/23); – вчинення злочину загальнонебезпечним способом (вироки Красноградського районного суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 611/229/23, Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23, Київського районного суду м. Харкова від 30.04.2024 у справі № 953/7767/22); – вчинення кримінального правопорушення щодо осіб похилого віку (вироки Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.03.2023 у справі № 748/1278/23, Чернігівського районного суду Чернігівської області дів 10.01.2023 у справі № 748/2272/22); – вчинення кримінального правопорушення щодо малолітніх дітей (вироки Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.03.2023 у справі № 748/1278/23, Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25.03.2024 у справі № 748/4122/23, Чернігівського районного суду Чернігівської області дів 10.01.2023 у справі № 748/2272/22). – вчинення злочину повторно (вироки Куликівського районного суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 743/380/23, Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25.03.2024 у справі № 733/961/23, Суворовського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 у справі № 523/224/23, Куликівського районного суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 743/380/23). Окремі обставини, що обтяжують покарання, хоча й згадуються в тексті вироку, однак вони не враховувалися судами при призначенні покарання. У вироку Оболонського районного суду м. Києва від 06.03.2024 у справі № 367/3486/22 хоча й фігурує така обставина, що військовослужбовець зс рф, вчиняючи кримінальне правопорушення, перебував у стані алкогольного сп’яніння, все ж її судом не враховано під час призначення покарання як обставину, що його обтяжує. В окремих вироках не вказано, чи враховувалися будь-які обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання (вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 522/3868/23) або визначається, що обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання, не встановлено (наприклад, вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2023 у справі № 751/1303/23). Згідно з вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.04.2024 у справі № 638/4210/23 не знайшла підтвердження така обставина, що обтяжує покарання, як вчинення кримінального правопорушення з особливою жорстокістю. Дослідженими доказами не доведено, що винний, позбавляючи потерпілу життя, завдав їй особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення тощо) страждань. Згідно з вироком Бородянського району Київської області від 09.04.2024 у справі № 939/2083/23 суд урахував виключно обставини, що пом’якшують покарання, а 50 �саме щире каяття обвинуваченого і активне сприяння розкриттю злочинів. Жодна обтяжуюча обставина не була врахована. Хоча військовослужбовець зс рф обвинувачувався за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК (порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, а саме жорстоке поводження з цивільним населенням, поєднане з умисним вбивством, вчинене за попередньою змовою групою осіб, і за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК, як порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана ВРУ, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб). МІРА ПОКАРАННЯ, ПРИЗНАЧЕНА ЗАСУДЖЕНИМ На підставі аналізу призначеної міри покарання за ст. 438 КК суди по-різному визначали строк покарання для засуджених осіб з урахуванням загальних засад призначення покарання. За ч. 1 ст. 438 КК строк покарання у виді позбавлення волі обирається зазвичай з верхньої частини покарання (починаючи від медіани покарання у виді позбавлення волі – 10 років, закінчуючи максимальними межами цього покарання – 12 років). Такий вибір строку покарання у виді позбавлення волі стосується всіх форм порушень законів та звичаїв війни і мав місце у 23 вироках, якими засудженим призначалося покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК26. При цьому суди орієнтуються на призначення позбавлення волі у максимальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 438 КК. У 14 вироках призначалося покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років (наприклад, вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 522/3868/23). 6 вироками засудженим було призначено покарання у виді позбавлення волі на строк медіани покарання, передбаченої в санкції статті (10 років) (наприклад, вирок Бородянського районного суду Київської області від 11.12.2023 у справі № 367/3635/22). 5 вироками засудженим призначалося покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років (наприклад, вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 11.03.2024 у справі №760/10793/22, Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2024 у справі № 522/6292/23). Призначаючи покарання військовослужбовцям зс рф, визнаних винуватими у порушенні законів та звичаїв війни, поєднаного з умисим вбивством, суди виходили з можливості вибору виду покарання між позбавленням волі на певний строк та довічним позбавленням волі, які передбачаються в санкції ч. 2 ст. 438 КК. 6 вироками засудженим було призначено покарання у виді довічного позбавлення волі (наприклад, вироки Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.01.2024 у справі № 728/665/23, Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2023 у справі № 370/380/23). 2 вироками застосовувалося покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років (наприклад, вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.04.2024 у 26 Цей показник стосується виключно тих вироків, якими особи засуджувалися лише за ст. 438 КК, за винятком випадків, коли покарання призначалося за сукупністю злочинів 51 �справі № 638/4210/23), 1 вироком – на строк 14 років (вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2023 у справі № 751/1303/23). В окремих вироках суди призначали покарання засудженим за сукупністю злочинів. Наприклад, вироком Бородянського району Київської області від 09.04.2024 у справі № 939/2083/23 призначалося покарання за сукупністю злочинів. Військовослужбовець зс рф був засуджений за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 і ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК Йому було призначено покарання: за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років і за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК у виді позбавлення волі на строк 11 років. Шляхом часткового складання покарань визначено засудженому за сукупністю кримінальних правопорушень покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років. Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 у справі № 523/224/23 покарання двом засудженим призначалося за сукупністю злочинів. Перший засуджений визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 438; ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 438 КК, йому призначено покарання: за ч. 1 ст. 438 КК у виді 10 років позбавлення волі; за ч.2 ст.28, ч. 1 ст. 438 КК у виді 12 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК призначено цьому засудженому остаточне покарання за сукупності злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 12 років позбавлення волі; другого засудженого визнано винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 438 КК, призначено йому покарання у виді 12 років позбавлення волі. ПРИВОДИ ДЛЯ ВІДКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ЗА СТ. 438 КК УКРАЇНИ В окремих вироках приділяється увага приводам для відкриття кримінального провадження за ст. 438 КК та внесення відомостей про вчинений злочин в ЄРДР. Такими приводами виступали: – рапорт інспектора ГУНП про повідомлення зі служби 102 про обстріл військовослужбовцями зс рф авто, про жінку, яку вдалося евакуювати, та про чоловіка, який був важко поранений та залишився біля автомобіля на непідконтрольній військам ЗСУ території (вирок Красноградського районного суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 611/229/23); – заява про вчинення злочину журналіста видання «Українська служба інформації» з додатком у вигляді флеш-накопичувача, на якому зафіксований момент вбивства обвинуваченим громадян України (містить інформацію про факт та місце вчинення кримінального правопорушення) (вирок КиєвоСвятошинського районного суду Київської області від 09.01.2024 у справі № 369/3120/23); – інформація на інтернет-ресурсі ukr.net з новиною «У селі під Черніговом окупанти тримали в підвальному приміщенні школи більше 150 осіб» (вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.03.2023 у справі № 748/1278/23). ДОКАЗИ Докази, якими підтверджувалася винуватість особи, засудженої за вчинення злочину, передбаченого ст. 438 КК, залежить від особливостей об’єктивної сторони вчиненого злочину, сукупність яких є достатньою для того, щоб констатувати наявність ознак порушення законів або звичаїв війни у діях обвинуваченого/обвинувачених. 52 �Класичним доказом у кримінальних провадженнях за ст. 438 КК є показання потерпілого (потерпілих), свідка (свідків), обвинуваченого (обвинувачених). У разі використання такого доказу як показання обвинуваченого (обвинувачених) йдеться про ситуації, коли розгляд кримінального провадження здійснювався за присутності обвинуваченого (обвинувачених), тобто не за процедурою in absentia (наприклад, вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 522/3868/23). Згідно з вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04.12.2023 у справі № 748/3888/23 було допитано законного представника неповнолітнього потерпілого, якого військовослужбовці зс рф захопили в полон як заручника. Згідно з вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.01.2024 у справі № 728/665/23 одним із доказів у кримінальному провадженні були пояснення потерпілого. Джерелом доказів у кримінальних провадженнях за ст. 438 КК виступають речові докази, якими згідно з опрацьованими вироками визнавалися: – карти памʼяті, на яких зафіксовано момент вчинення злочину обвинуваченим та невстановленими особами (наприклад, вирок КиєвоСвятошинського районного суду Київської області від 09.01.2024 у справі № 369/3120/23); – ксерокопії документів, що належать військовослужбовцям зс рф (військових квитків, паспортів) (вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.01.2024 у справі № 728/665/23), а також засудженим громадянам України (паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (наприклад, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 05.04.2024 у справі №754/3227/23); – ксерокопії документів, що належать військовослужбовцям зс рф (військових квитків, паспортів) (вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.01.2024 у справі № 728/665/23); – документи, які підтверджують належність потерпілому майна, викраденого військовослужбовцями зс рф (свідоцтво про реєстрацію викраденого транспортного засобу) (вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 743/380/23); – ксерокопії інших документів, належних військовослужбовцям зс рф (алгоритм дій по тривозі командира танка, картка доз випромінення (вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23); Під час судового розгляду судами першої інстанції було безпосередньо досліджено такі протоколи слідчих (розшукових) дій, що проводилися у кримінальних провадженнях за ст. 438 КК: – протоколи пред’явлення особи для впізнання за фотознімками (наприклад, вироки Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 522/3868/23, Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.10.2023 у справі № 585/2381/22, Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 361/6545/22); 53 �– протокол впізнання обвинуваченого за аудіо записом (вирок Красноградського районного суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 611/229/23); – протоколи слідчих експериментів (наприклад, вироки Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04.12.2023 у справі № 748/3888/23, КиєвоСвятошинського районного суду Київської області від 06.12.2023 у справі № 370/380/23,); – протоколи огляду місця події (наприклад, вироки Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25.03.2024 у справі № 733/961/23, Бородянського району Київської області від 09.04.2024 у справі № 939/2083/23); – протокол огляду трупа (наприклад, вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2023 у справі № 370/380/23); – протокол відібрання зразків для проведення експертизи (букального епітелію – слини) (вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.04.2024 у справі № 638/4210/23); – протокол огляду речових доказів (наприклад, вироки КиєвоСвятошинського районного суду Київської області від 09.01.2024 у справі № 369/3120/23, Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23); – протоколи тимчасового доступу до речей та документів, у ході якого отримана інформація у операторів мобільного зв’язку та записана на оптичні диски (вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04.12.2023 у справі № 748/3888/23); – протокол огляду аудіофайлів та відкозаписів, які підтверджують факт вчинення конкретним військовослужбовцем порушення законів та звичаїв війни (наприклад, вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04.12.2023 у справі № 748/3888/23). Для підтвердження винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ст. 438 КК, суди досліджували й електронні докази, як-от сторінки у соціальних мережах, що належали обвинуваченим військовослужбовцям зс рф та/або їх близьким особам, що допомагало ідентифікувати особу обвинуваченого та отримати інші дані про нього (наприклад, номер мобільного телефону, місцезнаходження на час судового розгляду справи), офіційні вебсайти міністерства оборони рф, публікації на російських сайтах тощо (наприклад, вироки Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2023 у справі № 370/380/23, Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.01.2024 у справі № 728/665/23, Суворовського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 у справі № 523/224/23, Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29.04.2024 у справі № 650/1870/23). Окрім того, джерелом доказів були дані з автоматичної системи «російський паспорт» федеральної міграційної служби рф щодо засудженого. У вироку Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29.04.2024 у справі № 650/1870/23 було встановлено особу обвинуваченого за допомогою спеціалізованих засобів та сервісів «OPEN SOURCE INTELLIGENCE» та покладено в основу обвинувачення довідку щодо перевірки особи засудженого за системою пошуку «OSINT». 54 �Висновки судових експертиз виступали джерелом доказів згідно з 24 проаналізованими вироками. Так, під час досудового розслідування було проведено такі види експертиз, висновки яких безпосередньо досліджувалися судами: – судово-медична експертиза, висновком якої встановлювався ступінь тяжкості тілесних ушкоджень (наприклад, вироки Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 522/3868/23, Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29.01.2024 у справі № 748/3511/23) або причина смерті потерпілого (наприклад, вироки Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2023 у справі № 751/1303/23, Бородянського району Київської області від 09.04.2024 у справі № 939/2083/23) (всього – в 16 вироках); – судово-товарознавча експертиза, якою встановлювалася вартість викраденого майна (наприклад, вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.10.2023 у справі № 585/2381/22) або судова транспортнотоварознавча експертиза, якою визначалася ринкова вартість автомобіля, який було обстріляно (наприклад, вироки Красноградського районного суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 611/229/23, Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25.03.2024 у справі № 733/961/23) (всього – в 6 вироках); – судова експертиза зброї, якою досліджувалися бойові припаси, зброя та обставини їх використання (наприклад, вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2024 у справі № 369/3120/23) (всього – у 8 вироках); – судова вибухотехнічна експертиза бойових припасів (наприклад, вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23) (всього – в 3 вироках); – судова фототехнічна, портретна та голографічна експертиза зображень експертизи (вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2023 у справі № 751/1303/23) (1 вирок); – судова експертиза звуко- та відеозапису, відповідно до якої слова та фрази, які зафіксовані у фонограмі з файлу, промовлені однією особою (вирок Красноградського районного суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 611/229/23) (1 вирок); – судова транспортно-технічна експертиза, якою оглянуто транспортний засіб (вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.04.2024 у справі № 748/1665/23); – судова пожежно-технічна експертиза, яка встановила, що стало причиною виникнення пожежі (вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.04.2024 у справі № 748/1665/23); – судова молекулярно-генетична експертиза, якою встановлено, що жінка може бути біологічною матір’ю невстановленої особи чоловічої генетичної статті, фрагмент кістки якої досліджувався у висновку експерта (наприклад, вирок Бородянського району Київської області від 09.04.2024 у справі № 939/2083/23) (2 вироки); – психологічна експертиза, якою було встановлено, що обвинувачений спроможний усвідомлювати реальний зміст власних дій та повною мірою 55 �керувати ними і передбачати їх наслідки (вирок Бородянського району Київської області від 09.04.2024 у справі № 939/2083/23); – комплексні судові експертизи (вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2024 у справі № 369/3120/23 – комплексна комп’ютерно-технічна експертиза та експертиза відео та звукозапису, якою досліджувалися відеореєстратори, в ході дослідження яких виявлено носії інформації, на яких виявлено відеозаписи, на яких зафіксовано факт вбивства двох цивільних осіб та зафіксовано осіб, які вчинили вказаний злочин, вирок Бородянського району Київської області від 09.04.2024 у справі № 939/2083/23 – комплексна судова вибухово-технічна, пожежно-технічна, транспортно-товарознавча експертиза та експертиза зброї) (2 вироки). Джерелами доказів у кримінальних провадженнях за ст. 438 КК були й письмові документи. Наприклад, такі важливі докази як документи, що містять оперативну інформацію про: – перебування військового підрозділу, в якому проходить службу військовослужбовець, та який перебував у час, коли вчинялося порушення законів та звичаїв війни, на території населеного пункту України, який було окуповано зс рф, а саме конкретним підрозділом зс рф, а також про перетинання ними державного кордону України (наприклад, вироки Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.10.2023 у справі № 585/2381/22, Солом’янського районного суду м. Києва від 11.03.2024 у справі №760/10793/22) (11 вироків); – перетинання засудженим державного кордону України (наприклад, вироки Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02.01.2024 у справі № 332/441/23, Бородянського районного суду Київської області від 11.12.2023 у справі № 367/3635/22) (10 вироків). – осіб, взятих у полон, серед яких був обвинувачений (вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 522/3868/23) або про відсутність відомостей щодо перебування у полоні військовослужбовця зс рф (наприклад, вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29.01.2024 у справі № 748/3511/23) (3 вироки). Інші письмові документи, які виступали доказами у конкретних кримінальних провадженнях за ст. 438 КК: – матеріали службового розслідування, якими вирішено вважати загибель військовослужбовця такою, яка сталася під час виконання обов'язків військової служби, в районі бойових дій, пов'язана із захистом Батьківщини, загибель не пов’язана з вчиненням ним злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння, не є наслідком умисного заподіяння собі тілесного ушкодження (вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29.01.2024 у справі № 748/3511/23); – наказ командира військової частини, відповідно до якого військовослужбовця-потерпілого виключено зі списків особового складу військової частини, а сама загибель пов’язана з виконанням обов’язків військової служби (вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29.01.2024 у справі № 748/3511/23 – повідомленням Головного управління Держпродспоживслужби, відповідно до якого умови утримання людей в підвалі в період окупації рф не 56 �відповідали вимогам санітарного законодавства, недотримання яких створювало загрозу здоров’ю і життю людей та майбутніх поколінь, а також загрозу виникнення і розповсюдження інфекційних хвороб та масових неінфекційних захворювань (отруєнь) серед населення (вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.03.2023 у справі № 748/1278/23); – повідомлення обласного центру з гідрометеорології щодо температурного режиму повітря про те, що у період з 03 по 30 березня 2022 р. спостерігалися морози, що створювало додаткові небезпечні умови перебування у підвалі школи, який не опалювався (вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 743/380/23); – повідомлення сільської ради, що у березні 2022 р. на території населеного пункту, де було вчинено злочин, померло 8 осіб, в той час як цей показник у березні 2021 р. складав 1 особу (вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.03.2023 у справі № 748/1278/23); – відповідь за підписом секретаря Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, відповідно до якого військовополонений ворог переданий державі-агресору (вирок Київського районного суду м. Харкова від 30.04.2024 у справі № 953/7767/22); – відповідь журналіста агенції журналістських розслідувань «СЛІДСТВО.ІНФО», з якої вбачається, що журналістами агенції було опрацьовано список військовослужбовців зс рф, який опубліковано на офіційному інтернетресурсі ГУ Міністерства оборони України, в результаті чого журналісти ідентифікували засуджену особу. Також журналісти встановили, що цей військовослужбовець має сторінку в соціальній мережі «Вконтакте»; знайдені фотографії, на яких ймовірно зображений військовослужбовець зс рф (вирок Оболонського районного суду м. Києва від 06.03.2024 у справі № 367/3486/22). СПЕЦІАЛЬНА ПРОЦЕДУРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ (спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду (in absentia) В 1 кримінальному провадженні досудове розслідування та судовий розгляд здійснювався за присутності обвинуваченого (вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 522/3868/23). Згідно з вироком Бородянського району Київської області від 09.04.2024 у справі № 939/2083/23 досудове розслідування та судовий розгляд справи здійснювався за наявності обвинуваченого. У вироках проаналізовано такі елементи спеціальної процедури кримінального провадження: – встановлення того, що інкримінований обвинуваченому злочин та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч. 2 ст. 297-1 КПК (наприклад, вироки Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2024 у справі № 369/3120/23, Куликівського районного суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 743/380/23); – повідомлення про підозру у вчиненні злочину передбаченого ст. 438 КК, переклад підозри на російську мову, про що опубліковано в газеті «Урядовий кур’єр» (наприклад, вироки Суворовського районного суду м. Одеси від 31.01.2024 у справі № 523/6894/23, Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23); 57 �Окрім того, у вироку Оболонського районного суду м. Києва від 06.03.2024 у справі № 367/3486/22 гарантією забезпечення процедури спеціального провадження виступило надіслання повідомлення про підозру зі службового телефону на мобільний телефон, яким користується військовослужбовець зс рф, з використанням мобільного додатку telegram. Підтвердженням цього були скриншоти мобільного додатку «TELEGRAM», про що свідчить його фотозображення, з яких вбачається, що повідомлення про підозру було надіслано за допомогою вказаного додатку. У такий спосіб надсилалися й повістки про виклик цього військовослужбовця зс рф до слідчого. Згідно з вироком Деснянського районного суду міста Києва від 05.04.2024, суд безпосередньо дослідив звіти відправки судових повісток на електронну пошту Євпаторійського міського суду АР Крим, із підтвердженням відправки повісток, тобто за місцем роботи обвинуваченої судді. У вироку Солом’янського районного суду м. Києва від 11.03.2024 у справі №760/10793/22 зазначено, що судом безпосередньо досліджувався протокол вручення повідомлення про підозру та повісток про виклик на допит, з якого вбачається, що слідчий СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області направив на електронну адресу, яку використовує військовослужбовець зс рф, скан-копію повідомлення про підозру, повісток про виклик до СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області для проведення допиту як підозрюваного українською мовою та російською мовою (переклад); – наявність ухвали слідчого судді про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно обвинуваченого (наприклад, вироки Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.01.2024 у справі № 728/665/23, Суворовського районного суду м. Одеси від 31.01.2024 у справі № 523/6894/23); – факт опублікування повісток про виклик військовослужбовця зс рф на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду – на офіційному вебсайті суду першої інстанції, а також у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження – у газеті «Урядовий кур’єр» в рубриці «Оголошення» (наприклад, вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2024 у справі № 369/3120/23, Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.01.2024 у справі № 728/665/23); – факт вжиття судом заходів щодо виклику обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв’язку із чим на кожне судове засідання останній викликався у порядку ст. 323 КПК. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур’єр» та його електронній версії на сайті https://ukurier.gov.ua/uk/about/ у розділі «Оголошення: виклики в суд», а також на офіційному сайті суду першої інстанції (наприклад, вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2024 у справі № 369/3120/23, Куликівського районного суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 743/380/23); – здійснення реалізації прав підозрюваного (обвинуваченого) його захисником, який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження відповідно до вимог ч. 4 ст. 46, ст. 42, п. 8 ч. 2 ст. 52 КПК та ч. 2 ст. 297-5 КПК. Також визначалося, що захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: брав участь у допиті потерпілих та дослідженні доказів, звертав увагу суду на роль обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні, виступав у 58 �дебатах та заперечував запропоновану прокурором міру покарання (наприклад, вироки Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23, Куликівського районного суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 743/380/23). ВИРІШЕННЯ ЦИВІЛЬНИХ ПОЗОВІВ У кримінальних провадженнях за ст. 438 КК заявлялися цивільні позови про відшкодування моральної та/або матеріальної шкоди потерпілому. Відповідно вироками цивільні позови вирішувалися. Йдеться про вироки Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2023 у справі № 751/1303/23, Красноградського районного суду Харківської області у справі № 611/229/23, Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 369/358/23, Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23, Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.04.2024 у справі № 588/1363/23 (6 вироків). У 6 вироках цивільні позови про відшкодування моральної та/або матеріальної шкоди заявлялися щодо засуджених. У вироку Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23) цивільний позов заявлено до рф. Всіма вироками цивільні позови було задоволено: 4 вироками – задоволено повністю, 2 вироками – задоволено частково (наприклад, вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.04.2024 у справі № 588/1363/23). Так, вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.04.2024 у справі № 588/1363/23 відмовлено в задоволення вимог цивільного позивача – матері загиблої у результаті порушення законів та звичаїв війни про відшкодування їй у зв’язку з цим матеріальної шкоди, оскільки в судовому засіданні не було доведено, що така матеріальна шкода була заподіяна. Водночас цим вироком суду було задоволено вимоги цивільного позивача про відшкодування 1 000 000 грн моральної шкоди. На підтвердження спричинення моральної шкоди судом було враховано такі докази: – показання потерпілої, відповідно до яких вона зазнавала психічних страждань у зв’язку з тим, що їй протягом тривалого часу не було відомо про долю рідного брата, якого в машині обстріляв винуватий разом з іншими військовослужбовцями зс рф (Красноградського районного суду Харківської області у справі № 611/229/23); – висновок судово-медичної експертизи, відповідно до якого потерпілому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження в результаті обстрілу його автомобіля (Красноградського районного суду Харківської області у справі № 611/229/23); – довідка МСЕК про надання потерпілому, якому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження внаслідок обстрілу його автомобіля, ІІІ групи інвалідності довічно (Красноградського районного суду Харківської області у справі № 611/229/23); – медичні документи про тривале лікування потерпілого, якому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження внаслідок обстрілу його автомобіля (Красноградського районного суду Харківської області у справі № 611/229/23) 59 �На підтвердження спричинення матеріальної шкоди судом було враховано такі докази: – висновки експертиз про підтвердження пошкодження автомобіля потерпілого вибуховими речовинами (Красноградського районного суду Харківської області у справі № 611/229/23); – копія свідоцтва на автомобіль, який був пошкоджений у результаті обстрілу військовослужбовців зс рф та який підтверджує право законного володіння вказаним автомобілем потерпілого, цивільного позивача (Красноградського районного суду Харківської області у справі № 611/229/23); – висновок експертизи про визначення вартості пошкодженого майна в результаті протиправних дій військовослужбовців зс рф (вироки Красноградського районного суду Харківської області у справі № 611/229/23, Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23). Водночас згідно з вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2023, у справі № 751/1303/23 не міститься оцінки доказів, якими підтверджується розмір спричиненої моральної шкоди потерпілому, а також не мотивується, чому саме суд дійшов висновку про відшкодування заявленого потерпілою розміру моральної шкоди27. Те саме стосується й вироку КиєвоСвятошинського районного суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 369/358/23. Вироком Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23 потерпілим була юридична особа – КНП «Тростянецька міська лікарня» Тростянецької міської ради. Суд, посилаючись на Європейську конвенцію про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16.05.1972, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02.12.2004, встановив, що до рф в цьому кримінальному провадженні не застосовується суверенний судовий імунітет цивільного відповідача, гарантований Законом України «Про міжнародне приватне право», оскільки держава не має права посилатися на імунітет у справах, пов’язаних із завданням шкоди здоров’ю чи життю, шкоди майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду, та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час знаходилась на території держави суду. Суд констатував, що необхідною умовою дотримання цього принципу є взаємне визнання суверенітету країни, а тому коли рф заперечує суверенітет України та вчиняє щодо неї збройну агресію, жодних зобов’язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. З посиланням на ст. 1173 ЦК суд констатував, що обов’язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону. Такі протиправні дії полягали в тому, що обвинувачені, які входили до складу зс рф, призвели до пошкодження майна цивільного позивача, а тому держава рф як воююча сторона є відповідальною за шкоду, спричинену внаслідок порушення законів і звичаїв війни особами, які входять до складу її зс. 27 Вироком відшкодовано моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн. рідній сестрі загиблої цивільної особи в результаті порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцем зс рф 60 �АПЕЛЯЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ ВИРОКІВ ЗА СТ. 438 КК УКРАЇНИ Під час ІІ етапу моніторингу вироків за ст. 438 КК було опрацьовано 10 ухвал апеляційних судів. На час підготовки звіту в апеляційних судах на розгляді перебували апеляційні скарги на 4 вироки, а саме на вироки Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.03.2023 у справі № 748/1278/23, Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23, Бородянського районного суду Київської області від 11.12.2023 у справі № 367/3635/22, КиєвоСвятошинського районного суду Київської області від 06.12.2023 у справі № 370/380/23. Апеляційні скарги подавалися переважно стороною захисту. Лише у двох випадках вироки судів першої інстанції оскаржувалися в апеляційному порядку прокурором, а саме вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 та вирок Полтавського апеляційного суду від 21.09.2022 у справі № 535/244/22. Останній з вказаних вироків також було оскаржено й стороною захисту. Апеляційними судами переважно приймалося рішення про залишення апеляційних вимог без задоволення, а вироків судів першої інстанції – без змін. Лише ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21.02.2024. у справі № 522/3868/23 було змінено вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 у частині призначення покарання засудженому, а в іншій частині цей вирок залишено без змін. В одному випадку як сторона захисту (за згодою з обвинуваченими), так і сторона обвинувачення до закінчення апеляційного перегляду відмовились від апеляційних скарг, про що подали відповідні заяви. Полтавський апеляційний суд закрив кримінальне провадження зв’язку з відмовою захисників, за згодою з обвинуваченими, а також прокурора від апеляційних скарг. В апеляційній скарзі, висуваючи вимоги змінити вирок суду першої інстанції, апелянти аргументували це таким: – надмірна суворість покарання, призначеного засудженому (ухвали Чернігівського апеляційного суду від 02.11.2022 у справі № 554/3954/22, Чернігівського апеляційного суду від 28.09.2023 у справі № 751/3261/22, Чернігівського апеляційного суду від 01.05.2024 у справі № 748/3511/23); – неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність – формальна вказівка на статтю та незастосування закону, який підлягає застосуванню (непризначення покарання за сукупністю злочинів – ч. 4 ст. 70 КК) (ухвала Дніпровського апеляційного суду від 21.02.2024. у справі № 522/3868/23); – покладення в основу судового рішення ряду суперечливих доказів (ухвали Чернігівського апеляційного суду від 01.05.2024 у справі № 748/3511/23, Сумського апеляційного суду від 18.10.2023 у справі № 588/1009/22). В апеляційних скаргах, висуваючи вимоги скасувати вирок суду першої інстанції та виправдати засудженого, апелянти аргументували це таким: – надані суду докази не підтверджують вину засудженого поза розумним сумнівом (ухвали Сумського апеляційного суду від 04.12.2023 у справі № 588/1072/22, Київського апеляційного суду від 26.12.2023 у справі № 366/2363/22, 61 �Сумського апеляційного суду від 11.03.2024 у справі № 588/1122/23). Зокрема, в апеляційній скарзі, яку розглянув Сумський апеляційний суд (справа № 588/1072/22) йдеться про те, що відсутні докази вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб; – не доведено наявність ознак складу злочину, передбаченого ст. 438 КК, у діях засудженого (ухвали Київського апеляційного суду від 10.07.2023 у справі № 753/14148/21, Сумського апеляційного суду від 04.12.2023 у справі № 588/1072/22). Зокрема, в апеляційній скарзі захисника, яку розглянув Сумський апеляційний суд (справа № 588/1072/22), йдеться про те, що у вчиненому відсутня суб’єктивна сторона – засуджені не усвідомлювали того, що будівля є лікарнею, а отже цивільним об’єктом, а Київський апеляційний суд (справа № 366/2363/22) – про те, що прокурором не доведено в судовому засіданні факту обізнаності засудженого з міжнародними звичаями та законами війни, що виключає наявність у його діях суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК; – неконкретність обвинувачення (ухвала Київського апеляційного суду від 10.07.2023 у справі № 753/14148/21); – недопустимість доказів, які покладено в основу обвинувачення (ухвала Київського апеляційного суду від 10.07.2023 у справі № 753/14148/21); – необхідність кваліфікації дій засудженого не за ст. 438 КК, а за статтями Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за «загальнокримінальні» злочини (наприклад, злочини проти життя та здоров’я особи, проти власності) (ухвали Київського апеляційного суду від 26.12.2023 у справі № 366/2363/22, Чернігівського апеляційного суду від 22.01.2024 у справі № 751/1303/23); - ґрунтування обвинувачення на припущеннях (ухвала Чернігівського апеляційного суду від 04.12.2023 у справі № 748/1599/23); – неповнота з’ясування фактичних обставин справи (ухвала Чернігівського апеляційного суду від 22.01.2024 у справі № 751/1303/23); – здійснення досудового розслідування та судового розгляду за процедурою in absentia, що порушує гарантовані обвинуваченому права, зокрема право на захист (ухвали Чернігівського апеляційного суду від 04.12.2023 у справі № 748/1599/23, Сумського апеляційного суду від 11.03.2024 у справі № 588/1122/23). Суди апеляційної інстанції, приймаючи ухвали про відмову в задоволенні апеляційних скарг та залишаючи в силі вироки судів першої інстанції, виходять з такого: Аргумент в апеляційній скарзі Обґрунтування апеляційним судом врахування аргументу в апеляційній скарзі Надмірна суворість покарання, призначеного засудженому Ухвала Чернігівського апеляційного 02.11.2022 у справі № 554/3954/22: суду від – порушення законів і звичаїв війни становить глобальну небезпеку для світового правопорядку та мирного співіснування людства; 62 �– руйнування будинку, який не мав жодного відношення до військових об’єктів; – наявність пом’якшуючих обставин не зменшує ступінь вини засудженого настільки, щоб можна прийти до висновку про суворість призначеного судом першої інстанції покарання у виді 10 років позбавлення волі; – факт визнання обвинуваченим своєї вини та його поведінка під час досудового розслідування були враховані судом першої інстанції, що і стало підставою для того, щоб не призначати максимальний строк покарання, визначений санкцією ч. 1 ст. 438 КК; – відсутність цивільних позовів потерпілих не вказують на відсутність збитків у кримінальному провадженні; – наявність на утриманні в обвинуваченого двох неповнолітніх дітей була врахована під час призначення покарання судом першої інстанції. Захисник не наводить обставин, яким чином наявність двох дітей зменшує ступінь суспільної небезпеки вчиненого засудженим діяння, коли його діти проживають в іншій державі, з матір’ю та в теплому помешканні, в той час як потерпілі та їх діти залишились без житла в зимову пору року, на відновлення якого необхідні значні матеріальні затрати. Ухвала Чернігівського апеляційного 28.09.2023 у справі № 751/3261/22: суду від – підвищена суспільна небезпека вчиненого злочину з огляду на дику та варварську поведінку обвинуваченого у сучасному світі, що не може мати місця у 21 сторіччі та нівелює, зводить нанівець всі досягнення сучасної цивілізації в області миру та гуманності людства; – протиправні дії засудженого характеризують його як особу, позбавлену будь-яких моральних принципів, співчуття, совісті й свідчать про ігнорування ним норм не тільки міжнародного права, а й норм людського співжиття, повне знецінення в його свідомості життя інших людей, презирливе ставлення до їх страждань як фізичних, так і моральних. Покладення в основу судового рішення ряду суперечливих доказів Ухвала Сумського апеляційного суду від 18.10.2023 у справі № 588/1009/22: 63 �– наявність деяких розбіжностей в описанні зовнішності обвинуваченого не впливають на доведеність його вини, якщо троє потерпілих давали послідовні докази та прямо вказали на обвинуваченого як на особу, яка вчинила злочин, а його особа встановлена на підставі достовірно виявлених паспорта та картки військовослужбовця зс рф Надані суду докази не підтверджують вину засудженого поза розумним сумнівом Ухвала Сумського апеляційного суду від 04.12.2023 у справі № 588/1072/22: – докази вказують на те, що між обвинуваченими існувала попередня змова, оскільки вони були членами екіпажу одного танку, один з них за своєю посадою знаходився у прямому підпорядкуванні іншого, а тому рішення про здійснення пострілу та безпосереднє його виконання очевидно було та могло бути результатом тільки їх спільної домовленості, незалежно від того, коли ця домовленість виникла. Ухвала Київського апеляційного суду від 26.12.2023 у справі № 366/2363/22: – засуджений, перебуваючи у складі зс рф, якими був окупований населений пункт, усвідомлював, що вчиняє насильницькі дії щодо цивільної особи, тим самим порушуючи норми МГП; підстав вважати, що його дії не були умисними і не направленими на порушення законів і звичаїв війни, немає. Ухвала Сумського апеляційного суду від 11.03.2024 у справі № 588/1122/23: – достеменно встановлено, що засуджений є військовослужбовцем зс рф; – на час вчинення засудженим злочину, за який його засуджено, норми Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 поширювалися на військовослужбовців зс рф. Неконкретність обвинувачення Ухвала Київського апеляційного суду від 10.07.2023 у справі № 753/14148/21: – не має значення те, що повноваження засудженого поширювалися лише на окремі населені пункти АР Крим і що досудовим розслідуванням не встановлено конкретну кількість осіб, призваних на строкову військову службу до зс та інших військових формувань рф під час 11-ти призивних компаній протягом 2015–2020 років і не визнано цих осіб потерпілими. 64 �Недопустимість доказів: Ухвала Київського апеляційного суду від 10.07.2023 у справі № 753/14148/2128: – приховування органом досудового розслідування анкетних даних особи, якій адресувалася повістка, видана засудженим, не є підставою для визнання доказу недопустимим, що логічно пояснюється тим, що вказана особа перебуває на тимчасово окупованій території і в неї є обґрунтовані побоювання стосовно наслідків, які можуть настати за збирання доказів проти представника органу окупаційної влади рф; – повістка отримана під час виконання доручення оперативним підрозділом СБУ, тобто уповноваженою особою з передбаченого законом джерела. Не доведено наявність ознак складу злочину, передбаченого ст. 438 КК, у діях засудженого Ухвала Сумського апеляційного суду від 04.12.2023 у справі № 588/1072/2229: Необхідність кваліфікації дій засудженого не за ст. 438 КК, а за статтями Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за «загальнокримінальні» злочини Ухвала Київського апеляційного суду від 26.12.2023 у справі № 366/2363/22: – обвинувачені не могли не розуміти того, що будівля, до якої вони під’їхали на танку, є цивільним об’єктом – лікарнею, напад на яку заборонено нормами МГП; про це свідчило те, що на будівлі лікарні та на в’їзді до її території були установлені прапори білого кольору із червоним хрестом, а біля школи розміщений дорожній знак, який попереджав про те, що попереду медичний заклад; біля приймального відділення стояв автомобіль швидкої допомоги з відповідними позначеннями медичного транспорту; На будівлі лікарні на рівні п’ятого поверху розміщено напис «Тростянецька міська лікарня» та знак кардіограми. – не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження доводи апеляційної скарги про наявність в засудженого корисливого мотиву під час заволодіння майном потерпілого і про наявність мети заподіяння потерпілому шкоди його здоров’ю, що виключає можливість перекваліфікації його дій на злочини проти власності чи здоров’я Ухвала Чернігівського апеляційного 22.01.2024 у справі № 751/1303/23: суду 28 від Сторона захисту вказувала, що до повістки було внесено підчистки (у верхньому лівому куті видалено інформацію, кому її видано), а її процесуальне походження невідоме 29 Сторона захисту в апеляційній скарзі вказувала, що в обвинувачених відсутня суб’єктивна сторони складу злочину, передбаченого ст. 438 КК – засуджені не усвідомлювали того, що будівля є лікарнею, а отже цивільним об’єктом 65 �– виконуючи бойове завдання на території України, пілоту було достеменно відомо про збройне вторгнення на територію іншої держави, та входження його до частини російських військових, які здійснюють таке вторгнення в Україну; – катапультований пілот зі збитого ворожого літака рф не заперечував, що здійснював бомбардування місцевості по координатам, а також стріляв у потерпілого, є пілотом збитого літака Су-34, військовослужбовцем зс рф; – потерпілий був українцем, не належав до жодних збройних формувань, тому не здійснював безпосередню підтримку сторони конфлікту, на момент протиправних дій обвинуваченого потерпілий перебував у цивільному одязі, а отже був цивільною особою іншої сторони, що протистояла військовому вторгненню, та не мав при собі жодних предметів, які могли завдати фізичної шкоди здоров’ю; – військовослужбовець зс рф як член особового складу зс сторони конфлікту, начальник повітряновогневої та тактичної підготовки старший льотчик, виконуючи бойове завдання, в розумінні норм міжнародного права, належав до комбатантів; – саме обвинуваченим пострілом з вогнепальної зброї було вбито потерпілого. Грунтування обвинувачення на припущеннях Ухвала Чернігівського апеляційного 04.12.2023 у справі № 748/1599/2330: суду від – особи обвинувачених встановлено в ході слідчого експерименту, в якому брав участь потерпілий; – потерпілий та свідок під час впізнання за фотознімками серед пред`явлених фотознімків упізнали особу, яка вчинила злочин; – особи обвинувачених встановлено через соціальні мережі, де один з них зазначений під іншим іменем, а головне зображення профілю містить паспорти громадян рф; при відкритті профілю в соцмережах можна визначити, що його власник є військовослужбовцем зс рф; – за повідомленням тимчасово виконуючого обов’язки командира військової частини до вчинення воєнних злочинів на території населеного 30 Сторона захисту в апеляційній скарзі стверджувала, що таким припущенням, на якому ґрунтувалося обвинувачення засудженого, є покладення в основу обвинувачення того факту, що вказані в обвинуваченні дії були вчинені саме засудженими, яких потерпілий називав іншим іменем, аніж насправді, а також те, що така особа взагалі існує 66 �пункту можуть бути причетні батальйонно-тактичні групи зі складу окремої мотострілецької бригади, в якій проводять військову службу військовослужбовці зс рф; – встановлений номер мобільного телефону засудженого, який був зафіксований оператором мобільного 24.02.2022 на шляху слідування зс рф від кордону в напрямку в глибину території України; – той факт, що потерпілий та свідок називають обвинуваченого іншим іменем та по батькові, не спростовує доведених стороною обвинувачення обставин, як вважає сторона захисту; мотиви, чому засуджений називав себе іншим іменем, чому він назвав себе іншим іменем при створенні профілю в соціальних мережах, не є предметом доказування у кримінальному провадженні. Здійснення досудового розслідування та судового розгляду за процедурою in absentia, що порушує гарантовані обвинуваченому права, зокрема право на захист Ухвала Чернігівського апеляційного 04.12.2023 у справі № 748/1599/23: суду від – в матеріалах провадження наявні численні документи на підтвердження завчасних належних викликів засудженого до слідчого (прокурора) та суду, направлених йому повідомлень з приводу його прав та обов’язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що засуджений мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення (повідомлення про підозру, повідомлення про зміну раніше оголошеної підозри), мав можливість бути обізнаним із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя; – іншого ефективного та доступного механізму повідомлення особи, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні воєнного злочину, поки ще на законодавчому рівні не створено; – обвинуваченому повідомлено про підозру у спосіб, передбачений для вручення повідомлення, з дотриманням вимог ч. 8 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК. Враховуючи вимоги КПК, з моменту опублікування повідомлення у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора особа вважається належним чином повідомленою про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. 67 �Ухвала Сумського апеляційного суду від 11.03.2024 у справі № 588/1122/23: – судом вживалися заходи щодо забезпечення засудженого правовим захистом та по його сповіщення як про хід досудового розслідування, так і про виклики до судів двох інстанції. Зокрема на офіційних вебсайтах районного суду, Сумського апеляційного суду та Офісу Генерального прокурора, а також у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження – у газеті «Урядовий кур’єр» публікувалися повістки про виклик засудженого; – стороною захисту реалізовано захист обвинуваченого, зокрема, шляхом подачі до апеляційного суду скарги; сторона захисту не мала обмежень в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, в подачі заяв, клопотань, в тому числі і доказів, які вважає істотними для правильного встановлення фактичних обставин у справі. КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ ВИРОКІВ До ККС ВС було оскаржено вирок Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2023, яким громадянина України засуджено за ч. 1 ст. 438 КК, та ухвалу Київського апеляційного суду від 10.07.2023, якою цей вирок залишено без змін (справа № 753/14148/21). У касаційній скарзі сторона захисту вказала на те, що в суді не було доведено особистої участі засудженого в примусі цивільних осіб до служби у зс рф. Примус як кваліфікуюча ознака вчиненого кримінального правопорушення мав бути доведений фактичними даними в кримінальному провадженні – вчинення засудженим саме фізичного чи психологічного впливу на осіб шляхом застосування до них фізичної сили, погроз, фізичного насильства, заподіяння моральної чи матеріальної шкоди. ККС ВС погодився з позиціями судів попередніх інстанцій під час розгляду кримінального провадження щодо порушення законів та звичаїв війни (ч. 1 ст. 438 КК), які передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, шляхом примушування осіб, які перебувають під захистом, служити в зс країни-окупанта – рф. ККС ВС вказав, що з оскаржуваних судових рішень убачається таке: суди встановили, що обвинувачений, обіймаючи посади «старшого помічника військового комісара» та «військового комісара», керувався положеннями федерального закону рф «О воинской обязанности и военной службе». Крім цього, суди попередніх інстанцій установили, що в повістці, яку підписував обвинувачений, вказано про обов’язок з’явитися у військовий комісаріат на засідання призовної комісії, що беззаперечно свідчить про те, що в особи, якій адресувалася ця повістка, немає права вибору, оскільки неприбуття до військкомату буде розцінене як ухиляння від проходження військової служби. 68 �У таких випадках обвинувачений особисто ініціював передбачені законодавством окупаційної влади заходи примусу, достеменно усвідомлюючи, що ці особи перебувають під захистом Женевської конвенції. Обвинувачений не лише підписував повістки про виклик цивільного населення на засідання призовних комісій, а й брав участь у вказаних засіданнях, на яких обговорювалися питання розшуку та повідомлення осіб, які нібито підлягають призову на строкову військову службу до зс рф. Крім того, цей суд зауважив, що обвинувачений особисто звертався до голови адміністрації міста, призначеного окупаційною владою, з проханням надати допомогу в розшуку осіб, які уникають призову, та врученні їм повісток. Також до ККС ВС було оскаржено вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 01.03.2023 та ухвалу Сумського апеляційного суду від 18.10.2023, якою цей вирок залишено без змін. У касаційній скарзі сторона захисту вказала на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували закон України про кримінальну відповідальність, а призначене засудженому покарання (10 років позбавлення волі) не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, оскільки, на думку сторони захисту, до засудженого слід було застосувати ст. 75 КК (звільнення від відбування покарання з випробуванням). У відкритті касаційного провадження ККС ВС відмовлено, оскільки суди попередніх інстанцій, призначаючи засудженому захід примусу, врахували ступінь тяжкості і конкретні обставини вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК є тяжким, дані про особу винного та відсутність обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання. Окрім того, ст. 75 КК передбачена можливість звільнення особи від покарання за умови, що суд призначив покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років. Однак засудженому призначено цей вид покарання у більшому розмірі – 10 років, а тому ст. 75 КК не могла бути застосована. 69 �Додаток 1 ЗАПИТАЛЬНИК ДЛЯ МОНІТОРИНГУ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕНЬ ЩОДО ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ (судових проваджень в справах про воєнні злочини) І. Загальна інформація: (будь ласка, надайте відповіді на всі запитання) Прізвище, ім’я, по батькові монітора Назва суду Дата і час судового засідання (запланований та фактичний) Номер провадження Прізвище, ім’я, по батькові обвинуваченого Прізвище, ім’я, по батькові публічного обвинувача Прізвище, ім’я, по батькові захисника (обраного особисто / призначено через БПД) Статті обвинувачення Чи було складено розклад судових засідань? Якщо так, чи він точно відображає всі судові засідання й розміщений для загального доступу (наприклад, електронний інформаційний ресурс, дошка оголошень в приміщенні суду), чи легкодоступний для громадськості? Наведіть деталі. Чи є судовий розгляд відкритим? Якщо ні, то чи впродовж усього судового провадження, чи його окремої частини (закрите судове засідання)? Вкажіть причини закритого судового розгляду. Чи було надано належне пояснення причин? Чи розглядав суд менш суворі заходи захисту відповідних інтересів, приймаючи рішення про закритий судовий розгляд? 70 �Чи відбулося судове засідання? Якщо відкладено судовий розгляд, то вкажіть причини та строк відкладення. ІІ. Право на публічний розгляд (будь ласка, надайте відкриті відповіді на запитання) № Питання Відповідь 1. Чи було на судове засідання допущено представників громадськості? Чи було комусь відмовлено у доступі? 2. Чи існували будь-які обмеження щодо доступу громадськості до зали суду після початку засідання? Якщо так, що це за обмеження? Чи є вони обґрунтованими? 3. Чи дозволено представникам ЗМІ перебувати в залі суду? Якщо так, чи було встановив суддя будь-які обмеження стосовно обсягу інформації, що може публікуватись (імена, деталі, опис зовнішності, фотографії чи малюнки сторін)? Якщо ні, чи було пояснено причини відмови у доступі до зали суду? 4. Чи була зала суду достатнього розміру відносно очікуваного громадського інтересу? Чи була у суду можливість виділити більшу залу суду (якщо зала суду була замала)? 5. Чи відбувається судовий розгляд в кабінеті судді? ІІІ. Право на незалежний і безсторонній суд (будь ласка, надайте відкриті відповіді на запитання) 6. Чи виглядав суд об’єктивним та безстороннім під час судового розгляду кримінального провадження? Якщо ні, у чому це проявлялось та яким чином (наприклад, прихильне ставлення до будь-якої зі сторін, тиск на сторони тощо)? 7. Чи є суддя, що розглядає справу, постійно присутнім під час судового засідання, а у випадку колегії – вона має належний склад? 8. Чи робив будь-хто (політичні суб’єкти, сторони провадження тощо) погрозливі заяви щодо суду у зв’язку з результатом розгляду? 9. Чи робив будь-хто заяви про корупцію або неналежний вплив на суддів у справі під час засідання? 71 �10. Чи відхиляє суд аргументи/пропозиції/докази сторони захисту або сторони обвинувачення без належного обґрунтування? ІV. Право на участь у судовому розгляді і право на захист (будь ласка, надайте відкриті відповіді на запитання) 11. Чи присутня сторона обвинувачення у судовому засіданні? 12. Чи присутня сторона захисту в судовому засіданні? 13 Чи було сторону обвинувачення заздалегідь повідомлено про час і місце судового засідання? 14. Чи було сторону захисту заздалегідь повідомлено про час і місце судового засідання? 15. Чи заявляла будь-яка сторона клопотання про перенесення судового засідання з огляду на накладку? Якщо так, чи було задоволено таке клопотання? 16. 17. Чи було обвинуваченому роз’яснено його право на захист? (якщо in absentia - зазначте у відповіді) Чи було забезпечено сторону захисту можливістю ознайомитися з матеріалами кримінального провадження за наявності такого клопотання? Якщо стороні захисту не було надано такої можливості, то з яких причин? Чи було якусь інформацію вилучено, чи відредаговано? Якщо так, з яких причин? 18 Чи було надано стороні захисту повною мірою право допитати свідка під час судового провадження, чи знімав головуючий при цьому питання і якщо так, то з яких причин? 19. Чи було під час провадження зроблено будь-які заяви (або чи існують ознаки того), що сторона обвинувачення приховала докази, які виправдовують обвинуваченого? Якщо так, наведіть деталі, будь ласка. 20. Чи мала сторона захисту необхідний час для підготовки позиції щодо доказів обвинувачення? 21. Чи існують будь-які ознаки того, що на свідків обвинувачення чи захисту чинився тиск? Якщо так, наведіть деталі, будь ласка. 22. Чи мав обвинувачений можливість конфіденційно проконсультуватися із захисником і чи мав для цього розумний час? 72 �23. Чи існують будь-які ознаки того, що у справі мали місце обмеження стосовно доступу захисника до обвинуваченого, який утримується під вартою (наприклад, у СІЗО)? Чи були їх зустрічі конфіденційними (без відео чи аудіо прослуховування)? Чи було обмежено період часу, протягом якого захисник мав право спілкуватись зі своїм клієнтом? 24 Чи є ознаки того, що захисник відверто байдужий або некомпетентний представляти обвинуваченого? 25. Чи проводиться судовий розгляд in absentia? Якщо так, які для цього були причини? Чи існували заходи, вжиття яких забезпечило б присутність обвинуваченого? Який порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні було застосовано (вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику телефоном або телеграмою чи інші способи)? 26. У разі судового розгляду in absentia, чи брав участь захисник обвинуваченого і, чи мав він можливість провести перехресний допит свідків обвинувачення чи навести аргументи від імені обвинуваченого? 27. У випадку розгляду кримінального провадження in absentia – чи є ознаки будь-яких перешкод для оскарження засудженим рішень, винесених за їх відсутності? Чи було оскаржено судове рішення? V. Рівність сторін (будь ласка, надайте відкриті відповіді на запитання) 28. Чи було клопотання сторони захисту або сторони обвинувачення відхилено без належного обґрунтування? 29. Чи рівні процесуальні можливості у сторін захисту та обвинувачення у доведені власної позиції? Якщо ні, прокоментуйте, будь ласка. 30. Чи має сторона захисту таку ж можливість, як і сторона обвинувачення на вчинення процесуальних дій (клопотати про проведення експертизи, вимагати надання експертних свідчень, здійснювати допит свідків тощо)? 73 �VІ. Презумпція невинуватості і тягар доказування (будь ласка, надайте відкриті відповіді на запитання) 31. Чи робить суд заяви під час судового засідання, які свідчать про упередженість щодо обвинуваченого до винесення вироку? 32. Чи виглядає судовий розгляд таким, в якому сторона захисту має довести свою невинуватість? 33. Чи робив будь-хто (посадові особи судової гілки влади, інші державні службовці тощо) публічні заяви, у яких обвинувачені визнаються винними в скоєнні злочинів до ухвалення рішення судом? 34. Чи стверджував обвинувачений про катування або жорстоке поводження під час досудового слідства без належного розслідування? Якщо так, чи було його скарги розглянуто, чи було їх взято до уваги судом і стороною обвинувачення? 35. Чи існують будь-які ознаки того, що обвинуваченого підкупили, погрожували або схиляли до визнання вини? 36. Чи є свідчення одного з обвинувачених єдиним доказом, що веде до засудження обвинуваченого у справі? 37. Чи брав суд до уваги показання обвинуваченого, надані ним як свідком, без ознайомлення з його правами як підозрюваного/обвинуваченого? 38. Чи брав суд до уваги під час встановлення вини документи, які свідчать про невдалі переговори в межах угоди про визнання винуватості? VІІ. Право не свідчити проти себе і право зберігати мовчання (будь ласка, надайте відкриті відповіді на запитання) 39. Чи було обвинуваченого належним чином проінформовано про його права? 40. Чи нагадує суд обвинуваченому про його права під час провадження, якщо це необхідно? 41. Чи розглядає суд мовчання обвинуваченого як ознаку вини? 42. Чи було у справі дотримано етичних правил поведінки з боку суду, сторони обвинувачення та сторони захисника під час укладення угоди про визнання винуватості? 74 �VІІІ. Право на розумну тривалість судового провадження і на ефективний судовий розгляд (будь ласка, надайте відкриті відповіді на запитання) 43. Вкажіть дату початку кримінального провадження (внесення відомостей до ЄРДР). Вкажіть дату закінчення кримінального провадження (якщо судовий розгляд триває зазначте це). 44. Чи існують будь-які ознаки порушення строків досудового розслідування або судового розгляду кримінального провадження? Якщо так, які саме? 45. Чи існують ознаки того, що сторона захисту навмисно затягує провадження? 46. Чи існують ознаки того, що надання експертних чи інших доказів триває невиправдано довго, і суд не прагне прискорити цей процес? 47. Чи існують ознаки того, що суд не здійснює провадження ефективно (наприклад, персонал суду постійно не надсилає повістки й документи у справі в установлені законом терміни або суд неодноразово викликає забагато свідків для надання показань у певний день тощо)? Якщо так, наведіть деталі. 48. Чи вживає суд належних заходів для забезпечення присутності важливих свідків, які не бажають або не можуть прибути до суду (наприклад, перевіряє вручення повісток, штрафує та/або захищає їх тощо)? 49. Чи притягує суд до відповідальності сторін, представників громадськості тощо за неповагу до суду відповідно до закону? ІХ. Право на переклад (будь ласка, надайте відкриті відповіді на запитання) 50. Чи було надано обвинуваченому професійного і незалежного перекладача, якщо він не розуміє мову провадження? 51. Чи надають обвинуваченому судові документи в перекладі на мову, яку він розуміє? Уточніть, які саме. 52. Чи говорить захисних мовою, яку підсудний найкраще розуміє? 75 �Х. Право на свободу і особисту недоторканність (будь ласка, надайте відкриті відповіді на запитання) 53. При обранні та/або продовженні застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою чи розглядалася можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою? 54. Чи належно слідчий суддя / суд розглядає питання тримання особи під вартою (на час досудового розслідування / судового розгляду), обґрунтовує і наводить достатні підстави (вказати які) для тримання особи під вартою, що унеможливлює застосування заходів, альтернативних триманню під вартою? Внесіть відомості з ЄДРСР стосовно цього питання (посилання на відповідні судові рішення). Зазначити час тримання під вартою під час досудового розслідування / судового розгляду. 55. Чи є винесені вироки в частині призначеного покарання співмірними з тривалістю тримання підсудного під вартою? Чи мала сторона захисту необхідний час для подання доказів пом’якшуючих обставин чи доказів про особистість обвинуваченого, клопотань про застосування м’якшого покарання чи покарань, альтернативних позбавленню волі? ХІ. Право на публічне та вмотивоване рішення суду (будь ласка, поставте позначку біля «так» чи «ні» і, за необхідності, надайте додатковий коментар) 56. Чи було рішення суду проголошено публічно? 57. У випадку ухвалення обвинувального вироку – чи відповідає застосоване покарання межам, визначеним законом? 58. Якщо у справі існували пом’якшувальні чи обтяжуючі обставини – чи були вони враховані? Додаткові коментарі моніторів: 76 �Додаток 2 ЗАПИТАЛЬНИК ДЛЯ АНАЛІЗУ СУДОВИХ РІШЕНЬ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ КРИТЕРІЇ АНАЛІЗУ АНАЛІЗ СУДОВОГО РІШЕННЯ Імена моніторів Дата прийняття Регіон № справи Орган підтримання публічного обвинувачення Суд Кваліфікація Предмет судового розгляду Посилання на ЄДРСР Представники підсудного (БПД чи ні) Чи були судові засідання відкритими? Чи було допущено представників громадськості? Чи дозволено представникам ЗМІ перебувати в залі суду? Чи проводились судові засідання in absentia? Чи повідомляли сторін про засідання? Чи було підсудному роз’яснено його право на захист? Чи було призначено адвоката з БПД? Чи забезпечено обвинуваченого матеріалами кримінальної справи? (чи направлялись повідомлення про можливість ознайомлення)? Чи стверджував підсудний про катування або жорстоке поводження під час слідства без належного розслідування? Якщо так – чи було їх взято до уваги судом? Чи існують будь-які ознаки того, що підсудного підкупили, погрожували або схиляли до визнання вини? 77 �Чи було підсудного належним чином проінформовано про його права? Чи було надано підсудному професійного і незалежного перекладача, якщо він не розуміє мову провадження? Чи обрано запобіжний захід підсудному? Якщо так, то який? Чи відповідає кваліфікація дій обставинам справи? Чи є підстави вважати, що кваліфікація дій невірна? (якщо так, то що саме)? Чи визнано будь-які докази недопустимими, чи неналежними? Якщо так, які самі та на підставі чого? Чи вбачаються інші порушення КПК при ухваленні судового рішення? Якщо так, то які саме? 78 �Додаток 3 ПЕРЕЛІК СУДОВИХ РІШЕНЬ ЗА СТ. 438 КК, ЯКІ БУЛО ПРОАНАЛІЗОВАНО ВПРОДОВЖ І ТА ІІ ЕТАПІВ МОНІТОРИНГУ 1. Вирок Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 01.06.2017 у справі № 243/4702/17. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/66885637 2. Вирок Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 15.12.2021 у справі № 243/6186/20. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101948384; Ухвала Дніпровського апеляційного суду від 17.05.2023. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110937958# 3. Вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 23.05.2022 у справі № 760/5257/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104432094; Ухвала Київського апеляційного суду від 29.07.2022. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105669005 4. Вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 31.05.2022 у справі № 535/244/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104531363; Ухвала Полтавського апеляційного суду від 21.09.2022. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106448411 5. Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 09.06.2022 у справі № 554/3925/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104701812 6. Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 13.06.2022 у справі № 554/3864/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104739440 7. Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 13.06.2022 у справі № 554/3954/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/104731235; Ухвала Чернігівського апеляційного суду від 02.11.2022. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107069742 8. Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 03.08.2022 у справі № 761/14035/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106643372 9. Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 08.08.2022 у справі № 750/2891/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105614689; Ухвала Чернігівського апеляційного суду від 02.11.2022. URL:https://reyestr.court.gov.ua/Review/107069742 10. Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.08.2022 у справі № 751/2961/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105986768 11. Вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 26.09.2022 № 760/4174/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106808179 у справі 12. Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.11.2022 у справі № 751/2659/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107111142; Ухвала Чернігівського апеляційного суду від 23.03.2023. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110415036 13. Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17.11.2022 у справі № 369/9950/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107577110 79 �14. Вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 24.11.2022 у справі № 729/574/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107481395 15. Вирок Бобровицького районного суду Чернігівської області від 25.11.2022 у справі № 729/592/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/107503138 16. Вирок Подільського районного суду м. Києва від 19.12.2022 у справі № 758/14216/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108048620 17. Вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 23.12.2022 у справі № 535/2922/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108042992 18. Вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 26.12.2022 у справі № 535/2100/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108302451 19. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.01.2023 у справі № 748/2272/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108302451# 20. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 12.01.2023 у справі № 748/1773/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108357178; Ухвала Чернігівського апеляційного суду від 06.04.2023. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110071819 21. Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 30.01.2023 у справі № 753/23311/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/108861126; Ухвала Київського апеляційного суду від 02.05.2023. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110709640 22. Вирок Чернігівського районного суд Чернігівської області від 17.02.2023 у справі № 748/1824/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109074116 23. Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 01.03.2023 у справі № 588/1009/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109272987; Ухвала Сумського апеляційного суду від 18.10.2023. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114842547; Ухвала колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18.10.2023. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116704925 (відмовлено у відкритті касаційного провадження) 24. Вирок Дзержинського районного суд м. Харкова від 02.03.2023 № 638/1343/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109334224 у справі 25. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 08.03.2023 у справі № 748/22/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109438873 26. Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27.03.2023 у справі № 369/7906/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/109824184 27. Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 28.03.2023 у справі № 753/2458/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110157736 28. Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.04.2023 у справі № 750/6470/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110135338 29. Вирок Макарівського районного суду Київської області від 20.04.2023 370/179/23https://reyestr.court.gov.ua/Review/110354341 № 30. Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2023 у справі № 753/14148/21 URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110409601; Ухвала апеляційного суду Київської області від 10.07.2023. URL: 80 �https://reyestr.court.gov.ua/Review/113698929; Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28.02.2024. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117442733 (залишено беззміни рішення судів першої та апеляційної інстанцій) 31. Вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 26.04.2023 у справі № 733/923/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110482776; Ухвала Чернігівського апеляційного суду від 26.07.2023. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/112456514 32. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27.04.2023 у справі № 734/2129/22 https://reyestr.court.gov.ua/Review/110482938; Ухвала Чернігівського апеляційного суду від 09.08.2023. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/112760946 33. Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 09.05.2023 у справі № 588/1072/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110714705; Ухвала Сумського апеляційного суду від 04.12.2023. https://reyestr.court.gov.ua/Review/115635407 34. Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 12.05.2023 у справі № 367/3477/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110824305 35. Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.05.2023 у справі № 212/4028/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110845948 36. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 24.05.2023 у справі № 748/655/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111050241 37. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29.05.2023 у справі № 748/727/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111139770 38. Вирок Подільського районного суду м. Києва від 15.06.2023 у справі № 758/16427/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111764865 39. Вирок Іванківського районного суду Київської області від 28.06.2023 у справі № 366/869/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111894270 40. Вирок Іванківського районного суду Київської області від 28.06.2023 у справі № 366/2363/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/111986970; Ухвала Київського апеляційного суду від 26.12.2023. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116158551 41. Вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 17.07.2023 у справі № 751/3261/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/112364078; Ухвала Чернігівського апеляційного суду від 28.09.2023. https://reyestr.court.gov.ua/Review/113807470 42. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області 01.08.2023 у справі № 748/1991/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/112559865 43. Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 15.08.2023 у справі № 361/6215/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/112819115 44. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28.08.2023 у справі № 748/1599/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113102312; Ухвала Чернігівського апеляційного суду від 04.12.2023. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115390958 81 �45. Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 30.08.2023 у справі № 588/1122/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113106427; Ухвала Сумського апеляційного суду від 11.03.2024. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117964366 46. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14.09.2023 у справі № 748/855/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113458684 47. Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.10.2023 у справі № 202/3594/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113875389 48. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.12.2023 у справі № 748/3990/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115639014 49. Вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 522/3868/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114042300; Ухвала Дніпровського апеляційного суду від 21.02.2024. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117199185 50. Вирок Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.10.2023 у справі № 585/2381/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114246483 51. Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 361/6545/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114340568 52. Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2023 у справі № 751/1303/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114511607; Ухвала Чернігівського апеляційного суду від 22.01.2024. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116467305 53. Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30.10.2023 у справі № 523/8377/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114705146 54. Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2023 у справі № 333/2316/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115263819 (Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень") Оскаржено в апеляційному порядку 55. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04.12.2023 у справі № 748/3888/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115421876; Ухвала Чернігівського апеляційного суду від 21.02.2024. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117239611 56. Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2023 у справі № 370/380/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116083621 Оскаржено в апеляційному порядку 57. Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 611/229/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115464004 58. Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 369/358/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116101034 59. Вирок Бородянського районного суду Київської області від 11.12.2023 у справі № 367/3635/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115543640. Оскаржено до апеляційного суду (залишено без руху та повернуто для усунення недоліків) 82 �60. Вирок Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02.01.2024 у справі № 332/441/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116072492 61. Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2024 у справі № 369/3120/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116176015 62. Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.01.2024 у справі № 728/665/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116539533 63. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29.01.2024 у справі № 748/3511/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116622634 Оскаржено до апеляційного суду. 64. Вирок Суворовського районного суду міста Одеси від 31.01.2024 у справі № 523/6894/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116791581 65. Вирок Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116968500 Оскаржено до апеляційного суду. 66. Вирок Куликівського районного суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 743/380/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117304451 67. Вирок Оболонського районного суду м. Києва від 06.03.2024 у справі 367/3486/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117778018 № 68. Вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 11.03.2024 у справі № 760/10793/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117558621 69. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.03.2023 у справі № 748/1278/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117537510 Оскаржено до апеляційного суду. 70. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25.03.2024 у справі № 748/4122/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117864445 71. Вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25.03.2024 у справі № 733/961/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117894180 72. Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 27.03.2024 у справі № 523/224/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117988682 73. Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.04.2024 у справі № 638/4210/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118097896 74. Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 05.04.2024у справі 754/3227/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118166721 № 75. Вирок Бородянського району Київської області від 09.04.2024 у справі № 939/2083/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118220618 76. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.04.2024 у справі № 748/1665/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118372054 77. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22.04.2024 у справі № 748/4474/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118552526 78. Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.04.2024 у справі № 361/488/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118555675 83 �(Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень") 79. Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2024 у справі № 522/6292/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/119124094 (Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень") 80. Вирок Київського районного суду м. Харкова від 30.04.2024. у справі 953/7767/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118781560 81. Вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29.04.2024 у справі № 650/1870/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118734665 82. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02.05.2024 у справі № 748/2091/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118771999 На ІІ етапі моніторингу опрацьовано: Вироки судів першої інстанції: 1. Чернігівського районного суду Чернігівської області від 02.05.2024 у справі № 748/2091/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118771999 2. Чернігівського районного суду Чернігівської області від 04.12.2023 у справі № 748/3888/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115421876 3. Чернігівського районного суду Чернігівської області від 10.01.2023 у справі № 748/2272/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/108302451# 4. Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.03.2023 у справі № 748/1278/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117537510 5. Чернігівського районного суду Чернігівської області від 11.12.2023 у справі № 748/3990/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/115639014 6. Чернігівського районного суду Чернігівської області від 16.04.2024 у справі № 748/1665/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118372054 7. Чернігівського районного суду Чернігівської області від 22.04.2024 у справі № 748/4474/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118552526 8. Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25.03.2024 у справі № 748/4122/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117864445 9. Чернігівського районного суду Чернігівської області від 29.01.2024 у справі № 748/3511/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116622634 10. Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25.01.2024 у справі № 728/665/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116539533 11. Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25.03.2024 у справі № 733/961/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117894180 12. Куликівського районного суду Чернігівської області від 28.02.2024 у справі № 743/380/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117304451 13. Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.10.2023 у справі № 751/1303/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114511607 14. Деснянського районного суду м. Києва від 05.04.2024у справі № 754/3227/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118166721 15. Оболонського районного суду м. Києва від 06.03.2024 у справі № 367/3486/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117778018 16. Солом`янського районного суду м. Києва від 11.03.2024 у справі № 760/10793/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117558621 84 �17. Бородянського районного суду Київської області від 11.12.2023 у справі № 367/3635/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115543640 18. Бородянського району Київської області від 09.04.2024 у справі № 939/2083/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118220618 19. Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.04.2024 у справі № 361/488/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118555675 (Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень") 20. Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2023 у справі № 361/6545/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114340568 21. Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.12.2023 у справі № 370/380/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116083621 22. Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.12.2023 у справі № 369/358/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116101034 23. Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09.01.2024 у справі № 369/3120/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116176015 24. Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 29.04.2024 у справі № 650/1870/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118734665 25. Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.04.2024 у справі № 638/4210/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118097896 26. Київського районного суду м. Харкова від 30.04.2024. у справі 953/7767/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118781560 27. Красноградського районного суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 611/229/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115464004 28. Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02.01.2024 у справі № 332/441/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116072492 29. Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2023 у справі № 333/2316/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115263819 (Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень") 30. Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2024 у справі № 522/6292/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/119124094 (Інформація заборонена для оприлюднення згідно з пунктом чотири частини першої статті 7 Закону України "Про доступ до судових рішень") 31. Суворовського районного суду м. Одеси від 30.10.2023 у справі № 523/8377/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114705146 32. Суворовського районного суду міста Одеси від 31.01.2024 у справі № 523/6894/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116791581 33. Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18.10.2023 у справі № 585/2381/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114246483 34. Тростянецького районного суду Сумської області від 14.02.2024 у справі № 588/1363/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116968500 35. Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10.10.2023 у справі № 522/3868/23 https://reyestr.court.gov.ua/Review/114042300 Ухвали апеляційних судів: 1. Чернігівського апеляційного суду від 28.09.2023 у справі № 751/3261/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113807470 2. Чернігівського апеляційного суду від 04.12.2023 у справі № 588/1122/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115390958 85 �3. Чернігівського апеляційного суду від 22.01.2024 у справі № 751/1303/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116467305 4. Чернігівського апеляційного суду від 21.02.2024 у справі № 748/3888/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117239611 5. Київського апеляційного суду від 10.07.2023 у справі № 753/14148/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113698929 6. Київського апеляційного суду від 26.12.2023 у справі № 366/2363/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116158551 7. Сумського апеляційного суду від 18.10.2023 у справі № 588/1009/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114842547 8. Сумського апеляційного суду від 04.12.2023 у справі № 588/1072/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/115635407 9. Полтавського апеляційного суду від 21.09.2022 у справі № 535/244/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/106448411 10. Дніпровського апеляційного суду від 21.02.2024 у справі № 522/3868/23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117199185 Рішення суду касаційної інстанції: 1. Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 28.02.2024 у справі № 753/14148/21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117442733 2. Ухвала колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 18.10.2023 у справі № 588/1009/22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116704925 Інформація щодо трьох вироків за ст. 438 КК заборонена для оприлюднення згідно з п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про доступ до судових рішень” (вироки Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.11.2023 у справі № 333/2316/23, Приморського районного суду м. Одеси від 20.05.2024 у справі № 522/6292/23, Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.04.2024 у справі № 361/488/23). 86 ��� Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Аналітичні, моніторингові та інші звіти Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Моніторинговий звіт (2 фаза) Description An account of the resource Звіт за результатами впровадження 2 фази проєкту «Моніторинг судових проваджень у справах про воєнні злочини» Rights Information about rights held in and over the resource Матеріал зберігається в бібліотеці; права визначаються автором або видавцем. Перед повторним використанням перевірте умови першоджерела. аудиторія:правники етап:професійне навчання статус:довідковий матеріал тип:аналітика https://warcrimes.legalaid.gov.ua/files/original/4/3/1725643058_2024_.pdf 97721dc1b32df88dd585b2c5e0ba472c PDF Text Text �Жити попри все РОЗПОВІДІ ЖІНОК ПРО ВІЙНУ 2014 ТА 2022 КИЇВ 2024 �УДК 94:355.48:342.7-055.2](477-074)»2014/2022»(02) П77 П77 Жити попри все: розповіді жінок про війну, 2014 та 2022 / Апчел О., Біленька Л., Гаврилюк Ю., Довгань І., Логозинська Н., Німаніхіна О., Супрун М., Тищенко Г., Товстокора Т., Чубенко С., Шевчук Т.; за заг. ред. Слави Світової, Нестеренко Н. // ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив». Київ : ФОП Ямчинський О.В., 2024. – 164 с. ISBN 978-617-8171-81-0 Ця книга створена для всіх українців, які переживають свої гіркі досвіди війни та потребують прикладів опори для продовження життя та боротьби. У цій книзі 11 українок різних професій і з різних регіонів розповідають про пережитий травматичний досвід війни. Історії охоплюють події з 2014 та з 2022 років. Авторки щиро та відверто написали про життя в російській окупації, втрату через війну рідних, майна та здоров’я, полон, сексуальне та гендерно зумовлене насилля, пов’язане з війною, тощо. Вагомою частиною їхніх історій є розповіді про те, що їх підтримувало під час цих потрясінь і продовжує допомагати переживати травматичний досвід війни. Підсумком видання є розділ від психологині, присвячений питанням відновлення. УДК 94:355.48:342.7-055.2](477-074)»2014/2022»(02) ISBN 978-617-8171-81-0 © ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив», 2024 �ЗМІСТ Передмова............................................................................................... 4 Подяки........................................................................................................ 5 РОЗПОВІДАЄ: Сталіна Чубенко................................................................................... 8 Тамара Шевчук.................................................................................. 20 Галина Тищенко................................................................................. 34 Людмила Біленька........................................................................... 46 Олена Німаніхіна...............................................................................54 Олена Апчел........................................................................................ 66 Марина Супрун.................................................................................. 82 Наталія Логозинська...................................................................... 90 Юлія Гаврилюк................................................................................. 108 Тетяна Товстокора...........................................................................120 Ірина Довгань................................................................................... 136 Післяслово.......................................................................................... 150 Цитати авторок книги про те, що їх підтримує............ 158 3 �Передмова Ініціатором створення цієї книги є громадська організація «Східноукраїнський центр громадських ініціатив». Ми з 2014 року документуємо грубі порушення прав людини, пов’язані з війною, такі як полон, катування, сексуальне та гендерно зумовлене насилля. Поруч із жахливими подіями, які переживали наші респонденти та респондентки, ми часто бачили, скільки у них сили й стійкості до пережитого, наснаги допомагати іншим. Після 2022 року та повномасштабного вторгнення Росії, коли злочини та терор набули неосяжної масовості, відчувається суспільна потреба бачити й усвідомлювати такі приклади. Саме для цього ми взялися за створення цієї книги. У цій книзі ви прочитаєте розповіді 11 жінок про війну. Авторки відверто розповідають про свій досвід життя в російській окупації, втрату через війну рідних, майна, здоров’я, про полон, сексуальне та гендерно зумовлене насилля, пов’язане з війною, і про складну боротьбу за покарання винних. Тексти занурять вас у події в Україні з часів Євромайдану, російського вторгнення на схід і південь України у 2014 році та повномасштабного — у 2022 році. Ви почуєте ці історії з Донеччини, Київщини, Харківщини, Чернігівщини. Як переживають російську агресію, розповідає як молодь, так і жінки поважного віку. Авторки пишуть про пережиті злочини з боку росіян — бо знають, що це необхідно для перемоги над агресором і гарантій неповторення. Водночас, щоб досягнути мети, нам необхідно віднаходити забраклі сили у нерівній боротьбі. Тому авторки щиро діляться історіями про те, що їх підтримувало під час цих потрясінь і продовжує допомагати жити та боротись далі. Ці історії про темряву, але і про світло. Вони мають на меті підсвітити читачу, що в найскладніший і найтемніший час можна і потрібно намацати опору — чи то теплий промінь сонця після холодного і руйнівного лютого, чи продовження справи загиблих близьких, чи то рій своїх людей та підтримка одне одного. Ми сподіваємося, що ви почуєте авторок і книга спонукає своїх читачів озирнутися навкруги — і побачити, як багато у нас, українців, сили та стійкості! У авторок цих історій, у людей навколо й у вас самих. Ми не зможемо зменшити біль втрат, але мусимо виростити навколо нього свою стійкість. Нестеренко Надія, Східноукраїнський центр громадських ініціатив 4 �Подяки Ми щиро вдячні цим відважним 11 жінкам за те, що вони погодилися написати про свої переживання. Ми дякуємо письменниці та тренерці з креативного письма Славі Світовій, яка провела навчання для авторок і допомогла їхнім голосам звучати гучніше. Дякуємо психологиням Лідії Касянчук за внесок в написання книги та Катерині Шатковській за допомогу під час проведення навчання, а також ілюстраторці Богдані Руденко. Друзям та волонтерам СЦГІ, які допомагали у створенні книжки. Дякуємо за фінансову підтримку в реалізації нашого задуму Фонду «Партнерство за сильну Україну». Дякуємо кожному, хто говорить про злочини росіян і в різний спосіб продовжує боротьбу за Україну! 5 ��ВІЙНА ОБСТРІЛИ ЗАГИБЕЛЬ РІДНИХ ОКУПАЦІЯ ВТРАТА ВЛАСНОЇ СПРАВИ ПОЛОН КАТУВАННЯ ЗГОРІЛІ ФОТОГРАФІЇ ВБИВСТВО СЕКСУАЛЬНЕ НАСИЛЛЯ ЗРУЙНОВАНИЙ ДІМ БІЛЬ 7 �Сталіна Чубенко �Сталіна ЧУБЕНКО – вчителька з Краматорська, 16-річний син якої у липні 2014 року був затриманий за українську позицію окупантами в Донецьку, коли повертався додому з Києва. Майже місяць вона розшукувала Степана по всій області, сподіваючись повернути його живим. А після того, як дізналася, що сина катували, а потім розстріляли, добилася відкриття окупантами карної справи, щоб провести ексгумацію та забрати тіло Стьопи додому. Поховали хлопця у Краматорську 8 листопада 2014 року. Через три роки вбивць Степана Чубенка іменем України заочно засудили до довічного ув’язнення. Подружжя Чубенків доєдналася до волонтерського руху Краматорська. Сталіна випустила книжку з творчістю Степана та згадками про нього. Постійно проводить презентації по всій країні, розповідаючи про свого сина та події на сході України часів початку російської агресії. Підтримує різні ініціативи, присвячені збереженню пам’яті про Степана, зокрема, футбольний турнір та конкурс дитячих репортажів. Після повномасштабного вторгнення родина виїхала до Полтави, де продовжує волонтерську діяльність. ��Зуби... зуби… Ми народжуємося без них. Потім вони, поки ростуть, створюють нам деякі незручності: то слина, то температура, то стоматит... Раптом випадають – і ми прикольно шепелявимо. Окрема річ – зуби мудрості. Не знаю, наскільки ми мудрішаємо з їхньою появою в нас у роті, але проблем вони додають. Спогади… спогади… Пам’ятаю, як у дитинстві матуся попросила старшого брата відвезти мене до стоматолога. Спроба була невдалою. Закінчилася тим, що додому повернулися з невилікуваним зубом, тому що рота я тоді так і не відкрила, а брат тільки й повторював: «Ну що я міг зробити?». Сину Степану видаляли зуб у стоматолога на прізвище Муха. Степан дозволив йому заглянути собі до рота лише після того, як провів екзамен на послідовність дій і переконався, що свого диплома стоматолог отримав за знання. Зуби, зуби... спогади... спогади… Так сталося, що випасти від старості зубам Стьопи не дали. Коли йому було 16 років, його передні зуби вибили істоти, які вирішили, що любити Україну – це злочин.  Я стою на дорозі до смт Горбачево-Михайлівка, недалеко від ворожого блокпоста. Була тут декілька разів: і сама, і з чоловіком. Тут нам погрожували зброєю, стріляли поверх голів, щоб ми зупинили пошуки і поїхали геть з міста. Тут місцеві мешканці, коли дізналися, кого ми шукаємо, запитували: «А він у вас за кого?». Тут панували страх, зрада, злочини і байдужість… Усе це було в липні–серпні. А зараз початок жовтня. Я зробила все, щоб мене взяли на ексгумацію і щоб вона відбулася. І я чекаю того моменту, коли зможу спуститися з дороги вниз. Там може бути мій син. Мені сказали, що він там. Але мій мозок відмовляється в це вірити. Моя душа рветься від болю і відчаю, моє серце нічого не відчуває і лише відстукує, мов годинник. Ні, там не мій син. У тій ямі немає нікого. А якщо є, то це не він. Його не могли вбити. Усе, що завгодно, але щоб вбити... Навіщо? Тільки за те, що українець? Це якийсь жахливий сон. Загорнуте в брезент тіло. Зігнута в коліні нога. Зв’язані скотчем руки, позаду, за спиною. Спогади... спогади… СТАЛІНА ЧУБЕНКО 11 � – Стьопа, терпи, треба випалити ці бородавки. Це все воротарські пальчатки. – Ну що, трохи пошкоджений палець. – Стьопа, ти бачив, що весь бік у крові, змішаній із брудом? Як же ж ти терпів весь футбольний матч? – Лікуємо зараження крові. – Обережніше. Здерту родимку треба видалити в хірургії. – Новий 2014 рік мій син зустрічає зі шрамом. Що всі ці больові відчуття у порівнянні з тим, що витримало спортивне тіло 16-річного підлітка за тиждень катувань? Я вдивляюся в те, що лежить у брезенті... і не бачу пальчиків зі слідом від випаленої бородавки. Тому що замість пальців – кісточки. Я не бачу того шраму від родимки, бо тіло після двох місяців перебування в землі виглядає жахливо… Я все ще стою перед цим дурним брезентом… Не можу рухатися і не можу відвести погляду… Що зі мною? Так уже було, коли померла матуся. Я забула про існування всіх навколо. Мені здавалося, що життя закінчилося і що я зі своїм горем геть сама, що ніхто мене не розуміє, що мій світ завалився. І ось знову те саме: від мене відірвали щось життєво важливе, без чого неможливо далі існувати. Я не можу плакати, не можу кричати, мені перекрили кисень… Це не може бути правдою. Це не мій син! І – це мій син! Точніше, все, що залишилося від веселого, мужнього, доброго, спортивного хлопця, який так важко прийшов у цей світ. І ще важче пішов із нього.  – Додайте ще наркоз! Ми не встигаємо! Велика крововтрата! Будемо вливати ще! Я наче у воду тоді дивилася, ніби знала, що пологи можуть бути нелегкими. Ці голоси… Що це? Я розплющую очі й бачу жінку в верхньому одязі. – У реанімацію! Швидко! – Дитина тричі обмотана пуповиною, шия! Але жива! – Ще б трохи, і… Тоді Бог зберіг нам обом життя. І Стьопа народився. А перед тим, як знову піти до Бога, моїй дитині знову не вистачало кисню. Спочатку істоти душили його рушником, а перед розстрілом одягли на 12 СТАЛІНА ЧУБЕНКО �голову футболку. Страшенна спека, коли і так нічим дихати, та ще й футболка поверх обличчя, та сама, в якій грав у КВК і яку взяв із собою, коли їхав до Києва з уже тоді чітким наміром захистити Україну від ворога. Це сон? Це мого Стьопку везуть у морг? Після народження сина ми тричі були з маленьким Стьопою в Донецьку, щоб вирішити його проблему з очима. І ось знову Донецьк. Але цю проблему вже ніяк не вирішити. Дива не буде. Але треба вирішувати, як вивезти Стьопку з окупованого міста, щоб мати можливість гідно з ним попрощатися і згадати, яким він був… Хлопець, який до 2014 року розмовляв російською, дивився їхні фільми і читав книги російською мовою, а потім почав вивчати історію України, читати серйозні книги і зрештою став на захист своєї Батьківщини.  З раннього дитинства Стьопа мріяв стати міліціонером. Ще б пак! Форма, кобура з пістолетом, погоня, ризик. Коли я читала йому, ще зовсім маленькому, оповідання «Людина з розсіченою губою», він розкрив таємницю раніше і швидше, ніж Шерлок Голмс. Пройшов час. На екранах крутили серіал «Далекобійники», і от уже наш диван перетворився на фуру. Андрійко – на Сашка, а Стьопа – на Іванича. Які сцени розігрувалися! Усі великі режисери в ті моменти відпочивали! Потім з’явився серіал «Швидка допомога». І от наш Стьопа – вже лікар, у моєму білому халаті, з батьковою аптечкою. Коли всі домашні були вже вилікувані, черга дійшла до хрещеної, що жила у квартирі поруч. Одного дня він постав перед її дверима, на порозі, у повному спорядженні дільничного лікаря – і запитав: «Ну що, будемо лікуватися чи вмирати?». Додому того дня «дільничний лікар» повернувся не з порожніми руками: отримав шматок бісквіта. А потім був відомий серіал «Дільниця». – Павло Кравцов, ваш новий дільничний! – з цією фразою Стьопа незмінно щоразу з’являвся перед нами. З часом він захотів стати професійним футболістом, заробити багато грошей, забезпечити себе та батьків. У якийсь момент Стьопу осяяло, що йому не розірватися, бо дуже вже хочеться спробувати себе у різних сферах життя. А зробити це можливо, ставши актором. Акторські здібності у Стьопи були завжди: перший і останній шкільні дзвоники, випускні вечори, новорічні свята, день учителя, КВК – усе відбувалося за його участі й залишалися в пам’яті. Але коли він подорослішав, зрозумів, що професія актора таки не для нього. СТАЛІНА ЧУБЕНКО 13 �Стьопа міг би стати і журналістом, і футболістом, і актором, і політологом, і люблячим батьком, і дядьком, але… він пішов від нас як мужній патріот своєї Батьківщини, зігравши останню у своєму житті роль – підлітка, що виявився сильнішим за своїх катів і вбивць.  Я залишаю свою дитину саму в морзі, бо на той момент уже розумію, що тіло – це всього лише оболонка, яку ми отримуємо в тимчасове користування. Тіло Стьопи почекає на своє повернення додому, до рідного міста. А душа Стьопи завжди поруч зі мною. Що робити далі – невідомо. Але ті, хто скоїв убивство, мають відпові­ дати. – Це секретар Захарченко? Я зараз викинуся з вікна, і будете вирішувати, що робити ще й з моїм тілом... Кладу телефон... Той самий старенький телефон, який рідко випускала з рук, який панічно боялася втратити, на який телефонували як дорогі мені люди, так і шахраї. Телефон, від кожного дзвінка якого я підскакувала, а серце починало свій тривожний стукіт. Телефон, у якому останнє смс від сина: «Позвоню позже. Люблю вас. Степчик»…  І знову в спогадах Горбачово-Михайлівка. Це зараз ми знаємо, що в той день Стьопи вже не було серед живих, але тоді ми були впевнені, що обов’язково знайдемо сина. Тоді біля дороги (як потім виявиться, зовсім недалеко від того місця, де знайшли тіло Стьопи) мені раптом стало дуже зле. Важко передати словами, що тоді зі мною трапилося, неможливо пояснити. Але мене ніби притягнула до себе земля, хотіла обійняти і не відпускати. Тоді я впала на ту землю і вперше заридала. Я не збиралася більше нікуди йти. У мене не було ні сил, ні бажання вставати. Невже то було почуття близькості до сина? І тільки слова чоловіка «Ми будемо продовжувати шукати Стьопу чи ні?» вивели тоді мене із того стану. Так, Стьопу треба було знайти. Я зібралася докупи. Ми його знайдемо.  Між життям і смертю була невідомість. Це коли я зовсім не знала, що зараз відбувається з моєю дитиною. Це важко назвати життям, і я з жахом уявляю, як живуть із цим відчуттям родини, яким невідома доля їхніх рідних, живуть роками… 14 СТАЛІНА ЧУБЕНКО �У мене був величезний проміжок часу довжиною в три тижні. До моменту, як пострілом пролунала фраза: «Вашого сина розстріляли». І ще місяць і 10 днів до моменту ексгумації (увесь той час усе ще жила надія). І ще місяць і три дні до повернення Стьопи додому. Невідомість – це коли ти не можеш їсти, тому що знаєш, що твоя дитина, найімовірніше, голодна... не можеш спати, бо уявляєш, у яких нелюдських умовах може перебувати частинка тебе. Ти наче як живеш, але це важко назвати життям. Боїшся загубити телефон, тому що чекаєш на важливий для тебе дзвінок, і мрієш почути рідний голос…  Так сталося, що на моїх руках покидали земне життя матуся і свекор. Але мене, на жаль, не було поруч із сином, який рано став самостійним і мужнім. Я по крупинках збирала обставини останніх днів, годин, секунд його такого короткого, але яскравого життя. Про що він думав? Він зробив усе, щоб один із ополченців усе ж таки набрав мій номер, який Стьопа знав напам’ять. І, напевно, чекав, що матуся визволить його з полону. Як витримував мій Стьопчик усі знущання, фізичний і душевний біль? Де брав сили? Як би я хотіла бути поруч, обійняти, вирвати його з оточення тих покидьків, убивць, зрадників… Ці думки не дають мені спати вночі. Ці думки заважають жити. Три роки продовжувався заочний суд над вбивцями. І то було своєрідне катування вже мене, бо засідання постійно переносилися, судді були в нарадчій кімнаті, хтось завжди не з’являвся… І щоразу я переживала розстріл свого сина. Поки не допоміг гідазепам. Треба пояснити, що я ніколи не зверталася по допомогу до психологів чи психотерапевтів і не вживала заспокійливих ліків. Як так сталося, що я все ж піддалася на вмовляння колеги і випила перед засіданням той славнозвісний гідазепам? Він допоміг налякати всіх, бо після чергового «Судді в кімнаті для нарад, засідання переноситься» подіяло моє «заспокійливе»: я почала говорити все, що накипіло за роки пошуків справедливого покарання. Усі мої сльози, що назбиралися всередині, вирвалися назовні. То був монолог зраненої душі, таке сталося зі мною вперше і налякало всіх. Не знаю, що зрештою подіяло сильніше: мій зрив або ж приїзд на чергове засідання багаточисельної групи підтримки з декількох міст, але вбивцям оголосили вирок. Пожиттєве ув’язнення. У людини, яка завершує свій життєвий шлях, є дві дати, між якими стоїть тире. Чим заповнені ці роки? Що людина встигла зробити? Але добре, коли є ще одне тире. Після останньої дати. Коли людина продовжує жити. Коли її пам’ятають, коли вона певним чином допомагає іншим жити й наповнювати своє життя новими сенсами… СТАЛІНА ЧУБЕНКО 15 �У нашого сина є місце на цвинтарі, поруч із дідусем, якого він любив, і бабусею, якої він ніколи не бачив. Є дата, коли він народився. П’ять одиниць поруч. 11.11.1997. Так, він перший. «Номер перший Стьопа Чубенко!» – скандують вболівальники на футбольних матчах і турнірах. Номер перший довічно закріплений за ним у Краматорській футбольній команді «Авангард». Але точної дати смерті Стьопи немає. На банері, який зробили друзі Стьопи, написано «25 липня», на надгробку – «27 липня». Останнє, що ми почули після слідства, – «29 липня». А це означає, що днів катувань і знущань було більше. Це означає, що розстріляли його вже після того, як дізналися, що хлопця шукає мати. Стьопу вбили кулями, мене намагалися вбити словами. Поки я не навчилася на них не реагувати. Усвідомила, що марно витрачати свої сили на таких людей. «Бродяжнічав по країні»… Що я відчувала, коли бачила подібні коментарі? А коли цей коментар написала жінка, яка сама втратила на війні сина?.. «Сам виноват. Нечего было выпендриваться. Рыл бы окопы – выжил». Це теж від жінки, яка навчає в школі дітей, яка так і не зрозуміла, чому Стьопу вважають героєм, і яка досі не перейшла на українську мову. Була й така, що плакала в слухавку під час моїх пошуків Стьопи, і я змушена була її втішати. А тоді вона якось написала мені, що мій син – «херой». Це все треба було пережити. Не всі люди розуміють, якими можуть бути наслідки цих слів-куль. І що є таке поняття, як рикошет. Кулі влучають у слабких, але відскакують від сильних.  Зазвичай люди запитують у Бога: «За що нам це?». А варто було б запитати: «Для чого?». Ніхто не міг зупинити злочинну діяльність бандформування «Керч», але Степан розпустив його своєю смертю, а ми – пошуками. Із вересня 2014-го його вже не існує. Своїм подвигом син підняв хвилю патріотизму серед молоді. Коли в січні 2015 року в Краматорську виступав український репер Ярмак, люди боялися ходити на такі концерти, але молодь пішла, і після однієї з пісень весь зал скандував: «Номер перший Стьопа Чубенко!» – а після слів Ярмака «Слава Україні!» пролунало гучноголосе «Героям слава!». Я підходжу до пам’ятника Степану, що стоїть перед полем, де щорічно проходить обласний футбольний турнір пам’яті Степана Чубенка, започаткований його друзями. Біля Стьопи – чоловік із двома внучками, розповідає про юного футболіста. Знайомимося. І знову та фраза: «Ви 16 СТАЛІНА ЧУБЕНКО �сильна жінка. Я б так не зміг». Люді іноді говорять дивні речі, бажаючі підтримати. Як я змогла – що? Не втратити розум, не обірвати життя, не спитися, а жити далі, робити все, щоби продовжити життя сина і щоб не зробити боляче тим, хто поруч і кому Стьопа дорогий? Як це? Почути, що твого сина розстріляли, а ти живеш. Як це? Коли по телефону розповідають, як знущалися над твоєю дитиною, а ти продовжуєш жити. Як це? Коли стоїш на ексгумації тіла сина, бачиш, що з ним зробили, – і не втрачаєш свідомості, а живеш. Де я беру сили, щоби жити?  – Сталіно В’ячеславівно! Ви ж прийдете на наш випускний? – Ні, рідненькі мої, не зможу. Що ближче до закінчення школи, то частіше ці розмови. Приєднуються батьки: – Сталіно В’ячеславівно, ви з нашими дітьми з 5 класу, ми не уявляємо випускний без вас. – Вибачте, я дуже люблю цей клас, вони для мене рідні, але я не зможу прийти. І тоді… Я не знаю, як це сталося, як вони знайшли слова: – Сталіно В’ячеславівна, ми дуже хочемо, щоб із нами на випускному вечері був Стьопа. А без вас він не прийде. І я прийшла на випускний разом зі Стьопою. І приготувала сюрприз: слайд-шоу з наших уроків і позакласних заходів. І кожного разу, коли на екрані з’являвся Стьопа, діти зустрічали його оплесками. Коли з нашими близькими трапляється біда, ми завжди звинувачуємо себе: недогляділа, не молилася, не вберегла, щось під час пошуків зробила не так… Цей біль від почуття провини буде зі мною завжди… Але насправді винні ті, хто озброїв зрадників, хто прийшов зі зброєю в чужу країну, хто віддавав накази вбивати українців, хто підтримував ворога на нашій території…  Поки тіло Стьопи лежало у морзі, я поверталася до Краматорська, рідного міста мого сина, честь якого він захищав і на змаганнях з греко-рим- СТАЛІНА ЧУБЕНКО 17 �ської боротьби, і з футболу, і на літературних конкурсах. Місто, в якому він колись створив із друзями команду КВК і виступав за Краматорськ у багатьох інших містах України. Я їхала в місто, яке знають зараз завдяки Стьопі. Що робити? Хто вивезе тіло Стьопи з окупованого Донецька? Хто буде ризикувати своїм життям, знаючи, що там убивають навіть підлітків? І от ми з чоловіком в агенції ритуальних послуг, обираємо сину останнє в його житті ліжко. Я згадую, як декілька років тому ми стояли всі разом в меблевому магазині й придивлялися до «кубусів» у дитячу кімнату. – Мам, давай візьмемо оці, такі смішні… На мене дивилися зебри на яскраво-червоному фоні. «Вирви око» – здається, так називають подібне. – Ні, Стьопа… Зійшлися на тому, що я пошию веселу постільну білизну. А тепер ми обираємо колір самі. І ми твердо впевнені, що Стьопчику він сподобається. Останнє ліжко нашого сина оббите синьою тканиною, а по боках – жовто-золоті вставки. Хлопці в агентстві дізнаються, для кого ми це купуємо, переглядаються і погоджуються їхати в Донецьк. По тіло нашого сина. І от я вже знову стою біля моргу в Донецьку. З будівлі виходить слідчий: – Ви мені довіряєте? – Так. Як би там не було, але той слідчий багато зробив для того, щоб відбулася ексгумація, знайшлися свідки і була проведена експертиза ДНК… – Я знайшов там вашого сина. Можна забирати. – Я хочу подивитися сама. Хлопці, які приїхали по Стьопу і тільки вийшли з моргу, уважно дивляться на мене: – Ви, звичайно, можете подивитися… Це ваше право, але… Ми б вам не радили цього робити. Хай залишається у вашій пам’яті іншим. І я не змогла. Я злякалася. Не така вже я і сильна. Хоча багато разів чула на свою адресу слова «сильна жінка». 18 СТАЛІНА ЧУБЕНКО �– Ви молодець, добре тримаєтеся, без істерик, не як ця жінка. Ми все ще стоїмо зі слідчим біля моргу, звідки виносять у труні якогось чоловіка. Поруч ридає жінка. А в мене немає сліз, усередині мене неначе все пересохло. Я не бачу в труні сина, все, що залишилося, – у чорному пакеті. – Знали, що приїде мати, і не підготували. – Добре, що ми захопили свої пакети. То бурчать хлопці з агенції ритуальних послуг дорогою додому. Стьопа у своїй жовто-блакитній домівці, але жодних запитань на блокпостах не виникає – нас пропускають… Ми повертаємося додому, синку, і ніхто не зможе нас зупинити. Я не змогла тебе вберегти, не змогла вирвати тебе з полону, мене не було поруч з тобою у твої останні хвилини (разом нам було б легше), я не зможу бути на твоєму випускному, я не зроблю для тебе весілля, не зустріну вас із дитиною на порозі пологового будинку… Що я можу, то це гідно провести тебе в останню путь і розповісти всім, як яскраво ти жив і як страшно пішов із життя. СТАЛІНА ЧУБЕНКО 19 �Тамара Шевчук �Тамара ШЕВЧУК народилася 1995 року в Івано-Франківську. Коли їй було два роки, батьки виїхали на заробітки до Аргентини, де Тамара зростала до шкільного віку. Через це її основною мовою певний час була іспанська, а українську використовували в родині як рідну. Через п’ять років родина повернулася до України. У Києві Тамара закінчила Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури за спеціальністю «Сценографія». Громадська діяльність Тамари почалася з «Мовного майдану», бо тема була близька дівчині та й акція проходила неподалік Академії. Далі вона брала участь в акції на захист Гостинного двору на Контрактовій площі та стала ініціаторкою розпису приміщення Спеціального диспансеру радіонуклідної допомоги, де лікували дітей від онкохвороб. Тамара — активна учасниця Революції гідності, де вона, на жаль, втратила близьку людину. З 2014-го займалася волонтерством, їздила на схід, потім брала участь в акціях із популяризації читання, зокрема — «Українська книжка на схід». У 2022 році майже місяць перебувала в окупації в Шевченковому на Київщині. Після звільнення села продовжила займатися волонтерством. Авторка серії графічних робіт з історії війни в Україні, які купували по всій Україні та Європі як лоти для благодійної допомоги. ��Уламки пам’яті Перша смерть близької мені людини сталася не на Майдані, під час Революції гідності, а за безліч кілометрів звідти. Шостого січня 2014 року помирав мій дідусь. Ми ніколи не були надто близькі, але коли я зірвалася з місця та приїхала у Франківськ, щоб із ним попрощатись, він ніби чекав на мене. І от ми в реанімації. Лише я та він. «Я прожив довге та хороше життя, я побачив онуків, але зараз це ніщо, бо я так хочу курити…» – сказав він тоді мені. Я дістала цигарку, сірники, розкурила, а тоді дала дідусю затягнутись. У нього потекла сльоза: «От бачиш, я завжди казав, що ти найкраща з рідні, бо ти єдина, хто не боїться порушувати правила… Можливо, тебе це згубить, а може, ще більше загартує...». Далі був обірваний звук монітора та обм’якла рука… Через 11 років, у березні 2022-го, я стоятиму перед вікном свого будинку в селі Шевченкове, неподалік Києва, і дивитимуся, як горить ворожа російська колона за моїм точним наведенням. Мовчки запалю сірниками цигарку, згадаю дідуся і крізь зуби промовлю: «Ласкаво просимо до пекла».  Що ж, привіт! Я – Тома. Та сама «нарвана мала». Для друзів і побратимів – Таміна, чи просто Тома, – людина, яка організовує хаос. Для кровної рідні – Тамарусик чи Томуся (хоча коли робила шкоду – звали по-дорослому, Тамарою). Для поліції, суддів та прокурорів усіх часів – Тамара Мар’янівна, 95 року народження. Для братків з «Оплоту» та росіян у теперішньому, минулому та майбутньому я – «бандеровская дрянь». Я – молода жінка, яка живе у війні вже понад 10 років. Жінка, яка не стала дружиною. Жінка, яка не стала матір’ю, хоча й відчайдушно прагнула цього, але доля та злі люди кожного разу вирішували по-­іншому. Я – жінка, яку бісить, коли кажуть про два роки війни… Два роки заведено рахувати від перших ракет-будильників для тих, хто спав усі попередні вісім. Але про все – поступово та уривками, бо моя пам’ять – як крихти розбитого скла. Їх уже не склеїти і не систематизувати, це суцільний хаос із уламків, які неможливо організувати.  Як і всі мої близькі друзі, я знала, що ракети по Києву рано чи пізно прилетять. Ми і так виторгували собі вісім років підготовки, а хтось – трип’ять-вісім років життя, ціною чужого… ТАМАРА ШЕВЧУК 23 �У січні 2022 року я отримала телефонний дзвінок від друга, який через три місяці загине під час вуличних боїв у Маріуполі. – Ну що, скажи, наскільки ти готова до найгіршого? – Заповіт оновила, чотири каністри бензину та набої купила, машина і так завжди заправлена не менш ніж на пів бака; генератор та запасний зв’язок і так були давно; 2 мішки борошна, олія, повна морозилка м’яса і так далі. – Давай іще проговоримо варіанти дій на різні випадки… – Якби я хотіла виїхати, я б уже давно виїхала. За будь-якого розкладу наступу на Київ – я залишаюсь і працюю у своєму квадраті; якщо фронт розшириться, але не до Києва, – тоді зустрінемось у Харкові чи Маріку. – Ти завжди була нарваною малою… Тоді я не знала, що друг загине. Тоді я ще багато не знала…  Першу погрозу на свою адресу я отримала в 10 класі, коли захищала роботу МАН за історією УПА, дослівно зараз навіть теми не згадаю. Проте щоб моя історія була повною, я мушу пірнути ще глибше – у раннє дитинство. Разом із батьками я тоді жила у далекій Аргентині. Батьки були типовими шукачами кращої долі й працювали цілодобово, я ж росла при громаді української церкви, де вистачало колишніх УПІвців та Січових стрільців, і на пекучих червоних вулицях аргентинських віж. В Аргентині я була надто світлою дівчинкою, тому завжди виділялась серед місцевих і ніяк не могла асимілюватись… Саме в такому середовищі мені вдалось не забути рідну мову та вивчити історію рідної країни. Я була рішучою завжди, і та сама рішучість приносила мені проблеми. І не раз. Мій перший свідомий прояв рішучості стався у п’ять років ще в Аргентині. Я сідала на велосипед подруги зі словами: «Та що тут складного?» – а вже за мить опинилася у канаві, з якої мене витягли друзі. Стояла з розбитими колінами, придушувала сльози та заново сідала на велосипед. Наступний прояв рішучості відбувся приблизно через пів року, теж в Аргентині. Ми з батьком пішли по м’ясо для грилю, а він дорогою зустрів знайомого, віддав мені м’ясо й сказав повертатись додому. Мені було дуже прикро, що татко забув, про що раніше мені обіцяв: зайти і купити наклейки, а зараз ще й відправляє мене саму вулицею додому, без наліпок та ще й з горою важкого м’яса. Моя образа та рішучість не мали меж. Настільки, що тоді я твердо вирішила «додому не повертатись» і пішла в ромський табір, де жив мій однокласник. Прийшла туди зі словами: «Я не хочу додому, і в мене є м’ясо…». Наступний спогад посеред усього цього хаосу уламків моєї пам’яті: мене разом із моєю рішучістю 24 ТАМАРА ШЕВЧУК �та горою м’яса увесь ромський табір привів-таки додому… Що ж, тепер у моїй сім’ї є внутрішній анекдот про те, як Тамарцю повернули роми, бо боялись, що не прогодують. Я росла, і моя рішучість росла разом зі мною. У підлітковому віці, вже в Києві, у мене не було вільного часу зовсім, та й близьких друзів як таких теж не було. Батьки знову так само цілодобово працювали, і я була самотньою дитиною, яка свою самотність губила в книжках чи хобі. Мені не було цікаво стояти за школою, курити «вінстон» з ментолом та слухати Гуфа, хоч я й відчайдушно намагалась це робити пару тижнів поспіль. Але не вписалась. Не змогла. Не змогла зрадити себе аж настільки, щоби вдавати, що мені цікаво. Тож аби не бути самотньою серед однолітків, чиї цінності я не поділяла, я завжди сама записувалась на гуртки, обирала саме ті, які хочу, і лише постфактум повідомляла батьків, куди записалася і що їм за це нічого не треба платити. Так, у якийсь період я плавала, стріляла, малювала, грала в місцевій команді КВК та писала МАНівську роботу про УПА. Саме через той МАН мене недолюблювала вчителька історії (яка, до речі, зараз живе в Росії, ще з 2014-го), а також місцевий відділ освіти, місцеві «шишки» та навіть харківський «Оплот». Саме очільник харківського «Оплоту», він же міліціонер Жилін, тоді вперше мені сказав, що я помру не свою смертю, якщо не вивчу нормальну історію, не прославлятиму героїв «бєссмєртного полка» і продовжу «нєсті бандєравскую єрєсь». Саме таке він казав мені, 15-річній учениці десятого класу, при моїх вчителях та всій київській академічній еліті. Думаю, саме тоді й сталася моя точка неповернення. Мою рішучість уже неможливо було зупинити, хоч й я трусилася від жаху того, що така погроза була нормою у центрі Києва, під час навчального заходу, але я відчайдушно відповідала на всі запитання та намагалася не зважати на перебивання дорослих… Тоді прокинулася також і моя лють – до всіх пристосуванців і тих, хто закриває очі на зросійщений Київ. Саме тоді я зрозуміла, що не стати на громадсько-політичний шлях я не зможу. І мовчати теж не зможу. Та й не хочу. Бо стати такою, як ці нікчемні дорослі, я геть не хотіла. Мабуть, саме тоді я перестала бути «мирним населенням». Ще з початку так званого АТО (а насправді війни, яка сталася з нами всіма у 2014 році) мене страшно бісить вислів «мирне населення». А з 2022 року я не можу ані дивитися новин, ані адекватно слухати тих, хто вживає цей вислів. «Мирне населення» – скільки жорстокості у цьому вислові, ви навіть не уявляєте… Бо хіба ми всі не мирне населення? Хіба це ми на когось напали? Ні. Бо напали на нас. Захищаємося ми. Ми всі – захищаємось. Хоча коли хтось каже «мирне населення», то наче уже не всі захищаються. Хтось просто хоче бути осторонь та сподівається, що його мине ракета, а хтось – чекає. Але під час війни так не буває. Що ТАМАРА ШЕВЧУК 25 �більше людей стоїть осторонь, то ближче до них підсувається м’ясорубка війни. Більшість сучасних військових прийшли до війська з мирних професій. А навіть якщо це професійні військові, які захищають нас, нашу землю, то хіба вони не мирні? Ще раз: не ми напали. Ми – захищаємось. А коли говоримо «ми мирне населення», автоматично дозволяємо визнавати військових не мирними і автоматично відмежовуємося від них. Зараз Жилін, як і більшість його братків, які не раз нападали на мене та моїх друзів протягом Майдану та перших місяців війни, уже давно на концерті у Кобзона, у пеклі, а я досі жива… По Харкову постійно прилітають снаряди та ракети, але для мене Харків теперішній став набагато безпечнішим, ніж у період 2010–2016 років. Цим я завжди себе заспокоюю і кажу, що надія та правда є, хоча й даються вони великою ціною. Я перестала бути самотньою в 2012 році. Можна сказати, що завдячую цим людям, які фактично нищили нашу країну, а особливо Ківалову та Колесніченку, які створили мовний закон. На той час уся зовнішня реклама у Києві була російськомовною, більшість телевізійних програм – також, власне, як і музика. У серіалах замість «Україна» часто звучало «Малоросія», я якраз закінчувала 11 клас, готувалась до вступу в академію мистецтв і щодня бігала в студію через мовні протести та долучалася до них. Саме там я побачила, скільком людям не байдуже. Саме тоді я знайшла однодумців і друзів, які стали рідніші за рідних по крові людей. Друзів, з якими цікаво вчитись, цікаво дискутувати; друзів, які хочуть змінювати Київ на краще, люблять і поважають історію, мову та одне одного; друзів, яким болить несправедливість; друзів, які постійно здають кров при «Охматдиті», бо рятувати життя можна у різний спосіб і всім це під силу. Першу кров я побачила саме на «Мовному майдані» у 2012 році. Саме тоді, на мовних протестах, я зрозуміла, що війна неминуча. Саме тоді з’явився страх когось втратити. Втратити тих, кого тільки-но віднайшла… Як же тоді хотілося помилятись… Але з першими побоями та розбитим носом Маркіяна, який просто стояв поруч зі мною з моїм плакатом «Я люблю мову. Не розбивайте моє серце», розбилися і мої сподівання… А вже у кінці березня 2022 року надійшло підтвердження, що росіяни залишили мою область. І я пішла відкопувати ящик із прощальними лис­ тами… У моєму середовищі ще, напевно, з 2015 року є традиція – писати угоди одне з одним. У мене є безліч угод зі своїми друзями: 1. Я зобов’язуюсь будь-коли зварити борщ чи зустрітись на каву (навіть серед ночі) з другом №1, а він зобов’язується завжди допомагати вішати картини на виставки та мити мої засохлі пензлі від олії… 2. Я зобов’язуюсь доглядати за собакою друга №2, якщо він не зможе, і навпаки. 26 ТАМАРА ШЕВЧУК �3. Я зобов’язуюсь завжди витягувати з райвідділу друга №3, а він зобов’язується завжди допомагати машиною, коли може. 4. Я зобов’язуюсь завжди надавати житло групі людей, а вони зобов’язуються садити картоплю щовесни. 5. Я зобов’язуюсь узяти під опіку доньку подруги, якщо тій не вдасться вижити, так як і її чоловіку, на цій клятій війні, а подруга зобов’язується подорожувати зі мною за нагоди. У мене таких угод близько 40. Якісь уже не актуальні, як-от із «другом №2». Ми завжди виконували умови угоди, але росіяни забрали його життя під Києвом ще на початку березня 2022-го. І от росіяни відступили чи згоріли, приїхала другова мама, і тепер настала моя черга для другої частини угоди: передати останню волю чи останні слова потрібним адресатам. У цьому випадку – його мамі. Тому стою у дворі й у супроводі густого диму підпаленої техніки відкопую ту скриню з листами-прощаннями… І насправді я шукаю не одного листа. Я шукаю чотирнадцять листів від різних друзів, що загинули, з їхніми подальшими інструкціями та останніми словами, які вони залишили на папері… Наступні три тижні буду їх розвозити, передавати близьким та розділяти їхній біль. Узагалі я завжди робила ставку на життя, тому, напевно, притягувала таких самих людей до себе. Разом із друзями ми завжди сміялися з того, як бездарно люди ведуть свої соцмережі й зовсім не думають про те, що пишуть. Один знайомий азовець та поет, якого називали Скальд, завжди любив розносити за це всіх дощенту, а міг зателефонувати й сказати: «Що за хуйню ти запостила останньою у себе на сторінці?». А потім довго пояснювати, мовляв, безперечно, той допис має право на своє існування, і перейматися тим, що я мала б опісля написати дещо геть інше, що перекрити той допис; він боявся, що всі запам’ятають мене як порожню ляльку, а не розумну жінку. «Ти ж не пуста! – казав він мені. – Завжди пиши так, щоб тобі не було соромно за свій останній допис і щоб він когось надихнув на боротьбу чи принциповість». Скальд прийняв останній бій 21 квітня 2022 року в оточеному Маріуполі. Він загинув у вуличних боях. Його останній допис, датований 26 березням, за 2 дні до десантування в оточений Маріуполь, був такий: Религия, язык, границы, страны Мир разделяют меж собою бесконечно. Но лишь война сквозь слезы, боль и раны Даёт нам право воина – жить вечно! Сергій Скальд©. І Сергій таки живе у моєму серці, на моїй особистій дошці пам’яті та на моїй книжковій полиці, де я зберігаю збірку його домайданівських віршів «Голос крові». Яку він написав спільно із Юрою Руфом, який потім теж загинув… Вірші ті також передчували велику війну. ТАМАРА ШЕВЧУК 27 �Юра теж говорив про те, що ми не маємо права звучати тихо та якимось напівмірами. Наголошував на тому, що ми маємо кричати, щоб нас почув хоча б хтось… Але наші попередження не чули. Згадайте, для скількох людей ракети по Києву стали несподіванкою. Я востаннє бачила Юру за п’ять днів до повномасштабки, на концерті «Кому Вниз». Того ж дня був мій день народження, і цей день тепер завжди наводить на мене жах чи тугу. Бо саме у той день у 2013 році мене вперше побив «Беркут» у Гостинному дворі (хоча тоді ж я і познайомилась зі своїм майбутнім нареченим); у той самий день уже за рік почали вбивати моїх друзів, а я мила імпровізовану операційну в КМДА від крові; у той день мої виходили з Дебальцевого… 19 лютого 2022 року на концерті «Кому Вниз» усі живі на той момент друзі зібралися в одному приміщенні київського клубу. Всі були заряджені. У КОЖНОГО в машині був рюкзак із формою, бронік, каска, зброя – на випадок, якщо війна застане нас просто тут, посеред концерту. Сергій із Зоряною подарували мені рожеву азалію, вазоном, в тон мого рожевого берета часів Гостинного двору, бо знають що всі зрізані квіти нагадують мені про численні похорони. Пам’ятаю, як стояла із тим горщиком у руках, до мене підійшов Руф і пожартував: «Точно, ми ж завжди святкуємо твої іменини в якійсь сраці… Імовірність, що сьогодні росіяни нападуть, збільшилась на 90%». Ми засміялися. А 1 квітня 2022 року Юра загинув на Луганщині… Він завжди казав, що ця війна неминуча; він завжди кричав про це у своїй поезії… Моя пам’ять іноді вистрелює давно забутим спогадом, наче рикошетом. І я знову ловлю численні уламки спогадів, які з’являються то тут, то там. Під час розмови з мамою давнього друга ще з часів Майдану та Революції гідності я чую, як вона каже, що її син лаяв її за яскраво-жовту куртку, в якій вона стояла на Майдані. І несподівано згадала, як Рома і мене сварив за яскравий колір шапки. Мене ще до Майдану побив беркут у Гостинному дворі на Подолі, наступного дня мені мало виповнитися 18, тож швидка не знала, чи везти мене в дитячу лікарню, чи вже таки у дорослу. Того самого злощасного дня на мені був малиновий берет. І та сама мала дівчинка в малиновому береті (тобто я!) облетіла тоді всі телеканали. А вже через тиждень була акція під МВС, куди я знову приперлась у тому ж малиновому береті. І Рома тоді сказав: «Бачу, тебе нічого життя не вчить». Рома в полоні вже десять років. Про нього ані звістки. І, по правді кажучи, я не впевнена зараз, чи це були слова Роми, Петра чи Віталія. Я завжди бачила їх лише разом і часто образи чи фрази когось одного приписую всім трьом… Імена людей, уламки моїх спогадів, фрагменти моєї пам’яті… Між подіями в Гостинному дворі та Майданом було багато класних моментів та життя на повні груди. Крім того, що я працювала на трьох роботах, навчалася в академії мистецтв, будувала стосунки, я ще й займалась громадською діяльністю: ми відновлювали спецдиспансер радіо­нуклідної медицини, який є єдиним в Україні закладом, що попе- 28 ТАМАРА ШЕВЧУК �реджає онко у схильних до нього дітей. І саме цей диспансер хотіли закрити через «неналежний стан приміщень», а насправді – через дорогу землю в Пущі-Водиці. Тож останнє мирне, домайданівське літо я провела там: робила ремонт (разом із друзями), розписувала стіни, давала інтерв’ю… В результаті нашої спільної роботи той заклад працює і дотепер. Хоча багатьох із тих людей, хто зробив це можливим, уже немає в живих, як, наприклад, Дениса чи Мишка… Того ж літа було багато всього. Багато роз’їздів: вдома я не з’являлася тижнями, причому ми з Мишком (моїм хлопцем, з яким ми познайомилися в Гостинному дворі) знаходили час у своїх шалених розкладах і бачилися регулярно. Було багато зірок, вогнищ та невагомості води… Було багато кохання… Я не дуже вірила в те, що після побиття студентів на Майдані хтось вийде. Скільки разів уже нас били за цей рік? Скільки погроз уже було… Але то був єдиний раз, коли я справді помилилась, і я щаслива з цього. Навіть попри те, що знаю зараз ціну цьому всьому, Майдан переміг. Після першого грудня 2014 року виходити з Майдану стало небезпечно. Я максимально старалась нікуди не виходити без супроводу, особливо коли на Антимайдані з’явились братки Жиліна, які вже перестріли кількох наших друзів і роздавали своїм листівки з нашими фотографіями. До академії було недалеко, але Міша чи будь-хто з друзів завжди мене проводили та забирали; якщо таки треба було потрапити додому, то теж тільки з супроводом. У той час я пройшла курси домедичної допомоги та всюди бігала з фотоапаратом, хоча й старалась фотографувати без облич, бо дуже не хотілося, щоб когось посадили на 15 років через мої фото. Наприкінці грудня Міша запропонував мені стати сім’єю. «Звісно, так», – відповіла тоді я. Але доля вирішила інакше. Ми так і не стали сім’єю, бо його життя обірвала куля снайпера. Насправді та куля обірвала не одне життя: його, моє, його батьків та сестри – як мінімум. Та куля остаточно добила ту милу дівчинку Тамарцю через 18 днів після смерті її дідуся. Пам’ятаю щенячі очі всіх наших спільних друзів. Пам’ятаю ті недолугі слова підтримки. Пам’ятаю, як я не витримала й просто подзвонила подрузі, назвемо її Матильда, яка була зовсім «не в темі» (пізніше я почну таких людей називати «ніжними» й рятуватимусь постійно у їхньому рожевому та ніжному світі у часи криз): «Матильдо, знаю що в тебе є плани, але мені життєво необхідно звідси втекти. Забери мене». Матильда була найкращим варіантом… Вона нічого не питала, просто заїхала на своїй білій машині з елітними номерами, яку не зупиняли навіть тоді, коли вона перед носом у поліції пролітала серед міста на червоне світло світлофора. Я знала, що вона – єдина людина, яка не буде на мене так дивитись і так співчувати. І що також то єдина людина, біля якої на мене не нападуть братки з «Оплоту». Матильда і справді нічого не питала. Ми ТАМАРА ШЕВЧУК 29 �поїхали поїсти, далі я всю ту їжу виблювала, а вона тримала мої кучері, подавала воду й казала: «Ето єщо нічєго, ти нє відєла, как я магу долго обниматса с толчком, когда слішком много вип’ю». Потім ми пішли скупитись необхідним на Майдан. Скупили море ковдр, знеболів і багато іншого, а потім вона сказала: «Хочу тєбє купіть новую одєжду, пашлі єщо по магазінам». Так я пережила той день «у світі рожевих єдинорогів». І тоді Матильда знову повернула мене в мою реальність, на Майдан. Пам’ятаю, як Зоря тоді образилась на мене, що я її не привітала з днем народження, адже я «протусила» той цілий день… А я чесно нічого не пам’ятала і тим паче геть не хотіла нікого вітати (ще дуже довгий час). Так наша дружба розкришилась і вже не склеїлась. Ще за місяць буде шість рідних смертей. Будуть поламані ребра та слова: «Аставь єйо, она уже мєртва», – буде хірургія КМДА та безліч крові на підлозі, яку я вимочувала та постійно витирала. При всьому цьому суцільному жаху мої люди знайшли час та можливість мене привітати. Я не знаю, звідки вони брали ті квіти серед пекельної ночі, але Сергій з Андрієм (який потім загине 8 серпня 2023 року) подарували мені білі троянди. Саме такі, які завжди дарував мені Міша. Ігор з Вовою принесли металеву каску та «снікерс», бо знали яка я солодкоїжка. Настя принесла хризантеми, а Оля – ковдру з рукавами: вона зі мною потім об’їхала весь схід та всі виїзди, а зараз слугує дворовою накидкою для перших теплих днів. Коли тільки з’являється сонечко і ледь теплішає, я виношу на вулицю шезлонг та загортаюся у ту ковдру, на мене заскакує мій собака, і оскільки та ковдра з рукавам, я можу легко гладити собаку й бути в теплі. Такі ж теплі дні були й під час російської окупації. Я завжди готувала надворі, на буржуйці. Обстріл. Тихо. Я підтримую вогонь і готую млинці, каші, борщ, м’ясо. Між тим кип’ячу воду та заварюю собі чай. Лягаю на шезлонг під свист снарядів. Накриваюсь тією самою ковдрочкою та насолоджуюсь гарячим напоєм. Тато жартував, що я ніби зійшла з картини «Ставка Наполеона»: навколо все палає, а я на шезлонгу чаюю в потрібний час. Але повернуся назад, туди, у ніч з 18 на 19 лютого 2014 року: в моєму імпровізованому медпункті стоїть ціла гора квітів, а я дістаю хлопчику шістнадцяти років гумову кулю з сідниці. Уявлення не маю, чому вона від нього не відбилась, але факт залишається фактом. Дістаю, а він питає: «А що це у вас за квіти?». «То мені на день народження», – відповідаю я. «Тоді залиште кулю собі. Най береже вас і най це буде єдина куля у вашому житті», – сказав він мені тоді. Пізніше, через два роки, мені на очі трапилася стаття про цього хлопчика. Він загинув у ДАПі. Краще б та куля залишилася тоді у нього й берегла б його… Зайшла на його сторінку в соцмережі і побачила море привітань… Я не знаю, чи є у вас загиблі друзі чи рідні, але наступне, про що я вам хочу розказати, – це про щастя сліпоти. 30 ТАМАРА ШЕВЧУК �Щастя сліпоти чи щастя небачення – це коли соцмережа нагадує, що сьогодні день народження давно загиблого друга чи подруги, якого чи якої вже кілька років немає в живих, а на їхніх сторінках у соцмережах бачиш море привітань із днем народження. Люди ніколи не гортають дописи нижче, щоб побачити, що такий-то загинув тоді-то, а такого-то вбили росіяни. Одразу вище можна прочитати: «Вітаю з днем народження. Живи довго та щасливо» чи «Вітаю з твоїм днем! Діточок, як на небі зірочок». Більшість людей не готові навіть зробити зусилля і прочитати останній допис на сторінці того, хто був важливим для них… Починаючи з 20 лютого 2014-го далі були морги, довідки, свідчення, бусики з тілами та дороги до рідних міст, устелені свічками, «Плине кача», гімн, який неможливо співати без сліз, грудка землі, яка розбивається об труну… Ще далі – знову Київ, мистецька академія і всі в ній співчутливими поглядами дивляться на мене. Потім – швидка, внутрішня крово­ теча, місяць у лікарні в закритому відділенні та передачі заборонених продуктів у батоні – від друзів. Далі вже була анексія Криму, побиті на проукраїнських мітингах друзі в Харкові й Донецьку та логічне рішення: відкривати волонтерський штаб, оновлювати та доповнювати медичні та військові знання. Спочатку ми збирали все: від шкарпеток до першої броні, що вважалось чимось нереальним. У першу ніч повномасштабки я згадувала той період із вдячністю, коли обдзвонювала всі склади та викуповувала все, що було, спустошуючи картку за карткою – як свої, так і друзів. Я знала, що я нікуди не виїду. Я викупила все, що змогла, в перші три доби, далі – переключилась на ближнє зарубіжжя й про всяк випадок передала картки та рахунки подрузі, яка виїхала, написавши їй усі свої паролі «на випадок смерті». Паралельно, десь у квітні 2014-го, я вперше у своєму житті заговорила російською мовою. Мені телефонувала мама Міші, якій я з лікарні написала листа, бо знала лише олдскульну домашню адресу та ім’я… Ми розговорились, поплакали, і я дізналася, що держава досі не виплатила їй обіцяні гроші за смерть сина… Наступні 3 місяці я воювала з бюрократичною системою та шукала можливості добитися внесення правок до законодавства, щоб мати отримала виплати за смерть її сина, який не був резидентом нашої країни, а був першим білорусом, загиблим за нашу волю. Паралельно писала заяви в поліцію про те, що фонди й окремі люди привласнили гроші, та, знову ж таки, збирала погрози на свою адресу… На кінець літа 2014 пані Ніні виплатили гроші всі фонди, котрі збирали гроші для сімей загиблих на Майдані, хоча станом на квітень 2014-го вони казали, що це неможливо… Так я виконала найзаповітнішу волю Міші – ті гроші за його смерть стали квартирою, яку він так хотів подарувати батькам… Я лише раз побуваю в тій квартирі. На його роковини. ТАМАРА ШЕВЧУК 31 �На кінець другого тижня окупації в березні 2022 року стало вже трохи морально важко від безсилля. Росіяни вже двічі приходили, раз стріляли у вікно повз мою голову, раз намагались роздягнути, але обстріл тоді мене врятував. Усі інші, хто був удома, теж були на межі: батько, мама, подруга з донькою. Ми робили все й навіть більше в тих умовах, що мали. Я ніколи не розглядала варіанту виїхати, бо що далі ми виїжджаємо, тим ближче приходить війна. Я свідомо залишалася вдома, щоб передавати позиції друзям, які стояли поруч, і, маю сказати, ми дуже ефективно працювали. Але емоції були на межі, і мої рідні вже серйозно розглядали можливість виїхати зеленим коридором того дня, і я заледве їх відмовила. Не придумала нічого кращого, як гратися в «бомбочку». У мене є іграшкова граната з таймером, яка «вибухає» за різний час, паралельно написала карточки з різними початками слів, і так ми почали грати в слова говорячи продовження на той початок, що на карточці, передаючи «бомбочку», щоб не «підірватись». Потім почали ускладнювати задачу та тікати від «бомбочки» надвір, а потім почався реальний обстріл зеленого коридору, яким вони хотіли йти. Я накрила собою доньку подруги, краєм ока дивилася в небо та бачила, як поміж снарядів літає ключ журавлів. Журавлі все ще тримали стрій. І нам слід тримати стрій. Обстріл закінчився, я швидко завела малу в підвал та відкопала телефон, щоб передати координати пушок. Успішно спрацювали. Зараз, на десятому році війни, на третьому році повномасштабної війни, я розумію що втомилась, спустошилась, вигоріла. Я боюся, що ніколи знову не зможу жити спокійно, боюсь, що ніколи не зможу більше покохати, боюся телефонних дзвінків і того, що я почую по той бік слухавки. Я боюся нових втрат, хоча відчайдушно не показую цього. Я завжди ховала емоції. Спочатку не хотіла засмучувати чи створювати проблеми батькам, яких і так мало бачила, а потім дещо зрозуміла: спокій бісить опонентів набагато більше, ніж емоції… У мене завжди багато думок в голові, проте вдень їх легше організувати. Вночі ж приходять неочікувані образи та асоціації. Саме вночі думок стає ще більше. Думки про те, що могло бути, думки про те, чого вже ніколи не буде, та думку про те, як жити далі. Думки відчаю і думки надії. Іноді я змушую себе змінити думки на приємні спогади. Над усіма моїми робочими столами є магнітні дошки зі світлинами теплих днів та мотивувальними чи до біса смішними фразами моїх людей… Ті світлини та цитати нагадують мені про те, де ми були й де ми зараз є, що ми змогли, а що – ні. Але вони всі теплі та щемкі. І завжди мотивують мене рухатись далі. Бо є світлини, які ми робили з думкою, що то і стане, мабуть, нашим останнім фото для останнього посту, є світлини, які 32 ТАМАРА ШЕВЧУК �перетворилися на мемчики в нашому колі, а є одна світлина з обведеними у серденька щічками – завжди худорлявого друга, який наїв їх на армійських харчах так, що в нього не застібалась каска, а навіть якщо вдавалось її застебнути, щоки випирали крізь ремінці. Він надіслав те фото зі словами: «На могилу ставити це фото», – а я вирішила розрядити ситуацію, як Матильда свого часу, – обвела його щічки серденьками й написала: «Тільки так». Того місяця в окоп друга прилетів «ланцет». Були загиблі. Але він знову вижив. Я знову захотіла підбадьорити його і сказала: «Тебе знову тебе туди не взяли. Там, наче в «Сільпо», сказали: "Ахрана, атмєна"». Згодом він набив татуху зі словами «Ахрана, атмєна». Моє нічне безсоння – це про уламки пам’яті, яка тримається за життя, і про страх телефонного дзвінка, який розірве тишу та змінить усе. Я дуже довго відкладала цей текст. Бо якщо я почну говорити чи писати щось довше за короткий допис у фейсбуці, який, можливо, прочитають і почують як останню волю, боюся, що не зможу зупинити свої емоції. А емоції – це розкіш в умовах війни, де доводиться зберігати холодний розум і час від часу «підіймати кришечку та випускати пару», щоб не збожеволіти; і продовжувати стримувати зло, роблячи все, що мені під силу. Саме щоб «підіймати кришечку», я влаштовую «дні рожевих єдинорогів». Одягаю найкращу сукню та підбори, йду в кіно, на ролики, в театр, зустрічаюся з різними друзями, ми багато їмо, сміємось та іноді плачемо або ж плачемо та сміємось одночасно, так, що перехожі відходять від нас подалі… А ще мене дуже тримають рух, дія та помста. Усе, що я знаю зараз, маючи пережитий досвід у трішки більше, ніж десять років, – це те, що у зайнятих людей немає часу на депресію. Тож я завжди завантажую себе по максиму. Максимум роботи, максимум волонтерства, максимум допомоги, максимум зборів, максимум життя та максимум помсти. Моментами я хотіла би бути простою людиною, без стрижня волі, хотіла б народитися без завищеного почуття справедливості, але я різко відкидаю ці думки. Я б не хотіла залишатися самотньою у щасливому небаченні. Самотність набагато страшніша, ніж правда та рішучість. Але у моменти затишшя я стаю водою, яка просто пливе. У моєму житті вже була така річка: коли всі мої люди, хто хотів, демобілізувались і я змогла трохи видихнути й бодай на трохи вимкнула режим «максимум» у період з 2017 по 2022 роки. Тоді я просто плила за течією: багато подорожувала, вдосталь працювала, відкрила свою студію і робила буденні справи, які дуже подобались. Тоді я знову відкрила своє серце… Сподіваюся, колись знову настане час, коли я зможу знову спокійно плисти за течією… А поки я мушу бути каменем. Тим, що змінює рух води та впорядковує хаос. ТАМАРА ШЕВЧУК 33 �Галина Тищенко 34 �Галина ТИЩЕНКО народилася 1962 року в Костянтинівці на Донеччині. Закінчила там початкову школу, після цього її родина переїхала до Краматорська, де купила дім. Щоб віддати борг за хату, вони поїхали в Іркутську область – на заробітки. Там пані Галина здобула середню освіту, а в 1979 році повернулася до України. Трудову діяльність почала на НКМЗ (Новокраматорський машинобудівний завод), важко працювала у 9 механічному цеху – фарбувала зсередини баки. Там познайомилася з майбутнім чоловіком. Згодом перейшла на інший завод, де працювала керівницею відділу тиражування таємної документації. У 1983 році народила доньку. В 90-х, коли на заводах здебільше не виплачували зарплатню, пішла у комерцію. У 2010 році чоловік на металургійному заводі отримав травму хребта, через наслідки якої у 2013 році помер. У 2014-му пані Галина стала свідком окупації Краматорська, кілька разів потрапляла під обстріл і дивом уціліла. Рятуючись від війни, разом з родиною доньки вирішила покинути прифронтовий регіон. Вони купили землю в селі під Києвом і вісім років будували власну домівку. Саме у цьому будинку Галина пережила місяць окупації, поневіряння та тортури. Уже після деокупації пані Галина доєдналася до організації SEMA Ukraine, щоб розповідати світові про воєнні злочини росіян. ��Холод, суцільна крига всередині мене. Аж нудить. Тепер я знаю, як виглядає жах. Скільки днів, місяців чи років повинно було минути, щоб я це пізнала. Коли в моїй свідомості відбулося перше переосмислення життя «до» і «після», я думала, що страшніше вже не буде. Просто не може бути. Я помилялася. Але розпочну з початку. Початок 2014 року перекреслив усе те, чого я досягла на ту мить у своєму житті. Російські війська окупували місто Слов’янськ і наш Краматорськ. Вулиці були наповнені не захисниками моєї держави, а російськими окупантами. Люди залишилися сам на сам із цими виродками і бандитами, які прийшли підкорити мене та всю мою державу. Кожен день, прожитий в окупації, дивував мене все більше і більше. Усі мої знайомі, які ще вчора піднімали келихи за моє здоров’я, поділились на два табори, а я розгублено стояла десь посередині й не могла у все це повірити. Абсолютне безвладдя в місті спричинило непорозуміння та злість поміж людьми, заохотило ненависть одне до одного. То були часи повного безумства. Здається, усі тоді трохи збожеволіли. Російські окупанти постійно обстрілювали зупинки, школи, житлові будинки, але намагалися переконати місцевих, що обстріли ведуть українські військові. Російські солдати себе почували дуже вільно. Іноді можна було побачити, як приїздила машина, вони вилазили з неї і заходили в якийсь під’їзд. Через деякий час виводили звідти молодого чоловіка із зав’язаними позаду руками і їхали геть. Людей, яких так забирали, більше ніхто ніколи не бачив. Навколо російських окупантів потроху почали гуртуватися колаборанти, які теж сподівалися на відродження СРСР. На цьому тлі люди, які ще вчора були друзями, миттєво ставали ворогами. І саме цей поділ між людьми призвів до так званого «референдуму» та незаконного створення «ДНР». Тоді мене втішала надія на те, що зі мною поруч знайшлися ті, хто не був із цим згоден. Так свої почали гуртуватися. Отже, життя продовжувалось у суцільному страху. Одного дня, неочікувано для всіх нас, російські окупаційні формування залишили наші міста і відійшли в напрямку Донецька та Горлівки. Тієї миті наче стало легше дихати, але ненадовго. Обстріли міста почалися знову, вже з боку Донецька та Горлівки. Багато мешканців Краматорська почали покидати своє житло та виїжджати. На той час серед людей чулися розмови, що окупанти обов’язково повернуться, щоб продовжити будувати так звану «ДНР». Рішення покинути все торкнулося і моєї родини. При черговому обстрілі Краматорська 10 лютого 2015 року загинуло багато людей. Не так далеко від мене загинула знайома родина – жінка та чоловік. Гадаю, то було останньою краплею. Тож разом із родиною я вирішила залишити все і шукати безпечного місця для подальшого життя. ГАЛИНА ТИЩЕНКО 37 �Ми недовго думали, вирішивши для себе, що біля серця нашої України, міста Києва, будемо під захистом. Наймальовничіші міста Буча, Ірпінь та селище Дмитрівка зачарували нас своїми краєвидами. Там ми придбали шматок землі, там я з родиною почала будувати своє нове життя. Як кажуть, з нуля.  Є така приказка, що двічі в одну і ту саму річку ввійти неможливо. Виявляється, можливо. Та ще й сповна напитися тієї води. Ми майже побудували новий будинок за всі ці довгі роки. Але наші нові плани та мрії обірвались в одну мить. Знову. Вибухи о п’ятій ранку 24 лютого 2022 року стали повною несподіванкою та жахливим кошмаром для всієї моєї родини та громади, де ми мешкали. Вибух за вибухом. Будинок трусило. Вікна від потужних звуків вигинало дугою. Військові літаки з червоними зірками пролітали над нашим дахом. Знову страх, сльози… Світла немає, зв’язок поганий. Цього разу ми всі зрозуміли, що почалася повномасштабна російсько-українська війна. Утім, мозок знову не бажав думати про найгірше. Ми вирішили рятувати родину – вирішили виїжджати разом із сусідами. Але зовсім не знали куди. Діти з онукою почали швидко збирати якісь речі, заливалися сльозами, не розуміли, що треба з собою брати. Я своїх речей не збирала. Донька побачила і почала на мене сваритись. Але моя відповідь була непохитною: – Я залишаюся вдома. До останньої хвилини я не бажала навіть подумати, що поруч із Києвом будуть російські солдати. Цього разу мені було шкода знову все залишати. Я не могла змусити себе поїхати з місця, де ми мріяли про мирне життя, де влаштовувалися, де кожна цеглина була викладена своїм руками, де ми посадили дерева, кущі та квіти. Перехрестивши дітей у дорогу, я залишилась сама. Безперервно лунали вибухи, з часом вони посилювались. Кілька днів я була вдома сама. Сьомого березня гуркіт військової техніки був чутний все сильніше, а вже восьмого я виглянула у вікно і побачила колону танків, яка прямувала у бік мого будинку. На кожному із них було намальовано білою фарбою літеру V. Руки й ноги похололи. Мозок констатував: «Це все. Тобі кінець». 38 ГАЛИНА ТИЩЕНКО �Вони проїхали повз мене і зупинились недалеко від сусідського будинку. Настала ніч, на вулиці – мороз. У будинку теж холодно, бо давно його не опалювала. Сну ніякого зовсім немає. У нестерпному очікуванні на щось недобре та ніч здавалася мені безкінечною. Тож я читала молитви, повторювала їх по декілька разів, як мантри. І так зустріла холодний ранок. Мої вікна закривали штори та жалюзі. Того ранку я бігала від вікна до вікна, видивлялася крізь шпаринки, чи не йдуть по мене. Час для мене тоді наче зовсім зупинився. Поряд із нашими вулицями розривались снаряди, я чула постійні черги з автоматів та кулеметів. Бачила, як росіяни розійшлися групами по різних сусідських будинках. Зрештою настав, як то кажуть, і мій час ікс. Декілька молодих чоловіків, одягнених у військову форму, із нашитими на шоломах помаранчево-чорними стрічками, йшли прямісінько до мого будинку. У ту мить перед моїм очима пролетіло, наче в кіно, усе моє життя, починаючи з дитинства. Я розуміла, що сама смерть ішла до мене у двір. Наша хвіртка була зачинена. Вони почали гучно стукати в неї. Я стояла, немов кам’яна, і не могла зійти з місця. Ноги – наче колоди цегляні. Зрештою почала розуміти, що прийшли по мене і мені треба вийти до них самій. Ледве пересуваючи ноги, я відчинила хвіртку. Переді мною стояли озброєні до зубів окупанти. Я не стрималася і почала плакати. Вмовляла їх не вбивати мене. Їхній командир не звернув на мене жодної уваги й віддав наказ обшукати будинок та подвір’я. Уже в будинку, коли вони побачили в кімнатах фото моїх дітей та онуків на стінах, той самий командир уже криком кричав на мене і вимагав негайно сказати йому, де у будинку підвал і де зараз мої рідні. Я ридала, відповідала, що ніякого підвалу в нас немає і що всі виїхали. Росіяни ходили по всіх кімнатах, нишпорили по шафах, перетрушували все на ліжках, усе кругом перевертали. Командир знову почав кричати. Він хотів знати, чому всі виїхали. Я сказала, що війна почалася і люди рятують свої родини. Тоді він зневажливо перебив мене: – Посмотрі на етіх лохов. Ми приєхалі іх спасать от нацистов. Я сказала, що немає в нас жодних нацистів. Але цим іще дужче розлютила командира, і він знову волав до мене: – Замолкні, старая дура! ГАЛИНА ТИЩЕНКО 39 �Коли вони перевернули догори дриґом геть усе і нікого не знайшли, стали виходити з будинку. Наказали мені не виходити навіть у двір. Один з них сказав мені намалювати на паркані білою фарбою літеру V. Я категорично відмовилася, сказала, що не буду, бо мене так ще свої можуть убити. І тоді він штовхнув мене у плече і сказав, що тепер вони – свої. Жодних літер на своєму паркані я таки не малювала. Коли російські окупанти зрештою пішли і я залишилася у будинку сама, мене знову почало трусити. Я злякалася, що у мене починається серцевий напад. І випила якісь ліки. Згодом потроху мене почало відпускати, жар почав знижуватися. Але так тривало недовго. Попри те що на мені було багато речей і навіть капелюх, знову стало дуже холодно. День добігав кінця. Вибухи продовжували лунати. Знову ніч і темрява. Я сіла в куток, загорнувшись у ковдру, і намарно намагалася зігрітися. Знову читала в суцільній темряві усі, які знала, молитви, благаючи Бога, щоб допоміг мені вижити. Через якийсь час я зрозуміла, що жодна ковдра не врятує мене від холоду. Тоді я вирішила ходити темними кімнатами в надії зігрітися. Я відчувала нестерпний холод, від якого знову починало трусити, але чомусь зовсім не відчувала свого тіла. Наче по будинку ходив мій скелет, усередині якого була велика крижана глиба. Від такого нестерпного холоду мене почало нудити. Я знов і знов розуміла, що саме отак і виглядає жах. Той самий жах, який мене тоді опанував. Бо кожну хвилину я в страху чекала, що буде далі. Світало... Я зрозуміла, що нічого не їла і не пила ось уже кілька днів, але зовсім і не хочеться. Минуло декілька днів, я не рахувала. Увесь цей час я поглядала на вікна, визирала крізь шпарини. Бачила, як російські солдати несли різні речі з інших будинків до свого штабу: і на оберемку, й у валізах людей, і на садових тачках, які були в будинках сусідів. Щодня вони їхали повз мій будинок на своїх танках, і кожного разу добирали із собою вибухівку, яку возили у бік Ірпеня та селища Забуччя, де вони вели свої бої. На вулиці був мороз, наша піщана місцевість від гусениць їхнього залізяччя перетворилась на суцільну пилову бурю. Вони надягали на себе медичні респіратори або піднімали комір светра до очей, бо дихати не було чим. І от я бачу, як два російських солдати (один високий, другий низенький) лізуть через мій паркан до мене у двір. Обоє одягнені у камуфляжний снайперський одяг, великі гвинтівки з прицілами в їхніх руках. Не питаючи у мене дозволу, вони просто увійшли до будинку і пішли на горище, бо на даху в нас було два вікна. Пробули там не довго. Згодом вийшли, і, не кажучи ні слова, знову перелізли через паркан і пішли до сусідського будинку. Більше я їх не бачила. Увесь цей час я стояла як вкопана на 40 ГАЛИНА ТИЩЕНКО �одному місці й боялася поворухнутися. Мій постійний жах змішався з моїми сльозами й нудотою. Було відчуття повної пустоти часу. Незважаючи на постійні вибухи, мене здолала суцільна тиша – така густа, що, думаю, якщо взяти сокиру та повісити її у повітрі, вона би висіла так і не падала б додолу. В той жахливий час, коли я постійно була сама, щоб не зійти з розуму, я брала до рук молитвослов, ходила по всіх кімнатах і дуже голосно кричала. Читала всі молитви, одну за одною. Так я стала робити кожного дня та вночі з ліхтарем. І тільки так мені ставало бодай трохи легше, а той жахливий холод почав поступово відступати. Наступного ранку в напрямку мого паркану знову активним кроком ішли двоє озброєних російських бойовиків із піднятими комірами светрів аж до очей. Мене в одну мить охопила думка, що цього разу мені вже точно кінець. Один із них зупинився біля хвіртки, а другий, з поглядом господаря, увійшов до будинку і сказав, що буде його оглядати. Я відповіла, що вже були тут їхні вояки і все вже оглянули. Але він на мої слова ніяк не відреагував. Ходив неспішно з кімнати в кімнату. Розглядав усе навколо. Увесь цей час він тримав у руках якусь велику зброю. Дивився на фото моєї родини, питав, де інші жінки і чого вони повтікали. А потім він підійшов ближче і кінцем своєї зброї доторкнувся до мене: – Раздєвайся. Я стала плакати і благати його не вбивати мене. Але він ще голосніше гаркнув до мене: – Раздєвайся, нє то будєт хуже. У неопалюваному будинку довгий час температура була +5. Я почала повільно роздягатись. Він кричав: «Бистрєє, нє то убью». Я залишила свої речі посеред кімнати на підлозі. На мені залишилася сама нижня білизна. Він знову штурхнув мене своєю металевою гвинтівкою і наказав зняти все. Крізь сльози я благала його не чіпати мене. Казала, що він такий молодий, може бути мені за сина чи онука… Але потім я раптом побачила його очі. Його карі очі були наповнені великою радістю, певним тріумфом через те, що я корюся йому, стою перед ним зовсім оголена. Він штурхав мене своєю зброєю по всьому тілу, то тут, то там, а потім почав водити кімнатами. Я знову відчула, як у мене починається серцевий напад. Моє тіло дуже сильно трусило, хоча на холод я вже зовсім не звертала уваги. Він виштовхав мене своєю гвинтівкою на вулицю. Коли ми вийшли на терасу, той другий, що стояв біля хвіртки, побачив мене оголеною, всю в сльозах, і швидко втік. І я залишилася сам на сам із не- ГАЛИНА ТИЩЕНКО 41 �людом. Штрикаючи в мене холодною металевою зброєю, він обвів мене навколо будинку, а тоді знову завів до кімнати, де я роздягалася. Однією рукою він усе ще тримав зброю, а іншою – штовхнув мене на диван, тримаючи за ногу. Я вся трусилася. Ридала. Благала цього не робити. А він постійно погрожував мене вбити. Тоді залишив зброю поруч і почав скидати із себе ремінь, на якому були гранати та магазини до гвинтівки. Схопивши мене за обидві ноги, він почав кидати мною – то на підлогу, то знов на диван. Здавалося, це тривало цілу вічність. Він поводився немов розлючений звір, і згодом став спускати свої штани, все ще тримаючи мене однією рукою за ногу… Коли все скінчилося, він вдягнувся, забрав свою зброю і пішов геть. Усе, що він собі спланував, він втілив: зґвалтував українську жінку. І зробив це з великим почуттям своєї влади. Коли виходив із кімнати, пригрозив, щоб я не виходила з будинку зовсім, сказав, що я в нього на прицілі. І він мене одразу вб’є. Я йому повірила. Залишившись наодинці зі своїм фізичним та моральним болем, я розуміла, що в такому стані, тут, у холодному будинку, де немає елементарних засобів гігієни та теплої води, мені доведеться якось тепер жити далі.  Через деякий час я відчула, як у мене почала підвищуватися температура. Серед небагатьох ліків я знайшла кілька антибіотиків. Випила усі. Дні йшли далі. Температура то піднімалась, то спадала. Біль був нестерпний. Елементарне відвідування туалету оберталося для мене щоразу жахіттям. Бої навкруги продовжувались. Вибухи, які супроводжувались чорним димом, лякали ще більше. Скільки часу мені доведеться жити з цими російськими нелюдами, я не розуміла. Треба було чимось займати себе, тож я взяла до рук свою незакінчену вишиту картину і впродовж наступних днів дороблювала її, хрестик за хрестиком. Я завжди любила народну творчість, а вишивання хрестиком було моєю улюбленою справою. У ті тяжкі для мене дні вишивка стала ще й ліками для мого стану. Я іноді думала про те, якщо раптом зі мною щось станеться, моя улюблена картина буде закінчена й залишиться комусь на згадку про мене. Думки плуталися, мінялися. Були різними. Часом – геть поганими, часом – обнадійливими. У кімнаті під шторою, біля вікна, я написала олівцем дату свого зґвалтування. У надії, що хтось побачить, якщо я далі не виживу. Визираючи у свої вікна, я бачила на вулицях зграї собак, яких покинули їхні господарі. Вони вже зголодніли і почали їсти одне одного. Їхні гар- 42 ГАЛИНА ТИЩЕНКО �чання і завивання було чутно навіть у будинку. Тим часом за лісом, у напрямку селища, йшли сильні бої. Що там відбувалось, я зовсім не знала. В один із днів я помітила, що всі російські військові почали кудись швидко збиратися. Розвернули всю свою військову техніку, посідали на неї зверху, вишикувались в одну колону біля мого паркану і рушили вперед, до селища Забуччя. Кілька солдатів із останнього танка принесли каністру й підпалили сусідський будинок, в якому раніше був їхній штаб. Попередньо у той будинок вони загнали всіх собак, що залишенцями бігали вулицею. Інших собак – просто душили танками. Я дивилася на все це і ридала. За ні в чому не винними собаками, за будинком, який побудувала і в якому раніше жила добра родина з двома дітками. Слава Богу, думала я, що вони виїхали разом з моїми дітьми і не бачили зараз, як палає їхня оселя.  Після того як вони поїхали, на якусь мить настала тиша. Я вийшла на вулицю, у двір. Просто над нашим будинком було сонце! І небо ніби розкрилося. І промінь, яскравий, теплий такий, пробився крізь хмари, наче хто потужним ліхтарем засвітив. Я тоді подумала: то Божий знак мені, що все буде добре. Я стояла у дворі, вдивлялася в той промінчик світла, коли знову почула скрегіт гусені військової техніки. І перший постріл по будинках. Я негайно забігла всередину. Тієї ж миті розпочався такий жахливий обстріл усіх будинків навколо. Нашого також. І то було справжнє пекло. Я стояла, прихилившись до стіни, і кричала. Було дуже страшно. Усе навколо руйнувалося і вибухало. Дах провалювався, трощилися вікна, осколком пробило наскрізь стіну. Я розуміла, що те саме зараз відбувається і з сусідніми будинками. За якусь мить настала повна тиша. Я відчула, що мені дуже хочеться чогось теплого, навіть гарячого. Я зробила собі вогник і нагріла чаю. Випила декілька чашок. Згодом настала ніч, але і вона була суцільною тишею. Увесь час я прислухалася до кожного шереху. Все моє тіло боліло. Я почувалася жахливо. Наступного дня, коли я вийшла у двір, то побачила коптер, який кружляв над нашими вулицями. Я негайно забігла у дім, щоб сховатися. Думала, це знову росіяни. Потім коптер зник. А я геть не розуміла, що мені робити далі. Як добиратись до лікаря? Ні зв’язку, ні світла, бо росіяни порозстрілювали всі електромережі. Жодних людей навколо. ГАЛИНА ТИЩЕНКО 43 �Ще через день я побачила у вікно якихось військових біля спаленого будинку сусідів. І мені знову стало дуже страшно. Я довго приглядалась до них крізь шпаринку свого паркану, а потім побачила чоловіка в шоломі та з написом англійською на грудях: «PRESS». Тоді я подумала, що це росіяни знімають щось на камеру. Але раптом мені здалося, що я почула нашу, українську мову. Аж стало тепліше всередині. Я вийшла зі свого двору і потихеньку пішла до всіх тих людей. Коли піді­ йшла ближче, мене охопила невимовна радість. Я дочекалася наших! Я залишилася живою! На ту мить усе це було як у казці. Мене багато про все розпитували, а я просила допомоги лікаря. Мені сказали йти додому, сказали, що потім зі мною хтось зустрінеться. У такому стані я залишалася вдома сама аж до 11 квітня 2022 року. Тоді нарешті до мене приїхали представники наших українських спецслужб, я надавала покази за весь той період, що була під окупацією.  Весна 2022 року була дуже холодною. А так хотілося тепла. Я все чекала, вдивляючись у свої молоді дерева, чекала квітучого саду. А тоді одного дня я нарешті побачила, як почали проростати зелені пагони. Уже потім прийшло літо, та всі сподівання на мирне життя випаровувалися через жахливі звістки про те, що творили російські війська в окупованих містах та селищах. Новини про численні вбивства цивільних, жорстокі катування та зґвалтування не припинялися. Мені було важко усвідомити, як люди можуть таке творити. Зрештою життя звело мене із жінками з ГО SEMA Ukraine, які запропонували мені приєднатись до їхньої спільноти. Скажу чесно: спочатку я мала сумніви, але потім надихнулася їхніми вчинками. Усі ці жінки говорять. Намагаються донести правду через різні медіа та журналістів з інших країн – про досвід нашої країни в російсько-української війни. Усі ці жінки теж є постраждалими, але тими, що вижили. Нам усім дуже важко розповідати про те, через що нам довелося пройти, але ми разом і підтримуємо одна одну. Поруч зі мною з’явилося багато нових і хороших людей, які надихають мене жити далі. Я вдячна Богу за те, що вся моя родина жива та здорова, що я можу займатися своїми улюбленими рослинами, вишивати свої картини. Це дуже заспокоює моє серце і дає надію, що всі разом ми здолаємо ворога і разом будемо піднімати нашу країну з руїн, розбудовувати її, щоб бачити її вільною і квітучою, якою вона була завжди. Бо ми – українські люди, ми дуже сильні, і рівних нам немає в цілому світі. 44 ГАЛИНА ТИЩЕНКО ��Людмила Біленька �Людмила БІЛЕНЬКА народилася на Буковині, зростала на Житомирщині. У Львові отримала фах математика-програміста. У 1980 році разом з чоловіком, як молоді спеціалісти, були розподілені до Києва: Людмила працювала в обчислювальному центрі Управління державних стандартів, її чоловік – на заводі «Еталон». Син Роман здобув фах юриста у галузі господарчого права, але з 2014 року пішов захищати Україну. У віці 27 років він потрапив у полон. Щодо його долі Людмила за ці майже десять років отримувала різну інформацію – спочатку він був у шпиталі Ростова-на-Дону, потім начебто там же, але у слідчому ізоляторі, згодом були дані про Лефортово. Разом з іншими добровольцями Романа в Росії судили закритим судом. Після вироку не вдалося знайти місце відбування покарання, і тільки восени 2021 року з’явилася інформація, що Романа утримують у 14 колонії Новочеркаська Ростовської області. Але з 2022 року Людмила знову не знає, де її син. Зараз вона є активною учасницею організації «Надія», виконує організаційну роботу під час акцій, спілкується з родинами інших полонених і зниклих безвісти та підтримує їх. ��Я збираюся з думками, щоб розповісти вам про свого Романа – мого любого сина, такого рідного й близького, але водночас такого далекого – з відстані у майже 10 років, – що боюся його не впізнати після ворожого поранення, полону, років страждань, холоду, голоду та катувань. Я прошу своє серце не зупинитись, битись, змагатись. Я вистою, я зможу, я знайду, я вимолю, я поверну. Так переконую себе всякий раз, коли розпач сковує тіло, плутає думки й забирає надію. Сотні ночей без сну. Тривога, як слизька гадина, заповзає в мене тваринним страхом, і ніяк її не попередити і не прогнати, ніяк її ненаситну не впросити і не вмовити. Тільки слізьми можна виплакати її до краю, до знесилення, до порожнечі, й аж тоді нарешті приходить сон. Як забуття. А вранці обпікає думка, що це ж, мабуть, саме в цей час із ним відбувалося щось страшне і моя душа мучилась його болем. Я так чекала його народження. Мріяла, як він виросте справжнім чоловіком. Мій дід Лавро був таким: добрим, мудрим, люблячим, надзвичайно тактовним. Мені так бракувало його в моїй юності. Мої тато й мама навчались і працювали, а я багато хворіла. Тому десятимісячним малям мене привезли у село на свіже молочко і чисте повітря до моїх найдобріших дідуня Лавра і бабуні Ксені. Я любила їх понад усе. Особливо дідуня, його пластилінових рябеньких поросят, яких він ліпив для мене десятками, його оповідки. Це від нього у дошкільному віці я дізналась про те, як забирали в колгосп його «поле». Ще донедавна ген за селом росла височенна дика груша, яку посадив мій прадід Іов. Гивко Булава – так його кликали в селі, бо був козацького роду. Добрий господар і мудрий батько. П’ять його синів і чотири доньки отримали освіту. Троє його синів були репресовані. Я випросила у Бога сина, навіть зовні схожого на мого дідуню. Я смакувала кожен наш час та день разом, бо син ріс допитливим, справедливим, приязним, обожнював свою старшу сестру, лагідно називав її маленькою мамою. З ним ніколи не виникало жодних проблем. Чи то, мабуть, я просто дозволяла йому зростати таким, яким він прийшов до нас: світлим, щирим, кумедним хлопчиком. У 3 роки Роман знав напам’ять «Княжу Україну» Олександра Олеся, а згодом багато читав літератури з історії України, Яворницького, вивчав історію визвольних змагань. Ми всіляко заохочували його захоплення, бо наша родина мала і власну історію боротьби. Рідний старший брат мого тата (Романового діда), був закатований румунами в 1936 році за участь в українському Шевченківському товаристві в Чернівцях. Останніми його словами на страті були: «Попри мене одного буде Україна». Перший чоловік моєї свекрухи (Романової бабуні) загинув 1947 року разом зі своїми побратимами в криївці на Тернопільщині. НКВДисти закидали їх гранатами, і їхні пошматовані тіла не змогли поховати рідні: боялися бути вивезеними до Сибіру в табори. ЛЮДМИЛА БІЛЕНЬКА 49 �Наші діти знали ці історії з раннього віку. Вони були з нами на перших демонстраціях за Незалежність. У 15 років Роман вирішив вивчати право. Пригадую, як просив свою бабуню не вмирати рано, ще пожити. Переконував, що вони змінять державу: пенсіонери матимуть гідні пенсії, Україну збудують міцною, заможною та вільною. «Свобода» стала для нього об’єднанням однодумців, згуртованих спільною ідеєю, спільною метою побудови омріяної та незалежної держави. 2013 рік став випробуванням для нашої родини й цілого суспільства: українці визначились з майбутнім своїх родин, своїх дітей та онуків, своєї історії, своєї мови та своєї культури. 28 листопада Роман був серед перших заарештованих на Майдані за спротив владі Януковича. Пам’ятаю цей день до дрібниць і донині. Я працювала. О 15:13 подзвонив Роман. Дуже швидко встиг сказати: «Мене беруть люди в цивільному. Хлопців я попередив». Ми з Романовим татом шукали сина в Шевченківському РУВС, а знайшли в ізоляторі тимчасового затримання. Як ми дізналися згодом, сина спочатку відвезли у звичайний гараж, для «бесіди», і тільки активне втручання його друзів-свободівців врятувало тоді йому здоров’я та життя. За кропіткою, шитою білими нитками справою у Шевченківському суді суддя (який працює і донині – Циктіч Віталій Михайлович) виніс свій вердикт: «60 діб у Лук’янівському СІЗО». Романа звинувачували в тому, що начебто він 25 листопада, у неділю, в 0 годин 5 хвилин залив із газового балончика обличчя судовому виконавцю, який озвучував мітингувальникам рішення суду з вимогою прибрати намети на Європейській площі. Вимагали покарання у вигляді позбавлення волі на 7 років. Найбільш диким у цій ситуації було те, що саме 25 листопада у неділю, ми з Романом були вдома, на кухні, нарізали овочі на вінегрет і довго та довірливо спілкувались. Мої свідчення не мали ваги. Через два тижні, 13 грудня 2013 року, в апеляційному суді адвокат Сірий Микола Миколайович з безліччю фактів, дуже аргументовано, спростував усі звинувачення – і Романа звільнили. Уже лежав на асфальті пам’ятник Іллічу. Його величність Майдан набирав сили, мужнів та дорослішав. Роман тижнями не з’являвся вдома. Ми бачилися тільки на Майдані. А щоб він швидко міг знаходити мене серед строкатого гурту людей, я купила собі куртку яскраво-жовтого кольору. Пам’ятаю, з яким відверто незаперечним тоном він наказав тоді мені більше ніколи її не одягати: «Ти наче ліхтар у цій куртці». Я коркувала пляшки з сумішшю за сценою, складала бруківку, набивала снігом мішки для барикад. Спостерігала за людьми й відчувала, що 50 ЛЮДМИЛА БІЛЕНЬКА �Майдан – це найважливіше, що могло трапитись у моєму житті. Водночас, було якесь дивне, невловне відчуття біди – підступно заповзало поміж лопаток. Я намагалась заспокоїти себе. Спитала якось у Романа: «Як далі?». «Назад дороги немає», – відповів він. Такої крові й стількох смертей ніхто не чекав. Майдан сплатив цю неймовірну ціну за право вибору. Як ми раділи тоді цій перемозі. У сльозах. Із «Плине кача» на вустах. Прощаючись із загиблими, ми вірили, що найстрашніше позаду. Але прийшла велика війна. Війна, що зруйнувала наш спільний СВІТ: мої сподівання та Романові мрії. Ще далекого 2008 року, коли Росія розпочала війну в Грузії, Роман сказав мені: «Ми наступні». Пам’ятаю, як я йому перечила: «Он яка у нас родина в Росії! Не може цього бути». Але це сталося. З березня 2014 року на Луганщині у 95 бригаді воював мій племінник. У квітні загинули семеро його побратимів. Без води та їжі, під дощем вони тримали оборону. Все, що потрібне було на блокпост братові, Роман зі свободівцями зібрали за кілька днів і доправили в підрозділ. А згодом мій син і сам пішов воювати. Сказав мені: «Хто, як не я?». Вибрав підрозділ за їхню чітку націоналістичну та державотворчу позицію, став розвідником. А 24 серпня 2014 року, повертаючись із виконаного завдання, Роман з побратимами потрапили в полон. Я не буду зараз нічого розповідати про бойовий шлях свого сина. Він донині в полоні, і я не можу піддавати його додатковим ризикам. Було марно сподіватись, що сина швидко обміняють. До добровольців у ворога особливе ставлення. І це лякало мене найбільше. Тоді на синовій сторінці у «Вконтакті» я прочитала такі слова: «У мене немає зброї – ВОЛЯ моя зброя. У мене немає господаря – ОБОВ’ЯЗОК мій господар. У мене немає життя – ПРАВДА моє життя. А я помираю, щоб народитися знову». Гугл не знав такого вірша! Останній рядок налякав мене до смерті. Я зрозуміла, що Роман залишив це для мене. Він знав і свідомо йшов туди, де міг загинути. Смерть оминула його на Майдані. Там він втратив багатьох друзів і відчував провину за це. Мав воювати з ворогом за себе та за них. Без страху та сумнівів. Нескінченною вервечкою потягнулись дні, тижні, місяці, роки болю, тривоги, втрат, пошуків, боротьби та перемог. Найперше – над самою собою. Над обставинами. Над тодішнім моїм небажанням жити, коли сказали, що Роман загинув. Над розпачем та зневірою. Вдень відволікали справи, робота, родина, старенька мама, а кожна ніч руйнувала вщент ЛЮДМИЛА БІЛЕНЬКА 51 �усі мої зусилля. Рятувалась розмовами з сином. Розповідала йому, де була. Що робила. Кого зустріла. Переповідала новини. Романові фото були повсюди. Кумедні котячі мордочки різної величини, якими він підписував замість свого імені вітальні листівки, якісь записочки, бажали мені доброго дня та доброї ночі. Починала день спогадами та втішалась тим, що відчувала його присутність. Жорстока дійсність вимагає від мене зібраності, зосередженості. Я вперто шукала опори. Молитва допомогла частково. Я не могла покладатись тільки на Бога. Кажуть же: «До Бога взиваю, а рук докладаю». Підтримували Романові друзі. Якось один із них розповів мені про маму, яка в пошуках сина пішки пройшла весь шлях Іловайського зеленого коридору. Сказав, що пані Ядвіга Лозінська створила громадсько-­родинну організацію «Надія», мені передали її номер. То була та сама рятівна вервечка, яка витягла мене до життя. Невелика на той час – усього декілька десятків родин полонених та зниклих безвісти – громадська організація активно залучала суспільство до вирішення нагальних проблем. Ще не була створена комісія по полонених та зниклих безвісти при Кабінеті Міністрів, на яку покладали великі надії. Ще не було створено єдиного реєстру таких осіб, не був ухвалений закон по добровольцях, не вирішувались проблеми з ДНК-експертизами, держава повільно просувалась у законодавчому полі. Влітку 2018 року нарешті ухвалили закон по зниклих безвісти, але в бюджеті на наступний рік кошти не закладались, тож комісія залишилась номінальною. ГО «Надія» організовувала десятки акцій по всій Україні: «Ми – Є», «Нагадай про кожного», «Різдво без тата» і безліч інших. Залучали різні телеканали. Іноземних журналістів. Зустрічалися з депутатами Верховної Ради, представниками Офісу Президента, працювали в комісіях, організовували виставки з історіями наших рідних, що зникли безвісти чи потрапили в полон. І дуже активно співпрацювали з Міжнародним комітетом Червоного Хреста в Україні. Спільна робота ріднила нас. Ми не тільки працювали, а й відпочивали разом. Моє життя міняло кольори. У мене з’явилась упевненість у власних силах. Я непомітно дозволила собі радіти, усміхатись, щось планувати на майбутнє. З початком повномасштабного вторгнення до нас приєдналося багато нових родин. Наразі ми активно комунікуємо з громадськими родинними організаціями у російській федерації, не торкаючись політичних тем, вирішуємо конкретні гуманітарні питання. Вони шукають наших зниклих безвісти на території Російської Федерації, ми допомагаємо знайти їхніх родичів на території України. ЦЕ НЕ СПІВПРАЦЯ З ВОРОГОМ. Це єдина зараз можливість шукати і знаходити наших рідних людей у російському полоні. 52 ЛЮДМИЛА БІЛЕНЬКА �У березні 2024 року асоціація громадських організацій в Україні звернулась до всіх дружніх нам дипломатичних представництв держав світу з проханням вплинути на офіс омбудсмена РФ: дозволити представникам Міжнародного комітету Червоного Хреста в Росії відвідувати українських полонених у місцях їхнього утримання. Наша організація добилася передачі через офіс омбудсмена та МКЧХ необхідних речей нашим громадянам, полоненим на окупованій території України та в РФ. Майже 700 полонених українських військових отримали теплі речі, гігієнічні набори та змогли передати звісточку своїм рідним. Четверо з них вважались зниклими безвісти, а тепер рідні знають, що вони живі. Я вважаю це і своєю заслугою, хай і не дуже значною, але усвідомлення того, що мої зусилля, докладені до спільних, комусь допомагають, визначає сенс мого життя тепер. Я продовжую шукати та чекати свого сина. Романа чекають його тато, сестра, племінники – вся родина і син, сподіваюсь. Уже не чекає його люба бабуня. Втомилась і пішла в засвіти. Але я щиро вірю, що Романові стане віку, сил і таланту побудувати ту, омріяну ним і обіцяну бабуні, заможну, вільну та квітучу Україну – після нашої перемоги. ЛЮДМИЛА БІЛЕНЬКА 53 �Олена Німаніхіна 54 �Олена НІМАНІХІНА народилася у місті Українськ на Донеччині. Свій бізнес – виробництво жіночого одягу в стилі кежуал – розпочала, коли вже жила у Донецьку: під власною торговельною маркою VELNA випускала капсульні колекції. Унікальні сукні, блузки, пальта і плащі виготовляли в Українську, а продавали по всій Донеччині, Луганщині та у Криму. Після окупації Донецька родина Олени пере­ їхала в рідне місто, де продовжила розвивати виробництво, на якому працювали 15 спеціалістів. Свою продукцію вони представляли на маркетах вітчизняних виробників по всій Україні – в Одесі, Києві, Дніпрі, Харкові. Олена отримала підтримку свого бізнесу: кошти на розвиток надавали міжнародні, всеукраїнські та обласні фонди та ініціативи. Останній грант вони не встигли використати: обладнання купили, але вже не змогли завезти на виробництво. Тепер воно, як і те, що підприємиця змогла врятувати з Донеччини, де йдуть бойові дії, чекає на її повернення – Олена евакуювалася до Молдови. Спершу планувала там відновити виробництво, але зрозуміла, що такий не масовий товар у невеличкій країні не матиме свого покупця. Тому зараз Олена працює у благодійній міжнародній організації. ��Мушля равлика має вигляд спіралі, як і моє життя. Виток за витком, від хорошого до поганого, від комічного до трагічного. Крок за кроком події та люди створюють мій всесвіт, моє оточення, моє бачення. На якісь кола свого життя хочеться повернутися, хоча б подумки. А якісь хочеться стерти з пам’яті назавжди. Утім, з часом і з досвідом приходить усвідомлення, що все те, що відбулося зі мною, має значення. Увесь той досвід був потрібен мені. Завдяки пережитому я і є собою. Відчуття потойбічної реальності увійшло в моє життя ще 2014 року. Як два паралельні світи співіснують разом, так межують між собою мирне життя і війна, радість і відчай, надія та зневіра. Я не хотіла вірити, сприймати дійсність, бо не може мозок мирної людини так швидко переключитись і по-новому сприймати змінену картину реальності Подумки я постійно поверталась у минуле, у те моє безпечне життя, сімейне коло, затишну оселю. Але нова реальність нагадувала про себе щодня. Травень 2014 У Донецьку відбувся референдум. У місті та поза його межами – блокпости з прапорами «Патріотічєскіх Сіл Донбасса»... Хто вони, ці сили?.. Ми з кумами йдемо у парк Слов’янської культури на концерт «Піккардійської Терції». Повна зала, акапельно лунають пісні українською мовою. Люди у вишиванках, з українськими прапорами, лунає гасло «Слава Україні!», в очах – сльози та надія, що все це зупиниться. Лине «Гей, пливе кача», яка звучала під час поховання героїв Небесної Сотні на майдані Незалежності у Києві та стала символом прощання з українськими воїнами. Потойбічна реальність У нас із чоловіком є власне швейне виробництво. Кожного дня ми прямуємо в Українськ, який розташовується за 30 км від Донецька. Сезон продажів у розпалі. Запакували гуртове замовлення та поспішаємо на «Нову Пошту». На Пісках – міліція. У місто не пускають. Аеропорт захоп­ лено, в небі гелікоптери, димова завіса, лунають вибухи. Нам пропонують їхати в об’їзд. Або ж – на власний розсуд – через блокпост. Не вагаючись, їдемо вперед – не можемо підвести клієнтів, треба встигнути відправити усі замовлення. На адреналіні немає страху, немає адекватної оцінки подій, немає розуміння небезпеки, що нависла тоді над нами. Потойбічна реальність Сестра з племінницею живуть на Батіщева, Маяк. Поблизу – військова частина. Вранці пішли у дитячий садочок і на роботу. Ввечері додому повернутися вже не можуть. Триває штурм військової частини ополчен- ОЛЕНА НІМАНІХІНА 57 �цями, квартал оточено. Назавтра скасовують випускний у племінниці і переносять на той час, коли все заспокоїться. «Той час» не настав і досі. Мої мама з татом переїхали у село, в батьківську хату. Город – 50 соток. Усі разом там вирощуємо помідори. З нетерпінням чекаємо майбутнього врожаю, бо купили багато нових сортів. Потрібні палиці, щоб підв’язати паростки. Чоловік із сином їдуть до посадки, щоб вирубати парость і привезти палиць. Скоро повертаються. У посадці стоять українські танки. Потойбічна реальність. Червень 2014 Карлівка. Перші бої. Спалена заправка. Більшає блокпостів. Від Донецька до Карлівки – три сепаратистських блокпости, а за Карлівським мостом – один український. На кожному зупиняють, доглядають, розпитують. Посилюється напруга. Мій чоловік за кермом нашого авто на мосту Карлівського водосховища. І раптом – дуло автомата, націлене нам у лобове скло. Молодий, в неадекватному стані, вимагає вийти з машини. Липкий страх і потойбічна реальність. Після цього випадку ми їздили тільки з молитвою. Оголошують перемир’я Більшість наших знайомих їде на пару тижнів до моря – хто до Бердянська, хто в Крим, – щоб почекати, допоки все владнається. Дехто із друзів починає шукати можливість релокації свого бізнесу. Але ми ж із чоловіком оптимісти – залишаємося у місті. Якщо дорога до виробництва раніше займала пів години, то тепер через Мар’їнку і всі блокпости уже витрачаємо понад три. Навіть уявити собі не можемо, що чекає на нас попереду. Днями сниться сон. На межі з реальністю. Наче їдемо з чоловіком на авто, і якісь люди псують нам капот. Прокидаюся. Відчуття невизначеності й тривоги. За декілька днів сон перетворюється на реальність. Рухаємося трасою на великій швидкості, раптово від вибухової хвилі в авто піднімається капот. Темрява. Ми не розуміємо, що відбувається. Зупиняємося між Карлівкою та Нетайловим. Саме в тому місці, як мені усе наснилося. Телефонуємо до ДАІ, страхової компанії – не працюють. Фіксуємо скотчем капот і повертаємось назад у місто. Липень 2014. Закінчення перемир’я У Карлівці точаться бої. Зовсім поряд живуть мої батьки. В них уже немає світла та води. Слідкуємо за новинами, чекаємо на хоч якусь визначеність. З Донецька евакуйовано всіх представників влади, не працює податкова, паспортний стіл. 58 ОЛЕНА НІМАНІХІНА �За кілька днів мені телефонує сестра. Розказує, що повз них рухається різномаста колона техніки з людьми у камуфляжі. У новинах кажуть, що це зі Слов’янська російські угруповання заходять у Донецьк. Протягом кількох годин повз мій будинок сунеться морок із прапорами якихось угрупувань, з написами «Аллах Акбар». На джипах стоять кулемети. Телефонує сусідка, ридає. Каже, що стала свідком того, як якогось місцевого хлопця витягли з машини, побили, автомобіль забрали. У місті трапляються люди зі зброєю. Хаос. Страх. Відчай. Відчуття потойбічної реальності. Але приходить розуміння, що у зла є певні риси. Вирішуємо виїхати з рідного міста вранці. Чоловік, донька та я наспіх збираємо речі. Маємо надію, що все це ненадовго. Їдемо в село, до батьків. В об’їзд через Мар’їнку, бо на Пісках уже немає шляху. Блокпости. Не розумію, хто свої, а хто чужі. Уже поряд із батьківським селом нам перегороджують проїзд українські військові. Просимося, бо не маємо де ночувати. Кажуть, що все заміновано. Але нам видно батьківську хату, і ми благаємо пропустити нас. Молодий кремезний військовий зі сльозами на очах кричить нам в лице щось про те, що через нас, сєпарів, і наш референдум у нього сьогодні загинуло троє друзів і немає змоги забрати їхні тіла. Геть немає моральних сил будь-що йому пояснювати. Та і не потрібно… В нас він побачив уособлення зла. Я дивилася на нього і розуміла: замість нього говорили його відчай, страх і його перші втрати. Ми кружляли шляхами Донеччини, минали численні загородження із шин, дощок і всякого непотребу. Скрізь на блокпостах агресивні люди зі зброєю. Аж пізно ввечері приїхали в маленьке шахтарське містечко до квартири батьків, в якій вони не жили вже багато років. Вранці дочка глянула у вікно й прокоментувала, що Донецьк, де вже точиться війна, має менш депресивний вигляд, як це місце. На жаль, усі наші маленькі шахтарські містечка депресували й помирали повільною смертю. Я починаю усвідомлювати: що раніше ми зрозуміємо, що наша реальність змінюється, то краще. Лінія розмежування розділила дорогу навпіл – між моєю домівкою та виробництвом. Дістатися Донецька ставало все складніше. Спершу то було 30 кілометрів через Піски, згодом 60 – через Мар’їнку, а потім через Бахмут – усі 120. Нескінченні черги займають багато часу та псують нерви. А з ковідом шляхи зовсім перекрили, і люди вимушені були їздити через Харків, тож увесь шлях становив 1200 км. У гарну погоду з пагорба нашого села було видно терикони Донецька. Усе стало чужим, атмосфера пригнічує, неможливо дихати на повні груди. Боляче дивитись, як помирає колись рідне місто. Та і відчуття, що це дім, уже немає… ОЛЕНА НІМАНІХІНА 59 � Через деякий час вирішуємо переїхати ближче до виробництва. Не все так добре, як хотілося. Більша частина наших покупців залишилась на окупованих частинах Донецької, Луганської областей та Криму. Багато хто вирішив, що війна все спише і немає необхідності сплачувати нам борги. Деякі покупці не захотіли співпрацювати з нами, бо в суспільстві ширився наратив, що на Донеччині живуть самі сепаратисти. Та й працівники наші, налякані близькістю воєнних дій, їдуть подалі в Україну та Європу. Занурююсь у виробництво. Розумію, що це єдине джерело мого доходу. У відбудову справи життя було вкладено так багато часу, мрій та душі. Дівчата у нашому колективі були добрі, у своїй справі зналися якнайкраще, були відповідальними. Усіх нас об’єднувала спільна мета, усі ми підтримували одна одну. Ми разом зростали професійно, нашу продукцію знали в багатьох містах України. А щирі відгуки покупців мотивували на подальший розвиток. До нас приїздило багато кореспондентів з провідних телеканалів, ми розказували про історію нашого відродження. Один з кореспондентів сказав мені, що я працюю не завдяки, а попри все... Усі мої дівчатка стали зіроньками, вже не боялись телекамери, а я раділа. Бо у маленькому прифронтовому місті відродила сучасне виробництво, створила робочі місця та займалася улюбленою справою. Міжнародні донори спрямували зусилля на підтримку прифронтової території, і я скористалася цими можливостями. Багато їздила Донеччиною на тренінги, майстер класи, навчання. Згодом у мене з’явилися нові друзі у колі підприємців, спільнота, куди можливо було звернутися по пораду, підтримку та допомогу. Зараз, коли точаться бої за Донеччину, кожне місто в мене асоціюється з людьми, яких я знала особисто, які були закохані у свою справу, будували свій бізнес на прифронтових територіях, пишались виробленим продуктом, розвивались та зростали. Невимовний біль, скалічені долі, розбиті прагнення. Багато хто релокував свій бізнес у більш безпечні місця України та продовжує свою справу. Такі приклади надихають і мотивують. Будинок моїх бабусі з дідусем став притулком для нашої родини на довгі вісім років. Після роботи, щоб відволікти себе від тяжких думок, я виходила в сад і починала там поратися. У мене з’явилося нове захоплення – квіти. Від самого початку весни і до морозів мій сад буяв різними барвами та ароматами квітів. Моя особлива любов – троянди. Скільки кущів я висадила, а скільки ще замовила. Незмінна ранкова кава в саду стала моїм джерелом натхнення на цілий день. Завдяки квітам у мою душу прйшло відчуття спокою. Я дивилася на свій сад і казала собі, яка я молодець, скільки краси, яка милувала очі й лікувала душу, створила навколо себе. 60 ОЛЕНА НІМАНІХІНА �Квіти разом із новими подружками підтримували мене. Ми часто обговорювали сади, обмінювалися рослинами, виказували одна одній свої захоплення, відвідували одна одну, аби роздивитися у наших садах нового мешканця квітника. З часом наше приємне спілкування перетворилося на дружбу родинами. Лютий 2015 Звичайний день на виробництві. Готуємось до нового сезону, обговорюємо нові моделі, сперечаємось, відшиваємо взірці, готуємо лекала, регулюємо обладнання. Чоловік відкриває відділення «Нової Пошти». Їде в місто Гірник розклеїти рекламу. Під час обідньої перерви все ще обговорюємо з дівчатами виробничі питання. Дзвонить телефон: мій чоловік на зв’язку, заспокоює мене, каже, щоб я не хвилювалась, усе добре. Але я нічого не розумію. Через декілька хвилин до мене доходить, що він потрапив під обстріл із «градів». Є загиблі та поранені. Чоловік вчасно сховався за машиною, і осколки пролетіли повз нього. Усвідомлюю, як важливо любити тих, хто поряд, просити вибачення та пробачати, шукати компроміси, обіймати, зізнаватися у своїх почуттях. Життя таке коротке і може обірватися в одну секунду.  Блокпост Мар’їнки. Стоїмо в черзі вже котру годину, безжально пече сонце, суховій. Розжарений асфальт нагадує духовку, на дорозі – марево. Усюди таблички – міни. Але й без цього нагадування все зрозуміло: поряд підірваний мінівен. З нами племінниця, вона сидить у авто й не виходить, бо боїться бродячих собак. Вони, покинуті власниками, бігають уздовж машин, тицяються носами, ластяться, чекають смачненького. Починається обстріл. Стріляють з терикона, видно, звідки й куди летить. Семирічна дитина застигає з жахом в очах – у машині залишатися страшно, а вийти до батьків не може, бо собаки. Так і застигла вона між своїми найбільшими страхами. Наші діти війни – якими вони виростуть?..  Коли не стало мого батька, з’явилося дивне відчуття. Його немає з нами фізично, але він залишився у наших теплих спогадах. Його присутність відчувалася всюди, куди б я не кинула оком. На подвір’ї стояв кошик з часником, який він лущив на висадку, а поряд – інструменти і взуття, в якому ходив на город...Тут він сидів за столом; окуляри і такий знайомий почерк на аркуші паперу. А ось тут його ліжко, на якому він провів свої останні години перед тим, як його душа відійшла до Бога. Зранку діти звично бігли до школи, в якій він учителював останні роки. Дзвонив його телефон, але він уже не міг відповісти. Я розуміла, що ОЛЕНА НІМАНІХІНА 61 �ніколи не почую його голос, не вислухаю його поради, не побачу його усмішки. Матуся повторювала раз за разом: немає і більше ніколи не буде. Вісім довгих років ми з родиною жили поряд з війною. Всього за 15 км від лінії розмежування. Звуки вибухів стали для нас звичними, а особливості прифронтового міста вже не дивували. Але у 2022 році, коли я була вимушена вдруге втікати від війни, у мене з’явились зовсім інші відчуття. От є я. І я нібито жива, але помер мій навколишній світ. Усе те що було мені дорогим, що мене мотивувало, наповнювало, – в один момент померло. У мене немає домівки, звичного кола спілкування, у мене немає справи мого життя, немає улюблених речей. Я не маю можливості розглядати свої світлини: чорно-білі, з мого дитинства, з моїх шкільних та студентських років... Я ніколи не зможу вдивлятися у пожовклі фото моїх бабусь і дідусів, впізнавати такі милі риси їхніх облич… Я не маю змоги побачити свої весільні фото, на яких – найщасливіша мить мого життя, чи дитячі фото моїх сина й доньки. З цими фото вкрадене моє минуле, зруйнований мій світ, порушено відчуття зв’язку з моєю родиною. У 2022 році я зрозуміла, що мого минулого вже немає. Є тільки тут і зараз.  На початку лютого 2022 року до нашого ательє часто заходили військові – полагодити одяг. Я запитувала кожного, чи потрібно нам уже боятися, чи потрібно виїхати, чи насправді війна буде ширитися країною. Але всі мене заспокоювали, запевняли, що наші захисники знають свою справу, що армія сучасна і не йде у жодне порівняння з 2014 роком. Лише один військовий тоді сказав, що загострення ситуації неминуче і якщо почнеться нова фаза війни, то із території Сум, бо їхня частина там у підвищеній бойовій готовності. Утім, я вище голови була занурена у свої справи: починався новий сезон, треба було його не проґавити. Підписали великий контракт із підприємством із Харкова, чекали на замовлення. А тоді настало 24 лютого і зруйнувало всі наші плани. Розпочався суцільний хаос. Ми всі зібралися на виробництві, але не щоб працювати, а здебільшого зрозуміти, що нам усім робити. Більшість наважилася на евакуацію, тим паче, що до цього закликали влада та військові. Я була в ступорі. Сльози котилися невпинно. Дитина моя була в Києві, а я картала себе, що підтримувала її у прагненні залишитися, а не їхати за кордон. Ми ж бувалі, вже бачили, як це відбувалося у 2014 році в Донецьку: стріляють тільки на околицях! Я навіть у страшних снах уявити собі не могла те жахіття, що наближалося... 62 ОЛЕНА НІМАНІХІНА �Читаю чат із однокласниками, з якими в нас завжди були гарні стосунки, з якими що п’ять років по закінченню школи ми зустрічалися і постійно підтримували зв’язок. Читаю повідомлення і не можу збагнути, що відбувається: Потєрпітє нємного, ми вас освободім, воссоєдінятся народи Вєлікороссіі, Малороссіі і Белоруссіі... Я твердо знаю, що я українка. І не асоціюю себе із жодним із псевдо­ утворень... Розумію, що моя ненависть надовго. Повертається відчуття потойбічної реальності. Мої намагання щось довести, пояснити, розказати те, чому я була свідком, не дають ніякого результату. Видаляюсь із чату. І розумію, що хороших росіян не існує. Рішення про евакуацію ми ухвалили за лічені хвилини, після розмови з нашим фотографом. Разом із ним ми знімали в Маріуполі нашу останню колекцію одягу… В мене багато родичів, друзів та знайомих у цьому чудовому місті на березі моря. Усі вони залишилися, не виїхали, були впевнені, що місто, яке вистояло у 2014 році, вистоїть зараз тим паче. Але 1 березня зник зв’язок із багатьма. Невизначеність, відчай, тривога та смуток розривали мене... 10 березня прийшло СМС, що на зв’язку наш фотограф... Я одразу йому зателефонувала. А у відповідь почула, що якщо ми ще не виїхали, то треба це зробити якнайшвидше, поки пекло не поширилось на нас! Сестра покликала до себе, у Францію, вона була там цз перших днів повномасштабного вторгнення. У квітні 2022 року, прямуючи до Франції, до сестри, ми зупинились у Молдові, бо літній матусі був потрібен відпочинок. Однієї миті я опинилася в незвичній для себе ситуації: без роботи, без джерела доходу, без житла. Саме Молдова надала мені всебічну підтримку, прихисток і допомогу. Мені трапилися люди зі щедрою душею і великим серцем, які допомагали не тому, що мали надлишок, а тому, що мали природну потребу допомогти. Аби не думати про те, що відбувається вдома, щоб нескінченно не гортати новини і трохи відволіктися від сумних думок, я почала шукати, чим себе зайняти і як адаптуватися в чужій країні. Пішла на курси з працевлаштування, де познайомилася з іншими жінками з України, які опинилися в такій самій ситуації. Ми підтримували одна одну, ділилися своїм досвідом перебування в Молдові. А курси дали змогу відчути під ногами опору, вказали шлях, яким я могла рухатися далі, надали впевненості в собі. Усі практичні заняття допомогли правильно скласти резюме, показали мої слабкі та сильні місця. Потім я дізналася про курси румунської мови. Пройшла два рівні, й стало легше комунікувати на побутовому рівні, з’явилося відчуття радості від того, що розумію, коли до мене звертаються із запитанням, і хай я не завжди могла відповісти румунською, але розуміла сенс. ОЛЕНА НІМАНІХІНА 63 �А ще я дуже вчасно зустрілася із психологом. Бо навіть коли нам здається, що ми сильні й можемо впоратися зі своєю проблемою самі, то часто буває так, що то тільки здається. У взаємодії з психологом я зрозуміла, що відбувається зі мною, як впоратися з відчуттям безвиході, агресії, знайти сили рухатися далі, радіти дрібницям і сподіватися на краще. Завдяки навчанню, знанням і тій підтримці, яку отримала на курсах, зараз я працюю в NRC1 і не зупиняюся на досягнутому. У моїй роботі мені подобається комунікація та відчуття себе затребуваною та причетною. Я розумію проблеми біженців, їхні потреби та надії. І розумію, як можу допомогти. Найбільше у вимушеній міграції шкодую за своїми квітами. Що не маю змоги доглядати за ними, що поросли бур’янами, що без обрізки мої трояндочки перетворюються на шипшину, а квітники заростають паростю. Але життя вміє дивувати. І от я познайомилась із сусідками, які запросили мене до їхнього квітника. Скільки радощів було! Я вмить відчула, як моє життя знову наповнюється сенсами. Разом зі мною до Молдови приїхало насіннячко моїх улюблених помідорів. Я дуже довго шукала для них дім. І під час одного з походів історичними місцями Молдови я познайомилась із жінкою, яка прийняла моє насіннячко, висадила розсаду та пообіцяла зберегти сорти. Щоб коли я повернулась до України, мені було чим засівати землю. Тепер я розумію, що у равлика є не тільки витки спіралі на мушлі, а й будиночок, що завжди з ним. Мій дім зараз там, де моє серце, де мої рідні, де мої надії та прагнення. Свою долю та свій час має кожен. Життя – безцінне, і важливо за будь-яких умов шукати вихід зі складних обставин. І вихід неодмінно рано чи пізно знайдеться. Доля, Всесвіт, обставини завжди посилають нам своїх людей. А позитивні люди завжди надихають – мені пощастило мати таких у своєму житті. Уже зараз я знаю, що все зможу. Відкину сумніви та невпевненість і власноруч відбудую своє щасливе життя. Норвезька Рада у справах біженців, яка провадить діяльність у 25 країнах світу. Вона надає допомогу та захищає права біженців і вразливих верств місцевого населення. Надає всебічну гуманітарну підтримку (продукти, одяг, взуття, предмети санітарії та гігієни, побутові речі), а також юридичну підтримку та супровід. Організовує професійні курси з подальшим працевлаштуванням, а також надає допомогу із започаткування власної справи й закупівлею обладнання та матеріалів. Допомагає з психологічною підтримкою, проводить заняття з арттерапії та з румунської мови. Робить усе, щоб люди найшвидше могли адаптуватись і інтегруватись у суспільство. 1 64 ОЛЕНА НІМАНІХІНА ��Олена Апчел �Олена АПЧЕЛ народилася у Новотроїцькому на Донеччині. Жила та працювала в Харкові, у 2013–2014 роках стала активною учасницею Революції гідності, Харківського і Київського Майданів. Втративши маму, яка на другому році війни загинула в Новотроїцькому, Олена вирішила підтримати ще одну рідну людину і ризикнула поїхати до Криму, де жив її батько. Під час спроби перетину незаконного кордону з окупованим Кримом її затримали російські прикордонники. Після допиту Олену відпустили без пояснення причин. Чотири останні роки Олена жила у Польщі та Німеччині. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вирішила їхати до України, щоб стати на її захист. Але потребувала певного часу, щоб відновити здоров’я. Зараз Олена повернулася на Батьківщину, щоб приєднатися до війська задля оборони України. У цивільному житті Олена – кандидатка з мистецтвознавства (докторка філософії), артивістка, режисерка, перформерка, викладачка, кураторка, драматургиня, культурологиня, членкиня ГО SEMA Ukraine. У своїх роботах вона працює з трансгенераційними травмами, досліджує потенціал перформативних практик і документу в мистецтві, політичний і соціально відповідальний театри, а також постдраматичну парадигму. ��запальничка / вервечка / бруньки / АR-15 [курасан] Нещодавно – в телефонній розмові з подругою – я згадала деталь щодо затримання, яку ніколи до того не згадувала. Я загалом нечасто згадую про ту подію. Декілька років інтенсивної терапії, підтримувальні практики самозцілення, професійні навички тренінгів, оточення і, звичайно, величезна кількість інших травматичних подій, поряд із абсолютною недовірою до органів влади і правосуддя в моїй країні, – усе це дуже добре, навіть професійно заступило, витиснуло і частково зцілило цей досвід. Дало змогу жити далі, жити якісно, наскільки це можливо посеред Третьої світової. Знаю, що ми її ще так не називаємо, але назвемо. Колись ми і війну Росії проти України називали «операцією», а зараз часто титулуємо її «конфліктом». Конфлікт у мене з мужчиною із сусідньої квартири, який часто бухенький засинає на сходовій клітці, перекриваючи вхід до орендованої квартири на Русанівці. А це – війна, а не конфлікт. Хоча міжнародній спільноті дуже незручно вживати таке слово, бо воно своєю суворістю перешкоджає економічним контрактам та імпотентній геополітиці. Мені теж перешкоджає запах сечі в під’їзді, тому в мене «конфлікт» із Тарасом Степановичем. Якось ми провели разом ранок у бомбосховищі. Тоді я тільки переїхала з Берліна до Києва і перший (утім, і останній) раз спустилася до укриття. Ми там сиділи вдвох. Тарас Степанович представився і запропонував мені «курасан», знаєте, з такою злегка бодунною галантністю, яка притаманна населенню постіндустріальних містечок. Минуло кілька днів. Між чергами в ЦНАП і РАЦС я декілька разів розповіла знайомим історію про «галантного курасанщика», і в якійсь із розмов зненацька з пам’яті вивалилася дискета зі спогадом про полон. Для тих із вас, хто запідозрив, що слово «дискета» – це щось із часів ICQ і «Волков Командер», то саме так – це старовинний цифровий носій із дуже маленьким обсягом. Я почала оглядатися навколо спогадів у пошуках флопіка (так називався дисковод для дискет), щоб продивитися цей неочікуваний архів. Стою у ванній своєї подруги, до якої вдалося добратися після втечі/ звільнення, у долоні – кульочок із крихтами і маковим зерням. Там була булка, круасан? Я з’їла ту булку? Не пам’ятаю. Коли того ранку я сіла на переднє крісло маршрутки, хтось просунув цю макову булочку у вікно. Уривками пригадую, як піднімалося сонце, пригадую, як дивлюся на свою руку з цим… пиріжком у пакеті. Пам’ятаю бичків і синю цибулю, розвішані вздовж дороги. Пам’ятаю, як постукала у двері Даші й сказала їй: «Ні про що не питай». Не знаю точно, скільки я не їла. Їжа тоді мене цікавила найменше. Пити дуже хотілося. Вони декілька разів заносили в камеру воду, переливали перед обличчям в кружку і відставляли на стіл. Я ніколи не думала, що спрага – настільки підступна сука, яка здатна перетворити тебе на когось, кого ти зовсім не знаєш. ОЛЕНА АПЧЕЛ 69 �[сестрівщина] Давайте тоді, напевно, з самого початку, бо міста, в яких ти не був, не тиснуть на тебе окупованими руїнами, а люди, яких ти не знаєш, для тебе не існують. Я народилася і виросла у гірничому селищі на Донеччині, на батьківщині моєї бабусі, яку я називаю матівщиною або матусівщиною, бо батьківщина батька – на Бесарабщині. Коли мені було дванадцять, батько переїхав до Криму, і моє підліткове дозрівання на канікулах проходило вже під літнім ялтинським вайбом. Чи були батьки офіційно розлучені, я не знаю, але тато вертався зимувати щороку на Донбас, а ми всі час від часу приїздили до нього на море. Навчалася я у Харкові, де, як мені здається, найактивніше формувалася як особистість, тому Слобожанщина з часом стала для мене сестрівщиною і братівщиною. Мені дуже пасувала оця модерністично-андеграундна енергія Харкова, який постійно ворушився, експериментував, помилявся і вибачав. Я з дитинства була одночасно відважною і вразливою, допитливою і впертою. В хлопцях ці якості зазвичай цінувалися, а про таких дівчат часто казали, що «у неї складний характер». Я справді багато років думала, що у мене оцей загадковий «складний характер», і, напевно, саме війна допомогла зрозуміти, що це не про складний характер, а про те, що він просто є. Як і всьому нашому поколінню, моя прабабуся залишила мені трансгенераційну травму насилля, покритого хворобливо-викривленими поняттями «традицій». Моя бабуся залишила мені і моїй мамі трансгенераційну травму війни, колективізації і трьох Голодоморів, з яких ми говоримо тільки про той другий. Покоління моєї матері стало поколінням уникання, самотнього переживання травми. Покоління мовчання. Десять років тому мені було 27, тоді цінності трансфеміністичної революції разом з новою етикою комунікації, емансипацією, надією на справедливість і видимість тільки почали просочуватися в реальність мого покоління. І десять років тому, коли мені було 27, на нас напали росіяни, в моїй країні почалася війна. Але це було настільки давно, що я вже не дуже пам’ятаю, у що саме я вірила до війни і яку незручну трансгенераційну спадщину готувалася перейняти. [зажигачка] Точно знаю, що календар дат і подій дуже ущільнився після 21 листопада 2013-го. Швидко прийшло усвідомлення, що країна, яку ти не знаєш, виглядає не так, як ти хочеш, і в екстремальних умовах стрімко розумієш, хто є хто. Тридцяте листопада – концентрація гормонів у крові, які не дали спати, потяги до центру, холодні ночі на тих самих місцях, що й у 2004-му, далі лютий і його вісімнадцяте й дев’ятнадцяте – різке дорослішання. Місця в пам’яті з кожним зітертим зі степу містом і селом за ці роки ставало менше, але тіло пам’ятає. Нагадує фантомним відчуттям човгання зіпсованої запальнички по кінчику великого пальця. 70 ОЛЕНА АПЧЕЛ �Майже повністю ампутований спогад обморожених, поколотих, обвітрених долонь, запах стерильних бинтів, воску і газу. Після перших плям чужої крові на куртці, після першого, (тоді ще дуже поверхового) розуміння свідоцтва масової смерті люди почали нести квіти і свічки, пізніше вночі – фотографії і речі. Підсвідомість пручалася відчаю як могла: сортувати, запалювати свічки, що гаснуть, поправляти погнуті пелюстки гвоздик, запалювати свічки, що гаснуть, перекладати квіти, громадити з бруківки обеліски, сортувати, знову запалювати свічки, що гаснуть. Зупинитися не те щоб було неможливо, радше було незрозуміло навіщо, що далі і навіщо це «щось далі». Дрібний дощ, нелихий тихий вітер і клубок у горлі. Непідхожий одяг ставав мокрішим. Спина нила. Пальці коцюбли. Хтось підійшов і турботливо забрав із моєї руки запальничку на кремені й вставив запальничку на п’єзо. Тоді я тільки почала говорити українською, але деякі слова залишалися «тутешніми». Запальничку ми називали «зажигачка» – російський початок, українське закінчення. Трохи як моє життя. Я запалювала свічки і думала про це слово, думала про нові слова у своєму особистому словнику або про матеріалізацію значень старих слів. Думала про «брущатку», перекладала її у голові й руками на «бруківку». Думала про хризантеми, перекладала їх від свічок до портретів. Уночі великий палець уже не слухався, я почала натискати вказівним лівої руки. Бруківка булькнула на дні уяви. Було відчуття, що нічого страшнішого з нами вже не може відбутися. Зранку 20 лютого почалася війна. Збройні сили РФ вперше незаконно перетнули державний кордон українського Криму. [вервечка] Я нечасто розповідаю про те, як мене затримали, не тому, що це незносний біль, а тому, що це лише один із ваговитих епізодів залізоплетіння на цій десятирічній вервечці. Перші декілька років після затримання я взагалі про це ні з ким не говорила, не зверталася до правоохоронних органів, не ділилися з близькими. Думаю, що моя посестра, до якої в Харків я чомусь поїхала після звільнення, хоча сама проживала на той момент у Львові, – вона багато зрозуміла, але не стала питати. Я дуже ціную це мовчазне непитання. Коли ми за два роки до того ховали маму, багато жінок приходили в дім і мовчки починали прибирати, готувати, щось переносити, витирати, різати, прати, складати і розкладати. Я ніколи не вміла описати цю німу степову емпатію. Така вперта, дієва енергія. Без фраз на кшталт «Ти завжди можеш на мене розраховувати» або «Звертайся, якщо що». А просто отак прийти і почати робити, не чекати запрошення, не чекати подяки. Мовчки, суворо, дієво співчувати. Можливо ми тому так сильно і подружилися: я з Донеччини (наполовину – із західної Одещини) з Дашою з Полтавщини (а як виявилося нещодавно – то з Черкащини), ОЛЕНА АПЧЕЛ 71 �бо вона проявляла цю сестринську дієву небайдужіть. І хоча мене часто дратувало невміння розмовляти, брак аналітичної комунікації, брак уміння ставити незручні й необхідні запитання, але і в той день вона не стала питати, просто стала поруч – стала тихим хребтом і опорою. Останні роки я багато думаю, говорю, аналізую взагалі цей феномен сестринства і потенціал свідомого жіноцтва. Як багато можливостей і відкриттів чекає на наступні покоління, коли ми остаточно вирвемося з полону нашої мізогінії і гомофобії, із залежності від нашої ксенофобії і расизму. Але я вірю, що у хвилини відчаю дують попутні вітри, і допускаю, що, зокрема, саме українки і українці формуватимуть у майбутньому деякі елементи етичних засад посттоталітарного світу. Якщо, звичайно, не метеорит, посуха, ядерна катастрофа, повальна епідемія чи ще там щось. А як серйозно, то впевнена, що досвід такого колосального групового болю і масової, тривалої, виснажливої боротьби залишать на тілі нашої ідентичності не тільки травматичні рубці. Але попереду багато роботи, а люди продовжують гинути. Я часто прошу космос про те, щоб ніколи не звикнути, не перестати гостро відчувати біль. Мене дуже насторожують мої притуплені реакції на щоденні загибелі. Знаю, що це – нормальна реакція на ненормальні обставини, що так моя свідомість про мене дбає, прагне мене вберегти. Мене з дитинства вмовляли приборкувати свою емоційність, свою пристрасть, не виділятися, щоб бути «як усі» і щоб усе було «як у людей». Думаю, найнеприємніші слова, які взагалі існують на планеті, – це вираз «Не приймай близько до серця». Мені їх говорили за життя таку нескінченну кількість разів, що я почала вірити, ніби дійсно маю якийсь зіпсутий приймач якогось не такого серця. Але дивовижним чином саме моєму поколінню пощастило народитися в епоху переходу від міфопоетичних забобонів до практик психічного здоров’я, емоційної гігієни і нетоксичної комунікації. Звичайно, як і в будь-які турбулентні часи, завжди знайдеться та чи той, хто запропонує своє бачення права на емоції. Але на цей випадок я або легко і з гумором бунтую, повторюю про себе трохи наївну пафосну формулу: «Той, хто холодно дивиться, здатний не тільки заморозити іншого, а й, остудивши себе, навічно зледеніти», – або дійсно дистанціююся, щоб не травмувати своєю сенситивністю та емоційністю інших. Час пандемії був найщасливішим за роки війни. Саме тоді з’явився простір відплакати, відгорювати загибель мами, втрату дому, втрату друзів, часткову втрату права на пам’ять. З’явився простір роздивитися уважно свою потріскану реальність. Практики самозцілення, довгі розмови з посестрами, робота з психотерапевткою почали розплутувати це скуйовджене кубло на окремі епізоди досвідів. Поступово виявилося, що найстрашнішим із них були не допасовування в серпневому степу відірваних ніг до тіл, не катування при затриманні, не поховання найріднішої людини під обстрілом у наспіх виритій кривій могилі. Найстрашнішим днем цієї десятирічної війни для мене досі залишається 1 березня 2014 року. Все, 72 ОЛЕНА АПЧЕЛ �що тоді сталося, мало колосальний вплив на сьогодення. А все, що тоді не сталося, має ще більший вплив. Злюся, що значення Харківського, Сєвєродонецького, Краматорського, Донецького Майданів не описано достатньо, достатньо не вшановані їхні/наші Небесні Сотні, Трьохсотні, Десятні. Але це також – саморефлексійна злість, бо я теж зробила недостатньо, щоб ці історії звучали, розслідувалися, були почутими. Спочатку ми боялися говорити, бо в лікарнях активістів калічили, а довіряти харківській міліції було тоді безрозсудно. Час летів, за березнем був майданний квітень у Донецьку, трансформація «Ізоляції» в катівню, перші добровольчі формування, і зрілішати треба було настільки інтенсивно, що простору на обробку тої реальності не залишилося. На Харківському Майдані нас били ногами, волочили через площу за волосся, обливали зеленкою, харкали в обличчя, ламали ребра, паплюжили прапори, палили книги, ставили на коліна, щоб «отучіть любіть всякоє укрАінскає». Але ефект виявився протилежним. Так, було страшно. Страшно настільки, що всі наступні досвіди війни й окупації постійно прагнуть у голові просочитися крізь це першоберезневе порівняльне сито. Але страх поступово трансформувався в стійкість, втомлену зрілість і злість. І тепер мені подобається бути злою та зі «складним характером». Не розгубленою та заляканою дівчинкою, а злою, впертою і незручною дівчинкою, нехай і з тріщиною в ребрі. Що ближче я це приймаю, то краще сплю. Мені не дають спати вночі лише дві речі. Перша – думки про дім. Я уявляю його закутки, проходжу очима кожну кімнату: залишений на столі стакан із просом, накритий капроновою кришкою з діркою для свічки, щоб не жерли миші, бабусині вишивки в рамках під склом на стінах, татові картини, намальовані ним портрети нашої родини. А особливо – весняний пейзаж хати з молодою каліровкою в рожевому квіті, який висить над старим холодильником, що останні роки до окупації не давав мені спати. Заводився посеред ночі, наче погано сконструйований винищувач, який от-от вибухне і розлетиться на алюмінієво-нікелеві уламки. Маю надію, що цей старий, заіржавілий «Донбас» (так називався бабусин холодильник) тепер не дає спати хоча б одному з окупантів, які оселилися в моїй хаті. Маю надію, що він будив їх серед незатишних лютневих ночей палаючої у протистоянні прифронтової Донеччини. Маю надію, що зараз він хапає їх за горло посеред сну і залазить кошмарами відірваних ніг у їхні голови. Тепер дім – за «лєнточкой». А перші вісім років війни він стояв, як і сотні інших, на цій сірозонній вервечці. Кожного разу, коли я приїздила, дім просив мене забрати з себе родинні альбоми. Багаторічне тиняння по чужих квартирах, містах і країнах змушувало мене повторювати собі: «Лєнуль, давай ще трішки попрацюємо, піднакопичимо, придбаємо якесь хоча б мікрожитло – і тоді перевезем і фотографії, і картини, і вишивки…». ОЛЕНА АПЧЕЛ 73 �Кожного глибокого вечора, кожного важкого ранку, ще до того, як я розплющу очі, мені під повіки приходить дім: вишитими фіранками, пощербленою братовою кружкою з написом «пошлим» шрифтом «Я люблю Сімєіз», старою швейною машинкою, на якій бабуся вчила мене шити фартухи, а потім я шила на ній балаклави, липневим пухом тополь по кутках веранди, розписаними горщиками із пересохлою землею, яка досі навіщось тримає собою засушене бадилля давно мертвих фіалок і гібіскусів. Друга річ, яка не дає мені спати вночі, – запах слини. Коли нас, як активістів Харківського Майдану, виводили з ХОДА, тієї першоберезневої неділі, окрім побиттів і приниження, проросійські місцеві активісти і завезені з Росії тимчасові «житєлі города» плювали в нас. Після того як горезвісний минулий мер Харкова під час промови на святкуванні Масляної підштовхнув проросійський натовп до штурму будинку адміністрації, вони розтрощили вікна та двері й почали витягати активістів, яких того дня, на жаль, було дуже мало, щоб чинити спротив. Ми з іншими волонтерками спочатку заховалися на останньому поверсі будівлі, де намагалися спалити свої бейджі та списки з даними. Але озвірілі антимайданівці вибили двері й почали нас гнати сходовою кліткою. Гнали з криками, як худобу. А ще вони, ніби виконуючи наказ, плювали. Кожен з цих чоловіків голосно втягував у горлянку повітря й вихаркував гнилий слиз нам в обличчя. Вони старалися харкати в очі і рот. Робили дуже схожі дії, так ніби це був добре відрепетируваний гепенінг. Деякі відтягували голову за волосся, або за капюшон куртки, щоб харкати прицільніше. Ми бігли вниз волонтерською вервечкою, ще не знаючи, що вони побудували «карідор здаровья», по якому майже кілометр (і тут я, напевно, вперше пожалкувала, що Харківський майдан Свободи – отой славнозвісний «найбільший») волокли людей на колінах, закидували камінням і сміттям, били, знущалися і обхаркували. Мені пощастило, бо нас виводили не центральним, а боковим виходом і наш «коридор» сягав лише сотню метрів, ліворуч до «стєкляшкі». Переді мною йшла студентка, якій я викладала історію театру в Академії культури (на жаль, не пам’ятаю її імені). Черговий раз, коли один з них схопив її за шию, щоб плюнути, вона вирвалася, чим розгнівала цю істоту ще більше, і він вдарив дівчину в середину спини. Мені здалося, що прозвучав хрускіт. Цей звук заглушив усі інші. Далі, коли нас зігнали в коло і поставили на коліна, я майже не чула реву натовпу, бо у вухах хрустіло. Якась жінка в кремовому пальті, віку моєї матері, з перекошеною посмішкою херячила мене ногою в живіт, декілька людей були вже залиті зеленкою, у когось із голови лилася кров. [корточкі] Хтось поруч тоді прошепотів: «Нє стойтє на колєнях, садітєсь на корточкі». Я пам’ятаю юний тремтливий голос праворуч і те, як одну по другій витягла з-під себе ноги, як бурмотіла до себе: «Лєнуль, на картани, да- 74 ОЛЕНА АПЧЕЛ �вай, тіхо-тіхо, нє бойся…». Пам’ятаю, як потім, піднявши трохи голову, я прошепотіла ліворуч наступному: «На корточкі, на корточкі, нє на колєнях». Хтось почав шепотіти вірш, я підхопила цю вервечку бубоніння. Ми тихенько бурмотіли гімн і «Червону руту». Моє покоління – це онуки і правнуки тих, хто пережив Другу світову війну, рефлексуючи яку, ми повторюємо: «Ніколи знову». Але моє покоління – це також покоління свідків війни в Афганістані, Ємені, Буркіна-­ Фасо, Лівії, Ірані, Сирії. Також моє покоління – це я і ми, які не відреагували достатньо на окупацію Ічкерії і війну в Сакартвело. Напевно, тому оце стояння на колінах посеред європейської площі, в оточенні університетських будівель інтелектуального, андеграундного Харкова здавалося крайньою абстракцією неможливого. Але не для всіх. Потім, ангажуючись у соціальні та мистецькі проєкти, спілкуючись із дослідницями і дослідниками, читаючи, я поступово стала бачити тяглість хворобливого бажання росіян відновити імперію, стала бачити зв’язок між шахтарськими протестами кінця 80-х і бажанням відділитися від радянського союзу і вимогами незалежності УРСР, зв’язок цих протестів зі студентською Революцією на граніті, Помаранчевою революцією, конфліктом навколо Тузли і в результаті – вбивствами під час Революції гідності. Ціна зрілості виявилася високою. Окрім іншого – випалювання з себе меншовартості, турбулентна самоосвіта, зміна рідної мови на нову рідну мову, розрив усіх родинних зв’язків, зрада великого наративу, тотальна самотність, в якій грубим молотом кувалася самість. До 27 років я соромилася свого походження. Бути людиною з Донбасу – це завжди трохи більше старатися, стежити за поведінкою, мовою, реакціями, щоб не створити приводів для інших «укотре переконатися» в нашій «недостатній українськості». Місцями це схоже на виклик бути жінкою в патріархальному суспільстві. Щоб тебе сприймали як рівну, треба завжди зробити більше і краще, не припускатися помилок, бути достатньо розумною, але не занадто, бути достатньо доглянутою, але не сильно гарною, бути мудрою, але вміти промовчати, коли мудрість загрожує чиємусь авторитету, бути витривалою, але не занадто мужньою, щоб бути достатньо жіночною, щоб не бути занадто впертою, але не безхарактерною, втім, і не вредною, з гарним почуттям гумору, але не сильно виділятися, і не губитися на фоні інших, але не перекривати нікого проявом «складного характеру». Війна дала мені зрозуміти, що, попри змішане походження й набуті за життя переконання, я – дитина Донеччини, і я нарешті почала пишатися цим: своїм «степовим характером», своєю прямолінійністю, простотою, яку часто трактують як грубість, мовчазною суворістю і часто невидимою для інших – крихкістю. На одну восьму я «москалька», але від багато­річної люті в мені догорає і вже розвіюється попелом усе російське. Я люблю ОЛЕНА АПЧЕЛ 75 �мої посадки і терикони, мої поля у вирвах, на яких тепер сотні років не ростиме трава, люблю мої чорні зоряні ночі, які ще десятки років смердітимуть гаром і витимуть іржавою арматурою розстріляних міст. Я не дуже добре пам’ятаю події літа вісімнадцятого. Через те, що ті, котрі мене утримували, не давали мені перерв, несильно, але майже без пауз били, – деякі епізоди випали зі спогадів, деякі перемішалися з багаторічними кошмарами. Вони постійно повторювали запитання: «А Расію любіш? А Путіна любіш? А Украіну любіш? А Аксьонова любіш? А Яценюка любіш? А Крим любіш? А Порошенка любіш?» – і так по колу десятки і десятки разів, і кожного разу один з них бив по обличчю, по вуху. Несильно, але методично. Серйозних наслідків не лишилося, єдине – я інколи прошу друзів зробити голосніше, коли дивимося фільм. Ну і часом дзвенить то в одному, то в іншому вусі. І неважливо, відповідала я «так», «ні» чи «не знаю». Я пробувала різні варіанти: довші, не по темі, віршовані, іншими мовами, пробувала мовчати. «Єщо попробуй. Найді, поіщі отвєт правільний». Усі відповіді були «неправильними». А коли один з них втомлювався бити, то інший починав пхати пальці мені у вуха, ніздрі, рот. Інколи перед цим колупаючись у себе в штанах, інколи колупаючись у моїх шортах. Я не дуже добре пам’ятаю більшість деталей, але дуже добре пам’ятаю запах слини. Такої ж гнилої, як і чотири роки тому на площі Свободи. Але це було пізніше, це було в те літо, коли світ і, на жаль, частина українців, стали забувати, що у нас війна, стали називати це «конфліктом на Донбасі» від якого «втомилися». Я часто думаю: а якби росіяни напали в чотирнадцятому на Київ чи Луцьк, ми би говорили «у нас війна на Волині» чи «війна на Київщині»? Думаю, ні. Ми би говорили: «Війна в Україні». Чому оце «на Донбасі» з нами сталося? Як так вийшло, що я думала, що живу у південному степу України, а коли прийшла біда, виявилося, що для багатьох мій дім – це далекий острів? Питання риторичне і, напевно, в ньому багато болю і мало спокійного прийняття виважених чинників, утім, інколи воно все одно крутиться в голові. За ці роки мій паспорт дуже часто був відкритий на сторінці з пропискою. На Харківському Майдані, щоб знизити інтенсивність ударів, треба було показати, що я «донєцька», а не «бєндєравка». Це дивувало людей, змушувало навіть впадати в ступор: «Как так, вродє наша, а глупасті в галавє». У Львові мені одна пані не здала квартиру в сімнадцятому через прописку, але похвалила за хорошу українську вимову. На той момент я два роки брала платні індивідуальні заняття з української. Під час допиту один з тих нелегітимних прикордонників, що постійно крутив мій паспорт у руках, раптом різко підвівся і сказав: «А-а-а… Так ми ж єщо мєстниє. А что ж ти такая прєдатєльніца?». Тоді він замінився з попереднім і почав трішки сильніше бити в живіт. Мені складно було набирати повітря, я присідала, він мене піднімав, знову бив і кожен раз повторював: «Вот ти прєдала дом родной. Дом родной прєдала. Встайом, встайом. Нєхорошая девочка. Прєдала дом родной». 76 ОЛЕНА АПЧЕЛ �На той момент війна йшла вже чотири роки. Для мене вона почалася навесні чотирнадцятого, десь за тиждень після горезвісного першого березня. На кордоні з Бєлгородською областю, біля КПП «Гоптівка», росіяни почали скупчувати військову техніку. В середині березня ми з трьома друзями-активістами на світанку вперше їхали до військових. Тоді ми вже трохи уявляли, як будувати барикади, робити коктейлі Молотова і швидко нарізати бутерброди, але що треба возити на передову – ще не знали, а про існування дронів і тепловізорів лише здогадувалися. Тому везли солоденьке, консерви, теплі шкарпетки і цигарки. А ще якось інтуїтивно подумалося, що треба нашити і привезти прапорів. То був ранок, коли ми вперше їхали в колоні з військовою технікою, коли вперше почали читати про те, де і які взагалі ми маємо в країні військові частини. На кордоні пахло страхом і відвагою, берці на хлопцях були максимально хріновими, рукостискання ніяковими, але теплими. Прапори розібрали одразу, швидше, ніж сигарети. Ніхто з нас не знав, як себе поводити, але всі вже розуміли, що почалася війна. Далі по колу: переселенці на вокзалах, закупи на фронт, евакуація, пошук шкіл для релокантів, невдалі спроби бути корисною на фронті, проєкти про непочутих і незручних для материкової частини країни біженців і біженок, вигорання, переїзди, кляті феєрверки на день Харкова, кляті феєрверки на день Києва, кляті феєрверки на Новий рік. [каштани] Зараз ми живемо в нескінченному високосному лютому, а життя перших років війни було схоже на суцільну осінь: самотню, вітряну і мрячну. Або на спітнілий серпень кривавих котлів. До війни осінь була найщасливішим часом у моєму житті: я народилася в жовтні, і мій особистий рік починався і закінчувався серед золота кленів і покручених коричневими хворобливими плямами каштанів Донеччини. Зараз осінь – найсумніший час у моєму житті. Ти загинула на моє тридцятиріччя і мій особистий рік тепер закінчується і починається поминальною вечерею. Тіло перевозити треба було через декілька блокпостів. Я була одягнена у твій плащ і ще біля моргу чомусь підняла із землі два каштани, поклала їх у кишеню. Кишені плаща були дуже глибокі, я нащупувала пальцями всередині твої шпильки, ґудзики, старі серветки, скатане волосся, шуруп, сірники. На першому блокпості український військовий запитав: «Хто це?». Я сказала: «Мама». Він ще дещо додав. Я стиснула в кишені каштани, один з них хруснув. Я відчула шорсткість тріщини і стала шкрябати об неї великий палець, як два роки тому – запальничку на Майдані. Зараз, коли про це пишу, думаю, що ми досі вперто продовжуємо тиснути на кнопку запальнички у відмороженій правій долоні замерзлим і втомленим лівим вказівним, щоб далі й далі висікати вогонь для всіх, хто на щиті. Але вже без ілюзій, що минула ніч була найтемнішою. Усю дорогу до цвинтаря я крутила каштани в кишені. Ховала тебе під обстрілами і крутила в кишені каштани. Тебе дуже любили і поважали, ОЛЕНА АПЧЕЛ 77 �але майже ніхто не прийшов прощатися. Летіло над нами з Волновахи на Докучаєвськ. Я ні на кого не злилася, бо мені теж було страшно. Бо летіло. Земля лежала біля ями якась червона, глиняста. Чорнозему на Донеччині не так багато. Злилася з презирством тільки на родичів, які не приїхали. На твого брата рідного злилася. А може, і добре, що не приїхали. До повномасштабного ми з ними хоча б трохи спілкувалися, перевіряли, чи всі живі, зідзвонювалися на дні народження. А останні два роки не розмовляємо. І мені вже не болить. І я не злюся. Це як скидати мішки з піском з повітряної кулі, коли знижуєшся, бо закінчується тепло в парусині, а зовні занадто холодно. Інколи можна почути відлуння від глухого удару, але не побачити саме падіння крізь хмарові килими. Мої племінники, сестра, з якою разом провели все дитинство у бабусі, дядько, яким я захоплювалася малою, старші сестри – усі інфіковані рашизмом і всі приземлилися прямокутниками, набитими піском, десь достатньо далеко, поза моєю реальністю, поза нашим спільним майбутнім. Минали місяці, я перекладала каштани в теплу куртку, потім – у весняний піджак, у літній кардиган. Вони були зі мною в полоні, я йшла з ними в долоні через Сиваш. Не бігла. Думала – стрілятимуть. Не вистрілили. Я тримала каштани в кишені на всіх кордонах, на всіх КПП, тримала їх, коли повернулася. Але зараз я їх відпускаю. Знаю, що дерева з цих каштанів вже не проростуть, але вони забирають із собою в гній, у землю, в попіл багато страху, сумнівів і болю. Дякую вам, мої каштани. У мене вдома вже 10 років ходить війна. Усюди повторюю це: не два, а десять, десять, а не два. Вона лазить по моїх городах, спить брудними тілами в моєму ліжку, жере гнилим ротом з моїх тарілок, випорожнюється на мій жасминовий кущ під шовковицею. Війна застрягла клубком нерозірваних снарядів у кожному п’ятому дворі. Я з повагою ставлюся до економічних, політичних і соціальних проблем інших держав чи якихось окремих людей. Розумію деякі причини, чому світу складно було визнавати, що вісім років із мовчазної згоди суспільств росіяни вбивали і катували українців. Але інколи відчуваю, що ми занадто мало перепрошуємо один у одного, одна у одної, один у одної і одна у одного за всі непочуті історії, за стару і нову втому від війни, за те, що любимо халяву і хоча б раз брали чи давали хабарі. Я часто прошу пробачення у свого тіла, у своєї пам’яті, у своєї психіки за свою необачність, недалекоглядність, за те, що зрадила своїм переконанням. Зараз якщо не говориш відверто, вважай, що мовчиш. Мені здається, що це – ключова характеристика епохи. [ніжність/бруньки/АR-15] Коли мами не стало, тато почав частіше хворіти, і після якоїсь телефоннної розмови я подумала: «Добре, що я помилилася». Але тоді ухвалила рішення, що поїду до нього в Крим. Заборони туди їздити офіційної не існувало, але це було ментально неправильною поведінкою, яку я теж засуджувала. Коли громадяни України їздили на окуповану територію, легітимізуючи цю окупацію. На той момент я вважала так. Але мій страх 78 ОЛЕНА АПЧЕЛ �знову втратити виявився сильнішим за мої ж переконання. І я досі не маю точних відповідей. Знаю тільки, що цей есхатологічний потяг був більший за раціо – побачити хоча б раз, нехай палаючий дім, але побачити, всмоктати шкірою запахи, почути знайомий хруст чи скрип хвіртки або підлоги. Повернутися. Повернутися додому. Я ухвалила погане рішення. Але ухвалила і їхала до батька. І коли я пере­тинала незаконний, нелегітимний кордон між Україною і півостровом Крим, мене незаконно затримали нелегітимні працівники нелегітимної прикордонної служби окупованого росіянами українського Криму. Коли я пробую сконцентрувати в речення наші втрати, описати сама собі, що ж саме у мене відібрали росіяни за ці десять років, думаю, що це – простір для ніжності. Сама ніжність залишилася. Вона безперервно перетікає з люті в горе, потім знову в ніжність і назад по колу – в лють. А простору не залишилося. Так, глибинний, виважений гнів – це дар вільних, який здатен трансформувати провину, біль втрат і злість у дієву відповідальність. Але запах мертвих тіл у посадках без уцілілих дерев і мікроскопічний пил бетонних руїн знищених міст занадто липкими відбитками осідають на легенях. І простору на ніжність не залишається. Думаю, що колись в юності я мала привілей на пацифізм. Сьогодні я пробую втримати АR-15 і влучити в ціль. Важко, але треба вчитися. Того гливкого літа 2018-го на початку допитів, коли я ще мала залишки асертивності й зухвалості, сказала: «Боріться з військовими, а не з такими дівчатами, як я». Минуло кілька незносно довгих годин тиску і приниження. Я пробувала вгадати, за що ж саме мене затримали: можливо, за активістську діяльність або за акції на підтримку полонених. Постійно повторювала про себе: «Що вони хочуть? Чому я? Як мені це потім пережити? Якщо зґвалтують, не впораюся, не переживу це». В якийсь момент один з них ударив засильно, другий зупинив його, почав доторкатися до мене, додаючи: «Такіх дєвочєк нє біть нужно, такіх дєвочєк нужно пєрєвоспітивать. Такіє дєвочкі хуже, чєм целая армія. Такіх дєвочєк нада ламать».  У мене є звичка – їсти навесні молоді бруньки з кущів і дерев. Я захоп­ лююся історією, обрядами давніх слов’ян, досліджую нашу, на жаль, майже повністю знищену християнством спадщину. Бо відчуваю якусь теплу несправедливість, що античну культуру ми вивчаємо в школах та університетах: Фессалія і Пелопоннес, секрети давньої Еллади, еллінська архітектура і драматургія, афінська демократія, римське місто­ будівництво. Ми вслухаємося в поради Деметри, Аполлона й Афродіти та їхнє трактування Софоклом, Есхілом і Арістофаном, але дуже мало знаємо про Ладу, Ярила, Коляду і Живу, традиції спільного віче південних уличів і царицю Амагу, що врятувала Херсонес Таврійський. Кож- ОЛЕНА АПЧЕЛ 79 �ного разу, коли я їхала додому, намагалася хоча б на декілька хвилин зупинитися на семи вітрах Кремінної, побути з половецькими воїнками, в їхній тисячолітній тиші скласти руки долонями до неба на череві, постояти обличчям на схід. Після допиту один з них відчинив двері й сказав: «Можеш ідті налєво. Там я нє знаю, что будєт. Но можеш ідті направо». Я пішла крізь ніч і Сиваш. Я не знала, чому мене відпустили. Я не боюся темряви. Але боюся бути неуважною до деталей, коли мої очі не здатні охопити простір. Боюся своєї нечулості. Нечулості до чогось конкретного. Такої зарубцьованої чулості під розтяжками, під шрамом перерізаної черевини. Я знаю про себе, що я уважна до людей, до їхніх голосів і травм, але до якоїсь певної межі. Звичайно, не йдеться про хамство, тут ясно, що або ігноруєш, або, коли не вистачає балансу і ресурсу, – реагуєш, розплескуючи свою енергію. Ідеться радше про темні плями, або навіть світлі плями в цій темряві, трохи як більмо, пелена на оці. Там, де обпечено, стає не видно. І я боюся цієї своєї нечулої сліпоти. Але саме вона допомагає зрозуміти, в якому місці всередині мене самої варто підсвітити. Ну, і ще я боюся в темряві мін у наших лісах. Але мін я боюся і вдень. Спочатку я йшла дуже повільно. Мій мозок грав зі мною в дуже неприємну гру, він переконував мене, що варто подумки попрощатися з усіма і подякувати за життя, підкидував кадри з фільмів: якщо влучить у голову, якщо влучить у грудну клітку. Тепер, коли я повільно ходжу в темряві (навіть по квартирі), інколи мені може здатися, що я відчуваю солоний запах Сиваша в повітрі та чую горлання цвіркунів. Потім, коли я зрозуміла, що за мною ніхто не йде, що я пройшла достатньо далеко, – почала трішки бігти. Рухалася я незграбно, як щойно народжене теля, – від спраги і втоми. Підбігла до наших прикордонників, почала розповідати, що сталося, мене перебили, сказали, що я сама винна, що «поперлася туди». Я знаю, що не винна, а відповідальна, але замовкла. На декілька років. Мені було треба пройти довгий шлях само­ підтримки всередині себе. Ніби більш-менш вдається. Ці 10 років я на ментальному, інтелектуальному і фізичному пограниччі, яке руйнує, підтримує, рве, будує, зцілює, роздроблює, зраджує, чекає, гарчить, забороняє, підтримує, мовчить і вдивляється в хребет зсередини. По моєму городу 8 років війни йшла межа між Україною і незаконним утворенням. По моєму родинному столі прокопана траншея між моїм громадянським вибором і переконаннями більшості членів і членкинь моєї величезної родини. За ці роки я змінила десятки міст, багато країн і провела на кордонах сотні годин. Сотні самотніх годин. Мені подобається думати, що я тоді вижила і пройшла тим присиваським степом, бо мала всередині свою Амагу. Мені подобається думати, що це історія про дівчину, яка пережила декілька (для когось – незносно багато) травматичних подій. Про жінку, яка потроху вчиться шанувати свої шрами, вчиться прожи- 80 ОЛЕНА АПЧЕЛ �вати горе й оплакувати втрати, про жінку, якій дуже багато чого не вдалося і про жінку, якій вдалося дуже багато. Про жінку, яка не носила під серцем дитя, але носить два зламаних ребра. Про жінку, у якої не болять ці два зламаних ребра, але болить щось схоже на совість, чи радше відповідальність, що тисне, підштовхує до дій, які для тих, хто вважає, що ця жінка пережила незносно багато, – безрозсудні. Ця історія – про дівчину, яка втратила рідних, яка втратила дім і материнську мову. Про дівчину, яка набула однодумиць і однодумців, знайшла нову реальність і посестринську, побратимську мову. Це історія про дівчину, яка вже не дуже пам’ятає, ким вона була і про що мріяла до війни, яка знає, що не буде ніколи так, як було раніше, і що попереду багато роботи. Це історія про дівчину, яка закочує рукава. Зараз я їду у свою останню юність на моє пограниччя, тримаючи в руках декілька кілограмів заліза, щоб захищати наш дім. Звичайно, що джерел про наші давні звичаї і обряди дуже мало, але в деяких із них я зустрічала, що предки часто навесні очищували та відновлювали організм «розгрузками» – те, що потім ми назвемо «постом». Одна з дій – це їсти молоді бруньки. Брати силу землі, силу весни, всотувати її юність кожною клітиною. Біля окупованих Ясинуватої і Волновахи, на захід від мого селища, є Великоанадольський ліс – один із найбільших у світі штучних лісів. У ньому, біля музею лісничого училища, стоять кам’яні баби2, в колі. Навколо них ростуть вільха, глід, терен і дуби. Сьогодні я видихаю глибинний гнів залізом, разом з іншими в одному напрямку, щоб повернути вкрадений у нас простір для ніжності. Крони дерев на лінії зіткнення вже десяту весну обвуглено стирчать, ніби хтось із тої сторони землі ніяк не навчиться малювати, і від утоми й роздратування штрикає наточені олівці обпаленим графітом до степового неба. Може, не цієї весни, може, і не наступної, але закінчиться лютий, нові бруньки вилізуть, і я приїду до своїх степових баба, знайду дерево терну і з’їм. Кам'яні баба (бовван) — монументальні кам'яні скульптури давніх кочових народів, що зображують воїнів і воїнок, часто (до 70% серед половецьких) жінок. 2 ОЛЕНА АПЧЕЛ 81 �Марина Супрун �Марина СУПРУН – випускниця Количівського ліцею, що на Чернігівщині. Під час окупації села Ягідне 16-річна дівчина разом з односельцями була запроторена у підвал місцевої школи. З 3 по 30 березня 2022 року у нелюдських умовах там тримали 367 людей, серед них – члени родини Марини: мама, сестра, вітчим і його тітка, – а також кілька друзів, які підтримували дівчину. Усі близькі Марини вижили, але у тому підвалі померло від задухи одинадцятеро здебільшого літніх людей, також багато односельців було поранено, а кілька – були розстріляні чи зникли безвісті. Звільнили бранців під час деокупації Ягідного українськими військами. Але навіть після втечі окупантів селяни ще ніч провели у ненависному підвалі: евакуювати людей до Києва змогли тільки вранці. Родина Марини на два місяці виїхала до Яготина, де дівчина змогла закінчити 10 клас. А випускалася вже з рідного ліцею в Количівці: сім’я повернулася в майже зруйнований будинок і поступово його відновила. Зараз Марина – студентка Київського університету культури, опановує фах телерадіо­ ведучої та мріє працювати у провідних ЗМІ України. ��І хтось тоді забіг до темного та смердючого підвалу, щоб повідомити: горить будинок Борисівни. Ми всі вийшли на вулицю. Ми вийшли, щоб подивитися. Усі плакали. І лише маленька Тамара Борисівна вийшла попереду всіх. «Товаріщі! Скока літератури!» – вигукнула вона, дивлячись, як палає її дім. «Слава Богу, їм це не дісталось», – кажу я про себе. І дивлюся, як горить їхній «урал», чи як там зветься та велика машина, в яку вони декілька годин тому вантажили наші колонки та музичні інструменти. Місцевий будинок культури теж згорів, я це бачила. Я бачила, як горить моє життя. У нашому співочому колективі було 6 дівчаток і один керівник, дядя Рома. Ми творили, вигадували, ніколи не діяли за шаблоном. Наших концертів завжди чекали ягіднянці, мешканці мого села. Останній наш мирний виступ був у лютому 2022-го, здається, десь 12-го числа. Нас запросили виступити на дні народження, в місцевому кафе «Ромашка». Воно, до речі, теж згоріло. Пам’ятаю як зараз той день єдності, 16 лютого, і фразу: «Не буде війни, буде день єдності». Чомусь останній місяць перед війною я так пам’ятаю. Події, але не емоції. Я вже давно забула, як було «до», якщо чесно. Проте ніколи не забуду останній мирний Новий рік, який ми святкували разом із друзями в нашому будинку культури. Не забуду наші прогулянки з сестрою взимку на «футбольне» поле, щоб покататися з гірки на вже майже доламаній льодянці (а як виходили з дому, вона була ще зовсім нова!). Не забуду останню дискотеку в Іванівському клубі, якого вже немає. І ніколи не забуду вечір 23 лютого. Ніколи… У четвер, наступного дня, мала бути контрольна з математики, і ми з однокласники планували не піти разом. Увечері ми сиділи втрьох: я, Влад і Рита, – в абсолютній тиші, тихо пили чай. Чому я це уточнюю? Бо то був перший день за останній час, коли ми СИДИМО ВТРЬОХ у ТИШІ, п’ємо ЧАЙ. Ми говорили про все і ні про що. Уже тоді десь прозвучала фраза: «Треба зібрати тривожну валізу». Так я і сказала своїм друзям: «Мало що». Ми трохи посперечалися та розійшлись доволі пізно. Перед сном я вимкнула звук на телефоні… Я спокійно спала і навіть не планувала прокидатися о котрійсь конкретній годині. У мене ж контрольна, і я прогулюю, як домовлялися. Крізь сон гніваюся на сусідів, що гучно гепають із самого ранку. «Нічим зайнятися?» – думаю про себе. Зробила собі «вихідний», а тут знову не дають поспати. І справді, кляті сусіди. Я не плачу до моменту, поки мама не каже до нас із сестричкою: «Почалася війна. Не покидайте одна одну, ніколи». Мама наказує зібрати все у тривожну валізу. Я сприйняла все дуже буквально і в стані афекту зібрала все до останнього – навіть засіб для МАРИНА СУПРУН 85 �миття вікон і той забрала. Ми облаштовуємо погріб бабусі. Ночуємо там. Удень батьки годують собак, а ми з сестрою граємо в карти у куточку. А ще в мене була картина стразами «Маки», яку я робила в перервах між обстрілами. Маю сказати, що дуже люблю квіти. Настільки люблю, що першим узяла в тривожну валізку свій гербарій. Ці квіти – мої спогади. Книга з гербарієм була надто велика, щоб забрати її. Тому я швиденько перекладаю все в конвертик і ховаю його до кишені своєї чорної куртки. Коли ми зрозуміли, що наш погріб може не витримати таких бомбардувань, вирішили піти до тієї самої Тамари Борисівни, сестри нашого діда. І їй тоді буде не так страшно, і погріб її міцніший за наш, та й просто з нею не засумуєш. Радіо в нашій новій оселі не замовкало. Але іноді нам набридало чути «Повітряна тривога!», тож ми його вимикали. Ми й без цього розуміли всю небезпеку: ворожі літаки були над нами постійно. Згодом до нас доєдналися ще одна жінка. І так ми шестеро виживали разом, під нескінченними салютами до 3 березня 2022 року. Того дня, близько обіду, почувся гул з-за лісу. Їхали танки. У серці була одна надія – проїдуть далі. Почулася автоматна черга, за нею – ще безліч. Страх втратити когось найближчого був найбільшим. Я ніколи не хотіла б такого відчути. Те, що немає достатньо їжі, гарячої води та світла, було не таким важливим на фоні цього страху. Вони сміються, стріляють, бігають на поверхні. А ми – внизу, прощаємось одне з одним. Вони – російські солдати. Мама, я та маленька Крістінка в міцних обіймах, таких міцних, що навіть важкі, як камені, сльози не мали куди падати. Разом чекали на смерть. І тільки тоді я зрозуміла, що люди брешуть… Вона не з косою. Вона з автоматом. Я досі чітко пам’ятаю, як відчинилися двері погреба. «Єсть кто?» У відповідь – темрява. І тиша. Вони кинули якусь вибухову штуку. На диво, ми досі мовчимо. Насправді я не знаю, як би могло бути, якби не мама. Вона вибігла і почала благати не вбивати дітей. Дві секунди – і я біжу слідом за нею. Тоді керувала не я і не мама. То був він – страх. Чоловіків убивали, тому ми заховали мого вітчима під залізне ліжко, яке слугувало нам в «оселі» тепер уже і за сховок. Кажуть, рятувати прийшли. Кажуть: «Ми к вам на одін дєнь». Я завжди знала, що їм вірити не можна. Місяць… Пекельний, страшенний місяць знущань, убивств і крові на біленькому простирадлі. «Собірайтєсь, всьо сєло ідьот в школьний подвал», – і безвихідь. Вітчим під залізним ліжком – як іти? Як зізнатися, що є чоловік? Спитали, чи можемо залишитися. «Можетє канєшна, ми вас просто гранаткамі забрасаєм». Ми зрозуміли, що треба зізнаватися, ніяк інакше. Піднімаємось сходами нагору з погреба. Ноги – наче примотані до мішків з картоплею, на яких ми сиділи, не йдуть… «Ми маємо вам дещо сказати…» – і наче тисяча голочок вкололи по всьому тілу. Автомати були вже готові до 86 МАРИНА СУПРУН �того, що буде гучно. «З нами весь час був чоловік... він інвалід, не чіпайте», – ця фраза зайняла 1 секунду часу. Вітчим не був інвалідом, ми змушені були так сказати. Через страх, що нас усіх могли вбити через його переховування. Його під дулами автоматів повели першим. Ми забрали все, що було з нами в «оселі», і пішли слідом. Іти треба було недалеко. Город Борисівни якраз упирався в територію школи, тоді ще школи. А їх, росіян, було так багато, наче в мурашнику. Вони витягували все і всіх із домівок. Наче в мультфільмі про Солов’я Розбійника. Тільки то не зовсім було схоже на казку, точніше, взагалі не схоже. Червоний колір – мій тригер. Толю розстріляли біля його будинку. За що? За те, що патріот, за «Слава Україні» розстріляли. Та він не один. Багато хто загинув. Був розстріляний за те, що українець. Коли ми прийшли у підвал, виявили, що там декілька кімнат, і навпомацки зайшли в найбільшу. Я так боялася не знайти там друзів. А коли почула її голос, своєї Ритки, бігла навмання. За весь час, який ми знаємо одна одну, то були найміцніші обійми. «А де Владік?» «Тут», – почувся ззаду його голос. Я розуміла, що вже буде легше. Хоча я й стверджувала, що ми всі помремо, нас так просто не відпустять, ми будемо живим щитом… Бомби… Гранати… Усе, що було найжахливіше в моїй голові, усе мало би статися зі мною. Дорослі одразу згуртувалися та почали думати, як будемо їсти. Вирішили зробити «пекельну кухню» на подвір’ї, біля шкільного підвалу. Розклали два вогнища, знайшли посуд у шкільній їдальні, продукти, які залишились, і почали готувати. Серед кухарів була і моя мама. Коли починалися обстріли, всі спускалися в укриття, але не люди, які були на кухні. Вони намагалися наготувати їжі, практично нічого не маючи, на 360 з гаком людей. І кожного разу, коли мама була нагорі, я думала, чи вона повернеться. Дуже за неї хвилювалася… То була таки справжнісінька пекельна кухня. Зранку нас випускали в туалет, але тільки по троє. Удень ми виходили, щоб узяти їжу. Користувалися моментом і стояли на вулиці трохи довше. Весь час було так похмуро, жодного промінчика сонця, постійні «ба-бахи» і гул генераторів. Я так мріяла більше ніколи їх не чути. Одного дня діти бігали біля ями, в якій стояв мій друг, Сергій. Приліт. Усі діти встигли стрибнути в цю саму яму, а він – ні. Уламок влучив Сергію в плече. Я побачила його вже в тому білому простираделку, на якому від білого не лишилося й сліду. Кажуть, що будуть вивозити. Куди? Що? Як? Наступного дня його забрали. Не давали спокою погані думки: чи повернеться наш Сєрьожка, чи не зроблять йому боляче? Мені було дуже боляче. Я почала розуміти, що відбувається. Коли навколо суцільний хаос, тільки за рахунок особистого болю ти можеш зрозуміти, що ти – в цьому хаосі, в самісінькому його епіцентрі. Навіть коли ми стояли, розтягнувшись від самих дверей до низу, на сходах, диМАРИНА СУПРУН 87 �хали свіжим повітрям, а тоді несподіваний приліт – і от ми від вибухової хвилі всі, наче кеглі, летимо вниз, – навіть тоді я не розуміла, що все це відбувається зі мною. Коли горів перший будинок, зовсім поряд, потім другий, третій, я не плакала… Не могла, хоча й хотіла. У кімнаті підвалу, де ми з родиною сиділи, від задухи помирали люди, деякі сходили з розуму. Коли померла перша людина, я відчувала страх. Що більше людей помирало, то більше це почуття приглушувалося. Десь на другий тиждень концтабору ми не знали, куди себе подіти, почали згадувати пісні, наспівувати з друзями. Діти малювали на запліснявілих стінах малюнки, вели календар. Малюнки були такими яскравими. Тільки дітки зі своїми малюнками не давали повністю опустити руки. Фарби та олівці з’явилися у нас, коли чоловіки вирішили піднятись у садочок (школа і садочок – це одна будівля, поділена надвоє), для того щоб забрати дитячі ліжечка і зробити з них двоповерхові. На першому поверсі спали старші діти, такі як я, а на другому – молодші. Можна тільки уявити, як спали старші діти, зігнувшись фігурою морського коника. Як ви думаєте, хто спав поряд зі мною? Владік і Ритка. Ми з Владом говорили до глибокої ночі. Я плакала, він заспокоював. Ми ділили останню анісоментолову цукерку та заникані вафлі, «Офицерский шоколад» та «Паштет Нежный». Ми наспівували пісні, читали одне одному книжки, які мразота повикидала зі шкільної бібліотеки. Найголовніше: на ліжку, яке було над нами, ми, лежачи, писали поему «Катерина» Т. Г. Шевченка по пам’яті. Червоним фломастером, як зараз пам’ятаю. Ці спогади зі мною до кінця, чи я – з ними. Мій гербарій уже давно перетворився на попіл. Я зовсім за нього забула, але навіть і не думала про те, щоби розвіяти його за вітром… Я навіть не знала, чи цілий мій будинок. Уже потім я знатиму, що ні. Від нього тоді залишилася тільки назва. Коли зрештою ми вийшли з підвалу, не знали, що робити. Довго вагалися, чи треба їхати геть, евакуюватися. Ухвалили важке рішення: їхати. Але перед цим вирішили піти додому. Дорога була зовсім не схожа на ту, що була минулої весни. Усе навколо було зруйноване. Щось – ущент, щось – частково, але дивитися було неможливо ані на одне, ані на інше. Мої кактуси лежали на підлозі в розбитих горщиках, а вишиванка (нам тільки видали нові в будинку культури) валялась просто на землі, перемішана з лайном і брудом. Але викинути її я не змогла. Попрала – і зараз вона як новенька. Моя вишиванка збереглася. Бо ті, що залишилися в будинку культури, згоріли разом із ним. 88 МАРИНА СУПРУН �Наш зруйнований дім був більше схожий на хлів… Стеля розлізлася від вологи і дір у даху. Небо також плакало. По хаті бігали собаки. Стіни були геть не схожі на стіни будинку, в якому ще недавно жили люди. Я вже мовчу про речі, які були змішані з лайном і брудом. Це все, що вони, росіяни, можуть залишати після себе. Після тимчасової евакуації ми вже давно повернулися до свого будинку, відновили його та відремонтували. Але я все ще так сумую за домом. За тим, у якому я прокидалася і так не хотіла йти в школу, за тим, у який завжди прокрадалося сонце через велике вікно у вітальні. За тим моїм домом, який не нагадує мені про страждання та смерть. МАРИНА СУПРУН 89 �Наталія Логозинська �Наталія ЛОГОЗИНСЬКА народилася у Бродах, здобула освіту у Львові, працювала в «Ощадбанку». У 1996 році разом із сином від першого шлюбу та чоловіком Олександром переїхала на його малу батьківщину – у селище Широкине на Донеччині. Там Наталя відкрила магазин, а Олександр – майстерню, де ремонтував автівки та мотори на рибальські човни. Взимку 2015 року вони виїхали з Широкиного. Працювали в Австрії, але отриманий досвід життя там виявився негативним. Повернувшись в Україну, оселилися в Маріуполі, де подалися на грантові програми, і на перші отримані кошти у 2016 році відкрили кіоск італійських паніні «L’amore», а згодом розширили бізнес до шести торговельних точок. Сім’я доєдналася до волонтерства, зокрема, у сквері «Надія». Разом із земляками-широкинцями вони проводили толоки з прибирання, а у 2018 році Наталя за підтримки «Карітас Маріуполь» організувала там фестиваль на День захисту дітей. Вибратися з оточеного Маріуполя Наталя з Олександром змогли тільки 15 квітня 2022 року. Виїхали до Естонії, де живуть уже два роки. За активну позицію Наталя отримала нагороду «Волонтер 2022 року» від Президента Естонії. Зараз працює кухаркою, планує відкрити власну справу. Разом із однодумцями зареєструвала громадську організацію, яка сприятиме адаптації українців та поширенню інформації про Україну серед місцевих мешканців. ��Війна. Літаки, ракети, крики дітей, паніка дорослих. Не стало руки, ноги, покотилася голова. Осколки снаряда посипалися у злегка замерзлу калюжу. А хтось інший потім буде черпати з неї воду, аби вижити... Як же багато біди, горя, страждань принесла ця клята рашистська війна! Для когось вона почалася у 2014 році, для когось – у 2022-му. Я зустріла її двічі, але моя війна в житті розпочалася набагато раніше, у далекому вже нині 1996 році. Моя війна. Особиста. Війна напівсвідомості, війна між найріднішими людьми, з сім’єю та родиною. Спитаєте, як це можливо? Просто – для того, хто її розпочав, тільки не для мене. Бо вже тоді, у мирній і щасливій для всіх людей днині, я в одну мить втратила свій дім, свої улюблені речі, свою родину, бо вибрала собі за чоловіка «москаля», і вже тоді, в 1996 році, я відчула на собі ті недолугі стереотипи суспільства, що розділяли українців за географією Схід-Захід, хоча мій коханий так уміло і гарно розмовляв українською. Вже тоді я зібрала свою тривожну валізу, взяла за руку дворічного сина, підтвердила для поглядом коханого чоловіка таке важке рішення «Рушаймо!» і пішла геть… Залишивши позаду рідне місто Броди, що на Львівщині, залишивши, як спогад, тодішнє своє життя. Мені було всього 25 років. Мій новий дім. Донбас Чоловік привіз мене тоді до своєї батьківської хати, у рідне для нього село Широкине. Далека Донецька область. Той самий Донбас, який, як здавалось мені тоді, так ненавидять мої рідні на Львівщині. Ота їхня нелюбов до «москалів», як називали мої рідні людей з Донбасу, і стала моїм квитком в одну сторону. Безповоротно. Назавжди. Тоді, у 1996 році, моя мама разом зі старшою на 10 років від мене сестрою, її чоловіком та рідною тіткою по маминій лінії вирішили мою долю. Вони створили для мене нестерпні умови у рідному місті, бо я закохалася в «москаля» зі Сходу, як вони торочили. У пам’яті й досі стоять слова тітки: «Наталко, ми тебе рятуємо, бо ти від тої сраної любові втратила голову й не розумієш, що той "москаль" з тобою може зробити! Насправді ти йому не потрібна. Йому потрібна квартира, що лишив тобі батько по собі. Він обкрутить тебе навколо пальця, висмокче з тебе всі соки і покине. А кому ти будеш потрібна з дитям?». «Та як ви можете так судити людину, не знаючи її?» – кричала я тоді образливо у відповідь. «Бо я життя прожила, – продовжувала своє тітка. – Багато де була і навіть трохи колись жила на Донбасі, тому знаю, про що кажу. Ті "москалі" на Донбасі... вони там лиш п’ють, гуляють, наркоманять та й усе. Вони страшні», – бубоніла настирливо вона. А як же так виходить, моя мама вийшла заміж вдруге саме за росіянина, мій рідний по крові батько – з Росії, моє коріння – в Ульяновській області Мордовської АССР? То хто ж тут справжній «москаль»? Чи це моя мама НАТАЛІЯ ЛОГОЗИНСЬКА 93 �помилилася із своїм вибором, а я тепер – помилка усього її життя чи плід любові з «москалем»? Відповіді я так і не отримала. Зараз, коли згадую про все це, мені здається, що вже тоді я пізнала смак болю, і був він гіркішим за полин. Навіщо і від чого «спасали» мене тоді мої найближчі люди? Коли летіло каміння в шибки нашої із чоловіком квартири, коли летіли злі слова, думка про безпеку моєї дитини і страх, що всі ці «спасителі» зможуть забрати її від мене, дала мені поштовх ухвалити рішення, зробити вибір. Тоді як невідомість і нерозуміння, що і як далі, заважали мені зважитися на важкий і важливий крок. Але зрештою я вкрай розлютилася, зібрала невелику сумку з необхідними речами й разом із чоловіком та дитиною вирушила на велике будівництво. Будівництво свого життя, свого світу, свого щастя. Так Широкине стало моїм новим домом. Місцеві прийняли мене. Люди в Широкиному були відкриті й завжди готові допомогти, і це мене втішало. Я розмовляла виключно українською, і ніхто й ніколи мені за це не дорікав. Навпаки – сипали мені компліменти, як гарно я балакаю і як їм подобається. Малий пішов у дитячий садок. У 4 роки він уже добре знав український алфавіт, згодом вивчив ще й російський, бо російська в Широкиному все ж переважала. Згодом були школа, технікум, служба в армії, університет. Час летів. Раніше я ніколи не жила в селі, тому для мене життя в Широкиному стало справжнім випробуванням. Я навчилася і полоти город, і садити, і поратися з господаркою, бо були і кури, й індики, й корова також. Уперше в житті я навчилася розпалювати пічку, бо опалення було пічне і їжу готували там-таки. Адаптувалася доволі швидко, хоч і сліз виплакала немало. Бо на Львівщині, у себе вдома, я мала все, що хотіла, часто бувала за кордоном, працювала у банку. А в один день змінилося все, і я змушена була адаптуватися. Не одразу, але з часом я все ж змогла взяти себе в руки, вчитися, жити й радіти життю. Хвилі прибою Азовського моря, що від нашої оселі були десь за кілометр, заспокоювали, я любила смішний крик мартинів і запах йоду. Бо море ним пахло. Ми з чоловіком не могли сидіти на шиї у батьків, тому погоджувалися на будь-які підробітки. Були моменти, коли на сільському базарі я продавала віники й мишоловки, держаки й топорища, змайстровані свекром, який був столяром. Я шпаклювала віконні дерев’яні рами – навчилася робити ще й це. Як би важко не було, життя продовжувалося. З роками я відчувала Широкине так, ніби прожила там усе своє життя. Уже й магазин з чоловіком відкрили – «Артеміда», – ним займалася я, і в чоловіка було міні-СТО, власна столярна майстерня, що залишилася у спадок від свекра. Гарні друзі, веселі куми, хороше життя. Війна з Росією – а не АТО – в наш дім увірвалася 4 вересня 2014 року. То був тривожний на той час ранок, бо Новоазовськ, наш районний центр, 94 НАТАЛІЯ ЛОГОЗИНСЬКА �уже був окупований. Російські окупанти сміливо і швидко просувалися далі. Ми щодня чули звуки артилерії, але саме того ранку був, здавалося, найбільший обстріл і сталося найжахливіше: з’явилися перші постраждалі мирні жителі. Пекельний день таки настав. І стався він у нас вдома, в Широкиному. Тоді я вдруге відчула безодню. Знову дивилася в небеса. Боже, за що? Я тільки відчула щастя! Уже двоє синів, маю статус, повагу на новому місці. Маю сім’ю. Свій бізнес. Свій бізнес є також і в мого чоловіка, мого коханого до нестями «москаля», який насправді ні разу ним не був. Бо справжнім був той, що прийшов мене на моїй же землі «визволяти» і вщент зруйнував усю будову мого (і не тільки!) життя. Четверте вересня 2014. Широкине Підвал. Страх і розпач. Я обіймаю сина. Йому лишень тринадцять. «Мам, ми не помрем?» – питає мене тремтливим голосом. «Ні. Бог нас любить!» – відповідаю. Чоловік поїхав у справах, у Новоазовськ. Зв’язок зник. Суцільна невідомість розриває душу на шматки. Але зрештою все добре. Ми вдома. Усі. Разом. Мій приїхав. Бачив танки рашистів на зворотному шляху додому. Дула танків спрямовані у наш бік, у бік Широкиного. Того ж дня ми погодилися на пропозицію друзів і ухвалили рішення відвезти сина у Маріуполь, до них, бо так буде безпечніше. Наші хлопчики вчилися разом у одному класі в маріупольській школі. Так, тоді ми вже могли собі дозволити щодня возити сина до школи із Широкиного до Маріуполя, 10 км туди і назад. Наш старший син на той час уже навчався в Донецьку в університеті, саме там він відчув на собі те недолуге «асвабаждєніє». Змушений був утікати з Донецька і продовжувати навчання в Тернополі, де він залишився сам у чужому для нього місті. І дуже переймався за нас, батьків. Я була впевнена, що мої діти в безпеці, живі, здорові і все буде добре. Старший – в Тернополі, менший – у Маріуполі. А я з чоловіком – у Широкиному, у підвалі. Чому я так думала? Не знаю. Віра, що все буде добре, давала надію, що ця війна не надовго. Машина з маріупольським хлібом прибувала щодня у Широкине о п’ятій-шостій ранку. У наш магазин «Артеміда» уже вранці була черга. За пів години хліб розмітали, і всі ми знову були у підвалах. Вони здавалися тоді безпечними. Обстріли, обстріли, обстріли… Якось по обіді, коли настала відносна тиша, ми зібрали малого, якусь їжу, закупорені банки тушонки з індички, яку вирощували самі, і саме мали їхати до Маріуполя, до друзів. Я кинула погляд на вікно і похолола. Наш дім з усіх боків оточили російські солдати. Наш пес так нестерпНАТАЛІЯ ЛОГОЗИНСЬКА 95 �но гавкав, аж я злякалася, що його застрелять, і вийшла у двір. Їх було так багато, що ноги затремтіли від страху. Усі в балаклавах, зі зброєю, говорили специфічно з російським акцентом, добротна військова форма. «Где он?» – питає один. Я не розумію, про кого. Мабуть, ті 10 хвилин розпитувань здалися мені тоді вічністю. Нарешті до мене доходить, що питають про старшого сина. Він мав приїхати додому з Тернополя, а я бовкнула про це в магазині, коли люди прийшли по хліб. Нас хтось здав. Я ж «бандерівка» з Львівщини. За усі роки до війни ніхто й ніколи мене у селі так не називав. Я не мала жодних конфліктів, ніколи. Звідки ж про­ явилася ця нелюбов до моєї персони?! А може, вона була тиха-тиха, не в голос? «Немає його, й не приїде, бо в нас справжня війна!» – відповіла я їм. А тоді з дому вийшов мій чоловік, а мене прогнали. Розмовляли про щось уже самі. Про що? Чоловік мені не розповів. Того дня ми таки відвезли малого до друзів. Я боялася повертатися назад, бо від російських солдатів прозвучали слова нам у дорогу: «Передай привет своим и скажи, что мы тут». 24 січня 2015 я бачила, як летять залпи «градів» на Східний, бо ми таки повернулися і намагалися ще хоч трохи зберегти своє. Зв’язок можна було зловити тільки на даху, тільки МТС. Я лізла по зовнішній драбині, що була на будинку «Аптека», щоб спитати, чи малий і його друзі в безпеці, бо летить – і я це бачу – через нашу територію в їхній район. Російські «гради» зруйнували район Східний, забрали більше ста життів. На щастя, із сином та друзями все було добре. А тоді тиша. Десь 2–3 дні була тиша. Не стріляли. Зловтішалися, певно. І ця тиша лякала. Неначе тиша перед грозою. 12 лютого 2015, пекельний лютий Щільний та важкий обстріл центру села, по нашій, сусідській та інших хатах. Гатили тоді, коли люди зазвичай сплять, о 5 ранку. Жах тривав до 11:00. Я, чоловік, темрява підвалу. Так сиділи, обійнявшись. Попрощалися. Задихалися, від пилу, який стояв стовпом від руїн. Чоловік швидко, пальцями, відкрив банку з компотом. Пили, аби дихати. А тоді знову тиша. Коли ми піднялися в з підвалу нагору, то побачили, що частини будинку немає. Влучили. У дворі згодом нарахували шість вирв. Найближча до підвалу, де ми ховалися, була за два метри. Боже, дякую, що вберіг. У чому були побігли до машини, що стояла у дворі просто неба, бо в гаражі було інше авто. Пригнати «на ремонт» – то була улюблена справа мого чоловіка. Йому й прізвисько дали в селі – «Залізяка», бо ремонтував автомобілі та двигуни до човнів. У нас же море було зовсім поряд. Азовське. Тепленьке. Та й рибалок удосталь. Я в Широкиному навчилася з тієї всякої риби таке витворяти, що й пальці можна з’їсти! 96 НАТАЛІЯ ЛОГОЗИНСЬКА �Знову обстріли. Ми вже в машині, яку обсипало землею з вирв так, що і кольору її не видно. Сусідка Алла вскочила до нас. Молитви, молитви до Бога. Машину кидало, заносило, «гради» лягали нам услід. А ми їхали. Змогли. Вирвалися. Коли доїхали до Маріуполя, до друзів, чоловік не міг вийти з авто ще хвилин тридцять. Так і сидів, тримаючи руки на кермі. Не міг пальців розтиснути, бо заклякли. Земля від вибухів, що повністю вкривала нашу машину, немов заклякла на ній також. З’явився зв’язок, і телефон не вщухав. Немов заклинило годинник із зозулею. Та я хотіла чути лише два голоси – своїх синів. Почула. Ревіли. Щасливі, бо живі. Надто зворушив і підтримав крізь сльози випадок, який трапився з сином. Напередодні дня нашого спасіння з-під обстрілів у нього був екзамен в університеті. Новини про трагедію в Широкиному вже бачили й знали усі на той час. При здачі екзамену викладач запитав мого сина: – Ти ж із Широкиного? – Так. – Як батьки? – Не знаю. Немає зв’язку. – Давай залікову книжку. Викладач дістав з кишені 200 гривень і поклав у залікову книжку сина зі словами: «Візьми, синку, тобі батьки зараз не можуть допомогти, а я можу!». Може, ми вижили, щоб відчути й побачити, що людяність існує?.. Оговтавшись після обстрілів і пекельної дороги під «градами», трохи пам’ятаю, як пила коньяк, немов воду. Ніхто не стримував мене, та я і не п’яніла. Чомусь саме в цей час до мене дійшло, що з дому, де мама, ніяких дзвінків не було. Чи їй не було цікаво, жива я була чи ні… Того ж пекельного дня, 12 лютого, ми, плачучи, вітали й обіймали свого кума, хрещеного батька нашого молодшого сина. У кума був день народження, а те, що ми живі, стало найкращим подарунком. Раптом ще один дзвінок. Дивний погляд у мого чоловіка Сашка. Мені здалося, що він знає, хто йому телефонує. «Тікай! Тебе здали. Ми їдемо по тебе! У машині найжорстокіший дирівський кат», – кричав у слухавку його друг дитинства, який їхав зі вже окупованого Новоазовська і попередив дзвінком. Ніби хотів уберегти від якихось тортур. Але цікаво: а якби не додзвонився б, тоді що? А якби ми досі були ще у тому підвалі? Забирав би власноруч старого друга?! Під наглядом ката виконував би його команди?! І досі у моїй голові не вкладається як. Немов дві стихії всередині мене намагаються бути милими, але подругами не стануть ніколи. «Мене вже там немає. Я в безпеці разом зі своєю сім’єю», – від- НАТАЛІЯ ЛОГОЗИНСЬКА 97 �повів тоді мій чоловік. Той його друг, колишній, навіть фото відправив, підтвердив, що вони таки були на нашому подвір’ї в Широкиному. Насправді дуже важко було повірити, навіть важко уявити. Маріуполь 2015 Починаю життя з початку, бо в мене знову нічого нема. Лиш маленька валіза з документами. Ми втратили дім, у який вклали усі свої сили та любов, втратили бізнес і сад із 40 плодових дерев, що мій коханий посадив власноруч. Друзі дали нам можливість жити у їхній батьківській хаті, яка стояла порожньою в тому-таки пораненому російськими окупантами районі Східний. І так крок за кроком – реєстрація як ВПО, оформлення субсидії на оплату комунальних послуг, отримання допомоги у чергах від Червоного Хреста, соціальні служби – поволі життя рухалося далі. Сказати, що було важко, – нічого не сказати. Бо нас, таких же ВПО, було дуже багато, і деякі місцеві маріупольці, бувало, й цькували нас, що ми «понаїхали», як наче їм стало важче дихати. Без роботи, яку було важко знайти, я розуміла, що довго ми не витягнемо, тому погодилися на пропозицію знайомих їхати на заробітки до Австрії. Оформили документи, прилаштували малого і поїхали разом із чоловіком. Але замість омріяного полегшення отримали роботу в полі (в будь-яку погоду), зневагу, обман і холод. Усе це, здавалося, зламало мене остаточно. А коли господар зеленої ферми ще й підняв на мене руку, це стало останньою солоною краплею з моїх очей. Ледве жива, зневірена і втомлена, я вибралася назад, додому, в Маріуполь. І замкнулася на довгих три місяці. Земля пішла з-під ніг. Сльози, знесилення – і все це за зачиненими дверима. Нікого не хотіла бачити. Тільки одне запитання крутилося в голові – до Бога: за що? Моїм рятівником від депресії згодом став фейсбук. Я строчила там вірші й дозволяла іншим бачити свій біль. Це мене і врятувало. Я читала коментарі зовсім незнайомих мені людей про те, що мої слова рятують і їхні душі, – і мовби воскресала. Пишу, читаю, пишу... Я лікую душу словами. Згодом у мене навіть з’явилася група у фейсбуці з такою назвою. Весна 2016 Випадково натрапляю на допис про грантові можливості на започаткування власного бізнесу для ВПО від МOM. Не зовсім розумію, що це; не зовсім знаю, як це; вкрай не впевнена, що зможу, але подаю заявку. Бо треба рухатися далі. Бо додому на блюдці ніхто нічого не принесе. Вчуся, пишу бізнес-план. І отримую крихітний грант на започаткування власної справи: всього 18200 гривень. Але які то були важливі гроші 98 НАТАЛІЯ ЛОГОЗИНСЬКА �для мене. Багато хто мені бубонів: «Геть здуріла», «Хіба можна відкрити бізнес на такі кошти?». Як виявилося, можна! І я це зробила! А в голові угніздилася маленька думка, і думка та не давала мені спокою ні вдень, ні вночі. Я знову думала про маму… От я, вже така доросла, самостійна, а от ще буду мати свій бізнес, і може, моя мама хоч у старості своїй таки потішиться за мене, а може, навіть гордовито комусь скаже: «Моя Наталка таки змогла, вона найкраща!». А мама, мабуть, мовчки дивилася новини на своєму дивані на Львівщині, чула маленькі звістки про мене від двоюрідних родичів, що дзвонили мені час від часу, і все. Я дуже хотіла її обіймів, хоча би словами! Щоразу, як з’являлася в мене нагода їхати на тренінги, брати участь у проєктах, що проходили у моїх рідних краях на Львівщині, я завжди планувала декілька додаткових днів і провідувала маму. Обійми, гостинці, багато запитань до мене, і знову сльози, неприйняття й слова про те, що я маю бути тут, а не на Донбасі. Звичайно, на моєму шляху були й помічники-добродійники. Доля інколи ніби бавилася зі мною: то перевіряла мене на незламність і міцність, а коли я проходила той пекельний квест, дарувала мені чудових людей і можливості, за які я хапалася мертвою хваткою. Якось я почула про те, що є в Маріуполі СІМІКи, такі собі цивільно-­ військові осередки зі співпраці та допомоги громадянам, які постраждали від російської окупації. І я поперлася туди. Надала документи ФОП, свої та чоловіка, право власності на будинок і договір оренди на приміщення нашого магазину «Артеміда», що в Широкиному. Додала заяву-прохання на огляд об’єктів (магазин і будинок) з фотофіксацією, аби побачити, чи є хоч щось уціліле у мене в Широкиному. Бо дуже потрібен був мені для відкриття бізнесу по гранту в Маріуполі ну хоча б холодильник. Як виявилося, наша будова щастя загинула від «градів» хворого карлика, проте ми були живі. Що нас втримало на цій землі? Впевнено кажу, що любов. Любов до життя, одне до одного, до своєї країни! А ще – вчинки. Бо правду кажуть: що ти віддаси, те й отримаєш. Лиш свою здатність плакати я геть загубила, втратила безповоротно. І досі не можу її повернути. По-доброму заздрю тим, хто плаче, хто може плакати. Плакати добре. То не біда, як побачать сльозу, що тече по щоці. Боляче, коли серце плаче, як у мене, а сліз не видно. Я навчилася стриманості. Я звикла до цих клятих звуків війни, а вони не вщухали. Я змогла, хоч і малими кроками, знову пристосуватися до життя. Навіть втративши геть усе вдруге. Але кожен із нас у цьому світі має свого Янгола, і кожен може стати тим Янголом для іншого. СІМІКи стали моїм Янголом на Землі. На фото, що вони зробили для мене в Широкиному, були лиш руїни. І під тією купою каміння, під зруйнованим дахом виднівся мій холодильник. Самотужки, між обстрілами, СІМІКи вправно розбирали завали і привезНАТАЛІЯ ЛОГОЗИНСЬКА 99 �ли нам те пошматоване осколками обладнання. Дірки в холодильнику та морозильній камері мій чоловік заліпив будівельним скотчем. Їх було так багато! Але все це мало сенс, бо мотор... завівся і працював! Так у Маріуполі з’явився наш перший кіоск «L'amore – Італійське паніні». І в цьому нам допомогли прості люди з величезною душею. Їх Бог мені послав, ніби компенсуючи мої втрати. Цих Людей було так багато! Я знову воскресла. Тішилася. Раділа. Дякувала. Я знову ожила. Війна тривала. Обстріли продовжувалися. Україна втрачала найкращих. І поміж усім цим – ми жили. Цілих сім років я жила в Маріуполі: летіла і падала долу, була щаслива і полину гіркого знов спробувала. Тренінги, дороги, нові друзі, друзі-військові, багато проєктів, і вже аж шість точок «Паніні». Я волонтерка і вже ніби сама латаю чужі долі. Подяки, нагороди, діти, майстер-класи. Співпраця з фондами, фестиваль для дітей разом із «Карітасом». Найулюбленіша «Халабуда» – хаб, де ти вільний! Де кожного чують. Де вчать, надихають, співпрацюють. Де однодумці й найщиріша любов до країни. А ще... сквер «Надія», який був під ворожим обстрілом. Я там прибирала, як удома. Збирала на толоки людей. Я там об’єднала їх. Мала там рідний куточок під назвою «Територія Добра». Не можна забути нічого. Увесь цей час ворог був зовсім поряд, але я не мала страху. Наш старший син закінчив навчання в Тернополі й повернувся. Створив сім’ю. Власну, щасливу. І теж долучився до нашого спільного, сімейного бізнесу «Паніні». Рік 2019. Карантин. Ковід. Нове випробування долі Важко було всім. Кожному. І мені. Але тоді ми швидко адаптувалися і в нас з’явилася адресна доставка наших смаколиків, цим займався мій чоловік Сашко. Сфері громадського харчування дозволяли працювати через маленьке віконечко. Так ми й робили, бо воно в нас було. Ми навчилися бути гнучкими й адаптивними. Нас рятували будь-які методи роботи, ми повинні були якось жити далі. Але не всі наші точки «Паніні» вижили. Більшість довелося зачинити. Лишилося лише дві. Ми всі негайно вакцинувалися. Я вірила, що це допоможе. Закликала кожного зробити те ж саме. Пам’ятаю, як зробила свою першу вакцину і в той же день у Маріуполь приїхала моя подруга Олена, з візитом до одного з її проєктів. Ми не бачилися дуже давно. Оселилися разом у готелі. Наобіймалися, наговорилися та й полягали спати. А тоді якоїсь мить мені здалося, що на мене висипали машину з піском. Мені враз стали пекти вогнем очі. Відчуття болю, безвиході й страху накрили мене з головою. Таке ні з чим не можна порівняти. Моя Оленка шукала тоді посеред ночі аптеки, якісь ліки і способи бодай якось мені допомогти. Я злякалася, що більше ніколи нікого і нічого у своєму житті не побачу. 100 НАТАЛІЯ ЛОГОЗИНСЬКА �Страх осліпнути був дуже сильним. Але зрештою все минулося. Не без наслідків. Я і досі в окулярах. Того ж року наш менший син подав заяву до війська. Тривалий час його не брали за станом здоров’я (невеличка вада серця і проблеми зору, не розрізняє кольори). Але зрештою він таки став прикордонником. У середині нього горів вогонь болю за Широкине. Служив на одному з островів у Херсонській області. Але вже у грудні 2021-го він повернувся додому. Ми щасливо працювали й святкували Новий 2022 рік. Усі разом. На локації у парку «Веселка» в Маріуполі, у двох ярмаркових будиночках. Надихали відвідувачі та їхні відгуки, наші смаколики і напої здавалися найкращими. Там і відзначили день народження нашого старшого сина. На Новий рік невістка Юлія подарувала мені теплющі гарненькі шкарпетки, бо я часто мерзла в ноги. Тоді я ще не знала, що ці шкарпетки зігріють мене знову вже у підвалі. Вони і зараз гріють мене спогадами… Кінець січня 2022 Знову лікарня. Чергова підтримка мого хронічного тонзиліту. З кожним днем почуваюся гірше і гірше. Важко вставати з ліжка. Як виявилося, до нас у палату потрапила дівчинка з ковідом. І понеслося. От я вже у ковідній лікарні. Сатурація – 78. Сил немає. І бажання жити – також. Ще й лежу в тій самій палаті й на тому самому ліжку, де ще зовсім недавно померла моя найкраща подруга-волонтерка. Потрохи йду на поправку. Перевели в інше відділення. Помалу ходжу сама. Із коридорів чуються якісь крики, особливо вночі. Голова нестерпно важка. Наче там, усередині, хтось оселився, йому там добре, а ти дурієш від цього неспокою. Я не знаю, як було в божевільні, але іноді мені здавалося, що то була вона. Якось о 12 ночі у двері моєї голівоньки голосно постукала думка: треба зробили щось важливе у стінах цього «дурдому»: і для хворих, які майже загубили надію на своє одужання, і для персоналу. Наближалося свято всіх закоханих, 14 лютого. Мені треба було написати одне повідомлення. І на ранок 13 лютого, близько 11:00, на моєму рахунку були кошти простих людей-добродійників, і ми таки змогли влаштувати свято. Кожному хворому, кожному лікарю і всьому персоналу лікарні ми подарували тоді перші тюльпани, повітряні кульки-сердечка, а ще передали близько 25 кг найсмачніших паніні та спечені вночі волонтерами солодощі. Яке то було свято! Усі плакали від щастя. І дякували! То була та сама мить, заради якої треба було жити! А вже за кілька днів після моєї виписки розпочалася повномасштабна війна. НАТАЛІЯ ЛОГОЗИНСЬКА 101 �24 лютого 2022 Перші літаки і бомби. Ворог не просто поряд, своїм брудним копитом він вкотре вломився в наш дім. Близько 5 ранку. Знову коли всі сплять. Він став бомбити. Ні, цього разу не «градами». Він змужнів. Бомбами з літаків. Які летіли на Маріуполь. І які зрештою повністю знищили його. Вщент. Мене тримала ікона. Точніше, це я тримала її міцно. Обіймала і притискала до себе. Я вірила. Я була впевнена, що вона допоможе. Та ікона була особливою для мене. Із двох половинок, дерев’яна, з’єднана між собою маленькими металевими гачечками, та ікона висіла колись на стіні у нашій спальні в Широкиному. Коли росіяни знищили наш дім, посеред купи каміння мій чоловік знайшов тоді одну її частину. А СІМІКи, коли обстежували руїни згодом, знайшли вже другу. Відстань між знахідками – цілих сім місяців. Від моменту, як ми покинули рідні, але вже розтрощені стіни, ці дві половинки моєї ікони бачили деенерівських мародерів, пережили постійні обстріли, витримали стихію природи… І вижили. Ці дві половинки ніби розбіглися окремо тільки для того, щоби вберегтись. І я вірила, що возз’єднавшись, вцілівши й знову знайшовши дорогу до мене, вони стали для мене знаком. Що все буде добре. Мусить бути. Ця віра Добра була в мені такою великою силою, що не пускала страх на поріг моєї душі. Не пускала навіть думки про те, що зовсім скоро я втретє відчую пекло війни. Через дорогу від нас, від дому, де ми жили на Східному в Маріуполі, літак скинув бомбу. Це сталося 24 лютого 2022-го, рано-вранці. Бабааах… Шматками падала штукатурка зі стелі. Впала й ікона додолу. Отоді прийшов страх. Ми знову вскочили в машину й стали втікати. Ікона залишилась там... І я її більше вже не обійму. Як не обійму і маму. Бо мама, вона вже нічого не скаже. І не побачить, чи зможу я пережити цю вже третю війну. Лишень, можливо, якщо захоче, то спробує з небес мене берегти... Усе це сталося в четвер. О сьомій ранку, вже після почутих десь поряд вибухів, ми помчали в наше «Паніні». Забрали дрібні розмінні гроші, близько 300 гривень, відправили додому продавчиню, що вийшла у зміну; ще пригадую, що похапцем схопила воду і «кока-колу» в маленьких пляшках, – і на цьому все. Того ж дня ми бачили своїх дітей. Ми жили в одному районі. Пам’ятаю, як спитала у них, що далі робити будемо. Бо мусимо триматися купки і бути на зв’язку. Якби тоді діти сказали «Їдьмо», ми виїхали б у той самий день. Але ми залишились. Ми вірили, що все буде добре. 102 НАТАЛІЯ ЛОГОЗИНСЬКА �Тепер я все рідше кажу ці слова – «все буде добре». Бо наші очікування добра так і не справдилися. Гул літаків та страшні вибухи важкої артилерії щогодини частішали, і, здавалося, звучали все ближче і ближче. Куди б ми далі у місті від них не їхали, вони вперто перли за нами. Ще п’ять днів по тому був зв’язок. Але потроху зникали з полиць продукти, хліб, вода. Усе зникало. Ціни стали шалені. На своїй сторінці у фейсбуці я постійно щось писала. Весь час когось підтримувала. Заспокоювала словами на кшталт: «Я тут, я нікуди не їду, не панікуйте...». Мені вірили. Як і я вірила міській владі та меру, які весь час казали, що все під контролем. А тоді почалося… Паніка. Крики і плач. Хаос. Горять будинки. Літаки. Обстріли. Здавалося, бракує повітря. Швидко організовувались волонтери, люди, центри. Ми вже ні додому, ні в кіоск, ні в кафе не могли потрапити через дуже щільні обстріли. Але одного разу наважилися поїхати разом із іншими волонтерами. І це було востаннє. Ми максимально, у дві автівки, завантажували все, що було їстівним із нашого кафе. Навколо гуде, горить, вибухає, а ми вантажимо. На жаль, забрали не все, але все, що забрали, роздали людям. З однієї машини через волонтерський штаб «Халабуда», з іншої – дітям, знайомим, своїм. Усі трималися, і це тримало мене. А може, і я їх усіх тримала. 2 березня завдяки нашим друзям ми знайшли прихисток у Лівобережному пологовому. Він був зовсім поруч із парком «Веселка», найквітучішим парком у Маріуполі. А тоді зник зв’язок. Зовсім. І почалося виживання. Мені здавалося, що я сходжу з розуму, бо думки «що з моїми дітьми і де вони» не давали спокою ні на мить. Напівпідвальне приміщення пологового вмістило 170 людей. Серед них дітей до 17 років було аж тридцять вісім, а ще породіллі, новонароджені, пенсіонери, персонал та інші – такі, як ми. А ще котики, песики, морські свинки. У вікнах замість шибок – матраци. Найпекельніший страх – почути звук літака. Дрижали стіни, підлога і ми всі. А діти... Їхня істерика та страх померти були нестерпними. Якоїсь миті я зрозуміла, що дітей треба якось відволікти, розважити. Будь-чим, будьяк. І ми почали малювати. Вони писали мені про свою мрії і бажання, а я складала листи разом і обіцяла їх неодмінно прочитати. Ми надували лікарські рукавички і розмальовували з них казкових героїв; ми готували із покришеного печива, якихось горішків і залишків згущівки трайфл-­ десерти, і то було неймовірно смачно; ми святкували дні народження, коли чийсь випадав, придумували квести, конкурси; співали, робили зарядку і... молилися. Завжди молилися, коли вмощувались до спання. І кожен розумів, що може не прокинутися. І навіть діти це розуміли, бо дуже швидко стали дорослими. Знаєте, страх старить. НАТАЛІЯ ЛОГОЗИНСЬКА 103 �Кожен, хто був тоді в тому підвалі, щось робив. Ми згуртувалися. Хтось носив воду з пожежної водойми, хтось розбирав підлогу в іншому приміщенні на дрова для багаття, хтось варив на вогнищі їсти. Лікарі рятували поранених, приймали пологи, оперували в жахливих умовах війни. Неодноразово я подумки, у молитвах, зверталася до мами. Просила захисту з небес. Просила пробачення за те, що я не така, якою вона хотіла мене бачити. Вона ж мусила була бачити всі ті жахіття, через які я все ж ішла. Але вона мовчала. І досі мовчить, як завжди. Навіть у снах мама до мене не приходить.  Одного разу я вийшла на кухню у тому підвалі. І готувала їжу для усіх 170 людей. Готувала у казані, на багатті. Ніколи раніше не мала такого досвіду – готувати в стихійних умовах війни, між прильотами ворожих ракет, отакими 40-літровими виварками готувати для інших людей їжу. Але все буває вперше. Тричі на день я заступала на свою кухонну зміну. Бо породіллям треба годувати своїх карапузиків. Запас продуктів, що був у пологовому, зменшувався. Я намагалася економити, бо ніхто не знав, як довго ми ще сидітимемо в цьому підземеллі. Мені довіряли. Мене чули і трохи заспокоювались, коли я розказувала, що вже пережила подібне пекло в 2014-му в Широкиному. Вже там, у підвалі в Маріуполі, я казала людям: «Якщо Бог вберіг мені життя, то я маю ще щось важливе у цьому житті зробити, тому тримаймося. Я тут з вами, Бог вбереже нас усіх разом». Я не дуже розуміла, яке було число і який сьогодні день. Той підземельний час був нескінченний. Довга ніч, день теж був як ніч. А 16 березня у наш пологовий привезли поранених людей, породіль, дітей із пологового будинку, що у центрі міста, куди влучила рашистська ракета. Понівечені люди, душі та смерть іще не народжених дітей. Десь за три квартали західніше від нас вибухає обстрілами «Азовсталь». Бої не вщухали. Якогось дня (бо я не пам’ятаю точну дату) на нашому багатті вже був готовий обід. Така собі зупка зі злиплих пельменів. Оскільки світла не було, пельмені в морозилці геть позлипалися, то ми зварили з них креативний суп. Але хлопці ніяк не могли вийти й забрати його з вогню, бо стріляли й стріляли безперестанку. Враз прилетіло щось важке, прямісінько в цю нашу кастрюлю із супом. Чиясь вівчарка на вулиці стояла – не вижила, помічник наш на кухні дуже сильно травмувався, але його таки врятували гінекологи, прооперували. У мене була контузія, а мого чоловіка Сашка дряпнуло осколком за 5 мм від ока. Того дня ми всі залишилися без їжі. Роздали всім якісь консерви та мівіну, бо був трошки запас про всяк випадок, та й усе. Я весь час хотіла спати. Мені щось крапали, рятували. Десь дні два у мене зовсім не було сил, і я лежала. 104 НАТАЛІЯ ЛОГОЗИНСЬКА �А тоді ми знайшли інше місце для нашої кухні. І працювали посеред пекла далі. А тоді до нас зайшли російські окупанти. Були серед них і чеченці. «Снікерси» дітям принесли, «рятівники». Одне дитя з ними привіталося: «Слава Україні!». А ми всі аж завмерли. Чоловіків тоді всіх зібрали – на перевірку документів. Роздягали, дивились, чи є патріотичні тату. І з того часу вже почали щодня ходити. То одні, то інші у нас. З пресою. Знімали для своєї, видно, пропаганди, як вони «спаслі» людей, дітей у пологовому. Привезли з Новоазовська воду, хліб (пам’ятаю, запліснявілий одного разу був), щось іще. Мене тіпало від люті так, що я намагалась не вилазити з кухні. З часом наказали зробити позначку на якомусь папірчику в комендатурі, яку організували для себе в якійсь чужій уцілілій хаті. Із тим папірчиком можна було піти подивитись, чи вціліло в тебе щось – житло, майно – та й взагалі пересуватися вулицями. Хтось таки і справді пішов по той папірець, ідентифікував себе. Я боялася. Не хотіла. Боялася бачити скривджене місто, мертвих людей… Бо розповідали про це ті, хто виходив з підвалу. Боялася побачити розбомблене майно, що за останні сім років нажили знов. Не хотіла дивитись на ті пики в ганчірній формі. А мій чоловік наважився, не витримав. Треба було йти пішки десь 5 км, бо наша машина (тобто те, що від неї залишилося) стояла розтрощена під пологовим. Пам’ятаю його обличчя, коли він повернувся. Воно було геть сіре, майже асфальтового кольору. У руці тримав якийсь пакет, у ньому – пара футболок і спортивні штани. Віддихався. Нога боліла, бо коліно опероване було. «Що там?» – обережно питаю. «Це все, що є. Нічого більше немає. Будинок уцілів. Але все розграбовано». Інструментів у нього було дуже багато. Він був не тільки хірургом для авто, але й добре ремонтував пральні машини, кондиціонери та й усе, що підлягало ремонту. Нічого з цього більше не було… Наступний ранок ніби наблизив до смерті. Здалося, що я по неї в черзі стою, і це було нестерпно. Наша нова кухня була облаштована просто в одному з вікон підвалу. Просто у віконному отворі горіло багаття, щось варилося. А за секунду – вже два дула автоматів, спрямовані просто на нас. «По нас», – чомусь враз подумала я. Забрали не нас, а господаря житла, де ми жили. Його прізвище було на табличці, що висіла на будинку. Страх, якого, здавалося, я ніколи ще не відчувала, повністю заморозив мене. Паніка. Ми чекали, коли господар житла повернеться, щоб почути якісь новини. Звістка була не надто радісна для нас: той сказав їм, що нас давно не бачив, але російські окупанти попередили, що завтра прийдуть у пологовий, шукати нас. Бо сусід, який бачив мого Сашка вдома в той клятий день, нас здав. Сказав, НАТАЛІЯ ЛОГОЗИНСЬКА 105 �що мій чоловік ремонтував БТРи (скільки приладдя було у нас вдома для ремонту автівок!), а я шила форму військовим (вдома знайшли швейну машинку і військову форму нашого молодшого сина, що незадовго до повномасштабної війни повернувся з армії). Чоловік тоді сам пішов «здаватись». У ту саму комендатуру. Бо хіба ми могли щось зробити інакше? Не можна було наразити на небезпеку всіх, з ким ми були у тому підвалі в пологовому. Час для мене зупинився. Чи я плакала, не знаю. Здається, що ні. Далі готувала їжу, і це мене рятувало. Постійний рух, я весь час щось робила, бігала, варила, кришила… Тепер діти придумували, що зі мною робити, чим зайняти, аби якось відволікти. Мій Сашко повернувся пізно ввечері. Відпустили. Одній людині вдалося неймовірне – вмовити окупантів, щоб ті його відпустили. Дуже важко, коли весь час думаєш, що ця мить – остання, ця година – остання, ось цей день – останній. Я не знала, чи буде в нас завтра. Було вже 16 квітня. О 5 ранку, коли ще всі спали, я куховарила. Прийшли окупанти і повідомили, що у всіх нас є час до 12:00 сьогодні, щоб повністю звільнити приміщення напівпідвалу в пологовому. Інакше… А що буде інакше? Усі розгубилися. Запанікували. Куди йти? Де подітися? З новонародженими куди? А породіллі? А літні люди? А діти?.. І хто куди. Я не знаю, куди розповзалися усі ті люди. Мені здалося, що я десь загубилася в тому потоці хаосу й страху, як на великому базарі. Залишитись? Боже збав! Іти чи їхати? Пішки далеко не дійдеш, а дорога одна – через Росію. Бої все ще йшли жорстокі. Поряд була «Азовсталь». Зібралось таких піших, як ми, чимало. То для нас пригнали ПАЗіки, старенькі такі. Ми туди потрамбувалися і поїхали. Куди везли, туди і їхали. Аж нарешті в дорозі я реву. Як прорвало. Місто зруйноване вщент. Трясе, все витрясаючи в дорозі. Дороги розбиті. Будинки обвуглені. Нікого ніде немає, ніби ми останні вцілілі люди. Їдемо через пекло. А далі... я бачу Широкине. Вісім років його не бачила. Пече. У грудях немов вогонь горить. Аж нарешті приїхали в Безіменне, село неподалік Широкиного. Там була ніч у дитячому садку. А вранці – фільтрація. Нам, кажуть, пощастило, бо не на вулиці спали. Та й в черзі на ту кляту фільтрацію 9 діб не стояли, як інші. У тому садку нарешті з’явився зв’язок. Боже! Я почула голоси своїх синів і невістки! Живі! Ми вправно почистили телефони, бо мене б і без допитів розстріляли на місці. 106 НАТАЛІЯ ЛОГОЗИНСЬКА �За дві години я пройшла пункт фільтрації. Було огидно. Відбитки, фото, пояснення, «що бендерівка робить на Донбасі», бо в паспорті моєму – місце народження: Львівська область. За сина питали. У них, виявляється, вся наша база є. Самі мені сказали, де і коли він служив. Я дивилася в ті тупі очі, які мене допитували, і про себе подумки лиш повторювала: «Щоб тобі, сволота, вони повилазили». Аж нарешті відпустили. Дали папірець, огризок такий. Відфільтрована. Усі, з ким тоді їхали, пройшли. А чоловік мій, Сашко, застряг там. Довго його тримали. Знову роздягали. Допитували. Щось шукали. Але вимолила! Бог нас любить! З того місця наша дорога в нікуди тривала 8 діб. Важка, складна. Та ми впоралися. Їхали, не озираючись. 24 квітня 2022. Естонія Нарешті ми вільні! В Естонії! Саме тут почався наш новий квест під назвою «Життя». Він і зараз триває. Гарна маленька країна (населення двох Маріуполів), що відкрила серце українцям та Україні! Так уже сталося, що ми опинилися у величезному приватному будинку (приміщення колишньої школи), який став прихистком чи транзитним місцем перепочинку для більш ніж тисячі українців. Сюди приїхала з сім’єю й моя подруга Люблюб, яка працювала кухарем у мене в кафе у Маріуполі. Маючи досвід волонтерства, я не могла залишатися осторонь чужої біди, байдуже, що сама потребувала допомоги. Безсонні ночі, важкі історії, психічно хворі люди. Допомагали, годували, зустрічали, проводжали – та хіба все злічити… За свою відданість отримала нагороду від президента Естонії «Волонтер 2022 року». Пишаюся. Маю команду. Свою, відновлену, найкращу – це моя сім’я та сім’я моєї Люблюб. Часом запитую себе: чи сильна я? Не знаю. Мабуть. Навкруги всі кажуть мені, що так. Але часом так хочеться побути слабкою. Вже, певно, не зможу. Найбільше боюся загубити Людяність. А ще дякую мамі – за себе, бо завдяки їй я така, яка є. НАТАЛІЯ ЛОГОЗИНСЬКА 107 �Юлія Гаврилюк �Юлія ГАВРИЛЮК народилася в Криму. Закінчила філологічний факультет Кримського гуманітарного університету в Ялті, після цього працювала в ліцеї викладачкою української та англійської мови. Мала власний бізнес у б’ютііндустрії. Після анексії Криму переїхала з сином на Вінниччину – на малу батьківщину чоловіка, який пішов добровольцем до батальйону «Золоті ворота». У 2016 році Володимир Гаврилюк повернувся до цивільного життя, вступивши до лав правоохоронців за програмою «Моя нова поліція» у Вінниці. Одночасно чоловік відбудовував «родинне гніздо» – для сім’ї, в якій у 2017 році народилася ще й донечка. У 2019 році вони переїхали до ще недобудованої оселі, щоб мати більше часу разом. Там започаткували родинний бізнес – плантації малини, зелені та грибів. Робота на землі стала для Володимира певною реабілітацією після АТО. У перший день великої війни чоловік Юлії доєднався до Вінницької бригади ТрО. Загинув він 13 грудня 2022 року під Тернами на Донеччині. Поховали Володимира 3 січня 2023 року на Вінниччині. Юлія продовжує сімейну справу та активно волонтерить. Нещодавно запустила у громаді соціальний проєкт – пекарню, де працюють місцеві волонтери. ��«Доню, не мрій так високо – боляче падати буде…» – з великою любов’ю нагадувала мені мама, нарізаючи картоплю для борщу на ґанку літньої кухні. Мій тато в цей час намагався дістати для мене найстигліший ананасний абрикос, і звідти, з висоти крислатого дерева, вигукнув: «Не слухай нікого, доню, мрій!». Був теплий ранок незабутнього кримського літа. Я була в гостях у батьків. І того дня усвідомила, чому стала саме такою: мрійливою і працьовитою, як бджілка. Мені раптом стало зрозуміло, чому на кожну ситуацію у своєму житті я завжди маю дві точки зору: голос серця і голос розуму. Бо взяла від своїх батьків усе дуже різне, але дивним чином те різне взаємодоповнилося і поєдналося всередині мене, зробивши мене мною. Уже тоді я була мамою прекрасного синочка з янгольськими світлими кучерями і водночас коханою дружиною, здавалося б, звичайного будівельника з неперевершеним вінницьким почуттям гумору… – Ото-то, слухай батьків, вони поганого не порадять! – похитував вказівним пальцем мій чоловік, кидаючи швидкий погляд з дерева на ґанок. Ми разом засміялись. Такий влучний висновок: абсолютно протилежні поради від мами і тата, які однаково сильно мене люблять. Тоді я ще не знала, що поруч зі мною – людина, яка докорінно змінить усе моє життя. Як не знала, що колись називатиму його позивним «Джміль». Якби тоді, у ще вільному Криму, мені показали моє життя через років 15 і запитали, чи хочу я його змінити або ще раз прожити, я відповіла б не вагаючись. Так, я знову вийшла б заміж за того парубка із брунатними очима, в які одного дня закохалася з першого погляду. Знову і знову починала б усе з нуля. Разом із чоловіком ми починали будувати сімейне життя з нічого у Ялті. Бо саме там зустрілися, закохалися і створили сім’ю. Саме там народився у нас, щасливих, синочок. Саме тоді я з нічого і без досвіду побудувала успішну бізнес-кар’єру, ми придбали омріяне житло на березі моря… Доки через незаконну анексію Криму не довелося все покинути, промінявши те, що мали, на старенький будиночок десь у селі під Вінницею, на батьківщині мого чоловіка. І знову все з нуля: десять років відбудови і облаштування на новому місці. А тоді новий аркуш у нашому сімейному літописі – народження донечки. Доки страшна війна не розтрощила вщент вісімнадцять років щасливого шлюбу. Моя історія, мабуть, трохи схожа на історії тисяч жінок сьогодення. Історія жінки, яка втратила кохання всього свого життя… Але не втратила його сенс. ЮЛІЯ ГАВРИЛЮК 111 � Історія нашого з чоловіком знайомства могла б стати епізодом сценарію фільмів про казкове кохання. Ми вперше зустрілися в продуктовому магазині в Ялті, де я працювала влітку продавчинею. Володю захопив мій волошковий погляд, а я почула вільну українську мову в Криму, і сталося це не на парах у моєму університеті. Він працював на Ай-Петрі, самій верхівці Кримських гір, і сходив звідти лише раз на тиждень, зокрема, зазираючи до магазину. Так ми бачилися рази чотири. А тоді прийшов вересень, і я повернулася до викладання в ліцеї. У свої 18 років я мріяла про щасливий шлюб, материнство і свого козака з чубом із дитячих мрій. Так і загадала собі під аркою на набережній Ялти: зустріти одного-єдиного козака, який стане найкращим татом для наших дітей, в якого я закохаюся по самі вуха і поруч із яким почуватимуся коханою! Того ж вечора через 100 метрів від алеї ми зустрілись. Він зізнався, що весь час про мене думав. Уже тоді я знала, що то він. Тоді у нього ще не було вусів і чуба, але я знала: у цього чоловіка козацьке серце, яке вміє кохати і захищати. Ми створили в Криму україномовну сім’ю. Обросли спільними друзями. Я працювала в ліцеї – викладала українську та англійську мови. Чоловік працював на будівництві та відкривав у собі новий талант-хобі – любов до бандури. З часом кароокий дотепний парубок відростив вуса і чуба, навчився грати на бандурі, побудував будинок, навчив сина рубати дрова, доню – співати веселі пісні. А мене – бачити дім скрізь, де є моя сім’я, яка для мене завжди асоціювалась із повною чашею: наші син і доня, взаємне кохання, спільні мрії. Та чи могла я знати, як усе для нас обернеться? Протягом 18 років нашого шлюбу ми зрослись, як два аркуші паперу. Уявіть, як силою зім’яти жужмом ці два аркуші докупи. Усі життєві обставини, випробування нас стискали в цю нерівну, щільну кульку. Кожна складка, згин та вигин були взаємодоповнені іншими. Ідентично й в унісон були синхронно змінені наші характери, бачення, ставлення до речей, світогляди, потреби, наші життя… Ми стали одним нерозривним цілим, неначе вросли одне в одного. Роз’єднати такий паперовий згорток неможливо безслідно і безболісно. Уже зараз, коли я озираюся на своє життя, єдине, що гнітить мене, – моя безпорадність… Від того, що не можу змінити нашу долю. І навіть якби існувала машина часу, я однаково не змогла б нічого змінити. Бо то був свідомий вибір мого чоловіка, справжнього патріота: піти захищати свою землю і майбутнє своїх дітей. Навіть – якщо доведеться – ціною свого життя. 112 ЮЛІЯ ГАВРИЛЮК �Його рішення почало зароджуватися ще у 2014, в Криму, після розгону перевдягнутими у цивільне російськими військовими мирного про­ українського мітингу. Тоді чоловік повернувся додому з цівкою крові на скроні й переляканим, але вцілілим сином. Його погляд у той день змінився. Таким він залишився до дня нашого виїзду з Криму. З цим поглядом мій чоловік пішов на війну. Вирушив сам. Попередньо обмовився словом, що піде захищати Україну, бо не може спостерігати за тим, як у нас відбирають своє. На той момент я готувалася до поїздки у Даллас в США, куди я була запрошена за результатами конкурсу – представляти Україну. Я була дуже щаслива, бо дуже багато працювала, аби це сталося. Тож ми з чоловіком відклали розмову про війну до мого повернення. Я сподівалась, що війни не буде. У нашому столітті це здавалося мені неможливим... Там, у далекому Техасі ми з колегами по бізнесу щоденно слідкували за новинами в Україні. Я мала надію, що все закінчиться здоровим глуздом – світової спільноти, як мінімум. Коли після відрядження я повернулася додому, ми з чоловіком та дітьми провели прекрасний день в колі сім’ї у моїх батьків, а вранці роз’їхались кожен до свого місця роботи. На той час ми активно розвивали сімейний сувенірний бізнес. Моя перша сива волосина, здається, з’явилась від несподіваного повідомлення: «Слава Богу, я пройшов, я вже у вільній Україні». Тоді я пригадала ту перенесену нами розмову на потім. Швидко зачинила крамничку, помчала додому. Половини його речей не було… Чоловік забрав усі свої інструменти, речі і… книги українською мовою, бо через них могли сфабрикувати справу проти нас із сином. Він не знав, чи виживе, чи пройде кордон… Поїхав без прощань, бо знав, що я цього не витримаю… Тоді я вперше навчилась кричати беззвучно. У ванній, під струменем води, щоб не чули ані син, ані рідні, які одразу приїхали мене підтримати. А тоді почалися дні поганого і часто відсутнього зв’язку. Рубіжне, Лисичанськ, Щастя… Час тягнувся безкінечно без його смс із «+»... Але я знала, що нас можуть прослуховувати, тому ми вкрай рідко зідзвонювались. В одній із таких наших рідкісних розмов мій чоловік піджартував: «Відвоюємо Щастя, і я на танку до тебе приїду, звільняти Крим». То була моя потаємна мрія... Але вже через пів року я зрозуміла, що того доведеться чекати дуже довго. А нам із сином залишатись на півострові було небезпечно. Син нічого не знав про тата. Для перетину кордону в нас була затверджена офіційна легенда: «Тато будує будинки в Києві». Так одного дня ми виїхали в нікуди з двома сумками, я і син… ЮЛІЯ ГАВРИЛЮК 113 �Мені неймовірно болить, коли мене намагаються «втішити» чи дорікнути чоловіку, тим самим неначе самовиправдатись: «То він сам хотів померти, бо пішов добровольцем, я його туди не посилав». Або: «Він же міг у той день дати команду на відступ, не тримати собою фронт і зберегти життя й собі…». Чи: «І чого він досягнув, що дружина страждає і діти ростуть без батька? Страшно дивитись на тебе. Про що він думав? Чого варта була та одна посадка?»… Я знаю хід думок мого чоловіка в той момент. Я знаю, про що він думав: «Кожен мій крок назад наблизить ворога до моєї сім’ї». Мій «Джміль», мій Герой знав, на що спроможний звірячий сусід-окупант, і всіма своїми силами намагався не допустити цього всього…  Моє знайомство зі Смертю було поступовим. Точковим. Вона неначе щупальцями намацувала свій шлях до мене. Холод від неї я відчувала навіть на відстані у тисячу кілометрів. Особливо гостро – тоді, коли чоловік із побратимами пішли десь під Тернами «відкопувати» після авіаудару машину, яку ми з моїми друзями купили за зібрані кошти. Шкода було машини, але думка про це зникла одразу, коли слідом прилетіло по їхній позиції, з якої вони десять хвилин тому вийшли, щоб відзвітувати донатерам про те, що сталося з їхніми грошима. До таких машин-розхідників під час війни ми вже звикли. Хоча завжди болить: збирати суму на авто цілий місяць, а втратити її за тиждень. Та в цій війні головне – то людські життя. На жаль, на позиції було три людини: хтось із чергування спав, а хтось – готував їжу. Мій чоловік не зміг залишити розвалини, не діставши хоча б тіла, а тому взявся за розкопки. Побратими підтримали. І разом вони врятували тоді з-під завалів двох – під вибухами дістали поранених. І також тіло того, хто, на жаль, загинув. Чоловік тоді сказав побратимам: «Навіть тіло повернути рідним краще, ніж звістку "безвісти"». У грудні 2022 в мене під вікнами з’явилась нова «шанувальниця» – Смерть. Вона обережно чатувала. Виявляється, її цікавила не я. Вона повинна була виконати роботу – повідомити... Щоденно протягом 17 днів пошуку й очікування на бодай якусь звістку про безвісти зниклого чоловіка, я бачила, як вона зазирає у віконечко щоразу, як я отримувала смс чи дзвінок. А тоді обережно відходила, наче тренувала мене. Здається, Смерть пройнялася якось чуйністю до мене, немов обплітала навколо мене якийсь м’який кокон, щоб я не розбилась, коли прийде час... Перший льодяний холод від жаху я відчула, коли чоловік не вийшов на зв’язок на четвертий день після бойового завдання. На мої благання та численні запитання про те, де він, побратими, які повернулись, відповідали стримано: «Джміль залишився коригувати вогонь». Таку відповідь може проковтнути будь-хто інший, але не я, не друга половина серця свого чоловіка. Я знала, що це неправда. І тоді один із них не витримав і зізнався: «Перестав стріляти… рацію відключили». 114 ЮЛІЯ ГАВРИЛЮК �Я спитала, чи є хоч 1% шансу, що він втратив свідомість? І вижив? Уже знала, що мій чоловік мав поранення, але перебинтувався і повернувся на свою позицію – тримати фланг в очікуванні влучної роботи артилерії. Щоправда, побратимам своїм дав команду відійти за бліндаж і звідти тримати вогонь. Життя своїм побратимам він зберіг… Але ніхто з них не міг підтвердити чи спростувати факту його смерті, бо все повітря на той час було чорне від вибухів. Я знала, що Джміль живучий, має хорошу фізичну підготовку і мотивацію вижити: він мріяв запалити на Різдво свій власноруч змурований камін у колі сім’ї… По всіх госпіталях я моніторила новоприбулих, мала очі та вуха по всій лінії фронту через підопічну і волонтерську родину. Сімнадцять довгих, безсонних ночей та днів мого різнопланового пошуку і власного розслідування… Аж до дзвінка з моргу: «Свіже тіло, схоже за наданими вами ознаками». Та ні, це не може бути мій… Ми свого вже два тижні шукаємо… «Так, на жаль, це єдине свіже впізнаване тіло за програмою обміну тілами, решта – невпізнані частини… – коментує мені незнайомий голос у слухавку. – Це другий подібний випадок, тому я рада, що вас знайшла, ви зможете його поховати, в нього на шиї кулон у формі…» …Авторського тризуба… Повторила я автоматично в унісон із голосом у слухавці. То був кінець. Так у моєму будинку з’явилася нова гостя, Смерть. Я навіть дякувала їй, що вона почекала й дала мені тих довгих сімнадцять днів і можливість усвідомити. Бо прийняти і змиритись з її присутністю все одно неможливо. Мені ще довго снився мій чоловік і питав: «Чого ж ти так журишся? Я ж не помер, я тільки перевівся у нові війська...». Я ще довго писала йому повідомлення в різні месенджери. І досі не видаляю його номер. Хоча з моменту, коли отримала світлини від працівниці моргу, усвідомлювала, що відповіді не буде. Ніколи. А все одно чекала. Нестерпний, болючий етап «прийняття»…  Важко було від однієї думки про те, що єдине кохання в моєму житті, заради якого я відмовилась від усього, що мала «до», пішло і більше ніколи не повернеться. Його більше не існує в моєму світі. Як же дратує фраза «Герої не вмирають». Вмирають. Уперше в житті я відчула справжній біль ампутації без наркозу. Ампутації частини моєї душі. ЮЛІЯ ГАВРИЛЮК 115 �А десь там, на дні цієї зраненої душі, присипана порохом втрати, ховалась моя внутрішня маленька дівчинка. І хоч я з нею познайомилась уже давно, але тільки коли мені виповнилося двадцять п’ять, я навчилась її чути. Я власноруч наділила її голосом. Саме тоді, коли всупереч думці оточення, я, вчителька ялтинського ліцею в декреті, нахабно озвучила мрію представляти Україну на сцені в Далласі як найкраща з найкращих у б’ютііндустрії… Останні 10 років війни я просила її мовчати. Надягла вушні затички і поховала себе як жінку. А рік тому моя втрата досипала її попелом до решти… Я згадала про неї аж тоді, коли отримала несподіваний подарунок на Різдво. «Як це можливо?!» – я розгортала подарунок, який надіслала мені на Різдво абсолютно незнайома людина. Чергова благодійна програма, проста ініціатива небайдужих українців: «Подаруй тепло Різдва сім’ям Героїв – замість тата». Була тільки моя адреса. І серед списку тисячі прізвищ дружин Героїв та жінка обрала саме мене. Надіслала мені з дітьми цілу коробку солодощів і всіляких приємних дрібниць. А для мене – серед усього іншого – була прикраса у вигляді білої пташки. Я дивилася на неї і не могла відвести очей. То був переломний момент моєї самотужки розпланованої «реабілітації». Для мене та біла птаха стала черговим новим посланням для від мого Янгола. Одразу на упаковці коробки я знайшла дані відправника. Ним виявилася жінка, яку теж звали Юлія. Я вже набирала слова, щоб відправити їй повідомлення, а сльози застилали очі: «Чому саме пташка? Дякую, дякую, дякую». За 20 секунд отримала відповідь: «Не знаю. Так Господь поклав на серце. Тільки подумала про вас, і одразу постав образ білої пташки, що має летіти…». Та жінка, Юлія, ніяк не знала, що в той день я не хотіла жити, бо ніяк не бачила світла в кінці тунелю. Я перевтомилась... Максимально завантажена справами, я балансувала між різними видами діяльності, займала кожну вільну хвилину, щоб не було відчуття «простою». Щоб не впасти і не провалитися… Я стала волонтеркою, очолила в рідному чоловіковому селі Степанівка виробництво продуктів тривалого зберігання для військових. Закривала всі посильні запити, отримані від військових. Бо мені важливо було наближати перемогу всіма силами. Започаткувала громадську організацію «Степанівські Бджілки», згуртувала нею людей громади. Допомагала постраждалим та сім’ям ВПО. Взялася за відновлення культурно-дозвільного життя в селі, надала «друге дихання» неробочому приміщенню клубу. Колись у стінах того самого будинку культури мій чоловік із дру- 116 ЮЛІЯ ГАВРИЛЮК �зями створили власний музичний гурт. Я взяла за мету зробити зі старого клубу культурну пам’ятку для громади. Тепер там буде музейний куточок та висаджена іменними деревами алея слави і парк відпочинку. Вже працюють тенісний і шаховий клуби, молодь має місце для проведення заходів, які я регулярно організовую, та настільних ігор. Я завантажила себе по максимуму, тримала себе в скафандрі. Навіть зайнялась здоров’ям і зовнішністю. Наче складала вечорами щоденний іспит перед світлиною мого чоловіка: «Я справляюсь? Тобі спокійно за мене?». Іноді змушувала себе робити макіяж, щоб не плакати вдень на людях. Така собі мотивація… Хоча неодмінно отримувала на це досить травматичні запитання типу: «О, то ти вже віджила трохи?!». У мене не було сил і часу пояснювати щось і відповідати на подібні безглузді запитання. Достатньо було мого погляду. Я охарактеризувала цей стан «інерцією» і усвідомлювала, що коли перестану бігти поверхнею води, просто потону. Отак для всіх я стала «взірцевою вдовою». Чути подібне мені було особливо боляче. Виходить, для оточення згорьована вдова, яка, забувши про себе, продовжує працювати на благо соціуму, і є такою, як має бути. Важко чути «оцінку» від оточенням на кшталт: «У неї на похороні нігті яскравим кольором були нафарбовані!». Цікаво, люди уявляють, що кожна дружина заздалегідь щоденно готується до можливого похорону? «А та мало плакала на похованні, певне, не любила чи, може, добре під транквілізаторами була». «А та, тільки два роки пройшло, уявляєш, – і вона вже вийшла заміж!» Цікаво, чи люди уявляють, як проходить час у вдови? Мені особисто кожен день, місяць, рік здавалися нескінченною вічністю. Коли щоденно розриває фізична потреба загорнутись в обійми коханого. Це бажання досягає такої сили, що іноді жити не хочеться… А мусиш обнулювати цей стан знову і знову… Оскільки я балансувала між соціально значимими справами, турботу про нас із дітьми я довірила небайдужим людям, які організовували заходи з нашої реабілітації. Я відповідально не пропускала жодного запрошення на ретрити, майстер-класи, психологічні зустрічі для сімей Героїв. Моїм дітям потрібна була допомога, а я не могла її дати. Усім могла допомогти, крім як собі і дітям... Донечка Аня десь аж через сім місяців навчилась не ховатися під столом, коли іншим дітям весело, стала рідше запитувати: «Чому в інших дітей тато вдома, а нашого вбили росіяни?». Через участь у заходах заради дітей я також отримувала психологічну допомогу як бонус. Почала потрохи відчувати життєву необхідність у саморозвитку. Спати вночі я навчилась місяців через дев’ять. Можливо, засинати почала вже просто від утоми. То була моя темрява, непомітна для інших. А ЮЛІЯ ГАВРИЛЮК 117 �я ніколи не любила і не вміла жити в темряві. Боюсь у ній не побачити світла і реальної ситуації, правди. Боюсь її невідомості, підступності, непередбачуваності... Боюсь не оцінити небезпеку, щоб підготуватись до відповідних дій… А ще я боюся самообману. Бо в темряві також не видно істинної суті людей... Я чекала на свій середньостатистичний рік проживання втрати, горювання. Казали, через рік наче має прийти полегшення. Але воно не приходило... Того дня, 25 грудня 2023 року, подарована прикраса у вигляді білої пташки змусила мене нагадати собі про «смакування» життям за двох. Я спробувала відшукати глибоко в собі «маленьку внутрішню дівчинку», обтрусити з неї пил і попіл. Я благала її відгукнутись і більше не мовчати, не підлаштовуватись під мене, зболену і скривджену… Тоді я довго плакала. Сльози котилися нестримним потоком, і вперше за останній час вона таки відгукнулась. Тоді я повернула собі себе. І знову відчуваю нову хвилю сили і бажання жити. 118 ЮЛІЯ ГАВРИЛЮК ��Тетяна Товстокора �Тетяна ТОВСТОКОРА народилася в селі Яковенкове на Харківщині. Після закінчення середньої школи навчалася в Харківському державному університеті, де здобула фах викладача української мови та літератури. Педагогічну діяльність розпочала у 1984 в рідній школі. Це фактично єдиний запис у її трудовій книжці – далі змінювалася тільки посада: спочатку педагогиня-організаторка, потім вчителька, а у 2010-му стала директоркою. У селі Яковенкове живе з чоловіком Володимиром Васильовичем, який теж працює в школі – сторожем. Подружжя має двох дорослих дітей: син з родиною живе в Харкові, а донька евакуювалася до Естонії з маленькою онукою, де в неї народилася ще одна дитина. Має Тетяна особливе захоплення – квіти. На її подвір’ї та навколо школи багато троянд, ромашок і чорнобривців. На жаль, зараз стіни навчального закладу порожні: 50 дітей, що там навчаються, через небезпеку змушені виходити на зв’язок дистанційно. Усе життя Тетяни пов’язане з рідним селом. Тому коли окупанти запитували жінку, чому вона не виїхала, Тетяна відповідала, що народилася, виросла та жила тут і тікати не збирається. Наразі жінка разом з односельцями активно займається волонтерством: плете сітки, допомагає бійцям ЗСУ. ��Усі ми народжені людьми. Але по-різному розуміємо, що означає «бути людиною». Бути людиною непросто, бо не кожен має такі цінності, як чесність, доброта, правдивість, людяність… Гадаю, неможливо залишитися людиною, коли думаєш лише про себе та власну вигоду. Ця війна проявила багато людей. Поділила численні наші життя на «ДО» і «ПІСЛЯ». Моє «ДО» Я – дитина, яка мала безтурботне життя. Я – дружина, яка поруч із чоловіком уже майже сорок років. Я – мати двох дітей, які вже виросли і поєдналися зі своїми половинками. Я – подруга, у якої є друзі, на яких можна розраховувати і які допоможуть у будь-який момент. Я – бабуся, яка радіє тому, як зростають її внуки. Я – директорка школи, у якої за плечима колективи. Я – щаслива українська жінка, яка жила собі, не знаючи горя, раділа сонцю, купалась… Моє «ПІСЛЯ» 24 лютого 2022 року, десь о п’ятій ранку, зателефонував син. Бомблять Харків. Війна. Почалося… Тіло трусить. Страх за дітей і онуків. Численні дзвінки від друзів, колег, односельців. Усе це відбувається наче не з нами. Величезна кількість людей: учнівський, педагогічний, батьківський колективи – усі чекають на вказівки, і кожному треба дати відповідь. Зібрали документи, деякі речі. Уважно стежимо за всіма новинами, щоб дізнатися більше. День прожили… Ввечері йдемо з чоловіком до гімназії, разом із колегами ховаємо ноутбуки, журнали, документацію, а трудові книжки я забираю з собою – бо то життя людей. 26 лютого зателефонувала начальниця відділу освіти: «Ви бачите танки?». Чуємо гул на трасі. Колона військової техніки суне у бік Балаклії. Чоловік рахує: 10… 20… 30… 40… Куди око сягає. Знову хтось телефонує. Дивлюся – номер з Росії. Не відповідаю. Бачу, як один БТР із триколорною ганчіркою звертає у наше село, їде до нашої вулиці. У страху ми швидко спускаємося до погреба. Дзвінок сусідки Валентини: «До вашого двору під’їхав, троє військових ходять двором… Усе… Наче поїхали геть…». Уже згодом я дізналася, що, виявляється, шукали мерію, і одна з сусідок сказала, що я точно знаю, як зателефонувати. Виходимо на свіже повітря, і все ніяк не можемо прийти до тями. Що коїться? Невже це з нами?.. Колона російської техніки стояла довго, а потім з’їхала вся до посадок і ярів. Від сусідів, які живуть біля гімназії, дізналася, що наш прапор зірвали. ТЕТЯНА ТОВСТОКОРА 123 �Мостимо місце в погребі, щоб пересидіти. У будинку затуляємо вікна шторами, ковдрами. Одним оком поглядали вдалечінь, стежили за російською технікою. Заходить ніч. Темніє. Телефонує двоюрідний брат. Він живе ближче до посадок, каже, що бачить, як «гради» розміщуються поруч. Вирішуємо їхати до сусідньої Калинівки, рідного села мого чоловіка. Там є підвал під місцевим клубом і медпунктом. Взяли тільки речі для внучки, про себе вже не думали. Коли вже під’їжджали до села, побачили, що танки їдуть з іншого боку. Все всередині похололо. На щастя, повернули не в той бік. Я той страх пам’ятаю і досі… Бо розуміла, що стрілятимуть по машині. Байдуже, що цивільні. До будівлі з підвалом приїхало тоді одразу декілька сімей з нашого села. Одна молода жінка була після складної операції і лежала на стільцях. Було багато дітей. Були й місцеві жителі. У підвалі було брудно і холодно. Місцевий електрик зробив світло. Принесли «уфо», але однаково було холодно. Дітям зробили настил із якихось дощок, плакатів. Ніч була дуже важкою. Авіація бомбила Балаклію. Ніч провели без сну… Дочекалися ранку і знову їдемо додому. Шалено калатало серце. Але доїхали… Живі… Вирішили, що будемо жити вдома. І знову очі з вікна вдалечінь. Може, їх там немає? Є… Намостили ковдр у ванній кімнаті для внучки, щоб гралася. У погребі робимо місця для нічлігу, бо обстріли стали дуже потужними. О п’ятій ранку прокинулися від гучної канонади у бік Ізюма. Не треба було дивитися у щілину вікна, бо горизонт аж горів від «градів». Згодом дізналася, що одна з ракет прилетіла на подвір’я Веселівського ліцею, а там місцеві ховалися у підвалі. То була остання ніч, коли ми спали у своїх ліжках… Тримали зв’язок із колегами (поки він іще був; світло та газ були також). Дізналася, що росіяни на танку приїхали до магазину, знайшли продавчиню, яка жила поруч, відбивала їжу. А очі – знов у вікні… Дивлюся, в село з посадок спускаються вісім вояків «пєрвой армії». Ідуть до магазину, що поблизу нас. З цікавості не відходжу від вікна… Бачу, як тягнуть на плечах у білих мішках крам з магазину. Неодноразово зупиняються. Вояки, а їсти, видно, хочеться. 28 лютого уся та нечисть із посадок і ярів заїхала у село. Повітря насичується запахом дизельного палива. Їдуть повз двори. Невже по нас? Зупинилися в центрі села, розосередившись скрізь, де можуть: у дворі гімназії, на стадіоні, біля пошти, поруч з клубом… Гуділи всю ніч. Запах пального стояв над селом. У сім’ї Соделів, що жила неподалік, був чепурненький дворик. Прийшли, забрали телефони і під дулами автоматів відвели до родичів. Захотілося вищим чинам пожити у гарному домі. Наступного дня «вєлікая армія» тією ж дорогою пішла в наступ на Балаклію… 124 ТЕТЯНА ТОВСТОКОРА �Попри страх, поїхала наступного дня велосипедом до школи. Серце щеміло від побаченого… Скільки сил, здоров’я, недоспаних ночей було покладено… Вибиті двері, скрізь валяються розбиті меблі… Бачу, щось смажили на згарищі біля вхідних дверей. Усюди сміття, бруд. Мабуть, милися в туалетах, бо простелили нову постільну білизну з магазину, що був поруч. Вікна завісили білим папером А4, попідпирали двері швабрами. Боялися. З сейфу вкрали нові вчительські ноутбуки (їх видали напередодні нового навчального року), а також принтери з класів, електрочайники – без підставки, бо це їхня «фішка»), спортивний хлопчачий одяг учнів 8–9 класів, і навіть мої улюблені парфуми. Беремо тачку, вивозимо до сусідів комп’ютерну техніку, що залишилася (бо була надійно захована в іншому місці). Згодом, потайки, перевезли до себе додому та до кумів. Заховали в сіно. Але хіба ж можна все вивезти? Згодом ті, що полюбляли рускій мір, казали, що то я вкрала комп’ютери. Нехай собі… А мені дуже важко було усвідомити, що почалася окупація. У школі, на зошитах із навчальними планами роботи, російські найманці залишили послання: «Украина была и будет неотъемлемой частью России. Пусть вы и называете нас "оккупантами", но история нас рассудит. Во имя памяти наших предков всем, кто отдал свои жизни за нашу Великую Родину тогда в 1941 и сейчас в борьбе с фашизмом и национализмом посвящается! Освободительная Армия. 02.03.2022». Наші хлопці згодом додадуть відповідь на цьому посланні: «Від дохлого кнура копита тобі, а не Україну! ЗСУ». Березень… Ніколи не думала, що погріб стане моїм затишком. Удень готували страви, їли через силу. Трасою снувала військова техніка. Чувся постійний гул, шум. Надвечір, коли ми виходили погуляти у двір, наша маленька онучка вела нас назад до погреба. Там, коли літає авіація, все одно чутно вибухи, а ми між полицями з консервацією водимо той самий хоровод під музичну скриньку. Син до війни жив із сім’єю у Харкові. Але ж і там спекотно... Приїхали до нас, у село. Думали, хоч будемо всі разом. Думали, що в селі буде безпечніше… Телевізор працював увесь день, дивилися «Єдині новини». Не перемикали на інший канал, боялися, що більше не включиться, бо всю інформацію отримували тільки звідти. Я ж продовжувала стояти на посту, біля вікна. Згодом зателефонували невістці – викликають на роботу. Син вирішує повертатися з сім’єю назад, до Харкова. Невістка працювала у в’язниці, і їм дозволили жити у бомбосховищі в’язниці всім разом, бо виходити на вулицю було надто небезпечно. Ми всі плакали, коли прощалися. ТЕТЯНА ТОВСТОКОРА 125 �По селу інколи снували люди з білими ганчірками на рукавах. Дехто насмілювався їздити велосипедом або машиною, але обов’язково з білими ганчірками. То був знак – цивільний. А що ж асвабадітєлі? На величезній швидкості вулицями літали «тигри» з кулеметниками, які пильно вдивлялися в чужі двори; БТР із триколорною ганчіркої їздив усіма вулицями села, теж нагадував про себе. І так спочатку було щодня. Літаки й гелікоптери літали над хатами. Та так низько, що я все чоловікові говорила, щоб прибрав антену, бо зваляться на хату. З «градів» та САУ стріляли щоденно по наших селах. Після кожного пострілу я їм крізь зуби казала: «Мамі своїй під вікно!». З перших днів сусід, Санька Лютий, розвозив хліб. На наш край села – двадцять хлібинок, інший не бачив хліба з місяць. Молодиця, у якої була дівчинка років двох-трьох, купила хлібину, то дитина не випускала ту з рук, обгризла всю. На нашій вулиці жила сім’я з дітьми, там їх аж четверо. Зарізали ми свиню, то я віднесла їм величезний шмат сала, додала ще варення з запасів – нехай поїдять… Хто не господарював, пролежав на дивані, жив одним днем, тому було важко. Адже в магазинах було пусто. Так і пішли ті ледарі першими до російських солдатів по продукти… Десь через три тижні зникли світло і зв’язок. Я прокинулась о третій, відчула, що чоловік також не спить. У підвалі нашому стало холодно. Шепочемося між собою. Треба онучку вивозити, через пости до Дінця. Пропонували доні їхати ще раніше, але ж була думка, що все скоро закінчиться… Рано-вранці їду до Романа, сільського хлопця, який уже їздив тією дорогою, бо жив у іншій стороні села. Свистить над головою. Страшно. Але треба щось робити. Донька в цей час збирає речі. Дали хлопцеві грошей, дали бензину (бо його на той час уже ніде не було). А в голові думки крутяться: чи доїдуть, чи зустрінемось?.. Чоловік просив доню, щоб нікому не давала й не відпускала ні на хвилинку дідусеву квіточку – нашу онучку… Чекали довгих чотири дні. Якось пробився зв’язок. Дзвінок з Естонії… Доїхали! Довго плакала тоді від полегшення. Бо таки встигли. Через тиждень закрили в’їзд та виїзд із міста. Так ми залишилися з чоловіком удвох… «Якось будемо жити», – вирішили. І жили. Увесь час під обстрілами (а вони були щоденними), з примовлянням «Мамі своїй під вікно!». Поралися по господарству, садили город, допомагали одне одному. Росіяни приїхали вбивати нациків, а тут самі баби на городах… Лінія фронту була за десять кілометрів від нас. Щоб триматися разом, сходилися на нічліг з сусідкою і сестрою. Обов’язково вдень треба знайти точку зв’язку (була на городі, біля цибулевої 126 ТЕТЯНА ТОВСТОКОРА �дудки), щоб зателефонувати дітям, знайомим, своїй керівниці, яка була на підконтрольній стороні. Розказати, що у нас коїться, але з обережністю («Носаті баби Саньки поїхали до вас у гості», що в перекладі означає: «Чотири САУ поїхали у ваш бік»). Згодом бачила про себе інформацію на російському сайті, із приміткою, що здавала позиції росіян і отримувала за це «бєшениє дєньгі». Чоловік усе сміявся, де я поділа ці гроші. Так і жили, як у пітьмі. Світла вмикати не можна. З ліхтариком чи свічкою по хаті ходимо. Не життя, а існування. Наче повітря не вистачає, наче живемо в закритій колбі… А що ж моя школа? Серце за неї щеміло… Спочатку ми забивали зірвані росіянами двері. Вони їх знову зривали. Усе грабували. Ми забивали. Вони зривали. Так і стояли ті двері навстіж… Їду велосипедом повз, а око туди ж. А вони знову вантажать щось. Колектив наш невеликий. Як далі бути? Питають мене: «Що ж далі, Семенівно?». А далі – за покликом свого серця, нікому не наказую. Дехто виїхав, дехто проживав у місті (село – за десять кілометрів від нього), а нас залишилося восьмеро. Шукали зв’язок, зідзвонювалися, питали одна про одну. Оцей людський зв’язок дуже важливий. Почала сусідка на базар їздити до Балаклії – молоко продавати. Через неї передаю своєму вчителю фізкультури, Валерію Віталійовичу, торбинку з продуктами (бо він не брав рашистської гуманітарки, а запаси домашні закінчилися). У картоплю заховала сало, тушонку, олію, крупи… Після визволення говорив мені, що то було спасіння, бо вони голодували у місті, їжі не було, грошей ніде було зняти. Стояв по хлібину години дві та й то – якщо дістанеться. У червні, одразу після того, як у Балаклії накрили російську військову базу (так казали люди), приїхали до нас додому двоє. Зайшли у двір, гукають по імені та батькові. Просять, щоб перейшла на російську і дивилася в очі. Я тоді їм сказала, що не вмію говорити російською. Так і відповідала українською. Їм був потрібний підвал, той, що під школою. Сказала, що немає, бо школа побудована у 1966 році. Один засміявся від слова «побудована». Питали, чи нема підвального приміщення в селі. Я тоді сказала, що нема, хоча були. Обрали у селі нового старосту, з квітня місяця проводив він якісь зібрання, на яких я жодного разу не була. Але розпитую в людей, що ж там говорять. Кажуть, що планують відкривати «общеобразовательную школу». Згодом гукають мене знову. Виходжу у двір, а там староста новий, Василь, зі своєю громадянською дружиною у мене під ворітьми. Серйозні, ТЕТЯНА ТОВСТОКОРА 127 �явно налаштовані не на дружню бесіду. В селі вони жили недовго, репутацію мали непевну, жили відлюдниками, дітям своїм не дозволяли гуляти з іншими дітлахами, що жили поруч. Я їх знала, бо їхні діти навчалися в моїй школі, а потім вони їх забрали. Усі говорять російською. – Цікавляться, чи збираєтесь готувати заклад до 1 вересня, – каже вона. – Так він і так готовий, двері відчинені, заходь… – відповіла я. – Тим паче, треба замінити двері. – Так я їх не вибивала… А хто цікавиться? – запитала я. – Врємєнная адміністрація, – відповідає Василь. – Перекажіть вашій врємєнній адміністрації, що я нічого робити не буду, і працювати також. Незадоволені моєю відповіддю, вони поїхали від двору. Стало так гидко, навіть у слід не хотілось дивитися. Знову було чергове зібрання, на якому той-таки Василь повідомив, що я відмовилася від роботи у «новій» школі. Стали запрошувати вчителів на співбесіду. Пішов учитель біології. Відмовився. Більше ніхто й не ходив. Селом ширилися чутки, що якщо дитина не ходитиме до школи, першого разу батьки отримають попередження, на другий раз батьків штрафують, на третій – забирають дитину до інтернату в Куп’янськ. Телефоную колегами-директорам, дізнаюсь, що методистка центру погодилась на співпрацю, очолила відділ освіти. Телефонувала і мені. Я не відповідала. Я не вірила в те, що відбувалося. Увесь час ми з колегами підтримували зв’язок, збиралися в будинку Кривоносів – із закритими вікнами, бо сусіди з обох сторін полюбляли рускій мір. Шкільне підпілля… Спілкувалися. Обговорювали новини. Згадували, як вчилися наші батьки у післявоєнний час. Як сходилися, так і розходилися з таких підпільних наших зустрічей поодинці. Вирішили, що поки тепло на вулиці, будемо дітей навчати за нашими програмами. Підручники у дітей були. Будь-де: на лавочці, під вербою чи за чаєм удома. Почали пропонувати батькам. І я зрозуміла, що деякі мамочки відразу донесли російській адміністрації. Дізналась, що дали завдання вуличкомам (то були люди, які згодились працювати зі старостою, видавали російську гуманітарку, збирали документи, тобто робили все, що хотіли росіяни) розпитувати у дітей і батьків, чи дійсно я пропонувала їм навчатися. Село гуло різними чутками. Одна з таких – що школа відкривається. Директоркою погодилася стати жінка, яка мала педагогічну освіту, а сама 128 ТЕТЯНА ТОВСТОКОРА �працювала у ветеринарній аптеці, родом з Донеччини чи Луганщини. Особисто її не знала. Я вигадала, що мені дуже потрібна книга видачі атестатів. Пішла до школи разом із колегою Наталією. А вони косять бур’яни, вигрібають, прибирають шкільний двір, метуть, сміються, всі життєрадісні. Дивлюсь, а там вуличкоми, матері учнів, колишня вихователька. Підійшла нова директорка. Питаю: «Чи можна забрати документи?». Відповіла, що двері забиті, школа працюватиме з першого серпня, тоді й приходьте. Вдихнула побільше повітря, щоб не сказати чогось непристойного. Тоді відчула таку гіркоту і приниження… Серпень… Їду знову до школи на велосипеді. Наївна. Набрала сумок, щоб скласти документи. Заходжу в приміщення, жінки, які погодилися працювати, прибирають. «Директорки» немає. Я приходила щодня, десь тільки на четвертий день з’явилася вона на роботі. Кажу: «Чи можу забрати свої речі, документи?». Вона говорила зі мною російською. Сказала, що речі можу забрати, а документи – ні, що зроблять опис, і тоді вона особисто привезе мені їх додому. Вчитель трудового навчання попросив мене забрати його окуляри в столі у кабінеті на другому поверсі, бо не хотів особисто нікого з них бачити. Піднімаємося з нею вдвох сходами на другий поверх. А вона мені: «Ви билі здєсь? Ви відєлі, что здєсь било?». А я жінка проста, то таку ж дала і відповідь: «Чиї срали, ті й прибирали!». Вона замовкла: мабуть, була шокована. А через три дні сусідка Юля сказала, що мною почали цікавитися. Я цьому якось зовсім не надала значення. Живеш… А може, існуєш… Обов’язково – «Єдині новини», а як не було світла – українське радіо у машині, щоб хоч яку звісточку почути… Русня нахабніє, їздить до магазину на військовій техніці… Лелеки висиділи своїх пташенят, хоча «град» стріляв поруч, – життю бути! Почали викопувати картоплю – не дали… 16 серпня під обід замісила тісто на хліб. Чую, під вікном гукають знову по імені та по батькові. Виходжу. Знову двоє… видно, по-одному бояться ходити… говір російський, просять перейти на російську, показати паспорт. А я ж знову кажу, що не говорю нею. Та й продовжую українською. Почали ставити запитання: чому не хочу працювати? Чому не спілкуюся з директоркою? Чому не подобається режим Путіна?.. Чому?.. Чому?.. – Як же навчати? Страшно, стріляють, – відповідаю я. – Гдє стрєляют? – питає один. А воно з-за кутка хати як гепне. – Надо узнать, почєму стрелєют, – каже інший. ТЕТЯНА ТОВСТОКОРА 129 �А воно знову як гепне. Я кажу: «Ось відповідь». А сама ледь стрималась, щоб уголос не додати: «Мамі своїй під вікно!». Ще було багато запитань, «без протоколу». Потім старший говорить, що треба з паспортом і телефоном проїхати до Балаклії, хочуть поговорити представники відділу освіти. «А якщо не поїду?» – поцікавилась. Треба доставити в будь-який спосіб. Не стала я вдавати велику героїню, одяглася, взяла паспорт із телефоном. Чоловік поцікавився: «Як вона повернеться?». «Ми прівєзьом», – відповів один із них. Попрощалася, попросила, щоб хліб спік. «Кохаю. Я повернусь!..» Вони, наче під конвоєм, провели мене до своєї машини, посадили ззаду. Там лежала гвинтівка з оптичним прицілом. Дорогою знову питають, чому не подобається режим Путіна, чому ж не хочу працювати. Говорила про все, але не про режим Путіна, бо відчувала, що саме вони хочуть почути, а я не можу це вимовити. Наголошувала на тому, що боюсь нести відповідальність за дітей. Питаю: «А у вас діти є?». Мовчали обоє. Приїхали до приміщення поліції. Один, той, що був старшим і весь час мені ставив запитання, сказав, що до мене зараз вийдуть, взяв документи з телефоном, перейшов дорогу і наче розчинився… А водій, розвернувся і поїхав. Дійсно, вийшов «представник відділу освіти», одягнув мішок на голову, взяв за руку і повів до камери. Ідучи з мішком на голові, розумію, що заходимо в поліцію. Поруч стояла військова машина, від якої йшли якісь кабелі. Завів мене всередину, зняв мішок. Дивлюся – то камера. Вітаюся. Присідаю на «нару», чекаю «представника відділу освіти»… Ті, хто був там уже, питають тихенько: «За що?». Угорі висить камера спостереження. Я була третьою, а потім ще одна з’явилася. Одна жіночка сиділа вже двадцять восьмий день. За що? Не знає, але кацапи їй не вірять. Друга – працювала у них, щось не так сказала на роботі. Четверта – прийшли з чоловіком до якоїсь квартири по продукти, а там русня. Обох забрали, а вдома залишились двоє діток з вадами слуху, все просилася до них. Відпустили через два дні. Камера була невеликою, на дві нари, був унітаз та умивальник, але ж не було води. Вікно велике. Спекотно… Ми сиділи на підлозі, бо там було прохолодніше. Просто ходили, бо ноги затерпали. Кожна у свої думках… На вікні лежали газети «Харьков Z» – якби не було тієї зетки, то повірила б, що то справжня газета «Харьков». На першій сторінці великими літерами «Росія + Білорусія = повинна бути Україна». Усе інше дивитися цікавості не було… Але ж газетами тими махали постійно. Страшенно боліла голова… Сиджу чекаю… Чекаю, чекаю… Принесли їсти, відмовилась… Уночі ніхто не спав, можливо, хіба на якусь секунду. Прислухалася… Згадувала своє життя… Минає доба, тоді інша. Нічого ніхто не каже. Передають мою 130 ТЕТЯНА ТОВСТОКОРА �кофтину з дому, таблетки «Фармадол» (наші, українські). У мене з’являється страх за чоловіка… Уже потім, після мого визволення, чоловік мені розказував. Коли в той день, як мене забрали, я так і не прийшла додому під вечір, він захвилювався. Подумав, можливо, залишилась переночувати в когось у Балаклії, бо комендантська година була з шостої вечора. А коли не з’явилася на другий день, почав шукати. Хтось сказав, що я, мабуть, у підвалі, бо чутки ходили про них, тому й прихопив кофтину, а таблетки були в машині. У приміщенні поліції було їхнє ФСБ, а навпроти, у будівлі типографії – врємєнная міліція. Мій чоловік пішов туди – немає, пішов сюди – немає. Написав заяву про зникнення людини, а один каже, що я там, у ФСБ, «ми їм не підчиняємось». На третій день у камеру завели ще одну жіночку – колегу, завідувачку з дитячого садка. Їй сказали, що треба підписати протоколи за те, що вона взяла на зберігання комп’ютерну техніку. Брехня… У камері говорили про роботу, пригадували смішні життєві історії, а потім – тиша… Мовчали… Кожна занурювалася у своє. Пошепки говорили про обстановку навколо, але занадто пошепки… У наше село з Селища Нафтовиків (на околиці Балаклії) приїхали дівчата, які працювали продавчинями в магазині та їздили на роботу щодня. У їхньому селищі не було ні світла, ні води, а в нас були. У них двоє хлопчиків-школярів. І, як з’ясувалося пізніше, одна з них звела роман із російським воякою, який був не з простих смертних, а дотичний до ФСБ. Знайомі з нашого села сказали дівчатам, де я. Увечері до нашої камери увійшов чоловік, що був за коменданта, він запитав у нас, чи будемо вечеряти. Чую, що говір у нього наш. Кажу, що їсти геть не хочеться, а от би кави… Відповів, що кави немає, але чай принесе. І приніс. Цукерок, печива, чаю, цукру, та ще й ліхтарик залишив на тумбочці. Зоя (жіночка, яка сиділа в тій камері вже місяць), прошепотіла, що такого жодного разу за місяць не було, навіть хліба не давали, а тільки галетне печиво. А того дня до їжі дали ще й хліба. Чому? Не знаю і досі. Четвертого дня мій чоловік передав мені у камеру букет троянд і торбинку зі ще теплою їжею. Тоді ми поїли та ще й на вечерю залишили. У другій половині дня відчинилися двері й у нашу камеру зайшов високий молодий вояка кавказької зовнішності. Одягнув мені мішок на голову і кудись повів. Розумію, що вийшли за територію поліції, вручили мені в руки телефон і паспорт у файлику, всадовили до машини. Кудись їдемо. Везуть мене як злочинницю. За кермом, здається, той, що з дому мене забирав. Каже, що дає мені «пят менут» на збори, і далі – «на свою Укра- ТЕТЯНА ТОВСТОКОРА 131 �їну»: «Дойдьош, будеш празновать свойо второє дєнь ражденіє». За збігом обставин, мій день народження мав бути якраз на наступний день. Адреси не питали, їхали до мого двору без моєї підказки. Навіть не їхали, а летіли на шаленій швидкості. Увійшли на подвір’я, мій чоловік якраз порався по господарству. Зустрілися. Кажу чоловікові, що мене відправляють на підконтрольну сторону. Збираю речі. Той кавказець з якоюсь короткою зброєю ходить слідком, курить, зазирає в кімнати. Дивиться, що беру, що складаю… Питаю, чи можу швидко помитися. Показує своє лапище: «Сказал, пят менут… Дамой вєрньошся, как Харьков вазьмом». Я промовчала, але подумала: «Ви нашу Гусарівку не взяли, не те що Харків». У дворі стояла наша робоча машина, вони запитали, чи їздить, а ми з чоловіком в один голос: «Ні!». Пропонує і чоловікові моєму їхати, каже – виїжджай з нею. Кажу: «Ні. Чоловік залишається вдома!». Бо думаю: кому вірити?.. кацапам???.. Так хоч хтось залишиться живим для дітей… Прощаємося з чоловіком, сльози заливають. «Кохаю. Я повернусь!..» Зачиняють у машині. Чоловікові моєму кажуть: «Всьо равно нємножко віноватая». Дивлюсь і не вірю: невже усе це з нами? І ми поїхали. Серце страшенно калатало. Мовчки проклинала весь їхній рід, просила Бога допомогти, хоча й не віруюча. Дивилась на село, неначе прощалася. Таке рідне, своє… Чи повернуся сюди колись?.. Підвезли мене знову до поліції, знову мішок на голову, знову камера. Вивели мою колегу, теж везуть її додому, вона з міста. Повернулися швидко. У камері з’явилася ще одна молодиця, яка працювала в пожежній частині. Знову мішок на голову (ці мішки лежали в камері, на підлозі, були білі, а один – як ковпак, що зашнуровується). Ведуть мене на другий поверх. Намагаюся трішки роздивлятися навколо себе, бо ширше мішок розсунула. Бачу, що, видно, орки там жили: резинові капці біля двох кабінетів, валяються броніки, берці. Завели до кабінету. На столі лежала чорна маска, про яку після деокупації багато говорили, що той кавказький Марат у ній приходив посеред ночі в камеру і психологічно на всіх тиснув. Посадили нас усіх трьох на стільці, дали зразки тексту – те, що ми повинні були говорити на камеру: хвалити «доблєсную армію», «рєжим Путіна», «асвабадітєлєй», казати про те, що ми їх «всьо врємя ждалі», і який поганий наш Зеленський, і ЗСУ, яке погане у нас життя без росіян, що ми хочемо тільки їх. Кожна з нас говорила по черзі. Першою говорила пожежниця. Було таке враження, наче вона вчила текст усю ніч. Другою була я. Перша спроба – не подобається йому, друга спроба – не скажеш, не вийдеш звідси, ти ж директор, умієш говорити… Третя спроба – так собі, слабо, але підійде… Пригрозив, що якщо десь у мережі світити- 132 ТЕТЯНА ТОВСТОКОРА �мусь, усі ці записи підуть до СБУ. Знову мішок на голову. Виводять нас на вулицю. Кажуть, треба встигнути до шістнадцятої. Що встигнути?.. Показують, у яку машину я повинна сісти. Я нічого не розумію. Пожежниця відходить убік із тим Маратом і просить його, щоб він дав їй можливість забрати собачку з дому… Ми чекаємо… Поруч із машиною стояв молодий хлопець, років тридцяти, він був на підвалі чотирнадцять днів. Познайомились, звати Андрієм. Колега моя зі своїм чоловіком на їхній машині, їхня собака та пожежниця. Вирушаємо усі разом. Перехрестилася… Що буде, того не змінити. Вирушаємо у невідомість. Російські бойовики супроводжують нас до їхнього останнього блокпоста, а далі – дорога життя… Між їхнім і нашим блокпостами відстань до двох кілометрів. Тоді здавалося, що вічність… Із землі стирчали снаряди, повалені дерева, скрізь були вирви… Росіяни несподівано відкрили вогонь… З чого обстрілювали, не знаю. Доїхали до рядів мін (а їх було два), чоловік колежанки підняв білу ганчірку, підняв руки і пішов між рядами мін до нашого блокпоста. Нас усіх покликали підійти з документами. Пожежниця пішла першою, і більше я її не бачила. А ми вчотирьох із собакою передали свої документи та телефони для перевірки. Військові показали нам місце неподалік бліндажа (їх біля дороги було два), щоб у разі обстрілів ми туди сховалися. Над головою безперестанно літав дрон. Ми просто говорили. Раділи, що пройшли цей шлях… І тут почалося… Обстріли. Ми швидко залізли до бліндажа. Він був малий, треба було або дуже зігнутися, або стати навколішки. А ми всі «мініатюрні» кілограмів до вісімдесяти, і стара собака. Поставали, обійнялися. Собаці закривали вуха: вона стара, вразлива, хвора… Десь лізла, ховалася поміж нас… Обстріли не вщухали, рвалося поруч, глина сипалася на голову. Невелика пауза. Пішов дрібний дощ… І знову… Аж нарешті вщухло. І тільки тоді згадалися мені слова того кавказця: «Єслі дайдьош…». Згодом підійшли військові, запитали, чи є серед нас двохсоті чи трьохсоті, наказали й далі сидіти в бліндажі. Сиділи. Доки все нарешті не стихло. Вилізли… Брудні, в глині, але живі! Військові попередили про снаряди, які стирчали вздовж дороги. І ми вирушили далі, до наступного блокпоста в першому підконтрольному селі Андріївка. Радості не було, бо там, звідки я вирвалася, залишився мій чоловік, там, позаду, залишилося усе моє життя… Що ж, я таки дійшла. Святкувала свій день народження два дні. А кавказець, думаю, жодного. Син приїхав, забрав до Харкова. Там внучок, діти, племінники, друзі, вперше бачусь через вайбер із внучкою та донею. Неначе сон… Чи все це з нами? ТЕТЯНА ТОВСТОКОРА 133 �У Харкові геть інше життя. Їздять машини без білих ганчірок, ходять люди, торгують магазини без божевільних цін… Є ліки, зв’язок, інтернет, а ввечері – світло у вікнах… Немає русні… А ти неначе з іншої планети… Отака вона, окупація, життя без життя. Чоловік вийшов на зв’язок… Я розуміла, що йому ще важче, ніж мені зараз, і це розуміння не давало розслабитися. Тривалий час я почувалася так, наче зі мною щось не так… Машина їде проспектом, а мені здається, що летить ракета. Люди сміються, а мені геть не до сміху. Все озиралася туди, у бік дому. По телефону говорили з чоловіком про різне: про здоров’я, курей, картоплю. Новини не обговорювали: я не хотіла наражати його на небезпеку. Потроху долучаюся знову до освітнього процесу. Будемо організовувати дистанційне навчання. Підтримка керівника й колег допомагала. Вистоїмо… Шостого вересня пролунав вранці дзвінок. Телефонувала начальниця відділу освіти: пішов масштабний наступ на наше село! Сльози… Аж відлягло, але переживаю. Читаю новини. З інших джерел дізнаюсь: нас звільнили, їдуть хлопчики-захисники нашою вулицею! Радість і страх, усе разом. Розумію, якою може бути ціна. З’являються перші кадри звільнення нашого села в інтернеті… З дому – тиша… Телефон розряджається, я постійно з колегами на зв’язку, всі плачемо… Метрова підлога між плитою та холодильником у квартирі була гарячою… Присісти не могла… А дзвінка від чоловіка все немає… Нарешті чую радісний голос: «Ми вільні!». Перший раз у своєму житті я з гордістю везла прапор України додому. Разом зі шкільним колективом ми підняли його, і він майорів на подвір’ї Яковенківської гімназії. Я горда тим, що я – УКРАЇНКА! Я щаслива, що змогла повернутися додому. Я горда тим, що жоден і жодна з нашого колективу не пішли на співпрацю з ворогом. Ми навчаємо дітей, плетемо сітки, варимо, печемо, готуємо для хлопців на передовій, донатимо, перемо одяг нашим захисникам, виховуємо патріотів нашої країни на власному прикладі. То чи ж гостя я у своєму житті? Мабуть, таки господиня. Моя історія – історія тисяч українців, які перебували в окупації. Цей досвід зробив мене сильнішою, витривалішою, нескореною. Часто дивлюся в ті посадки, де снували росіяни, і на серці стає неспокійно. Але підводжу голову до неба, і в кожній хмаринці – наче слід від авіації. Нашої авіації. Повертайтеся, хлопці, живі та здорові. А світ мусить знати, якою ціною ми здобуваємо собі незалежність і територіальну цілісність. Бо демократія і свобода мають перемогти – раз і назавжди. І я всім серцем вірю в нашу перемогу. 134 ТЕТЯНА ТОВСТОКОРА ��Ірина Довгань �Ірина ДОВГАНЬ народилася 1962 року в Ясинуватій (Донецька область), закінчила Донецький національний університет, підприємиця. У 2014-му за свою патріотичну позицію потрапила в полон до бойовиків, зазнала катувань, була звільнена після публікації у світових ЗМІ фото в українській символіці біля стовпа. Переїхавши до столиці, намагалась відновити життя. Родина купила недобудований будинок під Києвом, який згодом добудували. Там Ірина посадила новий сад, що вважає своїм життєвим досягненням. У 2018 році свідчила перед прокурорами на суді в Гаазі в справі, що стосувалася полонених і тих, хто постраждав від сексуального насильства. Наступного року створила організацію «Сема Україна», яка об’єднала жінок, які пережили російський полон. Саме завдяки роботі організації в Україні Генеральна прокуратура вперше відкрила справу щодо випадків сексуального насильства у війні Росії проти України. На жаль, до лав організації постійно приєднуються нові жінки: після великого обміну в 2019 році, після звільнення окупованих територій Київщини, Харківщини, Херсонщини – вже під час повномасштабного вторгнення Росії. ��Тема звільнення з полону й досі залишається табуйованою. Що відчуває людина, яка щойно стояла на порозі смерті й дивилася в цю чорну безодню, а зараз розуміє, що таки залишилася жива, вільна і в безпеці? Я небагато читала на цю тему, тож не знаю, що саме відчувають експолонені, й сама не хотіла би про це говорити переважно ніколи. Але, мабуть, настав час про це поговорити. Настав час мені вкотре повернутися думками до власного досвіду. От я у щойно звільненому Маріуполі, і СБУ телефонує моєму чоловікові, щоб сказати, аби він якнайшвидше мене вивозив з міста, бо воно не контролюється повністю українською стороною, і якщо я залишуся, вночі мене знову заберуть якісь інші бандформування, щоб повернути в Донецьк. Відчуття небезпеки зависло тоді в повітрі. Ми з чоловіком пробули в Маріуполі два дні, а тоді рушили в нікуди… Що саме я відчувала потому, протягом тих двох днів у Маріуполі? Не було жодної ейфорії від того, що я нарешті вільна. Бо велика частина мене десь глибоко всередині боролася з тим, щоб не згадувати. Не згадувати, через що я пройшла. У моєму мозку постійно крутилася одна і та сама думка. Чи, може, то було бажання швидко і легко померти?.. Воно й досі нікуди не ділося. Може, я і зараз із задоволенням погодилася б померти швидко і легко. Бо мені дуже лячно наодинці з думками про те, що я мушу все це якось пережити. Сама із собою, наодинці, пережити усвідомлення того, через що я пройшла за ті п’ять днів. І родина. Родина, яка також до кінця нічого не розуміла. Я жодного разу не зустрілася поглядом із чоловіком та донькою. Вони постійно відводили очі. І я залишилася у своїй уявній капсулі. У ній я залишалася, мабуть, іще наступні пів року. Саме та капсула і допомогла мені вижити. То був мій персональний захист від себе. І від оточуючих. Бо у 2014 році не йшлося про жодних психологів, психологічну підтримку або будь-яку допомогу. Про це не було навіть і мови.  То чи є зараз сенс узагалі згадувати всі ті подробиці? Вони вже давно пережиті й подолані. Залишились десь далеко позаду. А ця страшна і нова хвиля подій, пов’язана з повномасштабним вторгненням, геть чисто знівелювала мої страждання зразка 2014 року. Бо розповіді тих жінок, з якими я говорила на деокупованій Київщині у квітні–червні 2022 року… Усі ті випадки страшних тортур, зґвалтувань, через які пройшли люди на Макарівщині за місяць окупації, примусили мій мозок зрозуміти, що мої страждання не були такими вже страшними. Так мої власні страждання розчинилися в тому всеукраїнському болю, який охопив мою країну. ІРИНА ДОВГАНЬ 139 � Наступні пів року після мого звільнення з полону принесли мені розуміння й усвідомлення того, що я все одно залишаюсь сам на сам зі своїм пережитим; що ніхто не зможе мені допомогти краще, ніж я сама. Це розуміння надавало мені сил і змушувало рухатись вперед. Я дуже добре зрозуміла, що зі своїми проблемами я – наодинці з собою. Ніхто для мене їх не вирішить, ніхто мені не допоможе. Я повторювала собі фразу: «Кожен помирає на самоті». Я не знаю, чия ця фраза, але тоді вона була для мене дуже актуальна. І чомусь саме вона мене й підтримувала. Я не хотіла ділитися з кимось своїми стражданнями. Я просто їх закапсулювала і відклала «на завтра». А сьогодні я мусила рухатись уперед, але це було не перше розуміння і не перше й не останнє випробування. Бо кожні наступні пів року і весь наступний рік приносили чергове розуміння й переосмислення моєї ситуації. Знову приносили те саме відчуття, що я, як і була, так і залишаюся сам на сам зі своїми проблемами. Я мушу знову і знову помирати на самоті.  А тоді сталося важливе. Мене запросили свідчити у справі, що стосувалася полонених та тих, хто постраждав від сексуального насильства. Справу ініціювала ГО «Східноукраїнський центр громадських ініціатив» і везла її до Міжнародного суду Гааги для того, щоб подати своє подання. Мене обрали свідком. Я не зовсім розуміла, куди їду, яка моя місія, що я буду там робити, але я дуже хотіла вирватися зі свого замкненого кола. Зрештою, Міжнародний суд Гааги – це звучало дуже обнадійливо. Я подумала, що нарешті дочекалася справедливого моменту у своєму житті. Я точно не розуміла, яким буде процес подання цієї справи і якою важкою видасться та поїздка. Разом із представником громадської організації, Володимиром Щербаченком, ми провели разом трохи більше доби. І то була доба, дуже важка психологічно і фізично, тому що ми потрапили в коло прокурорів. Спершу нас впустили до якоїсь кімнати, Володимир виголошував промову і представляв подання до суду про сексуальне та гендерно обумовлене насилля окупантів на Донбасі. Були ще правозахисниці з Франції. А потім хтось із прокурорів сказав, що оскільки тут є свідок, то вони можуть мене заслухати і в мене є 3–4 хвилини, щоб коротко розповісти про свій випадок. Мабуть, я не те почула або ж мій мозок пропустив інформацію щодо часового регламенту в 3–4 хвилини, але я почала розповідати. Мені здавалося, що я мушу почати з початку. Я розповіла про події, які відбувалися на Донбасі тоді, у далекому 2014 році. Сказала, що я була звичайною жінкою, яка мала маленький бізнес і працювала косметологинею у своєму маленькому салоні. Може, це привернуло їхню увагу. Бо мене ніхто не зупиняв. 140 ІРИНА ДОВГАНЬ �Володимир разом із однією з правозахисниць перекладали те, що я казала. Без зупинки. Їм було дуже важко, а мені було легко. Мені було легко розповідати тим людям, через що я пройшла. І чомусь моя розповідь не була зупинена, вона тягнулась не менш ніж 30 хвилин. А потім усі встали. Я закінчила свою розповідь. Усі встали і вийшли з приміщення геть. Згуртувалися біля великого ліфта. Один із прокурорів, який слухав мою розповідь, підійшов до мене і сказав: – Я вам дуже співчуваю… Але ви розумієте, ці злочинці – комбатанти. А комбатанти довго не живуть. І ми тут, у Міжнародному суді Гааги, маємо не надто багато випадків, коли комбатанти були притягнуті до справедливої відповідальності через суд, тому що вони гинуть. А коли злочинець загинув, то і справа не має продовження. Мабуть, то був наступний етап усвідомлення того, що кожен помирає наодинці, а я знову залишаюся сам на сам зі своїми проблемами. Що та жага справедливості, яка штовхала мене на відверті свідчення посеред Європарламенту не дуже зацікавленим людям про свій страшний досвід, так ніколи й не буде задоволена. Що моя віра у те, що злочинці неодмінно будуть покарані, зрештою таки похитнеться. Віра у те, що, можливо, колись тут, в суді Гааги, я стоятиму в залі вільною людиною і дивитимуся, як за ґратами сидить Олександр Ходаковський, голова батальйону «Восток». Принижений. Зламаний. Засуджений. Після тієї короткої розмови з прокурором біля ліфта я зрозуміла, що, найімовірніше, цього ніколи не станеться… І що я мусила робити з цим своїм розумінням? Що я мусила з ним робити? Пережити і йти далі.  Утім, мабуть, усе в цьому житті стається не просто так. Усе певним чином пов’язане між собою. Коли Володимир Щербаченко сказав мені про те, що ввечері очікується ще пресконференція, на яку акредитувалися більше 50 журналістів з різних країн, і що я знову мушу про все розповідати, а вони знову перекладатимуть, але цього разу вже для журналістів, я відчула, що кудись провалююся. То було жахливо. Бо у мене не було на все це жодних сил. Але Володимир тоді сказав мені: «Ви мусите». І я подумала, що він має рацію. Я мусила. Тож це сталося зі мною знову: я знову свідчила на великий загал людей. То знову була дуже важка розповідь, страшна розповідь, після якої я не хотіла, аби хтось до мене підходив чи взагалі до мене звертався. Я хотіла просто залишитись сама. Але це було неможливо. Серед людей, які підходили і підходили до мене, була жінка. Вона сказала, що ІРИНА ДОВГАНЬ 141 �представляє міжнародну організацію, яка допомагає та об’єднує постраждалих жінок із різних країн у цілому світі і що я можу просто взяти її візитівку, а коли повернусь додому, то мушу її написати, і ми будемо спілкуватися. Так почалося моє знайомство з Mukwege Foundation, з міжнародною мережею SEMA Network, яка об’єднала країни, де були жінки, постраждалі від війни та сексуального насильства під час війни. Саме тоді, мабуть, почалося відродження моєї надії, що якщо не через Міжнародний суд Гааги, якщо не через український суд, якщо не через ешафот для злочинців, але, може, хоча б отак, через міжнародну організацію, яка наполегливо із цими темами працює, все ж таки колись справедливість настане. І я подумала, що в цьому я можу і хочу взяти участь. Аби як можу наблизити таку допомогу і справедливість.  То був кінець 2018 року, а вже на початку 2019-го, за допомогою локальних українських правозахисних організацій, я зібрала певну частину жінок, які пройшли полон, катування, сексуальне насильство. Так з’явилася організація SEMA Ukraine. Жодна за нас тоді, на самому початку, не розуміла чітко, навіщо все це, яка подальша доля організації і як нам треба діяти. Але ми просто рухалися вперед. Тоді до України з візитом приїздила менеджерка Маліні з Нідерландів, вона представляла організацію Mukwege Foundation і говорила з нами про дуже важливі речі. Вона говорила, що ми мусимо виборювати справедливість спершу у своїй країні. Чому наша країна не визнає існування жінок, які пережили полон і тортури, чому не визнає існування випадків сексуального насильства під час війни? Чому наша країна не надає таким жінках статус постраждалих від сексуального насильства? То були дуже важкі для всіх нас запитання. Мабуть, усі ми, які пережили страшну травму, так ніколи й не поставили б собі таких запитань. Але вони були озвучені. Так ми зрозуміли, що не буде справедливості в Міжнародному суді Гааги, ніхто там не визнає наших страждань, якщо нас не визнає наша країна. Так ми зрозуміли, що мусимо заявити про себе в тут, удома, у своїй країні. І так усі ті жінки, які на той час уже були частиною новоствореної нами організації, усі ми почали шукати слова і вчитися проговорювати свої думки та досвіди. Ми почали вивчати досвіди інших країн, наприклад, балканських, мешканці яких також свого часу пройшли через випадки сексуального насилля, тортур, полону під час війни. Ми вчилися і переймали той досвід: роботи з травмою, взаємодії з потерпілими від насильства під час війни. До нас долучалися інші жінки. Нас ставало більше. 142 ІРИНА ДОВГАНЬ �У 2019 році відбувся великий обмін. І серед цього великого обміну полоненими було дуже багато жінок, які провели роки в катівнях Донецька і Луганська. Наша організація одразу зросла майже вдвічі. Певна частина жінок залишили організацію, вони казали про те, що їм це не треба. Але велика частина тих жінок і досі є активними учасницями організації SEMA Ukraine, і зараз кожна з них виконує вже свою місію. Зараз вони підтримують нових постраждалих: тих, які пережили насильство, починаючи з 2022 року, з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. І я бачу, що направду ці жінки є найкращими лікарями і підтримкою для нових постраждалих. Я не один раз чула, як вони кажуть: – Хто може допомогти новим постраждалим? Тільки старі постраждалі. Ці жінки дуже добре знають, що роблять. Вони готові витрачати свої час та сили на те, щоб підтримати нових посестер, які пережили жахливі досвіди й долучилися до організації, щоб розповідати новоприбулим про свій шлях, ділитися своїм досвідом, своєю історією. Це може справді звучати дивно. Але дійсно: хто краще зрозуміє жінку, яка пройшла сексуальне насильство, ніж жінка, яка теж це пережила і вже навчилася із цим жити?  А до 2022 року була ще й наша міжнародна боротьба. Попри те що ми приїздили на міжнародні конференції й розповідали про наш досвід, ми дуже часто розуміли, що європейська спільнота, на жаль, нас не дуже добре розуміє. Не розуміє, про що йдеться, що там у тій Україні відбувається, хто ця жінка, яка виходить на велику сцену перед аудиторією інколи у декілька сотень людей і починає розповідати про війну в Україні, про зґвалтування і страждання жінок на Донбасі, про всіх тих жінок, які роками залишаються в полоні… Тоді мені здавалося, що нас не чують. Інколи ми відчували страшенне розчарування. І втому. Утім, так було не завжди. Ми таки вірили, що те, що всі ми робимо, не дарма. Ми готували нових жінок, які мали свідчити на конференціях, на міжнародних заходах, на яких збиралася вся світова спільнота, що займалася саме протидією сексуальному насиллю. І я впевнена, що українські жінки таки зробили свою справу. Вони стали тими голосами, які почули. Під час повномасштабного вторгнення багато хто з тих людей, які слухали нас на всіх тих конференціях, уже ІРИНА ДОВГАНЬ 143 �не були здивовані. Вони були готові почути про те, що почалась повномасштабна війна Росії проти України, вони сиділи і слухали нас, і ми розповідали, що Росія відкрито і брутально вторглась на територію України і чинить жахіття.  Пам’ятаю нашу найпершу зустріч із Mukwege Foundation. Та перша наша зустріч була досить знаковою. Ми приїхали разом із Володимиром і єдине, що знали: ми їдемо на зустріч з жінками, які в різних країнах давно, можливо, вже десятки років тому постраждали від сексуального насильства під час їхніх воєн. Ми з Володимиром одягнулися дуже стримано, обрали темні кольори. Ми відчували свою відповідальність перед травмованими жінками, в коло яких мали потрапити. Яким же було наше здивування, коли ми побачили зовсім іншу картинку. Жінки з Південної Африки, Уганди, Руанди, жінки з Бангладеш, Колумбії. Усі ті жінки були геть іншими. Так, вони пережили свої страждання, але приїхали на зустріч, яку організував фонд Mukwege і залишили всі свої страждання десь там, позаду. Тут і зараз вони просто раділи можливості зустрітися з посестрами, розповісти про свою боротьбу за права, про свій досвід подолання травми, про те, як жити і бути щасливими далі. І всі вони дійсно виглядали щасливими. А я – ні. Певному мірою я навіть була шокована, бо не до кінця розуміла, чому вони радіють. Можливо, так було через те, що в моїй країні тривала війна, агресор не зупинявся, а всі ми перебували в очікуванні. Очікуванні того, що війна набере ще більших масштабів. Можливо, у всіх тих жінок була більш стабільна ситуація в країнах, а можливо, й ні. Я того напевне не знаю. Але тоді, під час нашої спільної зустрічі вони співали, танцювали і раділи життю. І то також був досвід. Той досвід, який я потім принесла своїм українським посестрам. І то був дуже гарний досвід.  Жінки із SEMA Ukraine боролися. Нам вдалося провести в «Укрінформі» круглий стіл, куди ми запросили представників усіх силових структур, які вислухали нас. До цієї зустрічі ми ретельно готувалися. Кожна з жінок говорила свою частину однієї нашої великої і спільної промови. Ми зверталися до На- 144 ІРИНА ДОВГАНЬ �ціональної поліції, до Генеральної прокуратури, до СБУ із запитаннями. Яке наше місце? Чому ми не визнані? Чому про нас не дбає держава? Чому нас досі не допитали і не захотіли послухати, через що нам довелося пройти? Після круглого столу відгукнулася Генеральна прокуратура. Більше десяти жінок із SEMA Ukraine дали свої свідчення. Уперше Генеральною прокуратурою було відкрито справу щодо випадків сексуального насильства у війні Росії проти України.  Mukwege Foundation, а також друга організація, яка з’явилася вже на базі цієї, надавали фінансову допомогу постраждалим у всьому світі. Глобальний фонд тих, хто вижив, продовжував нас підтримувати. Завдяки їхній підтримці всі ми могли збиратися разом. Жінки, які постраждалі від сексуального насильства і пізніше стали членкинями SEMA Ukraine, приїжджали з різних куточків України, куди їх розкидала війна на Донбасі. Бо у більшості своїй то були жительки Донбасу, проукраїнські жінки, які пройшли полон, пережили катування і дивом вижили. І можливість зустрічатися разом, обговорювати важкі питання, планувати щось, вчитися, отримувати першу психологічну допомогу дуже усіх нас підтримувала. Завдяки Mukwege Foundation та Глобальному фонду тих, хто вижив, які активно включилися в українську дійсність вже саме після повномасштабного вторгнення, ми мали таку можливість. Щойно навесні 2022 року Київщину було звільнено, представники цих двох організацій одразу приїхали до Києва, зустрілися із депутатами, Оленою Зеленською, з Уповноваженою з гендерних питань Катериною Левченко, з керівництвом Генеральної прокуратури. Вони озвучили те, що Україна мусить працювати над проблемою сексуального насильства, пов’язаного з війною, тому що така проблема існує. Я також намагалася бути корисною як могла. Одразу після звільнення Київщини спочатку разом із польською журналісткою (тому що вона мала дозвіл), а потім вже сама зі своїм чоловіком я кожен день зранку і до вечора проводила на деокупованих територіях. У кожному селі, куди б ми не заїжджали, ми бачили обличчя людей, які вижили в цій окупації. Вони ще не прийшли до тями, і їм доведеться ще довго приходити до тями, тому що ті люди стояли на своїх обійстях біля згарищ, які раніше були їхніми будинками. Ті люди були просто розірвані на частини… З одного боку, люди раділи, що їх нарешті звільнили, а з іншого – вони були дуже пригнічені: села зруйновані, будинки спалені, частину мешканців забрали в полон. Кожного дня десь на закинутих фермах, або в полях, чи навіть за порожніми, покинутими будинками в городах знахо- ІРИНА ДОВГАНЬ 145 �дили вбитих людей. Тих людей закатували і вбили росіяни, які окупували Київщину упродовж місяця. На кожній вулиці люди розповідали про зґвалтування жінок. Розповідали про зґвалтованих сусідок. Тих сусідок, яких волонтери вже вивезли за кордон, і вони поїхали, тому що не хотіли залишатися там, де все трапилося. Тож щойно Київську область звільнили, усім тим жінкам допомогли виїхати за кордон. Але були й ті, які залишилися. Але закрилися від усіх, не спілкувалися з сусідами, не спілкувалися з родичами. Вони категорично відмовлялися спілкуватися з будь-ким. Категорично. Усіма силами я намагалася знайти до тих жінок підхід – через вчителів у цьому селі, через фельдшерів, яким я пояснювала свою місію. Я розповідала, що є велика міжнародна організація, яка зараз збирає через своїх волонтерів кошти по всьому світу, щоб надати екстрену допомогу таким жінкам. Але, чесно кажучи, дуже мало хто з них ішов на контакт. І я не розуміла, як можу їм допомогти. Не розуміла, як встановити найперший довірливий контакт, якщо жінка закрилася і ні з ким не спілкується. Утім, потроху справа рухалася. Декотрі з жінок все ж таки наважувалися підпустити до себе ближче, починали розповідати про те, що з ними сталося, що їм довелося пережити. Великою підтримкою для тих жінок було розуміння того, що про них дбають десь там, у далекій Європі, якісь люди в Америці, що волонтери збирають для них кошти і хочуть їм допомогти. Приблизно десять постраждалих від сексуального насильства внаслідок російської окупації жінок отримали більше тисячі євро екстреної допомоги від Mukwege Foundation тоді, в 2022 році. Після того як до SEMA Ukraine приєдналися десь десять жінок із Київщини, ми поїхали на деокуповану Херсонщину, яка перебувала в тимчасовій окупації росіянами приблизно 10–11 місяців. У різних селах було по-різному. Але на Херсонщині була ще більша кількість постраждалих жінок від сексуального насильства. У невеликих громадах, які складалися з трьох маленьких сіл (інколи то були дві вулиці та великі поля, відведені під сільське господарство), було по п’ять-шість жінок, які зазнали сексуального насильства, про яких знали місцеві й до яких ми вже могли звернутися, щоб надати їм допомогу. На той час ми мали можливість надавати медичну і психологічну допомогу. І ми це робили. І продовжуємо робити. Наразі організація SEMA Ukraine нараховує вже більше 50 жінок. І це далеко не остаточна цифра, тому що на Херсонщині з’являються свідчення про нові випадки зґвалтувань і тортур. Так працює невидиме жіноче радіо: коли в маленькій громаді хтось бачить, що дві-три жінки, які визнали пережите, отримують допомогу, їдуть на лікування та реабілітацію до західної частини України, повертаються з вилікуваними зубами та трохи відновленими загалом, коли чують, що таким жінкам дійсно надали якісну медичну допомогу, тоді й ті жінки, 146 ІРИНА ДОВГАНЬ �які давали собі клятву ніколи не озвучувати спогадів про пережите, теж потихеньку починають говорити. Зараз, коли ця російська навала ніяк не закінчиться, коли вона забирає все більше і більше українців – порядних, чесних, патріотичних, – я з жахом і з болем думаю, що я дуже мало зробила за всі ті попередні роки, я думаю, що треба було мені гучніше кричати на весь світ. Мені ж інколи випадала можливість розповідати про пережите на великих правозахисних конференціях. Але вже зараз усе бачиться мені геть інакше. А тоді, стоячи на сцені, я думала: чи правильно я все роблю, чи це нормально, що я стою на сцені й на такий великий загал розповідаю про пережите і звинувачую Росію? А хто я? Що я? Які докази я маю? Це лише мої особисті свідчення проти їхніх свідчень. Усі страждання жінок, сексуальне насильство у війні… У більшості випадків у жінки немає доказів. І, мабуть, саме через цю відсутність доказів своїх страждань багато жінок мовчать і не наважуються говорити. Чомусь світ не дуже вірить нам. Можливо, теж через відсутність доказів? Я не знаю. Але я обирала говорити. І все ж таки говорила. Дуже пам’ятним і дуже знаковим моментом для мене була зустріч із королем Нідерландів. Мені дали чотири хвилини, аби розповісти те, що я хотіла йому розповісти. Я була однією з жінок SEMA Network, а він зустрівся, можливо, з десятьма жінками з різних країн. І коли дійшла черга до мене і я почала свою розповідь словами «Вони прийшли в моє українське місто Донецьк, вони прийшли через кордон, вони були озброєні», король просто перебив мене. Він перебив мене і сказав: «Ну так, але ж вони давно живуть з вами. Ви всі там разом живете». Я і собі тоді перебила його і сказала: «Ні. То не були люди, які жили разом з нами постійно. Вони прийшли зі зброєю через кордон. То були росіяни. Вони вторглися». Тоді король сказав мені знову «Ну, це ж все одно були члени вашої громади. Ви ж там усі живете разом – і українці, і росіяни. У вас же так заведено». І я втретє заперечила королю і сказала: «Ні. Вони не були членами моєї громади. Вони прийшли зі зброєю, вони чинили насильство». Я повторювала це королю, я знайшла в інтернеті їхні фото, казала, що знаю їхні імена, що то росіяни. Я просила короля Нідерландів притягнути їх до відповідальності. ІРИНА ДОВГАНЬ 147 �Але король тоді сказав мені: «Росія дуже велика і дуже агресивна країна. Ми не можемо вам тут у цьому допомогти і притягнути злочинців до відповідальності. Знаєте, але я буду за вас молитися». На тому наша зустріч і розмова завершилися. Бо за дверима вже чекала наступна постраждала жінка. Якою я тоді була розчарованою! Я роками звинувачувала себе, що не знайшла більш правильних, більш переконливих слів. Утім, якщо дивитися на нашу дійсність зараз, може, я все ж таки бодай трохи докричалася до світу. Можливо, саме тоді король Нідерландів таки щось почув. Недарма ж Нідерланди зараз активно допомагають Україні. Я переконана, що багато жінок і чоловіків, які, як і я, не побоялися бути відвертими, зробили свою справу в ті роки. 148 ІРИНА ДОВГАНЬ �НЕЗАМОВЧУВАННЯ СПІЛЬНІСТЬ ДОПОМОГА ІНШИМ БОРОТЬБА ВОЛОНТЕРСТВО ЗБЕРЕЖЕННЯ ПАМ’ЯТІ ВИШИВАННЯ ТЕРАПЕВТИЧНЕ ПИСЬМО ПОКАРАННЯ ВИННИХ ВІРА ПРАЦЯ РУКАМИ ОБ’ЄДНАННЯ СВОЇ ЛЮДИ �Післяслово Щойно ви прочитали історії одинадцяти жінок, жінок, які наважилися поділитися пережитим і тим, що продовжують переживати. Усі вони різні, проте є те, що їх об’єднує: ці українські жінки постраждали від російської навали, вони пережили травматичні події, трагедії та кризи. Вони і далі йдуть складним шляхом до зцілення і запросили нас розділити їхній досвід. Їхня відвертість вимагає неабиякої сміливості, проте може стати одним із кроків на цьому шляху до відновлення. Декому з вас було непросто читати ці історії, адже, можливо, і ви пережили чи переживаєте щось подібне, або навпаки, просто не можете повірити, що все це відбувалося і відбувається насправді, що ось є люди, такі ж як і ви, але яким довелося пройти через усі ці страшні події. Війна триває, і є безліч людей, які ще там, під нещадним світлом прожектора пережитого, осліплені своїм горем і трагедіями; у цьому світлі вони не можуть побачити те, що вони такі не одні, що є й інші… Ці жінки подарували нам безцінні подарунки. Зупиніться, зробіть повільний вдих і видих, поверніться до відчуттів свого тіла, озирніться довкола, зверніть увагу на те, де ви зараз перебуваєте, і якщо ви відчуваєте вдячність, то подякуйте нашим авторкам за це. Написання власних історій може бути важливим кроком для самих жінок, таке письмо інколи буває цілющим. Також вони тепер знатимуть, що є свідки їхніх страждань, що їхнє горе не самотнє, що десь у різних куточках України та світу інші люди читають про їхні життя і дізнаються правду. І вчаться… вчаться сміливості бути вразливими, вчаться небайдужості, а також дізнаються про способи відновлення після трагедій і травм. Важливо визнавати фізичні, психологічні, емоційні страждання та зміни в стосунках, що часто є наслідками таких подій. Люди можуть помічати:  Зміни у ставленні до себе (нижча самооцінка, злість, сором, приниження та провина).  Зміни у ставленні до свого тіла (збентеження, відчуження від свого тіла, бажання завдати собі шкоди).  Зміни у сприйнятті безпеки (відчуття безсилля, труднощі з довірою до інших, страх залишатися наодинці чи, навпаки, страх перебувати з іншими).  Зміни у тілі (головні болі, болі у животі, проблеми з харчуванням та сном).  Емоційні та когнітивні зміни, зміни у пам’яті та увазі (відчуття смутку, горя, втрати, перепади настрою, гнів, емоційна замкнутість, повторю- 150 ПІСЛЯСЛОВО �вані думки та спогади, відсутність мотивації, проблеми з концентрацією уваги і пам’яттю). Деякі люди збільшують обсяги вживання речовин (алкоголю, ліків або наркотиків), щоб заглушити біль, який відчувають. Інші можуть не мати жодної із цих реакцій. Проте існують випадки, коли не варто відкладати звернення до фахівця із психічного здоров’я. Тож зверніться по додаткову підтримку, якщо у вас чи у когось із вашого оточення є такі ознаки сильного стресу після пережитого:  настільки великий смуток, що людина не може дбати про себе чи інших, які від неї залежать;  виникають думки чи бажання нашкодити собі;  тривала замкнутість, відчуження від інших;  відчуття дезорієнтації або «нереальності»;  неконтрольоване тремтіння, плач, крик;  погрози нашкодити іншим;  сильна тривога, страх;  серйозні проблеми зі сном;  відчуття безнадії, безпорадності;  надмірне вживання речовин для того, щоб впоратися з болем;  ризикована поведінка. Проте так само важливо знати, що більшість людей за певних умов має здатність відновлюватися після пережитих (навіть найжахливіших) подій. Деякі люди відновлюються природно, іншим потрібно більше часу, а ще для деяких це неможливо зробити без спеціалізованої допомоги. Усі історії відновлення різняться, як і історії пережитого досвіду, і цей процес зцілення часто буває болісним. Кожна людина відновлюється по-різному – у власному темпі та власним шляхом. Немає правильного чи неправильного способу відчувати чи справлятися з пережитим, проте є кілька уроків, які ми можемо взяти із людських життєвих історій та результатів досліджень. У цьому розділі ми поговоримо саме про це, а також познайомимося з досвідом справляння, яким так щедро поділилися з нами авторки цієї книжки. Основні принципи відновлення: зв’язок, співчуття та внесок Переживаючи важкі події, багато людей відчувають себе розбитими, відірваними від того, що було раніше, вони наче втрачають зв’язок із собою, своїм тілом, з іншими, із усталеним способом життя; їхнє відчуття часу, сенсів, життєвих цілей часто руйнується. Це природна реакція, яка відчувається наче шок. ПІСЛЯСЛОВО 151 �Це може відбуватися не лише на індивідуальному рівні, але й на між­ особистісному. Іноді після пережитого ми віддаляємося від інших людей, тому що відчуваємо себе іншими, або ми не можемо відновити стосунки, або думаємо, що інші не зможуть зрозуміти, через що ми пройшли. Буває і так, що наші близькі, друзі чи знайомі додатково ранять нас своїми випадковими словами чи навіть найкращими намірами. Проте дослідження вказують на те, що люди, які переживають трагічні події на самоті, мають серйозніші та більш довготривалі наслідки. Пережиті важкі події часто порушують відчуття сенсу життя. Люди думають, що хоч трохи та розуміють своє життя і мають певне уявлення про те, що в ньому відбувається. А потім з ними стається щось, що руйнує ці уявлення та сенси, руйнує саму історію їхнього життя. І потрібен час, щоб ці зв’язки відновити: відновити зв’язок із собою та власним тілом, зі щоденної діяльністю, відновити зв’язки з іншими людьми та з відчуттям сенсу власного життя, з тим, що є насправді важливим, з чимось більшим, ніж ви самі. Це не означає, що все, що сталося, має сенс. Віктор Франкл, психолог і психіатр, який пережив три роки в нацистських концентраційних таборах, писав: «Травма вимагає від нас примирення з відсутністю причини чи навіть з всепоглинаючою безглуздістю, що оточує акти жорстокості чи насильства»3. Це означає, що можна віднайти сенс у процесі активної роботи над пошуком надії на майбутнє через відчай. Як написала Олена, одна з авторок цієї книги: «Може, не цієї весни, може, і не наступної, але закінчиться лютий, нові бруньки вилізуть, і я приїду до своїх степових баб, знайду дерево терну і з’їм». Після травматичних подій, трагедій та криз дуже важливо продовжувати пошуки, доки ви не знайдете те, що допоможе саме вам давати раду з їхніми наслідками і продовжувати жити ваше єдине життя. Це також означає, що у кожної народженої людини є причина бути. І це підводить нас до другого принципу відновлення – співчуття. Часто люди, які пережили трагедії і травматичні події, стають суворими, різкими чи осудливими у ставленні до себе, вони знищують себе своїми ж словами чи думками: «ти вчинила по-дурному; ти не зробила достатньо»; «тобі не потрібно було цього робити / там бути / це казати»; «ти – слабка / нікчемна / брудна / нікому не потрібна» – і таке інше. Люди критикують себе або думають, що це вони погані чи навіть що вони самі винні в тому, що сталося. Іноді вони стають жорсткішими у ставленні до інших людей: недоброзичливими, засудливими, суворими та каральними. Варто знати, що це не допомагає відновленню. Люди, які справляються з травматичними подіями краще, є більш співчутливими до себе та інших, вони розвивають у собі доброту та співчуття, краще розуміють людські слабкості та недоліки. Вони помічають власні та чужі помилки, проте не 3 152 Frankl, 1959, Man’s Search for Meaning, переклад Лідії Касянчук. ПІСЛЯСЛОВО �поспішають із суворими судженнями чи критикою. Це не означає, що вони не притягують людей до відповідальності і не боряться за справедливість. Проте, здається, що у таких людей після пережитого розвивається певна чуйність і доброзичливість до себе та до інших, розуміння крихкості того, що ще вчора могло здаватися непорушним. Третій принцип – це внесок. Виявляється, якщо людина, яка пережила чи переживає травматичні події, може знайти в собі сили, щоб знизити ймовірність таких подій для інших, щоб зменшити страждання інших, щоб покарати винних, щоб продовжити справу загиблих, то це може посприяти її відновленню. Нічого не замінить втрачених життів, ніщо не зітре пережитий досвід, проте часто людям допомагає знання, що ці страждання (їхні чи інших), ці смерті не були марними. І що вони можуть робити те, що, можливо, підтримає тих, хто також страждає, чи врятує комусь життя. «...Ми повертаємося додому, синку, і ніхто не зможе нас зупинити… …Що я можу, то це гідно провести тебе в останню путь і розповісти всім, як яскраво ти жив і як страшно пішов із життя». Сталіна Чубенко. «…Я переконана, що багато жінок і чоловіків, які, як і я, не побоялися бути відвертими, зробили свою справу в ті роки». Ірина Довгань. «…Майже 700 полонених українських військових отримали теплі речі, гігієнічні набори та змогли передати звісточку своїм рідним. Четверо з них вважались зниклими безвісти, а тепер рідні знають, що вони живі. Я вважаю це і своєю заслугою, хай і не дуже значною, але усвідомлення того, що мої зусилля, докладені до спільних, комусь допомагають, визначає сенс мого життя тепер». Людмила Біленька. Як я можу принести якусь користь тим, що я винесла зі свого страждання? Як я можу хоч трохи змінити цей світ на краще? І цей внесок закриває цикл відновлення, приводить нас до першого принципу – зв’язку. Травма – це частина життєвої історії окремої людини, а не вся її історія. «З часом ви збираєте багато різних ниток свого життєвого досвіду і тчете з них єдине цільне полотно. Ви вплітаєте в нього свою силу, свої слабкості, свої страждання і свою боротьбу, і раптом починаєте помічати візерунки і теми. А головне, ви визнаєте себе як ткалю/ткача. Ви дізнаєтесь, що можете вплітати нові нитки в будь-який час, адже ви є активними учасниками постійного творіння історії свого життя. З часом полотно, що ви тчете із свого життєвого досвіду, починає відчуватися все більш цілісним та інтегрованим. Тепер ваша життєва історія може допомагати вам визначати нові можливості для майбутнього. Ви навіть можете прийти до відкриття, що ваше полотно нерозривно вплетене в полотно самого життя»4. 4 Schwartz, The Post Traumatic Growth Guidebook, переклад Лідії Касянчук. ПІСЛЯСЛОВО 153 �Практичні кроки до відновлення Для того щоб почати усвідомлено рухатися шляхом відновлення, потрібно навчитися певним навичкам (само)заспокоєння та/або пригадати ті, якими ви вже користувалися раніше. Адже коли ми переживаємо небезпеку, наше тіло тимчасово переходить у режим виживання «бийся або біжи» й часто реагує швидше, ніж ми встигаємо про щось подумати. Коли обставини не дозволяють нам «битися або бігти», ми можемо «завмерти», «заморозитися». Коли загроза минає, ми заспокоюємося. Але важкий пережитий досвід може змусити нашу нервову систему «застрягнути» у стані підвищеної готовності. Ми стаємо гіперчутливими до найменших подразників. Флешбеки (раптові, зазвичай сильні, повторні переживання минулого досвіду), нічні жахи та нав’язливі спогади є поширеними серед тих, хто пережив загрозу смерті, насильство, або стали його свідками, особливо в перші кілька місяців після подій. У багатьох людей їхня частота та інтенсивність знижуються з часом, проте часто вони тривають довше або з’являються через деякий час після пережитого і можуть бути симптомами посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Що ми можемо зробити, щоб зменшити стрес від важких спогадів і флешбеків: Дослідіть те, що може провокувати спогади саме у вас. Поширеними тригерами (тригер – те, що викликає у людини певну реакцію) бувають річниці, люди або місця, пов’язані з пережитим, певні речі, зображення та відчуття, наприклад, доторки, звуки або запахи. Якщо ви знаєте, що може провокувати важкі спогади саме у вас, вам буде легше зрозуміти, що з вами відбувається, і вжити швидких заходів, щоб заспокоїтися. Звертайте увагу на сигнали свого організму про небезпеку. Наше тіло та емоції дають нам підказки, коли ми починаємо відчувати стрес і небезпеку. Цими підказками можуть бути напруження, затримка дихання, швидкий потік думок, часте серцебиття, припливи, запаморочення та нудота. Коли ви отримали такі підказки, негайно вжийте заходів для самозаспокоєння. Якщо ви помітили якийсь із наведених вище симптомів, важливо діяти швидко та намагатися заспокоїтися, перш ніж вони заволодіють вами. Один з найшвидших і найефективніших способів зменшити тривогу – уповільнити дихання. Існує багато різних вправ на дихання, але ми розпочнемо з найпростішої. 154 ПРАКТИЧНІ КРОКИ ДО ВІДНОВЛЕННЯ �Швидке заспокоєння за допомогою простої вправи на дихання 1 2 3 4 Сядьте або встаньте зручно з прямою спиною, обидві ступні на підлозі. Покладіть одну руку на груди, а іншу на живіт. Зробіть вдих через ніс, повільно рахуючи до трьох. Уявіть, що у вас в животі повітряна кулька, і вдихаючи, ви надуваєте цю кульку, і тому ваш живіт збільшується. Видихніть через рот, порахувавши до трьох, виштовхнувши стільки повітря, скільки зможете, одночасно напружуючи м’язи живота. Уявіть, що коли ви видихаєте, то з кульки виходить повітря і ваш живіт стає пласким. Рука на грудях майже не рухається. Знову вдихніть, повторюючи цикл, поки не відчуєте розслаблення. Коли ви навчитеся цій простій вправі на заспокоєння, ви зможете використовувати її будь-коли та будь-де. Попередити флешбеки вдається не завжди. Але якщо ви втрачаєте зв’язок із навколишнім світом і з’являються відчуття, що ви знову переживаєте минулі події, спробуйте зробити щось із наведеного нижче. Переконуйте себе, що це спогад, а не реальність. Те, що сталося, вже минуло, і вам вдалося вижити. Ось прості слова, які можуть вам допомогти: «Я відчуваю (паніку, страх тощо), тому що я пам’ятаю те, що сталося, але, озираючись навколо, я бачу, що всі це відбувається не зараз, і зараз мені насправді нічого не загрожує», або навіть «Це – спогад, це – не реальність, я вдома (на кухні, в магазині, на вулиці такій-то), я – в безпеці». Заземліться. Заземлення може допомогти вам відвернути увагу від спогадів і повернутися до навколишнього середовища. Для цього зверніть увагу на те, де ви перебуваєте і що робите. Які п’ять предметів ви бачите? Які три-чотири звуки ви чуєте? Вдихніть повітря. Який запах ви відчуваєте? Доторкніться до коліна чи до поверхні на якій ви сидите, чи до будь-якого предмета, до якого можете дотягтися. Зверніть увагу на те, що ви відчуваєте під своїми пальцями. Повільно вдихніть та видихніть. Більше вправ на заземлення та інші техніки управління стресом ви можете знайти в ілюстрованому пораднику «Важливі навички в періоди стресу», який був розроблений ВООЗ (Всесвітня організація охоро- ПРАКТИЧНІ КРОКИ ДО ВІДНОВЛЕННЯ 155 �ни здоров’я). Цей простий посібник містить опис вправ та технік, що допомагають людям навчитися краще справлятися з несприятливими обставинами. Посібник підтримує впровадження рекомендацій ВООЗ з управління стресом, ілюструє практичні та легкі поради для зниження його рівня. Його можна завантажити за цим посиланням: https://iris.who. int/handle/10665/339150. Відновлення зв’язку з власним тілом та звичною діяльністю Інколи у людей, які пережили трагічні чи жахливі події може з’явитися відчуття відокремленості від свого тіла чи навколишнього середовища (може здаватися, що ви лише спостерігаєте за собою або за ситуацією, в якій перебуваєте, а не берете в ній участь). Деякі люди перестають звертати увагу на свої тілесні потреби, наприклад, можуть занадто мало чи занадто багато їсти, спати й т.ін. Тут варто ще раз пригадати собі, що ви, ваше тіло та психіка робили і роблять усе, щоб захиститися і вижити, і вам це вдається! Проте не все, що було корисним у загрозливих ситуаціях, продовжує бути корисним після того, як загроза минула. Відновлення зв’язку зі своїм тілом є важливим для того, щоб відчувати себе впевненими, сильними та у безпеці. Для цього можна спробувати щось із наведених нижче варіантів. Ритмічний рух. Ритм може бути дуже цілющим і допомогти вам розслабитися та відновити відчуття контролю над власним тілом. Підійде будьяка активність, що поєднує в собі ритм і рух: ходьба, біг, танець, їзда на велосипеді, плавання. Додайте принаймні коротку прогулянку у свій розпорядок дня і звертайте увагу на рухи своїх рук і ніг, вперед і назад. Усвідомлена діяльність. Практикувати усвідомлену діяльність можна будь-де, навіть під час прогулянки чи споживання їжі. Просто зосередьтеся та спостерігайте за своїми тілесними відчуттями саме в цей конкретний момент. Деяким людям добре допомагають йога, тайцзи та цигун, практики яких поєднують усвідомлення власного тіла з розслабляючими, зосередженими рухами. Рутинна щоденна діяльність допомагає нам переживати складний життєвий досвід. Часто трапляється, що у людей, які переживають труднощі, втрати та стресові події, змінюється настрій і вони швидко втомлюються. Згодом, якщо настрій людини не покращується, вона починає 156 ПРАКТИЧНІ КРОКИ ДО ВІДНОВЛЕННЯ �відчувати брак енергії та мотивації займатися звичними справами, які раніше вдавалися досить легко. Також вона може втратити задоволення від раніше улюблених занять. Це може запустити цикл, у якому зниження настрою призводить до подальшого уникнення діяльності, внаслідок чого настрій ще більше погіршується, і так далі. Для того щоб розірвати цей цикл, вам потрібно знову чимось зайнятися, навіть якщо не хочеться5. Для багатьох найскладніше – це почати якусь діяльність, і тут важливо не вимагати від себе занадто багато, а робити маленькі прості кроки. Це може бути щось практичне, наприклад, власна гігієна, вимита чашка, застелене ліжко, оплата рахунку, прання, робота в саду, тобто щось, що допоможе вам побачити результати своєї роботи та пригадати, що є речі, які ви можете контролювати. Також важливо робити щось, що приносить/приносило вам задоволення, навіть якщо вам зараз здається, що задоволення не на часі. Похід у кіно, до друзів, новий шарф, вишивання, молитва, гра, взагалі будь-яка діяльність, яка приносить вам радість і не шкодить здоров’ю, повинна з часом знову знайти місце у вашому житті. Відновлення зв’язків з іншими людьми. Співчуття та внесок Людині для відновлення під час та після важких подій потрібні інші, і тому важливо усвідомлено помічати цих інших, помічати їхню руку допомоги та підтримки, як і їхні власні страждання та біль. Лідія Касянчук Всесвітня організація охорони здоров’я. Управління проблемами плюс (УП+): Індивідуальна психологічна допомога для дорослих у стані дистресу в громадах, що перебувають під впливом несприятливих обставин. (Загальна версія 1.0, що випробовується в польових умовах). Женева, ВООЗ, 2016 5 ПРАКТИЧНІ КРОКИ ДО ВІДНОВЛЕННЯ 157 �Ми попросили авторок цієї книги допомогти нам зрозуміти, що їх підтримувало, що допомагає їм справлятися з пережитим, і віримо, що відповіді на ці запитання, ці коштовні нитки їхнього полотна життя будуть цінними і для вас. Мене підтримувала віра, що моя дитина в гарному місці з гарними людьми. Цю віру підтримували деякі священники, капелани, розповіді людей про сни. Допомагало спілкування зі Стьопиними друзями, підтримка рідних, праця у волонтерському центрі, вишивка бісером ікон, під час якої молилася і розмовляла з Божою матір’ю і Стьопою. Виготовлення оберегів, проведення майстер-класів, участь у різних патріотичних заходах, допомога військовим і пораненим. Допомагали подорожі Україною, знайомство і спілкування з цікавими людьми. Добре, коли вшановують пам’ять. Допомога іншим, хто її потребує. Продовження того, чим жив Стьопа. Сталіна Чубенко Підтримували Романові друзі. Якось один із них розповів мені про маму, яка в пошуках сина пішки пройшла весь шлях Іловайського зеленого коридору. Сказав, що пані Ядвіга Лозінська створила громадсько-родинну організація «Надія», мені передали її номер. То була та сама рятівна вервечка, яка витягла мене до життя. Спільна робота ріднила нас. Ми не тільки працювали, а й відпочивали разом. Моє життя міняло кольори. У мене з’явилася впевненість у власних силах. Я непомітно дозволила собі радіти, усміхатись, щось планувати на майбутнє. Підтримувало коло таких мам, як я. Спільна робота та спілкування. Ти знаєш, що сьогодні ти вислухаєш, а завтра вислухають тебе. І в цих очах ти будеш бачити розуміння. Людмила Біленька 158 ЦИТАТИ АВТОРОК КНИГИ ПРО ТЕ, ЩО ЇХ ПІДТРИМУЄ �Що підтримує? У найтемніші часи – широко відкриті очі. І якось я видихнула і кілька місяців тому вирішила залишити свій довгий шлях соціально-травматичної еміграції і повернулась в Україну. Допомогла психотерапія. Думаю, що десь рік тому прийшло розуміння, що за всі 10 років війни (9 років тоді) на той момент я психологічно перебувала в найбільш стабільному, такому якомусь ясному стані, зрозумілому. За всі ці роки почало вкладатися в голові, що війна буде, що перед нами 20, 50, 80 років відбудови. І оце усвідомлення, коли я зрозуміла, що на могилах загиблих близьких уже – високі дерева. І цей символ високих дерев на могилах якось дав таке відчуття, що ця війна вже є частиною ідентичності й треба відкривати широко очі на неї і всі пов’язані з нею теми. Жити не очікуванням, що все буде так, як колись було, що все поправиться, що буде як раніше. Тобто таке собі відпускання цього. Безкінечне волонтерство, безкінечне проведення часу з родинами загиблих, якась участь у патронатних процедурах, поховання, встановлення флагштоків, нагородження і т.д. Якось так. Плюс мене страшенно надихають жінки з SEMA (об’єднання жінок, які пережили СНПК). Я захоплююсь ними. Називаю їх героїнями, хоч вони всі дуже соромляться. З тим, що вони пережили. Особливо ті, яких довго тримали в полоні, катували. Коли вони стають на ноги, підтримують. Якесь таке непідробне задоволення. Олена Апчел ЦИТАТИ АВТОРОК КНИГИ ПРО ТЕ, ЩО ЇХ ПІДТРИМУЄ 159 �У 2014 підтримувало те, що писала вірші. Зараз підтримує допомога естонців та українців в Естонії. Бачу, як багато вони всього роблять, і це надихає. Підтримує те, що я провожу майстер-класи з дітьми. І тоді в Маріуполі, і зараз в Естонії. У Маріуполі під час обстрілів писали листи з дітьми, щоб вони відволіклися від обстрілів і не так лякалися того, як від вибухів сиплеться скло. Це відволікало і підтримувало їх та мене. Наталія Логозинська Мій чоловік завжди мріяв написати книгу і не встиг. Він боявся, що наші нащадки можуть перекрутили історію, що пам’ятатимуть не так, як було – ми були активістами і проукраїнськими кримчанами. Я натомість дуже боялась, що мої праправнуки будуть збирати інформацію по крупинках, тому написала книгу. Мене мотивує і наповнює відгук інших жінок-вдів, який я на неї чую. Фото чоловіка. Його очі – це очі, які надихають мене жити. У мене є фотографія вдома, і кожен раз вона стає мені за провідну нитку. Після кожної перемоги, після кожної втрати, кожного ранку – у мене виникає враження, що мій чоловік з портрета усміхається. Також дуже допомагає волонтерська діяльність. Юлія Гаврилюк 160 ЦИТАТИ АВТОРОК КНИГИ ПРО ТЕ, ЩО ЇХ ПІДТРИМУЄ �Саме щоб «підіймати кришечку», я влаштовую «дні рожевих єдинорогів». Одягаю найкращу сукню та підбори, йду в кіно, на ролики, в театр, зустрічаюся з різними друзями, багато їмо, сміємось та іноді плачемо або ж плачемо та сміємось одночасно, так, що перехожі відходять від нас. А ще мене дуже тримають рух, дія та помста... Друзі. Гумор. Підготовка. Будівництво дому. В принципі, тримають люди. Людей я поділила на 3 різні категорії. Є люди, які майже взагалі не розуміють, що відбувається в цьому світі. Це середні люди. Є ніжні люди зі світу рожевих поні. Є просвітлені, можна сказати, які почали розбиратися хоча б із повномасштабною війною, що відбувається. Ці люди – це моє оточення. З усіма спілкуюся в певний період. Тобто з ніжними – дуже рідко і коли відчуваю в цьому потребу. Тамара Шевчук Сиділи з моїми друзями і співали, співали. Згадували, що коли минуло вже тижні 4 в підвалі, то ми й забули, як взагалі звучить музика. І от ми з моїми сиділи і співали. Бувало, щось писали. На дошці з моїм найкращим другом писали текст «Катерини», згадували. Досі там, у підвалі в Ягідному, є червоним маркером написаний текст «Катерини». Також росіяни повикидали з бібліотеки зверху всі книжки. Ми знайшли гарний примірник «Кобзаря» і забрали його. А потім нам вирізали дірочку, що слугувала типу як вікном (без скла, але закладена картоном), то коли в неї потрапляло сонце – ми могли читати. Це було те, що допомагало триматись. Ну, і, звичайно, моя маленька сестра. Марина Супрун ЦИТАТИ АВТОРОК КНИГИ ПРО ТЕ, ЩО ЇХ ПІДТРИМУЄ 161 �Що мене надихає – це люди, які люблять свою країну. Ці люди вивчають історію, ходять у походи. Річ, яка мене наповнює, – відчуття обов’язку донести, що таке війна. Коли ти на території України, то таке враження, ніби нас весь світ підтримує. Усі розуміють, що це війна. Але це не так, людям немає ніякого діла, які в тебе там проблеми. …Щоб не думати про те, що відбувається вдома, щоб нескінченно не гортати новини і відволіктися від сумних думок, почала шукати, чим себе зайняти і як адаптуватися в чужій країні. Пішла на курси з працевлаштування, де познайомилася з іншими жінками, які опинилися в такій самій ситуації. Ми підтримували одна одну, ділилися досвідом перебування в Молдові. А ще я дуже вчасно зустрілася із психологом. Бо навіть коли нам здається, що ми сильні і можемо впоратися зі своєю проблемою самі, то часто буває так, що то тільки здається... Познайомилась із сусідками, які запросили мене до їхнього квітника. Скільки радощів було! Я вмить відчула, як моє життя наповнюється сенсами. Тоді потроху відволікаєшся та трансформуєшся. Разом зі мною до Молдови приїхало насіннячко моїх улюблених помідорів. Я дуже довго шукала для них дім. І під час одного з походів історичними місцями Молдови познайомилась із жінкою, яка прийняла моє насіннячко, висадила розсаду та пообіцяла зберегти сорти. Щоб коли я повернулась до України, мені було чим засівати землю. Олена Німаніхіна 162 ЦИТАТИ АВТОРОК КНИГИ ПРО ТЕ, ЩО ЇХ ПІДТРИМУЄ �Дуже допомагає вишивання. Зустрічі та спілкування з іншими постраждалими жінками. Вдома я не готова говорити з рідними про пережите, лише на таких зустрічах. Нам усім дуже важко розповідати про це, але ми разом і підтримуємо одна одну. Поруч зі мною з’явилось багато нових друзів, які дають поштовх для подальшого життя. Галина Тищенко Величезну підтримку мала від чоловіка, сім’ї. Підставляли своє плече друзі, куми, колеги, однодумці. Титанічна праця у закладі, городі та по господарству давали можливість змінити все після деокупації. Турбота про захисників: плетіння сіток, приготування їжі, прання одягу, збір коштів – усе надихало на нові ідеї. Ми донатимо, підтримуємо ЗСУ, навчаємо і виховуємо патріотів нашої країни на власному прикладі. Своїй совісті – не соромно! То чи ж гостя я у своєму житті? Мабуть, таки господиня! Моя історія – історія тисячі українців, які перебували в окупації. Вона зробила мене сильнішою, нескореною. Тетяна Товстокора Підтримує українське жіноцтво. Думаю, в ньому багато нерозкритого потенціалу. Віра в те, що злочинці мають бути покарані. Усвідомлення, що потрібно продовжувати говорити про сексуальне та гендерно зумовлене насилля, пов’язане з війною, щоб про ці злочини не забули. Ірина Довгань ЦИТАТИ АВТОРОК КНИГИ ПРО ТЕ, ЩО ЇХ ПІДТРИМУЄ 163 �Ця книга була підготовлена за підтримки Фонду «Партнерство за сильну Україну». Зміст цієї книги є виключною відповідальністю «Східноукраїнського центру громадських ініціатив» і не обов’язково відображає позицію Фонду та/ або його фінансових партнерів. СЦГІ заснований у січні 2003 року в Луганську. З 2014 року Центр документує грубі порушення прав людини, які сталися в ході збройної агресії РФ проти України. Організація допомагає постраждалим відновлювати справедливість і сприяє відновленню миру в України. Фонд «Партнерство за сильну Україну» (ФПСУ) – це донорська програма, що фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. За спільної підтримки уряду України та урядів-партнерів Фонд реалізує проєкти в деокупованих і прифронтових громадах, а також на національному рівні. Метою ФПСУ є зміцнення стійкості українського уряду в умовах російської агресії та посилення його спроможності надавати критично необхідну допомогу громадам у співпраці з громадянським суспільством, ЗМІ та приватним сектором. НАУКОВО-ПОПУЛЯРНЕ ВИДАННЯ «ЖИТИ ПОПРИ ВСЕ» Автори: Апчел Олена Біленька Людмила Гаврилюк Юлія Довгань Ірина Логозинська Наталія Німаніхіна Олена Супрун Марина Тищенко Галина Товстокора Тетяна Чубенко Сталіна Шевчук Тамара Редакція Слава Світова Нестеренко Надія Змістовне консультування Володимир Щербаченко Ірина Іванова Обкладинка та ілюстрації: Богдана Руденко Формат 60x84 1/8. Тираж 1300 прим. Ум. друк. арк. 31,5. Зам. № 212 03150, Київ, вул. Предславинська, 28, оф. 1 Видавець: Ямчинський Олександр Васильович Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи в Державний реєстр видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції серія ДК № 6554, видане Державним комітетом телебачення і радіомовлення 26.12.2018 р. �КНИГУ МОЖНА ВІЛЬНО ЗАВАНТАЖИТИ НА САЙТІ СЦГІ https://totalaction.org.ua/ В РОЗДІЛІ «КНИГИ» � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource СНПК: представництво, захист і робота з доказами Description An account of the resource Травма-інформовані та survivor-centred стандарти документування сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, представництва і підтримки. Rights Information about rights held in and over the resource Редакційний опис створено системою надання безоплатної правничої допомоги. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Жити попри все. Розповіді жінок про війну 2014 та 2022. Description An account of the resource Ця книга створена для всіх українців, які переживають свої гіркі досвіди війни та потребують прикладів опори для продовження життя та боротьби. У цій книзі 11 українок різних професій і з різних регіонів розповідають про пережитий травматичний досвід війни. Історії охо- плюють події з 2014 та з 2022 років. Авторки щиро та відверто написа- ли про життя в російській окупації, втрату через війну рідних, майна та здоров’я, полон, сексуальне та гендерно зумовлене насилля, пов’я- зане з війною, тощо. Вагомою частиною їхніх історій є розповіді про те, що їх підтримувало під час цих потрясінь і продовжує допомагати переживати травматичний досвід війни. Підсумком видання є розділ від психологині, присвячений питанням відновлення. Rights Information about rights held in and over the resource Матеріал зберігається в бібліотеці; права визначаються автором або видавцем. Перед повторним використанням перевірте умови першоджерела. аудиторія:правники етап:професійне навчання статус:довідковий матеріал тип:бібліотечний матеріал https://warcrimes.legalaid.gov.ua/files/original/1/4/Handbook_UKR_with_IBA_[print].pdf 2b045bbfff8ef06c853a1203219a55bc PDF Text Text 1 ПОСІБНИК ПОСІБНИК�ДЛЯ�АДВОКАТІВ: ДЛЯ АДВОКАТІВ ЗАХИСТ У СПРАВАХ ЗАХИСТУ СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ У ЗЛОЧИНИ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �3 ЗМІСТ СПІВАВТОРИ�� � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � 9 ПЕРЕДМОВА�� � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � 10 ВСТУП�� ������������������������������������������������������������� 12 ЯК КОРИСТУВАТИСЯ�� � � � � � � � � ��������������������������������� 16 I�� ПРАВО�� �� � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � ���������������������������������� 17 1. ПЕРЕДУМОВИ ТА ДЖЕРЕЛА МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18 1.1. ПЕРЕДУМОВИ ........................................................ 18 1.2. ДЖЕРЕЛА ЗАСТОСОВНОГО МІЖНАРОДНОГО ПРАВА................. 18 2. МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 2.1. АГРЕСІЯ .............................................................. 21 2.2. ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ .................................................... 27 2.2.1 СТАТТЯ 438 КК УКРАЇНИ — КАТУВАННЯ ТА НЕЛЮДСЬКЕ ПОВОДЖЕННЯ .... 34 2.2.2 СТАТТЯ 438 КК УКРАЇНИ — ВИГНАННЯ ЦИВІЛЬНОГО НАСЕЛЕННЯ ДЛЯ ПРИМУСОВИХ РОБІТ (ДЕПОРТАЦІЯ НА ПРИМУСОВІ РОБОТИ) ......... 35 2.2.3 СТАТТЯ 438 КК УКРАЇНИ — РОЗГРАБУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ� ���������������������������� 37 2.2.4 СТ. 438 КК УКРАЇНИ — ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ ВЕДЕННЯ ВІЙНИ, ЗАБОРОНЕНИХ МІЖНАРОДНИМИ ДОГОВОРАМИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37 2.2.5 СТ. 438 КК УКРАЇНИ — ПОРУШЕННЯ ЗАКОНІВ ТА ЗВИЧАЇВ ВІЙНИ, ЩО ПЕРЕДБАЧЕНІ МІЖНАРОДНИМИ ДОГОВОРАМИ ..................... 37 2.2.6 СТАТТЯ 438 КК УКРАЇНИ — ВІДДАННЯ НАКАЗУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37 2.2.7 СТАТТЯ 438 КК УКРАЇНИ — УМИСНЕ ВБИВСТВО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38 2.3. ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ЛЮДЯНОСТІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39 ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �4 ЗМІСТ 2.4. ГЕНОЦИД............................................................. 44 3. ІНШІ ЗАСТОСОВНІ ПРАВОВІ КОНЦЕПЦІЇ ................................ 49 3.1. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ КОМАНДИРІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49 3.2. ЗАОЧНЕ ПРОВАДЖЕННЯ ............................................. 62 3.3. ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ПРОТИПРАВНІСТЬ ДІЯННЯ АБО ПОМ’ЯКШУЮТЬ ПОКАРАННЯ ЗА МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ ........... 69 3.4. ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ ЗАХИСТ . . . . . . . ................................... 74 3.4.1 ПРЕЗУМПЦІЯ НЕВИНУВАТОСТІ ....................................... 74 3.4.2 ПРАВO НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУДОВИЙ РОЗГЛЯД ........................ 74 II�� ПРАКТИКА�� � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � 76 4. СТРАТЕГІЯ ЗАХИСТУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 7 4.1. СТРАТЕГІЯ ЗАХИСТУ В СУДІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78 4.1.1 АНАЛІЗ ОБВИНУВАЛЬНОГО АКТА ..................................... 79 4.1.2 ЗУСТРІЧ З ОБВИНУВАЧЕНИМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82 4.1.3 ВИКОНАННЯ ВИМОГИ СТОРОНОЮ ОБВИНУВАЧЕННЯ ЩОДО ВІДКРИТТЯ МАТЕРІАЛІВ............................................. 83 4.2. УНІКАЛЬНІ ВИКЛИКИ, ЯКІ ПОСТАЮТЬ ПЕРЕД ЗАХИСНИКОМ У ЗАОЧНОМУ СУДОВОМУ ПРОЦЕСІ .................................. 85 4.3. КОРОТКИЙ КОМЕНТАР ЩОДО ДЕЯКИХ ЕТИЧНИХ МІРКУВАНЬ ПІД ЧАС ЗАОЧНОГО ПРОВАДЖЕННЯ ................................ 87 5. РОЗСЛІДУВАННЯ ЗАХИСТУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 90 5.1. ВИЗНАЧТЕ ЦІЛІ РОЗСЛІДУВАННЯ .................................... 91 5.2. СТВОРІТЬ ПЛАН РОЗСЛІДУВАННЯ ................................... 91 5.3. МІРКУВАННЯ ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ� �������������������� 93 5.4. ОПИТУВАННЯ СВІДКІВ ТА ОТРИМАННЯ ПОКАЗАНЬ ................. 95 5.5. ПРОЦЕС РОЗСЛІДУВАННЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97 ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �5 ЗМІСТ 6. СТРУКТУРУВАННЯ ЮРИДИЧНОГО АРГУМЕНТУ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98 6.1. ПОБУДОВА ЕФЕКТИВНОГО ЮРИДИЧНОГО АРГУМЕНТУ.............. 98 6.2. ПИСЬМОВІ ЮРИДИЧНІ АРГУМЕНТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99 6.2.1 ПОСТАНОВКА ПИТАННЯ ............................................. 99 6.2.2 ВИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПРАВОВИХ НОРМ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100 6.2.3 ЕФЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ПРАВА ТА ФАКТІВ............................. 101 6.2.4 ВИСНОВОК ...................................................... 103 6.3. УСНІ АРГУМЕНТИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103 6.4. ВИСНОВОК ......................................................... 104 7. ДОПИТ СВІДКІВ У СУДОВОМУ ЗАСІДАННІ ............................ 10 6 7.1. ПРЯМИЙ ДОПИТ ................................................... 107 7.1.1 МІРКУВАННЯ ЩОДО КОЖНОГО СВІДКА ПІД ЧАС ПРЯМОГО ДОПИТУ ..... 107 7.1.2 НАВІДНІ ЗАПИТАННЯ НЕ ДОПУСКАЮТЬСЯ ........................... 108 7.2. ПЕРЕХРЕСНИЙ ДОПИТ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110 7.2.1 �МІРКУВАННЯ ЩОДО СТРУКТУРИ ТА ХАРАКТЕРУ ПЕРЕХРЕСНОГО ДОПИТУ 110 7.3. ПОВТОРНИЙ ПРЯМИЙ ДОПИТ ..................................... 113 7.4. ДОПИТ СВІДКА У РЕЖИМІ ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЇ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113 7.5. ВИКОРИСТАННЯ ДОКАЗІВ ПІД ЧАС ДОПИТУ СВІДКІВ ............. 115 III��«М’ЯКІ»�НАВИЧКИ�(SOFT SKILLS)������������������������ 117 8. РИЗИКИ, ПОВ’ЯЗАНІ З РОБОТОЮ ЗАХИСНИКА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118 8.1. ЩО ПОТРІБНО ВРАХУВАТИ, ПЕРШ НІЖ ПОГОДИТИСЯ НАДАВАТИ ЗАХИСТ У СПРАВІ ПРО ВОЄННИЙ ЗЛОЧИН ........................ 119 8.2. ПОТЕНЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО ПОДОЛАННЯ ВИКЛИКІВ, З ЯКИМИ СТИКАЄТЬСЯ ЗАХИСНИК У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ ..... 121 8.2.1 ПРОГРАМИ ПІДГОТОВКИ ЗАХИСНИКІВ .............................. 122 8.2.2 ОРГАНІЗУЙТЕ У РОБОЧУ ГРУПУ ДЛЯ ОТРИМАННЯ НЕОБХІДНОЇ ПІДТРИМКИ ТИХ АДВОКАТІВ, ЯКІ ЗАРАЗ ЗДІЙСНЮЮТЬ ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ, АБО ТИХ, ЯКІ ПЛАНУЮТЬ ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �6 ЗМІСТ У МАЙБУТНЬОМУ БУТИ ДОЛУЧЕНИМИ ДО ТАКИХ СПРАВ . . . . . . . . . . . . . . 123 8.2.3 НАЛАГОДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СПІВПРАЦІ УКРАЇНСЬКИХ АДВОКАТІВ ІЗ МІЖНАРОДНИМИ КОЛЕГАМИ .......................... 124 8.2.4 ІНФОРМУЙТЕ СУД ТА ОРГАНИ ПРАВОПОРЯДКУ В РАЗІ ОТРИМАННЯ ПОГРОЗ ЗАСТОСУВАННЯ ФІЗИЧНОГО ТА ІНШОГО НАСИЛЬСТВА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 124 8.2.5 ІНФОРМАЦІЙНІ ПРОГРАМИ В МЕДІА , СПРЯМОВАНІ НА РОЗ’ЯСНЕННЯ ПЕРЕСІЧНОМУ ГРОМАДЯНИНУ МЕТИ ПРОВАДЖЕННЯ В СУДАХ ЩОДО ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ, РОЛІ АДВОКАТА В ЦЬОМУ ПРОЦЕСІ ТА НЕОБХІДНОСТІ ЗАХИСТУ ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА В УКРАЇНІ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125 9. ПУБЛІЧНА КОМУНІКАЦІЯ ТА ДОПУСТИМА АДВОКАТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ ............................................................ 126 9.1. НАЦІОНАЛЬНІ СТАНДАРТИ ....... ................................. 126 9.2. МІЖНАРОДНІ ПРАВИЛА ЩОДО ПУБЛІЧНОГО ОБГОВОРЕННЯ СУДІВ ТА СПРАВ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ НА РОЗГЛЯДІ ................ 130 9.3. ПРИНЦИПИ ПОВЕДІНКИ АДВОКАТІВ У СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖАХ... 132 IV��ДОДАТКОВІ�РЕСУРСИ�� � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � 13 4 ГЛОСАРІЙ ТЕРМІНІВ ................................................... 135 КОРИСНІ ДЖЕРЕЛА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 6 БАЗИ ДАНИХ РІШЕНЬ МІЖНАРОДНИХ СУДІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 6 V�� ДОДАТКИ�� � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � � 147 ДОДАТОК 1. ТЕСТ НА ОЗНАКИ ВОЄННИХ ЗЛОЧИНІВ (НАПАДИ НА ЦИВІЛЬНІ ОБ’ЄКТИ) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14 8 ДОДАТОК 2. СТАТТЯ 8 РИМСЬКОГО СТАТУТУ МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ................................................ 149 ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ЗМІСТ 7 ДОДАТОК 3. РЕЗОЛЮЦІЯ РАДИ ЄВРОПИ (75) 11 ПРО КРИТЕРІЇ, ЯКІ РЕГЛАМЕНТУЮТЬ РОЗГЛЯД, ЩО ПРОВОДИТЬСЯ ЗА ВІДСУТНОСТІ ОБВИНУВАЧЕНОГО . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 6 ДОДАТОК 4. СТАНДАРТ ЯКОСТІ НАДАННЯ БЕЗОПЛАТНОЇ ВТОРИННОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ В ЧАСТИНІ ЗАОЧНОГО ПРОВАДЖЕННЯ (ВИТЯГ) . . . . . . . . . . 159 ДОДАТОК 5. КОДЕКС ПРОФЕСІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ДЛЯ АДВОКАТІВ ЗАХИСТУ ТА ЗАКОННИХ ПРЕДСТАВНИКІВ ПОТЕРПІЛИХ, ЯКІ ПОСТАЮТЬ ПЕРЕД СПЕЦІАЛЬНИМ ТРИБУНАЛОМ ДЛЯ ЛІВАНУ (ВИТЯГ) ................................... 161 ДОДАТОК 6. СТАТТЯ 438 КК УКРАЇНИ — РОЗГРАБУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ НА ОКУПОВАНІЙ ТЕРИТОРІЇ .......... 16 3 ДОДАТОК 7. СТАТТЯ 438 КК УКРАЇНИ — ЗАСТОСУВАННЯ ЗАСОБІВ ВЕДЕННЯ ВІЙНИ, ЗАБОРОНЕНИХ МІЖНАРОДНИМ ПРАВОМ .... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . ................................. 16 6 ДОДАТОК 8. СТАТТЯ 438 КК УКРАЇНИ — ПОРУШЕННЯ ЗАКОНІВ ТА ЗВИЧАЇВ ВІЙНИ, ЩО ПЕРЕДБАЧЕНІ МІЖНАРОДНИМИ ДОГОВОРАМИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 176 ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ШАНОВНІ АДВОКАТИ! Для мене велика честь представити цей безцінний ресурс від імені Міжнародної асоціації юристів (IBA). Від початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Україна опинилася на передовій розвитку міжнародного гуманітарного права. І так само, як її військові демонструють надзвичайну стійкість на полі бою, українська правнича спільнота відповідає на цей виклик з вражаючою мужністю, професіоналізмом і відданістю. Підтримка української юридичної спільноти була і залишається великою честю для IBA, зокрема через наші зусилля зі зміцнення спроможності захисників, які працюють у справах про воєнні злочини в національній юрисдикції. Ми сподіваємося, що цей посібник стане орієнтиром для всіх, хто залучений до цієї важливої роботи. Щиро дякую нашим партнерам з Асоціації правників України та Координаційного центру з надання правничої допомоги за незмінну підтримку як у підготовці цього видання, так і в рамках ширшої співпраці. Також хочу відзначити неоціненний внесок Програми USAID «Справедливість для всіх» у створення цього посібника. Попри певні перешкоди в їхній роботі, їхня головна місія залишається незмінною — так само, як і місія IBA — до того моменту, поки справедливість не буде повністю відновлена для народу України. З повагою Марк Еліс, виконавчий директор Міжнародної асоціації юристів (IBA) �9 СПІВАВТОРИ Цей «П%сі()*к ,-. /,0%к/1і0: 2/3*с1 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*» 5і,9%140/-/ 9645/ /01%6і0: Марі О’&ірі, 0*к%)40/8к/ %(%0’.2кі0 :%-%0)%; /,0%к/1к* Офіс4 /,0%к/1і0 2/3*с14 Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4*, к%-*B). П6е2*,е)1к/ Cс%Dі/Dі; /,0%к/1і0 2/3*с14, .кі 56/к1*к4E1A 4 мі?)/6%,)*3 с4,/3 і 16*(4)/-/3 (ADC-ICT); К())ін Р(,ан, E6*с1к/ 2 мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 56/0/ (2,ійс)E0/-/ 2/3*с1 5і,с4,)*3 4 Мі?)/6%,)%м4 к6*мі)/-A)%м4 16*(4)/-і ,-. к%-*B)A%; F9%с-/0і;, Мі?)/6%,)%м4 2/-*Bк%0%м4 ме3/)і2мі ,-. к6*мі)/-A)*3 16*(4)/-і0, Мі?)/6%,)%м4 к6*мі)/-A)%м4 с4,і, с4,/3 EULEX 4 G%с%0%), к%-*B). П6е2*,е)1к/ ADC-ICT, 1/ -н.рі/ 01(2)32, /,0%к/1, екс5е61 і 16е)е6 2 мі?)/6%,)%9% 94м/)і1/6)%9% 56/0/, мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 56/0/ 1/ мі?)/6%,)%9% 56/0/ 56/0 -E,*)* :О «Ме,ій)/ і)іDі/1*0/ 2/ 56/0/ -E,*)*» 1/ :О «Hе9і%)/-A)*й Dе)16 56/0 -E,*)*». Ме1%,%-%9іE 1/ 2міс1 DA%9% 5%сі()*к/ (4-% 6%26%(-е)% 5і, 2/9/-A)*м ке6і0)*D10%м 1/ 2/ 5і,16*мк* П6%96/м* USAID «I56/0е,-*0іс1A ,-. 0сі3» 4 5/61)е6с10і 2 G%%6,*)/Dій)*м Dе)16%м 2 )/,/)). (е2%5-/1)%; 56/0)*8%; ,%5%м%9*, Cс%Dі/Dі7E 56/0)*кі0 Jк6/;)* 1/ екс5е61/м* Мі?)/6%,)%; /с%Dі/Dі; E6*с1і0, 2%к6ем/ 2/ 48/с1і с4,,і -)45(н6а Орі, Ма/1)а К7))і, Ма/1)а 8ар5а, 9)4:; Ві))і, Ната)і 5(н Ві6тін?,ау:7н, Aар; Bі)), Мі)7н BіCітрі та Aі)42іD .7 E7рт(.ан(. * Ц. 54(-ік/Dі. с1/-/ м%?-*0%E 2/0,.к* 5і,16*мDі /ме6*к/)сAк%9% )/6%,4, )/,/)ій 8е6е2 C9е)1с10% IKC 2 мі?)/6%,)%9% 6%20*1к4 (USAID) 0 6/мк/3 П6%96/м* «I56/0е,-*0іс1A ,-. 0сі3». П%9-.,* /01%6і0, 0*с-%0-е)і 0 DA%м4 0*,/))і, )е %(%0’.2к%0% 0і,%(6/?/E1A 5%9-.,* C9е)1с10/ IKC 2 мі?)/6%,)%9% 6%20*1к4 (USAID) 8* J6.,4 IKC. П%9-.,*, 0*с-%0-е)і 141, )/-е?/1A -*Bе /01%64 і )е 0і,%(6/?/E1A 5%9-.,* Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4 1/ і)B*3 %69/)і2/Dій, 2 .к*м* 5%0’.2/)і /01%6*. © П6%96/м/ USAID «I56/0е,-*0іс1A ,-. 0сі3» ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �10 ПЕРЕДМОВА !АНОВНІ АДВО(А)И! L м%ме)14 5%0)%м/сB1/()%9% 01%69)е)). H%сійсAк%; Mе,е6/Dі; 0 Jк6/;)4 0 -E1%м4 2022 6%к4 )/B/ ,е6?/0/ 0*6іB47 (е256еDе,е)1)4 56%(-ем4 — 5%16е(4 0 2/(е25е8е))і с56/0е,-*0%9% 56/0%с4,,. 0 5%)/, 130 1*с.8/3 с56/0 56% 0%7))і 2-%8*)*. Це 5%к-/,/7 )/ )/с )е -*Bе 56%фесій)*й, /-е й м%6/-A)*й %(%0’.2%к — 9/6/)140/1* 2/3*с1 56/0 к%?)%; %с%(*, .к/ 5%с1/7 5е6е, с4,%м, )е2/-е?)% 0і, %(с1/0*). C,0%к/1*, .кі (е641A )/ се(е 0і,5%0і,/-A)іс1A 2/3*N/1* %(0*)40/8е)*3 4 0%7))*3 2-%8*)/3, с1*к/E1Aс. 2 %с%(-*0*м* 0*к-*к/м*. Це )е -*Bе ск-/,)іс1A с56/0 2 E6*,*8)%; 1/ ф/к1*8)%; 1%8к* 2%64, /-е й с4с5і-A)*й 1*ск, ем%Dій)/ )/5649/ 1/ 6*2*к*, 5%0’.2/)і 2 0*к%)/)).м 56%фесій)*3 %(%0’.2кі0 4 0%7))*й 8/с. П6%1е с/ме 2/6/2 .к )ік%-* 0/?-*0% ,ем%)с1640/1* 0і,,/)іс1A 56*)D*5/м 0е63%0е)с10/ 56/0/ 1/ с56/0е,-*0%с1і. Lміс1 DA%9% 5%сі()*к/ (4-% сф%6м%0/)% 2 46/340/)).м 0*с)%0кі0 1/ 6ек%ме),/Dій, %16*м/)*3 2/ 6е24-A1/1/м* 56%0е,е)%9% П6%96/м%E USAID «I56/0е,-*0іс1A ,-. 0сі3» 4 2023 6%Dі %Dі)E0/)). 5%16е( /,0%к/1і0 4 5і,0*Nе))і к0/-іфік/Dі; ,-. 2,ійс)е)). ефек1*0)%9% 2/3*с14 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*. Цей 5%сі()*к с10%6е)% 2 ме1%E )/,/1* 56/к1*8)4 ,%5%м%94 /,0%к/1/м, .кі 2,ійс)EE1A 2/3*с1 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*. J )A%м4 2і(6/)% /к14/-A)4 і)ф%6м/DіE 56% )/Dі%)/-A)е 1/ мі?)/6%,)е 2/к%)%,/0с10%, 56/к1*8)і 5%6/,* N%,% с16/1е9і; 2/3*с14, %с%(-*0%с1ей 6%2с-і,40/))., 6%(%1* 2і с0і,к/м* 1/ 5і,9%1%0к* E6*,*8)*3 /694ме)1і0. C01%6* 56/9)4-* 26%(*1* й%9% м/кс*м/-A)% к%6*с)*м 1/ ,%с145)*м ,-. к%?)%9% /,0%к/1/. O*с-%0-EE N*64 5%,.к4 0сім, 31% ,%-48*0с. ,% с10%6е)). DA%9% 5%сі()*к/ — /01%6/м, екс5е61/м, 6е,/к1%6/м 1/ 56е,с1/0)*к/м П6%96/м* USAID «I56/0е,-*0іс1A ,-. 0сі3». O/B/ 56/D. 7 )е%Dі)е))*м 0)еск%м 4 6%20*1%к 56/0%0%; с*с1ем* Jк6/;)* 1/ 410е6,?е)). ,ем%к6/1*8)*3 Dі))%с1ей 4 с4с5і-Aс10і. L0е61/Eс. ,% 0/с, B/)%0)і /,0%к/1*, 2 5%(/?/)).м )/с)/9*, м4?)%с1і 1/ 56%фесій)%9% 26%с1/)).. Pе3/й Dей 5%сі()*к с1/)е )/,ій)*м 5%мі8)*к%м 4 0/Bій ,і.-A)%с1і 1/ с56*.1*ме 410е6,?е))E с56/0е,-*0%с1і 1/ 0е63%0е)с10/ 56/0/ 0 )/Bій ,е6?/0і. L 5%0/9%E Ол,-.ан12 3а2ан4в, ,*6ек1%6 G%%6,*)/Dій)%9% Dе)164 2 )/,/)). (е2%5-/1)%; 56/0)*8%; ,%5%м%9* ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �11 ПЕРЕДМОВА !АНОВНІ ЗА7И8НИ(И! Цей 5%сі()*к ґ64)1471Aс. )/ 6е24-A1/1/3 %Dі)E0/)). 5%16е( /,0%к/1і0, 56%0е,е)%9% 0 6/мк/3 П6%96/м* USAID «I56/0е,-*0іс1A ,-. 0сі3», %,)і7E 2 6ек%ме),/Dій .к%; (4-% 5і,9%140/1* і)с164ме)1 N%,% 6%20*1к4 2)/)A і )/0*8%к /,0%к/1і0 ,-. 2міD)е)). ;3)A%; с56%м%?)%с1і ефек1*0)% 2/3*N/1* %(0*)40/8е)*3 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)* 2/6/,* 2/(е25е8е)). 56*)D*54 6і0)*3 56%Dес4/-A)*3 м%?-*0%с1ей 1/ 56/0/ )/ с56/0е,-*0*й с4,%0*й 6%29-.,. L/9/-%м 0і) 56*2)/8е)*й ,-. 1%9%, N%( )/,/1* 0/м м/1е6і/-* 1/ 6ек%ме),/Dі; ,-. 5і,9%1%0к* 1/ 56%0е,е)). с4,%0*3 56%Dесі0 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*. Це с56/0,і 4)ік/-A)е 0*,/)). 6%26%(-е)е ,%с0і,8е)*м* 4к6/;)сAк*м* 1/ мі?)/6%,)*м* /,0%к/1/м* 4 1іс)ій с5і056/Dі 2 G%%6,*)/Dій)*м Dе)16%м 2 )/,/)). (е2%5-/1)%; 56/0)*8%; ,%5%м%9* ,-. 5і,16*мк* 0/с 1/ 0/B*3 24с*-A 5і, 8/с 2,ійс)е)). 2/3*с14 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*. Оскі-Aк* мі?)/6%,)е 56/0% 5е6е,(/8/7, N% (і-ABіс1A с56/0 56% 0%7))і 2-%8*)* м/7 6%29-.,/1*с. )/ )/Dі%)/-A)%м4 6і0)і 0і,5%0і,)% ,% к6*1е6і;0, 4с1/)%0-е)*3 мі?)/6%,)*м 94м/)і1/6)*м 56/0%м, мі?)/6%,)*м к6*мі)/-A)*м 56/0%м і мі?)/6%,)*м 56/0%м -E,сAк*3 56/0, 1% 0к6/й 0/?-*0% 5і,16*м40/1* /,0%к/1і0 )/ )/Dі%)/-A)%м4 6і0)і, )/,/E8* ;м м%?-*0%с1і ,-. 2міD)е)). с0%;3 2)/)A, 4мі)A і )/0*8%к 4 0е,е))і с56/0 56% 0%7))і 2-%8*)*. О1?е, Dей 5%сі()*к 7 8/с1*)%E Dі-іс)%9% 5і,3%,4 ,% ,%16*м/)). мі?)/6%,)*3 1/ 706%5ейсAк*3 с1/),/61і0, %,)%8/с)% с56*.E8* 2/(е25е8е))E ефек1*0)%9% 2/3*с14 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*. H%29-., с56/0 56% 0%7))і 2-%8*)* 1/к%? 5%16е(47 с5еDі/-A)*3 )/0*8%к, 1%? Dей 5%сі()*к с56*.1*ме )/,(/))E )е%(3і,)%9% ,%с0і,4 ,-. ефек1*0)%9% 2/3*с14 к-і7)1і0, 410%6EE8* 8/с1*)4 %6і7)1%0/)*3 )/ 5%16е(* /,0%к/1і0 1/ /,/51%0/)*3 )/08/-A)*3 м/1е6і/-і0. G6ім 1%9%, 0і) с-4947 ,?е6е-%м 2)/)A N%,% 2/с1%с40/)). )%6м м/1е6і/-A)%9% мі?)/6%,)%9% 56/0/ 0 4к6/;)сAк%м4 к%)1екс1і, N% 26еB1%E с56*.1*ме ,%16*м/))E 56/0/ )/ с56/0е,-*0*й с4,%0*й 6%29-., B-.3%м к6/N%9% 2/3*с14 %(0*)40/8е)*3 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*. J 20’.2к4 2 D*м . 3%1і0 (* 0*с-%0*1* 9-*(%к4 0,.8)іс1A /01%6/м 2/ ;3)ій 0)ес%к 4 5і,9%1%0к4 Dі7; ,4?е с0%78/с)%; 1/ 0/?-*0%; 54(-ік/Dі;. L 5%0/9%E Д,в91 В4н, ке6і0)*к П6%96/м* USAID «I56/0е,-*0іс1A ,-. 0сі3» ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �12 ВСТУП L 5%8/1к4 6%сійсAк%9% 01%69)е)). 0 Jк6/;)4 0 -E1%м4 2022 6%к4 ,-. 6%2с-і,40/)). (4-% 2/6е7с16%0/)% 5%)/, 130 000 с56/0 56% 0%7))і 2-%8*)* ,-. м%?-*0%9% с4,%0%9% 6%29-.,4 0 4к6/;)сAк*3 к6*мі)/-A)*3 с4,/3. Oій)/ 16*0/7, і D. D*ф6/ 1і-Aк* 26%с1/1*ме. Це )/к-/,/7 )%0*й 1.9/6 )/ 4к6/;)сAк4 с*с1ем4 к6*мі)/-A)%; Eс1*Dі; 0 к%)1екс1і 8/с%0*3 1/ і)B*3 6ес46сі0, .кі 2)/,%(-.1Aс. с4,,.м і 56%к46%6/м, 5%к-*к/)*м 0ес1* с56/0*, .кі 26еB1%E (4,41A 5е6е,/)і ,% с4,4. Це 1/к%? 7 се6й%2)*м 0*к-*к%м ,-. с5і-A)%1* /,0%к/1і0 0 Jк6/;)і )е -*Bе N%,% (6/к4 ,%с145)*3 6ес46сі0 ,-. )/-е?)%9% 2/3*с14 %(0*)40/8е)*3 4 1/к*3 с56/0/3, /-е й N%,% 9%1%0)%с1і /,0%к/1і0 (6/1*с. 2/ 1/кі с56/0* 02/9/-і, 06/3%04E8* 5%1%8)і %(с1/0*)*. R% 1/к*3 %(с1/0*) )/с/м5е6е, )/-е?*1A 5%16е(/ 2,ійс)E0/1* 2/3*с1 %сі(, .кі 00/?/E1Aс. 0%6%9/м* ,е6?/0* 1/ 0%6%9/м* 96%м/,.) Jк6/;)*, і Dе 0і,(40/71Aс. 0 1%й 8/с, к%-* 0ій)/ 16*0/7 2/ ,0е6*м/ с4,%0%; 2/-*. I56/0* 56% 0%7))і 2-%8*)* 1/к%?, 2/ 6і,кіс)*м 0*).1к%м, 7 ск-/,)*м* E6*,*8)% 1/ ф/к1*8)%. C,0%к/1*, .кі (е641Aс. 2/3*N/1* %(0*)40/8е)*3 4 1/к*3 с56/0/3, 5%0*))і (41* %(і2)/)*м* )е -*Bе 2 8*))*м )/Dі%)/-A)*м 56/0%м і 56%Dес%м, /-е й 2 мі?)/6%,)*м* ,%9%0%6/м* 1/ к%)0е)Dі.м*, .кі -е?/1A 0 %с)%0і мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 56/0/ і 56%Dес4, / 1/к%? і2 1*м, .к%E мі6%E Dі 56/0%0і )%6м* 0?е 2/с1%с%04E1Aс., (4,41A 2/с1%с%040/1*с. /(% 5%0*))і 2/с1%с%040/1*с. 0 )/Dі%)/-A)*3 с4,/3, N% 6%29-.,/E1A с56/0* 56% 0%7))і 2-%8*)*. C,0%к/1/м 0?е ,%с145)і 6ес46с* ,-. 5і,9%1%0к* ,% 0е,е)). 1/к*3 с56/0. Ос)%0)*м і2 )*3 7 «P/с1і-A)/ к)*9/ с4,,і: м/1е6і/-* ,-. 6%29-.,4 с56/0 56% мі?)/6%,)і 2-%8*)*»1, .к4 (4-% 5і,9%1%0-е)% P/Dі%)/-A)%E Bк%-%E с4,,і0 Jк6/;)*, Oе63%0)*м I4,%м, с4,,.м* /5е-.Dій)*3 с4,і0 1/ с4,і0 5е6B%; і)с1/)Dі; 1/ мі?)/6%,)*м* екс5е61/м* 2 UpRights, Global Rights Compliance (GRC) 2/ 5і,16*мк* П6%96/м* USAID «I56/0е,-*0іс1A ,-. 0сі3». J P/с1і-A)ій к)*2і «2і(6/)% 1/ 56%/)/-і2%0/)% м/1е6і/-*, 56*2)/8е)і ,-. ,%5%м%9* с4,,.м 4 с56/0/3, 5%0’.2/)*3 і2 0%7))*м* 2-%8*)/м*, 9е)%D*,%м 1 P/с1і-A)/ к)*9/ с4,,і: м/1е6і/-* ,-. 6%29-.,4 с56/0 56% мі?)/6%,)і 2-%8*)*, G*;0, 2023. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ВСТУП 13 і 2-%8*)%м /96есі;». J P/с1і-A)ій к)*2і ,е1/-A)% 5%,/)% 5%-%?е)). )/Dі%)/-A)%9% 2/к%)%,/0с10/ Jк6/;)* 56% мі?)/6%,)і 2-%8*)*. P/с1і-A)/ к)*9/ «56*2)/8е)/ ,%5%м%91* с4,,.м с56/0е,-*0% 1/ ефек1*0)% 6%29-.,/1* с56/0* N%,% мі?)/6%,)*3 2-%8*)і0 2/ 2/к%)%,/0с10%м Jк6/;)* 0і,5%0і,)% ,% мі?)/6%,)*3 )%6м». O%,)%8/с 0%)/ 7 ,%с145)%E ,-. 0сі7; 4к6/;)сAк%; 56/0)*8%; с5і-A)%1* і 7 0/?-*0*м ,?е6е-%м і)ф%6м/Dі; 2 D*3 5*1/)A ,-. 0сі3 E6*с1і0, .кі (е641A 48/с1A 4 с4,%0*3 56%Dес/3 N%,% 0%7))*3 2-%8*)і0, 4 1%м4 8*с-і ,-. /,0%к/1і0 2/3*с14. L/3*с)*к* 1/к%? м/E1A ,%с145 ,% (/2 ,/)*3, N% міс1.1A с1/141*, 56/0*-/ N%,% 56%Dес4 1/ %Dі)E0/)). ,%к/2і0, / 1/к%? 6іBе)A Мі?)/6%,)%9% 0ійсAк%0%9% 16*(4)/-4 (МOS), Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4 (МGI)2, Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 16*(4)/-4 ,-. к%-*B)A%; F9%с-/0і; (МSGF)3, Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 16*(4)/-4 ,-. H4/),* (МSH)4, Мі?)/6%,)%9% 2/-*Bк%0%9% ме3/)і2м4 ,-. к6*мі)/-A)*3 16*(4)/-і0 (МLМS), .к*й 7 мі?)/6%,)*м к6*мі)/-A)*м с4,%м, с10%6е)*м 4 2010 6%Dі ,-. 0*к%)/)). ф4)кDій, N% 2/-*B*-*с. 0і, Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 16*(4)/-4 ,-. к%-*B)A%; F9%с-/0і; (МSGF) 1/ Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 16*(4)/-4 ,-. H4/),* (МSH)5, I5еDі/-A)%9% 16*(4)/-4 ,-. Tі0/)4 (IST)6, I5еDі/-A)%9% с4,4 N%,% IA766/-Tе%)е (IIIT)7, 1/ P/,20*8/й)*3 5/-/1 4 с4,/3 G/м(%,?і (PПIG)8. Ці 6ес46с* 5%к-*к/)і с1/1* ,-. /,0%к/1і0 міD)%E %с)%0%E ,-. %5/)40/)). 1%)к%N/м* 56/0/ 1/ 56%Dес4 мі?)/6%,)*3 с4,і0, .кі 6%29-.,/-* с56/0* 56% 0%7))і 2-%8*)*, 1і7E мі6%E, .к%E Dе 56/0% 1/ 56%Dес (4,41A 2/с1%с%0)*м* 0 4к6/;)сAк*3 с4,/39. Ок6ем*м 5*1/)).м 7 1е, .к 2/3*с)*к м%?е 2,%(41* 56/к1*8)і )/0*8к*, N% )е%(2 3 4 5 6 7 8 9 https://www.legal-tools.org/cld. https://www.icty.org/en/about. https://unictr.irmct.org/. https://www.irmct.org/en. I5еDі/-A)*й 16*(4)/- ,-. Tі0/)4 (4-% 2/к6*1% 4 2023 6%Dі, %,)/к і)ф%6м/DіE 56% й%9% с164к1464 1/ ф4)кDі;, / 1/к%? 6іBе)). 4 с56/0і «П6%к46%6 56%1* Cй.B/ 1/ і).» (STL-1101) м%?)/ 2)/й1* 0 і)1е6)е1і. https://rscsl.org. https://www.eccc.gov.kh/en. L)/8)%E мі6%E )е0і,%м%, )/скі-Aк* 2/3*с)*к м%?е %16*м/1* 6е/-A)*й ,%с145 (е2 к%B1і0 )/ 5е6ек-/,, %скі-Aк* (/9/1% D*3 (/2 ,/)*3 і 54(-ік/Dій ,%с145)і -*Bе /)9-ійсAк%E 1/ ф6/)D42Aк%E м%0/м*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �14 ВСТУП 3і,)і ,-. 56%0е,е)). 0-/с)%9% 6%2с-і,40/)). 1/ 2,ійс)е)). 2/3*с14 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*. Cс%Dі/Dі. /,0%к/1і0, .кі 56/к1*к4E1A 0 мі?)/6%,)*3 с4,/3 і 16*(4)/-/3 (ADC-ICT, 6/)іBе ADC-ICTY), 6%29-.,/-/ Dе 5*1/)). 0 6/мк/3 с0%9% 0)еск4 0 56/к1*к4 2/3*с14 0 МSGF. Cс%Dі/Dі. 6%26%(*-/ 56/к1*8)*й 5%сі()*к ,-. /,0%к/1і0, .кі 5%3%,.1A і2 6і2)*3 к6/;), м/E1A 6і2)4 E6*,*8)4 %с0і14 й (/9/1% 2 .к*3 )е 56%йB-* )/08/)). N%,% 56/к1*8)%9% 2/с1%с40/)). 56*)D*54 2м/9/-A)%с1і с1%6і), .к*й 0*к%6*с1%04E1A 4 мі?)/6%,)*3 к6*мі)/-A)*3 с4,/3, 2 )/,/)).м к%)к6е1)*3 5%6/, і 0к/2і0%к N%,% 6%20*1к4 1/ 2/с1%с40/)). 1/к*3 )/0*8%к 4 5%0с.к,е))ій 56/к1*Dі 2/3*с14 0 с4,/3 10. Цей 5%сі()*к )/5*с/-* /,0%к/1* 2 ,%с0і,%м 56/к1*к* 0 МSGF, %,)/к 0і) (4,е к%6*с)*м 1/к%? ,-. /,0%к/1і0, .кі 2/3*N/1*м41A %(0*)40/8е)*3 4 0%7))*3 2-%8*)/3 0 4к6/;)сAк*3 с4,/3. П%сі()*к міс1*1A с1*с-*й, -е9к*й ,-. 2/с0%7)). /)/-і2 м/1е6і/-A)%9% 56/0/ N%,% 0%7))*3 2-%8*)і0, 2%к6ем/ 56% 0*,* 0і,5%0і,/-A)%с1і, )/.0)і E6*,*8)і 1/ ф/к1*8)і 5і,с1/0* ,-. 2/3*с14, 2 5%с*-/)).м* )/ 0і,5%0і,)4 с4,%04 56/к1*к4 1/ і)Bі ,?е6е-/. Oі) міс1*1A 6%2,і-*, 0 .к*3 і,е1Aс. 56% 56/к1*8)і )/0*8к*, )е%(3і,)і ,-. 2/3*с14 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*, 2%к6ем/ 56/к1*8)і 5%6/,* N%,% 6%2с-і,40/))., 6%(%1* 2і с0і,к/м*, с10%6е)). 1/ 56е,с1/0-е)). ефек1*0)*3 5*сAм%0*3 1/ 4с)*3 /694ме)1і0, / 1/к%? 56.м%9% 1/ 5е6е36ес)%9% ,%5*14 с0і,кі0 4 с4,%0%м4 2/сі,/))і. Oі,%м%, N% /,0%к/1* 0 Jк6/;)і 1/к%? 56е,с1/0-.1*м41A %(0*)40/8е)*3 4 :а(Fн;, с4,%0*3 56%Dес/3, N% 7 ск-/,)*м 2/0,/)).м, .ке )е 0*)*к/-% 4 6п7Hіа)4н;, с4,/3 (%к6ім IST) /(% 0 МGI, ,е 1/кі 56%Dес* )е (4-* 5е6е,(/8е)і I1/141%м /(% 8*))*м* 56/0*-/м* 56%Dес4 1/ ,%к/240/)).. P/,20*8/й)% 0/?-*0%, N%( )/Dі%)/-A)і с4,*, .кі 6%29-.,/E1A 1/ 6%29-.,/1*м41A 4 м/й(41)A%м4 с56/0* 56% 0%7))і 2-%8*)*, ,%16*м40/-*с. 56*)D*54 0е63%0е)с10/ 56/0/, )/-е?)% 2/с1%с%040/-* 56*)D*5 N%,% 1.9/6. ,%к/240/)). 1/ 2/3*N/-* 56/0/ %(0*)40/8е)*3 10 П%сі()*к і2 мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 2/3*с14: П6/к1*к/, 6%26%(-е)/ Cс%Dі/Dі7E /,0%к/1і0, .кі 56/к1*к4E1A 4 мі?)/6%,)*3 с4,/3 і 16*(4)/-/3 (ADC-ICT) — Manual on International Criminal Defense: ADC-ICT Developed Practices (2nd Edition, 2020), ,%с145. )/ с/й1і ADC-ICT 2/ 5%с*-/)).м: https://www.adc-ict.org/ «R%к4ме)1*». П%сі()*к ,%с145)*й /)9-ійсAк%E 1/ (%с)ійсAк%E/се6(сAк%E/3%60/1сAк%E м%0/м*. U%9% м%?)/ 2/0/)1/?*1* (е2%5-/1)%. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ВСТУП 15 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*. Iе6е, і)B%9%, 1/кі с4,%0і 56%Dес* 7 56*к-/,%м 0і,,/)%с1і Jк6/;)* 56*)D*54 0е63%0е)с10/ 56/0/, )/0і1A к%-* й,е1Aс. 56% 5е6ес-і,40/)). 1/к*3 «)е5%54-.6)*3» %(0*)40/8е)*3. Vк 0і,%м%, «56/0%с4,,. 5%0*))% )е 1і-Aк* 2,ійс)E0/1*с., /-е й м/7 (41* %8е0*,)%, N% 0%)% 2,ійс)E71Aс.»11. L/3*с)*к 6%(*1A с0ій 0)ес%к 4 Dей 56%Dес, 6%20*0/E8* )/0*8к*, )е%(3і,)і ,-. ефек1*0)%9% 0*к%)/)). с4,/м* DA%9% 2/0,/)).. Oі) м%?е 26%(*1* Dе, ,%ск%)/-% 2)/E8* 8*))е 2/к%)%,/0с10% і 56%Dес 1/ 10%68% 5і,3%,.8* ,% %(с1%E0/)). 2/с1%с40/)). 1*3 /с5ек1і0 2/к%)%,/0с10/, .кі )е -*Bе с56*.1-*0і ,-. %(0*)40/8е)*3, /-е й 0і,5%0і,/E1A 56*)D*5/м 0і,к6*1%9%, 8ес)%9% і с56/0е,-*0%9% с4,%8*)с10/ 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*. Oі) м%?е 26%(*1* Dе, (е2с16/B)% %ск/6?4E8* 5%1е)Dій)% )ес56/0е,-*0і с4,%0і 56%Dе,46*; 2/ м%?-*0%с1і 56%0%,.8* )е2/-е?)і 6%2с-і,40/))., N%( ,і2)/1*с., 8* іс)4E1A 0*56/0,40/-A)і ,%к/2*, .кі (4-* 56%і9)%6%0/)і; с1/0-.8* 5і, с4м)і0 ,%с1%0і6)іс1A 1///(% )/,ій)іс1A ,%к/2і0 %(0*)40/8е))., к%-* Dе ,%6е8)%; і с4м-і))% 2/3*N/E8* 56/0/ %(0*)40/8е)*3, %с%(-*0% 1*3 %(0*)40/8е)*3, .кі 0?е (4-* 2/с4,?е)і с4с5і-A)%E ,4мк%E Nе ,% 1%9%, .к с4,%0*й 6%29-., 6%25%8/0с.. П%сі()*к (40 5і,9%1%0-е)*й ,% 430/-е)). Oе63%0)%E H/,%E ім5-еме)1/Dій)%9% L/к%)4 «П6% 0)есе)). 2мі) ,% G6*мі)/-A)%9% 1/ G6*мі)/-A)%9% 56%Dес4/-A)%9% к%,ексі0 Jк6/;)* 4 20’.2к4 2 6/1*фік/Dі7E H*мсAк%9% с1/1414 Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4 1/ 5%56/0%к ,% )A%9%». L )/(6/)).м 8*))%с1і 2/2)/8е)*м L/к%)%м 0с145*1A 4 с*-4 L/к%) 56% 6/1*фік/DіE H*мсAк%9% с1/1414 Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4 1/ й%9% 5%56/0%к, N% %2)/8/7 %с1/1%8)4 6/1*фік/DіE H*мсAк%9% с1/1414 МGI. O/?к% 5е6е%Dі)*1* 2)/8е)). 056%0/,?е)). )%6м H*мсAк%9% с1/1414 МGI 0 4к6/;)сAке к6*мі)/-A)е 2/к%)%,/0с10%. Цей П%сі()*к міс1*1A 5%с*-/)). )/ 2/к%)%,/08і )%6м*, .кі 2/с1%с%040/1*м41Aс. 0 8*с-е))*3 с56/0/3, N% (4-* 6%25%8/1і ,% ім5-еме)1/Dій)%9% 2/к%)4, / %1?е, .к 56/к1*8)*й 6ес46с 0і) (4,е /к14/-A)*м ,-. 4к6/;)сAк*3 /,0%к/1і0 Nе ,%09*й 8/с. 11 O*с-і0 )/-е?*1A -%6,4 WAE/614, :%-%0)%м4 с4,,і C)9-і;, 4 с56/0і «Hекс 56%1* с4,,і0 I/ссекс/» 1924 6.: 1 KB 256. «Це )е 56%с1% 0/?-*0%, / ф4),/ме)1/-A)% 0/?-*0%, N%( 56/0%с4,,. )е 1і-Aк* 2,ійс)E0/-%с., /-е й (4-% %8е0*,)% й (е2с4м)і0)%, N% 0%)% 2,ійс)E71Aс.». ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �16 ЯК КОРИСТУВАТИСЯ ЯК КОРИСТУВАТИСЯ :ОЗДІ; ПЕ:!ИЙ міс1*1A к%6%1к*й %9-., 56/0%0%; (/2* 1/ і)ф%6м/DіE 56% 1е, ,е 2)/й1* с56/0* мі?)/6%,)*3 с4,і0 / )%6м/1*0)%-56/0%0і /к1*, .кі 7 %(%0’.2к%0*м* ,% 0*к%)/)). /(% м%?41A с-4940/1* 0к/2і0к/м* / )/13)е)).м 4 0/B%м4 с4,%0%м4 56%Dесі. J DA%м4 6%2,і-і 0* м%?е1е 5%(/8*1* 0*,і-е)*й 6/мк%E 1екс1, N% 0к/247 )/ 5%-%?е)). 8*))%9% G6*мі)/-A)%9% к%,екс4 Jк6/;)*, / 1/к%? і)Bі 0і,5%0і,)і 5%-%?е)). с1/141і0 мі?)/6%,)*3 с4,і0 і 16*(4)/-і0 1/ мі?)/6%,)*3 E6*,*8)*3 ,%к4ме)1і0. Lі6%8к%E (*) 5%2)/8е)% 1і ,%9%0%6* 1/ ,%к4ме)1*, .кі Jк6/;)/ 5і,5*с/-/ (і 2/ 5%16е(* 6/1*фік40/-/), 1%(1% 0%)* 7 %(%0’.2к%0*м* ,-. 2/с1%с40/)). 4к6/;)сAк*м* с4,/м*. :ОЗДІ; Д:УГИЙ 0*с0і1-E7 56/к1*к4 2/3*с14, (/24E8*сA )/ мі?)/6%,)%м4 к6*мі)/-A)%м4 56/0і 1/ ,е.кі )/йк6/Nі 56/к1*к*, .кі (4-* 2/с1%с%0/)і /,0%к/1/м* 4 мі?)/6%,)*3 к6*мі)/-A)*3 с4,/3. W%8/ E6*с1*-56/к1*к* ,%(6е 2)/E1Aс. )/ D*3 5*1/)).3, %,)/к ме1%E DA%9% 6%2,і-4 7 5%к/2/1*, .к ,е.кі )/0*8к* 2/3*с14 м%?41A (41* /,/51%0/)і ,% к%)к6е1)*3 0*к-*кі0, 5%0’.2/)*3 і2 с56/0/м* 56% 0%7))і 2-%8*)*. :ОЗДІ; ):Е)ІЙ сф%к4с%0/)*й )/ «м’.к*3» )/0*8к/3 (/)9-. м%0%E soX skills), )е%(3і,)*3 E6*с14 ,-. 6%(%1* 2і с56/0/м* 56% 0%7))і 2-%8*)* 0 Dій 4)ік/-A)ій 9/-42і 56/0/. Цей 6%2,і- 7 ,ійс)% «5е6B%E 245*)к%E» 0 6%(%1і 2 1/к*м* с56/0/м*. H%29-., с56/0 1/к%; се6й%2)%с1і 2 ;3)ім с4541)ім с%Dі/-A)*м і 5%-і1*8)*м 05-*0%м м%?е (е25%се6е,)A% 05-*)41* )/ (4,A-.к%9% /,0%к/1/, 2%к6ем/ )/ /,0%к/1і0, .кі ?*041A і 56/к1*к4E1A 4 2%)і /к1*0)*3 (%й%0*3 ,ій. Цей 6%2,і7 с56%(%E 0*2)/1* с1ійкіс1A, .к/ 0*м/9/71Aс. 0і, /,0%к/1/, / 1/к%? %к6ес-*1* ,е.кі 5*1/)). ,-. 6%2,4мі0 /,0%к/1і0. :ОЗДІ; AЕ)ВЕ:)ИЙ міс1*1A ,%,/1к%0і 6ес46с*. S41 0* 2)/й,е1е )е -*Bе 0*1.9* 2 0і,5%0і,)*3 к%,ексі0, /-е й 5%с*-/)). )/ 1е, ,е )/йк6/Nе 2)/й1* 0і,5%0і,)і 6ес46с*, / 1/к%? 9-%с/6ій 1е6мі)і0. J DA%м4 6%2,і-і 1/к%? )/0е,е)і ,0/ 56*к-/,* 2 мі?)/6%,)*3 с56/0, ,-. 6%2,4мі0 /,0%к/1і0 N%,% 2/с1%с40/)). 0і,5%0і,)*3 )%6м 56/0/ і )/0*8%к, 56% .кі й,е1Aс. 0 П%сі()*к4. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �I� � ПРАВО �18 ПРАВО 1�� ПЕРЕДУМОВИ�ТА ДЖЕРЕЛА�МІЖНАРОДНОГО� КРИМІНАЛЬНОГО�ПРАВА 1�1�� ПЕРЕДУМОВИ П6/к1*к/ мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 56/0/ с41170% 6%20*)4-/с. 2 8/сі0 PE6)(е62Aк%9% 1/ S%кійсAк%9% 16*(4)/-і0. Ос)%0%E ,-. Dі7; ,*)/мі8)%; 9/-42і 56/0/ 7 )*2к/ мі?)/6%,)*3 ,%9%0%6і0, .кі 05-*0/E1A .к )/ мі?)/6%,)і, 1/к і )/ 0)416іB)і с*14/Dі;, / 1/к%? «мі?)/6%,)е 20*8/70е 56/0%», .ке )/-е?*1A ,% с1/),/61)*3 56/к1*к, 56*й).1*3 4 )/Dі%)/-A)*3 E6*с,*кDі.3 56%1.9%м 16*0/-%9% 8/с4. O%)/ 1/к%? 0*5-*0/7 і2 с4,%0%; 56/к1*к* N%,% 2/с1%с40/)). м/1е6і/-A)%9% і 56%Dес4/-A)%9% 56/0/, 0*6%(-е)%; 6і2)*м* мі?)/6%,)*м* 6п7Hіа)4н;C; с4,/м* 1/ 16*(4)/-/м* 2 8/с4 ;3 с10%6е)). )/ 5%8/1к4 1990-3 6%кі0. П6/0%0і )%6м*, 6%26%(-е)і D*м* мі?)/6%,)*м* с4,/м*, с5*6/E1Aс. )е -*Bе )/ 46%к* PE6)(е69/ й S%кі%, /-е й )/ 0і,5%0і,)і 56*)D*5* )/Dі%)/-A)%9% 56/0/, 94м/)і1/6)%9% 56/0/ 1/ 56/0/ 56/0 -E,*)*. 1�2�� ДЖЕРЕЛА�ЗАСТОСОВНОГО�МІЖНАРОДНОГО�ПРАВА L9і,)% 2 мі?)/6%,)*м 56/0%м, /96ес*0)/ 0ій)/, 6%25%8/1/ 01%69)е)).м H%сі; 0 Jк6/;)4, 7 мі?)/6%,)*м 2(6%й)*м к%)ф-ік1%м. S/кі к%)ф-ік1* 6е94-EE1Aс. мі?)/6%,)*м 56/0%м, )/с/м5е6е, 8%1*6м/ Yе)е0сAк*м* к%)0е)Dі.м* 1949 6%к4 1/ 5е6B*м ,%,/1к%0*м 56%1%к%-%м 1977 6%к4 ,% )*3, / 1/к%? ://2Aк*м* к%)0е)Dі.м* 1899 6%к4 1/ 1907 6%к412. Jк6/;)/ 1/к%? 5і,5*с/-/ 1/ 6/1*фік40/-/ )*2к4 і)B*3 мі?)/6%,)*3 ,%9%0%6і0, 2%к6ем/ Є06%5ейсAк4 к%)0е)DіE 2 56/0 -E,*)* (ЄGПT), Мі?)/6%,)*й 5/к1 56% 96%м/,.)сAкі і 5%-і1*8)і 56/0/, G%)0е)DіE 56%1* к/140/)A 1/ і)B*3 ?%6с1%к*3, )е-E,сAк*3 /(% 1/к*3, N% 56*)*?4E1A 9і,)іс1A, 0*,і0 5%0%,?е)). і 5%к/6/))., Мі?)/6%,)4 к%)0е)DіE 56% 2/3*с1 4сі3 %сі( 0і, )/с*-A)*DAк*3 2)*к)е)A 1%N%; ,%9%0%6*, 5%к-*к/)і 0*2)/8*1* й 9/6/)140/1* %с)%0)і 56/0/ -E,*)*13. Ці ,%9%0%6* 0*2)/8/E1A 2/3*с1, .к*й м/7 12 13 YG I, YG [[, YG [[[, YG IV, RП I, RП [[. Jк6/;)/ 5і,5*с/-/ H*мсAк*й с1/141 МGI 4 2000 6%Dі 1/ 6/1*фік40/-/ й%9% 21 се65). 2024 6%к4. Oі) (40 5і,5*с/)*й П6е2*,е)1%м Lе-е)сAк*м 24 се65). 2024 6%к4. I5еD*фік/ 1%9%, .к і .к%E мі6%E 2/с1%с40/)). )%6м I1/1414 0і,(40/1*ме1Aс. 0 4к6/;)сAк*3 с4,/3 2 6%29-.,4 0%7))*3 2-%8*)і0, )/ м%ме)1 5і,9%1%0к* DA%9% 5%сі()*к/ Nе )е (4-/ ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ПРАВО 19 (41* 9/6/)1%0/)*й .к к%м(/1/)1/м, 1/к і D*0і-A)%м4 )/се-е))E 5і, 8/с 0ій)*. O%)* 1/к%? 9/6/)14E1A %с)%0)і 56/0/ -E,*)* %(0*)40/8е)*м 4 0%7))*3 2-%8*)/3, 2%к6ем/ 56/0% )/ 2/3*с1, )/-е?)*й 56%Dес 1/ с56/0е,-*0*й с4,%0*й 6%29-.,14. P/й(і-AB се6й%2)і 5%64Bе)). 56/0 -E,*)* (4-* к%,*фік%0/)і 0 6і2)*3 с1/141/3 і ,%9%0%6/3, .к*м* (4-* с10%6е)і мі?)/6%,)і к6*мі)/-A)і с4,*, 0к-E8/E8* H*мсAк*й с1/141 МGI, .к*й %5*с47 E6*с,*кDіE I4,4 N%,% 9е)%D*,4, 0%7))*3 2-%8*)і0, 2-%8*)і0 56%1* -E,.)%с1і 1/, і2 2010 6%к4, 2-%8*)4 /96есі;15. Е-еме)1* 2-%8*)і0, 56*й).1і МGI, 0*2)/8/E1A фі2*8)і (actus reus, «%(’7к1*0)/ с1%6%)/ 2-%8*)4»), 5с*3і8)і (mens rea, «с4(’7к1*0)/ с1%6%)/ 2-%8*)4») 1/ к%)1екс14/-A)і (contextual elements) е-еме)1* D*3 2-%8*)і0, .кі 5%0*))і (41* ,%0е,е)і, 5е6B )і? %с%(/ м%?е (41* 56*1.9)41/ ,% 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ 1/кі 2-%8*)*16. C)/-%9і8)% с1/11і 2–5 I1/1414 МSGF 0*2)/8/E1A 964(і 5%64Bе)). Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій, 0%7))і 2-%8*)*, 2-%8*)* 56%1* -E,.)%с1і 1/ 9е)%D*,17, 1/к с/м%, .к і с1/11і 1–4 I1/1414 МSH18. J I1/141/3 МSGF 1/ МSH 5е6е6/3%0/)і %с)%0)і ,і.))., .кі 5%0*))і (41* 0с1/)%0-е)і ,-. 1%9%, N%( ,%0ес1* 08*)е)). D*3 2-%8*)і019. J )*3 1/к%? 5е6е6/3%0/)% с5%с%(*, 2/ ,%5%м%9%E .к*3 %с%(/ м%?е (41* 0*2)/)/ %с%(*с1% 0і,5%0і,/-A)%E 2/ 1/кі 2-%8*)*, 0к-E8)% 2 к%)Dе5Dі7E 0і,5%0і,/-A)%с1і 0*N%9% ке6і0)*D10/ /(% к%м/),*6/20. G%)к6е1)і е-еме)1* D*3 2-%8*)і0 і 5*1/)). N%,% 0і,5%0і,/-A)%с1і 6%20*0/-*с. 2 8/с%м 4 6іBе)).3 МGI, МSGF 1/ МSH. Це (/9/1е ,?е6е-% ,е1/-A)%; і)ф%6м/Dі; 56% е0%-EDіE 56/0/ 4 6п7Hіа)4н;, 16*(4)/-/3, ,е.кі 2 .к*3 05-*)4-* )/ 1-4м/8е)). 1/ 2/с1%с40/)). 56/0/ 4 с56/0/3, N% )/,/-і 6%29-.,/-*с. 0 МGI. 14 15 16 17 18 19 20 0*6іBе)/. C,0%к/1/м 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)* )/с1ій)% 6ек%ме),%0/)% %2)/й%м*1*с. 2 4сім/ 0і,5%0і,)*м* ,%9%0%6/м*, 5і,5*с/)*м* Jк6/;)%E 1/ H%сі7E, .кі м%?41A 05-*)41* )/ 56%0/,?е)). 0 4к6/;)сAк*3 с4,/3, N% 6%29-.,/E1A с56/0* 56% 0%7))і 2-%8*)*. R%с145)% /)9-ійсAк%E м%0%E 2/ 5%с*-/)).м: https://www.icc-cpi.int/sites/default/ ]les/2024-05/Rome-Statute-eng.pdf. R%с145)% /)9-ійсAк%E м%0%E 2/ 5%с*-/)).м: https://www.icc-cpi.int/sites/default/]les/ ElementsOfCrimesEng.pdf. R%с145)% /)9-ійсAк%E м%0%E 2/ 5%с*-/)).м: https://www.icty.org/x/]le/Legal%20Library/ Statute/statute_sept09_en.pdf. МSGF )е 0*2)/8/0 і )е 5е6ес-і,40/0 2-%8*) /96есі;. R%с145)% /)9-ійсAк%E 1/ ф6/)D42Aк%E м%0/м* 2/ 5%с*-/)).м: https://unictr.irmct.org/ sites/unictr.org/]les/legal-library/100131_Statute_en_fr_0.pdf. I1/141 МSGF, с1/11і 2–5; I1/141 МSH, с1/11і 2–4. I1/141 МSGF, с1/11. 7, I1/141 МSH, с1/11. 6. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �20 ПРАВО МGI 1/к%? 6%26%(*0 «Е-еме)1* 2-%8*)і0», 56*й).1і к%)се)с4с%м Пі,9%1%08%; к%місі; Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4. Цей ,%к4ме)1 0*2)/8/7 е-еме)1* 2-%8*)і0, 5е6е-і8е)і 0 I1/141і, .кі м/E1A (41* ,%0е,е)і, 5е6B )і? %с%(4 м%?)/ (4,е 0*2)/1* 0*))%E21. Цей ,%к4ме)1 і 6іBе)). МGI 1/ 0*Nе29/,/)*3 16*(4)/-і0 2і(6/)% 0 (/2/3 ,/)*3, ,%с145 ,% .к*3 м%?)/ %16*м/1* 8е6е2 ;3)і 0е(с/й1* 1/ ,/й,?ес1* 2 )е2/-е?)*3 ,?е6е-22. 21 22 R%с145)% /)9-ійсAк%E м%0%E 2/ 5%с*-/)).м: https://www.icc-cpi.int/sites/default/]les/ ElementsOfCrimesEng.pdf. Hек%ме),47м% /,0%к/1/м %2)/й%м*1*с. 2 Dі7E 54(-ік/Dі7E. Пе6е-ік 1/к*3 6ес46сі0, .к-%1 (/2/ ,/)*3 6іBе)A МGI, E6*,*8)і і)с164ме)1* 1/ і)., 0* м%?е1е 2)/й1* 4 6%2,і-і «R%,/1к%0і 6ес46с*». ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �21 ПРАВО 2�� МІЖНАРОДНІ�ЗЛОЧИНИ 2�1�� АГРЕСІЯ23 AтаттI 437 КК J1раDн; Cі6т;т4 п()(K7ннI пр( .2а рі:н;, :)(F;н;: 1) п)ану2аннI, пі.?(т(21а аL( р(:2’I:у2аннI а?р76;2н(D 2і/н;; та 2) 27.7ннI а?р76;2н(D 2і/н;. Кр;Cіна)4н;/ 1(.716 н7 2;:наFа3 т(Fн;, 7)7C7нті2 K(.н(?( : H;, :)(F;ні2, і пра1т;1а 2 J1раDні, M( 6т(6у3т46I H4(?( :)(F;ну, Lу)а н7(.н(рі.н(N і Fа6т( 6уп7р7F);2(N24. 8BаBBC 437 П-/)40/))., 5і,9%1%0к/, 6%20’.240/)). 1/ 0е,е)). /96ес*0)%; 0ій)* П-/)40/))., 5і,9%1%0к/ /(% 6%20’.240/)). /96ес*0)%; 0ій)* 8* 0%7))%9% к%)ф-ік14, / 1/к%? 48/с1A 4 2м%0і, N% с56.м%0/)/ )/ 08*)е)). 1/к*3 ,ій, к/6/E1Aс. 5%2(/0-е)).м 0%-і )/ с16%к 0і, сем* ,% ,0/)/,D.1* 6%кі0. Oе,е)). /96ес*0)%; 0ій)* /(% /96ес*0)*3 0%7))*3 ,ій к/6/71Aс. 5%2(/0-е)).м 0%-і )/ с16%к 0і, ,ес.1* ,% 5’.1)/,D.1* 6%кі0. Oі,5%0і,)і мі?)/6%,)і 5%-%?е)).: • H*мсAк*й с1/141, с1/11. 8bis • I1/141 ООP, с1/11. 2(4) [*1945] • I1/141 МOS-N, с1/11. 6(a) • I1/141 МOS-T, с1/11. 5(a) • PE6)(е62Aк*й 56*)D*5 VI(a) • Hе2%-EDі. :C ООP 3314, с1/11. 5(2) J 5е6е-ік4 мі?)/6%,)*3 2-%8*)і0 DA%9% 6%2,і-4 2-%8*) /96есі; 7 «)%0*м». U%9% )е (4-% 0*2)/)% 0 с1/141/3 МSGF 1/ МSH і 0і) 23 24 L )/(411.м 8*))%с1і L/к%)%м Jк6/;)* «П6% 0)есе)). 2мі) ,% G6*мі)/-A)%9% 1/ G6*мі)/-A)%9% 56%Dес4/-A)%9% к%,ексі0 Jк6/;)* 4 20’.2к4 2 6/1*фік/Dі7E H*мсAк%9% с1/1414 Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4 1/ 5%56/0%к ,% )A%9%» 0і, 09 ?%01). 2024 6%к4 № 4012[W )/204 с1/11і 437 GG Jк6/;)* (4,е 0*к-/,е)% 0 1/кій 6е,/кDі;: «I1/11. 437. L-%8*) /96есі;» 1/ 2(і-ABе)% 1.?кіс1A 5%к/6/))., 2%к6ем/ 0 /(2/Dі ,649%м4 8/с1*)* 5е6B%; “0і, сем* ,% ,0/)/,D.1*” 2/мі)е)% )/ “0і, ,ес.1* ,% 5’.1)/,D.1*”, 1/к%? 0 /(2/Dі ,649%м4 8/с1*)* ,649%; “0і, ,ес.1* ,% 5’.1)/,D.1* 6%кі0” (4,е 2/мі)е)% )/ “0і, ,0/)/,D.1* ,% 5’.1)/,D.1* 6%кі0 /(% ,%0і8)*м 5%2(/0-е)).м 0%-і”. P/с1і-A)/ к)*9/ с4,,і, с. 408–439. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �22 ПРАВО )е (40 %5е6/1*0)*м 2-%8*)%м 0 6/мк/3 E6*с,*кDі; МGI ,% 0)есе)). 5%56/0к* )/ к%)фе6е)Dі; 2 5е6е9-.,4 4 2010 6%Dі. P/0і1A 2/6/2 2/с1%с40/)). H*мсAк%9% с1/1414 5%B*6E71Aс. -*Bе )/ 1е6*1%6і; 1*3 Rе6?/0, .кі 56.м% 6/1*фік40/-* DE 5%56/0к4. S%(1% 0*2)/8*1* E6*с,*кDіE МGI 2/ 2-%8*)%м /96есі; )/ 5і,с1/0і 5%,/)%; 2/ с1/11еE 12 H*мсAк%9% с1/1414 2/.0*, .к Dе 26%(*-/ Jк6/;)/, — )ем%?-*0%. P/йк6/N/ 56/к1*к/ ,-. 4к6/;)сAк*3 /,0%к/1і0, .кі 0е,41A с56/0* N%,% 2-%8*)4 /96есі;, 5%-.9/7 4 20е6)е))і ,% с1/11і 8bis H*мсAк%9% с1/1414 МGI, .к/ 0*2)/8/7 2-%8*)* /96есі; і м%?е (41* %6і7)1*6%м ,-. ,%с.9)е)). (і-AB%; 5%с-і,%0)%с1і 4 5*1/))і 2/с1%с40/)).. I1/11. 8bis I1/1414 МGI 0*2)/8/7 2-%8*)* /96есі;. Ц. с1/11. 5е6е,(/8/7, N% к%?)/ 2 5е6е-і8е)*3 0 )ій ,ій к0/-іфік471Aс. .к /к1 /96есі;. Ці ,і; 0к-E8/E1A 0 се(е: 1. П-/)40/))., 5і,9%1%0к/, і)іDіE0/)). /(% 08*)е)). /к14 /96есі; %с%(%E. 2. Ос%(/ (4-/ с56%м%?)%E ефек1*0)% 2,ійс)E0/1* к%)16%-A /(% ке640/1* 5%-і1*8)*м* /(% 0ійсAк%0*м* ,і.м* Rе6?/0*, .к/ 08*)*-/ /к1 /96есі;. 3. Cк1 /96есі; (4-% 08*)е)% 8е6е2 2/с1%с40/)). 2(6%й)%; с*-* ,е6?/0%E 56%1* с40е6е)і1е14, 1е6*1%6і/-A)%; Dі-іс)%с1і /(% 5%-і1*8)%; )е2/-е?)%с1і і)B%; ,е6?/0* 8* 0 (4,A-.к*й і)B*й с5%сі(, )ес4міс)*й 2і I1/141%м О69/)і2/Dі; О(’7,)/)*3 P/Dій. 4. Ос%(/ 2)/-/ 56% ф/к1*8)і %(с1/0*)*, .кі с0і,8/1A 56% 1е, N% 1/ке 2/с1%с40/)). 2(6%й)%; с*-* с45е6е8*1A I1/1414 О69/)і2/Dі; О(’7,)/)*3 P/Dій. 5. Cк1 /96есі;, 2/ с0%;м 3/6/к1е6%м, 1.?кіс1E і м/сB1/(/м*, 7 964(*м 5%64Bе)).м I1/1414 О69/)і2/Dі; О(’7,)/)*3 P/Dій. 6. Ос%(/ 2)/-/ 56% ф/к1*8)і %(с1/0*)*, .кі 0с1/)%0-EE1A 1/ке 964(е 5%64Bе)). I1/1414 О69/)і2/Dі; О(’7,)/)*3 P/Dій. O E6*с,*кDі; МGI )ем/7 0*м%9* ,%0%,*1*, N% %с%(/ 26%(*-/ 56/0%04 %Dі)к4 1%9%, 8* (4-% 2/с1%с40/)). 2(6%й)%; с*-* )ес4міс)*м 2і I1/141%м ООP, /(% 56/0%04 %Dі)к4 964(%9% 5%64Bе)). I1/1414 ООP. O/?-*0% 2/2)/8*1*, N% іс)47 ,0/ 0*,* 2/3*с14. П%0е,і)к/, .к/ 0 і)B%м4 0*5/,к4 с1/)%0*-/ ( 2-%8*) /96есі;, м%?е (41* 0*56/0,/)/ /(% с/м%%(%6%)%E, /(% ,%20%-%м H/,* _е25ек* ООP. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �23 ПРАВО Oе-*к/ П/-/1/ Oе63%0)%9% I4,4 0 54)к1і 18 с0%7; 5%с1/)%0* 0і, 28 -E1%9% 2024 6%к4 4 с56/0і № 415/2182/20 с5*6/71Aс. )/ 0*2)/8е))., .ке міс1*1Aс. 0 R%,/1к4 ,% Hе2%-EDі; :C ООP 3314 (XXIX, 1974): «-?р76іI — H7 :а6т(6у2аннI :Lр(/н(D 6;); .7рKа2(N пр(т; 6у27р7ніт7ту, т7р;т(ріа)4н(D н7.(т(р1анн(6ті аL( п()іт;Fн(D н7:а)7Kн(6ті інO(D .7рKа2; F; Lу.4-I1;C інO;C F;н(C, н76уCі6н;C :і Aтатут(C Ор?ані:аHіD ОL’3.нан;, НаHі/, I1 H7 2;:наF7н( 2 Hі/ у,2а)і». Vк (/8*м%, 0*2)/8е)). 2)/8)%E мі6%E )/9/,47 5. 4 с1. 2 I1/1414 ООP, 2/ 0*).1к%м кі-Aк%3 с41170*3 0і,мі))%с1ей. L9і,)% 2і с1/11еE 3 Hе2%-EDі;, /96есі. 0*2)/8/71Aс. .к: a) 01%69)е)). /(% )/5/, 2(6%й)*3 с*- ,е6?/0* )/ 1е6*1%6іE і)B%; ,е6?/0*, /(% (4,A-.к/ 0ійсAк%0/ %к45/Dі., 3%8 (* .к%E 1*м8/с%0%E 0%)/ )е (4-/, 0)/с-і,%к 1/к%9% 01%69)е)). /(% )/5/,4, /(% (4,A-.к/ /)ексі. і2 2/с1%с40/)).м с*-* 1е6*1%6і; і)B%; ,е6?/0* /(% її 8/с1*)*; b) (%м(/6,40/)). 2(6%й)*м* с*-/м* ,е6?/0* 1е6*1%6і; і)B%; ,е6?/0* /(% 2/с1%с40/)). (4,A-.к%; 2(6%; ,е6?/0%E 56%1* 1е6*1%6і; і)B%; ,е6?/0*; c) (-%к/,/ 5%61і0 /(% 42(е6е??. ,е6?/0* 2(6%й)*м* с*-/м* і)B%; ,е6?/0*; d) )/5/, 2(6%й)*3 с*- ,е6?/0* )/ с43%541)і, м%6сAкі 8* 5%0і16.)і с*-* /(% м%6сAк*й і 5%0і16.)*й ф-%1 і)B%; ,е6?/0*; e) 0*к%6*с1/)). 2(6%й)*3 с*- %,)і7; ,е6?/0*, .кі 5е6е(40/E1A )/ 1е6*1%6і; і)B%; ,е6?/0* 2/ 29%,%E ,е6?/0*, N% 56*йм/7, 0с45е6е8 4м%0/м, 5е6е,(/8е)*м 49%,%E, /(% (4,A-.ке 56%,%0?е)). ;3)A%; 56*с41)%с1і )/ 1/кій 1е6*1%6і; 5іс-. 56*5*)е)). ,і; 49%,*; f) ,і; ,е6?/0*, N% ,%20%-.E1A 0*к%6*с1%040/1* с0%E 1е6*1%6іE, .к4 0%)/ 5е6е,/-/ 0 6%25%6.,?е)). і)B%; ,е6?/0*, Dі7E і)B%E ,е6?/0%E ,-. 08*)е)). /к14 /96есі; 56%1* 16е1A%; ,е6?/0*; g) )/,с*-/)). ,е6?/0%E /(% 0і, її іме)і 2(6%й)*3 (/),, 9645, )е6е94-.6)*3 ф%6м40/)A /(% )/йм/)Dі0, .кі 2,ійс)EE1A ,і; 2(6%й)%; с*-* 56%1* і)B%; ,е6?/0* 1/к%; 1.?к%с1і, N% м%?)/ 5%6і0).1* 2 ,і.м*, 5е6е-і8е)*м* 0*Nе, /(% її с411704 48/с1A 4 )*3. W%8/ 2/9/-A)%0*2)/)%, N% /96есі. 2/(%6%)е)/ мі?)/6%,)*м 20*8/70*м 56/0%м, її к%)146* 7 )е0*2)/8е)*м* 1/ 6%20*0/1*м41Aс. -*Bе 8е6е2 5%,/-ABі 2мі)* 0 2/к%)%,/0с10і 8* B-.3%м с4,%0%; 56/к1*к*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �24 ПРАВО Rе.кі мі6к40/)). N%,% 5і,9%1%0к* ,% с4,%0%9% 6%29-.,4: • ОL2;ну2аF7н;/ 3 )і.7р(C? a W%8/ с/м/ с1/11. 437 )е )/к-/,/7 ?%,)%; к/1е9%6і; %(ме?е)). к%-/ %сі(, .кі м%?41A (41* 56*1.9)41і ,% 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ Dей 2-%8*), 4 мі?)/6%,)%м4 к6*мі)/-A)%м4 56/0і 0*м%9/ N%,% -і,е6с10/ 0*2)/8е)/. Tі,е6с10% — Dе ,і.-A)іс1A, .к/ 0*м/9/7 с56%м%?)%с1і 2,ійс)е)). ефек1*0)%9% к%)16%-E )/, 5%-і1*8)*м* /(% 0ійсAк%0*м* ,і.м* ,е6?/0*, .к/, .к с10е6,?471Aс., 08*)*-/ 2-%8*). Ц. 0*м%9/ (4-/ 0*2)/)/ 6іBе)).м Oе-*к%; П/-/1* Oе63%0)%9% I4,4 Oе63%0)%9% I4,4 Jк6/;)* 0і, 28 -E1%9% 2024 6%к4, .к*м 0*2)/8е)% к/1е9%6і; %сі(, N% 5і,5/,/E1A 5і, ,іE I1/11і 437, .к, )/56*к-/,, 9-/0* ,е6?/0 1/ 46.,і0; 8-е)* 5/6-/ме)14; -і,е6* 5%-і1*8)*3 5/61ій; ,*5-%м/1*; ке6і0)*к* с5еDс-4?(; ,е-E6е 1/ ,е-ф/к1% 0ійсAк%0і к%м/),*6*; і)Bі ,е6?/0)і с-4?(%0Dі; / 1/к%? 1і, 31% 2,/1е) 05-*0/1* )/ 0ійсAк%0%-5%-і1*8)і 56%Dес*25. • P; Lу2 (L2;ну2аF7н;/ 6пр(C(Kн;/ :.і/6нN2ат; 7571т;2н;/ 1(нтр()4? a 25 26 Oе63%0)*й I4, 5%с1/)%0*0, N% с4(’7к1%м 2-%8*)4 2/ с1/11еE 437 м%?41A (41* %с%(*, .кі 0 с*-4 с-4?(%0*3 5%0)%0/?е)A /(% ф/к1*8)%9% ,е6?/0)%9% с1/14с4 с56%м%?)і 2,ійс)E0/1* ефек1*0)*й к%)16%-A 2/ 5%-і1*8)*м* 8* 0%7))*м* ,і.м* /(% ке640/1* )*м* 1///(% іс1%1)% 05-*0/1* )/ 5%-і1*8)і, 0ійсAк%0і, ек%)%мі8)і, фі)/)с%0і, і)ф%6м/Dій)і 1/ і)Bі 56%Dес* 4 0-/с)ій ,е6?/0і 8* 2/ її ме?/м*, 1///(% ке640/1* к%)к6е1)*м* )/56.м/м* 5%-і1*8)*3 /(% 0%7))*3 ,ій26. В7);1а Па)ата В7р,(2н(?( Aу.у 2;:наF;)а 1()( та1;, (6іL і: 2і.п(2і.н;C; п(2н(2аK7ннIC; / C(K);2(6тIC;: b ?)а2; .7рKа2 та урI.і2; b F)7н; пар)аC7нту; b )і.7р; п()іт;Fн;, парті/; b .;п)(Cат;; b 17рі2н;1; 6п7H6)уKL; HіBе)). Oе-*к%; П/-/1* Oе63%0)%9% I4,4 0і, 28 -E1%9% 2024 6%к4 4 с56/0і № 415/2182/20, 5. 140. HіBе)). Oе-*к%; П/-/1*, 5. 140. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �25 ПРАВО b 1(Cан.;р; :Lр(/н;, 6;), пі.п(рI.1(2ан;, .7рKа2і, а та1(K н7:а1(нн;, 2(3ні:(2ан;, F; :Lр(/н;, 5(рCу2ан4; b інOі (6(L;, I1і 5а1т;Fн( .іNт4 I1 2і/641(2і 1(Cан.;р;; b 17рі2н;1; (р?ані2 2;1(на2F(D 2)а.;, I1і :.і/6нNNт4 5ун1HіD : 2;р(L)7ннI та р7а)і:аHіD .7рKа2н(D п()іт;1; і н(рCат;2н(пра2(2(?( р7?у)N2аннI у 657рі .іI)4н(6ті :Lр(/н;, 5(рCу2ан4 і (Lі?у :Lр(D; b 17рі2н;1;, пра2(2;/ 6тату6 I1;, н7 (,(п)N3т46I п(нIттIC 2і/641(2(?( 1(Cан.;ра і I1і :.і/6нNNт4 2)а.у аL( 1(нтр()4 M(.( (6іL, I1і L7рут4 уFа6т4 2 а?р76;2ні/ 2і/ні F; а?р76;2н;, 2(3нн;, .іI,; b інOі (6(L;, I1і ,(Fа / н7 :а/CаNт4 5(рCа)4н;, п(6а., пр(т7 :.атні р7а)4н( 2п);2ат; на 2і/641(2(-п()іт;Fні пр(H76;, п(2’I:ані : п)ану2аннIC, пі.?(т(21(N, р(:2’I:у2аннIC а?р76;2н(D 2і/н; F; 2(3нн(?( 1(н5)і1ту та 27.7ннIC а?р76;2н(D 2і/н; аL( а?р76;2н;, 2(3нн;, .і/. • P; Cа3/Cа2 (L2;ну2аF7н;/ п(2н(2аK7ннI 2п);2ат;? a I1/11. 437 GG Jк6/;)* 0*м/9/7, N%( с4(’7к1* м/-* 0і,5%0і,)і 5%0)%0/?е))., 6ес46с* 4 сфе6і мі?)/6%,)*3 0і,)%с*), 0)416іB)A%; 5%-і1*к*, %(%6%)*, 56%м*с-%0%с1і, ек%)%мік*, фі)/)сі0 /(% 1/к*й с%Dі/-A)*й с1/14с, .к*й ,%20%-.7 ;м 05-*0/1* )/ 56*й).11. 6іBе)A 45%0)%0/?е)*м* %с%(/м*; a J 6іBе))і Oе-*к%; П/-/1* Oе63%0)%9% I4,4 )/0е,е)і 56*к-/,* 1%9%, N% м%?е с0і,8*1* 56% )/.0)іс1A 0і,5%0і,)*3 5%0)%0/?е)A27. • 01 2;:наFаNт4 напа.;? a «P/5/,*» (4-* ,%,/1к%0% 0*2)/8е)і Мі?)/6%,)*м с4,%м ООP 4 I56/0і 56% )/ф1%0і 5-/1ф%6м*28, ,е й,е1Aс. 56% 0*).1%к ,-. с/м%%(%6%)*, .кN% Dе м/7 0/?-*0е 2)/8е)). ,-. )/Dі%)/-A)%; (е25ек*, / ,і; (4-* )е%(3і,)*м* 1/ 56%5%6Dій)*м*. • P; .(п(Cа?а3 пра1т;1а CіKнар(.н(?( 1р;Cіна)4н(?( пра2а? a 27 28 МGI 7 7,*)*м с4,%м мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 56/0/, .к*й м/7 E6*с,*кDіE N%,% /96есі;, %,)/к с1/11. 8bis H*мсAк%9% с1/1414 Nе )е 2/с1%с%040/-/с.. _/9/1% )/4к%0*3 ,*ск4сій HіBе)). Oе-*к%; П/-/1*, 5. 141 Мі?)/6%,)*й I4, ООP, с56/0/ 56% )/ф1%0і 5-/1ф%6м* «[6/) 56%1* IKC», 6іBе)). ICJ GL № 90, [2003] ICJ Rep 161, ICGJ 74 (ICJ 2003), 6 -*с1%5/,/ 2003. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �26 ПРАВО 1%8*1Aс. )/0к%-% %(ме?е)A 1/ сфе6 2/3*с14, %с%(-*0% 2 %9-.,4 )/ 0е-*к4 кі-Aкіс1A «сі6*3 2%)» 4 0*2)/8е))і DA%9% 2-%8*)4. G6ім 1%9%, с1/11. 8bis I1/1414 МGI %(ме?е)/, %скі-Aк* 2/с1%с%0471Aс. -*Bе 2/ )/.0)%с1і к%)к6е1)%; 6/1*фік/Dі; 56е,ме1)%; E6*с,*кDі;. • P; Cа3 (L2;ну2аF7н;/ іCуніт7т? J с56/0і 56% %6,е6 )/ /6еB1 4 _е-A9і; Мі?)/6%,)*й с4, ООP 5%с1/)%0*0, N% 56е2*,е)1*, 56ем’76-мі)іс16* 1/ мі)іс16* 2/к%6,%))*3 с56/0 м/E1A /(с%-E1)*й ім4)і1е1 4 )/Dі%)/-A)*3 с4,/3 N%,% %(0*)40/8е)). 4 ск%7))і мі?)/6%,)*3 2-%8*)і0, 5%к* 0%)* 5е6е(40/E1A )/ 5%с/,і29. Це %2)/8/7, N% 4к6/;)сAкі с4,* )е м%?41A 430/-E0/1* %(0*)40/-A)і 0*6%к* 56%1* 1/к*3 %сі( /(% с4,*1* ;3 2/%8)%, 5%к* 0%)* 5е6е(40/E1A )/ 0і,5%0і,)ій 5%с/,і. О8НОВНІ 8П:АВИ 29 P/Dі%)/-A)/ с4,%0/ 56/к1*к/ Мі?)/6%,)/ с4,%0/ 56/к1*к/ Oе-*к/ П/-/1/ Oе63%0)%9% I4,4, с56/0/ № 415/2182/20 (28 -E1%9% 2024 6%к4) МOS-N (1 ?%01). 1946) R*0. P/с1і-A)4 к)*94 с4,,і ,-. %2)/й%м-е)). 2 6іBе)).м* 4 с56/0/3 56% мі?)/6%,)і 2-%8*)* Мі?)/6%,)*й I4, ООP, «О6,е6 )/ /6еB1 0і, 11 к0і1). 2000», с56/0/ «Rем%к6/1*8)/ Hес54(-ік/ G%)9% 56%1* _е-A9і;», 6іBе))., 5%5е6е,)і 2/5е6е8е))., ICJ GL № 121, [2002] ICJ Rep 3, [2002] ICJ Rep 75, ICGJ 22 (ICJ 2002), 14 -E1%9% 2002. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �27 ПРАВО 2�2�� ВОЄННІ�ЗЛОЧИНИ30 8BаBBC 438 П%64Bе)). 2/к%)і0 1/ 20*8/;0 0ій)* 1. Y%6с1%ке 5%0%,?е)). 2 0ійсAк%0%5%-%)е)*м* /(% D*0і-A)*м )/се-е)).м, 0*9)/)). D*0і-A)%9% )/се-е)). ,-. 56*м4с%0*3 6%(і1, 6%296/(40/)). )/Dі%)/-A)*3 Dі))%с1ей )/ %к45%0/)ій 1е6*1%6і;, 2/с1%с40/)). 2/с%(і0 0е,е)). 0ій)*, 2/(%6%)е)*3 мі?)/6%,)*м 56/0%м, і)Bі 5%64Bе)). 2/к%)і0 1/ 20*8/;0 0ій)*, N% 5е6е,(/8е)і мі?)/6%,)*м* ,%9%0%6/м*, 29%,/ )/ %(%0’.2к%0іс1A .к*3 )/,/)/ Oе63%0)%E H/,%E Jк6/;)*, / 1/к%? 0і,,/)). )/к/24 56% 08*)е)). 1/к*3 ,ій к/6/E1Aс. 5%2(/0-е)).м 0%-і )/ с16%к 0і, 0%сAм* ,% ,0/)/,D.1* 6%кі0. 2. Sі с/мі ,і.))., .кN% 0%)* 5%7,)/)і 2 4м*с)*м 0(*0с10%м, к/6/E1Aс. 5%2(/0-е)).м 0%-і )/ с16%к 0і, ,ес.1* ,% 5’.1)/,D.1* 6%кі0 /(% ,%0і8)*м 5%2(/0-е)).м 0%-і. Oі,5%0і,)і мі?)/6%,)і 5%-%?е)).: • Yе)е0сAкі к%)0е)Dі; I–IV [*1954] • R%,/1к%0*й 56%1%к%- I [*1990] • R%,/1к%0*й 56%1%к%- II [*1990] • ://2Aк*й 6е9-/ме)1 [*2015] • G%)0е)Dі. 56% 2/3*с1 к4-A146)*3 Dі))%с1ей 5і, 8/с 2(6%й)%9% к%)ф-ік14 [*] • G%)0е)Dі. 56% 2/(%6%)4 (і%-%9і8)%; 2(6%; [*] • G%)0е)Dі. 56% 2/(%6%)4 к%)к6е1)*3 0*,і0 20*8/й)%; 2(6%; [*] • G%)0е)Dі. 56% 2/(%6%)4 3імі8)%; 2(6%; [*] • G%)0е)Dі. 56% 56%1*5і3%1)і )/2ем)і мі)* [*] • H*мсAк*й с1/141, с1/11. 8 • I1/141 МSGF, с1/11і 2–3 • I1/141 МSH, с1/11. 4 • I1/141 PПIG, с1/11і 7–8 • I1/141 IIIT, с1/11і 3–4 30 L )/(411.м 8*))%с1і L/к%)%м Jк6/;)* «П6% 0)есе)). 2мі) ,% G6*мі)/-A)%9% 1/ G6*мі)/-A)%9% 56%Dес4/-A)%9% к%,ексі0 Jк6/;)* 4 20’.2к4 2 6/1*фік/Dі7E H*мсAк%9% с1/1414 Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4 1/ 5%56/0%к ,% )A%9%» 0і, 09 ?%01). 2024 6%к4 № 4012-[W с1/11. 438 GG Jк6/;)* (4,е м/1* )/204 «O%7))і 2-%8*)*», / її 8/с1*)/ ,649/ (4,е 0*к-/,е)/ 0 1/кій 6е,/кDі;: «2. Sі с/мі ,і.))., .кN% 0%)* с56*8*)*-* 2/9*(е-A -E,*)*, — к/6/E1Aс. 5%2(/0-е)).м 0%-і )/ с16%к 0і, ,ес.1* ,% 5’.1)/,D.1* 6%кі0 /(% ,%0і8)*м 5%2(/0-е)).м 0%-і». ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �28 ПРАВО • I1/141 МOS-N, с1/11. 6(b) • I1/141 МOS-T, с1/11. 5(a) • PE6)(е62Aк*й 56*)D*5 VI(b) «“В(3нні :)(F;н;” 6т(6уNт46I 1р;Cіна)4н(D 2і.п(2і.а)4н(6ті :а п72ну п(27.ін1у, :аL(р(н7ну МRП, напр;1)а.: 2L;26т2(, 1ату2аннI, н7)N.6417 п(2(.K7ннI ((6н(2ні 7)7C7нт; :)(F;ну) — 1(); та1а п(27.ін1а 2і.Lу2а3т46I 2 1(нт716ті :Lр(/н(?( 1(н5)і1ту CіKнар(.н(?( F; н7CіKнар(.н(?( ,ара1т7ру (1(нт716туа)4н;/ 7)7C7нт). НаI2ні6т4 :Lр(/н(?( 1(н5)і1ту та :2’I:(1 CіK 1(н5)і1т(C і п(27.ін1(N на:;2аNт4 1(нт716туа)4н;C; 7)7C7нтаC; 61)а.у 2(3нн(?( :)(F;ну. К(нт716туа)4ні 7)7C7нт; 2і.рі:нINт4 2(3нні :)(F;н; 2і. 2і.п(2і.н;, :2;Fа/н;, (:а?а)4н(1р;Cіна)4н;,) :)(F;ні2. Н7 26і п(руO7ннI МRП 3 2(3нн;C; :)(F;наC;. Нат(Cі6т4, M(L Lут; 2(3нн;C :)(F;н(C, та17 п(руO7ннI: 1) Cа3 Lут; 67р/(:н;C; 2) Cат; на6)і.1(C 1р;Cіна)4ну 2і.п(2і.а)4ні6т4 :а CіKнар(.н;C .(?(2(р(C аL( CіKнар(.н;C :2;Fа32;C пра2(C. […] Eа?ат( п()(K7н4 S7н72641(?( та Rаа:41(?( пра2а CаNт4 т7,ніFн;/ ,ара1т7р, і D, п(руO7ннI н7 3 2(3нн;C; :)(F;наC;. Нат(Cі6т4 2(3нні :)(F;н; 3 р7:у)4тат(C п(руO7н4 МRП, I1і 3 .(6татн4( 67р/(:н;C;, M(L Cат; на6)і.1(C 1р;Cіна)4ну 2і.п(2і.а)4ні6т4»31. L%к6ем/, 2/ )%6м%E 8/с1*)* 5 с1/11і 85 R%,/1к%0%9% 56%1%к%-4 ,% Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій 964(і 5%64Bе)).32 Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій ([ – IV) 1/ DA%9% 56%1%к%-4 6%29-.,/E1A .к 0%7))і 2-%8*)*. W%8/ с1/11. 438 GG Jк6/;)* 0*2)/8/7 %(ме?е)4 кі-Aкіс1A 0%7))*3 2-%8*)і0 ,-. 2/с1%с40/)). 0 4к6/;)сAкій 56/0%0ій с*с1емі, 2/0,.к* і)с164ме)1/м М:П 1/ 56/к1*Dі мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 56/0/, 5%)/, 100 к%)к6е1)*3 0%7))*3 2-%8*)і0 (4-* 0*2)/8е)і .к 5%1е)Dій)% 5е6ес-і,40/)і 5і, 8/с к%)ф-ік14. МSGF 6%2,і-*0 0%7))і 2-%8*)* )/ ,0/ %к6емі 6%2,і-* с0%9% I1/1414 — с1/11і 2 1/ 3. 8BаBBC 2 с1%с471Aс. се6й%2)*3 5%64Bе)A Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій 1949 6%к4, .кі 7 0%7))*м* 2-%8*)/м*, к%-* 0%)* с56.м%0/)і 56%1* %сі( /(% м/й)/, 2/3*Nе)*3 5%-%?е)).м* 31 32 P/с1і-A)/ к)*9/ с4,,і, с. 57, 59. Пі, 8/с к0/-іфік/Dі; 5%64Bе)A 2/к%)і0 і 20*8/;0 0ій)* .к 0%7))*3 2-%8*)і0 0/?-*0% 20е6)41* 40/94 )/ 1е, N% 0 5. 5 с1. 85 R%,/1к%0%9% 56%1%к%-4 I 0?*0/71Aс. 1е6мі) «964(і 5%64Bе)).», 1%,і .к 0 4к6/;)сAк%м4 5е6ек-/,і – «се6й%2)і 5%64Bе)).». O/?-*0% 06/3%040/1*, N% с1/11. 50 Yе)е0сAк%; к%)0е)Dі; I, с1/11. 51 Yе)е0сAк%; к%)0е)Dі; II, с1/11. 130 Yе)е0сAк%; к%)0е)Dі; III, с1/11. 147 Yе)е0сAк%; к%)0е)Dі; IV 1/ 8/с1*)* 4 с1/11і 11, с1/11і 85 R%,/1к%0%9% 56%1%к%-4 I 1/к%? 0*к%6*с1%04E1A 1е6мі) «964(і 5%64Bе)).». ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �29 ПРАВО 0і,5%0і,)%; Yе)е0сAк%; к%)0е)Dі;, 1/к*3 .к a) 4м*с)е 0(*0с10%; b) к/140/)). /(% )е-E,сAке 5%0%,?е))., 2%к6ем/ (і%-%9і8)і екс5е6*ме)1*; c) 4м*с)е 2/5%,і.)). с*-A)*3 с16/?,/)A /(% се6й%2)*3 1і-ес)*3 4Bк%,?е)A 8* Bк%,* 2,%6%0’E; d) B*6%к%м/сB1/()е 2)*Nе)). 1/ 56*0-/с)е)). м/й)/, )е 0*56/0,/)е 0ійсAк%0%E )е%(3і,)іс1E і 2,ійс)E0/)е )е2/к%))% 1/ (е29-42,%; e) 56*м4B40/)). 0ійсAк%0%5%-%)е)%9% /(% D*0і-A)%; %с%(* с-4?*1* 4 0ійсAк/3 0%6%?%; ,е6?/0*; f) 4м*с)е 5%2(/0-е)). 0ійсAк%0%5%-%)е)%9% /(% D*0і-A)%; %с%(* 56/0/ )/ с56/0е,-*0*й і 2/к%))*й с4,%0*й 6%29-.,; g) )е2/к%))/ ,е5%61/Dі. /(% 5е6еміNе)). 8* )е2/к%))е 5%2(/0-е)). 0%-і D*0і-A)%; %с%(*; h) 2/3%5-е)). D*0і-A)*3 %сі( .к 2/648)*кі0. 8BаBBC 3 с1%с40/-/с. 5%64Bе)A 2/к%)і0 і 20*8/;0 0ій)*, 2%к6ем/ /) 2/с1%с40/)). %164й)*3 6е8%0*) /(% і)B%; 2(6%;, 6%26/3%0/)%; )/ 2/5%,і.)). )/,мі6)*3 с16/?,/)A; b) (е29-42,е 64й)40/)). міс1, се-*N 8* сі- /(% с54с1%Bе))., )е 0*56/0,/)е 0ійсAк%0%E )е%(3і,)іс1E; c) )/5/, /(% (%м(/6,40/)). (4,A-.к*м* 2/с%(/м* )е2/3*Nе)*3 міс1, се-*N, ?*1е-і0 /(% (4,і0е-A; d) 2/3%5-е))., 64й)40/)). /(% 4м*с)е 5%Bк%,?е)). (4,і0е-A, 56*с0.8е)*3 ,-. 6е-і9ій)*3, (-/9%,ій)*3, %с0і1)і3 Dі-ей, м*с1еD104 і )/4Dі, іс1%6*8)*3 5/м’.1%к, 10%6і0 м*с1еD10/ і )/4к*; e) 6%296/(40/)). 96%м/,сAк%; /(% 56*0/1)%; 0-/с)%с1і. P/ 6і0)і H*мсAк%9% с1/1414 0сі 0%7))і 2-%8*)* 0*2)/8е)і 0 %,)%м4 5%-%?е))і I1/1414 МGI — с1/11і 8. I1/141 МGI 5е6е,(/8/7, N% се6й%2)і 5%64Bе)). Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій 1949 6%к4 7 0%7))*м* 2-%8*)/м* і N% МGI м/7 E6*с,*кDіE N%,% 1/к*3 2-%8*)і0, 2%к6ем/, к%-* 0%)* 08*)е)і 0 6/мк/3 5-/)4 /(% 5%-і1*к* /(% 0 6/мк/3 B*6%к%м/сB1/()%9% 08*)е)). 1/к*3 2-%8*)і033. L-%8*)*, 0*2)/8е)і .к се6й%2)і 5%64Bе)). Yе)е0сAк%; к%)0е)Dі; 1949 6%к4, 0к-E8/E1A 4сі 0%7))і 2-%8*)*, 2/2)/8е)і 0 I1/141/3 МSGF і МSH34. О,)/к 6еB1/ 5%-%?е)A с1/11і 8 6%2B*6EE1A Dе 0*2)/8е)).. I1/11. 8(2)(b) I1/1414 0і,)%с*1A ,% 0%7))*3 2-%8*)і0 і)Bі се6й%2)і 5%64Bе)). 2/к%)і0 і 20*8/;0 0ій)*, N% 2/с1%с%04E1Aс. 5і, 8/с мі?)/6%,)*3 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0, 4 0с1/)%0-е)*3 6/мк/3 мі?)/6%,)%9% 56/0/. J с1/11і 5е6е6/3%0/)% 26 2-%8*)і0, 56%1е ,е.кі 2 )*3 )е 2/2)/8е)і 0 I1/141/3 МSGF і МSH, / ,е.кі 7 (і-AB ,е1/-A)*м %5*с%м 33 34 H*мсAк*й с1/141 МGI, с1/11. 8(1) 1/ (2). H*мсAк*й с1/141 МGI, с1/11. 8(2)(/)(i-viii). ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �30 ПРАВО 2/(%6%)е)%; ,і.-A)%с1і, N% 7 с5і-A)*м ,-. D*3 с1/141і0. S/кі ,і; 0к-E8/E1A, )/56*к-/,: • 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ D*0і-A)е )/се-е)). .к 1/ке /(% )/ %к6ем*3 D*0і-A)*3 %сі(, N% )е (е641A (е25%се6е,)A%; 48/с1і 4 0%7))*3 ,і.3, 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ D*0і-A)і %(’7к1*, 1%(1% %(’7к1*, N% )е 7 0ійсAк%0*м* Dі-.м*35; • 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ 5е6с%)/-, %(’7к1*, м/1е6і/-*, 5і,6%2,і-* /(% 16/)с5%61)і 2/с%(*, 2/,і.)і 0 )/,/))і 94м/)і1/6)%; ,%5%м%9* 8* 0 місі; 2 5і,16*м/)). м*64 0і,5%0і,)% ,% I1/1414 О69/)і2/Dі; О(’7,)/)*3 P/Dій, ,%к* 0%)* м/E1A 56/0% )/ 2/3*с1, .к*м к%6*с14E1Aс. D*0і-A)і %с%(* /(% D*0і-A)і %(’7к1* 29і,)% 2 мі?)/6%,)*м 56/0%м 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і036; • 0(*0с10% /(% 5%6/)е)). к%м(/1/)1/, .к*й, ск-/0B* 2(6%E 8* )е м/E8* (і-ABе 2/с%(і0 2/3*с14, (е22/с1е6е?)% 2,/0с.37; • )е)/-е?)е 0*к%6*с1/)). 56/5%6/ 5/6-/ме)1е6/, 56/5%6/ 8* 0ійсAк%0*3 2)/кі0 6%26і2)е)). 1/ ф%6м* 0%6%9/ /(% О69/)і2/Dі; О(’7,)/)*3 P/Dій, / 1/к%? 6%25і2)/0/-A)*3 ем(-ем, 0с1/)%0-е)*3 Yе)е0сAк*м* к%)0е)Dі.м*, )/с-і,к%м 8%9% 7 сме61A /(% 2/5%,і.)). %с%(і се6й%2)*3 4Bк%,?е)A38; • 2/с1%с40/)). 2(6%;, (%756*5/сі0 і м/1е6і/-і0, / 1/к%? ме1%,і0 0е,е)). 0ій)* 1/к%9% 3/6/к1е64, .кі с56*8*).E1A )/,мі6)і 4Bк%,?е)). 8* )е5%16і()і с16/?,/)). /(% .кі 2/ с0%7E с411E 7 )е0*(і6к%0*м* 0 5%64Bе)). )%6м мі?)/6%,)%9% 56/0/ 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0, 2/ 4м%0*, N% 1/к/ 2(6%., 1/кі (%756*5/с* і м/1е6і/-* 1/ ме1%,* 0е,е)). 0ій)* 7 56е,ме1%м 0се%3%5-EE8%; 2/(%6%)* і 0к-E8е)і ,% ,%,/1к/ ,% DA%9% I1/1414 B-.3%м 0)есе)). 5%56/0к* 29і,)% 2 0і,5%0і,)*м* 5%-%?е)).м*, 0*к-/,е)*м* 4 с1/11.3 121 і 12339; • 0*к%6*с1/)). 56*с41)%с1і D*0і-A)%; %с%(* /(% і)B%; %с%(*, .к/ 5е6е(40/7 5і, 2/3*с1%м, ,-. 2/3*с14 5е0)*3 54)к1і0, 6/й%)і0 /(% 2(6%й)*3 с*- 0і, 0ійсAк%0*3 %5е6/Dій40; 35 36 37 38 39 40 I1/141 МGI, с1/11. 8(2)(b)(i) 1/ (ii). I1/141 МGI, с1/11. 8(2)(b)(iii). I1/141 МGI, с1/11. 8(2)(b)(vi). I1/141 МGI, с1/11. 8(2)(b)(vii). I1/141 МGI, с1/11. 8(2)(b)(xx). I1/141 МGI, с1/11. 8(2)(b)(xxiii). ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �31 ПРАВО • 4м*с)е 0*к%6*с1/)). 9%-%,40/)). D*0і-A)%9% )/се-е)). .к ме1%,4 0е,е)). 0ій)* B-.3%м 5%2(/0-е)). й%9% 56е,ме1і0, )е%(3і,)*3 ,-. 0*?*0/))., 4 1%м4 8*с-і 4м*с)е с10%6е)). 5е6еBк%, ,-. )/,/)). ,%5%м%9*, .к Dе 5е6е,(/8е)% 0і,5%0і,)% ,% Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій41; • )/(і6 /(% 0е6(40/)). ,і1ей 0ік%м ,% 5’.1)/,D.1* 6%кі0 ,% ск-/,4 )/Dі%)/-A)*3 2(6%й)*3 с*- /(% 0*к%6*с1/)). ;3 ,-. /к1*0)%; 48/с1і 0 (%й%0*3 ,і.342. I1/11. 8(2)(c) 5е6е,(/8/7, N% се6й%2)і 5%64Bе)). Yе)е0сAк%; к%)0е)Dі; 1949 6%к4, .кі 0і,(40/E1Aс. 5і, 8/с 2(6%й)%9% к%)ф-ік14, .к*й )е 7 мі?)/6%,)*м 2/ 3/6/к1е6%м, 7 0%7))*м* 2-%8*)/м*, .кN% 0%)* 08*).E1Aс. 56%1* %сі(, .кі )е (е641A /к1*0)%; 48/с1і 4 0%7))*3 ,і.3, 4 1%м4 8*с-і 8-е)і0 2(6%й)*3 с*-, .кі ск-/-* 2(6%E, і 1*3, 31% (і-ABе )е (е6е 48/с1і 0 (%E 8е6е2 30%6%(4, 5%6/)е))., 2/16*м/)). /(% 2 і)B*3 56*8*). L-%8*)*, 56% .кі й,е1Aс., 0к-E8/E1A: i) 5%с.9/)). )/ ?*11. й фі2*8)4 )е,%1%6к/))іс1A, 2%к6ем/ 0(*0с10% 0 (4,A-.кій ф%6мі, к/-іD10%, ?%6с1%ке 5%0%,?е)). 1/ к/140/)).; ii) 5%с.9/)). )/ -E,сAк4 9і,)іс1A, 2%к6ем/ %(6/2-*0е і 56*)*2-*0е 5%0%,?е)).; iii) 2/3%5-е)). 2/648)*кі0; iv) 430/-е)). 0*6%кі0 і 56*0е,е)). ;3 ,% 0*к%)/)). (е2 5%5е6е,)A%9% 6іBе))., 430/-е)%9% с10%6е)*м 4 0с1/)%0-е)%м4 5%6.,к4 с4,%м, .к*й 2/(е25е847 ,%16*м/)). 0сі3 с4,%0*3 9/6/)1ій, .кі 2/9/-A)% 0*2)/)і %(%0’.2к%0*м*43. P/6еB1і, с1/11і 8(2)(e) 1/ 8(2)(f) 0*2)/8/E1A .к 0%7))і 2-%8*)* се6й%2)і 5%64Bе)). 2/к%)і0 і 20*8/;0, .кі 2/с1%с%04E1A 4 2(6%й)*3 к%)ф-ік1/3 )емі?)/6%,)%9% 3/6/к1е64, .кі 0і,(40/E1Aс. )/ 1е6*1%6і; ,е6?/0*, к%-* іс)47 16*0/-*й 2(6%й)*й к%)ф-ік1 мі? ,е6?/0)*м* %69/)/м* 0-/,* 1/ %69/)і2%0/)*м* 2(6%й)*м* 9645/м* /(% мі? 1/к*м* 9645/м*. L/(%6%)е)і ,і.)). 0к-E8/E1A ((е2 %(ме?е)A): 41 42 43 I1/141 МGI, с1/11. 8(2)(b)(xxv). I1/141 МGI, с1/11. 8(2)(b)(xxvi). I1/141 МGI, с1/11. 8(2)(c)(i–iv). J I1/141і 8і1к% 2/2)/8е)%, N% Dі 5%-%?е)). )е 2/с1%с%04E1A ,% 0*5/,кі0 5%64Bе)). 0)416іB)A%9% 5%6.,к4 1/ 0*)*к)е)). )/564?е)%с1і, .к-%1 2/0%64Bе))., %к6емі й с5%6/,*8)і /к1* )/с*-Aс10/ 1/ і)Bі /к1* 5%,і()%9% 3/6/к1е64. I1/141 МGI, с1/11. 8(2)(d). ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �32 ПРАВО i) 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ D*0і-A)е )/се-е)). .к 1/ке /(% )/ %к6ем*3 D*0і-A)*3 %сі(, .кі )е (е641A (е25%се6е,)A%; 48/с1і 4 (%й%0*3 ,і.3; iii) 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ 5е6с%)/-, %(’7к1*, м/1е6і/-*, 5і,6%2,і-* /(% 16/)с5%61)і 2/с%(*, 2/,і.)і 0 )/,/))і 94м/)і1/6)%; ,%5%м%9* 8* 0 місі; 2 5і,16*м/)). м*64 0і,5%0і,)% ,% I1/1414 О69/)і2/Dі; О(’7,)/)*3 P/Dій, ,%к* 0%)* м/E1A 56/0% )/ 2/3*с1, .к*м к%6*с14E1Aс. D*0і-A)і %с%(* /(% D*0і-A)і %(’7к1* 29і,)% 2 мі?)/6%,)*м 56/0%м 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0; v) 6%296/(40/)). міс1/ /(% )/се-е)%9% 54)к14, )/0і1A .кN% й%9% 2/3%5-е)% B146м%м; vi) 2ґ0/-140/))., секс4/-A)е 6/(с10%, 56*м4Bе)). ,% 56%с1*14Dі;, 56*м4с%0/ 0/9і1)іс1A, .к 0%)/ 0*2)/8е)/ 0 5і,54)к1і f) 54)к14 2 с1/11і 7, 56*м4с%0/ с1е6*-і2/Dі. 1/ (4,A-.к/ і)B/ ф%6м/ секс4/-A)%9% )/с*-Aс10/, .к/ 1/к%? с1/)%0*1A 964(е 5%64Bе)). с1/11і 3, с5і-A)%; ,-. 8%1*6A%3 Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій; vii) )/(і6 /(% 0е6(40/)). ,і1ей 0ік%м ,% 5’.1)/,D.1*3 6%кі0 ,% ск-/,4 2(6%й)*3 с*- 8* 9645 /(% 0*к%6*с1/)). ;3 ,-. /к1*0)%; 48/с1і 0 (%й%0*3 ,і.3; viii) 0і,,/)). 6%25%6.,?е)A 56% 5е6еміNе)). D*0і-A)%9% )/се-е)). 2 56*8*), 5%0’.2/)*3 2 к%)ф-ік1%м, .кN% 1і-Aк* DA%9% )е 0*м/9/E1A мі6к40/)). (е25ек* 0і,5%0і,)%9% D*0і-A)%9% )/се-е)). /(% )/с1ій)/ )е%(3і,)іс1A 0ійсAк%0%9% 3/6/к1е64; xi) 2/5%,і.)). %с%(/м, .кі 5е6е(40/E1A 5і, 0-/,%E і)B%; с1%6%)* к%)ф-ік14, фі2*8)%9% к/-іD10/ /(% 2,ійс)е)). )/, )*м* ме,*8)*3 8* )/4к%0*3 екс5е6*ме)1і0 (4,A-.к%9% 3/6/к1е64, N% )е %(ґ64)1%0/)і )е%(3і,)іс1E ме,*8)%9%, с1%м/1%-%9і8)%9% /(% -ік/6).)%9% -ік40/)). 0і,5%0і,)%; %с%(* і 2,ійс)EE1Aс. )е 0 її і)1е6ес/3 1/ .кі 56*20%,.1A ,% сме61і /(% се6й%2)% 2/96%?4E1A 2,%6%0’E 1/к%; %с%(* 8* %сі(44. П6%1е ,% 6/1*фік/Dі; H*мсAк%9% с1/1414 МGI 1/ 056%0/,?е)). 0 G6*мі)/-A)*й к%,екс Jк6/;)* й%9% 5%-%?е)A N%,% к0/-іфік/Dій 0%7))*3 2-%8*)і0 4к6/;)сAк%м4 56/0)*к4 5%16і()% 2)/1* й 2/с1%с%040/1* )%6м* ://2Aк*3 і 0і,5%0і,)*3 Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій 1/ 56%1%к%-і0 ,% )*3, /,?е 2/ ,іE8%E к%)с164кDі7E с1. 438 GG Jк6/;)* — 2/с1%с40/)). 2/с%(і0 0е,е)). 0ій)*, 2/(%6%)е)*3 мі?)/6%,)*м 44 Це )е5%0)*й 5е6е-ік ,ій, 2/(%6%)е)*3 с1/11еE 8(e)(i–xii). ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ПРАВО 33 56/0%м, 1/ 0*2)/8е)). 5%64Bе)). 2/к%)і0 і 20*8/;0 0ій)* — 0к/2/)і к%)0е)Dі; 7 1*м* мі?)/6%,)*м* ,%9%0%6/м*, 29%,/ )/ %(%0’.2к%0іс1A .к*3 )/,/)/ Oе63%0)%E H/,%E Jк6/;)*. П6* DA%м4 )%6м* 0к/2/)*3 к%)0е)Dій )е міс1.1A ск-/,і0 2-%8*)і0, / -*Bе 5е6е,(/8/E1A )*2к4 2/(%6%) 0 М:П, 1%м4 5і, 8/с 2/с1%с40/)). 2/к%)і0 і 20*8/;0 0ій)*, к0/-іфік/Dій 5%64Bе)A М:П, N% с1/)%0-.1A 0%7))і 2-%8*)*, 5%16і()% 4 0і,5%0і,)%м4 к%)0е)Dій)%м4 1екс1і 2)/й1* 5е6е-ік 964(*3 5%64Bе)A 1/ 5е6е0і6*1* 5е0)4 2/(%6%)е)4 5%0е,і)к4 )/ 56е,ме1 1%9% 8* 0і,)%с*1Aс. 0%)/ ,% 964(*3 5%64Bе)A 4 0с1/)%0-е)*3 6/мк/3 мі?)/6%,)%9% 56/0/. T*Bе 5іс-. 5і,10е6,?е)). 964(%9% 5%64Bе)). м%?)/ й%9% к0/-іфік40/1* .к ск-/, 2-%8*)4. J1ім 5е6е-ік 964(*3 5%64Bе)A )/0е,е)% 0 Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dі.3 1/ 56%1%к%-/3 ,% )*3, ://2Aкі к%)0е)Dі; )е міс1.1A 1/к%9% 5е6е-ік4, N% с10%6E7 5е0)і 164,)%Nі 5і, 8/с 0*2)/8е)). 1%9%, .кі 2/(%6%)* )/ 0е,е)). 0ій)* 7 0%7))*м* 2-%8*)/м*. O/61% 2/2)/8*1*, N% %скі-Aк* с1/11. 438 G6*мі)/-A)%9% к%,екс4 Jк6/;)* к6*мі)/-і247 0сі 5%64Bе)). мі?)/6%,)%9% 94м/)і1/6)%9% 56/0/, і 0і,мі))іс1A мі? 964(*м* 1/ се6й%2)*м* 5%64Bе)).м*, .к 2/2)/8е)% 0 H*мсAк%м4 с1/141і, м/7 4м%0)е 2)/8е)).. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �34 ПРАВО 2�2�1� СТАТТЯ�438�КК�УКРАЇНИ�—�КАТУВАННЯ�ТА НЕЛЮДСЬКЕ� ПОВОДЖЕННЯ G/140/)). 1/ )е-E,сAке 5%0%,?е)). 7 5%B*6е)*м %(0*)40/8е)).м 4 мі?)/6%,)*3 с4,/3 і 16*(4)/-/3 1/ 0*м/9/7 6%24мі)). %с)%0%5%-%?)*3 ,%к4ме)1і0 — .к Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій, 1/к і 5і2)іB%; G%)0е)Dі; 56%1* к/140/)A. G6*мі)/-A)*й к%,екс Jк6/;)* 0 6%2,і-і 0ійсAк%0*3 2-%8*)і0 міс1*1A с1/11E 434, .к/ 0*2)/8/7 5%9/)е 5%0%,?е)). 2 0ійсAк%0%5%-%)е)*м*, 5%0’.2/)е 2 %с%(-*0%E ?%6с1%кіс1E /(% с56.м%0/)е 56%1* 30%6*3 і 5%6/)е)*3, / 1/к%? )е,(/-е 0*к%)/)). %(%0’.2кі0 5% 0і,)%Bе))E ,% 30%6*3 і 5%6/)е)*3 %с%(/м*, 0і,5%0і,/-A)*м* 2/ ;3 -ік40/)). і ,%9-.,, 2/ 0і,с41)%с1і %2)/к (і-AB 1.?к%9% 2-%8*)4. J с1/11і 2/2)/8е)%, N% 0%)/ )е 5%B*6E71Aс. )/ 1.?кі 2-%8*)*, /-е 4 ,*с5%2*Dі; )%6м* й,е1Aс. 56% ?%6с1%ке 5%0%,?е)). 2 %с%(-*0%E ?%6с1%кіс1E. c% с1%с471Aс. 56*2)/8е)). 5%к/6/))., 0/?-*0% 1/к%?, N% 2/ ?%6с1%ке 5%0%,?е)). 2 0ійсAк%0%5%-%)е)*м*, .ке 7 0%7))*м 2-%8*)%м, мі)ім/-A)е 5%к/6/)). 2/ 8. 2 с1. 438 G6*мі)/-A)%9% к%,екс4 Jк6/;)* (GG) с1/)%0*1A 8 6%кі0, 1%,і .к 2/ с1. 434 GG ()е)/-е?)е 5%0%,?е)). 2 0ійсAк%0%5%-%)е)*м*, N% 7 к6*мі)/-A)*м 56/0%5%64Bе)).м 56%1* 0с1/)%0-е)%9% 5%6.,к4 )есе)). 0ійсAк%0%; с-4?(* 0ійсAк%0%с-4?(%0D.м* Jк6/;)*) 5е6е,(/8е)% м/кс*м/-A)е 5%к/6/)). 4 0*9-.,і 5%2(/0-е)). 0%-і с16%к%м ,% 3 6%кі0. P/ 56/к1*Dі 2/с1%с40/)). с1/11і 434 GG м%?е 56*20ес1* ,% ,*ск6*мі)/Dій)%9% с1/0-е)).. G6ім 1%9%, 4 0*5/,к/3, /)/-%9і8)*3 с1/11і 434 GG, 2/3*с1 %(0*)40/8е)*3 6%сійсAк*3 0ійсAк%0%с-4?(%0Dі0 м%?е 5%с*-/1*с. )/ с1/11E 434 GG .к )/ 5і,с1/04, 0*2)/8е)4 с1/11еE 82 S6е1A%; Yе)е0сAк%; к%)0е)Dі;, ,-. %(ме?е)). 5%к/6/)). 2/ с1/11еE с1. 438 GG. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �35 ПРАВО (А)УВАННD )А НЕ;ЮД8Ь(Е ПОВОДЖЕННD Кр;Cіна)4н;/ 1(.716 J1раDн; Р;C641;/ 6татут МКA BK7р7)а МRП AтаттI 438 Р;C641;/ 6татут, 6таттI 8 (2) (c) (i) Aпі)4на 6таттI 3 (1) (a) SК I-IV П%64Bе)). 2/к%)і0 1/ 20*8/;0 0ій)* П%с.9/)). )/ ?*11. Oк/2/)і )*?8е ,і; й фі2*8)4 )е,%1%6к/)- 7 1/ 2/-*B/1*м41Aс. )іс1A, 2%к6ем/ 0(*02/(%6%)е)*м* [...]: Y%6с1%ке 5%0%,?е)). с10% 0 (4,A-.кій ф%6мі, П%с.9/)). )/ ?*11. 2 0ійсAк%0%5%-%)ек/-іD10%, ?%6с1%ке й фі2*8)4 )е,%1%6к/))*м* /(% D*0і-A)*м 5%0%,?е)). 1/ к/14)іс1A, 2%к6ем/ 0(*0)/се-е)).м, 0*9)/)). 0/)).. с10% 0 (4,A-.кій ф%6мі, D*0і-A)%9% )/се-е)). к/-іD10%, ?%6с1%ке ,-. 56*м4с%0*3 6%(і1. 5%0%,?е)). 1/ к/140/)).. 2�2�2� СТАТТЯ�438�КК�УКРАЇНИ�—�ВИГНАННЯ�ЦИВІЛЬНОГО� НАСЕЛЕННЯ�ДЛЯ�ПРИМУСОВИХ�РОБІТ�(ДЕПОРТАЦІЯ� НА ПРИМУСОВІ�РОБОТИ) П%-%?е)). 56% 0*9)/)). D*0і-A)%9% )/се-е)). )/ 56*м4с%0і 6%(%1* с-і, 0і,6і2).1* 0і, ,е5%61/Dі;, %скі-Aк* ,е5%61/Dі. )е 5е6е,(/8/7 0*9)/)). 2 ме1%E 56*м4с%0%; 56/Dі. J с48/с)*3 4м%0/3 )е 2/фікс%0/)% ?%,)%9% 0*5/,к4 ,е5%61/Dі; D*0і-A)%9% )/се-е)). 2 ме1%E 56*м4с%0%; 56/Dі. О,)/к Dе )е %2)/8/7, N% ,е5%61/Dі. )е 7 к6*мі)/-A)% к/6/)*м ,і.)).м 2/ с1/11еE 438 G6*мі)/-A)%9% к%,екс4 Jк6/;)*, %скі-Aк* 2/(%6%)/ ,е5%61/Dі; 2/к6і5-е)/ 0 2/к%)/3 і 20*8/.3 0ій)* (мі?)/6%,)е 94м/)і1/6)е 56/0%). P/с*-Aс10%, 56%1*56/0)е 2)*Nе)). м/й)/, / 1/к%? 56%1*56/0)е 2/0%-%,і)). м/й)%м 5і, 56*0%,%м 0%7))%; )е%(3і,)%с1і, 08*)е)і N%,% )/се-е)). 0 4м%0/3 0%7))*3 ,ій, 7 5%64Bе)).м 2/к%)і0 1/ 20*8/;0 0ій)* (с1/11. 433 G6*мі)/-A)%9% к%,екс4). S%м4 ;3 2/с1%с40/)). 2/міс1A с1/11і 438 G6*мі)/-A)%9% к%,екс4 5%64B40/1*ме 5*1/)). ,*ск6*мі)/Dій)%9% с1/0-е)).. R*ск6*мі)/Dі. (4,е %8е0*,)%E 0 6/2і 56*1.9)е)). ,% 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ /)/-%9і8)і 2-%8*)*, ,е м/кс*м/-A)е 5%к/6/)). 2/ с1/11еE 433 G6*мі)/-A)%9% к%,екс4 Jк6/;)* %(ме?471Aс. 8 6%к/м* ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �36 ПРАВО 5%2(/0-е)). 0%-і, 1%,і .к 5%к/6/)). 2/ 8/с1*)%E 5е6B%E с1/11і 438 GG (4,е (і-AB с40%6*м і с.9/1*ме ,% 12 6%кі0 5%2(/0-е)). 0%-і. Кр;Cіна)4н;/ 1(.716 J1раDн; Р;C641;/ 6татут МКA BK7р7)а МRП AтаттI 438(1) Р;C641;/ 6татут, 6таттI 8(2)(a)(vii) S(р6т(17 п(2(.K7ннI Н7:а1(нна .7п(ртаHіI : 2і/641(2(п()(н7н;аL( п7р7CіM7ннI F; н7C; аL( H;2і)4н;C :а1(нн7 п(:Lа2)7ннI на67)7ннIC, 2;?наннI 2()і. H;2і)4н(?( на67)7ннI .)I пр;Cу6(2;, р(Lіт, Р;C641;/ 6татут, р(:?раLу2аннI наHі6таттI 8(2)(b)(viii) (на)4н;, Hінн(6т7/ П7р7CіM7ннI, прIC( на (1уп(2ані/ т7р;т(- F; (п(67р7.1(2ан(, ріD, :а6т(6у2аннI :а6(- (1упаHі/н(N .7рKа2(N Lі2 27.7ннI 2і/н;, :аL(- Fа6т;н; TT 2)а6н(?( р(н7н;, CіKнар(.н;C H;2і)4н(?( на67)7ннI пра2(C, інOі п(руO7ннI на (1уп(2ану н7N т7:а1(ні2 та :2;FаD2 2і/- р;т(ріN F; .7п(ртаHіI н;, M( п7р7.LаF7ні CіK- аL( п7р7CіM7ннI 264(?( нар(.н;C; .(?(2(раC;, аL( Fа6т;н; на67)7ннI :?(.а на (L(2’I:1(2і6т4 (1уп(2ан(D т7р;т(ріD I1;, на.ана В7р,(2н(N у C7Kа, F; :а C7Kі Hі3D Ра.(N J1раDн;, а та1(K т7р;т(ріD. 2і..аннI на1а:у пр( 2F;н7ннI та1;, .і/ — 1араNт46I п(:Lа2)7ннIC 2()і на 6тр(1 2і. 2(64C; .( .2ана.HIт; р(1і2. S7н72641а 1(н27нHіI IV, 6т. 147 Н7:а1(нна .7п(ртаHіI аL( п7р7CіM7ннI F; н7:а1(нн7 п(:Lа2)7ннI 2()і. Aт. 85 (4) (а) BП I [К(); 2F;нI3т46I уC;6н( та на п(руO7ннI 1(н27нHі/ аL( пр(т(1()у.] П7р7CіM7ннI (1упаHі/н(N .7рKа2(N Fа6т;н; 62(?( H;2і)4н(?( на67)7ннI на (1уп(2ану н7N т7р;т(ріN аL( .7п(ртаHіI F; п7р7CіM7ннI 264(?( аL( Fа6т;н; на67)7ннI (1уп(2ан(D т7р;т(ріD 2 C7Kа, аL( :а C7Kі Hі3D т7р;т(ріD 2 п(руO7ннI 6татті 49 S7н72641(D 1(н27нHіD IV. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �37 ПРАВО 2�2�3� СТАТТЯ�438�КК�УКРАЇНИ�—�РОЗГРАБУВАННЯ� НАЦІОНАЛЬНИХ�ЦІННОСТЕЙ�НА ОКУПОВАНИХ� ТЕРИТОРІЯХ Oі,5%0і,)і )%6м* М:П ,*0*сA 4 R%,/1к4 № 6. 2�2�4� СТ��438�КК�УКРАЇНИ�—�ЗАСТОСУВАННЯ�МЕТОДІВ�ВЕДЕННЯ� ВІЙНИ,�ЗАБОРОНЕНИХ�МІЖНАРОДНИМИ�ДОГОВОРАМИ Пе6е-ік ме1%,і0 0е,е)). 0ій)*, 2/(%6%)е)*3 М:П, ,*0*сA 4 R%,/1к4 № 7. 2�2�5� СТ��438�КК�УКРАЇНИ�—�ПОРУШЕННЯ�ЗАКОНІВ�ТА ЗВИЧАЇВ� ВІЙНИ,�ЩО ПЕРЕДБАЧЕНІ�МІЖНАРОДНИМИ�ДОГОВОРАМИ Пе6е-ік 5%64Bе)A 56/0*- 1/ 20*8/;0 0ій)* ,*0*сA 4 R%,/1к4 № 8. 2�2�6� СТАТТЯ�438�КК�УКРАЇНИ�—�ВІДДАННЯ�НАКАЗУ Ос%(/, .к/ 0і,,/7 )/к/2 )/ 08*)е)). 0%7))%9% 2-%8*)4 5і,-.9/7 56*1.9)е))E ,% к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і, N% 0і,%(6/?е)% .к 0 с1/11і 25(3)(() H*мсAк%9% с1/1414, ,е 2/2)/8е)%, N% %с%(/ 5і,-.9/7 к6*мі)/-A)ій 0і,5%0і,/-A)%с1і й 5%к/6/))E 2/ 2-%8*), N% 5і,5/,/7 5і, E6*с,*кDіE I4,4, .кN% D. %с%(/ )/к/247, 5і,(46E7 /(% с5%)4к/7 ,% 08*)е)). 1/к%9% 2-%8*)4, .кN% 0і) ф/к1*8)% 08*).71Aс. /(% 2,ійс)E71Aс. 2/м/3 )/ й%9% 08*)е)).. L9і,)% 2і с1/11еE 33 H*мсAк%9% с1/1414, 1%й ф/к1, N% 2-%8*) (4-% 08*)е)% %с%(%E 2/ )/к/2%м 46.,4 /(% )/8/-A)*к/, 0ійсAк%0%9% 8* D*0і-A)%9%, )е 20і-A).7 DE %с%(4 0і, к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і, 2/ 0*).1к%м 0*5/,кі0, к%-*: a) %с%(/ (4-/ 2%(%0’.2/)/ 2/ 2/к%)%м 5і,к%6.1*с. )/к/2/м 46.,4 /(% 0і,5%0і,)%9% )/8/-A)*к/; b) %с%(/ )е 2)/-/, N% )/к/2 (40 )е2/к%))*м; c) )/к/2 )е (40 .0)% )е2/к%))*м. d/с1*)/ 2 Dі7; с1/11і 41%8)E7, N% ,-. Dі-ей Dі7; с1/11і .0)% )е2/к%))*м* 7 )/к/2* 56% 08*)е)). 9е)%D*,4 /(% 2-%8*)і0 56%1* -E,.)%с1і. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �38 ПРАВО Vк 2/2)/8е)% 0 к%ме)1/6і, 0і,,/)). )/к/24 м%?е (41* ф%6м%E 5і,(46E0/)).45. P/к/2 5е6е,(/8/7 )/.0)іс1A 0і,)%с*), .к 56/0*-%, 0ійсAк%0%9% 3/6/к1е64, 5і,5%6.,к40/)). мі? %с%(%E, .к/ 0і,,/7 )/к/2, і %с%(%E, .к/ й%9% %16*м47. O*к%)/0еDA 0*к%6*с1%047 с0%; E6*,*8)і /(% ф/к1*8)і 5%0)%0/?е))., N%( 2м4с*1* і)B4 %с%(4 08*)*1* 2-%8*). «Пс*3і8)*й е-еме)1 0*м/9/7, N%( %с%(/, .к/ 0і,,/7 )/к/2, м/-/ )/мі6 08*)*1* 2-%8*) )/ 0*к%)/)). DA%9% )/к/24 /(% 56*)/йм)і 4с0і,%м-E0/-/ 2)/8)4 йм%0і6)іс1A 1%9%, N% 2-%8*) (4,е 08*)е)%»46. Vк і 4 0*5/,к4 2 5і,(46E0/)).м, 29і,)% 2 H*мсAк*м с1/141%м, )ем/7 )е%(3і,)%с1і 0 1%м4, N%( %с%(/, .к/ 0і,,/7 )/к/2, с/м/ м/-/ к%)к6е1)*й 4м*се-. «R%с1/1)A%, N%( 0і) 2)/0 56% к%)к6е1)*й )/мі6 0*к%)/0D., /-е %с%(/, .к/ 0і,,/7 )/к/2, )е %(%0’.2к%0% 5%0*))/ й%9% 5%,і-.1*. Ц. 1%8к/ 2%64 /,ек0/1)% 0і,%(6/?/7 5%2*DіE 0*,,/)). )/к/24 0 і76/63і; ,*фе6е)Dій%0/)*3 6і0)і0 с5і048/с1і »47. 2�2�7� СТАТТЯ�438�КК�УКРАЇНИ�—�УМИСНЕ�ВБИВСТВО O(*0с10% %3%5-E7 0*5/,к* 2/5%,і.)). сме61і 0 с*14/Dі.3, к%-* сме61A с1/-/ )/с-і,к%м 5%64Bе)). %(ме?е)A )/ 2/с1%с40/)). 2/с%(і0 і ме1%,і0 0е,е)). 0ій)*, )/5/,4 )/ %сі(, .кі 5е6е(40/E1A 5і, 2/3*с1%м мі?)/6%,)%9% 94м/)і1/6)%9% 56/0/ (М:П), / 1/к%? і)Bі 0*5/,к* 5%64Bе)). )%6м М:П. Rе1/-A)іBе 56% 0%7))*й 2-%8*) 4м*с)%9% 0(*0с10/ ,*0*сA 4 P/с1і-A)ій к)*2і с4,,і (с1%6. 85–92) 45 46 47 Gerhard Werle, «Principles of International Criminal Law», O3ford University Press 2011, p. 486. Gerhard Werle, «Principles of International Criminal Law», O3ford University Press 2011, p. 487. Gerhard Werle, «Principles of International Criminal Law», O3ford University Press 2011, para. 488. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �39 ПРАВО О8НОВНІ 8П:АВИ P/Dі%)/-A)/ с4,%0/ 56/к1*к/ Мі?)/6%,)/ с4,%0/ 56/к1*к/ HіBе)). Oе63%0)%9% I4,4, 28 -E1%- ICTY — Tadic 9% 2024, с56/0/ № 753/14148/21. ICTY — Kunarac ICTY — Blaskic (ріO7ннI M(.( ап7)IHіBе)). Oе63%0)%9% I4,4, 28 -E1%- HіD) 9% 2024,с56/0/ № 415/2182/20. ICTY — Boskoski & Tarculovski (ріO7ннI M(.( ап7)IHіD) ICTR — Renzaho (ріO7ннI M(.( ап7)IHіD) ICTR Nahimana et al.(ріO7ннI M(.( ап7)IHіD) ICTR — ‘Military I’ (ріO7ннI M(.( ап7)IHіD) ICC — Ntaganda (ріO7ннI M(.( ап7)IHіD) R*0. P/с1і-A)4 к)*94 с4,,і ,-. %2)/й%м-е)). 2 6іBе)).м* 4 с56/0/3 56% мі?)/6%,)і 2-%8*)*. 2�3�� ЗЛОЧИНИ�ПРОТИ�ЛЮДЯНОСТІ L )/(411.м 8*))%с1і ім5-еме)1/Dій)*м 2/к%)%м48, 430/-е)*м Oе63%0)%E H/,%E Jк6/;)* 4 20’.2к4 2 6/1*фік/DіE H*мсAк%9% с1/1414 Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4 1/ 5%56/0%к ,% )A%9%, G6*мі)/-A)*й к%,екс Jк6/;)* (4,е ,%5%0)е)% с1/11еE 4421 1/к%9% 2міс14: «I1/11. 4421. L-%8*)* 56%1* -E,.)%с1і 1. Jм*с)е 08*)е)). 0 ме?/3 B*6%к%м/сB1/()%9% /(% с*с1ем/1*8)%9% )/5/,4 )/ D*0і-A)е )/се-е)).: 1) 5е6ес-і,40/)). (4,A-.к%; 9645* /(% с5і-A)%1*, .к/ м%?е (41* і,е)1*фік%0/)/, 1%(1% %(ме?е)). 56/0 -E,*)* 2/ 5%-і1*8)*м*, 6/с%0*м*, )/Dі%)/-A)*м*, е1)і8)*м*, к4-A146)*м*, 6е-і9ій)*м*, с1/1е0*м* /(% і)B*м* 5і,с1/0/м* (%2)/к/м*) ,*ск6*мі)/Dі;, 0*2)/8е)*м* мі?)/6%,)*м 56/0%м .к )е56*54с1*мі; 48 L/к%) Jк6/;)* «П6% 0)есе)). 2мі) ,% G6*мі)/-A)%9% 1/ G6*мі)/-A)%9% 56%Dес4/-A)%9% к%,ексі0 Jк6/;)* 4 20’.2к4 2 6/1*фік/Dі7E H*мсAк%9% с1/1414 Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4 1/ 5%56/0%к ,% )A%9%» 0і, 09 ?%01). 2024 6%к4 № 4012-[W. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �40 ПРАВО 2) ,е5%61/Dі; )/се-е))., 1%(1% 56*м4с%0%9% і 2/ 0і,с41)%с1і 5і,с1/0, 5е6е,(/8е)*3 мі?)/6%,)*м 56/0%м, 5е6еміNе)). (0*се-е)).) 0і,5%0і,)%; 9645* %сі( 2 1е6*1%6і;, )/ .кій 0%)* 2/к%))% 5е6е(40/-*, )/ 1е6*1%6іE і)B%; ,е6?/0*; 3) )/с*-A)*DAк%9% 5е6еміNе)). )/се-е))., 1%(1% 56*м4с%0%9% і 2/ 0і,с41)%с1і 5і,с1/0, 5е6е,(/8е)*3 мі?)/6%,)*м 56/0%м, 5е6еміNе)). (0*се-е)).) 0і,5%0і,)%; 9645* %сі( 2 1е6*1%6і;, )/ .кій 0%)* 2/к%))% 5е6е(40/-*, ,% і)B%; місDе0%с1і 4 ме?/3 %,)і7; ,е6?/0*; 4) 2ґ0/-140/))., секс4/-A)%; екс5-4/1/Dі;, 56*м4B40/)). ,% 2/й).11. 56%с1*14Dі7E, 56*м4с%0%; 0/9і1)%с1і, 56*м4с%0%; с1е6*-і2/Dі; /(% (4,A-.к*3 і)B*3 ф%6м секс4/-A)%9% )/с*-Aс10/; 5) %(е6)е)). 0 6/(с10% /(% 1%69і0-і -E,Aм*; 6) )/с*-A)*DAк%9% 2)*к)е)).; 7) )е2/к%))%9% 5%2(/0-е)). 0%-і; 8) к/140/)).; 9) і)B*3 4м*с)*3 )е-E,сAк*3 ,і.)A 5%,і()%9% 3/6/к1е64, .кі с456%0%,?4E1Aс. 2/5%,і.)).м с*-A)*3 с16/?,/)A, се6е,)A%; 1.?к%с1і /(% 1.?к*3 1і-ес)*3 4Bк%,?е)A 8* се6й%2)%; Bк%,* 5с*3і8)%м4 /(% фі2*8)%м4 2,%6%0’E, — к/6/71Aс. 5%2(/0-е)).м 0%-і )/ с16%к 0і, сем* ,% 5’.1)/,D.1* 6%кі0. 2. Jм*с)е 08*)е)). 0 ме?/3 B*6%к%м/сB1/()%9% /(% с*с1ем/1*8)%9% )/5/,4 )/ D*0і-A)е )/се-е)). 2-%8*)4 /5/61е;,4, 0*)*Nе))., 0(*0с10 — к/6/71Aс. 5%2(/0-е)).м 0%-і )/ с16%к 0і, ,ес.1* ,% 5’.1)/,D.1* 6%кі0 /(% ,%0і8)*м 5%2(/0-е)).м 0%-і. П6*мі1к/. 1. R-. Dі-ей Dі7; с1/11і 5і, )/5/,%м )/ D*0і-A)е )/се-е)). с-і, 6%24мі1* (/9/1%6/2%0е (,0/ і (і-ABе 6/2і0) 08*)е)). (4,A-.к%9% 2 ,і.)A, 2/2)/8е)*3 4 Dій с1/11і, 56%1* D*0і-A)%9% )/се-е)). )/ 0*к%)/)). /(% )/ 5і,16*мк4 5%-і1*к* ,е6?/0* 8* %69/)і2/Dі;, N% с56.м%0/)/ )/ 08*)е)). 1/к%9% )/5/,4. 2. R-. Dі-ей Dі7; с1/11і 5і, )/с*-A)*DAк*м 2)*к)е)).м с-і, 6%24мі1* /6еB1, 2/16*м/))., 0*к6/,е)). /(% 5%2(/0-е)). 0%-і -E,*)* 0 (4,A-.кій і)Bій ф%6мі 2 5%,/-AB%E 0і,м%0%E 0*2)/1* ф/к1 1/к%9% /6еB14, 2/16*м/))., 0*к6/,е)). /(% 5%2(/0-е)). 0%-і -E,*)* 0 (4,A-.кій і)Bій ф%6мі /(% 2 56*3%040/)).м ,/ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ПРАВО 41 )*3 56% ,%-E 1/к%; -E,*)* 8* місDе її 5е6е(40/))., / 1/к с/м% 0і,м%04 0і, 0*2)/)). ф/к14 /6еB14, 2/16*м/))., 0*к6/,е)). /(% 5%2(/0-е)). 0%-і -E,*)* 0 (4,A-.кій і)Bій ф%6мі 8* 56*3%040/)). ,/)*3 56% ,%-E 1/к%; -E,*)* 8* місDе її 5е6е(40/)).. 3. Sе6мі) «2-%8*) /5/61е;,4» 0 DA%м4 G%,ексі 0?*0/71Aс. 4 2)/8е))і, )/0е,е)%м4 0 Мі?)/6%,)ій к%)0е)Dі; 56% 56*5*)е)). 2-%8*)4 /5/61е;,4 1/ 5%к/6/)). 2/ )A%9% 0і, 30 -*с1%5/,/ 1973 6%к4. 4. R-. Dі-ей Dі7; с1/11і 5і, 0*)*Nе)).м с-і, 6%24мі1* 5%2(/0-е)). ?*11. %,)і7; 8* (і-ABе %сі( B-.3%м 4м*с)%9% с10%6е)). ?*1170*3 4м%0, с56.м%0/)*3 )/ 2)*Nе)). 8/с1*)* )/се-е))., 4 1%м4 8*с-і B-.3%м 5%2(/0-е)). ,%с1454 ,% 0%,*, 56%,4к1і0 3/6840/)). /(% -ік/6сAк*3 2/с%(і0. 5. R-. Dі-ей Dі7; с1/11і 5і, к/140/)).м с-і, 6%24мі1* 4м*с)е 2/5%,і.)). %с%(і с*-A)%9% фі2*8)%9% (%-E /(% фі2*8)%9% 8* м%6/-A)%9% с16/?,/)).». P/ мі?)/6%,)%м4 6і0)і 2-%8*)* 56%1* -E,.)%с1і, N% м%?41A 08*).1*с. 5і, 8/с 2(6%й)%9% к%)ф-ік14, 6е94-A%0/)і -*Bе H*мсAк*м с1/141%м, %скі-Aк* к%)0е)Dі; 56% 2-%8*)* 56%1* -E,.)%с1і 5%к* N% )ем/7. O%,)%8/с Jк6/;)/ 6/1*фік40/-/ Мі?)/6%,)4 к%)0е)DіE 56% 2/3*с1 4сі3 %сі( 0і, )/с*-A)*DAк*3 2)*к)е)A, с1/11. 5 .к%; 0*2)/8/7 )/с*-A)*DAке 2)*к)е)). .к 2-%8*) 56%1* -E,.)%с1і. I1/11. 2 G6*мі)/-A)%9% к%,екс4 Jк6/;)* )е ,%20%-.7 к6*мі)/-і240/1* 2-%8*)* 56%1* -E,.)%с1і, 5е6е,(/8е)і с1/11еE 5 Мі?)/6%,)%; к%)0е)Dі; 56% 2/3*с1 4сі3 %сі( 0і, )/с*-A)*DAк*3 2)*к)е)A, (е2 її 056%0/,?е)). ,% G6*мі)/-A)%9% к%,екс4. L/6/2 16*0/7 6%(%1/ N%,% %56*-E,)е)). с/ме 1/к%9% 1екс14 ,-. 5і,5*с/)1і0 і м%?-*0%с1і 0 (4,A-.к*й 8/с ,-. 00е,е)). D*3 2-%8*)і0 0 4к6/;)сAке 2/к%)%,/0с10%. c% Nе (і-AB 0/?-*0%, 56/к1*к/ 0 Dій сфе6і ,%(6е 6%20*)е)/ 0 мі?)/6%,)*3 с4,/3 і 16*(4)/-/3, і 0%)* 8/с1% 6%29-.,/E1A Dі 20*)40/8е)). 6/2%м 2і 20*)40/8е)).м* 4 0%7))*3 2-%8*)/3 2/ 1і с/мі ,і; 1/ 5%0е,і)к4 %(0*)40/8е)%9% 0 1%м4 с/м%м4 2-%8*)і. I1/11. 5 I1/1414 МSGF 5е6е,(/8/7, N% 2/2)/8е)і )*?8е ,і; м%?41A с1/)%0*1* 2-%8*)* 56%1* -E,.)%с1і, «.кN% 0%)* 08*).E1Aс. 5і, 8/с 2(6%й)%9% к%)ф-ік14 мі?)/6%,)%9% 8* 0)416іB)A%9% 3/6/к1е64 1/ с56.м%0/)і 56%1* D*0і-A)%9% )/се-е)).: a) 4м*с)е 0(*0с10%; ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �42 ПРАВО b) 0*)*Nе)).; c) %(е6)е)). 0 6/(с10%; d) ,е5%61/Dі.; e) 5%2(/0-е)). 0%-і; f) к/140/)).; g) 2ґ0/-140/)).; h) 5е6ес-і,40/)). 2/ 5%-і1*8)*м*, 6/с%0*м* 1/ 6е-і9ій)*м* м%1*0/м*; i) і)Bі )е-E,сAкі ,і;49. I1/11. 3 I1/1414 МSH 5е6е-і847 1і с/мі 2-%8*))і ,і;. О,)/к 4 )ій )е 0к/2/)%, N% ,і; м/E1A (41* 08*)е)і 5і, 8/с 2(6%й)%9% к%)ф-ік14, )/1%міс1A 2/2)/8е)%, N% ,і; м/E1A (41* 08*)е)і .к «8/с1*)/ B*6%к%м/сB1/()%9% 8* с*с1ем/1*8)%9% )/5/,4 )/ (4,A-.ке D*0і-A)е )/се-е)). 2/ )/Dі%)/-A)*м*, 5%-і1*8)*м*, е1)і8)*м*, 6/с%0*м* 8* 6е-і9ій)*м* м%1*0/м*»50. G%)к6е1*2/Dі. МGI 2-%8*)і0 56%1* -E,.)%с1і 1/к%? 0*м/9/7, N%( ,і; (4-* 08*)е)і .к 8/с1*)/ B*6%к%м/сB1/()%9% /(% с*с1ем/1*8)%9% )/5/,4, с56.м%0/)%9% 56%1* D*0і-A)%9% )/се-е)).; D. 0*м%9/ 1е5е6 0*2)/)/ 4с1/-е)/ 56/0%0/ )%6м/. Pем/7 0*м%9, N%( 1/кі ,і; 0і,(40/-*с. 5і, 8/с )/Dі%)/-A)%9% 8* мі?)/6%,)%9% 2(6%й)%9% к%)ф-ік14. P/5/, )е %(%0’.2к%0% 7 0ійсAк%0*м )/5/,%м, 3%8/ «6%24мі71Aс.», N% (4,A-.к/ «5%-і1*к/ 08*)е)). 1/к%9% )/5/,4» 0*м/9/7 0і, ,е6?/0* 8* і)B%; %69/)і2/Dі; /к1*0)% с56*.1* /(% 2/%3%840/1* 1/к*й )/5/, 56%1* D*0і-A)%9% )/се-е)).51. I1/11. 7 I1/1414 МGI ,%,/7 0*м%94 56% 1е, N% 0*к%)/0еDA «2)/0, N% ,і. (4-/ 8/с1*)%E B*6%к%м/сB1/()%9% /(% с*с1ем/1*8)%9% )/5/,4 )/ D*0і-A)е )/се-е))., /(% м/0 )/мі6 26%(*1* її 8/с1*)%E B*6%к%9% 8* с*с1ем/1*8)%9% )/5/,4 )/ D*0і-A)е )/се-е)).»52. R-. DA%9% )е 5%16і()і ,%к/2* 1%9%, N% 0*к%)/0еDA 2)/0 4сі 3/6/к1е6*с1*к* )/5/,4 8* ,е1/-і 5-/)4 8* 5%-і1*к* ,е6?/0* 8* %69/)і2/Dі;. Пс*3і8)*й е-еме)1 00/?/71Aс. 2/,%0%-е)*м, .кN% 2-%8*)еDA м/0 )/мі6 с56*.1* )/5/,453. Rі;, .кі м%?41A с1/)%0*1* 2-%8*)* 56%1* -E,.)%с1і 0і,5%0і,)% ,% I1/1414 МGI, 0к-E8/E1A 4сі ,і;, 5е6е-і8е)і 0 с1/141/3 МSGF 1/ МSH. П6%1е I1/141 МGI 5е6е6/3%047 ,%,/1к%0і 2-%8*)*, 2%к6ем/: g) секс4/-A)е 6/(с10%, 56*м4Bе)). ,% 56%с1*14Dі;, 56*м4с%0/ 0/9і1)іс1A, 56*м4с%0/ с1е6*-і2/Dі. 8* (4,A-.к/ і)B/ 5%,і()/ 2/ 1.?кіс1E ф%6м/ секс4/-A)%9% )/с*-Aс10/; h) 5е6ес-і,40/))., 4 1%м4 8*с-і, )/ ,%,/1%к ,% 5і,с1/0, 5е6е-і8е)*3 4 с1/141/3 МSGF 1/ МSH; 2 )/49 50 51 52 53 I1/141 МSGF, с1/11. 5. I1/141 МSH, с1/11. 3. Е-еме)1* 2-%8*)і0 МGI, с1/11. 7, 0с145 (3). Е-еме)1* 2-%8*)і0 МGI, с1/11. 7(1)(/). Е-еме)1* 2-%8*)і0 МGI, с1/11. 7, 0с145 (2). ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ПРАВО 43 Dі%)/-A)*3, е1)і8)*3, к4-A146)*3, 6е-і9ій)*3, 9е),е6)*3 8* і)B*3 2/9/-A)%0*2)/)*3 )е56*54с1*м*3 %2)/к54; i) )/с*-A)*DAке 2)*к)е)). %сі(; j) 2-%8*) /5/61е;,4; k) і)Bі )е-E,сAкі ,і.)). 5%,і()%9% 3/6/к1е64, N% 4м*с)% 2/5%,іEE1A55 с*-A)*3 с16/?,/)A 8* 1.?к*3 1і-ес)*3 4Bк%,?е)A /(% се6й%2)%; Bк%,* 5с*3і8)%м4 8* фі2*8)%м4 2,%6%0’E56. I1/11. 7 ,%,/1к4 ,% I1/1414 МGI «Е-еме)1* 2-%8*)4» 1/к%? ,/7 к%)к6е1)е 0*2)/8е)). ,-. к%?)%9% 2-%8*)4: • «0*)*Nе)).» 0*м/9/7 ,%к/24 0(*0с10/ %,)і7; 8* кі-Aк%3 %сі(, 4 1%м4 8*с-і B-.3%м с10%6е)). 4м%0 ?*11., 6%26/3%0/)*3 )/ 2)*Nе)). )/се-е)).. Це 0к-E8/7 ,і;, .кі с1/)%0*-* /(% (4-* 8/с1*)%E м/с%0%9% 0(*0с10/ 8-е)і0 D*0і-A)%9% )/се-е)).57; • «%(е6)е)). 0 6/(с10%» %2)/8/7 2,ійс)е)). N%,% %с%(* (4,A-.к%9% /(% 0сі3 5%0)%0/?е)A, 56*1/м/))*3 56/04 0-/с)%с1і, і 0к-E8/7 2,ійс)е)). 1/к*3 5%0)%0/?е)A 4 3%,і 1%69і0-і -E,Aм*, 2%к6ем/ ?і)к/м* 1/ ,і1Aм*; • «,е5%61/Dі.» %2)/8/7 )/с*-A)*DAке 5е6есе-е)). 0і,5%0і,)*3 %сі( B-.3%м 0*се-е)). /(% і)B*3 56*м4с%0*3 ,ій 2 1е6*1%6і;, )/ .кій 0%)* 2/к%))% 5е6е(40/E1A, 2/ 0і,с41)%с1і 5і,с1/0, N% ,%54ск/E1Aс. мі?)/6%,)*м 56/0%м. P/ 0і,мі)4 0і, ,е5%61/Dі;, .к/ %2)/8/7 5е6е0е2е)). 2/ ме?і %к45%0/)%; 1е6*1%6і; 0 к6/;)4, N% 2,ійс)E7 %к45/DіE, /(% 0 16е1E к6/;)4. P/1%міс1A «5е6еміNе)).» %2)/8/7 5е6еміNе)). 0 ме?/3 %к45%0/)*3 1е6*1%6ій; • «к/140/)).» %2)/8/7 4м*с)е 2/5%,і.)). с*-A)%9% (%-E /(% с16/?,/)A, фі2*8)*3 8* 5с*3і8)*3, %с%(і, .к/ 5е6е(40/7 5і, 0/61%E /(% 5і, к%)16%-ем %(0*)40/8е)%9%; %,)/к к/140/)). )е 0к-E8/7 (%-E /(% с16/?,/)A, N% 0*)*к/E1A -*Bе 0 6е24-A1/1і 2/к%))*3 с/)кDій, )е0і,’7м)*3 0і, D*3 с/)кDій /(% 2/5%,і.)*3 )*м* 0*5/,к%0%; • «56*м4с%0/ 0/9і1)іс1A» %2)/8/7 )е2/к%))е 5%2(/0-е)). 0%-і (4,A.к%; ?і)к*, .к/ с1/-/ 0/9і1)%E 0 56*м4с%0%м4 5%6.,к4, 2 ме1%E 54 55 56 57 I1/141 МGI, с1/11. 7(3) 5%.с)E7, N%: «R-. Dі-ей DA%9% I1/1414 6%24мі71Aс., N% 1е6мі) «9е),е6)*й» 4 к%)1екс1і с4с5і-Aс10/ с1%с471Aс. ,0%3 с1/1ей — 8%-%0і8%; 1/ ?і)%8%;. Sе6мі) «9е),е6)*й» )е м/7 ?%,)%9% і)B%9% 2)/8е))., 0і,мі))%9% 0і, 29/,/)%9% 0*Nе». P/56*к-/,, 2-%8*) «56*м4с%0*й B-E(» (4-% 0*2)/)% 1/к*м, N% с1/)%0*1A «і)Bі )е-E,сAкі ,і.)).» 0і,5%0і,)% ,% 0*с)%0кі0 с4,%0%9% 6іBе)). 4 I56/0і Ongwen. ICC, «П6%к46%6 56%1* О)90е)/», с4,%0е 6іBе))., ICC-02/04-01/15-1762-Red, 4 -E1%9% 2021 6., 54)к1* 2741–2753. I1/141 МGI, с1/11. 7(a — k). Е-еме)1* 2-%8*)і0 МGI, с1/11. 7(1)(b). ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �44 ПРАВО 2мі)* е1)і8)%9% ск-/,4 (4,A-.к%9% )/се-е)). /(% 08*)е)). і)B*3 964(*3 5%64Bе)A мі?)/6%,)%9% 56/0/. Це 0*2)/8е)). 0 ?%,)%м4 6/2і )е 5%0*))% 1-4м/8*1*с. .к 1/ке, N% 05-*0/7 )/ )/Dі%)/-A)е 2/к%)%,/0с10% N%,% 0/9і1)%с1і; • «5е6ес-і,40/)).» %2)/8/7 4м*с)е і 964(е 5%2(/0-е)). %с)%0%5%-%?)*3 56/0 4с45е6е8 мі?)/6%,)%м4 56/04 2/ %2)/к%E )/-е?)%с1і ,% 1і7; 8* і)B%; 9645* /(% с5і-A)%1*; • «2-%8*) /5/61е;,4» %2)/8/7 )е-E,сAкі ,і.))., 5%,і()і 2/ с0%;м 3/6/к1е6%м ,% 1*3, N% 2/2)/8е)і 0 54)к1і 1 с1/11і 7, .кі 08*).E1Aс. 0 к%)1екс1і і)с1*14Dі%)/-і2%0/)%9% 6е?*м4 с*с1ем/1*8)%9% 9)%(-е)). 1/ ,%мі)40/)). %,)і7; 6/с%0%; 9645* )/, (4,A-.к%E і)B%E 6/с%0%E 9645%E /(% 9645/м* 1/ .кі 08*).E1Aс. 2 ме1%E 2(е6е?е)). 1/к%9% 6е?*м4; • «)/с*-A)*DAке 2)*к)е)). %сі(» %2)/8/7 /6еB1, 2/16*м/)). /(% 0*к6/,е)). %сі( ,е6?/0%E 8* 5%-і1*8)%E %69/)і2/Dі7E /(% 2 ;3)A%9% ,%20%-4, 2/ ;3)A%; 5і,16*мк* 8* 2/ ;3)A%E м%08/2)%E 29%,%E 2 5%,/-AB%E 0і,м%0%E 0*2)/1* 1/ке 5%2(/0-е)). 0%-і /(% 5%0і,%м*1* 56% ,%-E 8* місDе 5е6е(40/)). D*3 %сі( 2 ме1%E 2/-*Bе)). ;3 (е2 2/к%)%,/08%9% 2/3*с14 56%1.9%м 16*0/-%9% 5е6і%,4 8/с4. О8НОВНІ 8П:АВИ P/Dі%)/-A)/ с4,%0/ 56/к1*к/ Мі?)/6%,)/ с4,%0/ 56/к1*к/ R% 6/1*фік/Dі; Jк6/;)%E H*мсAк%9% с1/1414 )%6м* G6*мі)/-A)%9% к%,екс4 Jк6/;)* )е 5е6е,(/8/-* к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ 2-%8*)* 56%1* -E,.)%с1і. МGSF, C5е-.Dій)е 6іBе)). 4 с56/0і S/,і8/, 5. 288; МGSH, C5е-.Dій)е 6іBе)). 4 с56/0і Cк/7с4, 5. 464. _і-ABе с4,%0*3 6іBе)A 4 с56/0/3 56% мі?)/6%,)і 2-%8*)* ,*0. 4 P/с1і-A)ій к)*2і с4,,і. 2�4�� ГЕНОЦИД58 «К(н27нHіN пр( ?7н(H;. Lу)( рат;5і1(2ан( J1раDн(N 15 );6т(па.а 1954 р(1у, M( (:наFа3, M( J1раDна п(?(.;)а6I .(тр;Cу2ат;6I TT п()(58 L )/(411.м 8*))%с1і L/к%)%м Jк6/;)* «П6% 0)есе)). 2мі) ,% G6*мі)/-A)%9% 1/ G6*мі)/-A)%9% 56%Dес4/-A)%9% к%,ексі0 Jк6/;)* 4 20’.2к4 2 6/1*фік/Dі7E H*мсAк%9% с1/1414 Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4 1/ 5%56/0%к ,% )A%9%» 0і, 09 ?%01). 2024 6%к4 № 4012-[W с1/11. 442 GG Jк6/;)* (4,е 0*к-/,е)/ 0 1/кій 6е,/кDі;: ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �45 ПРАВО K7н4. […] МТР/Aтатут МТР та Aтатут МКA 2і.т2(рNNт4 2;:наF7ннI, M( Cі6т;т46I 2 К(н27нHіD пр( ?7н(H;., і D,нI пра1т;1а .(.ат1(2( ут(FнN3 657ру /(?( :а6т(6у2аннI [… і] :а у1раDн641;C :а1(н(.а26т2(C C(Kна п(1)а.ат;6I на пра2(2і раC1; МКA та МТКV/МТР та пра1т;1у т)уCаF7ннI 6татті 442»59. 8BаBBC 442 :е)%D*, 1. :е)%D*,, 1%(1% ,і.))., 4м*с)% 08*)е)е 2 ме1%E 5%0)%9% /(% 8/с1к%0%9% 2)*Nе)). (4,A-.к%; )/Dі%)/-A)%;, е1)і8)%;, 6/с%0%; 8* 6е-і9ій)%; 9645* B-.3%м 5%2(/0-е)). ?*11. 8-е)і0 1/к%; 9645* 8* 2/5%,і.)). ;м 1.?к*3 1і-ес)*3 4Bк%,?е)A, с10%6е)). ,-. 9645* ?*1170*3 4м%0, 6%26/3%0/)*3 )/ 5%0)е 8* 8/с1к%0е її фі2*8)е 2)*Nе))., ск%6%8е)). ,і1%)/6%,?е)). 8* 2/5%(і9/)). й%м4 0 1/кій 9645і /(% B-.3%м )/с*-A)*DAк%; 5е6е,/8і ,і1ей 2 %,)і7; 9645* 0 і)B4, — к/6/71Aс. 5%2(/0-е)).м 0%-і )/ с16%к 0і, ,ес.1* ,% 5’.1)/,D.1* 6%кі0 /(% ,%0і8)*м 5%2(/0-е)).м 0%-і. 2. П4(-і8)і 2/к-*к* ,% 9е)%D*,4, / 1/к%? 0*9%1%0-е)). м/1е6і/-і0 і2 2/к-*к/м* ,% 9е)%D*,4 2 ме1%E ;3 6%25%0сE,?е)). /(% 6%25%0сE,?е)). 1/к*3 м/1е6і/-і0 59 1. :е)%D*,, 1%(1% ,і.))., 4м*с)% 08*)е)е 2 ме1%E 5%0)%9% /(% 8/с1к%0%9% 2)*Nе)). )/Dі%)/-A)%;, е1)і8)%;, 6/с%0%; 8* 6е-і9ій)%; 9645* .к 1/к%; B-.3%м: 1) 5%2(/0-е)). ?*11. 8-е)і0 Dі7; 9645*; 2) 2/5%,і.)). 8-е)/м 9645* се6й%2)%; Bк%,*; 3) с10%6е)). ,-. 9645* ?*1170*3 4м%0, с56.м%0/)*3 )/ 5%0)е 8* 8/с1к%0е її фі2*8)е 2)*Nе)).; 4) 056%0/,?е)). 2/3%,і0, с56.м%0/)*3 )/ 2/5%(і9/)). ,і1%)/6%,?е))E 0 1/кій 9645і; 5) )/с*-A)*DAк/ 5е6е,/8/ ,і1ей 2 %,)і7; 9645* 0 і)B4, — к/6/71Aс. 5%2(/0-е)).м 0%-і )/ с16%к 0і, ,ес.1* ,% 5’.1)/,D.1* 6%кі0 /(% ,%0і8)*м 5%2(/0-е)).м 0%-і. 2. П6.мі 1/ 54(-і8)і 2/к-*к* ,% 08*)е)). ,і.)A, 5е6е,(/8е)*3 8/с1*)%E 5е6B%E Dі7; с1/11і, 56%9%-%Bе)і 2 ме1%E 5%0)%9% /(% 8/с1к%0%9% 2)*Nе)). )/Dі%)/-A)%;, е1)і8)%;, 6/с%0%; 8* 6е-і9ій)%; 9645* .к 1/к%;, / 1/к%? 0*9%1%0-е)). м/1е6і/-і0 і2 2/к-*к/м* ,% 08*)е)). 1/к*3 ,і.)A 2 ме1%E ;3 6%25%0сE,?е)). /(% 6%25%0сE,?е)). 1/к*3 м/1е6і/-і0 — к/6/E1Aс. 5%2(/0-е)).м 0%-і )/ с16%к 0і, 16A%3 ,% сем* 6%кі0. П6*мі1к/. R-. Dі-ей Dі7; с1/11і 5і, се6й%2)%E Bк%,%E с-і, 6%24мі1* 2/5%,і.)). 1.?к*3 1і-ес)*3 4Bк%,?е)A /(% 1і-ес)*3 4Bк%,?е)A се6е,)A%; 1.?к%с1і, 08*)е)). 2ґ0/-140/)). /(% і)B*3 ф%6м секс4/-A)%9% )/с*-Aс10/, 2/5%,і.)). с*-A)%9% фі2*8)%9% (%-E /(% фі2*8)%9% 8* м%6/-A)%9% с16/?,/)).. P/с1і-A)/ к)*9/ с4,,і, с. 440–471. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �46 ПРАВО к/6/71Aс. /6еB1%м )/ с16%к ,% Bес1* міс.Dі0 /(% 5%2(/0-е)).м 0%-і )/ с16%к ,% 5’.1* 6%кі0. Oі,5%0і,)і мі?)/6%,)і 5%-%?е)).: • G%)0е)Dі. 56% 2/5%(і9/)). 2-%8*)4 9е)%D*,4 1/ 5%к/6/)). 2/ )A%9% 1948 6%к4 [*1954] • H*мсAк*й с1/141, с1/11. 6 • I1/141 МSGF, с1/11. 4 • I1/141 МSH, с1/11. 2 • I1/141 PПIG, с1/11. 4 :е)%D*, 0*2)/8/71Aс. .к (4,A-.к/ 2 )/0е,е)*3 )*?8е ,ій, 08*)е)*3 2 )/мі6%м 2)*N*1*, 5%0)іс1E /(% 8/с1к%0%, )/Dі%)/-A)4, е1)і8)4, 6/с%04 8* 6е-і9ій)4 96454: a) 0(*0с10% 8-е)і0 1/к%; 9645*; b) 2/5%,і.)). 1.?к*3 1і-ес)*3 4Bк%,?е)A /(% 5с*3і8)%9% 6%2-/,4 8-е)/м 1/к%; 9645*; c) 4м*с)е с10%6е)). ,-. 1/к%; 9645* 4м%0 ?*11., 6%26/3%0/)*3 )/ ,%0е,е)). її ,% 5%0)%9% /(% 8/с1к%0%9% фі2*8)%9% 2)*Nе)).; d) 056%0/,?е)). 2/3%,і0, с56.м%0/)*3 )/ 2/5%(і9/)). ,і1%)/6%,?е))E 0се6е,*)і 1/к%; 9645*; e) )/с*-A)*DAк/ 5е6е,/8/ ,і1ей Dі7; 9645* ,% і)B%; 9645*. Мі?)/6%,)е к6*мі)/-A)е 56/0%, 2(/9/8е)е 6іBе)).м* с4,і0 і 16*(4)/-і0, 0с1/)%0*-%, N% 2м%0/, 5і,(46E0/))., 2/м/3 1/ с5і048/с1A 4 2-%8*)і 1/к%? 7 к6*мі)/-A)*м* 56/0%5%64Bе)).м*. Rе.кі мі6к40/)). N%,% с4,%0%9% 6%29-.,4: P; наI2ні н7(L,і.ні 7)7C7нт; .)I 26тан(2)7ннI :)(F;ну? • «:е)%D*,» — Dе 1е6мі), .к*й B*6%к% 0*к%6*с1%0471Aс. 4 2)/8е))і, 0і,мі))%м4 0і, 0*м%9 E6*,*8)%9% 0с1/)%0-е)). ф/к14 9е)%D*,4. R-. 2/с4,?е)). %с%(* )е%(3і,)% ,%0ес1* к%?е) е-еме)1. P; Cа3 (L2;ну2аF7н;/ н7(L,і.н;/ (6(L);2;/ уC;67) (dolus specialis)? • R7н(H;. н7 та1 Fа6т( 2;6у2аNт4 I1 (L2;ну2аF7ннI, (61і)41; .(27.7ннI 6п7Hіа)4н(?( наCіру аL( dolus specialis 3 61)а.н;C :а2.аннIC. М%?е (41* (/9/1% ,%к/2і0 5%1е)Dій)% 9е)%D*,/-A)*3 ,ій, /-е с/ме с5еDі/-A)*й )/мі6 0і,6і2).7 Dей 2-%8*) 0і, 2-%8*)і0 56%1* -E,.)%с1і. О(0*)40/8е)). 5%0*))% ,%0ес1* )/-е?)*м* ,%к/2/- ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �47 ПРАВО м*, N% %(0*)40/8е)*й м/0 %с%(-*0*й )/мі6 2)*N*1* 2/3*Nе)4 96454 (5%0)іс1E /(% 8/с1к%0%) і N% D. 9645/ 5і,5/,/7 5і, к/1е9%6і;, 0*2)/8е)і 0 2-%8*)і ()/Dі%)/-A)/, е1)і8)/, 6/с%0/ /(% 6е-і9ій)/). VкN% Dе )е ,%0е,е)%, 9е)%D*, )е м%?е (41* 5і,10е6,?е)*й. Ос%(-*0*й 4м*се- (dolus specialis) с1/)%0*1A 0*2)/8/-A)4 3/6/к1е6*с1*к4 2-%8*)4 9е)%D*,4. P/мі6 dolus specialis с0і,8*1A, N% ме1%E )/5/,4 (4-% 2)*Nе)). с5еDі/-A)%; 9645* /(% її 8/с1*)*. [)B*м* с-%0/м*, )/ 0і,мі)4 0і, 4(*0с10/ %к6ем*3 %сі(, с5еDі/-A)*й )/мі6 с0і,8*1A, N% Dі--E 0(*0с10 (4-/ с/ме 5е0)/ 9645/ (її 8/с1*)/). S/кі 0(*0с10/ 0і,(40/E1Aс. 2/ 2/9/-A)*м 5-/)%м, 2 4с0і,%м-е)).м 0*к%)/0Dем, N% 0і) 0*к%)47 %с%(-*0*й )/мі6. R-. к0/-іфік/Dі; 9е)%D*,4 0/?-*0%, N%( 2-%8*)еDA с56*йм/0 ?е6104 .к )/-е?)4 ,% 5е0)%; 2/3*Nе)%; 9645*, / с/ме )/Dі%)/-A)%;, е1)і8)%;, 6/с%0%; 8* 6е-і9ій)%; 9645*. 01і т;п; ?руп 3 «:а,;M7н;C; ?рупаC;»? • Vк 2/2)/8е)% 0 1екс1і G%)0е)Dі; 56% 9е)%D*,, N% 56.м% 5е6е)есе)% 0 6/мк* )/Dі%)/-A)%; 1/ мі?)/6%,)%; 56/0%0%; 56/к1*к*, 2/3*Nе)/ 9645/ м/7 (41* )/Dі%)/-A)%E, е1)і8)%E, 6/с%0%E 8* 6е-і9ій)%E. Цей 5е6е-ік 2/к6*1*й, 0і) )е міс1*1A 5%-і1*8)*3 /(% і)B*3 9645, N% 2/0/?/7 к0/-іфік/Dі; 9е)%D*,4. c%56/0,/, %скі-Aк* ,*с5%2*Dі. 2-%8*)4 9е)%D*,4 %3%5-E7 .к 5%0)е, 1/к і 8/с1к%0е 2)*Nе)). 9645*, 1% 1е%6е1*8)% 2/3*с1 м%?е 6%25%0сE,?40/1*с. )/ 5і,9645*, N% іс)4E1A 0 ме?/3 5е0)%; 2/3*Nе)%; 9645*. Пі, 8/с 6%29-.,4 с56/0 2і 20*)40/8е)).м* 0 9е)%D*,і с5еDі/-A)і 16*(4)/-* ad hoc %(9%0%6E0/-*, .к (4,е 0*2)/8е)% 2/3*Nе)4 96454, 0с1/)%0*0B*, N% Dе 6%(*1*ме1Aс. 0 к%?)%м4 к%)к6е1)%м4 0*5/,к4 2 46/340/)).м — %(’7к1*0)% 1/ с4(’7к1*0)% — )/.0)*3 %(с1/0*). 01;/ р(:Cір Hі)4(2(D ?руп;? • S6е(/ 2/2)/8*1*, N% 6%2мі6 9645* )е 5%0*)е) (41* 0е-*к*м, .к 5%к/247 56/к1*к/ с5еDі/-A)*3 16*(4)/-і0, ,-. )/.0)%с1і ск-/,4 2-%8*)4 ,%с1/1)A% кі-Aк%3 %сі(, 56%1* .к*3 0і) с56.м%0/)*й. J к%)1екс1і 9е)%D*,4 с5еDі/-A)*й )/мі6 2)*N*1* 2/3*Nе)4 96454 (5%0)іс1E /(% 8/с1к%0%) %2)/8/7, N% 2-%8*) м%?е (41* с56.м%0/)*й )/ 5е0)4 8/с1*)4 Dі7; 9645*, / )е %(%0’.2к%0% )/ 0сE 96454 0 Dі-%м4. Це )е %2)/8/7, N% 2/3*Nе)/ 9645/ м%?е ск-/,/1*с. -*Bе 2 кі-Aк%3 %сі(, / ск%6іBе, N% )/0і1A .кN% ,і; с56.м%0/)і ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �48 ПРАВО -*Bе )/ 8/с1*)4 8-е)і0 Dі7; 9645*, 0%)* 0се %,)% м%?41A (41* к0/-іфік%0/)і .к 9е)%D*, 2/ )/.0)%с1і с5еDі/-A)%9% )/мі64 2)*N*1* DE 96454 /(% її 8/с1*)4. Щ( та17 а1т; ?7н(H;.у? • W%8/ Dі 2-%8*)*, .к 56/0*-%, 5е6е,(/8/E1A 0(*0с10% /(% 0*)*Nе)). .к %с)%0)і ,і;, і)B*3 ,ій, с56.м%0/)*3 )/ 2/96%24 ,-. ?*11., .к-%1 0і,м%0/ 0 (/2%0*3 ?*1170*3 5%16е(/3 /(% 2/5%(і9/)). )/6%,?е))E ,і1ей, 1/к%? м%?е (41* ,%с1/1)A%. О8НОВНІ 8П:АВИ P/Dі%)/-A)/ с4,%0/ 56/к1*к/ Мі?)/6%,)/ с4,%0/ 56/к1*к/ I1/)%м )/ ?%01е)A 2024 6%к4 0 Є,*)%м4 ,е6?/0)%м4 6е7с16і с4,%0*3 6іBе)A 0і,с41)і 0*6%к* Oе63%0)%9% I4,4 N%,% 2-%8*)4 9е)%D*,4. O%,)%8/с с4,* 5е6B%; і)с1/)Dі; Jк6/;)* 430/-*-* 0*6%к* N%,% 9е)%D*,4 (8. 2 с1. 442 GG Jк6/;)*). Ці 0*6%к* )е (4-* %ск/6?е)і. ICTY — Karadzic ICTY — Mladic ICTY — Popovicetal ICTY — Tolimir ICTY — Krstic ICTY — Stakic ICTY — Jelesic ICTR — Nahimana et al ICTR — Rutaganda ICTR — Seromba ICTR — Simba ICTR — Semanza ICTR — Munyakazi ICTR — Muhimana ICTR — Kajelijeli ICTR — Niyitegeka ICTR — Akayesu ICTR — Kalimanzira ICTR — Butare ICTR — Ngirabatware ICTR — Ntagerura ICC — AlBashir (%6,е6 )/ /6еB1) ICJ — Bosnia&Herzegovina v. Serbia&Montenegro ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �49 ПРАВО 3�� ІНШІ�ЗАСТОСОВНІ�ПРАВОВІ�КОНЦЕПЦІЇ 3�1�� ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ�КОМАНДИРІВ S6*0/-*й 8/с -*Bе с1/11. 426 GG Jк6/;)* 5е6е,(/8/-/ к6*мі)/-A)4 0і,5%0і,/-A)іс1A 4к6/;)сAк%; 0ійсAк%0%; 0-/,* 2/ (е2,і.-A)іс1A — 1%(1% «4м*с)е )е56*5*)е)). к6*мі)/-A)%9% 56/0%5%64Bе))., N% 08*).71Aс. 5і,-е9-*м, /(% )е)/56/0-е)). 0ійсAк%0%E с-4?(%0%E %с%(%E ,% %69/)4 ,%с4,%0%9% 6%2с-і,40/)). 5%0і,%м-е)). 56% 5і,-е9-%9%, .к*й 08*)*0 к6*мі)/-A)е 56/0%5%64Bе)).» — Dей 2-%8*) 7 0ійсAк%0*м 2-%8*)%м (2-%8*)%м 56%1* 0с1/)%0-е)%9% 5%6.,к4 )есе)). 0ійсAк%0%; с-4?(*), / %1?е, -*Bе 4к6/;)сAкі к%м/),*6* м%9-* (41* 56*1.9)41і ,% 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ D*м 5%-%?е)).м. О,)/к і2 )/(411.м 8*))%с1і ім5-еме)1/Dій)*м L/к%)%м «П6% 0)есе)). 2мі) ,% G6*мі)/-A)%9% 1/ G6*мі)/-A)%9% 56%Dес4/-A)%9% к%,ексі0 Jк6/;)* 4 20’.2к4 2 6/1*фік/Dі7E H*мсAк%9% с1/1414 Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4 1/ 5%56/0%к ,% )A%9%» 6%2,і-VI (4,е ,%5%0)е)% с1/11еE 311 1/к%9% 2міс14: 8BаBBC 311. G6*мі)/-A)/ 0і,5%0і,/-A)іс1A 0ійсAк%0*3 к%м/),*6і0, і)B*3 %сі(, .кі ф/к1*8)% ,іE1A .к 0ійсAк%0і к%м/),*6*, 1/ і)B*3 )/8/-A)*кі0 1. OійсAк%0*й к%м/),*6 /(% і)B/ %с%(/, .к/ ф/к1*8)% ,і7 .к 0ійсAк%0*й к%м/),*6, 5і,-.9/7 к6*мі)/-A)ій 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ (4,A.к*й і2 2-%8*)і0, 5е6е,(/8е)*3 с1/11.м* 437–439, 442 1/ 4421 DA%9% G%,екс4, N% 08*)е)*й 5і,-е9-%E %с%(%E, .к/ 5е6е(40/-/ )/ м%ме)1 08*)е)). 2-%8*)4 5і, й%9% ф/к1*8)*м к%м/),40/)).м і к%)16%-ем /(%, 2/-е?)% 0і, %(с1/0*), 5і, й%9% ф/к1*8)%E 0-/,%E і к%)16%-ем, 0)/с-і,%к )е2,ійс)е)). )*м )/-е?)%9% к%)16%-E )/, 1/к%E %с%(%E, .кN% 56* DA%м4 0ійсAк%0*й к%м/),*6 /(% і)B/ %с%(/, .к/ ф/к1*8)% ,і7 .к 0ійсAк%0*й к%м/),*6, 2)/0 /(%, 20/?/E8* )/ %(с1/0*)*, N% ск-/-*с. )/ 1%й 8/с, 5%0*)е) (40 і мі9 2)/1*, N% 2/2)/8е)/ 5і,-е9-/ %с%(/ 08*)*-/ /(% м/-/ )/мі6 08*)*1* 1/к*й 2-%8*), 56%1е )е 0?*0 ,ій, .кі 5%0*)е) (40 і мі9 0?*1* 4 ме?/3 с0%;3 5%0)%0/?е)A ,-. 2/5%(і9/)). 8* 56*5*)е)). 08*)е)). 2-%8*)4 /(% ,-. 5%0і,%м-е)). 56% 1/к*й 2-%8*) к%м5е1е)1)%9% %69/)4. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �50 ПРАВО 2. P/8/-A)*к, 56/0%0*й с1/14с .к%9% )е 0*2)/8е)*й 8/с1*)%E 5е6B%E Dі7; с1/11і, 5і,-.9/7 к6*мі)/-A)ій 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ (4,A.к*й і2 2-%8*)і0, 5е6е,(/8е)*3 с1/11.м* 437–439, 442, 4421 DA%9% G%,екс4, .кN% 1/к*й 2-%8*) с1%с40/0с. ,і.-A)%с1і, N% 5і,5/,/-/ 5і, й%9% ф/к1*8)4 0і,5%0і,/-A)іс1A і к%)16%-A, 1/ (40 08*)е)*й 5і,-е9-%E %с%(%E, .к/ )/ м%ме)1 08*)е)). 2-%8*)4 5е6е(40/-/ 5і, й%9% ф/к1*8)%E 0-/,%E і к%)16%-ем, 0)/с-і,%к )е2,ійс)е)). 1/к*м )/8/-A)*к%м )/-е?)%9% к%)16%-E )/, 1/к%E 5і,-е9-%E %с%(%E, .кN% 56* DA%м4 0і) 2)/0 /(% 5%0*)е) (40 2)/1*, /(% с0і,%м% 56%і9)%640/0 і)ф%6м/DіE, N% .0)% 0к/240/-/ )/ 1е, N% 5і,-е9-/ %с%(/ 08*).-/ /(% м/-/ )/мі6 08*)*1* 1/к*й 2-%8*), /-е )е 0?*0 2/3%,і0, .к*3 5%0*)е) (40 і мі9 0?*1* 4 ме?/3 с0%;3 5%0)%0/?е)A ,-. 2/5%(і9/)). 8* 56*5*)е)). 08*)е)). 2-%8*)4 /(% ,-. 5%0і,%м-е)). 56% 1/к*й 2-%8*) к%м5е1е)1)%9% %69/)4. 3. OійсAк%0*й к%м/),*6 /(% і)B/ %с%(/, .к/ ф/к1*8)% ,і7 .к 0ійсAк%0*й к%м/),*6, і)B*й )/8/-A)*к 4 0*5/,к/3, 5е6е,(/8е)*3 8/с1*)/м* 5е6B%E і ,649%E Dі7; с1/11і, 5і,-.9/7 к6*мі)/-A)ій 0і,5%0і,/-A)%с1і 29і,)% 2 0і,5%0і,)%E 8/с1*)%E Dі7; с1/11і 1/ с1/11еE (8/с1*)%E с1/11і) Ос%(-*0%; 8/с1*)* DA%9% G%,екс4, N% 5е6е,(/8/7 к6*мі)/-A)4 0і,5%0і,/-A)іс1A 2/ 2-%8*), 08*)е)*й 5і,-е9-%E %с%(%E. П6*мі1к/. 1. R-. Dі-ей Dі7; с1/11і 5і, 0ійсAк%0*м к%м/),*6%м с-і, 6%24мі1* %с%(4, .к/ )/ 2/к%))*3 5і,с1/0/3 45%0)%0/?е)/ 2,ійс)E0/1* к%м/),40/)). 1/ к%)16%-A )/, %,)і7E 8* (і-ABе 5і,-е9-*м* %с%(/м*, .кі (е641A 48/с1A 4 (%й%0*3 ,і.3 1/ )/-е?/1A ,% 2(6%й)*3 с*- ,е6?/0*. 2. R-. Dі-ей Dі7; с1/11і 5і, і)B%E %с%(%E, .к/ ф/к1*8)% ,і7 .к 0ійсAк%0*й к%м/),*6, с-і, 6%24мі1* %с%(4, 5і, 0-/,%E 1/ к%)16%-ем .к%; 4 20’.2к4 2 0е,е)).м (%й%0*3 ,ій 5е6е(40/E1A %,)/ 8* (і-ABе 5і,-е9-*3 %сі(, .кі (е641A 48/с1A 4 (%й%0*3 ,і.3 1/ )е )/-е?/1A ,% 2(6%й)*3 с*- ,е6?/0*. 3. R-. Dі-ей Dі7; с1/11і 5і, )/8/-A)*к%м с-і, 6%24мі1* %с%(4, )е2/2)/8е)4 4 54)к1/3 1 і 2 56*мі1к* ,% Dі7; с1/11і, .к/ %(ійм/7 5%с/,4 8* 5е6е(40/7 4 с1/)%0*Nі, N% )/,/7 0-/,)і 5%0)%0/?е)). (0-/,4) 1/ к%)16%-A )/, %,)і7E 8* (і-ABе 5і,-е9-*м* %с%(/м*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ПРАВО 51 R% 0)есе)). 0*Nе)/0е,е)*3 2мі) к%,екс 56.м% )е міс1*0 с1/1ей 56% 0і,5%0і,/-A)іс1A 0ійсAк%0*3 к%м/),*6і0 і D*0і-A)*3 ке6і0)*кі0, N%( 56*1.9)41* к%м/),*6і0 ,% 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ ;3)E (е2,і.-A)іс1A 0 Jк6/;)і N%,% 2/5%(і9/))., 56*5*)е)). /(% 5%к/6/)). 2/ 5%64Bе)). М:П. О,)/к с1/11. 438 GG Jк6/;)* 5е6е,(/8/-/ м%?-*0іс1A 0к-E8е)). %к6ем%9% 2-%8*)4 (е2,і.-A)%с1і ,% GG Jк6/;)* )/ 5і,с1/0і с1/1ей 86 і 87 R%,/1к%0%9% 56%1%к%-4 I, %скі-Aк* (е2,і.-A)іс1A 0ійсAк%0*3 к%м/),*6і0 с/м/ с%(%E 7 «5%64Bе)).м 56/0*- і 20*8/;0 0ій)*, 0*2)/)*3 мі?)/6%,)*м* ,%9%0%6/м*, 29%,/ )/ %(%0’.2к%0іс1A .к*3 )/,/)/ Oе63%0)%E H/,%E Jк6/;)*». S/ке 1-4м/8е)). ,%20%-*-% ( 5%,%-/1* )*)іB)E )е6і0)іс1A, к%-* 4к6/;)сAкі к%м/),*6* м%9-* (41* 56*1.9)41і ,% 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ с0%E (е2,і.-A)іс1A, / 6%сійсAкі к%м/),*6* — )і. G%)Dе5Dі. 0і,5%0і,/-A)%с1і к%м/),*6і0 7 «%6*9і)/-A)*м 10%6і)).м мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 56/0/», .ке )е м/7 5/6/,*9м* 0 )/Dі%)/-A)*3 56/0%0*3 с*с1ем/3. Oі,5%0і,)% ,% Dі7; к%)Dе5Dі;, 0ійсAк%0і к%м/),*6* /(% D*0і-A)і -і,е6* м%?41A (41* 56*1.9)41і ,% к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ мі?)/6%,)і 2-%8*)*, ск%7)і ;3)ім* 5і,-е9-*м*. Пі, 8/с 2(6%й)%9% к%)ф-ік14 ,і7 %с%(-*0*й 56*)D*5 к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і, )е3/6/к1е6)*й ,-. 2/9/-A)%9% к6*мі)/-A)%9% 56/0/. Pе%(3і,)іс1A 1/к%; 0і,5%0і,/-A)%с1і 24м%0-е)/ %с%(-*0%E 6%--E, .к4 0і,і96/E1A 0ійсAк%0і к%м/),*6* 1///(% D*0і-A)і ке6і0)*к* 4 2/(е25е8е))і ,%16*м/)). ;3)ім* 5і,-е9-*м* )%6м мі?)/6%,)%9% 94м/)і1/6)%9% 56/0/ (М:П). G%м/),*6* 1/ ;3)і 5і,-е9-і, м/E8* 56*0і-е; 48/с)*кі0 (%й%0*3 ,ій, 5%0*))і 1/к%? ,%16*м40/1*с. 2/к%)і0 і 20*8/;0 0ій)*. Оскі-Aк* к%?)%м4 %(%0’.2к4 0і,5%0і,/7 0і,5%0і,/-A)іс1A 2/ й%9% )е0*к%)/))., 0і,5%0і,/-A)іс1A к%м/),*6і0 м%?е м%1*040/1* ;3 )е -*Bе к%)16%-E0/1* с0%;3 5і,-е9-*3, /-е й %с1е6і9/1*с. к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і. «Н7(L,і.ні6т4 р(:O;р7ннI (L6I?у 1р;Cіна)4н(D 2і.п(2і.а)4н(6ті наFа)4н;1і2 2;п);2а3 : і3рар,іFн(D (р?ані:аHі/н(D 6тру1тур;, I1а :а:2;Fа/ ,ара1т7р;:у3 67р7.(2;M7, 2 I1(Cу 2F;нINт46I :)(F;н; :а CіKнар(.н;C пра2(C. П(-п7рO7, 6аC7 H7 67р7.(2;M7 :наFн( у61)а.нN3 .(27.7ннI L7:п(67р7.н4(D уFа6ті у 2F;н7нні :)(F;ну, ,(Fа 6тупін4 2і.п(2і.а)4н(6ті ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �52 ПРАВО Fа6т( :р(6та3 : 5і:;Fн;C 2і..а)7ннIC (6(L; 2і. 5а1т;Fн(?( 2F;н7ннI :)(F;ну. J та1;, 6;туаHіI,, 1(); прICі .(1а:; на 1(р;6т4 пр;тI?н7ннI наFа)4н;1а .( 1р;Cіна)4н(D 2і.п(2і.а)4н(6ті 2і.6утні, 1(нH7пHіI 2і.п(2і.а)4н(6ті 1(Cан.;ра 6)у?у3 .(.ат1(2;C :а6(L(C. П(-.ру?7, п(27.ін1а, I1а н7 .(6I?а3 рі2нI L7:п(67р7.н4(D уFа6ті у 2F;н7нні :)(F;ну, та1(K 6тан(2;т4 67р/(:ну п(т7нHі/ну н7L7:п71у, (6(L);2( 1(); наFа)4н;1;, на.і)7ні п(2н(2аK7ннIC; 2і..а2ат; на1а:;, “:а1р;2аNт4 (Fі” аL( “.;2)Iт46I 1рі:4 па)4Hі” на п(27.ін1у 62(D, пі.)7?);,. J H4(Cу 1(нт716ті п(нIттI 2і.п(2і.а)4н(6ті 1(Cан.;ра (,(п)N3 п(27.ін1у, I1а :а /(?( 2і.6утн(6ті :а);O;)а6I L L7:1арн(N. Ц7 (6(L);2( а1туа)4н(, 1(); наFа)4н;1 н7 2K;2а3 :а,(.і2 .)I пр;тI?н7ннI пі.)7?);, .( 2і.п(2і.а)4н(6ті :а 2F;н7ннI :)(F;ні2 :а CіKнар(.н;C пра2(C аL( н7 п7р7.а3 6;туаHіN .( 1(Cп7т7нтн;, (р?ані2»60. О,)/к 0і,5%0і,/-A)іс1A к%м/),*6і0 )е 7 /(с%-E1)%E. П6/0*-% 153 20*8/70%9% мі?)/6%,)%9% 94м/)і1/6)%9% 56/0/ 5е6е,(/8/7, N% к%м/),*6* 1/ і)Bі )/8/-A)*к* )ес41A к6*мі)/-A)4 0і,5%0і,/-A)іс1A 2/ 08*)е)і ;3)ім* 5і,-е9-*м* 0%7))і 2-%8*)*, .кN% 0%)* 2)/-* /(% м/-* 5і,с1/0* 2)/1*, N% 5і,-е9-і 2(*6/E1Aс. 08*)*1* /(% 08*).E1A 1/кі 2-%8*)*, і )е 0?*-* 0сі3 56/к1*8)% м%?-*0*3 2/3%,і0 4 ме?/3 с0%;3 5%0)%0/?е)A ,-. 2/5%(і9/)). ;3)A%м4 08*)е))E, /(%, .кN% 1/кі 2-%8*)* (4-* 08*)е)і, ,-. 5%к/6/)). %сі(, 0і,5%0і,/-A)*3 2/ )*3. Oі,5%0і,)% ,% 5%-%?е)A с1/11і 86 R%,/1к%0%9% 56%1%к%-4 ,% Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій 0і, 12 се65). 1949 6%к4, .к*й 2/3*N/7 ?е610 мі?)/6%,)*3 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0 (RП I ,% YG), 0*5-*0/7, N% с1%6%)*, 2/-48е)і ,% к%)ф-ік14, 5%0*))і 56*5*)*1* се6й%2)і (964(і) 5%64Bе)). Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій /(% DA%9% П6%1%к%-4, .кі 7 6е24-A1/1%м )е56*й).11. 2/3%,і0, N% м/E1A (41* 56*й).1і. S%й ф/к1, N% 5%64Bе)). G%)0е)Dій і DA%9% П6%1%к%-4 (4-% 08*)е)% 5і,-е9-*м, )е 20і-A).7 й%9% )/8/-A)*кі0 0і, к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і, .кN% 0%)*: • %16*м/-* і)ф%6м/DіE, .к/ м/-/ ( ,%20%-*1* ;м 26%(*1* 0*с)%0%к, 06/3%04E8* %(с1/0*)* )/ 1%й 8/с, N% 1/к*й 5і,-е9-*й 2,ійс)E0/0 /(% м/0 )/мі6 08*)*1* 1/ке 5%64Bе)).; 60 Gerhard Werle “Principles of International Criminal Law”, Oxford University Press, 2011, para. 499. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ПРАВО 53 • і .кN% )е 0?*-* 0сі3 м%?-*0*3 2/3%,і0 4 ме?/3 с0%;3 5%0)%0/?е)A ,-. 2/5%(і9/)). /(% 56*5*)е)). DA%9% 5%64Bе)).. I1/11. 87 RП I 0с1/)%0-E7 56*)D*5, 29і,)% 2 .к*м 0ійсAк%0*й к%м/),*6 2%(%0’.2/)*й 2/5%(і9/1* 5%64Bе)).м G%)0е)Dій 1/ П6%1%к%-4 5і,-е9-*м* 1/ 0 6/2і )е%(3і,)%с1і 56*5*).1* 1/кі 5%64Bе)). й 5%0і,%м-.1* 56% )*3 к%м5е1е)1)*м %69/)/м. O*Nе2/2)/8е)і )%6м* мі?)/6%,)%9% 94м/)і1/6)%9% 56/0/ 0*2)/8/E1A 5е6е-ік %(%0’.2кі0 к%м/),*6і0 / і)B*3 )/8/-A)*кі0 N%,% к%)16%-E 2/ с0%;м* 5і,-е9-*м*. П%64Bе)). )*м* D*3 %(%0’.2кі0 (8е6е2 ,і; 8* (е2,і.-A)іс1A) 1.9)е 2/ с%(%E к6*мі)/-A)4 0і,5%0і,/-A)іс1A 2/ )%6м/м* мі?)/6%,)%9% 56/0/. G%)Dе5Dі. 0і,5%0і,/-A)%с1і к%м/),*6і0 1/ і)B*3 )/8/-A)*кі0 е0%-EDі%)40/-/ 4 56/0і 16*(4)/-і0, 0 1%м4 8*с-і МSGF, / 0 с48/с)%м4 мі?)/6%,)%м4 к6*мі)/-A)%м4 56/0і 0%)/ 56е,с1/0-е)/ с1/11еE 28 H*мсAк%9% с1/1414 МGI, .к/ 5е6е,(/8/7, N% )/ ,%,/1%к ,% і)B*3 5і,с1/0 к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і 29і,)% 2 D*м I1/141%м 2/ 2-%8*)*, N% 5і,5/,/E1A 5і, E6*с,*кDіE I4,4: а) 2і/641(2;/ 1(Cан.;р аL( (6(Lа, I1а 5а1т;Fн( .і3 I1 2і/641(2;/ 1(Cан.;р, пі.)I?а3 1р;Cіна)4ні/ 2і.п(2і.а)4н(6ті :а :)(F;н;, M( пі.па.аNт4 пі. Nр;6.;1HіN Aу.у, 2F;н7ні 6;)аC;, I1і п7р7Lу2аNт4 пі. /(?( F; TT 5а1т;Fн;C 1(Cан.у2аннIC і 1(нтр()7C аL(, :а)7Kн( 2і. (L6та2;н, пі. /(?( F; TT 5а1т;Fн(N 2)а.(N і 1(нтр()7C, у р7:у)4таті н7:.і/6н7ннI н;C аL( н7N на)7Kн(?( 1(нтр()N на. та1;C; 6;)аC; у 2;па.1а,, 1();: і) та1;/ 2і/641(2;/ 1(Cан.;р F; та1а (6(Lа аL( :на)а, аL( :а і6нуNF;, (L6та2;н на т(/ C(C7нт п(2;нна Lу)а :нат;, M( Hі 6;); 2F;нI); F; Cа); наCір 2F;н;т; та1і :)(F;н;; іі) та1;/ 2і/641(2;/ 1(Cан.;р аL( та1а (6(Lа н7 2K;)а 26і, н7(L,і.н;, і р(:уCн;, :а,(.і2 у C7Kа, /(?( аL( TT п(2н(2аK7н4 .)I н7.(пуM7ннI F; пр;п;н7ннI D, уF;н7ннI аL( .)I п7р7.аFі H4(?( п;таннI .( 1(Cп7т7нтн;, (р?ані2 .)I р(:6)і.у2аннI та 1р;Cіна)4н(?( п7р76)і.у2аннI. Aт(6(2н( 2і.н(6;н наFа)4н;1а / пі.)7?)(?(, н7 (п;6ан;, у пун1ті (a). НаFа)4н;1 пі.)I?а3 1р;Cіна)4ні/ 2і.п(2і.а)4н(6ті :а :)(F;н;, M( пі.па.аNт4 пі. Nр;6.;1HіN Aу.у, 2F;н7ні пі.)7?);C;, I1і п7р7Lу2аNт4 пі. /(?( F; TT 5а1т;Fн(N 2)а.(N і 1(нтр()7C, у р7:у)4таті н7:.і/6- ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �54 ПРАВО н7ннI н;C F; н7N на)7Kн(?( 1(нтр()N на. та1;C; пі.)7?);C; у 2;па.1а,, 1();: i) наFа)4н;1 аL( :на2, аL( 62і.(C( пр(і?н(ру2а2 ін5(рCаHіN, I1а I2н( 21а:у2а)а на т7, M( пі.)7?)і 2F;нI); F; Cа); наCір 2F;н;т; та1і :)(F;н;; ii) :)(F;н; 6т(6у2а);6I .іI)4н(6ті, M( пі.па.а3 пі. 5а1т;Fну 2і.п(2і.а)4ні6т4 і 1(нтр()4 наFа)4н;1а; та iii) наFа)4н;1 н7 2K;2 у6і, н7(L,і.н;, і р(:уCн;, :а,(.і2 у C7Kа, /(?( F; TT п(2н(2аK7н4 .)I н7.(пуM7ннI F; пр;п;н7ннI D, уF;н7ннI аL( .)I п7р7.аFі H4(?( п;таннI .( 1(Cп7т7нтн;, (р?ані2 .)I р(:6)і.у2аннI та 1р;Cіна)4н(?( п7р76)і.у2аннI. П%-%?е)). с1/11і 426 G6*мі)/-A)%9% к%,екс4 Jк6/;)* с-і, 6%24мі1* .к 1/кі, N% 2/с1%с%04E1Aс. ,% 5%64Bе)A 5%6.,к4 )есе)). 0ійсAк%0%; с-4?(* 4к6/;)сAк*м* 0ійсAк%0%с-4?(%0D.м*. О,)/к 5іс-. )/(411. 8*))%с1і 2мі) ,% GG Jк6/;)* 0і,5%0і,/-A)іс1A 0ійсAк%0*3 к%м/),*6і0 м/7 0*2)/8/1*с. 2/ с1/),/61/м* 0і,5%0і,/-A)%с1і к%м/),*6і0, 5е6е,(/8е)*м* с1. 28 H*мсAк%9% с1/1414 1///(% 5%-%?е)).м* с1. 311 GG Jк6/;)*. O і)B%м4 0*5/,к4 (4,е ,%54Nе)% ,*ск6*мі)/Dій)е с1/0-е)). ,% 0ійсAк%0*3 к%м/),*6і0 56%1*-е?)%; с1%6%)*. R*ск6*мі)/Dі. м/1*ме місDе 0 1*3 с*14/Dі.3, к%-* 56*)D*5* 0і,5%0і,/-A)%с1і к%м/),*6/ 5%к-/,/1*м41A )/ 0ійсAк%0%9% к%м/),*6/ (і-AB4 0і,5%0і,/-A)іс1A 2/ )е2,ійс)е)). )/-е?)%9% к%)16%-E 2/ 5і,-е9-*м*, N% 56*20е-% ,% 08*)е)). 5і,-е9-*м 1.?к%9% 0ійсAк%0%9% 2-%8*)4, )і? 0і,5%0і,/-A)іс1A, 5е6е,(/8е)/ с1/11еE 426 G6*мі)/-A)%9% к%,екс4 Jк6/;)*. P%6м* с1/11і 426 G6*мі)/-A)%9% к%,екс4 Jк6/;)* %(ме?4E1A 0і,5%0і,/-A)іс1A ,% 10 6%кі0 5%2(/0-е)). 0%-і, %,)/к 08*)е)). 0%7))*3 2-%8*)і0 м%?е 5е6е,(/8/1* 2)/8)% 0*N4 0і,5%0і,/-A)іс1A, 4 1%м4 8*с-і ,%0і8)е 40’.2)е)).. G6ім 1%9%, с1/11еE 426 G6*мі)/-A)%9% к%,екс4 Jк6/;)* 0с1/)%0-е)% 0і,5%0і,/-A)іс1A 0ійсAк%0%9% ке6і0)*к/ 0*к-E8)% 2/ 4м*с)е )е0*к%)/)). )е%(3і,)*3 ,ій. L/с1%с40/)). і)с1*1414 0і,5%0і,/-A)%с1і к%м/),*6і0 1/ і)B*3 ке6і0)*кі0 4 )/Dі%)/-A)%м4 к6*мі)/-A)%м4 2/к%)%,/0с10і ,е6?/0-8-е)і0 H/,* Є06%5* (4-% 56е,ме1%м 6%29-.,4 Є06%5ейсAк%9% с4,4 2 56/0 -E,*)* 4 с56/0і «Мі-/)к%0*8 56%1* W%60/1і;» (MilankoviY ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �55 ПРАВО v. Croatia)61. L/.0)*к ск/6?*0с. )/ 1е, N% й%9% 2/с4,?е)). 2/ 0%7))і 2-%8*)* )/ 5і,с1/0і 0і,5%0і,/-A)%с1і к%м/),40/)). )е м/-% 56/0%0%9% 5і,ґ64)1. 0 )/Dі%)/-A)%м4 /(% мі?)/6%,)%м4 56/0і )/ м%ме)1 ;3 08*)е)).. Є06%5ейсAк*й с4, ,ійB%0 0*с)%0к4, N% ,е6?/0/ )е 5%64B*-/ Є06%5ейсAк4 к%)0е)DіE, %скі-Aк* 56*)D*5 0*N%; 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ 0%7))і 2-%8*)* 7 0*2)/)%E 20*8/70%E )%6м%E мі?)/6%,)%9% 56/0/. J 54)к1і 57 с0%9% 6іBе)). Є06%5ейсAк*й с4, 2 56/0 -E,*)* 5і,к6ес-*0, N% 5%).11. «0і,5%0і,/-A)іс1A к%м/),40/)).» %3%5-E7 1/к%? 5%-і1*8)*3 -і,е6і0 1/ і)B*3 56е,с1/0)*кі0 D*0і-A)%; 0-/,*. R-. Jк6/;)* Dе 6іBе)). 7 0/?-*0*м ,?е6е-%м 56/0/. O%)% %2)/8/7, N% 56*)D*5 nullum crimen sine lege, 2/к6і5-е)*й 4 с1/11і 7 G%)0е)Dі;, / 1/к%? с1/),/61 .к%с1і 56/0/ (2%к6ем/, 5е6е,(/840/)іс1A, ,%с145)іс1A 1/ )е,%54Nе)). с0/0і-A)%9% 2/с1%с40/)).) )е (4,41A 5%64Bе)і ,е6?/0%E, .кN% 0 її )/Dі%)/-A)%м4 2/к%)%,/0с10і )е (4,е 8і1к% 56%5*с/)/ к%м/),)/ 0і,5%0і,/-A)іс1A. G%-* й,е1Aс. 56% 0і,5%0і,/-A)іс1A к%м/),*6/ /(% і)B%9% )/8/-A)*к/, 0/?-*0% 5е6е,4сім 0с1/)%0*1* 1/ ,%0ес1* ск-/, к6*мі)/-A)%9% 56/0%5%64Bе))., 08*)е)%9% 5і,-е9-*м. Це %2)/8/7 0*2)/8е)). 1%9%, 8* 08*)*-/ к%)к6е1)/ %с%(/, 5і,5%6.,к%0/)/ к%м/),*64 /(% і)B%м4 )/8/-A)*к4, 0%7))*й 2-%8*). J 20’.2к4 2 D*м )е м/7 2)/8е))., 8* (40 56*с41)ій к%м/),*6 56* ,і.3 5і,-е9-%9%. S/к%? )е 0*м/9/71Aс., N%( Dей 5і,-е9-*й (.к (е25%се6е,)ій 0*к%)/0еDA) (40 56*1.9)41*й ,% 0і,5%0і,/-A)%с1і. J )/Dі%)/-A)ій к6*мі)/-A)%-56/0%0ій 56/к1*Dі м%?41A 0*)*к/1* с*14/Dі;, к%-*, )/56*к-/,, 2/с4,?471Aс. %69/)і2/1%6 /(% і)B*й с5і048/с)*к 2-%8*)4, / 0*к%)/0еDA 56%,%0?47 5е6е3%040/1*с. 0і, 56/0%с4,,., /(% %с%(/ 0*к%)/0D. )е 0с1/)%0-е)/. О(’7к1*0)/ с1%6%)/ 5%0е,і)к* к%м/),*6/ (4,е ск-/,/1*с. 2 5%0е,і)к*, 5%0’.2/)%; 2і 2-%8*))*м 6е24-A1/1%м ,ій 5і,-е9-%9%. R%,/1к%0і м/1е6і/-*, 5%0’.2/)і 2 %(’7к1*0)%E с1%6%)%E, .кі )е%(3і,)% 0с1/)%0*1*, 0к-E8/E1A, 2%к6ем/, і76/63і8)і 0і,)%с*)* мі? к%м/),*6%м і 0*к%)/0Dем 2-%8*)4 (5і,-е9-*м). I4(’7к1%м 2-%8*)4 7 %с%(/, .к/ ф/к1*8)% к%м/),47, N% %2)/8/7 )/.0)іс1A 4 )е; 0-/,* ,-. 2/5%(і9/)). 8* 56*5*)е)). 2-%8*)4 /(% ,-. 56*1.9)е)). ,% 0і,5%0і,/-A)%с1і 0*к%)/0D.. 61 C56/0/ № 33351/20, 20 сі8). 2020 (,*0. 54)к1* 55–57, 61). ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �56 ПРАВО «01 пра2;)(, 1(нтр()4 наFа)4н;1а :а п(27.ін1(N пі.)7?);, ґрунту3т46I на /(?( Nр;.;Fн( (Lґрунт(2ан;, п(2н(2аK7ннI,, (.на1 .(6татн4(, M(L наFа)4н;1 :.і/6нN2а2 5а1т;Fн;/ 1(нтр()4. Та1;C F;н(C, 2і/641(2і :2аннI аL( інOі 5(рC; 2)а.; 6)у?уNт4 );O7 ін.;1ат(раC; 7571т;2н(?( 1(нтр()N; 2;ріOа)4н;C 5а1т(р(C 3 5а1т;Fні (L6та2;н;. ОтK7, (L6I? Nр;.;Fн;, (de jure) п(2н(2аK7н4 наFа)4н;1а C(K7 Lут; I1 р(:O;р7н;/, та1 і :2уK7н;/ C7KаC; 5а1т;Fн(?( 1(нтр()N. B7)7?у2аннI п(2н(2аK7н4 M(.( :.і/6н7ннI 1(нтр()N та на?)I.у :а п(27.ін1(N пі.)7?);, C(K7 :2у:;т; C7Kі 2і.п(2і.а)4н(6ті наFа)4н;1а );O7 2 ті/ Cірі, 2 I1і/ H7 2п);2а3 на /(?( 5а1т;Fну C(K);2і6т4 :.і/6нN2ат; 1(нтр()4»62. I4(’7к1*0)/ с1%6%)/ 5%0е,і)к* к%м/),*6/ м%?е (41* 0с1/)%0-е)/ .к 8е6е2 5%2*1*0)*й 4м*се-, 1/к і 8е6е2 0і,5%0і,/-A)іс1A 2/ )е,(/-іс1A / )е0*к%)/)). %(%0’.2кі0. F6*,*8)/ к%)с164кDі. 0і,5%0і,/-A)%с1і к%м/),*6і0 )е 0*к-E8/7 0*)* 8е6е2 )е,(/-іс1A. П6*к-/,/м* 5%2*1*0)%9% 4м*с-4 /(% )е%(е6е?)%с1і 7 с*14/Dі;, к%-* %с%(/: • 5е6е,(/8/7 м%?-*0іс1A )/с1/)). )е(е25е8)*3 )/с-і,кі0 с0%7; ,і; /(% (е2,і.-A)%с1і, /-е -е9к%0/?)% 6%26/3%047 )/ ;3 0і,0е6)е))., /(% • )е 5е6е,(/8/7 м%?-*0%с1і )/с1/)). )е(е25е8)*3 )/с-і,кі0 с0%7; ,і; /(% (е2,і.-A)%с1і, 3%8/ 5%0*))/ (4-/ і м%9-/ ;3 5е6е,(/8*1*. ОDі)*1* 2-%8*))4 )е,(/-іс1A )/8/-A)*кі0 і к%м/),*6і0 4 )/Dі%)/-A)*3 с4,/3 м%?е ,%5%м%91* 5%9-., )/ 56/к1*к4, 0*к-/,е)4 0 6іBе)).3 мі?)/6%,)*3 с4,і0. J0/94 с4,і0 (4-% 20е6)41% )/ 0*2)/8е)). 4м%0, 2/ .к*3 )/8/-Aс10% 5%0*))% (4-% 2)/1* 56% )ем*)48іс1A 08*)е)). 2-%8*)4. Oі,5%0і,)% ,% 6іBе)). Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 16*(4)/-4 N%,% к%-*B)A%; F9%с-/0і;, с48/с)е мі?)/6%,)е 20*8/70е 56/0% ,%54ск/7 56е24м5DіE с10%6е)). 1/к 20/)%; 5%і)ф%6м%0/)%; )е,(/-%с1і» ке6і0)*кі0, .кN% )/8/-A)*к 0%-%,і7 і)ф%6м/Dі7E, .к/ м%9-/ ( 56*0е6)41* й%9% 40/94 ,% 08*)е)). 56/0%5%64Bе)A 5і,-е9-*м. G%)Dе5Dі. 56*1.9)е)). ,% к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і D*0і-A)*3 )/8/-A)*кі0 7 (і-AB ск-/,)%E, )і? 0ійсAк%0*3 к%м/),*6і0, )/с/м5е6е, 8е6е2 6і2)і с*с1ем* 5і,5%6.,к40/)). 4 0ійсAк%0%м4 62 Gerhard Werle “Principles of International Criminal Law”, Oxford University Press, 2011, para. 507. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ПРАВО 57 1/ D*0і-A)%м4 456/0-і))і, і 5%16е(47 %к6ем%9% %56/DE0/))., N% )/6/2і 0*3%,*1A 2/ 6/мк* DA%9% П%сі()*к/. J с1/11і 7 I1/1414 МSGF 1/ с1/11і 6 I1/1414 МSH 5е6е6/3%0/)і 0*,* і),*0і,4/-A)%; к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ 2-%8*)*, 5е6е,(/8е)і с1/141/м*: 1. Ос%(/, .к/ 5-/)40/-/, 5і,(46E0/-/, )/к/240/-/, 08*).-/ /(% і)B*м 8*)%м с56*.-/ 5-/)40/))E, 5і,9%1%0Dі /(% 0*к%)/))E 2-%8*)4. 2. I-4?(%0е с1/)%0*Nе (4,A-.к%; %(0*)40/8е)%; %с%(*, 8* 1% 9-/0* ,е6?/0* /(% 46.,4, 8* 1% 0і,5%0і,/-A)%9% ,е6?/0)%9% с-4?(%0D., )е 20і-A).7 1/к4 %с%(4 0і, к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і й )е 5%м’.кB47 5%к/6/)).. 3. S%й ф/к1, N% (4,A-.ке 2 ,і.)A, 2/2)/8е)*3 4 I1/141і, (4-% 08*)е)% 5і,-е9-*м, )е 20і-A).7 0і, к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і й%9% )/8/-A)*к/, .кN% 0і) 2)/0 /(% м/0 5і,с1/0* 2)/1*, N% 5і,-е9-*й 2(*6/0с. 08*)*1* 1/ке ,і.)). /(% 08*)*0 й%9%, / )/8/-A)*к )е 0?*0 )е%(3і,)*3 і 6%24м)*3 2/3%,і0 ,-. 2/5%(і9/)). 1/к*м ,і.)).м /(% ,-. 5%к/6/)). 0*))*3 4 ;3 08*)е))і. 4. S%й ф/к1, N% %(0*)40/8е)*й ,і.0 2/ )/к/2%м 46.,4 /(% )/8/-A)*к/, )е 20і-A).7 й%9% 0і, к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і, /-е м%?е (41* 06/3%0/)*й 56* 5%м’.кBе))і 5%к/6/))., .кN% Мі?)/6%,)*й 16*(4)/- 0*2)/7, N% DA%9% 0*м/9/7 56/0%с4,,.. G6ім 1%9%, %(*,0/ с5еDі/-A)і 16*(4)/-* 0*2)/-* 1е%6іE 0і,5%0і,/-A)%с1і, .к/ )е (4-/ 2/2)/8е)/ 0 с1/141/3. Sе%6і. 2-%8*))%9% с5і-A)*D10/ 1/ її 0*2)/8е)). (4-* 05е6Bе 0с1/)%0-е)і 4 0*6%к4 4 с56/0і S/,*8/ 0 Мі?)/6%,)%м4 16*(4)/-і ,-. к%-*B)A%; F9%с-/0і; (МSGF)63. O%)/ 5е6е,(/8/-/, 0 2/9/-A)*3 6*с/3, N% к%?е) 8-е) 9645* м%?е (41* 56*1.9)41*й ,% 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ 2-%8*))і ,і; і)B*3 8-е)і0 Dі7; 9645*, 08*)е)і 0і,5%0і,)% ,% с5і-A)%9% 5-/)4 /(% ме1* (0і,%м% .к JCE I). L9%,%м к%)Dе5Dі. (4-/ 6%2B*6е)/ 0 5і2)іB*3 с56/0/3, N%( 0к-E8/1* 2-%8*)*, .кі )е (4-* 2,ійс)е)і ,-. 6е/-і2/Dі; с5і-A)%9% 5-/)4 /(% ме1* 9645*, /-е .кі (4-* 56*6%,)*м /(% 5е6е,(/840/)*м )/с-і,к%м 2,ійс)е)). DA%9% с5і-A)%9% 5-/)4 /(% ме1* (0і,%м% .к JCE III)64. Ці к%)Dе5Dі; 1е%6е1*8)% 5%0’.2/)і і2 2/9/-A)%56/0%0*м* ф%6м/м* к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і, N% ґ64)14E1Aс. )/ 2м%0і. 63 64 R*0. с56/04 «П6%к46%6 56%1* R4Bк% S/,і8/», МGSF, с56/0/ № IT-94-1, 6іBе)). 0і, 7 16/0). 1997 6%к4. R*0. с56/04 «П6%к46%6 56%1* П%5%0і8/ 1/ і)B*3», МGSF, с56/0/ №. IT-05-88-A; «П6%к46%6 56%1* Мі-/)/ М/61і8/», ICTY-IT-95-11A. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �58 ПРАВО I1/11. 25 0*2)/8/7 ф%6м* і),*0і,4/-A)%; к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і, 0*2)/)і 0 МGI65. O%)/ 5е6е,(/8/7, N% %с%(/, .к/ 08*).7 2-%8*) 4 ме?/3 E6*с,*кDі; I4,4, )есе і),*0і,4/-A)4 0і,5%0і,/-A)іс1A і 5і,-.9/7 5%к/6/))E 0і,5%0і,)% ,% I1/1414. M%6м* 0і,5%0і,/-A)%с1і 0к-E8/E1A і 6%2B*6EE1A 1і, N% (4-* 56*й).1і 0 с5еDі/-A)*3 с1/141/3. O%)* 0к-E8/E1A: a) 2F;н7ннI :)(F;ну, I1 ін.;2і.уа)4н(, та1 і 6пі)4н( : інO(N (6(L(N аL( F7р7: інOу (6(Lу, н7:а)7Kн( 2і. т(?(, F; н767 HI інOа (6(Lа 1р;Cіна)4ну 2і.п(2і.а)4ні6т4; b) на1а:, пі.LурN2аннI аL( 6п(ну1аннI .( 2F;н7ннI :)(F;ну, I1;/ 5а1т;Fн( 2і.Lу2а3т46I аL( наCа?а3т46I Lут; 2F;н7н;C; c) : C7т(N 6пр;IннI 2F;н7ннN та1(?( :)(F;ну, .(п(C(?а, пі.LурN2аннI аL( інO7 6пр;IннI у /(?( 2F;н7нні F; 6пр(Lі 2F;н7ннI, 21)NFаNF; на.аннI :а6(Lі2 .)I /(?( 2F;н7ннI; d) Lу.4-I1;/ інO;/ 6п(6іL :.і/6н7ннI 2н761у у 2F;н7ннI аL( 6пр(Lу 2F;н7ннI :)(F;ну ?руп(N (6іL, I1і .іNт4 :і 6пі)4н(N C7т(N. Та1;/ 2н76(1 Cа3 Lут; на2C;6н;C і п(2;н7н: i ) :.і/6нN2ат;6I : C7т(N 6пр;IннI :)(F;нні/ .іI)4н(6ті аL( :)(F;нні/ C7ті ?руп;, I1M( та1а .іI)4ні6т4 аL( C7та п7р7.LаFа3 2F;н7ннI :)(F;ну 2 C7Kа, Nр;6.;1HіD Aу.у; аL( ii) :.і/6нN2ат;6I : у62і.(C)7ннIC наCіру ?руп; 2F;н;т; :)(F;н; e) M(.( :)(F;ну ?7н(H;.у — прIC7 / пуL)іFн7 пі.LурN2аннI інO;, .( 2F;н7ннI ?7н(H;.у; f) 6пр(L; 2F;н;т; та1;/ :)(F;н O)I,(C :.і/6н7ннI .і/, I1і р(:п(F;наNт4 /(?( 2;1(наннI :а .(п(C(?(N 6утт32(?( 1р(1у, а)7 :)(F;н н7 2і.Lу2а3т46I F7р7: (L6та2;н;, н7:а)7Kні 2і. наCірі2 (6(L;. Ос%(/, .к/ 0і,м%0-.71Aс. 0і, с56%(* 08*)*1* 2-%8*) /(% і)B*м 8*)%м 2/5%(і9/7 й%9% 2/0е6Bе))E, )е 5і,-.9/7 5%к/6/))E 0і,5%0і,)% ,% DA%9% I1/1414 2/ с56%(4 08*)е)). DA%9% 2-%8*)4, .кN% D. %с%(/ 5%0)іс1E і ,%(6%0і-A)% 0і,м%0*-/с. 0і, 2-%8*))%; ме1*. I1/11. 28 к%,*фік47 к6*мі)/-A)4 0і,5%0і,/-A)іс1A к%м/),*6і0 /(% )/8/-A)*кі0. Це 0і,6і2).71Aс. 0і, с5еDі/-A)*3 ad hoc 16*(4)/-і0, 4 1екс1/3 6іBе)A .к*3 )е 0і,6і2).-*с. е-еме)1* «0і,5%0і,/-A)%с1і к%м/),*6і0» /(% «D*0і-A)*3 )/8/-A)*кі0». МGI 1/к%? %к6ем% 0*65 I1. 26 H*мсAк%9% с1/1414 МGI 5е6е,(/8/7, N% с4, )е м/7 E6*с,*кDі; N%,% (4,A-.к%; %с%(*, .к/ )е ,%с.9-/ 18-6і8)%9% 0ік4 )/ м%ме)1 ім%0і6)%9% 08*)е)). 2-%8*)4. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �59 ПРАВО к-/,/7 mens rea 4 с1/11і 30, 0*2)/8/E8* 5с*3і8)*й е-еме)1, .к*й )е%(3і,)% 0*.0*1*, 5е6B )і? %с%(/ м%?е (41* 56*1.9)41/ ,% к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і. Oі) 0*м/9/7, N%( %с%(/ 56*1.9/-/с. ,% к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і -*Bе 2/ 4м%0* 08*)е)). іс1%1)*3 %2)/к 2-%8*)4 2 4м*с-%м /(% 4с0і,%м-е)%66. Ос%(/ м%?е (41* 0*2)/)/ 1/к%E, N% м/7 4м*се-, .кN%: a) D. %с%(/ м/7 )/мі6 (6/1* 48/с1A 4 08*)е))і ,ій; b) D. %с%(/ м/7 )/мі6 с56*8*)*1* )/с-і,к* 1/к*3 ,ій /(% 4с0і,%м-E7, N% 1/кі )/с-і,к* 0*)*к)41A 2/ 20*8/й)%9% 5е6е(і94 5%,ій67. «Jс0і,%м-е)).» %2)/8/7 6%24мі)). 1%9%, N% %(с1/0*)/ іс)47 /(% )/с-і,к* 0*)*к)41A 4 20*8/й)%м4 5е6е(і94 5%,ій68. Rе.кі мі6к40/)). N%,% с4,%0%9% 6%29-.,4: • Який закон використовувати? 66 67 68 a O 4к6/;)сAк%м4 G%,ексі ,%)е,/0)/ )е (4-% 8і1к*3 5%-%?е)A N%,% 0і,5%0і,/-A)%с1і к%м/),*6і0 і D*0і-A)*3 )/8/-A)*кі0. О,)/к Dе м%?е 0*5-*0/1* 2 мі?)/6%,)*3 )%6м, .кі, 29і,)% 2 G%)с1*14Dі7E Jк6/;)*, 5і,-.9/E1A 56.м%м4 2/с1%с40/))E (е2 )е%(3і,)%с1і ;3)A%; ім5-еме)1/Dі;. a Oі,5%0і,)% ,% 8/с1*)* 5е6B%; с1/11і 15 L/к%)4 Jк6/;)* «П6% мі?)/6%,)і ,%9%0%6* Jк6/;)*» Jк6/;)/ 5і,10е6,*-/ 56%9%-%Bе)е 4 с1/11і 18 G%)с1*14Dі; Jк6/;)* 2%(%0’.2/)). )е43*-A)% ,%16*м40/1*с. 2/9/-A)%0*2)/)*3 56*)D*5і0 і )%6м мі?)/6%,)%9% 56/0/. P/ Dе 20е6)40 40/94 O*N*й с5еDі/-і2%0/)*й с4, Jк6/;)* 2 6%29-.,4 D*0і-A)*3 і к6*мі)/-A)*3 с56/0, 5%.с)*0B*, N% 5і, 2/9/-A)%0*2)/)%E )%6м%E мі?)/6%,)%9% 56/0/ с4,* 5%0*))і 6%24мі1* 56/0*-% 5%0е,і)к*, 56*й).1е 1/ 0*2)/)е мі?)/6%,)*м с5і01%0/6*с10%м ,е6?/0 4 Dі-%м4 .к E6*,*8)% %(%0’.2к%0*й. a ЄIПT (Мі)ан1(2;F) 5%с1/)%0*0, N% ,е6?/0/ )е 5%64B40/-/ Є06%5ейсAк4 к%)0е)DіE, %скі-Aк* 56*)D*5* 0і,5%0і,/-A)%с1і к%м/),40/)). 2/ 0%7))і 2-%8*)* 7 0*2)/)%E 20*8/70%E )%6м%E мі?)/6%,)%9% 56/0/. J /(2. 75 6іBе)). Є06%5ейсAк*й с4, 2 56/0 -E,*)* 5і,к6ес-*0, N% 5%).11. «0і,5%0і,/-A)іс1A к%м/),*6і0» 1/к%? %3%5-E7 5%-і1*8)*3 -і,е6і0 1/ і)B*3 D*0і-A)*3 ке6і0)*кі0. S%(1% nullum crimen sine lege )е (4,е H*мсAк*й с1/141, с1/11. 30(1). H*мсAк*й с1/141, с1/11. 30(2) (a–b). H*мсAк*й с1/141, с1/11. 30(3). ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �60 ПРАВО 5%64Bе)% ,е6?/0%E, .кN% 0і,5%0і,/-A)іс1A к%м/),40/)). 56.м% )е 0к/2/)/ 0 її )/Dі%)/-A)%м4 2/к%)%,/0с10і. • P; Lу); 2і.н(6;н; наFа)4н;1 — пі.)7?);/? a I4(’7к1 2-%8*)4 — %с%(/, .к/ ф/к1*8)% ке647, 0%-%,іE8* )е%(3і,)*м* к%м/),)*м* (0-/,)*м*) 5%0)%0/?е)).м* ,-. 2/5%(і9/)). 8* 56*5*)е)). 2-%8*)4 8* 56*1.9)е)). (е25%се6е,)A%9% 0*к%)/0D. ,% 0і,5%0і,/-A)%с1і. • 01і Lу); 21а:ані .іD пі.)7?);,? a G%м/),*6 /(% )/8/-A)*к )есе 0і,5%0і,/-A)іс1A 2/ ,і; с0%;3 5і,-е9-*3, /)/-%9і8)4 0і,5%0і,/-A)%с1і %69/)і2/1%6/ 8* і)B%9% с5і048/с)*к/ 2-%8*)4, 0*к%)/0еDA .к%9% 56%,%0?47 43*-.1*с. 0і, 56/0%с4,,., /(% к%-* %с%(/ 0*к%)/0D. )е0і,%м/. a J 0і18*2).)ій к6*мі)/-A)%-56/0%0ій 56/к1*Dі (-*2Aк*м ,% 0і,5%0і,/-A)%с1і )/8/-A)*кі0 5%).11.м 7 0%7))*й 2-%8*), 5е6е,(/8е)*й с1/11еE 426 G6*мі)/-A)%9% к%,екс4 Jк6/;)*, .к/ %к6ем% 0с1/)%0-E7 0і,5%0і,/-A)іс1A 0ійсAк%0%9% )/8/-A)*к/ 2/ к6*мі)/-A)е 56/0%5%64Bе))., 08*)е)е 5і,-е9-*м. a О(’7к1*0)/ с1%6%)/ ,і.)). к%м/),*6/ ск-/,/1*ме1Aс. 2 5%0е,і)к*, %5*с/)%; 4 0*Nе2/2)/8е)*3 6е-е0/)1)*3 )%6м/3 4к6/;)сAк%9% к6*мі)/-A)%9% 2/к%)4 /(% мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 56/0/, 5%0’.2/)%; 2і 2-%8*))*м 6е24-A1/1%м ,і; 5і,-е9-%9%. R%,/1к%0*м* %(с1/0*)/м* %(’7к1*0)%; с1%6%)*, .кі 5і,-.9/E1A 0с1/)%0-е))E, 7, 2%к6ем/, 02/7м%0і,)%с*)* мі? )/8/-A)*к%м і 0*к%)/0Dем 2-%8*)4 (5і,-е9-*м). • P; Cа2 (L2;ну2аF7н;/ н7(L,і.ну mens rea — :на2 аL( п(2;н7н Lу2 :нат;? a П%64Bе)). )%6м Мі?)/6%,)%9% 94м/)і1/6)%9% 56/0/, 08*)е)е 5і,-е9-*м, )е 20і-A).7 й%9% )/8/-A)*к/ 0і, к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і, .кN% 0і) 2)/0 /(% м/0 і)ф%6м/DіE, .к/ 5%0*))/ (4-/ ,%20%-*1* й%м4 26%(*1* 0*с)%0%к 2/ %(с1/0*)/м* )/ 1%й 8/с, к%-* 5і,-е9-/ %с%(/ 08*)*-/ /(% 2(*6/-/с. 08*)*1* 1/ке 5%64Bе))., і .кN% 0і) )е 0?*0 4сі3 м%?-*0*3 2/3%,і0 4 ме?/3 с0%;3 5%0)%0/?е)A ,-. 2/5%(і9/)). /(% 56*5*)е)). 5%64Bе)).. • Ці (L2;ну2аF7ннI 3 уC;6)(C F; н7.Lа)і6тN? a Rі. /(% (е2,і.-A)іс1A 2 ме1%E ,%с.9)е)). 2-%8*))%9% 6е24-A1/14 м%?е 5і,5/,/1* 5і, 0і,5%0і,/-A)іс1A 2/ с5і048/с1A 2/ с1/11еE ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �61 ПРАВО 438 GG Jк6/;)* 2 5%с*-/)).м )/ с1/11E 27. Це м%9-% м/1* місDе )/0і1A 4 1%м4 0*5/,к4, .кN% к%м/),*6 / )/8/-A)*к )е м/0 )/мі64 с56*.1* 2-%8*)DE 0 й%9% 56%1*56/0)ій 5%0е,і)Dі, /-е )е 0*к%)/0 с0%;3 %(%0’.2кі0 к%)16%-E 8е6е2 )е2/к%))4 с/м%05е0)е)іс1A /(% )е,(/-іс1A. a J с56/0/3 МSGF м%?е іс)40/1* 56е24м5Dі. 1/к 20/)%; «с0і,%м%; )е,(/-%с1і» )/8/-A)*кі0, .кN% м%?)/ ,%0ес1* )/.0)іс1A і)ф%6м/Dі;, .к/ м%9-/ 56*0е6)41* ;3)E 40/94 ,% 08*)е)). 2-%8*)і0 ;3)ім* 5і,-е9-*м*. a Pе,(/-іс1A м%?е м/1* місDе, к%-* %(0*)40/8е)*й: a b 5е6е,(/8/7 м%?-*0іс1A )е(е25е8)*3 )/с-і,кі0 с0%;3 ,ій 8* (е2,і.-A)%с1і, /-е )е%(/8)% 5%к-/,/71Aс. )/ 2/5%(і9/)). ;м, /(% b )е 5е6е,(/8/7 м%?-*0%с1і )/с1/)). )е(е25е8)*3 )/с-і,кі0 с0%;3 ,ій 8* (е2,і.-A)%с1і, 3%8/ 5%0*)е) і мі9 (* ;3 5е6е,(/8*1*. L)/)). 56% 08*)е)і 56/0%5%64Bе)). 5%0*))% (41* ,%0е,е)% 0 к%?)%м4 к%)к6е1)%м4 0*5/,к4 2 46/340/)).м 1/к*3 к6*1е6і;0, .к кі-Aкіс1A, 0*, і м/сB1/( 56/0%5%64Bе)A, кі-Aкіс1A 48/с)*кі0, місDе і 8/с 08*)е)). 56/0%5%64Bе)A 1%N%. М%?-*0е 0*к%6*с1/)). )е56.м*3 ,%к/2і0. • P; Cі? (L2;ну2аF7н;/ :ап(Lі?т; :)(F;ну? a I1/11. 87 YG RП I 2%(%0’.247 0ійсAк%0е к%м/),40/)). 2/5%(і9/1* 5%64Bе)).м YG і, .кN% 7 )е%(3і,)іс1A, 56*5*).1* ;3 1/ 5%0і,%м-.1* к%м5е1е)1)*м %69/)/м. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �62 ПРАВО О8НОВНІ 8П:АВИ P/Dі%)/-A)/ с4,%0/ 56/к1*к/ Мі?)/6%,)/ с4,%0/ 56/к1*к/ P/Dі%)/-A)/ с4,%0/ 56/к1*к/ ICTY — Karadzic N%,% 2/с1%с40/)). 0і,5%0і,/-A)%- ICTY — Mladic с1і к%м/),*6і0 1і-Aк* ф%6м471Aс.. ICTY — Popovic et al ICTY — Tolimir ICTY — Krstic ICTY — Stakic ICTY — Jelesic ICTY — Oric ICTY — Hadzihasanovic & Kubura ICTR — Nahimana et al ICTR — Rutaganda ICTR — Seromba ICTR — Simba ICTR — Semanza ICTR — Munyakazi ICTR — Muhimana ICTR — Kajelijeli ICTR — Niyitegeka ICTR — Akayesu ICC — Bemba MilankoviY v. Croatia No.33351/20 dated 20.01.2020 (пун1т; 55–57, 61). 3�2�� ЗАОЧНЕ�ПРОВАДЖЕННЯ «Aп7Hіа)4н7 .(6у.(27 р(:6)і.у2аннI C(K7 Lут; р(:п(Fат7 н7 у 26і, 1р;Cіна)4н;, пр(2а.K7ннI,, а );O7 M(.( :)(F;ні2, 2;:наF7н;, 2 F. 2 6т. 297-1 КПК, I1M( пі.(:рN2ан;/, 1ріC н7п(2н()ітн4(?(, п7р7,(2у3т46I 2і. (р?ані2 6)і.6т2а та 6у.у на т;CFа6(2( (1уп(2ані/ т7р;т(ріD J1раDн;, на т7р;т(ріD .7рKа2;, 2;:нан(D В7р,(2н(N Ра.(N J1раDн; .7рKа2(N-а?р76(р(C, : C7т(N у,;)7ннI 2і. 1р;Cіна)4н(D 2і.п(2і.а)4н(6ті та/аL( (?()(O7н;/ у CіKнар(.н;/ р(:Oу1. О1ріC H4(?(, 6п7Hіа)4н7 .(6у.(27 р(:6)і.у2аннI C(K7 Lут; р(:п(Fат7 та1(K у 1р;Cіна)4н(Cу пр(2а.K7нні M(.( :)(F;ну, 2F;н7н(?( пі.(:рN2ан;C, 6т(6(2н( I1(?( ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �63 ПРАВО уп(2н(2аK7н;C (р?ан(C пр;/нIт( ріO7ннI пр( п7р7.аFу /(?( .)I (LCіну I1 2і/641(2(п()(н7н(?( та та1;/ (LCін 2і.Lу26I»69. L/к%)%,/0с10% Jк6/;)* 5е6е,(/8/7 6%2с-і,40/)). 1/ 56*1.9)е)). ,% 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ 0%7))і 2-%8*)* 0 6/мк/3 с5еDі/-A)%9% к6*мі)/-A)%9% 56%0/,?е)). 2/ 0і,с41)%с1і 5і,%26E0/)%9% 8* %(0*)40/8е)%9% (in absentia). Ц. 56%Dе,46/ 6е/-і2471Aс. .к: 1) с5еDі/-A)е ,%с4,%0е 6%2с-і,40/))., .ке 2,ійс)E71Aс. 2/ 29%,%E с4,4 (.;2. 6т. 297-1 КПК); 2) с4,%0*й 6%29-., 2/ 0і,с41)%с1і %(0*)40/8е)%9% (in absentia) (.;2. F. 3 6т. 323 КПК). I5еDі/-A)е ,%с4,%0е 6%2с-і,40/)). 2,ійс)E71Aс. N%,% %к6ем*3 2-%8*)і0 )/ 5і,с1/0і 430/-* с-і,8%9% с4,,і 4 к6*мі)/-A)*3 56%0/,?е)).3 N%,% к%)к6е1)*3 2-%8*)і070. I5еDі/-A)е ,%с4,%0е 6%2с-і,40/)). і)B*3 2-%8*)і0 )е ,%54ск/71Aс., к6ім 0*5/,кі0, к%-* 2-%8*)* 08*)е)і %с%(/м*, .кі: • 5е6е3%04E1Aс. 0і, %69/)і0 с-і,с10/ 1/ с4,4 )/ 1*м8/с%0% %к45%0/)ій 1е6*1%6і; Jк6/;)*, )/ 1е6*1%6і; H%сійсAк%; Mе,е6/Dі; 2 ме1%E 43*-е)). 0і, к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і 1///(% %9%-%Bе)і 0 мі?)/6%,)*й 6%2B4к; • фі9464E1A 0 %,)%м4 к6*мі)/-A)%м4 56%0/,?е))і 2і 2-%8*)/м*, 2/2)/8е)*м* 0 Dій 8/с1*)і, і 0*,і-е)). м/1е6і/-і0 N%,% )*3 м%?е )е9/1*0)% 05-*)41* )/ 5%0)%14 ,%с4,%0%9% 6%2с-і,40/)). 1/ с4,%0%9% 6%29-.,4. R-. 5%8/1к4 2/с1%с40/)). с5еDі/-A)%9% 6%2с-і,40/)). 5і,%26E0/)*й м/7: 1) 5е6е3%040/1*с. 0і, %69/)і0 с-і,с10/ 1/ с4,4 )/ 1*м8/с%0% %к45%0/)ій 1е6*1%6і; Jк6/;)*, )/ 1е6*1%6і; H%сійсAк%; Mе,е6/Dі;, 2 ме1%E 43*-е)). 0і, к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і 1///(% 2) 5е6е(40/1* 0 мі?)/6%,)%м4 6%2B4к4. 69 70 P/с1і-A)/ к)*9/ с4,,і, с. 679–695 I1. 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, 8. 2 с1. 121, 8. 2 с1. 127, 8. 2.2 1/ 3 с1. 146, с1. 146-1, 147, 8. 2–5 с1. 191 (4 6/2і 2-%0?*0/)). с-4?(%0%E %с%(%E с-4?(%0*м с1/)%0*Nем), с1. 209, 255–258-6, 348, 364, 364-1, 365, 3652, 368, 3682, 3683, 3684, 369, 3692, 370, 379, 400, 408, 436, 4361, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 GG Jк6/;)*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �64 ПРАВО П%0іс1к* 56% 0*к-*к 5і,%26E0/)%9% )/,с*-/E1Aс. 2/ %с1/))ім 0і,%м*м місDем й%9% 56%?*0/)). 8* 5е6е(40/)). 1/ м/E1A (41* %54(-ік%0/)і 0 ме,і/ 2/9/-A)%,е6?/0)%9% 6%25%0сE,?е)). 1/ )/ %фіDій)%м4 0е(с/й1і :е)е6/-A)%; 56%к46/146*. L м%ме)14 %56*-E,)е)). 5%0іс1к* 0 )/Dі%)/-A)*3 ме,і/ 1/ )/ %фіDій)%м4 0е(с/й1і Офіс4 :е)е6/-A)%9% 56%к46%6/ 5і,%26E0/)*й 00/?/71Aс. )/-е?)*м 8*)%м %2)/й%м-е)*м 2 її 2міс1%м. I4,%0е 2/сі,/)). 0 к6*мі)/-A)*3 56%0/,?е)).3 N%,% 2-%8*)і0, 5е6е,(/8е)*3 8/с1*)%E ,649%E I1/11і 297-1 DA%9% G%,екс4 (,*0. 56*мі1к4 70), м%?е (41* 56%0е,е)% 2/%8)%, (е2 %(0*)40/8е)%9%, 2/ 0*).1к%м )е5%0)%-і1)A%9%, .к*й 5е6е3%0471Aс. 0і, с-і,с10/ і %69/)і0 с4,4 2 ме1%E 4)*к)е)). к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і (с5еDі/-A)%9% с4,%0%9% 56%0/,?е)).) 4 6/2і %9%-%Bе)). %(0*)40/8е)%9% 0 мі?,е6?/0)*й /(% мі?)/6%,)*й 6%2B4к (8. 3 с1. 323 GПG). R% с4,4 )/,3%,*1A %(0*)40/-A)*й /к1, ск-/,е)*й 2/ 6е24-A1/1/м* ,%с4,%0%9% 6%2с-і,40/))., 56%0е,е)%9% 0 %с%(-*0%м4 5%6.,к4. Vк 56/0*-%, 20*)40/8е)). с1%с471Aс. 6%сійсAк%9% 0ійсAк%0%с-4?(%0D. /(% і)B%; %с%(*, .к/ 5е6е(40/7 )/ 5і,к%)16%-A)ій H%сійсAкій Mе,е6/Dі; 1е6*1%6і;. J 1/кій с*14/Dі; с4, )е м/7 м%?-*0%с1і 2,ійс)*1* 5%B1%0*й 8* і)B*й 0*к-*к %(0*)40/8е)%9%, %скі-Aк* 0і,с41)і к/)/-* 5%B1%0%9% 20’.2к4 2 H%сійсAк%E Mе,е6/Dі7E. S%м4 0 4к6/;)сAк%м4 2/к%)%,/0с10і 56*й).1% 5і,3і, ,% 0с1/)%0-е)). 56е24м5Dі; 5%0і,%м-е)). B-.3%м 6%2міNе)). 5%0і,%м-е)). 56% 5і,%264 1/ 5%0іс1к* 56% 0*к-*к 0 е-ек16%))%м4 0*9-.,і )/ с/й1і Офіс4 :е)е6/-A)%9% 56%к46%6/ 1/ 54(-ік/Dі; 0 %фіDій)*3 ме,і/. П%6.,%к 54(-ік/Dі; 5%0іс1%к 56% 0*к-*к, 5%0і,%м-е)A 56% 5і,%264 1/ 0і,%м%с1ей N%,% 5і,%26E0/)*3, с1%с%0)% .к*3 )/,/)% ,%20і)/ 2,ійс)е)). с5еDі/-A)%9% ,%с4,%0%9% 6%2с-і,40/))., 2/10е6,?е)% P/к/2/м :е)е6/-A)%9% 56%к46%6/ 0і, 30.05.2023 № 14171. P/ с/й1і Офіс4 :е)е6/-A)%9% 56%к46%6/ 2/6/2 0і,с41). с*с1ем/ 5%B4к4 5%0іс1%к, %,)/к 2/ ,%5%м%9%E і)с164ме)1і0 5%B4к4 м%?)/ 2)/й1* 5%0і,%м-е)).. R-. DA%9% 4 (6/42е6і 5%16і()% )/5*с/1*: site:gp. 71 P/к/2 Офіс4 :е)е6/-A)%9% 56%к46%6/ 0і, 30.05.2023 № 141 «П6% 2/10е6,?е)). П%6.,к4 %69/)і2/Dі; 54(-ік/Dі; 0 2/с%(/3 м/с%0%; і)ф%6м/Dі; 2/9/-A)%,е6?/0)%; сфе6* 6%25%0сE,?е)). 1/ )/ %фіDій)%м4 0е(с/й1і Офіс4 :е)е6/-A)%9% 56%к46%6/ 5%0іс1%к 56% 0*к-*к, 5%0і,%м-е)A 56% 5і,%264 1/ 0і,%м%с1ей N%,% 5і,%26E0/)*3, с1%с%0)% .к*3 )/,/)% ,%20і)/ 2,ійс)е)). с5еDі/-A)%9% ,%с4,%0%9% 6%2с-і,40/)).». ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ПРАВО 65 gov.ua (56%(і-) _5%B4к%0е 56і20*Nе__. P/ с/й1і 0*,/)). «J6.,%0*й к46’76» 5%0іс1к* 6%2міNе)% 0 6%2,і-і %9%-%Bе)). «C63і0 %9%-%Bе)A». Vк 4?е 2/2)/8/-%с., 4 (і-AB%с1і с*14/Dій 56%(-ем/ с56/0?)A%9% 0*к-*к4 5і,%26E0/)%9% 5і, 8/с ,%с4,%0%9% 6%2с-і,40/)). 1/ %(0*)40/8е)%9% 5і, 8/с с4,%0%9% 56%0/,?е)). 5%0’.2/)/ 2 %(’7к1*0)*м* 56*8*)/м*, .кі )е м%?41A с/м%с1ій)% 5%,%-/1* )і с-і,8і 2 56%к46%6/м*, )і с4,. П6%1е 56/к1*8)і 56%(-ем* 5%0і,%м-е)). %(0*)40/8е)%9% )е м%?41A (41* 5і,с1/0%E ,-. 0і,м%0* 4 0?*11і 2/3%,і0 N%,% 6е1е-A)%9% 6%2B4к4 %(0*)40/8е)%9%, 2%к6ем/ 2 0*к%6*с1/)).м с%Dі/-A)*3 ме6е?, Telegram-к/)/-і0 1/ і)B*3 2/с%(і0 5е6е,/8і й %16*м/)). і)ф%6м/Dі;. H%29-.)Aм% 56*к-/,*. O*6%к R/6)*DAк%9% 6/й%))%9% с4,4 м. G*70/ 0і, 27 8е60). 2024 6%к4 4 с56/0і № 753/13163/17. J DA%м4 0*5/,к4 с4,,., %к6ім ,%16*м/)).м ф%6м/-A)*3 0*м%9, 0*к%6*с1/0 /-A1е6)/1*0)і с5%с%(* 5%0і,%м*1* %(0*)40/8е)%9%. L%к6ем/, 2/2)/8е)%, N% «...с4,%м )/56/0-.-*сA 5%0іс1к* 4 PDF-ф%6м/1і )/ /к/4)1 4 с%Dі/-A)ій ме6е?і ОIО_C_12, .к/ 7 ,%)Aк%E ОIО_C_5, й 0і,5%0і,)% ,% )/.0)%9% 20і14, 0к/2/)*й ,%к4ме)1 (40 ,%с1/0-е)*й 28.08.2023, 1/ ОIО_C_13, .к*й 7 2.1ем ОIО_C_5, й 0і,5%0і,)% ,% )/.0)%9% 20і14, 0к/2/)*й ,%к4ме)1 (40 %16*м/)*й 1/ 56%8*1/)*й %,е6?40/8ем 29.08.2023». J30/-/ R/6)*DAк%9% 6/й%))%9% с4,4 м. G*70/ 0і, 16 -*с1%5/,/ 2023 6%к4 4 с56/0і № 753/8141/18. J Dій с56/0і с4, 5%0і,%м*0 56% 0?*1і 2/3%,*, 2%к6ем/ с4, 2/2)/8*0: «…56% ,/14 1/ 8/с 5і,9%1%08%9% с4,%0%9% 2/сі,/)). %(0*)40/8е)*й ОIО_C_5 5%0і,%м-.0с. й 8е6е2 й%9% %с%(*с14 е-ек16%))4 5%B14 «[PMОHМCЦ[V_2». G6ім 1%9%, с4, 1/к%? 4с1/)%0*0, N% ОIО_C_5 56%,%0?47 2,ійс)E0/1* 5%-і1*8)4 ,і.-A)іс1A )/ 1*м8/с%0% %к45%0/)ій 1е6*1%6і; CH G6*м, N% 5і,10е6,?471Aс. ,/)*м* 2 0і,к6*1*3 ,?е6е-, 2%к6ем/ і)ф%6м/Dі7E )/ %фіDій)%м4 с/й1і 5/61і; «I56/0е,-*0/. H%сс*.». dе6е2 1е с4,%м )/56/0-.-*сA 5%0іс1к* 56% 0*к-*к 4 PDF-ф%6м/1і )/ е-ек16%))і /,6ес* 2/2)/8е)%; 5%-і1*8)%; с*-* . S/к%? 5і, 8/с 56%0е,е)). 5і,9%1%08*3 ,ій с1%6%)/ %(0*)40/8е)). ,%,/-/ ,% м/1е6і/-і0 с56/0* і)ф%6м/DіE 56% 5%1%8)*й )%ме6 1е-еф%)4, .к*м )/6/2і к%6*с1471Aс. ОIО_C_5. J с0%E 8е694 с4, 8е6е2 2/с1%с4)к* Viber 1/ Telegram ,4(-E0/0 5%0іс1к* %(0*)40/8е)%м4 56% 0*к-*к ,% с4,4. L9і,)% 2 )/.0)*м 5%0і,%м-е)).м, ік%)к/, .к/ 2’.0*-/с. 0 ,%,/1к4 ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �66 ПРАВО Viber, .0-.7 с%(%E 2)/к — ,0і 9/-%8к*, .к*й 0к/247 )/ 5%0і,%м-е))., .ке 0?е )/,іс-/)% 1/ ,%с1/0-е)% 0 ,%,/1%к %,е6?40/8/. R%16*м/)). -*Bе ф%6м/-A)*3 56%Dе,46 5%0і,%м-е))., 5е6е,(/8е)*3 GПG, 56*20%,*1A ,% 5%64Bе)). с1/),/61і0 56%Dес4/-A)%; с56/0е,-*0%с1і. Це с56*8*).7 56%(-ем* 5%01%6)%9% %ск/6?е)). 1/ )%0%9% 6%29-.,4. J мі?)/6%,)*3 с4,/3 і 16*(4)/-/3 )е 56%0%,*-*с. с4,%0і 56%Dес* 2/ 0і,с41)%с1і %(0*)40/8е)*3, 2/ 0*).1к%м %,)%9% 5%мі1)%9% 0*5/,к4. I5еDі/-A)*й 16*(4)/- ,-. Tі0/)4 ,%20%-*0 2/%8)*й с4, )/, %(0*)40/8е)*м* 0 7,*)ій с56/0і («Cй.B 1/ і)Bі»), 5і, 8/с .к%9% ,е1/-A)% %Dі)E0/-* 0сі /с5ек1* 1/к*3 )%0/1%6сAк*3 56%0/,?е)A. e3). E6*с564,е)Dі. %3%5*-/ )е -*Bе 56/0%0і 5*1/))., /-е й ,е%)1%-%9іE, ,ем%)с164E8*, .к %,*) і)с1*141 05%6/0с. 2 8*с-е))*м* мі?)/6%,)*м* 56*)D*5/м* 5%0/9* ,% 56/0 -E,*)* 1/ 56/0%м )/ с56/0е,-*0*й с4,%0*й 56%Dес, .кі (4-* 2/-48е)і 1/ 0*1-4м/8е)і ,-. 2/с1%с40/)). 0 1/к*3 56%0/,?е)).372. МGI, МSGF 1/ МSH — 4сі 0*к%6*с1%040/-* :а(Fн7 56%0/,?е)). ,-. к%)к6е1)*3 ,%с4,%0*3 56%Dесі0; %,)/к ?%,е) і2 )*3 )е ,%20%-*0 56%0е,е)). с4,%0*3 6%29-.,і0 :а(Fн(. МGI -*Bе )еN%,/0)% 0*6іB*0 ,%20%-*1* :а(Fн;/ пр(H76 5і,10е6,?е)). %(0*)40/8е))., к%-* %(0*)40/8е)*й «01ік /(% )е м%?е (41* 2)/й,е)*й» (/(% і)B*м 8*)%м 0і,м%0*0с. 0і, с0%9% 56/0/ (41* 56*с41)ім )/ с4,%0%м4 2/сі,/))і). О,)/к (4,A-.кі 5і,10е6,?е)і 20*)40/8е)). )е м%9-* (41* 5е6е,/)і ,% с4,4 (е2 %(0*)40/8е)%9% 8е6е2 8і1к4 0*м%94 %с%(*с1%; 56*с41)%с1і %(0*)40/8е)%9% )/ с4,і 0і,5%0і,)% ,% с1/11і 63(1)73. МSGF 1/ МSH 4 кі-Aк%3 0*).1к%0*3 %(с1/0*)/3 ,%20%-*-* 5%,/)). ,%к/2і0 2/ 0і,с41)%с1і %(0*)40/8е)%9% 5і, 8/с %к6ем%9% ,%с4,%0%9% 56%0/,?е)).. Це 56%0/,?е)). )е 56*20е-% і )е м/-% )/ ме1і 56*20ес1* ,% (4,A-.к*3 ф/к1*8)*3 0*с)%0кі0, .кі 29%,%м м%9-* ( (41* 0*с4)41і 56%1* %(0*)40/8е)%9%. Піс-. 2/16*м/)). %(0*)40/8е)*3 (4-* 2/(е25е8е)і 5%0)%Dі))і с4,%0і 56%Dес*. P/56*к-/,, 4 с56/0і 72 73 Піс-. 2/к6*11. I5еDі/-A)%9% 16*(4)/-4 ,-. Tі0/)4 /63і0* 2(е6і9/E1Aс. 0 ме?/3 56%7к14 I1е)ф%6,сAк%9% 4)і0е6с*1е14, ,*0.: https://exhibits.stanford.edu/virtual-tribunals/feature/ special-tribunal-for-lebanon. [)B*м* ,?е6е-/м* ,-. с/м*3 ,%к4ме)1і0 7 CILRAP /(% RefWorld, ,*0. 0 6%2,і-і «R%,/1к%0і м/1е6і/-*». R*0. «П6%к46%6 56%1* G%)і», ICC-02/04-01/05-481, R649е 6іBе)). N%,% к-%5%1/)). 56%к46%6/ 56% 56%0е,е)). 5і,10е6,?е)). 20*)40/8е)A 4 с56/0і G%)і 2/ 0і,с41)%с1і 5і,%26E0/)%9%, 4 (е6е2). 2024 6. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �67 ПРАВО «G/6/,?*8 і М-/,*8», МSGF 0*к%6*с1%040/0 56/0*-% 61 с0%;3 П6/0*- 56%Dес4 і ,%к/240/)). .к 2/3і, ,-. 0с1/)%0-е)). ф/к1і0, к%-* ;3 )е 0,/-%с. 2)/й1* і 0%)* 2/-*B/-*с. 01ік/8/м*. П6%0/,?е)). )е (4-% «с4,%0*м 6%29-.,%м». О(*,0/ %(0*)40/8е)і 02.-* 48/с1A 4 5%0)%Dі))*3 с4,%0*3 56%Dес/3, .кі 56%0%,*-*сA 2/ ;3 56*с41)%с1і 8е6е2 (/9/1% 6%кі0 5іс-. 1%9%, .к ;3 2/16*м/-*. J с56/0і G/(49/ МSH 0*к%6*с1/0 56/0*-% 71bis 2 ме1%E 2(е6е?е)). ,%к/2і0 2/ «0і,с41)%с1і» %(0*)40/8е)%9%; 5іс-. й%9% 56*(411. ,% с4,4 1/ 0с1/)%0-е)). ф/к14 й%9% 5с*3і8)%; )ес56%м%?)%с1і 5%с1/1* 5е6е, с4,%м. П6%1е /5е-.Dій)/ 5/-/1/ ск/с40/-/ Dе 6іBе))., 0с1/)%0*0B*, N% 0і,с41)іс1A 4 %(0*)40/8е)%9% 5с*3і8)%; 9%1%0)%с1і 5%с1/1* 5е6е, с4,%м )е ,%20%-*-/ 56%0ес1* :а(Fн;/ 6у.(2;/ р(:?)I.. Rе.кі мі6к40/)). N%,% с4,%0%9% 6%29-.,4: • P; .(6татн4( п(2і.(C)7ннI пр( пі.(:ру? a ЄIПT 0*м/9/7 0?*1* 5е0)*3 2/3%,і0 ,-. і)ф%6м40/)). %(0*)40/8е)*3, N%( 0і,5%0і,/1* 0*м%9/м )/-е?)%9% 5%0і,%м-е)).. • P; 2і.п(2і.а3 :а?а)4на пр(H7.ура К(.716у? a VкN% 5і,%26E0/)%9%, N%,% .к%9% с-і,8*м с4,,еE 0*)есе)% 430/-4 56% 56%0е,е)). с5еDі/-A)%9% ,%с4,%0%9% 6%2с-і,40/))., 2/16*м/)% /(% 0і) ,%(6%0і-A)% 2’.0*0с. ,% %69/)4 ,%с4,%0%9% 6%2с-і,40/))., 5%,/-ABе ,%с4,%0е 6%2с-і,40/)). N%,% )A%9% 2,ійс)E71Aс. 2/ 2/9/-A)*м* 56/0*-/м*, 5е6е,(/8е)*м* D*м G%,екс%м. • Щ( р(L;т;, I1M( (L2;ну2аF7н;/ п(C7р аL( 3 (Lґрунт(2ані пі.(:р;, M( 2ін п(C7р? a _4-% 0с1/)%0-е)%, N% %,*) %(0*)40/8е)*й 5%ме6, і 5іс-. с4,%0%9% 6%29-.,4 )/ 5і,10е6,?е)). й%9% сме61і 56%0/,?е)). 56%1* )A%9% (4-% 56*5*)е)%. • P; 3 пра2( на п(2т(рн;/ р(:?)I. 6пра2;? 74 a М%?-*0іс1A %(0*)40/8е)%9% 0*м/9/1* 5%01%6)%9% 6%29-.,4 6%29-.,/-/с. .к ф4),/ме)1/-A)*й к%м5%)е)1 с56/0е,-*0%9% с4,%0%9% 6%29-.,4 ,-. 56%0е,е)). 2/%8)%9% 56%0/,?е)).74. a I5еDі/-A)*й 16*(4)/- ,-. Tі0/)4 56%0і0 5%0)4 56%Dе,464 с4,%0%9% 6%29-.,4 1/ /5е-.Dі; 2/%8)%; 2/с4,?е)і 2(е6і9/E1A R*0. ЄIПT, «K/-/ 56%1* [1/-і;», 2/.0/ № 71304/16, 31 се65). 2023 6%к4. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �68 ПРАВО 2/ 1екс1/м* DA%9% I1/1414 56/0% )/ 5%01%6)*й 6%29-., с56/0*, .кN% 0%)* 2’.0-.1Aс. 5і2)іBе75. • P; і6нуNт4 7т;Fні (LC7K7ннI .)I пр7.6та2н;Hт2а інт7р76і2 (L2;ну2аF7н(?( in absentia? a I5еDі/-A)*й 16*(4)/- ,-. Tі0/)4 7 7,*)%E 4с1/)%0%E мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 56/0/, .к/ )/,/7 е1*8)і 6ек%ме),/Dі; 4 с0%7м4 к%,ексі 56%фесій)%; 5%0е,і)к* с/ме ,-. 2/%8)%9% 56%0/,?е)).. П6/0*-/ /,0%к/1сAк%; е1*к*, .к*м* ке64E1Aс. 4к6/;)сAкі /,0%к/1*, )/6/2і )е міс1.1A к%)к6е1)*3 0к/2і0%к, /-е %(9%0%6е)). 2/с1%с%0)*3 мі6к40/)A міс1*1Aс. )*?8е. G6ім )/к/24 Мі)іс1е6с10/ Eс1*Dі; Jк6/;)* 0і, 25 -E1%9% 2014 6. № 386/576, .к*м 2/10е6,?е)% I1/),/61 .к%с1і )/,/)). (е2%5-/1)%; 01%6*))%; 56/0%0%; ,%5%м%9* 4 к6*мі)/-A)%м4 56%Dесі N%,% 2/%8)%9% 56%0/,?е)).. Ц*м 5%-%?е)).м 0*2)/8е)%, N% 0 Ос%(-*0*3 )%6м/3 )/,/)). (е2%5-/1)%; 01%6*))%; 56/0%0%; ,%5%м%9* 5і, 8/с с5еDі/-A)%9% ,%с4,%0%9% 6%2с-і,40/)). (2/%8)%9%): b 2/3*с)*к с/м%с1ій)% 0*2)/8/7 5%2*DіE 2/3*с14, b /,0%к/1 2%(%0’.2/)*й 4 6%24м)*3 ме?/3 0і,с-і,к%040/1* 5%0і,%м-е)). (0*к-*к*) к-і7)14 2/ %с1/))ім 0і,%м*м місDем 56%?*0/)). 8* 5е6е(40/)). 1/ ;3 54(-ік/Dі; 0 ме,і/ 2/9/-A)%,е6?/0)%9% 6%25%0сE,?е)). 1/ )/ %фіDій)%м4 0е(с/й1і :е)е6/-A)%; 56%к46/146*. • 01 M(.( :а6т(6у2аннI 2 J1раDні :а(Fн;, ріO7н4 ін(:7Cн;, 6у.і2? a 75 76 77 L/%8)е (in absentia) с4,%8*)с10% 0 Jк6/;)і м%?е 4ск-/,)E0/1*с. 1*м, N%, 29і,)% 2 4к6/;)сAк*м 2/к%)%,/0с10%м, 6іBе)). і)%2ем)*3 с4,і0, 430/-е)і 2 п(рI.1у :а(Fн(?( пр(2а.K7ннI, )е 5і,-.9/E1A 0*к%)/))E 0 Jк6/;)і. S%(1% (е2 48/с1і %с%(* 5і, 8/с к6*мі)/-A)%9% 56%0/,?е))., к6ім 0*5/,кі0, к%-* 2/с4,?е)%м4 0648е)% к%5іE 0*6%к4 1/ )/,/)% м%?-*0іс1A й%9% %ск/6?*1*77. R*0. «П6%к46%6 56%1* Cй.B/» 1/ і). R*0. 6%2,і- «R%,/1к%0і м/1е6і/-*» ,% DA%9% П%сі()*к/. H%2,і- IX [)с164кDі; № 2599/5 1/ с1. 602: Pе 5і,-.9/E1A 0*к%)/))E 0 Jк6/;)і 0*6%к* с4,і0 і)%2ем)*3 ,е6?/0, 430/-е)і 2/%8)% (in absentia), 1%(1% (е2 48/с1і %с%(* 5і, 8/с к6*мі)/-A)%9% 56%0/,?е))., к6ім 0*5/,кі0, к%-* 2/с4,?е)ій %с%(і (4-% 0648е)% к%5іE 0*6%к4 й )/,/)% м%?-*0іс1A й%9% %ск/6?*1*. J 2/,%0%-е))і 2/5*14 56% 0*2)/)). 1/ 0*к%)/)). 0*6%к4 с4,4 і)%2ем)%; ,е6?/0* м%?е (41* 0і,м%0-е)%, .кN% 1/ке 0*к%)/)). с45е6е8*1A 2%(%0’.2/)).м Jк6/;)* 2/ мі?)/6%,)*м* ,%9%0%6/м* Jк6/;)*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �69 ПРАВО О8НОВНІ 8П:АВИ P/Dі%)/-A)/ с4,%0/ 56/к1*к/ Мі?)/6%,)/ с4,%0/ 56/к1*к/ HіBе)). Oе63%0)%9% I4,4, 28 -E1%- STL — Ayaash et al. 9% 2024 6%к4, с56/0/ № 753/14148/21 ICC — Kony (N%,% %(0*)40/-A)%9% HіBе)). Oе63%0)%9% I4,4, 19 -*5). /к1/) 2022 6%к4, с56/0/ № 727/13085/18 ICC — Banda (к-%5%1/)). с1%6і)) HіBе)). Oе63%0)%9% I4,4, R*0. 1/к%? 04 -*с1%5/,/ 2021 6%к4, с56/0/ ICTY — Karadzic &Mladic (с-43/)). № 326/1385/18 N%,% 56/0*-/ 61) HіBе)). Oе63%0)%9% I4,4, 01 к0і1- ICTR — Kabuga (56/0*-% 71bis) ). 2021 6%к4, с56/0/ № 759/2992/17 HіBе)). Oе63%0)%9% I4,4, 04 (е6е2). 2020 6%к4, с56/0/ № 4910/16/19-к 3�3�� ОБСТАВИНИ,� ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ� ПРОТИПРАВНІСТЬ� ДІЯННЯ� АБО� ПОМ’ЯКШУЮТЬ� ПОКАРАННЯ� ЗА МІЖНАРОДНІ�ЗЛОЧИНИ «[?і.н( : у1раDн641;C :а1(н(.а26т2(C, Hі (L6та2;н;, M( 2;1)NFаNт4 пр(т;пра2ні6т4 .іIннI аL( п(C’I1OуNт4 п(1араннI, 2;1)а.7н( 2 п7рOу F7р?у, а)7 н7 2;1)NFн(, 2 6таттI, 36–43-1 Кр;Cіна)4н(?( 1(.716у J1раDн; (ККJ), т(.і I1 (L6та2;н;, M( 2;1)NFаNт4 пр(т;пра2ні6т4 .іIннI аL( п(C’I1OуNт4 п(1араннI :а МКП, 2;1)а.7н( 2 6татута, і 6у.(2і/ пра1т;Hі CіKнар(.н;, 6у.і2 та тр;Lуна)і2 […]. B7I1і п7р7.LаF7ні МКП (L6та2;н;, M( 2;1)NFаNт4 пр(т;пра2ні6т4 .іIннI аL( п(C’I1OуNт4 п(1араннI, :Lі?аNт46I : т;C;, I1і п7р7.LаF7н( ККJ, т(.і I1 інOі :а6т(6(2уNт46I );O7 2 CіKнар(.н(Cу пра2і і :а)7Kат4 2і. (L6та2;н CіKнар(.н;, :)(F;ні2»78. [с)47 )*2к/ %(с1/0*), .кі 0*м/9/E1A 0*с)%0к4 56% 1е, N% %(0*)40/8е)*й )е )есе к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ і)к6*мі)%0/)і й%м4 8* ;й 2-%8*)*. I1/11. 31 I1/1414 МGI 5е6е,(/8/7, N% %с%(/ )е )есе к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ і)к6*мі)%0/)4 5%0е,і)к4, .кN% )/ м%ме)1 08*)е)). ,і.)). %с%(/ a) с16/?,/-/ 0і, %(ме?е)%; ,і72,/1)%с1і; 1%(1% 0і, 5с*3і8)%9% 2/30%6E0/)). /(% ,ефек14, .к*й 2)*N*0 її 2,/1)іс1A 78 P/с1і-A)/ к)*9/ с4,,і, с. 633–677. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �70 ПРАВО %Dі)E0/1* 56%1*56/0)іс1A 8* 3/6/к1е6 5%0е,і)к* /(% її 2,/1)іс1A к%)16%-E0/1* с0%E 5%0е,і)к4 0і,5%0і,)% ,% 2/к%)479. I1/11. 31(1)(b) 0*2)/7 2/3*с1 м*м%0і-A)%9% с5’.)і)).; 0*2)/8/71Aс. .к і)1%кс*к/Dі., N% 5%2(/0-.7 %с%(4 м%?-*0%с1і 4с0і,%м-E0/1* 56%1*56/0)іс1A 8* 3/6/к1е6 08*)E0/)%9% )еE ,і.)). /(% 429%,?40/1* с0%; ,і; 2 0*м%9/м* 2/к%)4. L/3*с1 )е,%с145)*й %с%(і, .кN% 1і-Aк* D. %с%(/ (4-/ ,%(6%0і-A)% 5і,,/)/ і)1%кс*к/Dі; 2/ 1/к*3 %(с1/0*), 2/ .к*3 D. %с%(/ 2)/-/ /(% 2)е3140/-/ 6*2*к%м 1%9%, N% 0 6е24-A1/1і і)1%кс*к/Dі; )еE м%?е (41* 08*)е)% ,і.))., .ке с1/)%0*1A 2-%8*)80. Ос%(* 1/к%? м/E1A 56/0% )/ с/м%2/3*с1, к%-* 0%)* ,іE1A 6%24м)%, N%( 2/3*с1*1* се(е 8* і)B*3 %сі( /(%, 4 0*5/,к4 0%7))*3 2-%8*)і0, 0і, )ем*)48%9% 1/ 56%1*56/0)%9% 2/с1%с40/)). с*-*. Hе/кDі. )/ 1/к4 с*-4 м/7 (41* 56%5%6Dій)%E с145е)E )е(е25ек* ,-. %с%(* 8* м/й)/. S%й ф/к1, N% %с%(/ (6/-/ 48/с1A 0 2/3*с)ій %5е6/Dі;, .к4 56%0%,*-* 0ійсAк%0і с*-*, с/м 5% с%(і )е ,/7 ;й 56/0/ 56е1е),40/1* )/ с/м%%(%6%)4. S/кі 0*м%9* 2/-е?/1*м41A 0і, к%)к6е1)*3 ф/к1*8)*3 %(с1/0*)81. I1/11. 31(1)(d) 5е6е,(/8/7 2/3*с1 B-.3%м 56*м4с4. VкN% 2-%8*))/ 5%0е,і)к/ (4-/ с56*8*)е)/ 56*м4с%м 4 6е24-A1/1і 2/96%2* )ем*)48%; сме61і /(% 16*0/-%9% 8* )ем*)48%9% 1.?к%9% 1і-ес)%9% 4Bк%,?е)). %с%(* 8* 16е1A%; с1%6%)*, і %с%(/ ,і7 6%24м)%, N%( 4)*к)41* 1/к%; 2/96%2*, 2/3*с1 м%?е (41* ,%с145)*м. Ос%(/ )е 5%0*))/, 6е/94E8* )/ 56*м4с, м/1* )/мі6 2/0,/1* (і-AB%; Bк%,*, )і? 0%)/ 3%1і-/ 4)*к)41*. Пі, 8/с с4,%0%9% 6%29-.,4 с4, 1/к%? м%?е 6%29-.,/1* 5і,с1/0* ,-. 20і-A)е)). 0і, к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і, к6ім 1*3, N% 0к/2/)і 0 с1/11і 31(1), .кN% 2/3*с1 0*5-*0/7 2 8*))%9% 2/к%)%,/0с10/, .к 2/2)/8е)% 0 с1/11і 21 I1/1414 МGI. R%0%,* 2/3*с14 N%,% 5%м*-к* 4 ф/к1і /(% 5%м*-к* 4 56/0і 1/к%? 0*2)/71Aс. МGI 0і,5%0і,)% ,% с1/11і 32 I1/1414 МGI. П%м*-к/ 4 ф/к1і 7 %(с1/0*)%E, N% 0*к-E8/7 к6*мі)/-A)4 0і,5%0і,/-A)іс1A, -*Bе .кN% 0%)/ 0*к-E8/7 )е%(3і,)4 с4(’7к1*0)4 с1%6%)4 DA%9% 2-%8*)482. 79 80 81 82 I1/141 МGI, с1/11. 31(1)(a). I1/141 МGI, с1/11. 31(1)(b). I1/141 МGI, с1/11. 31(1)(c). H*мсAк*й с1/141, с1/11. 32(1). ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �71 ПРАВО П%м*-к/ 4 56/0і с1%с%0)% 1%9%, 8* 7 5е0)*й 1*5 ,і.)). 2-%8*)%м, N% 5і,5/,/7 5і, E6*с,*кDіE I4,4, )е 7 %(с1/0*)%E, N% 0*к-E8/7 к6*мі)/-A)4 0і,5%0і,/-A)іс1A. О,)/к 5%м*-к/ 0 56/0і м%?е (41* %(с1/0*)%E, N% 0*к-E8/7 к6*мі)/-A)4 0і,5%0і,/-A)іс1A, .кN% 0%)/ 0*к-E8/7 )е%(3і,)4 с4(’7к1*0)4 с1%6%)4 DA%9% 2-%8*)483. S%й ф/к1, N% %с%(/ 08*)*-/ 2-%8*), .к*й ;й і)к6*мі)471Aс., 29і,)% 2 )/к/2%м, 46.,4 /(% )/8/-A)*к/, 0ійсAк%0%9% 8* D*0і-A)%9%, )е 0*к-E8/7 2/с4,?е)). 2/ Dей 2-%8*). O*).1к/м* і2 DA%9% 2/9/-A)%9% 56/0*-/ 7 0*5/,к*, к%-* %с%(/ (4-/ E6*,*8)% 2%(%0’.2/)/ 0*к%)40/1* )/к/2* 46.,4 8* 0і,5%0і,)%9% )/8/-A)*к/, і 0%)/ )е 2)/-/, N% )/к/2 (40 )е2/к%))*м, 1/ )/к/2 )е (40 .0)% )е2/к%))*м84. P/к/2* 08*).1* 9е)%D*, /(% 08*).1* 2-%8*)* 56%1* -E,.)%с1і, 29і,)% 2і I1/141%м МGI, 7 .0)% )е2/к%))*м*85. Rе.кі мі6к40/)). N%,% с4,%0%9% 6%29-.,4: • 01 тра1ту3т46I п()(K7ннI J1раDн; пр( «L(/(2;/ іCуніт7т»? a Мі?)/6%,)е 94м/)і1/6)е 56/0%, 2%к6ем/ с1/11. 43(2) R%,/1к%0%9% 56%1%к%-4 I, )/,/7 к%м(/1/)1/м 56/0% (6/1* 48/с1A 4 (%й%0*3 ,і.3, N% )/2*0/71Aс. 56*0і-е7м к%м(/1/)1/. VкN% к%м(/1/)1 ,%16*м471Aс. 2/к%)і0 і 20*8/;0 0ій)*, 0і) 2/3*Nе)*й 0і, к6*мі)/-A)%9% 5е6ес-і,40/)). 2/ 48/с1A 4 (%й%0*3 ,і.3. P/ %с)%0і DA%9% 5%-%?е)). 1е6мі) «ім4)і1е1 к%м(/1/)1/» с1/0 B*6%к% 0?*0/)*м. S/к*м 8*)%м, ім4)і1е1 к%м(/1/)1/ с1/)%0*1A 56/0%0*й і)с1*141, .к*й 2/3*N/7 0і, к6*мі)/-A)%9% 5е6ес-і,40/)). 2/ 56/0%мі6)4 48/с1A 4 (%й%0*3 ,і.3, 0к-E8/E8* 2/3*с1 0і, 5%64Bе)). 56/0/ )/ ?*11. к%м(/1/)1і0 56%1*-е?)%; с1%6%)* 5і, 8/с (%E /(% 0)/с-і,%к 0ійсAк%0%9% 56%1*с1%.))., N% 56%0%,*1Aс. 0і,5%0і,)% ,% 2/к%)і0 і :2;FаD2 0ій)*. J DA%м4 /с5ек1і ім4)і1е1 к%м(/1/)1/ 7 %,)*м і2 56%.0і0 1%9%, .к )%6м* мі?)/6%,)%9% 56/0/ 56/0 -E,*)* (МППT), 0к-E8/E8* с1/11E 2 Є06%5ейсAк%; к%)0е)Dі;, 5і,5%6.,к%04E1Aс. )%6м/м мі?)/6%,)%9% 94м/)і1/6)%9% 56/0/ (М:П). П6*0і-ей к%м(/1/)1/ )/,/7 0*2)/8е)і S6е1A%E Yе)е0сAк%E к%)0е)Dі7E 56% 5%0%,?е)). 2 0ійсAк%0%5%-%)е)*м* 1949 6%к4 83 84 85 H*мсAк*й с1/141, с1/11. 32(2). H*мсAк*й с1/141, с1/11. 33(1). H*мсAк*й с1/141, с1/11. 33(2). ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �72 ПРАВО (YG III) 1/ R%,/1к%0*м 56%1%к%-%м I 56/0/ 4 6/2і 2/3%5-е)). 0 5%-%). L%к6ем/, с1/11. 44 RП I 5е6е,(/8/7, N% к%м(/1/)1, .к*й 5%16/5-.7 0 64к* с456%1*0)%; с1%6%)*, м/7 56/0% )/ с1/14с 0ійсAк%0%5%-%)е)%9%. I1/11. 87 YG [[[ 2/(%6%).7 5е6ес-і,40/1* 0ійсAк%0%5%-%)е)*3 2/ 48/с1A 4 (%й%0*3 ,і.3, / с1/11. 99 YG [[[ 2/(%6%).7 2/с4,?40/1* 0ійсAк%0%5%-%)е)%9% 2/ ,і;, )е 2/(%6%)е)і )/Dі%)/-A)*м 2/к%)%,/0с10%м ,е6?/0*, N% 416*м47 0 5%-%)і, /(% мі?)/6%,)*м 56/0%м, 8*))*м )/ м%ме)1 ;3 08*)е)).. О1?е, ,% %с)%0);, а6п71ті2 H4(?( 6тату6у C(Kна 2і.н76т;: b Пра2( на L7:п(67р7.нN уFа6т4 у L(/(2;, .іI, L7: пр;тI?н7ннI .( 1р;Cіна)4н(D 2і.п(2і.а)4н(6ті :а 6аC 5а1т уFа6ті у 2і/ні. b Пра2( на 6тату6 2і/641(2(п()(н7н(?( у ра:і п(трап)IннI пі. 2)а.у 6упр(т;2н;1а. b [а,;6т 2і. 6у.(2(?( п7р76)і.у2аннI :а :а1(нні 2і/641(2і .іD, 2F;н7ні пі. Fа6 :Lр(/н(?( 1(н5)і1т4. Jк6/;)сAке 2/к%)%,/0с10%, 2%к6ем/ с1. 1 L/к%)4 Jк6/;)* «П6% %(%6%)4 Jк6/;)*» 0і, 6 964,). 1991 6%к4 міс1*1A 0*2)/8е)). «(%й%0*й ім4)і1е1», .к*м 7 20і-A)е)). 0ійсAк%0%9% к%м/),40/))., 0ійсAк%0%с-4?(%0Dі0, 5%-іDейсAк*3 5%-іDі; %с%(-*0%9% 56*2)/8е)). P/Dі%)/-A)%; 5%-іDі; Jк6/;)*, ,%(6%0%-ADі0 I*- 1е6*1%6і/-A)%; %(%6%)* L(6%й)*3 I*Jк6/;)*, 56/Dі0)*кі0 56/0%%3%6%))*3 %69/)і0, .кі 0і,5%0і,)% ,% с0%;3 5%0)%0/?е)A (е641A 48/с1A 0 %(%6%)і Jк6/;)*, %сі(, 0*2)/8е)*3 L/к%)%м Jк6/;)* «П6% 2/(е25е8е)). 48/с1і D*0і-A)*3 %сі( 4 2/3*с1і Jк6/;)*», 0і, 0і,5%0і,/-A)%с1і, 4 1%м4 8*с-і к6*мі)/-A)%;, 2/ 016/1* %с%(%0%9% ск-/,4, (%й%0%; 1е3)ік* 8* і)B%9% 0ійсAк%0%9% м/й)/, )/с-і,к* 2/с1%с40/)). 2(6%й)%; 1/ і)B%; с*-* 5і, 8/с 0і,сі8і 2(6%й)%; /96есі; 56%1* Jк6/;)* /(% -ік0і,/Dі; ()ей16/-і2/Dі;) 2(6%й)%9% к%)ф-ік14, 0*к%)/)). і)B*3 2/0,/)A 2 %(%6%)* Jк6/;)* і2 2/с1%с40/)).м (4,A-.к*3 0*,і0 2(6%; (%2(6%7)).), )/с1/)). .к*3 2 46/340/)).м 6%24м)%; %(/8)%с1і )ем%?-*0% (4-% 5е6е,(/8*1* 5і, 8/с 5-/)40/)). 1/ 0*к%)/)). 1/к*3 ,ій (2/0,/)A) /(% .кі %3%5-EE1Aс. 0*56/0,/)*м 6*2*к%м, к6ім 0*5/,кі0 5%64Bе)). 2/к%)і0 1/ 20*8/;0 0ій)* /(% 2/с1%с40/)). 2(6%й)%; с*-*, 0*2)/8е)*3 мі?)/6%,)*м* ,%9%0%6/м*, 29%,/ )/ %(%0’.2к%0іс1A .к*3 )/,/)/ Oе63%0)%E H/,%E Jк6/;)*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �73 ПРАВО S/ке 0*2)/8е)). с5і05/,/7 2 0*Nе)/0е,е)*м 0*2)/8е)).м 56*0і-е. к%м(/1/)1/, /,?е )/Dі%)/-A)*й 2/к%) )/,/7 56*0і-е; к%м(/1/)14, N% 2/с1%с%047 2(6%E (%2(6%7)).), 2 46/340/)).м 6%24м)%; %(/8)%с1і, к6ім 0*5/,кі0 5%64Bе)). 2/к%)і0 1/ 20*8/;0 0ій)* /(% 2/с1%с40/)). 2(6%й)%; с*-*, 0*2)/8е)*3 мі?)/6%,)*м* ,%9%0%6/м*, 29%,/ )/ %(%0’.2к%0іс1A .к*3 )/,/)/ Oе63%0)%E H/,%E Jк6/;)*. • 01і інOі :а6(L; :а,;6ту C(Kут4 :а6т(6(2у2ат;6I 2 у1раDн641;, 6у.а,? a [с)4E1A і)Bі с5еDі/-A)і 5%-%?е))., .кі 5і,-.9/E1A 56.м%м4 2/с1%с40/))E, )/56*к-/, «O*к%)/)). %(%0’.2к4 N%,% 2/3*с14 _/1Aкі0N*)*, )е2/-е?)%с1і 1/ 1е6*1%6і/-A)%; Dі-іс)%с1і Jк6/;)*». G6ім 1%9%, 5е0)і 5%2*1*0)і 2/с%(* 2/3*с14, .кі 0*к%6*с1%04E1Aс. 0 мі?)/6%,)%м4 к6*мі)/-A)%м4 56/0і, 3%8/ 0%)* к%)к6е1)% )е 5е6е6/3%0/)і, м%?41A 2/с1%с%040/1*с. )/ 56/к1*Dі ,-. 6%29-.,4 с4,%м, .к 8/с1*)/ 56/0/ )/ 56е,с1/0-е)). с56/0*. • B7 C(Kут4 Lут; ар?уC7нт; пр( пр;Cу6 у H;, 6пра2а,? a П6/0% )/ 2/3*с1 0і, 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ ск%7)). 2-%8*)4 8е6е2 56*м4с 7 %с%(-*0% /к14/-A)*м N%,% 56*2%0)*кі0, і 0 Jк6/;)і Dе м%?е (41* %с%(-*0% 2/с1%с%0)*м ,-. /694ме)1і0 6%сійсAк*3 56*2%0)*кі0, .кі )е 0%EE1A ,%(6%0і-A)% 1///(% (4-* 40’.2)е)і 0 HM )/ м%ме)1 ;3 56*2%04. О8НОВНІ 8П:АВИ P/Dі%)/-A)/ с4,%0/ 56/к1*к/ Мі?)/6%,)/ с4,%0/ 56/к1*к/ P/Dі%)/-A)/ 56/к1*к/ 2 D*3 5*ICTY — Erdemovic (56*м4с) 1/)A 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)* ICTY — Stakic (с/м%%(%6%)/) -*Bе ф%6м471Aс.. ICTY — Mladic (/-і(і) ICTY — Lukic&Lukic (/-і(і) ICTR — Ntagerura ICC — Ongwen (56*м4с, 8/с1к%0/ ,і72,/1)іс1A, /-і(і) ICC — Al Hassan (56*м4с, 5%м*-к/ 0 56/0і /ф/к1і, )/к/2* 0*N%9% ке6і0)*D10/ / 56*5*с 2/к%)4) ECCC — Case 001 “Duch” (56*м4с) SCSL — Fofana ()е%(3і,)іс1A) ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �74 3�4�� ПРАВО ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ�ЗАХИСТ� 3�4�1� ПРЕЗУМПЦІЯ�НЕВИНУВАТОСТІ «Пр7:уCпHіI н72;ну2ат(6ті — пр;нH;п МКП, :?і.н( : I1;C (6(Lа, (L2;ну2аF7на у 2F;н7нні :)(F;ну, 22аKа3т46I н72;ну2ат(N .(т;, .(1; TT 2;ну н7 Lу.7 .(27.7н(»86. O %с)%0і 56/0/ )/ с56/0е,-*0*й с4,%0*й 6%29-., -е?*1A 56е24м5Dі. )е0*)40/1%с1і. e; 5%0*)е) ,%16*м40/1*с. )е -*Bе с4,, /-е 0%)/ м%?е (41* 5%64Bе)/ й 4 0*с-%0-E0/)).3 і)B*3 48/с)*кі0 с4,%0%9% 56%Dес4. R-. D*3 к/1е9%6ій 2-%8*)і0 56е24м5Dі. )е0*)40/1%с1і м%?е (41* ск-/,)*м 5%).11.м ,-. с4с5і-Aс10/, /-е 0се ? %(%0’.2%к /,0%к/1/ — 2/3*N/1* її. Rе Dе ,%6е8)%, 5*1/)). N%,% 56е24м5Dі; )е0*)40/1%с1і с-і, 5%,/0/1* .к ,%0%,* )/ к%6*с1A %(0*)40/8е)%9% 0 с4,%0%м4 56%Dесі. Це %с%(-*0% 0/?-*0% 0 к%)1екс1і 5%1е)Dій)%9% 5е6е9-.,4 0*N*м* с4,/м*, 0к-E8/E8* Є06%5ейсAк*й с4, 2 56/0 -E,*)*. R-. %(9%0%6е)). 164,)%Nі0, .кі 0*)*к/E1A 4 1/к*3 с56/0/3 5%2/ ме?/м* с4,4, ,*0. 9-/04 N%,% 6*2*кі0 (41* 2/3*с)*к%м 4 D*3 с56/0/3. 3�4�2� ПРАВO�НА СПРАВЕДЛИВИЙ�СУДОВИЙ�РОЗГЛЯД «01M( н(рC; H4(?( К(.716у 6уп7р7Fат4 CіKнар(.н(Cу .(?(2(ру, :?(.а на (L(2’I:1(2і6т4 I1(?( на.ана В7р,(2н(N Ра.(N J1раDн;, :а6т(6(2уNт46I п()(K7ннI 2і.п(2і.н(?( CіKнар(.н(?( .(?(2(ру J1раDн;. [...] Кр;Cіна)4н7 пр(H76уа)4н7 :а1(н(.а26т2( J1раDн; :а6т(6(2у3т46I : ура,у2аннIC пра1т;1; Є2р(п7/641(?( 6у.у : пра2 )N.;н;»87. П6/0% )/ с56/0е,-*0*й с4,%0*й 6%29-.,, 2%к6ем/ к%)Dе5Dі. 6і0)%с1і 56%Dес4/-A)*3 м%?-*0%с1ей с1%6і), 7 %(%0’.2к%0*м* )е -*Bе 0 6/мк/3 4к6/;)сAк%9% 56/0/, /-е 7 к-E8%0*м* і ,-. с*с1ем* мі?)/6%,)%9% 56/0%с4,,.. S.9/6 2/(е25е8е)). с56/0е,-*0%9% с4,%0%9% 6%29-.,4 5%с*-E71Aс. 0 4к6/;)сAк*3 с56/0/3 8е6е2 56.м4 5е6е0і6к4, ,%с145)4 8е6е2 Є06%5ейсAк*й с4, 2 56/0 -E,*)*, .к*й 430/-*0 6іBе)). N%,% )*2к* 5%-%?е)A с56/0е,-*0%9% с4,%0%9% 6%29-.,4 0і,5%0і,)% ,% с1/1ей 6(1) і 6(3) ЄGПT. 86 87 P/с1і-A)/ к)*9/ с4,,і, :-%с/6ій, с. 712. d/с1*)/ 4 с1. 9 GПG Jк6/;)*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ПРАВО 75 S/к с/м% Yе)е0сAкі к%)0е)Dі; 0*м/9/E1A с56/0е,-*0*3 с4,і0 4 к%)ф-ік1/3. I1/11. 84 YG III, / 1/к%? 20*8/70е мі?)/6%,)е 94м/)і1/6)е 56/0%88 ,*к14E1A, N% 0ійсAк%0%5%-%)е)*м м/7 (41* 9/6/)1%0/)% 56/0% )/ с56/0е,-*0*й с4,%0*й 6%29-.,. Pе2/(е25е8е)). 1/к*3 56/0 с/ме с%(%E м%?е (41* 0%7))*м 2-%8*)%м, .кN% 0%)% ,%с1/1)A% 5%0’.2/)е 2і 2(6%й)*м к%)ф-ік1%м. c% %2)/8/7 «с56/0е,-*0*й с4,%0*й 6%29-.,»? I/ме 141 0се с1/7 ме)B 26%24мі-*м, і ,6і()іBі 5/6/ме16* к%?)%9% 56/0/ к%)к6е1*24E1Aс. 5і, 8/с с4,%0*3 6%29-.,і0 4 с4,/3 2 56/0 -E,*)*, / 1/к%? 5е6е, мі?)/6%,)*м* 1/ )/Dі%)/-A)*м* к%місі.м*. Pе2/-е?)% 0і, %(с1/0*), (4,A-.ке 5%64Bе)). 56/0/ )/ с56/0е,-*0*й с4,%0*й 6%29-., м%?е с1/)%0*1* 0*к-*к 56%Dеc4/-A)ій с56/0е,-*0%с1і 1/ м/7 (41* 6%29-.)41е і, 0 6/2і %(ґ64)1%0/)%с1і, 5і,).1е /,0%к/1%м. Sі ? с/мі 56%Dес4/-A)і 5%64Bе)). 1/ 0*к-*к*, 2 .к*м* с1*к/E1Aс. /,0%к/1* 4 20*8/й)*3 с4,%0*3 с56/0/3, м%?41A 0*)*к)41* й 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*. O6/3%04E8* )%0*2)4 1/ ,%,/1к%0і 0*к-*к* с56/0 56% 0%7))і 2-%8*)*, Dі 5%1е)Dій)і 5%64Bе)). с1/)%0-.1A Nе 0*N*й 6*2*к. Pе м/7 2)/8е)). с145і)A 1.?к%с1і 2-%8*)4, .кN% 5%64B471Aс. 56/0%; й%9% с-і, 6%29-.,/1*, N%( 2/(е25е8*1* с56/0е,-*0іс1A і, 26еB1%E, 2,ійс)*1* 56/0%с4,,.. 88 П6/0*-% 100. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �II�� ПРАКТИКА �77 ПРАКТИКА 4�� СТРАТЕГІЯ�ЗАХИСТУ C,0%к/1 2%(%0’.2/)*й с1/6/))% 56е,с1/0-.1* %(0*)40/8е)%9% 1/ 6%(*1* Dе 4 с5%сі(, .к*й 429%,?471Aс. 2 56/0%0*м* 1/ е1*8)*м* 2%(%0’.2/)).м* /,0%к/1/ 5е6е, с4,%м 5е6B%; і)с1/)Dі; 1/ к-і7)1%м. Це 0*м/9/7 0і, 2/3*с)*к/ 9-*(%к%9% 6%24мі))., .к ф/к1*8)%9%, 1/к і E6*,*8)%9% 3/6/к1е64 20*)40/8е)A, N% міс1.1Aс. 0 %(0*)40/-A)%м4 /к1і. Це 0*м/9/7 0і, 2/3*с)*к/ 0?*11. 0сі3 )е%(3і,)*3 і 6%24м)*3 2/3%,і0 ,-. 6%2с-і,40/)). с56/0* 1/ 2’.с40/)). 1%9%, .кі ,%к/2*, .кN% 1/кі 7, с56%с1%04E1A 10е6,?е)). 0 %(0*)40/-A)%м4 /к1і .к ф/к1*8)і %(с1/0*)* с56/0*. Пі, 8/с 56%Dес4 2/3*с)*к 0*2)/8*1A, .кі E6*,*8)і 1///(% ф/к1*8)і /694ме)1* ,%с145)і ,-. с56%с140/)). 20*)40/8е)A 1///(% ,-. 0с1/)%0-е)). 5%2*1*0)%9% 2/3*с14 0 с4,і, N% -.?е 0 %с)%04 «1е%6і;» 2/3*с14 N%,% 1%9%, .к 56е,с1/0*1* с0%E с56/04 0 с4,і. J 1/к*3 0*5/,к/3 2/3*с)*к 2/0?,* 5%0*)е) 5/м’.1/1*, N% 0 к6*мі)/-A)*3 с56/0/3 )/ с1%6%)і %(0*)40/8е)). -е?*1A %(%0’.2%к ,%0ес1* 0*)4 %(0*)40/8е)%9% 5%2/ 6%24м)*м с4м)і0%м89. R%0е,е)). 5%2/ 6%24м)*м с4м)і0%м )е 0*м/9/7 /(с%-E1)%; 5е0)%с1і 8* ,%к/24 5%2/ 1і))E с4м)і04, /-е Dе ,4?е 0*с%к*й с1/),/61. Oі) 0*2)/71Aс. .к «,%к/2, .к*й 2/-*B/7 [%с%(4, N% 0с1/)%0-E7 ф/к1*] 10е6,% 5е6ек%)/)*м 4 0*)40/1%с1і %(0*)40/8е)%9%»90, і «1%й с1/) с56/0*, .к*й, 5іс-. 5%0)%9% 5%6і0).)). 1/ 6%29-.,4 0сі3 ,%к/2і0, 2/-*B/7 с0і,%міс1A [%с%(4, N% 0с1/)%0-E7 ф/к1*] 4 1/к%м4 с1/)і, N% 0%)* )е м%?41A ск/2/1*, N% 0і,840/E1A )е5%3*1)е 5е6ек%)/))., ,% м%6/-A)%; 05е0)е)%с1і, 4 ,%с1/1)%с1і 20*)40/8е)).»91, 92. O*м%9/ ,%0е,е)). 5%2/ 6%24м)*м с4м)і0%м 2/с1%с%0471Aс. ,% к%?)%9% е-еме)14 к%?)%9% 2 і)к6*мі)%0/)*3 2-%8*)і0 і ,% к%?)%9% е-е89 90 91 92 I1. 7 GПG (56е24м5Dі. )е0*)40/1%с1і); с1. 17 GПG : Pі31% )е 2%(%0’.2/)*й ,%0%,*1* с0%E )е0*)40/1іс1A 4 08*)е))і к6*мі)/-A)%9% 56/0%5%64Bе)). і м/7 (41* 0*56/0,/)*м, .кN% с1%6%)/ %(0*)40/8е)). )е ,%0е,е 0*)40/1іс1A %с%(* 5%2/ 6%24м)*м с4м)і0%м. «Hе9і)/ 56%1* _6/й,%)/», 95 C.C.C. 3d 509, 514 (1995) (G/)/,/) [0*.0-е)). 0*к%6*с1/)). 0*6/2і0 «05е0)е)*й», «с56/0?)і с4м)і0*», «с41170і с4м)і0*», «м%6/-A)/ 05е0)е)іс1A» і «се6й%2)і с4м)і0*» 0 і)с164кDі.3 ,-. 56*с.?)*3 )е,%с1/1)A% 5е6е,/7 6і0е)A 05е0)е)%с1і, )е%(3і,)%; ,-. 2/с4,?е))., 1/ м%?е 2ме)B*1* 1.9/6 ,%0е,е)). 56%к46%6/]. «Oік1%6 56%1* Pе(6/ск*», 511 IKC 1, 7–8; 114 S. Ct. 1239, 1244; 127 L.Ed 2d 583, 591–593 (1994) (Oе63%0)*й с4, I5%-48е)*3 K1/1і0); і 2/9/-%м ,*0. «S%м/с 56%1* М4-6і)/», «H%24м)і с4м)і0*: N% Dе %2)/8/7?» 12 Sурна) CіKнар(.н(?( пра2а та п()іт;1; 195 (1997) [%(9%0%6е)). 0*2)/8е)). с1/),/614 6%24м)%9% с4м)і04 0 с*с1ем/3 2м/9/-A)%с1і, .к-%1 G/)/,/, I5%-48е)і K1/1*, C)9-і. 1/ C0с16/-і.]. C1. 17 GПG; 1/к%? ,*0. «П6%к46%6 56%1* Tім/.», IT-03-66-T, 6іBе)). 5е6B%; і)с1/)Dі;, 30 -*с1%5/,/ 2005 6%к4 («O*6%к 5е6B%; і)с1/)Dі; 4 с56/0і Tім/.»), 54)к1 10. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �78 ПРАКТИКА ме)14 ф%6м 0і,5%0і,/-A)%с1і, 2/2)/8е)*3 0 %(0*)40/-A)%м4 /к1і93. O%)/ 1/к%? 2/с1%с%0471Aс. ,% 0сі3 ф/к1і0, .кі 7 «)е%(3і,)*м* ,-. 430/-е)). %(0*)40/-A)%9% 0*6%к4»94, ,% .к*3 )/-е?/1A 56е,*к/1)і ф/к1*, 2 .к*3 0*5-*0/E1A 56е24м5Dі; /(% 0*с)%0к*95. P/56*к-/,, Dе с1%с471Aс. 0сі3 ,%к/2і0 N%,% 0і24/-A)%; і,е)1*фік/Dі; %(0*)40/8е)%9%. Vк і 0сі е-еме)1* 2-%8*)4, і,е)1*фік/Dі. %(0*)40/8е)%9% м/7 (41* ,%0е,е)/ с1%6%)%E %(0*)40/8е)). 5%2/ 6%24м)*м с4м)і0%м96. R-. 2/3*с)*к/ )/,20*8/й)% 0/?-*0% 2/0?,* 5/м’.1/1*, N% %(0*)40/8е)*й )е 2%(%0’.2/)*й с10е6,)% «с56%с1%040/1*» 0е6сіE %(0*)40/8е)).. S.9/6 ,%0е,е)). ні1(); )е 5е6ек-/,/71Aс. )/ %(0*)40/8е)%9%97. 4�1�� СТРАТЕГІЯ�ЗАХИСТУ�В СУДІ Ме1/ ,%(6е 5і,9%1%0-е)%;, ,%(6е 56е,с1/0-е)%; /694ме)1/Dі; 2/3*с14 5%-.9/7 0 1%м4, N%( 0*к-*к/1* 6%24м)і с4м)і0* N%,% ,%с1/1)%с1і ,%к/2і0, N%( 2/,%0%-A)*1* 1.9/6 ,%0е,е))., 5%к-/,е)*й )/ %(0*)40/8е)).. П%1е)Dій)*3 с16/1е9ій N%,% 1%9%, .к Dе 26%(*1* 5і, 8/с с4,%0%9% 6%29-.,4, (е2-і8, і 0%)* 2/-е?/1A 0і, %к6ем*3 ф/к1і0 і %(с1/0*) к%?)%; с56/0*. М%?е 0*.0*1*с., N% с0і,к* %(0*)40/8е)). )е 2/с-49%04E1A )/ ,%0і64 /(% )е 7 )/,ій)*м*, /(% N% -/)DE9* к%м/),40/)). 8* 0ійсAк%0і с164к146*, 56% .кі й,е1Aс. 4 20*)40/8е)).3 %(0*)40/8е))., 7 5%м*-к%0*м*, /(% N% %(0*)40/8е)*й м/7 /-і(і. Vк%E ( )е (4-/ 1е%6і., 2/3*с)*к м%?е 5%1ім 56%,%0?40/1* її B-.3%м Dі-ес56.м%0/)%9% 5е6е36ес)%9% ,%5*14 с0і,кі0 %(0*)40/8е))., 56е,с1/0-е)). с0і,кі0 2/3*с14 ,-. с0і,8е)A N%,% /с5ек1і0 Dі7; 1е%6і; 2/3*с14 1/ %ск/6?е)). і)B*3 ,%к/2і0 %(0*)40/8е))., .к-%1 20і1* екс5е61і0. 93 94 95 96 97 «П6%к46%6 56%1* Tім/.», IT-03-66-T, 6іBе)). 5е6B%; і)с1/)Dі;, 30 -*с1%5/,/ 2005 6%к4 («O*6%к 5е6B%; і)с1/)Dі; 4 с56/0і Tім/.»), 54)к1 10. «П6%к46%6 56%1* P1/9е646*», ICTR-99-46-A, /5е-.Dій)е 6іBе))., 7 -*5). 2006 6. («C5е-.Dій)е 6іBе)). 4 с56/0і P1/9е646*»),54)к1 174. «П6%к46%6 56%1* W/-і-%0*8/», IT-01-48-A, HіBе)). /5е-.Dій)%; і)с1/)Dі;, 16 ?%01). 2007 6. («HіBе)). /5е-.Dій)%; і)с1/)Dі; 4 с56/0і W/-і-%0*8/»), 54)к1* 111–112. «П6%к46%6 56%1* Tім/.», IT-03-66-T, 6іBе)). 5е6B%; і)с1/)Dі;, 30 -*с1%5/,/ 2005 6%к4 («O*6%к 5е6B%; і)с1/)Dі; 4 с56/0і Tім/.»), 54)к1 24. I1. 17 GПG; «П6%к46%6 56%1* Tім/.», IT-03-66-T, 6іBе)). 5е6B%; і)с1/)Dі;, 30 -*с1%5/,/ 2005 6%к4 («O*6%к 5е6B%; і)с1/)Dі; 4 с56/0і Tім/.»), 54)к1 10. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �79 ПРАКТИКА I10%6е)). ,%(6е 56%,4м/)%; с16/1е9і; 2/3*с14 0 с4,і м/7 0/?-*0е 2)/8е))., N%( 5е6ек%)/1* с4, 5е6B%; і)с1/)Dі; 6%29-.,/1* с56/04 1/к, .к Dе 6%(*1A /,0%к/1, і 0*2)/1*, N% %(0*)40/8е)). )е 0*16*м/-% с0%9% 1.9/6. ,%0е,е)).. П24в,19Bь .Bан1а2Bну п91г4B4в-у 14 .у14в4г4 п24ц,.у: 1. П6%8*1/й1е 1/ 0*08і1A 0сі 20*)40/8е)). 0 %(0*)40/-A)%м4 /к1і. 2. L4с16і)A1ес. 2 к-і7)1%м, N%( %(9%0%6*1* Dе; %16*м/й1е )е%(3і,)4 і)ф%6м/DіE 0і, %(0*)40/8е)%9%. 3. О16*м/й1е 0сі м%?-*0і ,%к/2* %(0*)40/8е))., 2%к6ем/ с0і,8е)). с0і,кі0, 20і1* екс5е61і0, D*ф6%0і 1/ 0і,е%,%к/2*. П6%/)/-і24й1е 0се. 4. П6%0е,і1A )е2/-е?)е ф/к1*8)е 1/ E6*,*8)е ,%с-і,?е)). 20*)40/8е)A, ,%к/2і0 %(0*)40/8е)). 1/ і)ф%6м/Dі;, %16*м/)%; 0і, 0/B%9% к-і7)1/. 5. O*2)/81е с-/(кі с1%6%)* %(0*)40/8е)). 1/ с5%с%(* 0*.0-е)). 1/к*3 с-/(к*3 с1%6і) 4 с4,%0%м4 2/сі,/))і. 6. O*2)/81е (4,A-.кі 5%2*1*0)і 2/с%(* 2/3*с14, .к-%1 /-і(і, 56*м4с, %(ме?е)/ ,і72,/1)іс1A. 7. R%с-і,і1A 1/ 2(е6і1A 4сі ,%к/2* )/ 5і,16*мк4 D*3 /694ме)1і0. 4�1�1� АНАЛІЗ�ОБВИНУВАЛЬНОГО�АКТА Sе%6і. %(0*)40/8е)). 2/20*8/й 0*5-*0/7 2 ф%6м4-E0/)). %(0*)40/-A)%9% /к1/. O %(0*)40/-A)%м4 /к1і (4,е 0*к-/,е)% 3/6/к1е6 і)к6*мі)%0/)%9% 2-%8*)4 1/ 0сі е-еме)1*, .кі )е%(3і,)% ,%0ес1* ,-. 0с1/)%0-е)). ф/к14 08*)е)). DA%9% 2-%8*)4. L/9/-%м Dе 0к-E8/1*ме, %к6ім E6*,*8)*3 е-еме)1і0 ск-/,4 2-%8*)4, ф/к1*, .кі с1/)%0-.1A ск%7)). 2-%8*)4, 6%-A %(0*)40/8е)%9% 0 )A%м4, іме)/ 1/ 6%-і (4,A-.к*3 с5і0%(0*)40/8е)*3, / 1/к%? 0*,(*) 0і,5%0і,/-A)%с1і, 56е,’.0-е)і %(0*)40/8е)%м498. W%6%B%E 56/к1*к%E ,-. /,0%к/1і0 2/3*с14 7 м%?-*0іс1A %Dі)*1* %(ґ64)1%0/)іс1A %(0*)40/-A)%9% 0*с)%0к4, с5%8/1к4 56%8*1/0B* й%9% 0 с0і1-і, )/й(і-AB с56*.1-*0%м4 ,-. %(0*)40/8е)).. S%,і /,0%98 R*0., )/56*к-/,, G6*мі)/-A)%-56%Dес4/-A)*й к%,екс, с1. 291(5), с1. 337 (8.1, 3), с1. 368 (8. 3). ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �80 ПРАКТИКА к/1 м%?е 6%25%8/1* 56%Dес 0*2)/8е)). 1*3 20*)40/8е)A, .кі 5%16е(4E1A 0і,5%0і,і 2/3*с14, .кN% Dе )е%(3і,)%. C,0%к/1 )ік%-* )е 5%0*)е) 56%с1% 56*54ск/1*, N% %(0*)40/-A)*й /к1 56/0*-A)*й, ф/к1*8)% 8* E6*,*8)%. О(%0’.2к%м /,0%к/1/ 7 2/5е6е8е)). 20*)40/8е)A, .кі 2/0,/E1A Bк%,* %(0*)40/8е)%м4 /(% 0е6сі; %(0*)40/8е)%9% N%,% с56/0*. C,0%к/1 1/к%? 5%0*)е) 0*2)/8*1*, .кі 20*)40/8е)). , .кN% 1/кі 7, )е %(%0’.2к%0% 2/0,/E1A Bк%,* с56/0і %(0*)40/8е)%9% 1///(% 7 0і6%9і,)*м*. L/-е?)% 0і, с56/0* м%?е (41* ,%Dі-A)*м 0*2)/1* 1/кі 20*)40/8е)). 1/ )/1%міс1A 2%се6е,*1*с. )/ і)B*3 5*1/)).3, ,%к* 0*2)/)). 20*)40/8е)A )е 2/0,/с1A Bк%,* /(% 45е6е,?е)%с1і %(0*)40/8е)%м4 8* 2/3*с14 0 Dі-%м4. VкN% %(0*)40/8е)%9%, )/56*к-/,, 20*)40/84E1A 29і,)% 2 1е%6і7E к%м/),)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ 2-%8*))4 5%0е,і)к4 і)B*3 %сі(, %,)і7E 2 5%1е)Dій)*3 1е%6ій 2/3*с14 м%?е (41* 1е, N% 0і) )е %ск/6?47 ,%к/2* 2-%8*))%; 5%0е,і)к*, N% -е?*1A 0 %с)%0і (її 8/с1% )/2*0/E1A «(/2%E 2-%8*)4»), і )/1%міс1A 2%се6е,A1ес. )/ %(с1/0*)/3, .кі с0і,8/1A 56% 1е, N%, )е20/?/E8* )/ 1/к4 5%0е,і)к4, %(0*)40/8е)*й )е 2/йм/0 к%м/),)%; 5%с/,* 5і, 8/с ск%7)). 56/0%5%64Bе)A і 1%м4 )е )есе 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ )*3. Анал9з 4Nвинувач,ннC: • d* ,ійс)% 0і,(4-/с. 5%,і., N% і)к6*мі)471Aс.? d* м/7 с4, E6*с,*кDіE )/, D*м? d* 7 %(0*)40/8е)). 0 8%м4сA с-/(к*м? • VкN% Dе ,ійс)% с1/-%с., 8* 7 Dе 0*2)/)*м к6*мі)/-A)*м 56/0%5%64Bе)).м, 0і,5%0і,)% ,% мі?)/6%,)%9% /(% )/Dі%)/-A)%9% 56/0/? • VкN% Dе 2-%8*) і 5%,і. 0і,(4-/с., 8* 7 5і,с1/0* ,-. 0і,5%0і,/-A)%с1і %(0*)40/8е)%9% 0 6/мк/3 к6*мі)/-A)%9% 56%0/,?е)).? • Vкі, .кN% 1/кі 7, 2/с%(* 2/3*с14 0і, %(0*)40/8е)A (ф/к1*8)і 1///(% E6*,*8)і ) 56%5%)4E1Aс. ф/к1/м* (.к 1*м*, N% і)к6*мі)4E1Aс. 0 %(0*)40/8е))і, 1/к і 1*м*, N% 0і,%мі 2/3*с)*к4 8е6е2 6%2с-і,40/)). 2/3*с14)? d* ,%с145)і 0і,5%0і,)і 2/с%(* 2/3*с14 0і,5%0і,)% ,% мі?)/6%,)%9% 1///(% )/Dі%)/-A)%9% 56/0/? ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �81 ПРАКТИКА • Vкі с5%с%(* 0і,5%0і,/-A)%с1і і)к6*мі)4E1Aс. %(0*)40/8е)%м4? d* 7 ф/к1*8)і /(% E6*,*8)і 2/с%(* 2/3*с14 56%1* D*3 20*)40/8е)A? • Vкі 20*)40/8е))., .кN% 1/кі 7, )е 05-*0/E1A )/ с56/04 %(0*)40/8е)%9% /(% м%?41A )/0і1A (41* 0*2)/)і, N%( 2%се6е,*1*с. )/ 1*3 5*1/)).3, .кі 7 6е-е0/)1)*м* ,-. с56/0* %(0*)40/8е)%9% (N% ,%5%м/9/7 0с1/)%0*1* ,%с1%0і6)іс1A 2/3*с14)? J мі?)/6%,)*3 к6*мі)/-A)*3 с4,/3 іс)4E1A 56%Dе,46*, .кі ,%20%-.E1A 2/3*с14 %ск/6?40/1* %(0*)40/-A)*й /к1 ,% 5%8/1к4 с4,%0%9% 6%29-.,4. VкN% 2/5е6е8е)). 56%1* %(0*)40/-A)%9% /к1/ (4,е 5%,/)%, 0%)% 5%0*))% (41* 5%,/)% %,6/24 5іс-. 0і,к6*11. с56/0*, і)/кBе м%?е 00/?/1*с., N% 0і, )A%9% 0і,м%0*-*с.99. S/кі %ск/6?е)). н7 7 5*сAм%0%E 0і,5%0і,,E )/ %(0*)40/8е)). 5% с41і. L/ )/.0)%с1і і)ф%6м/Dі; 0%)* %(ме?4E1Aс. 1*м, N% с10е6,?4E1A, N% с4, )е м/7 E6*с,*кDі; )/, %(0*)40/8е)*м. O%)* 1/к%? м%?41A 0к/2/1* )/ )е,%-ік* 4 5(рCі %(0*)40/-A)%9% /к1/, .к-%1 0і,с41)іс1A )/-е?)%9% 0*2)/8е)). 0і,5%0і,)%9% 2/к%)4 2 %9-.,4 )/ 2/2)/8е)і ф/к1* /(% і)Bі с41% E6*,*8)і 8* 56%Dес4/-A)і 5*1/)).. J 0і,5%0і,)*3 0*5/,к/3 0%)* 1/к%? міс1.1A /694ме)1* N%,% )е)/-е?)%9% %(’7,)/)). 54)к1і0 %(0*)40/-A)%9% /к1/ /(% )е)/-е?)%9% %(’7,)/)). %к6ем*3 %(0*)40/8е)*3 0 %,)%м4 56%0/,?е))і, к%-* 2/3*с1 ;3)і3 56/0 0*м/9/7 %к6ем%9% с4,%0%9% 6%29-.,4. VкN% 2/3*с1 м/7 0/9%мі 5і,с1/0* с10е6,?40/1* 56% 0і,с41)іс1A E6*с,*кDі; )/, %(0*)40/8е)*м, Dей /694ме)1 м/7 (41* 0*с4)41*й (е25%се6е,)A% 5е6е, 5%,/-AB*м 6%29-.,%м с56/0*. Sе с/ме с1%с471Aс. 5*1/)A N%,% )е)/-е?)%9% %(’7,)/)). 54)к1і0 %(0*)40/8е)). 1///(% %(0*)40/8е)*3 0 %,)%м4 с4,%0%м4 56%Dесі. J ,е.к*3 0*5/,к/3 5і,с1/0* ,-. с10е6,?е)). 56% )е)/-е?)е %(’7,)/)). %(0*)40/8е)*3 0 %,)%м4 с4,%0%м4 56%Dесі /(% )е)/-е?)е %(’7,)/)). 54)к1і0 %(0*)40/8е)). м%?41A 2’.с40/1*с. -*Bе )/ 5і2)іB*3 с1/,і.3 56%0/,?е))., м%?-*0%, 0 6е24-A1/1і %16*м/)). 0*к6*11. %(0*)40/8е)). /(% і)B*3 ,%к/2і0. 99 R*0., )/56*к-/,, П6/0*-/ 56%Dес4 і ,%к/240/)). МSGF, 56/0*-% 72, 5%5е6е,)і к-%5%1/)).. S/кі к-%5%1/)). 0к-E8/E1A %ск/6?е)). E6*с,*кDі;, 10е6,?е)). 56% )е,%-ік* 4 ф%6мі %(0*)40/-A)%9% /к1/ 1/ ,%м/9/)). 0і,%к6ем-е)). 54)к1і0 %(0*)40/8е)). 1///(% %(0*)40/8е)*3 4 1ій с/мій с56/0і. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �82 ПРАКТИКА П6%1е %ск/6?е)). )е,%-ікі0 4 ф%6мі %(0*)40/-A)%9% /к1/ )е 7 /01%м/1*8)% ефек1*0)%E с16/1е9і7E 2/3*с14. Vк і 0се і)Bе, Dе 2/-е?*1A 0і, к%)к6е1)%; с56/0*. L/3*с)*к 5%0*)е) ,4?е 6е1е-A)% 6%29-.)41*, )/56*к-/,, 8* м%?е )е,%-ік 0 %(0*)40/-A)%м4 /к1і 0 кі)Dе0%м4 5і,с4мк4 0*.0*1*с. к%6*с)*м ,-. 2/3*с14 0 с4,і. VкN% 1/к, 1% 2/3*с)*к )е 2%(%0’.2/)*й 0к/240/1* )/ 5%м*-к*, ,%54Nе)і %(0*)40/8е)).м 4 ф%6м4-E0/))і 1/ 0*2)/8е))і с0%7; /694ме)1/Dі;, .к 0*к-/,е)% 0 %(0*)40/-A)%м4 0*с)%0к4. VкN% )е,%-ік 7 ф4),/ме)1/-A)*м, )/56*к-/,, )е56/0*-A)е ф%6м4-E0/)). /(% )е56/0*-A)е 2/с1%с40/)). %с)%0)*3 56/0%0*3 56*)D*5і0, і .кN% 1/кі 5%м*-к* м%?41A 2/0,/1* Bк%,* %(0*)40/8е)%м4 5і, 8/с с4,%0%9% 6%29-.,4 /(% 56*20ес1* ,% )е5%16і()%; 5-41/)*)* 8* 016/1* 8/с4, 1%,і, м%?-*0%, 2/3*с)*к м%?е 2/(/?/1* 06е94-E0/1* DE 56%(-ем4. L/ 0*).1к%м 5*1/)A E6*с,*кDі; 1/ 2/-48е)). .к с1%6%)* 0 с56/0і, .к 56/0*-%, )/йк6/N%E 56/к1*к%E 7 )/,/)). с1%6%)і %(0*)40/8е)). м%?-*0%с1і 0*2)/1* 1/ 0*56/0*1* 0-/с)і 5%м*-к*. Vк і 0 (4,A-.кій с56/0і, 2/3*с)*к )ік%-* )е 5%0*)е) 2/(40/1* 56% 1е, N% %(0*)40/8е)). )есе 1.9/6 ,%0е,е)). 5і, 8/с с4,%0%9% 6%29-.,4. 4�1�2� ЗУСТРІЧ�З ОБВИНУВАЧЕНИМ C,0%к/1 2%(%0’.2/)*й 24с16і1*с. 2 %(0*)40/8е)*м, N%( ,і2)/1*с. (4,A-.к4 і)ф%6м/DіE, .к%E 0і) 0%-%,і7, 0к-E8)% 2 й%9% %(і2)/)іс1E N%,% ф/к1і0 с56/0*, 5%1е)Dій)*3 с0і,кі0, м%?-*0%9% 2/3*с14 1/ (4,A.к%; і)B%; і)ф%6м/Dі;, .к/ м%?е (41* к%6*с)%E ,-. 2/3*с14100. G6ім 1%9%, /,0%к/1 м/7 е1*8)*й %(%0’.2%к і)ф%6м40/1* %(0*)40/8е)%9% 56% 1е, N% 0і,(40/71Aс. 4 с56/0і, і к%)с4-A140/1*с. 2 %(0*)40/8е)*м N%,% м%?-*0*3 1е%6ій с56/0*101. R-. /,0%к/1/ 1/к%? 0/?-*0% 6%20*0/1* с1%с4)к* 2 %(0*)40/8е)*м )/ %с)%0і 02/7м)%; ,%0і6* 1/ 8ес)%с1і, к%-* Dе 02/9/-і м%?-*0%, N%( %(0*)40/8е)*й м/0 05е0)е)іс1A 4 с16/1е9і; 1/ 6іBе)).3 /,0%к/1/ 1/ 2/-*B/0с. 9%1%0*м 0і,к6*1% 9%0%6*1* 2 /,0%к/1%м. Iе6е, і)B%9% %(0*)40/8е)*й 8/с1% 7 )/йк6/N*м ,?е6е-%м і)ф%6м/Dі; ,-. 56%0е,е)). )е2/-е?)%9% 6%2с-і,40/)). ф/к1і0. 100 101 I1.18 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к* «[)ф%6м40/)). /,0%к/1%м к-і7)1/ N%,% 0е,е)). ,%648е)%; й%м4 с56/0*»; с1. 26 «[)ф%6м40/)). к-і7)1/ 56% 3і, 1/ 6е24-A1/1* 0*к%)/)). ,%648е)).». I1. 26 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �83 ПРАКТИКА Зу.B29ньB,.C з 4Nвинувач,ним Bа 4пиBайB, й4г4 C-найшви1ш,. • P/,/й1е %(0*)40/8е)%м4 0сE і)ф%6м/DіE, N% с1%с471Aс. с56/0*, 2%к6ем/ к%5і; %(0*)40/-A)%9% /к1/ 1/ і)B4 0і,5%0і,)4 і)ф%6м/DіE; )/,/й1е %(0*)40/8е)%м4 8/с ,-. %2)/й%м-е)). 2 Dі7E і)ф%6м/Dі7E; )/,/й1е %(0*)40/8е)%м4 (4,A-.кі 5%.с)е))., )е%(3і,)і ,-. 1%9%, N%( 5е6ек%)/1*с., N% 0і) 8* 0%)/ 6%24мі7 і)ф%6м/DіE. • R/й1е 0і,5%0і,і )/ (4,A-.кі 2/5*1/)). %(0*)40/8е)%9% N%,% 2/к%)4, ф/к1і0, с16/1е9і; 2/3*с14, м/й(41)і3 ,ій 4 с56/0і 1/ і)B*3 5*1/)A. • P/м/9/й1ес. і2 с/м%9% 5%8/1к4 6%20*0/1* 0і,)%с*)* 2 %(0*)40/8е)*м, 5%(4,%0/)і )/ 02/7м)ій 5%0/2і, 8ес)%с1і 1/ ,%0і6і. • О16*м/й1е 0і, %(0*)40/8е)%9% 0сE м%?-*04 і)ф%6м/DіE N%,% с56/0*, 2%к6ем/ 56% 1е, 8* 2)/7 0і) /(% 0%)/ 56% ф/к1*, %(0*)40/8е))., %сі(, )/20/)*3 0 %(0*)40/-A)%м4 /к1і, 56% (4,A-.к*3 5%1е)Dій)*3 с0і,кі0 )/ (%Dі %(0*)40/8е)%9% /(% 56%1* )A%9%, / 1/к%? 56% (4,A-.кі і)Bі 0/?-*0і 5*1/)).; .кN% с56/0/ 0к-E8/7 /4,і%0і24/-A)і м/1е6і/-*, 5%с1* 0 с%Dі/-A)*3 ме6е?/3, і)ф%6м/DіE 1/ к%)1/к1* 2 1е-еф%)і0, 5е6е9-.)A1е Dі м/1е6і/-* 6/2%м 2 %(0*)40/8е)*м. • Rі2)/й1ес. .к%м%9/ (і-ABе 56% іс1%6іE %(0*)40/8е)%9% 1/ й%9% /(% її 6%-A 4 с56/0і, .кN% 1/к/ 7, 2%к6ем/ іме)/ 1/ с5%с%(* 20’.2к4 2 (4,A-.к*м* 5%1е)Dій)% 2)/84N*м* с0і,к/м* 8* ,?е6е-/м* )е%(3і,)%; і)ф%6м/Dі;. • L/%3%84й1е %(0*)40/8е)%9% ,% 6%2м%0* 2 0/м* 1/ 5%.с)і1A, N% й%9% /(% її 2/.0* 7 к%)фі,е)Dій)*м*; .кN% %(0*)40/8е)%м4 к%мф%61)% 9%0%6*1*, ,%20%-A1е й%м4 /(% ;й 9%0%6*1* (е2 2/й0*3 %(ме?е)A; 0%)* 2/20*8/й 7 Dі))*м ,?е6е-%м і)ф%6м/Dі;. 4�1�3� ВИКОНАННЯ�ВИМОГИ�СТОРОНОЮ�ОБВИНУВАЧЕННЯ� ЩОДО�ВІДКРИТТЯ�МАТЕРІАЛІВ L/3*с)*к 1/к%? %16*м/7 і)ф%6м/DіE 0і, %(0*)40/8е)). N%,% с41і с0%7; с56/0*, .к/ 2/20*8/й 0к-E8/1*ме 2/.0* с0і,кі0, %5*1/)*3 %(0*)40/8е)).м 5і, 8/с 5і,9%1%0к* ,% с4,4, іме)/ с0і,кі0, .кі (4,41A ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �84 ПРАКТИКА 56е,с1/0-е)і )/ с4,і, 20і1* екс5е61і0, 20і1* 56% с4,%0%-ме,*8)і ,%к/2*, .к-%1 екс5е61*2/ RPG 1/ і,е)1*фік/Dій)і ,/)і, 56ес6е-і2*, 0і,е%м/1е6і/-* 1/ 0се 8/с1іBе ,%к/2*, %16*м/)і 2 /к/4)1і0 4 с%Dі/-A)*3 ме6е?/3. L/3*с)*к 2%(%0’.2/)*й 5е6ек%)/1*с., N% 0сі 0і,5%0і,)і ,%к/2*, .кі 7 0 6%25%6.,?е))і %(0*)40/8е))., )/-е?)*м 8*)%м )/,/)і 2/3*с14 1/ 0?*1* )е%(3і,)*3 2/3%,і0, .кN% 2/3*с)*к ,і2)/71Aс., N% ,%к/2* 56*3%04E1Aс. 2 (4,A-.к%; 56*8*)*102. P/ %с)%0і /)/-і24 %(0*)40/-A)%9% /к1/, і)ф%6м/Dі;, %16*м/)%; 0і, %(0*)40/8е)%9%, і)ф%6м/Dі;, %16*м/)%; 0і, %(0*)40/8е))., і (4,A-.к%9% 6%2с-і,40/)). 2/3*с14, 2/3*с)*к 5%0*)е) (41* 0 2м%2і 6%26%(*1* 1е%6іE с56/0*, .к/ ке640/1*ме ,і.м* 5і, 8/с с4,%0%9% 56%Dес4, 1/ 2/(е25е8*1* ефек1*0)4 й 5е6ек%)-*04 5і,с1/04 ,-. 0с1/)%0-е)). %(ґ64)1%0/)%9% с4м)і04 N%,% 0*)40/1%с1і %(0*)40/8е)%9%. • О2)/й%м1есA і2 )%6м/м* N%,% %(%0’.2к4 56%к46/146* 6%2к6*0/1* ,%к/2*, .к %(0*)40/-A)і, 1/к і 0*56/0,40/-A)і, і 0?*0/1* 0сі3 ,%с145)*3 2/3%,і0 ,-. 2/(е25е8е)). ,%16*м/)). D*3 )%6м; • H%20*0/й1е, к%-* Dе м%?-*0%, к%)с164к1*0)і 6%(%8і 0і,)%с*)* 2 56%к46%6%м, N%( с56*.1* 6%2к6*11E і)ф%6м/Dі;, / 1/к%? 56/DE0/1* )/, і)B*м* /с5ек1/м* с56/0*; • Vк)/йB0*,Bе 5е6е9-.)A1е ,%к/2* с1%6%)* %(0*)40/8е))., N%( м%?)/ (4-% 5%,/1* с0%78/с)і к-%5%1/)). 56% ,%,/1к%0е 6%2к6*11. /(% 0і,с41)іс1A 5е0)%; і)ф%6м/Dі;, N%( 4)*к)41* 2/16*мк* 0 6%2с-і,40/))і 2/3*с14 1///(% с4,%0%9% 6%29-.,4; • R%с-і,?4й1е і)ф%6м/DіE, %16*м/)4 0)/с-і,%к 6%2к6*11. ,%к/2і0 с1%6%)%E %(0*)40/8е))., к%-* Dе м%?-*0%; )ік%-* )е 56*54ск/й1е, N% 0%)/ 7 ,%с1%0і6)%E 1///(% )/,ій)%E. 102 с1. 24 GПG «G%?)%м4 9/6/)1471Aс. 56/0% )/ %ск/6?е)). 56%Dес4/-A)*3 6іBе)A, ,ій 8* (е2,і.-A)%с1і с4,4, с-і,8%9% с4,,і, 56%к46%6/, с-і,8%9% 0 5%6.,к4, 5е6е,(/8е)%м4 D*м G%,екс%м». S/к%? ,*0. с1. 46 GПG, .к/ 5е6е,(/8/7, N% %69/)* ,е6?/0)%; 0-/,* 1/ %69/)* місDе0%9% с/м%06.,40/))., / 1/к%? ;3)і 5%с/,%0і %с%(* 2%(%0’.2/)і 0*к%)40/1* 2/к%))і 0*м%9* 2/3*с)*к/; с1. 290 GПG «Oі,к6*11. м/1е6і/-і0 і)Bій с1%6%)і». ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �85 ПРАКТИКА 4�2�� УНІКАЛЬНІ�ВИКЛИКИ,�ЯКІ�ПОСТАЮТЬ�ПЕРЕД� ЗАХИСНИКОМ�У ЗАОЧНОМУ СУДОВОМУ�ПРОЦЕСІ J 9-/0і 3 DA%9% 5%сі()*к/ 0*к-/,е)% 2/9/-A)і 5%-%?е)). N%,% :а(Fн(?( 6%29-.,4 с56/0 2/ 5е0)*3 %(с1/0*)103. Пе6е0/?)/ (і-ABіс1A с56/0 56% 0%7))і 2-%8*)*, .кі 6%29-.,/E1Aс. 0 4к6/;)сAк*3 с4,/3 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*, 6%29-.,/E1Aс. :а(Fн(. C,0%к/1* 56*2)/8/E1Aс. ,-. 56е,с1/0)*D10/ %(0*)40/8е)*3, і ;м )е )/,/71Aс. 56/к1*8)% )і.к*3 6ес46сі0 ,-. 2/3*с14. L/ ,4?е 6і,кіс)*м 0*).1к%м 4 1/к*3 0*5/,к/3 2/3*с)*к )е 0 2м%2і 56%0ес1* 5%0)%Dі))е 6%2с-і,40/)).. C,0%к/1 5%к-/,/1*ме1Aс. )/ ,%с4,%0е 6%2с-і,40/)). с56/0*, .ке к%)16%-E7 с-і,8*й с4,,.. C,0%к/1 м/1*ме м/-% к%)1/к1і0 2 %(0*)40/8е)*м, / м%?-*0%, 02/9/-і )е м/1*ме ?%,)*3 к%)1/к1і0 2 )*м і, йм%0і6)%, )е %16*м/7 ?%,)%; і)ф%6м/Dі;, )е к/?48* 0?е 56% 0к/2і0к* N%,% с56/0* 0і, DA%9% 5%1е)Dій)%9% 6ес46с4. C,0%к/1 )е м/1*ме 5і,с1/0 ,-. 56*й).11. 6іBе)). 56% с16/1е9іE 0е,е)). с56/0* )/ %с)%0і 20*8/й)*3 5і,9%1%08*3 2/3%,і0. Це )е %2)/8/7, N% )е м%?е (41* ?%,)%; с16/1е9і; 0е,е)). с56/0*. L/к%))і 5%0)%0/?е)). ,-. 56%,%0?е)). 2/%8)%9% 6%29-.,4 0 Dій с56/0і 0*м/9/E1A ,%16*м/)). 5е0)*3 4м%0 N%,% %(0*)40/8е)%9%, 0к-E8)% 2 5і,с1/0%E 00/?/1*, N% %(0*)40/8е)*й 43*-.71Aс. 0і, /6еB14, 5е6е3%04E8*сA 0і, 0і,5%0і,)*3 %69/)і0, /(% 5е6е(40/7 0 мі?)/6%,)%м4 6%2B4к4. П%0іс1к* 56% .0к4 %(0*)40/8е)%9% ,-. 48/с1і 4 к6*мі)/-A)%м4 56%0/,?е))і, .ке 5-/)471Aс., м/E1A (41* )/-е?)*м 8*)%м )/,іс-/)і 2/ %с1/))ім 0і,%м*м місDе2)/3%,?е)).м %(0*)40/8е)%9% 1///(% %54(-ік%0/)і 0 ме,і/. Пе6B%E с16/1е9і7E /,0%к/1/ 0 1/к*3 0*5/,к/3, к%-* Dе ,%Dі-A)% 2 %9-.,4 )/ ,%с145)4 й%м4/;й і)ф%6м/DіE, м%?е (41* %ск/6?е)). )/-е?)%с1і :а(Fн(?( 56%0/,?е)). 02/9/-і, %скі-Aк* ,е.кі /(% 0сі Dі 0*м%9* N%,% 5%5е6е,)A%9% 5%0і,%м-е)). )е (4-* 0*к%)/)і. VкN% DA%9% )е 26%(-е)%, /,0%к/1 2%(%0’.2/)*й )е9/й)% 5%64B*1* Dе 5*1/)). 1/ 0*м/9/1* ск/с40/)). 430/-* с-і,8%9% с4,,і. P/0і1A .кN% 2,/71Aс., N% 5%0і,%м-е)). 1/ і)Bі 0*м%9* (4-* 0*к%)/)і, /,0%к/1 0се %,)% м%?е 5%(/?/1* 56*5*)*1* с56/04, N%( 2(е6е91* Dе 5*1/)). ,-. /5е-.Dі;, 2 %9-.,4 )/ 1%й ф/к1, N% 5іс-. 103 R*0. 1/к%? P/с1і-A)4 к)*94 с4,,і, 9-/0/ 2, 8/с1*)/ 1; L/%8)*й 6%29-., с56/0 0 Jк6/;)і. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �86 ПРАКТИКА 2/0е6Bе)). :а(Fн(?( с4,%0%9% 6%29-.,4 м%?е 2’.0*1*с. )%0/ і)ф%6м/Dі.. C,0%к/1 1/к%? м%?е %фіDій)% 0*м/9/1* 5%01%6)%9% 6%29-.,4 с56/0* 5іс-. 2/0е6Bе)). с56/0*. Hі8 )е 0 1%м4, N%( 5%64B40/1* )е%(ґ64)1%0/)і 5*1/))., / 0 1%м4, N%( м/кс*м/-A)% 2/3*с1*1* 56/0/ %(0*)40/8е)%9%, 2 %9-.,4 )/ ,4?е %(ме?е)і м%?-*0%с1і 26%(*1* Dе 2/ 0і,с41)%с1і %(0*)40/8е)%9% 5і, 8/с :а(Fн(?( 56%0/,?е)).104. L/3*с)*к 1/к%? 5%0*)е) 5%64B40/1* (4,A-.кі E6*,*8)і 1///(% ф/к1*8)і %ск/6?е)). к-%5%1/)A, ,%к/2і0 8* і)B*3 5*1/)A, 56е,с1/0-е)*3 5і, 8/с с4,%0%9% 6%29-.,4 с1%6%)%E %(0*)40/8е)).105. J ,е.к*3 0*5/,к/3 /694ме)1*, )/0е,е)і с1%6%)%E %(0*)40/8е))., м%?41A (41* 5і,%26і-*м* )/ E6*,*8)*3 /(% ф/к1*8)*3 5і,с1/0/3. S%й ф/к1, N% /,0%к/1 )е 24с16і8/0с. 2 %(0*)40/8е)*м, )е 5е6еBк%,?/7 /,0%к/14 2/5е6е840/1* 56%1* 1/к*3 5*1/)A і с10е6,)% /694ме)140/1* ;3 4 5*сAм%0*3 8* 4с)*3 5%.с)е)).3. Vк і 0 4сі3 і)B*3 0*5/,к/3, %(%0’.2к%м /,0%к/1/ 7 2/-*B/1*с. -%.-A)*м ,% с0%9% к-і7)1/ 1/ 6%(*1* 0се м%?-*0е ,-. 2/3*с14 56/0 %(0*)40/8е)%9%. Пі, 8/с :а(Fн(?( с4,%0%9% 6%29-.,4 /,0%к/1 м/7 6%(*1* Dе 2/ к%?)%; 6%24м)%; )/9%,*. P/,20*8/й)% м/-%йм%0і6)%, N% /,0%к/1 5і, 8/с :а(Fн(?( с4,%0%9% 6%29-.,4 м/1*ме (4,A-.кі 5і,10е6,?40/-A)і ,%к/2* ,-. 56е,с1/0-е)). 5і, 8/с с4,%0%9% 6%29-.,4, %,)/к Dе )е 0*к-E8е)%. Це м%?е (41*, )/56*к-/,, )/,/)). с4м)і0)*3 екс5е61)*3 0*с)%0кі0. J 1/к%м4 6/2і /,0%к/1 м/7 56/0% %ск/6?*1* 1/кі ,%к/2*, і 5%0*)е) %ск/6?*1* ;3, м%?-*0%, 0*к-*к/E8* екс5е61і0 4 6/мк/3 2/3*с14. :%-%0)е 2/0,/)). 2/3*с)*к/ 2/0?,* 5/м’.1/1* 56% 1е, N% 1.9/6 ,%к/240/)). 0 с4,і -е?*1A )/ с1%6%)і %(0*)40/8е)).. P/0і1A 2/ 0і,с41)%с1і %(0*)40/8е)%9% 1///(% 0і,с41)%с1і (4,A-.к*3 5%5е6е,)і3 к%)1/к1і0 2 %(0*)40/8е)*м, (4,A-.кі 6%24м)і, е1*8)і, ,%(6е %(ґ64)1%0/)і /694ме)1*, .кі м%?41A 5і,і60/1* 0*с)%0%к 56% 0*к%)/)). DA%9% 1.9/6., м%?41A і 5%0*))і (41* 0*с4)41і 104 105 R*0., )/56*к-/,, 5%с1/)%04 Oе63%0)%9% I4,4 0і, 13.06.2019 6%к4, с56/0/ № 607/9498/16-к, .к4 5е6е9-.)4-* 2/%8)%, 0с1/)%0*0B*, N% 56/0% %(0*)40/8е)%9% )/ 2/3*с1 (4-% 5%64Bе)% 8е6е2 )е)/-е?)4 6%(%14 2/3*с)*к/, .к*й, се6е, і)B*3 )е,%-ікі0, )е 2/5е6е840/0 56%1* 56%0е,е)). %с%(-*0%9% 56%0/,?е))., 5%56* )е)/-е?)е 5%0і,%м-е)). %(0*)40/8е)%9% 56% ,/14 1/ 8/с с4,%0*3 2/сі,/)A. R*0. 0*Nе (с56/0/ № 607/9498/16-к), ,е 2/3*с)*к 1/к%? (40 0*2)/)*й )е)/-е?)*м 8е6е2 1е, N% )е 0і,5%0і,/0 )/ к-%5%1/)). 1/ /694ме)1* %(0*)40/8е)). й ф/к1*8)% 0*2)/0 56%0*)4 %(0*)40/8е)%9%. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �87 ПРАКТИКА 4�3�� КОРОТКИЙ�КОМЕНТАР�ЩОДО�ДЕЯКИХ�ЕТИЧНИХ� МІРКУВАНЬ�ПІД�ЧАС�ЗАОЧНОГО�ПРОВАДЖЕННЯ Pе%(3і,)% 26%(*1* %с1/))ій к%ме)1/6 N%,% 4)ік/-A)*3 е1*8)*3 56%(-ем, 2 .к*м* м%?е 2і1к)41*с. /,0%к/1 5і, 8/с :а(Fн(?( 56%0/,?е)).. Rе.кі 2 D*3 ,*-ем Nе м/E1A (41* 0*6іBе)і 0 4к6/;)сAк*3 с4,/3 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*, %скі-Aк* 2/к%)%,/0с10% 4 Dій сфе6і 0се Nе 6%20*0/71Aс.. I5еDі/-A)*й 16*(4)/- ,-. Tі0/)4 (IST), 7,*)*й мі?)/6%,)*й с4,, .к*й ,%54ск/7 5%0)*й :а(Fн;/ с4,%0*й 6%29-.,, 4с1/)%0*0 ,е.кі е1*8)і 56/0*-/. Ці 56/0*-/ к%6%1к% %5*с/)і 141. O%)* )е 7 %(%0’.2к%0*м* 0 Jк6/;)і, /-е м%?41A (41* к%6*с)*м* ,-. 2/3*с)*кі0, N%( 4)*к)41* ,е.к*3 5%1е)Dій)*3 е1*8)*3 5/с1%к. I1/11. 8 G%,екс4 5%0е,і)к* /,0%к/1/ IST 56% 6%-A /,0%к/1/ 0 :а(Fн(Cу 56%0/,?е))і, 2,/71Aс., 0і,5%0і,/7 4к6/;)сAк*м с1/),/61/м. O%)/ 5е6е,(/8/7, N% /,0%к/1 0с1/)%0-E7 сфе64 с0%9% 56е,с1/0)*D10/ 0і,с41)A%9% %(0*)40/8е)%9%, і 0 Dій 6%-і 5%0*)е) 56%0ес1* 0се )е%(3і,)е 6%2с-і,40/)). ,-. 5і,9%1%0к* 2/3*с14, 0)%с*1* 5%,/)). 2 5*1/)A 56/0/ 0 )/йк6/N*3 і)1е6ес/3 %(0*)40/8е)%9%, 6%29-.,/1* 05-*0 (4,A-.к%; ,і;, 08*)е)%; /,0%к/1%м, )/ 5%2*DіE %(0*)40/8е)%9% 0 5%1%8)%м4 /(% м%?-*0%м4 м/й(41)A%м4 56%0/,?е))і, / 1/к%? 08*).1* (4,A-.кі і)Bі ,і; 0 )/йк6/N*3 і)1е6ес/3 %(0*)40/8е)%9%, 2%к6ем/ 56*0е61/1* 40/94 с4,4 ,% (4,A-.к%9% 2/3*с14, .к*й м%?е (41* )/,/)*й )/ 5і,с1/0і ,%к/2і0 2 5%9-.,4 56/0/, 20е61/1*с. ,% с4,4 2 56%3/)).м )/,/1* 1/кі 6%25%6.,?е)). /,0%к/1/, .кі )е%(3і,)і ,-. 56%0е,е)). 6%2с-і,40/)A, 0*к-*к4 с0і,кі0 %(0*)40/8е)). 1/ ,%5*14 с0і,кі0, 56е,с1/0-е)*3 с1%6%)%E %(0*)40/8е)).106. I1/11. 8 56.м% 2/(%6%).7 /,0%к/14 0*с145/1* 2 (4,A-.к*м* 2/.0/м* 0і, іме)і %(0*)40/8е)%9%107. I1/11. 9 5е6е,(/8/7, N% /,0%к/1 «5%0*)е) 2/(е25е840/1*» ефек1*0)е 56е,с1/0)*D10% і)1е6есі0 с0%9% к-і7)1/ і 0%)% (4,е 0*2)/)е )еефек1*0)*м «4 0*5/,к4 %,)і7; 8* кі-Aк%3 ,ій /(% (е2,і.-A)%с1і /,0%к/1/». іс1%1)% ск%м56%ме140/1* /(% м%?е )е5%56/0)% ск%м56%ме140/1* ф4),/ме)1/-A)і і)1е6ес* 8* 56/0/ к-і7)1/»108. 106 107 108 I5еDі/-A)*й 16*(4)/- ,-. Tі0/)4, G%,екс 5%0е,і)к* /,0%к/1/, с1/11. 8, Iфе6/ 56е,с1/0)*D10/; 1/ ,*0. 430/-4 Oе63%0)%9% I4,4 Jк6/;)* 0і, 13 8е60). 2019 6%к4, с56/0/ № 607/9498/16-к. IST G%,екс 5%0е,і)к* /,0%к/1/, с1/11. 8(C)(i). IST, G%,екс 5%0е,і)к* /,0%к/1/, с1/11. 9(A). ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �88 ПРАКТИКА О,)/к м%?е 0*)*к)41* ск-/,)/ ,*-ем/, .кN% /,0%к/1 5%м*-к%0%, )/0м*с)% 8* і)B*м 8*)%м 0с145/7 0 к%)1/к1 2 %(0*)40/8е)*м, .к%9% (4-% %9%-%Bе)% 0і,с41)ім 0і,5%0і,)% ,% к%)16%-A)*3 с1/),/61і0 ,-. :а(Fн(?( 56%0/,?е)).. П6/0*-/ IST (4-* 8і1к*м* N%,% DA%9%. L/3*с)*к, 56*2)/8е)*й 2і.6утн4(Cу %(0*)40/8е)%м4, «)е м/7 56/0/ к%)1/к140/1* 2 %(0*)40/8е)*м»109. VкN% 2 /,0%к/1%м 56.м% 8* %5%се6е,к%0/)% 20’.2471Aс. 2і.6утні/ %(0*)40/8е)*й, /,0%к/1 «5%0*)е)» «8е6е2 6*2*к, .к*й 1/к*й к%)1/к1 м%?е с1/)%0*1* ,-. 56/0/ %(0*)40/8е)%9% )/ 5%01%6)*й с4,%0*й 6%29-.,, і (е2 DA%9% /к1/, .к*й 7 56*й).11.м 2/3*с)*к/ 0і,с41)ім %(0*)40/8е)*м», 0і,м%0*1*с. %(9%0%6E0/1* (4,A-.к*й е-еме)1 с56/0* 2 %(0*)40/8е)*м і «)/56/0*1* %(0*)40/8е)%9% ,% %фіс4 2/3*с14 IST ,-. %16*м/)). «)е2/-е?)%; E6*,*8)%; к%)с4-A1/Dі;»110. Ці 2/с1е6е?е))., 20іс)%, 56*54ск/E1A )/.0)іс1A «)е2/-е?)%9% %(%6%))%9% 0і,%мс10/» 1/ і)Bі 6е8і, .кі )е с1%с4E1Aс. )*)іB)і3 6е/-ій 0 Jк6/;)і. О,)/к ,е.к*м* 6ек%ме),/Dі.м* м%?)/ ск%6*с1/1*с.. P/й(і-AB %8е0*,)*м 7 1е, N% 2/3*с)*к )е м%?е м/1* 5%с1ій)*й к%)1/к1 і2 2і.6утніC %(0*)40/8е)*м і2 5%9-.,4 56/0/ 8* е1*к*. Iе6е, і)B%9%, Dе .0)% с0і,8*1A 56% с0і,%ме 00е,е)). с4,4 0 %м/)4. О,)/к ск-/,)іBі е1*8)і ,*-ем* м%?41A 0*)*к)41*, .кN% 2і.6утні/ (L2;ну2аF7н;/ 56.м% 8* %5%се6е,к%0/)% к%)1/к147 2 /,0%к/1%м 2 .к*3%сA /(с%-E1)% )е5е6е,(/840/)*3 56*8*) /(% )/ 56%3/)). /,0%к/1/. Це 5%6%,?47 Dі-4 )*2к4 5*1/)A, .к е1*8)*3, 1/к і 56/0%0*3. Iе6е, )*3: 8* 5%0*)е) /,0%к/1 )е9/й)% 5%0і,%м-.1* с4, /(% 56%к46%6/ 56% 1/к*й к%)1/к1? d* (4,е Dе 5%64Bе)). к%)фі,е)Dій)%с1і мі? /,0%к/1%м і к-і7)1%м? C .кN% Dе с1/-%с. -*Bе %,*) 6/2? d* 5%0*)е) /,0%к/1 0і,м%0*1*с. 0і, %(9%0%6е)). с56/0*? VкN% /,0%к/1 і к-і7)1 24с16і-*с. )/ ,%с4,%0%м4 56%0/,?е))і, / 5%1ім к-і7)1 01ік, 8* 7 1/к*й к%)1/к1 (і-AB ім%0і6)*м і, .кN% 1/к, 1% 8* 5%0*)е) (40 /,0%к/1 5е6е,(/8*1* й%9%? d* 0*м/9/71Aс. 0і, /,0%к/1/ 6%2к6*11. 2міс14 (4,A-.к*3 ,*ск4сій? Y%,)е 2 D*3 5*1/)A Nе )е (4-% 8і1к% 06е94-A%0/)%. J )/с145)%м4 6%2,і-і DA%9% П%сі()*к/ 56%5%)471Aс., N%( 2/3*с)*к* 4 с56/109 110 IST, G%,екс 5%0е,і)к* /,0%к/1/, с1/11. 8(E). «Pе56.м*й» к%)1/к1 2 %(0*)40/8е)*м м%?е 0і,(40/1*с. 6і2)*м* с5%с%(/м*, )/56*к-/,, 8е6е2 сім’E /(% ,642і0 %(0*)40/8е)%9%. Vк 2/2)/8/-%с., )е56.м*й к%)1/к1 6%29-.,/71Aс. 1/к с/м%, .к і 56.м*й к%)1/к1 2 %(0*)40/8е)*м. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ПРАКТИКА 89 0/3 56% 0%7))і 2-%8*)* %16*м/-* к%6*с1A 0і, с10%6е)). ф%64мі0 ,-. %(9%0%6е)). 1/к*3 5*1/)A, /(* /,0%к/1*, .кі 0?е 2і1к)4-*с. 2 56%(-ем/м* 2/3*с14 )е5%54-.6)*3 к-і7)1і0 4 ск-/,)*3 :а(Fн;, 56%0/,?е)).3, м%9-* %16*м/1* 8і1кі 0к/2і0к* 2 D*3 5*1/)A, N%( 0%)* м%9-* 0*к%)40/1* с0%; 56%фесій)і 1/ е1*8)і %(%0’.2к*, )е 5%64B4E8* 2%(%0’.2/)A 5е6е, с0%;м* к-і7)1/м*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �90 ПРАКТИКА 5�� РОЗСЛІДУВАННЯ�ЗАХИСТУ L/3*с)*к/м 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*, .кі 6%29-.,/E1Aс. 0 4к6/;)сAк*3 с4,/3, (4,е )/,/)/ і)ф%6м/Dі., %16*м/)/ с1%6%)%E %(0*)40/8е)). )/ 5і,16*мк4 с0%7; 5%2*Dі;. Vк і 4 0*5/,к4 2 %(0*)40/-A)*м /к1%м, 2/3*с)*к 5%0*)е) 6е1е-A)% %2)/й%м*1*с. 2 Dі7E і)ф%6м/Dі7E 1/ ,%с-і,*1* її, N%( %Dі)*1* с*-4 5%2*Dі; %(0*)40/8е)).. L/3*с)*к )е 5%0*)е) 56%с1% 00/?/1*, N% D. і)ф%6м/Dі. 5%0)/, ,%с1%0і6)/ 1///(% )/,ій)/. Sе3)%-%9і8)*й 56%96ес, %с%(-*0% 5%B*6е)). с48/с)*3 і)с164ме)1і0 ,-. м/)і54-E0/)). ,/)*м* 1/ 2%(6/?е)).м*, / 1/к%? 56%,4кDі., с10%6е)/ 2/ ,%5%м%9%E B148)%9% і)1е-ек14, 5%с*-E7 5%16е(4 0 1/кій 6е1е-A)ій 5е6е0і6Dі. О(%0’.2%к 2/3*с14 5%с1/0*1* її 5і, с4м)і0 і с/м%с1ій)% ,%с-і,*1*, )/скі-Aк* Dе м%?-*0%. I56/0* 0 мі?)/6%,)*3 к6*мі)/-A)*3 с4,/3 6.с)іE1A 0*5/,к/м*, к%-* с4,%0%-ме,*8)і екс5е61*2* 1///(% і)Bі 56%Dе,46* (4-* 56%0е,е)і )е)/-е?)*м 8*)%м, і 1%м4 ;3)і 6е24-A1/1* (4-* )е,%с1%0і6)*м*111; к%-* с0і,к* 0і,м%0*-*с. 0і, с0%;3 ,%с4,%0*3 5%к/2/)A %(0*)40/8е))E й ,/-* і)Bі 5%к/2/)). 0 с4,і; с0і,8е)). с0і,кі0 (4-* 5е6ек-/,е)і )е)/-е?)*м 8*)%м /(% 00%,*-* 0 %м/)4; 0*56/0,40/-A)і ,%к/2*, 0і,%мі %(0*)40/8е))E, )е (4-* )/,/)і 5і, 8/с с4,%0%9% 6%29-.,4, — Dі 1/ (/9/1% і)B*3 5*1/)A -*Bе 5і,к6ес-EE1A 0/?-*0іс1A 56%0е,е)). 2/3*с1%м 0-/с)%9% )е2/-е?)%9% ,%с-і,?е)). ,%к/2і0 %(0*)40/8е)).112. W%8/ ,%с-і,?е)). ,%к/2і0 %(0*)40/8е)). (4,е %с)%0%E ,-. (і-AB%с1і 6%2с-і,40/)A 2/3*с14, /,0%к/1 1/к%? мі9 %16*м/1* 0/?-*04 і)ф%6м/DіE 0і, %(0*)40/8е)%9% /(% с0і,кі0 8* і)B*3 %сі(. Ц. і)ф%6м/Dі. 1/к%? м/7 (41* ,%с-і,?е)/, N%( /,0%к/1 мі9 ,і2)/1*с. 56% 111 112 «П6%к46%6 56%1* G456еBк*8/ 1/ і)B*3», IT-95-16, /5е-.Dій)е 6іBе))., 23 ?%01). 2001 6. («G456еBк*8 1/ і)Bі. C5е-.Dій)е 6іBе)).») (0)416іB)і 5%с*-/)). 56%54Nе)%), 54)к1* 34–36 (N%,% )е56/0*-A)*3 56%Dе,46 і,е)1*фік/Dі;, .кі 0*к%6*с1%040/-*с. N%,% %(0*)40/8е)*3); «П6%к46%6 56%1* Мі-%Bе0*8/», IT-02-54-AR73.2, 6іBе)). N%,% 56*й).1)%с1і с0і,8е)A с-і,8%9% %(0*)40/8е))., 30 0е6ес). 2002 6. («HіBе)). 4 с56/0і Мі-%Bе0*8/ N%,% 56*й).1)%с1і с0і,8е)A с-і,8%9%»), 5. 22. «П6%к46%6 56%1* О6*8/», IT-03-68-T, 6іBе)). 56% 5%1%8)і ск/69* N%,% )е,%16*м/)). 56%к46/146%E 56/0*-/ 68 Hе9-/ме)14, 13 964,). 2005 6. («HіBе)). 4 с56/0і О6*8/ 56% 5%1%8)і ск/69* N%,% )е0*к%)/)). 56%к46/146%E»), 54)к1* 34; 76–77; «П6%к46%6 56%1* G/6еме6*», ICTR-98-44-T, 6іBе)). N%,% B%с1%9%, сA%м%9% 1/ 0%сAм%9% 5%0і,%м-е)A R?%2еф/ P2і6%6е6* 56% 5%64Bе)). 6%29%-%Bе)). 1/ к-%5%1/)A 56% 0?*11. 2/3%,і0 0*56/0-е))., 5%к/6/)). 1/ і)B*3 2/3%,і0, 29 -*с1%5/,/ 2007 6. («HіBе)). 4 с56/0і G/6еме6* N%,% 5%64Bе)A 6%29%-%Bе)).»), 54)к1 8. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �91 ПРАКТИКА 5%1е)Dій)*3 с0і,кі0 2/3*с14 1/ %16*м/1* 0і, )*3 2/.0* /(% 0*2)/8*1*, 8* 7 5і,с1/0* %16*м/1* к%)с4-A1/DіE екс5е61/ .к ,%,/1к%0*й с5%сі( %ск/6?*1* ,%к/2* %(0*)40/8е)). 0 с4,і. 5�1�� ВИЗНАЧТЕ�ЦІЛІ�РОЗСЛІДУВАННЯ Пе6B*м к6%к%м 4 56%0е,е))і 6%2с-і,40/)). 7 2)/)). 1%9%, 8%9% м/7 ,%с.91* 6%2с-і,40/)).. d* (4,е 0%)% 2%се6е,?е)е )/ с56%(/3 5і,і60/1* ,%0і64 ,% с0і,кі0 %(0*)40/8е)). 1/ і)B*3 ,%к/2і0? d* Dе с56%(/ 0*.0*1* 1/ %5*1/1* 5%1е)Dій)*3 с0і,кі0 2/3*с14, 0і,%м*3 8* )е0і,%м*3 с1%6%)і %(0*)40/8е)).? d* 7 5%16е(/ 0 %16*м/))і ,%к4ме)1і0 /(% і)B*3 ,%к/2і0 0і, ,е6?/0)*3 8* і)%2ем)*3 %69/)і0 0-/,*, і .кN% 1/к, 1% .кі ,%к/2* і .к*й (4,е 56%Dес ;3)A%9% %16*м/)). ,-. 2/(е25е8е)). -/)DE9/ 2(е6і9/)). 1/ ,%54с1*м%с1і 0 с4,%0%м4 56%Dесі? d* 5%16і()% к%)с4-A140/1*с. 2 екс5е61/м* ,-. 5%01%6)%; 5е6е0і6к* ,%к/2і0 %(0*)40/8е)). /(% 5е6е%Dі)к* 2)/84N%с1і 1/к*3 ,%к/2і0? d* 6%(*-*с. с56%(* 05-*)41* )/ с0і,кі0 /(% 5%96%?40/1* ;м, і .кN% 1/к, 1% к*м і 2 .к%E ме1%E? d* м/E1A с0і,к* 56*3%0/)і м%1*0* /(% 45е6е,?е)іс1A, N% -е?/1A 0 %с)%0і ;3)і3 с0і,8е)A? d* 7 с0і,к* %(0*)40/8е)). 0 с4,%0%м4 2/сі,/))і, .кі м%?41A 0%-%,і1* і)ф%6м/Dі7E, N% 0*56/0,%047 %(0*)40/8е)%9%, .к/ )е (4-/ 6%29%-%Bе)/ і)B*м 8*)%м? d* 7 ,%к/2* %(0*)40/8е))., .кі )е 5%16і()% %ск/6?40/1*, ф/к1*8)% 8* E6*,*8)%, %скі-Aк* 0%)* )е 7 к6*1*8)*м* ,-. 6е24-A1/14 с56/0*? d* %3%5-E0/1*ме 6%2с-і,40/))., .к Dе і)%,і (40/7, 4сі Dі -і)і; 6%2с-і,40/)).? 5�2�� СТВОРІТЬ�ПЛАН�РОЗСЛІДУВАННЯ O*2)/8*0B* 6і2)і сфе6* ,-. ,%с-і,?е))., /,0%к/1 ск-/,/7 ,і70*й 5-/). L/ 0*).1к%м 56*0/1)*3 с56/0, 6ес46с* 2/3*с)*к/, .к 56/0*-%, ,4?е %(ме?е)і, 1%м4 0/?-*0% 0*2)/8*1* 56і%6*1е1)і )/56.мк* 6%2с-і,40/))і 1/ 0*2)/8*1*, .кі Dі-і 0і) 5е6ес-і,47. VкN% %(с1/0*)* с56/0* 1/ 0і,%м/ /,0%к/14 і)ф%6м/Dі. 0к/24E1A )/ 1е, N% ,-. 2/3*с14 56/0 %(0*)40/8е)%9% )/ с56/0е,-*0*й с4,%0*й 6%29-., 1///(% 56е,с1/0-е)). 2/3*с14 )е%(3і,)% 56%0ес1* 6%2с-і,40/))., /,0%к/1 5%0*)е) 20е6)41*с. ,% с4,4 2 к-%5%1/)).м 56% 0*,і-е)). к%B1і0. P/.0)іс1A %69/)і2%0/)%9% 5-/)4 6%2с-і,40/)). м/7 5і,0*N*1* 2,/1)іс1A /,0%к/1/ 56%,ем%)с1640/1* %(ґ64)1%0/)іс1A 1/к%9% к-%5%1/)). ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �92 ПРАКТИКА 1/ %16*м/1* с56*.1-*0*й 6е24-A1/1113. VкN% 1/ке к-%5%1/)). (4,е 0і,3*-е)%, Dе м%?е с1/1* 5і,с1/0%E ,-. м/й(41)A%; /5е-.Dі;, %с%(-*0% .кN% 0і,с41)іс1A )е%(3і,)%9% 6%2с-і,40/)). )е9/1*0)% 05-*)4-/ )/ 2,/1)іс1A /,0%к/1/ )/,/0/1* %(0*)40/8е)%м4 ефек1*0)4 56/0%04 ,%5%м%94 0 с4,%0%м4 56%Dесі. G%?)%м4, 31% (е6е 48/с1A 4 6%2с-і,40/))і, і2 с/м%9% 5%8/1к4 м/7 (41* 26%24мі-/ й%9% ме1/. O%)* 5%0*))і 2)/1* 3/6/к1е6 20*)40/8е)A, 2%к6ем/ ф/к1*8)і 1/ E6*,*8)і 10е6,?е)). 0 %(0*)40/-A)%м4 0*с)%0к4, / 1/к%?, )/ )е%(3і,)%с1і, 5%1е)Dій)і ф/к1*8)і /(% E6*,*8)і 2/с%(* 2/3*с14. Це ?*1170% 0/?-*0%, %скі-Aк* Dе 7,*)*й с5%сі( ,-. с-і,8%9% /(% і)B%9% 8-е)/ к%м/),* 0*2)/1* 0/?-*0іс1A і)ф%6м/Dі;, 0*.0-е)%; 5і, 8/с 6%2с-і,40/))., 0к-E8)% 2 1*м, 8* 0/61% її 6%29-.,/1* /(% і9)%640/1*, і .к 2(е6е91* її ,-. 0*к%6*с1/)). 0 м/й(41)A%м4 )/ с4,і, .кN% (4,е 5%16і()%. I5і-к40/)). мі? 2/3*с)*к%м і с-і,8*м 7 к%)фі,е)Dій)*м, 1/к с/м% .к і 1/ і)ф%6м/Dі., .к4 с-і,8*й )/,/7 /,0%к/14 0 3%,і 6%2с-і,40/)).. S*м )е ме)B, )/-е?)%E 56/к1*к%E 7 )/9/,40/)). с-і,8*м 56% ;3)ій %(%0’.2%к 2(е6і9/1* DE к%)фі,е)Dій)іс1A. C,0%к/1 1/к%? 5%0*)е) 0*6іB*1*, .к%E і)ф%6м/Dі7E с-і, 5%,і-*1*с. 2і с-і,8*м, N%( 1%й мі9 ефек1*0)% 0*к%)/1* с0%7 2/0,/)).. I-і,8і, .кN% Dе м%?-*0%, 5%0*))і (41* 5%і)ф%6м%0/)і 56% 1е, ,% .к*3 с0і,кі0 5%16і()% 20е6)41*сA і %5*1/1*, / 1/к%? 56% 1е, .к4 і)ф%6м/DіE 16е(/ %16*м/1* 0і, D*3 с0і,кі0. Pе%(3і,)% ск-/с1* 5%9%,?е)*й 56%1%к%- ,-. фікс/Dі; %5*140/)). с0і,кі0. I-і,8*м 1/к%? 5%16і()% )/,/1* 5е6е-ік ,%к4ме)1і0, .кі )е%(3і,)% %16*м/1*, і ,е ;3 м%?)/ %16*м/1*, / 1/к%? іме)/ 0сі3 к%)1/к1і0 4 6е9і%)і, ,е 56%0%,*1Aс. 6%2с-і,40/))., .кі м%?41A (41* к%6*с)*м*. Цей 56%1%к%- 5%0*)е) 9/6/)140/1*, N% (4,A-.кі %16*м/)і ,%к/2* /(% 2/.0* (4,41A 56*й).1)і 0 с4,і 0і,5%0і,)% ,% 56/0*- ,%к/240/))., N% ,іE1A 4 0і,5%0і,)ій E6*с,*кDі;. C,0%к/1 5%0*)е) 5і,9%140/1* ,і70*й 96/фік 6%2с-і,40/)). 2 0і,5%0і,)*м* кі)Dе0*м* 1е6мі)/м* ,-. %16*м/)). і)ф%6м/Dі;, %16*м/)%; 0 56%Dесі 6%2с-і,40/))., і ,-. %16*м/)). 20і1і0 0і, с-і,8*3, .кN% 0%)* )е%(3і,)і. VкN% Dе м%?-*0%, 2/3*с)*к 5%0*)е) 0і,0і,/1* місDе, ,е, .к с10е6,?471Aс., 0і,(4-*с. 5%,і;, 5%к-/,е)і 0 %с)%04 %(0*)40/-A)%9% /к1/. 113 S/кі 2/5*1* м/E1A (41* к%)фі,е)Dій)*м*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �93 ПРАКТИКА Oі,0і,40/)). місD., ,е с1/0с. ім%0і6)*й 2-%8*), м%?е м/1* )е%Dі)е))е 2)/8е)). ,-. 6%24мі)). 2/3*с)*к%м ф/к1і0 с56/0*, 0е6сі; %(0*)40/8е)). N%,% D*3 ф/к1і0, / і)%,і м%?е 5%0)іс1E 5і,і60/1* 0е6сіE %(0*)40/8е)). /(% 5%с1/0*1* її 5і, се6й%2)*й с4м)і0. Пі, 8/с 0і,0і,40/)). місD. 5%,і; і)%,і 0*.0-.71Aс., N% с0і,к* )е м%9-* (/8*1* 1%9%, 56% N% 0%)* с10е6,?4E1A, 1%м4 N% ;м 2/0/?/-* (4,і0-і /(% і)Bі 5е6еBк%,*, /(% 0і,с1/)A мі? с0і,к%м і 1*м, N% 0і) (/8*0, (4-/ )/,1% 0е-*к%E. O*;2, )/ місDе м%?е 0*.0*1*, N% 5%к/2/)). с0і,к/, йм%0і6)%, 7 )е56/0,*0*м* 5%0)іс1E /(% 8/с1к%0%, %скі-Aк* 0і) 454ск/7 0/?-*04 і)ф%6м/DіE 56% 5-/) 04-*Dі /(% і)B%; місDе0%с1і. S/к*й 0*;2, ,/с1A 2/3*с)*к4 .к мі)ім4м 6е/-іс1*8)е 4.0-е)). 56% місDе, N% м%?е (41* ,4?е к%6*с)*м ,-. %ск/6?е)). 5%к/2/)A с0і,к/ )/ 5е6е36ес)%м4 ,%5*1і. J 2%)/3 к%)ф-ік14 )е 2/0?,* 0,/71Aс. 0*;3/1* )/ місDе. C-е .кN% Dе м%?-*0%, 2/3*с)*к 2/0?,* 5%0*)е) ск%6*с1/1*с. 1/к%E )/9%,%E. 5�3�� МІРКУВАННЯ�ЩОДО�ВИКОРИСТАННЯ�РЕСУРСІВ О(с.9 6%2с-і,40/))., 56%0е,е)%9% 0 к%?)ій к%)к6е1)ій с56/0і, 2/-е?/1*ме 0і, 6ес46сі0, ,%с145)*3 /,0%к/14 2 5%9-.,4 8/с4 1/ 0/61%с1і. VкN% 0 /,0%к/1/ 7 6ес46с*, м%?)/ )/й).1* 6%20і,40/8/ ,-. 56%0е,е)). 6%2с-і,40/)). 5і, )/9-.,%м /,0%к/1/114. J ,е.к*3 E6*с,*кDі.3 с-і,8і 5%0*))і м/1* -іDе)2іE. O і)B*3 — )і. C,0%к/1 2%(%0’.2/)*й 2)/1* Dі 0*м%9* 1/ ,%16*м40/1*с. ;3. C,0%к/1 5%0*)е) )/м/9/1*с. )/й).1* )/й(і-AB к0/-іфік%0/)*3 6%2с-і,40/8і0, ,%с145)*3 ,-. /,0%к/1/, і %16*м40/1* 0і, )*3 5%1%8)і 6е94-.6)і 20і1*, N%( )/56.м /(% %(с.9 6%2с-і,40/)). 2/ 5%16е(* м%9-* (41* 2мі)е)і )/ %с)%0і і)ф%6м/Dі;, %16*м/)%; 0 6е24-A1/1і 6%2с-і,40/)).. Цей %с1/))ій 54)к1 7 0к6/й 0/?-*0*м. C,0%к/1 м%?е 5%8/1* 6%2с-і,40/)). 2 (4,A-.к%; кі-Aк%с1і 56*54Nе)A, .кі ґ64)14E1Aс. )/ і)ф%6м/Dі;, ,%с145)ій /,0%к/14 )/ 1%й м%ме)1. VкN% 6%2с-і,40/))., N% 16*0/7, с56%с1%047 Dі 56*54Nе)). /(% 56*20%,*1A ,% 0і,к6*11. /(с%-E1)% )е5е6е,(/840/)%9% B-.34 6%2с-і,40/))., к0/-іфік%0/)*й /,0%к/1 (4,е 0і,к6*1*й ,% D*3 5%- 114 C,0%к/1 )есе 0і,5%0і,/-A)іс1A 2/ ,і; %сі(, .кі 56/DEE1A 4 к%м/),і 2/3*с14, 2%к6ем/ 6%2с-і,40/8і0. О1?е, /,0%к/1 5%0*)е) 2)/1* 0се 56% ,і.-A)іс1A 6%2с-і,40/8і0, /(* 5е6ек%)/1*с., N% 0%)* ,%16*м4E1Aс. 0сі3 0і,5%0і,)*3 56/0%0*3 1/ е1*8)*3 с1/),/61і0. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �94 ПРАКТИКА ,ій і 2мі)*1A 6%2с-і,40/)). 2/3*с14 /(%, м%?-*0%, 1е%6іE 2/3*с14 4 с0%;й с56/0і, 0*3%,.8* 2 D*3 5%,ій. J мі?)/6%,)*3 с4,/3, ,е 6ес46с* /,0%к/1і0 8/с1% (4-* 0к6/й %(ме?е)*м*, ,-. ,%5%м%9* 0 6%2с-і,40/))і і)%,і 0*к%6*с1%040/-*с. %с%(*, .кі 0?е 5е6е(40/-* 0 6е9і%)і, ,е 0і,(4-*с. і)к6*мі)%0/)і 5%,і;. R-. DA%9% (4-* 56/к1*8)і 56*8*)*. TE,* 0 6е9і%)і (4-* 2)/й%мі 2 місDе0%E к4-A146%E, м%0%E 1/ 96%м/,%E. O%)* м%9-* ( 5%6/,*1* /,0%к/14, .к 5і,ій1* ,% 5%1е)Dій)*3 с0і,кі0, N%( с0і,к* 0і,84-*, N% 6%2м%0-.1* 2 /,0%к/1%м (е25е8)% 1/ N% ;3)і 56/0/ (4,41A 2/3*Nе)і. [)%,і 0%)* 1/к%? м%?41A (41* ,?е6е-%м ,-. 0с1/)%0-е)). %сі( ,%,/1к%0*3 с0і,кі0, 6%21/B40/)). к%6*с)*3 ,%к4ме)1і0 8* і)B*3 ,%к/2і0 /(% 5е6е(40/)). 5%1е)Dій)*3 екс5е61і0. Hе/-A)іс1A 0 4к6/;)сAк*3 с4,/3, 56*)/йм)і )/ 8/с 5і,9%1%0к* DA%9% П%сі()*к/, 1/к/, N% (і-ABіс1A с56/0 56% 0%7))і 2-%8*)*, .кі 5%16/5-.E1A ,% с4,4, 6%29-.,/E1Aс. :а(Fн(. C,0%к/1і0 56*2)/8/E1A 56е,с1/0-.1* %(0*)40/8е)*3 4 D*3 с56/0/3 і )е м/E1A 6ес46сі0 ,-. )/йм4 к%м/),* 2/3*с14 8* )/0і1A ,649%9% /,0%к/1/. G%-* 6ес46с* %(ме?е)і, /,0%к/14 ,%0%,*1Aс. с/м%с1ій)% 2,ійс)E0/1* 5е0)і /с5ек1* 6%2с-і,40/)).. J 1/к*3 0*5/,к/3 /,0%к/1, .к і (4,A-.к*й с-і,8*й, м/7 (41* ,%(6е 5і,9%1%0-е)*м ,% (4,A-.к*3 ,%5*1і0 с0і,кі0 2/08/с)%, %скі-Aк* 8/с1% (40/7 1/к, N% B/)с %5*1/1* с0і,к/ (40/7 -*Bе %,*) 6/2. S/к%? 0/?-*0%, N%( /,0%к/1 )ік%-* )е %5*140/0 с0і,к/ с/м. L/0?,* 2/56%B4й1е с1%6%))E %с%(4. VкN% /,0%к/14 5%N/с1*1A м/1* к%м/),4 2/3*с14, DE 56%(-ем4 -е9к% 0*6іB*1*. VкN% )і, 1% /,0%к/14, м%?-*0%, ,%0е,е1Aс. 20е6)41*с. 2/ ,%5%м%9%E ,% )/,ій)%9% к%-е9* /(% 2)/й1* і)Bе 10%68е 6іBе)).. S/к%? м%?е с1/1*с. 1/к, N% /,0%к/1 м%?е 5%56%с*1* с4, )/,/1* %(ме?е)і 6ес46с* ,-. 56%0е,е)). 1/к*3 %5*140/)A. P/ Dе 7 ,0і 56*8*)*. П%-5е6Bе, /,0%к/1 )ік%-* )е 5%0*)е) с1/0*1* се(е 0 с1/)%0*Nе с0і,к/ с4,%0%9% 56%Dес4115. S/ке м%9-% 16/5*1*с. і 0?е 16/5-.-%с., к%-* с0і,%к ,/7 с0і,8е)). 0 с4,і 0с45е6е8 2/.0/м, )/,/)*м )*м )/ ,%с4,%0%м4 6%29-.,і. VкN% 5і, 8/с )/,/)). с0і,8е)A (4-/ 56*с41). с1%6%)). %с%(/, 0%)/ м%?е (41* 0*к-*к/)/ ,-. )ей16/-і2/Dі; 5%к/2/)A с0і,к/. O і)B%м4 0*5/,к4 /,0%к/1 )е м/7 м%?-*0%с1і 0і,0%,*1* с0і,к/, N%, йм%0і6)%, 7 се6й%2)*м 5%64Bе)).м 56/0/ %(0*)40/8е)%9% )/ с56/0е,-*0*й с4,%0*й 6%29-.,. П%-,649е, 115 I1. 9 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к* «Pе56*54с1*міс1A к%)ф-ік14 і)1е6есі0». ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �95 ПРАКТИКА 56*с41)іс1A с1%6%))A%; %с%(* 2/20*8/й 2)ім/7 5%(%E0/))., N% с0і,%к 29%,%м 2/.0*1A, N% /,0%к/1 5%96%?40/0 /(% 2/-.к40/0 с0і,к/ 8* 0,/0/0с. ,% і)B*3 )е)/-е?)*3 ,ій — с*14/Dі., .к/ 1/к%? 8/с1% 16/5-.71Aс. 0 мі?)/6%,)*3 с4,/3. О16*м/)). 2/5*сі0 5%к/2/)A с0і,кі0 /(% 5*сAм%0*3 2/.0 м%?е ,%5%м%91* 4)*к)41* Dі7; 56%(-ем*, 3%8/ )е 0сі с0і,к* ,/E1A 29%,4 )/ 2/5*с. P/0і1A .кN% 0%)* 7, с0і,к*, .к 0і,%м%, с10е6,?4E1A, N% 5*сAм%0і 8* 2/5*с/)і 2/.0* (4-* 02.1і 5і, 56*м4с%м /(% 8е6е2 .к4сA )е2/фікс%0/)4 5%96%24. П6*с41)іс1A с1%6%))A%; %с%(* 2/20*8/й 2/3*N/7 /,0%к/1/ 0і, 5%,і()*3 56%(-ем 4 м/й(41)A%м4. 5�4�� ОПИТУВАННЯ�СВІДКІВ�ТА ОТРИМАННЯ�ПОКАЗАНЬ Vк 5і,ій1* ,% %5*140/)). с0і,к/ 0 к6*мі)/-A)ій с56/0і — Dе ,4?е B*6%к/ 1ем/. R-. DA%9% іс)47 (/9/1% 6і2)*3 с5%с%(і0, і 6і2)і -E,* 0*к%6*с1%04E1A 6і2)і 1е3)ік*. П6%1е м%?)/ 26%(*1* ,е.кі 2/9/-A)і 2/40/?е)). N%,% 1%9%, .к Dе 6%(*1* 4 с56/0/3, 5%0’.2/)*3 і2 0%7))*м* 2-%8*)/м* 1/ 2-%8*)/м* 56%1* -E,.)%с1і. [с)47 (/9/1% 6і2)*3 ме1%,і0 56%0е,е)). і)1е60’E, .кі м%?)/ 0*к%6*с1%040/1*. O%)* 6і2).1Aс. 2/-е?)% 0і, -E,*)*, і 6і2)і 1е3)ік* м%?41A (41* 2/с1%с%0/)і 2/-е?)% 0і, с0і,к/. P/56*к-/,, ,% с0і,к/, .к*й с1/0 ?е610%E 2-%8*)4, 2/20*8/й 2/с1%с%04E1A і)B*й 5і,3і,, 20/?/E8* )/ ,е-ік/1)іс1A й%9% с*14/Dі;, )і? ,% )е2/Dік/0-е)%9% %8е0*,D.. І.нує -9ль-а загальних .п4.B,2,ж,нь щ414 м,B419в п24в,1,ннC 9нB,2в’ю: 1. Ос%(/, .к/ 56%0%,*1A і)1е60’E, 2/0?,* 5%0*))/ 56е,с1/0*1*с. с0і,к4 1/ 5%0і,%м*1*, к%9% 0%)/ 56е,с1/0-.7 1/ 8%м4 56/9)е с5і-к40/1*с.: Dе с1%с471Aс. 2/3*с)*кі0, с-і,8*3 /(% (4,A-.к*3 і)B*3 %сі(, .кі 56%0%,.1A і)1е60’E 2 5%1е)Dій)*м с0і,к%м. 2. [)1е60’Eе6 )е 5%0*)е) 6%(*1* /(% 9%0%6*1* )і8%9% 1/к%9%, N% м%9-% ( 05-*)41* )/ с0і,8е)).; 2/5*1/)). м/E1A (41* )е)/0’.2-*0*м* 1/ 0і,к6*1*м*. 3. R%20%-A1е с0і,к4 9%0%6*1*, )е 5е6е(*0/E8* й%9%, )/скі-Aк* Dе м%?-*0%, 56* DA%м4 2/ 5%16е(* с56.м%04й1е і)1е60’E )/ 0і,5%0і,)і 1ем*; .кN% с0і,%к ,%(6%0і-A)% 5%0і,%м-.7 ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �96 ПРАКТИКА )е0і,%м4 6/)іBе і)ф%6м/DіE, ,/й1е й%м4 м%?-*0іс1A 0*с-%0*1*с.. 4. L/0?,* с1/01ес. ,% с0і,кі0 2 5%0/9%E. 5. L0е61/й1е 40/94 )/ )е0е6(/-A)і 5і,к/2к* 1/ м%04 1і-/ 5і, 8/с і)1е60’E 1/ 2/5/м’.1%04й1е 0сі 0і,5%0і,)і с5%с1е6е?е)).. 6. VкN% 0* м/71е 26%(*1* /4,і%- 8* 0і,е%2/5*с, 1% 5%56%сі1A ,%20%-4 )/ Dе ,% 5%8/1к4 і)1е60’E 1/ ,%16*м4й1есA 56%3/)A с0і,к/. 7. VкN% 6е24-A1/1%м і)1е60’E м/7 с1/1* 5*сAм%0/ 2/.0/, 5е6ек%)/й1ес., N% 2/.0/ )/5*с/)/ м%0%E, .к4 с0і,%к 6%24мі7; 2/0?,* 2/8*14й1е 5*сAм%04 2/.04 с0і,к4, к%-* 0%)/ (4,е 2/0е6Bе)/, /(% 5%56%сі1A с0і,к/ 56%8*1/1* її; 2/0?,* 56%сі1A с0і,к/ 5%с1/0*1* і)іDі/-* )/ к%?)ій с1%6і)Dі, / 1/к%? 5%с1/0*1* с0ій 5і,5*с )/56*кі)Dі 2/.0*. VкN% 0* 6%(*1е с1е)%96/м4 0і,е%- /(% /4,і%2/5*с4 с0і,8е)A, )/,/й1е с0і,к4 м%?-*0іс1A %2)/й%м*1*с. 2 )еE. 8. VкN% с0і,%к 5е6е(40/7 5і, 2/3*с1%м 1///(% 7 с0і,к%м %(0*)40/8е))., 5%56%сі1A ,%20і- )/ 56%0е,е)). і)1е60’E 4 0і,5%0і,)%9% %69/)4; )ік%-* )е 20е61/й1ес. ,% )A%9% (е2 5%5е6е,)A%9% ,%20%-4; 0/м 1/к%? м%?е 2)/,%(*1*с. ,%,/1к%0*й ,%20і- /(% 5е6с%)/-, .кN% 0* м/71е с56/04 2 46/2-*0*м* с0і,к/м* /(% .кN% іс)4E1A м%0)і 56%(-ем*. 9. Rі2)/й1ес. .к%м%9/ (і-ABе 56% с0і,к/ ,% 1%9%, .к 20е6)41*с. ,% )A%9%, і 8і1к% сф%6м4-Eй1е 56%3/)). N%,% і)ф%6м/Dі;, .к4 0* 3%8е1е 0і, )A%9% %16*м/1*. 10. H%26%(і1A B/(-%) 5*сAм%0%; 2/.0* 1///(% с164к1464 і с5%с%(* 2(е6е?е)). 2/5*с/)%; 2/.0* 1/ ,%16*м4й1есA DA%9% 56%1%к%-4 ,-. 0сі3 с0і,кі0; %,)/к, (4,A1е 9)48к*м*, к%-* с*14/Dі. 0*м/9/7 9)48к%с1і. 11. L’.с4й1е, 8* ,/0/0 с0і,%к 5%5е6е,)і с0і,8е))., і, .кN% м%?-*0%, %16*м/й1е Dі с0і,8е)).; 6е1е-A)% 5е6е9-.)A1е ;3 5е6е, і)1е60’E. 12. O*2)/81е місDе 56%0е,е)). і)1е60’E 1/ 06/34й1е Dе місDе 4 с0%7м4 5і,3%,і ,% с0і,к/ ()/56*к-/,, 31% Nе (4,е 56*с41)ій, 8* ,%Dі-A)% 56%0%,*1* і)1е60’E 0 54(-і8)%м4 місDі, ,е 2/ )*м м%?41A с5%с1е6і9/1* і)Bі, 8* )е 2/Bк%,*1A с/м ф/к1 24с16і8і (е25еDі с0і,к/, 8* с1%с471Aс. і)1е60’E ,е-і- ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �97 ПРАКТИКА к/1)*3 1ем, .кі к6/Nе %(9%0%6E0/1* )/%,*)Dі ()/56*к-/,, с56/0* 56% секс4/-A)е )/с*-Aс10% 1%N%). 13. L/2,/-е9і,A, .кN% Dе м%?-*0%, 0*2)/81е, 8* (4,е с0і,%к )/-/B1%0/)*й ,%(6%2*8-*0%, 0%6%?е 8* )і. 14. L/2,/-е9і,A 0*2)/81е, N% 0* 3%8е1е 5%841* 0і, с0і,к/, і ск-/,і1A с5*с%к 2/5*1/)A, N%( 5е6ек%)/1*с., N% Dі 1ем* %3%5-е)і; 1/к%? 0*2)/81е й 5і,9%14й1е (4,A-.кі ,%к4ме)1* /(% і)Bі ,%к/2* (ф%1%96/фі; 1%N%), .кі м%?)/ (4,е 5%к/2/1* с0і,к4. 5�5�� ПРОЦЕС�РОЗСЛІДУВАННЯ Vк 56/0*-%, 6%2с-і,40/)). с56/0* с1%6%)%E 2/3*с14 6%25%8*)/71Aс. %,6/24 5іс-. 0і,к6*11. 56%0/,?е)). 4 с56/0і, 0і,к6*11. м/1е6і/-і0 с56/0*, %16*м/)). /,0%к/1%м %(0*)40/-A)%9% /к1/. H%2с-і,40/)). 16*0/1*ме 56%1.9%м 4сA%9% ,%с4,%0%9% 1/ с4,%0%9% 56%0/,?е)). 0 мі64 0*)*к)е)). ф/к1*8)*3 1///(% E6*,*8)*3 5*1/)A, / 1/к%? 5і, 8/с 0*)есе)). 0*6%к4. J ,е.к*3 0*5/,к/3 6%2с-і,40/)). м%?е с1/1* )е%(3і,)*м .к 8/с1*)/ 56%Dес4 %ск/6?е)).. Ме1/ /,0%к/1/ 2/3*с14 5%-.9/7 0 1%м4, N%( м/1* Dі-ес56.м%0/)*й 5-/) 6%2с-і,40/))., .к*й м%?е 56*20ес1* ,% 0*.0-е)). с0і,кі0, .кі 2/с-49%04E1A )/ ,%0і64, )/,ій)*3 2/5е6е8е)A 56%1* ,%к/2і0 %(0*)40/8е))., /(% 56/0%0%; 1е%6і;, 0і,5%0і,)*3 ,%к4ме)1і0 /(% і)B*3 5*1/)A, .кі 5і,10е6,.1A 1е%6іE 2/3*с14 0 с56/0і. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �98 ПРАКТИКА 6�� СТРУКТУРУВАННЯ�ЮРИДИЧНОГО�АРГУМЕНТУ _і-ABіс1A )/Dі%)/-A)*3 і мі?)/6%,)*3 к6*мі)/-A)*3 с4,і0 0*м/9/E1A, N%( /,0%к/1 8/с 0і, 8/с4 5%,/0/0 E6*,*8)і /694ме)1* 2 6і2)*3 5*1/)A 4 5*сAм%0ій ф%6мі. C,0%к/1 1/к%? м%?е (41* 2/56%Bе)*й 0*с145*1* 5е6е, с4,%м 2 4с)*м* /694ме)1/м* 5і, 8/с с4,%0%9% 6%29-.,4, 5і, 8/с 2/кі)8е)). с4,%0%9% 6%29-.,4 1/ 0 (4,A-.кій 5%,/-ABій /5е-.Dі;. Oк6/й 0/?-*0%, N%( /,0%к/1 )/08/0с. 1/ 6%20*0/0 )/0*8к*, )е%(3і,)і ,-. с10%6е)). 8і1к*3, -/к%)і8)*3, 5е6ек%)-*0*3 /694ме)1і0 4 5*сAм%0ій 1/ 4с)ій ф%6мі, N%( .кіс)% 56е,с1/0-.1* і)1е6ес* %(0*)40/8е)%9%, 0к-E8/E8* 8і1ке 2(е6е?е)). 5*1/)A 4 56%1%к%-і ,-. /5е-.Dій)%9% %ск/6?е)).. [с)47 (/9/1% 6і2)*3 с5%с%(і0 с164к14640/)). 1/ 56е,с1/0-е)). 56/0%0*3 /694ме)1і0, і %к6емі /,0%к/1* м/1*м41A 6і2)і 4.0-е)). 56% 1е, .к Dе 26%(*1*, 0і,5%0і,)% ,% ;3)A%9% %с%(-*0%9% с1*-E /,0%к/1сAк%; ,і.-A)%с1і. О,)/к іс)4E1A 5е0)і %с)%0)і 56*)D*5*, .кі 2/с1%с%04E1A ,% 5%,/)). (4,A-.к%9% E6*,*8)%9% /694ме)14, .кі (4,41A 0*к-/,е)і 141 6/2%м і2 2/56%5%)%0/)%E с164к146%E. П%56* )/0е,е)і /694ме)1*, 9%-%0)/ ме1/ 5%-.9/7 0 1%м4, N%( 5е6ек%)/1* с4, 56*й).1* 5%2*DіE /,0%к/1/ N%,% ф/к1і0 і 2/к%)4, / %1?е, 430/-*1* 6іBе)). )/ к%6*с1A 5і,2/3*с)%9%. 6�1�� ПОБУДОВА�ЕФЕКТИВНОГО�ЮРИДИЧНОГО�АРГУМЕНТУ [с)4E1A 5е0)і %с)%0)і 56*)D*5*, .кі 2/с1%с%04E1Aс. ,% 0сі3 E6*,*8)*3 /694ме)1і0, )е2/-е?)% 0і, к%)к6е1)%; с164к146*, .к4 /,0%к/1 м%?е 0*к%6*с1%040/1* ,-. ;3)A%9% 56е,с1/0-е)).. 1. П6%0е,і1A 6е1е-A)е E6*,*8)е ,%с-і,?е)). 5%64Bе)*3 5*1/)A. 2. R%ск%)/-% 0*08і1A ф/к1*8)і ,/)і, 5%0’.2/)і і2 D*м* 5*1/)).м*. 3. J0/?)% %2)/й%м1есA і2 56%1%к%-%м с4,%0%9% 2/сі,/))., .к 2 ф/к1*8)%;, 1/к і 2 56%Dес4/-A)%; 1%8к* 2%64, N%( 56%,ем%)с1640/1*, 8%м4 /694ме)1* 2/3*с14 м/E1A 5е6е0/?/1*. 4. Rі2)/й1ес., 31% 7 с4,,.м* 4 с56/0і. 5. [,е)1*фік4й1е )/й0/?-*0іBі 56%(-ем* і 5%8)і1A с5%8/1к4 2 )/й0/?-*0іB*3 56%(-ем. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �99 ПРАКТИКА Vк і 0 4сA%м4, N% 5%0’.2/)% 2 56е,с1/0)*D10%м %(0*)40/8е)%9% 0 к6*мі)/-A)%м4 56%Dесі, 5е6B*м к6%к%м 4 5і,9%1%0Dі 4с)%; /(% 5*сAм%0%; E6*,*8)%; /694ме)1/Dі; 7 6е1е-A)е ,%с-і,?е)). 2/с1%с%0)%9% 2/к%)%,/0с10/ 1/ ,%ск%)/-е 2)/)). %с)%0)*3 ф/к1і0 к%)к6е1)%; с56/0*. Піс-. DA%9% /,0%к/1 м%?е 56*й).1* %(ґ64)1%0/)е 6іBе)). N%,% 1%9%, .кі E6*,*8)і 1///(% ф/к1*8)і /694ме)1* ,%с145)і 0 к%)к6е1)ій с56/0і 1/ .к 5%,/1* Dі /694ме)1* )/й(і-AB 5е6ек%)-*0*м с5%с%(%м. S/к%? м%?)/ 56*й).1* 6іBе)). N%,% 1%9%, .кі /694ме)1* 7 )/й0/9%міB*м* 1///(% .кі /694ме)1*, B0*,Bе 2/ 0се, 5е6е0/?/1A 2 %9-.,4 )/ к%)к6е1)і %(с1/0*)* с56/0*. c%,% DA%9% %с1/))A%9% 54)к14, /,0%к/1 5%0*)е) 2’.с40/1*, 31% 7 с4,,.м* і 8* .к*йсA к%)к6е1)*й с4,,. /(% с4,,і 0?е ,%16*м4E1Aс. 10е6,%; ,4мк* N%,% 5*1/)A, 5%0’.2/)*3 2і с56/0%E /,0%к/1/, 0к-E8/E8* 5%5е6е,)і 6іBе)). 2 1*3 с/м*3 5*1/)A. S%,і /,0%к/1 м%?е 02.1* ,% 40/9* DE ,4мк4, 0*2)/8/E8*, .кі 5*1/)). 5%64B40/1* 1/ .к ;3 5%64B40/1*. 6�2�� ПИСЬМОВІ�ЮРИДИЧНІ�АРГУМЕНТИ О,)/ 2 5%B*6е)*3 і ,4?е 6ек%ме),%0/)*3 с164к146 ,-. E6*,*8)*3 /694ме)1і0 0і,%м/ .к ПPCO (/)9-. IRAC), N% 6%2B*ф6%0471Aс. .к 5*1/))., )%6м/, /)/-і2, 0*с)%0%к. L0*8/й)%, іс)47 (/9/1% с5%с%(і0 56е,с1/0*1* E6*,*8)і /694ме)1*, /-е Dей ,4?е ефек1*0)*й, і ,-. 1*3, 31% 1і-Aк* 5%8*)/7 ск-/,/)). E6*,*8)*3 ,%к4ме)1і0, Dе 3%6%B*й 5%8/1%к. 1. Iф%6м4-Eй1е E6*,*8)е 1///(% ф/к1%-%9і8)е 5*1/)). (П). 2. O*2)/81е 56/0%0і )%6м*, .кі 6е94-EE1A 5*1/)). (P). 3. П6%/)/-і24й1е 5*1/)). 4 с0і1-і ф/к1і0 с56/0*, 2/с1%с%04E8* 2/к%) ,% D*3 ф/к1і0 4 8і1кій 1/ с1*с-ій ф%6мі (C). 4. P/,/й1е 56/0%0*й 1///(% ф/к1%-%9і8)*й 0*с)%0%к, .к*й 7 6е24-A1/1%м /)/-і24 (O). 6�2�1� ПОСТАНОВКА�ПИТАННЯ Ме1/ 0сі3 /694ме)1і0 5%-.9/7 0 1%м4, N%( 5е6ек%)/1* с4, 56*й).1* 6іBе)). )/ к%6*с1A %(0*)40/8е)%9% 2 (4,A-.к*3 5*1/)A. S%м4 )/-е?)%E 56/к1*к%E ,-. 2/3*с)*к/ 7 8і1ке 0*2)/8е)). 5*1/))., .ке 0і) 5%64B47, на п(Fат1у (4,A-.к%9% 5*сAм%0%9% /694ме)14, N%( ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �100 ПРАКТИКА I4, 1%8)% 2)/0, 4 8%м4 5%-.9/7 5*1/)). і .к*м 8*)%м 2/3*с)*к 56%с*1A I4, 0*6іB*1* /(% 430/-*1* 6іBе)). N%,% DA%9% 5*1/)).. П%B*6е)*м, /-е )еефек1*0)*м 56*к-/,%м 7 1е, N% /,0%к/1 5%8*)/7 /694ме)1 2і с-і0: «О(0*)40/8е)*й )е 0*)е) 4 2/м%0-е))і і)к6*мі)%0/)*3 й%м4 0(*0с10». Це 10е6,?е)). 0*2)/8/7 5*1/))., /-е -*Bе 0 2/9/-A)%м4 0*9-.,і. I4,,., .к*й 8*1/7 DE 2/.04, )е м/7 4.0-е)). 56% 1е, .к%E (4,е E6*,*8)/ 8* ф/к1*8)/ %с)%0/ к-%5%1/))., і, B0*,Bе 2/ 0се, й%м4 ,%0е,е1Aс. 56%8*1/1* 2)/8)4 8/с1*)4 5*сAм%0%; /694ме)1/Dі;, 5е6B )і? Dе с1/)е 26%24мі-*м. Ефек1*0)іBе 10е6,?е))., .ке )е -*Bе 0*2)/8/7 56/0%0і 5*1/))., /-е й с56.м%047 40/94 I4,4 і2 с/м%9% 5%8/1к4 )/ 5і,с1/04 ,-. 5%,/-AB*3 /694ме)1і0, 5%-.9/7 0 1%м4, N%( сф%6м4-E0/1* с/ме 5*1/)). /694ме)1%0/)%, %с1/1%8)%: «I4, 5%0*)е) 0*2)/1* %(0*)40/8е)%9% )е0*)40/1*м 4 0*,/))і )/к/24 56% 08*)е)). і)к6*мі)%0/)*3 й%м4 0(*0с10, )/0і1A .кN% 0і) (40 к%м/),40/8ем 0ійсAк/м* )/ 1%й 8/с, %скі-Aк* 0і) )е м/0 к%)1/к14 2 0ійсAк/м* 1/ )е м/0 м%?-*0%с1і і)B*м 8*)%м 5е6е,/0/1* )/к/2». Ц. 2/.0/ і2 с/м%9% 5%8/1к4 2%се6е,?47 40/94 I4,4 )/ к%)к6е1)*3 56/0%0*3 1///(% ф/к1*8)*3 5*1/)).3, .кі 6%29-.,/E1Aс., і )/ 56*8*)/3, 8%м4 с4, 5%0*)е) 56*й).1* 6іBе)). )/ к%6*с1A %(0*)40/8е)%9%. Ос)%0)/ і,е. с164к14640/)). ефек1*0)%9% E6*,*8)%9% /694ме)14 5%-.9/7 0 1%м4, N%( 56*0е6)41* 40/94 I4,4 і2 с/м%9% 5%8/1к4 1/ к6%к 2/ к6%к%м 56%0ес1* й%9% 8е6е2 5%,/-ABі /694ме)1* 1/к, N%( к%-* I4, ,ій,е 0*с)%0к4, 0і) 5%9%,*0с. 2 1*м, N% Dе 7,*)*й 6%24м)*й 0*с)%0%к, .к*й ґ64)1471Aс. )/ ф/к1/3 і 2/к%)і. 6�2�2� ВИЗНАЧЕННЯ�ОСНОВНИХ�ПРАВОВИХ�НОРМ П*сAм%0і E6*,*8)і /694ме)1* 2/0?,* 5%0*))і міс1*1* 8і1к4 2/.04 N%,% 2/к%)4, .к*й 2/с1%с%0)*й ,% 0*к-/,е)%9% 5*1/)).. L/9/-%м ,%Dі-A)% %(9%0%6*1* 1/кі 56/0*-/ )/ 5%8/1к4 /694ме)1/Dі;, N%( I4, 4?е м/0 ;3 )/ 40/2і, к%-* 0і) ,ій,е ,% к%)к6е1)*3 ф/к1і0 1/ %(с1/0*), .кі 0*с4)41% 0 /694ме)1і. VкN% 2/к%) м%?)/ 56%D*140/1* 6т;6)(, 6ек%ме),471Aс. 0*к%6*с1%040/1* 1%8)е ф%6м4-E0/)). 56/0%0%; )%6м*, 56% .к4 й,е1Aс., D*14E8* 0і,5%0і,)*й 2/к%) /(% с4,%0*й 56еDе,е)1, / )е 5е6еф6/2%040/1* 56еDе,е)1)і 6іBе)).. Це ,%20%-*1A 4)*к)41* с45е6е8%к N%,% 1%9%, 8* (4-% )/-е?)*м 8*)%м 56е,с1/0-е)% 56еDе,е)1)е ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �101 ПРАКТИКА 56/0%. П6.м/ D*1/1/ ,%20%-.7 4)*к)41* 5%,і()*3 0і,с145і0. L0*8/й)%, Dе 2/-е?*1A 0і, %с%(-*0%с1ей 0і,5%0і,)%9% 2/к%)4. Ефек1*0)/ E6*,*8)/ ,%к4ме)1/Dі. (4,е %(ме?е)/ 1%8)*м 2/к%)%м, 56% .к*й й,е1Aс.. R%09і D*1/1* 2 6%2-%9*3 2/к%)%,/08*3 /к1і0 2/20*8/й )е 5%16і()і 1/ )е 7 ефек1*0)*м 5*сAм%0*м ,%к4ме)1%м. VкN% 56/0%0і 56*)D*5* )е 7 )%0*м* /(% с5і6)*м* 0 к%)к6е1)ій с56/0і, 5е6еф6/240/)). D*3 с1/),/61і0 м%?е (41* Dік/0іB*м, ме)B 164,%міс1к*м, / %1?е, (і-AB ефек1*0)*м. Pе 2/0?,* іс)47 8і1к*й 2/с1%с%0)*й 2/к%), N%, (е24м%0)%, м%?е с1/1*с., к%-* мі?)/6%,)і 56/0%0і )%6м* 1///(% с4,%0/ 56/к1*к/ N%,% 0%7))*3 2-%8*)і0 і 2-%8*)і0 56%1* -E,.)%с1і м/E1A 2/с1%с%040/1*с. 0 )/Dі%)/-A)*3 с4,/3. J 1/к%м4 6/2і 2/3*с)*к 5%0*)е) 0*2)/8*1* 2/к%), .к*й 0і) 00/?/7 2/с1%с%0)*м, і 0к/2/1*, 8%м4 0і) м/7 2/с1%с%040/1*с.. L/3*с)*к м%?е 1/к%? %(9%0%6*1* 5%1е)Dій)і 2/к%)* /(% 56/0*-/, .кі %(0*)40/8е)). м%?е 0*к%6*с1/1* 0 .к%с1і к%)16/694ме)1і0, і 5%.с)*1*, 8%м4 0%)* )е м/E1A 0і,)%Bе)). ,% к%)к6е1)%; с56/0*, N% 6%29-.,/71Aс. с4,%м, /(% )е м%?41A (41* 2/с1%с%0/)і ,% )е;. L/3*с)*к м%?е 1/к%? %(9%0%6*1* 5%1е)Dій)і 2/к%)* /(% 56/0*-/, .кі %(0*)40/8е)). м%?е 0*к%6*с1/1* 0 .к%с1і к%)16/694ме)1і0, і 5%.с)*1*, 8%м4 0%)* )е м/E1A 0і,)%Bе)). /(% )е м%?41A (41* 2/с1%с%0/)і 0 к%)к6е1)ій с56/0і, N% 6%29-.,/71Aс. I4,%м. S/к%? ,%Dі-A)%, м/E8* с56/04 2 )E/)с/м* 2/к%)4, 5%8/1* 2 (4,A.к*3 2/9/-A)*3 56/0%0*3 с1/),/61і0, / 5%1ім, .кN% Dе м%?-*0%, 0,/1*с. ,% ,е1/-ей, %5*с/0B* «%с%(-*0%с1і 2/к%)4 )/ %с)%0і 5і,54)к1і0 0і,5%0і,)%9% 2/к%)4 /(% с4,%0*3 )E/)сі0»116. 6�2�3� ЕФЕКТИВНИЙ�АНАЛІЗ�ПРАВА�ТА ФАКТІВ Піс-. 0*к-/,е)). 5*1/)). 1/ %5*с4 2/с1%с%0)%9% 56/0/, /694ме)1/Dі. (4,е 2%се6е,?е)/ )/ 2/с1%с40/))і D*3 56/0%0*3 с1/),/61і0 ,% ф/к1і0 с56/0* %(0*)40/8е)%9% 1/ 6%29-.,40/)*3 5*1/)A. Це с/ме 1%й м%ме)1, к%-* /,0%к/1сAкі )/0*8к* 2/3*с)*к/ 5%1е)Dій)% 7 )/й(і-AB 0/?-*0*м*. Ефек1*0)*й ф/к1*8)*й і 56/0%0*й /)/-і2, 56%0е,е)*й )/-е?)*м 8*)%м, 5і,10е6,*1A 0*с)%0%к, ,% .к%9% /,0%к/1 3%8е, N%( ,ійB%0 с4,, 430/-*0B* 6іBе)). )/ к%6*с1A %(0*)40/8е)%9%. 116 П%сі()*к і2 мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 2/3*с14 ADC-ICTY (2011), с. 67. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �102 ПРАКТИКА VкN% 0/B/ /694ме)1/Dі. 0*м/9/7 42/9/-A)е)). ф/к1і0 с56/0* .к 5і,ґ64)1. ,-. E6*,*8)*3 5*1/)A, 2/20*8/й )/йк6/Nе 0*к-/,/1* ф/к1* 0 36%)%-%9і8)%м4 5%6.,к4. Це 5%-е9B47 ,-. с4,4 6%24мі)). 1/ 2/5/м’.1%040/)). 0і,5%0і,)*3 ф/к1і0 5і, 8/с %Dі)E0/)). 5%,/-AB*3 E6*,*8)*3 /694ме)1і0. Пі, 8/с 42/9/-A)е)). ф/к1і0 /,0%к/1 м/7 56/0% 0*к%6*с1%040/1* с164к1464 1/ м%04 1/к, N%( 5і,к6ес-*1* 1і ф/к1*, .кі 5і,10е6,?4E1A ,%0%,* %(0*)40/8е)%9% 1/ 5і,6*0/E1A 0е6сіE %(0*)40/8е)).. [)B*м* с-%0/м*, с1*с-*й 0*к-/, ф/к1і0 с/м с%(%E м%?е (41* ф%6м%E /694ме)1/Dі; 1/ )/,/7 /,0%к/14 м%?-*0іс1A 5е6ек%)/1* I4, 5%,*0*1*с. )/ с56/04 2 5%9-.,4 %(0*)40/8е)%9%. П6%1е ф/к1*, N% с1%с4E1Aс. с56/0*, /-е 7 )ес56*.1-*0*м* ,-. %(0*)40/8е)%9%, )е м%?)/ 56%с1% 1/к 2/м%0840/1*. C,0%к/1 м/7 е1*8)е 2%(%0’.2/)). )е 00%,*1* с4, 0 %м/)4117. G6ім 1%9%, )е,%9-., 0і,5%0і,)*3 )ес56*.1-*0*3 ф/к1і0 м%?е 56*20ес1* ,% )е9/1*0)*3 )/с-і,кі0, %скі-Aк* Dе (4,е 6%21-4м/8е)% .к )ес56%м%?)іс1A ;3 5%.с)*1*, / %1?е, .к 5%с145к4, N% .к*м%сA 8*)%м )ес56%с1%0)% Bк%,*1A /694ме)1/Dі; 2/3*с14. P/й(і-AB 5е6ек%)-*0і /694ме)1* 0*2)/E1A )/.0)іс1A )ес56*.1-*0*3 ,%к/2і0, /-е 2ме)B4E1A ;3)E 0/?-*0іс1A ,-. 6е24-A1/14 с56/0*. [с)47 кі-Aк/ с5%с%(і0 56е,с1/0-е)). E6*,*8)*3 /694ме)1і0. О,)*м і2 5%1е)Dій)% 5е6ек%)-*0*3 5і,3%,і0 7 /)/-і2, 5%6і0).)). 1/ 56%1*с1/0-е)). 5%,і()*3 с56/0, .кN% Dе м%?-*0%, .к і-Eс16/Dі; )/-е?)%9% 6е24-A1/14 0 с56/0і %(0*)40/8е)%9%. C,0%к/1 1/к%? м/7 56/0% /694ме)140/1* 5%-%?е)). 0і,5%0і,)*3 ,%9%0%6і0, 56еDе,е)1)%9% 56/0/ мі?)/6%,)*3 с4,і0 і мі?)/6%,)%9% 20*8/70%9% 56/0/, .кN% Dі ,?е6е-/ 7 2/с1%с%0)*м* 1/ 5і,10е6,?4E1A 5%2*DіE /,0%к/1/. VкN% 1/кі ,?е6е-/ )е м%?41A (41* 2/с1%с%0/)і (е25%се6е,)A%, /,0%к/1 м%?е /694ме)140/1* ;3 2/ /)/-%9і7E. Vк (* /,0%к/1 )е 5і,3%,*0 ,% /)/-і24, 0і) м/7 е1*8)*й %(%0’.2%к )е 5е6е(і-AB40/1* /(% 5е6е%Dі)E0/1* 2/к%) /(% 00%,*1* с4, 0 %м/)4 N%,% 2/к%)4 /(% с5%с%(4, 0 .к*й 2/к%) м%?е (41* 2/с1%с%0/)*й ,% с56/0* %(0*)40/8е)%9%. S/к%? ,%Dі-A)% )е і9)%640/1* (4,A-.кі )ес56*.1-*0і 56/0%0і 0*с)%0к* /(% к%)ф-ік1і0 мі? мі?)/6%,)*м* 16*(4)/-/м* /(% E6*с,*кDі.м*, / 5%.с)E0/1* (4,A-.кі 6%2(і?)%с1і 2і с56/0%E %(0*)40/8е)%9% 1///(% 0к/240/1* )/ 56*8*)*, 8%м4 117 I1. 44 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к* «R%16*м/)). 56*)D*5і0 8ес)%с1і 1/ ,%(6%5%6.,)%; 6е541/Dі; 5і, 8/с 2,ійс)е)). 56%фесій)%; ,і.-A)%с1і 0 с4,і». ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �103 ПРАКТИКА 1/кі 0*с)%0к* )е 5%0*))і (41* 0*6іB/-A)*м* /(% 2/с1%с%0)*м* ,% с56/0* %(0*)40/8е)%9%. VкN% 6е24-A1/1 /694ме)14 2/-е?*1A )е -*Bе 0і, 1%9%, 8* (4-/ ,%54Nе)/ E6*,*8)/ /(% ф/к1*8)/ 5%м*-к/, /-е й 0і, 1%9%, .к D. 5%м*-к/ )е9/1*0)% 05-*)4-/ (2/0,/-/ Bк%,*) )/ с56/04 %(0*)40/8е)%9%; %(%0’.2к%0% ,%,/й1е ,% )A%9% 1/к*й /)/-і2 1/ /694ме)1/DіE. R%,/й1е /)/-%9і8)і с56/0*, 4 .к*3 (4-% 0*.0-е)% )е9/1*0)*й 05-*0, /(% 5%.с)і1A, 8%м4 D. с56/0/ 0і,6і2).71Aс. 0і, с56/0, 4 .к*3 5%5е6е,)і с4,* )е 0*.0*-* )е9/1*0)%9% 05-*04. Pік%-* )е 56*54ск/й1е, N% с4, /(% і)B*й %69/), .к*й 2/йм/71Aс. 0с1/)%0-е)).м ф/к1і0, /01%м/1*8)% 56*й,е ,% 1/к%9% 0*с)%0к4. 6�2�4� ВИСНОВОК O*с)%0%к — Dе 8і1к*й, с1*с-*й 0*к-/, E6*,*8)*3 1///(% ф/к1*8)*3 0*с)%0кі0, .к*3 %(0*)40/8е)*й 56%с*1A ,ій1* с4,, / 1/к%? 0*к-/, 2 %5*с%м к%)к6е1)%9% 0*,4 56/0%0%9% 2/3*с14, 56% .к*й 56%с*1A %(0*)40/8е)*й. 6�3�� УСНІ�АРГУМЕНТИ Jс)і /694ме)1*, 56е,с1/0-е)і 5і, 8/с с4,%0%9% 6%29-.,4 1/ /5е-.Dі;, 1/к%? м%?41A 0*96/1* 0і, 2/с1%с40/)). %69/)і2/Dій)%; с164к146* ПPCO (/)9-. IRAC). Vк і 4 0*5/,к4 2 5*сAм%0*м* 2/.0/м*, 6е1е-A)/ 5і,9%1%0к/ 1/ 2)/)). 2/к%)%,/0с10/ 7 ,4?е 0/?-*0*м*. VкN% ,-. 5%,/)). 4с)*3 /694ме)1і0 0/?-*0і ,%к4ме)1* /(% 5%с*-/)). )/ 56%1%к%- с4,%0%9% 2/сі,/))., /,0%к/1 5%0*)е) м/1* ;3 5і, 64к%E 5і, 8/с 5%,/)). /694ме)1і0. L/3*с)*к4 с-і, 56/к1*к40/1* 4с)і /694ме)1* і2 2/5*1/)).м* 0і, к%-е9, .кN% Dе м%?-*0%, N%( 5і,9%140/1*с. ,% 0*с1454 0 с4,і. П%6/,/ с5%8/1к4 56е,с1/0*1* )/йс*-A)іBі /694ме)1* %с%(-*0% 0/?-*0/ ,-. 4с)*3 ,%5%0і,ей. Jс)і /694ме)1* 6е94-.6)% 5е6е6*0/E1Aс. 8е6е2 2/5*1/)). с4,,і0. R%5*1 8/с1% м%?е с1%с40/1*с. 5*1/)A, .кі /,0%к/1 )е 5%64B47 /(% )е м/7 )/мі64 6%29-.)41*; 2%к6ем/ 5*1/))., .кі 56.м% с45е6е8/1A 1%м4, N% м/0 )/мі6 /694ме)140/1* /,0%к/1. J 1/к%м4 6/2і /,0%к/1 5%0*)е) 0і,5%0і,/1* )/ 1/кі 2/5*1/)). 5і, 8/с ;3)A%; 5%с1/)%0к*, )/0і1A .кN% Dе 5%64B*1A 5-/) 56е,с1/0-е)). /694ме)1і0, .к*й 0і) 6%26%(*0. Pік%-* )е 0і,м%0-.й1ес. 0і,5%0і,/- ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �104 ПРАКТИКА 1* )/ 2/5*1/)). I4,4 0 1%й 8/с, к%-* й%9% 5%с1/0*-*. L/5*1/)). 2/20*8/й 0і,%(6/?/E1A 56%(-ем*, .кі 146(4E1A I4,, 1%м4 /,0%к/14 ,%Dі-A)% 0і,5%0іс1* )/ )*3 )е9/й)%. VкN% 0і,5%0і,A 0і,к-/с1*, її м%?)/ )е 5%мі1*1* /(% 2/94(*1* 0 /694ме)1/3 ,% м%ме)14 ;3)A%9% 2/0е6Bе)).; Dе се6й%2)/ 5%м*-к/ 2 (%к4 /,0%к/1/, к%-* 5*1/))., 56% .ке йB-%с., (4-% 0/?-*0*м ,-. 6%29-.,4 с56/0* с4,%м. Sе ? с/ме м%?е с1/1*с. 2 /694ме)1/м*, .кі м/7 )/,/1* /,0%к/1. O%)* 1/к%? і)%,і м%?41A 2/94(*1*с. 0 )%0%м4 )/56.мі, .к%9% м%?е )/(41* /694ме)1/Dі. 5іс-. 01648/)). I4,4. П%64Bе)). 5е6B*м )/й0/9%міB%9% 5*1/)). ,-. %(0*)40/8е)%9% 2/20*8/й 9/6/)147, N% 56*)/йм)і Dе 5*1/))., м%?-*0%, )/й(і-AB 0/9%ме 4 с56/0і, (4,е 6%29-.)41%. C,0%к/1 ні1(); )е 5%0*)е) 56%с1% 2/8*140/1* /694ме)1*. O/?-*0%, N%( /,0%к/1 .к%м%9/ 8/с1іBе 5і,16*м40/0 2%6%0*й к%)1/к1 і2 I4,%м 5і, 8/с /694ме)1/Dі; .к ,-. 5і,0*Nе)). 5е6ек%)-*0%с1і /,0%к/1/, 1/к і ,-. 1%9%, N%( /,0%к/1 м/0 0і,8411. 1%9%, .к I4, 6е/947 )/ 0*с145 /,0%к/1/. ЦA%9% )е с1/)е1Aс., .кN% /,0%к/1 (е25е6е60)% ,*0*1*ме1Aс. )/ /6к4B 5/5е64 /(% ек6/) к%м5’E1е6/. VкN% /,0%к/1 00/?/7, N% 5%16і()% 8*1/1*, 1% 5%16е)4й1ес., N%( 5і,16*м40/1* 5%с1ій)*й к%)1/к1 і2 I4,%м, )е 5е6е6*0/E8* 3і, /694ме)1/Dі;. G6/N%E 56/к1*к%E 7 )/5*с/)). 5-/)4 /694ме)1/Dі; і2 2/2)/8е)).м )е%(3і,)*3 56*к-/,і0 і2 56/к1*к* /(% і)B*3 5%1е)Dій)*3 5%с*-/)A. S/к /,0%к/1 м%?е 5і,16*м40/1* 2%6%0*й к%)1/к1 і2 с4,%м 5і, 8/с 0*с1454 і 2/ 5%16е(* 2/2*6/1* ,% к%)с5ек14, N%( 5е6ек%)/1*с., N% 0і) )е 2/(40 /(% )е 454с1*0 0/?-*0і м%ме)1*. P/6еB1і, .кN% /,0%к/1 0і,0%-ік/71Aс. )/ 2/5*1/)). I4,4 /(% й%м4 5%16і()% 2)/й1* ,%к4ме)1 8* ,%0і,к4, 2/0?,* м%?)/ 56%с1% 5%56%с*1* I4, )/ 30*-*)к4 5е6е-/B140/1*с.. L/ 4м%0*, N% Dе м%?)/ 26%(*1* B0*,к% 1/ )е )/,1% 2/1.940/1* 6%29-.,, (і-ABіс1A с4,і0 (4,41A 9%1%0і 2/,%0%-A)*1* 1/ке 56%3/)).. 6�4�� ВИСНОВОК Пе6ек%)-*0і 5*сAм%0і 1/ 4с)і E6*,*8)і /694ме)1* і2 с/м%9% 5%8/1к4 0*к-*к/E1A і)1е6ес 4 I4,4 і к6%к 2/ к6%к%м 5і,0%,.1A I4, ,% ф/к1*8)%9% 1///(% E6*,*8)%9% 0*с)%0к4, .к%9% %(0*)40/8е)*й 56%с*1A ,ій1* I4,. П6е,с1/0-.E8* 1/кі /694ме)1*, /,0%к/1 5%0*)е) (41* 9)48к*м; 0і) м/7 (41* 9%1%0*м 0і,5%0і,/1* )/ 2/5*1/)). ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ПРАКТИКА 105 I4,4, к%-* 0%)* 0*)*к/E1A, і (41* 2,/1)*м 2мі)E0/1* ф%к4с /694ме)1/Dі;, к%-* I4, 0к/247 )/ 5*1/))., .кі й%9% Dік/0-.1A. Hе1е-A)% 5і,9%1%0-е)/, ,%(6е %69/)і2%0/)/ /694ме)1/Dі. 1/к%? 0і,%(6/?/1*ме 0-/с)4 0і64 /,0%к/1/ 0 ,%с1%0і6)іс1A с56/0* %(0*)40/8е)%9%, N% с/ме 5% с%(і 7 0/9%м*м 5%к/2)*к%м 5е6ек%)-*0%с1і 0*с1454 /,0%к/1/118. 118 J DA%м4 6%2,і-і, 4 .к%м4 6%29-.)41% 56%5%2*Dі; N%,% с164к146* 1/ 56е,с1/0-е)). 5*сAм%0*3 і 4с)*3 /694ме)1і0 2/9/-%м, к%)к6е1)% )е %(9%0%6E71Aс. 8/с /(% 2міс1 0с145)*3 56%м%0 і 5і,с4мк%0*3 /694ме)1і0 %(0*)40/8е)). 1/ 2/3*с14 0 с4,%0%м4 2/сі,/))і; 4сі Dі 5*1/)). ,е1/-A)% 0*с0і1-е)і 4 с1. 364 GПG. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �106 ПРАКТИКА 7�� ДОПИТ�СВІДКІВ�У СУДОВОМУ�ЗАСІДАННІ C4,*, .кі 6%29-.,/E1A к6*мі)/-A)і с56/0* 0 Jк6/;)і, .к і к6*мі)/-A)і с4,* мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 56/0/, 2,ійс)EE1A с4,%0і 56%Dес* )/ %с)%0і 2м/9/-A)%; с*с1ем* 5%,/)). ,%к/2і0119, П6% N% 2/2)/8е)% 0 G6*мі)/-A)%м4 56%Dес4/-A)%м4 к%,ексі: «Кр;Cіна)4н7 пр(2а.K7ннI :.і/6нN3т46I на (6н(2і :Cа?а)4н(6ті, M( п7р7.LаFа3 6аC(6ті/н7 (L6т(N2аннI 6т(р(н(N (L2;ну2аF7ннI і 6т(р(н(N :а,;6ту D,ні, пра2(2;, п(:;Hі/, пра2, 62(L(. і :а1(нн;, інт7р76і2 :а6(LаC;, п7р7.LаF7н;C; H;C К(.716(C»120. G%,екс 1/к%? %к6ем% 5е6е,(/8/7, N% 2/3*с)*к %(0*)40/8е)%9% м/7 56/0% ,%5*140/1* с0і,кі0 %(0*)40/8е)). 0 с4,%0%м4 2/сі,/))і: «Aт(р(на (L2;ну2аF7ннI :(L(2’I:ана :аL7:п7F;т; пр;6утні6т4 пі. Fа6 6у.(2(?( р(:?)I.у 62і.1і2 (L2;ну2аF7ннI : C7т(N р7а)і:аHіD пра2а 6т(р(н; :а,;6ту на .(п;т п7р7. н7:а)7Kн;C та н7уп7р7.K7н;C 6у.(C»121. Oі,5%0і,)% ,% 56/0/ %(0*)40/8е)%9% )/ с56/0е,-*0*й с4,, %(0*)40/8е)*й 1/к%? м/7 56/0% 56е,с1/0*1* с0і,кі0 і2 (%к4 2/3*с14: « . . . Lрат; уFа6т4 пі. Fа6 6у.(2(?( р(:?)I.у у .(п;ті 62і.1і2 (L2;ну2аF7ннI аL( 2;Cа?ат; D,н4(?( .(п;ту, а та1(K 2;Cа?ат; 2;1);1у і .(п;ту 62і.1і2 :а,;6ту на т;, 6аC;, уC(2а,, M( / 62і.1і2 (L2;ну2аF7ннI»122. О(0*)40/8е)). )есе 1.9/6 ,%0е,е)). 5і, 8/с с4,%0%9% 6%29-.,4 1/ 56е,с1/0-.7 с0%E с56/04 5е6B*м. Піс-. DA%9% с1%6%)/ 2/3*с14 м/7 56/0% 0*к-*к/1* 0-/с)*3 с0і,кі0, .кN% 0%)/ 2/(/?/7 Dе 26%(*1*. Pе2/-е?)% 0і, 1%9%, 0*к-*к/7 2/3*с1 с0і,кі0 8* )і, 1.9/6 ,%0е,е)). 2/0?,* 2/-*B/71Aс. 2/ %(0*)40/8е)).м, .ке м/7 ,%0ес1* с56/04 5%2/ 6%24м)*м с4м)і0%м. G%-* с1%6%)/ 0*к-*к/7 с0і,к/ .к 8/с1*)4 с0%7; с56/0*, 0%)/ 56%0%,*1A %с)%0)*й ,%5*1 /(% 56.м*й ,%5*1 DA%9% с0і,к/. Jс5іB)*й 56.м*й ,%5*1 56*20е,е ,% 1%9%, N% с1%6%)/, .к/ 0*к-*к/-/ с0і,к/, 119 120 121 122 I1. 22 GПG «Lм/9/-A)іс1A с1%6і) 1/ с0%(%,/ 0 5%,/))і )*м* с4,4 с0%;3 ,%к/2і0 і 4 ,%0е,е))і 5е6е, с4,%м ;3 5е6ек%)-*0%с1і». d/с1*)/ 1 с1. 22 GПG. I1. 23 GПG «_е25%се6е,)іс1A ,%с-і,?е)). 5%к/2/)A, 6е8ей і ,%к4ме)1і0». П4)к1 1 8. 4 с1. 42 GПG. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �107 ПРАКТИКА %16*м/7 0сE )е%(3і,)4 і)ф%6м/DіE )/ 5і,16*мк4 5%2*Dі; с1%6%)*, .к4 Dей с0і,%к м%?е )/,/1*. Піс-. DA%9% 56%1*-е?)/ с1%6%)/ м%?е 56%0ес1* 5е6е36ес)*й ,%5*1 DA%9% с0і,к/. Ефек1*0)*й 5е6е36ес)*й ,%5*1 (4,е с45е6е8*1* /(% 5і,6*0/1* с0і,8е))., )/,/)і с0і,к%м 5%с1/0*1* 5і, с4м)і0 ;3)E 5/м’.1A, 56/0,*0іс1A, 45е6е,?е)іс1A /(% ,%с1%0і6)іс1A (е25%се6е,)A%, /(% м%?е 5е6е,(/8/1* %16*м/)). ,%,/1к%0%; і)ф%6м/Dі;, с56*.1-*0%; ,-. с1%6%)*, .к/ 56%0%,*1A 5е6е36ес)*й ,%5*1. Піс-. 2/0е6Bе)). 5е6е36ес)%9% ,%5*14 с1%6%)/, .к/ 0*к-*к/-/ с0і,к/, м%?е 2 ,%20%-4 I4,4 56%0ес1* 5%01%6)*й ,%5*1, .кN% 00/?/7 Dе 2/ )е%(3і,)е123. _4,A-.к*й 5%01%6)*й ,%5*1 2/20*8/й %(ме?471Aс. 0*56/0-е)).м 5*1/)A, 5%64Bе)*3 5і, 8/с 5е6е36ес)%9% ,%5*14, /(% 6%29-.,%м )%0*3 ,%к/2і0, 5%64Bе)*3 5і, 8/с 5е6е36ес)%9% ,%5*14. I0і,%к 1/к%? м%?е (41* 0*к-*к/)*й 2 ,%20%-4 с4,4 0 1%м4 ? /(% )/с145)%м4 с4,%0%м4 2/сі,/))і ,-. )/,/)). ,%,/1к%0*3 ,%к/2і0 N%,% %(с1/0*), N%,% .к*3 0і) )е (40 ,%5*1/)*й124. 7�1�� ПРЯМИЙ�ДОПИТ L/0?,* 7 56*8*)/ ,-. 0*к-*к4 к%)к6е1)%; %с%(* ,-. )/,/)). с0і,8е)A 4 с4,і: )/56*к-/,, 0%)/ 7 с0і,к%м, 5%1е65і-*м, екс5е61%м 4 с5і6)%м4 5*1/))і 1%N%. Vк%E ( )е (4-/ 56*8*)/, /,0%к/1 5%0*)е) 0*2)/8*1* N%,% к%?)%9% с0і,к/, .к4 і)ф%6м/DіE Dей с0і,%к м%?е )/,/1* )/ 5і,16*мк4 с0%7; 5%2*Dі;, і 6%26%(*1* 5-/) %16*м/)). 1/к%; і)ф%6м/Dі;. 7�1�1� МІРКУВАННЯ�ЩОДО�КОЖНОГО�СВІДКА�ПІД�ЧАС�ПРЯМОГО� ДОПИТУ 1. d%м4 DA%9% с0і,к/ 0*к-*к/E1A ,-. )/,/)). с0і,8е)A ? Vк4 і)ф%6м/DіE 0і) м%?е )/,/1* )/ 5і,16*мк4 0е6сі; %(0*)40/8е)%9% 4 с56/0і? 2. Vк (4,е 0і,(40/1*с. с5і-к40/)). 2і с0і,к%м? М/й1е 5-/) і с164к1464 56%0е,е)). 56.м%9% ,%5*14. 3. Vкі к%)к6е1)і 10е6,?е)). м%?е 26%(*1* с0і,%к? П%(4,4й1е ,%5*1 1/к, N%( 2’.с40/1* ;3 4сі. 123 124 R*0. 8. 14 с1. 352 GПG. S/м с/м%. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �108 ПРАКТИКА 4. d* (4,41A 0*к%6*с1%040/1*с. (4,A-.кі 6е8%0і /(% і)Bі ,%к/2*, N% 5і,10е6,?4E1A с-%0/ с0і,к/? 5. d* 7 4 с0і,к/ к%)к6е1)і 56%(-ем* /(% 45е6е,?е))., .кі м%?41A 05-*)41* )/ ,%с1%0і6)іс1A /(% )/,ій)іс1A й%9% с0і,8е)A? Vк 0%)* (4,41A 6%20’.240/1*с.? 6. d* м%?е /,0%к/1 5е6е,(/8*1* 2/5е6е8е)). 2 (%к4 /,0%к/1/ 56%1*-е?)%; с1%6%)* (56%к46%6/)? VкN% 1/к, 1% .к*м* (4,41A 0і,5%0і,і? 7�1�2� НАВІДНІ�ЗАПИТАННЯ�НЕ ДОПУСКАЮТЬСЯ [с)47 (/9/1% 6і2)*3 с5%с%(і0 %69/)і240/1* 56.м*й ,%5*1, /-е %,)е 56/0*-% 7 %(%0’.2к%0*м. Пі, 8/с 56.м%9% ,%5*14 ,%5*140/8 )е м%?е с1/0*1* )/0і,)і 2/5*1/)).. P/0і,)е 2/5*1/)). — Dе 2/5*1/))., .ке 5е6е,(/8/7 0і,5%0і,A с0і,к/ 1///(% 56*54ск/7, .к 8/с1*)4 2/5*1/))., іс)40/)). ф/к14, .к*й Nе )е ,%0е,е)*й /(% 7 56е,ме1%м с45е6е8к*, 8/с1% Dе 5*1/))., .кі 0*м/9/E1A 56%с1%; 0і,5%0і,і «1/к» /(% «)і». P/56*к-/,, .кN% ,%5*140/8 3%8е )/,/1* ,%к/2* %5*с4 2-%8*)D., )е56*54с1*м% 2/5*140/1* с0і,к/ 5і, 8/с 56.м%9% ,%5*14: «O* с0і,8*-*, N% ,% м/9/2*)4 2/йB%0 8%-%0ік 2і 2(6%7E. Oі) (40 %,.9)е)*й 4 1ем)*й к%с1Eм і с%)Dе2/3*с)і %к4-.6*?» Це 2/5*1/)). 5е6е,(/8/7 0і,5%0і,A, .к4 B4к/7 ,%5*140/8. P/1%міс1A ,%5*140/8 5%0*)е) сф%6м4-E0/1* 2/5*1/)). 1/к, N%( )е 05-*)41* )/ 0і,5%0і,A: «O* с0і,8*-*, N% ,% м/9/2*)4 2/йB%0 8%-%0ік 2і 2(6%7E. d* м%?е1е 0* ск/2/1* )/м, 4 N% 0і) (40 %,.9)е)*й?» П6*8*)/ DA%9% 56/0*-/ 5%-.9/7 0 1%м4, N% с0і,8е))., %16*м/)і 2/ ,%5%м%9%E )/0і,)*3 2/5*1/)A, 2/20*8/й 00/?/E1Aс. 1/к*м*, N% )е м/E1A ,%к/2%0%; с*-*, %скі-Aк* с0і,к4, 5% с41і, (4-% ск/2/)%, N% 9%0%6*1*125. О,)*м 0*).1к%м і2 DA%9% 56/0*-/ 7 1е, N% )/0і,)і 2/5*1/)). м%?41A (41* ,%20%-е)і N%,% 5*1/)A, .кі )е 7 с5і6)*м*126. P/с56/0,і ,%20і- )/ )/0і,)і 2/5*1/)). N%,% )ес5і6)*3 5*1/)A м%?е 2/%N/,*1* 8/с і ,/1* ,%5*140/84 2м%94 2%се6е,*1*с. )/ 0/?-*0*3 5*1/)).3. P/56*к-/,, к%-* 6%-A с0і,к/ 0 к%)к6е1)ій 5%,і; )е 0*к-*к/7 с4м125 126 R*0., )/56., «П6%к46%6 56%1* П6-*8/ 1/ і)B*3», с56/0/ МSGF IT-04-74-T, 6іBе)). N%,% к-%5%1/)). %(0*)40/8е)). 56% 0*к%6*с1/)). )/0і,)*3 5*1/)A (4 -*5). 2008 6%к4), 5.5. 17–19; «П6%к46%6 56%1* _/9%с%6*», с56/0/ МSH ICTR-98-41-T, 6іBе)). 56% 4м%0* ,%5*14 с0і,кі0 2/3*с14 (16 к0і1). 2005 6.), 5. 5. «П6%к46%6 56%1* :%1%0*)* 1/ і)B*3», с56/0/ МSGF IT-06-90-T (16 к0і1). 2008 6.) ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ПРАКТИКА 109 )і0і0, ,%5*140/8 м%?е с1/0*1* )/0і,)і 2/5*1/))., N%( ефек1*0)% 56е,с1/0*1* %с)%0)і, )ес56%с1%0)і ,%к/2*. [. 0 ,(ті2 L; :27рнут; 2аOу у2а?у на 4 );пнI H4(?( р(1у. J т(/ Fа6 2; праHN2а); 2 N27)ірні/ 1раCн;Hі Best Diamonds, F; н7 та1? В. Та1. [. ] L);:41( 12:00 т(?( .нI F()(2і1 :і :Lр(3N у2і/O(2 .( Cа?а:;ну? В. Та1. [. ] .2(3 F; тр(3 1)і3нті2 2і.р7а?у2а); на н4(?(, 2;Lі?O; F7р7: 2,і.ні .27рі Cа?а:;ну, F; н7 та1? В. Та1. I145і)A 5%с1/)%0к* )/0і,)*3 2/5*1/)A 2 )ес5і6)*3 5*1/)A, .кі м%?41A 0*)*к)41* 5і, 8/с к%)к6е1)%9% ,%5*14, 2/-е?*1A 0і, к%)к6е1)%; с56/0*. P/-е?)%E 56/к1*к%E 7 1е, N% /,0%к/1 5-/)47 ,%5*1 4 1/к*й с5%сі(, 5%5е6е,?/7 56% Dе /,0%к/1/ 56%1*-е?)%; с1%6%)* 1/ с4,, N%( 4сі с1%6%)* 2)/-* 56% 1е, N% 0і,(40/1*ме1Aс., і м/-* м%?-*0іс1A 2/5е6е8*1* 56%1* DA%9%, .кN% 0%)* 00/?/1*м41A Dе 2/ ,%Dі-A)е. O/?-*0% 5і,9%140/1*с. ,% (4,A-.к%9% ,%5*14 с0і,к/ 2/08/с)%, 24с16і0B*сA 2і с0і,к%м, к%-* Dе м%?-*0%, 1///(% %2)/й%м*1*с. 2 (4,A-.к*м* ,%с4,%0*м* 2/.0/м* с0і,к/. I0і,%к м/7 (41* 5і,,/)*й .к 56.м%м4, 1/к і 5е6е36ес)%м4 ,%5*14 1/ %(і2)/)*й N%,% 56/0*,%к/240/))., м%?-*0*3 2/5е6е8е)A 56%1* 5%к/2/)A, / 1/к%? N%,% 56%Dе,46 4 2/-і с4,4. G%?)е 5*1/)). м/7 (41* %(ґ64)1%0/)*м, і ,%(6е 5і,9%1%0-е)*й /,0%к/1 5%0*)е) 2/2,/-е9і,A 2)/1*, .к4 0і,5%0і,A (4,е )/,/)%. L0*8/й)%, і)%,і с0і,%к 6%(*1A )е%8ік40/)і 2/.0* 0 с4,і, )е20/?/E8* )/ 6%2с-і,40/)). 1/ 5і,9%1%0к4 /,0%к/1/. J 1/к*3 0*5/,к/3, .к 56/0*-%, 5%м*-к%0% с1/0*1* 0і,к6*1і 2/5*1/))., .к Dе 0і,(40/71Aс. 5і, 8/с 56.м%9% ,%5*14, к%-* /,0%к/1 )е м/7 8і1к%9% 4.0-е)). 56% 1е, .к%E (4,е 0і,5%0і,A, 7 5%м*-к%E. Це м%?е 56*20ес1* ,% %16*м/)). )е5е6е,(/840/)*3 с0і,8е)A, .кі м%?41A 2/Bк%,*1* с56/0і с/м%9% ,%5*140/8/. P/йк6/Nе, N% м%?е 26%(*1* 2/3*с)*к, 2і1к)40B*сA 2 1/к%E с*14/Dі7E 0 с4,і, — Dе 56*й).1* %(ґ64)1%0/)е 6іBе)). N%,% 1%9%, 8* (4,е к%6*с)*м ,-. с56/0* 56%,%0?е)). %(9%0%6е)). DA%9% 5*1/))., і ,і.1*, 0*3%,.8* 2 DA%9%. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �110 ПРАКТИКА c%,% к%?)%9% с0і,к/ /,0%к/1 5%0*)е) 0*2)/8*1*, 8* «к6/Nе ,%20%-*1* с0і,к4 6%25%0іс1* с0%E іс1%6іE 5%-с0%7м4, мі)ім/-A)% ке64E8*сA 5і,к/2к/м* /,0%к/1/, /(% ? /,0%к/14 56%0ес1* й%9% 6%25%0і,A 2/ ,%5%м%9%E )/(%64 с164к146%0/)*3 2/5*1/)A». d/с1% мі)ім/-A)е 01648/)). /,0%к/1/ 7 )/йефек1*0)іB*м. O і)B*3 с*14/Dі.3 с0і,к4 м%?е 2)/,%(*1*с. ,%5%м%9/ /,0%к/1/ 4 0*9-.,і -/к%)і8)*3 2/5*1/)A, N%( 2/(е25е8*1* ,%6е8)іс1A 1/ 5%0)%14 )/,/)*3 с0і,8е)A127. Pе2/-е?)% 0і, %(6/)%9% 5і,3%,4, 5і, 8/с .кіс)%9% 56.м%9% ,%5*14 ,%5*140/8 к%)16%-E0/1*ме 56%Dес і 2%се6е,?40/1*ме1Aс. )/ 5*1/)).3, N% с1%с4E1Aс. 6%29-.,4 й%9% с56/0*. 7�2�� ПЕРЕХРЕСНИЙ�ДОПИТ Пе6е36ес)*й ,%5*1 м/7 )/ ме1і 5е6е0і6*1* ,%с1%0і6)іс1A 8* )/,ій)іс1A с0і,8е)A, %16*м/)*3 5і, 8/с 56.м%9% ,%5*14, /(% с-4?*1A ,-. 1%9%, N%( і)B*м 8*)%м 5і,і60/1* /694ме)1* 56%1*-е?)%; с1%6%)*. Пе6е36ес)*й ,%5*1 2/20*8/й %(ме?471Aс. 56е,ме1%м 56.м%9% ,%5*14 1/ 5*1/)).м*, N% 05-*0/E1A )/ 56/0,*0іс1A 8* )/,ій)іс1A с0і,к/. Пе6е36ес)*й ,%5*1 і)%,і 1/к%? м%?е 0*к%6*с1%040/1*с. ,-. %16*м/)). ,%к/2і0, )е )/,/)*3 )/ 56.м%м4 ,%5*1і, .кі с1%с4E1Aс. с56/0* ,%5*140/8/ 5і, 8/с 5е6е36ес)%9% ,%5*14128. C,0%к/1, .к*й 56%0%,*1A 5е6е36ес)*й ,%5*1 с0і,к/, ,%5*147 1%9%, 31% N%й)% ,/0 с0і,8е)). 56%1* %(0*)40/8е)%9%. C,0%к/14 ,4?е 0/?-*0% 5/м’.1/1* 56% Dей ф/к1, %скі-Aк* 0і) (е25%се6е,)A% 05-*0/7 )/ 3/6/к1е6 (4,A-.к%9% 5е6е36ес)%9% ,%5*14 1/ с5%сі(, 4 .к*й /,0%к/1 20е61/71Aс. ,% с0і,к/. 7�2�1� �МІРКУВАННЯ�ЩОДО�СТРУКТУРИ�ТА ХАРАКТЕРУ� ПЕРЕХРЕСНОГО�ДОПИТУ 1. O*16/8/й1е -*Bе с1і-Aк* 8/с4, скі-Aк* 5%16і()% ,-. %16*м/)). )е%(3і,)%; і)ф%6м/Dі; («56*3%,A1е 5і2)%, й,і1A 6/)%»). 127 128 П%сі()*к і2 мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 2/3*с14 ADC-ICTY, 6%2,і- VIII: П6.м*й, 5е6е36ес)*й і 5%01%6)*й ,%5*1 (2011) J 1/к*3 0*5/,к/3 2/9/-A)е 56/0*-% 5%-.9/7 0 1%м4, N% ,%5*1, с56.м%0/)*й )/ %16*м/)). к%)к6е1)*3 ,%к/2і0, )е м%?)/ 56%0%,*1* 2 0*к%6*с1/)).м )/0і,)*3 2/5*1/)A. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ПРАКТИКА 111 2. P/скі-Aк* Dе м%?-*0%, 0*к%6*с1%04й1е );O7 )/0і,)і 2/5*1/))., .кі 5е6е,(/8/E1A 0і,5%0і,і «1/к» /(% «)і». 3. L(е6і9/й1е к%)16%-A )/, с0і,к%м; )ік%-* )е ,%20%-.й1е с0і,к4 5%.с)E0/1*, 41%8)E0/1* 8* 6%2B*6E0/1* с0і,8е))., .кN% 0* )е 5%56%с*1е 56% Dе. 4. Pік%-* )е с1/01е 2/5*1/))., .кN% 0* )е 2)/71е )/ )A%9% 0і,5%0і,і; .кN% 0* 5%0*))і 5%с1/0*1* 1/ке 2/5*1/))., 5%,4м/й1е, 8* 0%)% 0*56/0,%047 6*2*к. 5. I-43/й1е 0і,5%0і,і с0і,к/ 5і, 8/с 56.м%9% 1/ 5е6е36ес)%9% ,%5*14, 20е61/E8* 40/94 )/ 6%2(і?)%с1і 2 5%5е6е,)ім* 2/.0/м*, 20і1/м* /(% с0і,8е)).м*; 56* )е%(3і,)%с1і с-і,к4й1е 2/ )*м*, )/0і1A .кN% Dе 0*м/9/1*ме 9)48к%с1і 4 0/B%м4 2/5-/)%0/)%м4 ,%5*1і. 6. Pе с5е6е8/й1ес. 2і с0і,к%м; )е 0і,5%0і,/й1е )/ с-%0ес)і 0*5/,* 2 (%к4 с0і,к/. 7. O*к%6*с1%04й1е ,%5*1 -*Bе ,-. %16*м/)). і)ф%6м/Dі;, к%6*с)%; ,-. 2/3*с14; 2(е6і9/й1е ф/к1*8)і 0*с)%0к* 1/ E6*,*8)і м%ме)1* ,-. /694ме)1/Dі; 5е6е, I4,%м129. 8. VкN% с0і,%к 0і,м%0-.71Aс. 0і,5%0і,/1* )/ 2/5*1/)). /(% 56%5%)47 )е(/?/)і 2/.0*, 5%56%сі1A с4, )/к/2/1* с0і,к4 0і,5%0і,/1* -*Bе )/ 5%с1/0-е)е 2/5*1/)).; 5%56%сі1A I4, 0*к6ес-*1* (4,A-.кі )е(/?/)і 0і,5%0і,і /(% )е%(ґ64)1%0/)і 2/.0* с0і,к/. 9. L/0?,* %Dі)Eй1е )е%(3і,)іс1A 5е6е36ес)%9% ,%5*14 с0і,к/ 02/9/-і; )е к%?е) с0і,%к 5%16е(47 5е6е36ес)%9% ,%5*14. Пі, 8/с 5е6е36ес)%9% ,%5*14 ,%20%-е)і )/0і,)і 2/5*1/)).. P/с56/0,і )/йк6/N*й 5е6е36ес)*й ,%5*1 ск-/,/71Aс. -*Bе 2 )/0і,)*3 2/5*1/)A, )/ .кі м%?)/ 0і,5%0іс1* «1/к» /(% «)і». I0і,к/, .к*й 5і,-.9/7 5е6е36ес)%м4 ,%5*14, 0*к-*к/7 56%1*-е?)/ с1%6%)/, і 3%8/ (40/E1A 0*).1к*, Dей с0і,%к, .к 56/0*-%, 0%6%?е )/-/B1%0/)*й N%,% 1/к%9% ,%5*140/8/. O/?-*0% к%)16%-E0/1*, .к%E мі6%E 1/к*й с0і,%к м%?е )/,/1* )е(/?/)4 /(% )е%8ік40/)4 і)ф%6м/DіE. O*к%6*с1/)). )/0і,)*3 2/5*1/)A і2 0і,)%с)% 2/к6*1%E 0і,5%0і,,E, .к%; 0*м/9/E1A 1/кі 2/5*1/))., 7 )/йефек1*0)іB*м с5%с%(%м 26%(*1* Dе. 129 R*0. «М*с1еD10% 5е6е36ес)%9% ,%5*14» [60і)9/ V)9е6/. Iе6і. м%)%96/фій I4,%0%; секDі;, № 1, %54(-ік%0/)/ I4,%0%E секDі7E Cме6*к/)сAк%; /с%Dі/Dі; E6*с1і0. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �112 ПРАКТИКА O*).1%к с1/)%0-.1A 0*5/,к*, к%-* с1%6%)/, .к/ 56%0%,*1A 5е6е36ес)*й ,%5*1, 3%8е %16*м/1* 0і, с0і,к/ )%0і ,%к/2*, .кі )е (4-* )/,/)і 5і, 8/с 56.м%9% ,%5*14 і .кі 5і,16*м4E1A 5%2*DіE с1%6%)*, N% 56%0%,*1A 5е6е36ес)*й ,%5*1. c% с1%с471Aс. 1/к*3 2/5*1/)A, 1% 5е6е36ес)*й ,%5*140/8 )е м%?е 0*к%6*с1%040/1* )/0і,)і 2/5*1/))., .кі 5і,к/24E1A 0і,5%0і,A /(% 05-*0/E1A )/ 0і,5%0і,A с0і,к/, .к і 5і, 8/с 56.м%9% ,%5*14. J ,е.к*3 с4,/3 Dе м%?)/ 26%(*1* 5і, 8/с 5е6е36ес)%9% ,%5*14. O і)B*3 с4,/3 с1%6%)і, .к/ 56%0%,*1A ,%5*1, (4,е ,%648е)% 0*к-*к/1* с0і,к/ .к с0%9% 0-/с)%9% с0і,к/ )/ 5і2)іB%м4 е1/5і с4,%0%9% 6%29-.,4. c%,% к%?)%9% с0і,к/, /,0%к/1 5%0*)е) 20/?*1*, 8* 7 02/9/-і 5%16е(/ 0 5е6е36ес)%м4 ,%5*1і с0і,к/. J с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)* 1/ 4 с56/0/3 56% 2-%8*)* 56%1* -E,.)%с1і 8/с1% (40/7 1/к, N% ф/к1 ск%7)). 2-%8*)і0 )/с56/0,і )е 0*к-*к/7 с4м)і0і0. П*1/)). 0 1%м4, 8* )есе %(0*)40/8е)*й 0і,5%0і,/-A)іс1A 2/ Dі 2-%8*)*. W%8/ 7 0*).1к*, 8/с1% )ем/7 5%16е(* 56%0%,*1* 5е6е36ес)*й ,%5*1 ?е610* 2-%8*)4 8* %8е0*,D. 2-%8*)4, к%-* ф/к1 2-%8*)4 )е 2/5е6е8471Aс.. Це %с%(-*0% /к14/-A)%, к%-* с0і,%к 7 )/,ій)*м, 1/к*м, N% 2/с-49%047 )/ ,%0і64. G6/N/ с16/1е9і. 5%-.9/7 0 1%м4, N%( )е с1/0*1* 2/5*1/)A і 0і,54с1*1* с0і,к/, N%( 4)*к)41* м%?-*0%с1і 1%9%, N% 5і, 8/с 5е6е36ес)%9% ,%5*14 (4,41A %16*м/)і (і-AB Bкі,-*0і ,%к/2*. Пе6е36ес)*й ,%5*1 с56/0,і 0%6%?%9% с0і,к/, .к*й 8/с1% 7 56%(-ем%E 0 )/564?е)*3, ем%Dій)% )/с*8е)*3 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*, )ік%-* )е 5%0*)е) 5е6е10%6E0/1*с. )/ (*104 мі? ,%5*140/8ем і с0і,к%м. C)/-%9і8)%, )/0і1A (і-AB )ей16/-A)і, )/ 5е6B*й 5%9-.,, с0і,к* м%?41A 5%9/)% 6е/940/1*, к%-* 5і, 8/с /к1*0)%9% 5е6е36ес)%9% ,%5*14 с1/0-.1A 5і, с4м)і0 ;3)E 56/0,*0іс1A 1///(% )/,ій)іс1A. Vк 56/0*-%, ,%5*1 1/к*3 с0і,кі0 м/7 (41* к%6%1к*м і %(ме?е)*м 2/ %(с.9%м. Vк 1і-Aк* 0* %16*м/71е )е%(3і,)4 /(% )/йк6/N4 і)ф%6м/DіE, .к4 0* м%?е1е %16*м/1* 0і, 1/к%9% с0і,к/, 56*5*)і1A ,%5*1. L0і,с* 5%3%,*1A 56*с-і0’.: «П6*3%,A1е 5і2)%, / й,і1A 6/)%». О(%0’.2%к /,0%к/1/ — 5%0%,*1*с. 2 4сім/ с0і,к/м* 2 9і,)іс1E 1/ 5%0/9%E, )е2/-е?)% 0і, 5%0е,і)к* с0і,к/. L DA%9% 56/0*-/ )ем/7 0*).1кі0. C,0%к/14 )і31% )е 2/0/?/7 ,ем%)с1640/1* с0%; 0-/с)і, 8ес)і ем%Dі; 5і, 8/с с4,%0%9% 6%29-.,4, і 8/с%м ,-. /,0%к/1/ ,4?е ефек1*0)% 0*6/?/1* 1/кі 6%28/640/)).. J1ім, /,0%к/1 )ік%-* )е 5%0*)е) 6%(*1* Dе 4 с5%сі(, .к*й 7 )е5%0/9%E ,% I4,4 /(% с0і,к/. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �113 ПРАКТИКА 7�3�� ПОВТОРНИЙ�ПРЯМИЙ�ДОПИТ J ,е.к*3 с4,/3 5е6B%; і)с1/)Dі; м%?-*0іс1A с1%6%)* 56%0%,*1* 5%01%6)*й 56.м*й ,%5*1 5іс-. 2/0е6Bе)). 5е6е36ес)%9% ,%5*14 )е 2/0?,* 7 /01%м/1*8)%E. P/-е?)/ 56/к1*к/ 5%-.9/7 0 1%м4, N%( /,0%к/1 2/5*1/0, 8* (4,е ,%20%-е)% 5%01%6)*й 56.м*й ,%5*1, /(% 5%5е6е,*0 с4, 56% 1е, N% 5%01%6)*й 56.м*й ,%5*1 7 )е%(3і,)*м. П6%3/)). 26%(*1* Dе 2/20*8/й 2/,%0%-A).E1A. П%01%6)*й 56.м*й ,%5*1 %(ме?471Aс. 6е/(і-і1/Dі7E с0і,к/, 8*. 56/0,*0іс1A (4-/ 5%с1/0-е)/ 5і, с4м)і0 5і, 8/с 5е6е36ес)%9% ,%5*14, 6%20’.2/)).м 5*1/)A, 5%64Bе)*3 5і, 8/с 5е6е36ес)%9% ,%5*14, 2 ме1%E 0*56/0-е)). 1/к*3 5*1/)A, .кN% Dе )е%(3і,)%, 1/ 6е/940/)).м )/ )%0і ,%к/2*, %16*м/)і 5і, 8/с 5е6е36ес)%9% ,%5*14. Vк і 5і, 8/с 56.м%9% ,%5*14, )/0і,)і 2/5*1/)). )е ,%54ск/E1Aс.. 7�4�� ДОПИТ�СВІДКА�У РЕЖИМІ�ВІДЕОКОНФЕРЕНЦІЇ J с4,/3 мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 56/0/, / 1/к%? 0 4к6/;)сAк*3 с4,/3 ,%54ск/71Aс., 2/ 5е0)*3 %(с1/0*), к%-* с0і,%к )е 2’.0-.71Aс. %с%(*с1% )/ с4,%0%м4 2/сі,/))і, / )/1%міс1A ,/7 с0і,8е)). 2 0і,,/-е)%9% місD. 2/ ,%5%м%9%E 0і,е%20’.2к4. I1/11еE 336 G6*мі)/-A)%-56%Dес4/-A)%9% к%,екс4 Jк6/;)* 0с1/)%0-е)%, N%: «I4,%0е 56%0/,?е)). м%?е 2,ійс)E0/1*с. 4 6е?*мі 0і,е%к%)фе6е)Dі; 5і, 8/с 16/)с-.Dі; 2 і)B%9% 56*міNе))., 4 1%м4 8*с-і .ке 2)/3%,*1Aс. 5%2/ ме?/м* 56*міNе)). с4,4 (,*с1/)Dій)е с4,%0е 56%0/,?е)).), 4 6/2і: 1) )ем%?-*0%с1і (е25%се6е,)A%; 48/с1і 48/с)*к/ к6*мі)/-A)%9% 56%0/,?е)). 0 с4,%0%м4 56%0/,?е))і 2/ с1/)%м 2,%6%0’. /(% 2 і)B*3 5%0/?)*3 56*8*); 2) )е%(3і,)%с1і 2/(е25е8е)). (е25ек* %сі(; 3) 56%0е,е)). ,%5*14 м/-%-і1)A%9% /(% )е5%0)%-і1)A%9% с0і,к/, 5%1е65і-%9%; 4) )е%(3і,)%с1і 0?*11. 1/к*3 2/3%,і0 ,-. 2/(е25е8е)). %5е6/1*0)%с1і с4,%0%9% 56%0/,?е)).; 41) 00е,е)). 0%7))%9% с1/)4 /(% 5і, 8/с к/6/)1*)4, 0с1/)%0-е)%9% G/(і)е1%м Мі)іс16і0 Jк6/;)*; ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �114 ПРАКТИКА 5) )/.0)%с1і і)B*3 5і,с1/0, 0*2)/8е)*3 с4,%м ,%с1/1)ім*»130. L/-е?)% 0і, к%)к6е1)*3 %(с1/0*), ,%5*1 с0і,к/ 2/ ,%5%м%9%E 0і,,/-е)%9% 0і,е%20’.2к4 м%?е 05-*0/1* /(% )е 05-*0/1* )/ 56/0/ %(0*)40/8е)%9%. Це 2/-е?/1*ме 0і, к%)к6е1)%; с56/0*. L/0,/)). /,0%к/1/ 5%-.9/7 0 1%м4, N%( (41* %(і2)/)*м 2 %(с1/0*)/м* с56/0* 5і,2/3*с)%9% і 2/ )е%(3і,)%с1і 5%,/0/1* 2/5е6е8е)). 56%1* )*3. L/9/-%м ,%5*1, N% 56%0%,*1Aс. 2/ ,%5%м%9%E ,*с1/)Dій)%9% 0і,е%20’.2к4, 0і,(40/71Aс. 2/ 1*м* ? 56/0*-/м*, N% й 4 0і,к6*1%м4 с4,%0%м4 2/сі,/))і. Hі2)*D., 20*8/й)%, 0 1%м4, N% с0і,%к фі2*8)% 0і,с41)ій. Це 5%1е)Dій)% м%?е 05-*)41* )/ %16*м/)). с0і,8е)A. _і-ABіс1A 0і,,/-е)*3 0і,е%2/5*сі0 5%к/24E1A -*Bе 0е63)E 8/с1*)4 1і-/ с0і,к/, і)%,і — -*Bе %(-*88.. J 0*5/,к4 2і с0і,к/м*, .кі 5е6е(40/E1A 5і, 2/3*с1%м, 9%-%с с0і,к/ м%?е (41* 2/мі)е)*й 8*;м%сA і)B*м 9%-%с%м. Це 1/к%? м%?е с1/1*с., .кN% ,-. с0і,к/ 2,ійс)E71Aс. с*)36%))*й 5е6ек-/,. J ,е.к*3 0*5/,к/3 %(-*88. с0і,к/ м%?е (41* 2/к6*1е. М%0/ 1і-/, мімік/ 1/ і)1%)/Dі. 9%-%с4 0і,і96/E1A 2)/8)4 6%-A 4 0*2)/8е))і 56/0,*0%с1і с0і,к/. Ці 1%)к%Nі, 2)%04 ? 1/к* 2/-е?)% 0і, к%)к6е1)*3 %(с1/0*), м%?41A (41* 5%0)іс1E 016/8е)і 0 6/2і )/,/)). с0і,8е)A 8е6е2 0і,е%20’.2%к. C,0%к/1 5%0*)е) 02.1* 0се Dе ,% 40/9*, 2(*6/E8* 6/2%м 1е, N%, .к м* с5%,і0/7м%с., (4,е 4с5іB)*м ,%5*1%м, )/0і1A 2 %9-.,4 )/ Dі %(ме?е)).. C,0%к/1 5%0*)е) 1/к%? 5%Dік/0*1*с. місDем, ,е (4,41A %16*м/)і 1/кі с0і,8е)).. O/?-*0% 2)/1*, 31% 5е6е(40/1*ме 0 кім)/1і 2і с0і,к%м 5і, 8/с )/,/)). с0і,8е)A і, м%?-*0%, 31% с456%0%,?40/0 с0і,к/ ,% 0і,,/-е)%9% місD.. I4,* 0*м/9/E1A, N%( с0і,к* (4-* і2%-A%0/)і 0і, (4,A-.к%; ф%6м* 5%1е)Dій)%9% 05-*04 5і, 8/с )/,/)). с0і,8е)A. L/-е?)% 0і, с*14/Dі;, /,0%к/1 м%?е 2/3%1і1* 2’.с40/1*, 8* іс)4E1A 1/кі 2/с%(* 2/3*с14. L,е(і-AB%9% 0і,е%20’.2%к 1/ ,*с1/)Dій)і с0і,8е)). 0і,(40/1*м41Aс. 2/ 56*й).1)*3 %(с1/0*), і (і-ABіс1A с4,і0 2/(е25е840/1*м41A )/-е?)*й 2/3*с1. J1ім, %(%0’.2к%м /,0%к/1/ 7 2/5*140/1*, .кN% Dе )е%(3і,)%, 56% Dі м%ме)1* й 2/5е6е840/1* 56%1* )*3, .кN% Dе )е%(3і,)% ,-. 2/3*с14 56/0 %(0*)40/8е)%9% )/ с56/0е,-*0*й с4,%0*й 6%29-., і м%?-*0іс1A 56%0е,е)). %8)%; с1/0к* 1/ 5е6е36ес)%9% ,%5*14 с0і,кі0 56%1* %(0*)40/8е)%9%. 130 I1. 336 GПG Jк6/;)*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �115 ПРАКТИКА 7�5�� ВИКОРИСТАННЯ�ДОКАЗІВ�ПІД�ЧАС�ДОПИТУ�СВІДКІВ O*к%6*с1/)). ,%к/2і0, 1/к*3 .к 5%к/2/)). с0і,кі0, 0*с)%0к* екс5е61і0 1/ і)Bі м/1е6і/-*, ,-. ,%5*14 с0і,к/ 5і, 8/с 56.м%9% /(% 5е6е36ес)%9% ,%5*14 6е94-E71Aс. к%)к6е1)*м* 56/0*-/м* ,%к/240/))., N% 2/с1%с%04E1Aс. 4 0і,5%0і,)ій E6*с,*кDі;. L/3*с)*к м%?е 56е,с1/0*1* ,%к/2* )/ к%6*с1A с0%7; с56/0* 5і, 8/с 56.м%9% ,%5*14, .кN% с0і,%к м%?е і,е)1*фік40/1* ,%к/2, 56% .к*й й,е м%0/, 1/ 5%.с)*1* й%9% 0/?-*0іс1A, )/56*к-/,, B-.3%м 5е6е0і6к* екс5е61)%9% 0*с)%0к4 1/ с5%с%(4, 0 .к*й 0і) (40 26%(-е)*й. C)/-%9і8)%, 2/3*с)*к м%?е 0*к%6*с1%040/1* ,%к/2* ,-. 1%9%, N%( 5%с1/0*1* 5і, с4м)і0 с0і,к/ 5і, 8/с 5е6е36ес)%9% ,%5*14, )/56*к-/,, 2/5е6е84E8* 5%5е6е,)і с45е6е8-*0і с0і,8е)). с0і,к/. [с)47 (/9/1% 6і2)*3 с5%с%(і0 0*к%6*с1/)). ,%к/2і0 5і, 8/с ,%5*14 с0і,к/. О(%0’.2к%м 2/3*с)*к/ 7 6е1е-A)е %2)/й%м-е)). 2 0і,5%0і,)*м* 56/0*-/м* ,%к/240/))., N%( 0і) мі9 ефек1*0)% 0*к%6*с1%040/1* ,%к/2*, .кі с56*.E1A с56/0і /,0%к/1/, 0 6/мк/3 ,%5*14 с0і,кі0 4 с4,%0%м4 2/сі,/))і 1/ ,%м%91*с. ;3 0*2)/)).. G6ім 1%9%, ,?е6е-/ і 3/6/к1е6 5%1е)Dій)*3 ,%к/2і0 2 6%к/м* 2мі)E0/-*с.. J к6*мі)/-A)*3 с56/0/3 5% 0сA%м4 с0і14 к)*9*, 20і1*, 5е6е3%5-е)). 1е-еф%))*3 6%2м%0 і 0і,е%,%к/2*, )/56*к-/,, .кN% 0%)* )/-е?)*м 8*)%м і,е)1*фік%0/)і, 0*2)/E1Aс. ,%54с1*м*м* ,%к/2/м*. L/6/2 іс)47 5%с1ій)% 26%с1/E8*й с5ек16 с48/с)*3 1е3)і8)*3 ,%к/2і0, .кі м%?41A (41* 0*к%6*с1/)і 4 с56/0/3 і .кі і)%,і 0*м/9/E1A с5еDі/-A)*3 2)/)A ,-. %16*м/)). 1/ і)1е656е1/Dі;; )/56*к-/,, 2/5*с* ,/)*3 56% ,20і)к*, с%Dі/-A)і ме,і/-5-/1ф%6м* 1/ м/1е6і/-* 2 1ем)*3 с/й1і0. П6/0*-/ ,%к/240/)). N%,% 1%9%, .к 1/кі ,?е6е-/ і)ф%6м/Dі; м%?41A (41* )/,ій)% 5е6е0і6е)і, / %1?е, 0*2)/)і с4,%м 56*й).1)*м*, 1/к%? 5%с1ій)% 26%с1/E1A і 6%20*0/E1Aс.. Vк і 0 4сA%м4, %(%0’.2к%м 2/3*с)*к/ 7 %2)/й%м-е)). 2 D*м* мі)-*0*м* ,?е6е-/м* ,%к/2і0 і с1/),/61/м*, .кN% 1/кі ,%к/2* 5%1е)Dій)% м%?41A м/1* 0і,)%Bе)). ,% с56/0* /,0%к/1/. R%к/2* 2 0і,к6*1*3 ,?е6е- 1/ і)1е6)е1 0 Dі-%м4 1/к%? 56*20е-* ,% 5%.0* )%0*3 ме1%,і0 і м%?-*0%с1ей 6%2с-і,40/)).. O*к%6*с1%04E8* )/.0)і 6ес46с*, E6*с1 м%?е 2)/й1* ефек1*0)і і)с164ме)- ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �116 ПРАКТИКА 1* ,-. 0е,е)). с56/0* 1/ 56%0е,е)). 5%9-*(-е)*3 6%2с-і,40/)A, )е 0*3%,.8* 2 %фіс4. P/с1і-A)/ к)*9/ с4,,і міс1*1A ,%к-/,)і 6ек%ме),/Dі; N%,% мі?)/6%,)*3 с1/),/61і0 D*ф6%0*3 ,%к/2і0 1/ м/1е6і/-і0 2 0і,к6*1*3 ,?е6е-131, / 1/к%? і)Bі 6ес46с*, .кі м%?)/ 2)/й1* 0 DA%м4 П%сі()*к4 0 «R%,/1к%0*3 м/1е6і/-/3». 131 P/с1і-A)/ к)*9/ с4,,і, с. 705–727. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �III� � «М’ЯКІ»� НАВИЧКИ� (SOFT SKILLS) �118 «М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) 8�� РИЗИКИ,�ПОВ’ЯЗАНІ�З РОБОТОЮ�ЗАХИСНИКА O/?-*0%, N%( 4сі, 31% (е6е 48/с1A 4 с*с1емі к6*мі)/-A)%9% 56/0%с4,,., 4с0і,%м-E0/-* 1/ 0*2)/0/-* 56%(-ем* 1/ 6*2*к*, .кі м%?41A іс)40/1* ,-. /,0%к/1і0, .кі 5%9%,?4E1Aс. 56е,с1/0-.1* і)1е6ес* %сі(, 20*)40/8е)*3 4 0%7))*3 2-%8*)/3, 2-%8*)/3 56%1* -E,.)%с1і 1/ 9е)%D*,і. Ці 2-%8*))і ,і; 5і, 8/с 0ій)* 5%0сE,)% 6%29-.,/E1Aс. .к )/йсе6й%2)іBі ф%6м* )/с*-Aс10/ 56%1* )е0*))*3 D*0і-A)*3 %сі(. О(0*)40/8е)*3 4 1/к*3 2-%8*)/3 8/с1% 0*.0-.E1A і 9/)A(-.1A 4 5%54-.6)ій 56есі 2/,%09% ,% ;3)A%9% /6еB14 /(% с4,4; ;3). 56%0*)/ 56%с1% 56*54ск/71Aс.. Pе%(3і,)іс1A 2/(е25е8*1* к%?)%м4, 2%к6ем/ %(0*)40/8е)%м4 4 0%7))*3 2-%8*)/3, с56/0е,-*0*й с4,%0*й 6%29-., 94(*1Aс. 4 26%24мі-ій 0і,5%0і,і, N% %(0*)40/8е)і )ік%-* )е 5е6ейм/-*с. с56/0е,-*0іс1E ,% с0%;3 ?е610. C,0%к/1*, .к*м 56*2)/8е)% 2/3*N/1* %(0*)40/8е)*3 4 с4,/3 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)* 0 Jк6/;)і, )/ 0і,мі)4 0і, /,0%к/1і0 4 с5еDі/-A)*3 16*(4)/-/3, МGI 1/ і)B*3 мі?)/6%,)*3 с4,/3, 1/к%? 56/DEE1A 4 2%)і (%й%0*3 ,ій. G%)ф-ік1 0 Jк6/;)і 16*0/7. L/3*с)*к4 ,%0%,*1Aс. 56/DE0/1* 0 )ес1/(і-A)ій, ем%Dій)% )/с*8е)ій і 5%с1ій)% мі)-*0ій с*14/Dі; ?%6с1%к%9% )/с*-Aс10/ і с%Dі/-A)*3 5%16.сі)A. e3)і к-і7)1* — Dе %с%(*, .к*3 20*)40/84E1A 4 с10%6е))і D*3 с%Dі/-A)*3 5%16.сі)A 8е6е2 )/5/,* )/ 4к6/;)сAкі міс1/ 1/ 96%м/,.). O%)* 4 0сі3 се)с/3 1е6мі)4 7 «0%6%9/м* )/6%,4». Ці %(с1/0*)* %(%0’.2к%0% с10%6EE1A 2)/8)*й 5с*3%-%9і8)*й 1/ ем%Dій)*й 1*ск )/ 2/3*с)*к/, .к%9% 5%56%с*-* 56е,с1/0-.1* %(0*)40/8е)*3 4 с4,/3 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*, )/ ,%,/1%к ,% 5%10%6)%с1і 1/ ?/3і0, .кі с456%0%,?4E1A ф/к1* 0сі3 с56/0 56% 0%7))і 2-%8*)*. L/3*с)*к/м )е%,мі))% (4,е к%6*с)% ,і2)/1*с., .к 5%0%,*1*с. 2 D*м* 6е/-і.м* 0і,5%0і,)% ,% ;3)і3 56/0%0*3 1/ е1*8)*3 2%(%0’.2/)A 5е6е, к-і7)1/м*. П6%с1*3 0і,5%0і,ей )ем/7, /-е 7 )*2к/ ф/к1%6і0, .кі /,0%к/1 м%?е 02.1* ,% 40/9*, 5е6B )і? 5%9%,*1*с. 56е,с1/0-.1* %с%(4, %(0*)40/8е)4 4 0%7))*3 2-%8*)/3, N%( 0*2)/8*1*, 8* 2,/1е) і 8* 9%1%0*й 0і) 05%6/1*с. 2 D*м* )е20*8)*м* 0*к-*к/м*. VкN% /,0%к/1 5%9%,*0с. 02.1*с. 2/ 1/к4 с56/04, 5%с1ій)е %Dі)E0/)). 05-*04 D*3 ф/к1%6і0, .кN% 1/кі 7, м%?е 1/к%? ,%5%м%91* /,0%к/14 2(е6і9/1* к%)Dе)16/DіE і с1ійкіс1A 4 0*к%)/))і ск-/,)%9%, / 8/с%м і м4?)A%9% 2/0,/)). 2/3*с14 %(0*)40/8е)*3 5і, 8/с 0ій)* 0 с4,/3, N% 6%29-.,/E1A с56/0* 56% 0%7))і 2-%8*)*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �«М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) 8�1�� 119 ЩО ПОТРІБНО�ВРАХУВАТИ,�ПЕРШ�НІЖ�ПОГОДИТИСЯ� НАДАВАТИ�ЗАХИСТ�У СПРАВІ�ПРО�ВОЄННИЙ�ЗЛОЧИН О,)*м 2 %8е0*,)*3 ф/к1%6і0, .кі /,0%к/1 5%0*)е) 06/3%040/1*, 5е6B )і? 5%9%,*1*с. 0*с145/1* 2/3*с)*к%м 4 с56/0і 56% 0%7))*й 2-%8*), 7 0-/с)е 4.0-е)). /,0%к/1/ 56% с0%;3 5%1е)Dій)*3 к-і7)1і0. П;таннI 1. О(0*)40/8е)*й — Dе %с%(/, .к/ 2,ійс)*-/ )/5/, )/ к6/;)4 /,0%к/1/ 0 6/мк/3 24с*-A і)%2ем)%; ,е6?/0*, с56.м%0/)*3 )/ 2/3%5-е)). к%)16%-E )/, к6/;)%E /,0%к/1/. d* 2,/1)*й /,0%к/1 0*2)/1* 1/ /,/5140/1*с. ,% Dі7; 6е/-A)%с1і 0і,5%0і,)% ,% %(%0’.2к4 /,0%к/1/ (41* «)е2/-е?)*м 0і, с0%9% к-і7)1/» 1/ «,і.1* )/ %с)%0і 56і%6*1е14 і)1е6есі0 с0%9% к-і7)1/»132. d* м%?е /,0%к/1 «5%с-і,%0)% ,%16*м40/1*с. 56*)D*54 ,%мі)40/)). і)1е6есі0 к-і7)1/ )/, 4сім/ і)B*м* і)1е6ес/м* 1/ мі6к40/)).м*, 5%0’.2/)*м* 2 0і,)%с*)/м* /,0%к/1/ і2 с4,%м»133. O 4к6/;)сAк%м4 с4с5і-Aс10і с5%с1е6і9/71Aс. )е9/1*0)/ 6е/кDі. )/ с/м ф/к1 2/3*с14 %(0*)40/8е)*3 4 0%7))*3 2-%8*)/3. Rе31% 00/?/7, N% 29%,/ %к6ем%9% /,0%к/1/ 56е,с1/0-.1* 1/к%9% %(0*)40/8е)%9% с0і,8*1A 56% 0і,с41)іс1A 4 )A%9% е-еме)1/6)%; м%6/-і, е1*к* і, м%?-*0%, -%.-A)%с1і ,% к6/;)*, 0 .кій 0і) 56/DE7. Це 20*8/й)е .0*Nе 0 с4с5і-Aс10і 4 с56/0/3 56% 1е6%6*2м, 0%7))і 2-%8*)* 1/ 2-%8*)* 56%1* -E,.)%с1і. П;таннI 2. d* м%?е /,0%к/1 0*к%)40/1* ф4)кDі; 2/3*с)*к/ %(0*)40/8е)%9% 2 «м/кс*м/-A)%E )е2/-е?)іс1E» 4 0*к%)/))і %(%0’.2кі0 /,0%к/1/ 5е6е, к-і7)1%м, 0і-A)*м 0і, «(4,A-.к%9% 2%0)іB)A%9% 05-*04, 1*ск4 /(% 01648/)). 0 й%9% ,і.-A)іс1A, 5%0’.2/)4 2 )/,/)).м» 56/0%0%; ,%5%м%9* ... 2%к6ем/, 2 (%к4 %69/)і0 ,е6?/0)%; 0-/,*, 5%-і1*8)*3 5/61ій, і)B*3 /,0%к/1і0 1%N%, / 1/к%? 05-*04 й%9% 0-/с)*3 і)1е6есі0»134. Rе.кі /,0%к/1* %с%(*с1% 2)/E1A /(% .к*м%сA і)B*м 8*)%м 5%0’.2/)і 2 5%с16/?,/-*м* 0і, 0ій)*. P/5е0)%, 0сі /,0%к/1* с5і0840/E1A ?е610/м 0ій)*, )е2/-е?)% 0і, (4,A-.к*3 %с%(*с1*3 20’.2кі0. d* 05-*)е Dей ф/к1 )/ 5%0е,і)к4 /,0%к/1/ 4 с56/0і 56% 0%7))і 2-%8*)* 1///(% )/ 2,/1)іс1A /,0%к/1/ 2/02.1% 56е,с1/0-.1* і)1е6ес* с0%9% к-і7)1/? 132 133 134 I1. 8 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к* 2і 2мі)/м*, 2/10е6,?е)*м* 2’;2,%м /,0%к/1і0 Jк6/;)* 15 -E1%9% 2019 6%к4 (,/-і — П6/0*-/). I1. 43 П6/0*-. I1. 6 П6/0*-. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �120 «М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) П;таннI 3. d* 05-*0/7 Dей ф/к1 )/ «%(’7к1*0)іс1A /(% )е45е6е,?е)іс1A /,0%к/1/ 5і, 8/с 0*к%)/)).... с0%;3 56%фесій)*3 %(%0’.2кі0 1/ 08*)е)). /(% )е08*)е)).... ,ій 5і, 8/с 0*к%)/)).» /,0%к/1сAк*3 %(%0’.2кі0135. Це м%?е 0к-E8/1* 6%2с-і,40/)). 1// /(% 5е6е36ес)*й ,%5*1 5%1е65і-*3 4 с4,і. М%?е с1/1*с. 1/к, N% 56%к46%6* 1/ с4,,і 0 с4,/3 і2 6%29-.,4 0%7))*3 2-%8*)і0 45е6е,?е)% с1/0-.1Aс. ,% 2/3*с14, %с%(-*0% 4 с56/0/3, ,е фі9464E1A 0і,%мі %(0*)40/8е)і /(% 6е2%)/)с)і 2-%8*)*. L %9-.,4 )/ DE %(с1/0*)4: П;таннI 4. d* м%?е /,0%к/1, ,%16*м4E8*сA 56*)D*54 2/к%))%с1і, «(41* )/5%-е9-*0*м і 56*)D*5%0*м 0 %(с1%E0/))і і)1е6есі0 к-і7)1/ 0 с4,і; )ік%-* )е 5%с145/1*с. с0%7E )е2/-е?)іс1E 0 2/3*с1і 1/ 56е,с1/0)*D10і 56/0 1/ і)1е6есі0 к-і7)1/, N%( )е 5%9і6B40/1* с1%с4)к* 2 с4,,.м*; (1/) 0 6/2і 1*ск4 с4,4 )/ /,0%к/1/, ... )е ,%54ск/1* к%м56%місі0, .кі с45е6е8/1A %3%6%)E0/)*м 2/к%)%м і)1е6ес/м к-і7)1/»136. O 4к6/;)сAк*3 с4,/3 ,%20%-е)% :а(Fн7 56%0/,?е)). 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*. Це 6%23%,*1Aс. 2 56/к1*к%E мі?)/6%,)*3 с4,і0, .кі )е ,%54ск/-* 5%,і()*3 с4,%0*3 56%Dесі0. P/05/к*, H*мсAк*й с1/141 МGI 8і1к% 0*2)/8/7, N% 0сі %(0*)40/8е)і м/E1A 56/0% (41* фі2*8)% 56*с41)ім* )/ с4,і 137. Є,*)*й 0*).1%к — I5еDі/-A)*й 16*(4)/- N%,% Tі0/)4 — 56%0і0 4сі с0%; с4,%0і 56%0/,?е)). 0 %,)ій с56/0і, N% 6%29-.,/-/с. 0 DA%м4 16*(4)/-і, :а(Fн(138. П;таннI 5. d* 9%1%0*й /,0%к/1 56е,с1/0-.1* %(0*)40/8е)%9% :а(Fн(, 20/?/E8* )/ %(ме?е))., N% )/к-/,/E1Aс. )/ 2/3*с)*к/ 0 1/к*3 56%0/,?е)).3, і 8* 9%1%0*й і 8* м/7 0і) ,%с1/1)E 135 136 137 138 I1. 9 П6/0*-. I1. 43 П6/0*-. I1. 63 H*мсAк%9% с1/1414. МGI )еN%,/0)% 05е6Bе ,%20%-*0 :а(Fн7 с-43/)). 2 5і,10е6,?е)). %(0*)40/8е)). 4 с56/0і К(ні, ,е %(0*)40/8е)*й )е (40 2/16*м/)*й 5%)/, 20 6%кі0. «П6%к46%6 56%1* R?%2еф/ G%)і», ICC-02/04-01/05, HіBе)). N%,% к-%5%1/)). 56%к46/146* 56% 56%0е,е)). с-43/)). N%,% 5і,10е6,?е)). 20*)40/8е)A 4 с56/0і G%)і 2/ 0і,с41)%с1і 5і,%26E0/)%9%, 23 -*с1%5/,/ 2023 6.; і ,*0. «R649е 6іBе)). N%,% к-%5%1/)). 56%к46/146* 56% 56%0е,е)). с-43/)). N%,% 5і,10е6,?е)). 20*)40/8е)A 4 с56/0і G%)і 2/ 0і,с41)%с1і 5і,%26E0/)%9%», 4 (е6е2). 2024 6%к4. HіBе)). с5*6/E1Aс. )/ с1/11E 61 H*мсAк%9% с1/1414, .к/ ,%20%-.7 56%0%,*1* 1/кі с-43/))., .кN% 5і,%26E0/)*й 0і,м%0*0с. 0і, .0к*, 01ік /(% )е м%?е (41* 2)/й,е)*й. R*0. «П6%к46%6 56%1* I/-ім/ R?/мі-. Cй.Bі» 1/ і)., STL-11-01/T/TC. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �«М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) 121 к0/-іфік/DіE ,-. 56%0е,е)). 0сі3 )е%(3і,)*3 6%2с-і,40/)A ,-. 5і,9%1%0к* 2/3*с14 %(0*)40/8е)%9%139 2/ 1/к*3 %(с1/0*)? I56/0* 56% 0%7))і 2-%8*)*, N% 6%29-.,/E1Aс. 0 4к6/;)сAк*3 с4,/3, 2/ 0*2)/8е)).м 0*м/9/1*м41A 0і, /,0%к/1/ ,%ск%)/-%9% 2)/)). )е -*Bе 4к6/;)сAк%9% 2/к%)%,/0с10/, .ке 2/с1%с%0471Aс. 0 1/к*3 с56/0/3, /-е й 2/с1%с%0)*3 56*)D*5і0 мі?)/6%,)%9% 56/0/. C,0%к/1 5%0*)е) (41* %(і2)/)*м 4 мі?)/6%,)%м4 94м/)і1/6)%м4 56/0і, мі?)/6%,)%м4 56/0і -E,сAк*3 56/0, мі?)/6%,)%м4 к6*мі)/-A)%м4 56/0і, мі?)/6%,)%м4 54(-і8)%м4 56/0і 1/ 56/0і 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0. [а(Fн7 56%0/,?е)). 1/к%? с10%6E7 0-/с)і 0*к-*к* ,-. 2,/1)%с1і /,0%к/1/ ефек1*0)% 56е,с1/0-.1* %(0*)40/8е)%9%, %скі-Aк* /,0%к/1, 2/ 0*2)/8е)).м, )е м%?е к%)с4-A140/1*с. /(% %16*м40/1* 0к/2і0к* 0і, с0%9% к-і7)1/ і, йм%0і6)%, )е м%?е 56%0%,*1* (4,A-.ке )е2/-е?)е 6%2с-і,40/)). 0і, іме)і 2/3*с14. П;таннI 6. d* 2,/1е) і 8* (/?/7 /,0%к/1 56%й1* )е%(3і,)4 5і,9%1%0к4, N%( с1/1* ф/3і0Dем 4 9/-42.3 56/0/, .кі м%?41A 05-*)41* )/ с56/04 56% 0%7))і 2-%8*)*? d* м%?е /,0%к/1 56/DE0/1* 0 ме?/3 1*3 6ес46сі0, .кі )/,/E1Aс. й%м4 с4,%м? 8�2�� ПОТЕНЦІЙНІ� ПІДХОДИ� ДО ПОДОЛАННЯ� ВИКЛИКІВ,� З ЯКИМИ�СТИКАЄТЬСЯ�ЗАХИСНИК�У СПРАВАХ�ПРО� ВОЄННІ�ЗЛОЧИНИ Є кі-Aк/ с5%с%(і0, .к 2/3*с)*к м%?е %16*м/1* )е%(3і,)4 5і,16*мк4, .к 56/к1*8)4, 1/к і %с%(*с14, N%( м/1* 2м%94 05%6/1*с. 2і ск-/,)*м* 2/0,/)).м*, 5%0’.2/)*м* і2 2/3*с1%м %сі(, %(0*)40/8е)*3 4 0%7))*3 2-%8*)/3. Vк 29/,40/-%с. 6/)іBе, Dі 0*к-*к* с1/E1A Nе ск-/,)іB*м*, к%-* с4,%0і 56%Dес* 0і,(40/E1Aс. 0 6%25/к%)ф-ік14, N% 16*0/7, .к Dе 0і,(40/71Aс. 0 Jк6/;)і. L6%24мі-%, N% ?%,)/ 2 D*3 56%5%2*Dій )е м%?е (41* 6е/-і2%0/)/ (е2 фі)/)с%0%; 1/ і)B%; 5і,16*мк* 2 (%к4 0і,5%0і,)*3 %69/)і0 0-/,* 1///(% %69/)і2/Dій, 2%к6ем/ 56/0)*8*3 1/ с4,,і0сAк*3 /с%Dі/Dій 0 Jк6/;)і, / 1/к%? місDе0%; 1/, м%?-*0%, )/Dі%)/-A)%; 5%-і1*8)%; ,%5%м%9*. Це 1/к%? 0*м/9/7 м%1*0/Dі; 1/ 0і,,/)%с1і к%?)%9% 2/3*с)*к/, .к*й 56/DE7 0 с4,/3 2 6%29-.,4 0%7))*3 2-%8*)і0. 139 R*0. G%,екс 5%0е,і)к* /,0%к/1/ I5еDі/-A)%9% 16*(4)/-4 ,-. Tі0/)4. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �122 «М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) 8�2�1� ПРОГРАМИ�ПІДГОТОВКИ�ЗАХИСНИКІВ Пе6B%E і )/й56%с1іB%E 6ек%ме),/Dі7E, .к/ 2/6/2 2/с1%с%0471Aс. 0 4сі3 с48/с)*3 мі?)/6%,)*3 к6*мі)/-A)*3 с4,/3, 7 2/(е25е8е)). к%м5-екс)*3 )/08/-A)*3 56%96/м ,-. /,0%к/1і0 .к 2 м/1е6і/-A)%9%, 1/к і 2 56%Dес4/-A)%9% 56/0/, N% 2/с1%с%0471Aс. 0 1/к*3 с56/0/3. Це м/1*ме %с%(-*0е 2)/8е)). 0 Jк6/;)і, ,е 2/к%)%,/0с10% 2мі)E71Aс. і 2мі)E0/1*ме1Aс., 0к-E8)% 2 %с%(-*0%с1.м* ім5-еме)1/Dі; мі?)/6%,)%-56/0%0*3 56*)D*5і0 4 )/Dі%)/-A)*3 с4,/3. P/08/)). 5%0*))% 1/к%? 5е6е,(/8/1* 6%20*1%к )е%(3і,)*3 56/к1*8)*3 )/0*8%к 6%(%1* 0 с4,і 1/ )/,/)). 6ек%ме),/Dій N%,% 56%0е,е)). 6%2с-і,40/)A. О8е0*,)%, N% Dі 56%96/м* м%?41A і 5%0*))і (41* %69/)і2%0/)і 0і,5%0і,)*м* E6*,*8)*м* 9645/м*; %с%(/м*, .кі 0?е %(і2)/)і 2 4к6/;)сAк*м 2/к%)%,/0с10%м і 56/к1*к%E. Мі?)/6%,)е к6*мі)/-A)%-56/0%0е с5і01%0/6*с10% 1/к%? м/7 0е-*к4 к%-екDіE )/08/-A)*3 м/1е6і/-і0, .кі 56%1.9%м %с1/))і3 ,ес.1*-і1A 0*к%6*с1%040/-*с. ,-. 5і,9%1%0к* /,0%к/1і0 ,% 56/к1*к* 0 с4,/3 мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 56/0/. ADC-ICT 2 2012 6%к4 56%0%,*1A і)сDе)40/)). с4,%0*3 56%Dесі0 (,-. )/08/)). /,0%к/1і0 56/к1*8)*м )/0*8к/м 6%(%1* 0 2/-і с4,4), 0сі 0%)* (4-* 2).1і )/ 0і,е% і ,%с145)і )/ 0е(с/й1і ADC-ICT. П6%1.9%м %с1/))і3 кі-Aк%3 6%кі0 Cс%Dі/Dі. 1/к%? N%6і8)% 56%0%,*1A %с%(*с1і 1/ %)-/й)--екDі; .к і2 м/1е6і/-A)%9%, 1/к і 2 56%Dес4/-A)%9% 56/0/. Jсі Dі -екDі; ,%с145)і (е25-/1)% )/ 0е(с/й1і ADC-ICT140 і 5%0*))і (41* ск/6()*DеE -е9к%,%с145)%; і)ф%6м/Dі; )/ %к6емі 1ем*, .кі 0*)*к/E1A 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*. Cс%Dі/Dі. E6*с1і0 МGI 1/к%? 56%0%,*1A 16е)і)9*, 8/с1% 4 0*9-.,і 0е(і)/6і0, N%( 2/(е25е8*1* ,%с145 2 4сі3 к41%8кі0 с0і14. Ці 6ес46с* 0?е ,%с145)і .к 0і,56/0)/ 1%8к/ ,-. ,%5%м%9* 1/ 6%2B*6е)). (4,A-.к%9% )/08/))., .ке 2/6/2 м%?)/ %69/)і240/1* 0 Jк6/;)і ,-. місDе0*3 /,0%к/1і0 2/3*с14. O/61% 5і,к6ес-*1*, N% )е2/-е?)% 0і, 1%9%, )/скі-Aк* ,%с0і,8е)*м 7 2/3*с)*к, с56/0* 56% 0%7))і 2-%8*)* 5%0’.2/)і 2 4)ік/-A)*м* 9/-42.м* 56/0/ 1/ ф/к1/м*. J DA%м4 к%)1екс1і )/08/)). (4,е к%6*с)*м ,-. 0сі3. 140 R*0.adc-ict.org. Vк і (і-ABіс1A 0е(с/й1і0 мі?)/6%,)*3 с4,і0, Dі 16е)і)9* ,%с145)і /)9-ійсAк%E 1/ ф6/)D42Aк%E м%0/м*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �«М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) 123 8�2�2� ОРГАНІЗУЙТЕ�У РОБОЧУ�ГРУПУ�ДЛЯ�ОТРИМАННЯ� НЕОБХІДНОЇ�ПІДТРИМКИ�ТИХ�АДВОКАТІВ,�ЯКІ�ЗАРАЗ� ЗДІЙСНЮЮТЬ�ЗАХИСТ�У СПРАВАХ�ПРО�ВОЄННІ�ЗЛОЧИНИ,� АБО�ТИХ,�ЯКІ�ПЛАНУЮТЬ�У МАЙБУТНЬОМУ�БУТИ� ДОЛУЧЕНИМИ�ДО ТАКИХ�СПРАВ Ос)%0)*м 46%к%м, %16*м/)*м 5іс-. с10%6е)). ADC-ICT 4 2002 6%Dі 0 МSGF, с1/-/ %8е0*,)/ 5%16е(/ 0 %69/)і2/Dі; /,0%к/1і0, 2/міс1A 1%9%, N%( к%?)/ %к6ем/ к%м/),/ 2/3*с14 56/DE0/-/ і2%-A%0/)%, )е к%6*с14E8*сA 2)/)).м* 1/ ,%с0і,%м 1*3, 31% 56/DE7 5%648 2 )*м*. P/ 0і,мі)4 0і, 56%к46%6і0, .кі 56/DE0/-* 6/2%м 0 %69/)і2%0/)*3 %фіс/3 і2 5е6с%)/-%м 1/ і)B%E м/1е6і/-A)%-1е3)і8)%E 5і,16*мк%E, /,0%к/1* 56/DE0/-* 0 і),*0і,4/-A)*3 %фіс/3, .кі )е м/-* 1/к*3 6ес46сі0. L/ 0*).1к%м 6і,кіс)*3 56*0/1)*3 /,0%к/1і0, 2/3*с)*к* 1/к%? 56/DE0/-* 2 %(ме?е)*м, / і)%,і й )е,%с1/1)ім фі)/)с40/)).м. О69/)і2/Dі. /,0%к/1і0, .кі 56/DEE1A 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)* 0 6/мк/3 /,0%к/146*, м%?е 5%,%-/1* Dі )е,%-ік* 6і2)*м* с5%с%(/м*, .кі м%?41A м/1* ф4),/ме)1/-A)е 2)/8е)).. P/с/м5е6е, /,0%к/1* м%?41A ,і-*1*с. 2)/)).м* 1/ ,%с0і,%м 2і с0%;3 с56/0 2 і)B*м* )/ к%6*с1A с5і-A)%1* /,0%к/1і0 2/3*с14 4 с56/0/3 0%7))*3 2-%8*)і0. Це м%?е 0к-E8/1* %(мі) і)ф%6м/Dі7E 56% с56/0*, с4,,і0, 56%к46%6і0, E6*,*8)і ,%к4ме)1*, ,%с-і,?е)). 1/ і)Bі 6ес46с*, .кі, м%?-*0%, ,%5%м%?41A 2/3*с14 0 (4,A-.кій кі-Aк%с1і с56/0. Hе24-A1/1%м м%?е с1/1* 9645%0/ 6%26%(к/ ефек1*0)*3 56/0%0*3 с16/1е9ій 1/ к6е/1*0)%9% м*с-е)). 4 Dій, 2/ 0*2)/8е)).м, ск-/,)ій 9/-42і 56/0/. Це 1/к%? м%?е с-4940/1* 2/с%(%м ,-. /,0%к/1і0, к%-* ;м )е 0*с1/8/7 6ес46сі0, 20е6)41*с. ,% 0і,5%0і,)*3 %69/)і0 0-/,* .к 9645/; Dе )/(/9/1% с*-A)іB/ 5%2*Dі., )і? і),*0і,4/-A)і с56%(* /,0%к/1/ %16*м/1* )е%(3і,)і 6ес46с*, )е 2)/E8*, ,% .к%; мі6* і)Bі /,0%к/1* м%?41A 6%(*1* 1е ? с/ме. L %9-.,4 )/ 1%й ф/к1, N% с56/0* 56% 0%7))і 2-%8*)* 6%29-.,/E1Aс. 0 Jк6/;)і 0 6%25/- к%)ф-ік14, N% 16*0/7, /,0%к/1* 1/к%? м%?41A %16*м/1* ,%5%м%94 1/к%; 9645* ,-. 5%B4к4 %с%(*с1%;, 5с*3%-%9і8)%; 1/ і)B%; 5і,16*мк* 0і, к%-е9, %скі-Aк* с56/0* %(9%0%6EE1Aс., і -E,* ,і-.1Aс. с0%;м* 56%(-ем/м* 1/ ,%с0і,%м. Це )е %(%0’.2к%0% 5%16е(47 (4,A-.к%; ф%6м/-іс1*8)%; с164к146*. П6%с1/ 24с16і8 /,0%к/1і0 4 се6е,%0*Nі, ,е /,0%к/1* м%?41A 0і,0е61% 5%9%0%6*1* %,*) 2 %,)*м, 7 Dі))*м 6ес46с%м. P/56*к-/,, ADC-ICT 1/ ICCBA 56%0%,.1A N%6і8)і к%)фе6е)Dі;, )/ .к*3 /,0%к/1* м%?41A 24с16і1*ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �124 «М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) с. ,-. %(9%0%6е)). 1/к*3 5*1/)A. I/ме іс)40/)). D*3 9645 1/к%? 2/%3%840/-% /,0%к/1і0 24с16і8/1*с. 8/с1іBе, 4 ме)B ф%6м/-A)*й с5%сі(, к%-* 0*)*к/-* 56%(-ем*, і с10%6E0/-% с5і-A)%14 6%24м)%; ,%0і6* 1/ с5і-A)%9% 6%24мі))., 8%9% ( )е с1/-%с., .к(* Dі %69/)і2/Dі; )ік%-* )е (4-* с10%6е)і. S/к*й 5і,3і, 1/к%? м%?е с1/1* 5і,ґ64)1.м ,-. 6%26%(к* ф%6м/-A)*3 і )еф%6м/-A)*3 56%96/м )/с1/0)*D10/ 0 /,0%к/146і. 8�2�3� НАЛАГОДЖЕННЯ�ПРОФЕСІЙНОЇ�СПІВПРАЦІ�УКРАЇНСЬКИХ� АДВОКАТІВ�ІЗ МІЖНАРОДНИМИ�КОЛЕГАМИ R649/ (і-AB /м(і1)/ 56%5%2*Dі. 5%-.9/7 0 %69/)і2/Dі; 0 4к6/;)сAкій /,0%к/146і ме6е?і /,0%к/1і0, .кі 56/к1*к4E1A 4 D*3 с56/0/3. Ці /,0%к/1* м%?41A 6%20*0/1* 56%фесій)і 0і,)%с*)* 2і с0%;м* к%-е9/м*-/,0%к/1/м*, .кі 56/к1*к4E1A 4 мі?)/6%,)*3 с4,/3 і 16*(4)/-/3. O2/7м%0і,)%с*)* мі? /,0%к/1/м* 1/к%? м%?)/ 6%20*0/1* 2/ ,%5%м%9%E B*6B%; ме6е?і 56/к1*8)*3 9645 IBA, ADC-ICT 1/ ICCBA. Це с1/)е ,%,/1к%0*м 6ес46с%м ,-. місDе0*3 /,0%к/1і0, .кі м%?41A 5%16е(40/1* /(% (/?/1* %16*м/1* к%)к6е1)і 5%6/,* N%,% 5*1/)A, N% 0*)*к/E1A 4 ;3)і3 с56/0/3, 0і, %сі(, .кі с1*к/-*с. 2 5%,і()*м* 56%(-ем/м* 4 с0%;й 56/к1*Dі мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 56/0/. 8�2�4� ІНФОРМУЙТЕ�СУД�ТА ОРГАНИ�ПРАВОПОРЯДКУ�В РАЗІ� ОТРИМАННЯ�ПОГРОЗ�ЗАСТОСУВАННЯ�ФІЗИЧНОГО� ТА ІНШОГО�НАСИЛЬСТВА Hе/-A)і 2/96%2* %с%(/м, .кі 2/3*N/E1A %(0*)40/8е)*3 4 с4,/3 4 с56/0/3 56% 0%7))і 2-%8*)*, іс)40/-*, іс)4E1A і, )/ ?/-A, іс)40/1*м41A і 0 м/й(41)A%м4. Y%,е) 2/3*с)*к )е 5%0*)е) 2/-*B/1*с. )/%,*)Dі 2 1/к*м* 5%96%2/м* 1/ )/м/9/1*с. 05%6/1*с. 2 )*м* с/м%с1ій)%. L/3*с)*к* 7 8/с1*)%E с*с1ем* 56/0%с4,,., 1/к с/м% .к і 56%к46%6*, с4,,і 1/ 56/Dі0)*к* с4,4. e3). 56*с41)іс1A 7 ф4),/ме)1/-A)%E ,-. 2/(е25е8е)). с56/0е,-*0%9% с4,%0%9% 6%29-.,4 1/ )/-е?)%; 56/0%0%; 56%Dе,46*, )е2/-е?)% 0і, 1%9%, 31% 7 %(0*)40/8е)*м. J 6/2і 5%16е(* фі2*8)*й 2/3*с1 /,0%к/1/ 7 %(%0’.2к%0*м, 1/к с/м% .к і кі(е62/3*с1 /(% е-ек16%))*й 2/3*с1 ,%к/2і0 /,0%к/1/, 6%(%8*3 м/1е6і/-і0 1/ к%)фі,е)Dій)*3 к%м4)ік/Dій. L0/?/E8* )/ Dі 5%(%E0/))., 2/3*с)*к 5%0*)е) 20е61/1*с. ,% с4,і0 /(% і)B*3 0і,5%0і,)*3 %69/)і0 і 56/DE0/1* 2 )*м* )/, с10%6е)).м ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �«М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) 125 5е0)%; с*с1ем* %Dі)E0/)). 1/к*3 2/96%2 і )/,/)).м %(ґ64)1%0/)%; 6е/кDі; )/ )*3. L)%04 ? 1/к*, 20е6)е)). ,% с4,4 .к %69/)і2%0/)%; 9645* 2 8і1к*м* 1/ %(ґ64)1%0/)*м* 2/5*1/м*, 56*с1%с%0/)*м* ,% 6е/-ій 5%0с.к,е))%; с4,%0%; 56/к1*к* 5і, 8/с к%)ф-ік14, N% 16*0/7, м/7 (і-ABе B/)сі0 )/ 5%2*1*0)*й 6е24-A1/1, )і? 20е6)е)). ,% с4,4 %к6ем%9% /,0%к/1/ )/ і),*0і,4/-A)ій %с)%0і. 8�2�5� ІНФОРМАЦІЙНІ�ПРОГРАМИ�В МЕДІА,�СПРЯМОВАНІ� НА РОЗ’ЯСНЕННЯ�ПЕРЕСІЧНОМУ�ГРОМАДЯНИНУ�МЕТИ� ПРОВАДЖЕННЯ�В СУДАХ�ЩОДО�ВОЄННИХ�ЗЛОЧИНІВ,� РОЛІ�АДВОКАТА�В ЦЬОМУ�ПРОЦЕСІ�ТА НЕОБХІДНОСТІ� ЗАХИСТУ�ВЕРХОВЕНСТВА�ПРАВА�В УКРАЇНІ Ос1/)). і 1/к%? /м(і1)/ 6ек%ме),/Dі. 5%-.9/7 0 1%м4, N%( 0і,5%0і,)і 4к6/;)сAкі /с%Dі/Dі; /,0%к/1і0, 4 1%м4 8*с-і с4,,і0 і 56%к46%6і0, 0*к%6*с1%040/-* с0%7 с1/)%0*Nе і 05-*0, N%( 5е6ек%)/1* 56ес4 0*с0і1-E0/1*, к%-* Dе ,%6е8)%, ,і.-A)іс1A с4,і0 2 6%29-.,4 0%7))*3 2-%8*)і0 .к 2/сі( )/,/)). 96%м/,сAк%с1і (/2%0%; і)ф%6м/Dі; 56% 1е, 8%м4 с4,* 56/DEE1A с/ме 1/к, / )е і)/кBе, 56% )е%(3і,)іс1A і 6%-A 2/3*с)*к/, / 1/к%? 56% 0/?-*0іс1A D*3 56%Dесі0 ,-. 2/(е25е8е)). 0е63%0е)с10/ 56/0/ 0 Jк6/;)і 2/6/2, / 2/ м%?-*0%с1і — і 0 м/й(41)A%м4. _4,A-.ке ме,і/-0*с0і1-е)). 5%0*))% ,(/1* 56% 1е, N%( )е 2/Bк%,*1* %(0*)40/8е))E 8* %(0*)40/8е)%м4, )е 01648/1*с. 0 с4,%0*й 56%Dес 8* с0і,кі0141. 141 О,)*м і2 ,?е6е- ,-. %2)/й%м-е)). N%,% е1*8)*3 і 56/0%0*3 5*1/)A 7 I1/),/61* Cме6*к/)сAк%; /с%Dі/Dі; /,0%к/1і0 N%,% с56/0е,-*0%9% с4,%0%9% 6%29-.,4 1/ 54(-і8)%9% ,*ск46с4. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �126 «М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) 9�� ПУБЛІЧНА�КОМУНІКАЦІЯ�ТА ДОПУСТИМА� АДВОКАТСЬКА�ДІЯЛЬНІСТЬ O Jк6/;)і іс)47 )*2к/ е1*8)*3 1/ 56%фесій)*3 с1/),/61і0, .кі 6е94-EE1A і с56.м%04E1A /,0%к/1сAк4 ,і.-A)іс1A і м/E1A 2)/8е)). ,-. 2/3*с14 0 с4,/3, N% 6%29-.,/E1A с56/0* 56% 0%7))і 2-%8*)*. L0*8/й)%, 5е6е,(/8/71Aс., N% /,0%к/1* 2)/E1A і ,%(6е 6%24міE1A 2міс1 і 2/с1%с40/)). D*3 с1/),/61і0 4 0-/с)ій 56/к1*Dі142. I56/0* 56% 0%7))і 2-%8*)* 56*0е61/E1A 40/94 96%м/,сAк%с1і 1/ )/(40/E1A 6%29%-%с4, N% 56*20%,*1A ,% 1%9%, N% ,% /,0%к/1і0 1///(% с0і,кі0 20е61/E1Aс. 2/ к%ме)1/6.м* N%,% с56/0*. P*?8е )/0е,е)і ,е.кі 6ек%ме),/Dі; N%,% 1%9%, .к /,0%к/1 м%?е (6/1* 48/с1A 4 1/к*3 ,*ск4сі.3, 0%,)%8/с )е 5%64B4E8* ?%,)*3 56%фесій)*3 56/0*-, 2(е6і9/E8* 56/0% /,0%к/1/ к%ме)140/1* 5*1/))., N% с1/)%0-.1A с4с5і-A)*й і)1е6ес. 9�1�� НАЦІОНАЛЬНІ�СТАНДАРТИ Jк6/;)сAке 2/к%)%,/0с10% 56% /,0%к/1464 1/ /,0%к/1сAк4 ,і.-A)іс1A 6е94-E7 с5еD*фік4 /,0%к/1сAк%; ,і.-A)%с1і, 0 1%м4 8*с-і 2/3*с14 0і, к6*мі)/-A)%9% %(0*)40/8е))., )/ 6і0)і 56*)D*5і0 1/ 56%фесій)*3 с1/),/61і0. L%к6ем/, 56/0*-/ 56%фесій)%; е1*к* ,е1/-A)% 6е9-/ме)14E1A 5%0е,і)к4 /,0%к/1/ 0 54(-і8)ій сфе6і, .к 5і, 8/с )/,/)). 56/0%0%; ,%5%м%9*, 1/к і 5%2/ ме?/м* /,0%к/1сAк%; ,і.-A)%с1і. J (/9/1A%3 0*5/,к/3 54(-і8)/ сфе6/ с1/7 )е0і,’7м)%E 8/с1*)%E /,0%к/1сAк%; 56/к1*к*, 56*8%м4 )е 1і-Aк* 1%,і, к%-* 2/3*с)*к4 )е%(3і,)% с5і-к40/1*с. 2і LМ[ /(% )/,/0/1* к%ме)1/6і ?46)/-іс1/м, / й 5і, 8/с 2,ійс)е)). ,і.-A)%с1і, .к/ 6/)іBе (4-/ с40%6% %(ме?е)/ сфе6%E с4,%0%9% 56%Dес4. H%20*1%к і)ф%6м/Dій)*3 1е3)%-%9ій 1/ )е%(3і,)іс1A 56%0е,е)). с4,%0*3 2/сі,/)A 4 6е?*мі 0і,е%к%)фе6е)Dі; с456%0%,?471Aс. 2/5*с%м с4,%0*3 2/сі,/)A 1/ ;3)A%E %)-/й)-16/)с-.Dі7E 0 ме6е?і «[)1е6)е1», N% 56*20%,*1A ,% (і-AB%; 54(-і8)%с1і ,і.-A)%с1і 2/3*с)*к/. J 1/к*3 с4,%0*3 2/сі,/)).3 /,0%к/1, 2 %,)%9% (%к4, (е6е 48/с1A 4 с4,%0%м4 2/сі,/))і, 20е61/E8*сA ,% с4,4, 56%к46%6/, і)B*3 48/с)*кі0 56%Dес4, / 2 і)B%9% (%к4, 2/0,.к* 54(-і8)ій %)-/й)-16/)142 Oі,5%0і,)і к%,екс* 1/ 56/0*-/ 56%фесій)%; 5%0е,і)к* 7 ,%с145)*м* ,-. /,0%к/1і0 і м%?41A (41* 0*к%6*с1/)і 5і, 8/с 6%29-.,4 с56/0 1/ 0*)*к)е)). 5%1е)Dій)*3 56%(-ем. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �«М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) 127 с-.Dі; )е м%?е )е 4с0і,%м-E0/1*, N% й%9% /,0%к/1сAк/ ,і.-A)іс1A %,)%8/с)% 7 )/(/9/1% ,%с145)іB%E ,-. 96%м/,сAк%с1і, )і? с4,%0і 56%Dес*, N% 0і,(40/E1Aс. (е2 1/к%9% 0*с0і1-е)).. Ці %(с1/0*)* м%?41A с56*.1*, / м%?41A і )е с56*.1* 2/3*с14. О,)/к 4 0сі3 0*5/,к/3 /,0%к/1 2%(%0’.2/)*й ,і.1* 0 )/йк6/N*3 і)1е6ес/3 с0%9% к-і7)1/. R-. 0*2)/8е)). ме? 1/ 4м%0 0*к%6*с1/)). 2/3*с)*к%м /,0%к/1сAк*3 м%?-*0%с1ей 4 54(-і8)ій к%м4)ік/Dі; 0/?-*0*м* 7 )/с145)і 6%2,і-* П6/0*- 56%фесій)%; е1*к*: 1. П6і%6*1е1 і)1е6есі0 к-і7)1/ (с1/11. 8 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к*). 2. R%16*м/)). 2/к%))%с1і (с1/11. 7 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к*). 3. G%)фі,е)Dій)іс1A (с1/11. 10 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к*). 4. dес)іс1A 1/ ,%(6%5%6.,)/ 6е541/Dі. (с1/11. 12-1 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к*). 5. R%16*м/)). /,0%к/1%м 56*)D*54 2/к%))%с1і 4 0і,)%с*)/3 і2 с4,%м 1/ і)B*м* 48/с)*к/м* с4,%0%9% 56%Dес4 (с1/11. 42 П6/0*/,0%к/1сAк%; е1*к*). 6. R%16*м/)). 56*)D*54 )е2/-е?)%с1і /,0%к/1/ 1/ 56і%6*1е1)%с1і і)1е6есі0 к-і7)1/ 4 0і,)%с*)/3 /,0%к/1/ і2 с4,%м (с1/11. 43 П6/0*/,0%к/1сAк%; е1*к*). 7. Е1*8)і /с5ек1* 02/7м%0і,)%с*) /,0%к/1/ 2 і)B*м* %с%(/м* (с1/11. 49 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к*). 8. I5і00і,)%Bе)). мі? 56%фесій)*м* %(%0’.2к/м* /,0%к/1/ і й%9% 96%м/,сAк*м*, )/4к%0*м* 1/ і)B*м* і)1е6ес/м* (с1/11. 54 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к*). 9. П6*)D*5* 5%0е,і)к* /,0%к/1/ 0 с%Dі/-A)*3 ме6е?/3 (с1/11. 57 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к*). 10. R%16*м/)). 56*)D*5і0 )е2/-е?)%с1і, 56%фесій)%с1і 1/ 0і,5%0і,/-A)%с1і 56* к%6*с140/))і /,0%к/1%м с%Dі/-A)*м* ме6е?/м*, і)1е6)е1-ф%64м/м* 1/ і)B*м* ф%6м/м* с5і-к40/)). 0 ме6е?і «[)1е6)е1» (с1/11. 58 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к*). 11. R%16*м/)). 56*)D*5і0 8ес)%с1і, с16*м/)%с1і, к%6ек1)%с1і 1/ 9і,)%с1і 56* к%6*с140/))і /,0%к/1%м с%Dі/-A)*м* ме6е?/м*, і)- ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �128 «М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) 1е6)е1-ф%64м/м* 1/ і)B*м* ф%6м/м* с5і-к40/)). 0 ме6е?і «[)1е6)е1» (с1/11. 59 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к*). 12. R%16*м/)). 56*)D*5і0 1%-е6/)1)%с1і 1/ 1е65*м%с1і, к%65%6/1*0)%с1і, 2(е6е?е)). ,%0і6* с4с5і-Aс10/, к%)фі,е)Dій)%с1і 1/ )е,%54Nе)). (4,A-.к*3 56%.0і0 ,*ск6*мі)/Dі; (с1/11. 60 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к*). Ці е1*8)і с1/),/61* %к6ес-EE1A 56*)D*5* E6*,*8)%; 56/к1*к* 0 Dі-%м4. R%,/1к%0і 56/0*-/ с1%с4E1Aс. к%)1/к1і0 1/ к%м4)ік/Dі; /,0%к/1/ і2 2/с%(/м* м/с%0%; і)ф%6м/Dі;. Е1*8)і 6ек%ме),/Dі; ,-. /,0%к/1і0 4 сфе6і ме,і/ 1/ 54(-і8)*3 к%м4)ік/Dій 5і, 8/с 2,ійс)е)). /,0%к/1сAк%; ,і.-A)%с1і 5е6е,(/8/E1A, N% 2/3*с)*к 5%0*)е): • R%16*м40/1*с. е1*8)*3 56*)D*5і0 N%,% с16/1е9і8)%9% 0*к%6*с1/)). ме,і/ 1/ 54(-і8)*3 к%м4)ік/Dій 0 /,0%к/Dі; і)1е6есі0 к-і7)1і0. • О(*6/1* )/-е?)і 5/6/ме16* 02/7м%,і; /,0%к/1і0 і2 2/с%(/м* м/с%0%; і)ф%6м/Dі;, / 1/к%? с%Dі/-A)*м* ме6е?/м* 56* %(9%0%6е))і 5%1%8)*3 с56/0. • R%16*м40/1*с. (/-/)с4 мі? /,0%к/1сAк%E ,і.-A)іс1E 1/ 2(е6е?е)).м ,%0і6* с4с5і-Aс10/ ,% 56/0)*8%; с5і-A)%1* 1/ с4,%0%; с*с1ем* 0 Dі-%м4. • О16*м40/1* 5*сAм%04 29%,4 к-і7)1/ )/ (4,A-.кі 54(-і8)і 2/.0*, 5%0’.2/)і 2 й%9% с56/0%E. • J)*к/1* 5%1е)Dій)*3 к%)ф-ік1і0 мі? %(%0’.2к%м /,0%к/1/ 2(е6і9/1* к%)фі,е)Dій)іс1A 1/ с16/1е9і8)*м 0*к%6*с1/)).м 54(-і8)%с1і 4 56е,с1/0)*D10і к-і7)1/. • J16*м40/1*с. 0і, 54(-і8)*3 к%ме)1/6і0, .кі м%?41A 5е6еBк%,?/1* 2,ійс)е))E 56/0%с4,,. /(% ск%м56%ме140/1* с56/0е,-*0*й с4,%0*й 6%29-.,. • H%26і2).1* ,%54с1*м4 54(-і8)4 /,0%к/DіE 1/ )е56*54с1*мі с56%(* 05-*)41* )/ 5%1е)Dій)*3 с0і,кі0 /(% і)B*3 48/с)*кі0 с4,%0%9% 56%Dес4. • O*0/?е)%, 0і,5%0і,)% ,% е1*8)*3 с1/),/61і0, 6е/940/1* )/ )е9/1*0)4 54(-і8)4 і)ф%6м/DіE /(% 0*56/0-.1* ,е2і)ф%6м/DіE 0 54(-і8)%м4 56%с1%6і N%,% с56/0 с0%;3 к-і7)1і0. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �«М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) 129 • H%29-.)41* м%?-*0іс1A 2/с1%с40/)). е1*8)*3 с1/),/61і0 5і, 8/с 48/с1і 0 ,%к4ме)1/-A)*3 фі-Aм/3, і)1е60’E /(% і)B*3 ме,і/-56%,4к1/3, 5%0’.2/)*3 2 5%1%8)*м* /(% 2/0е6Bе)*м* с56/0/м*. • H%2ме?%040/1* 56%фесій)і %(%0’.2к* 56* 0*к%6*с1/))і с%Dі/-A)*3 ме,і/-5-/1ф%6м ,-. к%м4)ік/Dі;, 5%0’.2/)%; 2і с56/0%E /(% 2/3*с1%м к-і7)1/. W%8/ ,%16*м/)). е1*8)*3 0*м%9 м/7 0*6іB/-A)е 2)/8е))., )/6і?)*м к/ме)ем ,-. 0*2)/8е)). ме? ,%54с1*м%; 54(-і8)%; к%м4)ік/Dі; /,0%к/1/ 7 %16*м/)). 5*сAм%0%; 29%,* к-і7)1/. Ц. 29%,/ %3%5-E7 ,0/ 0/?-*0і /с5ек1*: • 5%-5е6Bе, с30/-е)). (4,A-.к*3 54(-і8)*3 2/3%,і0; • 5%-,649е, %16*м/)). і)ф%6м%0/)%; 29%,*, N% ,%20%-.7 /,0%к/14 6%29%-%B40/1* 5е6с%)/-A)і ,/)і к-і7)1/ 1/ і)ф%6м/DіE, .к/ і)B*м 8*)%м 2/3*Nе)/ /,0%к/1сAк%E 1/7м)*DеE. Цей 56*)D*5 2/к6і5-е)*й 4 с1/11і 10 П6/0*- /,0%к/1сAк%; е1*к*. L/к%) Jк6/;)* «П6% /,0%к/1464 1/ /,0%к/1сAк4 ,і.-A)іс1A» 0*2)/8/7 56*)D*5* 1/ %с)%0* 2,ійс)е)). /,0%к/1сAк%; ,і.-A)%с1і. J с1/11і 2 DA%9% 2/к%)4 2/2)/8е)%, N% /,0%к/1сAк/ ,і.-A)іс1A 2,ійс)E71Aс. )/ 2/с/,/3 0е63%0е)с10/ 56/0/, 2/к%))%с1і, )е2/-е?)%с1і, к%)фі,е)Dій)%с1і 1/ 4)*к)е)). к%)ф-ік14 і)1е6есі0. Це %с)%0)і е1*8)і 1/ 56/0%0і 56*)D*5*, .к*м* ке6471Aс. 56/к1*к/ к6*мі)/-A)%9% 2/3*с14 0 Jк6/;)і143. Пі, 8/с (4,A-.к*3 к%)1/к1і0 і2 56ес%E /(% 5і, 8/с 0*с145і0 )/ /к/,емі8)*3 8* і)B*3 ф%64м/3, /,0%к/1 5%0*)е) 5/м’.1/1* 56% Dі 56*)D*5* 0 6/2і %(9%0%6е)). )е2/0е6Bе)*3 с56/0 /(% 5%1%8)*3 к-і7)1і0. П6%с1е ем5і6*8)е 56/0*-% 5%-.9/7 0 1%м4, N% і)1е6ес* к-і7)1/ 1/, 20*8/й)%, (4,A-.кі 0і,5%0і,)і с4,%0і 430/-* 7 5е6B%6.,)*м*. Jсі і)Bі мі6к40/)). 0*5-*0/E1A і2 DA%9%: п7р71(на/т76I, M( пі.:а,;6н;/ і Lу.4-I1і 62і.1; аL( :аHі1а2)7ні 6т(р(н; (напр;1)а., 6іC’I аL( .ру:і (L2;ну2аF7н(?() у62і.(C)NNт4 р;:;1;, I1і C(Kут4 2;н;1нут; 2 р7143 R*0., )/56*к-/,, П6/0*-/ /,0%к/1сAк%; е1*к*, с1. 7 «R%16*м/)). 2/к%))%с1і», с1. 10 «G%)фі,е)Dій)іс1A»; с1. 12-1 «dес)іс1A 1/ ,%(6%5%6.,)/ 6е541/Dі.»; с1. 42 «R%16*м/)). /,0%к/1%м 56*)D*54 2/к%))%с1і 4 0і,)%с*)/3 2 с4,%м 1/ і)B*м* 48/с)*к/м* с4,%0%9% 56%0/,?е)).»; с1. 43 «R%16*м/)). 56*)D*5і0 )е2/-е?)%с1і /,0%к/1/ 1/ 56і%6*1е1)%с1і і)1е6есі0 к-і7)1/ 4 0і,)%с*)/3 /,0%к/1/ 2 с4,%м»; с1. 54 «I5і00і,)%Bе)). мі? 56%фесій)*м* %(%0’.2к/м* /,0%к/1/ і й%9% 96%м/,сAк*м*, )/4к%0*м* 1/ і)B*м* і)1е6ес/м*» ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �130 «М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) :у)4таті 6пі)1у2аннI :і [М], р(:CіM7ннI п(6ті2 у 6(Hіа)4н;, C7р7Kа, аL( інO(?( (L?(2(р7ннI 6пра2; на пуL)іFн;, 5(руCа,. 9�2�� МІЖНАРОДНІ�ПРАВИЛА�ЩОДО�ПУБЛІЧНОГО� ОБГОВОРЕННЯ�СУДІВ�ТА СПРАВ,�ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ� НА РОЗГЛЯДІ J Мі?)/6%,)%м4 к6*мі)/-A)%м4 с4,і 2 48/с)*к/м* м*)4-*3 і 5%1%8)*3 с56/0 6е94-.6)% к%)1/к14E1A 2і LМ[ 1/ і)Bі 2/с%(* м/с%0%; і)ф%6м/Dі;, .кі 56/9)41A %16*м/1* і)ф%6м/DіE 56% с56/0*, .к 2 (-/9%6%,)%E, 1/к і і)%,і 2 0%6%?%E ме1%E. О1?е, 5е6B%8е69%0*й %(%0’.2%к /,0%к/1/ — Dе 2)/1*, 2 к*м 0* 6%2м%0-.71е і 8%м4 0%)* 3%841A 5%9%0%6*1* 2 0/м*. Vк м* 0сі 2)/7м%, %с%(-*0% 0 с48/с)%м4 с0і1і с%Dі/-A)*3 ме6е?, )е 0сі 2/с%(* м/с%0%; і)ф%6м/Dі; 1/ і)Bі с4(’7к1* 2/с-49%04E1A )/ ,%0і64. Rе.кі )і. C,0%к/14 ,%Dі-A)%, .кN% Dе м%?-*0%, 56%0ес1* 3%8/ ( мі)ім/-A)е 6%2с-і,40/)). N%,% 1%9%, 31% с/ме B4к/7 і)ф%6м/DіE 1/ 2 .к%E ме1%E 20е61/71Aс. ,% )A%9%, N% м%?е 0к-E8/1* 8*1/)). с16і8%к с%Dі/-A)*3 ме6е? /(% 5%5е6е,)і3 /к/4)1і0 4 LМ[, і)1е60’E 8* с1/1ей, N%( ,і2)/1*с. 56% (4,A-.кі 45е6е,?е)). 8* м%1*0* 56/Dі0)*кі0 LМ[ /(% 0*,/)).. C,0%к/1* 1/к%? 5%0*))і (41* ,%(6е 5%і)ф%6м%0/)і 56% (4,A-.кі е1*8)і 56/0*-/, .кі м%?41A %(ме?40/1* /(% )е %(ме?40/1* ;3)E 2,/1)іс1A %(9%0%6E0/1* с56/0*, N% 5е6е(40/E1A )/ 6%29-.,і. Це 5*1/)). )е%,)%6/2%0% 5%64B40/-%с. 0 мі?)/6%,)*3 к6*мі)/-A)*3 с4,/3, /-е, 2/ 7,*)*м 0*).1к%м, )е 56*20е-% ,% ?%,)*3 с/)кDій. J с56/0і «W/6/,і)/й 1/ і)Bі» 0 МSGF 1%,іB)ій 56%к46%6 G/6-/ ,е-A П%)1е ,/-/ і)1е60’E ?46)/-4 Der Speigel, 4 .к%м4 0%)/ 56%к%ме)140/-/ с41A і с*-4 %(0*)40/8е)). 4 с56/0і 56%1* W/6/,і)/. 1/ ,0%3 й%9% с5і048/с)*кі0, N% 5е6е(40/-/ )/ 6%29-.,і 0 МSGF. L/3*с1 5%,/0 к-%5%1/)). 56% )е)/-е?)4 5%0е,і)к4 )/ 1ій 5і,с1/0і, N% її к%ме)1/6і, .кі %16*м/-* B*6%к*й 6%29%-%с, м%9-* 05-*)41* )/ с4, 5е6B%; і)с1/)Dі;, .к*й Nе )е 2/с-43/0 ?%,)*3 ,%к/2і0. G-%5%1/)). (4-% 0і,3*-е)% )/с/м5е6е, )/ 1ій 5і,с1/0і, N% її к%ме)1/6і )е 05-*)41A )/ 56%фесій)*3 с4,,і0, .кі 6%29-.,/E1A с56/04, 3%8/ 0%)/ (4-/ 9%-%0)*м 56%к46%6%м. О1?е, )е (4-% ?%,)%9% 45е6е,?е)%9% 05-*04 )/ )е2/0е6Bе)*й с4,%0*й 6%29-.,. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �«М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) 131 О,)/к %с)%0)е 2/)е5%к%7)). 2/с-49%047 )/ 40/94. W%8/ 2/9/-A)і к%ме)1/6і N%,% )е2/0е6Bе)*3 с56/0 м%?41A (41* ,%Dі-A)*м*, )/56*к-/,, /,0%к/1 2/.0*0, N% 00/?/7 с0%9% к-і7)1/ )е0*)40/1*м і й%9% (4,е 0*56/0,/)%, к%)к6е1)і к%ме)1/6і N%,% ,е1/-ей м/й(41)і3 ,%к/2і0, с0і,кі0 /(% 5%с*-/)A )/ 5*1/))., .кі м%?41A )ік%-* )е (41* 6%2к6*1і )/ с4,%0*й 6%29-., м%?е ме?40/1* 2 5%1е)Dій)*м* е1*8)*м* 5%64Bе)).м*, 4 1%м4 8*с-і 5*1/)). к%)фі,е)Dій)%с1і, /694ме)1*, N% к%ме)1/6і м/E1A )/ ме1і )е)/-е?)*м 8*)%м 05-*)41* )/ с4,, 1/ і)Bі 5*1/)).. Ос%(-*0% Dе с1%с471Aс. /,0%к/1і0 2/3*с14, .кі )е8/с1% м/E1A с1/14с /(% 5%B/)4, N% )/,/71Aс. 56%0і,)*м 56%к46%6/м. Ці-к%м ,%20%-е)% 0*с145/1* 0 56есі, 8*1/1* -екDі;, 5*с/1* с1/11і 1/ (6/1* 48/с1A 4 к%)фе6е)Dі.3, )/ .к*3 с56/0* %(9%0%6EE1Aс. 54(-і8)%. I41A 5%-.9/7 0 1%м4, N%( 5%0)іс1E 4с0і,%м-E0/1*, .к 56/0*-A)% к%ме)140/1*, 9%0%6.8* 56% 5%1%8)і с56/0*, N% 5е6е(40/E1A )/ 6%29-.,і. П%,і()е 5*1/)). 0*)*к-% 0 МSGF 4 с56/0і Кара.K;Fа, к%-* %(0*)40/8е)*й 20*)40/1*0 5/)і Rе-A П%)1е 0 )е5%0/2і ,% с4,4 2/ 1е, N% 0%)/ 5е6е,/-/ с5*с%к с0і,кі0 2/3*с14 %с%(/м і2 5%с%-Aс10/ IKC144. L6еB1%E с56/04 (4-% 0*6іBе)% )/ 5і,с1/0і 1%9%, N% )е (4-% с5еDі/-A)%9% с4,%0%9% )/к/24, .к*й 2/(%6%).0 (* 5/)і Rе-A П%)1е ,і.1* 1/к, .к 0%)/ ,і.-/. О,)/к ,-. /,0%к/1/ 46%к 26%24мі-*й. H%29%-%Bе)). іме) с0і,кі0 /(% і)B%; 5%1е)Dій)% к%)фі,е)Dій)%; і)ф%6м/Dі; )ік%-* )е 5%0*))% 0і,(40/1*с. 2/ 0і,с41)%с1і 8і1к%9% 6%24мі)). 1%9%, N% 1/ке 6%2к6*11. 7 56/0*-A)*м. C,0%к/1 1/к%? 5%0*)е) (41* %(е6е?)*м 4 с0%;3 к%ме)1/6.3 ,-. 96%м/,сAк%с1і 1/ 56ес* N%,% с/м*3 с4,і0 1/ с4,%0*3 56%Dесі0, .кі 0 )*3 0і,(40/E1Aс., 2/9/-%м. O %,)ій с56/0і 0 МSGF /,0%к/1/ (4-% 56*1.9)41% ,% ,*сD*5-і)/6)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і R*сD*5-і)/6)%E 6/,%E МSGF 2/ 2/.0*, .кі 0і) 26%(*0 )/ 6/,і% 1/ 1е-е(/8е))і Hес54(-ік* Iе6(сAк%; 1/ 0 9/2е1і «Oес1*». I10е6,?40/-%с., N% Dі 2/.0* 5%64B*-* с1/11E 35(i) G%,екс4 5%0е,і)к* /,0%к/1/ МSGF, к%-* 0і) 0*с-%0*0 ,4мк4 N%,% 5%0е,і)к* МSGF 2/9/-%м, N% «(6н(2на C7та Lу)а .(6I?нута; (A7рLіI) Lу)а .7C(ні:(2ана»145. 144 145 «П6%к46%6 56%1* G/6/,?*8/ 56%1* Мі-%Bе0*8/», с56/0/ МSGF №13-55-R90.1; 13-58R90.1, HіBе)). N%,% 56%3/)). G/6/,?*8/ 56*2)/8*1* amicus curiae 56%к46%6/ ,-. 6%2с-і,40/)). 20*)40/8е)A 4 )е5%0/2і 56%1* к%-*B)A%9% 56%к46%6/ МSGF G/6-* ,е-A П%)1е, 27 -*с1%5/,/ 2003 6. J 6пра2і пана Т(Cа Фі)а, 54(-і8)е 6іBе)). N%,% /5е-.Dі; ,% ,*сD*5-і)/6)%; 6/,*, IT13-93-Misc-1, 8 -*5). 2013 6. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �132 «М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) _і-ABіс1A 8-е)і0 R*сD*5-і)/6)%; к%місі; 0*2)/-/, N% D. 2/.0/ 5%64B47 с1/11E 3(v) G%,екс4 5%0е,і)к*, / %1?е, 7 5%64Bе)).м 29і,)% 2і с1/11еE 35(i) G%,екс4. I1/11. 3(v) 5е6е,(/8/7, N% /,0%к/1 «5%0*)е) 0?*1* 0сі3 )е%(3і,)*3 2/3%,і0 ,-. 2/(е25е8е)). 1%9%, N%( й%9% ,і; )е ,*ск6е,*140/-* 6%29-., с56/0* 0 с4,і». _і-ABіс1A 8-е)і0 R*сD*5-і)/6)%; 5/-/1* 1-4м/8*-* DE с1/11E .к 1/к4, N% 5%к-/,/7 )/ /,0%к/1/ 5%2*1*0)*й %(%0’.2%к 2/3*N/1* 6е541/DіE с4,4, і N% Dей %(%0’.2%к 5%B*6E71Aс. )/ 5%0е,і)к4 /,0%к/1/ 2/ ме?/м* с4,4. P/с56/0,і, к%-* (4-% 26%(-е)% 2/.04, /,0%к/1 (і-ABе )е 56е,с1/0-.0 і)1е6ес* 0 16*(4)/-і, )е м/0 1/м к-і7)1і0 і )е6%29-.)41*3 с56/0. C694ме)1 56% 1е, N% /,0%к/1 м/0 56/0% )/ с0%(%,4 с-%0/ 29і,)% 2і с1/11еE 19 МП:ПП і с1/11еE 10 ЄIПT, 0*с-%0-E0/1* 1/к4 ,4мк4, (40 0і,3*-е)*й (і-ABіс1E 9%-%сі0. _і-ABіс1A 1/к%? 0і,3*-*-/ 10е6,?е)). 56% 1е, N% D. 2/.0/ (4-/ 8ес)% 0*с-%0-е)%E %с%(*с1%E ,4мк%E, .к/ 1/к%? м/7 56/0% )/ 2/3*с1146. C,0%к/1 м/7 56/0% )/ с0%(%,4 с-%0/ 0і,5%0і,)% ,% (/9/1A%3 мі?)/6%,)*3 к%)0е)Dій. C-е /,0%к/1 5%0*)е) 2)/1* 56% к%)к6е1)і 56/0*-/, N% 6е94-EE1A 54(-і8)е %(9%0%6е)). с56/0 0 Jк6/;)і, 2%к6ем/ с56/0, .кі 2/6/2 6%29-.,/E1Aс. 0 с4,/3. Мі?)/6%,)е 56/0% )е 7 5%с-і,%0)*м N%,% 1%9%, 8* 7 1/ке %(9%0%6е)). 2/3*Nе)*м 56/0%м )/ с0%(%,4 с-%0/, і .кN% 1/к, 1% .к%E мі6%E. 9�3�� ПРИНЦИПИ�ПОВЕДІНКИ�АДВОКАТІВ�У СОЦІАЛЬНИХ� МЕРЕЖАХ O*к%6*с1/)). /,0%к/1%м с%Dі/-A)*3 ме6е?, )/56*к-/,, Facebook, Twitter, LinkedIn, MySpace 1/ 8*с-е))*3 і)B*3 %)-/й)-ф%64мі0, / 1/к%? і)B*3 ф%6м с5і-к40/)). 0 і)1е6)е1і 7 Dі-к%м ,%54с1*м*м і 0*2)/)е 1/к*м Oе63%0)*м I4,%м 147. О,)/к /,0%к/1 5%0*)е) (41* %(е6е?)*м, .к і 2 і)B*м* ф%6м/м* м%0-е))., N%( ,%16*м40/1*с. 146 147 R*0. J с56/0і пана E(р;6а -)716;Fа, с56/0/ № DP-2-11, 6іBе)). N%,% /5е-.Dі; Iек6е1/6. ,% R*сD*5-і)/6)%; 6/,*, 16 964,). 2011 6., %56*-E,)е)е 17 -E1%9% 2012 6., 54)к1 44: О(0*)40/8е)*й м/7 56/0% 0*с-%0*1* с0%E ,4мк4 2 DA%9% 5*1/)). і )е 5%0*)е) 5і,,/0/1*с. %с4,4 2 (%к4 S6*(4)/-4 2/ с0%E 0-/с)4 ,4мк4». R*0. HіBе)). Oе63%0)%9% I4,4 0 ск-/,і к%-е9і; с4,,і0 G/с/Dій)%9% /,мі)іс16/1*0)%9% с4,4, с56/0/ № 815/1830/18, 24 8е60). 2020 6., с1. 57, П6/0*-/ /,0%к/1сAк%; е1*к*; 56%1е /,0%к/1 м%?е 6%2міN40/1*, к%ме)140/1* -*Bе 14 і)ф%6м/DіE, 0*к%6*с1/)). .к%; )е 2/0,/7 Bк%,* /01%6*1е14 /,0%к/1і0 1/ /,0%к/146* 0 Dі-%м4. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �«М’ЯКІ» НАВИЧКИ (SOFT SKILLS) 133 0сі3 0і,5%0і,)*3 56%фесій)*3 %(%0’.2кі0, .к 4?е 29/,/)%148. I5і-к4E8*сA )/ 1/к*3 ф%64м/3, /,0%к/1 5%0*)е) 2/0?,* 06/3%040/1* )/с-і,к* 1/к%9% с5і-к40/)). ,-. /,0%к/1/, к-і7)1і0 /,0%к/1/ 1/ с4,і0 2/6/2 і 0 м/й(41)A%м4. G%м4)ік/Dі. 0 с%Dі/-A)*3 ме6е?/3 7 1/к%E ? 0/?-*0%E, .к і (4,A-.к/ і)B/ ф%6м/ к%м4)ік/Dі;, м%?-*0%, Nе (і-ABе, 06/3%04E8* B*6%к*й ,%с145 ,% 1/к*3 к%м4)ік/Dій. C,0%к/1 1/к%? м%?е се6й%2)% 6%29-.)41* 5*1/)). 56% 1е, 8* к%м4)ік/Dі. 0 с%Dі/-A)*3 ме6е?/3 N%,% с56/0 /,0%к/1/, ,4м%к N%,% с56/0 8* к-і7)1і0 /(% і)B*3 1ем, 5%0’.2/)*3 2 6%(%1%E, 7 02/9/-і ,%6е8)%E, 2 %9-.,4 )/ 1е, 8%9% /,0%к/1 )/м/9/71Aс. ,%с.91*, 0*к%6*с1%04E8* 1/кі ме6е?і. L/0?,* 06/3%04й1е 2міс1 5%0і,%м-е))., йм%0і6)4 /4,*1%6іE і, (е2 0*).1к4, 1%8)іс1A 1%9%, N% 0* 9%0%6*1е149. G6ім 1%9%, м/й1е )/ 40/2і, N% с4,,і 1/к%? м/1*м41A ,%с145 ,% (4,A.к*3 5%0і,%м-е)A, .кі 0* к%м4)ік471е N%,% с56/0*150. W%8/ /,0%к/1*, 20*8/й)%, 0і-A)і с1/6/))% %(с1%E0/1* 2/к%))і і)1е6ес* с0%;3 к-і7)1і0 (е2 )/,мі6)*3 с16*м40/)A 2 (%к4 (4,A-.к%9% ,?е6е-/, 3%8 1% 0-/,/ 8* 96%м/,сAкіс1A 2/9/-%м. J 8/с1% )ес1/(і-A)ій, ем%Dій)% )/с*8е)ій /1м%сфе6і, .к/ м%?е с456%0%,?40/1* 5е6ес-і,40/)). 0%7))*3 2-%8*)і0, %с%(-*0% 0/?-*0% 6е1е-A)% %(мі6к%040/1* 1е, N% 9%0%6*1Aс., 56*8*)4, 2 .к%; Dе 9%0%6*1Aс., і 2(е6і9/1* 5%0/94 ,% 0е63%0е)с10/ 56/0/ і с4,і0, .кі 5%к-*к/)і 2/(е25е840/1* й%9% ,%16*м/)).. P/6еB1і, )/с1ій)% 6ек%ме),471Aс., N%( /,0%к/1 )е (6/0 48/с1і 0 54(-і8)%м4 %(9%0%6е))і с56/0* к-і7)1/ (е2 5%5е6е,)A%; 29%,* к-і7)1/, к%-* Dе 02/9/-і м%?-*0%. W%8/ Dе )е 2/0?,* 7 )е%(3і,)*м /(% 56/к1*8)*м, Dе 5*1/)). м%?)/ %2048*1* к-і7)14 0 6/мк/3 5%1%8)%9% %(9%0%6е)). с56/0*, / 1/к%? к%-* і .кN% 0%)% 0*)*к/7, N%( /,0%к/1 2)/0 56% 05%,%(/)). к-і7)1/ і мі9 ;3 ,%16*м40/1*с.151. 148 149 150 151 R*0. П6/0*-/ /,0%к/1сAк%; е1*к*, с1/11. 57: )е2/-е?)іс1A, 56%фесій)іс1A, 0і,5%0і,/-A)іс1A, 8ес)іс1A, с16*м/)іс1A і к%6ек1)іс1A, 9і,)іс1A, )е,%54Nе)). (4,A-.к*3 56%.0і0 ,*ск6*мі)/Dі;, 1%-е6/)1)іс1A і 1е65*міс1A, к%)фі,е)Dій)іс1A. R*0. 2/9/-%м П6/0*-/ /,0%к/1сAк%; е1*к*, с1. 59 N%,% 5%0/9* /,0%к/1/, 4)*к)е)). %(6/2-*0%; -екс*к*, )е%(3і,)%с1і (41* 0і,5%0і,/-A)*м, )/,ій)*м і )е 00%,*1* 0 %м/)4. R*0. с56/04 «Prosecutor v. Al Hassan». R*0. 2/9/-%м П6/0*-/ /,0%к/1сAк%; е1*к*, с1. 60. S/к%? ,*0. с1/11E 8 «П6і%6*1е1 і)1е6есі0 к-і7)1/» 1/ с1/11E 7 «R%16*м/)). 2/к%))%с1і» ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �IV� � ДОДАТКОВІ� РЕСУРСИ �ДОДАТКОВІ РЕСУРСИ 135 ГЛОСАРІЙ�ТЕРМІНІВ� 1. Ж,н,в.ь-9 -4нв,нц9ї 1949 24-у — 8%1*6* Yе)е0сAкі к%)0е)Dі; (YG) (4-* 56*й).1і 1949 6%к4. G%)0е)Dі; I-III 5е6е0/?)% с1%с4E1Aс. 5%0%,?е)). 2 0ійсAк%0%с-4?(%0D.м* 2(6%й)*3 с*4 6і2)*3 с*14/Dі.3: 5%6/)е)і і 30%6і 0 5%-A%0*3 4м%0/3 (YG I), 5%6/)е)і, 30%6і 1/ %с%(*, .кі 2/2)/-* к%6/(е-A)%; /0/6і; )/ м%6і (YG II), / 1/к%? 0ійсAк%0%5%-%)е)і (YG III). YG IV с1%с471Aс. 2/3*с14 D*0і-A)%9% )/се-е)). 5і, 8/с 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0. Jсі 8%1*6* Yе)е0сAкі к%)0е)Dі; 6/1*фік%0/)і (/9/1Aм/ ,е6?/0/м* і )е %с5%6EE1Aс.. 2. Д41аB-4в9 п24B4-4ли 1977 24-у — Yе)е0сAкі к%)0е)Dі; ,%5%0)е)і ,0%м/ R%,/1к%0*м* 56%1%к%-/м*, N% с1%с4E1Aс. 2/3*с14 5%1е65і-*3 0і, мі?)/6%,)*3 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0 (RП I, 1977 6%к4) і )емі?)/6%,)*3 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0 (RП II, 1977 6%к4). J 2005 6%Dі (4-% 4к-/,е)% Nе %,*) R%,/1к%0*й 56%1%к%- (RП III, 2005 6%к4), .к*й 2/10е6,*0 ,%,/1к%04 ем(-ем4 МGdW 2 dе60%)*м G6*с1/-%м, 5%2(/0-е)4 (4,A-.к*3 6е-і9ій)*3 і к4-A146)*3 к%)%1/Dій 4 5%6і0).))і 2 dе60%)*м W6ес1%м і dе60%)*м Пі0міс.Dем. 3. В91п4в91альн9.Bь ви-4навцC — ф%6м/ к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і, .к4 м%?е 5%)ес1* %(0*)40/8е)*й 2/ (е25%се6е,)7 08*)е)). 2-%8*)4. 4. В91п4в91альн9.Bь — с1%с471Aс. 56%Dесі0, )%6м і с164к146, 0і,5%0і,)% ,% .к*3 2-%8*)Dі 2/2)/E1A 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ с0%; ,і.)). 1/ 5%64Bе)). 56/0/. 5. Зл4чин,ць — %с%(/, .к/ ск%;-/ 2-%8*) /(% 56*)/йм)і 08*)*-/ 2-%8*))е ,і.)).. R*0. 1/к%? “О(0*)40/8е)*й” )*?8е. 6. Д4пу.Bим9.Bь 14-аз9в — 4 с4,%0%м4 56%Dесі (4,A-.кі ,/)і м/E1A (41* 0*2)/)і «,%54с1*м*м*» ,-. 0*к%6*с1/)). 0 .к%с1і ,%к/2і0 4 с4,і. S/кі ,%к/2* м/E1A (41* )/-е?)*м* і ,%с1%0і6)*м*, / ;3 ,%к/2%0/ с*-/ м/7 5е6е0*N40/1* (4,A-.к4 Bк%,4 0і, ,%54Nе)). ;3 4 с56/04. 7. ЗN24йний -4нфл9-B — Dе 2/с1%с40/)). 2(6%й)%; с*-* мі? ,е6?/0/м* /(% 2/1.?)е 2(6%й)е )/с*-Aс10% мі? 46.,%0*м* с*-/м* 1/ %69/)і2%0/)*м* 2(6%й)*м* 9645/м*, /(% мі? 1/к*м* 9645/м* 0 ме?/3 ,е6?/0*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �136 ДОДАТКОВІ РЕСУРСИ А. М9жна241ний зN24йний -4нфл9-B (МЗ() (Bа-4ж в914мий C- зN24йний -4нфл9-B м9жна241н4г4 ха2а-B,2у) — Dе (4,A-.ке 2/с1%с40/)). 2(6%й)%; с*-* мі? ,е6?/0/м* )е2/-е?)% 0і, %9%-%Bе)). 0ій)* 8* 0*2)/)). с1/)4 0ій)*, / 1/к%? 8/с1к%0/ /(% 5%0)/ %к45/Dі. 8/с1*)* 1е6*1%6і; ,е6?/0*, )/0і1A .кN% D. %к45/Dі. )е 24с16і-/ ?%,)%9% 2(6%й)%9% с56%1*04. Ос)%0)*м* ,?е6е-/м* ,%9%0і6)%9% мі?)/6%,)%9% 94м/)і1/6)%9% 56/0/, N% 2/с1%с%04E1Aс. ,% мі?)/6%,)*3 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0, 7 8%1*6* Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dі; 56% 2/3*с1 ?е610 0ій)* 0і, 12 се65). 1949 6%к4 1/ R%,/1к%0*й 56%1%к%- [, N% с1%с471Aс. 2/3*с14 ?е610 мі?)/6%,)*3 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0, 0і, 8 8е60). 1977 6%к4. B. Н,м9жна241ний зN24йний -4нфл9-B (НЗ() (Bа-4ж в914мий C- зN24йний -4нфл9-B н,м9жна241н4г4 ха2а-B,2у; внуB29шн9й зN24йний -4нфл9-B) — 16*0/-е 2(6%й)е )/с*-Aс10% (2/с1%с40/)). 2(6%й)%; с*-*) мі? 46.,%0*м* с*-/м* 1/ %69/)і2%0/)*м* 2(6%й)*м* 9645/м*, /(% мі? 1/к*м* 9645/м* 0 ме?/3 ,е6?/0*. Ос)%0)*м* ,?е6е-/м* ,%9%0і6)%9% мі?)/6%,)%9% 94м/)і1/6)%9% 56/0/, N% 2/с1%с%04E1Aс. ,% )емі?)/6%,)*3 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0, 7 с1/11. 3, с5і-A)/ ,-. 8%1*6A%3 Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій 56% 2/3*с1 ?е610 0ій)* 0і, 12 се65). 1949 6%к4 1/ R%,/1к%0*й 56%1%к%- [[, N% с1%с471Aс. 2/3*с14 ?е610 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0 )емі?)/6%,)%9% 3/6/к1е64, 0і, 8 8е60). 1977 6%к4. 8. ЗN24йн9 .или — %69/)і2%0/)*й %с%(%0*й ск-/, і 5і,6%2,і-*, N% ,іE1A 5і, к%м/),40/)).м ,е6?/0*, N% 0%E7 ()/56*к-/,, /6мі., ф-%1, 0ійсAк%0%-5%0і16.)і с*-*, )/Dі%)/-A)/ 90/6,і. 1%N%). 9. ЗN24йн9 ф42муваннC (аN4 н,1,2жавн9 зN24йн9 ф42муваннC) — %69/)і2%0/)і )е,е6?/0)і 410%6е))., .кі 7 с1%6%)%E 2(6%й)%9% к%)ф-ік14. Цей 1е6мі) с1%с471Aс. 0*к-E8)% 2(6%й)%9% /(% 0ійсAк%0%9% сек1%6і0 1/к*3 410%6е)A, 2%к6ем/ ;3)A%; 5%-і1*8)%9% сек1%64 1/ і)Bі се9ме)1і0 D*0і-A)%9% )/се-е))., .кі 5і,16*м4E1A 1/кі 410%6е)).. 10. Цив9льн9 — %с%(*, .кі )е 03%,.1A ,% ск-/,4 2(6%й)*3 с*-. Ц*0і-A)е )/се-е)). ск-/,/71Aс. 2 4сі3 %сі(, .кі 7 D*0і-A)*м*. 11. П2иму. — ,і.))., с56.м%0/)і )/ 1е, N%( 5%2(/0*1* /(% %(ме?*1* 2,/1)іс1A %с%(* 6е/-і240/1* с0%E с0%(%,4 0%-і 1/ /01%)%міE. 12. (4мNаBанBи — %с%(*, .кі м/E1A 56/0% (6/1* 48/с1A 4 (%й%0*3 ,і.3 5і, 8/с МLG і м%?41A (41* Dі--E, .к-%1 0ійсAк%0%с-4?(%0Dі ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ДОДАТКОВІ РЕСУРСИ 137 2(6%й)*3 с*- (2/ 0*).1к%м ме,*8)%9% 1/ 6е-і9ій)%9% 5е6с%)/-4), 1/ 8-е)* %5%-8е)). /(% ,%(6%0%-A8*3 ф%6м40/)A, N% 03%,.1A ,% ск-/,4 1/к*3 2(6%й)*3 с*-, 8-е)* і)B*3 %5%-8е)A 1/ ,%(6%0%-A8*3 ф%6м40/)A (2%к6ем/ %69/)і2%0/)*3 643і0 %5%64), N% 0і,5%0і,/E1A 5е0)*м 0*м%9/м, / с/ме )/-е?/1A ,% с1%6%)* к%)ф-ік14, 8-е)* 6е94-.6)*3 2(6%й)*3 с*-, -%.-A)і ,% 46.,4 /(% 0-/,*, N% )е 0*2)/71Aс. і)B%E с1%6%)%E к%)ф-ік14, / 1/к%? меBк/)Dі )е%к45%0/)%; 1е6*1%6і;, .кі 56* )/(-*?е))і 0%6%9/ с1*3ій)% (е641Aс. 2/ 2(6%E, N%( 8*)*1* %5і6 с*-/м %к45/)1/. 13. В91п4в91альн9.Bь -4ман1уваннC (аN4 начальни-а) — 0і,5%0і,/-A)іс1A 0ійсAк%0*3 к%м/),*6і0 /(% D*0і-A)*3 )/8/-A)*кі0 2/ 2-%8*)*, ск%7)і с*-/м* /(% 5і,-е9-*м*, N% ,і.-* 5і, ;3)ім к%м/),40/)).м, 0-/,%E 1/ к%)16%-ем 8е6е2 1е, N% к%м/),*6* )е 2,ійс)E0/-* )/-е?)%9% к%)16%-E )/, D*м* с*-/м*/5і,-е9-*м*. 14. 8п9льна .BаBBC 3 — 16е1. с1/11., с5і-A)/ ,-. 8%1*6A%3 Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій. O%)/ 2/с1%с%0471Aс. ,% PLG і 2/3*N/7 %сі(, .кі )е (е641A /к1*0)%; 48/с1і 4 (%й%0*3 ,і.3, 0і, (4,A-.к%9% )/с*-Aс10/ )/, ?*11.м /(% %с%(*с1іс1E, 2/3%5-е)). 2/648)*кі0, 5%с.9/)A )/ 9і,)іс1A, с0/0і-A)%9% 0*)есе)). сме61)%9% 0*6%к4 1/ 0і,м%0* 4 )/,/))і ме,*8)%; ,%5%м%9*. 15. 8,-.уальн, на.иль.Bв4, п4в’Cзан, з -4нфл9-B4м (8НП() — /к1* 2ґ0/-140/))., секс4/-A)%9% 6/(с10/, 56*м4с%0%; 56%с1*14Dі;, 56*м4с%0%; 0/9і1)%с1і, 56*м4с%0*3 /(%61і0, 56*м4с%0%; с1е6*-і2/Dі;, 56*м4с%0*3 B-E(і0 1/ (4,A-.кі і)Bі ф%6м* секс4/-A)%9% )/с*-Aс10/, 08*)е)і 56%1* ?і)%к, 8%-%0ікі0, ,і08/1 /(% 3-%5Dі0, .кі 56.м% 8* %5%се6е,к%0/)% 5%0’.2/)і 2і 2(6%й)*м к%)ф-ік1%м. 16. Зл4чин аг2,.9ї — 5-/)40/))., 5і,9%1%0к/, 6%20’.240/)). 1/ 08*)е)). %с%(%E, .к/ м/7 м%?-*0іс1A ф/к1*8)% 2,ійс)E0/1* к%)16%-A /(% ке6і0)*D10% 5%-і1*8)*м* 8* 0ійсAк%0*м* ,і.м* ,е6?/0*, /к14 /96есі;, .к*й 2/ с0%;м 3/6/к1е6%м, се6й%2)іс1E 1/ м/сB1/(/м* 7 .0)*м 5%64Bе)).м I1/1414 О69/)і2/Dі; О(’7,)/)*3 P/Dій. C96есі. 7 2-%8*)%м ке6і0)*D10/, 1%(1% ,-. й%9% 08*)е)). )е%(3і,)%, N%( 0*к%)/0еDA %(ійм/0 ке6і0)4 5%с/,4 0 ,е6?/0і, .к/ 08*)*-/ /к1 /96есі;. Це 2/к6і5-е)% 0 с1/11і 8bis I1/1414 МGI. 17. Зл4чини п24Bи лю1Cн4.B9 — к%)к6е1)*й 5е6е-ік 2/(%6%)е)*3 мі?)/6%,)*м к6*мі)/-A)*м 56/0%м ,і.)A, .кі 08*).E1Aс. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �138 ДОДАТКОВІ РЕСУРСИ 0 к%)1екс1і B*6%к%м/сB1/()%9% /(% с*с1ем/1*8)%9% )/5/,4, с56.м%0/)%9% 56%1* (4,A-.к%9% D*0і-A)%9% )/се-е)).. [с)40/)). B*6%к%м/сB1/()%9% /(% с*с1ем/1*8)%9% )/5/,4 1/ 20’.2%к мі? D*м )/5/,%м і 2-%8*))*м ,і.)).м 0і,6і2).7 2-%8*)* 56%1* -E,.)%с1і 0і, 2/9/-A)%к6*мі)/-A)*3 /(% )/Dі%)/-A)*3 2-%8*)і0. L/(%6%)е)*м* ,і.)).м* 7: a) 4м*с)е 0(*0с10%; b) 0*)*Nе)).; c) %(е6)е)). 0 6/(с10%; d) ,е5%61/Dі. /(% )/с*-A)*DAке 5е6еміNе)). )/се-е)).; e) 40’.2)е)). /(% і)Bе ?%6с1%ке 5%2(/0-е)). фі2*8)%; с0%(%,* 0 5%64Bе)). %с)%0%5%-%?)*3 )%6м мі?)/6%,)%9% 56/0/; f) к/140/)).; g) 2ґ0/-140/))., секс4/-A)е 6/(с10%, 56*м4Bе)). ,% 56%с1*14Dі;, 56*м4с%0/ 0/9і1)іс1A, 56*м4с%0/ с1е6*-і2/Dі. 8* (4,A-.к/ і)B/ 5%,і()/ 2/ 1.?кіс1E ф%6м/ секс4/-A)%9% )/с*-Aс10/; h) 5е6ес-і,40/)). (4,A-.к%; 9645* /(% с5і-A)%1*, .к4 м%?)/ і,е)1*фік40/1*, 2/ 5%-і1*8)*м*, 6/с%0*м*, )/Dі%)/-A)*м*, е1)і8)*м*, к4-A146)*м*, 6е-і9ій)*м*, 9е),е6)*м* м%1*0/м* /(% )/ 5і,с1/0і і)B*3 м%1*0і0, N% 2/9/-A)% 0*2)/)і )е56*54с1*м*м* 29і,)% 2 мі?)/6%,)*м 56/0%м, 4 20’.2к4 2 (4,A-.к*м ,і.)).м, 2/2)/8е)*м 0 DA%м4 54)к1і, 8* (4,A-.к*м 2-%8*)%м, N% 5і,5/,/7 5і, E6*с,*кDіE Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4; i) )/с*-A)*DAке 2)*к)е)). -E,ей; j) 2-%8*) /5/61е;,4; k) і)Bі )е-E,сAкі ,і.)). 5%,і()%9% 3/6/к1е64, N% 4м*с)% 2/5%,іEE1A с*-A)*3 с16/?,/)A 8* 1.?к*3 1і-ес)*3 4Bк%,?е)A /(% се6й%2)%; Bк%,* 5с*3і8)%м4 8* фі2*8)%м4 2,%6%0’E. L/к6і5-е)і 4 с1/11і 7 I1/1414 МGI. М%?41A (41* 08*)е)і .к 4 м*6)*й 8/с, 1/к і 5і, 8/с 2(6%й)%9% к%)ф-ік14. 18. Звичаєв, м9жна241н, п2ав4 — с4к45)іс1A )%6м, N% 5%3%,.1A 2 4с1/-е)%; мі?)/6%,)%; 56/к1*к*, )/ 0і,мі)4 0і, мі?)/6%,)*3 ,%9%0%6і0. O%)% 0*)*к-% 0 6е24-A1/1і 5%с-і,%0)%; 5%0е,і)к* ,е6?/0 («56/к1*к/ ,е6?/0»), .кі ,іE1A 2і с56/0?)A%9% 5е6ек%)/))., N% 56/0% — )/ 56%1*0/94, )/56*к-/,, 00і8-*0%с1і /(% 5%-і1*8)*м 5е6е0/9/м — 0*м/9/7 0і, )*3 ,і.1* с/ме 1/к (opinio juris). ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ДОДАТКОВІ РЕСУРСИ 139 P%6м/, N% м/7 с1/14с 20*8/70%9% 56/0/, 7 %(%0’.2к%0%E ,-. 0сі3 ,е6?/0, )е2/-е?)% 0і, 1%9%, 8* м/E1A 0%)* 0і,5%0і,)і ,%9%0і6)і 2%(%0’.2/)).. 19. Д,2жава, щ4 B2имає в п4л4н9 — ,е6?/0/, N% 416*м47/2/16*м47 %сі(, .кі 5е6е(40/E1A 5і, 2/3*с1%м Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій і )/-е?/1A ,% с456%1*0)%; с1%6%)*. 20. Циф24в9 14-ази — ,/)і, 5е6е,/)і /(% 2(е6е?е)і 0 D*ф6%0%м4 ф%6м/1і, .кі м%?41A (41* 0*к%6*с1/)і с1%6%)%E 4 к6*мі)/-A)%м4 56%0/,?е))і. 21. 3,зп4.,2,1нC уча.Bь у N4й4вих 19Cх — %2)/8/7 (4,A-.кі ,і.))., с56.м%0/)і )/ 5і,16*мк4 %,)і7; с1%6%)* к%)ф-ік14 B-.3%м (е25%се6е,)A%9% 2/5%,і.)). Bк%,* і)Bій с1%6%)і, 2%к6ем/, (е25%се6е,)ім 2/5%,і.)).м сме61і, 5%6/)е)). 8* 64й)40/))., /(% (е25%се6е,)ім )/)есе)).м Bк%,* 0ійсAк%0*м %5е6/Dі.м 8* 5%1е)Dі/-4 56%1*0)*к/. O*Nе)/0е,е)е с-і, 0і,6і2).1* 0і, %5%се6е,к%0/)%; 48/с1і B-.3%м 2/9/-A)%9% с56*.)). 0%7))*м 2/3%,/м. G%-* D*0і-A)/ %с%(/ 08*).7 ,і.))., N% к0/-іфік4E1Aс. .к (е25%се6е,). 48/с1A 4 (%й%0*3 ,і.3, 0%)/ 1*м8/с%0% 016/8/7 с0ій 2/3*с1 0і, )е(е25ек 0%7))*3 %5е6/Dій. P/ 8/с 08*)е)). 1/к*3 ,і.)A D*0і-A)/ %с%(/ м%?е с1/1* (е25%се6е,)A% %(’7к1%м )/5/,4 .к к%м(/1/)1. 22. Ел,м,нBи зл4чин9в (.-ла1 зл4чину) — с4к45)іс1A %(’7к1*0)*3, с4(’7к1*0)*3 і к%)1екс14/-A)*3 е-еме)1і0, .кі, 02.1і 0 Dі-%м4, 24м%0-EE1A 2-%8*))і )/с-і,к* і 5%0*))і (41* ,%0е,е)і 0 с4к45)%с1і ,-. 0с1/)%0-е)). 0*)*. R*0. 1/к%? «Е-еме)1* 2-%8*)і0 МGI» )*?8е. A. ОN’є-Bивн9 ,л,м,нBи — ,і.))., )/с-і,к* 1/ %(с1/0*)*, .кі м/1е6і/-і24E1A 2-%8*). Е-еме)1* %(’7к1*0)%; с1%6%)* 1/к%? 0і,%мі .к «м/1е6і/-A)і е-еме)1*», «фі2*8)і е-еме)1*» 1/ actus reus. B. 8уN’є-Bивна .B424на — с1/) с0і,%м%с1і, )е%(3і,)*й ,-. 0с1/)%0-е)). 2-%8*)4. Oі,5%0і,)% ,% 56/0/ Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4, .кN% і)Bе )е 5е6е,(/8е)% I1/141%м МGI, к%?е) е-еме)1 %(’7к1*0)%; с1%6%)* 2-%8*)4 5%0*)е) (41* 2,ійс)е)*й 2 4м*с-%м і 2)/)).м (4с0і,%м-е)).м). C. (4нB,-.Bуальн9 ,л,м,нBи — 0%7))і 2-%8*)*, 2-%8*)* 56%1* -E,.)%с1і 1/ 9е)%D*, 08*).E1A 2/ 5е0)*3 4м%0. Pе%(3і,)і к%)1екс14/-A)і е-еме)1* 0і,6і2).E1A мі?)/6%,)і 2-%8*)* 0і, ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �140 ДОДАТКОВІ РЕСУРСИ 2/9/-A)%к6*мі)/-A)*3 2-%8*)і0 2і с3%?*м ск-/,%м. O*2)/8е)). к%)1екс14/-A)*3 е-еме)1і0 0%7))*3 2-%8*)і0, 2-%8*)і0 56%1* -E,.)%с1і 1/ 9е)%D*,4 ,*0і1Aс. 4 ск-/,/3 D*3 2-%8*)і0. 23. Єв24п,й.ь-а -4нв,нц9C з п2ав лю1ини (Є(П;) — G%)0е)Dі., ,%с145)/ ,% 5і,5*с/)). 4 -*с1%5/,/ 1950 6%к4, с56.м%0/)/ )/ 2/3*с1 56/0 -E,*)* і 5%-і1*8)*3 с0%(%, 0 6/мк/3 H/,* Є06%5*. L м%ме)14 56*й).11. ЄGПT 4 1950 6%Dі ,% )е; )е%,)%6/2%0% 0)%с*-*с. 5%56/0к*. 24. Єв24п,й.ь-ий .у1 з п2ав лю1ини (Є8П;) — I4,, с10%6е)*й 4 1959 6%Dі 5і, е9і,%E H/,* Є06%5*. Oі) 56*йм/7 6іBе)). 2/ і),*0і,4/-A)*м* /(% ,е6?/0)*м* 2/.0/м* 56% 5%64Bе)). 56/0, 2/к6і5-е)*3 4 Є06%5ейсAкій к%)0е)Dі; 2 56/0 -E,*)*. 25. ОN.Bавини, щ4 4NBCжуюBь аN4 п4м’C-шуюBь п4-а2аннC: A. ОN.Bавини, щ4 4NBCжуюBь п4-а2аннC — %(с1/0*)*, .кі м%?41A 56*20ес1* ,% 2(і-ABе)). с16%к4 5%к/6/)). 1/ 5%с*-е)). 0*)* %(0*)40/8е)%9%. B. ОN.Bавини, щ4 п4м’C-шуюBь п4-а2аннC — %(с1/0*)*, .кі м%?41A 56*20ес1* ,% 5%м’.кBе)). 5%к/6/)). 1/ 5%с-/(*1* 0*)4 %(0*)40/8е)%9%. 26. Г,н4ци1 — к%)к6е1)*й 5е6е-ік 2/(%6%)е)*3 мі?)/6%,)*м к6*мі)/-A)*м 56/0%м ,і.)A, .кі 08*).E1Aс. 2 4м*с-%м 2)*N*1*, 5%0)іс1E /(% 8/с1к%0%, )/Dі%)/-A)4, е1)і8)4, 6/с%04 8* 6е-і9ій)4 96454 .к 1/к4. P/.0)іс1A с5еDі/-A)%9% 4м*с-4 4 0*к%)/0D. «2)*N*1*, 5%0)іс1E /(% 8/с1к%0%, )/Dі%)/-A)4, е1)і8)4, 6/с%04 /(% 6е-і9ій)4 96454» 0і,6і2).7 9е)%D*, 0і, 2/9/-A)%к6*мі)/-A)*3 /(% )/Dі%)/-A)*3 2-%8*)і0, / 1/к%? 0і, 2-%8*)і0 56%1* -E,.)%с1і 1/ 0%7))*3 2-%8*)і0. L/(%6%)е)*м* ,і.м* 7: a) 0(*0с10% 8-е)і0 1/к%; 9645*; b) 2/5%,і.)). 1.?к*3 1і-ес)*3 4Bк%,?е)A /(% 5с*3і8)%; 16/0м* 8-е)/м 1/к%; 9645*; c) 4м*с)е с10%6е)). ,-. 9645* 4м%0 ?*11., 6%26/3%0/)*3 )/ її 5%0)е /(% 8/с1к%0е фі2*8)е 2)*Nе)).; d) 2/3%,*, с56.м%0/)і )/ 2/5%(і9/)). ,і1%)/6%,?е))E 0 1/кій 9645і; e) )/с*-A)*DAк/ 5е6е,/8/ ,і1ей Dі7; 9645* ,% і)B%; 9645*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ДОДАТКОВІ РЕСУРСИ 141 f) L/к6і5-е)*й, 2%к6ем/, 4 с1/11і 6 I1/1414 МGI 1/ с1/11і [[ G%)0е)Dі; 56% 2/5%(і9/)). 2-%8*)4 9е)%D*,4 1/ 5%к/6/)). 2/ )A%9% 1948 6%к4. М%?е (41* 08*)е)*й .к 4 м*6)*й 8/с, 1/к і 5і, 8/с 2(6%й)%9% к%)ф-ік14. 27. 8BаBуB М(8 — H*мсAк*й с1/141 Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4 — Dе мі?)/6%,)*й ,%9%0і6, 0і,5%0і,)% ,% .к%9% (4-% 2/с)%0/)% МGI. J30/-е)*й 17 -*5). 1998 6%к4, 0і) 0*2)/8/7, се6е, і)B%9%, 2-%8*)*, .кі м%?е 6%29-.,/1* I4,, і ме3/)і2м* с5і056/Dі ,е6?/0. 28. Ел,м,нBи зл4чин9в М(8 — і)с164ме)1, 56*й).1*й Cс/м(-е7E ,е6?/0-48/с)*DA, .к*й ,%5%м/9/7 Мі?)/6%,)%м4 к6*мі)/-A)%м4 с4,4 0 і)1е656е1/Dі; 2-%8*)і0, 0*к-/,е)*3 4 I1/141і МGI. 29. ВнуB29шн9 зав42уш,ннC Bа N,зп42C1-и — с*14/Dі;, N% )е 7 PLG, /,?е )е ,%с.9/E1A )е%(3і,)%9% с145е). і)1е)с*0)%с1і (%й%0*3 ,ій /(% %69/)і2%0/)%с1і 2(6%й)*3 49645%0/)A. O)416іB)і 2/0%64Bе)). і (е25%6.,к* — 0*5/,к* 5%64Bе)). 0)416іB)A%9% 5%6.,к4 1/ 0*)*к)е)). %(с1/)%0к* 0)416іB)A%; )/564?е)%с1і, )/56*к-/, (4)1*, і2%-A%0/)і 1/ 5%%,*)%кі /к1* )/с*-Aс10/ 1/ і)Bі /к1* 5%,і()%9% 3/6/к1е64. R*0. 1/к%? «L(6%й)*й к%)ф-ік1». 30. М9жна241ний зл4чин — 2-%8*), N% 5і,6*0/7 %с)%0* мі?)/6%,)%9% 56/0%5%6.,к4 і 0*к-*к/7 2/)е5%к%7)іс1A 0сA%9% мі?)/6%,)%9% с5і01%0/6*с10/ ()/56*к-/,, 9е)%D*,, 2-%8*)* 56%1* -E,.)%с1і, 0%7))і 2-%8*)* 1/ 2-%8*) /96есі;). G-E8%0%E 3/6/к1е6)%E %2)/к%E мі?)/6%,)%9% 2-%8*)4 7 )/.0)іс1A 0і,5%0і,)%9% к%)1екс14/-A)%9% е-еме)14 /(% с5еDі/-A)%9% 4м*с-4. Ос%(/ м%?е (41* 56*1.9)41/ ,% к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ 08*)е)). мі?)/6%,)%9% 2-%8*)4 .к 4 )/Dі%)/-A)%м4 с4,і 0і,5%0і,)% ,% )/Dі%)/-A)%9% к6*мі)/-A)%9% 2/к%)%,/0с10/, 1/к і 0 мі?)/6%,)*3 к6*мі)/-A)*3 с4,/3 і 16*(4)/-/3 0і,5%0і,)% ,% ;3)і3 с1/141і0. 31. М9жна241ний -2им9нальний .у1 (М(8) — 5%с1ій)*й %69/) мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 56/0%с4,,.. Rі7 )/ %с)%0і с0%9% 4с1/)%08%9% мі?)/6%,)%9% ,%9%0%64 — H*мсAк%9% с1/1414 Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4. Oі) міс1*1Aс. 0 Pі,е6-/),/3 і 5%к-*к/)*й 6%2с-і,40/1*, 5е6ес-і,40/1* і с4,*1* %сі(, %(0*)40/8е)*3 4 ск%7))і )/й1.?8*3 2-%8*)і0, N% 0*к-*к/E1A с146(%0/)іс1A 4сі7; мі?)/6%,)%; с5і-A)%1*, / с/ме: 2-%8*)і0 56%1* -E,.)%с1і, 0%7))*3 2-%8*)і0, 9е)%D*,4 1/ /96есі;. Є к%м5-еме)1/6)*м (,%,/1к%0*м) ме3/)і2м%м ,% )/Dі%)/-A)*3 с4,і0. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �142 ДОДАТКОВІ РЕСУРСИ 32. М9жна241н, -2им9нальн, п2ав4 (М(П) — с5еDі/-і2%0/)/ 9/-42A мі?)/6%,)%9% 56/0/. Це с4к45)іс1A 56*)D*5і0 і )%6м мі?)/6%,)%9% 56/0/, N% 0с1/)%0-EE1A і 6е94-EE1A і),*0і,4/-A)4 к6*мі)/-A)4 0і,5%0і,/-A)іс1A 2/ 08*)е)). мі?)/6%,)*3 2-%8*)і0 (9е)%D*,4, 2-%8*)і0 56%1* -E,.)%с1і, 0%7))*3 2-%8*)і0, 2-%8*)4 /96есі;). L м%ме)14 с0%; 5%.0* 0 PE6)(е62і 5іс-. R649%; с0і1%0%; 0ій)* МGП ф%6м471Aс. 5і, 05-*0%м с1/141і0 1/ 56/к1*к* мі?)/6%,)*3 с4,і0 і 16*(4)/-і0, / 1/к%? )/Dі%)/-A)%; с4,%0%; 56/к1*к* 4 с56/0/3 56% мі?)/6%,)і 2-%8*)*. 33. М9жна241ний -2им9нальний B2иNунал 1лC :уан1и (М():) — с5еDі/-A)*й 16*(4)/-, с10%6е)*й H/,%E _е25ек* ООP ,-. с4,%0%9% 5е6ес-і,40/)). %сі(, 0і,5%0і,/-A)*3 2/ 9е)%D*, і се6й%2)і 5%64Bе)). мі?)/6%,)%9% 94м/)і1/6)%9% 56/0/, ск%7)і 0 H4/),і 1/ с4сі,)і3 ,е6?/0/3 0 5е6і%, 2 1 сі8). 5% 31 964,). 1994 6%к4. 34. М9жна241ний B2иNунал 1лC -4лишнь4ї Юг4.лав9ї (М()Ю) — с5еDі/-A)*й 16*(4)/-, с10%6е)*й H/,%E _е25ек* ООP ,-. 56*1.9)е)). ,% 0і,5%0і,/-A)%с1і %сі(, 0*))*3 4 се6й%2)*3 5%64Bе)).3 мі?)/6%,)%9% 94м/)і1/6)%9% 56/0/, ск%7)*3 )/ 1е6*1%6і; к%-*B)A%; F9%с-/0і; 2 1991 6%к4. 35. М9жна241н, п2ав4 п2ав лю1ини (МПП;) — с4к45)іс1A )%6м мі?)/6%,)%9% 56/0/, N% 9/6/)147 %с)%0)і с0%(%,* -E,*)* ()/56*к-/,, 56/0% )/ ?*11., 2/(%6%)4 к/140/)A, 56/0% )/ с0%(%,4 1/ %с%(*с14 )е,%1%6к/))іс1A 1%N%) і 2/3*N/7 %сі( 0і, 0-/,* ,е6?/0*. 36. М9жна241н, гуман9Bа2н, п2ав4 (МГП) (1/к%? 0і,%ме .к 56/0% 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0; 2/к%)* і 20*8/; 0ій)*; Jus in bello; 56/0% 0ій)*) — 9/-42A мі?)/6%,)%9% 56/0/; с4к45)іс1A 56*)D*5і0 і )%6м мі?)/6%,)%9% 56/0/, N% 0с1/)%0-EE1A і 6е94-EE1A 2/3*с1 ?е610 0ій)* 1/ 2/с1%с40/)). 2/с%(і0 і ме1%,і0 0е,е)). 0ій)*. М:П ск-/,/71Aс. 2 ,0%3 5і,9/-42ей: П6/0% Yе)е0* (2/3*с1 ?е610 0ій)*) 1/ П6/0% ://9* (2/с1%с40/)). 2/с%(і0 і ме1%,і0 0е,е)). 0ій)*). Ос)%0)/ ме1/ М:П — 2/5%(і91* -E,сAк*м с16/?,/)).м 5і, 8/с 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0. d%1*6* Yе)е0сAкі к%)0е)Dі; 1/ ,%,/1к%0і 56%1%к%-* ,% )*3 7 %с)%0)*м* мі?)/6%,)*м* ,%9%0%6/м* 4 сфе6і М:П. 37. В9й.ь-4вий зл4чин — 2-%8*), 2/к6і5-е)*й 4 )/Dі%)/-A)%м4 к6*мі)/-A)%м4 2/к%)%,/0с10і, .к*й 5%-.9/7 4 5%64Bе))і 0ій- ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ДОДАТКОВІ РЕСУРСИ 143 сAк%0%с-4?(%0D.м* 0с1/)%0-е)%9% 5%6.,к4 )есе)). 0ійсAк%0%; с-4?(*. OійсAк%0і 2-%8*)* 2/к6і5-е)і 4 6%2,і-і W[W G6*мі)/-A)%9% к%,екс4 Jк6/;)*. 38. В9й.ь-4ва н,4Nх91н9.Bь — 56*)D*5 М:П, 29і,)% 2 .к*м 5е0)е ,і.)). 5і, 8/с 2(6%й)%9% к%)ф-ік14 м%?е (41* 0*56/0,/)е, .кN% 0%)% )е%(3і,)е ,-. ,%с.9)е)). 2/к%))%; 0ійсAк%0%; 5е6е0/9*, 2/ 4м%0*, N% 1/ке ,і.)). )е 2/(%6%)е)е М:П. 39. В9й.ь-4в9 4N’є-Bи — %(’7к1*, .кі 2/ с0%7E 56*6%,%E, 6%21/B40/)).м, 56*2)/8е)).м /(% 0*к%6*с1/)).м 6%(-.1A ефек1*0)*й 0)ес%к 4 0%7))і ,і;, / ;3 5%0)е /(% 8/с1к%0е 2)*Nе))., 2/3%5-е)). /(% )ей16/-і2/Dі. 2/ %(с1/0*), N% іс)40/-* )/ 1%й 8/с, )/,/7 с1%6%)і к%)ф-ік14 к%)к6е1)4 0ійсAк%04 5е6е0/94. 40. Ви1и .п9вуча.B9 — Dе с5%с%(*, 4 .кі %с%(/ (4-/ 2/-48е)/ ,% 08*)е)). 2-%8*)4 і, .к )/с-і,%к, м%?е 5%)ес1* к6*мі)/-A)4 0і,5%0і,/-A)іс1A. O%)* 7 «2’7,)40/-A)*м* 56*)D*5/м*», .кі 0*к%6*с1%04E1A ,-. 1%9%, N%( 5%0’.2/1* 2-%8*)D. 2 к%)к6е1)*м 2-%8*)%м 2 і)B*м* 2-%8*)D.м*, / 1/к%? 2 м*)4-*м* 6іBе)).м* 1/ )/с-і,к/м*. П6*к-/,* к%)к6е1)*3 0*,і0 с5і048/с1і ,*0і1Aс. 4 6%2,і-/3 «Oі,5%0і,/-A)іс1A 2/ с5і048/с1A», «Oі,5%0і,/-A)іс1A к%м/),*6/ (/(% )/8/-A)*к/)» 1/ «Oі,5%0і,/-A)іс1A 0*к%)/0D.». 41. Nulla poena sine lege («н,має п4-а2аннC N,з за-4ну») — ф4),/ме)1/-A)*й 56*)D*5 к6*мі)/-A)%9% 56/0%с4,,. 1/ 0е63%0е)с10/ 56/0/, 0і,5%0і,)% ,% .к%9% %(0*)40/8е)*й )е м%?е (41* 5%к/6/)*й 2/ ,і.))., .ке )е (4-% 2/(%6%)е)е 2/к%)%м )/ м%ме)1 08*)е)).. 42. Nullum crimen sine lege («н,має зл4чину N,з за-4ну») — ф4),/ме)1/-A)*й 56*)D*5 к6*мі)/-A)%9% 56/0%с4,,. 1/ 0е63%0е)с10/ 56/0/, 0і,5%0і,)% ,% .к%9% %(0*)40/8е)*й )е м%?е (41* 56*1.9)41*й ,% к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і 2/ ,і.))., .ке )е (4-% 2/(%6%)е)е 2/к%)%м )/ м%ме)1 08*)е)).. 43. О-упац9C — ф/к1*8)е 5е6е(40/)). 1е6*1%6і; ,е6?/0* /(% її 8/с1*)* 5і, 0-/,%E 2(6%й)*3 с*- і)B%; ,е6?/0*. Ок45/Dі. 5%B*6E71Aс. -*Bе )/ 14 1е6*1%6іE, ,е 1/к/ 0-/,/ 0с1/)%0-е)/ і 2,/1)/ 0*к%)40/1* с0%; ф4)кDі;. L/ 4м%0* 2,ійс)е)). ефек1*0)%9% к%)16%-E, с*14/Dі. к0/-іфік471Aс. .к %к45/Dі., )/0і1A .кN% 0%)/ )е 24с16і-/ ?%,)%9% 2(6%й)%9% с56%1*04. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �144 ДОДАТКОВІ РЕСУРСИ 44. ОNвинувач,ний — %с%(/, .к4 20*)40/84E1A 4 08*)е))і 2-%8*)і0 1///(% 0 48/с1і 8* с56*.))і 2-%8*))%м4 ,і.))E. R*0. 1/к%? «O*к%)/0еDA». 45. П2,зумпц9C н,винуваB4.B9 — 56*)D*5 М:П, 29і,)% 2 .к*м %с%(/, %(0*)40/8е)/ 4 08*)е))і 2-%8*)4, 00/?/71Aс. )е0*)40/1%E ,%1*, ,%к* її 0*)4 )е (4,е ,%0е,е)%. 46. В91п4в91альн9.Bь за .п9вуча.Bь — ф%6м/ к6*мі)/-A)%; 0і,5%0і,/-A)%с1і, .к4 м%?е 5%)ес1* %(0*)40/8е)*й 2/ 2-%8*))і ,і.)). і)B%; %с%(*, .кN% 0і) м/7 ,%с1/1)ій 20’.2%к і2 2-%8*)%м /(% (6/0 48/с1A 4 й%9% 08*)е))і. 47. П2инцип 29вн4г4 п4в41ж,ннC — 56*)D*5, 0і,5%0і,)% ,% .к%9% 0с1/)%0-е)% %(%0’.2%к 5%0%,*1*с. 2 0ійсAк%0%5%-%)е)*м* 1/к с/м%, .к і 2 0ійсAк%0%с-4?(%0D.м* 0-/с)%; /6мі; ,е6?/0*, N% 16*м/7 0 5%-%)і. 48. П2инцип 24з29зн,ннC — 56*)D*5 М:П, 0і,5%0і,)% ,% .к%9% D*0і-A)е )/се-е)). 1/ %(’7к1* с-і, 0і,6і2).1* 0і, к%м(/1/)1і0 1/ 0ійсAк%0*3 %(’7к1і0. Sі-Aк* %с1/))і м%?41A (41* %(’7к1%м )/5/,4. 49. П2инцип за-4нн4.B9 — 56*)D*5 М:П, .к*й 2/3*N/7 0ійсAк%0%5%-%)е)*3 0і, с4,%0%9% 5е6ес-і,40/)). /(% 2/с4,?е)). 2/ ,і.))., .кі )е 2/(%6%)е)і 2/к%)%,/0с10%м ,е6?/0*, N% 16*м/7 0 5%-%)і, /(% мі?)/6%,)*м 56/0%м, 8*))*м )/ м%ме)1 08*)е)). D*3 ,і.)A. 50. П2инцип п,2,.B424ги п91 ча. напа1у — 56*)D*5 М:П, 0і,5%0і,)% ,% .к%9% 48/с)*к* 2(6%й)%9% к%)ф-ік14 м/E1A 0?*0/1* 0сі3 м%?-*0*3 2/5%(і?)*3 2/3%,і0 ,-. 4(е25е8е)). D*0і-A)%9% )/се-е)). 1/ D*0і-A)*3 %(’7к1і0 5і, 8/с 0ійсAк%0*3 %5е6/Dій. 51. П2инцип п24п42ц9йн4.B9 — 56*)D*5 М:П, .к*м 2/(%6%)е)% )/5/, )/ 2/к%))4 0ійсAк%04 Dі-A, .кN% Dей )/5/,, %8ік40/)%, 2/0,/с1A Bк%,*, .к/ (4,е )/,мі6)%E с1%с%0)% к%)к6е1)%; 1/ 56.м%; 0ійсAк%0%; 5е6е0/9*. 52. В9й.ь-4в4п4л4н,н9 — к%м(/1/)1*, .кі 5%16/5*-* ,% 64к с456%1*0)*к/. R*0. 1/к%? «G%м(/1/)1*» )*?8е. 53. П2ав4 на .п2ав,1ливий .у1 — 56/0%0*й 56*)D*5, 0і,5%0і,)% ,% .к%9% %(0*)40/8е)%м4 4 08*)е))і (4,A-.к%9% 2-%8*)4 9/6/)14E1Aс. )*2к/ 56/0, / ,-. с4,4 5е6е,(/8/71Aс. )*2к/ %(%0’.2к* ,-. 2/(е25е8е)). с56/0е,-*0%9% 0*)есе)). %с1/1%8)%9% с4,%0%9% 6іBе)).. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ДОДАТКОВІ РЕСУРСИ 145 А. П2ав4 на ап,лCц9йн, 4.-а2ж,ннC — 56/0%0*й 56*)D*5, 5%0’.2/)*й 2 56/0%м )/ с56/0е,-*0*й с4,%0*й 6%29-.,. О(0*)40/8е)*й м%?е 0*м/9/1* 5е6е9-.,4 0*)есе)%9% N%,% )A%9% с4,%0%9% 6іBе)).. 54. П2ав4 на захи.B — %с)%0%5%-%?)*й 56/0%0*й 56*)D*5, 29і,)% 2 .к*м %(0*)40/8е)*й )е м%?е (41* 2/с4,?е)*й, )е м/E8* м%?-*0%с1і 56е,с1/0*1* с0ій 2/3*с1. 55. 8ан-ц9ї: А. Ди.ципл9на2н9 .ан-ц9ї 2/с1%с%04E1Aс. 1/м, ,е Dе ,%6е8)%, 2/міс1A к/6)*3 с/)кDій. L/с1%с%04E1Aс. ,-. 56*5*)е)). 5%64Bе)A 2/к%)%,/0с10/ /(% 0)416іB)і3 56/0*-. B. (а2н9 (-2им9нальн9) .ан-ц9ї 2/с1%с%04E1Aс. 0 6/2і 5%64Bе)A 56/0*- )/Dі%)/-A)%9% /(% мі?)/6%,)%9% 56/0/. O%)* м/E1A 6і2)і ф%6м*, .к-%1 к%м5е)с/Dі. /(% 0і,Bк%,40/)).. G/6)і с/)кDі; м/E1A 6і2)і Dі-і, )/56*к-/,, %,)/ 2 )*3 — 5%к/6/)). 0*))*3. 56. За4чн, .у14в, п24ва1ж,ннC — к6*мі)/-A)е 56%0/,?е))., 0 .к%м4 %(0*)40/8е)*й фі2*8)% )е 56*с41)ій )/ с4,%0%м4 2/сі,/))і. 57. П4B,2п9ла 4.4Nа — %с%(/, .к/ 2/2)/-/ фі2*8)%; /(% ем%Dій)%; Bк%,*, м/й)%0%; Bк%,* /(% ек%)%мі8)*3 2(*1кі0 0)/с-і,%к 08*)е)). 2-%8*)4. 58. В4єнн9 зл4чини (п42уш,ннC за-4н9в 9 звичаїв в9йни) — се6й%2)і 5%64Bе)). мі?)/6%,)%9% 94м/)і1/6)%9% 56/0/, .кі 5е6е,(/8/E1A і),*0і,4/-A)4 к6*мі)/-A)4 0і,5%0і,/-A)іс1A. G%)к6е1)*й 5е6е-ік 2/(%6%)е)*3 ,і.)A 29і,)% 2 М:П, .кі 08*).E1Aс. 0 к%)1екс1і 2(6%й)%9% к%)ф-ік14 1/ 5%0’.2/)і 2 )*м. Oі,5%0і,)% ,% с1/11і 8 I1/1414 МGI, іс)47 8%1*6* к/1е9%6і; 0%7))*3 2-%8*)і0: A . :64(і 5%64Bе)). Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій 0і, 12 се65). 1949 6%к4. B. [)Bі се6й%2)і 5%64Bе)). 2/к%)і0 і 20*8/;0, N% 2/с1%с%04E1Aс. 4 мі?)/6%,)*3 2(6%й)*3 к%)ф-ік1/3; C. Iе6й%2)і 5%64Bе)). с1/11і 3, с5і-A)%; ,-. 8%1*6A%3 Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій 0і, 12 се65). 1949 6%к4, 4 0*5/,к4 2(6%й)%9% к%)ф-ік14 )емі?)/6%,)%9% 3/6/к1е64; D. [)Bі се6й%2)і 5%64Bе)). 2/к%)і0 і 20*8/;0, N% 2/с1%с%04E1Aс. 4 2(6%й)*3 к%)ф-ік1/3 )емі?)/6%,)%9% 3/6/к1е64. 59. 8в914- — %с%(/, .к/ )/,/7 с4,4 ,%к/2* )/ 5і,с1/0і 1%9%, N% 0%)/ 2)/7, (/8*-/ /(% 5е6е?*-/. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �146 ДОДАТКОВІ РЕСУРСИ КОРИСНІ�ДЖЕРЕЛА P/с1і-A)/ к)*9/ с4,,і: м/1е6і/-* ,-. 6%29-.,4 с56/0 56% мі?)/6%,)і 2-%8*)*, G*;0, 2023 П%сі()*к і2 мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% 2/3*с14: 56/к1*к/, 6%26%(-е)/ Cс%Dі/Dі7E /,0%к/1і0, .кі 56/к1*к4E1A 4 мі?)/6%,)*3 с4,/3 і 16*(4)/-/3, 2-9е 0*,/))., 2020, ADC-ICT. П%сі()*к 2 5*1/)A 6%2с-і,40/)). 2/3*с14 ,-. /,0%к/1і0, .кі 0е,41A мі?)/6%,)і к6*мі)/-A)і 56%Dес*, 2017, Офіс 2/3*с14 I5еDі/-A)%9% 16*(4)/-4 ,-. Tі0/)4 П%сі()*к і2 с4,%0%; 56/к1*к* N%,% Є06%5ейсAк%; к%)0е)Dі; 2 56/0 -E,*)*, G/)Dе-.6і. ЄIПT Е-еме)1* 2-%8*)і0, Мі?)/6%,)*й к6*мі)/-A)*й с4,, 2013 БАЗИ�ДАНИХ�РІШЕНЬ�МІЖНАРОДНИХ�СУДІВ _/2/ с4,%0*3 6іBе)A Мі?)/6%,)%9% к6*мі)/-A)%9% с4,4 _/2/ ,/)*3 N%,% с56/0 МGI _/2/ ,/)*3 6іBе)A /5е-.Dій)*3 5/-/1 МSH, МSGF 1/ Мі?)/6%,)%9% 2/-*Bк%0%9% ме3/)і2м4 ,-. к6*мі)/-A)*3 16*(4)/-і0 Є,*)/ (/2/ ,/)*3 N%,% с56/0 мі?)/6%,)*3 к6*мі)/-A)*3 16*(4)/-і0 ,-. к%-*B)A%; F9%с-/0і; 1/ H4/),* _/2/ ,/)*3 /,0%к/1/ Пі1е6/ H%(і)с%)/ 2 0*с)%0к/м* 6іBе)A мі?)/6%,)*3 16*(4)/-і0 ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �V�� ДОДАТКИ �148 ДОДАТКИ ДОДАТОК�1��ТЕСТ�НА ОЗНАКИ�ВОЄННИХ�ЗЛОЧИНІВ� (НАПАДИ�НА ЦИВІЛЬНІ�ОБ’ЄКТИ) ),.B на 4зна-и в4єнних зл4чин9в (напа1и на цив9льн9 4N’є-Bи) ЕBап І. П,2,в92Cєм4 14B2иманнC Bа-их п2инцип9в: H%26і2)е)). 0ійсAк%0*3 і D*0і-A)*3 %(’7к1і0. 1. C1/к40/1* м%?)/ -*Bе 0ійсAк%0і Dі-і. 2. Ц*0і-A)і %(’7к1* — Dе 0сі %(’7к1*, .кі )е 7 0ійсAк%0*м*. OійсAк%0і %(’7к1* — Dе к%м(/1/)1*, / 1/к%? %(’7к1*, .кі 2/ с0%;м 3/6/к1е6%м, 6%21/B40/)).м, 56*2)/8е)).м /(% 0*к%6*с1/)).м м%?41A (41* 2/-48е)і ,% 0ійсAк%0*3 %5е6/Dій і 5%0)е /(% 8/с1к%0е 2)*Nе))., 2/3%5-е)). /(% )ей16/-і2/Dі. .к*3 2/ 1/к*3 %(с1/0*) 2/(е25е847 5е0)4 0ійсAк%04 5е6е0/94. 3. OійсAк%0*й %(’7к1 2/-*B/71Aс. 1/к*м, )/0і1A .кN% 56*с41)і D*0і-A)і %с%(* ()/56*к-/,, ск-/,*, ,е 2(е6і9/71Aс. 2(6%.). ЕBап ІІ. В9й.ь-4ва н,4Nх91н9.Bь напа1у O%)/ 2%(%0’.247 %Dі)E0/1* к%?)4 /1/к4 2 5%9-.,4: 1. П%с-/(-е)). 0ійсAк%0*3 м%?-*0%с1ей 56%1*0)*к/ 0 6е24-A1/1і )/5/,4, / 1/к%? 2. O5-*04 )/ D*0і-A)е )/се-е))., )/0к%-*B)7 се6е,%0*Nе 1/ і)Bі %(’7к1*, N% 2/3*N/E1Aс.. ЕBап ІІІ. П24п42ц9йн9.Bь напа1у, п4.лаNл,ннC в9й.ь-4в4г4 п4B,нц9алу п24Bивни-а Bа ш-41и, зав1ан4ї 4N’є-Bам, щ4 захищаюBь.C 1. Pе%(3і,)% 5е6е0і6*1*, 8*: 1.1. R%с.9/71Aс. (4,A-.ке 5%с-/(-е)). 0ійсAк%0%9% 5%1е)Dі/-4 56%1*0)*к/. VкN% 1/к, 1% 1.2. Пе6е0і6*1* м%?-*0іс1A ,%с.9)е)). Dі-ей ме)B і)1642*0)*м* 2/3%,/м* ()/56*к-/,, 2/міс1A 4,/64 5% )/се-е)%м4 54)к14 «:6/,%м» — 0*с%к%1%8)*м 6/ке1)*м 4,/6%м). 2. OійсAк%0/ 5е6е0/9/ 0 6е24-A1/1і 0ійсAк%0%9% )/5/,4 5%0*))/ 5е6е0/?/1* Bк%,4, .к/ м%?е (41* 2/0,/)/ D*0і-A)*м %с%(/м 1/ %(’7к1/м 5і, 8/с )/5/,4. 2.1. Pе%(3і,)% 0?*1* 2/3%,і0, N%( 4)*к)41* / 20ес1* ,% мі)ім4м4 Bк%,4. 2.2. Pе%(3і,)% 416*м40/1*с. 0і, /1/к, .кі м%?41A 2/0,/1* )/,мі6)%; Bк%,* D*0і-A)%м4 )/се-е))E. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �149 ДОДАТКИ ДОДАТОК�2��СТАТТЯ�8�РИМСЬКОГО�СТАТУТУ� МІЖНАРОДНОГО�КРИМІНАЛЬНОГО�СУДУ 8BаBBC 8 152, 153 В4єнн9 зл4чини 1. I4, м/7 E6*с,*кDіE с1%с%0)% 0%7))*3 2-%8*)і0, 2%к6ем/ 4 0*5/,к/3, к%-* ;3 08*)е)% 0 6/мк/3 5-/)4 8* 5%-і1*к* /(% 0 6/мк/3 B*6%к%м/сB1/()%9% 08*)е)). 1/к*3 2-%8*)і0. 2. R-. Dі-ей DA%9% I1/1414 «0%7))і 2-%8*)*» %2)/8/7: a) 964(і 5%64Bе)). Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій 0і, 12 се65). 1949 6%к4, / с/ме (4,A-.ке 2 1/к*3 ,і.)A 56%1* %сі( /(% м/й)/, N% %3%6%).E1Aс. 29і,)% 2 5%-%?е)).м* 0і,5%0і,)%; Yе)е0сAк%; к%)0е)Dі;: i) 4м*с)е 0(*0с10%; ii) к/140/)). /(% )е-E,сAке 5%0%,?е))., 4 1%м4 8*с-і (і%-%9і8)і екс5е6*ме)1*; iii) 4м*с)е 2/5%,і.)). с*-A)*3 с16/?,/)A /(% 1.?к*3 1і-ес)*3 4Bк%,?е)A 8* Bк%,* 2,%6%0’E; iv) B*6%к%м/сB1/()е 2)*Nе)). і 56*0-/с)е)). м/й)/, N% )е 0*к-*к/)е 0ійсAк%0%E )е%(3і,)іс1E і 08*)е)е )е2/к%))% 1/ (е29-42,%; v) 56*м4Bе)). 0ійсAк%0%5%-%)е)%9% /(% і)B%; %с%(*, N% 5е6е(40/7 5і, 2/3*с1%м, ,% с-4?(* 4 2(6%й)*3 с*-/3 0%6%?%; ,е6?/0*; vi) 4м*с)е 5%2(/0-е)). 0ійсAк%0%5%-%)е)%9% /(% і)B%; %с%(*, N% 5е6е(40/7 5і, 2/3*с1%м, 56/0/ )/ с56/0е,-*0*й і 20*8/й)*й с4,; vii) )е2/к%))/ ,е5%61/Dі. /(% 5е6еміNе)). 8* )е2/к%))е 5%2(/0-е)). 0%-і; 152 153 П4)к1* 2 (e) (xiii) ,% 2 (e) (xv) (4-* ,%,/)і 6е2%-EDі7E RC/Res.5 0і, 10 8е60). 2010 6%к4. R*0. 5%0і,%м-е)). ,е5%2*1/6іE CN533.2010.TREATIES-6 0і, 29 -*с1%5/,/ 2010 6%к4. П4)к1* 2 (b) (xxvii) ,% (xxix) 1/ 2 (e) (xvi) ,% (xviii) (4-* ,%,/)і 6е2%-EDі7E ICC-ASP/16/Res.4 0і, 14 964,). 2017 6%к4. I1%с%0)% 5%56/0к* N%,% «2(6%;, .к/ 0*к%6*с1%047 мік6%(і%-%9і8)і 8* і)Bі (і%-%9і8)і /9е)1* /(% 1%кс*)*», ,*0. 5%0і,%м-е)). ,е5%2*1/6іE CN116.2018. TREATIES-XVIII-10 0і, 8 (е6е2). 2018 6%к4. I1%с%0)% 5%56/0к* N%,% «2(6%;, %с)%0)/ ,і. .к%; 5%-.9/7 0 2/5%,і.))і 4Bк%,?е)A %ск%-к/м*, .кі )е 0*.0-.E1Aс. 0 1і-і -E,*)* 2/ ,%5%м%9%E 6е)19е)і0сAк*3 56%ме)і0», ,*0. 5%0і,%м-е)). ,е5%2*1/6іE CN125.2018. TREATIES-XVIII-10 0і, 8 (е6е2). 2018 6%к4. I1%с%0)% 5%56/0к* N%,% «2/с-і5-EE8%; -/2е6)%; 2(6%;» ,*0. 5%0і,%м-е)). ,е5%2*1/6іE CN126.2018.TREATIES-XVIII-10 0і, 8 (е6е2). 2018 6. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �150 ДОДАТКИ viii) 02.11. 2/648)*кі0; b) і)Bі се6й%2)і 5%64Bе)). 2/к%)і0 і 20*8/;0, N% 2/с1%с%04E1Aс. 0 мі?)/6%,)*3 2(6%й)*3 к%)ф-ік1/3 4 0с1/)%0-е)*3 6/мк/3 мі?)/6%,)%9% 56/0/, / с/ме (4,A-.ке 2 1/к*3 ,і.)A: i) 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ D*0і-A)е )/се-е)). .к 1/ке /(% )/ %к6ем*3 D*0і-A)*3 %сі(, .кі )е (е641A (е25%се6е,)A%; 48/с1і 4 (%й%0*3 ,і.3; ii) 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ D*0і-A)і %(’7к1*, 1%(1% %(’7к1*, N% )е 7 0ійсAк%0*м* Dі-.м*; iii) 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ 5е6с%)/-, %(’7к1*, м/1е6і/-*, 5і,6%2,і-* /(% 16/)с5%61)і 2/с%(*, 2/,і.)і 0 )/,/))і 94м/)і1/6)%; ,%5%м%9* 8* 0 місі; 2 5і,16*м/)). м*64 0і,5%0і,)% ,% I1/1414 О69/)і2/Dі; О(’7,)/)*3 P/Dій, ,%к* 0%)* м/E1A 56/0% )/ 2/3*с1, .к*м к%6*с14E1Aс. D*0і-A)і %с%(* /(% D*0і-A)і %(’7к1* 29і,)% 2 мі?)/6%,)*м 56/0%м 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0; iv) 4м*с)е 08*)е)). )/5/,4 2 4с0і,%м-е)).м 1%9%, N% 1/к*й )/5/, 56*20е,е ,% 0*5/,к%0%; 2/9*(е-і 8* 5%6/)е)). D*0і-A)*3 %сі( /(% 2/5%,і7 Bк%,* D*0і-A)*м %(’7к1/м 8* м/сB1/()%;, ,%09%16*0/-%; 1/ се6й%2)%; Bк%,* )/0к%-*B)A%м4 56*6%,)%м4 се6е,%0*N4, .к/ (4,е .0)% )/,мі6)%E 0 5%6і0).))і 2 к%)к6е1)%E 1/ (е25%се6е,)A% %8ік40/)%E 2/9/-A)%E 0ійсAк%0%E 5е6е0/9%E; v) )/5/, )/ )е2/3*Nе)і й 1/кі, N% )е 7 0ійсAк%0*м* Dі-.м*, міс1/, се-/, 5%меBк/)). /(% (4,і0-і 8* ;3 %(с16і- і2 2/с1%с40/)).м (4,A-.к*3 2/с%(і0; vi) 0(*0с10% /(% 5%6/)е)). к%м(/1/)1/, .к*й, ск-/0B* 2(6%E 8* )е м/E8* (і-ABе 2/с%(і0 2/3*с14, (е22/с1е6е?)% 2,/0с.; vii) )е)/-е?)е 0*к%6*с1/)). 56/5%6/ 5/6-/ме)1е6/, 56/5%6/ 8* 0ійсAк%0*3 2)/кі0 6%26і2)е)). 1/ ф%6м* 0%6%9/ /(% О69/)і2/Dі; О(’7,)/)*3 P/Dій, / 1/к%? 6%25і2)/0/-A)*3 ем(-ем, 0с1/)%0-е)*3 Yе)е0сAк*м* к%)0е)Dі.м*, )/с-і,к%м 8%9% 7 сме61A /(% 2/5%,і.)). %с%(і се6й%2)*3 4Bк%,?е)A; viii) 5е6еміNе))., 56.м% 8* %5%се6е,к%0/)%, %к45/Dій)%E ,е6?/0%E 8/с1*)* її 0-/с)%9% D*0і-A)%9% )/се-е)). )/ %к45%0/)4 )еE 1е6*1%6іE 8* ,е5%61/Dі. /(% 5е6еміNе)). 0сA%9% /(% 8/с1*)* )/се-е)). %к45%0/)%; 1е6*1%6і; 4 ме?/3 8* 2/ ме?і Dі7; 1е6*1%6і;; ix) 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ (4,і0-і, 56*2)/8е)і ,-. 6е-і9ій)*3, %с0і1)і3, м*с1еDAк*3, )/4к%0*3 8* (-/9%,ій)*3 Dі-ей, ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �151 ДОДАТКИ )/ іс1%6*8)і 5/м’.1)*к*, 9%с5і1/-і 1/ місD. 2%се6е,?е)). 30%6*3 і 5%6/)е)*3 2/ 4м%0*, N% 0%)* )е 7 0ійсAк%0*м* Dі-.м*; x) 2/5%,і.)). %с%(/м, .кі 5е6е(40/E1A 5і, 0-/,%E 0%6%?%; с1%6%)*, фі2*8)%9% к/-іD10/ /(% 2,ійс)е)). )/, )*м* ме,*8)*3 8* )/4к%0*3 екс5е6*ме)1і0 (4,A-.к%9% 3/6/к1е64, .кі )е %(ґ64)1%0/)і )е%(3і,)іс1E ме,*8)%9%, с1%м/1%-%9і8)%9% /(% -ік/6).)%9% -ік40/)). 0і,5%0і,)%; %с%(* і 2,ійс)EE1Aс. )е 0 її і)1е6ес/3 1/ .кі 56*20%,.1A ,% сме61і /(% се6й%2)% 2/96%?4E1A 2,%6%0’E 1/к%; %с%(* 8* %сі(; xi) 0і6%-%м)е 0(*0с10% /(% 5%6/)е)). %сі(, N% )/-е?/1A ,% 0%6%?%; )/Dі; 8* /6мі;; xii) 2/.0/ 56% 1е, N% 5%N/,* )е (4,е; xiii) 2)*Nе)). /(% 2/3%5-е)). м/й)/ 0%6%9/, к6ім 0*5/,кі0, к%-* 1/ке 2)*Nе)). /(% 2/3%5-е)). )/с1ій)% 0*м/9/E1Aс. 0%7))%E )е%(3і,)іс1E; xiv) %9%-%Bе)). ск/с%0/)*м*, 56*245*)е)*м* /(% )е,%54с1*м*м* 0 с4,і 56/0 і 5%2%0і0 96%м/,.) 0%6%?%; с1%6%)*; xv) 56*м4Bе)). 96%м/,.) 0%6%?%; с1%6%)* ,% 48/с1і 4 0%7))*3 ,і.3 56%1* ;3)A%; 0-/с)%; к6/;)*, )/0і1A .кN% 0%)* 5е6е(40/-* )/ с-4?(і 0%EE8%; с1%6%)* ,% 5%8/1к4 0ій)*; xvi) 6%296/(40/)). міс1/ /(% )/се-е)%9% 54)к14, )/0і1A .кN% й%9% 2/3%5-е)% B146м%м; xvii) 2/с1%с40/)). %1641* /(% %1647)%; 2(6%;; xviii) 2/с1%с40/)). 2/,4B-*0*3, %164й)*3 /(% і)B*3 9/2і0 1/ 0сі3 /)/-%9і8)*3 6і,*), м/1е6і/-і0 8* 2/с%(і0; xix) 2/с1%с40/)). к4-A, N% -е9к% 6%29%61/E1Aс. /(% с5-EN4E1Aс. 0 1і-і -E,*)*, 1/к*3, .к к4-і 2 10е6,%E %(%-%)к%E, .к/ )е 5%0)іс1E 5%к6*0/7 %се6,. /(% м/7 )/,6і2*; xx) 2/с1%с40/)). 2(6%;, (%756*5/сі0 і м/1е6і/-і0, / 1/к%? ме1%,і0 0е,е)). 0ій)* 1/к%9% 3/6/к1е64, .кі с56*8*).E1A )/,мі6)і 4Bк%,?е)). 8* )е5%16і()і с16/?,/)). /(% .кі 2/ с0%7E с411E 7 )е0*(і6к%0*м* 0 5%64Bе)). )%6м мі?)/6%,)%9% 56/0/ 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0, 2/ 4м%0*, N% 1/к/ 2(6%., 1/кі (%756*5/с* і м/1е6і/-* 1/ ме1%,* 0е,е)). 0ій)* 7 56е,ме1%м 0се%3%5-EE8%; 2/(%6%)* і 0к-E8е)і ,% ,%,/1к/ ,% DA%9% I1/1414 B-.3%м 0)есе)). 5%56/0к* 29і,)% 2 0і,5%0і,)*м* 5%-%?е)).м*, 0*к-/,е)*м* 4 с1/11.3 121 і 123; ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �152 ДОДАТКИ xxi) 5%с.9/)). )/ -E,сAк4 9і,)іс1A, 2%к6ем/ %(6/2-*0е і 56*)*2-*0е 5%0%,?е)).; xxii) 2ґ0/-140/))., секс4/-A)е 6/(с10%, 56*м4Bе)). ,% 56%с1*14Dі;, 56*м4с%0/ 0/9і1)іс1A, .к 0%)/ 0*2)/8е)/ 0 5і,54)к1і (f) 54)к14 2 с1/11і 7, 56*м4с%0/ с1е6*-і2/Dі. 8* (4,A-.к/ і)B/ ф%6м/ секс4/-A)%9% )/с*-Aс10/, .к/ 1/к%? с1/)%0*1A 964(е 5%64Bе)). Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій; xxiii) 0*к%6*с1/)). 56*с41)%с1і D*0і-A)%; %с%(* /(% і)B%; %с%(*, .к/ 5е6е(40/7 5і, 2/3*с1%м, ,-. 2/3*с14 5е0)*3 54)к1і0, 6/й%)і0 /(% 2(6%й)*3 с*- 0і, 0ійсAк%0*3 %5е6/Dій; xxiv) 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ (4,і0-і, м/1е6і/-*, ме,*8)і 4с1/)%0* й 16/)с5%61)і 2/с%(*, / 1/к%? )/ 5е6с%)/-, N% 0*к%6*с1%047 29і,)% 2 мі?)/6%,)*м 56/0%м 6%25і2)/0/-A)і ем(-ем*, 5е6е,(/8е)і Yе)е0сAк*м* к%)0е)Dі.м*; xxv) 4м*с)е 0*к%6*с1/)). 9%-%,40/)). D*0і-A)%9% )/се-е)). .к ме1%,4 0е,е)). 0ій)* B-.3%м 5%2(/0-е)). й%9% 56е,ме1і0, )е%(3і,)*3 ,-. 0*?*0/))., 4 1%м4 8*с-і 4м*с)е с10%6е)). 5е6еBк%, ,-. )/,/)). ,%5%м%9*, .к Dе 5е6е,(/8е)% 0і,5%0і,)% ,% Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій; xxvi) )/(і6 /(% 0е6(40/)). ,і1ей 0ік%м ,% 5’.1)/,D.1* 6%кі0 ,% ск-/,4 )/Dі%)/-A)*3 2(6%й)*3 с*- /(% 0*к%6*с1/)). ;3 ,-. /к1*0)%; 48/с1і 0 (%й%0*3 ,і.3; xxvii) 2/с1%с40/)). 2(6%;, .к/ 0*к%6*с1%047 мік6%(і%-%9і8)і 8* і)Bі (і%-%9і8)і /9е)1* /(% 1%кс*)*, )е2/-е?)% 0і, ;3)A%9% 5%3%,?е)). 8* с5%с%(4 0*6%()*D10/; xxviii) 2/с1%с40/)). 2(6%;, %с)%0)/ ,і. .к%; 5%-.9/7 0 2/5%,і.))і 4Bк%,?е)A %ск%-к/м*, .кі )е 0*.0-.E1Aс. 0 1і-і -E,*)* 2/ ,%5%м%9%E 6е)19е)і0сAк*3 56%ме)і0; xxix) 2/с1%с40/)). -/2е6)%; 2(6%;, с5еDі/-A)% ск%)с164й%0/)%; 1/к*м 8*)%м, N% її %с)%0)%E (%й%0%E ф4)кDі7E 8* %,)і7E 2 (%й%0*3 ф4)кDій 7 2/0,/)). 5%с1ій)%; с-і5%1* %69/)/м 2%64 -E,*)*, .к/ )е 0*к%6*с1%047 %51*8)*3 56*-/,і0, 1%(1% )е2/3*Nе)*м %69/)/м 2%64 /(% %69/)/м 2%64, N% м/E1A 2/с%(* ,-. к%6екDі; 2%64. c) J 6/2і 2(6%й)%9% к%)ф-ік14 )емі?)/6%,)%9% 3/6/к1е64, 964(і 5%64Bе)). с1/11і 3, с5і-A)%; ,-. 8%1*6A%3 Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій 0і, 12 се65). 1949 6%к4, / с/ме: (4,A-.ке 2 1/к*3 ,і.)A, 08*)е)*3 с1%с%0)% %сі(, .кі )е (е641A /к1*0)%; 48/с1і 4 (%й%0*3 ,і.3, 4 1%м4 ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �153 ДОДАТКИ 8*с-і 0ійсAк%0%с-4?(%0Dі0, N% ск-/-* 2(6%E, 1/ %сі(, 0*0е,е)*3 2і с16%E 0 6е24-A1/1і 30%6%(*, 5%6/)е)A, 16*м/)). 5і, 0/61%E 8* 2 (4,A-.к%; і)B%; 56*8*)*: i) 5%с.9/)). )/ ?*11. й фі2*8)4 )е,%1%6к/))іс1A, 2%к6ем/ 0(*0с10% 0 (4,A-.кій ф%6мі, к/-іD10%, ?%6с1%ке 5%0%,?е)). 1/ к/140/)).; ii) 5%с.9/)). )/ -E,сAк4 9і,)іс1A, 2%к6ем/ %(6/2-*0е і 56*)*2-*0е 5%0%,?е)).; iii) 2/3%5-е)). 2/648)*кі0; iv) 430/-е)). 0*6%кі0 і 56*0е,е)). ;3 ,% 0*к%)/)). (е2 5%5е6е,)A%9% 6іBе))., 430/-е)%9% с10%6е)*м 4 0с1/)%0-е)%м4 5%6.,к4 с4,%м, .к*й 2/(е25е847 ,%16*м/)). 0сі3 с4,%0*3 9/6/)1ій, .кі 2/9/-A)% 0*2)/)і %(%0’.2к%0*м*. d) Пі,54)к1 с) 54)к14 2 2/с1%с%0471Aс. ,% 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0 )емі?)/6%,)%9% 3/6/к1е64, / %1?е, )е 2/с1%с%0471Aс. ,% 0*5/,кі0 5%64Bе)). 0)416іB)A%9% 5%6.,к4 1/ 0*)*к)е)). )/564?е)%с1і, 1/к*3, .к 2/0%64Bе))., %к6емі й с5%6/,*8)і /к1* )/с*-Aс10/ 1/ і)Bі /к1* 5%,і()%9% 3/6/к1е64. e) [)Bі се6й%2)і 5%64Bе)). 2/к%)і0 і 20*8/;0, N% 2/с1%с%04E1Aс. 4 2(6%й)*3 к%)ф-ік1/3 )емі?)/6%,)%9% 3/6/к1е64 0 4с1/)%0-е)*3 6/мк/3 мі?)/6%,)%9% 56/0/, / с/ме: (4,A-.ке 2 1/к*3 ,і.)A: i) 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ D*0і-A)е )/се-е)). .к 1/ке /(% )/ %к6ем*3 D*0і-A)*3 %сі(, .кі )е (е641A (е25%се6е,)A%; 48/с1і 4 (%й%0*3 ,і.3; ii) 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ (4,і0-і, м/1е6і/-*, ме,*8)і 4с1/)%0* й 16/)с5%61)і 2/с%(*, / 1/к%? 5е6с%)/-, N% 0*к%6*с1%047 29і,)% 2 мі?)/6%,)*м 56/0%м 6%25і2)/0/-A)і ем(-ем*, 5е6е,(/8е)і Yе)е0сAк*м* к%)0е)Dі.м*; iii) 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ 5е6с%)/-, %(’7к1*, м/1е6і/-*, 5і,6%2,і-* /(% 16/)с5%61)і 2/с%(*, 2/,і.)і 0 )/,/))і 94м/)і1/6)%; ,%5%м%9* 8* 0 місі; 2 5і,16*м/)). м*64 0і,5%0і,)% ,% I1/1414 О69/)і2/Dі; О(’7,)/)*3 P/Dій, ,%к* 0%)* м/E1A 56/0% )/ 2/3*с1, .к*м к%6*с14E1Aс. D*0і-A)і %с%(* /(% D*0і-A)і %(’7к1* 29і,)% 2 мі?)/6%,)*м 56/0%м 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0; iv) 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ (4,і0-і, 56*2)/8е)і ,-. 6е-і9ій)*3, %с0і1)і3, м*с1еDAк*3, )/4к%0*3 8* (-/9%,ій)*3 Dі-ей, ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �154 ДОДАТКИ )/ іс1%6*8)і 5/м’.1)*к*, 9%с5і1/-і 1/ місD. 2%се6е,?е)). 30%6*3 і 5%6/)е)*3 2/ 4м%0*, N% 0%)* )е 7 0ійсAк%0*м* Dі-.м*; v) 6%296/(40/)). міс1/ /(% )/се-е)%9% 54)к14, )/0і1A .кN% й%9% 2/3%5-е)% B146м%м; vi) 2ґ0/-140/))., секс4/-A)е 6/(с10%, 56*м4Bе)). ,% 56%с1*14Dі;, 56*м4с%0/ 0/9і1)іс1A, .к 0%)/ 0*2)/8е)/ 0 5і,54)к1і (f) 54)к14 2 с1/11і 7, 56*м4с%0/ с1е6*-і2/Dі. 1/ (4,A-.к/ і)B/ ф%6м/ секс4/-A)%9% )/с*-Aс10/, .к/ 1/к%? с1/)%0*1A 964(е 5%64Bе)). с1/11і 3, с5і-A)%; ,-. 8%1*6A%3 Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій; vii) )/(і6 /(% 0е6(40/)). ,і1ей 0ік%м ,% 5’.1)/,D.1*3 6%кі0 ,% ск-/,4 2(6%й)*3 с*- 8* 9645 /(% 0*к%6*с1/)). ;3 ,-. /к1*0)%; 48/с1і 0 (%й%0*3 ,і.3; viii) 0і,,/)). 6%25%6.,?е)A 56% 5е6еміNе)). D*0і-A)%9% )/се-е)). 2 56*8*), 5%0’.2/)*3 2 к%)ф-ік1%м, .кN% 1і-Aк* DA%9% )е 0*м/9/E1A мі6к40/)). (е25ек* 0і,5%0і,)%9% D*0і-A)%9% )/се-е)). /(% )/с1ій)/ )е%(3і,)іс1A 0ійсAк%0%9% 3/6/к1е64; ix) 0і6%-%м)е 0(*0с10% /(% 5%6/)е)). к%м(/1/)1/ 0%6%9/; x) 2/.0/ 56% 1е, N% 5%N/,* )е (4,е; xi) 2/5%,і.)). %с%(/м, .кі 5е6е(40/E1A 5і, 0-/,%E і)B%; с1%6%)* к%)ф-ік14, фі2*8)%9% к/-іD10/ /(% 2,ійс)е)). )/, )*м* ме,*8)*3 8* )/4к%0*3 екс5е6*ме)1і0 (4,A-.к%9% 3/6/к1е64, N% )е %(ґ64)1%0/)і )е%(3і,)іс1E ме,*8)%9%, с1%м/1%-%9і8)%9% /(% -ік/6).)%9% -ік40/)). 0і,5%0і,)%; %с%(* і 2,ійс)EE1Aс. )е 0 її і)1е6ес/3 1/ .кі 56*20%,.1A ,% сме61і /(% се6й%2)% 2/96%?4E1A 2,%6%0’E 1/к%; %с%(* 8* %сі(; (xii) 2)*Nе)). /(% 2/3%5-е)). м/й)/ 0%6%9/, к6ім 0*5/,кі0, к%-* 1/ке 2)*Nе)). /(% 2/3%5-е)). )/с1ій)% 0*м/9/E1Aс. %(с1/0*)/м* к%)ф-ік14; (xiii) 2/с1%с40/)). %1641* /(% %1647)%; 2(6%;; xiv) 2/с1%с40/)). 2/,4B-*0*3, %164й)*3 /(% і)B*3 9/2і0 1/ 0сі3 /)/-%9і8)*3 6і,*), м/1е6і/-і0 8* 2/с%(і0; xv) 2/с1%с40/)). к4-A, N% -е9к% 6%29%61/E1Aс. /(% с5-EN4E1Aс. 0 1і-і -E,*)*, 1/к*3, .к к4-і 2 10е6,%E %(%-%)к%E, .к/ )е 5%0)іс1E 5%к6*0/7 %се6,. /(% м/7 )/,6і2*; xvi) 2/с1%с40/)). 2(6%;, .к/ 0*к%6*с1%047 мік6%(і%-%9і8)і 8* і)Bі (і%-%9і8)і /9е)1* /(% 1%кс*)*, )е2/-е?)% 0і, ;3)A%9% 5%3%,?е)). 8* с5%с%(4 0*6%()*D10/; ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ДОДАТКИ 155 xvii) 2/с1%с40/)). 2(6%;, %с)%0)/ ,і. .к%; 5%-.9/7 0 2/5%,і.))і 4Bк%,?е)A %ск%-к/м*, .кі )е 0*.0-.E1Aс. 0 1і-і -E,*)* 2/ ,%5%м%9%E 6е)19е)і0сAк*3 56%ме)і0. xviii) 2/с1%с40/)). -/2е6)%; 2(6%;, с5еDі/-A)% ск%)с164й%0/)%; 1/к*м 8*)%м, N% її %с)%0)%E (%й%0%E ф4)кDі7E 8* %,)і7E 2 (%й%0*3 ф4)кDій 7 2/0,/)). 5%с1ій)%; с-і5%1* %69/)/м 2%64 -E,*)*, .к/ )е 0*к%6*с1%047 %51*8)*3 56*-/,і0, 1%(1% )е2/3*Nе)*м %69/)/м 2%64 /(% %69/)/м 2%64, N% м/E1A 2/с%(* ,-. к%6екDі; 2%64. f) Пі,54)к1 e) 54)к14 2 2/с1%с%0471Aс. ,% 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0 )емі?)/6%,)%9% 3/6/к1е64, / %1?е, )е 2/с1%с%0471Aс. ,% 0*5/,кі0 5%64Bе)). 0)416іB)A%9% 5%6.,к4 1/ 0*)*к)е)). )/564?е)%с1і, 1/к*3, .к 2/0%64Bе))., %к6емі й с5%6/,*8)і /к1* )/с*-Aс10/ 1/ і)Bі /к1* 5%,і()%9% 3/6/к1е64. Oі) 2/с1%с%0471Aс. ,% 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0, N% м/E1A місDе )/ 1е6*1%6і; ,е6?/0*, к%-* 0і,(40/71Aс. 16*0/-*й 2(6%й)*й к%)ф-ік1 мі? 46.,%0*м* %69/)/м* 0-/,* 1/ %69/)і2%0/)*м* 2(6%й)*м* 9645/м* /(% мі? 1/к*м* 9645/м*. 3. PіN% 0 5і,54)к1/3 с) 1/ е) 54)к14 2 )е 05-*0/7 )/ 0і,5%0і,/-A)іс1A 46.,4 2/ 5і,16*м/)). /(% 0і,)%0-е)). 2/к%)4 1/ 5%6.,к4 0 ,е6?/0і /(% 2/ 2/3*с1 7,)%с1і й 1е6*1%6і/-A)%; Dі-іс)%с1і ,е6?/0* 0сім/ 2/к%))*м* 2/с%(/м*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �156 ДОДАТКИ ДОДАТОК�3��РЕЗОЛЮЦІЯ�РАДИ�ЄВРОПИ�(75)�11� ПРО�КРИТЕРІЇ,�ЯКІ�РЕГЛАМЕНТУЮТЬ�РОЗГЛЯД,� ЩО ПРОВОДИТЬСЯ�ЗА ВІДСУТНОСТІ�ОБВИНУВАЧЕНОГО Hе2%-EDі. G%мі1е14 мі)іс16і0 (75) 11 «П6% к6*1е6і;, .кі 6е9-/ме)14E1A 6%29-.,, N% 56%0%,*1Aс. 2/ 0і,с41)%с1і %(0*)40/8е)%9%» (J30/-е)% G%мі1е1%м мі)іс16і0 21 16/0). 1975 6%к4 )/ 245-м4 2/сі,/))і 2/с145)*кі0 мі)іс16і0) G%мі1е1 мі)іс16і0, 1. P/9/,4E8*, N% %,)і7E 2 Dі-ей H/,* Є06%5* 7 ,%с.9)е)). (і-AB%; 7,)%с1і се6е, її 8-е)і0; 2. Оскі-Aк* 56*с41)іс1A %(0*)40/8е)%9% )/ с4,%0%м4 56%Dесі м/7 ?*1170% 0/?-*0е 2)/8е)). .к 2 5%9-.,4 й%9% 56/0/ (41* 5%841*м, 1/к і 2 5%9-.,4 )е%(3і,)%с1і 0с1/)%0-е)). ф/к1і0 і, 4 6/2і 5%16е(*, 0*)есе)). 0і,5%0і,)%9% 0*6%к4; і 06/3%04E8*, N% 0*).1к* 5%0*))і )/,/0/1*с. -*Bе 4 0*).1к%0*3 0*5/,к/3; 3. Оскі-Aк* 16е(/ 2)/й1* B-.3* 1/ 2/с%(* ,-. 2/(е25е8е)). 56/0/ %(0*)40/8е)%9% )/ с-43/))., .к Dе 0*к-/,е)% 0 Є06%5ейсAкій к%)0е)Dі; 56% 2/3*с1 56/0 -E,*)* 1/ %с)%0%5%-%?)*3 с0%(%,, 5і,5*с/)%; 0 H*мі 4 -*с1%5/,/ 1950 6%к4, / 1/к%? й%9% 56/0/ (41* 56*с41)ім )/ с4,і, .к 0*2)/)% 4 Мі?)/6%,)%м4 5/к1і 56% 96%м/,.)сAкі 1/ 5%-і1*8)і 56/0/, 5і,5*с/)%м4 0 PAE-U%6к4 19 964,). 1966 6.; 4. О,)/к )е 0/61% 0*к-E8/1* м%?-*0іс1A с56%Nе)%9% 56%0/,?е)). (е2 с-43/)). ,-. 5е0)*3 )е1.?к*3 56/0%5%64Bе)A; 5. Оскі-Aк* с*с1ем*, 56*й).1і ,екі-Aк%м/ ,е6?/0/м*-8-е)/м* ,-. 4)*к)е)). 0*6%кі0 2/ 0і,с41)%с1і %(0*)40/8е)%9% 1/ ;3)і3 )/с-і,кі0, )е 2/0?,* 0*,/E1Aс. ефек1*0)*м*, к%-*, )/56*к-/,, %(0*)40/8е)*й 56%?*0/7 2/ к%6,%)%м; 6. Оскі-Aк* 5і, 8/с 5і,9%1%0к* Є06%5ейсAк%; к%)0е)Dі; 56% мі?)/6%,)4 ,ійс)іс1A с4,%0*3 6іBе)A 4 к6*мі)/-A)*3 с56/0/3 5*1/)). 2/%8)*3 6іBе)A 0*к-*к/-% 164,)%Nі, і 0*.0*-%с. )е%(3і,)*м ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ДОДАТКИ 157 )/,/1* R%9%0і6)*м ,е6?/0/м 56/0% ф%6м4-E0/1* 2/с1е6е?е)). N%,% 0*к%)/)). 1/к*3 6іBе)A; 7. O0/?/E8*, N% 1/к*3 2/с1е6е?е)A м%?)/ (4-% ( 4)*к)41*, .к(* 56%Dе,46* с4,%0%9% 6%29-.,4 2/ 0і,с41)%с1і %(0*)40/8е)%9%, .кі 2/с1%с%04E1A )/ Dей м%ме)1, 2/,%0%-A).-* 0*м%9* )/-е?)%9% 0і,56/0-е)). 56/0%с4,,.; 8. Пе6ек%)/0B*сA, N% 26%с1/)). м%(і-A)%с1і )/се-е)). 56*20%,*1A ,% 2(і-ABе)). кі-Aк%с1і 0*6%кі0, 0*)есе)*3 2/ 0і,с41)%с1і %(0*)40/8е)%9%, 4 1*3 ,е6?/0/3, ,е 0*к%6*с1%04E1A DE 56%Dе,464, I. Hек%ме),47 46.,/м ,е6?/0-8-е)і0 2/с1%с%040/1* 1/кі мі)ім/-A)і 56/0*-/: 1. Pі31% )е м%?е (41* 56*1.9)41*й ,% с4,4 (е2 0648е)). 5%5е6е,)A%; 5%0іс1к* 08/с)%, N%( 0і) мі9 2’.0*1*с. 1/ 5і,9%140/1* с0ій 2/3*с1, .кN% 1і-Aк* )е (4,е 0с1/)%0-е)%, N% 0і) )/0м*с)% )/м/9/0с. 43*-*1*с. 0і, 56/0%с4,,.. 2. J 5%0іс1Dі 5%0*))і (41* 2/2)/8е)і )/с-і,к* )е.0к* %(0*)40/8е)%9% 0 с4,%0е 2/сі,/)).. 3. VкN% с4, 0с1/)%0-E7, N% %(0*)40/8е)%м4, .к*й )е 2’.0*0с. )/ с4,%0е 2/сі,/))., (4-% 0648е)% 5%0іс1к4, 0і) 5%0*)е) 430/-*1* 6іBе)). 56% 0і,к-/,е))., .кN% 0і) 00/?/7 2/ )е%(3і,)е %с%(*с14 .0к4 %(0*)40/8е)%9%, /(% .кN% 7 5і,с1/0* 00/?/1*, N% й%м4 5е6еBк%,?/-* 2’.0*1*с.. 4. О(0*)40/8е)%9% )е м%?)/ с4,*1* 2/ й%9% 0і,с41)%с1і, .кN% 7 м%?-*0іс1A і (/?/)). 5е6е)ес1* 56%0/,?е)). 0 і)B4 ,е6?/04 /(% 20е6)41*с. і2 2/5*1%м 56% екс16/,*DіE. 5. VкN% %(0*)40/8е)%9% с4,.1A 2/ й%9% 0і,с41)%с1і, ,%к/2* 5%0*))і (41* 2і(6/)і 4 20*8/й)*й с5%сі(, / 2/3*с1 5%0*)е) м/1* 56/0% 01648/1*с.. 6. O*6%к, 430/-е)*й 2/ 0і,с41)%с1і %(0*)40/8е)%9%, 5%0*)е) (41* 5%0і,%м-е)*й й%м4 29і,)% 2 56/0*-/м*, N% 6е94-EE1A 0648е)). 5%0іс1к* 56% .0к4, с16%к )/ 5%,/)). /5е-.Dі; )е 5%0*)е) 5%8*)/1* 0і,6/3%040/1*с. ,%1*, ,%к* 2/с4,?е)*й ф/к1*8)% )е ,і2)/71Aс. 56% 0*6%к, 56% .к*й 0і) (40 5%0і,%м-е)*й, .кN% 1і-Aк* )е (4,е 0с1/)%0-е)%, N% 0і) )/0м*с)% )/м/9/0с. 43*-*1*с. 0і, 56/0%с4,,.. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �158 ДОДАТКИ 7. _4,A-.к/ %с%(/, .к4 с4,.1A 2/ її 0і,с41)%с1і, 5%0*))/ м/1* м%?-*0іс1A %ск/6?*1* 0*6%к (4,A-.к*м с5%с%(%м, ,%с145)*м ,-. )е;, .к(* 0%)/ (4-/ 56*с41).. 8. Ос%(/, .к4 с4,.1A 2/ її 0і,с41)%с1і і .кій )е (4-% 0648е)% 5%0іс1к4 56% 0*к-*к ,% с4,4 0 )/-е?)ій ф%6мі, 5%0*))/ м/1* 2/сі( 56/0%0%9% 2/3*с14, N% ,%20%-.7 ;й ,%м%91*с. ск/с40/)). с4,%0%9% 6іBе)).. 9. Ос%(/, .к4 с4,*-* 2/ її 0і,с41)%с1і, /-е .кій (4-% )/-е?)*м 8*)%м 0648е)% 5%0іс1к4, м/7 56/0% )/ 5%01%6)*й с4,%0*й 6%29-., 4 20*8/й)%м4 5%6.,к4, .кN% 0%)/ ,%0е,е, N% її 0і,с41)іс1A і 1е, N% 0%)/ )е 2м%9-/ 5%0і,%м*1* 56% Dе с4,,E, с1/-*с. 2 56*8*), .кі )е 2/-е?/-* 0і, її 0%-і. II. L/56%B47 46.,* ,е6?/0-8-е)і0 к%?)і 5’.1A 6%кі0 20і140/1* :е)е6/-A)%м4 сек6е1/6E H/,* Є06%5* 56% ,і;, 0?*1і )*м* )/ 0*к%)/)). 6ек%ме),/Dій, N% міс1.1Aс. 0 Dій 6е2%-EDі;. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �159 ДОДАТКИ ДОДАТОК�4��СТАНДАРТ�ЯКОСТІ�НАДАННЯ� БЕЗОПЛАТНОЇ�ВТОРИННОЇ�ПРАВОВОЇ�ДОПОМОГИ� У КРИМІНАЛЬНОМУ�ПРОЦЕСІ�В ЧАСТИНІ�ЗАОЧНОГО� ПРОВАДЖЕННЯ�(ВИТЯГ) I1/),/61* .к%с1і )/,/)). (е2%5-/1)%; 01%6*))%; 56/0%0%; ,%5%м%9* 4 к6*мі)/-A)%м4 56%Dесі, 2/10е6,?е)і )/к/2%м Мі)іс1е6с10/ Eс1*Dі; Jк6/;)* 25.02.2014 6. № 386/5. R%к4ме)1 56*й).1% 2 ме1%E 0*2)/8е)). %с)%0)*3 3/6/к1е6*с1*к м%,е-і 9/6/)1%0/)%9% ,е6?/0%E 2/3*с14 4 к6*мі)/-A)%м4 56%Dесі. № 8Bан1а2Bний О.н4вн9 1ж,2,ла п2ава, на C-их ґ2унBуєBь.C .Bан1а2B О.н4вн9 1ж,2,ла 9нф42мац9ї 1лC п,2,в92-и 14B2иманнC .Bан1а2Bу 5. Ок6емі с1/),/61* )/,/)). (е2%5-/1)%; 01%6*))%; 56/0%0%; ,%5%м%9* 4 с5еDі/-A)%м4 ,%с4,%0%м4 6%2с-і,40/))і (in absentia) 1) J 6/2і 56*2)/8е)). 2/3*с)*к/ I1/11. 6 G%)4 с5еDі/-A)%м4 ,%с4,%0%м4 6%20е)Dі;; с-і,40/))і 0і) 4 6%24м)*й с16%к с1. 54, 297-1, %2)/й%м-E71Aс. 2 м/1е6і/-/м* 297-2, 297-3 к6*мі)/-A)%9% 56%0/,?е)). 1/ 5е- GПG; 6ек%)471Aс., N% к-і7)1 0*;3/0 1// HіBе)). Є06%/(% 5е6е(40/7 )/ 1*м8/с%0% %к45%- 5ейсAк%9% с4,4 0/)ій 1е6*1%6і; Jк6/;)*, 1е6*1%6і; 2 56/0 -E,*)* ,е6?/0*, 0*2)/)%; Oе63%0)%E H/- 4 с56/0і «O/) ,%E Jк6/;)* ,е6?/0%E-/96ес%6%м, :ейсе9ем 56%1///(% %9%-%Bе)*й 0 мі?)/6%,)*й 1* _е-A9і;» 0і, 6%2B4к. 21 сі8). 1999 Захи.ни- .ам4.B9йн4 визначає 6%к4 п4зиц9ю захи.Bу. L/.0/ 2/3*с)*к/, 56%1%к%%2)/й%м-е))., ,/)і ?46)/-і0 6е7с16/Dі; 0і,0і,40/8і0 %69/)і0, .кі 56%0%,.1A ,%с4,%0е 6%2с-і,40/)).. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �160 ДОДАТКИ 2) О16*м/0B* 5%0і,%м-е)). с1%I1/11і 290, 2976%)* %(0*)40/8е)). 56% 2/0е65 GПG Jк6/;)* Bе)). ,%с4,%0%9% 6%2с-і,40/)). 1/ 0і,к6*11. й%9% м/1е6і/-і0 ,-. %2)/й%м-е))., 2/3*с)*к 5*сAм%0% 5і,10е6,?47 ф/к1 ,%с1454 ,% м/1е6і/-і0 ,%с4,%0%9% 6%2с-і,40/))., 6е/-і247 с0%7 56/0% 1/ 5е6е0і6.7 2/(е25е8е)). с1%6%)%E %(0*)40/8е)). 56/0 с0%9% к-і7)1/. C,0%к/1 2%(%0’.2/)*й 4 6%24м)*3 ме?/3 0і,с-і,к%040/1* 5%0і,%м-е)). (0*к-*к*) к-і7)14 2/ %с1/))ім 0і,%м*м місDем 56%?*0/)). 8* 5е6е(40/)). 1/ ;3 54(-ік/Dі; 0 2/с%(/3 м/с%0%; і)ф%6м/Dі; 2/9/-A)%,е6?/0)%9% 6%25%0сE,?е)). 1/ )/ %фіDій)%м4 0е(с/й1і :е)е6/-A)%; 56%к46/146*. П6%1%к%- %2)/й%м-е))., 1е3)і8)*й 2/5*с с4,%0%9% 2/сі,/))., ,/)і ?46)/-4 с4,%0%9% 2/сі,/))., к-%5%1/)). /(% 2/5е6е8е)). 2/3*с)*к/, 6%2,64кі0к* і)1е6)е1-6ес46сі0, LМ[ 3) L/3*с)*к 2 46/340/)).м с/м%I1/11і 290, 297с1ій)% %(6/)%; 5%2*Dі; 2/3*с14 5 GПG Jк6/;)* 2/ 2/5*1%м 56%к46%6/ )/,/7 й%м4 ,%с145 ,% )/.0)*3 6е8%0*3 ,%к/2і0 /(% ;3 8/с1*), ,%к4ме)1і0 /(% ;3 к%5ій 1/ м%?-*0іс1A ск%5іE0/1* /(% 0і,%(6/2*1* ;3 і)B*м 8*)%м, / 1/к%? ,%с145 ,% ?*1-/ 8* і)B%9% 0%-%,і))., .кN% 0%)* 2)/3%,.1Aс. 4 0%-%,і))і /(% 5і, к%)16%-ем с1%6%)* 2/3*с14 і .кN% с1%6%)/ 2/3*с14 м/7 )/мі6 0*к%6*с1/1* 0і,%м%с1і, N% міс1.1Aс. 0 )*3, .к ,%к/2* 4 с4,і, к6ім (4,A-.к*3 м/1е6і/-і0, .кі м%?41A (41* 0*к%6*с1/)і 56%к46%6%м )/ 5і,10е6,?е)). 0*)40/1%с1і %(0*)40/8е)%9% 4 08*)е))і к6*мі)/-A)%9% 56/0%5%64Bе)).. L/3*с)*к 5е6е0і6.7 )/,с*-/)). к%5ій 56%Dес4/-A)*3 ,%к4ме)1і0 ,-. к-і7)1/. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �161 ДОДАТКИ ДОДАТОК�5��КОДЕКС�ПРОФЕСІЙНОЇ�ПОВЕДІНКИ�ДЛЯ� АДВОКАТІВ�ЗАХИСТУ�ТА ЗАКОННИХ�ПРЕДСТАВНИКІВ� ПОТЕРПІЛИХ,�ЯКІ�ПОСТАЮТЬ�ПЕРЕД�СПЕЦІАЛЬНИМ� ТРИБУНАЛОМ�ДЛЯ�ЛІВАНУ�(ВИТЯГ) I1/11. 8 8ф,2а п2,1.BавницBва C. C,0%к/1, 56*2)/8е)*й 2/%8)%м4 %(0*)40/8е)%м4 29і,)% 2і с1/11еE 22(2)(c) I1/1414 1/ 56/0*-%м 57(D)(viii) Hе9-/ме)14, 0*2)/8/7 %(с.9 DA%9% 56е,с1/0)*D10/ 2 46/340/)).м %(ме?е)A, N% 2/3*с)*к: i) )е м/7 56/0/ 6%(*1* ?%,)*3 2/.0 0і, іме)і %(0*)40/8е)%9%; ii) 5%0*)е) 56%0ес1* 0сі )е%(3і,)і 6%2с-і,40/)). ,-. 5і,9%1%0к* ,% 2/3*с14 %(0*)40/8е)%9%; і iii) 5%0*)е) 6%(*1* 0сі 5%,/)). 2 5*1/)A 56/0/ 0 )/йк6/N*3 і)1е6ес/3 %(0*)40/8е)%9%. D. L/3*с)*к, 56*2)/8е)*й 2/%8)%м4 %(0*)40/8е)%м4, 5%0*)е) 06/3%040/1* 05-*0 (4,A-.к%; ,і;, .к4 0і) 2,ійс)E7, )/ 5%2*DіE %(0*)40/8е)%9% 0 5%1%8)%м4 /(% м/й(41)A%м4 56%0/,?е))і 1/ м%?е 2,ійс)E0/1* (4,A-.кі і)Bі ,і;, N% 0і,5%0і,/E1A і)1е6ес/м %(0*)40/8е)%9%, 2%к6ем/, (е2 %(ме?е)A: i) 56*0е61/1* 40/94 I4,%0%; 5/-/1* ,% (4,A-.к%9% 2/3*с14, ,%с145)%9% )/ 5і,с1/0і ,%к/2і0 і2 5%9-.,4 56/0/ 4 0і,5%0і,)*3 ф/к1*8)*3 %(с1/0*)/3; ii) 20е61/1*с. ,% I4,%0%; 5/-/1* 2/ (4,A-.к*м* 6%25%6.,?е)).м*, .кі 0і) 00/?/7 )е%(3і,)*м* ,-. )/-е?)%9% 0*к%)/)). %(%0’.2кі0, 5е6е,(/8е)*3 54)к1/м* (C)(ii) 1/ (iii) Dі7; с1/11і; iii) 0*к-*к/1* (4,A-.к*3 с0і,кі0, .кі, )/ й%9% ,4мк4, с0і,8/1A )/ к%6*с1A %(0*)40/8е)%9%; iv) ,%5*140/1* с0і,кі0 56%1* %(0*)40/8е)%9%. E. L/3*с)*к, 56*2)/8е)*й 2/%8)%м4 %(0*)40/8е)%м4, )е 5%0*)е) к%)1/к140/1* 2 %(0*)40/8е)*м. VкN% 2/3*с)*к 20’.2471Aс., 56.м% 8* %5%се6е,к%0/)%, і2 2/%8)*м %(0*)40/8е)*м, 0і) 5%0*)е) 4с0і,%м-E0/1* 6*2*к, .к*й 1/к*й к%)1/к1 м%?е с1/)%0*1* ,-. 56/0/ %(0*)40/8е)%9% )/ 5%01%6)*й с4,%0*й 6%29-.,, і )е 00/?/1*, N% Dей /к1 7 56*й).11.м 2/3*с)*к/ 2/%8)*м %(0*)40/8е)*м: ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �162 ДОДАТКИ i) 0і,м%0*1*с. %(9%0%6E0/1* (4,A-.кі е-еме)1* с56/0* 2 2/%8)*м %(0*)40/8е)*м 1/ ii) )/56/0*1* %(0*)40/8е)%9% ,% :%-%0* Офіс4 2/3*с14 ,-. %16*м/)). )е2/-е?)%; E6*,*8)%; к%)с4-A1/Dі;. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �163 ДОДАТКИ ДОДАТОК�6��СТАТТЯ�438�КК�УКРАЇНИ�—� РОЗГРАБУВАННЯ�НАЦІОНАЛЬНИХ�ЦІННОСТЕЙ� НА ОКУПОВАНІЙ�ТЕРИТОРІЇ В91п4в91н9 п4л4ж,ннC I1/11. 438 GG Jк6/;)* [МGП] [М:П] I1/11. 438 (1) П%64Bе)). 2/к%)і0 1/ 20*8/;0 0ій)* … H%296/(40/)-). )/Dі%)/-A)*3 Dі))%с1ей )/ %к45%0/)ій 1е6*1%6і; I1. 8 (2) (b) (ix) 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ (4,і0-і, 56*2)/8е)і ,-. 6е-і9ій)*3, %с0і1)і3, м*с1еDAк*3, )/4к%0*3 8* (-/9%,ій)*3 Dі-ей, )/ іс1%6*8)і 5/м’.1)*к*, 9%с5і1/-і 1/ місD. 2%се6е,?е)). 30%6*3 і 5%6/)е)*3 2/ 4м%0*, N% 0%)* )е 7 0ійсAк%0*м* Dі-.м* I1. 85 (4) (d) RП I Пе6е10%6е)). .с)% 6%25і2)/)*3 іс1%6*8)*3 5/м’.1%к, 10%6і0 м*с1еD10/ /(% місDA 0і,56/0-е)). к4-A14, .кі 7 к4-A146)%E /(% ,43%0)%E с5/,N*)%E )/6%,і0 і .к*м с5еDі/-A)%E 49%,%E, 4к-/,е)%E, )/56*к-/,, 4 6/мк/3 к%м5е1е)1)%; %69/)і2/Dі;, )/,/71Aс. %с%(-*0*й 2/3*с1 )/ %(’7к1 )/5/,4, 0)/с-і,%к 8%9% 0%)* 2/2)/E1A 0е-*к*3 64й)40/)A, к%-* )ем/7 с0і,8е)A 56% 5%64Bе)). с456%1*0)%E с1%6%)%E 54)к14 b с1/11і 53 [RП I], і к%-* 1/кі іс1%6*8)і 5/м’.1к*, 10%6* м*с1еD10/ 1/ місD. 0і,56/0-е)). к4-A14 )е 6%2міNе)і 5%(-*24 0%7))*3 %(’7к1і0. с1. 53 (a) і (c) RП I [... L/(%6%)е)%]: a) 2,ійс)E0/1* (4,A-.кі 0%6%?і /к1*, с56.м%0/)і 56%1* іс1%6*8)*3 5/м’.1%к, 10%6і0 м*с1еD10/ /(% місDA 0і,56/0-е)). к4-A1і0, .кі 7 к4-A146)%E /(% ,43%0)%E с5/,N*)%E )/6%,і0 […] c) 6%(*1* 1/кі %(’7к1* %(’7к1/м* 6е56ес/-ій. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �164 ДОДАТКИ ://2Aк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 27 (1) П6* %(-%9/3 і (%м(/6,40/)).3 5%0*))і (41* 0?*1і 0сі )е%(3і,)і 2/3%,* ,-. 1%9%, N%( 4(е6е91*, )/скі-Aк* Dе м%?-*0%, (4,і0-і, 56*2)/8е)і ,-. Dі-ей 6е-і9і;, м*с1еD10/, )/4к* 8* (-/9%,ій)%с1і, іс1%6*8)і 5/м’.1к*, 9%с5і1/-і 1/ місD., ,е 2і(6/)і 30%6і і 5%6/)е)і, 2/ 4м%0*, N% 0%)* )е 0*к%6*с1%04E1Aс. 0 Dей 8/с ,-. 0ійсAк%0*3 Dі-ей. ://2Aк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 56 O-/с)іс1A м4)іD*5/-і1е1і0, 6е-і9ій)*3, (-/9%,ій)*3, %с0і1)і3, м*с1еDAк*3 і )/4к%0*3 4с1/)%0, )/0і1A .кN% 0%)/ )/-е?*1A ,е6?/0і, 0*2)/71Aс. .к 56*0/1)/ 0-/с)іс1A. _4,A-.ке 2/3%5-е))., 2)*Nе)). 8* )/0м*с)е 5%Bк%,?е)). 4с1/)%0 1/к%9% 1*54, іс1%6*8)*3 5/м’.1%к, 10%6і0 м*с1еD10/ 1/ )/4к* 2/(%6%).71Aс. 1/ 5%0*))% 5і,-.9/1* с4,%0%м4 5е6ес-і,40/))E. ://2Aк/ к%)0е)Dі. 56% 2/3*с1 к4-A146)*3 Dі))%с1ей 4 0*5/,к4 2(6%й)%9% к%)ф-ік14 0і, 1954 6., с1. 4 (1) O*с%кі R%9%0і6)і I1%6%)* 2%(%0’.24E1Aс. 5%0/?/1* к4-A146)і Dі))%с1і, .кі 2)/3%,.1Aс. )/ ;3)ій 0-/с)ій 1е6*1%6і;, / 1/к%? )/ 1е6*1%6і; і)B*3 O*с%к*3 R%9%0і6)*3 I1%6і), 416*м4E8*сA 0і, (4,A-.к%9% 0*к%6*с1/)). 0-/с)%с1і 1/ її )/й(-*?8%9% %1%8е)). /(% 56*-/,і0, N% 0*к%6*с1%04E1Aс. ,-. її 2/3*с14, 4 Dі-.3, .кі 7 йм%0і6)іс1A й%9% 2)*Nе)). /(% 5%Bк%,?е)). 4 0*5/,к4 2(6%й)%9% к%)ф-ік14; і B-.3%м 416*м/)). 0і, (4,A-.к*3 /к1і0 0%6%?%с1і, с56.м%0/)*3 56%1* 1/к%; 0-/с)%с1і. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ДОДАТКИ 165 R649*й 56%1%к%- ,% ://2Aк%; к%)0е)Dі; 56% 2/3*с1 к4-A146)*3 Dі))%с1ей 4 6/2і 2(6%й)%9% к%)ф-ік14 1999 6%к4, с1. 15 1. _4,A-.к/ %с%(/ ск%E7 2-%8*) 4 6%24мі))і DA%9% П6%1%к%-4, .кN% D. %с%(/ )/0м*с)% 1/ 0с45е6е8 G%)0е)Dі; /(% DA%м4 П6%1%к%-4 08*).7 (4,A-.к4 2 1/к*3 ,ій: a) 6%(*1A к4-A146)і Dі))%с1і, .кі 5е6е(40/E1A 5і, 5%с*-е)*м 2/3*с1%м, %(’7к1%м )/5/,4; b) 0*к%6*с1%047 к4-A146)і Dі))%с1і, .кі 5е6е(40/E1A 5і, 5%с*-е)*м 2/3*с1%м, 8* (е25%се6е,)A% 56*-е9-і ,% )*3 місD. ,-. 5і,16*мк* 0ійсAк%0*3 ,ій; c) 2)*N47 /(% 56*с0%E7 4 0е-*к*3 м/сB1/(/3 к4-A146)4 0-/с)іс1A, .к/ 5е6е(40/7 5і, 2/3*с1%м 0і,5%0і,)% ,% 5%-%?е)A G%)0е)Dі; 1/ DA%9% П6%1%к%-4; d) 6%(*1A к4-A146)і Dі))%с1і, .кі 5е6е(40/E1A 5і, 2/3*с1%м 0і,5%0і,)% ,% 5%-%?е)A G%)0е)Dі; 1/ DA%9% П6%1%к%-4, %(’7к1/м* )/5/,4; e) 08*).7 /к1* к6/,і?к*, 96/(е?4 /(% )е2/к%))%9% 56*с0%7)). 8* /к1* 0/),/-і2м4, с56.м%0/)і 56%1* к4-A146)*3 Dі))%с1ей, .кі 5е6е(40/E1A 5і, 2/3*с1%м 0і,5%0і,)% ,% 5%-%?е)A G%)0е)Dі;. 2. G%?)/ I1%6%)/ 0?*0/7 1/к*3 2/3%,і0, .кі м%?41A 0*.0*1*сA )е%(3і,)*м* ,-. 0*2)/)). к6*мі)/-A)*м* 2-%8*)/м* 29і,)% 2 її )/Dі%)/-A)*м 2/к%)%,/0с10%м ,і.)A, 5е6е,(/8е)*3 4 Dій с1/11і, і ,-. 0с1/)%0-е)). ,-. 1/к*3 2-%8*)і0 0і,5%0і,)*3 5%к/6/)A. П6* DA%м4 I1%6%)* ,%16*м4E1Aс. 2/9/-A)*3 56*)D*5і0 56/0/ й мі?)/6%,)%9% 56/0/, 2%к6ем/ )%6м, N% 5%B*6EE1A і),*0і,4/-A)4 к6*мі)/-A)4 0і,5%0і,/-A)іс1A )/ і)B*3 %сі(, к6ім 1*3, .кі (е25%се6е,)A% 08*)*-* ,і.)).. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �166 ДОДАТКИ ДОДАТОК�7��СТАТТЯ�438�КК�УКРАЇНИ�—�ЗАСТОСУВАННЯ� ЗАСОБІВ�ВЕДЕННЯ�ВІЙНИ,�ЗАБОРОНЕНИХ� МІЖНАРОДНИМ�ПРАВОМ В91п4в91н9 п4л4ж,ннC I1/11. 438 GG Jк6/;)* [МGП] [М:П] I1/11. 438 (1) П%64Bе)). 2/к%)і0 1/ 20*8/;0 0ій)* … 2/с1%с40/)). 2/с%(і0 0е,е)). 0ій)*, 2/(%6%)е)*3 мі?)/6%,)*м 56/0%м I1. 8 (2) (b) (i) 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ D*0і-A)е )/се-е)). .к 1/ке /(% )/ %к6ем*3 D*0і-A)*3 %сі(, .кі )е (е641A (е25%се6е,)A%; 48/с1і 4 (%й%0*3 ,і.3 I1. 85 (3) (/) 1/ с1. 51 (2) RП I G%-* 0%)* 08*).E1Aс. )/0м*с)е )/ 5%64Bе)). 0і,5%0і,)*3 5%-%?е)A DA%9% П6%1%к%-4 і 7 56*8*)%E сме61і /(% се6й%2)%9% 1і-ес)%9% 5%Bк%,?е)). 8* Bк%,* 2,%6%0’E: /) 5е6е10%6е)). D*0і-A)%9% )/се-е)). /(% %к6ем*3 D*0і-A)*3 %сі( )/ %(’7к1 )/5/,4 […]. C1. 8 (2) (b) (ii) 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ D*0і-A)і %(’7к1*, 1%(1% %(’7к1*, N% )е 7 0ійсAк%0*м* Dі-.м* C1. 52 (1) RП I Ц*0і-A)і %(’7к1* )е 5%0*))і (41* %(’7к1%м )/5/,4 /(% 6е56ес/-ій. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �167 ДОДАТКИ I1. 8 (2) (b)(iv) 4м*с)е 08*)е)). )/5/,4 2 4с0і,%м-е)).м 1%9%, N% 1/к*й )/5/, 56*20е,е ,% 0*5/,к%0%; 2/9*(е-і 8* 5%6/)е)). D*0і-A)*3 %сі( /(% 2/5%,і7 Bк%,* D*0і-A)*м %(’7к1/м 8* м/сB1/()%;, ,%09%16*0/-%; 1/ се6й%2)%; Bк%,* )/0к%-*B)A%м4 56*6%,)%м4 се6е,%0*N4, .к/ (4,е .0)% )/,мі6)%E 0 5%6і0).))і 2 к%)к6е1)%E 1/ (е25%се6е,)A% %8ік40/)%E 2/9/-A)%E 0ійсAк%0%E 5е6е0/9%E C1. 85 (3) (b) RП I [Pе0*(і6к%0і )/5/,*] [G%-* 0%)* 08*).E1Aс. )/0м*с)е )/ 5%64Bе)). 0і,5%0і,)*3 5%-%?е)A DA%9% П6%1%к%-4 і 7 56*8*)%E сме61і /(% се6й%2)%9% 1і-ес)%9% 5%Bк%,?е)). 8* Bк%,* 2,%6%0’E:] b) 08*)е)). )/5/,4 )е0*(і6к%0%9% 3/6/к1е64, N% 1%6к/71Aс. D*0і-A)%9% )/се-е)). /(% D*0і-A)*3 %(’7к1і0, к%-* 0і,%м%, N% 1/к*й )/5/, с1/)е 56*8*)%E )/,мі6)*3 016/1 ?*11., 5%6/)е)A се6е, D*0і-A)%9% )/се-е)). /(% 2/0,/с1A Bк%,* D*0і-A)*м %(’7к1/м, .к Dе 0*2)/8е)% 0 54)к1/3 2 (a) (iii) с1/11і 57 [RП I] […]. (Kк%,/ 56*6%,)%м4 се6е,%0*N4) I1. 35 (3) RП [ L/(%6%)е)% 2/с1%с%040/1* ме1%,* /(% 2/с%(* 0е,е)). 0%7))*3 ,ій, .кі м/E1A )/ ме1і 2/0,/1* /(%, .к м%?)/ %8ік40/1*, 2/0,/,41A B*6%к%;, ,%09%8/с)%; і се6й%2)%; Bк%,* 56*6%,)%м4 се6е,%0*N4. I1. 55 (1) RП [ [...] й 1*м с/м*м 2/0,/,41A Bк%,* 2,%6%0’E /(% 0*?*0/))E )/се-е)).. I1. 55 (2) RП [ L/5%,і.)). Bк%,* 56*6%,)%м4 се6е,%0*N4 .к 6е56ес/-ій 2/(%6%)е)%. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �168 ДОДАТКИ I1. 8 (2) (b) (v) )/5/, )/ )е2/3*Nе)і й 1/кі, N% )е 7 0ійсAк%0*м* Dі-.м*, міс1/, се-/, 5%меBк/)). /(% (4,і0-і 8* ;3 %(с16і- і2 2/с1%с40/)).м (4,A-.к*3 2/с%(і0 I1. 85 (3) (d) RП I [G%-* 0%)* 08*).E1Aс. )/0м*с)е )/ 5%64Bе)). 0і,5%0і,)*3 5%-%?е)A DA%9% П6%1%к%-4 і 7 56*8*)%E сме61і /(% се6й%2)%9% 1і-ес)%9% 5%Bк%,?е)). 8* Bк%,* 2,%6%0’E:] d) 5е6е10%6е)). )е%(%6%))*3 місDе0%с1ей і )ей16/-A)*3 2%) )/ %(’7к1 )/5/,4 […] ://2Aк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 25 L/(%6%).71Aс. (4,A-.к*м с5%с%(%м /1/к40/1* 8* (%м(/6,40/1* )е2/3*Nе)і міс1/, се-*N/, ?*1-%0і (4,*)к* 8* с5%64,*. I1. 8 (2) (b) (vi) 0(*0с10% /(% 5%6/)е)). к%м(/1/)1/, .к*й, ск-/0B* 2(6%E 8* )е м/E8* (і-ABе 2/с%(і0 2/3*с14, (е22/с1е6е?)% 2,/0с. I1. 85 (3) (e) RП I [G%-* 0%)* 08*).E1Aс. )/0м*с)е )/ 5%64Bе)). 0і,5%0і,)*3 5%-%?е)A DA%9% П6%1%к%-4 і 7 56*8*)%E сме61і /(% се6й%2)%9% 1і-ес)%9% 5%Bк%,?е)). 8* Bк%,* 2,%6%0’E:] e) 08*)е)). )/5/,4 )/ %с%(4, к%-* 0і,%м%, N% 0%)/ 56*5*)*-/ (6/1* 48/с1A 4 0%7))*3 ,і.3 […]. ://2Aк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 23 (c) [Ос%(-*0% 2/(%6%).71Aс.:] c) 0(*0/1* 8* 6/)*1* с456%1*0)*к/, .к*й, ск-/0B* 2(6%E /(% (і-ABе )е м/E8* 2/с%(і0 2/3*с14, (е22/с1е6е?)% 2,/0с.. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �169 ДОДАТКИ I1. 8 (2) (b) (vii) )е)/-е?)е 0*к%6*с1/)). 56/5%6/ 5/6-/ме)1е6/, 56/5%6/ 8* 0ійсAк%0*3 2)/кі0 6%26і2)е)). 1/ ф%6м* 0%6%9/ /(% О69/)і2/Dі; О(’7,)/)*3 P/Dій, / 1/к%? 6%25і2)/0/-A)*3 ем(-ем, 0с1/)%0-е)*3 Yе)е0сAк*м* к%)0е)Dі.м*, )/с-і,к%м 8%9% 7 сме61A /(% 2/5%,і.)). %с%(і се6й%2)*3 4Bк%,?е)A. I1. 85 (3) (f) RП I [G%-* 0%)* 08*).E1Aс. )/0м*с)е )/ 5%64Bе)). 0і,5%0і,)*3 5%-%?е)A DA%9% П6%1%к%-4 і 7 56*8*)%E сме61і /(% се6й%2)%9% 1і-ес)%9% 5%Bк%,?е)). 8* Bк%,* 2,%6%0’E:] f) 0і6%-%м)е 0*к%6*с1/)). )/ 5%64Bе)). с1/11і 37 [RП] 6%25і2)/0/-A)%; ем(-ем* dе60%)%9% W6ес1/, dе60%)%9% Пі0міс.D. /(% dе60%)%9% Tе0/ і I%)D., /(% і)B*3 2/3*с)*3 2)/кі0, 0*2)/)*3 G%)0е)Dі.м* і D*м П6%1%к%-%м. ://2Aк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 23 (f) Ос%(-*0% 2/(%6%)е)%: [...] )е)/-е?)*м 8*)%м 0*к%6*с1%040/1* 56/5%6 5/6-/ме)1е6/, )/Dі%)/-A)*й 56/5%6 8* 0ійсAк%0і 2)/к* 6%26і2)е)). 1/ ф%6м4 0%6%9/, / 1/к%? 0і,мі1)і 2)/к* 2/ Yе)е0сAк%E к%)0е)Dі7E. I1. 8 (2) (b) (xvii) 2/с1%с40/)). %1641* /(% %1647)%; 2(6%; ://2Aк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 23 (a) Ос%(-*0% 2/(%6%).71Aс.: [...] 2/с1%с%040/1* %16414 /(% %1647)4 2(6%E. I1. 8 (2) (b) (xviii) 2/с1%с40/)). 2/,4B-*0*3, %164й)*3 /(% і)B*3 9/2і0 1/ 0сі3 /)/-%9і8)*3 6і,*), м/1е6і/-і0 8* 2/с%(і0 Yе)е0сAк*й 56%1%к%- 1925 6., 6е2Eме O*с%кі R%9%0і6)і I1%6%)* 0*2)/E1A 2/(%6%)4 0*к%6*с1/)). )/ 0ій)і 2/,4B-*0*3, %164й)*3 /(% і)B*3 9/2і0, / 1/к%? 4сі3 /)/-%9і8)*3 6і,*), м/1е6і/-і0 /(% 56*с16%;0 і 5%9%,?4E1Aс. 5%B*6*1* DE 2/(%6%)4 )/ 0*к%6*с1/)). (/к1е6і%-%9і8)*3 ме1%,і0 0е,е)). 0ій)*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �170 ДОДАТКИ I1. 8 (2) (b) (xix) 2/с1%с40/)). к4-A, N% -е9к% 6%29%61/E1Aс. /(% с5-EN4E1Aс. 0 1і-і -E,*)*, 1/к*3 .к к4-і 2 10е6,%E %(%-%)к%E, .к/ )е 5%0)іс1E 5%к6*0/7 %се6,. /(% м/7 )/,6і2* ://2Aк/ ,ек-/6/Dі. 1899 6. (IV, 3) R%9%0і6)і I1%6%)* 5%9%,?4E1Aс. 416*м40/1*с. 0і, 0*к%6*с1/)). к4-A, .кі -е9к% 6%2B*6EE1Aс. /(% 6%25-EN4E1Aс. 0 1і-і -E,*)*, )/56*к-/,, к4-і 2 10е6,%E %(%-%)к%E, .к/ )е 5%0)іс1E 2/к6*0/7 %се6,. /(% м/7 )/,6і2*. I1. 8 (2) (b) (xx) 2/с1%с40/)). 2(6%;, (%756*5/сі0 і м/1е6і/-і0, / 1/к%? ме1%,і0 0е,е)). 0ій)* 1/к%9% 3/6/к1е64, .кі с56*8*).E1A )/,мі6)і 4Bк%,?е)). 8* )е5%16і()і с16/?,/)). /(% .кі 2/ с0%7E с411E 7 )е0*(і6к%0*м* 0 5%64Bе)). )%6м мі?)/6%,)%9% 56/0/ 2(6%й)*3 к%)ф-ік1і0, 2/ 4м%0*, N% 1/к/ 2(6%., 1/кі (%756*5/с* і м/1е6і/-* 1/ ме1%,* 0е,е)). 0ій)* 7 56е,ме1%м 0се%3%5-EE8%; 2/(%6%)* і 0к-E8е)і ,% ,%,/1к/ ,% DA%9% I1/1414 B-.3%м 0)есе)). 5%56/0к* 29і,)% 2 0і,5%0і,)*м* 5%-%?е)).м*, 0*к-/,е)*м* 4 с1/11.3 121 і 123. I1. 35 (2) RП [ L/(%6%)е)% 2/с1%с%040/1* 2(6%E, с)/6.,*, 6е8%0*)* й ме1%,* 0е,е)). 0%7))*3 ,ій, 2,/1)і 2/0,/1* )/,мі6)*3 5%Bк%,?е)A /(% )/,мі6)*3 с16/?,/)A. ://2Aк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 23 (1) (e) Ос%(-*0% 2/(%6%).71Aс.: [...] 2/с1%с%040/1* 2(6%E, с)/6.,* /(% 6е8%0*)*, 2,/1)і 2/0,/1* 2/й0і с16/?,/)).. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �171 ДОДАТКИ I1. 8 (2) (b) (xxiii) 0*к%6*с1/)). 56*с41)%с1і D*0і-A)%; %с%(* /(% і)B%; %с%(*, .к/ 5е6е(40/7 5і, 2/3*с1%м, ,-. 2/3*с14 5е0)*3 54)к1і0, 6/й%)і0 /(% 2(6%й)*3 с*- 0і, 0ійсAк%0*3 %5е6/Dій. Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. III, с1. 23 (1) [...] / 1/к%? )е м%?)/ 0*к%6*с1%040/1* й%9% [0ійсAк%0%5%-%)е)%9%] 56*с41)іс1A ,-. 2/3*с14 (4,A-.к*3 54)к1і0 8* 6/й%)і0 0і, 0ійсAк%0*3 %5е6/Dій. Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 28 П6*с41)іс1A %с%(*, .к/ %3%6%).71Aс., )е м%?е (41* 0*к%6*с1/)/ 2 ме1%E с56%(40/1* 2/3*с1*1* 0%7))і %(’7к1* 0і, )/5/,4 8* 56*к6*1* 0%7))і %5е6/Dі;. I1. 51 (7) RП [ П6*с41)іс1A /(% 5е6ес40/)). D*0і-A)%9% )/се-е)). /(% %к6ем*3 D*0і-A)*3 %сі( )е 5%0*))і 0*к%6*с1%040/1*сA ,-. 2/3*с14 5е0)*3 54)к1і0 /(% 6/й%)і0 0і, 0%7))*3 ,ій, 2%к6ем/ 4 с56%(/3 2/3*с1*1* 0%7))і %(’7к1* 0і, )/5/,4 /(% 56*к6*1* 0%7))і ,і;, с56*.1* 8* 5е6еBк%,*1* ;м. I1. 58 (a) RП I I1%6%)*, N% 5е6е(40/E1A 4 к%)ф-ік1і, [...] 56/9)41A 0*0ес1* D*0і-A)е )/се-е))., D*0і-A)*3 %сі( і D*0і-A)і %(’7к1*, N% 5е6е(40/E1A 5і, ;3)ім к%)16%-ем, і2 6/й%)і0, 6%2міNе)*3 5%(-*24 0%7))*3 %(’7к1і0. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �172 ДОДАТКИ I1. 8 (2) (b) (xxiv) 4м*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ (4,і0-і, м/1е6і/-*, ме,*8)і 4с1/)%0* й 16/)с5%61)і 2/с%(*, / 1/к%? )/ 5е6с%)/-, N% 0*к%6*с1%047 29і,)% 2 мі?)/6%,)*м 56/0%м 6%25і2)/0/-A)і ем(-ем*, 5е6е,(/8е)і Yе)е0сAк*м* к%)0е)Dі.м* Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. I, с1. 19 (1) [OійсAк%0і 1/ D*0і-A)і ме,*8)і 5і,6%2,і-*, 2%к6ем/ ме,*8)*й 1/ 6е-і9ій)*й 5е6с%)/-:] P/ с1/Dі%)/6)і 4с1/)%0* 1/ 5е6ес40)і ме,*8)і ф%6м40/)). ме,*8)%; с-4?(* 2/ ?%,)*3 %(с1/0*) )е м%?е 2,ійс)E0/1*с. )/5/, Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. I, с1. 24 Ме,*8)*й 5е6с%)/-, .к*й 2/йм/71Aс. 0*к-E8)% 6%2B4к40/)).м, 5і,(*6/)).м, 16/)с5%6140/)).м /(% -ік40/)).м 5%6/)е)*3 8* 30%6*3, [...] %с%(%0*й ск-/,, .к*й 2,ійс)E7 0*к-E8)% ке640/)). ме,*8)*м* ф%6м40/)).м* 1/ 4с1/)%0/м*, / 1/к%? ,43%0)*й 5е6с%)/-, .к*й 2)/3%,*1Aс. 56* 2(6%й)*3 с*-/3, к%6*с1471Aс. 5%0/9%E 1/ 2/3*с1%м 2/ 0сі3 %(с1/0*). Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. II, с1. 23 Jс1/)%0* )/ (е6е2і, .кі м/E1A 56/0% )/ 2/3*с1 0і,5%0і,)% ,% [YG I], 2/3*N/E1A 0і, (%м(/6,40/)A /(% )/5/,і0 2 м%6.. Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. II, с1. 36 R43%0)*й, ме,*8)*й 1/ 9%с5і1/-A)*й 5е6с%)/- 9%с5і1/-A)*3 с4,е) 1/ ;3)і екі5/?і %(е6і9/E1A і 2/3*N/E1A ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ДОДАТКИ 173 Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 18 (1) 1/ (3) Ц*0і-A)і -ік/6)і [...] )і 2/ .к*3 %(с1/0*) )е м%?41A (41* %(’7к1%м )/5/,4. [...] Ц*0і-A)і -ік/6)і 5%2)/8/E1Aс. ем(-ем%E, 5е6е,(/8е)%E с1/11еE 38 YG I. Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 20 (1) і (2) Ос%(*, .кі 2/йм/E1Aс. 6е94-.6)% й 0*к-E8)% %(с-49%040/)).м 1/ /,мі)іс1640/)).м D*0і-A)*3 -ік/6е)A [...], к%6*с14E1Aс. 5%0/9%E 1/ 5е6е(40/E1A 5і, 2/3*с1%м. [...] 2/2)/8е)*й 0*Nе 5е6с%)/- 6%25і2)/71Aс. [...] 2/ ,%5%м%9%E 56%B1ем5е-A%0/)%; 0%,%с1ійк%; 5%0’.2к* [...], 0*,/)%; ,е6?/0%E, і м/7 ем(-ем4, 5е6е,(/8е)4 0 с1/11і 38 Yе)е0сAк%; к%)0е)Dі; I. I1. 12 (1) і (2) RП I 1. Ме,*8)і ф%6м40/)). 0 (4,A.к*й 8/с к%6*с14E1Aс. 5%0/9%E й 2/3*с1%м і )е м%?41A (41* %(’7к1%м )/5/,4. 2. П4)к1 1 2/с1%с%0471Aс. ,% D*0і-A)*3 ме,*8)*3 ф%6м40/)A 2/ 4м%0*, N% 0%)*: a) )/-е?/1A ,% %,)і7; і2 с1%6і), N% 5е6е(40/E1A 4 к%)ф-ік1і; b) 0*2)/)і й 45%0)%0/?е)і к%м5е1е)1)*м* 0-/с1.м* %,)і7E і2 с1%6і), N% 5е6е(40/E1A 4 к%)ф-ік1і; /(% c) 45%0)%0/?е)і 29і,)% 2 54)к1%м 2 с1/11і 9 DA%9% П6%1%к%-4 /(% с1/11еE 27 Пе6B%; к%)0е)Dі;. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �174 ДОДАТКИ I1. 15 (1) і (5) RП I Ц*0і-A)*й ме,*8)*й 5е6с%)/к%6*с1471Aс. 5%0/9%E 1/ 2/3*с1%м. Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. I, с1. 20 [:%с5і1/-A)і с4,)/ 1/ і)Bі с4,)/] :%с5і1/-A)і к%6/(-і, .кі м/E1A 56/0% )/ 2/3*с1 [YG II], )е м%?41A (41* /1/к%0/)і і2 с4Bі. Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. II, с1. 22 (1) OійсAк%0і 9%с5і1/-A)і с4,)/ [...] )і 2/ .к*3 %(с1/0*) )е м%?41A (41* /1/к%0/)і /(% 2/3%5-е)і. Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. II, с1. 24 (1) :%с5і1/-A)і с4,)/, N% 0*к%6*с1%04E1Aс. )/Dі%)/-A)*м* 1%0/6*с10/м* dе60%)%9% W6ес1/ [...], к%6*с14E1Aс. 1/к*м с/м*м 2/3*с1%м, .к і 0ійсAк%0і 9%с5і1/-A)і с4,)/ Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. II, с1. 27 (1) Pе0е-*кі с4,)/ [...] ,-. 56%0е,е)). 56*(е6е?)*3 6.140/-A)*3 %5е6/Dій, 1/к%? %(е6і9/E1A і 2/3*N/E1A )/с1і-Aк*, )/скі-Aк* ,%20%-.E1A %5е6/1*0)і 0*м%9*. I1. 23 (1) RП [ I/)і1/6)і с4,)/ 1/ 5-/048і 2/с%(*, к6ім 2/2)/8е)*3 4 с1/11і 22 DA%9% П6%1%к%-4 1/ 0 с1/11і 38 R649%; к%)0е)Dі;, N% 5е6е(40/E1A /(% 0 м%6і, /(% 0 і)B*3 0%,/3, к%6*с14E1Aс. 1/к%E ? 5%0/9%E й 2/3*с1%м, .к і 643%мі с/)і1/6)і ф%6м40/))., 29і,)% 2 G%)0е)Dі.м* і D*м П6%1%к%-%м. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ДОДАТКИ 175 I1. 35 (1) YG I [Ме,*8)і 16/)с5%61)і 2/с%(*] Пе6е0е2е)). 5%6/)е)*3 і 30%6*3 /(% ме,*8)%9% %(-/,)/)). к%6*с14E1Aс. 1/к%E ? 5%0/9%E 1/ 2/3*с1%м, .к і м%(і-A)і ме,*8)і 5і,6%2,і-* Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 21 G%)0%; 16/)с5%61)*3 2/с%(і0 /(% 9%с5і1/-A)*3 5%;2,і0 )/ с4Bі /(% с5еDі/-A)% 5е6е,(/8е)і с4,)/ )/ м%6і [...] к%6*с14E1Aс. 5%0/9%E 1/ 2/3*с1%м. I1. 21 RП [ Oі,5%0і,)% ,% G%)0е)Dій і DA%9% П6%1%к%-4 с/)і1/6)%-16/)с5%61)і 2/с%(* к%6*с14E1Aс. 1/к%E с/м%E 5%0/9%E й 2/3*с1%м, .к і 643%мі ме,*8)і ф%6м40/)).. I1. 36 (1) YG I [I/)і1/6)і -і1/-A)і /5/6/1*:] I/)і1/6)і -і1/-A)і /5/6/1* [...] )е м%?41A (41* /1/к%0/)і. [...] O%)* 5%0*))і м/1* 8і1к% 5%2)/8е)4 6%25і2)/0/-A)4 ем(-ем4, 5е6е,(/8е)4 с1/11еE 38 [...] Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 22 (1) і (2) Tі1/к*, .кі 0*к%6*с1%04E1Aс. 0*к-E8)% ,-. 0*0е2е)). 5%6/)е)*3 і 30%6*3 D*0і-A)*3 [...], )е м%?41A (41* /1/к%0/)і [...] O%)* м%?41A (41* 5%2)/8е)і 0і,мі1)%E ем(-ем%E, 5е6е,(/8е)%E с1/11еE 38 YG I1. 24 RП [ I/)і1/6)і -і1/-A)і /5/6/1* к%6*с14E1Aс. 5%0/9%E 1/ 2/3*с1%м 0і,5%0і,)% ,% 5%-%?е)A Dі7; 8/с1*)* ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �176 ДОДАТКИ ДОДАТОК�8��СТАТТЯ�438�КК�УКРАЇНИ�—�ПОРУШЕННЯ� ЗАКОНІВ�ТА ЗВИЧАЇВ�ВІЙНИ,�ЩО ПЕРЕДБАЧЕНІ� МІЖНАРОДНИМИ�ДОГОВОРАМИ В91п4в91н9 п4л4ж,ннC I1/11. 438 [МGП] [М:П] I1/11. 438 (1) I1. 8 (2) (b) (xii) L/.0/ 56% 1е, N% 5%N/,* )е (4,е. I1. 40 RП [ L/(%6%)е)% 0і,,/0/1* )/к/2 )е 2/-*B/1* )ік%9% 0 ?*0*3, 5%96%?40/1* D*м 56%1*0)*к4 /(% 0ес1* 0%7))і ,і; 1/к*м 8*)%м. П%64Bе)). 2/к%)і0 1/ 20*8/;0 0ій)* … і)Bі 5%64Bе)). 2/к%)і0 1/ 20*8/;0 0ій)*, N% 5е6е,(/8е)і мі?)/6%,)*м* ,%9%0%6/м*, 29%,/ )/ %(%0’.2к%0іс1A .к*3 )/,/)/ Oе63%0)%E H/,%E Jк6/;)*. I1. 8(2)(b)(xiii) L)*Nе)). /(% 2/3%5-е)). м/й)/ 0%6%9/, к6ім 0*5/,кі0, к%-* 1/ке 2)*Nе)). /(% 2/3%5-е)). )/с1ій)% 0*м/9/E1Aс. 0%7))%E )е%(3і,)іс1E. ://2Aк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 23 (d) Ос%(-*0% 2/(%6%).71Aс.: [...] %9%-%B40/1*, N% ?%,)%; 5%N/,* )е (4,е [...]. I1. 8 (2) (b) (xiv) О9%-%Bе)). ск/с%0/)*м*, 56*245*)е)*м* /(% )е,%54с1*м*м* 0 с4,і 56/0 і 5%2%0і0 96%м/,.) 0%6%?%; с1%6%)*. ://2Aк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 23 (g) Ос%(-*0% 2/(%6%).71Aс.: [...] 2)*N40/1* /(% 2/3%5-E0/1* 0-/с)іс1A 0%6%9/, к6ім 0*5/,кі0, к%-* 1/ке 2)*Nе)). /(% 2/3%5-е)). )/с1ій)% 0*м/9/71Aс. 0ійсAк%0%E )е%(3і,)іс1E [...]. ://2Aк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 23 (1) (h) Ос%(-*0% 2/(%6%).71Aс.: [...] %9%-%B40/1* ск/с%0/)*м*, 56*245*)е)*м* /(% )е56*й).1)*м* ,-. 6%29-.,4 4 с4,і 56/0/ і 5%2%0* 96%м/,.) с456%1*0)%; с1%6%)*. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �177 ДОДАТКИ I1. 8 (2) (b) (xv) П6*м4Bе)). 96%м/,.) 0%6%?%; с1%6%)* ,% 48/с1і 4 0%7))*3 ,і.3 56%1* ;3)A%; 0-/с)%; к6/;)*, )/0і1A .кN% 0%)* 5е6е(40/-* )/ с-4?(і 0%EE8%; с1%6%)* ,% 5%8/1к4 0ій)*. ://2Aк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 23 (2) O%EE8ій с1%6%)і 1/к%? 2/(%6%).71Aс. 56*м4B40/1* 96%м/,.) с456%1*0)%; с1%6%)* (6/1* 48/с1A 4 0%7))*3 ,і.3, с56.м%0/)*3 56%1* ;3)A%; 0-/с)%; ,е6?/0*, )/0і1A 4 0*5/,к4, .кN% 0%)* 5е6е(40/-* )/ с-4?(і 1/к%; 0%EE8%; с1%6%)* ,% 5%8/1к4 0ій)*. I1. 8 (2) (b) (xvi) H%296/(40/)). міс1/ /(% )/се-е)%9% 54)к14, )/0і1A .кN% й%9% 2/3%5-е)% B146м%м. ://2Aк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 28 М/6%,е6с10% 4 міс1і 8* місDе0%с1і, )/0і1A 4 0*5/,к4, .кN% й%9% 02.-* B146м%м, 2/(%6%).71Aс.. I1. 8 (2) (b) (xvii) L/с1%с40/)). %1641* /(% %1647)%; 2(6%;. ://2Aк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 23 (a) Ос%(-*0% 2/(%6%).71Aс.: [...] 2/с1%с%040/1* %16414 /(% %1647)4 2(6%E[...]. I1. 8 (2) (b) (xxi) 5%с.9/)). )/ -E,сAк4 9і,)іс1A, 2%к6ем/ %(6/2-*0е і 56*)*2-*0е 5%0%,?е)).. I1. 75 (2) (b) RП I L/(%6%)е)і й (4,41A 2/-*B/1*с. 2/(%6%)е)*м* 0 (4,A-.к*й 8/с і 0 (4,A-.к%м4 місDі 1/кі ,і; [...]: [...] 2)4N/)). )/, -E,сAк%E 9і,)іс1E, 2%к6ем/, 56*)*2-*0е й %(6/2-*0е 5%0%,?е)).. I1. 85 (4) (c) RП I [G%-* 08*).71Aс. 4м*с)% 1/ )/ 5%64Bе)). к%)0е)Dій /(% 56%1%к%-4] ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �178 ДОДАТКИ I1. 8 (2) (b) (xxii) 2/с1%с40/)). 56/к1*к* /5/61е;,4, і)B*3 )е94м/))*3 і 56*)*?4E8*3 ,ій, 2/с)%0/)*3 )/ 6/с%0ій ,*ск6*мі)/Dі;, .кі 2)е0/?/E1A 9і,)іс1A %с%(*. Lґ0/-140/))., секс4/-A)е 6/(с10%, 56*м4Bе)). ,% 56%с1*14Dі;, 56*м4с%0/ 0/9і1)іс1A, .к 0%)/ 0*2)/8е)/ 0 5і,54)к1і (f) 54)к14 2 с1/11і 7, 56*м4с%0/ с1е6*-і2/Dі. 8* (4,A-.к/ і)B/ ф%6м/ секс4/-A)%9% )/с*-Aс10/, .к/ 1/к%? с1/)%0*1A 964(е 5%64Bе)). Yе)е0сAк*3 к%)0е)Dій. I1. 8 (2) (b) (xxiii) I1. 75 (2) (b) RП I O*к%6*с1/)). 56*с41)%с1і D*0і-A)%; %с%(* /(% і)B%; %с%(*, .к/ 5е6е(40/7 5і, 2/3*с1%м, ,-. 2/3*с14 5е0)*3 54)к1і0, 6/й%)і0 /(% 2(6%й)*3 с*0і, 0ійсAк%0*3 %5е6/Dій. L/(%6%)е)і й (4,41A 2/-*B/1*с. 2/(%6%)е)*м* 0 (4,A-.к*й 8/с і 0 (4,A-.к%м4 місDі 1/кі ,і; [...]: [...] 5%с.9/)). )/ %с%(*с14 9і,)іс1A, 2%к6ем/, [...] 56*м4с ,% 56%с1*14Dі; 8* )е56*с1%й)е 5%с.9/)). 0 (4,A-.кій й%9% ф%6мі. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �179 ДОДАТКИ I1. 8 (2) (b) (xxiv) Jм*с)е с56.м40/)). )/5/,і0 )/ (4,і0-і, м/1е6і/-*, ме,*8)і 4с1/)%0* й 16/)с5%61)і 2/с%(*, / 1/к%? )/ 5е6с%)/-, N% 0*к%6*с1%047 29і,)% 2 мі?)/6%,)*м 56/0%м 6%25і2)/0/-A)і ем(-ем*, 5е6е,(/8е)і Yе)е0сAк*м* к%)0е)Dі.м*. Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. IV, с1. 27 (2) Yі)к* 5%16е(4E1A %с%(-*0%9% 2/3*с14 0і, (4,A-.к%9% 2/2і3/)). )/ ;3)E 8ес1A, і, 2%к6ем/, 2/3*с14 0і, 2ґ0/-140/))., 56*м4B40/)). ,% 56%с1*14Dі; 8* (4,A-.к%; і)B%; ф%6м* 5%с.9/)). )/ ;3)E м%6/-A)іс1A. I1. 76 (1) RП Yі)к* к%6*с14E1Aс. %с%(-*0%E 5%0/9%E і ;м 2/(е25е8471Aс. 2/3*с1, 2%к6ем/, 0і, 2ґ0/-140/))., 56*м4с4 ,% 56%с1*14Dі; 1/ (4,A.к*3 і)B*3 ф%6м )е56*с1%й)*3 5%с.9/)A. Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. III, с1. 23 (1) [...] / 1/к%? )е м%?)/ 0*к%6*с1%040/1* й%9% [0ійсAк%0%5%-%)е)%9%] 56*с41)іс1A ,-. 2/3*с14 (4,A-.к*3 54)к1і0 8* 6/й%)і0 0і, 0ійсAк%0*3 %5е6/Dій. Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. IV, 6т. 28 П6*с41)іс1A %с%(*, .к/ 5е6е(40/7 5і, 2/3*с1%м, 4 (4,A-.к*3 54)к1/3 8* 6/й%)/3 )е м%?е (41* 0*к%6*с1/)/ ,-. 2/3*с14 D*3 місDA 0і, 0%7))*3 %5е6/Dій. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �180 ДОДАТКИ I1. 51 (7) RП [ П6*с41)іс1A /(% 5е6ес40/)). D*0і-A)%9% )/се-е)). /(% %к6ем*3 D*0і-A)*3 %сі( )е 5%0*))і 0*к%6*с1%040/1*с. ,-. 2/3*с14 5е0)*3 54)к1і0 /(% 6/й%)і0 0і, 0%7))*3 ,ій, 2%к6ем/ 4 с56%(/3 2/3*с1*1* 0%7))і %(’7к1* 0і, )/5/,4 /(% 56*к6*1* 0%7))і ,і;, с56*.1* 8* 5е6еBк%,*1* ;м. I1. 58 (/) RП I1%6%)*, N% 5е6е(40/E1A 4 к%)ф-ік1і, [...] 56/9)41A 0*0ес1* D*0і-A)е )/се-е))., D*0і-A)*3 %сі( і D*0і-A)і %(’7к1*, N% 5е6е(40/E1A 5і, ;3)ім к%)16%-ем, і2 6/й%)і0, 6%2міNе)*3 5%(-*24 0%7))*3 %(’7к1і0. Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. I, с1. 19 (1) [OійсAк%0і 1/ D*0і-A)і ме,*8)і 5і,6%2,і-*, 2%к6ем/ ме,*8)*й 1/ 6е-і9ій)*й 5е6с%)/-] P/ с1/Dі%)/6)і 4с1/)%0* 1/ 5е6ес40)і ме,*8)і ф%6м40/)). ме,*8)%; с-4?(* 2/ ?%,)*3 %(с1/0*) )е м%?е 2,ійс)E0/1*с. )/5/,. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ �ДОДАТКИ 181 Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. I, с1. 24 Ме,*8)*й 5е6с%)/-, .к*й 2/йм/71Aс. 0*к-E8)% 6%2B4к40/)).м, 5і,(*6/)).м, 16/)с5%6140/)).м /(% -ік40/)).м 5%6/)е)*3 8* 30%6*3, [...] %с%(%0*й ск-/,, .к*й 2,ійс)E7 0*к-E8)% ке640/)). ме,*8)*м* ф%6м40/)).м* 1/ 4с1/)%0/м*, / 1/к%? ,43%0)*й 5е6с%)/-, .к*й 2)/3%,*1Aс. 56* 2(6%й)*3 с*-/3, к%6*с1471Aс. 5%0/9%E 1/ 2/3*с1%м 2/ 0сі3 %(с1/0*). I1. 23 YG II Jс1/)%0* )/ (е6е2і, .кі м/E1A 56/0% )/ 2/3*с1 0і,5%0і,)% ,% [YG I], 2/3*N/E1A 0і, (%м(/6,40/)A /(% )/5/,і0 2 м%6.. Yе)е0сAк/ к%)0е)Dі. II, с1. 36 R43%0)*й, ме,*8)*й 1/ 9%с5і1/-A)*й 5е6с%)/- 9%с5і1/-A)*3 с4,е) 1/ ;3)і екі5/?і %(е6і9/E1A і 2/3*N/E1A. ПОСІБНИК ДЛЯ АДВОКАТІВ: ЗАХИСТ У СПРАВАХ ПРО ВОЄННІ ЗЛОЧИНИ � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Навчальні посібники Text A resource consisting primarily of words for reading. Examples include books, letters, dissertations, poems, newspapers, articles, archives of mailing lists. Note that facsimiles or images of texts are still of the genre Text. Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Посібник для адвокатів: Захист у справах про воєнні злочини Description An account of the resource Цей «Посібник для адвокатів: захист у справах про воєнні злочини» підготувала група авторів: Марі ОʼЛірі, виконувачка обовʼязків Головної адвокатки Офісу адвокатів захисту Міжнародного кримінального суду*, колишня Президентка Асоціації адвокатів захисту, які практикують у міжнародних судах і трибуналах (ADC-ICT); Коллін Рохан, юристка з міжнародного кримінального права (здійснювала захист підсудних у Міжнародному кримінальному трибуналі для колишньої Югославії, Міжнародному залишковому механізмі для кримінальних трибуналів, Міжнародному кримінальному суді, судах EULEX у Косово), колишня Президентка ADC-ICT, та Андрій Яковлєв, адвокат, експерт і тренер з міжнародного гуманітарного права, міжнародного кримінального права та міжнародного права прав людини ГО «Медійна ініціатива за права людини» та ГО «Регіональний центр прав людини». Методологію та зміст цього посібника було розроблено під загальним керівництвом та за підтримки Програми USAID «Справедливість для всіх» у партнерстві з Координаційним центром з надання безоплатної правничої допомоги, Асоціацією правників України та експертами Міжнародної асоціації юристів, зокрема за участі судді Альфонса Орі, Майкла Келлі, Майкла Шарфа, Ельзи Віллі, Наталі фон Вістінгхаузен, пари Ділл, Мілен Дімітрі та Сільвії де Бертодано. Language A language of the resource Ukrainian Rights Information about rights held in and over the resource Матеріал зберігається в бібліотеці; права визначаються автором або видавцем. Перед повторним використанням перевірте умови першоджерела. аудиторія:правники етап:судовий розгляд статус:судова практика тип:судове рішення https://warcrimes.legalaid.gov.ua/files/original/3/5/na-ukr-2025.pdf 2a122e4e261280864e00df12ef981503 PDF Text Text ОЦІНКА ПОТРЕБ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ: Забезпечення якісного правосуддя для постраждалих та уцілілих від війни �З початку повномасштабного вторгнення більшість пам’ятників в Україні були вкриті мішками з піском та іншими предметами, щоб захистити їх від обстрілів. �ОЦІНКА ПОТРЕБ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ: Забезпечення якісного правосуддя для постраждалих та уцілілих від війни Розроблено Українською правовою консультативною групою (УПКГ) – українською неурядовою організацією, яка працює у сфері правосуддя та відповідальності в умовах збройного конфлікту. УПКГ допомагає жертвам найтяжчих злочинів, суспільству та державі долати наслідки війни, розробляючи та просуваючи рішення для забезпечення правосуддя та відповідальності в Україні та світі. Підготовлено за підтримки Посольства Королівства Нідерландів в Україні в рамках проекту МАТРА. Документ відображає погляди його авторів і не обов’язково збігається з позицією Посольства Королівства Нідерландів в Україні. Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження». Київ, Лютий 2025 �ЗМІСТ Перелік умовних скорочень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5 Передмова. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6 Вступ та методологія дослідження. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7 Короткий зміст дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11 Огляд минулих та поточних рішень у сфері правосуддя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 Національний рівень. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16 Міжнародний рівень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21 Запит на справедливість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24 Політична воля щодо здійснення правосуддя в умовах збройного конфлікту. . . . . . . . . . . . . . 27 Огляд положень національного законодавства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32 Контекст внесення змін . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 32 Кримінальне законодавство. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33 Кримінальне процесуальне законодавство. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56 Стандарти доказування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 67 Специфічні положення законодавства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93 Діяльність та спроможність органів слідства досліджувати найтяжчі міжнародні злочини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108 Служба безпеки України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109 Національна поліція України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115 Державне бюро розслідувань. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120 Інші органи досудового розслідування. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123 Діяльність та спроможність органів прокуратури переслідувати найтяжчі міжнародні злочини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 126 Діяльність та спроможність судів забезпечувати правосуддя за найтяжчі міжнародні злочини. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138 Роль міжнародних механізмів правосуддя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 153 Розслідування Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду. . . . . . . . . . . . . 153 Розслідування ССГ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 160 Міжнародний центр переслідування за злочин агресії (ICPA) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 163 Розслідування держав за принципом універсальної юрисдикції. . . . . . . . . . . . . . . . . 164 Допомога інших країн. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167 Участь осіб, постраждалих від воєнних злочинів у процесі правосуддя . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172 Статус потерпілого у провадженні. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172 Доступ уцілілих до правосуддя. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 175 Права підозрюваних та обвинувачених у найтяжчих міжнародних злочинах. . . . . . . . . . . . . . 182 Гарантії за Кримінальним процесуальним кодексом України. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 182 Право на захист. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 184 Спроможність системи виконання покарань України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 189 Висновки та рекомендації. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 193 Додаток 1. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 204 Додаток 2. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 205 Додаток 3. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 216 Додаток 4. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 228 �Перелік умовних скорочень АТО Антитерористична операція на території окремих регіонів України АРК Автономна Республіка Крим МВС Міністерство внутрішніх справ України БЕБ Бюро економічної безпеки ВРП Вища рада правосуддя МКС Міжнародний кримінальний суд ГА ООН Генеральна асамблея ООН НАБУ Національне антикорупційне бюро України ДБР Державне бюро розслідувань НУО Неурядові громадські організації «ДНР» Самопроголошена «Донецька народна республіка» НПУ Національна поліція України ЄКПЛ Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод ОГП Офіс Генерального прокурора ЄРДР Єдиний реєстр досудових розслідувань ОП МКС Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду ООН Організація Об’єднаних Націй Прокуратура АРК Прокуратура Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ЄС Європейський Союз ЄСПЛ Європейський суд з прав людини «ЛНР» Самопроголошена «Луганська народна республіка» РС Римський статут Міжнародного кримінального суду ККУ Кримінальний кодекс України СБУ Служба безпеки України КПКУ Кримінальний процесуальний кодекс України ССГ Спільна слідча група Центр, ІСРА Міжнародний центр переслідування за злочин агресії, вчинений проти України �Передмова «Найгірша форма несправедливості — це імітація правосуддя» Платон Цей звіт було створено для того, щоб дати голос людям України, які несуть на собі основний тягар війни та вже понад 10 років страждають від наслідків російської агресії. Звіт є узагальненням п’ятирічного дослідження та аналізу, проведеного юристами, які мають досвід представництва інтересів постраждалих від збройного конфлікту на території України на національному та міжнародному рівнях. Текст було анонімно рецензовано та верифіковано слідчими, прокурорами та суддями. Основна мета звіту — поділитись з фахівцями, що відповідальні за ухвалення рішень на різних рівнях розумінням того, яке правосуддя шукають українці, який масштаб воно має охоплювати та показати, що наявних механізмів та ініціатив недостатньо для його забезпечення. Кінцева ціль звіту — надання рекомендацій щодо можливих інструментів притягнення до відповідальності, які зможуть задовольнити запит на справедливість постраждалих та громадянського суспільства, що представляє їхні інтереси. �Вступ та методологія дослідження Збройний конфлікт на території України триває вже 10 років. Його початком стала окупація Кримського півострову у лютому 2014 року, за якою слідували активні бойові дії на сході України («Донбас», «регіон Донбасу»). Хоча загалом ситуація є «збройним конфліктом», фактично обидві події різні за своєю суттю: поки Крим став проявом безпосереднього зіткнення між РФ та Україною, на Сході був залучений додатковий «маріонетковий» елемент у вигляді представників Донецької та Луганської областей. Проксі структури переважно складались з проросійського населення України, яке підтримувало ідею контролю Росії над всією територією України через проросійський уряд, який би діяв шляхом фінансової та ідеологічної підтримки від влади РФ. Якщо ситуація на території Криму чітко підпадала під визначення збройного конфлікту, що було підтверджено кількома резолюціями Генеральної асамблеї ООН, події на сході України були не такими очевидними з правової точки зору1. На додаток до цього, рішення ЄСПЛ щодо прийнятності міждержавної скарги України проти РФ щодо ситуації у Криму підтвердило, що Росія здійснює «ефективний контроль над цією територією»2. Водночас Прокурорка Міжнародного кримінального суду відкрила попереднє розслідування по ситуації та дійшла проміжного висновку про те, що події на сході України є змішаним збройним конфліктом, що триває: коли міжнародний та неміжнародний збройний конфлікт продовжуються паралельно3. Надалі ЄСПЛ, оцінюючи події на Донбасі у межах міждержавної скарги «Україна та Нідерланди проти Росії» щодо прийнятності заяви вказав, що, орієнтовно після 11 травня 2014 року (після проведення так званого «референдуму») самопроголошені формування «ЛНР» та «ДНР» набули достатньої організованості, яка дозволяє стверджувати про здійснення над ними контролю з боку РФ4. Як наслідок, в обох ситуаціях протягом багатьох років лунали звинувачення у вчиненні найтяжчих міжнародних злочинів. Органи влади України намагались 1 Resolution № A/RES/68/262 // GA UN, 27.03.2014: https://www.securitycouncilreport.org/atf/cf/%7B65BFCF9B6D27-4E9C-8CD3-CF6E4FF96FF9%7D/a_res_68_262.pdf. Resolution № A/RES/74/17 // GA UN, 09.12.2019: https:// digitallibrary.un.org/record/3841716/files/A_RES_74_17-EN.pdf. Situation of human rights in the temporarily occupied territories of Ukraine, including the Autonomous Republic of Crimea and the city of Sevastopol / Resolution A/RES/78/221 // UN GA, 19.12.2023: https://digitallibrary.un.org/record/4033013?ln=en. 2 Ukraine v Russia (re Crimea), Application Nos: 20958/14 and 38334/18 // The European Court of Human Rights, Decision 16.01.2020: https://hudoc.echr.coe.int/rus?i=002-13090/ 3 Report on the Preliminary Examination Activities (2019) // The Office of the Prosecutor, International Criminal Court, «Ukraine», para. 266, p.68: https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/itemsDocuments/191205-rep-otp-PE.pdf 4 Ukraine and the Netherlands v. Russia, Application Nos.: 8019/16, 43800/14, 25525/20 // The European Court of Human Rights, Decision 30.11.2022: https://hudoc.echr.coe.int/fre?i=001-222889. 7 �розслідувати та притягати до відповідальності за їхнє вчинення, хоча ці спроби не призвели до вагомих результатів. Національна система правосуддя зазнавала труднощів через відсутність спеціалізації органів, брак знань, досвіду, експертизи, ресурсів, компетенції, відповідної правової бази (її недосконалість та суперечливість пропонувала різні підходи для правового режиму, в якому сприймався збройний конфлікт). Водночас регіональні та міжнародні механізми також були неефективними у своєму реагуванні: ЄСПЛ був перевантажений та поглинутий великою кількістю заяв щодо порушень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод внаслідок збройного конфлікту; після п’яти років попереднього розслідування ситуації, Прокурорка МКС Бенсуда наприкінці 2020 року вирішила поставити на паузу можливе рішення про відкриття повноцінного розслідування через нестачу ресурсів5; Комітет ООН з прав людини має обмежені можливості для розгляду поданих заяв. Таким був стан національного та міжнародного правосуддя до широкомасштабного вторгнення РФ на територію України. І хоча після 2022 року реакція міжнародної спільноти була безпрецедентною щодо запуску різноманітних ініціатив у сфері правосуддя та відповідальності, а також надання підтримки національним органам влади, питання ефективності цих ініціатив залишається актуальним як ніколи. ГО Ukrainian Legal Advisory Group (ULAG) з 2014 року проводила моніторинг, аналіз та оцінку можливостей правосуддя та притягнення до відповідальності, а також реакції на агресію РФ проти України через: 01. Представництво постраждалих від найтяжчих міжнародних злочинів (незаконне затримання; тортури / жорстоке поводження; сексуальне насильство, пов’язане зі збройним конфліктом; позасудові страти тощо) на різних рівнях: національному, регіональному та міжнародному. 02. Взаємодію з національними органами влади через проведення тренінгів та консультацій. 03. Взаємодію з міжнародними органами. 04. Постійний моніторинг, аналіз та розробку необхідного національного законодавства. 5 8 Report on the Preliminary Examination Activities (2020) // The Office of the Prosecutor, International Criminal Court, «Ukraine», para 289-290, p.72: https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/itemsDocuments/2020-PE/2020pe-report-eng.pdf �05. Взаємодію з міжнародними партнерами у питаннях правосуддя та відповідальності. 06. Винесення уроків з інших ситуацій збройного конфлікту та вивчення підходів до правосуддя та відповідальності в контексті інших країн. На додаток до цього, ULAG постійно взаємодіє з представниками системи правосуддя, чий практичний досвід було використано для кращого розуміння ситуації на національному рівні. Враховуючи це, висновки у звіті ґрунтуються на первинних та вторинних джерелах, таких як: • результати опитувань, проведених ULAG у партнерстві з іншими українськими організаціями; • фокус-групи з представниками ветеранської та суддівської спільнот; • неформальні та конфіденційні інтерв’ю зі слідчими та прокурорами; • аналіз чинного законодавства та проєктів нормативно-правових актів; • результати роботи з представництва інтересів потерпілих, які дозволили виявити прогалини у застосуванні стандартів; • аналіз публічних заяв, виступів та позицій представників органів влади, зокрема системи правосуддя; • офіційна статистика від органів державної влади; • аналіз відомчих документів, що є у загальному доступі; • аналіз стратегій, планів та пріоритетів роботи органів правосуддя. Цей звіт підготовлений за рекомендацією експертів, які мають значний досвід у сфері розбудови спроможності систем правосуддя різних країн світу та формуванні ефективних механізмів притягнення до відповідальності для забезпечення правосуддя за найтяжчі міжнародні злочини, вчинені під час інших збройних конфліктів. Очікується, що цей звіт стане корисним інструментом для людей, відповідальних за формування підходів, у процесі прийняття рішень, спрямованих на розвиток архітектури правосуддя, здатної забезпечити справедливість для постраждалих від найтяжчих міжнародних злочинів в Україні через ефективні та змістовні процеси. Також очікується, що такий підхід, якщо він виявиться ефективним, може бути ви- 9 �користаний для подолання безкарності та забезпечення правосуддя для постраждалих від усіх збройних конфліктів. На наш погляд оцінка потреб необхідна для майбутнього відправлення правосуддя в Україні, що буде враховувати складні виклики, які існують у національній системі правосуддя, позаяк вони пов’язані зі здатністю розслідувати та притягати до відповідальності велику кількість виконавців найтяжчих міжнародних злочинів, що тривають, зі значними масштабами постраждалих. Будь-яка майбутня стратегія для українського правосуддя, міжнародні чи національні підходи для забезпечення міжнародного правосуддя мають базуватись на всебічному аналізі та оцінці здатності національної системи України переслідувати злочини, так само як і відповідати потребам постраждалих. Ми сподіваємось, що через представлення «прогалин» у національній системі можливо буде запропонувати більш адаптовану реакцію від міжнародного правосуддя (більш вірогідно, що такою може бути «змішана модель»). Також очікується, що міжнародні партнери змінять свою позицію, якщо їм буде представлено ґрунтовне дослідження та оцінка української правової системи й архітектури правосуддя. 10 �Короткий зміст дослідження Десять років триваючого збройного конфлікту на території України залишили у багатьох постраждалих від найтяжчих міжнародних злочинів відчуття розчарування, з одного боку, та надії — з іншого. Відсутність значного прогресу у забезпеченні правосуддя та подолання безкарності винних викликає зневіру серед населення України. Спочатку окупація Криму, потім бойові дії на сході України та, зрештою — повномасштабне вторгнення РФ — ці події супроводжувались десятками тисяч міжнародних злочинів. Однак, навіть після 10 років, за які не вдалось досягнути повноцінного правосуддя та притягнути винних за кричущі порушення міжнародного права до відповідальності, очікують від міжнародної спільноти покарання тих, хто завдав їм тяжких страждань і невиправної шкоди. Окупація та подальше повномасштабне вторгнення Росії в Україну випробовують на міцність та ефективність архітектуру правосуддя, яку може запропонувати світ. 10 років триваючого збройного конфлікту на території України та 2 роки з моменту вторгнення показали, що навіть найповніша реакція у сфері правосуддя, під час якої були залучені наявні механізми правосуддя, доповнені спеціально створеними та адаптованими рішеннями, не виявилась ефективною. Очікується, що національна система правосуддя візьме на себе найбільший тягар через розслідування та переслідування за більшість злочинів, передбачених міжнародним правом. Водночас з 2014 року вона стикається з нерозв‘язаними проблемами: відсутність відповідного матеріального та процесуального законодавства; низька спроможність слідчих, прокурорів та суддів забезпечувати повноцінне, неупереджене та справедливе провадження щодо найтяжчих міжнародних злочинів; відсутність ефективної інфраструктури, зокрема щодо спеціалізації судів розглядати справи щодо ймовірних воєнних злочинів; низька компетентність адвокатів захисту, їхнє переслідування та осуд за захист «ворога»; відсутність необхідної інфраструктури для психосоціальної підтримки потерпілих і свідків, а також відповідного законодавства і програм захисту; недостатнє матеріально-технічне забезпечення органів правосуддя; низька здатність місцевої пенітенціарної системи утримувати осіб, які вчинили найтяжчі міжнародні злочини. Залучені міжнародні та регіональні механізми правосуддя також не мають достатньої спроможності, щоб доповнити роботу національної системи правосуддя і компенсувати прогалини. Міжнародний кримінальний суд, хоча і був рішучим у видачі ордерів на арешт російського політичного керівництва та військових коман- 11 �дирів, залишається обмеженим у своїх можливостях і ресурсах забезпечити правосуддя для українського суспільства. Для держав, які відкрили розслідування за принципом універсальної юрисдикції, пріоритетом є збір інформації від українських біженців у межах власних структурних розслідувань. А індивідуальні справи відкриваються лише тоді, коли ймовірний виконавець чи жертва є громадянами цієї держави. Спільна слідча група веде активну роботу вже більш як два роки, але її мандат, компетенція і роль у глобальній екосистемі правосуддя залишаються незрозумілими. Наостанок, роль і спроможність Міжнародного центру з переслідування за злочин агресії, створеного як частини майбутнього спеціального трибуналу остаточно не визначені. Хоча завдання цієї інституції — документувати та розслідувати злочин агресії, залишається незрозумілим, яке визначення та стандарти будуть застосовуватись під час цього. Хоча Кримінальний кодекс України містить визначення злочину агресії, його суть суперечить положенням Римського статуту та Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 1314. Попри велику зацікавленість у переслідуванні злочину агресії, політична воля щодо створення окремого механізму чи внесення змін до Римського статуту, щоб надати повноваження МКС на це, судячи з усього, розділилась. Цей звіт демонструє, що є нагальна потреба фокусуватись не тільки на переслідуванні за злочин агресії, а й на забезпеченні повноцінного правосуддя для українського суспільства, жертв і вцілілих. Вкрай важливо розробити всеосяжну архітектуру правосуддя та притягнення до відповідальності, яка буде здатна ефективно та дієво реагувати на поточні потреби й запит на правосуддя. З цією метою як міжнародній спільноті, так і Україні рекомендується розглянути можливість створення системи правосуддя щодо найтяжчих міжнародних злочинів, яка буде складатись із трьох рівнів: Рівень 1 Міжнародний кримінальний суд (очікувано з фокусом на вище цивільне та військове керівництво, «найбільш відповідальних» та особливо «складні» справи). Рівень 2 «Гібридний»/інтернаціоналізований механізм з юрисдикцією для переслідування найтяжчих міжнародних злочинів (враховуючи мандат МКС, фокус на виконавців низького та середнього рівня). Його мандат має забезпечувати розбудову спроможності та збереження «інституційної пам’яті» для цілісності роботи механізму та діятиме до його «завершення», тобто поки всі необхідні справи не будуть завершені, а виконавці — притягнуті до відповідальності. 12 �Рівень 3 Спеціалізація на рівні національної системи правосуддя, запроваджена на рівні органів слідства, прокуратури та судів чи окремих палат в апеляційних судах та Верховному суді (фокус на дослідженні злочинів проти основ національної безпеки, вчинених в умовах збройного конфлікту, та відповідальності безпосередніх виконавців найтяжчих міжнародних злочинів, які є громадянами України, зокрема у складі незаконних збройних формувань). Незалежно від того, коли та чи взагалі запропонована архітектура правосуддя буде імплементована у частковому чи повному вигляді, наступні рекомендації мають бути реалізовані як частина ширшої реформи правосуддя у межах процесу вступу до ЄС: 01. Повноцінна імплементація Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду. 02. Кримінальний кодекс України: • Невідкладною є гармонізація найтяжчих міжнародних злочинів та їхнє визначення відповідно до розуміння міжнародного права, також передбачення ретроспективної дії цих положень; рекомендовано під час напрацювання змін до кодексу взяти за основу прийнятий Верховною радою в травні 2021 року проєкт № 2689. • Перегляд та внесення змін до статей 27 (співучасть) та 28 (спільне вчинення злочину) для приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів щодо розуміння форм участі у вчиненні злочину, допомоги та сприяння, спільної злочинної діяльності (додатково). 03. Кримінальний процесуальний кодекс України: • Першочергово необхідно переглянути та внести зміни до статті 216, які передбачатимуть підслідність слідчих Національної поліції з розслідування злочинів, включених до Розділу XX Кримінального кодексу України. • Внести зміни до статей 89–91, необхідні для визнання інформації з відкритих джерел в якості доказу та імплементації міжнародних стандартів за Протоколом Берклі щодо їхньої верифікації й зберігання, а також з урахуванням найкращих практик та напрацьованого досвіду як в юрисдикціях третіх країн так, і міжнародних механізмів таких як ІІІМ (Сирія) та ІІММ (М’янма). 13 �• Внести зміни до положень, які визначають порядок зберігання речових дока- зів та систему їхньої передачі під час провадження щодо найтяжчих міжнародних злочинів. • Розробити процедуру визнання розвідувальної інформації допустимим доказом у кримінальному провадженні. • Щодо порядку розгляду провадження за відсутності підозрюваного/обвинуваченого (in absentia): передбачити, що пріоритет розгляду злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку за статтями 436–447 Кримінального кодексу України (Розділ XX) має бути за присутності підозрюваного/ обвинуваченого, з важаючи на високий суспільний інтерес та забезпечення права на справедливий судовий розгляд. Але окремі питання можуть досліджуватись in absentia у виключних випадках, враховуючи поточні підходи у міжнародному праві та практиці МКС. Включити право на повторний судовий розгляд; щодо повідомлення підозрюваного/обвинуваченого: частина 5 статті 297 (щодо повідомлення у засобах масової інформації) не має застосовуватись в умовах збройного конфлікту, натомість підозрювані/обвинувачені мають бути оголошені у національний розшук та повідомлені про процес за допомогою всіх доступних засобів зв’язку. Інституції, які надають адміністративні, соціальні та фінансові послуги мають повідомляти органи слідства чи прокуратури про факт звернення осіб, які знаходяться у такому розшуку, для отримання послуг. • Передбачити процедуру розслідування та переслідування злочинів за принципом універсальної юрисдикції, взаємодії з іншими державами. 04. Право на справедливий судовий розгляд: • Відповідно до реалізації права на справедливий судовий розгляд важливо забезпечити виконання релевантних рішень ЄСПЛ для запобігання порушенню норм Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які часто фіксуються у практиці, зокрема щодо тривалості кримінальних проваджень, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, реалізації права на захист тощо. Щодо військовополонених, які підозрюються у вчиненні злочинів, враховуючи їхній можливий обмін, розробити процедуру, яка буде відповідати міжнародним стандартам. 05. Розробити необхідне законодавство, яке стосуватиметься захисту потерпілих та свідків від найтяжчих міжнародних злочинів, та впровадити підхід, орієнтований на потерпілих. 14 �06. Процес прийняття України до ЄС займає необхідний час та потребує інвестицій. На цьому перетині рекомендовано сприймати створення «гібридного»/ інтернаціоналізованого механізму правосуддя як частину процесу довгострокового залучення та партнерства, яке може також сприяти повоєнному відновленню та підтримці. 07. Адвокати захисту. Органам адвокатського самоврядування необхідно запроваджувати загальнонаціональні програми з просвітництва спрямовані на формування у суспільстві розуміння принципу «неототожнення адвоката з клієнтом» та поваги до роботи таких адвокатів. Крім цього, органи адвокатського самоврядування, органи досудового розслідування та прокуратури мають ефективно реагувати на факти переслідування адвокатів за їх професійну діяльність, зокрема у провадженнях, що стосуються наслідків збройного конфлікту. Російська агресія проти України має бути каталізатором для міжнародної спільноти, щоб почати створювати систему міжнародного правосуддя, яка буде спроможна реагувати на наявні та майбутні потреби тих, хто страждає від найбільших наслідків війни. 15 �Огляд минулих та поточних рішень у сфері правосуддя Національний рівень Дискусії навколо процесів правосуддя щодо наслідків збройного конфлікту на території України тривають вже не один рік. Збройне протистояння розпочалось ще у 2014 році, але публічно частіше звучить 24 лютого 2022 року, коли відбулось широкомасштабне вторгнення РФ, як початок війни6. Водночас вже десять років національні та міжнародні органи правосуддя аналізують наслідки окупації Кримського півострову та протистояння на території окремих районів у Донецькій та Луганській областях. Протягом кількох місяців з початку збройного конфлікту Україна юридично визнала Крим окупованою територією. 15 квітня 2014 року було прийнято Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», який визнав відповідальність РФ за ці території та заперечив будь-які її територіальні права на цей регіон7. Початок антитерористичної операції8 13 квітня 2014 року вплинув на правову кваліфікацію подій на Донбасі9. Надалі, переважна більшість діянь, які вчинялись в умовах активних бойових дій, тлумачились як терористичні акти, а представники незаконних збройних формувань самопроголошених «ЛНР» та «ДНР» розглядались як учасники терористичних організацій. Судам було достатньо запровадженого правового режиму антитерористичної операції для того, щоб аргументувати свої рішення за статтями 258 («Терористичний акт»), 258-3 («Створення терористичної групи чи терористичної організації») Кримінального кодексу України. 16 6 Приклад: https://www.theguardian.com/artanddesign/2024/feb/21/two-years-of-war-in-ukraine-then-and-nowю. 7 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», № 1207-VII, 15.04.2014 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text. 8 Nine Years ago Russia Unleashed War in Donbas: https://www.ukrainianworldcongress.org/nine-years-agorussiaunleashed-war-in-donbas/. 9 Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», № 405/2014, 14.04.2014: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/405/2014%23Text#Text. �Ймовірні факти порушень законів та звичаїв війни фіксувались з 2014 року, але їхня кваліфікація за статтею 438 («Порушення законів та звичаїв війни» КК України була радше винятком, ніж правилом. На- за 2014 рік зареєстровано лише одне кримінальне правопорушення за цією статтею та 1499 із правовою кваліфікацією як терористичний акт приклад, за 2014 рік зареєстровано лише одне кримінальне правопорушення за цією статтею та 1499 із правовою кваліфікацією як терористичний акт10. Крім того, ймовірні факти вчинення воєнних злочинів реєструвались також за загальнокримінальними статтями Кримінального кодексу України, такими як стаття 115 («Умисне вбивство»), 146 («Незаконне затримання») та інші. Не- можливо їх вирізнити із загальної статистики, щоб встановити точну кількість. Але, судячи з подальшої перекваліфікації таких проваджень за статтею 438 КК України, ця практика була досить поширеною. Частіше статтю про порушення законів та звичаїв війни застосовували правоохоронні органи у прив’язці до контексту подій на території Кримського півострову. Починаючи з 2020 року кількість зареєстрованих кримінальних проваджень як ймовірних воєнних злочинів почала зростати, хоча й не набула масового характеру11. Водночас протягом восьми років збройного конфлікту, що триває, судова практика у справах за статтею 438 КК України не розвинулась достатньою мірою. Станом на початок 2022 року було винесено рішення у трьох кримінальних провадженнях і лише одне з них — проти затриманого обвинуваченого, два інших розглядались у заочному порядку. До того ж це були справи щодо виконавців нижчої ланки — представників незаконних збройних формувань самопроголошених «ЛНР» та «ДНР». Затриманих російських військових переслідували за статтею 437 КК України («Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни» у сукупності зі статтею 110 КК України («Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України») за участь у бойових діях на території України та іншими статтями, які охоплювали перетин кордону. Крім цього, їхній зв’язок з самопроголошеними «ЛНР» та «ДНР» розглядався крізь призму терористичного акту та участі у терористичній організації (статті 258, 258-3 КК України). Надалі, під час АТО/операції об’єднаних сил12 засуджені російські військові використовувались як «обмінний фонд» 10 Додатки 1, 2. 11 Додатки 1, 2. 12 Ukraine Declares ‘Anti-Terrorist Operation in the Donbas’ Officially Over: What Does That Mean?: https://rusi.org/ explore-our-research/publications/commentary/ukraine-declares-anti-terrorist-operation-donbas-officially-overwhat-does-mean. 17 �для звільнення затриманих українських військовослужбовців та цивільних, ув’язнених на Донбасі, тому фактично вони не відбували призначені судом покарання. Ситуація кардинально змінилась після 24 лютого 2022 року. З моменту повномасштабного вторгнення РФ на територію України практично всі діяння, вчинені в умовах збройного конфлікту, кваліфікуються як порушення законів та звичаїв війни. Так, лише за 2022 рік було зареєстровано 60 38713 кримінальних правопорушень з такою правовою кваліфікацією, а за 2023 рік — 53 463 правопорушення14. Їхня кількість постійно зростає. Інформацію про ці провадження щодня оновлює Офіс Генерального прокурора на офіційних порталах15. Поряд з цим збільшується кількість зареєстрованих фактів, які кваліфікуються як розв’язання та ведення агресивної війни, що є інтерпретацією злочину агресії за українським законодавством. Також правоохоронні органи активно застосовують статті щодо злочинів проти основ національної безпеки, особливо на звільнених від контролю РФ територіях. З повномасштабним вторгненням значно зросла кількість російських військових, затриманих як військовополонених. Це розширило можливості системи правосуддя починати провадження щодо реальних осіб. Протягом лютого-березня 2022 року їх переслідували за статтями 110 («Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України»), 332-2 («Незаконне перетинання державного кордону України»), 437 («Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни») КК України — фактично за перетин кордону й участь у бойових діях. Хоча правовий статус військовополоненого за Конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року передбачає гарантії, які мають надаватись таким особам та захищають від такого переслідування16. Тому поступово справи проти російських військових почали вже активно розглядатись за фактами порушення законів та звичаїв війни17. Станом на кінець 2023 року 470 особам повідомлено про підозру, до суду направлено 316 обвинувальних актів, а засуджено 73 особи18. Не дивлячись на 18 13 Станом на 31.12.2022. 14 Додатки 1, 2. 15 Офіційний сайт Офісу Генерального прокурора: https://www.gp.gov.ua/. 16 Женевська конвенція про поводження з військовополоненими, 12.08.1949: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/995_153#o90. 17 Справа Шишимаріна: суд оголосив вирок російському військовому за вбивство цивільного // Суспільне новини, 23.05.2022: https://suspilne.media/242293-sprava-sisimarina-sud-ogolosit-virok-rosijskomu-vijskovomu-zavbivstvo-civilnogo/. Апеляційний суд дав військовому РФ Шишимаріну 15 років замість довічного // Судовий репортер, 29.07.2022: https://sudreporter.org/apelyatsiynyy-sud-davshy-viys%ca%b9kovomu-rf-shyshymarinu15-rokiv-zamist%ca%b9-dovichnoho/. Справа окупанта Шишимаріна. Генпрокурор Костін — про відповідальність російських вбивць //ТСН, 01.08.2022: https://www.youtube.com/watch?v=NdpnV2zmNZ8&ab_ channel=%D0%A2%D0%A1%D0%9D. Андрій Костін: «Росія використає будь-який привід, щоб не повертати наших полонених» // LB.UA, 19.09.2022: https://lb.ua/news/2022/09/19/529761_andriy_kostin_rosiya_vikoristaie. html. Військовослужбовців РФ засудили за злочини, скоєні в селі Бузова // ЧЕСНО, 22.12.2022: https://www. chesno.org/post/5434/. 18 Люди хочуть справедливості тут і зараз, але це «гра в довгу» — керівник «департаменту війни» ОГП про трибунал та злочини росіян / Юрій Бєлоусов // Telegraf, 08.01.2024: https://telegraf.com.ua/ukr/intervju/202401-08/5826305-lyudi-khochut-spravedlivosti-tut-i-zaraz-ale-tse-gra-vdovgu-kerivnik-departamentu-viyni-ogp-protribunal-ta-zlochini-rosiyan-ch-1. Інтерв’ю Генерального прокурора Андрія Костіна // Ми — Україна, 15.07.2023: �те, що ці показники включають як справи проти реальних затриманих, так і провадження за відсутності обвинувачених (in absentia), такі швидкі результати викликають питання щодо якості проведеного розслідування та зібраних доказів. Крім того, після 24 лютого 2022 року і далі розвивається практика заочного переслідування російських посадовців за статтею 110 КК України («Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України»), періодично у поєднанні зі статтею 437 КК України («Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни»). Зокрема — за факти визнання «незалежності» самопроголошених «ЛНР» та «ДНР», а також голосування за приєднання окремих областей України до РФ19. Суди у різних регіонах України вже виносять вироки у таких провадженнях у той час, поки у правовому полі тривають дискусії на предмет того, чи користуються такі особи імунітетом від судового переслідування20. Система правосуддя після 24 лютого 2022 року намагається відреагувати на запит суспільства на справедливість. Публічні процеси у судах демонструють, що держава насамперед прагне призначити покарання, а не відновити істину. Складність доведення найтяжчих міжнародних злочинів потребує від всіх учасників кримінального провадження особливих знань, навичок та матеріально-технічних ресурсів. Через це та на фоні об’єктивних умов, пов’язаних зі збройним конфліктом та загальною небезпекою у різних регіонах, пасивною позицією адвокатів захисту у більшості проваджень21, а також обмежень за нормами законодавства, процеси перетворюються на швидке правосуддя, що викликає сумніви щодо його якості та безсторонності. Зазначене вище дозволяє виокремити такі характерні ознаки національної системи правосуддя щодо війни в Україні: • Збройний конфлікт в Україні триває вже десять років, створюючи значні та часто неминучі виклики для правосуддя за міжнародні злочини. Але українська система правосуддя досі не змогла ефективно адаптуватися до цих викликів (які, ймовірно, існували до 2014 року) на рівні права та судової практики. Натомість було обрано підхід, коли прийняті рішення підлаштовувались під поточну ситуацію. https://www.youtube.com/watch?v=cMCWfQ7gt14&ab_channel=%D0%9C%D0%B8-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D 0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0. 19 Повідомлення на офіційній сторінці Служби безпеки України в Telegram // 16.05.2023: https://t.me/SBUkr/8317. 20 Ще 2 депутатів держдуми рф засуджено до 15 років позбавлення волі // Івано-Франківська обласна прокуратура, 05.06.2023: https://ifr.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=335241. Допис Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області на офіційній сторінці у соціальній мережі Facebook // 08.06.2023: https://www.facebook.com/ssu.ivanofrankivsk/posts/pfbid02FeWgRjoQvLQDcCuCpMgH 8uZYVoMU1ZpWPbHTWN8S9XtQP3fVsHLnecoV6TuVj5Yul?ref=embed_post. 21 Детальніше у розділі Права підозрюваних / обвинувачених у найтяжчих міжнародних злочинах. 19 �Зокрема, підходи до аналізу фактів вчинення загальнокримінальних злочинів застосовуються і щодо злочинів за міжнародним правом. Це включає розгляд фактів порушень законів та звичаїв війни без врахування особливостей їхнього провадження. • Масштаб наслідків збройного конфлікту здатен паралізувати не тільки систе- му правосуддя, а і систему виконання покарань. Кожне з проваджень — це багатокомпонентна робота слідчих, прокурорів, суддів та адвокатів. На додаток до десятків тисяч проваджень, пов’язаних із конфліктом, залишається і масив щоденних загальнокримінальних злочинів. • Національна правова база наразі не адаптована для розв’язання проблем, пов’язаних з конфліктом, а також для здійснення проваджень відповідно до міжнародних стандартів. Наразі зміни до нормативно-правових актів мають переважно реактивний характер і не спрямовані на більш основоположну загальну трансформацію правової бази України, що є першочерговою потребою. З іншого боку, фрагментарний процес внесення законодавчих змін не враховує, як ці зміни самі по собі можуть вплинути на практику роботи слідчих та прокурорів, що своєю чергою може призвести до посилення проблем на рівні судових органів та правозастосовчої практики. • Законодавство України наразі в основному орієнтує правоохоронні органи на розслідування індивідуальних злочинів. Водночас більшість міжнародних злочинів і їхнє дослідження вимагає системного аналізу, що включає, наприклад, дослідження дій керівних та командних структур, масштабного збору різних видів доказів, розслідування не тільки діянь безпосередніх виконавців, а й непрямих виконавців вищого рівня, а не фокусу тільки на окремих особах. Щодо міжнародних злочинів, такі системні провадження можуть впливати на правову кваліфікацію окремих діянь та характер індивідуальної відповідальності за них, що може більш адекватно відображати характер цих злочинів, вчинених у межах військових операцій або державної політики. • Перспектива національних процесів правосуддя — це притягнення до відповідальності за найтяжчі міжнародні злочини у порядку in absentia. Практика десяти років збройного конфлікту на території України показала, що саме до таких проваджень найбільш активно звертається система правосуддя України. Проте відкритим залишається питання, чи здатен такий підхід забезпечити реальне притягнення винних осіб до відповідальності. 20 �На сьогодні таке розслідування та розгляд справ лишається інструментом статистики й створює хибне враження, що Україна здійснює правосуддя у той час, коли де факто інтереси постраждалих — поза увагою правоохоронної системи, а виконавці найтяжчих злочинів залишаються на свободі. За десять років збройного конфлікту на території України не відомо про жодний випадок, коли вирок, винесений in absentia було виконано. • На фоні масиву зареєстрованих проваджень після повномасштабного втор- гнення вся увага системи правосуддя сфокусована на дослідженні цих фактів. Внутрішні підходи роботи правоохоронних органів на практиці не пріоритизують події у Криму та на Донбасі, які стались до 24 лютого 2022 року. Ці факти не були повноцінно досліджені, попри те, що вони є важливим етапом і першопричиною подій після повномасштабного вторгнення. Безкарність за найтяжчі міжнародні злочини, вчинені протягом 2014–2022 років, можливо, стала підґрунтям для продовження вчинення таких злочинів після 2022 року, що показує послідовну політику РФ. Інтереси та права постраждалих від цих злочинів залишаються знехтуваними. Міжнародний рівень Порівняно з попереднім періодом збройного конфлікту з 2014 по 2022 рік, з початку вторгнення міжнародна спільнота приділяє безпрецедентну увагу правосуддю щодо ситуації в Україні: • 43 країни-учасниці Римського статуту направили запит про відкриття роз- слідування Міжнародним кримінальним судом. Як наслідок, Офіс Прокурора МКС досліджує ситуацію в Україні з березня 2022 року;22 і вже було оприлюд- нено ордери на арешт російського президента та дитячого омбудсмена23, а також російських військових командувачів24. • Через велику кількість переміщених осіб внаслідок війни Росії проти України, що опинились у країнах Європи, Америки та Азії, ймовірно 26 держав25 відкри- 22 Ситуація в Україні // Міжнародний кримінальний суд: https://www.icc-cpi.int/ukraine. 23 Пресреліз Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду щодо ситуації в Україні // Міжнародний кримінальний суд, 17.03.2023:https://www.icc-cpi.int/news/situation-ukraine-icc-judges-issue-arrest-warrantsagainst-vladimir-vladimirovich-putin-and#:~:text=Today%2C%2017%20March%202023%2C%20Pre,Ms%20Maria%20Alekseyevna%20Lvova%2DBelova. 24 Situation in Ukraine: ICC judges issue arrest warrants against Sergei Ivanovich Kobylash and Viktor Nikolayevich Sokolov // International Criminal Court, 05.03.2024: https://www.icc-cpi.int/news/situation-ukraine-icc-judgesissue-arrest-warrants-against-sergei-ivanovich-kobylash-and. 25 Війна кримінальної юстиції: за що ми боремося? / Юрій Бєлоусов // JustTalk, 23.01.2024: https://www.youtube. 21 �ли провадження за принципом універсальної юрисдикції. У США навіть було внесено зміни до національного законодавства, щоб спростити притягнення до відповідальності винних у найтяжчих злочинах, вчинених в Україні26. • Євроюстом було створено спільну слідчу групу, до якої увійшли Литва, Поль- ща, Україна, Естонія, Латвія, Словаччина та Румунія. До групи також приєднався МКС.27 • США, Європейським Союзом та Великою Британією було виділено фінансування та створено Atrocity Crimes Advisory Group, яка допомагає ОГП.28 • Багато країн делегують слідчих та судмедекспертів (наприклад, Франція, Нідерланди) для допомоги українським колегам, організовують тренінги, а та- кож надають обладнання для проведення експертних досліджень та процесуальних дій.29 • Створюються нові платформи, такі як Діалогова група, і використовуються наявні майданчики для обговорення механізмів притягнення до відповідальності, щоправда, здебільшого вищого керівництва РФ30 тощо. • Міжнародний центр переслідування за злочин агресії (ICPA) був відкритий у м. Гаага (Нідерланди). Завдання цього центру — підготовка справи щодо російської військової агресії проти України, через збереження необхідних доказів та сприяння процесу формування кейсу на ранній стадії.31 com/watch?v=y58ndH4C4QY&ab_channel=JustTalk. Міжнародне співробітництво Офісу Генерального прокурора. Ключові напрями та результати // Офіс Генерального прокурора, 12.02.2024: https://www.gp.gov.ua/ua/ posts/miznarodne-spivrobitnictvo-ofisu-generalnogo-prokurora-klyucovi-napryami-ta-rezultati. Додаток 3. 22 26 Shah P., Congress Passes Justice for Victims of War Crimes Act: https://www.justsecurity.org/84588/senatepasses-justice-for-victims-of-war-crimes-act/ . 27 Eurojust and the war in Ukraine: https://www.eurojust.europa.eu/eurojust-and-the-war-in-ukraine. 28 Європейський Союз, Сполучені Штати та Велика Британія створили Консультативну групу щодо злочинів, пов’язаних зі звірствами (ACA), для України // US Department of State, 25.05.2022: https://www.state.gov/ creation-of-atrocity-crimes-advisory-group-for-ukraine/. 29 France sends police and forensic experts to Ukraine to capture evidence of Russian war crimes // Independent, 12.04.2022: https://www.independent.co.uk/news/world/europe/russia-war-crimes-france-police-b2056074.html. The war in Ukraine: Dutch support for investigations into war crimes // Government of the Netherlands, 26.07.2022: https://www.government.nl/latest/news/2022/07/26/the-war-in-ukraine-dutch-support-for-investigations-intowar-crimes. Training for Ukrainian judges begins under UK legal supervision // Government of the UK, 14.12.2022: https://www.gov.uk/government/news/training-for-ukrainian-judges-begins-under-uk-legal-supervision. 30 Ukraine Accountability Conference: a step towards justice // Government of the Netherlands, 14.07.2022: https://www.government.nl/latest/news/2022/07/14/ukraine-accountability-conference/. London to host major international meeting on war crimes // UK Government, 07.01.2023: https://www.gov.uk/government/news/ london-to-host-major-international-meeting-on-war-crimes. UN General Assembly calls for immediate end to war in Ukraine // United Nations, 23.02.2023: https://news.un.org/en/story/2023/02/1133847. The Russian Federation’s aggression against Ukraine: ensuring accountability for serious violations of international humanitarian law and other international crimes // Parliamentary Assembly of Council of Europe, 28.04.2022: https://pace.coe.int/en/ files/30024. Bucha Declaration on accountability for the most serious crimes under international law committed on the territory of Ukraine // President of Ukraine, 31.03.2023: https://www.president.gov.ua/en/news/buchanskadeklaraciya-shodo-vidpovidalnosti-za-najtyazhchi-z-82005. 31 International Centre for the Prosecution of the Crime of Aggression Against Ukraine opened in The Hague // Viktor Nazarenko, 03.07.2023: https://war.ukraine.ua/war-news/international-centre-prosecution-crime-aggression- �• Незалежна міжнародна комісія з розслідування щодо України була створена Радою з прав людини 4 березня 2022 року відповідно до резолюції 49/1 для дослідження всіх ймовірних порушень і посягань на права людини, порушень міжнародного гуманітарного права та пов’язаних з ними злочинів, вчинених Російською Федерацією у контексті агресії проти України.32 • Рада Європи прийняла рішення про створення Реєстру збитків для України як перший крок для створення компенсаційного механізму для жертв агресії РФ33. З 2 квітня 2024 року він офіційно розпочав приймати заяви від постраж- далих34. Через велику кількість різних ініціатив є проблеми з координацією зусиль суб’єктів міжнародного правосуддя, запровадженням комплексного та стратегічного підходу для цього, уникненням дублювання ініціатив, подоланням розбіжностей у різних правових системах кожного суб’єкта та встановленням спільних стандартів (наприклад, стандартів, що використовуються для збору доказової бази). З цією метою ініціатори Діалогової групи з питань відповідальності за порушення прав людини в Україні — МКС, Єврокомісія, Євроюст у співпраці з Офісом Генерального прокурора, та за підтримки й головування Міністерства закордонних справ Королівства Нідерланди — запустили координаційний механізм, який запропонував платформу для обговорення та узгодження національних і міжнародних зусиль між зацікавленими сторонами. Допомога Україні, яка реалізовується через проведення тренінгів та іншу підтримку роботи органів слідства і прокуратури, не враховує унікальні аспекти національного контексту. Серед них, зокрема, архітектура правосуддя та положення чинного законодавства, які створюють виклики для розслідування найтяжчих міжнародних злочинів. Такий підхід зумовлює дві суттєві проблеми: 01. Запропоновані заходи забирають робочий час та людський ресурс, що своєю чергою ускладнює роботу на місцях в умовах викликів збройного конфлікту. 02. Рекомендації та навчання від міжнародних партнерів практично не мають ефекту через якість національного законодавства, а також відсутність про- against-ukraine-opened-hague/#:~:text=The%20ICPA%20is%20a%20unique,International%20Criminal%20 Court%20(ICC). 32 Human Rights Council, UNGA, Forty-ninth session, 28 February–1 April 2022 , Resolution adopted by the Human Rights Council on 4 March 2022, Situation of human rights in Ukraine stemming from the Russian aggression, A/ HRC/RES/49/1: https://documents.un.org/doc/undoc/gen/g22/277/44/pdf/g2227744.pdf?token=ayzKvVXp5vkjia qUQd&fe=true. 33 Council of Europe, Register of Damages. https://www.coe.int/en/web/human-rights-rule-of-law/register-ofdamage-for-ukraine. 34 Ibid, at https://rd4u.coe.int/en/. 23 �цесуального статусу в іноземних спеціалістів. Це означає, що вони не мають доступу до матеріалів проваджень, а їхні консультації не можуть бути офіційно використані у справі. Для того, щоб виправити ситуацію, такі зусилля мають бути краще впорядковані, приведені у відповідність до міжнародних стандартів, ефективно координуватися та контролюватися. Запит на справедливість Нестача спроможності національної системи забезпечити ефективне правосуддя та справедливість впливає на здатність органів влади та міжнародних партнерів задовольнити суспільний запит на справедливість. Цей розрив поглиблюється відсутністю політичної волі з боку керівництва України врахувати запит жертв та громадськості до правосуддя, як і позиції та досвід професійної юридичної спільноти, інших зацікавлених груп, зокрема ветеранів.35 У вересні та грудні 2022 року соціологічна група «Рейтинг» проводила загальнонаціональні соціологічні опитування, які, зокрема, містили запитання щодо відправлення правосуддя щодо наслідків війни.36 Опитування показали, що українці потребують невідкладного правосуддя та притягнення винних до відповідальності: на думку більшості опитаних (75%), судові процеси щодо воєнних злочинів в Україні повинні розпочатися якнайшвидше, 23% опитаних вважають, що це потрібно зробити після закінчення війни. На противагу відшкодуванню збитків, завданих населенню країни, покарання винних було названо першочерговим пріоритетом: 75% респондентів вважають, що правосуддя щодо воєнних злочинів має ґрунтуватися на справедливому покаранні воєнних злочинців, і лише 21% вважають, що відшкодування збитків є пріоритетом. Водночас як свідчать результати загальнонаціонального опитування та професійних груп, респонденти віддають перевагу легітимним формам правосуддя, гарантованим правовою системою: 55% виступають проти самосуду; респонденти з 24 35 Results of the all-Ukrainian poll “Assessment of the damage caused by Russia’s war crimes in Ukraine”, September 2022, https://zmina.ua/event/yakoyi-shkody-zavdayut-voyenni-zlochyny-rosiyi-ukrayinczyam-rezultatyopytuvannya/; Results of the all-Ukrainian poll “Legal protection of victims of Russia’s war crimes”, December 2022, https://ratinggroup.ua/research/ukraine/pravoviy_zahist_postrazhdalih_v_d_vo_nnih_zlochin_v_ros_23-26_ grudnya_2022.html 36 Results of the all-Ukrainian poll “Assessment of the damage caused by Russia’s war crimes in Ukraine”, September 2022, https://zmina.ua/event/yakoyi-shkody-zavdayut-voyenni-zlochyny-rosiyi-ukrayinczyam-rezultatyopytuvannya/ ; Results of the all-Ukrainian poll “Legal protection of victims of Russia’s war crimes”, December 2022, https://ratinggroup.ua/research/ukraine/pravoviy_zahist_postrazhdalih_v_d_vo_nnih_zlochin_v_ros_23-26_ grudnya_2022.html �суддівської та ветеранської спільнот також продемонстрували високий рівень очікувань щодо судових процесів, пов’язаних з воєнними злочинами, які базуються на стандартах належної правової процедури. 37 В той самий час опитування демонструють, що більшість респондентів вказали на те, що існують негативні настрої та упередження серед суспільства щодо судової та правоохоронної систем, які зберігаються і під час повномасштабного вторгнення. Таке ставлення ґрунтується на високому рівні корупції та недовірі до систем загалом. 38 Більшість респондентів опитування вважають, що спеціальні суди за участю національних та міжнародних суддів будуть найбільш ефективним механізмом притягнення до відповідальності за найтяжчі міжнародні злочини (у середньому 65% респондентів) Опитані респонденти, як судді, так і ветерани, мають достатній рівень розуміння наявного суспільного запиту. Водночас існує усвідомлення загроз того, що невиконання, зволікання або невідповідність суспільним уявленням про правосуддя може стати вагомим фактором дестабілізації та репутаційних ризиків для України.39 Відповідно до цих результатів, більшість респондентів опитування вважають, що спеціальні суди за участю національних та міжнародних суддів будуть найбільш ефективним механізмом притягнення до відповідальності за найтяжчі міжнародні злочини (у середньому 65% респондентів). Таку ж думку висловили судді-респонденти під час фокус груп та глибинних інтерв’ю. Ще 22% учасників національного опитування вважають ефективними міжнародні інституції, і лише 7% — національні суди.40 Позиція професійних груп, зокрема суддів та ветеранів дещо відрізняється від загальної суспільної думки. Так, думки та ідеї, висловлені суддями під час фокус-груп та глибинних інтерв’ю, свідчать про відсутність єдиного бачення та розуміння того, які механізми правосуддя та притягнення до відповідальності можуть бути застосовані щодо ситуації в Україні. Різний рівень розуміння проблемних питань, порівняно з підходами міжнародного права, у поєднанні з загальною виснаженістю від судової реформи, що триває десятиліттями, призвели до скептичного ставлення до змін серед суддів. Самі судді озвучують домінантну консервативну оцінку системи, визначаючи, що вона має достатній потенціал розглядати всі злочини, вчинені в 37 Ibid at 34 38 Ibid; 39 Ibid. 40 Ibid. 25 �умовах збройного конфлікту в Україні, хоча і потребує певної підтримки та розбудови потенціалу. Натомість опитані ветерани здебільшого наголошували на необхідності використання змішаних (гібридних) механізмів для притягнення до відповідальності осіб, які вчинили злочини під час збройної агресії проти України, у межах яких зусилля національних органів влади будуть посилені міжнародними слідчими, прокурорами та суддями. На їхню думку, це не лише дозволить дотримуватись стандартів правосуддя на вищому рівні, але й дасть змогу краще інформувати світову спільноту про злочини, вчинені російськими військовими.41 Брак комунікації/роз’яснення від органів державної влади відзначили 60% респондентів національних опитувань. Показники свідчать про те, що значна частина населення володіє інформацією про ймовірні міжнародні злочини Російської Федерації або безпосередньо постраждала від збройного конфлікту, але не повідомляє про них слідчим органам, зокрема, через недостатність інформації про механізми правового захисту. Ініційований національний телевізійний марафон та інші комунікаційні інструменти, обрані урядом, здебільшого зосереджені на загальній інформації та успіхах розслідування, ігнорують проведення правової та просвітницької роботи з роз’яснення важливості та шляхів, порядку звернення до правоохоронних органів для правового захисту потерпілих.42 Окремі категорії постраждалих залишаються поза увагою, зокрема, антикризової комунікації. Наприклад, сім’ї зниклих безвісти внаслідок бойових дій, які займають проактивну позицію у пошуку близьких, можуть зіткнутися з негативною реакцією з боку влади. Водночас експерти зазначають, що невдоволення і розчарування постраждалих можуть бути використані агентами держави-агресора для дестабілізації ситуації в країні. 26 41 Ibid; 42 Ibid; �Політична воля щодо здійснення правосуддя в умовах збройного конфлікту i У цьому дослідженні під політичною волею йдеться про готовність держави втілити необхідні реформи у сфері законодавства, інфраструктури та ресурсів, які дозволять забезпечити ефективне правосуддя. Хоча загалом Україна проявляє свій намір вносити зміни у законодавство, продиктовані збройним конфліктом з 2014 року (наприклад, нещодавні зміни до КПК України відносно строків розслідування найтяжчих міжнародних злочинів за Кримінальним кодексом, порядку взаємодії з МКС, до якого все ще виникають запитання), прогрес залишається повільним та несуттєвим. Відсутність політичної волі для пріоритизації справедливого та ефективного правосуддя спостерігається не тільки з боку України, а й певною мірою зі сторони міжнародної спільноти за роки, що передували повномасштабному вторгненню, зокрема на прикладі: постійного та недоречного політичного втручання43; відсутності політичної підтримки необхідних питань (непідписання Президентом України прийнятого закону про імплементацію міжнародного гуманітарного права, відтермінування ратифікації Римського статуту МКС); нездатності створити потрібну інфраструктуру на рівні органів слідства та суду, враховуючи спроможність та експертний потенціал; несвоєчасного призначення компетентних фахівців до органів слідства, прокуратури та суду; нездатності забезпечити достатні ресурси там, де вони необхідні для здійснення справедливого та ефективного правосуддя. В результаті це призвело до неспроможності подолати безкарність, що відповідно призвело до повномасштабного вторгнення РФ на територію України. Якби пе- 43 Kyiv Post, Deputy Prosecutor General Mamedov Says He Is Resigning // 27.07.2021: https://archive.kyivpost.com/ ukraine-politics/deputy-prosecutor-general-mamedov-says-he-is-resigning.html. Collective Statement of NGOs on the Removal of Gunduz Mamedov from the Office // Zmina, 01.07.2021: https://zmina.ua/en/statements-en/ collective-statement-of-non-governmental-organisations-on-the-removal-of-mr-gunduz-mamedov-from-office/. 27 �реслідування за ймовірні найтяжчі міжнародні злочини здійснювалось своєчасно та відповідальні особи були притягнуті до відповідальності, цілком ймовірно, що це слугувало б стримувальним фактором для подальших трагічних подій. У відповідь на повномасштабне вторгнення, реакція у сфері міжнародного правосуддя вже була кардинально іншою. Багато викликів, які виникли раніше та не були пріоритетними для уряду України та/або міжнародних партнерів, після 24 лютого 2022 року вже потребували реалізації визначених рішень. Натомість багато часу та ресурсів досі витрачається на їхній «пошук» та повторну ідентифікацію, а не на втілення ефективних шляхів реалізації рішень. Наприклад: відсутність відповідного законодавства, підходів до визначення пріоритетів та кваліфікації злочинів, ресурсів, необхідних для досягнення результатів тощо.44 Верховенство права завжди було однією з кричущих прогалин для державної системи України. У той час, починаючи з проголошення незалежності у 1991 році, поки кожен політичний лідер заявляв про важливу роль верховенства права для демократії України, цей принцип ніколи не був повноцінно визнаний, наслідуваний та реалізований на практиці. Судова система держави завжди зазнавала критики через те, наскільки вона є насправді незалежною, справедливою та об’єктивною. Водночас її часто використовували як політичний інструмент, зокрема, для покарання, переслідування та маніпуляцій45. Європейська комісія у своєму звіті за 2023 рік достатньо оптимістично оцінила стан верховенства права та основоположних прав в Україні, визнала досягнутий законодавчий прогрес та вказала на прогалини, які ще належить усунути (як-от приведення національного кримінального законодавства у відповідність до міжнародних стандартів та констатація того, що Україна не ратифікувала Римський статут)46. На противагу цьому, загальнонаціональні опитування, проведені протягом 2023 року, демонструють дуже красномовну оцінку тому, що населення не впевнене у здатності судової системи захистити основоположні права відповідно до принципу верховенства права. Так на початку 2023 року рівень недовіри до судової системи загалом складав 59%47. А наприкінці року цей показник не зазнав значних змін, се- 28 44 Ukrainian Legal Advisory Group, Principle of Complementarity: International Justice in Ukraine, 2019: https://ulag. org.ua/reports-and-materials/principle-of-complementarity-international-justice-in-ukraine. 45 Melnyk M., Law Enforcement authorities and Politics in Ukraine, Mirror of the Week, 2004: https://zn.ua/ukr/politcs_ archive/pravoohoronni_organi_i_politika_v_ukrayini.html; There are already dozens. What Criminal Cases Have Been Opened against Poroshenko during Zelensky’s Time, Novoye Vremia, 2022: https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/ top-10-sprav-proti-poroshenka-za-zelenskogo-derzhzrada-vivezennya-chausa-maldivi-novini-ukrajini-50203294. html; Unprecedented Pressure on Business by the Law Enforcement. Is it True and What are the Numbers Saying, Economichna Pravda, 2023: https://www.epravda.com.ua/weeklycharts/2023/10/18/705606/ 46 The European Commission, Commission Staff Working Document, Brussels, 8 November 2023: https:// neighbourhood-enlargement.ec.europa.eu/system/files/2023-11/SWD_2023_699%20Ukraine%20report.pdf. 47 Level of Trust to the Judiciary Has Grown, but level of Distrut Is Expressed by 59% - Razumkov Centre Revealed the �реднє значення по країні становило 58%, а частка людей, які не довіряють або мало довіряють системі, у деяких містах коливалася між 63–71%48. Збройний конфлікт у 2014–2022 роках та масштаб найтяжчих міжнародних злочинів, які вимагали відправлення правосуддя у цей період, мали б стати каталізаторами реформи системи правосуддя. Натомість зміни, що десятиліттями тривали у цій сфері, зайшли у глухий кут за роки до повномасштабного вторгнення й призвели до того, що весь механізм правосуддя практично був виведений з ладу. До цього додалась відсутність волі до вдосконалення законодавства, правозастосовчої та судової інфраструктури, та розподілу ресурсів для розгляду справ, пов’язаних з конфліктом у 2014–2022 роках. Після повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, прогрес, на який вказує Європейська комісія у своєму звіті49, та розблокування антикорупційної реформи й реформи системи правосуддя стали результатом тиску, умов фінансової підтримки міжнародних партнерів України50. Забезпечення міжнародного правосуддя та відповідальності за найтяжчі злочини — це питання міжнародного рівня. До цього ж національну систему правосуддя слід розглядати як таку, що зумовлена та знаходиться під впливом вимог, які висуваються Україні як державі у межах глобальної «екосистеми» правосуддя. Забезпечення повного та відповідного реформування української правової системи надасть їй можливість розслідувати та здійснювати переслідування за найтяжчі міжнародні злочини, а також співпрацювати та доповнювати інші ініціативи у сфері правосуддя, що є основним елементом у пазлі реального міжнародного правосуддя у відповідь на конфлікт на території України, який триває з 2014 року по теперішній час. Якщо цієї частини бракує, решта пазла не складеться. З лютого 2022 року, багато держав51 та міжнародних механізмів започаткували ініціативи у сфері правосуддя. Значна кількість ресурсів також була спрямована на притягнення до відповідальності за найтяжчі злочини, вчинені в Україні, протягом останніх двох років. Попри це, національна система залишається значною мірою неспроможною. Наслідок відчутний, оскільки Україна має здійснювати більшість проваджень, що вчиняються під час цієї фази російської агресії. Хоча реакції МКС Data, Judicial Legal Paper, 15 March 2023: https://sud.ua/uk/news/publication/264685-uroven-doveriya-k-sudamvyros-no-nedoverie-sudam-vyrazhayut-59-oproshennykh-tsentr-razumkova-obnarodoval-pokazateli. 48 Confidential source. 49 The European Commission, Commission Staff Working Document, Brussels, 8 November 2023: https:// neighbourhood-enlargement.ec.europa.eu/system/files/2023-11/SWD_2023_699%20Ukraine%20report.pdf. 50 Transparency International, Ukraine’s Anti-Corruption Promises to IMF, November 25, 2021: https://ti-ukraine.org/en/ news/ukraine-s-anti-corruption-promises-to-imf/. IMF Executive Board Completes the Third Review of the Extended Fund Facility Arrangement for Ukraine, March 21, 2024: https://www.imf.org/en/News/Articles/2024/03/21/ pr2496-ukraine-imf-executive-board-completes-third-review-eff. 51 Див. частину «Міжнародний рівень» у попередньому розділі. 29 �та держав, які здійснюють розслідування за принципом «універсальної юрисдикції», відіграють вирішальну роль, запит зі сторони України на міжнародне правосуддя може отримати обмежену відповідь, як і багато інших конфліктних ситуацій, що потребують їхньої уваги. Багато викликів, з якими зустрічається Україна під час конфлікту на шляху до справедливого та ефективного міжнародного правосуддя, є значними (і були б значними для будь-якої держави у подібному становищі), і, до певної міри, перебувають поза її контролем. Однак, невелика кількість цих проблем та викликів (якщо такі взагалі є) для відправлення реального національного правосуддя для жертв російської агресії в Україні є насправді нездоланними. Перш за все, постраждалі вимагають міжнародного правосуддя з 2014 року і цей запит зростатиме, оскільки, на жаль, кількість жертв збільшується, а міжнародні злочини продовжують вчинятись. Однак потерпілим було обіцяно правосуддя, і є надія, що рано чи пізно воно буде здійснене.52 Отже, критично важливо, щоб політична воля до змін у системі правосуддя на всіх рівнях створювалась не тільки у межах України, а й була підтримана міжнародною спільнотою. Міжнародні партнери мають бути готові підтримати процеси міжнародного правосуддя та механізми для України як на національному рівні, так і на міжнародному. Як зазначалося, ефективна та посилена міжнародна система правосуддя для України (яка може слугувати прикладом для інших країн) могла б допомогти зміцнити потенціал всієї глобальної системи міжнародного правосуддя. Це має бути інтересом міжнародної спільноти. Однак, будь-яке «рішення» з боку міжнародного правосуддя має ґрунтуватися на ретельному, реальному, неупередженому та всебічному аналізі кількісних та якісних показників, які слугують демонстрацією поточних прогалин та потреб національної системи України. Зрештою, Україна потребує комплексної, послідовної та стратегічної «реакції у сфері правосуддя», побудованої для посилення правової бази та «архітектури» правосуддя в цілому, а не реактивного та вибіркового підходу до «розбудови спроможності», який наразі застосовується до окремих правозастосовних та судових інституцій в Україні як відповідь на їхні індивіду- Україна потребує комплексної, послідовної та стратегічної «реакції у сфері правосуддя», побудованої для посилення правової бази та «архітектури» правосуддя в цілому, а не реактивного та вибіркового підходу до «розбудови спроможності» альні запити. Вони часто виходять з 52 30 Russia must be held to account for every Ukrainian family killed, for every burned Ukrainian city and village, we have to restore justice - address by the President of Ukraine to the attendees of the Russian War Crimes exhibition in Davos, January 19, 2023: https://www.president.gov.ua/en/news/rosiya-povinna-vidpovisti-za-kozhnu-znishenuukrayinsku-rodi-80469. Putin will be tried and prosecuted for war crimes, Ukraine’s prosecutor general vows, March 5, 2024: https://www.youtube.com/watch?v=UHfpMGzSSVY. �обмеженого і часткового знання та розуміння того, як забезпечити по-справжньому міжнародне правосуддя щодо злочинів, вчинених в Україні. Кожна зміна до законодавства України, кожен розподіл спроможностей та ресурсів, кожна запропонована національна інституційна реакція, й наостанок будьякий міжнародний механізм правосуддя, включення якого буде необхідним, мають бути частиною пазла, всеохопної відповіді міжнародного правосуддя на потреби, які випливають з поточного збройного конфлікту. Але вона також має бути розроблена з урахуванням досягнутого і майбутнього — що дозволить зберегти посилену довгострокову архітектуру міжнародного правосуддя для України. Щоб сформувати та реалізувати таке рішення, необхідне стратегічне бачення з боку українських та міжнародних лідерів, відповідних експертів та інших важливих зацікавлених сторін. Перш за все, будь-яка реакція у сфері правосуддя має бути ефективною і мати значення для жертв та тих, хто постраждав від міжнародних злочинів. Вона має бути стабільною, надійною, викликати довіру та дозволити тим, хто несе на собі основний тягар війни, хто втратив своїх синів, дочок, батьків, братів, сестер через жорстокі міжнародні злочини продовжувати вірити в уряди та політичних лідерів, які до цього часу не змогли побудувати систему, здатну здійснити правосуддя за звірства, скоєні під час найбільшої війни в Європі за останні 70 років. 31 �Огляд положень національного законодавства Контекст внесення змін За 10 років триваючого збройного конфлікту на території України, норми кримінального та кримінального процесуального законодавства не раз зазнавали змін. Але всі нововведення не були системними через відсутність прикладного стратегічного бачення серед законодавців та імплементаторів. Попри ряд стратегій та стратегічних планів, підготовлених міжнародними експертами для ОГП, їх важко реалізувати на практиці через відсутність відповідної законодавчої бази. Зміни до законодавства були вибірковими, без чітких пріоритетів, адресували лише певні аспекти проблем, які потребували правового врегулювання. Натомість серед викликів, які потребують цілісної реакції з боку законодавця, можна виділити такі: • відсутність доступу правоохоронних органів до частини території, де були вчинені злочини; • відсутність підслідності в органів поліції для розслідування цієї категорії порушень; • потреба для правоохоронних органів у налагодженні взаємодії з військовими для виконання їхніх повноважень, які не можуть бути реалізовані через активні бойові дії та, відповідно, обмежений доступ до окремих територій; • необхідність використання розвідувальної інформації та відомостей з відкритих джерел, як доказів; • необхідність тривалий час зберігати докази; • виїзд значної кількості постраждалих та свідків злочинів за кордон та їхнє внутрішнє переміщення у межах України; • неможливість розшукати та затримати більшість виконавців злочинів; 32 �• забезпечення безпеки та захисту свідків та потерпілих від найтяжчих злочинів; • недостатні гарантії справедливого судового розгляду; • пропорційність призначених покарань до рівня виконавців злочинів та тяжкості правопорушення; • відсутність гарантій фізичної та психологічної безпеки для адвокатів, які б забезпечували їхній захист; • неможливість забезпечити явку потерпілих та свідків, які знаходяться за кордоном чи на окупованій території, для проведення процесуальних дій чи судового розгляду справи тощо Кримінальне законодавство Визначення міжнародних злочинів Положення Кримінального кодексу України в частині найтяжчих міжнародних злочинів не зазнали змін після початку збройного конфлікту на території України у 2014 році. На практиці, провадження замінили процес документування порушень законів та звичаїв війни. Тривалі дискусії та наявний запит на гармонізацію кримінального законодавства України з міжнародним гуманітарним правом та міжнародним кримінальним правом не отримали практичного втілення. На момент повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року правоохоронні органи мали у своєму розпорядженні аналогічний набір інструментів для правової кваліфікації діянь, як і у 2014 році. Виклики для законодавства почались одночасно з кваліфікацією найтяжчих міжнародних злочинів. В результаті запровадження правового режиму під час антитерористичної операції у 2014–2018 роках та потім операції об’єднаних сил у 2018–2022 роках, органи влади України почали активно використовувати міжнародні злочини під розумінням терористичної діяльності (детальніше у Додатку 1). Це містило такі статті КК України як: стаття 258 «Терористичний акт», стаття 258-1 «Втягнення у вчинення терористичного акту», стаття 258-2 «Публічні заклики до вчинення терористичного акту», стаття 258-3 «Участь у терористичній організації», стаття 258-4 «Сприяння вчиненню терористичного акту», стаття 258-5 «Фінансування тероризму» Криміналь- 33 �ного кодексу України. Зміни до Кодексу в цей період також стосувались особливостей притягнення до кримінальної відповідальності за такі діяння53. Щодо кваліфікації порушень міжнародного гуманітарного права та прав людини в умовах збройного конфлікту, Кримінальний кодекс України було доповнено тільки статтею 146-1. Вона охоплює факти насильницьких зникнень, зокрема вчинених «представниками іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представниками окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи й структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які здійснювали виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України»54. Протягом 6 місяців активної фази збройного конфлікту, у 2022 році зміни до Кримінального кодексу України вносились 13 разів55. Кожен із законів стосувався 34 53 Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворотності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадської безпеки та корупційні злочини», № 1689-VII, 07.10.2014: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1689-18#n15. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», № 361-ІХ, 06.12.2019: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/361-20#n898. 54 Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», № 2505-VIII, 12.07.2018: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2505-19#n239. 55 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», № 2108-ІХ, 03.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/210820#n6. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції», № 2110-ІХ, 03.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2110-20#n6. Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України в умовах дії режиму воєнного стану», № 2113-ІХ, 03.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2113-20#n2. Закон України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», № 2114-ІХ, 03.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2114-20#n18. Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство», № 2117-ІХ, 03.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2117-20#n2. Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану», № 2124-ІХ, 15.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2124-20#n5. Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо підвищення ефективності боротьби з кіберзлочинністю в умовах дії воєнного стану», № 2149-ІХ, 24.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2149-20#n2. Закон України «Про внесення зміни до статті 263 Кримінального кодексу України щодо скасування відповідальності у випадках добровільної здачі зброї, бойових припасів, вибухових речовин або пристроїв», № 2150-ІХ, 24.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2150-20#n2. Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за незаконне використання гуманітарної допомоги», № 2155-ІХ, 24.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2155-20#n2. Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо забезпечення протидії несанкціонованому поширенню інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану», № 2160-ІХ, 24.03.2022: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/2160-20#n6. Закон України «Про внесення змін до статті 114-2 Кримінального кодексу України щодо удосконалення відповідальності за несанкціоноване розповсюдження інформації про засоби протидії збройній агресії Російської Федерації», № 2178-ІХ, 01.04.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2178-20#n2. Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки», № 2198-ІХ, 14.04.2022: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2198-20#n6. Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо врегулювання процедури обміну осіб як військовополонених», № 2472-ІХ, 28.07.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2472-20#n6. �умов збройного конфлікту та удосконалення положень кримінального законодавства. Але жоден з текстів не мав відношення до прогалин у національному законодавстві, які стосуються розслідування, переслідування та розгляду найтяжчих міжнародних злочинів. Зокрема було внесено такі зміни: введено поняття «колабораційна діяльність» (стаття 111-1 ККУ), оновлено положення про державну зраду (стаття 111 ККУ), запроваджено відповідальність за кіберзлочинність (стаття 361 ККУ), введено відповідальність за нецільове використання гуманітарної допомоги (стаття 201-2 ККУ), поширення інформації про військові позиції (стаття 114-2 ККУ), пособництво державі-агресору (стаття 111-2 ККУ). З усієї маси нововведень слід звернути увагу на два аспекти. Перший — визначення статусу цивільних осіб, які беруть безпосередню участь у збройному конфлікті56. З точки зору міжнародного гуманітарного права, в окремих випадках цивільні та інші захищені особи втрачають свій захист, якщо вони беруть безпосередню участь у бойових діях, таким чином стають законними військовими об’єктами. У випадку, коли цивільні особи зі зброєю в руках беруть участь у бойових діях, на час такої участі вони можуть ставати ціллю прямого нападу на рівні з комбатантами. Зміни до Кримінального кодексу України стосуються запобігання притягненню цивільних, які беруть участь у бойових діях, до відповідальності, але внесене формулювання не визначає чітко межі застосування такого правила, посилаючись на ситуацію, коли цивільні «застосовують вогнепальну зброю проти осіб, які здійснюють збройну агресію проти України». Внесення цієї підстави до Прикінцевих та перехідних положень ККУ, а не до Розділу ІХ говорить про тимчасовий характер цих змін та на практиці може означати їхнє вибіркове застосування. Крім того, законодавство не визначає категорію «осіб, які здійснюють збройну агресію проти України», тому її тлумачення на рівні проваджень може бути максимально широким. Це також створює високий ризик свавільного трактування як правоохоронними органами, так і судами. Другий аспект — передбачено як обставину, що виключає кримінальну відповідальність за діяння, виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 43-1 ККУ)57. Її формулювання дуже схоже на імунітет комбатанта у міжнародному гуманітарному праві, але національне законодавство пропонує власний термін — «бойовий імунітет»58. Таке положення ство- 56 Закон України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», № 2114-ІХ, 03.03.2022: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2114-20#n18. 57 Закон України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо визначення обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння та забезпечують бойовий імунітет в умовах дії воєнного стану», № 2124-ІХ, 15.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/212420#n5. 58 Бойовий імунітет — звільнення військового командування, військовослужбовців, добровольців Сил територіальної оборони Збройних Сил України, працівників правоохоронних органів, які відповідно до своїх повнова- 35 �рює проблему з погляду об’єктивності у межах верховенства права, так само як стандартів прав людини, зокрема, у частині права на життя, права на ефективний засіб правового захисту, заборону дискримінації. Тобто на фоні національної практики, коли проти російських військових відкриваються провадження за статтею 115 («Умисне вбивство») КК України за фактами вбивства українських військових, особи, які стають на захист територіальної цілісності України, звільняються від кримінального переслідування. Крім того, положення не застосовується до правової кваліфікації діянь за статтею 438 КК України, тому ця обставина не звільняє від відповідальності за ймовірні воєнні злочини. Зміни до кримінального законодавства, прийняті у перші шість місяців активної фази збройного конфлікту, стосуються насамперед притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які ймовірно сприяють діям держави-агресора на території України (так званих колаборантів), власних громадян, які ймовірно виступають не в інтересах України. Крім того, якщо детальніше проаналізувати зміст деяких статей, можна зробити висновок, що їхні положення дублюються. Зокрема, статті 111 ККУ («Державна зрада»), статті 111-1 ККУ («Колабораційна діяльність»), статті 1112 ККУ («Пособництво державі-агресору») мають однакову сферу регулювання, розмежувати яку намагається судова практика, що досить швидко змінюється. Також тлумачення нововведеної статті 436-2 ККУ («Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників») дублює злочини, визначені у межах інших правових кваліфікацій. У 2024 році було змінено підхід до регулювання найтяжчих міжнародних злочинів через ратифікацію Україною Римського статуту МКС59. 21 серпня 2024 року було прийнято Закон України «Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього», вступ у законну силу якого було пов’язано з внесенням змін до ККУ та КПКУ60. Після тривалих дискусій та прийняття позиції, що до кримінального законодавства будуть внесені найбільш необхідні зміни61, 9 жовт- жень беруть участь в обороні України, осіб, визначених Законом України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», від відповідальності, у тому числі кримінальної, за втрати особового складу, бойової техніки чи іншого військового майна, наслідки застосування збройної та іншої сили під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань з оборони України із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння), настання яких з урахуванням розумної обачності неможливо було передбачити при плануванні та виконанні таких дій (завдань) або які охоплюються виправданим ризиком, крім випадків порушення законів та звичаїв війни або застосування збройної сили, визначених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. // Закон України «Про оборону України», № 1932-ХІІ, 06.12.1991: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text. 36 59 Допис на сторінці Ірини Мудрої // Facebook, 09.10.2024: https://www.facebook.com/share/p/1XLCxxcA2v/. 60 Закон України “Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього”, № 3909-ІХ, 21.08.2024: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3909-20#Text. 61 «Маємо захистити наших військових». Заступниця керівника ОП Мудра про Римський статут, трибунал для Путіна та репарації // Суспільне, 30.08.2024: https://suspilne.media/824671-maemo-zahistiti-nasih-vijskovihzastupnica-kerivnika-op-mudra-pro-rimskij-statut-tribunal-dla-putina-ta-reparacii/. Навіщо Україні Римський статут і що змінює його ратифікація? Пояснює посол з особливих доручень МЗС Антон Кориневич // Суспільне, 16.08.2024: https://suspilne.media/815005-naviso-ukraini-rimskij-statut-i-so-zminue-jogo-ratifikaciapoasnue-posol-z-osoblivih-dorucen-mzs-anton-korinevic/. �ня 2024 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього»62. Після внесених змін найтяжчі міжнародні злочини за Кримінальним кодексом України не повністю відповідають міжнародним стандартам: 01. Стаття 442 ККУ («Геноцид»63) дублює положення Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього64. Крім того, у частині 2 статті визначається окремий склад злочину — підбурювання до геноциду, який після внесення змін відображає критерій прямих та публічних закликів. У порівнянні з попередньою версією, нова звужує підхід до розуміння цього злочину. Тим самим частина дій, які охоплювались частиною 2 статті 442 ККУ, після вступу в силу закону від 9 жовтня 2024 року декриміналізується. Якщо провадження за обвинуваченням у фактичному вчиненні геноциду поки не були передані до судів, які готові їх розглядати та формувати власні підходи65, то підбурювання до його вчинення за частиною 2 статті 442 КК України вже тлумачиться національними судами66. Тому у провадженнях на стадії досудового розслідування 62 Закон України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього”, № 4012-ІХ, 09.10.2024: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4012-20#n6. 63 Стаття 442. Геноцид 1. Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої шляхом: 1) позбавлення життя членів цієї групи; 2) заподіяння членам групи серйозної шкоди; 3) створення для групи життєвих умов, спрямованих на повне чи часткове її фізичне знищення; 4) впровадження заходів, спрямованих на запобігання дітонародженню в такій групі; 5) насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, - карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. 2. Прямі та публічні заклики до вчинення діянь, передбачених частиною першою цієї статті, проголошені з метою повного або часткового знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи як такої, а також виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких діянь з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. Примітка. Для цілей цієї статті під серйозною шкодою слід розуміти заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або тілесних ушкоджень середньої тяжкості, вчинення зґвалтування або інших форм сексуального насильства, заподіяння сильного фізичного болю або фізичного чи морального страждання. //. // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. 64 Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, Резолюція ГА ООН 260 (ІІІ), 09.12.1948: https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/genocide.shtml. Ратифікована Українською РСР від 15.11.1954. 65 Голова Верховного суду: Українські суди скоро масово розглядатимуть справи щодо геноциду РФ // Українська правда, 04.03.2023: https://www.pravda.com.ua/news/2023/03/4/7392022/. ‘Hallmarks of genocide’ in Russian crimes across Ukraine, Ukrainian prosecutor says // Reuters, 02.04.2024: https://www.reuters.com/world/ europe/hallmarks-genocide-russian-crimes-across-ukraine-ukrainian-prosecutor-says-2024-04-02/. 66 Повідомлення про підозру Сєргєйцеву Т.М. (оригінал та переклад) // Офіс Генерального прокурора, 06.05.2022: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povidomlennya-pro-pidozru-sjergjeicevu-tm-original-ta-pereklad. Заклики до геноциду українського народу - суд виніс вирок директору російського пропагандистського телеканалу «RT» // Офіс Генерального прокурора, 17.02.2023: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/zakliki-dogenocidu-ukrayinskogo-narodu-sud-vinis-virok-rosiiskomu-propagandistskogo-telekanalu-rt. В Україні російського пропагандиста Гаспаряна заочно засудили до 10 років тюрми // Лівий берег, 15.11.2023: https://lb.ua/ society/2023/11/15/584383_ukraini_rosiyskogo_propagandista.html. Українське правосуддя санкціонує «за- 37 �слід урахувати прийняті зміни щодо формулювання злочину. Відкритим питанням залишається те, що робити з вже винесеними вироками за цією статтею, оскільки загальні положення ККУ передбачають, що у разі пом’якшення кримінальної відповідальності зміни до законодавства можуть мати зворотню силу в часі67. Відповідно якщо особа була засуджена за публічні заклики до вчинення геноциду, а нова редакція статті конкретизує умови притягнення до відповідальності за частиною 2 статті 442 КК України, то можуть виникнути підстави для перегляду винесених проти неї рішень. 02. Стаття 442-1 ККУ («Злочини проти людяності»68) є новелою для Кримінального кодексу України. Враховуючи те, що цю статтю було включено до ККУ тільки з прийняттям змін від 09.10.2024 року, вона не має зворотної дії в часі та не може застосовуватись для кваліфікації подій, вчинених до вступу в силу згаданого закону. Тому на практиці залишається прогалина з можливістю повноцінної кваліфікації наслідків збройного конфлікту на території України з 2014 року як ймовірних злочинів проти людяності. Вирішенням цього може бути норма про ретроспективне застосування деяких положень щодо злочинів, вчинених до вступу в законну силу прийнятих змін. клик до геноциду» // Justice.Info, 21.04.2023: https://www.justiceinfo.net/uk/116826-%D1%83%D0%BA%D1%80 %D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5-%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%8 1%D1%83%D0%B4%D0%B4%D1%8F-%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D1% 83%D1%94-%D0%B7.html. 67 Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом’якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи. / Частина 3 статті 5 // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. 68 Стаття 442-1. Злочини проти людяності 1. Умисне вчинення в межах широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення: 1) переслідування будь-якої групи або спільноти, яка може бути ідентифікована, тобто обмеження прав людини за політичними, расовими, національними, етнічними, культурними, релігійними, статевими або іншими підставами (ознаками) дискримінації, визначеними міжнародним правом як неприпустимі; 2) депортації населення, тобто примусового і за відсутності підстав, передбачених міжнародним правом, переміщення (виселення) відповідної групи осіб з території, на якій вони законно перебували, на територію іншої держави; 3) насильницького переміщення населення, тобто примусового і за відсутності підстав, передбачених міжнародним правом, переміщення (виселення) відповідної групи осіб з території, на якій вони законно перебували, до іншої місцевості у межах однієї держави; 4) зґвалтування, сексуальної експлуатації, примушування до зайняття проституцією, примусової вагітності, примусової стерилізації або будь-яких інших форм сексуального насильства; 5) обернення в рабство або торгівлі людьми; 6) насильницького зникнення; 7) незаконного позбавлення волі; 8) катування; 9) інших умисних нелюдських діянь подібного характеру, які супроводжуються заподіянням сильних страждань, середньої тяжкості або тяжких тілесних ушкоджень чи серйозної шкоди психічному або фізичному здоров’ю, - карається позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років. 2. 38 Умисне вчинення в межах широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення злочину апартеїду, винищення, вбивств - карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. �03. Стаття 437 ККУ («Злочин агресії»69) закріплює підхід законодавства України до розуміння злочину агресії, на якому базується розслідування та переслідування за цей злочин. А проте стаття відрізняється від міжнародних підходів та не відповідає визначенню за Римським статутом, як і відповідним стандартам Резолюції ГА ООН. Наприклад, міжнародне звичаєве право розглядає злочин агресії як «лідерський», враховуючи характеристики суб’єктів, які несуть найбільшу відповідальність за їхнє вчинення. Водночас визначення у КК України є досить широким і відповідати за його вчинення може будь-яка особа, зокрема безпосередній виконавець злочину, тобто будь-яка фізична осудна особа, яка досягла шістнадцятирічного віку70, на відміну від визначення у відповідній резолюції ГА ООН71 та статті 8 bis Римського статуту Міжнародного кримінального суду, згідно з якою відповідальність за вчинення злочину агресії можуть нести «особи, які займають позицію, що дозволяє ефективно контролювати чи керувати політичними або військовими діями держави»72. Також стаття 437 КК України не містить визначення поняття «агресивна війна» та не відсилає до документів ООН, які дають розуміння поняттю «акт агресії»73. Натомість було закріплено визначення збройної агресії74 та активно використовується термін «відсіч збройної агресії»75. 69 Стаття 437. Злочин агресії 1. Планування, підготовка або розв’язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років. 2. Ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій - карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.// Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. 70 Статті 18, 22 Кримінального кодексу України // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. 71 Definition of aggression, General Assembly Resolution: https://legal.un.org/avl/ha/da/da.html. 72 Римський статут Міжнародного кримінального суду, 17.07.1998 [Eng]: https://www.icc-cpi.int/sites/default/ files/RS-Eng.pdf. 73 Definition of aggression, General Assembly Resolution: https://legal.un.org/avl/ha/da/da.html. 74 Збройна агресія — застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави або групи держав; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські, чи повітряні флоти України; засилання іншою державою або від її імені озброєних груп регулярних або нерегулярних сил, що вчиняють акти застосування збройної сили проти України, які мають настільки серйозний характер, що це рівнозначно переліченим в абзацах п’ятому-сьомому цієї статті діям, у тому числі значна участь третьої держави у таких діях; дії іншої держави (держав), яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження третьої держави, використовувалася цією третьою державою (державами) для вчинення дій, зазначених в абзацах п’ятому-восьмому цієї статті; застосування підрозділів збройних сил іншої держави або групи держав, які перебувають на території України відповідно до укладених з Україною міжнародних договорів, проти третьої держави або групи держав, інше порушення умов, передбачених такими договорами, або продовження перебування цих підрозділів на території України після припинення дії зазначених договорів. / Стаття 1 // Закон України «Про оборону України», № 1932-ХІІ, 06.12.1991: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12#Text. 75 Вперше було запроваджено Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», № 2268-VIII, 18.01.2018: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2268-19#Text. 39 �Подібні підходи дають можливість правозастосовним органам широко тлумачити діяння в умовах збройного конфлікту як агресивну війну, що призводить до великої кількості підозрюваних низького рівня у її вчиненні. Це не відображає підхід міжнародного права чи розуміння злочину та створює ризик нівелювання «лідерського» характеру злочину і його тяжкості. Щобільше, звинувачення рядових російських солдатів у вчиненні злочину за статтею 437 КК України порушує питання застосування імунітету комбатанта, який забороняє притягати до відповідальності учасників бойових дій, якщо тільки вони не вчиняють воєнні злочини. Широкий підхід статті 437 КК України також створює ризик для принципу правової визначеності, коли на практиці надається забагато свободи у тлумаченні нормативних стандартів, включно з тими, які стосуються процесу. Не дивлячись на те, що Верховний суд визначив підхід до суб’єкта цього злочину, він пропонує досить широкий підхід, який цілком відповідає сформованій практиці у кваліфікації після повномасштабного вторгнення РФ на територію України76. Законом від 9 жовтня 2024 року були внесені зміни до цієї статті, які не стосувались визначення злочину по суті. Натомість її назву було змінено на «Злочин агресії» замість «Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни», а також було збільшено передбачені строки позбавлення волі за його вчинення77. Тривають обговорення того, що подальша редакція цієї статті має відповідати визначенню злочину за Римським статутом. У такому разі її наявність у КК України матиме здебільшого символічний характер, оскільки суб’єктом злочину є високопосадовці, які захищені персональним імунітетом, подолати який можуть лише суди з достаньою міжнародною юрисдикцією. 04. Стаття 438 ККУ («Воєнні злочини»78) закріплює правову кваліфікацію воєнних злочинів за Кримінальним кодексом України. Формулювання статті 76 До осіб із відповідними можливостями можуть належати, наприклад: глави держав та урядів; члени парламенту; лідери політичних партій; дипломати; керівники спецслужб; командири збройних сил, підпорядкованих державі, а також незаконних воєнізованих чи збройних формувань; інші особи, які фактично діють як військові командири; керівники органів виконавчої влади, які здійснюють функції з вироблення та реалізації державної політики і нормативно-правового регулювання у сфері діяльності збройних формувань і обігу зброї; керівники, правовий статус яких не охоплюється поняттям військового командира і які здійснюють владу або контроль щодо осіб, які беруть участь в агресивній війні чи агресивних воєнних діях; інші особи, які хоча й не займають формальних посад, проте здатні реально впливати на військово-політичні процеси, пов`язані з плануванням, підготовкою, розв`язуванням агресивної війни чи воєнного конфлікту та веденням агресивної війни або агресивних воєнних дій. // Постанова Верховного суду, справа № 415/2182/20, 28.02.2024: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117555176. 77 Закон України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього”, № 4012-ІХ, 09.10.2024: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4012-20#n6. 78 Стаття 438. Воєнні злочини 1. 40 Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, засто- �відрізняється від загального підходу ККУ до визначення складів злочинів, оскільки це бланкетна норма, яка відсилає до положень міжнародних договорів, ратифікованих Україною. У практиці застосування різних положень міжнародних договорів виникла інша проблема, пов’язана з якістю їхнього перекладу українською мовою: часто у документах вживались некоректні терміни або взагалі були відсутні частини статей (наприклад, в українському перекладі статті 51 Конвенції про захист цивільного населення відсутня частина статті). Бланкетний характер статті є викликом для принципу правової визначеності, характерного для кримінального законодавства України. Щоб ефективно застосовувати правову кваліфікацію за цією нормою, слідчий, прокурор чи суддя мають розуміти на які міжнародні договори робить відсилання стаття та мати достатній рівень знань з міжнародного гуманітарного права і досвід його застосування. Окремі склади воєнних злочинів також закріплені в інших статтях Кримінального кодексу України, зокрема, статті 439 «Застосування зброї масового знищення», статті 445 «Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала», а також статті 432 «Мародерство», статті 433 «Насильство над населенням у районі воєнних дій». Ці статті мають спеціальний суб’єкт злочину — військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом79. Проте є випадки, коли ці статті застосовують і до представників збройних формувань РФ80. Після ратифікації Римського статуту зміни торкнулись і статті 438 ККУ. Її зміст та формулювання не змінились, крім викладення частини 2, яка передбачає тяжкі наслідки у вигляді загибелі людини замість поєднання дій з умисним вбивством. А сування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій - караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років. 2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людини, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. 79 Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. The Legal Framework for Adjudicating War Crimes in Ukraine. Assessment Report and Recommendations on Ensuring Efficient and Fair Adjudication of War Crimes Cases // USAID Activity Office: Office of Democracy and Governance, 29.08.2022: https://drive.google.com/file/d/1AKf1wtvKjv5VKoFuvFnd4nMI-IG2kOL9/view. 80 Повідомлення про підозру Кочерміну Р.Д. (оригінал та переклад) // Офіс Генерального прокурора, 12.05.2022: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povidomlennya-pro-pidozru-kocerminu-rd-original-ta-pereklad. 41 �також назва статті замість «Порушень законів та звичаїв війни» визначена як «Воєнні злочини».81 Форми участі у вчиненні найтяжчих міжнародних злочинів У практиці кримінальних проваджень щодо наслідків збройного конфлікту після 2014 року в частині визначення ролі виконавців злочинів використовувались підходи, визначені Кримінальним кодексом України. Після початку антитерористичної операції на сході України82 роль та характеристика суб’єктів злочинів досить часто розкривалась через додаткову кваліфікацію статті 258-3 «Створення терористичної групи чи терористичної організації»83 та / або статті 260 «Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань»84 ККУ у вигляді участі у таких формуваннях85. Оскільки до 2022 року поодинокі провадження щодо воєнних злочинів передавались до суду, практика переслідування осіб за участь у незаконних збройних формуваннях чи терористичних організаціях стала самостійною. Вироки судів у таких провадженнях фактично давали оцінку факту участі осіб у збройному конфлікті. На додаток до цього, у провадженнях щодо наслідків збройного конфлікту активно застосовуватись в якості додаткових кваліфікацій форми участі у вчиненні злочинів, передбачені Кримінальним кодексом України. Зокрема: • співучасть у вчиненні злочинів - стаття 27 ККУ передбачає такі види співучасників: виконавець / співвиконавець, організатор, підбурювач, пособ- ник86. До загальної правової кваліфікації додається окремий пункт статті, який визначає конкретну роль, яку виконував суб’єкт злочину; 42 81 Закон України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього”, № 4012-ІХ, 09.10.2024: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4012-20#n6. 82 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» // Указ Президента України, № 405/2014, 14.04.2014: https://www.president.gov.ua/documents/4052014-16886. 83 1. Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації - караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. / Стаття 258-3 // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. 84 4. Участь у складі передбачених частинами першою або другою цієї статті формувань у нападі на підприємства, установи, організації чи на громадян - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої. / Стаття 260 // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. 85 Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси, справа № 712/5682/20, 15.11.2021: https://reyestr.court.gov. ua/Review/101080267. Вирок Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, справа № 331/2599/19, 23.07.2019: https://reyestr.court.gov.ua/Review/83218352. Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області, справа № 201/8846/23, 02.10.2023: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113869347. Вирок Корольовського районного суду м. Житомира, справа № 296/3045/21, 01.09.2023: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/113187315. Вирок Шевченківського районного суду м. Києва, справа № 761/14625/23, 08.09.2023: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113347533. 86 Стаття 27 // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341- �• спільне вчинення злочину - в залежності від кількості залучених осіб до вчи- нення злочинів та розподілу ролей між ними ККУ визначає такі види як вчинення злочину групою осіб, за попередньою змовою групою осіб, організованою групою, злочинною організацією87; • віддання наказу про вчинення воєнного злочину - закріплено в якості ок- ремої об’єктивної сторони за статтею 438 ККУ88. За своїм формулюванням є окремим складом злочину та не потребує додаткової кваліфікації. Але на практиці є досить складним для доказування, бо вимагає показати наявність прямого наказу про вчинення злочину для притягнення до відповідальності; • відповідальність військових командирів, інших осіб, які фактично діють як військові командири, та інших начальників - стаття 31-1 ККУ стала нововведенням у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду, яка закріпила принцип командної відповідальності у законодавстві України89. Її дія поширюється виключно на злочини, передбачені статтями 437-439, 442, 442-1 КК України. Поряд з цим, у тривалих дискусіях навколо включення принципу командної відповідальності до Кримінального кодексу України в якості аргументу проти використовувалась стаття 426 ККУ «Бездіяльність військової влади»90. За своєю суттю ця стаття не може бути альтернативою для відповідальності командирів за вчинення їх підлеглими найтяжчих міжнародних злочинів. По-перше, вона не відображає у повній мірі принцип командної відповідальності, а стосується тільки належності виконання статутних зобов’язань військовими командирами. По-друге, сама стаття включена до розділу, який передбачає кримінальні правопорушення проти вста- 14#Text 87 Стаття 28 // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/234114#Text. 88 Стаття 438 // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/234114#Text. 89 Стаття 438 // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/234114#Text. 90 Стаття 426. Бездіяльність військової влади 1. Умисне неприпинення кримінального правопорушення, що вчиняється підлеглим, або ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов’язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду, - караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, - караються позбавленням волі на строк від п’яти до семи років. 4. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, - караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років. // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. 43 �новленого порядку несення військової служби, кваліфікація за яким може стосуватись тільки дій, вчинених українськими військовими91. Застосування цих положень у практиці кримінальних проваджень, особливо після 2022 року, стало своєрідною альтернативою міжнародних стандартів переслідування за найтяжчі міжнародні злочини. Застосування існуючих положень на практиці вже призводить до плутанини у правовій кваліфікації діянь за статтями 43792 та 438 КК України93. Пошук альтернативних рішень для визначення форми участі суб’єкта у вчиненні злочину показує те, що слідчим та прокурорам не вистачає розуміння як коректно застосовувати, зокрема, командну відповідальність, що також може бути проявлено у подальшому застосуванні змін до КК України від жовтня 2024 року. Стандарти щодо форм участі у вчиненні найтяжчих міжнародних злочинів Однією з ключових особливостей найтяжчих міжнародних злочинів є необхідність доводити зв’язок між виконавцями різних рівнів та їх роль у вчиненні діяння. Відповідно до цього, стаття 25 Римського статуту Міжнарод- 91 За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом. Поліцейські поліції особливого призначення Національної поліції України, які під час дії воєнного стану залучені до безпосередньої участі у бойових діях, несуть відповідальність за статтями 402, 403, 414-416, 422, 427, 429, 430, 432-435 цього розділу. / Стаття 401 // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. 44 92 Вирок Снігурівського районного суду Миколаївської області, справа № 485/1015/23, 05.07.2024: https:// reyestr.court.gov.ua/Review/120200633. Повідомлення на офіційній сторінці Служби безпеки України // Telegram, 27.03.2024: https://t.me/SBUkr/11565. Повідомлення на офіційній сторінці Служби безпеки України // Telegram, 24.06.2024: https://t.me/SBUkr/12241. Повідомлення на офіційній сторінці Служби безпеки України // Telegram, 24.08.2024: https://t.me/SBUkr/12730. Повідомлення на офіційній сторінці Служби безпеки України // Telegram, 30.08.2024: https://t.me/SBUkr/12782. Повідомлення на офіційній сторінці Служби безпеки України // Telegram, 03.10.2024: https://t.me/SBUkr/13030. Повідомлення на офіційній сторінці Служби безпеки України // Telegram, 20.12.2023: https://t.me/SBUkr/10687. Повідомлення на офіційній сторінці Служби безпеки України // Telegram, 30.07.2023: https://t.me/SBUkr/8821. Повідомлення на офіційній сторінці Служби безпеки України // Telegram, 29.09.2023: https://t.me/SBUkr/9818. Повідомлення на офіційній сторінці Служби безпеки України // Telegram, 13.07.2023: https://t.me/SBUkr/8949. «Это военные преступления». Поклонская получила статус подозреваемой – Луценко // Крым.Реалии, 10.10.2018: https://ru.krymr.com/a/ news-poklonskaya-poluchila-status-podozrevaemoj/29535846.html. Київський апеляційний суд надав дозвіл на затримання колишнього так званого «прокурора» анексованого Криму, підозрюваної у державні зраді // Київський апеляційний суд, 07.12.2021: https://www.kas.gov.ua/?p=28189&fbclid=IwAR04Bfqnu0UGLAwIJkI6Pqm OKzo-k5Khi3dcwsJ6EcN-PPFsoTpZ5KcYOPE. Україна закінчила розслідування зрад Аксьонова, Поклонської і Ко // Українська правда, 11.06.2021: https://www.pravda.com.ua/news/2021/06/11/7296936/. 93 Повідомлення про підозру та повістка про виклик Кузьміних А.П. // Офіс Генерального прокурора, 07.01.2025: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povidomlennya-pro-pidozru-ta-povistka-pro-viklik-kuzminix-ap-ukr-ta-ros. Повідомлення про підозру гр. Скітського О.І. // Офіс Генерального прокурора, 03.01.2025: https://www.gp.gov.ua/ ua/posts/povidomlennya-pro-pidozru-grskitskogo-oi-ukrayinskoyu-ta-pereklad-rosiiskoyu. Вирок Суворовського районного суду м. Одесси, справа № 523/224/23, 27.03.2024: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117988682. Вирок Тростянецького районного суду Сумської області, справа № 588/1363/23, 14.02.2024: https:// reyestr.court.gov.ua/Review/116968500. Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова, справа № 646/4862/23, 16.10.2024: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122340678. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області, справа № 748/1278/23, 11.03.2024: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117537510. Повідомлення на офіційній сторінці Служби безпеки України // Telegram, 20.12.2024: https://t.me/SBUkr/13621. Повідомлення на офіційній сторінці Служби безпеки України // Telegram, 06.01.2025: https://t.me/SBUkr/13709. �ного кримінального суду містить перелік форм участі у вчиненні найтяжчих міжнародних злочинів, серед яких: • вчинення злочину особисто ; • вчинення злочину спільно з іншою особою або через іншу особу , Міжнародні стандарти і практики 94 95 96 незалежно від того, чи підлягає вона кримінальній відповідальності; • віддання наказу ; • підбурювання або спонукання ; • пособництво, допомога чи сприяння будь-яким чином у вчиненні зло97 98 чину99; • підтримка будь-яким чином вчинення злочину групою осіб, які діють зі спільною метою100; • прямі та публічні заклики до вчинення злочину геноциду; • замах на вчинення злочину . 101 94 ICTY, Prosecutor v. Brđanin, Appeals Chamber, Judgment, 3 April 2007, ICTY-99-36-A, para. 362. 95 ICC, Prosecutor v. Lubanga, Pre-Trial Chamber I, Decision on the Confirmation of Charges, 29 January 2007, ICC01/04-01/06-803. ICC, Prosecutor v. Lubanga, Trial Chamber I, Judgment pursuant to Article 74 of the Statute, 14 March 2012, ICC-01/04-01/06-2842, para. 984. ICC, Prosecutor v. Katanga, Trial Chamber II, Judgment pursuant to article 74 of the Statute, 7 March 2014, ICC-01/04-01/07-3436, para. 1399. 96 ICC, Prosecutor v. Katanga and Ngudjolo, Pre-Trial Chamber I, Decision on the confirmation of charges, 30 September 2008, ICC-01/04-01/07-717, para. 495. ICC, Prosecutor v. Lubanga, Pre-Trial Chamber I, Decision on the confirmation of charges, 29 January 2007, ICC-01/04-01/06, para. 330. ICC, Prosecutor v. Blé Goudé, Pre-Trial Chamber I, Decision on the Confirmation of Charges, 11 December 2014, ICC-02/11-02/11-186, para. 137. 97 ICC, Prosecutor v. Bemba et al, Trial Chamber VII, Judgment, 19 October 2016, ICC-01/05-01/13, paras. 76-77, 847848. ICC, Prosecutor v. Katanga and Ngudjolo, Pre-Trial Chamber I, Amended Document Containing the Charges Pursuant to Article 61(3)(a) of the Statute, 26 June 2008, ICC-01/04-01/07-649-AnxlA, para. 94. 98 ICC, Prosecutor v. Bemba et al, Trial Chamber VII, Judgment, 19 October 2016, ICC-01/05-01/13, paras. 76-77, 847848. ICC, Prosecutor v. Katanga and Ngudjolo, Pre-Trial Chamber I, Amended Document Containing the Charges Pursuant to Article 61(3)(a) of the Statute, 26 June 2008, ICC-01/04-01/07-649-AnxlA, para. 94. 99 ICC, Prosecutor v. Bemba et al, Trial Chamber VII, Judgment, 19 October 2016, ICC-01/05-01/13, paras. 84-96. ICC, Prosecutor v. Mbarushimana, Pre-Trial Chamber I, Decision on the Confirmation of Charges, 16 December 2011, ICC-01/04-01/10-465-Red, para. 279. ICC, Prosecutor v. Lubanga, Trial Chamber I, Judgment pursuant to Article 74 of the Statute, 14 March 2012, ICC-01/04-01/06-2842, para. 997. 100 ICC, Prosecutor v. Mbarushimana, Pre-Trial Chamber I, Prosecution’s Application under Article 58, 20 August 2010, ICC-01/04-573, p. 68. ICC, Prosecutor v. Mbarushimana, Pre-Trial Chamber I, Decision on the Prosecutor’s Application for a Warrant of Arrest against Callixte Mbarushimana, 11 October 2010, ICC-01/04-01/10-1, para. 39. ICC, Prosecutor v. Mbarushimana, Pre-Trial Chamber I, Decision on the confirmation of charges, 16 December 2011, ICC-01/04-01/10-465-Red, para. 273. 101 Article 25 (3) / Rome Statute of the International Criminal Court // ICC, 17.07.1998: https://www.icc-cpi.int/sites/ default/files/2024-05/Rome-Statute-eng.pdf. ICC, Prosecutor v. Banda and Jerbo, Pre-Trial Chamber I, Decision on the Conformation of Charges, 7 March 2011, ICC-02/05-03/09, paras. 96–99. ICC, Prosecutor v. Katanga and Ngudjolo, Pre-Trial Chamber I, Decision on the confirmation of charges, 30 September 2008, ICC-01/04-01/07-717, para. 460. 45 �Кожна із вказаних форм має власні особливості та характеристики, зумовлені міжнародними стандартами та практикою розгляду фактів найтяжчих міжнародних злочинів. Не дивлячись на спільну термінологію, яка застосовується по відношенню до загальнокримінальних злочинів за національним законодавством, зокрема щодо форм співучасті, міжнародні стандарти інакше оцінюють їх тлумачення. Наприклад, форма «допомога та сприяння у вчиненні злочину» (aiding and abetting) притаманна виключно найтяжчим міжнародним злочинам та вимагає доведення того, що особа надавала пряму та суттєву допомогу при вчиненні злочину102. А в офіційному перекладі Римського статуту українською мовою ця форма прирівнюється до термінів «пособництво та підбурювання»103 за аналогією з видами співучасті за ККУ. Поряд з цим, щодо злочину агресії окремо зазначено, що вказані форми участі у вчиненні злочину застосовуються лише до осіб, які мають можливість ефективно здійснювати контроль над політичними або військовими діями держави або керувати ними104. Тобто, не зважаючи на передбачений перелік, притягнення до відповідальності за вчинення цього злочину можливе тільки тоді, якщо ця особа має характеристики суб’єкта злочину агресії. Також окремо міжнародні стандарти визначають відповідальність командирів та начальників за вчинення злочинів їх підлеглими105. Загальна гарантія, закріплена положеннями міжнародного гуманітарного права106, 102 Prosecutor v. Tadic, Case No. IT-94-1-T, 7 May 1997, paras. 674. Prosecutor v. Zejnil Delalic, Zdravko Mucic, Hazim Delic, Esad Landzo, Case No. IT-96-21-T, 16 Nov. 1998, paras. 325. Prosecutor v. Anto Furundzija, Case No. IT-9517/1-T, 10 Dec. 1998, paras. 190-249. Prosecutor v. Jean Paul Akayesu, Case No. ICTR-96-4-T, 2 Sept. 1998, para. 484. 103 Римський статут Міжнародного кримінального суду // Верховна Рада України, 17.07.1998: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/995_588#Text. 104 Article 25 (3 bis) / Rome Statute of the International Criminal Court // ICC, 17.07.1998: https://www.icc-cpi.int/sites/ default/files/2024-05/Rome-Statute-eng.pdf. 105 Article 28 / Rome Statute of the International Criminal Court // ICC, 17.07.1998: https://www.icc-cpi.int/sites/ default/files/2024-05/Rome-Statute-eng.pdf. 106 Стаття 86. Неприйняття заходів 1. Високі Договірні Сторони і сторони, що перебувають у конфлікті, повинні перепиняти серйозні порушення та вживати необхідних заходів щодо перепинення всіх інших порушень Конвенцій або цього Протоколу, які є результатом неприйняття заходів, що мають бути прийняті. 2. Той факт, що порушення Конвенцій і цього Протоколу було вчинене підлеглою особою, не звільняє її начальників від кримінальної або дисциплінарної відповідальності в разі, якщо вони знали, що мають у своєму розпорядженні інформацію, яка повинна була б надати їм можливість дійти висновку в обстановці, що існувала на той час, що така підлегла особа вчиняє або має намір вчинити подібне порушення, і якщо вони не вжили всіх практично можливих заходів у межах своїх повноважень для відвернення або перепинення цього порушення. Стаття 87. Обов’язки командирів 1. Високі Договірні Сторони і сторони, що перебувають у конфлікті, повинні вимагати від воєнних командирів, оскільки це стосується осіб, які входять до складу підлеглих їм збройних сил, та інших підлеглих їм осіб, щоб вони не допускали порушень Конвенцій і цього Протоколу і, в разі потреби, перепиняли ці порушення та повідомляли про це компетентні власті. 2. 46 З метою запобігання порушенням і перепинення їх Високі Договірні Сторони і сторони, що перебувають у конфлікті, повинні вимагати, щоб особи, які входять до складу підлеглих їм збройних сил, були �була у подальшому розвинена у практиці різних кримінальних трибуналів107. Для того, щоб довести кримінальну відповідальність за цим принципом, необхідно доказати наступні елементи: суб’єкт повинен бути або військовим командиром, або особою, яка фактично виконує його обов’язки; суб’єкт підозрюваний повинен здійснювати ефективне командування і контроль або ефективну владу і контроль над силами (підлеглими), які вчинили один або більше злочинів; вчинені підлеглими злочини були результатом нездатності підозрюваного здійснювати належний контроль над ними; суб’єкт або знав, або в силу обставин, що склалися на той час, мав знати знати, що сили (підлеглі) вчиняють або збираються вчинити один або більше злочинів; суб’єкт не вжив необхідних і розумних заходів у межах своїх повноважень для запобігання або припинення вчинення такого злочину (злочинів) або не передав справу компетентним органам для розслідування і судового переслідування.108 Пропозиції змін до законодавства Спроможність України переслідувати за злочини відповідно до стандартів міжнародного права без внесення суттєвих змін до Кримінального кодексу є дуже ускладненою. Хоча національна система наразі здатна проводити розслідування, значні недоліки у правовій базі пов’язані з низкою питань, зокрема, визначення, включення до законодавства видів міжнародних злочинів, а також форм індивідуальної відповідальності за ці злочини. Відсутність цих положень серйозно ускладнять поточні та майбутні зусилля україн- Якість національного законодавства впливає на ефективність процесів відновлення справедливості та визначає місце України серед інших доступних для ситуації механізмів, які мають доповнювати один одного. ської влади у напрямку правосуддя. обізнані з обов’язками, що покладаються на них Конвенціями і цим Протоколом. 3. Високі Договірні Сторони і сторони, що перебувають у конфлікті, повинні вимагати від кожного командира, який знає про те, що його підлеглі чи інші особи, що перебувають під його контролем, мають намір вчинити або вчинили порушення Конвенцій або цього Протоколу, вжиття необхідних заходів щодо запобігання подібним порушенням Конвенцій або цього Протоколу і, за потреби, щодо порушення дисциплінарного чи кримінального переслідування проти тих, хто вчинив такі порушення. / Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року // Верховна Рада України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_199#Text. 107 ICTY, Mucic et al. (“Celebici”), TC, Judgement, Case No. IT-96-21-T, 16 November 1998, paras. 333- 343. ICTR, Ndindiliyimana et al., TC II, Judgement, Case No. ICTR-00-56-T, 17 May 2011, para. 126. 108 ICC, Bemba, PTC II, Decision on the Confirmation of Charges, Case No. ICC-01/05-01/08-424, 15 June 2009, para. 407. 47 �Якість національного законодавства впливає на ефективність процесів відновлення справедливості та визначає місце України серед інших доступних для ситуації механізмів, які мають доповнювати один одного. У першу чергу, це стосується застосування Римського статуту та розслідувань Міжнародного кримінального суду, а також інших потенційних розслідувань та рішень у сфері міжнародного правосуддя за межами України. Слід визнати, що розробка та ухвалення імплементаційного законодавства може бути складним процесом, вимагати спеціальних юридичних знань, а також ресурсів, які можуть бути вже перевантаженими вирішенням інших потреб у сфері правосуддя, зумовлених триваючим конфліктом. Проте прийняття такого законодавства є вирішальним рішенням для ефективності національних розслідувань і судових переслідувань, та має бути оцінено як пріоритет. Протягом останніх десяти років було здійснено декілька спроб внести зміни до Кримінального кодексу України щодо гармонізації підходів до кваліфікації найтяжчих злочинів із міжнародним правом. Дві з цих спроб варті особливої уваги. 20 травня 2021 року Верховна Рада України прийняла в цілому Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права»109 (№ 2689). 7 червня 2021 року закон було направлено на підпис Президенту України, проте дотепер новин про статус цього документа немає. Навіть якщо Президент України підпише текст даного закону, це стане приводом для звернення до Конституційного Суду України щодо визнання його положень неконституційними через порушення встановленої законодавством процедури прийняття нормативно-правових актів через недотримання встановлених законом строків. Текст цього закону став компромісним рішенням, заснованим на практиці міжнародного права та можливостях національної системи правосуддя України притягати до відповідальності за найтяжчі злочини. У його розробці брали участь представники правоохоронних органів та органів правосуддя України, правозахисних організацій, міжнародні та національні експерти з міжнародного кримінального права. Дискусійними питаннями залишались положення щодо універсальної юрисдикції, командної відповідальності, формулювання злочину агресії, ретроспективної дії положень закону у часі. Зрештою, ці норми стали причиною того, що законопроєкт № 2689 так і не вступив у законну силу та був зареєстрований у парламенті у новій редакції. 109 Проєкт Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права, № 2689, 27.12.2019: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc4_1?pf3511=67804. 48 �На противагу закону № 2689, 15 квітня 2022 року у Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України»110 (№ 7290). У пояснювальній записці до тексту наголошується, що необхідність у ньому зумовлена міжнародним збройним конфліктом на території України та масовими порушеннями міжнародного права, які вчиняються Російською Федерацією. Текст законопроєкту № 7290 дублює норми закону № 2689 у частині формулювання складів найтяжчих міжнародних злочинів, які пропонується закріпити у Кримінальному кодексі України. Проте він пропонує інші підходи до дискусійних питань. Чітко не визначено суб’єктів злочину агресії Запропоноване формулювання статті 437 КК України не обмежує коло потенційних суб’єктів будь-якого політичного рівня, дії яких можуть оцінюватись у межах цього кримінального правопорушення. Це, ймовірно, пов’язано зі збереженням підстав для притягнення до відповідальності тих осіб, які були вже засуджені з 2014 років за статтею 437 КК України, та не створювати підстав для їх можливого звільнення. З іншого боку ратифікація Римського статуту передбачає зобов’язання привести у відповідність до міжнародних стандартів, у тому числі, і визначення міжнародних злочинів, таких як злочин агресії. Тому законодавцю та практикам необхідно разом знайти оптимальний варіант рішення подібних викликів. Ретроспективна дія Значним ризиком для України залишається можливе запровадження ретроспективної дії положень щодо найтяжчих міжнародних злочинів. Частина 2 статті 5 КК України визначає, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії у часі111. З огляду на суперечність з цією нормою, наслідком може бути те, що положення про ретроспективну дію змін до Кримінального кодексу України будуть визнані як такі, що не відповідають Конституції України112. 110 Проєкт Закону про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, № 7290, 15.04.2022: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/39449. 111 Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. 112 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 6, 81 Кримінального кодексу України (справа про зворотну дію кримінального закону в часі), № 6-рп/2000, 19.04.2000: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/v006p710-00#Text. 49 �Єдиним аргументом на користь включення цієї норми до проєкту закону є те, що найтяжчі міжнародні злочини беруть своє походження із положень звичаєвого міжнародного права. Характер таких порушень привертає увагу міжнародної спільноти в цілому, а позиція з приводу криміналізації й забезпечення універсального переслідування за такі діяння є загальноприйнятою серед країн світу. Враховуючи те, що найтяжчі міжнародні злочини вже криміналізовані на міжнародному рівні, ретроспективна дія цих положень для законодавства України є допустимою. Як показали дискусії у парламенті навколо тексту закону № 2689 з приводу поширення дії у часі норм кримінального законодавства, які гармонізують його положення з міжнародним гуманітарним правом та міжнародним кримінальним правом, це питання й досі контроверсійне для національної правозастосовної практики. Ризики несприйняття такої норми досить високі, що надалі може призвести до перегляду цих положень Конституційним Судом України. Але без таких змін внесення нових статей до розділу XXI Кримінального кодексу України не матиме сенсу, оскільки основний масив злочинів, вчинених після 2014 року та повномасштабного вторгнення на територію України 24 лютого 2022 року, регулюватиметься поточною редакцією кримінального законодавства. Дискусії навколо імплементації активізувались з прийняттям ратифікації Римського статуту Україною113. Хоча закон «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього» від 9 жовтня 2024 року передбачив ряд ключових змін114, але вони не змогли вирішити всі актуальні питання на практиці. 113 Допис Ірини Мудрої // Facebook, 09.10.2024: https://www.facebook.com/share/p/15UsFNhfxc/. 114 Закон України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього”, № 4012-ІХ, 09.10.2024: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4012-20#n6. 50 �Внесено злочини проти людяності Найбільший акцент у тексті закону залишається на включенні злочинів проти людяності до кримінального законодавства України. Хоч стаття і відображає бачення статті 7 Римського статуту МКС, але відсутність її ретроактивної дії у часі дозволяє застосовувати цю кваліфікацію тільки до злочинів, які можуть бути вчинені після вступу положення у законну силу. Передбачено принцип універсальної юрисдикції До ККУ було включено положення, яке поширює юрисдикцію України на злочини, вчинені за її межами (передбачені статтями 437 - 439, 442, 442-1 ККУ)115. В якості умов її застосування визначено, що особа має перебувати на території України та її видача/передача іноземній державі чи міжнародній судовій установі для притягнення до відповідальності неможлива. Відповідно до цих змін, до можливої універсальної юрисдикції включено і злочин агресії. Не дивлячись на те, що Україна формує власну національну практику та підходи до оцінки цього злочину, визначення національного законодавства продовжує зазнавати критики через невідповідність міжнародним стандартам. Тому можливість реалізації на практиці переслідування у межах універсальної юрисдикції залишається під питанням. Також поки відсутні пропозиції по внесенню змін до КПКУ, які дозволять реалізувати на практиці універсальну юрисдикцію в Україні. Тому це нововведення залишається скоріш декларативним положенням у кримінальному законодавстві, особливо враховуючи завантаженість національної системи правосуддя з розгляду злочинів, вчинених на території України. 115 Іноземці або особи без громадянства, що не проживають постійно в Україні, які за межами України вчинили будь-який із злочинів, передбачених статтями 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, підлягають в Україні відповідальності згідно з цим Кодексом незалежно від випадків (умов), передбачених частиною першою цієї статті, якщо такі особи перебувають на території України і не можуть бути видані (передані) іноземній державі чи міжнародній судовій установі для притягнення до кримінальної відповідальності або якщо в їх видачі (передачі) відмовлено. / Частина 2 статті 8 // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. 51 �Включено командну відповідальність Тривалий час принцип командної відповідальності залишався однією з найбільш дискусійних змін до ККУ у межах імплементації. Навіть під час прийняття цього закону висловлювались думки, що це положення не відповідає вимогам Конституції України щодо індивідуального характеру кримінальної відповідальності116. Наразі положення було внесено до кримінального законодавства та його дія була поширена виключно на найтяжчі міжнародні злочини. Не дивлячись на те, що текст містить суперечності у формулюваннях (наприклад, «не вжив дій» та «не вжив заходів»), його прийняття було очікуваним серед правоохоронних органів. Зміна термінології Не дивлячись на те, що відмова від зміни положень статей 437 та 438 ККУ була компромісним рішенням при прийнятті закону, його положення ввели до законодавства терміни «злочин агресії» та «воєнні злочини» у назвах цих статей. Це дозволило уникнути додаткового процесуального навантаження на органи правосуддя, пов’язані з можливою перекваліфікацією діянь, але при цьому залишили суперечності між новими термінами та змістом зазначених статей. Після прийнятих нововведень до Кримінального кодексу України подальше питання імплементації міжнародного права до національного законодавства залишається актуальним. Паралельно із законом від 9 жовтня 2024 року у Верховній Раді України було зареєстровано проєкт «Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини» (реєстр. № 11538 від 02.09.2024 р.)117. Як зазначено у пояснювальній записці до тексту, він має на меті привести у повну відповідність законодавство України до положень Римського статуту та являє собою допрацьований підхід, який попередньо був запропонований у законопроєктах № 2689 та № 7290118. 116 ЗАУВАЖЕННЯ до проекту Закону України про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього // Верховна Рада України: https://itd.rada.gov.ua/43b7b251-b13f-42a5-9226-13670ac8e49d. 117 Проєкт Закону про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини // Верховна Рада України, № 11538, 02.09.2024: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/44789. 118 Пояснювальна записка до проєкту Закону про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини // Верховна Рада України, № 11538, 02.09.2024: https://itd.rada.gov.ua/f2066168-87d8-4b4b-8ccc-d98d2ab1b244. 52 �5 грудня 2024 року проєкт № 11538 був прийнятий Верховною Радою України у першому читанні за основу119. Його голосування стало неочікуваним для практиків та експертної спільноти, а НУО одностайно виступили проти його прийняття120. Поки обговорення тексту залишають надію на те, що проєкт не отримає подальшого руху у межах законодавчої процедури та підтримки у парламенті, він залишається на розгляді. Підходи та пропозиції тексту кардинально відрізняються від попередніх проєктів, які були більш-менш одностайними у запропонованих форматах внесення змін. Прийняття окремого закону щодо найтяжчих міжнародних злочинів ускладнить практику кваліфікації злочинів, а такий підхід до правового регулювання буде суперечити принципу верховенства права за статею 8 Конституції України121. У такому випадку у кримінальних провадженнях саме суди будуть зобов’язані приймати остаточне рішення про застосування положень ККУ чи окремого закону у кожному конкретному випадку, враховуючи дію закону в часі. А подібний підхід може призвести до формування розрізнених, а іноді конфліктуючих практичних підходів до оцінки вчинених злочинів. Поряд з цим, текст законопроєкту № 11538 пропонує окремі правила, які суперечать загальним положенням КК України та фактично не можуть бути застосовані на практиці. Наприклад, поняття «міжнародного злочину», заперечення персонального імунітету від притягнення до відповідальності122, зміна видів покарань (позбавлення волі на строк до тридцяти років)123, закріплення командної відповідальності у вигляді окремого складу злочину. А також текст передбачає українську термінологію Римського статуту, яка суперечить як вже внесеним змінам до ККУ, так і українським версіям Женевських конвенцій від 12.08.1949 року та додатковим протоколам до них. Наприклад, використання терміну «нелюдське поводження»124, 119 ВР ухвалила в першому читанні два законопроєкти, необхідні для імплементації Римського статуту // Укрінформ, 05.12.2024: https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3934712-vr-uhvalila-v-persomu-citanni-dvazakonoproekti-neobhidni-dla-implementacii-rimskogo-statutu.html. 120 Законопроєкти № 11538 та № 11539 заблокують розслідування міжнародних злочинів в Україні і не мають бути прийнятими / Спільне звернення представників Коаліції «Україна. Пʼята ранку» та Ініціативи «Трибунал для Путіна» // Центр громадянських свобод, 19.12.2024: https://ccl.org.ua/claims/zakonoproyekty%e2%84%96-11538-ta-%e2%84%96-11539-zablokuyut-rozsliduvannya-mizhnarodnyh-zlochyniv-v-ukrayini-i-nemayut-buty-pryjnyatymy/. 121 Вимогою верховенства права є дотримання принципу юридичної визначеності, що обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування. Юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом. / Абзаци 1, 2 підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини // Рішення Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статті 375 Кримінального кодексу України від 11 червня 2020 року № 7-р/2020: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v007p710-20#Text. 122 Проєкт Закону про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини // Верховна Рада України, № 11538, 02.09.2024: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/44789. 123 Проєкт Закону про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини // Верховна Рада України, № 11538, 02.09.2024: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/44789. 124 Проєкт Закону про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини // Верховна Рада України, № 11538, 02.09.2024: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/44789. 53 �коли українська термінологія Женевських конвенцій від 12.08.1949 року містить поняття «нелюдяне поводження»125. При цьому, пропозиції внесення змін залишають поза увагою питання щодо того, як бути з широким підходом поточної редакції статті 438 КК України, якщо буде запроваджено чіткий перелік воєнних злочинів відповідно до статті 8 Римського статуту. Ряд діянь, наприклад, паспортизація цивільного населення на окупованих територіях, будуть декриміналізовані після змін, а відповідно розслідування за цими фактами мають бути закриті. На додаток до цього, проєкт пропонує власний формат розуміння форм участі у вчиненні злочинів, за яким ці діяння закріплено у вигляді окремих складів злочинів (наприклад, стаття 18 «Керівництво вчиненням злочину геноциду»126) чи опущені при такому визначенні (наприклад, віддання наказу, яке закріплено в якості окремої форми об’єктивної сторони злочину за чинною статтею 438 КК України). Прийняття законопроєкту № 11538 Верховною Радою України у першому читанні активізувало обговорення навколо імплементації міжнародного права у національне кримінальне законодавство як на рівні державних органів, так і окремих експертів та неурядових організацій. Формат прийняття вибіркових змін за останні пів року показав, що занадто складно на практиці виділити питання, які потребують пріоритетного вирішення, а такий підхід не впливає суттєво на ефективність процесів правосуддя. Загалом, невідповідність національного законодавства міжнародним стандартам продовжує створювати низку проблем. Наприклад, використання національного законодавства, яке не відповідає міжнародним стандартам, призводить до неточної, непослідовної й часто довільної кваліфікації діянь. Це, своєю чергою, може призвести до того, що національна практика переслідування та судового розгляду проваджень є неефективною та викликає питання щодо їхньої справедливості та дотримання прав людини, прокладаючи шлях до неякісного та викривленого правосуддя для жертв найтяжчих злочинів. Наразі зареєстровано велику кількість проваджень за статтею 438 КК України щодо правопорушень, які не становлять складу воєнного злочину, що створює невиправдане навантаження на правоохо- 125 Стаття 147 / Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни // Верховна Рада України, 12.08.1949: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_154#Text. 126 Керівництво вчиненням злочину геноциду, тобто умисне вчинення особою, яка фактично здійснювала керівництво політичною чи військовою діяльністю держави чи контролювала таку діяльність, особисто або спільно з іншою особою чи через іншу особу: 1) розроблення плану вчинення злочину геноциду, 2) участь в ухваленні політичного рішення щодо його вчинення, 3) наказування вчинити злочин геноциду, 4) спонукання до вчинення такого злочину або 5) керування діями, що утворюють злочин геноциду, – карається позбавленням волі на строк від двадцяти до тридцяти років або 6 довічним позбавленням волі. / Стаття 18 / Проєкт Закону про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини // Верховна Рада України, № 11538, 02.09.2024: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/44789. 54 �ронні органи та призводить до нераціонального використання і без того обмежених ресурсів127. Поряд з цим, пропозиції внесення змін не охоплюють правила співучасті та спільного вчинення злочину. У той час, як загальні положення КК України128 визначають загальний підхід до відповідальності виконавців злочинів залежно від їхньої ролі у вчиненні діяння, ці норми не відображають стандартів міжнародного кримінального права та не дозволяють вільного тлумачення на практиці, зокрема яка б відповідала розумінню «злочинної організації» у визначенні рішення проти Тадича129. Поряд з командною відповідальністю мають пропонуватись зміни щодо форм участі у вчиненні найтяжчих міжнародних злочинів, які будуть охоплювати, зокрема, окремі правила співучасті, концепцію «допомоги та сприяння», злочинну організацію та ін. 127 Наприклад, вилучення військовими транспортних засобів та засобів зв’язку у цивільних, що може бути виправдане військовою необхідністю, обстріл військових позицій у цивільних об’єктах, наслідки для цивільних, спричинені вибуховими залишками війни та ін. 128 Статті 27-28 // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/234114#Text. 129 Judgement, Tadic (IT-94-1), Appeals Chamber, 15 July 1999, para 185 et seq. 55 �Кримінальне процесуальне законодавство Кримінальний процесуальний кодекс України закріплює загальні засади та правила здійснення кримінального провадження. Його норми після 2014 року також неодноразово зазнавали змін, зокрема обумовлені викликами збройного конфлікту. Але ці зміни не забезпечили комплексного розв‘язання питань, що виникають на практиці, а ті спірні моменти, які стосуються розслідування найтяжчих міжнародних злочинів, все ще вирішуються за загальними правилами кримінального процесу, тим самим залишаючи прогалину у застосуванні стандартів розслідування. Загалом, після 24.02.2022 норми Кримінального процесуального кодексу України зазнавали змін тринадцять разів. Доповнення стосувались: включення нових статей КК України до посилань у кримінальному процесуальному законодавстві130; передбачення особливостей досудового розслідування в умовах воєнного стану131; особливостей застосування запобіжного заходу132; співробітництва з Міжнародним кримінальним судом133; врегулювання процедури обміну військовополонених134. Проте жодне із запропонованих нововведень не змогли суттєво допомогти у розслідуванні найтяжчих міжнародних злочинів. 130 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність», № 2108-ІХ, 03.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2108-20#n6. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення кримінальної відповідальності за виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції», № 2110-ІХ, 03.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2110-20#n6. Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо забезпечення протидії несанкціонованому поширенню інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану», № 2160-ІХ, 24.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2160-20#n6. Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливостей застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки», № 2198-ІХ, 14.04.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2198-20#n6. 131 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України “Про попереднє ув’язнення” щодо додаткового регулювання забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах воєнного стану», № 2111-ІХ, 03.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2111-20#n5. Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України “Про електронні комунікації” щодо підвищення ефективності досудового розслідування “за гарячими слідами” та протидії кібератакам», № 2137-ІХ, 15.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2137-20#n5. Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», № 2201-ІХ, 14.04.2022: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2201-20#n13. Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану», № 2462-ІХ, 27.07.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2462-20#n2. 132 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо порядку скасування запобіжного заходу для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або його зміни з інших підстав», № 2125-ІХ, 15.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/212520#n2. Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану», № 2531-ІХ, 16.08.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2531-20#n3. 133 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом», № 2236-ІХ, 03.05.2022: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2236-20#n5. 134 Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо врегулювання процедури обміну осіб як військовополонених», № 2472-ІХ, 28.07.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2472-20#n11. 56 �Правила підслідності Підслідність найтяжчих міжнародних злочинів за Кримінальним процесуальним кодексом України (ст.ст. 436, 437, 438 КК України) віднесена до повноважень слідчих органів безпеки135. У 2016 році, коли збройний конфлікт вже розпочався, в Україні було створено Державне бюро розслідувань. Це призвело до передачі кримінальних проваджень за новою підслідністю, зокрема з органів прокуратури, яких позбавили слідчих функцій, а весь процес тривав до 2019 року. Водночас до цього часу саме СБУ належить виключна підслідність щодо кримінальних проваджень за наслідками збройного конфлікту136. Це прямо суперечить логіці, закладеній в основу реформи СБУ.137 На додаток до загальних положень КПК України, стаття 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлює особливі правила щодо тимчасово окупованих територій138. Після 24 лютого 2022 року практика застосування цього положення є дещо непослідовною. По-перше, воно стосується лише тих територій, окупація яких визнана на рівні закону. Наразі відповідні акти прийняті щодо Криму. Щодо інших регіонів, які перебувають під фактичною окупацією, існує внутрішня рекомендація регіональним органам прокуратури застосовувати це положення, однак вона не підкріплена законодавчо. Така невизначеність робить позицію держави в суді вразливою та відкритою для оскарження захисту на процесуальних підставах, що може призвести до провалу справи. По-друге, реалізація цього закону призводить до неузгодженості, бо підслідність проваджень щодо найтяжчих міжнародних злочинів, вчинених на Кримському півострові, може визначатись тільки рішенням Генерального прокурора, тоді як злочини, вчинені на Донбасі, у Запорізькій та Херсонській областях розглядаються за загальними правилами. Це означає на практиці, що відповідні органи у разі окупації можуть бути переведені на іншу підконтрольну Україні територію, але водночас будуть продовжувати здійснювати свою територіальну юрисдикцію. Вказана норма приймалась як додатковий інструмент на період, поки правоохоронні органи не відновили свої функції через окупацію територій. Тому на цей час, коли у всіх регіонах було визначено територіальні повноваження органів чи переміщено їх до інших об- 135 Стаття 216 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 136 Пункт 20-1 Перехідних положень / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 137 Реформа СБУ // Служба безпеки України: https://ssu.gov.ua/reforma-ssu. 138 Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», № 1207-VII, 15.04.2014: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1207-18#Text. 57 �ластей, стаття 12 Закону є зайвою та створює додаткові процесуальні ризики під час розгляду провадження у суді. Під час воєнного стану, запровадженого 24.02.2022, зміни, які вносились до КПК України, стосувались процедури проведення досудових розслідувань у такому правовому режимі. Хоча водночас вони не передбачили специфіки для розслідування найтяжчих міжнародних злочинів. Так, у частині підслідності: • Запроваджено можливість створювати за постановою керівника органу досудового розслідування міжвідомчі слідчі групи у складі кількох органів слід- ства139. На практиці це означає, що у кримінальних провадженнях за фактами порушень законів та звичаїв війни створюють спільні групи зі слідчих СБУ та НПУ або ДБР, щоб залучити до розслідування орган, до підслідності якого не віднесено статтю 438 КК України, наприклад поліцію. Таким рішенням законодавці намагались легалізувати роботу щодо воєнних злочинів інших органів слідства, які не мають на це повноважень за КПК України. Але водночас робота міжвідомчих слідчих груп не підміняє правила загальної підслідності. Розв‘язання процедурних питань займає час, є обтяжливим, вимагає ресурсів та створює ризик втрати доказів. Першими на місця вчинення злочинів й далі переважно виїжджають саме представники НПУ. Відповідно, допустимість доказів, зібраних ними до створення міжвідомчої слідчої групи, може надалі піддаватись сумніву судом. Набагато простішим та логічним вирішенням було б надання НПУ підслідності розслідувати цю категорію злочинів. Або передбачити окремий механізм, який би надавав прокурору право визначати підслідність щодо найтяжчих міжнародних злочинів; • Визначено підстави для зміни підслідності в умовах воєнного стану . Від140 повідний представник органу прокуратури може ухвалити рішення про до- 139 Частина 4 статті 39 «Керівник органу досудового розслідування під час дії воєнного стану має право своєю вмотивованою постановою, погодженою з керівниками відповідних органів досудового розслідування, утворювати міжвідомчі слідчі групи та визначати у їх складі старшого слідчого, який керуватиме діями інших слідчих». / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», № 2201-ІХ, 14.04.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2201-20#n13. 140 Частина 5 статті 36 «Генеральний прокурор (особа, яка виконує його обов’язки), керівник обласної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування або за наявності об’єктивних обставин, що унеможливлюють функціонування відповідного органу досудового розслідування чи здійсненням ним досудового розслідування в умовах воєнного стану» / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного 58 �ручення досудового розслідування іншому органу, а також може передати розслідування слідчому підрозділу вищого рівня у межах одного органу. Зважаючи на велику кількість проваджень щодо наслідків збройного конфлікту, питання про підслідність може вирішуватись до кількох місяців, які фактично втрачаються під час проведення розслідування. Зазначені зміни до КПК України після лютого 2024 року насамперед були покликані дати можливість використовувати кадровий ресурс різних правоохоронних органів для розслідування та визначати пріоритетність кримінальних проваджень через залучення різних рівнів органів слідства. Наприклад, територіальні управління СБУ розташовані тільки на рівні областей, у той час, коли регіональне представництво НПУ включає слідчі управління в областях та територіальні підрозділи на місцях. Якщо слідчому СБУ потрібно виїжджати на місце вчинення злочину з обласного центру у різні куточки області, слідчі поліції можуть швидше прибути на місце з міста, селища чи району. Водночас такий підхід не став альтернативним рішенням для подолання викликів підслідності. Діяльність міжвідомчих слідчих груп вимагає чіткої координації роботи органів досудового розслідування та розуміння загальних напрямів і пріоритетів. Але водночас механізм статті 36 КПК України залишається єдиним правилом для передачі розслідувань між різними правоохоронними органами141. Запроваджені після 24.02.2022 зміни до КПК України збільшили очікування від органів прокуратури у частині забезпечення загальної координації зусиль органів досудового розслідування в роботі з наслідками війни. Наприклад, створення міжвідомчих слідчих груп мало на практиці стати інструментом формування єдиного підходу дослідження найтяжчих міжнародних злочинів. Різні органи розслідування мають можливість обмінюватись досвідом та розподіляти людський ресурс у межах таких груп, координувати роботу яких мали прокурори142. Але за два роки функціонування такого механізму його дієвість важко оцінити. Правила підсудності Кримінальне процесуальне законодавство не передбачає особливих правил визначення підсудності щодо ймовірних найтяжчих міжнародних злочинів. Суди в Україні не мають достатньо технічної та правової спроможності й досвіду розглядати справи щодо воєнних злочинів. До цього часу також не було створено окремий стану», № 2201-ІХ, 14.04.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2201-20#n13. 141 Стаття 36 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 142 Див. детальніше аналіз в Розділі «Робота органів прокуратури в умовах збройного конфлікту». 59 �суд, який, за аналогією із Вищим антикорупційним судом, мав би юрисдикцію щодо міжнародних злочинів. Відповідно, в Україні немає предметної підсудності щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. КПК України закріплює два основні види підсудності кримінальних проваджень: 01. Територіальна — за загальним правилом кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. Якщо було вчинено кілька злочинів, то розгляд здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення. А якщо вони були однаковими за тяжкістю — суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення злочину встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування143; 02. Інстанційна — визначає суд, який здійснює кримінальне провадження, залежно від стадії, на якому воно перебуває: перша, апеляційна чи касаційна інстанція144. В умовах війни до КПК України були внесені зміни, які передбачають можливість передання справи на розгляд до іншого суду145. Тобто, будь-який суд першої інстанції може розглядати певне провадження, зокрема й за фактами порушення законів та звичаїв війни. На час воєнного стану необов’язковою стає прив’язка до території вчинення діяння. Це збільшує ризик ситуацій, коли провадження потрапляє до судді, який не мав досвіду розгляду таких фактів та відповідної практики. Що і відбувається де факто146. Такі провадження переважно роз- Будь-який суд першої інстанції може розглядати певне провадження... Це збільшує ризик ситуацій, коли провадження потрапляє до судді, який не мав досвіду розгляду таких фактів та відповідної практики. 143 Стаття 32 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 144 Стаття 33 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 145 Може бути здійснено до початку судового розгляду у виняткових випадках за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків, а також у разі неможливості здійснювати відповідним судом правосуддя (зокрема, у випадку воєнного стану, проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях). // Стаття 34 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 146 У Полтаві винесли ще три вироки за воєнні злочини. Серед засуджених — працівник «Верховного суду ДНР» // Медійна ініціатива за права людини, 25.06.2022: https://mipl.org.ua/u-poltavi-vynesly-shhe-try-vyroky-zavoyenni-zlochyny-sered-zasudzhenyh-praczivnyk-verhovnogo-sudu-dnr/. 60 �глядаються за принципами, стандартами та підходами, які притаманні загальнокримінальним злочинам. Це впливає на якість процесів. Аргументація у вироках щодо воєнних злочинів після 24 лютого 2022 року є аналогічною до тієї, що застосовується щодо загальнокримінальних злочинів. Особливо такий підхід спостерігається до фактів умисних вбивств чи розграбування, які кваліфікуються за статтею 438 КК України147. Контекст збройного конфлікту описується лише у загальній частині рішення148, яка часто дублюється з повідомлень про підозру та обвинувальних актів, а також не підкріплюється доказами, що описують характер та обставини війни149. Поодинокими є рішення, у яких імплементуються підходи міжнародного права до оцінки таких діянь150. Строки досудового розслідування КПК України чітко визначає строки, протягом яких має бути завершене досудове розслідування у кримінальному провадженні. Станом на 2014 рік положення, які регламентували цей процес, прив’язувались до моменту повідомлення особі про підозру і не викликали зауважень. Але у 2018151 році до кримінального процесуального законодавства було внесено зміни, які закріпили чітку тривалість розслідування з моменту початку кримінального провадження. Оскільки у розумінні КК України найтяжчі міжнародні злочини підпадають під кваліфікацію тяжких чи особливо тяжких, то строк досудового розслідування становить 18 місяців з моменту внесення відомостей до ЄРДР до дня повідомлення 147 Рішення Іванківського районного суду Київської області від 28.06.2023: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/111894270. 148 Рішення Ірпінського Review/110824305. міського суду Київської області від 12.05.2023: https://reyestr.court.gov.ua/ 149 Повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення Крошкіну Олексію // Офіс Генерального прокурора, 01.09.2022: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povidomlennya-pro-pidozru-u-vcinennikriminalnogo-pravoporusennya-kroskinu-oleksiyu. Повідомлення про підозру та повістка про виклик Сереброву І.Ю. та Судакову О.В. на 04.07.2022, 05.07.2022 та 06.07.2022 (з перекладом на російську мову) // Офіс Генерального прокурора, 17.06.2022: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povidomlennya-pro-pidozru-ta-povistkapro-viklik-serebrovu-iyu-ta-sudakovu-ov-na-04072022-05072022-ta-06072022-z-perekladom-na-rosiisku-movu. Повідомлення про підозру та повістка про виклик Діль А.Д. на 06.06.2022, 07.06.2022 та 08.06.2022 (з перекладом на російську мову) // Офіс Генерального прокурора, 07.06.2022: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/ povidomlennya-pro-pidozru-dil-ad-z-perekladom-na-rosiisku-movu. Повідомлення про підозру та повістки про виклик Дударєва О.В. на 04.07.2022, 05.07.2022, 06.07.2022 (оригінал та переклад) // Офіс Генерального прокурора, 09.06.2022: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povidomlennya-pro-pidozru-ta-povistki-pro-viklik-dudarjevaov-na-04072022-0507202206072022-original-ta-pereklad. Повідомлення про підозру та повістки про виклик Агафонову С.І. на 30.06.2022, 05.07.2022, 11.07.2022 (оригінал та переклад) // Офіс Генерального прокурора, 09.06.2022: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/povidomlennya-pro-pidozru-agafonovu-si. 150 Постанова Верховного суду від 28.02.2024, справа № 753/14148/21: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/117442733. Ухвала Київського апеляційного суду від 10.07.2023, справа № 753/14148/21: https:// reyestr.court.gov.ua/Review/113698929. Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 24.04.2023, справа № 753/14148/21: https://reyestr.court.gov.ua/Review/110409601. 151 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», № 2617-VIII, 22.11.2018: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2617-19#n586. 61 �особі про підозру. Таке досудове розслідування повинно бути завершене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру. Строк може бути продовжений, але у такій категорії загалом не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.152 Це стосується зокрема й найтяжчих злочинів. Таке положення є порушенням міжнародних стандартів належного процесу, адже розслідування міжнародних злочинів не мають строків давності. У практиці розслідувань виникали різні ситуації, пов’язані із застосуванням цього правила. Провадження, які реєструвались у 2018 році, після вступу змін в дію, та були пов’язані з наслідками збройного конфлікту у Криму та на Донбасі, об’єднувались з фактами, зареєстрованими до цього моменту. Це робилось тому, що нові норми не мають зворотної сили й розслідування у такому випадку не обмежувались у часі. Або ж застосовувалась інша тактика — із зареєстрованих проваджень могли виділятись окремі факти у нові провадження, де строки починали рахуватись з початку і правоохоронні органи отримували час для розслідування. Наслідки широкомасштабного вторгнення розкрили ці положення з іншої сторони. В умовах, коли після 24 лютого 2022 року щодня реєструвались сотні проваджень по всій території України, не враховувалось навантаження на органи досудового розслідування, прокуратури та суди з огляду на строки розслідування та необхідність їхнього продовження. З кінця серпня 2023 року починали спливати терміни для тих розслідувань, які були розпочаті у лютому 2022 року. Розв‘язання питання їхнього продовження могло паралізувати всю систему кримінального правосуддя, а в іншому випадку — такі розслідування необхідно було закривати у зв’язку із закінченням строків153. Органи прокуратури покладалися на парламент у вирішенні цієї проблеми154. Нарешті, в останній момент Верховна Рада України прийняла Закон «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей обчислення строків досудового розслідування в умовах воєнного стану»155. Його положення виключили зі строків розслідування ті провадження, в яких з моменту вне- 152 Стаття 219 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 153 Підстави для закриття кримінального провадження закріплені у статті 284 КПК України: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. Зокрема в якості підстави може бути використано пункт 3 частини 1 не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді й вичерпані можливості їх отримати. 154 Майже стовідсотково можемо встановити тих, хто керував злочинами, що скоїли окупанти - керівник Департаменту війни // Інтерфакс Україна, 02.08.2023: https://interfax.com.ua/news/interview/926527. html?fbclid=IwAR0fYe9_jq7IaczVpEwGuGFWoyaGhvJbsumgKZ0qm0XrXtfNMXBLKQO3i_4. 155 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей обчислення строків досудового розслідування в умовах воєнного стану», № 3341-ІХ, 23.08.2023: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/3341-20#n2. 62 �сення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та на дату введення в Україні воєнного стану жодній особі не повідомлено про підозру. Тобто для них вимоги статті 219 КПК України взагалі не будуть застосовуватись. А у провадженнях за статтями 437–439 та частиною 1 статті 442 КК України (міжнародні злочини) строки досудового розслідування не будуть обчислюватись. Але через кілька місяців ці положення знову були змінені. Під час проведення реформи діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури у грудні 2023 року були прийняті доповнення до КПК України. Серед нових положень були й зміни до статті 219 КПК України156. Закон скасував будь-які обмеження по строках досудового розслідування до всіх категорій злочинів, залишивши в силі лише вимогу про строки закінчення досудового розслідування після повідомлення особі про підозру157. Таким чином були скасовані й прийняті раніше нововведення щодо найтяжчих міжнародних злочинів. Тому у поточній редакції кримінального процесуального законодавства відсутні чітко визначені строки розслідування. Стандарти щодо обмежень строків Міжнародне звичаєве право передбачає загальне правило, за яким переслідування за найтяжчі міжнародні злочини не можуть бути обмежені у часі158. У першу чергу йдеться про ті обмеження, які можуть виникати через строки давності для кримінального переслідування, що після спливу певного періоду часу унеможливлюють розгляд справи. Судові процеси після II Світової війни сформували практичне бачення цього підходу, яке надалі було закріплено у положеннях Конвенції про незастосування строків давності до воєнних злочинів та злочинів проти людяності від 1968 року159, Європейській конвенції про незастосування строків давності під час розслідування злочинів проти людяності та воєнних злочинів від 1974 року160. Робота Міжнародного кримінального суду, відповідно до Римського статуту, не обмежується строками давності щодо злочинів під його юрисдикцією161. 156 Стаття 219 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 157 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо посилення самостійності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури», № 3509-ІХ, 08.12.2023: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3509-20#n14. 158 Rule 160. Statutes of limitation may not apply to war crimes. / Customary IHL // ICRC: https://ihl-databases.icrc. org/en/customary-ihl/v1/rule160. 159 Convention on the Non-Applicability of Statutory Limitations to War Crimes and Crimes Against Humanity // General Assembly of the United Nations, 26.11.1968: https://www.un.org/en/genocideprevention/documents/atrocitycrimes/Doc.27_convention%20statutory%20limitations%20warcrimes.pdf. 160 European Convention on the Non-Applicability of Statutory Limitation to Crimes against Humanity and War Crimes // Council of Europe, 25.01.1974: https://rm.coe.int/168007617f. Конвенція набрала чинності для України 31.10.2008 // Верховна Рада України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_125#Text. 161 Article 29 Non-applicability of statute of limitations // Rome Statute of the International Criminal Court, 1998: https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/RS-Eng.pdf. 63 �Крім цього, строки досудового розслідування можуть також діяти як Міжнародні стандарти і практики обмеження під час розслідування найтяжчих міжнародних злочинів. Вони зобов’язують уповноважені органи представити справу для розгляду протягом передбаченого у законодавстві часу. Стаття 4 Конвенції про незастосування строків давності до воєнних злочинів та злочинів проти людяності від 1968 року зобов’язує держави-учасниці скасувати обмеження за національним законодавством, що можуть впливати на переслідування за найтяжчі міжнародні злочини162. Європейський суд з прав людини у своїй практиці розглядає це питання крізь поняття ефективного розслідування. Виходячи з вимог статей 2 та 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Суд наголошує на тому, що значна тривалість розслідування у справах щодо найтяжчих міжнародних злочинів не може свідчити про те, що таке розслідування було неефективним. Суд вказав, що на тривалість розслідування у таких справах впливає тяжкість вчинених злочинів, велика кількість постраждалих осіб, значний суспільний інтерес до результатів таких проваджень.163 Такий підхід зумовлено кількома причинами164. По-перше, найтяжчі міжнародні злочини за своїм характером посягають на інтереси, мир та безпеку всієї світової спільноти. Тому у належній реакції на такі діяння зацікавлена не тільки країна, на території якої вчинялись ці злочини, а й міжнародна спільнота в цілому. По-друге, самі правові норми, які забороняють вчинення подібних злочинів, не мають часових меж та є універсальними у розрізі міжнародного права. Крім того, в їхній основі лежать положення звичаєвого права, що виносить подібне регулювання поза часові обмеження. По-третє, ефективне правосуддя за ці діяння є запорукою недопущення їхнього вчинення у майбутньому. Поряд з цим, розслідування найтяжчих міжнародних злочинів тісно пов’язане з відновленням порушених прав осіб і є основою для зміцнення довіри та розвитку співробітництва між державами. 162 Convention on the Non-Applicability of Statutory Limitations to War Crimes and Crimes Against Humanity // General Assembly of the United Nations, 26.11.1968: https://www.un.org/en/genocideprevention/documents/atrocitycrimes/Doc.27_convention%20statutory%20limitations%20warcrimes.pdf. 163 Brecknell v. the United Kingdom, appl. # 32457/04 // ECHR, 27.11.2007: https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-83470. Association “21 December 1989” and Others v. Romania, appl. # 33810/07 // ECHR, 24.05.2011: https://hudoc. echr.coe.int/eng?i=001-104864. Janowiec and Others v. Russia [GC], appl. # 55508/07 and 29520/09 // ECHR, 21.10.2013: https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-127684. Aslakhanova and Others v. Russia, appl. # 2944/06 and 8300/07, 50184/07, 332/08, 42509/10 // ECHR, 18.12.2012: https://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-115657. 164 Convention on the Non-Applicability of Statutory Limitations to War Crimes and Crimes Against Humanity // General Assembly of the United Nations, 26.11.1968: https://www.un.org/en/genocideprevention/documents/atrocitycrimes/Doc.27_convention%20statutory%20limitations%20warcrimes.pdf. 64 �Стандарти розгляду справ: досвід інших країн Один з основних принципів, який стосується правосуддя за найтяжчі міжнародні злочини — це подолання безкарності за вчинені діяння. Ефективність його реалізації на практиці залежить від співпраці міжнародних Міжнародні стандарти і практики механізмів правосуддя, таких як МКС, та національних систем. Враховуючи обмежені можливості для роботи міжнародних механізмів правосуддя, національні юрисдикції мають бути посилені чи розбудовані таким чином, щоб забезпечити ефективне переслідування у таких справах.165 Практика різних країн після подій II Світової війни показала, що спеціалізація органів слідства, прокуратури та суду може забезпечити ефективний розгляд фактів найтяжчих міжнародних злочинів та відділити підходи до їхнього переслідування від загальнокримінальних діянь. Серед перших країн, які ввели тематику дослідження найтяжчих міжнародних злочинів до своїх національних систем були США, Німеччина, Канада, Велика Британія, Австралія. Основою для їхньої роботи стали висновки національних комісій з розслідування щодо злочинів, вчинених на території цих країн.166 Прийняття Римського статуту МКС, а також поширення принципу універсальної юрисдикції серед різних країн спрямували їх на пошук рішення, як ефективно включити у національну систему правосуддя можливість переслідувати за найтяжчі міжнародні злочини. Крім створення спеціалізованих підрозділів на рівні органів слідства, прокуратури та суду, які забезпечують відповідний рівень експертизи, побудова інфраструктури на національному рівні вимагала відповідного законодавчого підґрунтя. Серед країн, які змогли на практиці реалізувати такі підходи, варто зазначити Німеччину, Нідерланди, Швецію та Францію167. 165 Paper on some policy issues before the Office of the Prosecutor // International Criminal Court, 2003: https://www. icc-cpi.int/sites/default/files/NR/rdonlyres/1FA7C4C6-DE5F-42B7-8B25-60AA962ED8B6/143594/030905_Policy_ Paper.pdf. 166 “STRATEGIES FOR THE EFFECTIVE INVESTIGATION AND PROSECUTION OF SERIOUS INTERNATIONAL CRIMES: The Practice of Specialised War Crimes Units” // Redress, FIGH, 2010: https://redress.org/wp-content/ uploads/2018/01/Dec-10-The-Pracice-of-Specialised-War-Crimes-Unit.pdf. 167 The Long Arm of Justice: Lessons from Specialized War Crimes Units in France, Germany, and the Netherlands // Human Rights Watch, 2014: https://www.hrw.org/report/2014/09/17/long-arm-justice/lessons-specializedwar-crimes-units-france-germany-and/. Universal Jurisdiction Law and Practice in the Netherlands // OSJI, Trials International, 2019: https://trialinternational.org/wp-content/uploads/2019/05/Universal-JurisdictionLaw-and-Practice-in-The-Netherlands.pdf. Universal Jurisdiction Law and Practice In Germany // OSJI, Trials International, 2019: https://trialinternational.org/wp-content/uploads/2019/05/Universal-Jurisdiction-Law-andPractice-in-Germany.pdf. Universal Jurisdiction Law and Practice in France // OSJI, Trials International, 2019: https://trialinternational.org/wp-content/uploads/2019/05/Universal-Jurisdiction-Law-and-Practice-in-France.pdf. Universal Jurisdiction Law and Practice in Sweden // OSJI, Trials International, 2020: https://trialinternational.org/ wp-content/uploads/2022/05/UJ-Sweden.pdf. 65 �Ефективність роботи таких підрозділів прямо залежить від політичної Міжнародні стандарти і практики волі держави, яка здатна забезпечити підтримку їхньої діяльності, наявність необхідних ресурсів та відповідну якість законодавчого регулювання. Крім цього, штат відповідних підрозділів має бути забезпечений професійними працівниками, які мають спеціальні знання та навички з розслідування найтяжчих міжнародних злочинів. На додаток до слідчих, прокурорів та суддів, спеціалізація може бути необхідна від експертів та спеціалістів, які мають залучатись до розслідування окремих злочинів.168 Тому додаткові ресурси держави мають бути спрямовані на створення та підтримку відповідних програм навчання та підвищення кваліфікації. Країни ЄС, на виконання положень Римського статуту МКС, визначили, що робота органів розслідування та міграційних служб є базовою у виявленні фактів та виконавців найтяжчих міжнародних злочинів. Створення окремих спеціалізованих відділів на рівні цих органів дозволяє забезпечити зі сторони держав принцип комплементарності у роботі МКС. Водночас інформація, отримана такими службами, стає основою для співробітництва між державами. 169 Як приклад, у Нідерландах спеціалізовані підрозділи з дослідження фактів найтяжчих міжнародних злочинів були створені в еміграційній службі, поліції та прокуратурі. Спеціалізація також запроваджена серед слідчих суддів, суддів першої та апеляційної інстанцій. Крім того, окремий підрозділ у складі міністерства юстиції країни забезпечує міжнародне співробітництво під час розслідування таких справ та формує узагальнені політики на державному рівні.170 Ті країни, які мають відповідну спеціалізацію з дослідження таких справ, виходячи з принципу універсальної юрисдикції, мають відповідних суддів на рівні першої чи апеляційної інстанції, які розглядають факти найтяжчих міжнародних злочинів. Наприклад, такий підхід реалізовано у Нідерландах як завершальний елемент у побудові спеціального підрозділу з розслідування воєнних злочинів. Натомість інші країни мають окремий порядок розгляду цієї категорії справ без вимоги до спеціалізації на рівні судової гілки влади. У Німеччині для розгляду таких справ формується панель з 3–5 суддів, яка має досліджувати факт найтяжчого міжнародного злочину. 168 The Long Arm of Justice: Lessons from Specialized War Crimes Units in France, Germany, and the Netherlands // Human Rights Watch, 2014: https://www.hrw.org/report/2014/09/17/long-arm-justice/lessons-specialized-warcrimes-units-france-germany-and/. 169 COUNCIL DECISION on the investigation and prosecution of genocide, crimes against humanity and war crimes 2003/335/JHA // The Council of the European Union, 8 May 2003: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/ PDF/?uri=CELEX:32003D0335. 170 Universal Jurisdiction Law and Practice in the Netherlands // OSJI, Trials International, 2019: https://trialinternational. org/wp-content/uploads/2019/05/Universal-Jurisdiction-Law-and-Practice-in-The-Netherlands.pdf. 66 �А у Франції відповідні провадження розглядаються судом ad hoc у складі трьох суддів та шести присяжних.171 Міжнародні стандарти і практики Враховуючи масштаби фактів найтяжчих міжнародних злочинів, які розглядаються у межах національної системи правосуддя, спеціалізація на рівні судової гілки влади може бути недостатнім рішенням. Для країн, які безпосередньо зазнали наслідків збройного конфлікту, необхідним кроком до ефективного правосуддя є створення окремих спеціалізованих судів. Вони можуть бути інтегровані у національну систему правосуддя або знаходитись окремо, складатись виключно із національних спеціалістів або включати міжнародний елемент — дизайн такого суду залежатиме від вимог до його юрисдикції, характеру вчинених порушень та суб’єктів, які мають підлягати відповідальності, якості національного законодавства, доступних фінансових ресурсів та інших факторів.172 Але у будь-якому разі подібні суди спираються на роботу спеціалізованих підрозділів у органах слідства та прокуратури. Одним з прикладів успішної роботи такого окремого суду є Спеціальний кримінальний суд у Центральноафриканській Республіці. Він був створений у гібридному форматі (поєднує у собі національних та міжнародних експертів) у межах національної системи правосуддя та містить окремі підрозділи слідчих, прокурорів та суддів.173 Крім роботи на національному рівні, Суд співпрацює з іншими механізмами правосуддя на національному рівні та Міжнародним кримінальним судом174. Стандарти доказування Джерела та статус доказів Норми КПК України не вирізняють особливості збору доказів та проведення процесуальних дій для розслідування фактів найтяжчих міжнародних злочинів. Серед базових правил доказування закріплено, що під час розгляду справи у суді всі докази мають бути досліджені безпосередньо. Окремі докази, отримані під час досу- 171 Universal Jurisdiction Law and Practice in the Netherlands // OSJI, Trials International, 2019: https://trialinternational. org/wp-content/uploads/2019/05/Universal-Jurisdiction-Law-and-Practice-in-The-Netherlands.pdf. 172 Options for Justice: A Handbook for Designing Accountability Mechanisms for Grave Crimes // Open Society Foundation, 2018: https://www.justiceinitiative.org/publications/options-justice-handbook-designingaccountability-mechanisms-grave-crimes/ 173 Central African Republic: First Trial at the Special Criminal Court // Human Rights Watch, 12.04.2022: https://www. hrw.org/news/2022/04/12/central-african-republic-first-trial-special-criminal-court. 174 The Special Criminal Court Must Fill the Justice Gap Left by the ICC in Central African Republic // Opinio Juris, 23.10.2023: https://opiniojuris.org/2023/10/23/the-special-criminal-court-must-fill-the-justice-gap-left-by-the-iccin-central-african-republic/. 67 �дового розслідування, матимуть значення тільки для підготовки повідомлення про підозру та обвинувального акту. Так, допити потерпілих та свідків, проведені під час стадії слідства, не будуть прийняті судом. Водночас протоколи процесуальних дій, речові докази та висновки експертиз, отримані на стадії слідства, будуть розглянуті й у судовому процесі. Загальний порядок здійснення кримінального провадження застосовується і в умовах війни на території України. Водночас з 2014 року через особливості розслідування фактів вчинених воєнних злочинів, правоохоронні органи України зіштовхнулись з необхідністю досліджувати певні види доказів, які не передбачені у кримінальному процесуальному законодавстві. Інформація з відкритих джерел: Дослідження інформації з відкритих джерел можна розглядати крізь призму кількох положень КПК України. По-перше, стаття 84 закріплює, що джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів175. По-друге, стаття 99 визначає перелік інформації, яка може сприйматись як документ у кримінальному провадженні. Серед закріплених форм є фото, аудіо- та відеозаписи, а також інші носії інформації176. Їхнє визначення більше зосереджується на інформації, отриманій із закритих джерел, але судова практика за цими положеннями також оцінює використання інформації з відкритих ресурсів. Суди мають дискрецію у визнанні інформації з відкритих джерел допустимим доказом, якщо вона була зібрана й оформлена відповідно до вимог КПК України. Згідно з іншими положеннями законодавства, використання електронної інформації у кримінальному провадженні зобов’язує слідчих та прокурорів надати письмову версію цих даних. Наприклад, протокол огляду, у якому описується місце публікації фото чи відео177. Інформація з відкритих джерел як доказ набула популярності під час розслідування найтяжчих міжнародних злочинів в Україні, але, для уповноважених органів та інших зацікавлених осіб залишається незрозумілим, як із нею необхідно працювати. В результаті, деякі прокурори та слідчі намагаються використовувати дані з відкритих джерел як докази, але водночас застосовувати вимоги, передбачені статтею 99 КПК України, які регламентують безпосередньо отриману ними інформацію. Кримінальне процесуальне законодавство не містить порядку та процедури верифікації цих даних. 175 Частина 2 статті 84 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 176 Частина 2 статті 99 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 177 Стаття 237 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України “Про електронні комунікації” щодо підвищення ефективності досудового розслідування “за гарячими слідами” та протидії кібератакам», № 2137-ІХ, 15.03.2022: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2137-20#n5. 68 �Єдиний шлях для долучення [інформації, зібраної третьою стороною] — слідчий або прокурор може використати посилання з архіву як допомогу, проте самостійно провести огляд та оформити у протоколі Важливо враховувати обмеження українського процесуального законодавства в цій сфері. Наприклад, якщо інформація була зібрана третьою стороною (наприклад, НУО) і зберігається в архівах на серверах за межами України, українські правоохоронні органи не можуть автоматично долучити її до матеріалів провадження, оскільки такі дані будуть вважатись недопустимим доказом. Єдиний шлях для її долучення — слідчий або прокурор може використати посилання з архіву як допомогу, а проте самостійно провести огляд та оформити у протоколі, за умови, що він зможе знайти це посилання на інтернет-ресурсі та його зміст не було видалено. Таке використання інформації з відкритих джерел не відповідає міжнародним стандартам архівування та використання інформації з відкритих джерел як доказів. Крім того, призводить до втрати часу і суворого обмеження у використанні таких даних. Водночас як зазначалось вище, однаковий підхід до інформації з відкритих джерел та закритих як доказів призводить до того, що відкриті дані не верифікуються відповідно до наявних стандартів у міжнародній практиці. Завдяки цьому такі докази стають ненадійними під час дослідження фактів найтяжчих міжнародних злочинів, що підриває справедливість та якість процесу. Дослідження масиву найтяжчих міжнародних злочинів потребує запровадження технічних рішень, які будуть поєднувати та полегшувати роботу органів розслідування та прокуратури. Після повномасштабного вторгнення Офіс Генерального прокурора створив портал Warcrimes.gov.ua, який презентувався як «хаб електронних доказів»178. Це портал, який надає можливість будь-кому надіслати безпосередньо до ОГП фото та відео з місця події разом зі своїми контактними даними. З одного боку, такий ресурс є додатковим способом комунікації між свідками та правоохоронними органами. Органи прокуратури мають обробляти інформацію на сайті та шукати осіб, які її розмістили, окремо спілкуватись з ними для того, щоб отримані через портал дані можна було долучити до кримінальних проваджень179. Але з іншого боку робота такого ресурсу вимагає введення протоколів захисту інформації та забезпечення її зберігання на відповідних серверах. Ці аспекти залишаються викликом для сайту й у відкритому доступі відсутня будь-яка інформація з 178 https://warcrimes.gov.ua/ 179 Результати роботи з протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, за 2023 рік // Офіс Генерального прокурора, 18.01.2024: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/rezultati-roboti-z-protidiyi-zlocinam-vcinenimv-umovax-zbroinogo-konfliktu-za-2023-rik. 69 �цього приводу. Крім того, передача даних через портал фактично не має прив’язки до кримінального провадження та процедури отримання доказів. Тому слідчий чи прокурор має офіційно отримати у свідка фото та відео разом з його поясненнями, щоб долучити до матеріалів справи. При оцінці такої інформації в якості доказу, суди, у першу чергу звертають увагу на те, чи було дотримано вимог КПКУ при належному процесуальному оформленні таких даних. В якості виклику для оцінки такої інформації судді зазначають про її достовірність, що залежить від способу фіксації та збирання180. Окремі підходи до використання інформації з відкритих джерел формуються у провадженнях щодо злочинів, вчинених проти основ національної безпеки України181. Частина передбачених діянь охоплює публічні позиції чи поширення певної інформації, у тому числі у відкритому доступі у мережі інтернет (наприклад, частина 2 статті 109 ККУ «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади», частина 1 статті 111-1 ККУ «Колабораційна діяльність», стаття 114-2 ККУ «Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану»182). При розгляді проваджень за фактами найтяжчих міжнародних злочинів інформація з відкритих джерел активно використовується для ідентифікації осіб та під час розслідування використовується для проведення їх впізнання183. Крім того, зокрема, у судовій практиці за статтею 437 ККУ Верховний суд наголосив на тому, що ці засоби доказування у провадженні використані як непрямі докази у сукупності та взаємозв`язку з іншими даними, які прямо викривали кожного із засуджених у вчиненні інкримінованих їм злочинів184. 180 Судді ВС обговорили з експертами питання щодо допустимості електронних доказів, отриманих із відкритих джерел // Верховний суд, 07.06.2022: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1282146/. Судді Верховного Суду взяли участь у конференції з обміну електронними доказами // Верховний суд, 11.12.2024: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1718490/. 181 Розвідка з відкритих джерел, штучний інтелект та електронні докази: як працює кримське СБУ // Суспільне Крим, 25.04.2024: https://suspilne.media/crimea/713146-rozvidka-z-vidkritih-dzerel-stucnij-intelekt-ta-elektronnidokazi-ak-pracue-krimske-sbu/. Судді ВС обговорили з експертами питання щодо допустимості електронних доказів, отриманих із відкритих джерел // Верховний суд, 07.06.2022: https://supreme.court.gov.ua/supreme/ pres-centr/news/1282146/. Вирок Галицького районного суду м. Львова, справа № 461/1790/19, 25.11.2021: https://reyestr.court.gov.ua/Review/101378026. Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова, справа № 750/11291/23, 25.04.2024: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118605084. Вирок Юр’ївського районного суду Дніпропетровської області, справа № 198/206/23, 19.04.2024: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118478551. 182 Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. 183 Вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу, справа № 522/3868/23, 10.10.2023: https://reyestr. court.gov.ua/Review/114042300. Вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області, справа № 748/1599/23, 28.08.2023: https://reyestr.court.gov.ua/Review/113102312. Вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова, справа № 751/1303/23, 26.10.2023: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114511607. 184 Постанова Верховного суду, справа № 415/2182/20, 28.02.2024, п. 125: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/117555176. 70 �Процес збереження такої інформації є лише першим кроком для того, щоб її можна було використовувати як докази найтяжчих міжнародних злочинів. Попри те, що стаття 99 КПК України згадує про верифікацію інформації, яка має проводитись слідчим чи прокурором, у законодавстві України відсутній алгоритм її здійснення. Перевірка такої інформації залишається на розсуд правоохоронних органів, а оцінка в якості доказу — на внутрішнє переконання суду. Це означає, що будь-який, навіть не верифікований електронний файл може бути використаний як доказ. Лише під час безпосереднього дослідження доказів у сукупності, у суду можуть виникнути питання щодо їхньої достовірності, але на етапі досудового розслідування окремий механізм їхньої перевірки не передбачено. Такий підхід в результаті впливає на якість та об’єктивність рішень. Він є особливо проблемним у контексті заочних проваджень, оскільки в такому випадку фактично відсутній механізм «тестування» якості таких доказів стороною захисту. У подальшому, якщо відповідні зміни щодо права на перегляд судового рішення, винесеного в заочному порядку, будуть введені до національного законодавства, недотримання міжнародних стандартів у використанні інформації з відкритих джерел в якості доказів може стати підставою для оскарження таких рішень. Стандарти Інформація з відкритих джерел стала одним з джерел доказів для най- Міжнародні стандарти та практики тяжчих міжнародних злочинів. На цей час такі дані збираються у межах дослідження ситуацій у Сирії, М’янмі, Лівії та Україні під час роботи різних механізмів правосуддя. Створений ООН незалежний механізм для розслідування подій в Сирії (ІІІМ) став центром, який акумулює в собі зібрані дані щодо вчинених ймовірних найтяжчих міжнародних злочинів для їхньої подальшої передачі до національних, регіональних та міжнародних судів185. Робота механізму забезпечує постійний збір релевантної інформації відповідно до стандартів міжнародного кримінального права, а також безперервний ланцюг зберігання доказів, які перебувають у його розпорядженні186. У звіті комісії з розслідування ООН щодо ситуації в Сирії за 2018 рік зазначено, що обсяг відео та зображень, а також роль, яку відіграють соціальні мережі в частині 185 Resolution A/RES/71/248 // UN GA, 21.12.2016: https://documents.un.org/doc/undoc/gen/n16/462/01/pdf/ n1646201.pdf?token=tstYGBHou0jC1XtGYb&fe=true. 186 Implementation of the resolution establishing the International, Impartial and Independent Mechanism to Assist in the Investigation and Prosecution of Persons Responsible for the Most Serious Crimes under International Law Committed in the Syrian Arab Republic since March 2011: Report of the Secretary-General // UN GA, 19.01.2017: https://documents.un.org/doc/undoc/gen/n17/015/53/pdf/n1701553.pdf?token=Q9QxVkcUYSu3eptBgL&fe=true. 71 �фіксації порушень, є безпрецедентними у порівнянні з будь-яким іншому Міжнародні стандарти та практики процесом правосуддя за міжнародні злочини187. Незалежний механізм розслідування для М’янми, створений ООН, у межах свого мандату має повноваження збирати зокрема «фото-, відео- чи інші аудіовізуальні зображення або матеріали, цифрові або інші електронні дані»188. Отримана ним інформація була використана для дослідження фактів ймовірного вчинення геноциду у М’янми у межах справи Міжнародного суду ООН189. Водночас Гамбія, паралельно зі зверненням до МС ООН, подала позов до Фейсбуку на території США, вказуючи на те, що із соцмережі стали видаляти публікації, які можуть мати потенційне доказове значення для процесів правосуддя. Фейсбук активно використовувався офіційними представниками М’янми не тільки як новинний портал, а й для поширення інформації про різні порушення. Крім того, зважаючи на триваючий процес розслідування, Фейсбук мав надати персональні дані користувачів, які поширювали таку інформацію, для того, щоб підтвердити її правдивість.190 Робота Міжнародного кримінального суду на цей час тісно пов’язана з оцінкою допустимості даних з відкритих джерел в якості доказів191. Стаття 63(2) Правил процедур та доказування МКС встановлює повноваження судової палати вільно оцінювати на власний розсуд всі подані докази на предмет їхньої належності та допустимості192. Такий підхід надає можливість Суду застосовувати широкий підхід під час оцінки доказів та дослідження їх різних видів. У справі проти Бемби судова палата, оцінюючи матеріали зі ЗМІ в якості доказів, зазначила, що повідомлення з преси можуть бути допустимими для обмежених цілей, що мають визначатись у кожному конкретному випадку, наприклад, для підтвердження інших доказів або для оцінки твердження обвинувачення про те, що вчинені діяння були відомі широкому за- 187 Report of the Independent International Commission of Inquiry on the Syrian Arab Republic // UN, A/HRC/39/65, 09.08.2018: https://digitallibrary.un.org/record/1641475. 188 Letter dated 16 January 2019 from the Secretary-General addressed to the President of the General Assembly // UN GA, 21.01.2019: https://iimm.un.org/wp-content/uploads/2022/02/N1901663.pdf. 189 Application of the Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide (The Gambia v. Myanmar) // ICJ: https://www.icj-cij.org/case/178. 190 Order in re: The Republic of the Gambia v. Facebook, Inc. // The Washington Post, 23.09.2021: https://www. washingtonpost.com/context/order-in-re-the-republic-of-the-gambia-v-facebook-inc/6fd698bc-034f-43e2-a5445592e174bc8a/?itid=lk_inline_manual_1. 191 The New Forensics: Using Open Source Information to Investigate Grave Crimes // Human Rights Center School of Law University of California, Berkeley, 2018: https://www.law.berkeley.edu/wp-content/uploads/2018/02/Bellagio_ report_2018_7.pdf. 192 Rules of Procedure and Evidence // ICC, 2005: https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/RulesProcedureEvidenceEng. pdf. 72 �галу людей, що може впливати на доведення обізнаності обвинуваченого Міжнародні стандарти та практики про інкриміновані йому злочини193. У справі проти Аль-Верфаллі Суд використав відео із соціальних мереж як докази для прийняття ордера про арешт. МКС прийняв матеріали, розміщені медіацентром бригади Аль-Саїка, на яких було зафіксовано випадки позасудових страт.194 Розв‘язуючи питання у справі проти Аль Хасана про допустимість даних, отриманих з відкритих джерел, визначив, що у Суду відсутні процесуальні бар’єри, які не допускають прийняття такої інформації за умови обґрунтування належності та доказової сили кожного документа, а їхній розгляд буде більш ефективним під час судового процесу, враховуючи їх у сукупності з іншими доказами195. Для систематизації підходів у роботі з цією категорією інформації було розроблено Протокол Берклі щодо проведення розслідування з використанням відкритих цифрових даних. Його стандарти охопили можливість використання даних щодо фактів вчинення найтяжчих міжнародних злочинів та серйозних порушень прав людини196. Він описує підходи до пошуку та збору такої інформації, умови її збереження, верифікації, а також подальшого аналізу. Протокол закріплює базові принципи, які мають бути дотримані під час роботи з інформацією з відкритих джерел: • Професійність, що охоплює: відповідальність (розслідувачі, які працюють з відкритими джерелами, повинні бути відповідальними за свої дії, що зокрема може бути забезпечено за допомогою чіткого документування, ведення обліку та нагляду); компетентність (дослідники відкритих джерел повинні мати належну підготовку та технічні навички для виконання діяльності, якою вони займаються); об’єктивність (дослідники відкритих джерел повинні розуміти, що на їхню роботу можуть впливати особисті, культурні та структурні упередження, а також необхідність вжиття контрзаходів для забезпечення об’єктивності); законність (розслідування з відкритих джерел повинні відповідати чинному законодавству, а це означає, що розслідувачі 193 Decision on the admission into evidence of items deferred in the Chamber’s ‘Decision on the Prosecution’s Application for Admission of Materials into Evidence Pursuant to Article 64(9) of the Rome Statute / Case of Prosecutor v JeanPierre Bemba Gombo // ICC, 27.06. 2013: https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/CourtRecords/CR2013_04725. PDF. 194 Warrant of Arrest / Case of the Prosecutor v. Mahmoud Mustafa Busayf Al-Werfalli, Situation in Lybia // ICC, 15.08.2017: https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/CourtRecords/CR2017_05031.PDF. 195 Decision on Prosecution application submitting 63 open source exhibits into evidence / Case of the Prosecutor v. Al Hassan Ag Abdoul Aziz Ag Mohamed Ag Mahmood, Situation in Mali // ICC, 15.06.2021: https://www.icc-cpi.int/ sites/default/files/CourtRecords/CR2021_05447.PDF. 196 Berkeley Protocol on Digital Open Source Investigations: A Practical Guide on the Effective Use of Digital Open Source and Information in Investigating Violations of International Criminal, Human Rights and Humanitarian Law // OHCHR, 03.01.2022: https://www.ohchr.org/en/publications/policy-and-methodological-publications/berkeleyprotocol-digital-open-source. 73 �повинні мати базове розуміння законів, які застосовуються до їхньої ро- Міжнародні стандарти та практики боти) та врахування безпекових викликів (дослідник має усвідомлювати свою роботу, а також те, які наслідки можуть мати його дії). • Методологічність, що охоплює: точність (розслідування мають спиратись на достовірні матеріали); мінімізацію даних (цифрову інформацію слід збирати та обробляти лише якщо це виправдано чітко сформульованою метою, вона є необхідною для досягнення цієї мети, та пропорційною можливості виконати цю мету); збереження (уникнення неповного збору інформації, а також забезпечення того, щоб релевантні докази не були втрачені) та стандарти безпеки (суб’єкти, які здійснюють збір даних, мають забезпечити структурні та технічні рішення для безпечної роботи). • Етичність, що вимагає поваги до гідності, тактовності, інклюзивності, незалежності та прозорості.197 Стандарти Протоколу Берклі використовуються і МКС як вимога до роботи з відкритими джерелами. У 2022 році Офіс Прокурора МКС спільно з Євроюстом презентував рекомендації для неурядових організацій з документування міжнародних злочинів та грубих порушень прав людини, які містять посилання на Протокол Берклі в частині дослідження даних, які розміщені у відкритому доступі198. Поряд з цим, Офіс Генерального прокурора з 2021 року також шукав підходи, як вико ристати на практиці стандарти Протоколу Берклі, орієнтувавши обласні прокуратури щодо вимог проведення огляду відкритих джерел. Як зазначалося вище, практична імплементація цих стандартів залишається недостатньою через законодавчі обмеження на національному рівні. Розвіддані: В умовах збройного конфлікту велика кількість інформації, яка має значення для дослідження фактів порушення міжнародного гуманітарного права, міститься у даних від розвідувальних органів. Але з позиції кримінального процесуального законодавства України їхнє використання не допускається. КПК України закріплює вимогу допустимості доказів, за якою доказ визнається допустимим, якщо 197 Berkeley Protocol on Digital Open Source Investigations: A Practical Guide on the Effective Use of Digital Open Source and Information in Investigating Violations of International Criminal, Human Rights and Humanitarian Law // OHCHR, 03.01.2022: https://www.ohchr.org/en/publications/policy-and-methodological-publications/berkeleyprotocol-digital-open-source. 198 Documenting international crimes and human rights violations for accountability purposes: Guidelines for civil society organisations // OTP ICC, Eurojust, EUGN, 2022: https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/2022-09/2_ Eurojust_ICC_CSOs_Guidelines_2-EN.pdf. 74 �він отриманий у порядку, встановленому цим кодексом199. Натомість як зміст, так і механізм отримання розвідувальної інформації належать до державної таємниці, розголошення якої може завдати шкоди національній безпеці держави200. Тому на практиці розвіддані випадають з правової рамки кримінального провадження, оскільки неможливо буде підтвердити джерело чи спосіб отримання цих відомостей. Навіть якщо до КПК України будуть внесені зміни щодо використання розвідувальних даних як доказів, на практиці їх буде складно реалізувати. Без прийняття рішення розвідувальними органами про розсекречення такої інформації вони будуть порушувати норми спеціального законодавства у сфері охорони державної таємниці. Показання потерпілих та свідків: Чимало свідків найтяжчих міжнародних злочинів стали внутрішньо переміщеними особами або ж опинились за кордоном, чи знаходяться на окупованій території. Ця ситуація потребує процедури на рівні законодавства, яка дозволить проводити дистанційно допити на етапі досудового розслідування. КПК України надає право проводити допит, впізнання осіб чи речей у режимі відеоконференції201. Але процесуально його можна реалізувати лише у межах контрольованої Україною власної території, на яку поширюється юрисдикція органів досудового розслідування. На практиці слідчі та прокурори намагаються знайти вихід з цієї ситуації. Простіше, коли людина перебуває у межах підконтрольної Україні території. Проведення слідчої дії можна доручити відповідному правоохоронному органу на місці. Але коли потерпілий або свідок — за кордоном чи на окупованій території, з процесуальної точки зору працювати з ним набагато складніше. У деяких провадженнях слідчі спілкуються з такою особою за допомогою відеозв’язку, а результати бесіди оформлюють у вигляді рапорту та долучають до матеріалів кримінального провадження. Подібний документ не є аналогічним протоколу допиту, тому отримана інформація не може бути використана як доказ. Але цей підхід дозволяє зберегти відомості, отримані під час спілкування по відеозв‘язку. Попри це, КПК України передбачає загальне правило, за яким у разі необхідності отримання показань від опитаних осіб слідчий, прокурор повинен провести їхній допит. Також використовується практика проведення допитів осіб за кордоном на базі посольств, територія яких де факто є територією України, на яку поширюється національне законодав- 199 Стаття 86 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 200 Закон України «Про державну таємницю», № 3855-ХІІ, 21.01.1994: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/385512#Text. 201 Стаття 232 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 75 �ство. Подібні практики не виключають того, що під час судового розгляду ці ж потерпілі та свідки мають бути допитані судом безпосередньо. Крім того, КПК України надає можливість під час досудового розслідування провести допит особи у слідчого судді202. На додаток до цього, в умовах воєнного стану правила частини 11 статті 615 КПК України дозволяють використовувати відеозапис допиту свідка, потерпілого, підозрюваного (за умови присутності його захисника) у суді без необхідності проводити таку фіксацію у слідчого судді203. Така опція важлива з огляду на значні ризики втрати показань осіб у майбутньому, враховуючи тривалість розслідування та умови війни. Допит проводиться у спосіб, аналогічний тому, який діє у межах судового розгляду справи й допускається щодо свідків та потерпілих. Змінами від 28 липня 2022 року до категорії осіб, які можуть бути допитані у такому порядку, було додано також особу, стосовно якої уповноваженим органом прийнято рішення про обмін як військовополоненого204. Однак, оскільки суд безпосередньо досліджує докази, показання таких осіб, отримані під час досудового розслідування, можуть бути вилучені під час розгляду справи. Така людина може бути вже обміняна як військовополонений та у судовому засіданні неможливо буде провести допит під час слухання в суді. Навіть за умов дотримання процедури, суд може ініціювати повторний допит такої особи чи не враховувати її показання під час прийняття рішення205. Міжнародні фахівці: Ще з 2014 року була запроваджена практика залучення іноземних фахівців до проваджень щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. А особливого поширення цей підхід набув після повномасштабного вторгнення. Водночас доте- 202 …через існування обставин, які можуть унеможливити проведення допиту особи під час розгляду справи судом чи можуть вплинути на повноту таких показань (зокрема, небезпека для життя чи здоров’я особи, наявність у неї хвороби чи інші обставини) сторона кримінального провадження має право звернутися до слідчого судді із клопотанням провести допит такої особи в судовому засіданні, в тому числі одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб… // Стаття 225 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 203 «Показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації». Частина 11 статті 615 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 204 Закон України «Про внесення змін до Кримінального, Кримінального процесуального кодексів України та інших законодавчих актів України щодо врегулювання процедури обміну осіб як військовополонених», № 2472-ІХ, 28.07.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2472-20#n11. 205 Стаття 225 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 76 �пер КПК України не містить норм, які чітко врегульовують процесуальний статус цих фахівців. Проведення експертизи для з’ясувань питань у сфері права заборонено, а для залучення іноземних фахівців з інших питань у провадження їм необхідна акредитація за законодавством України206. Процесуальний статус спеціаліста обмежений консультуванням у специфічній сфері знань207. Зміни до КПК України від 9 жовтня 2024 року передбачили, що в якості спеціаліста може також виступати представник іноземної держави чи міжнародної організації. Однак, чітко визначено, що такі особи можуть залучатись у галузі хімічної, біологічної, радіаційної, ядерної чи іншої зброї208. На практиці це означає, що такі спеціалісти можуть бути залучені тільки при розслідуванні фактів обстрілів та застосування різних специфічних видів зброї переважно при проведенні огляду місця події. Їх залучення не замінить необхідність проведення експертиз, але водночас дає змогу отримати довідки, висновки, наприклад, про вид застосованої зброї, боєприпасів, слідів вибуху. Залучення ж іноземних фахівців у ролі спеціалістів у сфері права може сприйматись як підміна функцій правосуддя, адже така спеціалізація є профілем слідчих, прокурорів та суду. Брак регулювання правового статусу залишає невизначеним питання правомірності надання міжнародним експертам доступу до матеріалів кримінальних проваджень, залучення їх як психологів чи спеціалістів, зокрема для надання висновків чи рекомендацій209. Наприклад, спірним залишається питання чи може надання доступу потенційно тлумачитись як розкриття таємниці досудового розслідування і яку відповідальність буде нести особа, яка надала матеріали провадження. Докази, зібрані за допомогою технічних засобів: Аналогічною є ситуація й з використанням нових технічних засобів, які передаються Україні у межах надання допомоги у розслідуванні найтяжчих міжнародних 206 Стаття 242 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 207 Стаття 71 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 208 Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо оптимізації діяльності спеціалістів у кримінальному провадженні» // Верховна Рада України, 09.10.2024: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4009-20#n9. 209 Стаття 222. Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування 1. Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. 2. Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом. // Стаття 222 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 77 �злочинів. Наприклад, мобільні ДНК-лабораторії є дієвим інструментом, особливо в роботі з масовими похованнями, та дає можливість швидко проходити процедуру ідентифікації тіл210. Але на практиці висновок такої лабораторії неможливо долучити до матеріалів кримінального провадження як доказ, оскільки таке технічне обладнання не закріплено як один з методів проведення експертизи за відповідними стандартами. Щоб такі інструменти дійсно могли полегшити роботу зі збору доказів, їх потрібно робити складовою національної експертної методології. Порядок розслідування в умовах воєнного стану В умовах воєнного стану КПК України передбачає особливий режим кримінального провадження. Після 24 лютого 2022 року до цих положень неодноразово вже вносились зміни211, що не сприяє створенню сталої практики їхньої реалізації та не забезпечує стратегічні підходи. Натомість це виглядає як підлаштування норм законодавства під ту практику їхньої реалізації, яка вже склалась під час воєнного стану. В умовах воєнного стану: • Якщо доступу до ЄРДР немає, слідчий, прокурор виносить постанову про початок досудового розслідування (але водночас відомості до ЄРДР мають бути внесені потім за першої можливості, а початком розслідування вважається моментом винесення постанови). Натомість у звичайних умовах відомості про правопорушення мають бути внесені протягом 24 годин до ЄРДР. Переведення процесу у паперовий режим створило ризик того, що провадження за однаковими фактами могли реєструватись одночасно у деяких регіонах чи різними правоохоронними органами й перевірити цю інформацію було неможливо. Єдиним органом, який може відстежувати подібні дублю- 210 Україна отримала другу французьку мобільну лабораторію ДНК для роботи у регіонах активних бойових дій // Офіс Генерального прокурора, 10.05.2023: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/ofis-genprokurora-peredav-drugufrancuzku-mobilnu-laboratoriyu-dnk-ministerstvu-yusticiyi-dlya-roboti-u-regionax-aktivnix-boiovix-dii. Офіс Генпрокурора передав французьку мобільну лабораторію ДНК Міністерству юстиції для роботи у регіонах активних бойових дій // Офіс Генерального прокурора, 31.08.2023: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/ofis-genprokuroraperedav-francuzku-mobilnu-laboratoriyu-dnk-ministerstvu-yusticiyi-dlya-roboti-u-regionax-aktivnix-boiovix-dii. Дніпропетровські судові експерти отримали мобільну ДНК-лабораторію // Урядовий портал, 10.05.2023: https:// www.kmu.gov.ua/news/dnipropetrovski-sudovi-eksperty-otrymaly-mobilnu-dnk-laboratoriiu. 211 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України “Про попереднє ув’язнення” щодо додаткового регулювання забезпечення діяльності правоохоронних органів в умовах воєнного стану», № 2111-ІХ, 03.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2111-20#n5. Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Закону України “Про електронні комунікації” щодо підвищення ефективності досудового розслідування “за гарячими слідами” та протидії кібератакам», № 2137-ІХ, 15.03.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2137-20#n5. Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», № 2201-ІХ, 14.04.2022: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/2201-20#n13. Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану», № 2462-ІХ, 27.07.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2462-20#n2. 78 �вання залишається ОГП, від якого вимагається проводити ґрунтовну аналітичну роботу й ухвалювати рішення з систематизації таких проваджень. • Проведення обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку особи можливе без участі понятих за умови здійснення безперервного запису слідчої дії. Така практика спростила процес збору доказів, особливо у небезпечних районах, проте створила ризик для порушень під час проведення слідчих дій. У таких умовах доказами після проведеного обшуку залишається протокол та запис, які неможливо підтвердити показаннями сторонніх осіб. • Керівник органу прокуратури може виконувати окремі повноваження слідчого судді212. Більшість суддів критично віднеслись до такого нововведення, яке значно збільшує повноваження органу прокуратури й прибирає додатковий контроль з боку суду під час досудового розслідування 213; • Скасовано строки проведення окремих процесуальних дій (замінено на «здійснити невідкладно»)214. У такому випадку принцип правової визначено- сті втрачає своє втілення на практиці. Якщо, наприклад, проведення обшуку мало бути здійснено у визначений період, інакше ухвала про його проведення втрачала законну силу і вилучені докази визнаються недопустимими, то «невідкладність» залишається на розсуд слідчого та прокурора і може бути по-різному обґрунтована. 212 Стосується повноважень, передбачених ст.ст. 140 (привід), 163 (розгляд клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів), 164 (ухвала про тимчасовий доступ до речей і документів), 170 (накладення арешту на майно), 173 (вирішення питання про арешт майна), 206 (загальні обов’язки судді щодо захисту прав людини), 219 (строки досудового розслідування), 232 (проведення допиту, впізнання у режимі відеоконференції під час досудового розслідування), 233 (проникнення до житла чи іншого володіння особи), 234 (обшук), 235 (ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи), 245 (отримання зразків для експертизи), 245-1 (зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису), 246 (підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій), 247 (слідчий суддя, який здійснює розгляд клопотань щодо негласних слідчих (розшукових) дій), 248 (розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії), 250 (проведення негласної слідчої (розшукової) дії до постановлення ухвали слідчого судді), 294 (загальні положення продовження строку досудового розслідування) КПК України. // Стаття 615 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 213 Правосуддя за міжнародні злочини внаслідок агресії РФ: позиція суддів, ветеранів / ветеранок та запит населення України / ГО Ukrainian Legal Advisory Group, ГО Інститут миру та порозуміння За підтримки проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу, а також за підтримки Коаліції правозахисних організацій «Україна. П’ята ранку» та Асоціації розвитку суддівського самоврядування України // Київ, 2023: https://drive.google. com/file/d/1CAyeS5adPCc_L_k5z3TZfFW5CGRQMsGt/view?fbclid=IwAR0J0Ikrfgne7f7pwu85DI51cppDykT523 on-O2ms5cvT5xZnefaRW-Tuqs. 214 Стосується процесуальних дій, передбачених ст. ст. 220 (розгляд клопотань під час досудового розслідування), 221 (ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення), 304 (строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження), 306 (порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора під час досудового розслідування), 308 (оскарження недотримання розумних строків), 376 (проголошення судового рішення), 395 (порядок і строки апеляційного оскарження), 426 (порядок і строки касаційного оскарження) КПК України // Стаття 615 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 79 �• Можливо затримувати особу без ухвали слідчого судді, суду, що створює ризик для свавільних затримань. • Керівник органу прокуратури може продовжувати строк дії ухвали про три- мання особи під вартою за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Подібна практика усуває судовий контроль за цим процесом, оскільки замість перевірки підстав для тримання під вартою, відповідне рішення може прийматись автоматично. • Підсудність справ закріплюється за судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством. • Показання свідка, потерпілого, обвинуваченого (за умови участі захисника під час допиту) можуть бути використані як докази в суді за умови технічної фіксації їхнього допиту. Це положення фактично нівелює можливість проведення допиту у слідчого судді за загальними положеннями кримінального процесу. На відміну від процедури, передбаченої статтею 225 КК України, суддя не має можливості поставити питання особі під час такого допиту та слідкувати за його проведенням. • Захисник підозрюваного / обвинуваченого може дистанційно брати участь у проведенні процесуальних дій. • Копії матеріалів кримінального провадження мають зберігатись в електронній формі у дізнавача, слідчого чи прокурора. • Суд може обмежитись проголошенням резолютивної частини рішення з обов’язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.215 Прийняті норми часто суперечать загальним положенням кримінального процесу. До прикладу, у частині строків та заміщення повноважень судової гілки влади органами прокуратури було створено ризик зловживання цими правами. Рішення приймались навіть у тих випадках, де можливим було звернення до слідчого судді у межах загальної процедури. Подібна практика створила ризик для належного 215 Стаття 615 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. The Legal Framework for Adjudicating War Crimes in Ukraine. Assessment Report and Recommendations on Ensuring Efficient and Fair Adjudication of War Crimes Cases // USAID Activity Office: Office of Democracy and Governance, 29.08.2022: https://drive.google.com/file/d/1AKf1wtvKjv5VKoFuvFnd4nMIIG2kOL9/view. 80 �процесу збору доказів216. Швидкість ухвалення рішень була поставлена у пріоритет перед дотриманням принципів кримінального процесу. Крім того, через часті зміни до цих положень, на практиці досить важко сформувати єдиний підхід до їхньої реалізації. Варто звернути увагу на необхідність зберігати копії матеріалів кримінального провадження в електронній формі. З одного боку, в умовах війни, яка створює додаткові ризики знищення матеріалів, такий підхід дозволяє з більшою ймовірністю їх убезпечити. З іншого — дотепер не визначено порядок та правила такого зберігання: в якій формі, чи має це бути персональний комп’ютер або ж сервер відповідного органу та ін. Тому матеріали все одно можуть бути втрачені у випадку їхнього неналежного збереження навіть в електронній формі. Хоча з 15 грудня 2021 року діють положення КПК України щодо електронного кримінального провадження217, ця система ще не була реалізована на практиці. Наразі між органами прокуратури та слідства тривають обговорення щодо розробки такої системи, її функціоналу та вигляду, включення окремих технічних рішень для правопорушень, пов’язаних зі збройним конфліктом218. Повідомляється, що цим рішенням має стати нова E-case management system з подальшою можливістю підключення до неї судових органів. У межах цієї системи має функціонувати база «СМЕРЕКА» як інструмент для структурування доказів воєнних злочинів219. Провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) Порядок здійснення спеціального досудового розслідування, а також розгляд справи за відсутності обвинуваченого (in absentia) був включений до КПК України 7 жовтня 2014 року220. Очікувалось, що цей механізм дозволить забезпечити притяг- 216 Правосуддя за міжнародні злочини внаслідок агресії РФ: позиція суддів, ветеранів / ветеранок та запит населення України / ГО Ukrainian Legal Advisory Group, ГО Інститут миру та порозуміння За підтримки проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу, а також за підтримки Коаліції правозахисних організацій «Україна. П’ята ранку» та Асоціації розвитку суддівського самоврядування України // Київ, 2023: https://drive.google. com/file/d/1CAyeS5adPCc_L_k5z3TZfFW5CGRQMsGt/view?fbclid=IwAR0J0Ikrfgne7f7pwu85DI51cppDykT523 on-O2ms5cvT5xZnefaRW-Tuqs. 217 Стаття 106-1 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо запровадження інформаційно-телекомунікаційної системи досудового розслідування», № 1498-ІХ, 01.06.2021: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1498-20#Text. 218 Естонські партнери оголосили тендер на розробку модулів системи управління досудовими розслідуваннями «СМЕРЕКА» // Офіс Генерального прокурора, 11.05.2023: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/estonski-partneriogolosili-tender-na-rozrobku-moduliv-sistemi-upravlinnya-dosudovimi-rozsliduvannyami-smereka. 219 Результати роботи з протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, за 2023 рік // Офіс Генерального прокурора, 18.01.2024: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/rezultati-roboti-z-protidiyi-zlocinam-vcinenimv-umovax-zbroinogo-konfliktu-za-2023-rik. 220 Стаття 7 Зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов’язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in 81 �нення до відповідальності осіб за злочини, вчинені в умовах збройного конфлікту на території України. Однак дотепер він викликає критику, насамперед в аспекті дотримання стандартів прав людини. Розгляд справ in absentia здійснюється на підставі ухвали слідчого судді й щодо чітко визначеного переліку кримінальних правопорушень221. На цей час обов’язковою умовою для ініціювання такого процесу є факт переховування підозрюваного від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України «державою-агресором», з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук222. У період з 2018 по 2021 рік процедура розгляду справ in absentia була заблокована на практиці. До цього моменту вимога про обов’язковість оголошення особи у міжнародний чи міждержавний розшук не застосовувалась. Але з початком роботи Державного бюро розслідувань, мала змінитись підслідність органів досудового розслідування, тому Перехідні положення КПК України містили доповнення й у процедуру in absentia223. Тому з 27 листопада 2018 року практика заочних проваджень була поставлена на паузу, оскільки правоохоронні органи не могли оголосити особу у міжнародний розшук, а процедура оголошення у міждержавний розшук не визначена. Положення кримінального процесуального законодавства були змінені у 2021 році224. Була запроваджена нова процедура розгляду справ in absentia: • Як вимогу до проведення спеціального розслідування було додано також ухилення від явки на виклик — неприбуття підозрюваного на виклик без поважної причини більш як два рази225. absentia). / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 221 Передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, ч. 2 статті 121, ч. 2 статті 127, ч.ч. 2, 3 статті 146, статтями 146-1, 147, ч.ч. 2-5 статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України. // Стаття 297-1 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 222 Стаття 297-1 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 223 Пункт 20-1 Перехідних положень / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 224 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення окремих положень у зв’язку зі здійсненням спеціального досудового розслідування», № 1422-ІХ, 27.04.2021: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1422-20#n27. 225 Частина 5 статті 139 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 82 �• Запроваджено порядок повідомлення особи про виклик: надсилання поштою, електронною поштою чи факсимільним зв’язком, здійснення виклику телефоном або телеграмою. У випадку обґрунтованої неможливості вручення особі такої повістки, вона публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора226. • За умови наявності відомостей про перебування особи на території іноземної держави, здійснюється направлення запиту про міжнародно-правову допомогу з метою вручення підозрюваному повістки про виклик. • Під час звернення із клопотанням до слідчого судді про проведення спеціального досудового розслідування, потрібно надати підтвердження щодо ви- їзду або перебування особи на тимчасово окупованій території України або РФ, а також щодо обставин, які підтверджують факт переховування підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності. • Передбачено необхідність звернення до слідчого судді, суду із клопотанням про обрання запобіжного заходу такій особі у вигляді тримання під вартою. • Рішення про розшук підозрюваного можуть прийняти слідчий, прокурор . • Надано право обвинуваченому, його захиснику у разі появи обвинуваченого 227 на етапі судового розгляду справи заявляти клопотання про повторне дослідження окремих доказів, які розглядались за відсутності обвинуваченого228. Процеси in absentia активно використовувались органами правосуддя після 2014 року та зокрема після 24 лютого 2022 року. Після 24 лютого 2022 року за злочини, передбачені статтею 438 КК України 730 особам було повідомлено про підозру, з них 702 заочно (96 % від загальної кількості). У межах цієї кваліфікації до суду скеровано обвинувальні акти проти 524 осіб, з них 499 заочно (95 % від загальної кількості). За результатами розгляду проваджень винесено вироки проти 137 осіб, з них 119 заочно. Наприклад, якщо у провадженнях за статтею 438 КК України, попри 75 % розглянутих справ за відсутності обвинувачених, є провадження і проти затриманих російських військових, то всі 138 вироків винесені за статтею 437 КК 226 Стаття 135 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 227 Стаття 281 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 228 Стаття 323 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. The Legal Framework for Adjudicating War Crimes in Ukraine. Assessment Report and Recommendations on Ensuring Efficient and Fair Adjudication of War Crimes Cases // USAID Activity Office: Office of Democracy and Governance, 29.08.2022: https://drive.google.com/file/d/1AKf1wtvKjv5VKoFuvFnd4nMIIG2kOL9/view. 83 �України є заочними229. І хоча подекуди з’являється усвідомлення того, що заочні провадження використовуються в якості інструменту формування статистики і це призводить до зловживання системою правосуддя, на сьогоднішній день запит на використання та доступність цього механізму серед слідчих, прокурорів та суддів залишається високим. Але фактично, жоден з винесених заочних вироків в Україні не був виконаний. Водночас, заочне провадження у багатьох країнах ЄС та в США, в контексті розслідування та притягнення до відповідальності за найтяжчі злочини, не дозволене з огляду на те, що вони фактично унеможливлюють дотримання права на справедливий суд обвинуваченого. Застосування цього механізму можливе лише у тих випадках, коли є високий суспільний запит та позиція самих потерпілих. Проте, результати дослідження проведені ULAG впродовж 2022-2024, що заочні провадження не задовольняють запит на справедливість у контексті збройної агресії РФ проти України (63% опитаних не вважають провадження in absentia ефективною формою правосуддя230). На сьогодні, якість кримінального процесуального законодавства, яке регулює це питання, не відповідає стандартам справедливого судочинства в наступних аспектах: 01. По-перше, дискусію викликає процес повідомлення особи й чи можна його вважати належним. Сайт Офісу Генерального прокурора, як і видання «Урядовий кур’єр» навряд можна вважати доступними джерелами інформації на окупованих територіях чи на території РФ, де більшість українських сайтів, зокрема урядових, заблоковані. 02. По-друге, законодавство не передбачає додаткових можливостей для підозрюваних чи обвинувачених оскаржити рішення, прийняті у режимі in absentia, поза загальних правил. Чинна редакція КПК України не передбачає безумовне право на повторний розгляд справи обвинуваченого, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, що суперечить вимогам права на справедливий суд за практикою ЄСПЛ. Такий підхід може водночас бути ризиком для України щодо можливих звернень до Суду. 229 Люди хочуть справедливості тут і зараз, але це «гра в довгу» – керівник «департаменту війни» ОГП про трибунал та злочини росіян (ч. 1) / Юрій Бєлоусов // Telegraf, 08.01.2024: https://telegraf.com.ua/ukr/intervju/202401-08/5826305-lyudi-khochut-spravedlivosti-tut-i-zaraz-ale-tse-gra-vdovgu-kerivnik-departamentu-viyni-ogp-protribunal-ta-zlochini-rosiyan-ch-1. 230 Ставлення населення до міжнародних злочинів в Україні: результати дослідження // ХІСД, 2024: https://ulag. org.ua/uk/reports-and-materials/%d1%81%d1%82%d0%b0%d0%b2%d0%bb%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d0 %bd%d0%b0%d1%81%d0%b5%d0%bb%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d0%b4%d0%be-%d0%b2%d0%be%d1%9 4%d0%bd%d0%bd%d0%b8%d1%85-%d0%b7%d0%bb%d0%be%d1%87%d0%b8/. 84 �03. По-третє, через принцип недопущення подвійної відповідальності за вчинене діяння, рішення у справах in absentia, що мають відповідні процесуальні недоліки та обмежені можливості оскарження, значно звужують перспективу забезпечення правосуддя за цими фактами у Міжнародному кримінальному суді чи інших механізмах. Процес щодо катастрофи рейсу MH17, збитого на Донбасі 17 липня 2014 року, став своєрідним винятком для правосуддя щодо наслідків збройного конфлікту на території України. Попри те, що розгляд справи тривав in absentia, як на етапі розслідування, так і під час судового провадження багато уваги приділялось дотриманню стандартів справедливого судочинства. Зокрема, зусилля прокуратури та ССГ мали забезпечити, щоб обвинувачені були обізнані з процесом проти них, в результаті чого один із суб’єктів провадження залучив власного адвоката для представництва його інтересів. Також сам процес здійснювався у межах юрисдикції Нідерландів, відповідно до стандартів та вимог їхнього процесу. Крім того, всі обвинувачені належали до виконавців нижчого чи середнього рівня, а обвинувачення проти осіб вищого рівня не було висунуто. І зрештою на це був запит та консенсус від родичів самих загиблих у авіакатастрофі. Стандарти розгляду справ in absentia У контексті забезпечення права на справедливий судовий розгляд, про- Міжнародні стандарти та практики цеси in absentia допускаються у ситуаціях, коли не вдалося точно встановити, що особа може брати участь у процесі та повноцінно захищати себе або ж намагається уникнути правосуддя. Крім того, у справі Санадер проти Хорватії231 ЄСПЛ визначив, що, враховуючи тяжкість вчинення воєнних злочинів, великий суспільний інтерес та бажання жертв досягнути правосуддя у подібних злочинах, використання судових процесів in absentia не є порушенням права на справедливий судовий розгляд, але водночас не можуть ігноруватися права обвинуваченого. ЄСПЛ у своїй практиці проаналізував, зокрема, що означає «належне повідомлення»: «Інформування про те, що проти особи розпочато процес переслідування — це дія настільки важлива, що вона має бути виконана відповідно до процедурних та правових вимог по суті, які здатні гарантувати ефективне застосування права обвинуваченого; недостатньо мати нечітке та неформальне знання»232. 231 Case of Sanader v. Chroatia, ECHR, appl. no. 66408/12, judgment 12.02.2015: https://hudoc.echr.coe.int/ eng?i=001-151039. 232 Case of Sejdoviс v. Italy, ECHR, appl. no. 56581/00, judgment 01.03.2006: https://hudoc.echr.coe.int/fre?i=001-72629. Case of Stoyanov v Bulgaria, ECHR, appl. no. 25714/05, judgment. 85 �У 1983 році Комітет ООН з прав людини у справі Мбенге проти Заіру Міжнародні стандарти та практики наголосив на тому, що процедура in absentia не є неправовою самою по собі тому, що існує презумпція щодо того, що держава здійснює всі кроки для того, щоб належним чином проінформувати обвинуваченого щодо процесів проти нього: «Вирок за відсутності обвинуваченого вимагає, попри відсутність обвинуваченого, того, що його було проінформовано належним чином про дату та місце судового розгляду». Комітет ООН постановив, що держава не здійснила належних кроків щодо належного інформування обвинуваченого і те, що він дізнався про розгляд справи за його відсутності зі ЗМІ було порушенням статті 14 (3) Міжнародного пакту про громадянські та політичні права233. Щодо позиції Міжнародного кримінального суду з цього питання, то сьогодні основним орієнтиром є рішення Досудової палати МКС у справі проти Саіфа Аль-Іслама Гаддафі234. Палата зазначила, що це не питання Суду — перевіряти правову кваліфікацію та предмет обвинувачення, які висувались національним судом, якщо для цього немає потреби. У ході процесу in absentia суд має надати обвинуваченому весь ряд процесуальних прав і гарантій, а в разі його появи в ході процесу або навіть після винесення вироку in absentia — повинен мати можливість переглянути свою справу у суді. Крім цього, у згаданій справі та справи проти Жана-П’єра Бемби Комбо235 МКС окремо наголошував на дотриманні принципу недопущення повторної відповідальності за один і той самий злочин, який у контексті процесів in absentia тлумачився таким чином, що повнота та якість процесу на національному рівні, належна кваліфікація діянь та недопущення застосування амністії чи помилувань щодо винних у вчиненні найтяжчих міжнародних злочинів — впливають на визнання вироку національного суду міжнародним судом чи трибуналом таким, що відповідає цьому принципу та не створює передумов для розгляду справи повторно. Останнім рішенням МКС, в якому аналізується процес in absentia на національному рівні, стала позиція апеляційної палати Суду по справі Саіфа Аль-Іслама Гаддафі236. Суд наголосив, що попри на те, що пан Гаддафі брав 233 Communication No. 16/1977, (Reported at: 78 ILR 18, 19, UNHR Comm. 1983), para 14.1. 234 Decision on the ‘Admissibility Challenge by Dr. Saif Al-Islam Gadafi pursuant to Articles 17(1)(c), 19 and 20(3) of the Rome Statute’ / In the case of Prosecutor v. Saif Al-Islam Gaddafi, Situation in Libya // ICC, 05.04.2019: https://www. icc-cpi.int/CourtRecords/CR2019_01904.PDF. 235 Decision on the Admissibility and Abuse of Process Challenges / In the case of Prosecutor v. Jean-Pierre Bemba Gombo, Situation in the CAR // ICC, 24.06.2010: https://www.icc-cpi.int/CourtRecords/CR2010_04399.PDF. 236 Decision on the ‘Admissibility Challenge by Dr. Saif Al-Islam Gadafi pursuant to Articles 17(1)(c), 19 and 20(3) of the Rome Statute’ / In the case of Prosecutor v. Saif Al-Islam Gaddafi, Situation in Libya // ICC, 05.04.2019: https://www. icc-cpi.int/CourtRecords/CR2019_01904.PDF. 86 �участь у декількох засіданнях через відеозв’язок та ще у кількох засідан- Міжнародні стандарти та практики нях був залучений його адвокат, цей процес не можна вважати таким, що відбувався за присутності обвинуваченого. Таку ж позицію підтримує й уряд Лівії. Водночас винесене рішення судом першої інстанції, відповідно до законодавства Лівії, не можна вважати остаточним, оскільки пан Гаддафі має право за процесуальним законодавством на перегляд вироку, винесеного in absentia. Для ствердження того, що особа була притягнута до відповідальності, МКС важливо, щоб процес щодо особи був об’єктивним та особа мала можливість оскаржити рішення до суду вищої інстанції. Водночас, МКС у власній практиці розглядає можливість вирішення окремих процедурних питань за відсутності обвинуваченого, щоб пришвидшити тривалість розгляду справи та надати можливість постраждалим використовувати заходи підтримки. У справі за обвинуваченням Джозефа Коні досудова палата прийняла рішення розглядати підтвердження обвинувачення in absentia237. Було встановлено, що пан Коні є особою, яку неможливо знайти у розумінні статті 61(2)(b) Статуту, оскільки, «незважаючи на значні зусилля Секретаріату та інших відповідних зацікавлених сторін щодо його розшуку з моменту видачі ордеру на арешт», його місцезнаходження залишається невідомим238. Подібне рішення є першим у практиці Суду та залежно від результатів його розгляду можна буде очікувати поширення такої практики. Слухання заплановані на 9 вересня 2025 року239. Показовою є прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи Резолюція (75)11 від 19 січня 1973 року «Про критерії, які регламентують розгляд, що проводиться у відсутність обвинуваченого» від 19.01.1973. Резолюція є документом м’якого права, проте вона підтверджує наявність Європейського консенсусу в питаннях визначення обґрунтованості обвинувачення за процедурою in absentia. Резолюція передбачає стандарти щодо змісту повістки, можливості для обвинуваченого реалізувати свої права у процесі та додаткових гарантій для перегляду справи240. 237 Decision on the criteria for holding confirmation of charges proceedings in absentia / In case of Prosecutor v. Joseph Kony, Situation in Uganda // ICC, 29.10.2024: https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/ CourtRecords/0902ebd1809dcd08.pdf. 238 P. 26 / Decision on the criteria for holding confirmation of charges proceedings in absentia / In case of Prosecutor v. Joseph Kony, Situation in Uganda // ICC, 29.10.2024: https://www.icc-cpi.int/sites/default/files/ CourtRecords/0902ebd1809dcd08.pdf. 239 Kony Case: Confirmation of charges hearing to commence in absentia on 9 September 2025 // ICC, 12.12.2024: https://www.icc-cpi.int/news/kony-case-confirmation-charges-hearing-commence-absentia-9-september-2025. 240 1. Обвинуваченому має вручатись повістка для явки в суд і підготовки свого захисту. 2. Повістка має ясно пояснити наслідки неявки обвинуваченого для розгляду (в тому числі й про початок процедури in absentia, як наслідок неявки). 3. Суд повинен відкласти розгляд, якщо визнає, що особиста присутність викликаного повісткою обвинуваченого є обов’язковим або якщо є підстави вважати, що у нього виникли перешкоди для явки. 4. Справа обвинуваченого не повинна розглядатися за його відсутності (in absentia), якщо можливо і бажано перенести розгляд на територію іншої держави або звернутися із запитом про видачу обвину- 87 �Такі країни, як Данія, Нідерланди, Німеччина, Швеція та інші дозволяють розгляд справ за відсутності обвинуваченого за таких умов: обвинуваченого було повідомлено про розгляд справи належним чином; вирок який він/ вона може отримати не перевищує 3 роки (це максимальний строк серед перелічених країн і стосується Австрії); обвинувачується здебільшого у фінансових злочинах чи злочинах стосовно власності; їй/йому гарантовано право на захист; їй/йому гарантовано право на перегляд справи241. Спільні слідчі групи (ССГ) Однією з форм міжнародної співпраці є взаємодія між державами у кримінальних провадженнях. Відповідно до статті 523 КПК України міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вживанні необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги у спосіб вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків. Міжнародним договором, ратифікованим Україною, можуть бути передбачені інші, ніж у цьому Кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження.242 Кримінальне процесуальне законодавство України передбачає можливість створювати спільні слідчі групи для проведення досудового розслідування обставин кримінальних правопорушень, вчинених на територіях декількох держав, або, якщо порушуються інтереси цих держав. Члени спільної слідчої групи безпосередньо взаємодіють між собою, узгоджують основні напрями досудового розслідування, проведення процесуальних дій, обмінюються отриманою інформацією. Координацію їхньої діяльності здійснює ініціатор створення спільної слідчої групи або один з її членів.243 ваченого. 5. Коли справа обвинуваченого розглядається in absentia докази повинні збиратися звичайними засобами, а захист повинен мати право впливати на цей процес. 6. Судове рішення, прийняте in absentia, має бути доведено до його відома згідно з правилами вручення повісток для явки в суд, і період часу для оскарження не повинен починатися раніше, ніж особа, щодо якої винесено вирок, не отримає ефективного повідомлення про винесене судове рішення, якщо тільки не буде встановлено, що особа навмисно прагнула уникнути правосуддя. 7. Кожен, чия справа розглядалася in absentia, повинен мати можливість оскаржити це судове рішення будь-якими доступними йому засобами, якби він був присутній. 8. Особа, справу якої було розглянуто in absentia і якій не було вручено повістку в належній формі, повинна мати правовий засіб захисту, що дозволяє йому переглянути справу як в питаннях права, так і в питаннях факту. 9. Особа, справа якої розглянута in absentia, але якій повістка була належним чином вручена, має право на повторний розгляд справи у звичайному порядку, якщо ця особа може довести, що її відсутність і неможливість проінформувати суддю у справі була викликана обставинами, що знаходяться за межами її контролю. 241 In Absentia Prosedure: the Concept of Amendments to National Legislation Ukraine // ULAG, 2020: https://ulag.org. ua/reports-and-materials/in-absentia-procedure-the-concept-of-amendments-to-national-legislation-ukraine/. 242 Стаття 528 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 243 Стаття 571 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 88 �Положення КПК України окреслюють можливості міжнародного співробітництва, але у межах конкретного кримінального провадження. Співробітництво повинно передбачати чіткий розподіл завдань між учасниками групи та бачення результату такого провадження. Ці вимоги сформульовані у Другому додатковому протоколі до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах. Відповідно до його положень, спільну слідчу групу може бути створено, зокрема, у випадках коли: • розслідування злочинів Стороною вимагає проведення складних та комплексних слідчих заходів, пов’язаних з іншими Сторонами; • кілька Сторін проводять розслідування злочинів, обставини яких вимагають вжиття скоординованих, погоджених дій на території відповідних Сторін.244 Норми, що регулюють роботу ССГ як форму міжнародно-правового співробітництва у кримінальних провадженнях, є загальними для розслідування фактів вчинення усіх видів злочинів, включно з найтяжчими міжнародними. Після 24 лютого 2022 року Україна стала просувати формат ССГ як інструмент розслідування наслідків збройного конфлікту та взаємодії з іншими країнами, які відкрили провадження на національному рівні за цими фактами. В умовах обмеженості власних ресурсів, активної фази збройного конфлікту на території України, неможливості проведення ряду слідчих дій через ведення бойових дій правоохоронні органи України мають намір показувати швидкий результат у розслідуванні воєнних злочинів. З позиції України, за ефективний приклад такої роботи було взято ССГ, яка була створена для розслідування катастрофи літака рейсу MH17 17.07.2014 та судовий процес за результатами її роботи, який відбувся у Нідерландах. Проте, порівнюючи роботу створеної ССГ після 24.02.2022 року з ССГ щодо катастрофи MH17 як успішного прикладу опускається той факт, що ця слідча група проводила розслідування щодо одного факту вчинення злочину, а не розглядала всі наслідки збройного конфлікту, як планується наразі. У випадку з розслідуванням наслідків катастрофи рейсу MH17 було чітко визначено цілі та завдання роботи, судову юрисдикцію провадження, а також стандарт збору доказів, який застосовувався. Натомість створена ССГ стала базою для масштабної роботи по збору доказів щодо злочину агресії, вчиненого проти України, та створеного Міжнародного центру переслідування за злочин агресії (ICPA)245. Перед ним стоїть завдання: обробити величезний масив даних та провадити діяль- 244 Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 08.11.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_518#Text. 245 Ukraine: International Centre for the prosecution of Russia’s crime of aggression against Ukraine starts operations today // European Commission, 03.07.2023: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/ip_23_3606. 89 �ність без зрозумілої юрисдикції для подальшого можливого судового переслідування. Досвід країн-учасниць нової ССГ у розслідуванні найтяжчих міжнародних злочинів є обмеженим. Це призводить до збільшення навантаження на її членів і породжує значні очікування з боку тих, хто зацікавлений в успішному переслідуванні злочину агресії. Проте все ще відкритим залишається питання — де будуть використані зібрані докази як щодо злочину агресії, так і щодо інших ймовірних найтяжчих міжнародних злочинів. Зокрема, яким чином може здійснюватись взаємодія між ССГ та МКС, які долучені до роботи Міжнародного центру переслідування за злочин агресії. Враховуючи те, що практика роботи ССГ щодо розслідування найтяжчих міжнародних злочинів є новою, це перший досвід, який може бути використаний у майбутньому для подібних ситуацій і важливо засвоїти його уроки. Співробітництво з Міжнародним кримінальним судом 3 травня 2022 року КПК України було доповнено окремим розділом, який визначає особливості співпраці з Міжнародним кримінальним судом246. Окремі його положення прив’язані до ратифікації Римського статуту МКС і наразі не мають юридичної сили247. Водночас зазначається, що прийняті зміни застосовуються з урахуванням заяв Верховної Ради України про визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду248. Цей розділ регулює співробітництво України з міжнародною судовою інстанцією, однак належної правової основи — міжнародно-правового документа — для такого співробітництва не було на момент внесення змін до КПК України. Такою підставою 246 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом», № 2236-ІХ, 03.05.2022: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2236-20#n5. 247 1. Ч. 3 ст. 617 КПК України 2. Положення цього розділу також застосовуються до виконання прохань Міжнародного кримінального суду щодо розслідування злочинів проти відправлення правосуддя, що здійснюється Міжнародним кримінальним судом. Ч. 3-5 ст. 636 КПК України 3. Рішення Міжнародного кримінального суду про штраф та/або конфіскацію центральний орган України надсилає до суду за місцем проживання особи, місцем відбування покарання особою або місцезнаходженням майна для звернення до виконання у тридцятиденний строк у порядку, визначеному статтею 535 цього Кодексу. 4. Виконання рішення Міжнародного кримінального суду про штраф та/або конфіскацію здійснюється без шкоди для прав добросовісних (bona fide) третіх сторін. 5. Майно або доходи від продажу нерухомого майна чи у відповідних випадках від продажу іншого майна, отриманого в результаті виконання рішення, зазначеного у частині четвертій цієї статті, передаються до Міжнародного кримінального суду. // Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом», № 2236-ІХ, 03.05.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2236-20#n5. 248 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом», № 2236-ІХ, 03.05.2022: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2236-20#n5. 90 �має бути або ратифікація Римського статуту, або підписання угоди про співробітництво України з Міжнародним кримінальним судом. Заяви про визнання юрисдикції Суду та зміни до КПК не є достатнім фундаментом для закріплення факту взяття Україною зобов’язань перед МКС. З огляду на це, немає впевненості, що положення про затримання осіб на прохання МКС, їхнє тримання під вартою, особливості виконання запитів Суду не будуть змінені в будь-який момент та виконуватимуться повною мірою. Офіційно, Україна стала 125 країною-учасницею Міжнародного кримінального суду з 1 січня 2025 року249. Тому фактично з цього моменту і варто вести мову про повноцінну реалізацію зобов’язань зі співпраці з МКС та застосування на практиці цього розділу КПК України. Співробітництво з МКС з цього моменту є прямим зобов’язанням України як держави-учасниці Римського статуту і не може залежати від пріоритетів державних органів. Крім того, при внесенні змін до КК України та КПК України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту було виключено примітку до Розділу IX2, яка обмежувала його дію до «осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації або агресію іншої країни проти України»250. Якщо проаналізувати зміст прийнятих положень у сукупності, варто звернути увагу на таке: • Норми фактично закріплюють права України на рівні повноправної держави-учасниці Суду, зокрема щодо можливості оскарження рішень МКС чи можливості направляти запити до Суду. • Положення у контексті співробітництва надають пріоритет використанню термінології Римського статуту та її тлумачення згідно з його нормами. Після ратифікації Статуту його положення стали частиною національного законодавства та, відповідно, було затверджено офіційний переклад його тексту українською мовою. Проте якість цієї версії тексту не відображає всієї специфіки термінології, яку використовує оригінальна мова Римського статуту. Переклад натомість пропонує відповідники за Кримінальним кодексом України, які позначають інші поняття, що стосуються виключно кваліфікації загальнокримінальних злочинів. Наприклад, форма «допомога та сприяння у вчиненні злочину» (aiding and abetting)251 в офіційному перекладі Римського статуту 249 ICC welcomes Ukraine as a new State Party // International Criminal Court, 02.01.2025: https://www.icc-cpi.int/ news/icc-welcomes-ukraine-new-state-party. 250 Закон України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку з ратифікацією Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього”, № 4012-ІХ, 09.10.2024: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4012-20#n6. 251 Prosecutor v. Tadic, Case No. IT-94-1-T, 7 May 1997, paras. 674. Prosecutor v. Zejnil Delalic, Zdravko Mucic, Hazim Delic, Esad Landzo, Case No. IT-96-21-T, 16 Nov. 1998, paras. 325. Prosecutor v. Anto Furundzija, Case No. IT-9517/1-T, 10 Dec. 1998, paras. 190-249. Prosecutor v. Jean Paul Akayesu, Case No. ICTR-96-4-T, 2 Sept. 1998, para. 484. 91 �українською мовою прирівнюється до термінів «пособництво та підбурювання»252 за аналогією з видами співучасті за ККУ253. • Закріплено можливість передачі провадження до МКС, але не визначено правові наслідки такого рішення відповідно до інших норм кримінального проце- суального законодавства, тобто що саме буде відбуватись з провадженням в Україні та які підстави для ухвалення подальших рішень. • У частині роботи із доказами виникає колізія, оскільки МКС має власні стан- дарти таких процесів, які безпосередньо впливають на визнання доказів допустимими у судовому провадженні, однак положення національного законодавства України не гармонізовані зі стандартами Суду.254 20 вересня 2022 року Верховною Радою Фактично, питання можливості представників Офісу Прокурора МКС збирати докази на території України вирішується Генеральним прокурором України одноособово. України були прийняті зміни до вказаного розділу КПК України як реакція на практичні проблеми у реалізації прийнятих норм. Нововведення передбачили: можливість проведення процесуальних дій не тільки Прокурором МКС, а й уповноваженими ним працівниками Суду, які вказані у проханні; необхідність погодження Генеральним про- курором України проведення процесуальних дій на території України уповноваженими працівниками Суду255. Фактично, питання можливості представників Офісу Прокурора МКС збирати докази на території України вирішується Генеральним прокурором України одноособово. Це, наприклад, надає йому дискрецію визначати які матеріали кримінальних проваджень за запитом МКС можуть надаватись, як саме здійснюється допуск до затриманих осіб чи які місця вчинення злочину слідчі та прокурори МКС можуть відвідати. 252 Римський статут Міжнародного кримінального суду // Верховна Рада України, 17.07.1998: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/995_588#Text. 253 На сайті Верховної Ради розміщено документ, на якому позначено, що це «офіційний переклад». Однак офіційним переклад може бути лише тоді, коли міжнародно-правовий документ було ратифіковано і його було узгоджено з офіційною установою, яка регулює його застосування. Римський статут Міжнародного кримінального суду // Верховна Рада України: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_588#Text. 254 Розділ ІХ-2 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 255 Закон України «Про внесення змін до статті 624 Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення співробітництва з Міжнародним кримінальним судом при проведенні процесуальних дій на території України», № 2598-ІХ, 20.09.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2598-IX#Text. 92 �Специфічні положення законодавства Порядок передачі доказів Положення кримінального процесуального законодавства України не визначають спеціального порядку передачі доказів між органами досудового розслідування та прокуратури (chain of custody). Законодавство чітко визначає порядок проведення слідчих дій, отримання та процесуального оформлення доказів, коло осіб, які можуть бути залучені до проведення розслідування, а також порядок проведення негласних слідчих дій. Положення не вимагають фіксувати хто та в який конкретний час має доступ до зібраної інформації чи яким чином здійснюється передача доказів. На практиці вся інформація, яка збирається слідчим чи прокурором під час розслідування у межах конкретного кримінального провадження, включається до масиву його матеріалів, які обліковуються у межах зареєстрованого у ЄРДР розслідування. Весь процес розслідування може включати як матеріали, зібрані у загальному порядку, так і ті, що мають обмежений доступ та можуть формувати засекречені томи і зберігаються у окремому установленому порядку. Додаткові вимоги щодо збереження передбачені тільки для речових доказів, отриманих у кримінальному провадженні. Загальне правило КПК України визначає, що за збереження таких доказів несе відповідальність сторона, якій вони надані256. Відповідальність за збереження речових доказів, долучених до матеріалів кримінального провадження, покладається на слідчого відповідного органу розслідування, який здійснює кримінальне провадження257. Водночас, залежно від порядку зберігання розрізняють два види речових доказів: • ті, що зберігаються разом з матеріалами кримінального провадження - вони є малогабаритними за своєю природою та можуть бути безпосередньо долучені до матеріалів справи. Їх упаковують та опечатують у такий спосіб, що унеможливлює їх підміну; 256 Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов’язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. / Частина 2 статті 100 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 257 Пункт 8 / Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження // Постанова Кабінету Міністрів України, № 1104, 19.11.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF#n19. 93 �• ті, що зберігаються окремо від матеріалів кримінального провадження - вони є досить громіздкими та потребують спеціального місця зберігання. Для ідентифікації такого доказу, на нього прикріплюється бірка з інформацією про номер кримінального провадження, вид та дату проведення процесуальної дії, під час якого його було вилучено, та підписи осіб, присутніх при її проведенні.258 Кожен орган досудового розслідування повинен вести книгу обліку речових доказів, які перебувають у нього на зберіганні. Там фіксується інформація про номер кримінального провадження, у межах якого такі докази було вилучено, дані відповідальної особи, інформація щодо проведеної процесуальної дії. Підставою для внесення інформації про облік речового доказу є протокол про проведення процесуальної дії, під час якої було вилучено певний доказ. У разі прийняття рішення про зміну місця зберігання доказу, цей факт має бути підкріплено відповідним документом.259 Крім того, передбачено, що речові докази не можуть зберігатись в умовах, які можуть призвести до їх знищення чи псування260. КПК України визначає, що до завершення досудового розслідування слідчий або прокурор за клопотанням сторони кримінального провадження має надати матеріали для ознайомлення. Виключення допускається тільки щодо даних про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.261 На практиці те, в яких межах можуть бути відкриті матеріали для ознайомлення представнику потерпілих чи стороні захисту поки розслідування триває, визначає слідчий або прокурор. На цьому етапі позиція обвинувачення ще не сформована остаточно, тому вимоги законодавства дозволяють не відкривати у повній мірі масив зібраної інформації іншій стороні. При підготовці повідомлення про підозру та обвинувального акту у кримінальному провадженні формуються матеріали кримінального провадження, які у подальшому будуть передані до суду. На цьому ж етапі КПК України передбачає, що зібрані матеріали мають бути відкриті стороні захисту та надані для ознайомлення, можли- 258 Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження // Постанова Кабінету Міністрів України, № 1104, 19.11.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF#n19. 259 Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження // Постанова Кабінету Міністрів України, № 1104, 19.11.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF#n19. 260 Пункт 5 / Порядок зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов’язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження // Постанова Кабінету Міністрів України, № 1104, 19.11.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1104-2012-%D0%BF#n19. 261 Частина 1 статті 221 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 94 �вості зняти копію та відобразити зібрані докази262. Повноцінне визначення того, що включається у такі матеріали, КПК України закріплює на етапі судового розгляду справи. Серед зазначеного переліку передбачені такі дані: • документи, інші матеріали, надані суду під час судового провадження його учасниками, • судові рішення та інші документи і матеріали, що мають значення для цього кримінального провадження.263 Розслідування щодо фактів найтяжчих міжнародних злочинів, вчинених після 24 лютого 2022 року, додали новий акцент до питання роботи з доказами, їх збереження та передачі. Межі правового регулювання не враховують виклики, які виникають на практиці: • зміна підслідності у провадженнях щодо фактів воєнних злочинів, внаслідок чого матеріали передаються між різними органами досудового розслідування; • залучення багатьох органів для проведення слідчих дій, після чого досить складно зібрати результати їх роботи у межах одного кримінального провадження; • великий масштаб зареєстрованих злочинів та потреба у систематизації кримінальних проваджень, оскільки зібрані докази щодо конкретних фактів злочинів можуть мати значення для розслідування більш масштабних та системних дій; • поширення практики виділення кримінальних проваджень щодо ідентифікованих обвинувачених, під час чого зібрані докази мають бути продубльовані у різних матеріалах справ; • регулярне вилучення речових доказів, зокрема на місцях обстрілів, які потребують відповідного місця зберігання; • розширення практики збору інформації з відкритих джерел та електронних доказів під час розслідування воєнних злочинів, що потребують окремої системи зберігання та врегулювання порядку доступу до таких даних. 262 Стаття 290 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 263 Частина 1 статті 317 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 95 �Збереження доказів Питання збереження доказів виникає разом із порядком їхнього збору. У контексті роботи міжнародних судових інстанцій те, як зберігаються докази найтяжчих міжнародних злочинів, безпосередньо впливає на їхню допустимість під час подальшого розгляду справи судом. Чинне законодавство України має обмежені правила збереження доказів на етапі досудового розслідування. Так, слідчий чи прокурор у кримінальному провадженні може вилучати: • речові докази; • предмети й документи, обіг яких заборонено (якщо у власника немає дозволу на їх придбання і зберігання); • документи, які засвідчують особу заарештованих підозрюваних, обвинувачених (підсудних); • інші документи, що мають значення у справі; • гроші та інші цінності, виявлені під час накладення арешту на майно підозрюваних, обвинувачених, підсудних або осіб, які несуть за законом матеріаль- ну відповідальність за їхні дії, на які може бути звернено стягнення з метою відшкодування заподіяної матеріальної шкоди або забезпечення виконання вироку в частині конфіскації майна264. Чинний порядок не передбачає механізму довготривалого зберігання доказів у електронній формі (оскільки прив’язка до їхнього використання можлива у паперовому вигляді). Також відсутні вимоги до збереження інформації, яка описує процес створення таких доказів, та який би врегульовував порядок доступу до відповідних місць зберігання. Тому на рівні законодавства та практики до цього часу не розв‘язана проблема зберігання: питання у наявності спеціальних серверів для електронних даних, які є доказами у кримінальних провадженнях та які вилучаються під час розслідування. Після повномасштабного вторгнення у межах міжнародної допомоги Офіс Генерального прокурора отримав місце на серверах Microsoft та Amazon для зберігання на них доказів в електронній формі. Але яким чином має бути захищена розміщена 264 Пункт 4 // Наказ «Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» / Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна податкова адміністрація України, Служба безпеки України, Верховний Суд України, Державна судова адміністрація України, № 51/401/649/471/23/125, 27.08.2010: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005190010#Text. 96 �на них інформація — невідомо. Національним законодавством це питання не врегульоване. Тому на практиці цей аспект може бути використаний стороною захисту під час судового процесу. Крім цього, на базі ОГП використовується програмне забезпечення для роботи з окремими видами доказів. Наприклад, Palantir, Microsoft Azure, Skydio Drones265. Також тривають дискусії зі створення окремої інформаційної системи на базі ОГП, яка має зберігати та аналізувати докази найтяжчих міжнародних злочинів. Система «СМЕРЕКА» має покращити координацію та ефективність прокурорів, а також поліпшити процесуальне керівництво266. Проте вона буде використовуватись для всіх кримінальних проваджень у межах бази e-Case, що має стати втіленням електронного кримінального провадження, а не тільки буде стосуватись найтяжчих міжнародних злочинів. Обговорення технічних рішень для запровадження електронного кримінального провадження та спеціальних систем як «СМЕРЕКА», яка пропонується для доказів воєнних злочинів, повинне включати також розробку спеціалізованих нормативно-правових актів та розв‘язання питань, пов’язаних із захистом та місцями зберігання таких даних, враховуючи ризики війни. Також проблеми виникають зі зберіганням габаритних речових доказів. Відповідальність за це покладена на органи досудового розслідування та суд. Передбачена можливість передавати їх для зберігання підприємствам, установам та організаціям, про що складається відповідний протокол267. У цьому контексті цілком виправдано з’являються питання щодо місця зберігання вилучених на місці вчинення злочину уламків снарядів чи військової техніки, яка також може розглядатись як речовий доказ у провадженнях за фактами вчинення воєнних злочинів. На практиці це означає, що кожне управління органу досудового розслідування повинно мати достатньо спеціального простору, який має вмістити всі вилучені речові докази. Їх зберігання потребує місця, специфічних умов, а також має бути довготривалим з огляду на строки розслідувань. Більшість слідчих управлінь в регіонах не мають належних умов та інфраструктури для такого зберігання. 265 Результати роботи з протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, за 2023 рік // Офіс Генерального прокурора, 18.01.2024: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/rezultati-roboti-z-protidiyi-zlocinam-vcinenimv-umovax-zbroinogo-konfliktu-za-2023-rik. 266 Естонські партнери оголосили тендер на розробку модулів системи управління досудовими розслідуваннями «СМЕРЕКА» // Офіс Генерального прокурора, 11.05.2023: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/estonski-partneriogolosili-tender-na-rozrobku-moduliv-sistemi-upravlinnya-dosudovimi-rozsliduvannyami-smereka. 267 Пункт 12 / Наказ «Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» / Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна податкова адміністрація України, Служба безпеки України, Верховний Суд України, Державна судова адміністрація України, № 51/401/649/471/23/125, 27.08.2010: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005190010#Text. 97 �Зокрема, місцями зберігання зброї та боєприпасів визначені господарчі підрозділи Міністерства внутрішніх справ, Головних управлінь Міністерства внутрішніх справ, управлінь Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Головних управлінь та управлінь СБУ після перевірки, державні судово-експертні установи, склади військових частин або відповідних державних підприємств (організацій)268. Враховуючи умови війни на території України та масові обстріли з 24 лютого 2022 року, існує значний ризик знищення таких предметів, оскільки місця зберігання подібних речових доказів стають об’єктами нападу. Як приклад, мобільні телефони російських солдатів, які можуть бути використані як джерело доказів, фактично не долучаються до матеріалів кримінальних проваджень. Вони або вилучаються військовими на місцях, або знищуються внаслідок бойових дій. Коли суд ухвалює рішення у межах кримінального провадження чи постановляє про його закриття, окремо вирішується питання й про вилучені докази269. У контексті дослідження фактів найтяжчих міжнародних злочинів докази, отримані в одному провадженні, можуть мати значення для іншого. Тому важливо, щоб порядок зберігання доказів та відповідні процесуальні рішення враховували їхній потенційний вплив на розслідування інших фактів ймовірних найтяжчих злочинів. Стандарти Порядок передачі доказів означає процес ведення хронологічного паперового сліду, який фіксує збір, зберігання та передачу доказів з метою демонстрації їхньої цілісності з моменту їх отримання до моменту їхнього представлення в суді або іншому механізмі відповідальності270. Визначення та дотримання цього порядку є невід’ємною частиною допустимості та прийнятності доказу у судовому процесі. Практика роботи механізмів правосуддя показує, що одним із завдань офісу прокурора (сторони обвинувачення) є визначення чітких процедур, які регулюють збір, передачу та зберігання доказів. Зокрема, у роботі Міжнародного кримінального суду на Офіс Прокурора покладено обов’язок забезпечувати безперервний порядок передачі та зберігання документів та інших видів доказів на етапі розсліду- 268 Пункт 16 // Наказ «Про затвердження та введення в дію Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду» / Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України, Державна податкова адміністрація України, Служба безпеки України, Верховний Суд України, Державна судова адміністрація України, № 51/401/649/471/23/125, 27.08.2010: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v005190010#Text. 269 Стаття 374 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 270 International Protocol on the Documentation and Investigation of Sexual Violence in Conflict Best Practice on the Documentation of Sexual Violence as a Crime or Violation of International Law // UN, 2017: https://www.un.org/ sexualviolenceinconflict/wp-content/uploads/2019/06/report/international-protocol-on-the-documentation-andinvestigation-of-sexual-violence-in-conflict/International_Protocol_2017_2nd_Edition.pdf. 98 �вання271, а відповідальність за докази на етапі судових слухань покладаєть- Міжнародні стандарти та практики ся на Секретаріат Суду272. Міжнародні стандарти в частині роботи з доказами підкреслюють такі базові правила: • порядок передачі доказів має забезпечуватись з моменту збору доказів і продовжується до їх представлення в суді і після нього; • порядок передачі доказів не повинен порушуватися, а докази повинні залишатися в безпеці в будь-який час; • всі передачі доказів повинні реєструватися, а документація щодо їх порядку зберігання повинна бути доступною для цілей судового процесу273. Для того, щоб визначити чи було дотримано порядок передачі доказів, має бути чітко зафіксована інформація щодо того, як доказ було отримано та чи передавався він іншим особам чи органам і яким чином здійснювалась така передача. Особливості порядку передачі доказів можуть включати вимоги щодо його ідентифікації / реєстрації, оформлення протоколу чи нотаток щодо його отримання, окремого пакування з посвідчувальним підписом, додавання приміток до доказу, а також фіксації процесу передачі отриманих доказів274. Системна робота з доказами забезпечується за допомогою бази даних, яка створюється спеціально для роботи механізму правосуддя. Зокрема, відповідна база Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду дозволяє здійснити реєстрацію та збереження доказів, зібраних на різних етапах розслідування, фіксує обставини збору доказу, присвоює йому унікальний реєстраційний номер, відображати метадані електронних доказів, а також забезпечити доступ до інформації стороні захисту під час процесу275. 271 Regulation 22 / Regulations of the Office of the Prosecutor // International Criminal Court, 23.04.2009: https://www. icc-cpi.int/sites/default/files/Publications/Regulations-of-the-Office-of-the-Prosecutor.pdf. 272 Rule 138 / Rules of Procedure and Evidence // International Criminal Court: https://www.icc-cpi.int/sites/default/ files/RulesProcedureEvidenceEng.pdf. 273 ICTY Manual on Developed Practices // Prepared in conjunction with UNICRI as part of a project to preserve the legacy of the ICTY, 2009: https://www.icty.org/x/file/About/Reports%20and%20Publications/ICTY_Manual_on_ Developed_Practices.pdf. 274 Documenting international crimes and human rights violations for accountability purposes: Guidelines for civil society organisations // International Criminal Court, EUROJUST: https://www.icc-cpi.int/sites/default/ files/2022-09/2_Eurojust_ICC_CSOs_Guidelines_2-EN.pdf. 275 Regulation 23 / Regulations of the Office of the Prosecutor // International Criminal Court, 23.04.2009: https://www. icc-cpi.int/sites/default/files/Publications/Regulations-of-the-Office-of-the-Prosecutor.pdf. 99 �З розвитком технологій та зростанням ролі інформації з відкритих джерел, ці підходи поширюються не тільки на роботу з потерпілими та свідками, речовими доказами та експертними висновками, а й базами даних та інформацією у електронному вигляді. Наприклад, Офіс Прокурора Міжнародного кримінального суду для прийняття інформації із зовнішніх джерел створив платформу OTPLink, яка зберігає у цифровому вигляді порядок передачі даних276. З огляду на те, що зібрані докази у межах розслідувань на національному рівні можуть розглядатись як джерело інформації, зокрема, для Міжнародного кримінального суду та інших національних юрисдикцій, ССГ, вимоги законодавства щодо порядку їх передачі можуть бути тим фактором, що у подальшому може негативно вплинути на допустимість цих доказів. На фоні процесів, пов’язаних з імплементацією Римського статуту до законодавства України, питання врегулювання порядку передачі доказів має розглядатись у межах внесення змін до кримінального процесуального законодавства. Зокрема, чітко має бути прописаний порядок передачі доказів та врегульоване питання щодо вимог до їх збереження. Захист постраждалих та свідків Захист свідків є важливим інструментом у забезпеченні правосуддя за найтяжчі міжнародні злочини. Постраждалі від подій стають важливим джерелом інформації, що створює ризики не тільки для їхнього життя і здоров’я, але для їхніх родин і близьких. З 2014 року паралельно з розслідуванням наслідків збройного конфлікту на території України непоодинокими стали випадки вбивства свідків, які могли надати інформацію щодо відповідальності РФ277. Нині українське законодавство не приділяє достатньо уваги питанню захисту свідків. У 1993 році було прийнято Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»278, який фактично є єдиним нормативно-правовим актом з цього питання. Він зазнавав лише редакційних змін у зв’язку з ухваленням у 2012 році нового Кримінального процесуального кодексу України та його подальших доповнень. Норми цього закону поширюються і на захист постраждалих від найтяжчих міжнародних злочинів. 276 ICC Prosecutor Karim A.A. Khan KC announces launch of advanced evidence submission platform: OTPLink // International Criminal Court, 24.05.2023^ https://www.icc-cpi.int/news/icc-prosecutor-karim-aa-khan-kcannounces-launch-advanced-evidence-submission-platform-otplink. 277 Побудова ефективної програми захисту свідків у кримінальних провадженнях, пов’язаних зі збройним конфліктом / Аналітичний звіт // Ukrainian Legal Advisory Group, 2021: https://ulag.org.ua/uk/reports-andmaterials/-3. 278 Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», № 3782-ХІІ, 23.12.1993: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#Text. 100 �Закон містить такий перелік доступних заходів захисту свідків: • особиста охорона, охорона житла і майна; • надання спеціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку; • використання технічних засобів контролю і прослуховування телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження; • заміна документів та зміна зовнішності; • зміна місця роботи або навчання; • переселення в інше місце проживання; • поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення; • забезпечення конфіденційності відомостей про особу; • закритий судовий розгляд. 279 З 2014 року у кримінальних провадженнях щодо злочинів, пов’язаних зі збройним конфліктом, на різних етапах їхнього розгляду застосовувались заходи забезпечення безпеки до учасників процесу. Така практика не стала поширеною, але застосовувалась в окремих провадженнях. Суди ухвалювали рішення про зміну анкетних даних свідків280, проведення допиту свідків у закритому судовому засіданні281. Але 279 Стаття 7 / Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», № 3782-ХІІ, 23.12.1993: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3782-12#Text. 280 Справа № 243/1713/15-к. Слов’янський міськрайонний суд Донецької області. Працівника патрульної служби Слов’янського МВ ГУМВС України в Донецькій області було засуджено за скоєння злочину за ч. 1 ст. 258-3 ККУ, а саме за участь у терористичній організації. Було встановлено, що обвинувачений, діючи в інтересах так званої «Донецької народної республіки», здійснював незаконне затримання людей та залучав їх до примусової праці на блокпостах. До чотирьох свідків, а саме тих, кого обвинувачений незаконно затримав та залучав до примусової праці, було застосовано захист. На підставі їхніх заяв та відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 66 Кримінально-процесуального кодексу України та ст. 2 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», анкетні дані свідків були змінені. Вироком суду обвинуваченого визнано винним та засуджено до 8 років позбавлення волі. 281 Справа №234/16107/17. Особу обвинувачують у скоєнні злочинів за ч. 2 ст. 260 ККУ «Створення не передбачених законом збройних формувань або участь у їх діяльності», зокрема участі в діяльності «Донецької народної республіки». Під час досудового розслідування анкетні дані свідків було змінено постановами слідчого для забезпечення їх безпеки. Окрім того, прокурор, який підтримує обвинувачення в суді, заявив клопотання про проведення на підставі ч. 9 ст. 352 КПК України допиту свідків у закритому судовому засіданні з іншого приміщення, в тому числі у спосіб, що унеможливлює ідентифікацію особи, яка дає показання. Просив доручити Краматорському ВП ГУНП в Донецькій області, слідчим відділом якого здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження, здійснити виклик вказаних свідків до окремого приміщення без оголошення їх дійсних анкетних даних із вжиттям заходів, які б унеможливлювали їх ідентифікацію. Суд задовольнив клопотання прокурора та наголосив, що «збройний конфлікт до цього часу триває, у зв`язку з чим маються об`єктивні підстави побоюватися, що свідки, які, як зазначає сторона обвинувачення, викривають протиправну діяльність [обвинуваченого], можуть опинитися у небезпеці у випадку розкриття їх осіб». / Ухва- 101 �на практиці такі заходи не можуть належно забезпечити безпеку, оскільки опис обставин справи дозволяє ідентифікувати осіб, до яких були застосовані заходи захисту, а під час судового розгляду справи суд безпосередньо досліджує докази, що може призвести до розкриття особистостей. Після повномасштабного вторгнення у деяких категоріях справ, зокрема щодо фактів сексуального насильства пов’язаного з конфліктом, запроваджується практика застосування заходів захисту щодо потерпілих, хоча чинне законодавство України визначає можливість такого захисту тільки для свідків. Зокрема, змінюються персональні дані цих осіб. Під час розслідування виникають питання як мають діяти слідчі, представники потерпілих, а також суд у таких умовах, коли відповідний алгоритм відсутній на рівні законодавства. Чинне законодавство України у сфері захисту свідків потребує ґрунтовного доопрацювання як щодо переліку заходів, так і щодо регулювання адміністративного ресурсу, який відповідає за реалізацію цих заходів на практиці. 12 липня 2021 року у Верховній Раді України було зареєстровано два законопроєкти, які стосуються забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та інших осіб в інтересах правосуддя (реєстр. № 5752282 та реєстр. № 5751283). Обидва проєкти мають реформувати наявну систему захисту свідків в Україні, аргументуючи пропозиції тим, що система є не тільки неефективною, а й нераціональною з точки зору використання бюджетних коштів. Зазначається також, що положення мають поширюватися на кримінальні провадження, які стосуються фактів вчинення «воєнних та інших міжнародних злочинів». Дотепер жоден із документів не був розглянутий парламентом по суті. Вся система захисту свідків в Україні має враховувати кілька факторів для того, щоб бути ефективною для постраждалих від найтяжчих міжнародних злочинів: оцінка інформації, яку може надати свідок; належний захист персональних даних свідків; брак доступу до зони збройного конфлікту та свідків; характер збройного конфлікту та ведення активних бойових дій; тривалість проваджень. Правовий статус постраждалої особи від збройного конфлікту Дотепер на законодавчому рівні немає чіткого визначення статусу особи, яка постраждала від збройного конфлікту. Тривалі дискусії щодо виокремлення певної категорії переважно пов’язані не з потребою в гармонізації національного за- ла Краматорського міського суду Донецької області про проведення допиту свідків від 23 квітня 2019 року. 282 https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=72473. 283 https://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=72472. 102 �конодавства з міжнародним правом у цьому питанні, а з врегулюванням надання соціального захисту та правових гарантій. Визначення правового статусу прив’язується до бюрократичних процедур, а не до дослідження факту завдання шкоди внаслідок чи в умовах війни. Починаючи з 2014 року обговорювалось визначення правового статусу незаконно затриманих осіб в умовах збройного конфлікту на території України. Питання розглядалось не крізь призму надання гарантій за їхнім правовим статусом, закріплених міжнародним гуманітарним правом, а у контексті можливості виплати грошової допомоги таким особам чи їхнім сім’ям. Лише у 2022 році було прийнято закон, який надав визначення категорії осіб, які були позбавлені волі у зв’язку зі збройним конфліктом, а також соціальні гарантії для сімей таких осіб та питання їхньої соціальної підтримки після повернення. Водночас питання особливих гарантій у межах процесів правосуддя не порушується у тексті, крім права на отримання безоплатної правової допомоги284. Вже після 24 лютого 2022 року дискусії поширились і на інші категорії постраждалих від порушень законів та звичаїв війни. Наприклад, 17 червня 2022 року Кабінет Міністрів України створив Координаційний штаб з питань захисту прав осіб, депортованих або примусово переміщених у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України285. Діяльність цього Координаційного штабу з одного боку не фокусується на правовому статусі таких осіб, а лише на загальній категорії постраждалих. Але з іншого — потребує чіткого визначення категорії «депортованих чи примусово переміщених осіб», яка не закріплена у національному законодавстві України. У своїй роботі він фокусується на розв‘язанні питань, пов’язаних з особами, які внаслідок збройного конфлікту опинились на території РФ внаслідок депортації, евакуації чи самостійного виїзду та хочуть повернутись на територію України. На практиці коло осіб, які отримують допомогу від штабу є значно ширшим ніж депортовані цивільні, але всі вони, у розумінні діяльності штабу, сприймаються саме як ця категорія постраждалих. Проблема ініціатив з визначення статусу окремих категорій постраждалих від збройного конфлікту полягає у тому, що він прив’язується до факту вчинення найтяжчих міжнародних злочинів проти таких осіб, але не включає дослідження обставин таких порушень та їхній зміст. 284 Закон України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей», № 2010-ІХ, 26.01.2022: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2010-20#Text. 285 Постанова Кабінету Міністрів України «Про утворення Координаційного штабу з питань захисту прав осіб, депортованих або примусово переміщених у зв’язку із збройною агресією Російської Федерації проти України», № 708, 17.06.2022: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/708-2022-%D0%BF#Text. 103 �Наприклад, для встановлення факту отримання цивільною особою поранення на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях такій особі серед пакета документів необхідно було подавати також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань про відкриття кримінального провадження стосовно факту одержання постраждалою особою ушкоджень здоров’я від боєприпасів та/або інші документи, які підтверджують залучення особи до кримінального провадження як потерпілої286. Але документ про факт реєстрації кримінального провадження не дає висновку про те, що саме відбулось з такою особою. Разом із визначенням різних категорій постраждалих, важливо також закріпити на рівні національного законодавства України загальний статус постраждалої особи від збройного конфлікту, що надасть можливість вести облік людей, які зазнали впливу війни, визначати масштаби завданої шкоди особам та надавати гарантії їхнього захисту. Лише визначення різних категорій постраждалих є недостатнім кроком, бо кожен факт завдання шкоди має бути належним чином доведений. Додаткові гарантії для органів правосуддя в умовах збройного конфлікту Умови роботи слідчих та прокурорів після повномасштабного вторгнення РФ на територію України вимагають безперешкодного доступу до місць, які контролюються військовими чи охоплені бойовими діями. Подібний запит, у свою чергу, створює ризики для осіб, залучених до розслідування. Працівники цивільних структур, які мають фіксувати наслідки збройного конфлікту та збирати необхідні докази, мають отримати доступ до небезпечних територій та районів, тим самим ризикуючи своїм життям та здоров’ям. Крім цього, загальні обставини збройного конфлікту створюють додаткові виклики для професійної діяльності органів правосуддя: • по-перше, активні бойові дії охопили більшу територію, а масові ракетні об- стріли спричиняють наслідки на території всіх областей України. Це, у свою чергу, збільшує кількість регіонів, органи правосуддя яких залучені до роботи з наслідками збройного конфлікту287; 286 Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання встановлення зв’язку інвалідності з пораненнями чи іншими ушкодженнями здоров’я», № 306, 25.04.2018: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/306-2018%D0%BF#n19. 287 «Наш суд працює на межі життя та смерті» — голова Херсонського міського суду Дмитро Гонтар // Судово-юридична газета, 09.12.2023: https://sud.ua/uk/news/publication/287281-nash-sud-rabotaet-na-grani-zhiznii-smerti-predsedatel-khersonskogo-gorodskogo-suda-dmitriy-gontar. 104 �• по-друге, будівлі, в яких знаходяться органи слідства, прокуратури чи суду, періодично стають об’єктами атак: як прямих нападів на місця їх безпосереднього розташування288, так і завдання супутньої шкоди під час масових обстрілів289. Внаслідок чого навіть перебування на робочому місці представників цих органів може становити для них ризик; • по-третє, після 24 лютого 2022 року фіксуються випадки повторних обстрілів об’єктів протягом короткого періоду часу. В результаті, слідчі чи прокурори, які виїжджають на місце обстрілу для проведення огляду, можуть постраждати від такого нападу290. Такі умови роботи для представників органів правосуддя створюють додаткові виклики, які мають бути компенсовані на рівні гарантій та соціального забезпечення. З початку повномасштабного вторгнення у 2022 році збільшилась кількість представників органів правосуддя, які зазнали поранень чи загинули під час виконання своїх професійних обов’язків. На цей час відсутня окрема статистика, яка б відображала кількість постраждалих, але повідомлення про подібні випадки регулярно з’являються у ЗМІ. Норми національного законодавства в обмеженому вигляді закріплюють соціальні гарантії та додаткові заходи безпеки для органів правосуддя під час роботи в умовах збройного конфлікту. Найбільше уваги у цьому контексті приділяється законодавством органам досудового розслідування. Особливості покладених на них функцій, наявність силових підрозділів, а також обов’язки з охорони громадського порядку визначають обсяг соціального захисту, який надається працівникам цих 288 Прямий «приліт» у будівлю поліції і люди під завалами. Що відомо про обстріл Кривого Рогу // РБК-Україна, 27.09.2024: https://www.rbc.ua/rus/news/pryamiy-prilit-budivlyu-politsiyi-i-lyudi-1727431104.html. Росія вдарила по відділку поліції у Кривому Розі: один загиблий, понад пів сотні поранених // ВВС Україна, 08.09.2023: https://www.bbc.com/ukrainian/news-66750413. 289 Унаслідок ранкового ворожого обстрілу 23 січня 2024 року приміщення Шостого апеляційного адміністративного суду зазнало пошкоджень // Шостий апеляційний адміністративний суд, 23.01.2024: https://6aas.gov. ua/ua/media-kaas/news/5664-unaslidok-rankovogo-vorozhogo-obstrilu-23-sichnya-2024-roku-primishchennyashostogo-apelyatsijnogo-administrativnogo-sudu-zaznalo-poshkodzhen.html. Внаслідок обстрілу Харкова пошкоджено приміщення одного з судів міста // Судова влада України, 17.01.2024: https://court.gov.ua/press/ news/1541488/. Унаслідок обстрілу Херсона була пошкоджена будівля суду // Мост, 16.09.2024: https://most. ks.ua/news/url/unaslidok-obstrilu-hersona-bula-poshkodzhena-budivlja-sudu-foto/. Заступник Голови ВС відвідав Господарський суд Харківської області, який зазнав руйнувань внаслідок ворожого обстрілу // Верховний суд, Facebook, 04.11.2024: https://www.facebook.com/share/p/19spZvwkkf/. 290 У Покровському районі внаслідок ракетного обстрілу загинули двоє поліцейських // Укрінформ, 23.08.2024: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3898151-u-pokrovskomu-rajoni-vnaslidok-raketnogo-obstrilu-zaginulidvoe-policejskih.html. Двоє поліцейських загинули та шестеро поранені через обстріл Сумщини армією РФ // Суспільне Суми, 27.02.2024: https://suspilne.media/sumy/693794-dvoe-policejskih-zaginuli-ta-cetvero-poranenicerez-obstril-sumsini-armieu-rf/. Гуляйполе. Обстріл з «градів» у 20 метрах від екіпажу правоохоронців – як працюють місцеві поліцейські під щоденними обстрілами // Національна поліція України, 05.04.2024: https:// www.npu.gov.ua/news/huliaipole-obstril-z-hradiv-u-20-metrakh-vid-ekipazhu-pravookhorontsiv-iak-pratsiuiutmistsevi-politseiski-pid-shchodennymy-obstrilamy. На Херсонщині через російську агресію поранені четверо людей, серед них – поліцейський // Поліція Херсонської області, Telegram, 12.10.2024: https://t.me/ khersonpolice/12307. Дії поліцейського під час обстрілу / Євтушок В.А., Соколов О.А. // Підготовка правоохоронців в системі МВС України в умовах воєнного стану, Харків, 2022: https://univd.edu.ua/science-issue/ issue/6006. 105 �органів. Зокрема, Закон України «Про Службу безпеки України» серед іншого передбачає виплату грошової допомоги у разі загибелі (смерті) працівників, їх інвалідності або часткової втрати працездатності291. Закон України «Про Національну поліцію» надає додаткові гарантії для працівників НПУ у вигляді, зокрема, збереження грошових виплат у разі захоплення у полон чи заручники, інтернування чи зникнення безвісти за особливих обставин292. Крім того, при призначенні заробітної плати слідчим також враховуються специфічні умови їх праці (серед яких також може розглядатись робота у місцевостях, на території яких можливе проведення бойових дій)293. Водночас у межах соціального захисту слідчих ДБР не передбачено спеціальні гарантії, пов’язані з небезпечними умовами їх роботи в умовах збройного конфлікту. Починаючи з 2014 року, після відновлення військових прокуратур, їх співробітники мали можливість працювати у зоні бойових дій та мати безперешкодний доступ до військових частин294. На них поширювались не тільки гарантії, передбачені законодавством про прокуратуру, а й захист як для військовослужбовців. Після ліквідації функції слідства в органах прокуратури, а потім і системи військових прокуратур у цілому, доступ до району ведення бойових дій контролювався військовими, які фактично вирішували питання можливого доступу слідчих та прокурорів до місць вчинення злочину295. На противагу цьому, законодавство України, яке регулює діяльність прокуратури, не передбачає додаткових гарантій соціального захисту працівників. Єдиним аспектом соціального забезпечення прокурорів, який може стосуватись викликів збройного конфлікту, є можливість отримати допомогу на поховання працівника, який загинув (помер) у зв’язку з виконанням службових обов’язків296. Водночас, 291 Стаття 29 / Закон України “Про Службу безпеки України” // Верховна Рада України, № 2229-XII, 25.03.1992: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2229-12#n259. 292 Стаття 94 / Закон України “Про Національну поліцію” // Верховна Рада України, № 580-VIII, 02.07.2015: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/580-19#n949. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб” // Верховна Рада України, № 3379-IX, 06.09.2023: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3379-20#n85. 293 Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських / Наказ Міністерства внутрішніх справ України // Верховна Рада України, № 260, 06.04.2016: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0669-16#n14. 294 Про особливості діяльності військових прокуратур // Наказ Генерального прокурора України, № 12гн, 29.08.2014: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012900-14#Text. 295 Закон України “Про особливості державної політики із забезпечення державого суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” // Верховна Рада України, № 2268VIII, 18.01.2018: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2268-19#n170. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» щодо допуску дізнавачів, слідчих та прокурорів до району здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях” // Верховна Рада України, № 948-IX, 03.11.2020: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/948-20#n2. 296 Стаття 84 / Закон України “Про прокуратуру” // Верховна Рада України, № 1697-VII, 14.10.2014: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/1697-18#n738. 106 �12 червня 2023 року у Верховній Раді України було зареєстровано проєкт закону № 9380, який пропонує запровадити додаткову надбавку для прокурорів, які працюють у районі ведення бойових дій, а також грошову допомогу у разі загибелі (смерті), інвалідності, а так само часткової втрати працездатності297. Не дивлячись на його включення до порядку денного парламенту на початку 2024 року, до цього часу його не було розглянуто. Крім цього, на практиці виникають також питання до рівня заробітних плат прокурорів, які залежать від прийнятого державного бюджета на відповідний рік. Затверджені показники у 2024 році зробили заробітну плату прокурорів нижчою серед правоохоронних органів та органів правосуддя298. При обговоренні проєкту державного бюджету на 2025 рік було заплановано підвищення заробітних плат прокурорам, а рішення про це отримало попередню підтримку Бюджетного комітету Верховної Ради України299. Проте, при подальшому розгляді, після тривалих публічних скандалів навколо органів прокуратури, заплановане підвищення заплат було скасоване300. В результаті голосування у Верховній Раді України рівень соціального забезпечення прокурорів залишився тим самим. Рівень соціального забезпечення слідчих та прокурорів, які залучені до розслідування наслідків війни, безпосередньо впливає і на їх мотивацію до виконання своїх функцій. Враховуючи, що робота на місцях вчинення злочинів створює додатковий ризик для їх життя, він має балансуватись відповідним захистом не тільки для самих працівників, а й для членів їх родин. Враховуючи те, що на рівні НПУ, СБУ та органів прокуратури запроваджено внутрішню спеціалізацію щодо роботи з наслідками війни, працівники переводяться у інші підрозділи всередині системи, тим самим зменшуючи ризики для себе. 297 Проєкт Закону України “Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо гарантій для прокурорів, які здійснюють повноваження у кримінальних провадженнях у районах ведення воєнних (бойових) дій” // Верховна Рада України, № 9380, 12.06.2023: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/42103. 298 Радою прокурорів продовжується робота над питанням справедливої оплати праці прокурорів // Рада прокурорів України, 10.01.2024: https://rpu.gp.gov.ua/ua/rada_news.html?_m=publications&_c=view&_ t=rec&id=350155. Радою прокурорів України ініційовано перегляд рівня заробітної плати прокурорів // Рада прокурорів України, 31.10.2023: https://rpu.gp.gov.ua/ua/rada_news.html?_m=publications&_c=view&_ t=rec&id=345571. 1600 грн для розрахунку окладів прокурорів в Бюджеті-2024, – Комітет ВР з питань правоохоронної діяльності вказав, що це підриває засади діяльності органів прокуратури // Судово-юридична газета, 09.10.2023: https://sud.ua/uk/news/publication/282615-1600-grn-dlya-rascheta-okladov-prokurorov-vbyudzhete-2024-komitet-vr-po-voprosam-pravookhranitelnoy-deyatelnosti-ukazal-chto-eto-podryvaet-printsipydeyatelnosti-organov-prokuratury. У 2023 році прокурорам планують у середньому платити 68 тисяч, прокурорам САП – 145 тисяч — проєкт бюджету // Судово-юридична газета, 16.09.2022: https://sud.ua/uk/ news/publication/249514-v-2023-godu-prokuroram-planiruyut-v-srednem-platit-68-tysyach-prokuroram-sap-145tysyach-proekt-byudzheta. 299 Бюджетний комітет підтримав збільшення прокурорам у 2025 році прожиткового мінімуму для розрахунку окладів з 1600 грн до 2102 грн // Судово-юридична газета, 28.10.2024: https://sud.ua/uk/news/ publication/314185-byudzhetnyy-komitet-podderzhal-uvelichenie-prokuroram-v-2025-godu-prozhitochnogominimuma-dlya-rascheta-okladov-s-1600-grn-do-2102-grn. 300 Верховна Рада скасувала підвищення зарплат прокурорам // Громадське радіо, 30.10.2024: https:// hromadske.radio/news/2024/10/30/verkhovna-rada-skasuvala-pidvyshchennia-zarplat-prokuroriv. 107 �Діяльність та спроможність органів слідства досліджувати найтяжчі міжнародні злочини З початком збройного конфлікту на території України органи досудового розслідування отримали найбільший виклик у своїй роботі. Саме вони відповідальні за швидке реагування на факти вчинення кримінальних правопорушень, безпосередню роботу на місцях вчинення злочинів та проведення досудового розслідування. Натомість в органів прокуратури зберігається враження, що положення Кримінального процесуального кодексу України, який було прийнято у 2012 році, зменшили обсяг відповідальності покладеної на слідчих за якість та результати власної роботи, переклавши її на процесуальних керівників. Але, з іншого боку, підходи КПК України приділяють більше ролі якісній взаємодії між органами досудового розслідування та органами прокуратури, створюючи залежність результату у кримінальному провадженні від ефективної координації між ними. Відповідно до статті 38 КПК України досудове розслідування здійснюють: слідчі підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, органів Державного бюро розслідувань; підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України; підрозділи детективів органів Бюро економічної безпеки України301. Загальні правила підслідності цих органів щодо найтяжчих міжнародних злочинів, визначені у попередньому розділі302. Попри значні виклики після 2014 року для правоохоронних органів, які вимагали інших підходів у роботі, спеціалізація органів досудового розслідування з наслідків збройного конфлікту почала формуватись лише у 2021 році. На рівні Офісу Генерального прокурора, Національної поліції України та Служби безпеки України було вирішено створити окремі слідчі підрозділи щодо роботи зі злочинами, вчиненими в умовах збройного конфлікту, на рівні головних слідчих управлінь, а також територіальних органів у Донецькій та Луганській областях303. Проте вже після 24 лютого 301 Стаття 38 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 302 Розділ Положення національного законодавства 303 Допис зі сторінки Ірини Венедіктової у соціальній мережі Фейсбук, 14.07.2021: https://www.facebook.com/ 108 �2022 року таке рішення стало неактуальним. Наслідки війни фіксувались у різних регіонах України, тому масштаби подій вимагали поширення спеціалізації слідчих органів і в інших областях. Окремі слідчі органи надалі ухвалили рішення про запровадження спеціалізації на рівні інших областей, а інші не можуть собі дозволити такий підхід через особливості внутрішньої структури та нестачу кадрів. Але навіть на фоні прийнятих рішень важливим кроком має бути закріплення пріоритету дослідження фактів найтяжчих міжнародних злочинів для органів досудового розслідування. Загальний масив проваджень, які знаходяться у їхній підслідності, тривалість розслідування та низька перспектива реальних процесів проти затриманих обвинувачених призводить до того, що, зокрема, факти порушень законів та звичаїв війни відходять на другий план у їх роботі. Служба безпеки України Внутрішня структура слідчих підрозділів органів безпеки побудована за територіальним та предметним принципом. З 2014 року контекст збройного конфлікту був фокусом роботи Головного управління СБУ в АР Крим та Головного управління СБУ у Донецькій та Луганській областях. Окремі кримінальні провадження особливої важливості знаходяться у сфері відання Головного слідчого управління СБУ. Лише у другій половині 2021 року розпочалось формування окремого структурного підрозділу щодо досудового розслідування кримінальних проваджень, вчинених в умовах збройного конфлікту, на рівні Головного слідчого управління СБУ, що було завершено весною 2022 року. Але до цього часу структура органу в регіонах немає аналогічних профільних підрозділів304. Гранична чисельність слідчих Служби безпеки України є в рази меншою за слідчих Національної поліції України. Законодавство встановлює, що загальна чисельність співробітників СБУ становить 27000 осіб у мирний час, 31000 осіб в особливий період. Але ці цифри охоплюють не тільки слідчих, а всіх співробітників служби. Визначення цієї чисельності здійснюється Президентом України за поданням Голови СБУ у межах видатків Державного бюджету України305. У порівнянні з органами VenediktovaIryna/posts/pfbid0Lx2hHmPdf2YpDrnGA8tGH7C1PnhL3ut2dWKhNHKBKzWBeAezfDJD9Femg2MT Ko1bl. В СБУ та Нацполіції створять підрозділи для розслідування злочинів в умовах збройного конфлікту // ZN.UA / 14.07.2021: https://zn.ua/ukr/UKRAINE/v-sbu-ta-natspolitsiji-stvorjat-pidrozdili-dlja-rozsliduvannjazlochiniv-v-umovakh-zbrojnoho-konfliktu.html. 304 Юрій Бєлоусов, «департамент війни» Офісу Генпрокурора: «Між нами і журналістами-розслідувачами виникла конкуренція. Це добре, але є ризики» / Андрій Черніков // Детектор медіа, 05.08.2022: https://detector. media/infospace/article/201635/2022-08-05-yuriy-bielousov-departament-viyny-ofisu-genprokurora-mizh-namyi-zhurnalistamy-rozsliduvachamy-vynykla-konkurentsiya-tse-dobre-ale-ie-ryzyky/. Люди хочуть справедливості тут і зараз, але це «гра в довгу» – керівник «департаменту війни» ОГП про трибунал та злочини росіян (ч. 1) / Юрій Бєлоусов // Telegraf, 08.01.2024: https://telegraf.com.ua/ukr/intervju/2024-01-08/5826305-lyudi-khochutspravedlivosti-tut-i-zaraz-ale-tse-gra-vdovgu-kerivnik-departamentu-viyni-ogp-pro-tribunal-ta-zlochini-rosiyan-ch-1. 305 Кількісний склад співробітників Служби безпеки України визначається Президентом України за поданням 109 �поліції, територіальна структура органів безпеки є менш розгалуженою та охоплює тільки рівень областей, що означає залучення до роботи меншої кількості особового складу. Слідчі СБУ несуть основне процесуальне навантаження з розслідування найтяжчих міжнародних злочинів, вчинених на території України. Відповідно до загальних правил підслідності, закріплених у статті 216 КПК України, у їхній сфері відповідальності злочини проти основ національної безпеки України та злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Зважаючи на це, навіть коли інший орган досудового розслідування реєструє кримінальне провадження з попередньою кваліфікацією за статтями, віднесеними до підслідності СБУ, таке провадження передається для подальшого розслідування органам безпеки або закріплюється за іншим органом досудового розслідування після цього. Стаття 36 КПК України дозволяє передачу кримінального провадження до підслідності іншому органу досудового розслідування чи іншому підрозділу в межах одного органу. Ця процедура активно використовується у кримінальних провадженнях, пов’язаних зі збройним конфліктом. Завдяки цьому розслідувати ймовірні факти вчинення порушень законів та звичаїв війни можуть органи Національної поліції України чи Державного бюро розслідувань. Для прийняття такого рішення неефективність може обґрунтовуватись, наприклад, невжиттям необхідним заходів у межах кримінального провадження, непроведенням необхідних слідчих дій, невиконанням вказівок прокурора чи іншими аргументами. Після внесення до КПК України можливості створювати міжвідомчі слідчі групи, було спрощено механізм збору первинних доказів на місцях. Але на практиці його застосування не стало поширеним, а процес передачі проваджень між різними органами досудового розслідування продовжує здійснюватись за правилами частини 5 статті 36 КПК України (неефективність розслідування). Але водночас саме СБУ залишається основним органом у всіх провадженнях та має закріплювати слідчих за кожним з них у межах створеної групи. Внаслідок такого складного підходу між передачею розслідувань з одного відомства до іншого сам процес розслідування зупиняється, а за три-чотири місяці, які потрібні для його відновлення, втрачаються цінні докази, свідки стають недоступними у зв’язку з їхнім переїздом тощо. За внутрішньою домовленістю між органами досудового розслідування та органами прокуратури, у фокусі Служби безпеки України знаходиться розслідування таких фактів за статтею 438 КК України: Голови Служби безпеки України, виходячи з потреб надійного захисту державної безпеки України, та в межах видатків, передбачених на утримання Служби безпеки України в Державному бюджеті України. / Стаття 19 // Закон України «Про Службу безпеки України», № 2229-ХІІ, 25.03.1992: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2229-12#Text. 110 �• напади на об’єкти інфраструктури, необхідні для забезпечення життєдіяльності цивільного населення, об’єкти культурної спадщини, ядерні об’єкти, освітні та лікувальні заклади, зерносховища, а також напади на цивільні об’єкти, що спричинили масштабні руйнування та численні жертви серед цивільного населення; • масове розкрадання продовольства (зернових культур тощо); • обставини жорстокого поводження або інших незаконних дій щодо військовополонених; • депортації та незаконного переміщення населення. На додаток до цього — обставини функціонування штабів, комендатур та командних пунктів ворожих військ, інших органів окупаційної влади, які досліджуються також у межах статті 438 КК України, але і пов’язані зі злочинами проти основ національної безпеки. Практика розслідування Службою безпеки України найтяжчих міжнародних злочинів характеризується рядом проблемних питань, які потребують вирішення: Пріоритети діяльності органу — дослідження правопорушень проти основ національної безпеки В умовах воєнного стану на території України саме ця категорія злочинів виходить на перший план у роботі СБУ. Як на території, не охопленій активними бойовими діями, так і у звільнених районах СБУ зосереджується на безпекових викликах306. Тому поряд із зареєстрованими провадженнями за фактами найтяжчих міжнародних злочинів, збільшується і кількість зареєстрованих правопорушень проти національної безпеки307; 306 Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов’язана: …сприяти забезпеченню режиму воєнного та надзвичайного стану в разі їх оголошення, а також ліквідації наслідків стихійного лиха, значних аварій, катастроф, епідемій, епізоотій та інших надзвичайних ситуацій… / Пункт 11 частини 1 статті 24 // Закон України «Про Службу безпеки України», № 2229-ХІІ, 25.03.1992: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2229-12#Text. 307 Станом на 12.12.2022 р. було зареєстровано 18508 кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки, серед яких: 11764 за ст. 110 КК України, 1907 за ст. 111 КК України, 3756 за ст. 111-1 КК України, 355 за ст. 111-2 КК України, 63 за ст. 113 КК України, 663 інших кримінальних правопорушень (починаючи з 24.02.2022 р.). / Офіційний телеграм-канал Офісу Генерального прокурора: https://t.me/pgo_gov_ua/8061. СБУ затримала на Херсонщині колаборантів, які погрожували розстрілом за відмову «голосувати» на псевдореферендумі / Служба безпеки України, 12.12.2022: https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-zatrymala-nakhersonshchyni-kolaborantiv-yaki-pohrozhuvaly-rozstrilom-za-vidmovu-holosuvaty-na-psevdoreferendumi. СБУ ідентифікувала 6-х російських генералів, які віддавали накази на захоплення українських міст на Харківщині / Служба безпеки України, 12.12.2022: https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-identyfikuvala-6kh-rosiiskykh-heneralivyaki-viddavaly-nakazy-na-zakhoplennia-ukrainskykh-mist-na-kharkivshchyni. СБУ затримала у Херсоні російського агента, який коригував обстріли позицій ЗСУ на південному фронті / Служба безпеки України, 02.12.2022: https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-zatrymala-u-khersoni-rosiiskoho-ahenta-yakyi-koryhuvav-obstrily-pozytsii-zsu-napivdennomu-fronti. СБУ затримала в Лимані колаборантку, яка пропонувала «сухпайки» з рф в обмін на підтримку окупаційної влади / Служба безпеки України, 01.12.2022: https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-zatrymalav-lymani-kolaborantku-yaka-proponuvala-sukhpaiky-z-rf-v-obmin-na-pidtrymku-okupatsiinoi-vlady. СБУ ідентифі- 111 �Слідчі органів безпеки не мають досвіду роботи з насильницькими злочинами Великий відсоток фактів порушень законів та звичаїв війни пов’язаний із вчиненням насильницьких дій, такими як умисне вбивство, катування та жорстоке поводження, сексуальне насильство, незаконні затримання та інші. Подібні діяння як загальнокримінальні злочини віднесені до сфери відповідальності поліції, тому слідчі СБУ не мають практичного досвіду роботи з фіксацією катувань чи тілами загиблих. Слідчі повинні мати базові навички роботи із постраждалими від цих злочинів, а також покладатись на спеціальні експертні підрозділи для відібрання біологічних зразків та збору речових доказів308. Такі прогалини у професійному досвіді створюють ризик повторної віктимізації для постраждалих від порушень, а також негативно впливають на якість зібраних доказів. Слідчі потребують навчання щодо роботи з найтяжчими міжнародними злочинами Запит на проходження навчання щодо особливостей розслідування воєнних злочинів та міжнародних стандартів роботи з ними залишається актуальним. Попри те, що війна на території України триває з 2014 року, а після 24 лютого 2022 року масштаби її наслідків зросли в рази, відповідні навчальні програми для слідчих СБУ були поодинокими та не мали системного характеру. Зважаючи на досвід роботи слідчих та їхню виключну підслідність щодо цієї категорії злочинів, серед інших правоохоронних органів вони мають бути у пріоритеті професійної підготовки. кувала колаборантів, які ініціювали «приєднання» Донеччини до рф / Служба безпеки України, 17.11.2022: https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-identyfikuvala-kolabornativ-yaki-initsiiuvaly-pryiednannia-donechchyny-do-rf. СБУ проводить стабілізаційні заходи та виявляє колаборантів і зрадників на Херсонщині, — Василь Малюк / Служба безпеки України, 14.11.2022: https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-provodyt-stabilizatsiini-zakhody-tavyiavliaie-kolaborantiv-i-zradnykiv-na-khersonshchyni-vasyl-maliuk. СБУ затримала ворожого агітатора, який готував фейки для ток-шоу Соловйова / Служба безпеки України, 12.11.2022: https://ssu.gov.ua/novyny/ sbu-zatrymala-vorozhoho-ahitatora-yakyi-hotuvav-feiky-dlia-tokshou-soloviova. З початку повномасштабного вторгнення СБУ викрила понад 700 колаборантів / Служба безпеки України, 10.11.2022: https://ssu.gov.ua/ novyny/z-pochatku-povnomasshtabnoho-vtorhnennia-sbu-vykryla-ponad-700-kolaborantiv. СБУ ідентифікувала нових колаборантів, які вступили до окупаційного «мвд рф» на Запоріжжі і проводять масові репресії / Служба безпеки України, 03.11.2022: https://ssu.gov.ua/novyny/sbu-identyfikuvala-novykh-kolaborantiv-yakivstupyly-do-okupatsiinoho-mvd-rf-na-zaporizhzhi-i-provodiat-masovi-represii. Допис на сторінці Верховного суду // Facebook, 12.04.2024: https://www.facebook.com/share/p/1V2H8KkqsB/. 308 СБУ виявила ще одну катівню рашистів у звільненому Херсоні / Служба безпеки України, 16.11.2022: https:// ssu.gov.ua/novyny/sbu-vyiavyla-shche-odnu-kativniu-rashystiv-u-zvilnenomu-khersoni. СБУ затримала на Херсонщині бойовика рф, який стріляв у мирне населення / Служба безпеки України, 14.11.2022: https://ssu. gov.ua/novyny/sbu-zatrymala-na-khersonshchyni-boiovyka-rf-yakyi-striliav-u-myrne-naselennia. росія продовжує використовувати проти України заборонені у всьому світі фосфорні бомби / Служба безпеки України, 01.11.2022: https://ssu.gov.ua/novyny/rosiia-prodovzhuie-vykorystovuvaty-proty-ukrainy-zaboroneni-u-vsomusviti-fosforni-bomby. 112 �Значний відсоток інформації, з якою працюють слідчі СБУ, охороняється державною таємницею Зважаючи на особливості власних функцій, більшість інформації, яку збирають органи безпеки, становлять дані розвідки. Як заявляє керівництво СБУ, такі відомості у тому числі лягають в основу розслідувань наслідків війни на території України309. Але на вимогу кримінального процесуального законодавства України ця інформація може бути визнана недопустимим доказом310, оскільки порядок її отримання віднесено до охоронюваної законом таємниці, що не може бути розголошено311. Тому виключно такої інформації для розслідування буде недостатньо, щоб довести факт вчинення злочину312; Велике навантаження на слідчих у регіонах Організація роботи всередині системи СБУ побудована на тому, що основний масив кримінальних проваджень знаходиться у роботі територіальних органів, а Головне слідче управління СБУ займається розслідуваннями у провадженнях виключної важливості, пріоритети яких визначає сам орган. Враховуючи це, основна робота на територіях, охоплених війною та звільнених від контролю РФ, залишається сферою відповідальності обласних управлінь. До цього часу всередині системи СБУ не було напрацьовано ефективних рішень як посилити ресурс регіонів, тому на фоні дедалі більшої кількості запитів для областей, територіальні управління змушені самостійно організовувати роботу на місцях. Або як альтернативне рішення цієї ситуації — передавати провадження до інших органів розслідування. 309 Керівник СБУ Малюк: Просто ми, українці, дуже любимо бавовну // Interfax-Україна, 27.10.2022: https:// interfax.com.ua/news/interview/868357.html. 310 Стаття 86 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 311 До державної таємниці у порядку, встановленому цим Законом, відноситься інформація: … у сфері державної безпеки та охорони правопорядку:...про засоби, зміст, плани, організацію, фінансування та матеріально-технічне забезпечення, форми, методи і результати оперативно-розшукової, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності; про осіб, які співпрацюють або раніше співпрацювали на конфіденційній основі з органами, що проводять таку діяльність; про склад і конкретних осіб, що є негласними штатними працівниками органів, які здійснюють оперативно-розшукову, розвідувальну і контррозвідувальну діяльність… / Абзац 3 пункту 4 частини 1 статті 8 // Закон України «Про державну таємницю», № 3855-ХІІ, 21.01.1994: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/3855-12#Text. 312 Як зазначає Офіс Генерального прокурора, 21.06.2023 р. на засіданні Координаційного штабу, який об’єднує різних учасників розслідування фактів найтяжчих міжнародних злочинів на території України та здійснює загальну координацію роботи, було прийнято рішення щодо важливості розвідувальної інформації під час збору доказів. При цьому не наголошується яким чином це має бути забезпечено на практиці та не визначено можливість використання розвідувальної інформації в якості доказу. // Офіс Генерального прокурора, 18.01.2024: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/rezultati-roboti-z-protidiyi-zlocinam-vcinenim-v-umovax-zbroinogokonfliktu-za-2023-rik. 113 �Низька мотивація слідчих для роботи Значне навантаження, нестача людських ресурсів, розподіл пріоритетів всередині СБУ негативно впливають на мотивацію працівників. Попри те, що кримінальне процесуальне законодавство України залишає на слідчих СБУ весь тягар роботи з найтяжчими міжнародними злочинами, вони все ще не готові впоратись із запитом до них. Крім того, досі відкрите питання з реформою органу, у межах якої також планується зменшення його функцій та скорочення штату працівників313. На фоні триваючого збройного конфлікту фокус роботи СБУ залишається на питаннях безпеки замість роботи з найтяжчими міжнародними злочинами. Після 24 лютого 2022 року офіційна позиція органу показує, що їхня увага також приділяється внутрішній роботі з кадрами, оскільки одним із пріоритетів органу зараз залишається так зване «самоочищення системи».314 На практиці, для збільшення кадрового ресурсу СБУ використовує можливості мобілізації та поповнює власний людський ресурс, винаймаючи колишніх співробітників органів безпеки та органів прокуратури, більшість з яких не пройшли атестацію під час реформи у 2019 році. Крім того, з 2019 року тривають дискусії навколо реформи Служби безпеки України315. Основним моментом, пов’язаним з розслідуванням найтяжчих міжнародних злочинів, є те, що слідчі СБУ можуть втратити функції слідства, а їхня підслідність буде розподілена між іншими органами. Зокрема, стаття 438 КК України має бути передана до Державного бюро розслідувань. Наразі обговорення змісту та наповнення такої реформи продовжуються, а через воєнний стан процес було призупинено316. 313 Реформа СБУ // Служба безпеки України: https://ssu.gov.ua/reforma-ssu. 314 Керівник СБУ Малюк: Просто ми, українці, дуже любимо бавовну // Interfax-Україна, 27.10.2022: https:// interfax.com.ua/news/interview/868357.html. Очищення СБУ — один з головних пріоритетів сьогодні — в.о. Голови Служби Василь Малюк // Служба безпеки України, 27.10.2022: https://ssu.gov.ua/novyny/ochyshchenniasbu-odyn-z-holovnykh-priorytetiv-sohodni-vo-holovy-sluzhby-vasyl-maliuk. 315 Реформа СБУ // Служба безпеки України: https://ssu.gov.ua/reforma-ssu. 10.03.2022 р. у Верховній Раді було зареєстровано Проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про Службу безпеки України» щодо удосконалення організаційно-правових засад діяльності Служби безпеки України (реєстр. № 3196): http:// w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=68347. 20.05.2020 р. під час повторного першого читання його відправили на доопрацювання. 26.10.2020 р. було зареєстровано доопрацьований законопроєкт № 3196-д: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=70243. 28.01.2021 р. його було прийнято у першому читанні. 316 В умовах війни процес реформування СБУ поставили на паузу — депутат // Укрінформ, 08.11.2022: https:// www.ukrinform.ua/rubric-polytics/3610215-v-umovah-vijni-proces-reformuvanna-sbu-postavili-na-pauzu-deputat. html. 114 �Національна поліція України Національна поліція України має найбільшу кількість особового складу, порівняно з іншими органами досудового розслідування. Загальна чисельність працівників НПУ становить не більше 140 тисяч осіб317. Така цифра виходить із завдань, які виконує НПУ. Наприклад, забезпечення публічної безпеки та порядку. Завдяки цьому органи НПУ максимально розгалужені на місцях та охоплюють рівень областей, районів, міст, районів у містах, а також міжрегіональні територіальні органи318. Серед них кількість слідчих поліції до повномасштабного вторгнення РФ на територію України становила до 15 тисячі осіб, а після — 8.3 тисячі. З 2014 року основний фокус роботи з найтяжчими міжнародними злочинами для органів НПУ був зосереджений на областях, попри відсутність підслідності. Для того, щоб слідчі НПУ могли розслідувати ці злочини, вони були кваліфіковані як загальнокримінальні злочини за статтями, наприклад, 146 (викрадення на відміну від насильницького зникнення під час збройного конфлікту), 115 (вбивство на відміну від умисного вбивства), 127 (катування), 260 (участь у незаконному збройному формуванні) КК України у зв’язку зі збройним конфліктом на сході України. За територіальним принципом, це стало віданням Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, Головного управління Національної поліції в Донецькій області та Головного управління Національної поліції в Луганській області, а також їхніх територіальних підрозділів319. Восени 2021 року у складі Головного слідчого управління НПУ було створено окреме управління організації розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. Вже після широкомасштабного вторгнення РФ на територію України, викликом для Головного слідчого управління НПУ стала організація роботи управлінь у регіонах для належної фіксації наслідків війни на території України320. На рівні Головного слідчого управління НПУ, під координацією управління організації розслідування злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, було створено спеціальну групу з документування злочинів РФ та Республіки Білорусь на території України, до складу якої увійшли також працівники Департаменту кіберполіції НПУ, Департаменту стратегічних розслідувань НПУ, Департаменту патрульної поліції, Департаменту 317 Частина 5 статті 13 // Закон України «Про Національну поліцію України», № 580-VIII, 02.07.2015: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/580-19#Text. 318 Стаття 15 // Закон України «Про Національну поліцію України», № 580-VIII, 02.07.2015: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/580-19#Text. 319 Структура Національної поліції України // Національна поліція України: https://www.npu.gov.ua/pro-policiyu/ struktura-nacionalnoyi-policiyi. 320 Масив інформації про кожен факт воєнних злочинів, вчинених рф, важливо структурувати та пріоритезувати, — Катерина Павліченко // Національна поліція України, 19.05.2022: https://www.kmu.gov.ua/news/ masiv-informaciyi-pro-kozhen-fakt-voyennih-zlochiniv-vchinenih-rf-vazhlivo-strukturuvati-ta-prioritezuvati-katerinapavlichenko. 115 �карного розшуку НПУ, Департаменту кримінального аналізу НПУ, Департаменту захисту інтересів суспільства і держави НПУ321. Серед завдань групи — збір та фіксація доказів вчинення найтяжчих міжнародних злочинів не тільки для національних кримінальних проваджень, але і для міжнародних інстанцій, здійснення досудового розслідування, а також пошук державних активів РФ322. Через те, що практично всі області у різній мірі охоплені чи бойовими діями, чи ракетними ударами — питання про спеціалізацію органів поліції щодо правопорушень, вчинених в умовах збройного конфлікту, не ставиться. Але на виконання рішення координаційної наради правоохоронних органів під головуванням Генерального прокурора було створено не тільки територіальні підрозділи на рівні органів прокуратури, а і відповідні відділи у 9 обласних слідчих управліннях, які найбільше постраждали від війни: Київському, Чернігівському, Сумському, Харківському, Луганському, Донецькому, Запорізькому, Херсонському, Дніпропетровському, Миколаївському. Окремо також спеціалізований підрозділ функціонує в управлінні щодо Кримського півострову. Слідчі на регіональному рівні або залучаються до фіксації та розслідування ймовірних порушень законів та звичаїв війни безпосередньо на території власної області, або відправляються у відрядження до інших областей323. Після 24 лютого 2022 року слідчі Національної поліції України перейняли на себе більшу частину навантаження органів безпеки з фіксації та розслідування найтяжчих міжнародних злочинів. Приблизно 90 % від усіх зареєстрованих проваджень за цими фактами залишаються саме на органах НПУ, хоча згідно з КПК України вони й не мають такої підслідності324. За погодженням між органами досудового розслідування та органами прокуратури, слідчі НПУ проводять розслідування таких фактів, які кваліфікуються за статтею 438 КК України, як: • умисні вбивства; • обставини масових поховань; • сексуальне насильство; • жорстоке поводження із цивільним населенням; 321 У Нацполіції створили спецгрупу з документування злочинів РФ і Білорусі проти України // LB.ua, 18.04.2022: https://lb.ua/society/2022/04/18/513842_natspolitsii_stvorili_spetsgrupu_z.html. 322 У Нацполіції створили спецгрупу з документування злочинів РФ і Білорусі проти України // LB.ua, 18.04.2022: https://lb.ua/society/2022/04/18/513842_natspolitsii_stvorili_spetsgrupu_z.html. 323 Слідчі Нацполіції розслідують майже 7,5 тисяч воєнних злочинів // Головне управління Національної поліції в Чернігівській області, 18.04.2022: https://cn.npu.gov.ua/news/slidchi-natspolitsii-rozsliduyut-mayzhe-75tisyach-voennikh-zlochiniv. 324 Голова Нацполіції: за час війни виявили і передали до СБУ матеріали по 126 ДРГ / Оксана Геронтьєва // Інтерфакс-Україна, 10.10.2023: https://interfax.com.ua/news/interview/940311.html. Допис на сторінці Національної поліції України // Telegram, 16.04.2024: https://t.me/UA_National_Police/21454. 116 �• обставини функціонування місць масового утримання цивільного населення, жорстокого поводження із ним; • безвісного зникнення на окупованих територіях; • незаконного позбавлення волі; • розграбування майна; • напади на цивільні об’єкти (крім тих, що віднесені до пріоритетів СБУ). Враховуючи ці фактори, їхню роботу можна охарактеризувати таким чином: Органи поліції залишаються першими, хто прибуває на місце подій Крім необхідності забезпечувати безпеку на місцях, слідчі та оперативні підрозділи НПУ були змушені оглядати місця вчинення кримінальних правопорушень, навіть якщо такі діяння не охоплюються їхньою підслідністю325. Саме органи НПУ збирають докази на місцях обстрілів та інших наслідків збройного конфлікту326. Поряд з оперативним реагуванням на вчинені правопорушення, НПУ відповідальна за гарячу лінію «102», за якою будь-хто може повідомити про вчинення злочину та очікувати на патрульну службу. 325 З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну слідчі Національної поліції України розпочали 49 001 кримінальне провадження за фактами вчинення на території України злочинів військовослужбовцями збройних сил російської федерації та їхніми пособниками. З них: 37487 — за ст. 438 Кримінального кодексу України (Порушення законів та звичаїв війни), 9129 — за ст. 110 Кримінального кодексу України (Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України), 2197 — за ст. 111-1 Кримінального кодексу України (Колабораційна діяльність), 103 — за ст. 111 Кримінального кодексу України (Державна зрада), 37 — за ст. 113 Кримінального кодексу України (Диверсія) та ін. / Злочини, вчинені військовими рф під час повномасштабного вторгнення в Україну (станом на 16.12.2022) // Національна поліція України, 16.12.2022: https://www. npu.gov.ua/news/zlochyny-vchyneni-viiskovymy-rf-pid-chas-povnomasshtabnoho-vtorhnennia-v-ukrainu-stanomna-16122022. 326 Поліцейські задокументували наслідки 26 російських вогневих атак на Донеччині // Національна поліція України, 16.12.2022: https://www.npu.gov.ua/news/politseiski-zadokumentuvaly-naslidky-26-rosiiskykhvohnevykh-atak-na-donechchyni. Поліція відкрила 22 кримінальні провадження за фактами воєнних злочинів російської армії на Херсонщині // Національна поліція України, 09.12.2022: https://www.npu.gov.ua/news/ politsiia-vidkryla-22-kryminalni-provadzhennia-za-faktamy-voiennykh-zlochyniv-rosiiskoi-armii-na-khersonshchyni. Поліція відкрила 51 кримінальне провадження за фактами воєнних злочинів російської армії на Херсонщині // Національна поліція України, 16.12.2022: https://www.npu.gov.ua/news/politsiia-vidkryla-51-kryminalneprovadzhennia-za-faktamy-voiennykh-zlochyniv-rosiiskoi-armii-na-khersonshchyni. Поліція Сумщини документує наслідки артилерійських обстрілів російськими військами // Національна поліція України, 07.12.2022: https:// www.npu.gov.ua/news/politsiia-sumshchyny-dokumentuie-naslidky-artyleriiskykh-obstriliv-rosiiskymy-viiskamy. https://t.me/UA_National_Police/19373. https://t.me/Klymenko_MVS/752. 117 �Кримінальні провадження щодо наслідків збройного конфлікту на території України знаходяться за межами підслідності НПУ Робота на звільнених територіях від контролю РФ потребує залучення значних ресурсів Попередня правова кваліфікація подій на території України здійснюється як злочинів проти основ національної безпеки чи злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку327. Ці категорії кримінальних правопорушень належать до виключної підслідності СБУ, але слідчі поліції продовжують їх фіксувати та реєструвати відповідні кримінальні провадження. Як показала практика, масштаби територій, які звільняються внаслідок бойових дій потребують одночасного залучення великої кількості слідчих328. Зважаючи на високий ризик втрати доказів на місцях вчинення злочинів, відпрацювання територій здійснюється групами слідчих одночасно у декількох місцях329. Крім того, специфіка порушень законів та звичаїв війни потребує залучення експертів та спеціалістів різних галузей знань для відібрання зразків та роботи з речовими доказами330. Паралельно з цим, звільнені території залиша- 327 Правоохоронці повідомили про підозру депутату російської держдуми за посягання на територіальну цілісність України // Національна поліція України, 13.12.2022: https://www.npu.gov.ua/news/pravookhorontsipovidomyly-pro-pidozru-deputatu-rosiiskoi-derzhdumy-za-posiahannia-na-terytorialnu-tsilisnist-ukrainy. Правоохоронці повідомили про підозру шістьом генералам армії рф // Національна поліція України, 12.12.2022: https://www.npu.gov.ua/news/pravookhorontsi-povidomyly-pro-pidozru-shistom-heneralam-armii-rf. Обійняла посаду старости села на Харківщині під час окупації - слідчі повідомили про підозру місцевій мешканці у колабораційній діяльності // Національна поліція України, 30.11.2022: https://www.npu.gov.ua/news/obiinialaposadu-starosty-sela-na-kharkivshchyni-pid-chas-okupatsii-slidchi-povidomyly-pro-pidozru-mistsevii-meshkantsiu-kolaboratsiinii-diialnosti. Слідчі поліції повідомили про підозру мешканцю Херсонщини в державній зраді // Національна поліція України, 02.12.2022: https://www.npu.gov.ua/news/slidchi-politsii-povidomyly-pro-pidozrumeshkantsiu-khersonshchyny-v-derzhavnii-zradi. Миколаївські слідчі оголосили місцевому жителю підозру у підтримці збройної агресії росії // Національна поліція України, 02.12.2022: https://www.npu.gov.ua/news/mykolaivski-slidchi-politsii-oholosylymistsevomu-zhyteliu-pidozru-u-pidtrymtsi-zbroinoi-ahresii-rosii. За матеріалами Нацполіції повідомлено про підозру колаборантці // Національна поліція України, 03.12.2022: https://www.npu.gov.ua/news/zamaterialamy-natspolitsii-povidomleno-pro-pidozru-kolaboranttsi. 328 У Києві проходить практичний семінар про особливості роботи поліції в умовах збройної агресії рф // Національна поліція України, 01.12.2022: https://www.npu.gov.ua/news/u-kyievi-prokhodyt-praktychnyi-seminarpro-osoblyvosti-roboty-politsii-v-umovakh-zbroinoi-ahresii-rf. Звіт Національної поліції України про результати роботи у 2022 році // Кабінет Міністрів України: https://www.kmu.gov.ua/storage/app/sites/1/17-civik-2018/ zvit2022/Zvit_polic_2022.pdf. 329 Руйнування помешкань внаслідок обстрілів, мародерство, захоплення будівель — луганські поліцейські документують воєнні злочини росії // Національна поліція України, 03.12.2022: https://www.npu.gov.ua/news/ ruinuvannia-pomeshkan-vnaslidok-obstriliv-maroderstvo-ta-znyknennia-liudei-luhanski-politseiski-dokumentuiutvoienni-zlochyny-rosii. Луганщина: поліцейські документують воєнні злочини російських військових на території Сватівського району // Національна поліція України, 07.12.2022: https://www.npu.gov.ua/news/ luhanshchyna-politseiski-dokumentuiut-voienni-zlochyny-rosiiskykh-viiskovykh-na-terytorii-svativskoho-raionu. В деокупованому Херсоні спеціалізовані слідчо-оперативні групи документують злочини армії рф // Національна поліція України, 17.11.2022: https://www.npu.gov.ua/news/v-deokupovanomu-khersoni-spetsializovanislidcho-operatyvni-hrupy-dokumentuiut-zlochyny-armii-rf. У Нацполіції працюють мобільні групи, які документують злочини вчинені в умовах війни щодо дітей // Національна поліція України, 16.11.2022: https://www. npu.gov.ua/news/u-natspolitsii-pratsiuiut-mobilni-hrupy-iaki-dokumentuiut-zlochyny-vchyneni-v-umovakh-viinyshchodo-ditei. 330 Поліцейські у складі спеціальної мобільної групи зафіксували факти сексуального насильства окупантів на Херсонщині // Національна поліція України, 14.12.2022: https://www.npu.gov.ua/news/na-khersonshchynipolitseiski-u-skladi-spetsialnoi-mobilnoi-hrupy-vyiavliaiut-ta-rozsliduiut-fakty-vchynennia-rosiiskymy-viiskovymyseksualnoho-nasylstva-proty-myrnoho-naselennia. На деокупованій території Миколаївщини правоохоронці проводять ексгумацію тіл мешканців Широківської громади, яких вбили військові рф // Національна поліція України, 08.12.2022: https://www.npu.gov.ua/news/na-deokupovanii-terytorii-mykolaivshchyny-pravookhorontsi- 118 �ються небезпечними для роботи через їхнє замінування, що часто обмежує доступ слідчих та оперативних працівників до місць вчинення злочинів331. Слідчі потребують спеціалізованого навчання щодо міжнародних стандартів фіксації та розслідування найтяжчих міжнародних злочинів Враховуючи значну кількість слідчих НПУ, які залучаються до розслідування найтяжчих міжнародних злочинів, та специфіку їхнього дослідження, запит на проведення навчання з міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права залишається надзвичайно високим. Недосконалість національного законодавства змушує органи НПУ напрацьовувати практичні рішення для роботи з електронними доказами, збору інформації від свідків, а також аналізу відомостей щодо ймовірних виконавців злочинів332. Крім того, не зважаючи на досвід роботи слідчих з насильницькими злочинами, розслідування найтяжчих міжнародних злочинів потребує врахування специфіки норм міжнародного права для того, щоб зібрані докази могли бути релевантними не тільки для національного правосуддя, а й для міжнародних механізмів. Навантаження на органи Поряд з викликами, які постають перед органами НПУ через НПУ включає не тільки розслідування найтяжчих міжнародних злочинів, на них заздійснення досудового лишається виконання інших функцій333. Зокрема, до сфери відання НПУ відносяться загальнокримінальні злочини, які розслідування, а вчиняються і в умовах збройного конфлікту, а також забезпей забезпечення чення правопорядку на підвідомчих їм територіях334. Завдяки правопорядку provodiat-ekshumatsiiu-til-meshkantsiv-shyrokivskoi-hromady-iakykh-vbyly-viiskovi-rf. Нацполіція завершує ексгумацію тіл із місць масового поховання в місті Ізюм – Сергій Пантелеєв // Міністерство внутрішніх справ України, 23.09.2022: https://mvs.gov.ua/news/nacpoliciya-zaversuje-eksgumaciyu-til-iz-misc-masovogopoxovannya-v-misti-izyum-sergii-pantelejev. Поліцейські проводять слідчі дії у херсонському СІЗО // Національна поліція України, 19.11.2022: https://www.npu.gov.ua/news/politseiski-provodiat-slidchi-dii-u-khersonskomu-sizo. 331 На Херсонщині поліція забезпечує стабілізаційні заходи у понад 200 населених пунктах — Євгеній Єнін // Національна поліція України, 23.11.2022: https://www.npu.gov.ua/news/na-khersonshchyni-politsiia-zabezpechuiestabilizatsiini-zakhody-u-ponad-200-naselenykh-punktakh-ievhenii-ienin. 332 МВС створило інформаційну базу воєнних злочинців, виявлених під час російської агресії // Детектор медіа, 03.08.2023: https://detector.media/infospace/article/215104/2023-08-03-mvs-stvorylo-informatsiynu-bazuvoiennykh-zlochyntsiv-vyyavlenykh-pid-chas-rosiyskoi-agresii/. У базу «Воєнний злочинець» внесли вже майже 250 тисяч загарбників і колаборантів // Укрінформ, 22.12.2023: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3803727u-bazu-voennij-zlocinec-vnesli-vze-majze-250-tisac-zagarbnikiv-i-kolaborantiv.html. 333 Наразі на Херсонщині працюють 10 груп вибухотехніків — Ігор Клименко // Національна поліція України, 15.11.2022: https://www.npu.gov.ua/news/narazi-na-khersonshchyni-pratsiuiut10-hrup-vybukhotekhnikiv-ihorklymenko. 334 Поліція Харківщини за добу відреагувала на 1566 повідомлень громадян // Національна поліція України, 13.11.2022: https://www.npu.gov.ua/news/politsiia-kharkivshchyny-za-dobu-vidreahuvala-na-1566-povidomlenvid-hromadian. Національна поліція проводить стабілізаційні заходи в Херсоні — глава відомства Ігор Клименко // Національна поліція України, 12.11.2022: https://www.npu.gov.ua/news/natsionalna-politsiia-provodytstabilizatsiini-zakhody-v-khersoni-hlava-vidomstva-ihor-klymenko. Поліція відновлює роботу на деокупованій частині Херсонщини, але громадянам повертатися вкрай небезпечно через масове мінування – Ігор Клименко // Національна поліція України, 11.11.2022: https://www.npu.gov.ua/news/politsiia-vidnovliuie-robotuna-deokupovanii-chastyni-khersonshchyny-ale-hromadianam-povertatysia-vkrai-nebezpechno-cherez-masoveminuvannia-ihor-klymenko. 119 �цьому навантаження на НПУ збільшується у рази, порівняно з іншими органами досудового розслідування, особливо на звільнених від контролю РФ територіях335. В якості акумуляції власного досвіду розслідування фактів найтяжчих міжнародних злочинів та визначення загального напрямку розвитку у цій сфері Національна поліція України презентувала власну стратегію управління розслідуванням міжнародних злочинів, скоєних в контексті збройного конфлікту336. Розроблений документ робить акцент на ідентифікованих викликах у роботі слідчих. Крім зазначених вище, сам орган також вказує на негативний вплив нездорової конкуренції між інституціями (наприклад, небажання ділитися напрацьованою інформацією задля спільного результату), недосконалу координацію, взаємодію і пріоритезацію у процесі розслідування. Поряд з цим, реалізація таких ініціатив та напрацювань напряму залежить від запровадження підслідності для слідчих поліції розслідувати найтяжчі міжнародні злочини та відповідних змін до законодавства. Державне бюро розслідувань Після свого створення Державне бюро розслідувань замінило підслідність органів прокуратури. Фактично, орган почав повноцінно функціонувати з 27 листопада 2018 року337, а рівно за рік, відповідно до пункту 1 Перехідних положень КПК України338, органи прокуратури втратили можливість проводити розслідування та мати у штаті слідчих. Згідно з вимогами статті 216 КПК України, підслідність Державного бюро розслідувань стосується злочинів, вчинених спеціальними суб’єктами: представниками публічної та державної служби, антикорупційних органів; а також злочинів проти 335 Денис Монастирський: Поліція відновила свою роботу у 182 із 229 деокупованих населених пунктів правобережжя Херсонщини // Національна поліція України, 15.11.2022: https://www.npu.gov.ua/news/ denys-monastyrskyi-politsiia-vidnovyla-svoiu-robotu-u-182-iz-229-deokupovanykh-naselenykh-punktakhpravoberezhzhia-khersonshchyny. Досвід роботи на деокупованих територіях увійде до програми підготовки майбутніх поліцейських — Ігор Клименко // Національна поліція України, 10.11.2022: https://www. npu.gov.ua/news/dosvid-roboty-na-deokupovanykh-terytoriiakh-uviide-do-prohramy-pidhotovky-maibutnikhpolitseiskykh-ihor-klymenko. Обізнаність громадян запорука безпечного життя — поліцейські проводять інформаційно-роз’яснювальну роботу на звільнених територіях Снігурівщини // Національна поліція України, 19.11.2022: https://www.npu.gov.ua/news/obiznanist-hromadian-zaporuka-bezpechnoho-zhyttia-politseiskiprovodiat-informatsiino-roziasniuvalnu-robotu-na-zvilnenykh-terytoriiakh-snihurivshchyny. 336 Нацполіція презентувала Стратегію Головного слідчого управління з розслідування міжнародних злочинів, скоєних у контексті війни // Національна поліція України, 28.01.2025: https://www.npu.gov.ua/news/ natspolitsiia-prezentuvala-stratehiiu-holovnoho-slidchoho-upravlinnia-z-rozsliduvanniam-mizhnarodnykhzlochyniv-skoienykh-u-konteksti-viiny?v=6798d19930406&fbclid=IwY2xjawIF2PZleHRuA2FlbQIxMAABHdTa97KGs HlR-MWstLa2alU8IRwWa1sEfbckUmTFqmNZQgGWWkNSEb0gVA_aem_uUqiHozK24efKPSR9q5AZg. 337 Історія / Державне бюро розслідувань: https://dbr.gov.ua/istoriya. 338 Пункт 1 Перехідні положення / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 120 �встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів) за розділом ХІХ Кримінального кодексу України339. З однієї сторони підслідність ДБР не робить прив’язки до найтяжчих міжнародних злочинів та розслідування таких фактів. Але з іншої сторони, на практиці виникає питання щодо дослідження випадків ймовірного вчинення цих злочинів українськими військовослужбовцями. Особливо враховуючи те, що частина порушень законів та звичаїв війни, які потенційно можуть бути вчинені українською стороною340, закріплені у розділі ХІХ КК України: стаття 426 «Бездіяльність військової влади», стаття 432 «Мародерство», стаття 433 «Насильство над населенням у районі воєнних дій», стаття 434 «Погане поводження з військовополоненими», стаття 435 «Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею»341. У квітні 2022 року органи ДБР також відреагували на наслідки широкомасштабного вторгнення РФ на територію України. У штаті Головного слідчого управління було створено окремий підрозділ з досудового розслідування військових правопорушень, правопорушень проти миру, безпеки людства, а також міжнародного правопорядку, вчинених внаслідок ведення Російською Федерацією, із залученням представників інших країн, агресивної війни проти України342. Слідчі цього управлін- 339 4. Слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень: 1. вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України, Директором Бюро економічної безпеки України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Головою Національного агентства з питань запобігання корупції, його заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії «А», крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою цієї статті; 2. вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора — керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих кримінальних правопорушень віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п’ятою цієї статті; 3. проти встановленого порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення), крім кримінальних правопорушень, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України. // Стаття 216 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 340 За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом. / Пункт 2 статті 401 // Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/2341-14#Text. 341 Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14#Text. 342 ДБР створило спеціальне слідче управління, що розслідуватиме військові злочини РФ / Державне бюро роз- 121 �ня залучались до документування наслідків війни на території Київської, Сумської та Чернігівської областей343. Судячи з публічних заяв керівництва ДБР, подібний формат роботи став можливий у межах міжвідомчої слідчої групи спільно з іншими органами досудового розслідування344. На практиці провадження передавались у порядку статті 36 КПК України на короткий період часу, але в результаті все одно були повернуті для розслідування СБУ. В міру активізації роботи слідчих ДБР у звільнених регіонах, пріоритет їхньої діяльності у кримінальних провадженнях сфокусувався на дослідженні дій посадових осіб різного рівня, їхній можливій співпраці з російською стороною 345 й у цьому контексті — ймовірних фактів порушення законів та звичаїв війни346. Найтяжчі міжнародні злочини залишаються поза спеціалізацією органів ДБР та є поодинокими, у порівнянні з іншими фактами кримінальних правопорушень. З цього можна зробити висновок, що органи прокуратури не досить покладаються на додатковий слідчий ресурс у вигляді органів ДБР, залишаючи їх осторонь процесів. слідувань, 07.04.2022: https://dbr.gov.ua/news/dbr-stvorilo-specialne-slidche-upravlinnya-shho-rozsliduvatimevijskovi-zlochini-rf. 343 ДБР створило спеціальне слідче управління, що розслідуватиме військові злочини РФ / YouTube, 07.04.2022: https://www.youtube.com/watch?v=9umrtE1n9v4&t=1s&ab_channel=%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B 0%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%B1%D1%8E%D1%80%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1 %96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%8C. ДБР задокументувало злочини російських військових в Ірпені. Група слідчих продовжить роботу в Сумській області – Олексій Сухачов / Державне бюро розслідувань, 19.04.2022: https://dbr.gov.ua/news/dbr-zadokumentuvalo-zlochini-rosijskih-vijskovih-v-irpeni.grupa-slidchih-prodovzhit-robotu-v-sumskij-oblasti-oleksij-suhachov. ДБР продовжує ретельно документувати злочини агресора проти мирного населення: на черзі Чернігівщина – Олексій Сухачов / Державне бюро розслідувань, 19.05.2022: https://dbr.gov.ua/news/dbr-prodovzhue-retelno-dokumentuvati-zlochini-agresora-protimirnogo-naselennya-na-cherzi-chernigivshhina-oleksij-suhachov. За тиждень ДБР задокументувало близько 20 фактів катування місцевого населення Тростянця / Державне бюро розслідувань, 27.04.2022: https://dbr. gov.ua/news/za-tizhden-dbr-zadokumentuvalo-blizko-20-faktiv-katuvannya-miscevogo-naselennya-trostyancya. 344 ДБР бере активну участь у відбитті агресії російської федерації — Олексій Сухачов / Державне бюро розслідувань, 11.05.2022: https://dbr.gov.ua/news/dbr-bere-aktivnu-uchast-u-vidbitti-agresii-rosijskoi-federacii-oleksijsuhachov/. Начальник Головного слідчого управління ДБР Олександр Удовиченко: «Розслідується низка кримінальних проваджень щодо компаній, бенефіціари яких — громадяни росії і в яких є частка державних підприємств» / Тетяна Бодня // Цензор.НЕТ, 27.04.2022: https://censor.net/ua/resonance/3336798/nachalnyk_ golovnogo_slidchogo_upravlinnya_dbr_oleksandr_udovychenko_rozsliduyetsya_nyzka_kryminalnyh. 345 За матеріалами ДБР перед судом постане експравоохоронець з Херсону, який працює на окупантів / Державне бюро розслідувань, 30.11.2022: https://dbr.gov.ua/news/za-materialami-dbr-pered-sudom-postaneekspravoohoronec-z-hersonu-yakij-pracyue-na-okupantiv. За результатами роботи ДБР на деокупованих територіях Харківщини затримано 19 зрадників / Державне бюро розслідувань, 29.11.2022: https://dbr.gov.ua/ news/za-rezultatami-roboti-dbr-na-deokupovanih-teritoriyah-harkivshhini-zatrimano-19-zradnikiv. ДБР повідомило про підозру у державній зраді податківиці з Маріуполя, яка збирає гроші для окупантів / Державне бюро розслідувань, 25.11.2022: https://dbr.gov.ua/news/dbr-povidomilo-pro-pidozru-u-derzhavnij-zradi-podatkivici-zmariupolya-yaka-zbirae-groshi-dlya-okupantiv. ДБР повідомило про підозру очільниці відділу окупаційної поліції Куп’янська / Державне бюро розслідувань, 24.11.2022: https://dbr.gov.ua/news/dbr-povidomilo-pro-pidozruochilnici-viddilu-okupacijnoi-policii-kupyanska. 346 ДБР затримало колаборантів з херсонського СІЗО, які незаконно утримували українських патріотів / Державне бюро розслідувань, 28.11.2022: https://dbr.gov.ua/news/dbr-zatrimalo-kolaborantiv-z-hersonskogo-sizoyaki-nezakonno-utrimuvali-ukrainskih-patriotiv. ДБР завершило спецрозслідування щодо командира російського корабля, який обстрілював Маріуполь / Державне бюро розслідувань, 23.11.2022: https://dbr.gov. ua/news/dbr-zavershilo-specrozsliduvannya-shhodo-komandira-rosijskogo-korablya-yakij-obstrilyuvav-mariupol. До суду скеровано обвинувальний акт щодо зрадника, який проводив фільтраційні заходи на тимчасово окупованій території / Державне бюро розслідувань, 19.11.2022: https://dbr.gov.ua/news/do-sudu-skerovanoobvinuvalnij-akt-shhodo-zradnika-yakij-provodiv-filtracijni-zahodi-na-timchasovo-okupovanij-teritorii1. 122 �Загалом, людські ресурси Державного бюро розслідувань є найменшими у порівнянні з органами Національної поліції України та Служби безпеки України. Гранична чисельність штату працівників ДБР, відповідно до статті 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», становить 1600 осіб347. На фоні дискусій щодо можливої реформи органів Органи прокуратури не досить покладаються на додатковий слідчий ресурс у вигляді органів ДБР, залишаючи їх осторонь процесів. СБУ та передачу підслідності кримінальних проваджень щодо злочинів проти основ національної безпеки та найтяжчих міжнародних злочинів до ДБР, перше питання, яке виникає — чи достатньо такої кількості працівників ДБР для того, щоб впоратись зі значним навантаженням роботи з наслідками війни. Якщо на законодавчому рівні буде прийнято цю реформу, то слідом за нею необхідно буде в оперативному порядку розв‘язувати питання про зміну внутрішньої структури органів ДБР та розширення штатної чисельності слідчих. Інші органи досудового розслідування Специфіка роботи інших органів досудового розслідування за КПК України прямо не стосується найтяжчих міжнародних злочинів. Але окремі аспекти їхньої роботи пов’язані з дослідженням наслідків війни на території України після 24 лютого 2022 року. Національне антикорупційне бюро є частиною системи антикорупційних органів348, тому його підслідність стосується корупційних правопорушень, вчинених суб’єктами владних повноважень349. Після повномасштабного вторгнення РФ на територію України, детективи НАБУ також збирали докази наслідків збройного конфлікту на території України, зокрема проводили огляди відкритих джерел та фіксували інформацію. За офіційними повідомленнями НАБУ, детективи органу долучались також до здійснення досудового розслідування порушень законів та звичаїв війни на території Київської області350. 347 Стаття 9 / Закон України “Про Державне бюро розслідувань” від 12.11.2015, № 794-VIII: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/794-19#Text. 348 Статті 191, 206-2, 209, 210, 211, 354, 364, 366-2,366-3, 368, 368-5, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України. 349 Стаття 216 / Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 350 На два фронти: результати роботи НАБУ у першому півріччі 2022 року / НАБУ, 10.08.2022: https://nabu.gov.ua/ novyny/na-dva-fronty-rezultaty-roboty-nabu-u-pershomu-pivrichchi-2022-roku. Відсіч агресору: внесок НАБУ за майже пів року з початку вторгнення / НАБУ, 11.08.2022: https://nabu.gov.ua/novyny/vidsich-agresoru-vnesoknabu-za-mayzhe-piv-roku-z-pochatku-vtorgnennya. 123 �Поряд з цим, діяльність НАБУ також тісно пов’язана з розшуком та арештом активів Російської Федерації у межах Task Force — Міжвідомчої робочої групи з питань притягнення до відповідальності винних в агресії щодо України осіб, розшуку, арешту та подальшої конфіскації їхніх активів351. Її робота — аналіз активів як приватних суб’єктів, так і юридичних осіб для виявлення бенефіціарів у РФ. Також здійснюється їхня перевірка на причетність до посягання на територіальну цілісність України у межах так званого «магістрального провадження» за фактом широкомасштабного вторгнення РФ на територію України. За публічними повідомленнями результати діяльності цієї робочої групи можуть розглядатись як джерело компенсацій за спричинені наслідки діями РФ на території України. Але вже у 2023 році активність Task Force стала не такою помітною. Скоріш за все, це обумовлено великою кількістю проблем як на рівні законодавства, так і на рівні політичних дискусій, які пов’язані з процесом арешту активів РФ. Водночас Вищий антикорупційний суд України вже розглядає провадження про стягнення активів та виносить відповідні рішення352. Відносно новим правоохоронним органом у системі України є Бюро економічної безпеки353. Його підслідність пов’язана з так званими «економічними злочинами»354 та є досить далекою від дослідження наслідків збройного конфлікту на території України. Не дивлячись на це, слідчі БЕБ також долучаються до роботи з пошуку та арешту активів РФ у межах Task Force355. 351 Кожен може долучитися до арешту та конфіскації майна агресора — в Україні запустили портал повідомлень про активи осіб, причетних до агресії рф проти України / Офіс Генерального прокурора, 30.03.2022: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/kozen-moze-dolucitisya-do-arestu-ta-konfiskaciyi-maina-agresora-v-ukrayinizapustili-portal-povidomlen-pro-aktivi-osib-pricetnix-do-agresiyi-rf-proti-ukrayini. Підсумки 100 днів роботи Task Force: активи причетних до агресії РФ мають компенсувати втрати України / 25.06.2022: https://www.gp.gov. ua/ua/posts/uivdon2hnzow. Андрій Костін: Завдання Task Force — активи осіб, причетних до злочинів проти України, якнайшвидше мають бути направлені для компенсації шкоди потерпілим від агресії / Офіс Генерального прокурора, 16.08.2022: https://gp.gov.ua/ua/posts/task-force. Андрій Костін провів перше робоче засідання оновленої Task Force / Офіс Генерального прокурора, 09.09.2022: https://gp.gov.ua/ua/posts/andriikostin-proviv-perse-roboce-zasidannya-onovlenoyi-task-force?fbclid=IwAR1ycn75gX8qi8iF9zAVl62jiVncfPaQuvrPc RclOw3bivmM2NaMOU5ZFLM. 352 Відшкодування для України: моделі, перспективи, виклики / Аналітична доповідь // Центр Дністрянського, 2023: https://dc.org.ua/news/vidshkoduvannya-dlya-ukrayiny-modeli-perspektyvy-vyklyky-analitychna-dopovid. Конфіскація російських активів: проблеми і ризики практики ВАКС / Маркіян Бем // Юридична газета, 09.06.2023: https://yur-gazeta.com/dumka-eksperta/konfiskaciya-rosiyskih-aktiviv-problemi-i-riziki-praktiki-vaks. html. 353 Закон України «Про Бюро економічної безпеки», № 1150-ІХ, 28.01.2021: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1150-20#Text. 354 Статті 191, 199, 200, 203-2, 204, 205-1, 206, 206-2, 210, 211, 213, 212-1, 218-1, 219, 220-1, 220-2, 222, 222-1, 223-1, 224, 229, 231, 232, 232-1, 232-2, 233 Кримінального кодексу України / Стаття 216 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 355 30 млрд гривень — вартість активів росії та білорусі, на які БЕБ забезпечило накладення арешту / Бюро економічної безпеки, 18.05.2022: https://esbu.gov.ua/news/30-mlrd-griven-vartist-aktiviv-rosiyi-ta-bilorusi-na-yakibeb-zabezpechilo-nakladennya-areshtu. БЕБ забезпечило накладення арешту на майно росії вартістю понад 600 млн грн / Бюро економічної безпеки, 08.06.2022: https://esbu.gov.ua/news/beb-zabezpechilo-nakladennyaareshtu-na-majno-rosiyi-vartistyu-ponad-600-mln-grn. БЕБ арештувало майно громадянина рф на суму майже 1,3 млрд гривень / Бюро економічної безпеки, 29.06.2022: https://esbu.gov.ua/news/beb-areshtuvalo-majnogromadyanina-rf-na-sumu-majzhe-13-mlrd-griven. За ініціативи БЕБ заарештовано майно компаній рф та рб на 360 млн грн / Бюро економічної безпеки, 04.07.2022: https://esbu.gov.ua/news/za-iniciativi-beb-zaareshtovanomajno-kompanij-rf-ta-rb-na-360-mln-grn. Арештовано корпоративні права на 2,3 млрд грн. та 35 об’єктів нерухомості підприємства, яке пов’язано з рф / Бюро економічної безпеки, 09.08.2022: https://esbu.gov.ua/news/ areshtovano-korporatyvni-prava-na-23-mlrd-hrn-ta-35-obiektiv-nerukhomosti-pidpryiemstva-iake-poviazano-z-rf. БЕБ арештувало майно компанії пов’язаної з рф на 350 млн грн / Бюро економічної безпеки, 17.08.2022: 124 �Роль НАБУ та БЕБ у частині дослідження наслідків війни на території України пов’язана з аналізом економічних умов роботи російських та білоруських суб’єктів на території України. До цього часу тривають дискусії щодо правового регулювання підстав для арешту їхнього майна та його подальшого стягнення. Також обговорюється можливість створення механізмів на рівні законодавства, які дозволять використовувати їх ресурси як фонд для компенсацій завданої збройним конфліктом шкоди. Органи досудового розслідування України залишаються під час війни тими суб’єктами, на яких покладається обов’язок реагувати й фіксувати вчинені порушення. Від якості та ефективності їхньої роботи залежить зміст та масштаб зібраних доказів найтяжчих міжнародних злочинів, які стають основою для подальших процесів правосуддя. Кожен правоохоронний орган має власні виклики з цих задач, але їхня спільна робота потребує координації. Враховуючи те, що жодний орган досудового розслідування не може самостійно впоратись із дослідженням наслідків збройного конфлікту на території України, розподіл їхніх ресурсів залежить від рішень процесуальних керівників у кримінальних провадженнях. Крім того, норми КПК України, які закріплюють правила підслідності, вимагають змін, які дозволять врегулювати процесуальні колізії та нададуть можливість уникнути залежності у таких розслідуваннях від СБУ та самостійно здійснювати розслідування. Але головною проблемою для кожного правоохоронного органу залишається підвищення кваліфікації та компетенції слідчих — їхнє навчання та ефективне застосування стандартів міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. https://esbu.gov.ua/news/beb-areshtuvalo-maino-kompanii-poviazanoi-z-rf-na-350-mln-hrn. Активи колишнього депутата держдуми рф від партії «єдіная росія» арештовані БЕБ / Бюро економічної безпеки, 29.08.2022: https://esbu.gov.ua/news/beb-vystupaie-za-pryshvydshennia-vprovadzhennia-sanktsiinoi-polityky-initsiiovanostvorennia-mizhvidomchoi-robochoi-hrupy. БЕБ вилучило понад 5 млн грн в офісах м’ясокомбінату, пов’язаного з рф / Бюро економічної безпеки, 20.10.2022: https://esbu.gov.ua/news/beb-vyluchylo-ponad-5-mln-hrnv-ofisakh-miasokombinatu-poviazanoho-z-rf. БЕБ передало в управління АРМА активи відомих російських бізнесменів на 10 млрд грн / Бюро економічної безпеки, 23.11.2022: https://esbu.gov.ua/news/beb-peredalov-upravlinnya-arma-aktiv-vidomih-rosijskih-biznesmeniv-na-10-mlrd-grn. Понад 2,2 млрд гривень у дохід України від арештованих БЕБ активів рф та рб / Бюро економічної безпеки, 07.12.2022: https://esbu.gov.ua/news/ ponad-22-mlrd-griven-u-dohid-ukrayini-vid-areshtovanih-beb-aktiviv-rf-ta-rb. БЕБ арештувало ТМЦ компанії пов’язаної з рф та рб вартістю понад 50 млн грн / Бюро економічної безпеки, 13.12.2022: https://esbu.gov.ua/ news/beb-areshtuvalo-tmc-kompaniyi-povyazanoyi-z-rf-ta-rb-vartistyu-ponad-50-mln-grn. 125 �Діяльність та спроможність органів прокуратури переслідувати найтяжчі міжнародні злочини Система органів прокуратури в Україні доповнює органи досудового розслідування. Їхні функції пов’язані із підтриманням публічного обвинувачення в суді, організацією і процесуальним керівництвом у кримінальних провадженнях, координацією діяльності правоохоронних органів із виявлення, фіксації та розслідування злочинів, представництвом інтересів громадянина або держави у суді356. До 2019 року, до початку роботи Державного бюро розслідувань, органи прокуратури здійснювали досудове розслідування357. Система органів прокуратури побудована за територіальним принципом: окружні прокуратури на місцях, обласні прокуратури та Офіс Генерального прокурора як орган вищого рівня358. У 2019–2020 роках було проведено масштабну реформу, яка охоплювала: ліквідацію структури військових прокуратур, проведення атестації особового складу прокурорів усіх рівнів, скорочення чисельності прокурорів на 5 000 осіб, проведення добору до прокуратур усіх рівнів359. Реформа відбувалась у кілька етапів, але цей період кардинально змінив спеціалізацію прокуратури по роботі зі збройним конфліктом через те, що практика вже колишніх військових прокуратур стала відповідальністю інших підрозділів всередині системи. До моменту широкомасштабного вторгнення РФ на територію України основне навантаження щодо дослідження фактів найтяжчих міжнародних злочинів покладалось на органи прокуратури у постраждалих від збройного конфлікту регіонах 356 Стаття 131-1 / Конституція України, 28.06.1996: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96%D0%B2%D1%80#n5259. Стаття 2 / Закон України «Про прокуратуру», № 1697-VII, 14.10.2014: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/1697-18#Text. 357 Пункт 1 Перехідних положень // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 358 Стаття 7 /Закон України «Про прокуратуру», № 1697-VII, 14.10.2014: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/169718#Text. 359 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», № 113-ІХ, 19.09.2019: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/113-20/ sp:max50:nav7:font2#n53. 126 �(Донецьку обласну прокуратуру, Луганську обласну прокуратуру360, Прокуратуру Автономної Республіки Крим та м. Севастополя361), а також на окремі самостійні структурні підрозділи ОГП362. У жовтні 2019 року наказом Генерального прокурора України у структурі Генеральної прокуратури України було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту (далі — Департамент збройного конфлікту). Він став першим відокремленим структурним підрозділом на вищому рівні органів прокуратури, який поєднав тематику збройного конфлікту: проблематика кримінальних правопорушень, вчинених на території Кримського півострову та окремих районів у Донецькій і Луганській областях. Специфіка роботи Департаменту була виокремлена із повноважень суміжних структурних підрозділів ОГП, які здійснюють нагляд у кримінальних провадженнях, розслідування у яких здійснюється Службою безпеки України, Національною поліцією України, а також реалізується міжнародно-правове співробітництво363. Після 24.02.2022 року внутрішня структура прокуратури намагалась адаптуватись до нових викликів. Департамент збройного конфлікту мав організаційно скеру- 360 У прокуратурі Донецької області створено управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту / Офіційний сайт Прокуратури Донецької області, 23.01.2020: https://don.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_t=rec&id=265314. У прокуратурі Луганської області створено управління нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту / Офіційний сайт Прокуратури Луганської області, 24.01.2020: https://lug.gp.gov.ua/ua/news.html?_ m=publications&_c=view&_t=rec&id=265363. 361 Про Прокуратуру Автономної Республіки Крим та м. Севастополя / Офіційний сайт Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя: https://ark.gp.gov.ua/ua/histark.html. 362 У 2015 році система військових прокуратур отримала власну спеціалізацію стосовно наслідків збройного конфлікту на території України: створено окрему Військову прокуратуру сил антитерористичної операції, яка поширювала свою діяльність на Донецьку, Луганську, Харківську та Запорізьку області; у складі Головної військової прокуратури було створене управління з розслідування злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку; окремо у підпорядкуванні Головного військового прокурора перебувало управління з розслідування злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях, Генеральної прокуратури України. У межах реформи органів прокуратури, у 2019 році було також ліквідовано систему військових прокуратур, а замість вказаних підрозділів Головної військової прокуратури у складі Офісу Генерального прокурора було створено Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. // ГПУ створила управління з розслідування злочинів щодо агресії Росії проти України / Радіо Свобода, 03.09.2015: https://www.radiosvoboda.org/a/27224665.html. Наказ Генерального прокурора України «Про особливості діяльності військових прокуратур», № 12гн, 29.08.2014: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0012900-14#Text. ГПУ створила військову прокуратуру сил АТО / Українська правда, 13.08.2015: https://www.pravda.com.ua/news/2015/08/13/7077763/index.amp. ГПУ створила управління з розслідування злочинів щодо агресії Росії проти України / Радіо Свобода, 03.09.2015: https:// www.radiosvoboda.org/a/27224665.html. Принцип комплементарності: стандарти міжнародного правосуддя в Україні // ULAG, 2019: https://ulag.org.ua/uk/reports-and-materials/principle-of-complementarity-internationaljustice-in-ukraine. 363 З урахуванням спеціалізації, визначеної наказами Генерального прокурора, нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування забезпечувати слідчими та дізнавачами органів досудового розслідування (крім детективів Національного антикорупційного бюро України) у кримінальних провадженнях про злочини проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки людства і міжнародного правопорядку, недоторканності державних кордонів та інші кримінальні правопорушення, вчинені в умовах збройного конфлікту на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, Донецької і Луганської областей або пов’язані зі збройною агресією Російської Федерації проти України, — керівникам та прокурорам структурних підрозділів, які здійснюють нагляд у кримінальних провадженнях про кримінальні правопорушення, вчинені в умовах збройного конфлікту. // Абзац 6 підпункту 3 пункту 7 Наказу Генерального прокурора «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», № 309, 30.09.2021: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0309905-21#Text. 127 �вати роботу обласних та окружних прокуратур на місцях, охоплених війною. Масштаби подій у всіх регіонах України вимагали швидкої та скоординованої реакції не тільки у межах органів прокуратури, але і від органів досудового розслідування, тому велика увага була прикута до Офісу Генерального прокурора та його рішень. Обсяг повноважень ОГП, його координаційна роль у межах великої кількості кримінальних проваджень вимагала визначати орієнтири у загальній роботі з наслідками збройного конфлікту, першочергові кроки на місцях для слідчих і прокурорів. Але до цього часу зміни всередині системи тривають: • З травня 2022 року Департамент збройного конфлікту зазнає структурних змін як щодо штату співробітників, так і щодо внутрішньої структури 364. До його складу було включено працівників, які не мали попереднього досвіду роботи з найтяжчими міжнародними злочинами або отримали його тільки з моменту широкомасштабного вторгнення365. У вересні 2022 року до структури Департаменту збройного конфлікту було додано управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях про злочини, пов’язані із сексуальним насильством366. Також було створено окремий відділ, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальних провадженнях щодо злочину геноциду та підбурювання до нього. Взаємодія з ССГ зумовила необхідність створення у структурі Департаменту окремого підрозділу по роботі у межах відповідних розслідувань. За два роки активної фази збройного конфлікту штат Департаменту становить більше ніж 100 працівників та на цьому етапі важко стверджувати, що підрозділ не буде зазнавати подальших змін. • Оскільки після 24.02.2022 року різні структурні підрозділи ОГП намагались показати власне залучення у дослідження наслідків збройного конфлікту, відповідні провадження опинились у фокусі роботи різних департаментів ОГП, які здійснюють нагляд, зокрема, за органами безпеки, НПУ, ДБР, а та- 364 ОГП реорганізовує «Департамент війни» в умовах бойових дій / Українська правда, 24.05.2022: https://www. pravda.com.ua/news/2022/05/24/7348333/. 365 Допис на офіційній сторінці Офісу Генерального прокурора у соціальній мережі Фейсбук, 24.05.2022: https:// www.facebook.com/pgo.gov.ua/posts/376882107807962. Департамент нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту, в Офісі генпрокурора очолив Юрій Бєлоусов / Укрінформ, 24.05.2022: https://www.ukrinform.ua/rubric-society/3491351-departament-vijni-ofisu-genprokuroraocoliv-urij-belousov.html. 366 Допис на сторінці Генерального прокурора Андрія Костіна у соціальній мережі Фейсбук, 24.09.2022: https:// www.facebook.com/AndriyKostinUa/posts/pfbid02N4kdY2kxsNDxS9dZWJFQzNicSKvt7hDHarkfD1N64vMJJj57x NUcnABmh9vtJpW8l. Андрій Костін про розслідування злочинів сексуального насильства: винні отримають покарання, а постраждалі — захист і справедливість / Офіс Генерального прокурора, 24.09.2022: https:// gp.gov.ua/ua/posts/andrii-kostin-pro-rozsliduvnnnya-zlociniv-seksualnogo-nasilstva-vinni-otrimayut-pokarannyaa-postrazdali-zaxist-i-spravedlivist. Сексуальні злочини під час війни: Буча, Ірпінь, Херсон / ІНТЕРВʼЮ / Прокурор Ірина Діденко // Ми — Україна, 19.01.2023: https://www.youtube.com/watch?v=U5_2umKX-ZM&ab_ channel=%D0%9C%D0%B8-%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B0. 128 �кож у Спеціалізованій екологічній прокуратурі та департаменті щодо захисту інтересів дітей. • Внутрішній розподіл обов’язків у системі органів прокуратури надає можливість розглядати специфіку збройного конфлікту іншими структурними під- розділами, а не тільки у межах відповідного Департаменту367. Враховуючи масштаб вчинених ймовірних найтяжчих міжнародних злочинів, такі провадження знаходяться не тільки у віданні Департаменту збройного конфлікту, що покладає на нього додатковий обов’язок — координувати роботу з іншими підрозділами ОГП та налагоджувати ефективну комунікацію з ними. • У структурі Департаменту міжнародно-правового співробітництва ОГП було створено окремий відділ, який забезпечував співпрацю з Міжнародним кри- мінальним судом. Його завдання — реалізація положень за кримінальним процесуальним законодавством та координація всієї комунікації МКС під час роботи на території України368. У 2023 році за рішенням Генерального прокурора ці функції було повністю покладено на Департамент міжнародно-правового співробітництва ОГП369. Наразі Департамент збройного конфлікту виконує лише окремі прохання Офісу Прокурора МКС, які стосуються проведення процесуальних дій у кримінальних провадженнях прокурорів Департаменту. • Також в ОГП було створено Координаційний центр підтримки потерпілих і свідків (далі — Центр). Завдання цього Центру — забезпечення комплексного інформаційного супроводу на всіх етапах кримінального провадження, координування надання юридичної, психологічної, медичної та соціальної допомоги відповідними службами та неурядовими організаціями, а також запровадження необхідних заходів для запобігання повторній віктимізації370. Робота Центру спрямована на комунікацію з постраждалими особами у межах їхньої участі у кримінальних провадженнях. Але питання забезпечення механізмів їхнього захисту залишається відкритим. До цього часу не прийняті Положення про Центр та інші керівні документи, тому його повноваження, функції та порядок взаємодії з іншими структурними підрозділами ОГП, правоохоронними органами та судами залишаються невідомими. 367 Наказ Генерального прокурора «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», № 309, 30.09.2021: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0309905-21#Text. 368 Наказ Генерального прокурора «Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні», № 309, 30.09.2021: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0309905-21#Text. 369 Положення про Департамент міжнародно-правового співробітництва Офісу Генерального прокурора // Наказ Генерального прокурора № 259, 12.09.2023: https://gp.gov.ua/ua/posts/normativni-dokumenti-prokuraturi. 370 Стань частиною команди Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків: оголошено набір на вакантні посади // Офіс Генерального прокурора, 27.06.2023: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/stan-castinoyukomandi-koordinaciinogo-centru-pidtrimki-poterpilix-i-svidkiv-ogoloseno-nabir-na-vakantni-posadi. 129 �• Також окремі представники Департаменту збройного конфлікту та Департаменту міжнародно-правового співробітництва складають українську команду у складі Міжнародного центру з переслідування за злочин агресії проти України, до якої також входять слідчі ГСУ СБУ. • Донецька та Луганська обласні прокуратури, а також окремі окружні прокуратури у цих областях були змушені змінити свої місця розташування через ак- тивні бойові дії в регіоні. Фактично, вже двічі з моменту початку збройного конфлікту у 2014 році цим прокуратурам довелось пережити переміщення зі своїх пунктів дислокації. Така ситуація значно впливає на моральний стан прокурорів, їхнє соціальне забезпечення, а також безпеку. • На рівні обласних прокуратур, які найбільше постраждали від наслідків збройного конфлікту (Сумська, Чернігівська, Київська, Харківська, Запорізька, Херсонська, Миколаївська), вирішено створити відокремлені відділи процесуального керівництва, фокус роботи яких — кримінальні провадження цієї категорії371. Протягом всієї історії органів прокуратури в Україні головним фактором, який впливає на їхню роботу, залишається політична воля. Процес призначення Генерального прокурора та його місце серед системи розподілу влади визначає його роль у відповідних внутрішніх та зовнішніх політичних процесах. Тому зміна політичної влади чи політичних стратегій призводять до зміни Генерального прокурора372. Подібні рішення автоматично тягнуть за собою перепризначення як на рівні адміністративних посад у прокуратурах різних рівнів, так і у самій структурі підрозділів органів прокуратури373. Крім того, зміна Генерального прокурора може су- 371 Допис зі сторінки Юрія Белоусова у соціальній мережі Фейсбук, 19.10.2022: https://www.facebook. com/100000285088919/posts/pfbid033URdcRiTREpDbnXFPLmdAktBkjx4SGdwpbCKBnBvQTc8BtD7LnvHHuEk1 uC8AeGyl/. 372 Про звільнення Ю. Луценка з посади Генерального прокурора України / Указ Президента України, № 636/2019, 29.09.2019: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/636/2019#Text. Луценко написав заяву про звільнення / Українська Правда, 29.09.2019: https://www.pravda.com.ua/news/2019/08/29/7224738/. Про призначення Р. Рябошапки Генеральним прокурором / Указ Президента України, № 638/2019, 29.09.2019: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/638/2019#Text. За що звільняють генпрокурора Рябошапку / ВВС Україна, 05.03.2020: https://www.bbc.com/ukrainian/news-51746278. Про висловлення недовіри Генеральному прокурору Рябошапці Р.Г. / Постанова Верховної Ради України, № 526-ІХ, 05.03.2020: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/526-IX#Text. Про призначення І. Венедіктової Генеральним прокурором / Указ Президента України, № 90/2020, 17.03.2020: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/90/2020#Text. Призначення Венедіктової: поганий місяць для України лише погіршився — світова преса / Радіо Свобода, 18.03.2020: https://www.radiosvoboda. org/a/30495358.html. Про відсторонення від посади Генерального прокурора / Указ Президента України, № 500/2022, 17.07.2022: https://www.president.gov.ua/documents/5002022-43325. Про звільнення І. Венедіктової з посади Генерального прокурора / Указ Президента України, № 518/2022, 19.07.2022: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/518/2022#Text. Президент призначив Андрія Костіна Генеральним прокурором: Найголовніше завдання прокуратури — притягнення до відповідальності всіх російських воєнних злочинців / Офіс Президента України, 28.07.2022: https://www.president.gov.ua/news/prezident-priznachiv-andriya-kostinageneralnim-prokurorom-n-76713. 373 Допис на офіційній сторінці Офісу Генерального прокурора у Telegram, 25.01.2023: https://t.me/pgo_gov_ ua/8997. 130 �проводжуватись публічними дискусіями, які негативно впливають на репутацію та сприйняття органу в цілому374. Така практика негативно впливає на сталість системи, забезпечення дотримання єдиних підходів у кримінальних провадженнях та комунікаціях з прокуратурами нижчого рівня. Фактично, у таких умовах неможливо побудувати стабільну структуру та гарантувати, що вкладені у її розвиток ресурси не втратять своє значення через її послаблення та можливі наступні зміни. Наразі кандидатура Генерального прокурора вноситься Президентом, а для його призначення потрібна підтримка простої більшості Верховної Ради України375. З 2019 року Україна тричі змінювала Генерального прокурора, причому двоє з них, включно з тими, хто обіймав цю посаду під час повномасштабного вторгнення, не мали прокурорського досвіду. Кожен новопризначений Генеральний прокурор також змінює свою основну команду, зокрема заступників, відповідальних за нагляд за роботою департаментів, зокрема Департаменту збройного конфлікту. Жоден з тих, хто наразі обіймає керівні посади, не має досвіду або знань у розслідуванні чи притягненні до відповідальності за воєнні злочини. Прокурори з таким досвідом є всередині системи, однак, як правило, вони не призначаються на керівні посади з політичних мотивів. Як приклад, зміни всередині системи органів прокуратури торкались напрямку збройного конфлікту. У червні 2021 року Департамент було виведено із відання керуючого заступника Генерального прокурора і було підпорядковано напряму Генеральному прокурору376. Подібне рішення викликало обурення громадянського суспільства через те, що загальне керівництво напрямком роботи, пов’язаним зі збройним конфліктом, вимагає специфічних знань міжнародних стандартів, та тим, що було викликано політичним впливом на роботу органів прокуратури377. У Рекомендації Rec (2000)19 державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя Комітет Міністрів Ради Європи в п. 11 наголошує, що 374 В прокуратурі знайшли ще десятки керівників з інвалідністю. Триває перевірка // ВВС Україна, 20.10.2024: https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cx2ywj7w030o. Скандал з МСЕК. Шестеро керівників прокуратури вирішили звільнитись, - Костін // РБК-Україна, 25.10.2024: https://www.rbc.ua/rus/news/skandal-msek-shesterokerivnikiv-prokuraturi-1729876456.html. Генпрокурор Костін подав у відставку через скандал з інвалідностями // ВВС Україна, 22.10.2024: https://www.bbc.com/ukrainian/articles/cqxrxlx7x5qo. Про звільнення А.Костіна з посади Генерального прокурора // Указ Президента України, № 745/2024, 31.10.2024: https://www.president. gov.ua/documents/7452024-52613. 375 Стаття 40 / Закон України «Про прокуратуру». Стаття 131 / Конституція України. 376 Наказ Генерального прокурора «Про розподіл обов’язків між керівництвом Офісу Генерального прокурора» від 08.07.2021, № 226: https://gp.gov.ua/ua/posts/2021. 377 Генпрокурорські маневри. За що «пішли» Гюндуза Мамедова? / Лівий Берег, 10.07.2021: https://lb.ua/ news/2021/07/10/488988_genprokurorski_manevri_shcho.html. Громадськість просить Зеленського забезпечити незалежну роботу «департаменту війни» без впливу Венедіктової / ZMINA, 02.07.2021: https://zmina. ua/statements/gromadskist-prosyt-zelenskogo-zabezpechyty-nezalezhnu-robotu-departamentu-vijny-bez-vplyvuvenediktovoyi/. Генпрокурорка забрала собі «департамент війни» після передачі Якубовському / Суспільне, 01.07.2021: https://suspilne.media/143846-genprokurorka-zabrala-sobi-departament-vijni-pisla-peredaciakubovskomu/. 131 �«держави мають вжити відповідних заходів, щоб прокурори були в змозі виконувати свої професійні обов’язки і повноваження без неправомірного втручання або незаконного притягнення до цивільної, кримінальної або іншої відповідальності…»378. У пояснювальному Меморандумі до Рекомендації роз’яснено, що йдеться про те, що «для належного функціонування прокуратури в усіх випадках існує дві вимоги: з одного боку прокурори мають бути незалежні …і, зокрема, діяти чиї б інтереси не розглядалися, “без неправомірного втручання” (неправомірного, тобто іншого, ніж передбаченого законом)… З іншого боку, для прокурорів має бути положення, яке дане для здійснення ними повноважень, виконання яких ґрунтується на особистих свободах і відповідно до якого вони будуть відповідати на дисциплінарному, цивільному або кримінальному рівні за їхні особисті проступки, відповідно, таке положення повинно бути розумно обмежене, щоб не перенавантажувати систему»379. Консультативна рада європейських прокурорів, чиїм завданням було формування висновків з питань, що стосувались імплементації Рекомендації підкреслила у п. 15, що ««незалежність» означає, що прокурори не повинні зазнавати незаконного втручання у виконання своїх обов’язків з метою забезпечення повного дотримання та застосування закону та принципу верховенства права, і що вони також не повинні зазнавати будь-якого політичного тиску або незаконного впливу будь-якого характеру»380. Фіксація та дослідження наслідків війни для органів прокуратури стала головним приводом їхньої активної присутності в інформаційному просторі та, відповідно, додатковим підсиленням політичної ролі Генерального прокурора як всередині держави, так і на міжнародному рівні. Враховуючи запит суспільства на висвітлення подій та їхню оцінку, інформаційні канали ОГП, як і публічні сторінки Генерального прокурора у соціальних мережах, стали зведеннями наслідків збройного конфлікту та джерелом поширення інформації про факти вчинених нападів. Щодня продовжують оновлюватись дані щодо кількості зареєстрованих кримінальних правопорушень, результатів досудового розслідування, кількості постраждалих осіб та об’єктів. Велика увага і самого Департаменту збройного конфлікту після 24 лютого 2022 року приділяється активній ролі у публічній площині381. Подача цієї інформації відкрила додаткові можливості для керівництва органів прокуратури, щоб стати активним голосом, який відображає наслідки війни для міжнародних партнерів. Тому 378 Рекомендація Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухвалено Комітетом Міністрів Ради Європи на 724 засіданні заступників міністрів 6 жовтня 2000 року: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/Rec_2000_19_2000_10_6.pdf. 379 Рекомендація Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя, ухвалено Комітетом Міністрів Ради Європи на 724 засіданні заступників міністрів 6 жовтня 2000 року: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/Rec_2000_19_2000_10_6.pdf. 380 п.1 Висновку №13 (2018) КРЄП «Незалежність, підзвітність та етика прокурорів», Консультативна рада європейських прокурорів, 23 листопада 2018: https://rm.coe.int/opinion-13-ccpe-2018-ukr/1680939322. 381 Допис на сторінці Ірини Діденко у соціальній мережі Фейсбук, 21.01.2023: https://www.facebook.com/Didenko. Iryna/posts/pfbid02khJs8Z9eBdW3fgmKkHdZBirYMvVDtCXjrGbu5WcT7uGHGJsDZxtHbboTfHpACuu5l. 132 �поступово залученість прокуратури у представництві інтересів національного правосуддя на різних міжнародних майданчиках, таких як ООН, ПАРЄ, Євроюст, МКС, ЄС та інші, стала більш поширеною. Така активна публічна присутність ставить під загрозу незалежність та об’єктивність розслідувань. Дуже часто для того, щоб продемонструвати свою активну та важливу роль у забезпеченні правосуддя, представники Офісу публікують свої думки в соціальних мережах, поширюють у газетних та телевізійних інтерв’ю, тим самим створюючи певні очікування серед населення, поки розслідування ще триває. Такий підхід має два типи негативних наслідків: 01. надмірний тиск на слідчих та прокурорів, які працюють над провадженням, з метою досягнення певних результатів, які можуть бути неможливими; 02. якщо обіцяні результати не досягаються, починає зростати недовіра громадськості, оскільки в протилежному випадку гонитва за недосяжним результатом негативно впливає на якість розслідування. Національне законодавство України, зокрема КПК України, серед функцій органів прокуратури розглядає також контроль за ефективним здійсненням кримінальних проваджень. Крім безпосереднього процесуального керівництва у справах та підтримання обвинувачення у суді, прокуратури вищого рівня скеровують роботу прокуратур нижчого рівня. Але в умовах війни ця робота потребує також окремих підходів щодо найтяжчих міжнародних злочинів, які будуть запроваджуватись і на рівні органів досудового розслідування. На цей час система органів прокуратури має віднайти дієві шляхи вирішення таких викликів: Неузгодженість розподілу функцій між структурними підрозділами Базовий розподіл функцій всередині органів прокуратури залежить від завдань та підслідності, за якою здійснюється нагляд. Ситуація всередині органів прокуратури після 24.02.2022 року показала, що наявність відокремленого підрозділу зі збройного конфлікту не гарантує, що його функції не можуть бути дубльовані іншими. Те, як швидко можуть бути внесені зміни до організаційної структури та внутрішніх документів органів прокуратури, не дає гарантій для стабільного розподілу тематик. Цей підхід також показує і Наказ Генерального прокурора № 309, який визначає загальні підходи в організації діяльності органів прокуратури у кримінальних провадженнях. Попри те, що він має чітко відділити тематику збройного конфлікту і закріпити за Департаментом, натомість такі провадження знаходяться у віданні, наприклад, спеціалізованої 133 �екологічної прокуратури чи інших підрозділів382. Зокрема, залишається ризик того, що спеціалізація з найтяжчих міжнародних злочинів може бути передана до підрозділів, які здійснюють процесуальне керівництво за органами безпеки у системі органів прокуратури, оскільки підслідність таких проваджень залишається у СБУ. Поки не буде забезпечено сталий підхід до структури Департаменту збройного конфлікту, на практиці можуть виникати труднощі у реалізації стратегічних підходів. Перевантаження системи через фіксацію наслідків збройного конфлікту через реєстрацію кримінальних проваджень Внесення відомостей до ЄРДР та початок досудового розслідування є єдиним механізмом фіксації наслідків війни на цей час. Після 24 лютого 2022 року через велику кількість порушень, щодня продовжують відкриватись сотні кримінальних проваджень за статтею 438 КК України незалежно від того, чи дійсно становлять вчинені діяння склад такого злочину. Крім того, постійне оновлення даних про такі факти та їхнє публічне висвітлення на ресурсах ОГП перетворила їх в інформаційні портали383. Користуючись вимогами статті 214 КПК України384 та формальними ознаками кримінальних правопорушень у наслідках збройного конфлікту, ЄРДР став щоденним зведенням подій. Такий підхід не спрощує розслідування, а навпаки — перевантажує органи слідства та прокуратури процесуальними вимогами, які ускладнюють проведення аналізу подій в цілому. Відсутність єдиної стратегії та невизначеність пріоритетів у проведенні розслідування Враховуючи тривалість збройного конфлікту на території України та значну кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень, їхнє розслідування вимагає запровадження єдиних підходів та систематизації інформації у межах проваджень. Масштаби наслідків війни вимагають як врахування міжнародних стандартів для розслідування і кваліфікації вчи- 382 Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні // Наказ Генерального прокурора № 309, 30.09.2021: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0309905-21#Text. 383 Щодня на офіційних інформаційних ресурсах Офісу Генерального прокурора оновлюється інформація щодо зареєстрованих кримінальних правопорушень: https://gp.gov.ua/. 384 Слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. / Стаття 214 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 134 �нених діянь, так і належної координації всіх учасників провадження. Враховуючи функції прокуратури, цей обов’язок залишається її сферою відповідальності. У 2023 році на рівні ОГП було прийнято кілька документів, які визначають узагальнені підходи органів прокуратури у провадженнях цієї категорії: стратегія роботи з постраждалими385 та стратегічний план з переслідування міжнародних злочинів на 2023–2025 роки386. Поки ці документи можуть бути відправною точкою, але без інструментів для їхнього практичного втілення користь від них буде незначною. Найважчою частиною в імплементації є необхідність оцінити роботу всієї системи та визначити, чи вони здатні розв‘язати поставлені задачі на рівні змін до законодавства чи пропонують фрагментарний підхід для розв‘язання проблем на практиці387. Депріоритизація наслідків збройного конфлікту на території України до повномасштабного вторгнення Сам Департамент збройного конфлікту під час координації роботи регіональних прокуратур змістив фокус виключно на наслідки подій після 24 лютого 2022 року, залишивши поза увагою ситуацію у Криму та на Донбасі з 2014 року. Попри це, рівень самостійності окремих структурних підрозділів органів прокуратури дозволяє рухатись у цьому напрямку власними силами. Це стосується, у першу чергу, обласних прокуратур, до відповідальності яких належить дослідження цих подій. Зокрема, Прокуратура АРК продовжує реалізовувати власну стратегію роботи в умовах тимчасової окупації Кримського півострову, працюючи у межах власної юрисдикції388. 385 Про організацію роботи органів прокуратури з питань підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів // Наказ Генерального прокурора, № 103, 11.04.2023: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/v0103905-23#Text. 386 Стратегічний план щодо реалізації повноважень органів прокуратури у сфері кримінального переслідування за вчинення міжнародних злочинів на 2023–2025 роки // Затверджено Генеральним прокурором, 15.09.2023: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/strategicnii-plan-shhodo-realizaciyi-povnovazen-organiv-prokuraturiu-sferi-kriminalnogo-peresliduvannya-za-vcinennya-miznarodnix-zlociniv-na-2023-2025-roki. 387 Прокурор не обвинувач, а захисник постраждалих — в Офісі Генпрокурора презентували нові підходи до ведення справ щодо сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом // Офіс Генерального прокурора, 14.10.2022: https://gp.gov.ua/ua/posts/prokuror-ne-obvinuvac-a-zaxisnik-postrazdalix-v-ofisigenprokurora-prezentuvali-novi-pidxodi-do-vedennya-sprav-shhodo-seksualnogo-nasilstva-povyazanogo-zkonfliktom. Захист, повага, справедливість. Нові підходи до розслідування воєнних злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством / Андрій Костін // Українська Правда, 13.10.2022: https://www.pravda.com.ua/ columns/2022/10/13/7371795/. 388 Затверджено Стратегію розвитку прокуратури Автономної Республіки Крим в умовах тимчасової окупації на 2019–2021 роки / Офіційний сайт Прокуратури Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, 10.10.2018: https://ark.gp.gov.ua/ua/news.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=238365&fbclid=IwAR1BRzAjUShNr5N_ ui8yLMTmXICBjb7Dbl0qfd1GFS3ZSOHX7HrW1JndDkQ. Офіс Генпрокурора розробляє Стратегію протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту // Офіс Генерального прокурора, 17.02.2022: https://gp.gov. ua/ua/posts/ofis-genprokurora-rozroblyaje-strategiyu-protidiyi-zlocinam-vcinenim-v-umovax-zbroinogo-konfliktu. 135 �Нестача кваліфікованих кадрів Після 2014 року запит на навчання у сфері міжнародного права серед органів прокуратури залишався на високому рівні. До 24 лютого 2022 року він виходив переважно від органів, які працювали на території окремих районів у Донецькій та Луганській областях, Кримського півострову, а також спеціалізованих підрозділів на вищому рівні у системі прокуратури. Після повномасштабного вторгнення абсолютно всі прокурори всіх рівнів відчули необхідність отримання базових знань з міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. Попри те, що окремі міжнародні та національні організації займаються підготовкою прокурорів окремих прокуратур, потреба все ще залишається. Серед масиву доступних програм навчання на національному рівні, а також можливостей навчання за кордоном, відповідальністю керівників структурних підрозділів є направлення прокурорів на таке навчання. В результаті формування навчальних груп може здійснюватись з різним пріоритетом — не контролюється, хто потрапляє до навчальних груп та наскільки окремі питання збройного конфлікту актуальні для їхньої роботи. До цього ж основна роль у навчанні залишається за системою підвищення кваліфікації прокурорів. До переліку тем було включено міжнародне гуманітарне право, але офіційний формат не здатен охопити всіх охочих за короткий термін389. Крім того, залишається актуальним пошук компетентних тренерів, які спроможні працювати з прокурорами. Як наслідок, програми будуються на національній юридичній практиці, яка не має сформованих позицій та не відповідає стандартам міжнародного права щодо розслідування найтяжчих міжнародних злочинів. Стабільність у функціонуванні системи та наявність зрозумілих стратегічних підходів впливає на ефективність роботи всередині органів прокуратури. Неодноразові зміни, яких зазнавав Департамент збройного конфлікту та інші підрозділи, залучені до дослідження наслідків збройного конфлікту, призвели до відтоку професійних кадрів, які мають досвід роботи із цією категорією злочинів. Натомість зміна та розширення штатної структури Департаменту, проведення добору на ва- 389 Каталог тренінгових програм // Тренінговий центр прокурорів України: https://ptcu.gp.gov.ua/uk/prokuroram/. 136 �кантні посади створили новий запит на навчання прокурорів у сфері міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права. До цього часу не було презентовано узагальнених підходів роботи із десятками тисяч зафіксованих кримінальних правопорушень в умовах збройного конфлікту та їхня кількість продовжує щодня зростати. Натомість замість оцінки власних ресурсів та можливостей національної системи правосуддя щодо дослідження фактів найтяжчих міжнародних злочинів, щоб визначити та розв‘язати проблемні питання, публічна позиція органів прокуратури наголошує на тому, що національна система спроможна самостійно досліджувати факти вчинення найтяжчих міжнародних злочинів. Поряд з цим, наявні обмеження на рівні законодавства, інфраструктури та ресурсів. Наприклад, рівень матеріального забезпечення прокурорів залишається поза увагою під час формування та розподілу державного бюджету. Коли порушується питання про належне забезпечення слід- Замість оцінки власних ресурсів та можливостей національної системи правосуддя щодо дослідження фактів найтяжчих міжнародних злочинів, щоб визначити та розв‘язати проблемні питання, публічна позиція органів прокуратури наголошує на тому, що національна система спроможна самостійно досліджувати факти вчинення найтяжчих міжнародних злочинів чих та суддів, прокурори відступають на другий план. Такий підхід впливає, у першу чергу, на мотивацію працівників, плинність кадрів та стабільність системи в цілому. Також обмеження стосуються контролю якості роботи й залежності від політичних рішень. Це серйозні аспекти, які впливають на спроможність прокуратури виконувати задачі, й працювати з ними потрібно системно й послідовно390. 390 Андрій Костін: Настав час верховенству права покласти край безкарності / Офіс Генерального прокурора, 05.10.2022: https://gp.gov.ua/ua/posts/andrii-kostin-nastav-cas-verxovenstvu-prava-poklasti-krai-bezkarnosti. 6 місяців після повномасштабного вторгнення: здобутки та виклики для української системи правосуддя / JustTalk, 01.09.2022: https://justtalk.com.ua/post/6-misyatsiv-pislya-povnomasshtabnogo-vtorgnennya-zdobutkita-vikliki-dlya-ukrainskoi-sistemi-pravosuddya. Допис зі сторінки Юрія Белоусова у соціальній мережі Фейсбук, 19.10.2022: https://www.facebook.com/100000285088919/posts/pfbid033URdcRiTREpDbnXFPLmdAktBkjx4SG dwpbCKBnBvQTc8BtD7LnvHHuEk1uC8AeGyl/. Ukraine’s true detectives: the investigators closing in on Russian war criminals / The Guardian, 20.10.2022: https://www.theguardian.com/world/2022/oct/20/ukraine-true-detectivesinvestigators-closing-in-on-russian-war-crimes. «Мисливці». Монолог керівника Департаменту війни Офісу генпрокурора Юрія Бєлоусова про те, як Україна розслідує воєнні злочини / Грати, 02.11.2022: https://graty. me/uk/monologue/mislivczi-monolog-kerivnika-departamentu-vijni-ofisu-genprokurora-yuriya-b%D1%94lousovapro-te-yak-ukra%D1%97na-rozslidu%D1%94-vo%D1%94nni-zlochini/. Прокурор Юрій Бєлоусов: Коли зайдемо в Маріуполь, побачимо, що воєнних злочинів в рази більше // РБК-Україна, 02.11.2023: https://www.rbc.ua/ rus/news/prokuror-yuriy-belousov-koli-zaydemo-mariupol-1698873665.html. Юрій Бєлоусов, Офіс Генпрокурора: Пропагандисти мають нести таку ж відповідальність, як і ті, хто вчиняє воєнні злочини // Детектор медіа, 03.11.2023: https://detector.media/infospace/article/218903/2023-11-03-yuriy-bielousov-ofis-genprokurorapropagandysty-mayut-nesty-taku-zh-vidpovidalnist-yak-i-ti-khto-vchynyaie-voienni-zlochyny/. YURIY BELOUSOV: “WE CAN’T LOSE UKRAINE’S LEGAL BATTLE” // Justice.Info, 11.07.2023: https://www.justiceinfo.net/en/119268yuriy-belousov-we-cant-lose-ukraine-legal-battle.html. Майже стовідсотково можемо встановити тих, хто керував злочинами, що скоїли окупанти — керівник Департаменту війни // Інтерфакс-Україна, 02.08.2023: https:// interfax.com.ua/news/interview/926527.html?fbclid=IwAR0fYe9_jq7IaczVpEwGuGFWoyaGhvJbsumgKZ0qm0XrX 137 �Діяльність та спроможність судів забезпечувати правосуддя за найтяжчі міжнародні злочини Судова система України організована за принципами інстанційності (розподіл на суди першої, апеляційної та касаційної інстанції), територіальності та спеціалізації. Кримінальні провадження розглядаються в загальних судах на рівні місцевих, апеляційних судів, а функцію касаційної інстанції виконує Верховний Суд391. З 2014 року, після початку збройного конфлікту на території України, періодично виникають дискусії щодо відновлення системи військових судів392. Частково це пов’язано із реформуванням військової прокуратури, яка була ліквідована у 2019 році393. А також з тим, наскільки об’єктивно здійснюють правосуддя цивільні суди щодо військових394. Але подібні пропозиції до цього часу не стали частиною реформи органів правосуддя395. Виклики перед судовою системою внаслідок війни акумулювали та примножили проблеми, які виникають у роботі інших органів. Саме суди відповідальні за ухвалення рішень у кримінальних провадженнях, тому всі питання з матеріального та процесуального права, що порушуються під час розслідування, мають визначатись саме суддею. tfNMXBLKQO3i_4. Люди хочуть справедливості тут і зараз, але це «гра в довгу» — керівник «департаменту війни» ОГП про трибунал та злочини росіян (ч. 1) / Юрій Бєлоусов // Telegraf, 08.01.2024: https://telegraf.com.ua/ukr/ intervju/2024-01-08/5826305-lyudi-khochut-spravedlivosti-tut-i-zaraz-ale-tse-gra-vdovgu-kerivnik-departamentuviyni-ogp-pro-tribunal-ta-zlochini-rosiyan-ch-1. Цивільних заручників маємо повернути, і це не про обмін — глава «департаменту війни» ОГП про російські катівні і невідворотність покарання (ч. 2) / Юрій Бєлоусов // Telegraf, 09.01.2024: https://telegraf.com.ua/ukr/intervju/2024-01-09/5826716-tsivilnikh-zaruchnikiv-maemopovernuti-i-tse-ne-pro-obmin-glava-departamentu-viyni-ogp-pro-rosiyski-kativni-i-nevidvorotnist-pokarannya-ch-2. 391 Статті 17, 18 // Закон України «Про судоустрій та статус суддів», № 1402-VIII, 02.06.2016: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/1402-19#Text. 392 Військові суди: назад до строю / Євген Сидоров // Українська правда, 19.05.2015: https://www.pravda.com. ua/columns/2015/05/19/7068292/. Відновленню військових судів в Україні чинить опір сама… Конституція? // Закон і Бізнес, 18.09.2015: https://zib.com.ua/ua/118588.html. 393 Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», № 113-ІХ, 19.09.2019: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/113-20#n53. 394 Чи потрібні Україні військові суди? / Олександр Князюк // Юридична Газета, 21.09.2022: https://yur-gazeta. com/publications/sferi-praktiki/viyskove-pravo/chi-potribni-ukrayini-viyskovi-sudi-.html. Україні треба повернути військове правосуддя - суддя ВСУ // Укрінформ, 10.10.2021: https://www.ukrinform.ua/rubric-ato/3330357ukraini-treba-povernuti-vijskove-pravosudda-sudda-vsu.html. 395 «Малоймовірно, що в умовах воєнного часу ми створимо військові суди» / Всеволод Князєв // Право. UA, 08.04.2022: https://pravo.ua/malo-imovirno-shcho-v-umovakh-voiennoho-chasu-my-stvorymo-viiskovi-sudyholova-vs-vsevolod-kniaziev/. 138 �Судова реформа З 2015 року в Україні триває судова реформа396. Її необхідність виникла через процес євроінтеграції України та приведення у відповідність національних стандартів функціонування державної системи України до рівня Європейського Союзу, зокрема у частині «...продовження реформування судоустрою та судової системи для подальшого посилення незалежності, неупередженості та професіоналізму судової гілки влади і судів…»397. Початок реформи відзначився прийняттям нового Закону «Про судоустрій і статус суддів» у 2016 році398. Її зміст полягає у такому: • внесення змін до Конституції України в частині правосуддя, зокрема щодо можливості Верховної Ради України розглядати питання про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду (положення вступило у законну силу 30 червня 2019 року)399; • створення Верховного Суду як вищої ланки у системі правосуддя України ; • можливість проводити відкритий конкурс на посади суддів ; • створення Вищої Ради Правосуддя, яка відповідає за організаційні питання 400 401 судоустрою, у тому числі призначення та звільнення суддів з посад, їхнього переведення402; 396 Питання Ради з питань судової реформи // Указ Президента України, № 826/2014, 27.10.2014: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/826/2014#Text. Про Комісію з питань правової реформи // Указ Президента України, № 421/2019, 21.06.2019: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/421/2019#n12. 397 Порядок денний асоціації Україна — ЄС для підготовки та сприяння імплементації Угоди про асоціацію, 23.11.2009: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_990#Text. Угода про асоціацію // Кабінет міністрів України: https://www.kmu.gov.ua/diyalnist/yevropejska-integraciya/ugoda-pro-asociacyu. Рекомендації Європейської Комісії щодо статусу України на членство в ЄС // Представництво Європейського Союзу в Україні, 17.06.2022: https://www.eeas.europa.eu/delegations/ukraine/%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0% BE%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97-%D1%94%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0 %BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D1%97-%D0%BA%D0%BE%D0%BC%D1%96%D1%81% D1%96%D1%97-%D1%89%D0%BE%D0%B4%D0%BE-%D1%81%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81%D1%83%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8-%D0%BD%D0%B0-%D1%87%D0%BB%D0%B5%D0 %BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE-%D0%B2-%D1%94%D1%81_uk?s=232. «Умова виживання країни. Чому судова і конституційна реформи важливі для кожного українця // Ліга.Бізнес, 17.01.2023: https://biz.liga.net/ ua/all/all/article/uslovie-vyjivaniya-strany-pochemu-sudebnaya-i-konstitutsionnaya-reformy-vajny-dlya-kajdogo. Посли G7 нагадали, що реформа правосуддя — одна з ключових умов для руху України до ЄС // Еспресо, 01.12.2022: https://espreso.tv/posli-g7-nagadali-shcho-reforma-pravosuddya-odna-z-klyuchovikh-umov-dlyarukhu-ukraini-do-es. 398 Закон України «Про судоустрій і статус суддів», № 1402-VIII, 02.06.2016: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1402-19#Text. 399 Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», № 1401-VIII, 02.06.2016: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#n6. 400 Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», № 1401-VIII, 02.06.2016: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#n6. Закон України «Про судоустрій і статус суддів», № 1402-VIII, 02.06.2016: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text. 401 Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», № 1401-VIII, 02.06.2016: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#n6. 402 Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», № 1401-VIII, 02.06.2016: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#n6. Закон України «Про Вищу раду правосуддя», № 1798-VIII, 21.12.2016: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-19#Text. 139 �• створення Вищого антикорупційного суду, який на цей час є єдиним спеціалізованим судом у системі правосуддя України, та залучення міжнародних експертів до процесу відбору суддів403; • зміна органів суддівського самоврядування ; • поетапне збільшення посадових окладів суддів, що має стати гарантією їх404 ньої доброчесності; • позбавлення органів прокуратури невластивих функцій: нагляд за додержан- ням прав і свобод людини і громадянина; нагляд за додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами (так званий «загальний нагляд»); нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також під час застосування інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.405 Найбільше проблем під час реалізації реформи виникло через новий процес відбору суддів та призначення їх на посади. Формування та запуск Вищої ради правосуддя затягнулись майже на шість років, протягом яких двічі кардинально змінювались норми, що визначають їхню діяльність406. Наприклад, блокування участі міжнародних експертів у процесі відбору органів суддівського самоврядування та вплив на процеси призначення зі сторони інших судових інстанцій (діяльність Конституційного суду України, Окружного адміністративного суду м. Києва)407. У лютому 2022 року за кілька днів до повномасштабного вторгнення РФ на територію України, робота ВРП була повністю заблокована, оскільки 10 із 21 члена Ради подали заяви про звільнення та її склад втратив необхідний кворум. Лише на початку 2023 року під час позачергового з’їзду суддів вдалось обрати 8 нових членів Вищої ради правосуддя, що дозволило почати її роботу408. 403 Закон України «Про Вищий антикорупційний суд», № 2447-VIII, 07.06.2018: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/2447-19#Text. 404 Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», № 1401-VIII, 02.06.2016: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#n6. 405 Зміни до Конституції, що запускають судову реформу. Як це працюватиме? // Центр політико-правових реформ, 30.09.2016: https://pravo.org.ua/infographics/zminy-do-konstytutsiyi-shho-zapuskayut-sudovu-reformuyak-tse-pratsyuvatyme-infografika/. 406 Закон України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», № 193-ІХ, 16.10.2019: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/193-IX#Text. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», № 1635-ІХ, 14.07.2021: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1635-20#Text. 407 Судова реформа в Україні: короткий огляд // Фундація DeJure: https://dejure.foundation/library/sudovareforma-v-ukraini-scho-zminylos-za-try-roky. Про стан забезпечення незалежності суддів в Україні. Щорічна доповідь за 2020 рік // Затверджено рішенням Вищої ради правосуддя від 5 серпня 2021 року № 1797/0/1521: https://hcj.gov.ua/sites/default/files/field/file/shchorichna_dopovid_za_2020_rik_pro_stan_zabezpechennya_ nezalezhnosti_suddiv_v_ukrayini.pdf. 408 «Знаковий» з’їзд суддів: чому це важливо для України? // DW, 13.01.2023: https://www.dw.com/uk/znakovij- 140 �Крім цього, тривалий час не були врегульовані критерії, які мали застосовуватись до кандидатів на посади суддів під час проведення конкурсу. Відповідно до змін до Конституції України відразу три суб’єкти: з’їзд суддів, Президент України та Верховна Рада України — за своєю квотою на призначення могли встановлювати власні критерії конкурсу, формувати комісії та розв‘язувати питання про участь у них міжнародних експертів та представників громадськості. На практиці найбільше дискусій викликав критерій «доброчесності», який по-різному тлумачився конкурсними комісіями, у тому числі під час відбору кандидатів до Вищої ради правосуддя409. Наслідки тривалої реформи Дефіцит суддів у системі продовжував зростати через проблеми, які виникали під час призначення до керівних органів у системі правосуддя протягом шести років, проведення очищення судової влади та люстрації після подій Революції гідності410. Особливо гостро питання постало з 2020 року, коли спливав п’ятирічний строк з моменту призначення суддів на посади вперше після початку реформи, але водночас неможливо було розв‘язати питання про їхній безстроковий термін роботи411. На цей час загальний дефіцит суддів у системі складає 30–35 % від загальної кількості посад412. Наприклад, станом на 1 січня 2022 року вакантними залишались 1632 із 7304 посад суддів у місцевих та апеляційних судах413. У 2020 році 4991 суддя мав повноваження розглядати справи, що становить 70,9 % від загальної кількості посад, а відповідний показник у 2019 році був 67,9 % (4772 судді) 414. Ситуація вплинула на можливості доступу до суду, строки розгляду справ та функціонування окремих судів загалом: zizd-suddiv-comu-ce-vazlivo-dla-ukraini/a-64381404. 409 Судова реформа в Україні: чому робота Етичної ради така важлива / Роберт Корді // Лівий берег, 31.10.2022: https://lb.ua/blog/robert_kordi/534319_sudova_reforma_ukraini_chomu_robota.html. 410 Ми отримаємо проблемні суди на найближчі 30 років, якщо реформа провалиться — Роман Маселко // Суспільне новини, 31.08.2022: https://suspilne.media/276954-mi-otrimaemo-problemni-sudi-na-najblizci-30rokiv-akso-reforma-provalitsa-roman-maselko/. 411 Голова Ради суддів України звернувся до Президента України з проханням призначити суддів // Рада суддів України, 26.05.2021: https://rsu.gov.ua/ua/news/golova-radi-suddiv-ukraini-zvernuvsa-do-prezidenta-ukraini-zprohannam-priznaciti-suddiv. 412 Олег Прудивус: Кадровий дефіцит у судах — це не просто проблема, це майже катастрофа // Судова влада України, 29.12.2021: https://court.gov.ua/press/news/1235749. Ми отримаємо проблемні суди на найближчі 30 років, якщо реформа провалиться — Роман Маселко // Суспільне новини, 31.08.2022: https://suspilne. media/276954-mi-otrimaemo-problemni-sudi-na-najblizci-30-rokiv-akso-reforma-provalitsa-roman-maselko/. У вітчизняної Феміди — кадрова криза // Голос України, 24.12.2021: http://www.golos.com.ua/article/354686. 413 Щорічна доповідь Уповноваженого Верховної ради України з прав людини про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні, 2021: https://ombudsman.gov.ua/storage/app/media/uploadedfiles/schoricha-dopovid-2021.pdf. 414 Огляд даних про стан здійснення правосуддя у 2020 році // Судова влада України: https://court.gov.ua/ userfiles/media/new_folder_for_uploads/main_site/ogl_2020.pdf. 141 �• Навантаження між суддями з розгляду справ розподіляється залежно від заповненості посад у судах. Якщо суддя працює понаднормово через неможливість перерозподілити навантаження у межах суду, скорочується доступний час за процесуальними строками, необхідний для розв‘язання питань та прийняття рішень. • Судді вимушені затягувати строки розгляду справ, оскільки фізично не ма- ють можливості їх дотримуватись. Зокрема, органи досудового розслідування скаржаться на те, що судді не приймають рішення у клопотаннях про дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування у десятиденний строк, як передбачено законом. Натомість подібні справи перебувають у суді протягом кількох місяців. • Дефіцит суддів у судах призводить до неможливості функціонування окремих місцевих судів, що обмежує право осіб на доступ до правосуддя (наприклад, у 2021 році Україна мала найбільшу кількість скарг до ЄСПЛ щодо строку розгляду справ судами — 59 заяв415; у 2023 році ця цифра зменшилась до 38 заяв, можливо через повномасштабне вторгнення, але все ще залишалась найбільшою серед країн-учасниць416). У 2019 році один суддя місцевого загального суду розглядав у середньому 1080 справ на рік. Відповідний показник у 2020 році становив 872 справи на рік.417 Попри те, що кримінальні провадження є лише частиною серед цих даних, навантаження на суддів першої інстанції залишається найбільшим. На додаток до цього, проблема із заповненістю посад актуальна також на рівні апаратів судів. Станом на 22 листопада 2022 року 4606 посад залишались вакантними у судах різних інстанцій, серед яких помічники суддів, секретарі судових засідань, судові розпорядники, спеціалісти з інформаційних технологій, консультанти та ін.418 Тривалість реформи та її постійні зміни залишають відкритим шлях для розвитку судової системи. Увага приділяється розбудові демократичних процесів за мережевим принципом управління, розбудові та дієвості стандартів етики та доброчесності, а також відкритому формату взаємовідносин між гілками влади419. Також важливим фактором, який потребує уваги, є формування та реалізація бюджетів 415 The European Court of Human Rights, Facts and Figures & Overview, ECHR in Facts and Figures 2021: https://www. echr.coe.int/facts-and-figures-and-overview. 416 ECtHR, Statistical reports, Violations by Article and State: https://www.echr.coe.int/statistical-reports. 417 Огляд даних про стан здійснення правосуддя у 2020 році // Судова влада України: https://court.gov.ua/ userfiles/media/new_folder_for_uploads/main_site/ogl_2020.pdf. 418 Вакансії у судах // Державна судова адміністрація України, 22.11.2022: https://dsa.court.gov.ua/dsa/prescentr/news/1349197/. 419 Судова реформа. Як не втратити сенси, або «Кадри вирішують все» / Костянтин Харакоз // Українська правда, 24.09.2023: https://www.pravda.com.ua/columns/2023/09/24/7421204/. 142 �судів залежно від сформованих ними потреб та єдиної пропорції розподілу коштів між судами420. Зміна територіальної підсудності судів Законодавство України дає право Вищій раді правосуддя за поданням Голови Верховного Суду змінювати підсудність судів до найближчого територіально суду у разі неможливості здійснення правосуддя судом з об’єктивних причин: • під час воєнного стану; • під час надзвичайного стану; • у зв’язку зі стихійним лихом; • у зв’язку з військовими діями; • у зв’язку із заходами щодо боротьби з тероризмом; • у зв’язку з іншими надзвичайними обставинами. 421 З початком збройного конфлікту на території України у 2014 році, робота судів на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, а також в окремих районах у Донецькій і Луганській області стала об’єктивно неможливою. Тривалість активних бойових дій, загроза безпеці суддів, окупація території чи встановлення контролю над окремими населеними пунктами зі сторони РФ, неможливість доступу до приміщення судів — всі ці причини безпосередньо вплинули на можливість відправлення правосуддя у цих регіонах. Після 24 лютого 2022 року аналогічні проблеми були також у Сумській, Чернігівській, Київській, Запорізькій, Харківській, Херсонській та Миколаївській областях. Тому неодноразово ухвалювалось рішення про зміну підсудності судів422. Зокрема, станом на 07.08.2023 року змінено підсудність 14 судів у Донецькій області, 3 судів у Житомирській області, 18 судів у Запорізькій області, 4 судів у Київській області, 16 судів у Луганській області, 3 судів у Миколаївській області, 4 судів у Сумській області, 24 судів у Харківській області, 23 судів у Херсонській області, 26 420 Судова реформа. Як не втратити сенси, або «Кадри вирішують все» / Костянтин Харакоз // Українська правда, 24.09.2023: https://www.pravda.com.ua/columns/2023/09/24/7421204/. 421 Частина 7 статті 147 // Закон України «Про судоустрій та статус суддів», № 1402-VIII, 02.06.2016: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text. 422 Розпорядження про визначення підсудності справ // Верховний суд: https://supreme.court.gov.ua/supreme/ gromadyanam/terutor_pidsudnist/. 143 �судів у Чернігівській області, 30 судів на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя423. В умовах широкомасштабного вторгнення РФ на територію України, Верховний Суд надав рекомендації судам першої та апеляційної інстанції у разі захоплення населених пунктів: • збереження життя та здоров’я людей є пріоритетним завданням для апарату суду; • рекомендовано скористатись евакуаційними коридорами та залишити населений пункт; • за умови відповідної можливості необхідно вивезти судові справи, насамперед ті, що перебувають у провадженні суддів, або хоча б вивезти найбільш важливі (резонансні) справи; • необхідно оцифрувати матеріали судових справ, а також підготувати до пере- везення сервери з кадровою та бухгалтерською інформацією або інші переносні носії з відповідною інформацією; • вивезені матеріали мають бути передані до суду, за яким визначено територіальну підсудність.424 Залишається відкритим питання, на скільки ефективно ці рекомендації застосовувались на практиці. Після 24.02.2022 року безпекова ситуація відрізнялась у різних областях, тому основна відповідальність за порядок дій на місцях залишалась у сфері відання самих суддів. Безпекова ситуація у регіонах змінюється залежно від відновлення контролю над територіями425. Проте суди на території Криму не функціонують вже з 2014 року. На процес відновлення територіальної підсудності впливають: ступінь пошкодження об’єктів матеріального забезпечення суду (зокрема, його приміщення); рівень безпеки території, де розташовано суд, зокрема чи було проведено розмінування; 423 Перелік судів, територіальну підсудність яких було змінено у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя в умовах воєнного стану // Верховний суд, 31.08.2022: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/ new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/Zagalna_tablica_sudiv_31_08_2022.pdf 424 Рекомендації судам першої та апеляційної інстанції на випадок захоплення населеного пункту та/або суду чи безпосередньої загрози його захоплення / Розпорядження Голови Верховного суду, № 6/0/9-22, 13.03.2022 // Верховний суд: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/new_folder_for_uploads/supreme/ war/Recomendatsii.pdf. 425 Перелік судів, територіальну підсудність яких було змінено у зв’язку з неможливістю здійснювати правосуддя в умовах воєнного стану // Верховний суд, 18.11.2022: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/media/ new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/Zagalna_tablica_sudiv_18_11_2022.pdf. Перелік судів, територіальну підсудність яких відновлено // Верховний суд, 18.11.2022: https://supreme.court.gov.ua/userfiles/ media/new_folder_for_uploads/supreme/rozporyadjennya/18_11_2022_Vidnovleno_pidsudnist.pdf. 144 �робота систем комунікацій, які забезпечують життєдіяльність суду (електро-, водопостачання, зв’язок); можливість роботи інших органів у регіоні; можливість повернення суддів у регіон та підтримання нормального рівня їхнього життя (стан житлових приміщень, робота комунікаційних систем та ін.). Виклики, які постають перед суддями Протягом проведення глибинних інтерв’ю та фокус-груп судді ідентифікували окремі аспекти, зумовлені впливом збройного конфлікту на їх роботу: Завантаженість судів — на додаток до затримок у призначенні суддів на посади 426 , нерівномірність навантаження у судах першої інстанції спостерігається у ре- гіонах, які безпосередньо охоплені збройним конфліктом, або до яких було переміщено суди. Загальні правила територіальної підсудності закріплюють за такими судами розгляд проваджень щодо наслідків війни, бо діяння вчинені у межах їхньої юрисдикції. У таких судах в рази збільшується кількість справ щодо злочинів проти основ національної безпеки України, число яких систематично поповнюється через роботу на звільнених територіях чи зонах, охоплених збройним конфліктом. З 2014 року суди України почали напрацьовувати практику розгляду справ за фактами вчинення цих злочинів, але після 24 лютого 2022 року збільшилась кількість регіонів, для яких така практика стала релевантною.427 Відсутність практики розгляду справ — до 24 лютого 2022 року провадження з кваліфікацією за статтями 437, 438 КК України, які передавались до суду, були одиничними, а така практика — виключенням із загальних підходів до оцінки наслідків збройного конфлікту. Ситуація змінилась після широкомасштабного вторгнення РФ на територію України, коли збільшилась кількість переданих до суду справ щодо затриманих осіб/військовополонених, так і тих, що розглядались у порядку спеціального провадження. Але усталених судових позицій так і не було сформовано428. Крім того, множинні зміни до кримінального та кримінального процесуального законодавства України призвели до плутанини: напрацьовані підходи втрачали значення через зміну правових норм або ж такі зміни суперечать узагальненим 426 До закінчення військових дій нового добору суддів від ВККС очікувати не варто // Судово-юридична газета, 05.01.2023: https://sud.ua/uk/news/publication/258471-do-okonchaniya-voennykh-deystviy-novogo-otborasudey-ot-vkks-zhdat-ne-stoit. 427 Правосуддя за міжнародні злочини внаслідок агресії РФ: позиція суддів, ветеранів / ветеранок та запит населення України / ГО Ukrainian Legal Advisory Group, ГО Інститут миру та порозуміння За підтримки проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу, а також за підтримки Коаліції правозахисних організацій «Україна. П’ята ранку».) та Асоціації розвитку суддівського самоврядування України // Київ, 2023: https://drive.google. com/file/d/1CAyeS5adPCc_L_k5z3TZfFW5CGRQMsGt/view?fbclid=IwAR0J0Ikrfgne7f7pwu85DI51cppDykT523 on-O2ms5cvT5xZnefaRW-Tuqs. 428 Кримінальна юрисдикція під час воєнного стану: у ККС ВС обговорили результати діяльності за 2022 рік // Верховний суд, 01.02.2023: https://court.gov.ua/press/news/1376764/. 145 �підходам практики. Наприклад, активне застосування статті 615 КПК України дозволяє проводити слідчі дії без погодження зі слідчим суддею за рішенням прокурора, що на практиці ставить під сумнів належність зібраних доказів за її порядком.429 Неефективність системи підвищення кваліфікації суддів — з 2014 року серед суддів сформувався запит на спеціалізоване навчання з міжнародного права у контексті наслідків збройного конфлікту. Але у межах системи підвищення кваліфікації судів подібні програми не запроваджувались або ж мали вибірковий характер до їхнього змісту430. Міжнародні організації та неурядові громадські організації пропонували навчальні заходи з гарантій міжнародного права, які застосовуються в умовах збройного конфлікту. Але такі програми не мали змоги охопити значну кількість учасників431. Попри те, що самі судді говорять про необхідність підвищення кваліфікації із застосування міжнародного гуманітарного права, дослідження воєнних злочинів, але доступ до таких навчальних програм обмежений, особливо для представників регіонів.432 Відсутність взаємодії з іншими органами системи правосуддя — судді зауважують, що правоохоронні органи все ще орієнтуються у своїй роботі на кількісні показники. Такий підхід безпосередньо впливає на якість підготовлених процесуальних документів, повноту зібраних доказів та пріоритет у швидкості здійснення провадження над його змістом. Кожен орган у системі правосуддя має нести влас- 429 Правосуддя за міжнародні злочини внаслідок агресії РФ: позиція суддів, ветеранів / ветеранок та запит населення України / ГО Ukrainian Legal Advisory Group, ГО Інститут миру та порозуміння За підтримки проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу, а також за підтримки Коаліції правозахисних організацій «Україна. П’ята ранку» та Асоціації розвитку суддівського самоврядування України // Київ, 2023: https://drive.google. com/file/d/1CAyeS5adPCc_L_k5z3TZfFW5CGRQMsGt/view?fbclid=IwAR0J0Ikrfgne7f7pwu85DI51cppDykT523 on-O2ms5cvT5xZnefaRW-Tuqs. 430 Стандартизована програма підготовки суддів місцевих загальних судів кримінальної спеціалізації / Національна школа суддів України: http://nsj.gov.ua/files/16721488002.%20%D0%BC%D1%96%D1%81%D1% 86%D0%B5%D0%B2%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20 %D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96.pdf. Стандартизована програма підготовки суддів судових палат у кримінальних справах апеляційних судів / Національна школа суддів України: http://nsj.gov.ua/files/16721487916.%20%D0%90%D0%BF%D0%B5%D0%BB%D 1%8F%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D1%96%20%D0%B7%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0 %BD%D1%96%20-%20%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD %D1%96.pdf. Застосування норм міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права: навчальні матеріали для учасників семінару // Національна школа суддів України, USAID програма «Нове правосуддя», 2019: https://newjustice.org.ua/wp-content/uploads/2020/02/Curricula_NJ_IHL_ICL_2019_UKR-1.pdf. 431 Навчальний курс «Захист прав людини в умовах збройного конфлікту в Україні» // Українська Гельсінська спілка з прав людини: https://helsinki.org.ua/activities/kurs-mgp/page/2/. Суддів і адвокатів запрошують на курси з прав людини // Закон і бізнес, 16.01.2023: https://zib.com.ua/ua/154457.html. UK to train Ukrainian judges to carry out war crimes trials for Russian soldiers // Sky News, 14.12.2022: https://news.sky.com/story/ukto-train-ukrainian-judges-to-carry-out-war-crimes-trials-for-russian-soldiers-12767724. 432 Правосуддя за міжнародні злочини внаслідок агресії РФ: позиція суддів, ветеранів / ветеранок та запит населення України / ГО Ukrainian Legal Advisory Group, ГО Інститут миру та порозуміння За підтримки проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу, а також за підтримки Коаліції правозахисних організацій «Україна. П’ята ранку» та Асоціації розвитку суддівського самоврядування України // Київ, 2023: https:// drive.google.com/file/d/1CAyeS5adPCc_L_k5z3TZfFW5CGRQMsGt/view?fbclid=IwAR0J0Ikrfgne7f7pwu85DI 51cppDykT523on-O2ms5cvT5xZnefaRW-Tuqs. War Crimes Judicial Education: a Needs Assessment Report // USAID Activity Office: Office of Democracy and Governance, 29.08.2022: https://drive.google.com/file/d/14k6_ gP3jU7oZdquen1Tp28MOqmNfZPYp/view. 146 �ну частину відповідальності за здійснення ефективного провадження. Натомість такі підходи на рівні правоохоронних органів перебільшують роль судів як суб’єктів, які мають оцінювати надані докази на підтвердження чи спростування вини обвинуваченого, і роблять їх відповідальними за весь процес. Крім того, судді під час проведених опитувань відзначають низький рівень підготовки слідчих, прокурорів та адвокатів з міжнародного гуманітарного права.433 Безпекові виклики — судді, які розглядають справи, пов’язані зі збройним конфліктом, стикаються з підвищеним ризиком для їхньої особистої безпеки та захисту. Починаючи з 2014 року судді заявляли про погрози, які вони отримували на свою адресу чи щодо їхніх сімей434. Ключовим фактором, який впливає на їхню безпеку, залишається сприйняття суспільством цієї категорії справ та відношення людей, що проявляється як через їхню активність у соціальних мережах, так і у вигляді провокацій під час судових засідань. Мова ворожнечі на адресу суддів, які намагаються забезпечити справедливе та неупереджене судочинство, стає поширеним явищем та водночас є формою тиску на суд з боку суспільства. Судді також підкреслюють, що вплив війни на суспільство виражається, серед іншого, у посиленні негативного сприйняття судової системи. Значне поширення зброї створює додатковий ризик до учасників судового процесу, особливо у регіонах, які безпосередньо охоплені подіями збройного конфлікту. Серед загроз, на які вказали учасники дослідження, можна виділити наступні: прямі атаки на суд чи окремих суддів, провокації та блокування судових засідань; демонстративні дії з залякування та створення тиску на суддів; продовження практики, коли представники правоохоронних органів втручаються в окремі провадження; тиск на родичів суддів, які опинились на окупованих РФ територіях; випадки індивідуальної помсти від близьких чи груп/спільнот, які підтримували обвинуваченого у вчиненні воєнного злочину у провадженні, яке вів суддя. Крім того, можуть бути інші фактори, які викликають негативне чи більш агресивне ставлення до суддів. Наприклад, відсутність військового досвіду судді (умовно, засудження «цивільною особою військового»), чи гендерні аспекти (коли вирок щодо військовослужбовця чоловіка виносить цивільна жінка суддя), чи наявність статусу внутрішньо переміщеної особи у судді. Судді беруть самовідвід у провадженні в якості процесуально- 433 Правосуддя за міжнародні злочини внаслідок агресії РФ: позиція суддів, ветеранів / ветеранок та запит населення України / ГО Ukrainian Legal Advisory Group, ГО Інститут миру та порозуміння За підтримки проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу, а також за підтримки Коаліції правозахисних організацій «Україна. П’ята ранку» та Асоціації розвитку суддівського самоврядування України // Київ, 2023: https://drive.google. com/file/d/1CAyeS5adPCc_L_k5z3TZfFW5CGRQMsGt/view?fbclid=IwAR0J0Ikrfgne7f7pwu85DI51cppDykT523 on-O2ms5cvT5xZnefaRW-Tuqs. 434 Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації. Звіт за результатами дослідження спроможності судової системи забезпечувати правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України 2016–2017 рр. // Міжнародний фонд «Відродження», 2018: https://www.irf.ua/content/files/justice_in_ eastern_ukr.pdf. 147 �го інструменту для захисту. Але його реалізація прямо залежить від внутрішнього переконання судді та як він або вона сприймає справу та ситуацію навколо неї.435 Умови роботи судів — після початку широкомасштабного вторгнення РФ та охоплення збройним конфліктом практично всієї території України, його вплив став відчутним у щоденній діяльності судів. Ракетні атаки змусили пристосовуватись до роботи в умовах повітряних тривог: наявність укриття у будівлі суду чи поблизу, взяття технічної перерви у судовому засіданні у разі оголошення небезпеки, перенесення судових засідань, обмеження у доставленні затриманих / підозрюваних / обвинувачених до зали засідань. Зважаючи на обмеженість процесуальних строків та завантаженість справами, деякі судді вирішують продовжувати роботу у разі оголошення повітряної тривоги.436 Окремими факторами, які впливають на умови роботи у судах, залишаються побутові виклики, пов’язані із відсутністю зв’язку та інтернет сполучення, відключеннями світла, що не дозволяють здійснювати технічний запис засідань чи проводити дистанційні слухання437. Суди не забезпечені резервним електропостачанням та автономними засобами зв’язку. Окремо слід зазначити про умови роботи судів після відновлення їхньої територіальної підсудності на місцях, звільнених від контролю РФ. Ефективність їхньої роботи напряму залежить від побутових умов у конкретному населеному пункті, комунального забезпечення та стану будівель судів.438 435 Правосуддя за міжнародні злочини внаслідок агресії РФ: позиція суддів, ветеранів / ветеранок та запит населення України / ГО Ukrainian Legal Advisory Group, ГО Інститут миру та порозуміння За підтримки проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу, а також за підтримки Коаліції правозахисних організацій «Україна. П’ята ранку» та Асоціації розвитку суддівського самоврядування України // Київ, 2023: https://drive.google. com/file/d/1CAyeS5adPCc_L_k5z3TZfFW5CGRQMsGt/view?fbclid=IwAR0J0Ikrfgne7f7pwu85DI51cppDykT523 on-O2ms5cvT5xZnefaRW-Tuqs. 436 Судочинство в умовах «блекаутів» та ракетних атак: аналіз JustTalk / Юлія Лісова // JustTalk, 26.01.2023: https://justtalk.com.ua/post/sudochinstvo-v-umovah-blekautiv-i-raketnih-atak-analiz-justtalk. 437 Судочинство в умовах «блекаутів» та ракетних атак: аналіз JustTalk / Юлія Лісова // JustTalk, 26.01.2023: https://justtalk.com.ua/post/sudochinstvo-v-umovah-blekautiv-i-raketnih-atak-analiz-justtalk. 438 Правосуддя за міжнародні злочини внаслідок агресії РФ: позиція суддів, ветеранів / ветеранок та запит населення України / ГО Ukrainian Legal Advisory Group, ГО Інститут миру та порозуміння За підтримки проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу, а також за підтримки Коаліції правозахисних організацій «Україна. П’ята ранку» та Асоціації розвитку суддівського самоврядування України // Київ, 2023: https://drive.google. com/file/d/1CAyeS5adPCc_L_k5z3TZfFW5CGRQMsGt/view?fbclid=IwAR0J0Ikrfgne7f7pwu85DI51cppDykT52 3on-O2ms5cvT5xZnefaRW-Tuqs. Досвід відновлення Іванківського районного суду Київської області після окупації // Державна судова адміністрація України, 04.06.2022: https://dsa.court.gov.ua/dsa/inshe/courts_ work_war/1281409/. Як вистояв в окупації та відновив роботу Макарівський районний суд Київської області після звільнення // Державна судова адміністрація України, 21.06.2022: https://dsa.court.gov.ua/dsa/inshe/ courts_work_war/1286588/. Суди в умовах війни: евакуація з Бахмута і порятунок з Маріуполя Донецького апеляційного суду // Державна судова адміністрація України, 18.07.2022: https://dsa.court.gov.ua/dsa/ inshe/courts_work_war/1296891/. Суди в умовах війни: непроста історія в окупації, визволення та швидке відновлення роботи Ірпінського міського суду Київської області // Державна судова адміністрація України, 28.07.2022: https://dsa.court.gov.ua/dsa/inshe/courts_work_war/1301023/. Суди в умовах війни: досвід підготовки Вінницького апеляційного суду та допомога судам з територій бойових дій // Державна судова адміністрація України, 03.08.2022: https://dsa.court.gov.ua/dsa/inshe/courts_work_war/1302981/. Робота суду через призму війни // Державна судова адміністрація України, 21.10.2022: https://ml.zt.court.gov.ua/sud0614/prescentr/news/1336251/. Суди в умовах війни: Електронний суд та досвід налаштування дистанційної роботи Луганського окружного адміністративного суду // Державна судова адміністрація України, 03.11.2022: https:// dsa.court.gov.ua/dsa/inshe/courts_work_war/1341888/. Збереження життя в оточенні ворога та самооргані- 148 �Ресурсне забезпечення судів — проблема з недостатнім фінансуванням роботи судів лише поглиблюється протягом всього збройного конфлікту на території України. У суддів виникають питання до матеріально-технічного забезпечення судів: наявність достатньої кількості приміщень, відповідної техніки, яка має забезпечувати роботу суду та дозволяти дистанційний судовий розгляд, а також ефективне забезпечення ресурсами судових конвоїв, які мають власний розклад, до якого судді мають пристосовуватись під час призначення слухань. На призначення нових суддів та достатньої кількості персоналу для потреб судів впливають вимоги державного бюджету та наявність фінансування439. В умовах переведення суддів та зміни територіальної підсудності судів, ресурси, які виділяються на їхню роботу, мають також перерозподілятись відповідно до поточного навантаження та враховувати нагальні потреби, які виникають через війну.440 Проблеми у комунікації з суспільством щодо справ, пов’язаних зі збройним конфліктом — коректна комунікація судових процесів та їхніх результатів залишається викликом для системи правосуддя в умовах війни. Провадження щодо воєнних злочинів та злочинів проти основ національної безпеки залишаються відкритими для громадськості, якщо судом не прийнято рішення про проведення закритого слухання. Але водночас суспільству складно зрозуміти юридичну мову, якою прописано текст рішень, яка в результаті може стати предметом маніпуляцій у матеріалах ЗМІ. Інформування про певні рішення залишається проблемою через відмінності у сприйнятті між населенням окупованих або непідконтрольних уряду територій та територіями, що знаходяться під контролем України. Це, своєю чергою, ставить зація Сумського окружного адміністративного суду // Державна судова адміністрація України, 16.11.2022: https://dsa.court.gov.ua/dsa/inshe/courts_work_war/1346949/. Як попри руйнування Вугледарський міський суд Донецької області прагне відновити модельні напрацювання // Державна судова адміністрація України, 22.11.2022: https://dsa.court.gov.ua/dsa/inshe/courts_work_war/1349284/. Командна робота Ленінського районного суду міста Харкова під час війни // Державна судова адміністрація України, 16.12.2022: https:// dsa.court.gov.ua/dsa/inshe/courts_work_war/1359167/. Нові формати роботи та активне волонтерство Сьомого апеляційного адміністративного суду // Державна судова адміністрація України, 19.12.2022: https:// dsa.court.gov.ua/dsa/inshe/courts_work_war/1360003/. Голова Верховного Суду Всеволод Князєв про візію для судової влади на 2023 рік, ексклюзивне інтерв’ю // Судово-юридична газета, 09.01.2023: https://sud. ua/uk/news/publication/258731-glava-verkhovnogo-suda-vsevolod-knyazev-o-vizii-dlya-sudebnoy-vlasti-na-2023god-eksklyuzivnoe-intervyu. 439 Суддівська винагорода та виплати для суддів у відставці: які проблеми можуть чекати суддів у 2023 році // Судово-юридична газета, 27.09.2022: https://sud.ua/uk/news/publication/250351-sudeyskoe-voznagrazhdeniei-vyplaty-sudyam-v-otstavke-kakie-problemy-mogut-ozhidat-sudey-v-2023-godu. Голова Верховного Суду Всеволод Князєв про візію для судової влади на 2023 рік, ексклюзивне інтерв’ю // Судово-юридична газета, 09.01.2023: https://sud.ua/uk/news/publication/258731-glava-verkhovnogo-suda-vsevolod-knyazev-o-vizii-dlyasudebnoy-vlasti-na-2023-god-eksklyuzivnoe-intervyu. 440 Правосуддя за міжнародні злочини внаслідок агресії РФ: позиція суддів, ветеранів / ветеранок та запит населення України / ГО Ukrainian Legal Advisory Group, ГО Інститут миру та порозуміння За підтримки проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу, а також за підтримки Коаліції правозахисних організацій «Україна. П’ята ранку.) та Асоціації розвитку суддівського самоврядування України // Київ, 2023: https://drive.google. com/file/d/1CAyeS5adPCc_L_k5z3TZfFW5CGRQMsGt/view?fbclid=IwAR0J0Ikrfgne7f7pwu85DI51cppDykT523 on-O2ms5cvT5xZnefaRW-Tuqs. Правосуддя на сході України в умовах збройної агресії Російської Федерації. Звіт за результатами дослідження спроможності судової системи забезпечувати правосуддя в умовах збройного конфлікту на сході України 2016–2017 рр. // Міжнародний фонд «Відродження», 2018: https://www. irf.ua/content/files/justice_in_eastern_ukr.pdf. 149 �під загрозу процес примирення до моменту звільнення та повернення територій під контроль України441. Робота судів в умовах збройного конфлікту залишається рушійною силою, яка визначає розвиток національної практики щодо найтяжчих міжнародних злочинів. Вагоме навантаження з розгляду справ цієї категорії залишається на судах першої інстанції. Якщо за період з 2014 року по 24 лютого 2022 року судові слухання у таких провадженнях були поодинокими та судді намагались відкладати розгляд, то після повномасштабного вторгнення кількість переданих справ до суду значно збільшилась як у порядку in absentia, так і щодо затриманих осіб. З початку війни у 2014 році Верховний Суд розглянув лише одне провадження за статтею 438 КК України442. Попри можливість визначити базові підходи до кваліфікації порушень законів та звичаїв війни, суд не надав висновків по суті факту злочину, які могли б бути використані судами інших інстанцій443. Але вирок суду першої інстанції є прогресивним у частині підходу до аналізу складу злочину за статтею 438 КК України й значно відрізняється у застосованих підходах до аналогічних рішень цієї категорії справ444. Також одна справа щодо застосування правової кваліфікації за статтею 437 КК України дійшла до перегляду у касації. Понад три роки відкладалось проголошення рішення по справі. Не дивлячись на тривалі дискусії та консультації Верховного суду щодо суб’єкта злочину, після повномасштабного вторгнення РФ на територію України з’явились сумніви, що рішення по справі буде проголошено. Але 28 лютого 2024 року його нарешті було прийнято судом445. За результатами розгляду Велика палата Верховного суду дійшла висновку, що засуджені не відповідають ознакам 441 Правосуддя за міжнародні злочини внаслідок агресії РФ: позиція суддів, ветеранів / ветеранок та запит населення України / ГО Ukrainian Legal Advisory Group, ГО Інститут миру та порозуміння За підтримки проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу, а також за підтримки Коаліції правозахисних організацій «Україна. П’ята ранку» та Асоціації розвитку суддівського самоврядування України // Київ, 2023: https://drive.google.com/ file/d/1CAyeS5adPCc_L_k5z3TZfFW5CGRQMsGt/view?fbclid=IwAR0J0Ikrfgne7f7pwu85DI51cppDykT523onO2ms5cvT5xZnefaRW-Tuqs. Комунікація судовою владою справ, пов’язаних з війною: 10 питань-відповідей / Валерія Рибак, Назарій Боярський // ГО «Вектор прав людини», 2022. Judicial Administration of War Crime Cases: Needs Assessment and Recommendations for Courts on Effective Administration of War Crime Cases // USAID Activity Office: Office of Democracy and Governance, 29.08.2022: https://drive.google.com/file/d/1aafO76k EdvWM7Rrw87oCNqa6gEOOqO3F/view. 442 ККС ВС розглянув перше кримінальне провадження щодо порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України) // Верховний суд, 29.02.2024: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1565349/. 443 Постанова Верховного суду, справа № 753/14148/21, 28.02.2024: https://reyestr.court.gov.ua/ Review/117442733. Ухвала Київського апеляційного суду, справа № 753/14148/21, 10.07.2023: https://reyestr. court.gov.ua/Review/113698929. 444 Вирок Дарницького районного суду м. Києва, справа № 753/14148/21, 24.04.2023: https://reyestr.court.gov. ua/Review/110409601. 445 Велика Палата Верховного Суду визначила ознаки суб’єкта злочину, передбаченого ст. 437 КК України «Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни» // Верховний суд, 28.02.2024: https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/1564458/. Постанова Верховного суду, справа № 415/2182/20, 28.02.2024: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117555176. 150 �суб’єкту злочину за статтею 437 КК України, тому вирок засудженим у цій частині було скасовано, а провадження закрито. У той час, поки на рівні органів слідства та прокуратури запроваджується спеціалізація щодо дослідження наслідків збройного конфлікту, у межах судів подібні ініціативи не обговорюються446. Водночас, З початку війни у 2014 році Верховний Суд розглянув лише одне провадження за статтею 438 КК України. Одна справа щодо застосування правової кваліфікації за статтею 437 КК України дійшла до перегляду у касації. 9 січня 2025 року Верховна Рада України прийняла в цілому проєкт закону, який запроваджує спеціалізацію суддів з розгляду справ про військові злочини та найтяжчі міжнародні злочини447. Але на практиці пропозицію у такому вигляді буде важко реалізувати через нестачу суддів та загальний рівень завантаженості через кількість справ448. Наприклад, станом на 23 липня 2024 року в Ірпінському міському суді Київської області на розгляді перебувало 36 проваджень за статтею 438 Кримінального кодексу України щодо злочинів, які були вчинені у містах Буча та Ірпінь, селищах Гостомель, Ворзель та Коцюбинське449. Тому до розгляду цих проваджень були залучені всі судді цього суду. У таких випадках запровадження спеціалізації збільшить в рази навантаження на окремих суддів, строки розгляду справ та унеможливить належний процес. 01. У більшості проваджень щодо найтяжчих міжнародних злочинів не завжди можна передбачити підсудність суду, який буде розглядати справу. 02. У межах судів діє система автоматичного розподілу справ, яка здійснює розподіл проваджень між суддями одного суду. Тому на практиці може бути складно передбачити, який саме суддя отримає провадження цієї категорії на розгляд. 03. Поряд зі справами щодо фактів ймовірного вчинення воєнних злочинів, більша кількість проваджень щодо наслідків збройного конфлікту розглядається 446 Проєкт Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо запровадження спеціалізації суддів з розгляду військових кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку // Верховна Рада України, № 10301, 29.11.2023: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43315. 447 Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо запровадження спеціалізації суддів з розгляду військових кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку // Верховна Рада України, № 10301, 29.11.2023: https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/43315. 448 Аналіз законопроєкту № 10301 // Ukrainian Legal Advisory Group, 13.01.2025: https://ulag.org.ua/uk/articlesand-publications/analiz-zakonoproiektu-10301/. 449 Ірпінський суд розглядає 36 справ про тяжкі злочини російських військових // Ірпінський міський суд Київської області, 24.07.2024: https://ip.ko.court.gov.ua/sud1013/pres-centr/news/1641146/. 151 �як вчинення злочинів проти основ національної безпеки, кваліфікація та тлумачення яких має здійснюватись також із врахуванням міжнародних стандартів. Не дивлячись на це, самі судді також підтримують ініціативу запровадження спеціалізації з розгляду фактів найтяжчих міжнародних злочинів450, проте її ефективність може бути забезпечена лише за умови застосування такого підходу на рівні всіх ланок системи правосуддя. Сукупність проблем під час дослідження проваджень створює виклики для об’єктивного та неупередженого процесу. Справи щодо затриманих російських військових після 24 лютого 2022 року розвинули дискусію навколо спроможності українських національних судів об’єктивно та неупереджено їх розглядати. Викликає занепокоєння те, чи можливо дотримуватись права на справедливий суд у контексті цих процесів. Зокрема, щодо ненадання свідчень проти себе, примушування визнання вини через можливість скористатись процедурою обміну військовополонених, реалізації права на захист451. Судді покладаються у процесі розгляду справи на органи слідства та прокуратури в частині достатності доказів та забезпечення належного доказування у процесі, що має становити основу для забезпечення права на справедливий суд та прийняття об’єктивних рішень. Але викликом для суддів залишається запит суспільства на правосуддя. Під питанням залишається також вплив особистого досвіду учасників кримінального провадження як постраждалих від наслідків збройного конфлікту на неупередженість під час розгляду провадження. Окремі судді вбачають ризик у тому, чи постраждав конкретний суддя особисто, чи його родичі від війни. Судді у процесі можуть затягувати розгляд справи чи ухвалювати обвинувальні вироки за відсутності достатніх підстав, через нестачу доказів для прийняття обґрунтованого рішення.452 Крім того, судді не наважуються виносити виправдувальні рішення у цих провадженнях через реакцію, яку можуть викликати такі рішення. 450 Правосуддя за міжнародні злочини внаслідок агресії РФ: позиція суддів, ветеранів / ветеранок та запит населення України / ГО Ukrainian Legal Advisory Group, ГО Інститут миру та порозуміння За підтримки проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу, а також за підтримки Коаліції правозахисних організацій «Україна. П’ята ранку» та Асоціації розвитку суддівського самоврядування України // Київ, 2023: https://drive.google. com/file/d/1CAyeS5adPCc_L_k5z3TZfFW5CGRQMsGt/view?fbclid=IwAR0J0Ikrfgne7f7pwu85DI51cppDykT523 on-O2ms5cvT5xZnefaRW-Tuqs. 451 Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні, 1 лютого – 31 липня 2022 року // Управління Верховного комісара ООН з прав людини, 27.09.2022, п. 98 - 105: https://ukraine.un.org/sites/default/files/2022-09/ ReportUkraine-1Feb-31Jul2022-ua.pdf. 452 Правосуддя за міжнародні злочини внаслідок агресії РФ: позиція суддів, ветеранів / ветеранок та запит населення України / ГО Ukrainian Legal Advisory Group, ГО Інститут миру та порозуміння За підтримки проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу, а також за підтримки Коаліції правозахисних організацій «Україна. П’ята ранку» та Асоціації розвитку суддівського самоврядування України // Київ, 2023: https://drive.google. com/file/d/1CAyeS5adPCc_L_k5z3TZfFW5CGRQMsGt/view?fbclid=IwAR0J0Ikrfgne7f7pwu85DI51cppDykT523 on-O2ms5cvT5xZnefaRW-Tuqs. 152 �Роль міжнародних механізмів правосуддя Розслідування Офісу Прокурора Міжнародного кримінального суду Україна має довгі та складні відносини з Міжнародним кримінальним судом. 20 січня 2000 року Україна підписала Римський статут МКС, але вже наступного року Конституційний Суд України сказав, що Статут неможливо ратифікувати, оскільки він суперечить статті 124 Конституції України, через твердження, що МКС доповнює національні органи кримінальної юстиції453. Після подій Революції гідності у 2013 році та початку збройного конфлікту на території України, державні органи різного рівня все частіше почали порушувати дискусії про участь Міжнародного кримінального суду у дослідженні ситуації. Як результат, Верховна Рада України прийняла дві заяви про визнання юрисдикції Суду. Перша стосувалась подій на Майдані з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року454. Друга — наслідків збройного конфлікту на території України щодо подій на території Криму та районів у Донецькій і Луганській областях455. Враховуючи те, що заява стосувалась періоду з 20 лютого 2014 року та не обмежувалась кінцевою датою, МКС отримав юрисдикцію і щодо подій після 24 лютого 2022 року. За текстом заяви звертається увага на дії «...вищих посадових осіб Російської Федерації та керівників терористичних організацій “ДНР” та “ЛНР”...»456. 453 Висновок Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут), № 3-в/2001, 11.07.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v003v71001#Text. 454 Заява Верховної Ради України до Міжнародного кримінального суду про визнання Україною юрисдикції міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності вищими посадовими особами держави, які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян під час мирних акцій протестів у період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року, 25.02.2014: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/790-18#Text. Декларація про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду, 09.04.2014: https://www. icc-cpi.int/sites/default/files/itemsDocuments/997/declarationRecognitionJuristiction09-04-2014.pdf. 455 Постанова Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», 04.02.2015: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/145-19#Text. Декларація про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду, 08.09.2015: https://www. icc-cpi.int/sites/default/files/iccdocs/other/Ukraine_Art_12-3_declaration_08092015.pdf#search=ukraine 456 Постанова Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції 153 �Не дивлячись на те, що з 2015 року Офіс Прокурора МКС представляв свої попередні висновки по ситуації в Україні, питання приєднання до системи Суду як повноправної держави-учасниці не стояло на порядку денному. Вже під час перемовин щодо членства України у Європейському Союзі ратифікація Римського статуту ставилась як одна з ключових умов. 16 вересня 2014 року було прийнято Угоду про асоціацію України з Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії457. Стаття 8 Угоди закріплює, що «Сторони співробітничають з метою зміцнення миру та міжнародного правосуддя шляхом ратифікації та імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду (МКС) 1998 року та пов’язаних з ним документів». У відповідь на прийняте положення, у 2016 році були внесені зміни до Конституції України, які дозволили розглядати питання про ратифікацію Римського статуту та набрали чинності 30 червня 2019 року458. Хоча на законодавчому рівні після 2019 року не один раз обговорювалось приєднання до МКС, цього так і не було зроблено. Ключові аргументи у політичній дискусії на цей час: українські військові виступають проти ратифікації. Одне з останніх офіційних рішень уряду України говорить про те, що питання ратифікації Римського статуту буде розглядатись протягом року після закінчення / припинення воєнного стану в Україні459. 2 березня 2022 року Прокурор МКС відкрив повноцінне розслідування щодо ситуації в Україні за заявами 42 країн-учасниць відповідно до статті 14 Римського статуту460. З березня 2022 року Прокурор МКС Карім Хан вже п’ять разів відвідував Україну461. Слідчі Суду працюють безпосередньо «у полі», бо всього до України було на- Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян», 04.02.2015: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/145-19#Text. 457 Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/984_011#Text 458 Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)..), № 1401-VIII, 02.06.2016: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#n6. 459 Про затвердження плану заходів з виконання рекомендацій Європейської Комісії, представлених у Звіті про прогрес України в рамках Пакета розширення Європейського Союзу 2023 року / Розпорядження // Кабінет Міністрів України, № 133-р, 09.02.2024: https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zatverdzhennia-planu-zakhodivz-vykonannia-rekomendatsii-ievropeiskoi-komisii-predstavlenykh-u-t90224. 460 Statement of ICC Prosecutor, Karim A.A. Khan QC, on the Situation in Ukraine: “I have decided to proceed with opening an investigation.”, 28.02.2022: https://www.icc-cpi.int/news/statement-icc-prosecutor-karim-aa-khan-qcsituation-ukraine-i-have-decided-proceed-opening. Statement of ICC Prosecutor, Karim A.A. Khan QC, on the Situation in Ukraine: Receipt of Referrals from 39 States Parties and the Opening of an Investigation, 02.03.2022: https://www.icc-cpi.int/news/statement-icc-prosecutorkarim-aa-khan-qc-situation-ukraine-receipt-referrals-39-states. 461 ICC Prosecutor Karim A. A. Khan KC concludes fourth visit to Ukraine: “Amidst this darkness, the light of justice is emerging” // International Criminal Court, 07.03.2023: https://www.icc-cpi.int/news/icc-prosecutor-karim-khan-kcconcludes-fourth-visit-ukraine-amidst-darkness-light-justice 154 �правлено 42 слідчих, експертів та іншого персоналу462. Зокрема, серед направлених експертів є також представники Нідерландів, надані країною на підтримку розслідування МКС. Вся комунікація Офісу Прокурора МКС з органами влади України здійснюється через Офіс Генерального прокурора, завдяки змінам до Кримінального процесуального кодексу України463. У березні 2023 року МКС прийняв ордер на арешт Владіміра Путіна та Марії Львової-Бєлової за обвинуваченням у вчиненні ймовірних воєнних злочинів, а саме депортації та примусового переміщення дітей з території України до РФ (статті 8(2) (a)(vii) та 8(2)(b)(viii) Римського статуту)464. Також у березні 2023 року було підписано угоду про відкриття на території України «польового офісу» Міжнародного кримінального суду465. 5 березня 2024 року Досудова палата II Суду оголосила нові ордери на арешт щодо фактів системних атак на об’єкти енергетичної інфраструктури у період з 10 жовтня 2022 року по 9 березня 2023 року як воєнні злочини за статтями 8(2)(b) (ii), 8(2)(b)(iv) та злочини проти людяності за статтею 7(1)(k) Римського статуту466. 24 червня 2024 року у межах розслідування цих фактів Досудова палата ІІ Суду оголосила про два нові ордери на арешт Сергєю Шойгу та Валєрію Герасімову467. Головною подією для України у контексті її співпраці з Міжнародним кримінальним судом, стала ратифікація Римського статуту та доєднання з 1 січня 2025 року до системи Суду в якості повноправної держави-учасниці468. При ратифікації Римського статуту Україна також зробила декларацію за статтею 124 Статуту. У законі 462 ICC Prosecutor Karim A.A. Khan QC announces deployment of forensics and investigative team to Ukraine, welcomes strong cooperation with the Government of the Netherlands, 17.05.2022: https://www.icc-cpi.int/news/ icc-prosecutor-karim-aa-khan-qc-announces-deployment-forensics-and-investigative-team-ukraine. 463 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом», № 2236-ІХ, 03.05.2022: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2236-20#n5. 464 Situation in Ukraine: ICC judges issue arrest warrants against Vladimir Vladimirovich Putin and Maria Alekseyevna Lvova-Belova // International Criminal Court, 17.03.2023: https://www.icc-cpi.int/news/situation-ukraine-iccjudges-issue-arrest-warrants-against-vladimir-vladimirovich-putin-and/. Statement by Prosecutor Karim A. A. Khan KC on the issuance of arrest warrants against President Vladimir Putin and Ms Maria Lvova-Belova // International Criminal Court, 17.03.2023: https://www.icc-cpi.int/news/statement-prosecutor-karim-khan-kc-issuance-arrestwarrants-against-president-vladimir-putin. 465 Ukraine and International Criminal Court sign an agreement on the establishment of a country office // International Criminal Court, 23.03.2023: https://www.icc-cpi.int/news/ukraine-and-international-criminal-court-sign-agreementestablishment-country-office. В Україні відкриється представництво Міжнародного кримінального суду // Суспільне новини, 23.03.2023: https://suspilne.media/423465-v-ukraini-vidkrietsa-predstavnictvo-miznarodnogokriminalnogo-sudu/. 466 Situation in Ukraine: ICC judges issue arrest warrants against Sergei Ivanovich Kobylash and Viktor Nikolayevich Sokolov // International Criminal Court, 05.03.2024: https://www.icc-cpi.int/news/situation-ukraine-icc-judgesissue-arrest-warrants-against-sergei-ivanovich-kobylash-and. 467 Situation in Ukraine: ICC judges issue arrest warrants against Sergei Kuzhugetovich Shoigu and Valery Vasilyevich Gerasimov // ICC, 25.06.2024: https://www.icc-cpi.int/news/situation-ukraine-icc-judges-issue-arrest-warrantsagainst-sergei-kuzhugetovich-shoigu-and. 468 Закон України “Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього”, № 3909-ІХ, 21.08.2024: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3909-20#Text. ICC welcomes Ukraine as a new State Party // ICC, 02.01.2025: https://www.icc-cpi.int/news/icc-welcomes-ukraine-new-state-party. 155 �про ратифікацію зазначено: «Україна заявляє, що протягом семи років після набуття чинності Римським статутом для України вона не визнає юрисдикцію Міжнародного кримінального суду щодо злочинів, зазначених у статті 8 (з поправками), коли злочин, як стверджується, було вчинено її громадянами»469. Слід зазначити, що статтю 124 було виключено Асамблеєю країн учасниць ще у 2015, через те, що вона не відповідає духу Статуту і несе загрози залишити постраждалих від досягнення справедливості.470 Однак, поправка не вступила в силу, оскільки не набрала необхідної кількості підписів. Наслідки застосування цієї статті залишаються невизначеними і залежать від тлумачення та рішення Суду. Міжнародний кримінальний суд залишається головним механізмом відповідальності за найтяжчі злочини, вчинені на території України. Увага до його роботи прикута не тільки всередині України, а й серед інших країн. Залучення додаткової фінансової підтримки, робота національних експертів з інших країн для допомоги у проведенні розслідування вимагає результату від МКС по цій ситуації. До цього ж важливо об’єктивно оцінювати можливості Суду та особливості його роботи по Україні: Юрисдикція Суду щодо Через вимоги Римського статуту, час вступу в силу КампальУкраїни виключає ської поправки — Суд не може розглядати злочин агресії, вчизлочин агресії нений проти України. Про ці обмеження також прямо зазначив Прокурор МКС у своїй заяві щодо відкриття розслідування471. МКС не має ресурсу, щоб дослідити всі наслідки збройного конфлікту на території України Згідно зі статистикою українських органів влади, ймовірні факти вчинення найтяжчих міжнародних злочинів в Україні обліковуються щодня та їхній рахунок йде на сотні тисяч. Враховуючи обмежені можливості Суду, він не буде досліджувати абсолютно всі факти вчинення найтяжчих міжнародних злочинів. Найбільш оптимістичні прогнози дозволяють очікувати, що МКС візьме до п’яти кейсів у своє провадження, але інші факти залишаться у сфері відповідальності національної системи правосуддя або окремого механізму, що може бути створений472. 469 Закон України “Про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду та поправок до нього”, № 3909-ІХ, 21.08.2024: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3909-20#Text. 470 Resolution ICC-ASP/14/Res.2, Adopted at the 11th plenary meeting, on 26 November 2015, by consensus: https:// treaties.un.org/doc/source/docs/ICC-ASP-14-Res2-ENG.pdf ; Coalition for the International Criminal Court, Ukraine moves towards ratification of the ICC Rome Statute: https://coalitionfortheicc.org/news/ukraine-moves-towardsratification-icc-rome-statute#:~:text=Article%20124%20of%20the%20Rome%20Statute%20was%20included%20 in%20the,not%20to%20make%20use%20of. 471 Statement of ICC Prosecutor, Karim A.A. Khan QC, on the Situation in Ukraine: Receipt of Referrals from 39 States Parties and the Opening of an Investigation, 02.03.2022: https://www.icc-cpi.int/news/statement-icc-prosecutorkarim-aa-khan-qc-situation-ukraine-receipt-referrals-39-states. 472 Голова Верховного суду: 99% воєнних злочинів РФ розглянуть українські суди // Інтерфакс Україна, 13.07.2023: https://interfax.com.ua/news/general/922677.html. 156 �Невідомо яких суб’єктів буде переслідувати Суд Україна очікує, що МКС зможе притягнути до відповідальності вищих посадових осіб Російської Федерації, посилаючись на те, що «для переслідування Судом їхній імунітет не має значення»473. Підходи до роботи за оновленими політиками оцінки ситуацій Судом враховують досяжність виконавців злочинів для здійснення правосуддя. Тому потенційно суб’єктами переслідування МКС можуть бути не тільки виконавці вищого, але і середнього рівнів, але остаточне рішення буде залежати від можливості виконати ордер на арешт474. При цьому рух самих справ проти осіб, щодо яких були видані ордери на арешт, залежить від їх затримання та передачі для подальшого переслідування Судом. Не дивлячись на те, що МКС наразі розглядає можливості вирішення окремих процесуальних дій in absentia, ці процеси не будуть охоплювати розгляд справи по суті без обвинувачених. Співпраця МКС з українськими органами має ряд перепон за національним законодавством України Співпраця МКС з українськими органами має ряд перепон за національним законодавством України — 3 травня 2022 року до КПК України були внесені зміни щодо співпраці з Міжнародним кримінальним судом475. Можливості Офісу Прокурора МКС збирати докази, отримувати доступ до місць вчинення злочину, свідків та затриманих осіб регламентується українським законодавством та у тому порядку, який передбачений для проведення слідчих дій на території України. Обмежене правове регулювання (зокрема, в частині виключних повноважень Генерального прокурора вирішувати до якої інформації матимуть доступ слідчі МКС) може потенційно вплинути на рівень співпраці країни з МКС та скомпрометувати якість розслідування. 473 «Має функціональний імунітет»: Венедіктова пояснила, чому Україна не відкрила справу проти Путіна, 28.03.2022: https://suspilne.media/222604-mae-funkcionalnij-imunitet-venediktova-poasnila-comu-ukraina-nevidkrila-spravu-proti-putina/. Воєнні злочини російської армії в Україні. 28.03.2022 / Ірина Венедіктова, Генеральний прокурор України: https://www.youtube.com/watch?v=vae6XuM6ZGk&ab_channel=MediaCenterUkraineUkrinform. 474 Policy on Situation Completion / the International Criminal Court, 15.06.2021: https://www.icc-cpi.int/sites/default/ files/itemsDocuments/20210615-Situation-Completion-Policy-eng.pdf. 475 Закон України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України щодо співробітництва з Міжнародним кримінальним судом», № 2236-ІХ, 03.05.2022: https:// zakon.rada.gov.ua/laws/show/2236-20#n5. 157 �Комунікація від імені України з МКС здійснюється Офісом Генерального прокурора, різні підрозділи якого залучені до процесу Питання міжнародно-правової співпраці у межах Офісу Генерального прокурора віднесено до відання відповідного департаменту у його структурі, у складі якого функціонує окремий відділ співпраці з МКС. Поряд з цим, окремий відділ у складі спеціалізованого Департаменту збройного конфлікту ОГП займається питаннями виконання запитів МКС, які отримуються щодо проваджень, які знаходяться у віданні Департаменту. Крім цього, у цьому підрозділі також є відділ, який займається питанням співпраці з ССГ, до складу якої зокрема входить і МКС. Узгодженість процесів внутрішньої комунікації всередині ОГП впливає і на характер співпраці із Судом, враховуючи те, який обсяг повноважень у цій сфері покладено на Генерального прокурора. З іншого боку, надмірні повноваження Генерального прокурора щодо прийняття рішення про допуск співробітників Міжнародного кримінального суду для проведення процесуальних дій на території України дає право одній людині ухвалювати рішення про погодження чи непогодження таких дій. Суд потребує постійного залучення додаткових ресурсів, необхідних для проведення розслідування Щороку під час роботи Асамблеї країн-учасниць МКС затверджується бюджет Суду на наступний рік, в якому розподіляються кошти залежно від завантаженості через ситуації у розслідуванні та на попередньому дослідженні. Країни, які звернулись про відкриття розслідування по Україні, підтримують зусилля МКС у проведенні розслідування. Але ця підтримка базується на добровільних внесках, а не на підвищенні постійного бюджету Суду пропорційно до кількості розслідувань та ресурсів, необхідних для їхнього проведення. Зокрема, Нідерланди направили власних експертів, які увійшли до складу групи слідчих від Офісу Прокурора МКС в Україні476. Продовження роботи МКС по Україні потребуватиме від інших країн їхньої тривалої підтримки як на експертному, так і на фінансовому рівні477. Добровільні внески роблять МКС вразливим і залежним від волі держав. Водночас непропорційний внутрішній розподіл ресурсів призводить до того, що деякі органи Суду не мають можливості виконувати свої функції відповідно до їхнього мандату. 476 ICC sends 42-member team to probe alleged war crimes in Ukraine / Aljazeera, 17.05.2022: https://www.aljazeera. com/news/2022/5/17/icc-sends-largest-ever-investigative-team-to-war-torn-ukraine 477 Russian war crimes in Ukraine: EU supports the International Criminal Court investigation with €7.25 million / European Commission, 08.06.2022: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/IP_22_3543. 158 �Суд вразливий перед санкціями, які можуть запроваджуватись впливовими державами, що не входять до його системи Суд вразливий перед санкціями, які можуть запроваджуватись впливовими державами, що не входять до його системи — 6 лютого 2025 року президент США видав указ «Накладання санкцій на Міжнародний кримінальний суд» («Imposing sanctions on the International Criminal Court»), якими передбачає введення санкцій проти МКС за розслідування, переслідування, затримання чи арешт представників США або їхніх союзників, якщо тільки ці держави не дали згоду на відповідну юрисдикцію та дії Суду.478 Рішення було прийнято у зв’язку із виданими МКС ордерами на арешт щодо Беньяміна Нетаньягу та Йоава Ґаланта479. Першою особою, що підпала під санкції за указом президента Трампа, став Прокурор МКС Карім Хан. 9 січня Палата представників США підтримала законопроєкт H.R.23 «Illegitimate Court Counteraction Act», що передбачає широкі санкції проти Суду. Пізніше він був переданий до Сенату і, зрештою, не був прийнятий480. Цей законопроєкт, водночас, все ще може може бути представлений до розгляду і прийнятий паралельно із указом Президента США. Надати вичерпну оцінку масштабам негативного впливу санкцій на МКС складно, зокрема з огляду на те, що їхній обсяг може змінюватись з часом. Так чи інакше, вони перешкоджають розслідуванням МКС по всіх ситуаціях, зокрема Україні, а також загрожують його політичній легітимності481. Подальше функціонування Суду буде залежати від підтримки держав-учасниць Римського статуту, зокрема країн ЄС, які мають забезпечити повноцінну операційну діяльність установи, наявність та використання фінансових ресурсів, а також співпрацю з постачальниками послуг482. 478 Imposing Sanctions on the International Criminal Court // USA President, Executive order, February 6, 2025 https:// www.whitehouse.gov/presidential-actions/2025/02/imposing-sanctions-on-the-international-criminal-court/ 479 Situation in the State of Palestine: ICC Pre-Trial Chamber I rejects the State of Israel’s challenges to jurisdiction and issues warrants of arrest for Benjamin Netanyahu and Yoav Gallant// International Criminal Court, Press release, 21 November 2024: https://www.icc-cpi.int/news/situation-state-palestine-icc-pre-trial-chamber-i-rejects-stateisraels-challenges 480 H.R.23 - Illegitimate Court Counteraction Act // Congress: https://www.congress.gov/bill/119th-congress/housebill/23 481 Volkova, N., Cutting US Support for ICC because of Israel would hurt Ukrainian War Victims, https://www.usatoday. com/story/opinion/2024/05/31/israel-icc-arrest-warrants-republican-sanctions-ukraine/73883944007/. 482 Oppose Sanctions Against the International Criminal Court, Safeguard Victims’ Access to Justice // Coalition for the ICC, 14.01.2025: https://coalitionfortheicc.org/oppose-sanctions-against-ICC-safeguard-victims-accessjustice. Спільний лист українських ОГС до Каї Каллас: Захистіть МКС в умовах потенційних санкцій США, 24.01.2025: https://ulag.org.ua/uk/news/joint-letter-to-kaja-kallas-safeguard-the-icc/?fbclid=IwY2xjawIK_dt leHRuA2FlbQIxMAABHWRKjXb7pLnrz_QYJklUF0QseY0gDxbCcQpdnUUC03mYEZG0xXU5GQpOBQ_aem_ MnbPYpdQMEOZLkoXi3RgHA. 159 �Розслідування ССГ Робота спільних слідчих груп є однією з форм співробітництва між державами у межах кримінальних проваджень483. Правова основа для такого формату сформована у Другому додатковому протоколі до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах484. Відповідно до його положень, спільну слідчу групу може бути створено, зокрема, у випадках коли: розслідування злочинів стороною вимагає проведення складних та комплексних слідчих заходів, пов’язаних з іншими сторонами; кілька сторін проводять розслідування злочинів, обставини яких вимагають вжиття скоординованих, погоджених дій на території відповідних сторін. Водночас необхідно чітко розуміти цілі, мету розслідування, яким чином та де буде відбуватись судове переслідування за його результатами. Після 24 лютого 2022 року Україна, судячи з усього, вирішила використати успішний досвід роботи у ССГ щодо катастрофи рейсу MH17485, але вже щодо наслідків широкомасштабного вторгнення. 26 березня 2022 року Генеральні прокурори України, Польщі та Литви підписали Угоду про створення спільної слідчої групи для розслідування воєнних злочинів та злочинів проти людяності на території України. За повідомленням Офісу Генерального прокурора, діяльність групи буде зосереджуватись на зборі, безпечному зберіганні та швидкому обміні інформацією та доказами воєнних злочинів, зібраними під час розслідувань на території держав-сторін, а також оперативно-розшукових заходах486. Євроюст затвердив угоду та наголосив, що приєднання відкрите для всіх держав-членів ЄС487. Ірина Венедіктова, на той час Генеральна прокурорка, закликала інші країни, які також відкрили розслідування по ситуації в Україні, приєднатись до роботи ССГ. 25 квітня 2022 року Офіс Прокурора МКС також долучився до роботи ССГ в якості 483 Відповідно до статті 523 Кримінального процесуального кодексу України міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків. // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 484 Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 08.11.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_518#Text. 485 17 листопада 2022 року суд виніс рішення, за яким трьох обвинувачених було визнано винними, а вина четвертого обвинуваченого не була доведена. Суд звернув увагу на умови збройного конфлікту на Донбасі, зв’язок самопроголошених республік з Росією, а також питання імунітетів обвинувачених осіб. Окремо суд також визначив компенсацію постраждалим у розмірі 16 мільйонів євро. // Summary of the day in court: 17 November 2022 — Judgment: https://www.courtmh17.com/en/news/2022/summary-of-the-day-in-court-17november-2022---judgment.html. 486 Повідомлення на сторінці Офісу Генерального прокурора у Фейсбук щодо створення спільної слідчої групи, 25.03.2022: https://www.facebook.com/pgo.gov.ua/posts/337459418416898. 487 Eurojust supports joint investigation team into alleged core international crimes in Ukraine / Eurojust, 28.03.2022: https://www.eurojust.europa.eu/news/eurojust-supports-joint-investigation-team-alleged-core-internationalcrimes-ukraine. 160 �спостерігача488. Крім того, Естонія, Латвія та Словаччина також стали частиною ССГ 31 травня 2022 року489. А 13 жовтня 2022 року до роботи ССГ490 та до системи Європолу у 2023 році також приєдналась Румунія491. Країни, які мають найбільше практичного та сформованого досвіду переслідування за найтяжчі міжнародні злочини за принципом універсальної юрисдикції, такі як Німеччина, Нідерланди, Франція, Швейцарія не приєднались до ССГ. З боку України у межах ССГ досліджується так зване «магістральне» провадження, яке збирає в собі всі наслідки широкомасштабного вторгнення РФ на територію України. Як повідомлялось Офісом Генерального прокурора під час створення ССГ, співпраця між країнами має стосуватись проведення опитувань тих осіб, які виїхали з території України внаслідок збройного конфлікту, проведення конфіскації майна осіб, які причетні до вчинення воєнних злочинів на території України492. Розслідування інших країн також стосується всіх наслідків збройного конфлікту в Україні, поки не фокусуючись на окремих епізодах. ССГ дійсно стала досить масштабним утворенням, робота якого вимагає чіткої регламентації на рівні спільної угоди. Як приклад, ССГ щодо збиття рейсу MH17 було створено для розслідування конкретного факту та в якості цілей своєї роботи закріплювала таке: встановити відповідальних за катастрофу та зібрати докази для кримінального переслідування виконавців. Країни визначили, що до розслідування будуть застосовуватися стандарти Нідерландів, а кооперація між країнами має дозволяти нідерландським та австрійським слідчим працювати на території України спільно з українськими правоохоронцями.493 Але щодо новоствореної ССГ такі рішення не розміщено у відкритому доступі. Продуктивність та результативність ССГ має залежати від чіткого бачення результату її роботи. Наразі не існує чітко визначеної кінцевої мети, як і стратегії. 488 Statement by ICC Prosecutor, Karim A.A. Khan QC: Office of the Prosecutor joins national authorities in Joint Investigation Team on international crimes committed in Ukraine / International Criminal Court, 25.04.2022: https:// www.icc-cpi.int/news/statement-icc-prosecutor-karim-aa-khan-qc-office-prosecutor-joins-national-authoritiesjoint. Офіс прокурора МКС приєднався до спільної слідчої групи України, Литви та Польщі щодо розслідування злочинів РФ / Офіс Генерального прокурора, 25.04.2022: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/ofis-prokuroramks-prijednavsya-do-spilnoyi-slidcoyi-grupi-ukrayini-litvi-ta-polshhi-shhodo-rozsliduvannya-zlociniv-rf. 489 Повідомлення на сторінці Генеральної прокурорки Ірини Венедіктової у Фейсбук, 31.05.2022: https://www. facebook.com/VenediktovaIryna/posts/pfbid03446GXkTE5vVeRtYgHetT15dXcSVNygrV4shRnSKAhpbu3exKLAw xXBDESs78RRNrl. 490 Romania becomes seventh member of joint investigation team on alleged core international crimes committed in Ukraine / Eurojust, 13.10.2022: https://www.eurojust.europa.eu/news/romania-becomes-seventh-member-jointinvestigation-team-alleged-core-international-crimes/ 491 Agreement to extend the joint investigation team into alleged core international crimes in Ukraine for two years: https://www.eurojust.europa.eu/news/agreement-extend-joint-investigation-team-alleged-core-internationalcrimes-ukraine-two-years#:~:text=The%20aim%20of%20the%20JIT,taken%20forward%20to%20the%20ICC. 492 Повідомлення на сторінці Офісу Генерального прокурора у Фейсбук щодо створення спільної слідчої групи, 25.03.2022: https://www.facebook.com/pgo.gov.ua/posts/337459418416898. 493 The criminal investigation by the Joint Investigation Team (JIT): https://www.prosecutionservice.nl/topics/mh17plane-crash/criminal-investigation-jit-mh17. 161 �Її ціль була сформульована так: «сприяти розслідуванню та провадженням у відповідних державах, а також тим, що можуть бути передані до МКС»494. З цією метою держави-члени ССГ збирають інформацію від українських біженців та відкритих джерел. Хоча МКС згадується як механізм, який може використовувати ці дані, зрозуміло, що МКС зможе використовувати лише обмежену інформацію, зібрану країнами-учасницями ССГ, яка може бути корисна для його розслідувань. Крім того, немає ясності щодо процесуальних стандартів, які використовуються різними державами для збору інформації. Хоча Європейська мережа з розслідування та геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів («Мережа з розслідування та переслідування геноциду») виконує роль координатора, члени ССГ використовують власне законодавство як правову основу для документування, а це означає, що держави-учасниці мають різні стандарти розслідування. Це може вплинути на якість зібраної інформації та її статус як потенційного доказу, залежно від того, де задокументовані злочини будуть в результаті розглянуті. Щоб чітко визначити кінцеву роль ССГ та її додану цінність у безлічі різноманітних ініціатив у сфері правосуддя, необхідно мати загальну стратегію і бачення архітектури правосуддя та відповідальності для ситуації в Україні. Створення ССГ у такому форматі з включенням до неї Офісу Прокурора МКС та Євроюсту є безпрецедентним рішенням у багатьох аспектах. Україна таким кроком поставила, у першу чергу, себе у складну ситуацію через відсутність ратифікації та імплементації Римського статуту, через що вона має різні стандарти розслідування у порівнянні з іншими державами-учасницями ССГ. Щобільше, Україна не є учасницею Євроюсту та Європолу. Відповідно, виникають питання щодо доступу її до інформації, яка була зібрана і задокументована іншими державами-членами ССГ, а також використання зібраних даних у національних провадженнях, враховуючи, що законодавство України не допускає у процесі інформацію, зібрану та/або збережену третіми сторонами, такими як Бази доказів найтяжчих міжнародних злочинів (CICED).495 494 Повідомлення на сторінці Офісу Генерального прокурора у Фейсбук щодо створення спільної слідчої групи, 25.03.2022: https://www.facebook.com/pgo.gov.ua/posts/337459418416898. 495 Core International Crimes Evidence Database: https://www.eurojust.europa.eu/core-international-crimes-evidenceDatabase. 162 �Міжнародний центр переслідування за злочин агресії (ICPA) Російська агресія проти України стала приводом для 2-річних переговорів між Україною та міжнародною спільнотою щодо можливих варіантів переслідування за злочин агресії. Хоча остаточного рішення не було прийнято, 3 липня 2023 року було зроблено перший крок до нього, коли в Гаазі було відкрито Міжнародний центр переслідування за злочин агресії496. Центр об’єднує прокурорів з різних країн, не тільки зі складу ССГ. Зокрема, уряд США призначив спеціального прокурора з питань злочину агресії, який сприятиме діяльності Центру. Він функціонує за підтримки Євроюсту, який також адмініструє базу доказів, що наповнюється та обробляється у межах роботи Центру497. Поки не зрозуміло у межах якого механізму будуть використовуватись докази, з якими працює Центр, але українська сторона повідомляє, що його діяльність має посилити інструменти притягнення до відповідальності за злочин агресії498. Наразі прогрес у роботі Центру стримується через відсутність правової бази для збору доказів злочину агресії: незрозуміло яке визначення злочину агресії використовувати під час документування доказів для майбутніх судових переслідувань. З одного боку, є стаття 437 КК України та широке визначення «виконавця» злочину агресії, запропоноване у нещодавньому рішенні Верховного Суду (див. розділ «Огляд національного законодавства України»), з іншого боку, є Римський статут і Резолюція ООН 3314, які дають полярно протилежне визначення (найвищий рівень політичного та військового керівництва, які уповноважені приймати рішення). Ця проблема буде вирішена, як тільки буде досягнуто консенсусу щодо типу механізму відповідальності, що матиме юрисдикцію переслідувати за вчинення злочину агресії в ситуації України. 496 Ukraine: International Centre for the prosecution of Russia’s crime of aggression against Ukraine starts operations today // European Commission, 03.07.2023: https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/en/ip_23_3606. 497 В Гаазі офіційно розпочав свою роботу Міжнародний центр з переслідування за злочин агресії проти України (ICPA) // Офіс Генерального прокурора, 03.07.2023: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/v-gaazi-oficiino-rozpocavsvoyu-robotu-miznarodnii-centr-z-peresliduvannya-za-zlocin-agresiyi-proti-ukrayini-icpa. Генпрокурор обговорив з Президентом Євроюсту роботу Міжнародного центру з переслідування за злочин агресії (ICPA) // Офіс Генерального прокурора, 11.09.2023: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/genprokuror-obgovoriv-z-prezidentomjevroyustu-robotu-miznarodnogo-centru-z-peresliduvannya-za-zlocin-agresiyi-icpa. 498 В Гаазі офіційно розпочав свою роботу Міжнародний центр з переслідування за злочин агресії проти України (ICPA) // Офіс Генерального прокурора, 03.07.2023: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/v-gaazi-oficiino-rozpocavsvoyu-robotu-miznarodnii-centr-z-peresliduvannya-za-zlocin-agresiyi-proti-ukrayini-icpa. 163 �Розслідування держав за принципом універсальної юрисдикції Застосування принципу універсальної юрисдикції стало однією з форм міжнародної підтримки процесів правосуддя для України. Загалом, за офіційними повідомленнями 26 країн відкрили розслідування щодо наслідків вторгнення РФ на територію України499. Універсальна юрисдикція дає можливість іншим країнам досліджувати факти вчинення найтяжчих міжнародних злочинів, які відбулись за їхніми межами. Хоча це може бути дієвим інструментом для переслідування за вчинення найтяжчих міжнародних злочинів, такі процеси мають власні виклики, зумовлені не тільки складністю переслідування, але й особливостями роботи кожної національної системи правосуддя. З досвіду України ці виклики вже стали помітними. Досвід країн у переслідуванні найтяжчих міжнародних злочинів Багато з країн, які відкрили розслідування, не мають досвіду розслідування та переслідування за факти вчинення міжнародних злочинів, дослідження фактів найтяжчих міжнародних злочинів. З одного боку, такі країни як Франція, Німеччина, Швеція та Нідерланди вже мають сформовану практику, методологію, стратегії та прецеденти у справах про воєнні злочини, злочини проти людяності та навіть геноцид. У них створені спеціальні підрозділи у правоохоронних органах, які тривалий час працюють з подібними фактами, що мають місце і на території України, та відкрили структурні розслідування чи окремі справи, у яких постраждалими є їхні громадяни (Франція, Німеччина, Литва). З іншого боку, такі країни як Польща, Литва, Латвія, Словаччина хоч і мають у національному законодавстві положення про універсальну юрисдикцію, проте практика його застосування відсутня. Вони переважно фокусуються на збиранні інформації у межах своїх структурних розслідувань від українських біженців, які тимчасово знаходяться на їхній території. Ці держави також мають доступ до Європолу, Євроюсту, у межах яких вони можуть обмінюватись інформацією, використовувати бази даних та координувати свою роботу. 499 Повідомлення на сторінці Генерального прокурора Ірини Венедіктової у Фейсбук, 03.06.2022: https://www. facebook.com/VenediktovaIryna/posts/pfbid0kjeiNNYM9DYzCEuTas7v9WbiqETbGzFQ3ZvK9UB4rSLAVorvupcu NSbXa2yGp6RXl. Війна кримінальної юстиції: за що ми боремося? / Юрій Бєлоусов // JustTalk, 23.01.2024: https://youtu.be/y58ndH4C4QY?si=22DbwcmwImtZcLZu. Додаток № 3. 164 �Обмеження у застосуванні принципу універсальної юрисдикції Кожна з країн має власні процедури та обмеження за національним законодавством, які стосуються переслідування за найтяжчі міжнародні злочини. Наприклад, Франція відкрила лише індивідуальні розслідування у справах, що стосуються постраждалих французьких громадян, а для того, щоб притягнути ймовірних виконавців до відповідальності за принципом універсальної юрисдикції щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду, потрібно довести їхній зв’язок із Францією. Те ж саме стосується Австрії500. Швейцарія дотримується «умовної» або «обмеженої» концепції універсальної юрисдикції, реалізація якої залежить від виконання таких вимог: (a) ймовірний виконавець злочину перебуває на території Швейцарії; (b) ймовірний виконавець злочину не був виданий іншій компетентній юрисдикції501. Після ухвалення Закону про правосуддя для жертв воєнних злочинів (JVWC) у 2023 році, у США діє законодавство, подібне до права Німеччини та Швеції502. Закон JVWC змінив сферу дії та можливості Сполучених Штатів щодо переслідування воєнних злочинців. Для цього більше не потрібно, щоб жертва або виконавець злочину мали американське громадянство, тому будь-яка особа, що вчиняє воєнний злочин у будь-якій точці світу, може бути притягнута до відповідальності Сполученими Штатами за умови присутності на території країни. Новий закон також скасував термін давності щодо цієї категорії злочинів, хоча його положення не мають зворотної дії в часі. Водночас його положення не охоплюють відповідальність за злочини проти людяності або злочин агресії, а тільки обмежується воєнними злочинами.503 Крім того, більшість кримінально-правових систем європейських країн, за винятком, наприклад, Франції та США не допускають заочного судочинства, оскільки найбільшим ризиком для них є недотримання права обвинуваченого на справедливий судовий розгляд. Виходячи з цього у деяких юрисдикціях і передбачені вимоги щодо присутності обвинуваченого або зв’язку його громадянства чи місця проживання з державою, яка здійснює кримінальне переслідування. Деякі держави мають більш прогресивні закони щодо універсальної юрисдикції, ніж інші, теоретично дозволяючи потерпілим мати прямий доступ до слідчого судді через заяву цивільної сторони або вимагають лише присутності та доступності по- 500 Information and Observations by Austria:https://www.un.org/en/ga/sixth/78/universal_jurisdiction/austria_e.pdf. 501 Swiss Confederation Federal Department of Foreign Affairs (DFAE) Directorate of Public International Law, The scope and application of the principle of universal jurisdiction, 24 April 2020: https://www.un.org/en/ga/sixth/75/ universal_jurisdiction/switzerland_e.pdf. 502 S. 4240 - Justice for Victims of War Crimes Act https://www.congress.gov/bill/117th-congress/senate-bill/4240. 503 Perlman, A, Introductory Note to the Justice for Victims of War Crimes Act (U.S.), 5 Jan 2023: https://www. cambridge.org/core/services/aop-cambridge-core/content/view/A942F71C8EE80401639F1BD21C445668/ S0020782923000281a.pdf/the-justice-for-victims-of-war-crimes-act-us.pdf. 165 �терпілих і свідків для дачі ними прямих свідчень представникам держави. Однак, ситуація на практиці залежить від того, наскільки далеко держава готова зайти, щоб окремі виконавці злочинів фізично постали перед судом. З одного боку, безумовно, це питання залежить від наявних ресурсів, а з іншого — це також залежить від готовності й наміру виділити ці ресурси, причому не лише своїх підрозділів, але й офіційних і таємних поліцейських і розвідувальних мереж. Питання ресурсу У підсумку, наміри та ресурси є рушійним і вирішальним фактором, коли держави встановлюють правила й ухвалюють рішення про те, чи відкривати розслідування за принципом універсальної юрисдикції чи ні. Німеччина випробувала різні стратегії в окремих ситуаціях, наприклад, під час переслідування членів ІДІЛ за злочини проти єзидів, та вирішила, що не буде відкривати окремі розслідування, якщо немає хороших перспектив виконання ордера на арешт, навіть якщо жертви проживають у Німеччині й доступні для проведення слідчих дій.504 Зазвичай підрозділи, які працюють з подібними розслідуваннями, є невеликими й мають дуже обмежені можливості для проведення слідчих дій, тому інвестування ресурсу в індивідуальні розслідування, на відміну від структурних, навряд чи призведе до успішного кримінального переслідування. Навіть структурні розслідування вимагають значних ресурсів (часу, фінансування, людських ресурсів). Наприклад, у вересні 2022 року міністр юстиції Польщі повідомив, що представниками влади вже опитано 1200 українських біженців, а поки в Україні триває війна, кількість жертв і свідків жорстоких злочинів зростає505. Тому державам, які збирають інформацію від постраждалих, слід також проводити певну інформаційно-роз’яснювальну роботу, щоб їхні очікування відповідали реальним перспективам відкриття розслідувань на основі наданих свідчень. Принцип комплементарності та принцип універсальної юрисдикції Одним з аргументів на користь того, що держави, які застосовують принцип універсальної юрисдикції, повинні бути більш рішучими й проактивними, є їхній статус учасниць МКС та очікування того, що вони діятимуть у дусі Римського статуту та дотримуватимуться принципу комплементарності. У такому випадку ефективна координація між державами стає ключовим фактором в управлінні всіма поточни- 504 The European Centre for Constitutional and Human Rights, Sexual violence by members of the Russian armed forces: A renewed call to the German authorities to investigate: https://www.ecchr.eu/fileadmin/ user_upload/QA_CRSV_Counterstatement.pdf?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR1wD39oXYC8_9BviN7X jQSSbN4wPt__Oo6Nj1OGxi3SI0SxsFi4l0JOVgQ_aem_ARsLZnuqLxqHYO20WLn1ekFjgJts7e7d_Xny0ZV4l_ r7qrlfoTfH3NTGutmxcbNqc-JKTlQt93afFKhezKTBoloX7. 505 Post on the Facebook page of the Prosecutor General, 07.09.2022: https://www.facebook.com/pgo.gov.ua/posts/ pfbid0jEp3dqwVWM37UX8LyJkGzwMSrsez3NL2LnmKNrKfqziodaV4sUJAbfr4bBi7tb5ql. 166 �ми розслідуваннями, зокрема роботи МКС по ситуації в Україні. КК України передбачає зобов’язання для національних органів розслідувати кожен вчинений злочин506. Україна розпочинає розслідування кожного окремого інциденту, незалежно від того, чи досліджується він іншими державами, чи механізмами. Таким чином, національні розслідування за принципом універсальної юрисдикції мають доповнювати зусилля як України, так і МКС у тих випадках, коли обом сторонам бракує спроможності. Відсутність в українському законодавстві таких важливих норм, як злочини проти людяності або командна відповідальність, призводить до виклику в частині координації та співпраці між всіма залученими державами та механізмами. Щобільше, якщо розслідування за принципом універсальної юрисдикції призведе до отримання ордерів на арешт і Україна вирішить звернутися із запитом про екстрадицію, то перед державою постане дилема, чи буде спроможна Україна у такому випадку забезпечити неупереджений, об’єктивний та справедливий судовий розгляд. Допомога інших країн Попри те, що збройний конфлікт на території України триває з 2014 року, лише після 24 лютого 2022 року почали з’являтись офіційні повідомлення від державних органів про надання міжнародної допомоги. Наприклад, кілька місій французьких експертів працювали, зокрема, над збиранням доказів на території Київської області507, а також були залучені до дослідження подій на території Харківської області508. Також Франція передала ОГП мобільну ДНК лабораторію, а експерти провели навчання десяти українських експертів з використання матеріалів та обладнання509. Крім того, в Україні працювали експерти-криміналісти зі Словаччини510, а також 506 Стаття 2 / Кримінальний кодекс України, № 2341-ІІІ, 05.04.2001: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/234114#Text. 507 Французькі експерти прибули до України для допомоги у розслідуванні воєнних злочинів РФ / Офіс Генерального прокурора, 12.04.2022: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/francuzki-eksperti-pribuli-do-ukrayini-dlyadopomogi-u-rozsliduvanni-vojennix-zlociniv-rf. 508 Повідомлення на офіційній сторінці Посольства Франції в Україні у твіттері, 27.09.2022: https://twitter.com/ FranceenUkraine/status/1574707683072032768?ref_src=twsrc%5Etfw%7Ctwcamp%5Etweetembed%7Ctwter m%5E1574707683072032768%7Ctwgr%5Ece56b0020ed7efaf96c9f691ef7997195f3c05fe%7Ctwcon%5Es1_&r ef_url=https%3A%2F%2Fmil.in.ua%2Fuk%2Fnews%2Ffrantsuzki-slidchi-dopomagatymut-rozsliduvaty-zlochynyrosijskyh-vijskovyh-v-izyumi%2F. Генеральний прокурор обговорив з Головою Національних зборів Франції практичну допомогу Україні у фіксації фактів звірств на Харківщині / Офіс Генерального прокурора, 04.10.2022: https://gp.gov.ua/ua/posts/generalnii-prokuror-obgovoriv-z-golovoyu-nacionalnix-zboriv-franciyiprakticnu-dopomogu-ukrayini-u-fiksaciyi-faktiv-zvirstv-na-xarkivshhini. 509 Франція передала Офісу Генпрокурора мобільну лабораторію ДНК // Офіс Генерального прокурора, 20.07.2022: https://gp.gov.ua/ua/posts/franciya-peredala-ofisu-genprokurora-mobilnu-laboratoriyu-dnk. 510 Повідомлення на сторінці Генеральної прокурорки Ірини Венедіктової у Фейсбук, 21.04.2022: https://www. facebook.com/VenediktovaIryna/posts/373149118156096. 167 �польські експерти, які досліджували у Києві, Миколаєві, Бородянці місця, постраждалі від обстрілів511. КПК України не передбачає такого порядку надання міжнародної допомоги правоохоронним органам України як візити іноземних експертів на територію України та їхні консультації. Не зважаючи на публічні позиції на підтримку такого формату співпраці, докази, отримані цими експертами у кримінальних провадженнях, не можуть бути допустимими у процесі. Тому, наприклад, результати мобільних ДНК лабораторій підлягають перевірці через проведення судово-медичної експертизи, висновок якої лягає у матеріали провадження512. Слідчі та прокурори на практиці не розуміють, як процесуально правильно оформити результати такої міжнародної допомоги. Інший постійний формат допомоги українським правоохоронним органам у проведенні розслідування запроваджений Сполученими Штатами Америки, Великою Британією та Європейським Союзом513. Дорадча група з розслідування воєнних злочинів та злочинів проти людяності (АСА) була створена для підтримки Офісу Генерального прокурора514. Основне завдання групи — впорядкувати зусилля з координації та комунікації для передачі досвіду, уникнення дублювання зусиль та використання фінансових ресурсів для допомоги кваліфікованого персоналу підрозділам ОГП як державного органу в Україні, який уповноважений здійснювати переслідування воєнних злочинів, вчинених на власній території. Діяльність групи охоплює: роботу Консультативної групи при ОГП, до складу якої входять досвідчені прокурори з розслідування воєнних злочинів, слідчі, військові аналітики, експерти-криміналісти та інші експерти, які базуються в регіоні на постійній основі; мобільні групи правосуддя у складі міжнародних та національних експертів, які 511 Польща готує нову місію експертів для допомоги українським правоохоронцям у фіксації воєнних злочинів // Офіс Генерального прокурора, 03.10.2022: https://gp.gov.ua/ua/posts/polshha-gotuje-novu-misiyu-ekspertivdlya-dopomogi-ukrayinskim-pravooxoroncyam-u-fiksaciyi-vojennix-zlociniv. 512 Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень // Наказ Міністерства юстиції України, № 53/5, 08.10.1998: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ z0705-98#Text. 513 EU, US, and UK establish Atrocity Crimes Advisory Group (ACA) for Ukraine: joint statement // UK Government, 25.05.2022: https://www.gov.uk/government/news/joint-statement-eu-us-and-uk-establish-atrocity-crimes-advisory-groupaca-for-ukraine. Дорадча група з розслідування воєнних злочинів і злочинів проти людяності для України // Представництво Європейського Союзу в Україні, 26.05.2022: https://www.eeas.europa.eu/delegations/ukr aine/%D0%B4%D0%BE%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%87%D0%B0-%D0%B3%D1%80%D1%83%D0%BF%D0%B0%D0%B7-%D1%80%D0%BE%D0%B7%D1%81%D0%BB%D1%96%D0%B4%D1%83%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F-%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D1%85-%D0%B7%D0 %BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2-%D1%96-%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D1%96%D0%B2-%D0%BF%D1%80%D0%BE%D1%82%D0%B8-%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D1%8F%D0 %BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-%D0%B4%D0%B3%D0%B2%D0%B7_uk?s=232. 514 Ірина Венедіктова разом з Atrocity Crimes Advisory Group оглянули місця вчинення воєнних злочинів РФ в Богданівці // Офіс Генерального прокурора, 17.06.2022: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/irina-venediktovarazom-z-atrocity-crimes-advisory-group-oglyanuli-miscya-vcinennya-vojennix-zlociniv-rf-v-bogdanivci. EU Project Pravo-Justice II continues to contribute to the work of Atrocity Crimes Advisory Group // Pravo-Justice, 20.06.2022: https://www.pravojustice.eu/post/eu-project-pravo-justice-ii-continues-contribute-work-atrocity-crimes-advisorygroup. 168 �створюються та розгортаються для посилення спроможностей підрозділу ОГП з розслідування воєнних злочинів та регіональних прокурорів для проведення розслідувань на місцях.515 АСА стала активною підтримкою для зусиль Офісу Генерального прокурора з розслідування найтяжчих міжнародних злочинів. Починаючи із загальних консультацій щодо організації роботи та формування стратегічних підходів у подібних провадженнях, закінчуючи оцінкою окремих справ, підготовкою правових позицій та збором доказів на місцях. На практиці саме АСА перебрала на себе координаційні функції, які реалізуються органами прокуратури516. Зокрема, за сприяння АСА у складі Департаменту збройного конфлікту ОГП було створено спеціалізоване управління щодо сексуального насильства пов’язаного з конфліктом. Саме робота АСА, за публічними повідомленнями ОГП, створює унікальний формат міжнародної співпраці щодо розслідування найтяжчих міжнародних злочинів517. Поки спроможність національних органів влади розслідувати та переслідувати таку величезну кількість ймовірних найтяжчих міжнародних злочинів потребує міжнародної допомоги, залучення та участь міжнародних експертів загрожує цілісності розслідувань і підриває шанси на успішне переслідування в судах на національному рівні. Водночас українське законодавство не допускає зворотної дії в часі. Тому якщо до відповідних процесуальних норм будуть внесені зміни, які нададуть міжнародним експертам на- Тому якщо до відповідних процесуальних норм будуть внесені зміни, які нададуть міжнародним експертам належний правовий статус, розслідування, у яких вже було таке втручання, все одно можуть вважатися «проблемними». лежний правовий статус, розслідування, у яких вже було таке втручання, все одно можуть вважатися «проблемними». Окремо, ще у 2021 році в ОГП було створено Міжнародну раду експертів з питань злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту518. На її базі об’єднано на- 515 The European Union, the United States, and the United Kingdom establish the Atrocity Crimes Advisory Group (ACA) for Ukraine // US Department of State, 25.05.2022: https://www.state.gov/creation-of-atrocity-crimes-advisorygroup-for-ukraine/. 516 Рік розслідування воєнних злочинів. Інтерв’ю з Юрієм Бєлоусовим, начальником Департаменту війни ОГП // JustTalk, 02.03.2023: https://justtalk.com.ua/post/rik-rozsliduvannya-voennih-zlochiniv-intervyu-z-yuriembelousovim-nachalnikom-departamentu-vijni-ogp-tekstova-versiya. 517 Рік розслідування воєнних злочинів. Інтерв’ю з Юрієм Бєлоусовим, начальником Департаменту війни ОГП // JustTalk, 02.03.2023: https://justtalk.com.ua/post/rik-rozsliduvannya-voennih-zlochiniv-intervyu-z-yuriembelousovim-nachalnikom-departamentu-vijni-ogp-tekstova-versiya 518 Допис на сторінці Генеральної прокурорки Ірини Венедіктової у Фейсбук, 10.08.2021: https://www.facebook. com/VenediktovaIryna/posts/pfbid027encTJZ45dL92mAjZ21FU8W6SMJb6UJEicxEPMdNxyv2VAGXFw4AUmgF HTJDA5qml. 169 �ціональних та міжнародних експертів у галузі міжнародного права, представників неурядових організацій, а також журналістів. Але повною мірою важко оцінити значення та результати роботи такої ради, оскільки обговорення різних пропозицій тривають постійно, а склад ради поповнюється новими тематиками519. Та під час дослідження різних аспектів розслідування найтяжчих міжнародних злочинів, тематичні напрямки ради не координуються між собою, просуваючи рішення виключно за своєю темою. Наприклад, одним з напрацювань підгрупи по СНПК став проєкт Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які пов’язані із сексуальним насильством, яке вчинене в умовах збройного конфлікту» (реєстр. № 9351 від 05.06.2023520). Проєкт пропонує зміни до КПК України виключно у контексті розслідування фактів сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Хоча норми кримінального процесуального законодавства потребують загальних змін, які мають полегшити роботу з найтяжчими міжнародними злочинами та не враховані цим текстом. Активності інших країн щодо дослідження наслідків збройного конфлікту на території України, які мають місце після 24 лютого 2022 року, досить важко проаналізувати крізь призму норм законодавства: 01. Не дивлячись на те, що положення КПК України визначають форми міжнародно-правового співробітництва між державами за допомогою дво- та багатосторонніх договорів, не всі дії держав чітко потрапляють під їхні рамки. Національне законодавство України робить прив’язку до конкретних кримінальних проваджень, у межах яких може здійснюватись міжнародно-правова допомога. Враховуючи кількість проваджень щодо наслідків збройного конфлікту на території України, важко визначити, який конкретний факт потребує найбільше міжнародної підтримки, бо у своїй сукупності подібне сприяння необхідне для всіх проваджень. 519 Допис на сторінці Генеральної прокурорки Ірини Венедіктової у Фейсбук, 25.09.2021: https://www.facebook. com/VenediktovaIryna/posts/pfbid033uErSNDqLMJCnNBSLmdA4ZCQe8PZZAmA5DeLzpP7LtjQT8L4BprBj2fVeC ExrB4Gl. Допис на сторінці Генеральної прокурорки Ірини Венедіктової у Фейсбук, 12.10.2021: https://www. facebook.com/VenediktovaIryna/posts/pfbid02hBboSQscV5cmxWixgS1pvi1327LxaauUsUyXvQihspBvA16dB3AH ZrwRHr1g8LR1l. Андрій Костін обговорив з Міжнародною радою експертів результати співпраці за рік // Офіс Генерального прокурора, 30.08.2023: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/za-rik-mi-doveli-shho-spivpracyaorganiv-prokuraturi-ta-gromadskogo-sektoru-moze-davati-prakticnii-rezultat-dlya-krayini-ta-dlya-koznogo-z-nasandrii-kostin-pid-cas-zustrici-z-miznarodnoyu-radoyu-ekspertiv. 520 Проєкт Закону України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення порядку здійснення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які пов’язані із сексуальним насильством, яке вчинене в умовах збройного конфлікту» // реєстр. № 9351 від 05.06.2023 https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/Card/41960. 170 �02. Для реалізації міжнародно-правової допомоги держава має подати відповідне прохання на основі договору про правову допомогу між державами. Таке прохання має містити межі запитуваної допомоги, перелік процесуальних дій, до яких потребується увага. 03. Іноземні експерти, відповідно до положень КПК України, не мають правового статусу на території України та не можуть проводити процесуальні дії. Натомість формат міжнародно-правової допомоги все одно їх прив’язує до роботи національних органів та їхніх активностей у межах кримінальних проваджень.521 Враховуючи, що Україна є країною з континентальною системою права, якщо статус міжнародних експертів не визначений національним законодавством, то не можна вважати, що вони відіграють офіційну роль у кримінальному провадженні, а також мають повноваження або здатність проводити процесуальні дії. Це ство- Проблема з наданням їм доступу до матеріалів, оскільки такі дії можуть бути сприйняті як розголошення таємниці досудового розслідування. рює проблему допустимості інформації, отриманої за результатом роботи таких експертів. Існує ризик, що зібрані докази не будуть відповідати критерію законності. Зважаючи на те, що заявлені міжнародні експерти допомагають у розслідуванні конкретних кримінальних проваджень, виникає також проблема з наданням їм доступу до матеріалів, оскільки такі дії можуть бути сприйняті як розголошення таємниці досудового розслідування. Наслідком нехтування цими правилами може стати втрата справи у суді через порушення процесуальних вимог. Поки українська система правосуддя вітає міжнародну допомогу під час розслідування воєнних злочинів, без належного правового підґрунтя її не можна вважати повноцінною. Якщо розглядати міжнародну експертну підтримку як дієву форму співпраці з правоохоронними органами, вона має бути врегульована на рівні національного законодавства України. 521 Розділ ІХ Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 171 �Участь осіб, постраждалих від воєнних злочинів у процесі правосуддя Статус потерпілого у провадженні Національне законодавство України не містить визначення категорії «постраждала особа». Але у межах кримінальних проваджень ті, хто постраждали від наслідків збройного конфлікту, можуть брати активну участь та захищати власні права. Норми КПК України передбачають три процесуальні статуси, які можуть мати постраждалі від найтяжчих міжнародних злочинів: Заявник — фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим522. Права заявника у провадженні обмежені, оскільки ця особа не постраждала від наслідків вчинення злочину, а лише повідомляє правоохоронні органи про відомі їй обставини для відкриття справи. Тому процесуальний статус заявника дозволяє: • отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію, зокрема, витяг з ЄРДР; • подавати на підтвердження своєї заяви речі й документи; • отримати інформацію про закінчення досудового розслідування . 523 Потерпілий — фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди; юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди524. Правовий статус потерпілого надає постраждалим особам найбільше можливостей для участі у процесі правосуддя. З 522 Стаття 60 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 523 Стаття 60 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 524 Стаття 55 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 172 �одного боку, провадження досліджує обставини завдання шкоди такій особі, а з іншого — надає можливість отримати сатисфакцію за результатами процесу. Процесуальний статус потерпілого передбачає: • можливість мати представника та брати участь у процесі через нього або безпосередньо; • бути поінформованим про хід провадження, зміст та суть підозри / обви- нувачення, процесуальних рішень, які приймаються щодо підозрюваного / обвинуваченого, зокрема ознайомлюватись з матеріалами провадження та отримувати копії документів; • можливість подавати докази під час розслідування та судового розгляду; • право брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях; • право давати пояснення та відмовлятись від їхнього надання; • можливість на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла; • можливість оскаржувати процесуальні рішення; • право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом; • можливість висловлювати свою думку під час розв’язання питання про призначення покарання обвинуваченому.525 Також КПК України зобов’язує потерпілого зберігати таємницю досудового розслідування та своєчасно прибувати за викликом слідчого, прокурора, слідчого судді, суду для участі у процесуальних діях526. Свідок — фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань527. Можливості процесуального статусу свідка пов’язані виключно з інформацією, яку він може надати як доказ. Для цієї ролі у кримінальному 525 Стаття 56 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 526 Стаття 57 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 527 Стаття 65 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 173 �провадженні не важливо, чи особа постраждала від вчинення злочину, натомість мають значення відомості, які вона може надати слідству. Тому статус свідка не передбачає можливості отримати відшкодування за завдану йому шкоду. КПК України закріплює такі права свідка: • знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується; • отримувати професійну правову допомогу від адвоката під час процесу; • відмовитись від давання показань, якщо вони можуть зашкодити самій особі чи її близьким; • користуватись нотатками чи документами при даванні показань у тих випадках, коли показання стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам’яті; • ознайомлюватися з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень та зауважень, а також власноруч робити такі доповнення і зауваження; • заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.528 Кримінальне процесуальне законодавство України виключає відомості, які становлять охоронювану законом таємницю, з інформації, що може розголошувати свідок529. Тому, навіть якщо особа володіє такими даними, це не може стати пред- 528 Стаття 66 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 529 Не можуть бути допитані як свідки: 174 1. захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні — про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника; 2. адвокати — про відомості, які становлять адвокатську таємницю; 3. нотаріуси — про відомості, які становлять нотаріальну таємницю; 4. медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи — про відомості, які становлять лікарську таємницю; 5. священнослужителі — про відомості, одержані ними на сповіді віруючих; 6. журналісти — про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації; 7. судді та присяжні — про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, ухвали; 8. особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, — про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення; 9. особи, до яких застосовані заходи безпеки, — щодо дійсних даних про їх особи; 10. особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, — щодо цих даних; �метом її свідчень у процесі. Водночас на свідка у кримінальному провадженні покладається обов’язок надавати тільки правдиву інформацію, що гарантується кримінальною відповідальністю за надання завідомо неправдивих відомостей530. Крім того, свідок попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань. Доступ уцілілих до правосуддя Проблеми у роботі національної системи правосуддя України впливають на рівень довіри до відповідних органів серед населення. Після початку збройного конфлікту у 2014 році запит на правосуддя з боку постраждалих осіб зріс в рази, але оцінка ефективності роботи держави у цьому напрямку не змінилась531. Зокрема, результати проведеного соціального дослідження показують, що за пів року після повномасштабного вторгнення РФ лише 5 % опитаних звертались до правоохоронних органів України щодо наслідків війни532. Оцінюючи механізми правосуддя за найтяжчі міжнародні злочини, вчинені на території України, 5 % опитаних визначили, що на їхню думку українські суди будуть ефективними. А на противагу цьому 63 % респондентів назвали спеціальні суди за участі національних та міжнародних суддів та 23 % — міжнародні інституції533. Водночас загальний рівень довіри населення до неурядових громадських організацій значно вищий (41,1 %), ніж до правоохоронних органів (наприклад, НПУ — 27,3 %), органів прокуратури (11,4 %) та суду (11,3%)534. З 2014 року велика кількість неурядових громадських організацій зосередила свою роботу на документуванні наслідків війни на території України. Починаючи з подій на території Кримського півострову та Донбасу, а з 2022 року — по всій Україні продовжують збиратись факти вчинення ймовірних найтяжчих міжнародних зло- 11. експерти — щодо роз’яснення наданих ними висновків. / Стаття 65 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 530 Стаття 67 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 531 Ставлення громадян України до судової системи (7–14 лютого 2019 року) // Центр Разумкова: https:// razumkov.org.ua/napriamky/sotsiologichni-doslidzhennia/stavlennia-gromadian-ukrainy-do-sudovoi-systemy. Барометр довіри до суду: (звіт за результатами 1ї фази онлайн-опитування за методом CAWI/ Міжнародний фонд «Відродження» у партнерстві з Ініціативою відкритого суспільства для Європи (OSIFE) за фінансової підтримки Посольства Швеції в України, та сприяння програми USAID «Нове правосуддя»; Громадська організація «Інститут прикладних гуманітарних досліджень»: – Харків, 2020: https://newjustice.org.ua/wp-content/ uploads/2021/03/Public_Trust_Barometer_Report_1st_Stage_2020_UKR.pdf. 532 Оцінка шкоди, завданої воєнними злочинами Росії в Україні (15–19 вересня 2022 року) // Соціологічна група «Рейтинг»: https://ratinggroup.ua/files/ratinggroup/reg_files/rg_ukraine_losses_102022_press.pdf. 533 Оцінка шкоди, завданої воєнними злочинами Росії в Україні (15–19 вересня 2022 року) // Соціологічна група «Рейтинг»: https://ratinggroup.ua/files/ratinggroup/reg_files/rg_ukraine_losses_102022_press.pdf. 534 Дослідження щодо ставлення до судів (9–14 жовтня 2020 року) // Центр Разумкова: https://rm.coe.int/annex1-representative-survey/1680a0c2af. 175 �чинів та серйозних порушень прав людини535. НУО не обмежені положеннями кримінального процесуального законодавства, тому більшість проблем, які постають перед правоохоронними органами, є неактуальними для діяльності організацій. Зокрема завдяки НУО вдається фіксувати події на території Криму в умовах окупації. Своєю чергою, НУО взяли на себе обов’язок супроводжувати постраждалих осіб від збройного конфлікту, який містить допомогу під час вирішення гуманітарних та соціальних питань, а також надання правової допомоги, зокрема щодо звернення до національних правоохоронних органів та міжнародних судових інстанцій. Через велику кількість НУО, які займаються суміжними питаннями у сфері документування найтяжчих міжнародних злочинів, важливо налагоджувати внутрішню співпрацю. З 2014 року зберігається ситуація, коли одних і тих самих постраждалих можуть опитувати представники різних НУО, що збільшує ризик повторної травматизації таких осіб. Крім того, зважаючи на триваюче розслідування МКС ситуації в Україні, велика кількість версій свідчень постраждалих може негативно вплинути на процес розгляду справи Судом чи зробити покази таких осіб нерелевантними для Суду. І, хоча МКС спільно з Євроюстом презентували Керівні принципи щодо документування, на практиці їх рідко дотримуються536. З іншого боку, деякі постраждалі настільки прагнуть домогтися справедливості, що готові розповідати свої історії стільки разів, скільки зможуть, всім людям, які будуть їх слухати (НУО, слідчим, журналістам). Потрібно досягти балансу між суворими вимогами формального розслідування, коли потерпілу особу не можна опитувати кілька разів, та необхідністю адвокатувати зміни до законодавства; така адвокація буде найбільш ефективною, коли вона ґрунтується на реальних історіях та свідченнях. Своєю чергою НУО намагаються співпрацювати з національними органами правосуддя та висвітлювати системні проблеми, які виникають у постраждалих осіб. Така взаємодія можлива завдяки залученню громадянського суспільства самими органами до обговорення питань, пов’язаних зі збройним конфліктом, або аспектів їхньої діяльності. Але найбільшим викликом для НУО залишається те, як зробити зібрану ними інформацію допустимою для кримінальних проваджень. За загальними правилами КПК України така інформація не може бути використана як доказ у провадженні. Потенційно такі дані можуть розглядатись як: 535 Зокрема, після 24.02.2022 року було створено дві коаліції громадських організацій, які займаються документуванням наслідків збройного конфлікту на території України: «Україна. 5 ранку», до складу якої увійшли понад 30 неурядових громадських організацій та індивідуальні експерти (https://www.5am.in.ua/), та «Трибунал для путіна», до якої увійшли близько 20 неурядових громадських організацій (https://ccl.org.ua/ campagins/trybunal-dlya-putina/). 536 Documentation Guidelines for Civil Society Organisations, https://www.eurojust.europa.eu/sites/default/files/ assets/eurojust-icc-csos-guidelines.pdf. 176 �Показання з чужих слів — положення КПК України допускає використання показань з чужих слів. У процесуальному порядку означає, що представники НУО, які зібрали відповідну інформацію, мають бути допитані як свідки. Та у порівнянні з іншими видами доказів, отриманих безпосередньо, така інформація матиме меншу доказову силу у справі537. Речові докази — безпосередньо зібрані речові докази на місцях вчинення злочинів НУО також не можуть бути використані за вимогами КПК України. Оскільки у розумінні законодавства буде порушена процедура їхнього вилучення, це створить ризик визнання таких доказів недопустимими у процесі538. Звернення — з огляду на проблеми обміну інформацією між НУО та правоохоронними органами, найбільш дієвим для національних кримінальних проваджень залишається обмін інформацією. Це передбачає письмову передачу інформації щодо фактів вчинених злочинів та відповідних контактів постраждалих осіб, з їхнього дозволу. Така форма дозволить підтвердити джерело отримання даних та долучити до проваджень відомості про спосіб їхнього отримання. Тому безпосередній збір доказів вже буде покладатись на органи правосуддя.539 З точки зору участі постраждалих осіб у кримінальних провадженнях, найбільше можливостей для захисту їхніх прав надає процесуальний статус потерпілого. Починаючи з можливостей подавати докази у кримінальному провадженні, закінчуючи правом звернутись до суду із цивільним позовом для відшкодування завданої шкоди. Така особа або самостійно, або через представника може стати активним учасником кримінального провадження, впливати на його хід та отримувати актуальну інформацію про його результати. Але для цього важливо докладати активних зусиль, бо навіть для отримання інформації про хід розслідування необхідно звертатись до слідчого чи прокурора самостійно. Норми законодавства про безоплатну правову допомогу визначають серед переліку суб’єктів її отримання окремі категорії постраждалих від збройного конфлікту, що має зробити правові послуги доступнішими. До них відносяться: • внутрішньо переміщені особи; 537 Стаття 97 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 538 Стаття 98 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 539 Стаття 214 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 177 �• громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території, з питань, пов’язаних із захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб (зокрема про відшкодування шкоди, завданої внаслідок обмеження у здійсненні права власності на нерухоме майно або його знищення, пошкодження) у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації та тимчасовою окупацією території України; • потерпілі від кримінальних правопорушень проти статевої свободи та стате- вої недоторканості, катування або жорстокого поводження під час воєнних дій чи збройного конфлікту у кримінальних провадженнях, розпочатих за фактом вчинення таких кримінальних правопорушень; • особи, стосовно яких згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України на час позбавлення особистої свободи та після звільнення у зв’язку із захистом прав і законних інтересів, порушених через позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.540 Зараз Офіс Генерального прокурора взяв на себе функцію взаємодії з постраждалими особами. В органах прокуратури було прийнято окремий внутрішній документ, який визначає підходи у роботі з постраждалими від найтяжчих міжнародних злочинів541 та передбачає запровадження механізму підтримки через такі складники: • створення Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків ; • запровадження координаторів із питань підтримки потерпілих і свідків, які 542 діятимуть у складі Координаційного центру; • роботи Міжвідомчої робочої групи з покращення координації державних органів та неурядових організацій; • створення реферального механізму, заснованого на встановленні інституційних домовленостей між Координаційним центром, органами правопоряд- ку, міністерствами та відомствами, а також іншими допоміжними службами 540 Стаття 14 // Закон України «Про безоплатну правову допомогу», № 3460-VI, 02.06.2011: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/3460-17#Text. 541 Про організацію роботи органів прокуратури з питань підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів // Наказ Генерального прокурора, № 103, 11.04.2023: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/v0103905-23#Text. 542 Стань частиною команди Координаційного центру підтримки потерпілих і свідків: оголошено набір на вакантні посади // Офіс Генерального прокурора, 27.06.2023: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/stan-castinoyukomandi-koordinaciinogo-centru-pidtrimki-poterpilix-i-svidkiv-ogoloseno-nabir-na-vakantni-posadi. 178 �щодо вжиття заходів захисту й дотримання механізмів безпеки, надання консультацій та іншої відповідної допомоги для свідків і потерпілих.543 Механізм пропонує запровадити систему обліку, оцінку ризиків віктимізації осіб, а також роз’яснення прав потерпілих та свідків у провадженнях544. Не дивлячись на запропоновані кроки, прийнятий механізм не охоплює питання захисту потерпілих та свідків. Натомість фокусується на вирішенні соціальних, психологічних та правових питань, пов’язаних з їхньою участю у кримінальних провадженнях. Також відкритим питанням залишається те, як буде здійснюватись взаємодія з органами досудового розслідування, оскільки як Координаційний центр, так і прийнятий механізм стосується виключно органів прокуратури. Наразі єдиним доступним форматом є створення ще однієї міжвідомчої робочої групи, але всі її рішення матимуть рекомендаційний характер і навряд чи будуть взяті до уваги іншими учасниками. Зрештою, відсутність програм і законодавства щодо захисту свідків і потерпілих робить незрозумілим, яким чином органи влади будуть забезпечувати їхню безпеку, якщо вони вирішать йти на активну взаємодію. Наразі Центр підтримки переадресує запити від постраждалих до інших зовнішніх організацій, які надають безпосередню допомогу. Станом на січень 2025 року, за повідомленнями Центру, було надано допомогу понад 1100 потерпілим, більшість з яких діти (873 дитини)545. Також робота центру розширилась у регіонах, де діють спеціалізовані підрозділи прокуратури щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту. 543 Про організацію роботи органів прокуратури з питань підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів // Наказ Генерального прокурора, № 103, 11.04.2023: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/v0103905-23#Text. 544 Офіс Генерального прокурора вживатиме таких заходів у співпраці та координації з іншими відомствами для реалізації Механізму підтримки-(у відповідних випадках першу та наступні фази слід планувати та впроваджувати відповідно до бази знань, здобутих у рамках моделі управління свідками Програми розвитку ООН): 1. Створення Координаційного центру в Офісі Генерального прокурора для ефективної розробки та реалізації проєкту координаторів, а також добір персоналу для Координаційного центру. 2. Розробка посадової інструкції для координаторів. 3. Розробка програми навчання та створення умов праці для координаторів. 4. Підготовка керівних принципів (стандартних операційних процедур) для роботи координаторів. 5. Добір координаторів. 6. Розробка електронної системи ведення справ із відповідними засобами ідентифікації з урахуванням інформованої згоди потерпілих і свідків, приватності та конфіденційності (така система повинна бути інтегрована із системою електронного кримінального провадження). 7. Розробка стандартних процедур індивідуальної оцінки ризиків вторинної та повторної віктимізації, залякування, помсти та захисту (запобігання фізичному та психологічному ризикам). 8. Створення МРГ для забезпечення міжвідомчих механізмів взаємодії, включаючи реферальний, між Координаційним центром, органами правопорядку, міністерствами та відомствами, іншими допоміжними службами щодо вжиття заходів захисту й дотримання механізмів безпеки, надання консультацій та іншої відповідної допомоги для свідків і потерпілих, а також координації. 9. Впровадження заходів із підвищення обізнаності потерпілих і свідків про їхні права та доступні заходи захисту, а також послуги підтримки. / Про організацію роботи органів прокуратури з питань підтримки потерпілих і свідків воєнних та інших міжнародних злочинів // Наказ Генерального прокурора, № 103, 11.04.2023: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v0103905-23#Text. 545 Допис на сторінці Офісу Генерального прокурора // Facebook, 18.01.2025: https://www.facebook.com/share/ p/14T9gMjus3/. 179 �Активізація процесу перемовин про вступ України до ЄС підняла ряд питань, у тому числі у сфері правосуддя, які підлягають реформуванню та пошуку дієвих рішень відповідно до європейських стандартів. Одним з напрямків у цій сфері є питання підтримки постраждалих від насильницьких злочинів, а також реформування системи заходів безпеки для потерпілих та свідків у кримінальних провадженнях546. Не дивлячись на те, що у рекомендаціях для України не робиться окремий акцент на захисті потерпілих від найтяжчих міжнародних злочинів, очікується, що вже сформована інфраструктура у вигляді Центру розширить свою діяльність на більш ширше коло осіб. За прикладом створення Центру, питання про роботу з потерпілими та свідками також почало підніматись на рівні судової системи. 11 листопада 2024 року Радою суддів України було затверджено Протокол для судів по роботі з вразливими потерпілими та свідками547. Його підхід має застосовуватись не тільки у роботі з потерпілими та свідками від найтяжчих міжнародних злочинів. Протокол містить перелік уразливих категорій постраждалих, серед яких також потерпілі від насильницьких злочинів, жінки, діти та інші категорії. Також передбачалось, що за донорської підтримки у чотирьох судах будуть запущені пілотні проєкти по створенню комфортних умов для перебування потерпілих та свідків у приміщенні суду548, але враховуючи політичні процеси незрозуміло чим закінчиться ця ініціатива, та чи спроможна судова система власними силами реалізувати нові підходи. Через відсутність узагальнених підходів до роботи з постраждалими від найтяжчих міжнародних злочинів відповідно до міжнародних стандартів, які зокрема захищають потерпілих від ризику повторної травматизації549, а також дієвих заходів для захисту свідків, не кожен постраждалий готовий брати активну участь у процесі. Його тривалість, залучення до великої кількості процесуальних дій, необхідність давати пояснення необмежену кількість разів як на стадії досудового розслідування, так і судового розгляду справи, можливість безпосередньо взаємодіяти з обвинуваченим під час розгляду справи судом чи розгляд справи за відсутності обвинуваченого, який не гарантує виконання винесеного судом рішення — все це негативно впливає на психологічний стан постраждалих від найтяжчих міжнародних злочинів та їхнє бажання довести процес до кінця. 546 Ukraine 2024 Report // European Comission, 30.10.2024: https://neighbourhood-enlargement.ec.europa.eu/ ukraine-report-2024_en. 547 Протокол для судів по роботі з вразливими потерпілими та свідками / затверджено рішенням Ради суддів України № 38 від 11.11.2024: https://rsu.gov.ua/uploads/article/pro-shvalenna-protokolu-dla-sudi-664c3800d3. pdf. 548 Рішення Ради суддів України № 38 від 11.11.2024: https://rsu.gov.ua/uploads/article/risenna-rsu-no-38-vid11112024-p-2f9746200a.pdf. 549 Побудова ефективної програми захисту свідків у кримінальних провадженнях, пов’язаних зі збройним конфліктом // Ukrainian Legal Advisory Group: https://ulag.org.ua/uk/reports-and-materials/-3. 180 �Крім того, прийняті на цей час ініціативи не Жертви та уцілілі повинні бути в центрі зусиль, пов’язаних з правосуддям, тоді як зараз вони здебільшого розглядаються та сприймаються національною системою як допоміжний інструмент для поставленої мети запроваджують системний підхід по роботі з постраждалими особами, а пропонують вибіркові рішення. Для того, щоб ці ініціативи мали стійкий вплив і встановили послідовну практику, необхідно розробити відповідну систему, спрямовану на ідентифікацію та підтримку постраждалих, за підтримки досвідчених та компетентних фахівців на всіх рівнях, підкріплену відповідною законодавчою базою. Жертви та уцілілі повинні бути в центрі зусиль, пов’язаних з правосуддям, тоді як зараз вони здебільшого розглядаються та сприймаються національною системою як допоміжний інструмент для поставленої мети. 181 �Права підозрюваних та обвинувачених у найтяжчих міжнародних злочинах Гарантії за Кримінальним процесуальним кодексом України Зміст прав та гарантій, передбачених законодавством для особи, яка притягається до відповідальності, визначає презумпція невинуватості. Конституція України закріплює, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду550. Функції правоохоронних органів та органів прокуратури пов’язані із доведенням вини особи у вчиненні кримінального правопорушення. Враховуючи те, що правосуддя щодо наслідків війни на території України здійснюється за загальними правилами кримінального процесу, ймовірні виконавці найтяжчих міжнародних злочинів мають такі ж можливості захисту своїх прав у кримінальному провадженні, як і інші суб’єкти кримінальної відповідальності. Кримінальне процесуальне законодавство України закріплює базові права та гарантії для всіх учасників процесу. Його положення передбачають два статуси сторони захисту: підозрюваний (особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України, повідомлено про підозру; особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень) та обвинувачений (особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 КПК України)551. 550 Стаття 62 // Конституція %D0%B2%D1%80#Text. України, 28.06.1996: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96- 551 Стаття 42 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 182 �Такі особи у кримінальному провадженні мають наступні права: • Знати суть кримінального правопорушення та зміст підозри чи обвинувачення, висунутих проти неї. • Мати інформацію про власні права, можливості захисту власних інтересів та доступні процесуальні механізми. • Бути представленим у процесі захисником та отримати кваліфіковану правову допомогу. • Мати активну роль під час проведення процесуальних дій та захищати власні права під час їхнього здійснення. Наприклад: не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати; збирати й подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази; брати участь у проведенні процесуальних дій; під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу; заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо. • Мати доступ до матеріалів кримінального провадження, а також отримувати копії процесуальних документів. • Оскаржувати процесуальні рішення . 552 На додаток до цього, коло процесуальних прав обвинуваченого є ширшим, оскільки цей процесуальний статус з’являється в особи на етапі судового розгляду справи та, відповідно, у неї повинна бути можливість захистити свої права перед судом. Серед них, наприклад право: брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення; збирати й подавати суду докази; висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження; виступати в судових дебатах та інші553. 552 Частина 3 статті 42 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 553 Частина 4 статті 42 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 183 �Під час повідомлення про відповідний процесуальний статус, підозрюваний чи обвинувачений мають також отримати пам’ятку про свої права та обов’язки, що є обов’язковою умовою КПК України554. У випадку кримінального переслідування іноземців вони мають додаткові процесуальні права: • користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача коштом держави; • право на зустріч з представником дипломатичної чи консульської установи своєї держави, яку йому зобов’язана забезпечити адміністрація місця ув’язнення.555 Право на захист КПК України передбачає обов’язкову участь захисника у кримінальному провадженні. Такі функції може виконувати виключно адвокат, відомості про якого внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у реєстрі не містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю556. Право на захисника у кримінальному провадженні мають: • підозрюваний; • особа, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підоз- ру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв’язку з її смертю; • обвинувачений; • засуджений; • виправданий; 554 Частина 8 статті 42 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 555 Стаття 42 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 556 Частина 2 статті 45 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 184 �• особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їхнє застосування; • особа, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію)557. Такі особи можуть або самостійно обрати захисника, або скористатись правом на отримання безоплатної правової допомоги відповідно до статті 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»558. Враховуючи те, що більша кількість кримінальних проваджень щодо найтяжчих міжнародних злочинів розглядається за відсутності підозрюваного / обвинуваченого чи проти затриманих військовослужбовців РФ, які не мають змоги скористатись послугами адвокатів на території України самостійно, ухвалою слідчого судді їм призначається адвокат із системи безоплатної правової допомоги. Такий адвокат може залучатись на весь процес або до окремої процесуальної дії. Теоретично, механізм залучення безоплатної правової допомоги дає можливість підозрюваному / обвинуваченому бути належно представленим у процесі та захистити власні інтереси. Окремі дії у межах кримінального провадження потребують обов’язкової присутності адвоката, що гарантується вимогами до допустимості доказів. Адвокати, які вже мали досвід ведення справ за статтею 438 КК України, вказують на проблеми, що виникали перед ними: негативна реакція суспільства на захист обвинувачених / підозрюваних; відсутність усталеної судової практики; відсутність доступу до підозрюваного / обвинуваченого; необхідність набуття нових знань та навичок; а також наявність явної або прихованої упередженості суду, що призводить до ухвалення обвинувального вироку та виключає необхідність ефективного захисту. Окремо також адвокати звертають увагу на те, що частина населення негативно сприймає належний захист осіб, обвинувачених у вчиненні воєнних злочинів. Особливим чином у таких справах проявляється стереотипне 557 Частина 1 статті 45 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/4651-17/conv#n2054. 558 Право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:...5) особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими, — на правові послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону; 6) особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, — на правові послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону; 7) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, — на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону… // Закон України «Про безоплатну правову допомогу», № 3460-VI, 02.06.2011: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3460-17#Text. 185 �ототожнення адвоката та його підзахисного, який формує сприйняття правника у таких справах.559 Найбільший ризик для адвокатів у таких провадженнях — це загроза їхньому життю та здоров’ю560. Особливо це стосується ситуацій, коли клієнти самі собі обирають захисників561. З іншого боку, залучення адвокатів захисту із системи безоплатної правової допомоги може викликати дискусії щодо їхньої особистої неупередженості. Держава, у такому випадку, виступає замовником послуг, контролює якість та межі їх надання, що своєю чергою може стати фактором впливу на адвоката у процесі. Крім того, адвокат може відчувати на собі вплив наслідків збройного конфлікту, який може проявлятись і під час його роботи як захисника військового РФ, якого звинувачують у вчиненні найтяжчих міжнародних злочинів. Так, після 24 лютого 2022 року під час відкритих процесів над російськими військовими фіксувались випадки, коли адвокати підтримували сторону обвинувачення на етапі судового слухання справи562 або ж не звертали увагу суду на необхідність дослідження повною мірою всіх обставин справи563. Також про випадки порушень права на захист у справах російських військовополонених йдеться у доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ), присвяченій поводженню сторін міжнародного збройного конфлікту з військовополоненими з початку широкомасштабного збройного нападу РФ на Україну. До прикладу: «…Хоча всім обвинуваченим було призначено адвокатів для надан- 559 Defence Counsel in War Crimes Cases in Ukraine / A Needs Assessment Report // USAID Activity Office: Office of Democracy and Governance, 13.06.2023: https://drive.google.com/file/d/1k-dArOu7mo8B4a82L8jqZWHLchdDnty9/ view. Resolution on the protection of the work of members of the Ukrainian National Bar Association (UNBA) // European Criminal Bar Association (ECBA), 06.05.2023: https://ecba.org/extdocserv/letters/20230506_Resolution_ UNBA_work.pdf. “Я не асоціююся з підзахисним — я потрібна для балансу правосуддя і справедливості”, — адвокатка російських військових // МІПЛ, 19.07.2024: https://mipl.org.ua/ya-ne-asocziyuyusya-z-pidzahysnymya-potribna-dlya-balansu-pravosuddya-i-spravedlyvosti-advokatka-rosijskyh-vijskovyh/. 560 Чому українські адвокати захищають полонених росіян // DW, 09.12.2022: https://www.dw.com/uk/statisti-ciprofesionali-comu-ukrainski-advokati-zahisaut-polonenih-rosian/a-64021082. НААУ звернулася до ГПУ та МВС з приводу нападу на адвоката Рибіна // Національна асоціація адвокатів України, 06.06.2017: https://unba. org.ua/news/2432-naau-zvernulasya-do-gpu-ta-mvs-z-privodu-napadu-na-advokata-ribina.html. Між молотом і ковадлом: напади на адвокатів в Україні / Звіт місії // Міжнародна комісія юристів в Україні, 2020: https:// www.icj.org/wp-content/uploads/2020/05/Ukraine-Between-the-rock-and-the-anvil-Publications-Reports-Missionreport-2020-UKR.pdf?fbclid=IwAR0Ozj9ciBefw5ZcuPVYtMynkqaeB_sivUwlJJrv5WYucDPq4WGhCS5flkc. 561 Surviving the Assault: The Ukrainian Legal System After a Year of War / William D. Meyer // ILAC Rule of Law Report, 2023: http://ilacnet.org/wp-content/uploads/2023/05/ILAC_Ukraine_Law-Report-2023.pdf. 562 Суд допитав потерпілого від злочинів росіян у Бучі: хронологія подій // Медійна ініціатива за права людини, 25.11.2022: https://mipl.org.ua/sud-dopytav-poterpilogo-vid-zlochyniv-rosiyan-u-buchi-hronologiya-podij/. 563 «Ніколи не називають спочатку прізвище клієнта». Як це бути адвокатом військовослужбовця РФ, який прийшов з війною в твою країну // Судовий репортер, 02.08.2022: https://sudreporter.org/nikoly-nenazyvayut%CA%B9-spochatku-prizvyshche-kliyenta-yak-tse-buty-advokatom-viys%CA%B9kovosluzhbovtsya-rfyakyy-pryyshov-z-viynoyu-v-tvoyu-krayinu/. Суд за три засідання дійшов до вироку у справі росіянина, який убив цивільного: фіксуємо історичний процес // Медійна ініціатива за права людини, 23.05.2022: https://mipl. org.ua/sud-za-try-zasidannya-dijshov-do-vyroku-u-spravi-rosiyanyna-yakyj-ubyv-czyvilnogo-fiksuyemo-istorychnyjproczes/. Суд над російським військовим: вирок Шишимаріну мають оголосити 23 травня // Суспільне новини, 20.05.2022: https://suspilne.media/241474-23-travna-sud-mae-ogolositi-virok-u-spravi-sisimarina/. У суді на Полтавщині захист обвинувачених військових рф просить для них мінімального покарання // Укрінформ, 26.05.2022: https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/3492703-u-sudi-na-poltavsini-zahist-obvinuvacenihvijskovih-rf-prosit-dla-nih-minimalnogo-pokaranna.html. 186 �ня безоплатної правової допомоги, у низці випадків вони могли зустрітися з ними лише вперше під час судових засідань, які часто відбувалися в режимі відеоконференції. Таким чином, обвинувачені були позбавлені права на конфіденційну розмову зі своїми адвокатами до слухань і можливості підготувати захист. Щобільше, деякі опитані стверджували, що їхні адвокати ставали на бік прокурорів, радячи їм визнати свою провину задля швидшого звільнення в рамках обміну. Прокурори, співробітники СБУ, а іноді і їхні адвокати говорили військовополоненим, що, якщо вони не визнають себе винними, то слідство і судовий розгляд у їхній справі триватимуть роками з невеликими перспективами звільнення в рамках обміну»564. Окрема ситуація складається у справах, які розглядаються за відсутності підозрюваних / обвинувачених. Роль призначеного адвоката із системи безоплатної правової допомоги нерідко зводиться до формального дотримання вимог кримінального процесуального законодавства. Фіксуються випадки, коли захисники у таких провадженнях не вдаються до активної участі у процесі565. У таких справах вся інформація щодо ймовірних дій підозрюваного / обвинуваченого передається до суду стороною обвинувачення, а присутність захисника залишається лиш виконанням формальної умови, що дозволяє забезпечити законність всього процесу. Натомість в інших процесах захисники активно представляють позицію у провадженні навіть за відсутності обвинуваченого. Вони активно використовують недоліки та проблемні аспекти кримінального та кримінального процесуального законодавства, як і недопрацювання сторони обвинувачення під час розслідування на свою користь566. Хоча така активна та відповідальна позиція може призвести до різноманітних трагічних результатів: починаючи від публічної ненависті та переслідування, закінчуючи вбивством.567 Водночас положення національного законодавства України та міжнародні стандарти568, які регулюють гарантії адвокатської діяльності, спрямовані на забезпечен- 564 Звіт Управління Верховного комісара ООН з прав людини щодо поводження сторін міжнародного збройного конфлікту з військовополоненими з початку широкомасштабного збройного нападу Російської Федерації на Україну (звіт охоплює період з 24 лютого 2022 року по 23 лютого 2023 року), п. 123 // https://www.ohchr. org/sites/default/files/documents/countries/ukraine/2023/23-03-24-Ukraine-thematic-report-POWs-ENG.pdf. 565 ПАСИВНА УЧАСТЬ ЗАХИСНИКА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ ЗА ПРОЦЕДУРОЮ «IN ABSENTIA» Є ІСТОТНИМ ПОРУШЕННЯМ ПРАВА НА ЗАХИСТ, ЩО ПЕРЕШКОДЖАЄ СУДУ УХВАЛИТИ ЗАКОННЕ І ОБҐРУНТОВАНЕ РІШЕННЯ // Адвокат POST, 08.12.2021: https://advokatpost.com/pasyvna-uchast-zakhysnykau-kryminalnomu-provadzhenni-za-protseduroiu-in-absentia-ie-istotnym-porushenniam-prava-na-zakhyst-shchopereshkodzhaie-sudu-ukhvalyty-zakonne-i-obgruntovane-rishennia/. ПРОЦЕДУРА СПЕЦІАЛЬНОГО ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ IN ABSENTIA // Адвокат POST, 10.11.2022: https:// advokatpost.com/protsedura-spetsialnoho-dosudovoho-rozsliduvannia-kryminalnykh-pravoporushen-in-absentia/. 566 Defence Counsel in War Crimes Cases in Ukraine / A Needs Assessment Report // USAID Activity Office: Office of Democracy and Governance, 13.06.2023: https://drive.google.com/file/d/1k-dArOu7mo8B4a82L8jqZWHLchdDnty9/ view. Чернігівський апеляційний суд не задовольнив скаргу адвоката Красноярцева, засудженого за воєнний злочин // Медійна ініціатива за права людини, 23.01.2024: https://mipl.org.ua/chernigivskyj-apelyaczijnyjsud-ne-zadovolnyv-skargu-advokata-krasnoyarczeva-zasudzhenogo-za-voyennyj-zlochyn/. 567 Хто замовив убивство адвоката військових ГРУ Росії? // Радіо Свобода, 25.03.2016: https://www.radiosvoboda. org/a/27635906.html. 568 Основні принципи ООН щодо ролі юристів // https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/conventions/role_ 187 �ня незалежності та неупередженості адвоката у процесі, умов ефективної професійної діяльності та належного захисту. Зокрема, передбачена заборона втручання у правову позицію адвоката, ототожнення адвоката з клієнтом, його особиста безпека, а також закріплено недопустимість притягнення адвоката до відповідальності за його висловлювання у справі, у тому числі ті, що відображають позицію клієнта, заяви у засобах масової інформації, якщо до цього ж не порушуються професійні обов’язки адвоката, та можливість відмовитись від представництва інтересів клієнта у разі наявності конфлікту інтересів569. На жаль, окремі факти порушень прав адвокатів, які працюють зі справами щодо наслідків війни, мали місце ще до початку повномасштабного вторгнення. Так, у звіті Управління Верховного комісара ООН з прав людини «Права людини при здійсненні правосуддя у кримінальних справах, пов’язаних з конфліктами в Україні»570 йдеться про 12 задокументованих випадків нападів на адвокатів з 2014 по 2020 рік, що, ймовірно, були мотивовані їхньою професійною діяльністю. Крім того, у звіті згадується про занепокоєння через неспроможність влади запобігати та розслідувати такі випадки. Дослідження задокументованих й згаданих у звіті нападів не призвело до ідентифікації та судового переслідування винних. Ця ситуація потенційно може загостритись після повномасштабного вторгнення, враховуючи запит на справедливість, загальний біль від наслідків російської агресії, що переживає українське суспільство, коли тисячі проваджень щодо міжнародних злочинів будуть направлені органами слідства в суди та почнуться публічні судові процеси. Наявність описаних фактів та ризиків у кримінальних провадженнях, пов’язаних із наслідками війни на території України, свідчить про можливі виклики для дотримання права на справедливий суд. Не дивлячись на негативне сприйняття суспільством ймовірних виконавців найтяжчих міжнародних злочинів, гарантії прав людини мають бути ефективно реалізовані на кожній стадії провадження для того, щоб мати процес відповідно до міжнародних стандартів: починаючи із забезпечення рівних гарантій стороні захисту, закінчуючи удосконаленням відповідних правових lawyers.shtml; Рекомендація № R (2000) 21 Комітету Міністрів державам-членам про свободу професійної діяльності адвокатів // https://supreme.court.gov.ua/userfiles/R_2000_21_2000_10_25.pdf. 569 Стаття 23 // Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», № 5076-VI, 05.07.2012: https://zakon. rada.gov.ua/laws/show/5076-17#Text. Під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об’єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов’язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності. / Стаття 9 // Правила адвокатської етики, затверджені Звітно-виборним з’їздом адвокатів України 2017 року, 09.06.2017: https:// unba.org.ua/assets/uploads/legislation/pravila/2017-06-09-pravila-2017_596f00dda53cd.pdf. Defence Counsel in War Crimes Cases in Ukraine / A Needs Assessment Report // USAID Activity Office: Office of Democracy and Governance, 13.06.2023: https://drive.google.com/file/d/1k-dArOu7mo8B4a82L8jqZWHLchdDnty9/view. 570 Звіт Управління Верховного комісара ООН з прав людини «Права людини при здійсненні правосуддя у кримінальних справах, пов’язаних з конфліктами в Україні» // https://www.ohchr.org/sites/default/files/2022-08/ Ukraine-admin-justice-conflict-related-cases-en.pdf. 188 �норм. Поряд з тим, навчання адвокатів основам міжнародного гуманітарного права та міжнародного кримінального права є важливим кроком поряд з підвищенням кваліфікації інших учасників кримінального провадження571. Спроможність системи виконання покарань України Система установ виконання покарань в Україні включає 182 заклади. 29 з них знаходяться на непідконтрольних територіях у Донецькій та Луганській областях та 5 на території Кримського півострову, 7 установ розташовані на інших територіях, які підконтрольні РФ572. У 39 установах (22 з яких становлять виправні колонії) не утримуються засуджені через оптимізацію системи. Станом на 1 січня 2023 року в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах трималось 42726 осіб, з яких 27179 осіб у 61 діючій установі виконання покарань, зокрема 20 978 осіб у виправних колоніях середнього та максимального рівня безпеки.573 Вже не перший рік тривають дискусії навколо завантаженості установ для утримання осіб. Тривалість судового процесу, множинне обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутність ресурсів, які необхідні для оновлення фонду кримінально-виконавчої системи, призводить до переповненості як установ для тимчасового тримання осіб (слідчих ізоляторів), так і установ виконання покарань574. З 2017 року система намагається оптимізувати діючі установи виконання покарань, консервуючи окремі місця несвободи та переселяючи засуджених до об’єктів з кращими умовами575. Водночас загальні умови утримання осіб у таких місцях залишаються предметом індивідуальних звернень до Європейського суду 571 Defence Counsel in War Crimes Cases in Ukraine / A Needs Assessment Report // USAID Activity Office: Office of Democracy and Governance, 13.06.2023: https://drive.google.com/file/d/1k-dArOu7mo8B4a82L8jqZWHLchdDnty9/ view. 572 Щодо в’язниць на тимчасово окупованій території // Державна кримінально-виконавча служба України, 18.05.2022: https://kvs.gov.ua/new/note/12134/. Денис Малюська про роботу персоналу установ виконання покарань на тимчасово окупованих територіях // Офіційна сторінка у соціальній мережі Facebook Міністерства юстиції України, 18.05.2022: https://www.facebook.com/minjust.official/videos/532988844832767/. 573 Загальна характеристика Державної кримінально-виконавчої служби України // Державна кримінально-виконавча служба України: https://kvs.gov.ua/wp-content/uploads/2023/01/%D1%87%D0%B8%D1%81%D0%B5%D 0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%D1%81%D1%82%D1%8C-%D0%BD%D0%B0-%D1%81%D1%96%D1%87%D0%B5 %D0%BD%D1%8C-2023.pdf. 574 Слідчі ізолятори переповнені, зокрема, через судову реформу // Судово-юридична газета, 11.10.2018 р.: https://sud.ua/ru/news/publication/126835-slidchi-izolyatori-perepovneni-zokrema-cherez-sudovu-reformu. Українські СІЗО заповнені на 80% – Кримінально-виконавча служба // Радіо Свобода, 09.07.2020 р.: https://www. radiosvoboda.org/a/news-ukrayinski-sizo/30713839.html. У пошуках оптимальної пропорції… або декілька фактів про закриття установ // Державна кримінально-виконавча служба України, 15.06.2020 р.: https://kvs. gov.ua/new/note/3674/. 575 Про порядок оптимізації діяльності слідчих ізоляторів, установ виконання покарань та підприємств установ виконання покарань // Постанова Кабінету Міністрів України, № 396, 07.06.2017 р.: https://zakon.rada. gov.ua/laws/show/396-2017-%D0%BF#Text. 189 �з прав людини, а у його рішеннях визнаються системні порушення гарантій прав людини576. Після повномасштабного вторгнення РФ на територію України на доступні установи виконання покарань почали дивитись по-іншому. Ці заклади мали забезпечити утримання російських військових як тих, хто затримувався як військовополонений, так і тих, хто надалі був засуджений українськими судами. Так, із доступного ресурсу закладів кримінально-виконавчої системи було утворено 51 дільницю та 1 табір для утримання військовополонених за рахунок вже наявних місць несвободи577. Затримані полонені стали ізольованими у цих дільницях, а їхній режим утримання передбачає обов’язкові роботи. Згідно із заявами Міністра юстиції України у таких місцях дотримуються вимоги міжнародного гуманітарного права, що визначають гарантії для військовополонених.578 Найбільше викликів на практиці почало виникати, коли окремі полонені російські військові ставали суб’єктами переслідування у кримінальних провадженнях. На стадії слідства їм не обирається запобіжний захід відповідно до вимог КПК України. Подібна практика мотивується тим, що відсутні ризики їхнього переховування від правосуддя, оскільки такі особи вже знаходяться у місцях обмеження волі у розумінні МГП. Окремі дільниці утримання військовополонених, які віддані системі правосуддя, продовжують діяти як слідчі ізолятори, де російські військові утримуються окремо від інших затриманих, але у межах однієї установи. Такий підхід значно ускладнює дотримання звичайного розпорядку закладу: полонені мають додатково охоронятись, бо інші затримані можуть становити загрозу для їхнього життя і здоров’я. Крім того, російські військовополонені мають обмежений доступ до комунікації із зовнішнім світом. Будь-які контакти із затриманими здійснюються виключно з дозволу слідчого у кримінальному провадженні проти них. А враховуючи контекст 576 Violation by article and be state // European Court of Human Rights: https://www.echr.coe.int/documents/d/echr/ stats-violation-2023-eng. Проблемні питання виконання Україною рішень ЄСПЛ щодо порушень прав людини у місцях несвбоди: як змінити ситуацію? // Міністерство юстиції України, 19.03.2021: https://minjust.gov.ua/ news/ministry/problemni-pitannya-vikonannya-ukrainoyu-rishen-espl-schodo-porushen-prav-lyudini-u-mistsyahnesvobodi-yak-zminiti-situatsiyu. 577 Утворено дільниці та табір для військовополонених в установах ДКВС України // Державна кримінально-виконавча служба України, 20.06.2022: https://kvs.gov.ua/new/note/12359/. 578 Денис Малюська про працю військовополонених // Офіційна сторінка у соціальній мережі Facebook Міністерства юстиції України, 22.06.2022: https://www.facebook.com/watch/?v=542833134232000&extid=NS-UNKUNK-UNK-IOS_GK0T-GK1C&ref=sharing. Табір для військовополонених // Офіційна сторінка у соціальній мережі Facebook Міністерства юстиції України, 21.06.2022: https://www.facebook.com/watch/?v=52429530557 95461&extid=NS-UNK-UNK-UNK-IOS_GK0T-GK1C&ref=sharing. В Україні в дільницях для військовополонених утримуються особи різних національностей, які сповідують різну релігію // Офіційна сторінка у соціальній мережі Facebook Міністерства юстиції України, 09.06.2022: https://www.facebook.com/watch/?v=967901050 553857&extid=NS-UNK-UNK-UNK-IOS_GK0T-GK1C&ref=sharing. Зустріч з Моніторинговою місією ООН з прав людини в Україні // Державна кримінально-виконавча служба України, 08.06.2022: https://kvs.gov.ua/new/ note/12214/. З 24 лютого в полон потрапили або самовільно здалися сотні російських військових // Офіційна сторінка у соціальній мережі Facebook Міністерства юстиції України, 31.05.2022: https://www.facebook. com/watch/?v=1604263103291110&extid=WA-UNK-UNK-UNK-IOS_GK0T-GK1C&ref=sharing. 190 �збройного конфлікту та громадянство РФ, такі особи в результаті мають можливість комунікувати тільки з призначеними для їхнього захисту адвокатами із системи безоплатної правової допомоги, що потенційно може сприйматись як порушення Конвенції про поводження з військовополоненими. Окремий правовий статус у кримінальному провадженні передбачено для засуджених осіб — це обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили579. Залежно від призначеного особі покарання обирається тип установи, до якої поміщається така людина. Враховуючи те, що санкції КК України щодо найтяжчих міжнародних злочинів передбачають покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк чи довічного позбавлення волі, відповідними установами для виконання таких покарань є виправні колонії580. Офіційна статистика не дозволяє вирізнити серед загальної чисельності осіб, які утримуються у місцях виконання покарань, скільки з них було засуджено за найтяжчі міжнародні злочини. Також неможливо встановити, скільки російських військовополонених реально були передані для виконання покарання після їх засудження (станом на 01.01.2024 року загалом було винесено 73 вироки за статтею 438 КК України581). Враховуючи процеси обміну таких осіб на полонених українських військових відкритим питанням залишається те, який період вони перебувають в місцях несвободи або ж як швидко передаються російській стороні у межах перемовин щодо обміну582. Таку інформацію на практиці важко перевірити, бо доступ до рішень судів за статтею 438 КК України у реєстрі судових рішень є обмеженим, а 579 Стаття 43 // Кримінальний процесуальний кодекс України, № 4651-VI, 13.04.2012: https://zakon.rada.gov.ua/ laws/show/4651-17/conv#n2054. 580 Розрізняють такі види виправних колоній: мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання; мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання; середнього рівня безпеки — у них відбувають покарання, зокрема: жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі. У секторах максимального рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також чоловіки, засуджені до довічного позбавлення волі, та чоловіки, засуджені до позбавлення волі на певний строк, яким визначено відбування покарання у приміщеннях камерного типу виправної колонії максимального рівня безпеки; максимального рівня безпеки — у них відбувають покарання, зокрема: чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки. / Стаття 18 // Кримінально-виконавчий кодекс України, № 1129-IV, 11.07.2003 р.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1129-15#Text. 581 Люди хочуть справедливості тут і зараз, але це «гра вдовгу» – керівник «департаменту війни» ОГП про трибунал та злочини росіян / Юрій Бєлоусов // Telegraf, 08.01.2024: https://telegraf.com.ua/ukr/intervju/202401-08/5826305-lyudi-khochut-spravedlivosti-tut-i-zaraz-ale-tse-gra-vdovgu-kerivnik-departamentu-viyni-ogp-protribunal-ta-zlochini-rosiyan-ch-1. 582 В Офісі генпрокурора не виключають обмін росіянина Шишимаріна, якого засудили до довічного ув’язнення // Громадське, 25.05.2022: https://hromadske.ua/posts/v-ofisi-genprokurora-ne-viklyuchayut-obminrosiyanina-shishimarina-yakogo-zasudili-do-dovichnogo-uvyaznennya. Окупанти, які катували, ґвалтували або вбивали цивільних, на обмін не йдуть — керівник Департаменту війни Офісу генпрокурора // Інтерфакс-Україна, 02.08.2023: https://interfax.com.ua/news/general/926523.html. RUSSIAN SOLDIERS EXCHANGED WITH UKRAINE: WHAT HAPPENS AFTER // Justice.Info, 31.10.2023: https://www.justiceinfo.net/en/124026-russiansoldiers-exchanged-with-ukraine-what-happens-after.html. 191 �інформація щодо прийняття рішень про звільнення осіб від відбування покарання та помилування охороняється державною таємницею. Порівнюючи зі статистикою зареєстрованих найтяжчих міжнародних злочинів на території України, кількість потенційних засуджених осіб, які можуть бути передані для відбування покарань до відповідних установ, може перевищувати кількість людей, які вже на сьогодні утримуються у місцях відбування покарань. Це за умови, що такі особи у всіх відкритих на національному рівні провадженнях будуть переслідуватись та відбувати покарання на території України. Такі запити не відповідають наявній інфраструктурі системи, особливо щодо кількості виправних колоній, а також не включаються в розрахунок бюджетних асигнувань, необхідних для розвитку кримінально-виконавчої системи583. Висновки про те, що національна система правосуддя здатна впоратись з усіма зареєстрованими провадженнями щодо найтяжчих міжнародних злочинів формуються переважно без врахування можливості забезпечити відбування покарання за такі злочини. Висновки про те, що національна система правосуддя здатна впоратись з усіма зареєстрованими провадженнями щодо найтяжчих міжнародних злочинів формуються переважно без врахування можливості забезпечити відбування покарання за такі злочини. На всіх осіб, яких очікують побачити у системі виконання покарань, може фізично не вистачити місця. З одного боку, на цей час більшість процесів відбуваються за відсутності обвинувачених (in absentia), що поки знімає на практиці проблему, яким же чином виконати вирок суду. Але з іншого боку, очікуючи на вико- нання таких рішень у перспективі та можливість екстрадиції засуджених з інших країн, система виконання покарань має забезпечити подальше утримання таких осіб та відповідні умови, які не будуть розглядатись як порушення прав людини. 583 Уряд прийняв законопроєкт щодо змін функціонування установ виконання покарань та установ попереднього ув’язнення в умовах воєнного стану // Міністерство юстиції України, 19.12.2022 р.: https://minjust. gov.ua/news/ministry/uryad-priynyav-zakonoproekt-schodo-zmin-funktsionuvannya-ustanov-vikonannya-pokaranta-ustanov-poperednogo-uvyaznennya-v-umovah-voennogo-stanu. 192 �Висновки та рекомендації З давніх-давен філософи, законодавці та політики, адвокати, активісти дискутували про те, що таке «справедливість». Від «Республіки» Платона, «Метафізики моралі» Канта до сучасних визначень справедливості — це поняття значно еволюціонувало у різних вимірах через різні елементи, які додавались до нього протягом століть. Характер еволюції справедливості був витканий з отриманих уроків на основі накопиченого людством досвіду та розвитку світу, а також людських цінностей. Понад 2000 років тому відповідальність стала одним з елементів справедливості й до сьогодні, за умови належного забезпечення, сприймається як один із фундаментальних стримувальних факторів майбутніх зловживань, зокрема й тих, що спричинені війнами584. Збройний конфлікт Росії проти України мав глибокий вплив на геополітичний, геоекономічний та геосоціальний статус кво світу, спричинив тектонічні зрушення та поглибив розбіжності, і його наслідки продовжуватимуть відчуватися протягом наступних десятиліть. Якщо світ не забезпечить єдину, впорядковану та узгоджену реакцію у сфері правосуддя, глобальна прірва, що утворилася, лише продовжуватиме розширюватися. Понад 10 років агресія Росії, анексія та окупація нею української території спричиняють все більшу шкоду та несправедливість українському народу, зокрема через вчинення найтяжчих міжнародних злочинів — наприклад, незаконних затримань, катування, зґвалтувань, вбивств, примусового переміщення або депортації, нав’язування свого громадянства, руйнування критично важливої цивільної інфраструктури, викрадення дітей та багато чого іншого. Загальновідомо, що всі ці факти становлять порушення міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права, а також міжнародного права прав людини. Масштаби цих злочинів величезні з точки зору їхньої поширеності та системності, а також кількісної та якісної тяжкості. Якщо такі злочини або порушення не розслідуються, а винні не будуть притягнуті до відповідальності, на міжнародному рівні це може створити ще один прецедент безкарності та надати певний рівень заохочення іншим державам або суб’єктам, які можуть бути схильні до застосування подібних методів ведення війни та неминуче становитимуть загрозу для людства та міжнародного правопорядку. Для України правда, справедливість і відшкодування жертвам та постраждалим неминуче пов’язані з ефективним притягненням до відповідальності осіб, які 584 Платон. Республіка. 375 р. до н.е. 193 �вчинили злочини, за допомогою справедливих судових проваджень. Такі процеси, пов’язані з правосуддям, необхідні для того, щоб усе населення зцілилося й отримало надію на притягнення до відповідальності винних у всіх злочинах, вчинених протягом останнього десятиліття. За відсутності ефективного та змістовного правосуддя наступні покоління, ймовірно, будуть накопичувати ненависть, невдоволення, біль і страждання, які можуть роз’їдати суспільство, негативно впливати на його майбутній прогрес і розвиток. Разом з тим, Україна, можливо, є унікальною порівняно з іншими державами світу, що страждають від наслідків воєн, оскільки отримала безпрецедентну підтримку з боку міжнародного правосуддя у відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в лютому 2022 року. Реакція міжнародної спільноти на події продемонструвала і довела два важливі моменти: 01. Подолання наслідків повномасштабного вторгнення не є і не повинно бути відповідальністю виключно України, особливо в частині забезпечення правосуддя та відповідальності за найтяжчі міжнародні злочини, а скоріше поділяти її з усією міжнародною спільнотою. 02. Правосуддя та притягнення до відповідальності є одним з найважливіших елементів реакції держав на найтяжчі міжнародні злочини, вчинені під час війни. Загалом, наскільки б вірними не були обидва твердження, досвід України на сьогодні продемонстрував, що комплексне, ефективне та справедливе міжнародне правосуддя на рівні світової спільноти та національної юрисдикції може бути належним чином досягнуте лише за умови роботи ефективних та необхідних (пристосованих до «потреб») міжнародних та національних механізмів, а також посилення глобальної архітектури правосуддя. Звичайно, вкрай важливо зазначити, що виклики, з якими стикається Україна на шляху до міжнародного правосуддя, є значними, зокрема включаючи виклики, пов’язані з масштабами злочинів, які продовжують вчинятись, та значними труднощами у розслідуванні та переслідуванні за міжнародні злочини під час конфлікту. Насправді багато з цих викликів не є унікальними для України: багато держав постають перед труднощами у здійсненні правосуддя за схожих обставин. Однак, попри ці виклики, у цьому звіті представлено «оцінку потреб», яка є життєво важливою для майбутнього правосуддя в Україні і яка ідентифікує труднощі, що існують у кримінальній юстиції на національному рівні. Зокрема, «прогалини у відповідальності» розглядаються у контексті здатності України переслідувати та притягнути до відповідальності більшість індивідуальних виконавців найтяжчих злочинів та представників командування, винних у скоєнні триваючих злочинів. 194 �Будь-яка майбутня стратегія правосуддя в Україні або міжнародні та національні пропозиції щодо досягнення міжнародного правосуддя повинні ґрунтуватися на всебічному аналізі та оцінці спроможності України розслідувати та переслідувати за вчинені злочини у порівнянні з можливостями та ресурсами залучених міжнародних та регіональних механізмів правосуддя, а також на аналогічній ідентифікації та оцінці потреб постраждалих. Є надія на те, що після представлення фактичних даних стосовно «прогалин» в українській системі, можна буде розглянути та запропонувати більш «адаптовану» реакцію зі сторони міжнародного правосуддя. Також передбачається, що на відповідь від міжнародних партнерів зможуть вплинути результати оцінки спроможності правової системи України та архітектури правосуддя. Для цього у звіті проаналізовані виклики, які існують на національному та міжнародному рівнях та мають бути терміново усунуті для забезпечення міжнародного правосуддя: • Українська правова система наразі не має достатньої технічної та правової спроможності для здійснення справедливого та ефективного правосуддя, встановлення істини, досягнення справедливості та відшкодування жертвам збитків, що будуть відповідати стандартам прав людини відповідно до вимог Конвенції про захист прав людини та інших міжнародних договорів у цій сфері. Розв‘язання цієї проблеми вимагає суттєвих законодавчих, інфраструктурних та ресурсних змін. • Враховуючи масштаб і можливу кількість проваджень, міжнародні інституції та треті країни, які проводять власні розслідування, мають обмежені можливості реагувати на величезну кількість найтяжчих міжнародних злочинів, вчинених в Україні. Ті механізми, які працюють наразі, демонструють фрагментарний підхід до міжнародного правосуддя та притягнення до відповідальності. • Поточна архітектура правосуддя в Україні та на міжнародному рівні не здатна забезпечити достатню та ефективну реакцію на масштаби найтяжчих міжнародних злочинів, вчинених під час російської агресії проти України. Виходячи з представленої оцінки, найбільш ефективне та дієве рішення для протидії такому масштабу порушень потребує невідкладного та глибшого вивчення. Хоча подальші деталі можуть бути визначені та викладені у наступних звітах, на цьому етапі проведене дослідження дозволяє говорити про те, що стратегічна відповідь з боку міжнародного правосуддя вимагає повноцінної та взаємодоповню- 195 �вальної «багаторівневої» архітектури правосуддя, яка буде доповнена відповідними механізмами компенсації та відшкодування збитків. З цією метою як міжнародній спільноті, так і Україні рекомендується розглянути можливість створення системи правосуддя щодо найтяжчих міжнародних злочинів, яка буде складатись із трьох рівнів: Рівень 1 Міжнародний кримінальний суд (очікувано з фокусом на вище цивільне та військове керівництво, «найбільш відповідальних» та особливо «складні» справи). Рівень 2 «Гібридний»/інтернаціоналізований механізм з юрисдикцією для переслідування всіх найтяжчих міжнародних злочинів (враховуючи мандат МКС, фокус на виконавців низького та середнього рівня). Мандат механізму має забезпечувати розбудову спроможності та збереження «інституційної пам’яті» для цілісності його роботи; мандат діятиме до «завершення» механізму — тобто поки всі необхідні справи не будуть розглянуті, а виконавці притягнуті до відповідальності. Рівень 3 Спеціалізація на рівні національної системи правосуддя, запроваджена на рівні органів слідства, прокуратури та судів чи окремих палат в апеляційних судах та Верховному суді (фокус на дослідженні злочинів проти основ національної безпеки, вчинених в умовах збройного конфлікту та відповідальності безпосередніх виконавців найтяжчих міжнародних злочинів, які є громадянами України, зокрема у складі незаконних збройних формувань). У частині роботи МКС вкрай важливо, щоб Україна прийняла повноцінну юрисдикцію Суду, вилучивши декларацію за 124 статтею та імплементувала його у національну систему, а також здійснювала активну підтримку роботи Суду як держава-учасниця. Це дозволить покращити співпрацю не лише з самим МКС, але й з іншими державами-учасницями в частині зобов’язань та можливостей, які надає Римський статут. Серед них: виконання ордерів на арешт; розподіл ресурсів Суду; офіційна «присутність» України на Асамблеї держав-учасниць Римського статуту; участь у робочих групах таких як «гаазька робоча група» та «ньюйоркська робоча група»; надання пропозицій Україною щодо кандидатів та потенційна участь у виборах суддів та керівних органів Суду. Запровадження згаданої вище широкої стратегічної архітектури правосуддя має дозволити МКС розділити величезний тягар, який наразі лежить на ньому, щодо 196 �проведення розслідувань та судового переслідування відповідальних осіб вищого рівня, а також очікувань великої кількості потерпілих. МКС має значні переваги: обов’язок держав-учасниць співпрацювати; чіткий мандат для розслідування злочинів, вчинених високопосадовцями, які не мають імунітету від переслідування Судом; необхідні повноваження та досвід розслідування і судового переслідування за найтяжчі міжнародні злочини. Крім того, в майбутньому, в рамках запропонованої архітектури обмін доказами між МКС та інтернаціоналізованим механізмом може стати інструментом співпраці, як це було успішно зроблено між МТБЮ та боснійськими палатами з розслідування воєнних злочинів. У зв’язку з цим, стаття 93 (10) Римського статуту передбачає рамки співпраці з державами-учасницями, в яких ОП МКС може обмінюватися доказами з державами-учасницями. Однак українській владі та постраждалим слід пам’ятати про два важливі моменти, які полягають у тому, що МКС: 01. діє за принципом комплементарності, за яким найбільше навантаження з переслідування за злочини, закріплені у Римському статуті, залишається на національній системі правосуддя; 02. має обмежену кількість ресурсів, яких недостатньо для повноцінної роботи Суду, враховуючи потреби здійснення всеосяжного правосуддя для України поряд з триваючими розслідуваннями у 12 інших ситуаціях. Крім того, на формування реалістичних очікувань від роботи МКС впливає політична ситуація навколо Суду та масштабні виклики, з якими він зіштовхується. Наразі інституція знаходиться у критичній ситуації через проблеми у співпраці держав з МКС щодо виконання оголошених ордерів на арешт, атаки та погрози на адресу Суду та його представників, зокрема – запроваджені санкції. Не дивлячись на те, що Суд є незалежною установою, яка відповідає за забезпечення міжнародного правосуддя, комплементарну співпрацю із державами та уособлює в собі надію великої кількості постраждалих від найтяжчих міжнародних злочинів не тільки в Україні, а й у світі, його подальша робота залежить від політичних рішень. Від держав-учасниць системи Суду очікується, що вони зможуть проявити спільну та сильну позицію, щоб нівелювати вплив країн, які не є повноправними учасниками Римського статуту, захистити Суд та забезпечити безумовне виконання його рішень. Водночас, ситуація навколо роботи МКС лише підтверджує потребу в ефективній та сталої архітектури правосуддя щодо вчинених найтяжчих міжнародних злочинів, стійкій, зокрема, до політичних турбулентностей. Що стосується комплементарності, то спроможність українських органів влади переслідувати тяжкі міжнародні злочини є вкрай обмеженою і за понад 10 років збройного конфлікту, що триває, вона так і не була розбудована достатньою мірою. 197 �Усі зусилля, докладені міжнародним співтовариством для посилення цієї здатності практично не принесли значного результату через численні причини, про які йшлося вище. Для того, щоб розбудувати потенціал національної системи України видається необхідним створити «гібридний» / інтернаціоналізований механізм правосуддя, який міг би ґрунтуватися на численних прикладах і враховувати досвід створених раніше інституцій, наприклад, у Боснії та Герцеговині, Сьєрра-Леоне чи Центральноафриканській Республіці. Існують різні можливості для правової основи створення «гібридного» / інтернаціоналізованого механізму. Наприклад, одним з варіантів може бути використання нещодавніх напрацювань Ради Європи щодо Спеціального трибуналу для переслідування за злочин агресії, які можуть стати базою для гібридної відповіді з розширенням його предметної юрисдикції на інші найтяжчі міжнародні злочини. Але в якості альтернативи Генеральна Асамблея ООН могла б стати, можливо, більш легітимною і глобальною основою та партнером для підтримки гібридних зусиль. Така правова база могла б також зміцнити зобов’язання держав щодо співпраці, а також розв‘язати потенційні проблеми імунітетів. Хоча природа гібридного механізму не вимагає того, щоб правова база або потенційні партнери обмежувались одним органом. Відповідну роль може відіграти будь-яка інституція — Рада Європи, ООН, ЄС, а також сама Україна. Враховуючи те, що правова база та форма гібридного / інтернаціоналізованого механізму пов’язані, ці аспекти потребують більш детального розгляду. Але загалом «гібридні» трибунали мають кілька відмінних характеристик, які вирізняють з-поміж тільки національних чи міжнародних механізмів. • «Гібридні» трибунали часто використовують як національні, так і міжнарод- ні джерела права, пов’язуючи таким чином елементи національної правової системи під час розгляду серйозних порушень міжнародного кримінального права, прав людини та гуманітарного права, використовуючи такі правові рамки. • «Гібридні» трибунали також можуть включати як національний, так і міжнародний штат. Залучення «змішаних» кадрів, за правильного підходу, має сприяти розбудові потенціалу національної правової та судової системи завдяки використанню знань та досвіду міжнародного персоналу. • «Гібридні» трибунали можуть бути розміщені безпосередньо на території держави, яка постраждала, або по сусідству з нею, що забезпечує доступ по- страждалих осіб до судових процесів та надалі може сприяти ефективному і змістовному правосуддю. 198 �Розгляд усіх варіантів створення «гібридної моделі» виходить за рамки цього дослідження, однак варто зазначити, що стандартної моделі створення «гібридного» трибуналу не існує, що залишає певну свободу та можливість адаптувати механізм до потреб конкретної держави чи ситуації. Однак напрацьована практика різних держав показує, що «гібридні» трибунали створювались: (i) за мандатом ООН; (ii) за двосторонньою угодою; (iii) як національний суд з міжнародними елементами; та (iv) за резолюцією Ради Безпеки ООН. Наразі однією з головних перешкод на шляху до створення «гібридного» /інтернаціоналізованого трибуналу для України є внесення необхідних змін до Конституції України, які неможливо прийняти під час воєнного стану. Тому створення такого механізму буде можливим лише після скасування воєнного стану. Альтернативним варіантом може бути створення інтернаціоналізованого суду за межами юрисдикції України, якому вона зможе передати частину своєї юрисдикції, що дозволить обійти необхідність змін до Конституції України. В обох випадках необхідними залишаються законодавчі зміни до КПК України, законів України «Про Національну поліцію», «Про Службу безпеки України», «Про Державне бюро розслідувань», «Про прокуратуру»585 та «Про судоустрій і статус суддів»586. Серед інших викликів, які необхідно усунути під час створення «гібридного» механізму — забезпечення необхідного рівня внутрішньої та міжнародної політичної волі; подолання персональних імунітетів за допомогою включення «міжнародного елементу» до гібридного механізму та його правової основи; і чітке визначення юрисдикції для уникнення конфліктів з іншими інструментами та механізмами міжнародного правосуддя, зокрема, включно з МКС. Втім, досвід показує, що багато з цих питань були враховані під час розробки та впровадження інших гібридних механізмів правосуддя, які можуть слугувати прикладами для запозичення під час створення моделі, адаптованої до ситуації в Україні. Слід також зауважити, що не існує готової моделі, яку варто скопіювати Україні, однак при розробці дизайну саме для Україні варто використовувати як позитивні так і негативні уроки з інших прикладів. Третій рівень передбачає спеціалізацію національної системи правосуддя. Підхід може базуватись на досвіді створення антикорупційної моделі, яка діє в Україні. Цей рівень необхідний для того, щоб справедливо й об’єктивно розглядати всі ймовірні злочини, пов’язані з колабораціонізмом, державною зрадою, пропагандою, тероризмом та суміжними діяннями, які підпадають під категорію злочинів проти національної безпеки та вчиняються в умовах збройного конфлікту. Хоча вони не 585 Закон України «Про прокуратуру» / Верховна Рада України, 14.10.2014: https://zakon.rada.gov.ua/laws/ show/1697-18#Text. 586 Закон України «Про судоустрій та статус суддів» / Верховна Рада України, 02.06.2016: https://zakon.rada.gov. ua/laws/show/1402-19#Text. 199 �кваліфікуються як найтяжчі міжнародні злочини, тисячі таких розслідувань тривають на національному рівні. Крім того, до такої спеціалізації мають бути включені провадження проти громадян України, які є безпосередніми виконавцями найтяжчих міжнародних злочинів. Сформована національна практика показує, що такі факти розглядаються у сукупності зі злочинами проти основ національної безпеки, зокрема щодо представників незаконних збройних формувань чи осіб, які співпрацювали з окупаційною владою. Враховуючи ратифікацію Римського статуту Україною із застереженням статті 124 очікується, що на національному рівні буде діяти ефективна система переслідування щодо найтяжчих міжнародних злочинів, діяльність якої буде підтримувати прийняте рішення. Запровадження такої спеціалізації потребуватиме змін до Кримінального процесуального кодексу України, Закону України «Про Національну поліцію України», Закону України «Про Державне бюро розслідувань» для розширення його підслідності щодо злочинів проти національної безпеки (наразі вона обмежена лише злочинами, вчиненими представниками влади, обвинувачених у її зловживанні, військовими злочинами тощо) та Закону України «Про Службу безпеки України» (забрати у них підслідність щодо злочинів, пов’язаних зі збройним конфліктом), Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про судоустрій та статус суддів». МКС та «гібридний» / інтернаціоналізований трибунал є двома єдиними можливими варіантами для забезпечення дійсно неупередженого правосуддя для великої кількості жертв найтяжчих міжнародних злочинів. В умовах війни не можна очікувати, що Україна як сторона збройного конфлікту, зможе виконати цю важливу місію самостійно. Усі три рівні також потребують укладення угод про співпрацю між собою та чіткого розмежування предметної юрисдикції. Крім того, оскільки два верхні рівні можуть мати юрисдикцію, що перетинається між собою щодо воєнних злочинів та злочинів проти людяності, важливу роль мають відіграти чіткі стратегії переслідування виконавців злочинів. Незалежно від того, коли та чи взагалі запропонована архітектура правосуддя буде імплементована у частковому чи повному вигляді, наступні рекомендації мають бути реалізовані як частина ширшої реформи правосуддя у межах процесу вступу до ЄС: Кримінальний кодекс України: • невідкладною є гармонізація найтяжчих міжнародних злочинів відповідно до розуміння міжнародного права, також передбачення ретроспективної дії цих 200 �положень; рекомендовано під час напрацювання змін до кодексу взяти за основу прийнятий Верховною радою в травні 2021 року проєкт № 2689; • перегляд та внесення змін до статей 27 (співучасть) та 28 (спільне вчинення злочину) для приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів щодо розуміння форм участі у вчиненні злочину, допомоги та сприяння, спільної злочинної діяльності (додатково). Кримінальний процесуальний кодекс України: • першочергово необхідно переглянути та внести зміни до статті 216, які передбачатимуть підслідність слідчих Національної поліції з розслідування злочинів, включених до Розділу XX Кримінального кодексу України; • внести зміни до статей 89–91, необхідні для визнання інформації з відкритих джерел в якості доказу та імплементації міжнародних стандартів за Протоколом Берклі щодо їхньої верифікації й зберігання, а також з урахуванням найкращих практик та напрацьованого досвіду як в юрисдикціях третіх країн так і міжнародних механізмів таких як ІІІМ (Сирія) та ІІММ (М’янма); • внести зміни до положень, які визначають порядок зберігання речових дока- зів та систему їхньої передачі під час провадження щодо найтяжчих міжнародних злочинів; • розробити процедуру визнання розвідувальної інформації допустимим доказом у кримінальному провадженні; • щодо порядку розгляду провадження за відсутності підозрюваного/обвину- ваченого (in absentia): передбачити, що пріоритет розгляду злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, за статтями 436–447 Кримінального кодексу України (Розділ XX) має бути за присутності підозрюваного/обвинуваченого, зважаючи на високий суспільний інтерес та забезпечення права на справедливий судовий розгляд. Але окремі питання можуть досліджуватись in absentia у виключних випадках, враховуючи поточні підходи у міжнародному праві та практиці МКС; включити право на повторний судовий розгляд; щодо повідомлення підозрюваного/обвинуваченого: частина 5 статті 297 (щодо повідомлення у засобах масової інформації) не має застосовуватись в умовах збройного конфлікту, натомість підозрювані/ обвинувачені мають бути оголошені у національний розшук та повідомлені про процес за допомогою всіх доступних засобів зв’язку; інституції, які надають адміністративні, соціальні та фінансові послуги мають повідомляти 201 �органи слідства чи прокуратури про факт звернення осіб, які знаходяться у такому розшуку, для отримання послуг; • передбачити процедуру розслідування та переслідування злочинів за принципом універсальної юрисдикції, взаємодії з іншими державами. В частині дотримання права на справедливий судовий розгляд важливо забезпечити виконання релевантних рішень ЄСПЛ для запобігання порушення норм Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, які часто фіксуються у практиці, зокрема щодо тривалості кримінальних проваджень, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, реалізації права на захист тощо. Щодо військовополонених, які підозрюються у вчиненні злочинів, враховуючи їхній можливий обмін, розробити процедуру, яка буде відповідати міжнародним стандартам. Розробити необхідне законодавство, яке буде стосуватись захисту потерпілих та свідків від найтяжчих міжнародних злочинів, та включити підхід, орієнтований на потерпілих. Адвокати захисту Органам адвокатського самоврядування необхідно запроваджувати загальнонаціональні програми з просвітництва спрямовані на формування у суспільстві розуміння принципу «неототожнення адвоката з клієнтом» та поваги до роботи таких адвокатів. Крім цього, органи адвокатського самоврядування, органи досудового розслідування та прокуратури мають ефективно реагувати на факти переслідування адвокатів за їх професійну діяльність, зокрема у провадженнях, що стосуються наслідків збройного конфлікту. Процес прийняття України до ЄС займає необхідний час та інвестиції. На цьому перетині рекомендовано сприймати створення «гібридного» / інтернаціоналізованого механізму правосуддя як частину процесу довгострокового залучення та партнерства, яке може також сприяти повоєнному відновленню та підтримці. При внесенні змін до законодавства України у межах цього процесу необхідно також враховувати особливі потреби системи правосуддя, пов’язані з розглядом проваджень щодо наслідків збройного конфлікту. Попередній досвід показує, що реалізація цих рекомендацій потребуватиме значного часу, ресурсів, але найголовніше — чіткого стратегічного бачення зі сторони осіб, які приймають рішення. 202 �Вкрай важливо, щоб донорська та експертна спільнота, громадянське суспільство, урядові інституції та міжнародні організації працювали узгоджено один з одним, вміли будувати високий рівень довіри, впроваджувати ефективні системи контролю якості та забезпечувати ефективну координацію всіх своїх зусиль. Враховуючи, що ситуація в Україні є однією з багатьох, які потребують ефективних рішень у сфері правосуддя, існує потреба адаптувати глобальну архітектуру правосуддя та відповідальності, щоб зробити її придатною для результативного та дієвого реагування на наявні та майбутні потреби суспільства. 203 �Додаток 1 Статистика облікованих кримінальних правопорушень щодо наслідків збройного конфлікту (2014 - 2024 роки)587 Статті КК України 2014 2015 2016 2017 2018 ст. 110 ККУ «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України» 285 217 93 136 165 ст. 111 ККУ «Державна зрада» 65 80 126 89 127 ст. 258 ККУ «Терористичний акт» 1499 1295 1865 1385 950 ст. 258-1 ККУ «Втягнення у вчинення терористичного акту» 7 1 2 1 0 ст. 258-3 ККУ «Створення терористичної групи чи терористичної організації» 478 849 391 277 175 ст. 258-4 ККУ «Сприяння вчиненню терористичного акту» 11 7 1 2 0 ст. 258-5 ККУ «Фінансування тероризму» 54 138 84 74 51 ст. 260 ККУ «Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань» 457 543 536 431 396 ст. 437 ККУ «Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни» 1 38 11 21 4 ст. 438 ККУ «Порушення законів та звичаїв війни» 1 4 6 14 5 ст. 442 ККУ «Геноцид» 2 2 0 1 2 ст. 447 ККУ «Найманство» 1 0 1 1 0 Статті КК України 2019 2020 2021 2022 2023 2024 ст. 110 ККУ «Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України» 135 140 149 10487 573 505 ст. 111 ККУ «Державна зрада» 123 145 208 1957 739 1109 ст. 258 ККУ «Терористичний акт» 909 465 332 95 14 51 ст. 258-1 ККУ «Втягнення у вчинення терористичного акту» 1 0 1 1 0 0 ст. 258-3 ККУ «Створення терористичної групи чи терористичної організації» 164 123 136 148 126 65 ст. 258-4 ККУ «Сприяння вчиненню терористичного акту» 1 1 2 1 1 0 ст. 258-5 ККУ «Фінансування тероризму» 33 37 50 40 10 11 ст. 260 ККУ «Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань» 305 376 213 276 43 56 ст. 437 ККУ «Планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни» 6 4 8 67 24 29 ст. 438 ККУ «Порушення законів та звичаїв війни» 12 223 172 60387 53463 28788 ст. 442 ККУ «Геноцид» 4 2 3 22 5 3 ст. 447 ККУ «Найманство» 1 36 2 7 3 5 587 Дані взято з відомостей про зареєстровані кримінальні правопорушення та результати їх досудового розслідування // Офіс Генерального прокурора: https://gp.gov.ua/ua/posts/pro-zareyestrovani-kriminalnipravoporushennya-ta-rezultati-yih-dosudovogo-rozsliduvannya-2. 204 �11 54 457 1 1 2 1 ст. 258-4 ККУ ст. 258-5 ККУ ст. 260 ККУ ст. 437 ККУ ст. 438 ККУ ст. 442 ККУ ст. 447 ККУ ст. 258 ККУ 478 1499 ст. 111 ККУ ст. 258-3 ККУ 65 ст. 110 ККУ 7 285 Статті КК України ст. 258-1 ККУ Обліковано кримінальних правопорушень 0 0 0 0 291 5 5 274 1 55 36 99 Кримінальні правопорушення, у яких особам вручено повідомлення про підозру 0 0 0 0 40 2 1 114 2 27 18 40 2014 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України коли місцезнаходження підозрюваного невідоме 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України у зв’язку з виконанням процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва 0 0 0 0 197 3 4 34 1 11 8 49 Кримінальні правопорушення, за якими провадження направлені до суду з обвинувальним актом 0 0 0 0 34 6 1 20 0 16 2 37 Кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито Додаток 2 Результати розслідування кримінальних правопорушень щодо наслідків збройного конфлікту (2014–2024 роки) 205 �206 7 138 543 38 4 2 0 ст. 258-4 ККУ ст. 258-5 ККУ ст. 260 ККУ ст. 437 ККУ ст. 438 ККУ ст. 442 ККУ ст. 447 ККУ ст. 258 ККУ 849 1295 ст. 111 ККУ ст. 258-3 ККУ 80 ст. 110 ККУ 1 217 Статті КК України ст. 258-1 ККУ Обліковано кримінальних правопорушень 0 0 0 23 240 10 6 547 0 50 23 74 Кримінальні правопорушення, у яких особам вручено повідомлення про підозру 0 0 0 9 43 4 1 261 0 1 46 8 2015 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України коли місцезнаходження підозрюваного невідоме 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України у зв’язку з виконанням процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва 0 0 0 10 155 5 5 203 0 35 7 62 Кримінальні правопорушення, за якими провадження направлені до суду з обвинувальним актом 0 0 0 2 35 46 0 31 0 12 10 6 Кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито �207 1 84 536 11 6 0 1 ст. 258-4 ККУ ст. 258-5 ККУ ст. 260 ККУ ст. 437 ККУ ст. 438 ККУ ст. 442 ККУ ст. 447 ККУ ст. 258 ККУ 391 1865 ст. 111 ККУ ст. 258-3 ККУ 126 ст. 110 ККУ 2 93 Статті КК України ст. 258-1 ККУ Обліковано кримінальних правопорушень 0 0 1 8 227 8 0 160 0 25 77 41 Кримінальні правопорушення, у яких особам вручено повідомлення про підозру 0 0 0 0 61 3 0 43 0 3 27 3 2016 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України коли місцезнаходження підозрюваного невідоме 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України у зв’язку з виконанням процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва 0 0 0 4 125 3 0 66 0 20 50 33 Кримінальні правопорушення, за якими провадження направлені до суду з обвинувальним актом 0 0 0 0 30 15 0 21 3 4 8 5 Кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито �208 2 74 431 21 14 1 1 ст. 258-4 ККУ ст. 258-5 ККУ ст. 260 ККУ ст. 437 ККУ ст. 438 ККУ ст. 442 ККУ ст. 447 ККУ ст. 258 ККУ 277 1385 ст. 111 ККУ ст. 258-3 ККУ 89 ст. 110 ККУ 1 136 Статті КК України ст. 258-1 ККУ Обліковано кримінальних правопорушень 0 0 5 17 330 17 1 117 0 23 35 81 Кримінальні правопорушення, у яких особам вручено повідомлення про підозру 0 0 3 6 64 4 0 18 0 6 10 7 2017 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України коли місцезнаходження підозрюваного невідоме 0 0 0 0 0 1 0 0 0 0 0 1 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України у зв’язку з виконанням процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва 0 0 0 10 139 7 1 59 0 6 13 63 Кримінальні правопорушення, за якими провадження направлені до суду з обвинувальним актом 0 0 1 1 42 3 0 12 0 6 8 6 Кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито �209 0 51 396 4 5 2 0 ст. 258-4 ККУ ст. 258-5 ККУ ст. 260 ККУ ст. 437 ККУ ст. 438 ККУ ст. 442 ККУ ст. 447 ККУ ст. 258 ККУ 175 950 ст. 111 ККУ ст. 258-3 ККУ 127 ст. 110 ККУ 0 165 Статті КК України ст. 258-1 ККУ Обліковано кримінальних правопорушень 0 0 0 3 336 14 0 66 0 13 31 78 Кримінальні правопорушення, у яких особам вручено повідомлення про підозру 0 0 0 0 50 1 0 7 0 1 12 7 2018 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України коли місцезнаходження підозрюваного невідоме 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України у зв’язку з виконанням процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва 0 0 0 2 80 11 0 26 0 12 12 61 Кримінальні правопорушення, за якими провадження направлені до суду з обвинувальним актом 0 1 1 0 41 6 0 4 0 0 6 2 Кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито �210 1 33 305 6 12 4 1 ст. 258-4 ККУ ст. 258-5 ККУ ст. 260 ККУ ст. 437 ККУ ст. 438 ККУ ст. 442 ККУ ст. 447 ККУ ст. 258 ККУ 164 909 ст. 111 ККУ ст. 258-3 ККУ 123 ст. 110 ККУ 1 135 Статті КК України ст. 258-1 ККУ Обліковано кримінальних правопорушень 1 0 3 2 268 3 0 59 0 6 32 68 Кримінальні правопорушення, у яких особам вручено повідомлення про підозру 0 0 3 0 27 3 1 7 1 1 1 3 2019 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України коли місцезнаходження підозрюваного невідоме 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України у зв’язку з виконанням процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва 0 0 0 2 35 1 0 18 0 4 11 54 Кримінальні правопорушення, за якими провадження направлені до суду з обвинувальним актом 0 1 1 0 21 4 1 4 0 1 12 5 Кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито �211 1 37 376 4 223 2 36 ст. 258-4 ККУ ст. 258-5 ККУ ст. 260 ККУ ст. 437 ККУ ст. 438 ККУ ст. 442 ККУ ст. 447 ККУ ст. 258 ККУ 123 465 ст. 111 ККУ ст. 258-3 ККУ 145 ст. 110 ККУ 0 140 Статті КК України ст. 258-1 ККУ Обліковано кримінальних правопорушень 1 0 6 3 291 2 0 51 0 24 45 48 Кримінальні правопорушення, у яких особам вручено повідомлення про підозру 2 0 7 0 20 0 0 7 0 0 6 12 2020 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України коли місцезнаходження підозрюваного невідоме 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України у зв’язку з виконанням процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва 1 0 1 2 48 2 0 18 0 19 17 34 Кримінальні правопорушення, за якими провадження направлені до суду з обвинувальним актом 0 1 0 0 27 0 1 2 0 6 14 7 Кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито �212 2 50 213 8 172 3 2 ст. 258-4 ККУ ст. 258-5 ККУ ст. 260 ККУ ст. 437 ККУ ст. 438 ККУ ст. 442 ККУ ст. 447 ККУ ст. 258 ККУ 136 332 ст. 111 ККУ ст. 258-3 ККУ 208 ст. 110 ККУ 1 149 Статті КК України ст. 258-1 ККУ Обліковано кримінальних правопорушень 0 0 13 5 126 3 0 45 0 1 64 64 Кримінальні правопорушення, у яких особам вручено повідомлення про підозру 0 0 5 1 9 1 0 3 0 1 16 6 2021 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України коли місцезнаходження підозрюваного невідоме 0 0 0 1 0 0 0 0 0 0 0 1 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України у зв’язку з виконанням процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва 0 0 7 3 49 1 0 24 0 0 16 58 Кримінальні правопорушення, за якими провадження направлені до суду з обвинувальним актом 0 0 0 0 10 11 0 4 0 3 9 13 Кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито �213 Обліковано кримінальних правопорушень 10487 1957 95 1 148 1 40 276 67 60387 22 7 Статті КК України ст. 110 ККУ ст. 111 ККУ ст. 258 ККУ ст. 258-1 ККУ ст. 258-3 ККУ ст. 258-4 ККУ ст. 258-5 ККУ ст. 260 ККУ ст. 437 ККУ ст. 438 ККУ ст. 442 ККУ ст. 447 ККУ 3 5 135 6 186 2 0 80 0 1 609 179 Кримінальні правопорушення, у яких особам вручено повідомлення про підозру 0 0 70 5 81 0 0 9 0 0 227 69 2022 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України коли місцезнаходження підозрюваного невідоме 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 1 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України у зв’язку з виконанням процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва 3 4 47 0 89 0 0 58 0 1 269 95 Кримінальні правопорушення, за якими провадження направлені до суду з обвинувальним актом 3 3 33 2 15 3 0 8 0 6 89 100 Кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито �214 Обліковано кримінальних правопорушень 573 739 14 0 126 1 10 43 24 53463 5 3 Статті КК України ст. 110 ККУ ст. 111 ККУ ст. 258 ККУ ст. 258-1 ККУ ст. 258-3 ККУ ст. 258-4 ККУ ст. 258-5 ККУ ст. 260 ККУ ст. 437 ККУ ст. 438 ККУ ст. 442 ККУ ст. 447 ККУ 1 2 46 7 26 1 1 83 0 6 334 160 Кримінальні правопорушення, у яких особам вручено повідомлення про підозру 0 1 17 3 5 0 0 3 0 0 22 18 2023 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України коли місцезнаходження підозрюваного невідоме 0 0 0 0 0 0 1 1 0 0 0 0 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України у зв’язку з виконанням процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва 1 1 16 1 17 0 0 70 0 3 249 132 Кримінальні правопорушення, за якими провадження направлені до суду з обвинувальним актом 0 0 4 0 0 0 0 2 0 0 22 8 Кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито �215 Обліковано кримінальних правопорушень 505 1109 51 0 65 0 11 56 29 28 788 3 5 Статті КК України ст. 110 ККУ ст. 111 ККУ ст. 258 ККУ ст. 258-1 ККУ ст. 258-3 ККУ ст. 258-4 ККУ ст. 258-5 ККУ ст. 260 ККУ ст. 437 ККУ ст. 438 ККУ ст. 442 ККУ ст. 447 ККУ 0 1 64 5 37 0 0 0 0 27 588 89 Кримінальні правопорушення, у яких особам вручено повідомлення про підозру 0 1 30 3 14 0 0 3 0 0 22 18 2024 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України коли місцезнаходження підозрюваного невідоме 0 0 0 0 0 0 0 1 0 0 0 0 Кримінальні правопорушення у провадженнях, досудове розслідування у яких зупинено відповідно до ст. 280 КПК України у зв’язку з виконанням процесуальних дій в межах міжнародного співробітництва 0 0 46 1 20 0 0 70 0 3 249 132 Кримінальні правопорушення, за якими провадження направлені до суду з обвинувальним актом 0 0 7 0 2 0 0 2 0 0 22 8 Кримінальні правопорушення, у яких провадження закрито �Додаток 3588 № Держава Законодавчі вимоги Інформація щодо розслідування по ситуації в Україні 1 Німеччина Регулюється: Кодекс про злочини проти міжнародного права589. Розслідування загалом стосується наслідків збройного конфлікту на території України. 08.03.2022 року Генеральний прокурор Німеччини заявив про початок розслідування щодо воєнних злочинів, вчинених на території України, зокрема за фактами атак на цивільну інфраструктуру та використання касетних боєприпасів590. Також ЗМІ повідомляли про те, що депутат Бундестагу Томас Хайльман написав заяву щодо відкриття кримінального провадження проти Тимофія Сєргєйцева за фактом підбурювання останнім до геноциду через свою статтю «Що Росія має робити з Україною»591. Поширюється на: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії. Вимоги для відкриття провадження: законодавство не визначає специфічних вимог для відкриття розслідування. 2 Франція Регулюється: Кримінальний процесуальний кодекс Франції592. Поширюється на: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії. Вимоги для відкриття провадження: проживання підозрюваного у Франції; подвійне визнання злочину або ратифікація Римського статуту державою, де були вчинені злочини, або державою, громадянином якої є підозрюваний (не застосовується до геноциду); прокурорський розсуд; субсидіарність з іншими юрисдикціями. Розслідування стосується фактів загибелі громадян Франції: 16.03.2022 року Центральне управління по боротьбі зі злочинами проти людяності, геноцидом і воєнними злочинами Французької жандармерії розпочало розслідування за фактом вбивства французького громадянина Пʼєра Закревського, вбитого в Горенці 14.03.2022 року593; 06.04.2022 року ще було відкрито три кримінальні справи щодо наслідків збройного конфлікту на території України, зокрема щодо подій у м. Маріуполь, м. Гостомель та м. Чернігів594. 588 Результати роботи з протидії злочинам, вчиненим в умовах збройного конфлікту, за 2023 рік // Офіс Генерального прокурора, 18.01.2024: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/rezultati-roboti-z-protidiyi-zlocinam-vcinenimv-umovax-zbroinogo-konfliktu-za-2023-rik. Війна кримінальної юстиції: за що ми боремося? / Юрій Бєлоусов // JustTalk, 23.01.2024: https://youtu.be/y58ndH4C4QY?si=Q_KNSWSGc0fFcwLx. Міжнародне співробітництво Офісу Генерального прокурора. Ключові напрями та результати // Офіс Генерального прокурора, 12.02.2024: https://www.gp.gov.ua/ua/posts/miznarodne-spivrobitnictvo-ofisu-generalnogo-prokurora-klyucovi-napryami-tarezultati. 589 German Code of Crimes against International Law, 26.06.2002: https://www.gesetze-im-internet.de/englisch_ vstgb/englisch_vstgb.pdf 590 Generalbundesanwalt ermittelt wegen Verdachts auf russische Kriegsverbrechen // Speigel, 08.03.2022: https:// www.spiegel.de/politik/deutschland/ukraine-generalbundesanwalt-ermittelt-wegen-verdacht-auf-russischekriegsverbrechen-a-20b9eb86-3c2d-4487-a411-cbe1ae458022 591 CDU-Abgeordneter erstattet Anzeige wegen Aufrufs zum Völkermord // Frantfurter Allegemeine, 08.04.2022: https://www.faz.net/aktuell/feuilleton/medien/cdu-abgeordneter-erstattet-anzeige-wegen-aufrufs-zumvoelkermord-17945217.html. 592 Universal Jurisdiction Law and Practice in France // Trial International, February 2019: https://trialinternational.org/ wp-content/uploads/2019/05/Universal-Jurisdiction-Law-and-Practice-in-France.pdf 593 France opens war crime probe into death of Irish journalist killed in Ukraine // The jornal.ie, 16.03.2022: https://www. thejournal.ie/brothers-pierre-zakrzewski-ukraine-5712982-Mar2022/ 594 France to investigate war crimes against citizens in Ukraine // Euractiv, 06.04.2022: https://www.euractiv.com/ section/politics/short_news/france-to-investigate-war-crimes-against-citizens-in-ukraine/. 216 �3 Іспанія Регулюється: 6/1985595. Органічний закон Поширюється на: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини. Вимоги для відкриття провадження: злочинець — громадянин Іспанії; злочинець — іноземець з постійним місцем проживання в Іспанії; злочинець опинився в Іспанії і йому було відмовлено в екстрадиції. 4 Польща Регулюється: Польщі597. Кримінальний кодекс Поширюється на: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, злочин агресії. Розслідування загалом стосується наслідків збройного конфлікту на території України. 08.03.2022 року Прокуратура Іспанії розпочала розслідування щодо ймовірного порушень міжнародного гуманітарного права ЗС РФ596. Розслідування загалом стосується наслідків збройного конфлікту на території України. У березні 2022 року Прокуратура Польщі відкрила провадження щодо підготовки і ведення загарбницької війни598. Вимоги для відкриття провадження: злочин проти інтересів Республіки Польща, скоєний іноземцем за кордоном; злочин проти громадянина Польщі; злочин проти польської юридичної особи або структурного підрозділу, який не є юридичною особою; іноземець, скоїв терористичний акт за кордоном. 5 Чехія Регулюється: Кримінальний кодекс Чехії599. Поширюється на: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини. Вимоги для відкриття провадження: якщо такий злочин передбачений законом країни, де його було вчинено; якщо злочинця було затримано на території Чехії та не екстрадовано до іноземної країни (або іншого органу для розслідування); якщо злочин скоєно іноземцем або особою без громадянства, якій не видали посвідку на проживання, задля інтересів компанії або фізичної особи, які будь-яким чином ведуть бізнес з Чехією через представництва. Розслідування загалом стосується наслідків збройного конфлікту на території України. 19.04.2022 року чеська поліція розпочала розслідування щодо використання забороненої зброї та ведення незаконних бойових дій та порушення МГП загалом600. 595 The 2014 Reform of Universal Jurisdiction in Spain // Dr. Rosa Ana Alija Fernández: https://zis-online.com/dat/ artikel/2014_13_883.pdf 596 Spain opens probe into ‘serious violations’ by Russia in Ukraine // The Local.es, 08.03.2022: https://www.thelocal. es/20220308/spain-opens-probe-into-serious-violations-by-russia-in-ukraine/. 597 Statement by Professor Zdzislaw Galicki at the 68th Session of the UN GA “The scope and application of the principle of universal jurisdiction”, 18.10.2013: https://www.un.org/en/ga/sixth/68/pdfs/statements/universal_ jurisdiction/poland.pdf 598 Polish prosecutors launch investigation into Russia’s attack on Ukraine // The First News, 01.03.2022: https://www. thefirstnews.com/article/polish-prosecutors-launch-investigation-into-russias-attack-on-ukraine-28331. 599 Universal Jurisdiction, a Preliminary Survey of Legislation Around / Amnesty International, 2012: https://www. amnesty.org/en/wp-content/uploads/2021/06/ior530192012en.pdf. 600 Tiskové sdělení ze dne 19. 4. 2022 / VSZ.PRA, 19.04.2022: https://verejnazaloba.cz/vsz-praha-aktuality/tiskovesdeleni-ze-dne-19-4-2022/. 217 �6 Словаччина Регулюється: Кримінальний кодекс Словаччини601. Поширюється на: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини. Вимоги для відкриття провадження: може здійснюватися щодо іноземців, інші умови невідомі. 7 Румунія Регулюється: Кримінальний кодекс Румунії603. Поширюється на: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини. Розслідування загалом стосується наслідків збройного конфлікту на території України. За інформацією у ЗМІ відомо, що прокуратура Словаччини відкрила розслідування, проте подробиці не розголошуються602. Розслідування загалом стосується наслідків збройного конфлікту на території України. За повідомленнями у ЗМІ Прокуратура Румунії відкрила провадження щодо вчинення злочинів проти людяності604. Вимоги для відкриття провадження: злочин вчинено за межами Румунії особою без громадянства; злочин вчинено іноземцем або особою без громадянства, які постійно не проживають в Румунії, якщо в країні вчинення злочин криміналізовано. 8 Естонія Регулюється: Кримінальний кодекс Естонії605. Поширюється на: злочини проти людяності, воєнні злочини, геноцид, злочин агресії, пропаганду війни, виробництво та поширення забороненої зброї. Розслідування загалом стосується наслідків збройного конфлікту на території України. Естонія розпочала внутрішнє структурне розслідування воєнних злочинів і злочинів проти людяності, вчинених в Україні, і співпрацює з Євроюстом у цьому питанні606. Вимоги для відкриття провадження: діяння є кримінальним правопорушенням відповідно до кримінального законодавства Естонії та підлягає покаранню за місцем вчинення діяння, або якщо покарання не передбачено за місцем вчинення діяння і якщо: діяння вчинено проти громадянина Естонії або юридичної особи, зареєстрованої в Естонії; злочинець є громадянином Естонії на момент вчинення діяння або стає громадянином Естонії після вчинення діяння, або якщо злочинець є іноземцем, який був затриманий в Естонії та не екстрадований. 601 Universal Jurisdiction, a Preliminary Survey of Legislation Around / Amnesty International, 2012: https://www. amnesty.org/en/wp-content/uploads/2021/06/ior530192012en.pdf. 602 M. Kolíková: Slovensko podporuje vyšetrenie zločinov na Ukrajine / TERAZ.SK, 14.07.2022: https://www.teraz.sk/ slovensko/m-kolikova-slovensko-podporuje-vyse/647619-clanok.html. 603 Universal Jurisdiction, a Preliminary Survey of Legislation Around / Amnesty International, 2012: https://www. amnesty.org/en/wp-content/uploads/2021/06/ior530192012en.pdf. 604 Războiul din Ucraina-sesizare din oficiu cu privire la săvârșirea unor infracțiuni contra umanității, prev. de art. 439 din Codul penal / Ministerul Public, 11.07.2022: https://www.mpublic.ro/en/content/c_11-07-2022-12-07. 605 Criminal Code of the Republic of Estonia: https://www.derechos.org/intlaw/est.html. 606 Statement by Estonia at Security Council Arria-formula meeting on Ensuring accountability for atrocities committed in Ukraine / Permanent Mission of Estonia to the UN, 27.04.2022: https://un.mfa.ee/statement-by-estonia-atsecurity-council-arria-formula-meeting-on-ensuring-accountability-for-atrocities-committed-in-ukraine/. 218 �9 Латвія Регулюється: Кримінальний кодекс Латвії607. Поширюється на: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії. Вимоги для відкриття провадження: іноземці, які не мають дозволу на постійне проживання в Латвійській Республіці та вчинили кримінальне правопорушення на території іншої держави, у випадках, передбачених міжнародними угодами, обов’язковими для Латвійської Республіки, незалежно від законодавства держави, на території якої вчинено злочин, несуть відповідальність, якщо вони не притягалися до кримінальної відповідальності за таке правопорушення або не були віддані суду на території іншої держави. 10 Литва Регулюється: Кримінальний кодекс Литви609. Поширюється на: злочини проти людяності, воєнні злочини, злочини проти навколишнього середовища. Вимоги для відкриття провадження: вимоги щодо громадянства та місця вчинення злочину відсутні, проте у державі, де було вчинено ймовірний злочин, він також має бути криміналізований. Розслідування загалом стосується наслідків збройного конфлікту на території України. Служба державної безпеки Латвії (VDD) відкрила кримінальне провадження за фактом воєнних злочинів і злочинів проти людяності та миру в Україні, вчинених російськими збройними силами608. Розслідування загалом стосується наслідків збройного конфлікту на території України. Генеральна прокуратура Литви повідомила, що почала розслідування ймовірних злочинів проти людяності та воєнних злочинів в Україні610. У лютому 2024 року, прагнучи розпочати заочне кримінальне переслідування, прокурор звернувся до суду з клопотанням про офіційне визнання ідентифікованих осіб підозрюваними в участі у військовій агресії Російської Федерації проти України, а також у незаконному затриманні, позбавленні волі, ув›язненні та вбивстві литовського режисера навесні 2022 року. Рішенням суду трьом особам із незаконних збройних формувань самопроголошеної «ДНР» оголошено про підозру.611 607 Criminal Code of Latvia: https://cjad.nottingham.ac.uk/en/legislation/452/keyword/190/. 608 Latvia commences criminal procedure over crimes committed by Russian forces in Ukraine / Baltic News Network, 17.03.2022: https://bnn-news.com/latvia-commences-criminal-procedure-over-crimes-committed-by-russianforces-in-ukraine-233233. 609 The scope and application of the principle of universal jurisdiction (letter to the UN Office of Legal Affairs), 07.05.2021: https://www.un.org/en/ga/sixth/76/universal_jurisdiction/lithuania_e.pdf. 610 Lithuania prosecutors launch Ukraine war crimes investigation / Reuters, 03.03.2022: https://www.reuters.com/ world/europe/lithuania-prosecutors-launch-ukraine-war-crimes-investigation-2022-03-03/. 611 Suspects identified in killing Lithuanian film director in Ukraine // Delfi, 29.02.2024: https://www.delfi.lt/en/politics/ suspects-identified-in-killing-lithuanian-film-director-in-ukraine-96003923. Oфіс Генерального прокурора // Telegram, 29.02.2024: https://t.me/pgo_gov_ua/22099?single. 219 �11 Норвегія Регулюється: Норвегії612. Кримінальний кодекс Поширюється на: воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид. За офіційними повідомленнями Норвегія направила своїх експертів для розслідування МКС613. Вимоги для відкриття провадження: ймовірний злочинець проживає в Норвегії або є громадянином іншої скандинавської країни, або проживає в цій країні та перебуває в Норвегії; або ймовірний злочинець знаходиться в Норвегії; якщо підозрюваний іноземний злочинець не проживає та не перебуває в Норвегії, він/вона можуть бути розслідувані та притягнуті до відповідальності, лише якщо жертва є громадянином Норвегії або проживає в Норвегії. 12 Швеція Регулюється: Швеції614. Кримінальний кодекс Поширюється на: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії. Розслідування загалом стосується наслідків збройного конфлікту на території України. Прокуратура Швеції почала попереднє розслідування ймовірних воєнних злочинів в Україні615. Вимоги для відкриття провадження: присутність або проживання підозрюваного у Швеції не є необхідним для встановлення юрисдикції шведських судів щодо міжнародних злочинів, а також для розслідування таких злочинів. Розслідування не буде розпочато, якщо відсутність підозрюваного перешкоджає ефективному розслідуванню злочину. Якщо немає розумних шансів затримати підозрюваного у Швеції, прокуратура не порушить справу. Обвинувачений повинен постати перед судом під час судового розгляду. 13 Швейцарія Регулюється: Швейцарії616. Кримінальний кодекс Поширюється на: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини. Вимоги для відкриття провадження: діяння також підлягає судовому переслідуванню за місцем вчинення або якщо кримінально-правова юрисдикція не застосовується на місці вчинення; підозрюваний залишається в Швейцарії і не екстрадований в іншу країну. Розслідування загалом стосується наслідків збройного конфлікту на території України. 22.03.2022 року Генеральний прокурор Швейцарії оголосив про створення робочої групи для збору доказів від біженців про ймовірні воєнні злочини на території України617. 612 Universal Jurisdiction Law and Practice in Norway / Open Society Justice Initiative, January 2020: https://www. justiceinitiative.org/publications/universal-jurisdiction-law-and-practice-in-norway. 613 The Norwegian Government is tasking the National Criminal Investigation Service with assisting in the investigation of possible war crimes in Ukraine by the International Criminal Court / Government.NO, 07.04.2022: https://www. regjeringen.no/en/aktuelt/the-norwegian-government-is-tasking-the-national-criminal-investigation-service-withassisting-in-the-investigation-of-possible-war-crimes-in-ukraine-by-the-international-criminal-court/id2907846/. 614 Universal Jurisdiction Law and Practice in Sweden / Open Society Justice Initiative, April 2020: https://www. justiceinitiative.org/publications/universal-jurisdiction-law-and-practice-in-sweden 615 Swedish prosecutors open preliminary investigation into war crimes in Ukraine / Reuters, 05.04.2022: https:// www.reuters.com/world/europe/swedish-prosecutors-open-preliminary-investigation-into-war-crimesukraine-2022-04-05/. 616 Universal Jurisdiction Law and Practice in Switzerland / Open Society Justice Initiative, June 2019: https://www. justiceinitiative.org/publications/universal-jurisdiction-law-and-practice-in-switzerland 617 What are the Swiss doing to gather evidence of war crimes in Ukraine? / Swissinfo.sw, 19.05.2022: https://www. swissinfo.ch/eng/what-are-the-swiss-doing-to-gather-evidence-of-war-crimes-in-ukraine-/47601174. 220 �14 Канада Регулюється: Закон про злочини проти людяності та воєнні злочини618. Поширюється на: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини. Вимоги для відкриття провадження: злочинець має знаходитися на території Канади. 15 Австрія Регулюється: Кримінальний кодекс Австрії620. Поширюється на: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та злочин агресії. Вимоги для відкриття провадження: злочинець або жертва є громадянином Австрії; акт порушує інші національні інтереси Австрії; злочинець є іноземцем, який постійно проживає в Австрії або перебуває в Австрії та не може бути екстрадований. 16 Італія Регулюється: Кримінальний кодекс Італії622. Поширюється на: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини, тортури. Вимоги для відкриття провадження: злочинець перебуває на території держави Італії та за наявності запиту міністра юстиції, або заяви чи скарги потерпілої сторони. Розслідування загалом стосується наслідків збройного конфлікту на території України. Королівська канадська кінна поліція (RCMP) почала національне розслідування ймовірних фактів вчинення воєнних злочинів і злочинів проти людяності, вчинених в Україні. Поліція збирає «важливу інформацію та докази» від тих українців, які в’їжджатимуть до Канади, які бажають їх надати, з метою використання інформації у майбутніх кримінальних розслідуваннях619. Розслідування загалом стосується наслідків збройного конфлікту на території України. За офіційними повідомленнями, Міністерство юстиції Австрії розглядало можливості внутрішнього законодавства для відкриття розслідування щодо ймовірних воєнних злочинів, вчинених в Україні621. 13.05.2022 року було оголошено, що прокурори з Барі, що на півдні Італії, відкрили початкове розслідування воєнних злочинів, вчинених в Україні. У межах даного розслідування численні біженці, що прибували до Пуглії в Італії, дали свідчення.623 618 Scope and Application of Universal Jurisdiction in Canada / Letter to the UN: https://www.un.org/en/ga/sixth/75/ universal_jurisdiction/canada_e.pdf. Crimes Against Humanity and War Crimes Act / 2000: https://laws-lois.justice. gc.ca/eng/acts/c-45.9/. 619 RCMP launching investigation into war crimes in Ukraine / CBS, 07.04.2022: https://www.cbc.ca/news/canada/ ottawa/rcmp-investigation-war-crimes-ukraine-1.6412327. 620 Scope and Application of Universal Jurisdiction in Austria / Letter to the UN, 01.05.2017: https://www.un.org/en/ga/ sixth/72/universal_jurisdiction/austria_e.pdf. Austrian Penal Code, 13.11.1998: https://policehumanrightsresources. org/content/uploads/2016/08/Criminal-Code-Austria-1998.pdf?x19059. 621 Austria wants to prosecute Russian war crimes / EURACTIV, 18.04.2022: https://www.euractiv.com/section/ politics/short_news/austria-wants-to-prosecute-russian-war-crimes/. 622 Penal Code of Italy: https://www.imolin.org/doc/amlid/Italy/penal_code.pdf. 623 Inquiry into Ukraine war crimes based on refugee accounts // InfoMigrants, 13.05.2022: https://www.infomigrants. net/en/post/40486/inquiry-into-ukraine-war-crimes-based-on-refugee-accounts. 221 �17 США Регулюється: федеральні закони624. Наприклад, Закон щодо воєнних злочинів було прийнято у 1996 році. Поширюється на: грубі порушення прав людини, включаючи геноцид, тортури, вербування дітей солдатів, воєнні злочини. Вимоги для відкриття провадження: зв’язок з державою, тільки представники Департаменту правосуддя можуть відкривати провадження, відкриття провадження потребує погодження на вищому рівні625. 18 Велика Британія Регулюється: Закон з кримінального правосуддя 1988 року628, Закон з Женевських конвенцій 1957 року629, Закон з Міжнародного кримінального суду 2001 року630. Поширюється на: катування, серйозні порушення Женевських конвенцій; обмежена форма універсальної юрисдикції щодо злочинів за Римським статутом МКС — воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид.631 6 грудня 2023 року США оприлюднили обвинувачення чотирьом російським військовослужбовцям у вчиненні катування, нелюдського поводження та незаконного ув’язнення громадянина США в Україні після повномасштабного вторгнення РФ626. Крім того, до складу ICPA було включено спеціального прокурора США щодо злочину агресії627. Починаючи з 2022 року поліція Великої Британії збирає свідчення від очевидців вчинення найтяжчих міжнародних злочинів на території України на підтримку розслідування, яке проводить Міжнародний кримінальний суд.633 Вимоги для відкриття провадження: щодо злочинів за Римським статутом переслідування може здійснюватись щодо підданих Британії та осіб, які проживають на території країни; обмеження щодо моменту вступу в силу відповідних актів; розслідування має отримати погодження від Генерального прокурора.632 624 Title 18 of the United States Code: https://uscode.house.gov/browse/prelim@title18&edition=prelim. Universal Jurisdiction: Law and Practice in the United States // OSJI, Trials International, CJA, 2022: https://trialinternational. org/wp-content/uploads/2022/05/UJ-USA-1.pdf. How to Get Away With Crimes Against Humanity: The Statutory Gap in US Law // Just Security, 08.09.2023: https://www.justsecurity.org/88084/how-to-get-away-with-crimesagainst-humanity-the-us-statutory-gap/. 625 Universal Jurisdiction: Law and Practice in the United States // OSJI, Trials International, CJA, 2022: https:// trialinternational.org/wp-content/uploads/2022/05/UJ-USA-1.pdf. 626 Чотирьох пов’язаних з Росією військовослужбовців звинувачують у воєнних злочинах у зв’язку з вторгненням Росії в Україну // US Department of Justice, 06.12.2023: https://www.justice.gov/uk/opa/pr/four-russiaaffiliated-military-personnel-charged-war-crimes-connection-russias-invasion. 627 Assistant Attorney General Kenneth A. Polite, Jr. Delivers Remarks Announcing the Launch of the International Centre for the Prosecution of the Crime of Aggression Against Ukraine // US Department of Justice, 03.07.2023: https://www.justice.gov/opa/speech/assistant-attorney-general-kenneth-polite-jr-delivers-remarks-announcinglaunch. 628 Criminal Justice Act, 1988: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/1988/33/section/134. 629 Geneva Conventions Act 1957, available at: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/Eliz2/5-6/52/section/1. 630 International Criminal Court Act 2001, available at: https://www.legislation.gov.uk/ukpga/2001/17/section/50. 631 Universal Jurisdiction Law and Practice in England and Wales // OSJI, Trial International, REDRESS, 2022: https:// www.justiceinitiative.org/uploads/33da3b6f-e6e6-4bef-8052-f87846113fe9/universal-jurisdiction-law-andpractice-england-and-wales-05232022.pdf. 632 Universal Jurisdiction Law and Practice in England and Wales // OSJI, Trial International, REDRESS, 2022: https:// www.justiceinitiative.org/uploads/33da3b6f-e6e6-4bef-8052-f87846113fe9/universal-jurisdiction-law-andpractice-england-and-wales-05232022.pdf. 633 UK police say examining about 50 allegations of Ukraine war crimes // Reuters, 22.04.2022: https://www.reuters. com/world/europe/uk-police-say-examining-about-50-allegations-ukraine-war-crimes-2022-04-22/. https://www. dundeehscp.com/sites/default/files/2022-07/WCT%20Appeal%20Leaflet%20-%20English-Ukrainian%20v3.pdf. 222 �19 Ірландія Регулюється: Конституція Ірландії; Закон з Женевських конвенцій 1962 року, 1998 року; Закон з МКС 2006 року; Закон про повітряну навігацію і транспорт 1973 року; Закон про повітряну навігацію 1975 року; Закон про екстрадицію 1987 року; Закон про морську безпеку 2004 року.634 Офіційні повідомлення про відкриття Ірландією розслідування щодо воєнних злочинів, вчинених на території України, за принципом універсальної юрисдикції відсутні. Водночас, Ірландія підтримує розслідування МКС щодо ситуації в Україні.637 Поширюється на: піратство, катування, серйозні порушення Женевських конвенцій.635 Вимоги для відкриття провадження: перебування виконавця злочину на території країни; рішення прокурора.636 634 The scope and application of the principle of universal jurisdiction / Letter from the Permanent Mission of the Ireland to the UN // UN, 2023: https://www.un.org/en/ga/sixth/78/universal_jurisdiction/ireland_e.pdf. 635 The scope and application of the principle of universal jurisdiction / Letter from the Permanent Mission of the Ireland to the UN // UN, 2023: https://www.un.org/en/ga/sixth/78/universal_jurisdiction/ireland_e.pdf. Universal Jurisdiction in the EU: Country Studies // REDRESS, FIDH: https://documents.law.yale.edu/sites/default/files/ REDRESS-FIDH%20-%20Country%20Reports.pdf. 636 The scope and application of the principle of universal jurisdiction / Letter from the Permanent Mission of the Ireland to the UN // UN, 2023: https://www.un.org/en/ga/sixth/78/universal_jurisdiction/ireland_e.pdf. Jurisdiction in the EU: Country Studies // REDRESS, FIDH: https://documents.law.yale.edu/sites/default/files/REDRESS-FIDH%20 -%20Country%20Reports.pdf. 637 Ireland’s international response to the war in Ukraine // Department of the Taoiseach, 08.07.2022: https://www.gov. ie/en/publication/bc7ca-irelands-international-response-to-the-war-in-ukraine/. Ireland to offer Garda assistance to prosecutors probing Russian war crimes in Ukraine // Journal, 20.03.2023: https://www.thejournal.ie/war-crimesrussia-international-criminal-court-ireland-funding-6023865-Mar2023/. 223 �20 Фінляндія Регулюється: Кримінальний кодекс, Постанова про застосування глави 1, розділу 7 Кримінального кодексу.638 Поширюється на: геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та катування, фальсифікація, злочини, пов’язані з наркотиками, викрадення та диверсія повітряних суден, напади на осіб, які користуються міжнародним захистом, захоплення заручників, протиправне поводження з ядерними матеріалами, незаконна участь у виробництві хімічної зброї, піратство та інші протиправні дії, спрямовані проти безпеки морського судноплавства, а також, можливо, інші злочини, передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Фінляндією, які передбачають зобов’язання щодо екстрадиції або судового переслідуван- У грудні 2023 року фінська поліція розпочала попереднє розслідування щодо Воїслава Тордена, підозрюваного найманця неонацистського угруповання «Русич» в Україні. Прокуратура заявляє, що Торден підозрюється у злочинах проти полонених або поранених українських солдатів, які мали місце на сході України до початку повномасштабного нападу Росії на країну в лютому 2022 року.641 ня, а також тероризм.639 Вимоги для відкриття провадження: діяння має бути криміналізоване на час його вчинення; для злочинів, вчинених за кордоном громадянином Фінляндії чи особою, прирівняною до цього статусу, або проти громадянина/юридичної особи/резидента Фінляндії, діяння має підлягати покаранню за законодавством місця його вчинення (подвійна кримінальна відповідальність); може бути ініційоване лише за рішенням Генерального прокурора.640 638 Universal Jurisdiction Law and Practice in Finland / Briefing paper // OSJI, Trial International, 2020: https://www. justiceinitiative.org/uploads/760be0d9-1e8c-4b43-b4ac-192d9d194060/universal-jurisdiction-law-and-practicefinland.pdf. 639 Universal Jurisdiction Law and Practice in Finland / Briefing paper // OSJI, Trial International, 2020: https://www. justiceinitiative.org/uploads/760be0d9-1e8c-4b43-b4ac-192d9d194060/universal-jurisdiction-law-and-practicefinland.pdf. Jurisdiction in the EU: Country Studies // REDRESS, FIDH: https://documents.law.yale.edu/sites/ default/files/REDRESS-FIDH%20-%20Country%20Reports.pdf. 640 Universal Jurisdiction Law and Practice in Finland / Briefing paper // OSJI, Trial International, 2020: https://www. justiceinitiative.org/uploads/760be0d9-1e8c-4b43-b4ac-192d9d194060/universal-jurisdiction-law-and-practicefinland.pdf. 641 Finland investigates suspected war crimes committed in Ukraine // National Prosecution Authority, 15.12.2023: https://syyttajalaitos.fi/en/-/finland-investigates-suspected-war-crimes-committed-in-ukraine. Finland starts preliminary war crimes investigation targeting Russian suspect // Yle, 15.12.2023: https://yle.fi/a/74-20065354. 224 �21 Албанія Регулюється: Кримінальним кодексом Республіки Албанія.642 Поширюється на: злочини проти людяності, воєнні злочини, геноцид, злочини з терористичних мотивів, катування.643 Офіційні повідомлення про відкриття Албанією розслідування щодо воєнних злочинів, вчинених на території України, за принципом універсальної юрисдикції відсутні. Водночас, Албанія підтримує розслідування МКС щодо ситуації в Україні.645 Вимоги для відкриття провадження: встановлення факту, що іноземець, який вчинив злочин поза межами території Албанії, присутній на території Албанії; ймовірний виконавець не був екстрадований.644 22 Данія Регулюється: Кримінальним кодексом Данії.646 Поширюється на: катування, серйозні порушення Женевських конвенцій, геноцид.647 Поліція Данії збирає свідчення від очевидців вчинення найтяжчих міжнародних злочинів на території України на підтримку розслідування, яке проводить Міжнародний кримінальний суд.649 Вимоги для відкриття провадження: виконавець перебуває на території Данії на момент початку офіційного судового розгляду.648 642 The Criminal Code of the Republic of Albania, 1995: https://adsdatabase.ohchr.org/IssueLibrary/ALBANIA_ Criminal%20Code.pdf. 643 The Criminal Code of the Republic of Albania, 1995: https://adsdatabase.ohchr.org/IssueLibrary/ALBANIA_ Criminal%20Code.pdf. Statement of the Delegation of Albania to the UN // UN, 2013: https://www.un.org/en/ga/ sixth/68/pdfs/statements/universal_jurisdiction/albania.pdf. 644 Statement of the Delegation of Albania to the UN // UN, 2013: https://www.un.org/en/ga/sixth/68/pdfs/statements/ universal_jurisdiction/albania.pdf. 645 Albania joins UK’s call for ICC to investigate Russia’s war crimes // Permanent Mission of Albania to the UN in New York, 02.03.2022: https://ambasadat.gov.al/united-nations/albania-joins-uks-call-for-icc-to-investigate-russiaswar-crimes/. 646 Jurisdiction in the EU: Country Studies // REDRESS, FIDH: https://documents.law.yale.edu/sites/default/files/ REDRESS-FIDH%20-%20Country%20Reports.pdf. 647 Jurisdiction in the EU: Country Studies // REDRESS, FIDH: https://documents.law.yale.edu/sites/default/files/ REDRESS-FIDH%20-%20Country%20Reports.pdf. 648 The Scope and Application of the Principle ofUniversal Jurisdiction / Ministry of Foreign Affairs of Denmark // UN: https://www.un.org/en/ga/sixth/65/ScopeAppUniJuri_StatesComments/Denmark.pdf. Jurisdiction in the EU: Country Studies // REDRESS, FIDH: https://documents.law.yale.edu/sites/default/files/REDRESS-FIDH%20-%20 Country%20Reports.pdf. 649 Report war crimes // Danish police: https://politi.dk/en/report-a-crime/report-war-crimes. 225 �23 Болгарія Регулюється: Кримінальним кодексом Болгарії.650 Поширюється на: злочин агресії, геноцид, апартеїд, воєнні злочини під час міжнародних і неміжнародних збройних конфліктів, катування, а також на злочини, перелічені в договорах, що зобов’язують державу здійснювати таку юрис- На початку лютого 2024 року Болгарія оголосила про підготовку змін до національного кримінального законодавства, які дозволять відкрити розслідування за фактами найтяжчих міжнародних злочинів, вчинених на території України.653 дикцію.651 Вимоги для відкриття провадження: переслідування за звичайні злочини може бути припинено за строком давності; переслідування за тяжкі злочини (злочини загального характеру) може бути ініційоване лише прокурором.652 24 Нідерланди Регулюється: Закон про міжнародні злочини від 19 червня 2003 року. 654 Поширюється на: геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності, кату- Після повномасштабного вторгнення РФ на територію України правоохоронні органи Нідерландів збирають докази щодо вчинених найтяжчих міжнародних злочинів.657 вання, піратство.655 Вимоги для відкриття провадження: Розслідування загальної ситуації неможливе, якщо жертва (жертви) та/або ймовірний злочинець (злочинці) не є громадянами Нідерландів. В інших випадках органи влади Нідерландів мають право розслідувати справи за принципом універсальної юрисдикції лише якщо підозрюваний перебуває на території країни під час розслідування.656 650 The scope and application of the principle of universal jurisdiction // UN, 2018: https://www.un.org/en/ga/sixth/73/ universal_jurisdiction/bulgaria_2_e.pdf. 651 Bulgaria: End Impunity Through Universal Jurisdiction // Amnesty International, 2009: https://www.amnesty.org/ en/wp-content/uploads/2021/07/eur150022009en.pdf. 652 Bulgaria: End Impunity Through Universal Jurisdiction // Amnesty International, 2009: https://www.amnesty.org/ en/wp-content/uploads/2021/07/eur150022009en.pdf. 653 Bulgaria to launch investigation against Kremlin regime’s ‘aggression’ // Euractiv, 08.02.2024: https://www.euractiv. com/section/politics/news/bulgaria-to-launch-investigation-against-kremlin-regimes-aggression/. 654 Universal Jurisdiction Law and Practice in the Netherlands // OSJI, Trial International, 2019: https://www. justiceinitiative.org/uploads/e91b3105-914b-415d-9067-54543fac7e36/universal-jurisdiction-law-and-practicenetherlands.pdf. 655 Universal Jurisdiction Law and Practice in the Netherlands // OSJI, Trial International, 2019: https://www. justiceinitiative.org/uploads/e91b3105-914b-415d-9067-54543fac7e36/universal-jurisdiction-law-and-practicenetherlands.pdf. 656 Statement by First Secretary of the Permanent Mission the Kingdom of the Netherlands to the United Nations // UN, 2022: https://www.un.org/en/ga/sixth/77/pdfs/statements/universal_jurisdiction/12mtg_netherlands. pdf. Universal Jurisdiction Law and Practice in the Netherlands // OSJI, Trial International, 2019: https://www. justiceinitiative.org/uploads/e91b3105-914b-415d-9067-54543fac7e36/universal-jurisdiction-law-and-practicenetherlands.pdf. 657 Не залишаємо воєнні злочини безкарними // Netherlands Public Prosecution Service, 07.04.2022: https://www. prosecutionservice.nl/topics/international-crimes/documents/publications/international-crimes/war-in-ukraine/ reporting-war-crimes/%D0%BD%D0%B5-%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%88%D0%BC%D0%BE-%D0%B2% D0%BE%D1%94%D0%BD%D0%BD%D1%96-%D0%B7%D0%BB%D0%BE%D1%87%D0%B8%D0%BD%D0%B8-%D0%B 1%D0%B5%D0%B7%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BD%D0%B8%D0%BC%D0%B8. 226 �25 Угорщина Регулюється: Кримінальним кодексом 2012 року.658 Поширюється на: воєнні злочини та злочини проти людяності.659 Офіційні повідомлення про відкриття Угорщиною розслідування щодо воєнних злочинів, вчинених на території України, за принципом універсальної юрисдикції відсутні. Водночас, Угорщина підтримує розслідування МКС щодо ситуації в Україні.661 Вимоги для відкриття провадження: кримінальне провадження за принципом універсальної юрисдикції може бути відкрите виключно за рішенням Генерального прокурора.660 26 Словенія Регулюється: Кримінальним кодексом 2008 року.662 Поширюється на: воєнні злочини, злочини проти людяності, катування.663 Вимоги для відкриття провадження: по- Офіційні повідомлення про відкриття Словенією розслідування щодо воєнних злочинів, вчинених на території України, за принципом універсальної юрисдикції відсутні. Водночас, Словенія підтримує розслідування МКС щодо ситуації в Україні.665 Також Словенія бере участь у робочій групі з OSІNT, створеній Європолом.666 годження Міністром юстиції.664 658 Criminal Code of Hungary, 2012: https://www.refworld.org/legal/legislation/natlegbod/2012/en/78046. 659 Criminal Code of Hungary, 2012: https://www.refworld.org/legal/legislation/natlegbod/2012/en/78046. National Statement of Hungary // UN, 2023: https://www.un.org/en/ga/sixth/68/UnivJur/Hungary.pdf. 660 National Statement of Hungary on Agend Item 84: ‘The Scope and Application of Principle of Universal Jurisdiction’ // UN, 2023: https://www.un.org/en/ga/sixth/78/pdfs/statements/universal_jurisdiction/12mtg_hungary.pdf. 661 Ukraine // The ICC: https://www.icc-cpi.int/situations/ukraine. 662 Criminal Code, 2008: https://www.derechos.org/intlaw/doc/svn1.html. 663 Universal Jurisdiction: A Preliminary Servey of Legislation Around the World // Amnesty International, 2011: https:// www.amnesty.org/en/wp-content/uploads/2021/06/ior530042011en.pdf. 664 Statement by Representative of the Republic of Slovenia at the 71st UNGA Sixth Committee on The scope and application of the principle of universal jurisdiction (item 85) // UN, 2016: https://www.un.org/en/ga/sixth/71/pdfs/ statements/universal_jurisdiction/slovenia.pdf. Statement by Representative of the Republic of Slovenia on The scope and application of the principle of universal jurisdiction // UN, 2023: https://estatements.unmeetings.org/es tatements/11.0060/20231013100000000/qfSbXIsKaa8F/NYIqwCjo32vh_en.pdf. 665 Ukraine // The ICC: https://www.icc-cpi.int/situations/ukraine. 666 Europol sets up OSINT taskforce to support investigations into war crimes committed in Ukraine // Europol, 21.11.2023: https://www.europol.europa.eu/media-press/newsroom/news/europol-sets-osint-taskforce-tosupport-investigations-war-crimes-committed-in-ukraine. 227 �Додаток 4 Рецензент: Слідчий Служби безпеки України Коментар до тексту: • Дискусії щодо розуміння суб’єкту злочину агресії все ще продовжуються серед суддів Верховного Суду. Багато з них досі не розуміють, чому суб’єктами злочину за статтею 437 Кримінального кодексу України не можуть бути усі військовослужбовці Збройних сил РФ. Довелось з такою думкою зустрітись в роботі. • Справедливість серед іншого передбачає не лише постановку вироку, а і його виконання. До цього часу не зрозуміло, що робити із вироками, які винесені у порядку спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду (in absentia). Відбувається лише їхнє накопичення за відсутності бачення, що надалі із ними робити. • Проблему з якістю законодавства та необхідністю внесення змін через виклики збройного конфлікту можливо було б спробувати вирішити за умови, якби Україна мала стратегію, що визначала б наше бачення збройного конфлікту у правовому аспекті. Ситуативні зміни законодавства на даний час стосуються вирішення лише однієї конкретної проблеми, щодо якої вносяться зміни. Загалом це не показує ситуацію на практиці, бо у цьому питанні відсутній комплексний підхід. • На центральному рівні події з лютого 2014 року до 24 лютого 2022 року як складова частина міжнародного збройного конфлікту не досліджуються. Усі кримінальні провадження (за виключенням одиниць) відправлені на області, а в сучасних умовах області не мають ресурсу це розслідувати. Тому загалом всі наслідки збройного конфлікту, який мав місце до повномасштабного вторгнення у Криму та на Донбасі, відійшли на другий план. • Стосовно обладнання для проведення експертних досліджень, то виникає проблема у його сертифікації в Україні. Крім того, стосовно обладнання для експрес-аналізів, то законодавство в Україні не передбачає в ході розслідування проводити такі аналізи — лише повноцінні експертизи. • Не дивлячись на те, що відповідно до Кримінального процесуального кодексу України всі наслідки збройного конфлікту, які розслідуються зараз у кри- мінальних провадженнях, належать до підслідності слідчих органів безпеки. 228 �А по факту великий відсоток навантаження слідчих складають провадження, не пов’язані з війною та не віднесені до їхньої підслідності. Слідчі завантажені провадженнями за такими статтями як 191, 205, 364 Кримінального кодексу України та іншими. Нарікання на брак кадрів для ефективного виконання передбачених законом завдань у цій ситуації є необґрунтованим. • Те, що слідчі Національної поліції розслідують кримінальні провадження за статтею 438 Кримінального кодексу України, пов’язано з формальною процедурою, за якою визнається неефективність розслідування слідчими органів безпеки. Такий підхід важко назвати розв‘язанням проблеми з підслідністю. Поряд з цим, у матеріалах кожного такого провадження залишається рішення про те, що слідчі СБУ не можуть проводити ефективне розслідування. • У практиці розслідувань слідчі використовують розвідувальну інформацію, отримані дані під час такої діяльності, але кримінальне процесуальне законодавство України не визнає такого виду доказу. На жаль, ініціативи про внесення змін до законодавства з цього питання також відсутні. • На фоні того, як саме вже кілька років тривають розмови про реформу Служби безпеки України, до цього часу немає жодного документа, який би відповідав на питання, якою має бути СБУ. • На практиці міжвідомчі слідчі групи не замінили необхідність розв‘язувати питання з підслідністю інших органів розслідування за статтею 438 Кримі- нального кодексу України. Такі групи створюються зі слідчими поліції саме для посилення слідчої групи у певному кримінальному провадженні, а не для того, щоб обійти правила підслідності. Створення такої групи не означає, що провадження передається за підслідністю до іншого органу. Передача розслідувань за статтею 438 Кримінального кодексу України відбувається через процедуру встановлення неефективності розслідування слідчими органів безпеки. • Робота над аргументами у провадженнях за статтею 438 Кримінального ко- дексу України вимагає часу слідчих, якого катастрофічно не вистачає. Необхідно розібратись у різних видах воєнних злочинів, як їх правильно описувати, а на це не вистачає можливостей. При цьому критично не вистачає позицій національних судів, які б мали допомогти у цій роботі. Тому здебільшого у таких провадженнях використовуються підходи та аргументи із розслідувань загальнокримінальних злочинів. • Залишається відкритим питання, який судовий орган буде розглядати спра- ви щодо наслідків міжнародного збройного конфлікту на території України. 229 �Він має бути дієвим. РФ зі своїми пособниками також може створити трибунал, в якому розглядатиме дії України. Тому нам потрібно знайти рішення щодо органу, який може допомогти отримати правосуддя щодо найтяжчих міжнародних злочинів. • Щодо мобільних ДНК-лабораторій, то, відповідно до нашого законодавства та наявних методик, молекулярно-генетичні експертизи, зокрема порівняльні, проводяться в умовах стаціонарної експертної установи. Мобільні лабораторії прискорюють процедуру ідентифікації, але не застосовуються під час проведення експертизи з ідентифікації у кримінальних провадженнях. Їхні результати не можуть прирівнюватись до стаціонарно проведених експертиз, тому і не можуть використовуватись як доказ під час розслідування. Щоб розв’язати цю проблему, потрібно вносити зміни у методики проведення експертних досліджень. • Щодо дублювання кримінальних проваджень за одними фактами злочинів, закон зобов’язує по кожній заяві потерпілого реєструвати провадження, а вже потім ставити питання про об’єднання із наявним або розслідувати окремо. Це призводить до того, що за умови вчинення одного злочину і наявності кількох потерпілих, реєструються кримінальні провадження за заявами кожного потерпілого, а потім — об’єднуються. Іншого шляху, на жаль, немає. Тому потрібно відбирати та систематизувати всі відкриті розслідування. • Фактично, всі залучені органи до розслідування зберігають зібрані докази де є можливість. Це, у першу чергу, стосується речових доказів. Місце знайти важко, але кожен намагається забезпечити збереження доказу. • Багато процесів за останні два роки, які пов’язані з можливістю отримати допомогу від держави, також прив’язуються до кримінальних проваджень і вимоги мати якийсь документ про статус потерпілого. У 2022–2024 роках ми визнавали потерпілими усіх підряд осіб, які втратили майно, втратили члена сім’ї, навіть просто були вимушені змінити місце проживання у зв’язку із війною. Це неправильно. Але адвокати далі шлють такі заяви в інтересах постраждалих і на це немає рішення. Постраждалим треба отримати від слідчого пам’ятку про права та обов’язки потерпілого та витяг з ЄРДР по його заяві. І більше їх нічого не цікавить, бо ці документи вказані у переліку документів, необхідних для отримання фінансової допомоги від держави. • Великим викликом для слідчих органів безпеки є відсутність навичок та знань, необхідних для роботи з насильницькими злочинами. Спеціалізовані програми навчання для цього не пропонуються. До цього також відкритим 230 �питанням залишається мотивація та бажання самих слідчих розвиватись і набувати ці навички. Так само як і час для цього. • Значне навантаження на слідчих органів безпеки спричинене розслідуванням кримінальних проваджень за статтями, які не віднесені до підслідності органу. Це забирає ресурс як у різних підрозділів, так і на місцевому рівні. Якщо розв‘язати це питання, то звільниться додатковий ресурс, який можна спрямувати на дослідження воєнних злочинів. • Не дивлячись на триваючий збройний конфлікт, не вистачає пріоритету на розслідування порушень законів та звичаїв війни з боку органів досудово- го розслідування. Таке рішення має бути прийнято на рівні керівників різних органів, зокрема органів досудового розслідування, і цей пріоритет слідчі повинні бачити й відчувати. Тільки це зможе змінити підходи до роботи. 231 �Рецензент: Суддя Коментар до тексту: • Питання виконання вироків in absentia наразі доволі актуальне, бо їхня кількість збільшується, але немає єдиного підходу до того, щоб вони дійсно були реалізовані. Вбачається, що такі вироки мають надсилатися на виконання до центральних органів (до прикладу, до прикордонної служби для відстежування можливого перетину кордону засудженою особою; до СБУ, у якої на таких осіб заведені розшукові справи і як вважається, що це може бути на майбутнє підставою затримання особи, хоча це є порушенням прав людини, оскільки єдиною підставою затримання для засудженої особи є ухвалений вирок, в резолютивній частині якого має бути чітко вказано: «Строк відбування покарання рахувати з дня затримання особи у порядку виконання цього вироку»). Враховуючи, що сам порядок розгляду справ in absentia викликає певні занепокоєння у міжнародної спільноти, але й з урахуванням тієї кількості вироків, які будуть ухвалені в Україні за таким порядком, слід уважно поставитися до порядку їхнього виконання, аби 1) дійсно вони були виконані та 2) щоб Україна не мала довгострокових наслідків з позовами до міжнародних судів щодо порушення прав людини. 232 �Рецензент: Слідчий Національної поліції України Коментар до тексту: • Загалом, для роботи поліції важливо, щоб була запроваджена у національне законодавство альтернативна підслідність найтяжчих міжнародних злочинів за Кримінальним кодексом України — зокрема, надання можливості слідчим поліції розслідування цих злочинів на період воєнного стану. • На сьогодні спеціалізовані слідчі підрозділи з розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту вже створені та функціонують у 10 слідчих управліннях ГУНП, а саме Київської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької, Запорізької, Херсонської, Дніпропетровської та Миколаївської областей. Окремо слід зазначити, що з часу окупації півострова Крим в структурі НПУ створено ГУНП в АР Крим та м. Севастополі, в якому функціонує слідчий підрозділ з розслідування злочинів, вчинених окупаційною владою півострова з 2014 року. 233 �Рецензент: Прокурор Коментар до тексту: • На рівні національної практики випадки незаконного перетину кордону у контексті учасників збройного конфлікту на території України отримували додаткову кваліфікацію, крім статей 110, 437 Кримінального кодексу України. Хоча підхід і було змінено, але практика кваліфікацій цих фактів була запроваджена. • У частині навчання суддів міжнародному гуманітарному праву прослідковуються різні позиції, які пропонуються міжнародними та національними екс- пертами під час навчальних програм. Це відповідно впливає на формування їхніх позицій у кримінальних провадженнях і те, що вони створюють власні підходи до розгляду справ. Такий підхід може суперечити міжнародним стандартам на практиці й підтримуватись іншими національними судами у провадженнях за схожими фактами. • У більшості проваджень щодо порушень законів та звичаїв війни адвокати захисту проявляють пасивну позицію. В результаті, це може впливати на справедливість процесу в цілому. • Кримінальний процесуальний кодекс України пропонує різні підходи до доказів, отриманих на етапі досудового розслідування, щодо перспективи їхнього врахування під час судового розгляду справи. Якщо протоколи проведення слідчих дій (зокрема, оглядів та обшуків), висновки проведених експертиз, речові докази можуть бути враховані судом, то показання свідків та потерпілих мають бути досліджені судом безпосередньо. Це створює додатковий ризик повторного травмування для постраждалих, оскільки їх свідчення на етапі розслідування можуть лише стати невіддільною основою для підготовки повідомлень про підозру та обвинувальних актів. Але водночас під час судових слухань їм доведеться заново надавати свідчення у кожному провадженні, де постраждалі особи мають статус потерпілого чи свідка. • На практиці залишається проблема з тим, як провести допит потерпілих та свідків, які знаходяться за кордоном. Спілкування з ними слідчих у режимі відеоконференції та рапорт, складений за його результатами не є доказом, відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Процес опитування не прирівнюється за своїм статусом до проведення допиту, тому Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає, що, у разі необхідності отримання показань від опитаних осіб слідчий, прокурор повинен провести їхній допит. Зважаючи на кількість осіб, які перебувають за кордоном та чиї свідчення можуть бути корисними для кримінальних проваджень, необхідно 234 �шукати шляхи для того, щоб отримати інформацію від них, яка зможе бути використана як доказ у кримінальному провадженні. • Чинним КПК України не передбачено безумовного права обвинуваченого, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження на повторний розгляд справи. З огляду на практику ЄСПЛ такий підхід може призвести до ухвалення рішень про порушення Україною статті 6 ЄКПЛ із необхідністю проведення повторного судового розгляду як належним способом усунення порушень. У майбутньому цією недосконалістю може скористатись РФ шляхом ініціювання масового подання до ЄСПЛ заяв засудженими в заочному порядку російськими військовослужбовцями. • Як проблематику законодавства слід визначити нагальну необхідність вирі- шення на законодавчому рівні питання соціального захисту та матеріального забезпечення прокурорів, які проводять процесуальні дії в районах ведення бойових дій. На відміну від слідчих СБУ та Національної поліції наразі законодавство не передбачає соціальний захист прокурорів та членів їхніх родин у разі загибелі чи отримання поранення під час виконання своїх повноважень, зокрема під час розслідування міжнародних злочинів. Розв‘язання цього питання потребує внесення відповідних змін до Закону України «Про прокуратуру». Відповідний законопроєкт був внесений 12.06.2023 народними депутатами до Верховної Ради України (проєкт № 9380 Закону України «Про внесення змін до Закону України “Про прокуратуру» щодо гарантій для прокурорів, які здійснюють повноваження у кримінальних провадженнях у районах ведення воєнних (бойових) дій»). Проте до цього часу на розгляд в сесійну залу не виносився. • Законодавство України встановлює граничну чисельність співробітників Служби безпеки України. Але ці цифри охоплюють всіх працівників, серед яких є не тільки слідчі. В реальності їхня чисельність є набагато меншою у порівнянні з офіційними даними, що відповідно впливає на їхню можливість охоплювати весь масив розслідувань, які знаходяться у їхній підслідності. • Запровадження у Кримінальному процесуальному кодексі України міжвідомчих слідчих груп на практиці не стало розв‘язанням проблем, які виникали з підслідністю проваджень за статтею 438 Кримінального кодексу України. Інструмент міжвідомчих слідчих груп не набув широкого поширення, а є окремим і тимчасовим засобом допомоги слідчим СБУ з боку слідчих НПУ в проведенні першочергових слідчих дій або їхньої великої кількості. На ефективність розслідування це кардинально не впливає, а передача криміналь- 235 �них проваджень у порядку статті 36 КПК України залишається єдиним механізмом зменшення навантаження на слідчих СБУ. • Пріоритет органів безпеки України весь період збройного конфлікту з 2014 року залишався на дослідженні фактів злочинів проти основ національної безпеки порівняно з найтяжчими міжнародними злочинами. Уваги до цих проваджень зі сторони СБУ після повномасштабного вторгнення РФ на територію України стало більше, але загальний підхід органу масштаби подій не змінили. • Після повномасштабного вторгнення РФ на територію України СБУ намагалась знайти можливості розширити власні людські ресурси. В якості рішення було використано процес мобілізації, за яким до слідчих підрозділів СБУ залучали колишніх прокурорів, які не пройшли чи відмовились проходити атестацію. • Органи прокуратури несуть на собі значне навантаження щодо дослідження наслідків збройного конфлікту та кримінальних проваджень у цілому. На фоні цього, рішення про соціальне та матеріальне забезпечення співробітників є непропорційним покладеним функціям. У порівнянні з правоохоронними органами та органами правосуддя, забезпечення прокурорів залишається поза увагою та є значно нижчим. Це впливає як на мотивацію працівників, так і на стабільність всієї системи прокуратури. 236 �Рецензент: Прокурор Коментар до тексту: • Особливо після повномасштабного вторгнення РФ на територію України стало зрозуміло, що проблематика регіонів залишається у сфері відповідальності відповідних державних органів на рівні областей. Інтереси потерпілих та увага на переслідуванні подій на території Кримського півострову та Донбасу з 2014 року є відповідальністю, у першу чергу, правоохоронних органів та органів правосуддя відповідних регіонів, а з центрального рівня в частині формування загальної політики не отримує належної уваги. • На рівні України та її правоохоронних органів досить багато очікувань покладалось на Інтерпол як дієвий механізм розшуку підозрюваних у провадженнях, пов’язаних зі збройним конфліктом. Але вже після перших звернень з 2014 року стало зрозуміло, що на практиці його використати неможливо. • Під час кваліфікації злочинів за статтею 438 Кримінального кодексу України та застосування положень договорів у сфері міжнародного гуманітарного права, ратифікованих Україною було виявлено кілька проблем. По-перше, якість перекладу текстів українською мовою. У конвенціях могли бути застосовані різні терміни або у деяких українських версіях документів відсутні частини статей. По-друге, не всі конвенції мають офіційний переклад українською мовою. Така ситуація негативно впливає на практику та на чіткість тлумачення відповідних норм у межах кримінальних проваджень. А до цього часу питання зі зміною перекладу залишається невирішеним. • Підслідність органів розслідування за статтею 438 Кримінального кодексу України залишається проблемою на практиці. Можливо, як варіант пропозиції законодавчих змін, варто передбачити у статті 216 Кримінального процесуального кодексу України можливість прокурору визначати підслідність міжнародних / воєнних злочинів / зазначених у розділі XX Кримінального кодексу України будь-якому з органів досудового розслідування. Це може бути виправданим рішенням через те, що не тільки СБУ, а й НПУ та ДБР залучаються до таких розслідувань та, якщо передбачити у кожного з органів підслідність для розслідувань, на практиці може виникнути між ними конкуренція, а прокурор у цьому випадку може бути регулювальним органом. • З приводу необхідності визнання інформації, отриманої внаслідок розвідувальної діяльності, в якості доказу давно тривають дискусії. Як варіант за аналогією щодо документів, передбаченою абзацом 2 частини 2 статті 99 Кримінального процесуального кодексу України, можна додати «розвідувальними органами з 237 �дотриманням Закону України «Про розвідку». Цей закон має схожі принципи, як і Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» (статті 13–28). • Проведення допитів потерпілих та свідків, які знаходяться за кордоном, у ре- жимі відеозв’язку потенційно може сприйматись як порушення вимог розділу IX Кримінального процесуального кодексу України та конвенцій/договорів про взаємну допомогу у кримінальних справах, оскільки може тлумачитись як втручання у суверенні права держави-перебування. Тому такий варіант на практиці — це точно не розв‘язання проблеми з проведенням допиту таких осіб. • Щодо врегулювання питання залучення іноземних фахівців до кримінальних проваджень в якості пропозиції можна розглянути в Кримінальному процесуальному кодексі України можливість для слідчого чи прокурора отримання консультативних висновків у спеціальній галузі, своєрідних amicus curiae, рекомендації яких неможливо отримати в іншому передбаченому процесуальному порядку. • Положення Кримінального процесуального кодексу України у деяких моментах закріплює занадто великий контроль від судової влади під час проведення досудового розслідування. Такий підхід загалом теж впливає на завантаженість судів та їхній ресурс, який необхідний для розгляду проваджень. • Загалом, питання проведення допитів на етапі досудового розслідування втрачає, подекуди, свою актуальність. Оскільки протоколи допитів, складені на стадії розслідування, не мають жодного значення для суду, зважаючи на принцип безпосереднього дослідження доказів. Його лише можна використати для притягнення особи за давання завідомо неправдивих показань. Водночас вимоги статті 225 та частини 11 статті 615 Кримінального процесуального кодексу України створюють конкуренцію норм. В якості уніфікації цієї процедури можливо варто передбачити якісь запобіжники, як проведення такого допиту за участі адвоката, щоб забезпечити право на перехресний допит. • Законодавство України, враховуючи умови та виклики збройного конфлікту, має передбачати дослідження воєнних злочинів в якості пріоритету роботи органів досудового розслідування. Важливо забезпечити, щоб ці розслідування ставали фокусом у роботі, а не залишались лише приводом для виступів у ЗМІ. Водночас ефективність розслідування має чітко контролюватись по вертикалі внутрішнього управління. Бо підхід, який є зараз, призводить до того, що органи, яким не підслідна стаття 438 Кримінального кодексу України, розслідують провадження за залишковим принципом. 238 �• На практиці, як на суддів, так і на органи досудового розслідування та прокуратури впливають наслідки збройного конфлікту. Масові ракетні обстріли, загальна небезпека, ризики для енергетичної інфраструктури, безпекові умови на місцях роботи — змушують змінювати підходи до роботи та її організації. • З практики розслідувань стало помітно, що велика кількість осіб, які фактично є потерпілими від воєнних злочинів, не усвідомлюють цього. Люди вважають себе жертвами/потерпілими коли шкода завдана здоров’ю і майну, а деколи й цього не розуміють. 239 �Для нотаток 240 �Для нотаток 241 �Для нотаток 242 ��� Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Аналітичні, моніторингові та інші звіти Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Оцінка потреб правової системи України: забезпечення якісного правосуддя для постраждалих та уцілілих від війни Description An account of the resource «Найгірша форма несправедливості — це імітація правосуддя» Платон. Цей звіт було створено для того, щоб дати голос людям України, які несуть на собі основний тягар війни та вже понад 10 років страждають від наслідків російської агресії. Звіт є узагальненням п’ятирічного дослідження та аналізу, проведеного юристами, які мають досвід представництва інтересів постраждалих від збройного конфлікту на території України на національному та міжнародному рівнях. Текст було анонімно рецензовано та верифіковано слідчими, прокурорами та суддями. Основна мета звіту — поділитись з фахівцями, що відповідальні за ухвалення рішень на різних рівнях розумінням того, яке правосуддя шукають українці, який масштаб воно має охоплювати та показати, що наявних механізмів та ініціатив недостатньо для його забезпечення. Кінцева ціль звіту — надання рекомендацій щодо можливих інструментів притягнення до відповідальності, які зможуть задовольнити запит на справедливість постраждалих та громадянського суспільства, що представляє їхні інтереси. Rights Information about rights held in and over the resource Матеріал зберігається в бібліотеці; права визначаються автором або видавцем. Перед повторним використанням перевірте умови першоджерела. аудиторія:правники етап:судовий розгляд статус:довідковий матеріал тип:аналітика https://warcrimes.legalaid.gov.ua/files/original/2/6/_IG_Farben_30.07.1948_.pdf 316f1b342fe560ead14b2f8e1aa90d56 PDF Text Text Судовий процес «І.Ґ. Фарбен» Сполучені Штати Америки проти Карла Крауха та ін. Військовий трибунал у Нюрнберзі, Рішення від 30 липня 1948 р. [Матеріали справи щодо злочину агресії – злочинів проти миру] Зміст Обвинувальний акт..................................................................................................................... 2 Фарбен як засіб (інструменталій) ............................................................................................... 2 Обвинувальні пункти перший і п’ятий ........................................................................................ 5 Загальновідомі факти ................................................................................................................. 9 Особисті знання ....................................................................................................................... 12 Ведення загарбницьких воєн ................................................................................................... 18 Змова ....................................................................................................................................... 21 Вирок........................................................................................................................................ 22 �Обвинувальний акт Це провадження було розпочато з подання обвинувального акта до Офісу Генерального секретаря належним чином призначеним Головним прокурором у справах про воєнні злочини 3 травня 1947 року. Обвинувальний акт складається з п'яти пунктів. Його складено відповідно до положень статті II Закону Контрольної ради № 10. 1. Пункт перший обвинувачує підзахисних у вчиненні злочинів проти миру через планування, підготовку, ініціювання та ведення агресивних (загарбницьких) воєн і вторгнення в інші країни. 2. Пункт другий обвинувачення полягає в тому, що підзахисні вчинили воєнні злочини та злочини проти людяності через участь у розкраданні державного та приватного майна в країнах і на територіях, які були окуповані Німеччиною. 3. Пункт третій обвинувачення полягає у вчиненні воєнних злочинів і злочинів проти людяності шляхом участі в поневоленні та примусовій праці цивільного населення країн і територій, окупованих або контрольованих Німеччиною, поневоленні в’язнів концтаборів у Німеччині та використанні військовополонених у діяльності і нелегальній праці. Додатково, за цим пунктом підзахисні обвинувачуються у жорстокому поводженні, тероризуванні, катуванні і вбивствах поневолених людей. 4. Пункт четвертий обвинувачує підзахисних Шнайдера, Бютефіша та фон дер Гейде в участі у злочинній організації. 5. Пункт п’ятий обвинувачує підзахисних в участі у змові з метою вчинення злочинів проти миру. Пункти обвинувачення будуть викладені далі, оскільки їх обговорювали та обґрунтовували під час прийняття цього судового рішення. Фарбен як засіб (інструменталій) У пунктах 1, 2, 3 і 5 обвинувачення стверджується, що «всі обвинувачені, діючи через засоби (інструменти) компанії «Фарбен» та іншими способами, за допомогою інших осіб» вчинили інкриміновані в них дії. У 1, 2 і 3 пунктах також зазначено, що зазначені обвинувачені «були членами організацій або груп, у тому числі «Фарбен», які були пов'язані із вчиненням зазначених злочинів». «Фарбен» виникла в 1925 році, коли фірма «Badische Anilin- und Sodafabrik» з Людвігсгафена змінила свою назву на нинішню назву та об’єдналася з п’ятьма іншими провідними 2 �німецькими хімічними концернами. Проте з 1904 року деякі з цих фірм працювали за угодами про співтовариство інтересів, а в 1916 році вони сформували раду асоціації для здійснення спільного контролю над виробництвом, маркетингом і дослідженнями, а також для об’єднання прибутків. До 1926 року злиття було здійснено зі структурою капіталу в 1,1 мільярд рейхсмарок, що втричі перевищувало сукупну капіталізацію всіх інших хімічних концернів Німеччини. Під керівництвом доктора Карла Дуйсберга, першого голови «Aufsichtsrat», і доктора Карла Боша, який змінив цю посаду в 1935 році, «Фарбен» постійно розширював своє виробництво та свою економічну потужність. У 1926 році штат фірми становив 93 742 особи, а річний оборот становив 1 209 мільйони рейхсмарок. До 1942 року штат збільшився до 187 700 осіб, а обіг склав 2 904 мільйони рейхсмарок. На піку своєї діяльності річний оборот фірми перевищував три мільярди рейхсмарок. «Фарбен» володіла або мала частки участі в 400 німецьких фірмах і приблизно в 500 фірмах в інших країнах. Вона також контролювала близько 40 000 цінних патентних прав. Прокуратура назвала фірму «державою в державі». Особливо видатними були досягнення «Фарбен» в хімічних дослідженнях і практичному застосуванні своїх відкриттів. Серед багатьох фармацевтичних продуктів, які розробив і спонсорував «Фарбен», можна згадати аспірин, атабрін, сальварсани. Дві її торгові марки, «Bayer-Cross» у фармацевтичній галузі та «Agfa» у фотографії, добре відомі у всьому світі. У промисловій сфері «Фарбен» був піонером у розробці складних процесів, за допомогою яких барвники, метанол, пластмаси, штучні волокна та легкі метали комерційно виробляються у великих масштабах. Фірма відіграла особливо важливу роль у відкритті та розробці процесів виробництва гуми буна, азоту з повітря та бензину й мастильних матеріалів з вугілля. Примітно, що троє лауреатів Нобелівської премії були науковцями «Фарбен», а продукція фірми отримала дев’ять головних нагород на Паризькій виставці в 1937 році. Підприємство такого масштабу та різноманітних інтересів «Фарбен» обов’язково вимагало комплексного та складного плану корпоративного управління. Кількість акціонерів «Фарбен» налічувала близько пів мільйона. Відбувались щорічні збори, на яких зазвичай були присутні фінансові представники груп акціонерів, на яких отримували та розглядали звіти, затверджували збільшення капіталу та поправки до статуту та обирали членів «Aufsichtsrat». На момент злиття «Aufsichtsrat» складався з 55 членів, але це число було скорочено до 23 у 1938 році та до 21 до 1940 року. Цей орган був за своєю суттю наглядовою радою, функціонально подібною до тих членів ради директорів американської корпорації, які не входять до виконавчого комітету та не беруть активної участі в управлінні бізнесом. За німецьким законодавством «Aufsichstrat» обирав і знімав членів «Vorstand», скликав 3 �спеціальні збори акціонерів і мав право перевіряти та робити аудит бухгалтерських книг та рахунків фірми. «Vorstand», щось на кшталт виконавчого комітету ради директорів, мав фактичну відповідальність за управління корпорацією та представляв її у відносинах з іншими. Коли відбулося злиття «Фарбен» у 1925-1926 роках, його «Vorstand» складався з 82 членів, і більшість його функцій було делеговано робочому комітету з 26 членів. У 1938 році «Vorstand» було скорочено до менш ніж 30 членів, а робочий комітет було скасовано. У складі робочого комітету існував також центральний комітет, який зберігся після скасування останнього. «Vorstand» збирався в середньому кожні 6 тижнів і очолювався головою, який в деяких відношеннях вважався його виконавчим головою, а в інших — лише першим між рівними (primus inter pares). Окрім спільних обов’язків, члени «Vorstand» були призначені на керівні посади в конкретних сферах діяльності, приблизно згрупованих за технічними та комерційними категоріями. Численні заводи «Фарбен» працювали за так званим принципом лідерства. Основний підрозділ, як правило, перебував під особистим наглядом окремого члена «Vorstand», хоча в деяких випадках один член відповідав більше ніж за один підрозділ, тоді як в інших випадках переважав розподіл відповідальності всередині заводу, відповідно до виробництва. Єдність в політиці управління була досягнута шляхом групування заводів за географічним принципом, а також за характером виробництва. Заводські комбінати становили основу географічної координації заводів «Фарбен». Першочергово було чотири таких комбінати – Верхній Рейн, Долина Майну, Нижній Рейн і Центральна Німеччина. У 1929 році був доданий п'ятий комбінат – Берлін. Заводські комбінати координували такі питання, як загальне адміністрування, транспортування, зберігання, тощо, у відповідних областях. «Sparten» являв собою засіб координації виробничої діяльності «Фарбен» на основі споріднених продуктів. Так, «Sparte I» включав азот, синтетичне паливо, мастила та вугілля; «Sparte II» охоплював барвники та їх проміжні продукти, бун, легкі метали, хімікати та фармацевтичні препарати; «Sparte III» – синтетичні волокна, целюлозу і целофан, фотоматеріали. Збутові комбінати були створені для маркетингу чотирьох основних категорій продукції «Фарбен». Кожен комбінат очолював член «Vorstand» із заступниками. Це були збутовий комбінат для барвників, збутовий комбінат для хімікатів, збутовий комбінат для фармацевтики та збутовий комбінат «Агфа» (фотоматеріали, штучні волокна, тощо). Центральне фінансове управління (ZEFI) було створено в 1927 році в офісі під назвою «Berlin NW 7». До нього було додано Департамент економічних досліджень (VOWI) у 1929 році та 4 �Департамент економічної політики (WIPO) у 1933 році. У 1935 році було додано центральний офіс для зв’язку зі збройними силами під назвою «Vermi lungsstelle W». Цей офіс займався такими питаннями, як мобілізаційні питання, військова безпека, контррозвідка, секретні патенти та дослідження для збройних сил. Кожна «Sparte» була представлена в ньому своїм персоналом. На відміну від негативного ставлення американського законодавства до централізованого контролю над афілійованими бізнес-підприємствами, німецьке законодавство та значною мірою континентальні правові системи заохочували об’єднання, іноді роблячи їх обов’язковими. Ілюстрацією такого ставлення є наступні приклади: Концерн – група юридично окремих організацій, які функціонально перебувають під єдиним управлінням. «Фарбен» іноді називали концерном, оскільки він включав низку юридично різних підприємств. Картель – договірне об'єднання незалежних комерційних фірм для усунення конкуренції та регулювання ринків. Більшість картелів є міжнародними за характером, а деякі з них діють по всьому світу. Кілька американських фірм були афілійовані з ними, і «Фарбен» була учасником великої кількості таких угод. Синдикат – більш-менш локалізоване удосконалення принципу картелю, який зберігає централізований контроль над виробничими квотами та продажами певних конкретних продуктів у Німеччині. Типовим з них був «S ckstoff-Syndikat» (Азотний синдикат), провідним членом якого була «Фарбен». Ми завершуємо це коротке резюме про «Фарбен» окресленням основних посад, які обіймали кілька відповідачів у фірмі, а також їхньою приналежністю до різних політичних, урядових, технічних і професійних груп, до яких ми додали часові проміжки, протягом яких вони були ув'язнені у зв'язку з обвинуваченнями, за якими вони постають перед судом у цьому Трибуналі. [розлогий опис кожного з підсудних та його ролі в компанії «Фарбен»] Обвинувальні пункти перший і п’ятий Перший і п’ятий пункти обвинувального акту ґрунтуються на тих самих фактах і містять ті самі докази. Таким чином, ці два пункти розглядатимуться разом. Пункт перший складається з вісімдесяти п'яти параграфів. Кримінальне обвинувачення міститься в параграфах першому, другому та вісімдесят п’ятому. Інші параграфи мають характер деталей. Цитуємо три параграфи з обвинуваченням: 5 �1. Усі обвинувачені, діючи через «Фарбен» та іншим чином, за допомогою інших осіб, протягом років, що передували 8 травня 1945 року, брали участь у плануванні, підготовці, ініціюванні та веденні агресивних (загарбницьких) війн і вторгненнях в інші країни, і такі агресивні війни та вторгнення були також порушенням міжнародних законів і договорів. Усі обвинувачені займали високі посади у фінансовому, промисловому та економічному житті Німеччини та скоїли ці злочини проти миру, як визначено статтею II Закону Контрольної ради № 10, оскільки вони керували, були співучасниками, наказували, підбурювали, добровільно погодились брати участь, були пов’язані з планами та підприємствами, в яких брали участь, а також були членами організацій або груп, у тому числі «Фарбен», які були пов'язані із вчиненням зазначених злочинів. 2. Вторгнення та агресивні війни, згадані в попередньому параграфі, були наступними: проти Австрії, 12 березня 1938 року; проти Чехословаччини, 1 жовтня 1938 року та 15 березня 1939 року; проти Польщі, 1 вересня 1939 року; проти Великої Британії та Франції, 3 вересня 1939 року; проти Данії та Норвегії, 9 квітня 1940 року; проти Бельгії, Нідерландів та Люксембургу, 10 травня 1940 року; проти Югославії та Греції, 6 квітня 1941 року; проти СРСР, 22 червня 1941 року; і проти Сполучених Штатів Америки, 11 грудня 1941 року. 85. Дії та поведінка, викладені в цьому пункті, були вчинені підсудними незаконно, навмисно і свідомо, і є порушенням міжнародного права, договорів, угод і запевнень, а також статті II Закону Контрольної ради № 10-" Пункт п'ятий ґрунтується на діях, викладених у пунктах першому, другому і третьому, і обвинувачує в тому, що: 146. Усі обвинувачені, діючи за допомогою «Фарбен» або іншим чином, разом з іншими особами, протягом періоду, що передував 8 травня 1945 року, брали участь як керівники, організатори, підбурювачі та пособники у розробці та виконанні спільного плану або змови з метою вчинення злочинів проти миру (включаючи дії, що становлять воєнні злочини та злочини проти людяності, які були скоєні як невід'ємна частина таких злочинів проти миру), як це визначено в Законі Контрольної ради № 10, і несуть індивідуальну відповідальність за свої власні дії та за всі дії, вчинені будь-якими особами на виконання такого спільного плану або змови. 147. Дії та поведінка підсудних, викладені в пунктах 1, 2 і 3 цього обвинувального акту, були частиною спільного плану або змови, і всі звинувачення, висунуті в цих пунктах, включені в цей пункт". Після завершення доказів обвинувачення підсудні подали клопотання про визнання їх невинуватими за першим та п'ятим пунктами обвинувачення. Це клопотання ставило під сумнів достатність доказів щодо кожного з кримінальних злочинів, інкримінованих за 6 �оскаржуваними пунктами обвинувачення. Трибунал вирішив відкласти винесення рішення щодо клопотання до винесення остаточного рішення. Це рішення, хоча й охоплює розгляд усіх доказів як обвинувачення, так і захисту, ефективно і автоматично відхилить це клопотання. Закон про Контрольну раду № 10, як зазначено в його преамбулі, був прийнятий «з метою виконання умов Московської декларації від 30 жовтня 1943 року і Лондонської угоди від 8 серпня 1945 року, а також Статуту, виданого відповідно до них, і з метою створення в Німеччині єдиної правової бази для переслідування військових злочинців та інших подібних правопорушників, крім тих, що розглядаються Міжнародним військовим трибуналом». У статті 1 Московська декларація та Лондонська угода стають невід'ємними частинами закону. Відповідно до сформульованої таким чином мети, ми визначили, що Закон № 10 не може бути покладений в основу визначення вини за дії або поведінку, які не були б злочинними за законом, що існував на момент винесення рішення МВТ у справі «Сполучені Штати Америки проти Германа Вільгельма Герінга та ін.» (United States of America vs Hermann Wilhelm Gering, et al.). Це виважене рішення є основним і переконливим прецедентом щодо всіх визначених у ньому питань. У випадку з МВТ, звинувачення 2 має помітну схожість зі звинуваченням 1 у цій справі. Звинувачення 1 у цій справі схоже на наше звинувачення 5. Щодо цих звинувачень у МВТ заявили: Пункт перший обвинувачує у спільному плані або змові. Пункт другий обвинувачує у плануванні та веденні війни. На підтвердження обох обвинувачень були надані однакові докази. Тому ми обговоримо обидва пункти разом, оскільки вони, по суті, однакові. Але, на думку Трибуналу, змова має бути чітко окреслена у своїй злочинній меті. Вона не повинна бути надто віддаленою від часу прийняття рішення і дії. Планування, щоб бути злочинним, не повинно ґрунтуватися лише на деклараціях партійної програми, як, наприклад, у двадцяти п'яти пунктах Нацистської партії, оголошених у 1920 році, або політичних твердженнях, висловлених у «Майн кампф» у пізніші роки. Трибунал повинен дослідити, чи існував конкретний план ведення війни, і визначити учасників цього конкретного плану. Несуттєво розглядати, чи була остаточно доведена єдина змова в обсязі і протягом часу, викладених в обвинувальному акті. Довготривале планування, метою якого є агресивна війна, не викликає жодних сумнівів. Таким чином, Трибунал не братиме до уваги обвинувачення в першому пункті про те, що підсудні вступили в змову з метою вчинення воєнних злочинів і злочинів проти людяності, і розглядатиме лише спільний план підготовки, розв'язання та ведення агресивної війни. При винесенні вироку кільком обвинуваченим щодо спільного плану або змови за першим пунктом обвинувачення та за другим пунктом обвинувачення у плануванні та веденні агресивної війни МВТ зробив такі зауваження щодо цього: 7 �КАЛТЕНБРЮННЕР - обвинувачений і визнаний невинним за першим пунктом. "Аншлюс, хоча і був агресивним актом, не обвинувачується як агресивна війна, а докази проти Кальтенбруннера за першим пунктом, на думку Трибуналу, не свідчать про його безпосередню участь у будь-якому плані ведення такої війни". ФРАНК - Звинувачений і визнаний невинним за першим пунктом. "Докази не задовольнили Трибунал, що Франк був достатньою мірою пов'язаний із загальним планом ведення агресивної війни, щоб дозволити Трибуналу визнати його винним за першим пунктом". ФРІК - Звинувачений за пунктами один і два. За першим пунктом визнаний невинним, за другим - винним. "До початку австрійської агресії Фрік займався лише внутрішнім управлінням у Райху. Докази не свідчать про те, що він брав участь у жодній з конференцій, на яких Гітлер виклав свої агресивні наміри. Отже, Трибунал вважає, що Фрік не був учасником загального плану або змови з метою ведення агресивної війни, як це визначено в цьому рішенні * * * Виконуючи покладені на нього обов'язки, Фрік розробив адміністративну організацію відповідно до стандартів воєнного часу. Згідно з його власним твердженням, вона була фактично введена в дію після того, як Німеччина вирішила прийняти політику війни". Штрайхер - звинувачений і визнаний невинним за першим пунктом. ФАНК - Звинувачений за пунктами один і два. За першим пунктом визнаний невинним, за другим - винним. ШАХТ - звинувачений і визнаний невинним за першим і другим пунктами обвинувачення. ДОЙНІЦ - Звинувачений за пунктами один і два. За першим пунктом визнаний невинним, за другим - винним. ВОН ШІРАХ - звинувачений і визнаний невинним за першим пунктом. Заукель - звинувачений і визнаний невинним за першим і другим пунктами обвинувачення. Фон Папен - звинувачений і визнаний невинним за першим і другим пунктами. СПІР - Звинувачений і визнаний невинним за першим і другим пунктами обвинувачення. ФРІЦШЕ - звинувачений і визнаний невинним за першим пунктом. БОРМАН - звинувачений і визнаний невинним за першим пунктом. З вищевикладеного випливає, що МВТ з великою обережністю підходив до визнання будьякого підсудного винним за звинуваченнями в участі у спільному плані або змові чи плануванні та веденні агресивної війни. Він визнавав винними за першим і другим 8 �пунктами лише тоді, коли докази обізнаності та активної участі були переконливими. Жоден підсудний не був засуджений за звинуваченням в участі у спільному плані або змові, якщо він, як і підсудний Гесс, не перебував у настільки тісних стосунках з Гітлером, що мав бути поінформований про агресивні плани Гітлера і вжити заходів для їх здійснення, або не був присутнім принаймні на одній з чотирьох таємних зустрічей, на яких Гітлер розкрив свої плани агресивної війни. У рішенні ММТ вказано, що ці зустрічі відбулися 5 листопада 1937 року, 23 травня 1939 року, 22 серпня 1939 року і 23 листопада 1939 року. Тут важливо зазначити, що публічні висловлювання Гітлера значно відрізнялися від його таємних повідомлень, зроблених на цих зустрічах. Загальновідомі факти На ранніх стадіях судового процесу обвинувачення витратило багато часу на те, щоб довести, що за деякий час до початку війни в Німеччині існувало публічне або загальновідоме знання про намір Гітлера розв'язати агресивну війну. Воно представило в якості доказів уривки з програми нацистської партії і з книги Гітлера "Майн кампф". Доказ 4 обвинувачення - це короткий виклад програми НСДАП, опублікований у 1941 році в "Націонал-соціалістичному щорічнику". Ця програма була проголошена 25 лютого 1920 року і залишалася незмінною до 1941 року. Резюме складається з двадцяти п'яти пунктів. Ми цитуємо ті, що стосуються військової та зовнішньої політики. 1. Ми вимагаємо об'єднання всіх німців у Великій Німеччині на основі права народів на самовизначення. 2. Ми вимагаємо рівності прав німецького народу по відношенню до інших народів; скасування Версальського та Сен-Жерменського мирних договорів. 3. Ми вимагаємо землі і території (колоній) для забезпечення нашого народу, а також колонізації для нашого надлишкового населення. 12. З огляду на жахливі жертви у вигляді майна і крові, яких вимагає від народу кожна війна, особисте збагачення за рахунок війни має бути визнане злочином проти народу. Тому ми вимагаємо повної конфіскації всіх військових прибутків. 22. Ми вимагаємо ліквідації найманих військ та формування національної армії. Набагато войовничішими за тональністю є уривки з "Майн кампф", основною тезою якого було те, що кордони Рейху повинні охоплювати всіх німців. Про цю книгу ІМТ розповів: 9 �"Майн Кампф" не слід розглядати як просту літературну вправу, як негнучку політику чи план, що не підлягає модифікації. Її важливість полягає в безпомилковому ставленні до агресії, що простежується на всіх її сторінках". Ця книга розійшлася по всій Німеччині накладом понад шість мільйонів примірників. Однак слід пам'ятати, що вона була написана Гітлером-політиком ще до того, як його партія прийшла до влади. Вона узгоджується із заявами, які він робив своєму найближчому оточенню і змовникам, але абсолютно не узгоджується з його численними промовами і прокламаціями, зробленими на посаді глави Рейху для публічного вжитку. Деякі з них ми зараз розглянемо. Дві думки пронизували публічні виступи Гітлера з моменту його приходу до влади і до 1939 року. Це були страх перед комунізмом і любов до миру. 17 травня 1933 року, звертаючись до німецького Рейхстагу, він наголосив на безперспективності насильства як засобу покращення умов життя Німеччини та Європи і стверджував, що таке насильство неодмінно призведе до краху суспільного та політичного ладу і, як наслідок, до комунізму. Далі він заявив, що Німеччина "також повністю готова відмовитися від усіх видів наступальної зброї, якщо озброєні нації, зі свого боку, знищать свою наступальну зброю протягом визначеного терміну, і якщо її використання заборонено міжнародною конвенцією* * * * Німеччина завжди готова відмовитися від наступальної зброї, якщо решта світу зробить те саме. Німеччина готова погодитися на будь-який урочистий пакт про ненапад, оскільки вона не думає про напад, а лише про здобуття безпеки". 14 жовтня 1933 року Гітлер оголосив про вихід Німеччини з Ліги Націй у радіовиступі, сповненому запевнень у дружніх намірах Рейху та відданості його уряду справі миру. Багато подібних пасажів можна знайти в його публічних виступах і промовах, аж до оголошення Чотирирічного плану включно. Чотирирічний план, згідно з версією обвинувачення, був розроблений для переозброєння і відновлення Німеччини у військовому та економічному відношенні з метою ведення агресивної війни, а участь підсудних у виконанні цього плану розглядається як вагома обставина, що свідчить про їхню свідому участь у гітлерівських планах ведення агресивної війни. Чотирирічний план був оголошений німецькій громадськості та світові у промові Гітлера від 9 вересня 1933 року, виголошеній на з'їзді нацистської партії в Нюрнберзі. Спочатку він у перебільшеному вигляді перерахував досягнення Німеччини в економічній сфері з моменту свого приходу до влади. Потім він приступив до викладу амбітної програми подальшої реабілітації та зміцнення Німеччини протягом наступних чотирьох років. У демагогічному стилі він нагадав народу, що вже забезпечив йому збільшення зайнятості, кращі дороги, більше автомобілів, стабільну валюту, більш постійне постачання продовольства, а також збільшення виробництва в різних галузях завдяки німецькій майстерності та розвитку хімічної, гірничодобувної та інших галузей промисловості. Він виправдовував збільшення збройних сил Німеччини тим, що це було необхідно і 10 �пропорційно зростаючій небезпеці, яка оточувала Німеччину. Далі він сказав: "Німецький народ, однак, не має іншого бажання, окрім як жити в мирі і дружбі з усіма, хто хоче миру і хто не заважає нам у нашій власній країні". 18 березня 1938 року кардинал Інніцер та єпископи Австрії виступили з Відня з урочистою декларацією, в якій вони заявили "Ми з радістю визнаємо, що націонал-соціалістичний рух досягнув видатних успіхів у сфері національної та економічної реконструкції, а також у політиці добробуту для німецького рейху і народу, зокрема для найбідніших верств населення. Ми також переконані, що завдяки діяльності націонал-соціалістичного руху була відвернена небезпека всезнищувального безбожного більшовизму". Таким чином, виявляється, що навіть високі церковні лідери були введені в оману щодо кінцевої мети Гітлера. Після приєднання Австрії до Рейху Гітлер звернув свою увагу на Чехословаччину і почав чинити дедалі більший тиск на цю країну під приводом порятунку судетських німців від утисків з боку чеського уряду, про які вони заявляли. Кульмінацією цієї агресивної політики Гітлера стала Мюнхенська угода від 29 вересня 1938 року, в якій Німеччина, Велика Британія, Франція та Італія погодилися на окупацію Судетської області німецькими військами та визначення її кордонів міжнародною комісією. Наступного дня, 30 вересня, Адольф Гітлер і Невілл Чемберлен підписали наступну угоду: "Сьогодні ми мали подальшу розмову і ми зійшлися на думці, що питання німецькоанглійських відносин є надзвичайно важливим для обох країн і для всієї Європи. Ми розглядаємо Угоду, яка була підписана вчора ввечері, а також німецько-англійську військово-морську угоду як символ бажання наших двох народів ніколи більше не вести війну один проти одного. Ми сповнені рішучості розглядати інші питання, які стосуються наших двох країн, також шляхом консультацій і надалі намагатися усунути можливі причини розбіжностей у поглядах, щоб таким чином сприяти забезпеченню миру в Європі". ... 23 серпня 1939 року Німеччина та Союз Радянських Соціалістичних Республік також уклали пакт про ненапад. Всі ці угоди були оприлюднені і мають такий характер, що скоріше приховують, ніж викривають наміри Гітлера та його найближчого оточення розпочати агресивну війну. А як щодо Польщі? У квітні 1939 року Гітлер видав суворі директиви Верховному командуванню готуватися до війни проти Польщі. Але у своїй промові в Рейхстазі 28 квітня 1939 року він сказав: "Я дуже шкодую про цю незрозумілу позицію польського уряду, але це не є вирішальним фактом; найгірше те, що тепер Польща, як і Чехословаччина рік тому, вважає, під тиском брехливої міжнародної кампанії, що вона повинна закликати свої війська, хоча Німеччина зі свого боку не закликала жодної людини і не думала ніяким чином діяти проти Польщі * * *. Намір нападу з боку Німеччини, який був просто вигаданий міжнародною пресою * * *". 11 �... Стверджують, що після подій в Австрії та Чехословаччині люди зі здоровим глуздом повинні були знати, що Гітлер має намір розв'язати агресивну війну, хоча вони могли не знати, на яку країну нападуть або коли вона розпочнеться. Цей аргумент не є обґрунтованим. Дії Гітлера в Австрії та Чехословаччині мали на меті возз'єднання німецького народу в рамках одного Рейху. Ця мета зустріла загальне схвалення громадськості. Демонстрацією сили, але без війни, Гітлер досяг успіху. В очах свого народу він досягнув великих і справедливих дипломатичних успіхів, не поставивши під загрозу мир. Це було підтверджено в масовій свідомості Мюнхенською угодою і різними неагресивними пактами та угодами, що послідували за нею. Державні діячі інших країн, визнаючи успіхи Гітлера в угодах, які вони укладали з ним, підтверджували свою віру в його слово. Чи можна сказати, що пересічні громадяни Німеччини вірили менше? Ми дійшли висновку, що в Німеччині не переважала загальна поінформованість про плани Гітлера, ні щодо загального плану ведення агресивної війни, ні щодо конкретних планів нападу на окремі країни, починаючи з вторгнення в Польщу 1 вересня 1939 року. Особисті знання Беззаперечним фактом є те, що план або змова з метою розв'язання агресивних війн існував. Це був насамперед план Гітлера, і в його формуванні та виконанні брала участь група людей, які мали особливо близькі та довірливі стосунки з диктатором. Це був таємний план. Спочатку він мав загальний характер, а згодом став більш конкретним і детальним. Це встановлено беззаперечними подіями. Його метою було зробити Німеччину домінуючою військовою та економічною потугою Європи шляхом войовничої дипломатії, а згодом і завоювання. Вона починалася більше як мета, ніж як детально розроблений план. Час від часу він приносив нащадків - конкретні плани завоювання. Невідомо, коли Гітлер вперше задумав свій загальний план агресії або з ким він вперше його обговорив. Він зробив певне розкриття на таємній зустрічі 15 листопада 1937 року. На ній були присутні підполковник Госсбах, особистий ад'ютант Гітлера, Герінг, головнокомандувач Люфтваффе, фон Нейрат, міністр закордонних справ НСДАП, Редер, головнокомандувач ВМС, генерал фон Бломберг, військовий міністр, і генерал фон Фріч, головнокомандувач сухопутними військами. За цією зустріччю послідували інші таємні зустрічі особливого значення 23 травня 1939 року, 22 серпня 1939 року і 23 листопада 1939 року. Таким чином, три з цих зустрічей передували вторгненню в Польщу. Жоден з обвинувачених не був присутній на жодній з цих зустрічей. Якщо обвинувачених або когось із них визнають винними за пунктом 1 або 5 або за обома пунктами на підставі того, що вони брали участь у плануванні, підготовці та розв'язанні 12 �агресивних воєн або вторгнень, необхідно довести, що вони були учасниками плану або змови, або, знаючи про план, сприяли досягненню його мети і завдань, беручи участь у підготовці до агресивної війни. Вирішення цього завдання вимагає розгляду основних фактів, що розкриваються в документах. До таких фактів належать посади, якщо такі були, які обіймали обвинувачені в державі, їхні повноваження, відповідальність та діяльність на цих посадах, а також їхні посади та діяльність з компанією "Фарбен" або від її імені. Зважуючи докази та визначаючи остаточні факти вини чи невинуватості кожного обвинуваченого, ми намагалися застосувати ці фундаментальні принципи англоамериканського кримінального права: Не може бути засудження без доведення особистої вини. Вина має бути доведена поза розумним сумнівом. Кожен обвинувачений вважається невинуватим, і ця презумпція залишається з ним протягом усього судового процесу. Тягар доведення завжди лежить на стороні обвинувачення. Якщо з достовірних доказів можна зробити два обґрунтовані висновки, один про винуватість, а інший про невинуватість, останній повинен мати переважну силу. (Сполучені Штати проти Фрідріха Фліка та ін., справа 5, Американський військовий трибунал IV, Нюрнберг, Німеччина). Розглядаючи численні суперечності у свідченнях і безліч обставин, з яких можна зробити висновки, як це випливає з об'ємних матеріалів справи, ми намагалися уникнути небезпеки розглядати поведінку обвинувачених виключно в ретроспективі. Навпаки, ми намагалися визначити їхні знання, душевний стан і мотиви, виходячи з ситуації, якою вона здавалася або повинна була здаватися їм на той час. Обвинувачення визначило обвинуваченим номер один у цій справі Карла Крауха, який обіймав важливі посади як в уряді, так і в компанії "Фарбен". Хоча організація "Фарбен" як корпорація не звинувачується в обвинувальному акті у вчиненні злочину і не є предметом судового переслідування у цій справі, за версією обвинувачення, обвинувачені індивідуально та колективно використовували організацію "Фарбен" як інструмент, за допомогою якого вони вчинили злочини, перелічені в обвинувальному акті. Усім членам "Vorstand" або керівного органу "Фарбен", які були такими на момент розпаду Німеччини, були пред'явлені обвинувачення і вони постали перед судом. Трибунал визнав, що Макс Брюггеманн не перебуває у фізичному стані, який би виправдовував його подальшу участь у справі як обвинуваченого, і відповідною постановою відсторонив його від участі в цьому судовому процесі. Усі інші члени "Ворстенду" є обвинуваченими у цій справі. Обвинувачені Дюррфельд, Гаттіно, фон дер Гейде і Куглер не були членами "Ворданду", але займали важливі посади у Фарбена. 13 �Якщо ми наголошуємо на обвинуваченому Крауху в подальшому обговоренні, то це тому, що обвинувачення робило це протягом усього судового процесу і, очевидно, розглядало його як сполучну ланку між Фарбеном і Рейхом через його офіційні зв'язки з обома сторонами. Краух став членом Ворстенду в 1933 році і залишався на цій посаді до 1940 року, коли він став членом Ауфзіхтсрату. З 1920 по 1938 рік він був шефом "Спарта I". У 1934 році Гітлер звернув увагу на переозброєння Німеччини і намагався переконати промисловість у необхідності участі в ньому. Тоді було вирішено заохочувати переозброєння через промислову організацію, членом якої була компанія Farben, відому як "Промисловість Рейхсгауптвахта". У той час промисловість попросили розробити детальні плани захисту своїх заводів від наслідків повітряних нальотів. Пізніше на Крауха поклали обов'язки, пов'язані з плануванням захисту від повітряних нальотів, що призвело до догани від Герінга в присутності Гітлера в 1944 році. Герінг звинуватив його в тому, що він не зміг належним чином спланувати і проконтролювати протиповітряний захист заводів, які піддавалися жорстоким бомбардуванням авіації союзників. Можна відзначити, що це єдиний випадок, коли підсудний Краух розмовляв з Гітлером. У 1934 році було вирішено створити "Військово-економічне центральне управління компанії "Фарбен" для всіх питань військової економіки та питань військової політики". Краух відіграв важливу роль в організації цього відомства, відомого як Vermi lungsstelle TV, метою якого, як ми з'ясували, була передача інформації про переозброєння між різними заводами та установами "Фарбен" і владою Рейху, відповідальною за переозброєння Німеччини. Він отримував і поширював інформацію, але не був органом, який визначав політику або віддавав накази щодо вже визначеної політики. Воно сприяло співпраці компанії "Фарбен" з програмою переозброєння, але не було організацією, що займалася плануванням. Вона була частиною програми переозброєння, але ні її організація, ні її діяльність не дають жодного натяку на плани агресивної війни. У 1936 році Крауч приєднався до щойно створеного штабу Геринга з питань сировини та іноземної валюти і очолив відділ досліджень і розробок. Коли цей відділ був поглинений Управлінням чотирирічного плану, яке очолив Герінг, Крауч зберіг ту саму посаду в Управлінні німецької сировини та синтетики. Пізніше це відомство було перейменоване на Рейхсміністерство економічного розвитку, коли воно було підпорядковане Рейхсміністерству економіки. Невдовзі після оголошення Чотирирічного плану, у вересні 1936 року, Гітлер призначив Герінга уповноваженим для його виконання. Герінг призначив собі в помічники сімох людей і призначив кожного з них відповідальним за окремий відділ, такий як розподіл робочої сили, сільськогосподарське виробництво, контроль над цінами тощо. Полковник Лёб очолив Управління німецької сировини і синтетики. У його підпорядкуванні було п'ять департаментів, у чотирьох з яких він сам призначав підлеглих йому керівників. П'ятий відділ 14 �залишався під безпосереднім контролем Леба. Відповідач Краух, будучи одним з цих чотирьох підлеглих, був призначений відповідальним за науково-дослідні та дослідноконструкторські роботи. Візуальне уявлення про структуру створеного таким чином Чотирирічного плану можна отримати з діаграми, доказу обвинувачення 425, який відтворюється в цьому документі: У 1938 році Гітлер і Герінг вирішили активізувати виробництво в рамках Чотирирічного плану і для цього час від часу призначали щонайменше дев'ять спеціальних уповноважених з обмеженими обов'язками і повноваженнями. У липні 1938 року Крауча було призначено генеральним уповноваженим з особливих питань хімічного виробництва. Згідно з цим призначенням, його завданням було здійснювати експертний нагляд за розвитком хімічної промисловості в рамках виконання Чотирирічного плану. Однак вимоги до окремих хімічних виробництв визначало Управління озброєнь сухопутних військ та Рейхсміністерство економіки. Пізніше ці повноваження перебрало на себе Міністерство озброєнь. Плани розширення існуючих заводів або створення нових заводів входили до компетенції провінції Краух. Але навіть такі плани не могли бути реалізовані без попереднього погодження з Генеральним уповноваженим з питань будівельної промисловості та Генеральним уповноваженим з питань розподілу робочої сили. Краух не був уповноважений вирішувати питання, пов'язані з поточним хімічним виробництвом. Він також не міг видавати виробничі замовлення або втручатися в розподіл продукції. Таким чином, схоже, що його повноваження обмежувалися переважно наданням експертних висновків щодо технічного розвитку, рекомендаціями щодо планів розширення або будівництва заводів та загальними технічними порадами в хімічній галузі. Суддя Морріс продовжить зачитувати рішення. Суддя МОРРІС: Докази свідчать про те, що Крауч не брав участі у плануванні агресивних воєн. Плани розроблялися у вузькому колі, яке ретельно охоронялося. Зустрічі були таємними. Інформація, якою обмінювалися, була конфіденційною. Крауч не належав до цього кола. Йому не було надано жодної можливості брати участь у плануванні ні в загальному плані, ні щодо будь-якої з конкретних воєн, звинувачених у першому пункті. Стверджується, що підсудні повинні були знати з подій, які відбувалися в Рейху, що те, що вони робили, допомагаючи переозброєнню, було підготовкою до агресивної війни. Стверджується, що масштаби зусиль з переозброєння були такими, що це знання було очевидним. Німеччина переозброювалася так швидко і в таких масштабах, що, дивлячись на ретроспективу в світлі подальших подій, можна сказати, що виробництво озброєнь було пов'язане з усвідомленням того, що воно перевищувало потреби оборони. Якби ми судили військових експертів, і було б доведено, що вони знали про масштаби переозброєння, такий висновок міг би бути виправданим. Однак жоден з підсудних не був військовим експертом. Вони взагалі не були військовими. Сфера їхньої життєдіяльності була повністю пов'язана з промисловістю, і в основному з вузькою сферою хімічної промисловості з її супутніми 15 �галузями збуту. Докази не свідчать про те, що хтось із них знав, до якої міри було заплановано загальне переозброєння або наскільки воно просунулося в той чи інший момент часу. Так само немає доказів того, що вони знали про рівень озброєності сусідніх країн. Ефективність озброєння є відносною. Його ефективність залежить від відносної сили по відношенню до озброєння інших країн, проти яких воно може бути застосоване як в наступальних, так і в оборонних цілях. Компанія Farben працювала у таких галузях, як виробництво синтетичного каучуку, бензину, азоту, легких металів і, певною мірою, через афілійовану компанію, вибухових речовин. Відповідачі стверджують, що в перших трьох галузях їхньою основною метою було обслуговування цивільних потреб. Гітлер будував автобани і заохочував конвеєрне виробництво невеликих автомобілів. Відбувалося значне зростання попиту на шини. Німецька армія, звісно, була зацікавлена у більшій кількості та кращій якості шин. Вона співпрацювала з Farben у розширенні виробництва гуми та у випробуванні шин, виготовлених з буна-каучуку. Виробництво бензину також отримало військове заохочення. Експерименти та виробництво високооктанового бензину були особливо корисними для військово-повітряних сил. Азот - це продукт, який користується великим попитом у сільському господарстві в мирний час. Збіднілі німецькі ґрунти потребували багато добрив, щоб змусити їх виробляти необхідні продукти харчування для країни, яка значною мірою залежала від імпорту, щоб прогодувати своє населення. Азот також є основним і незамінним елементом у виробництві більшості вибухових речовин. Його виробництво може бути легко переорієнтоване з мирних потреб на потреби війни. Тому Рейх заохочував Farben до значного розширення своїх потужностей з виробництва азоту. Легкі метали мали своє застосування в мирний час. Вони також були необхідними для війни, особливо у виробництві літаків. Захист, однак, вказує на те, що літак сам по собі не завжди є знаряддям війни, а використовується як засіб пересування в мирний час. Люфтваффе, однак, не була організацією мирного часу. Він використовував майбутню військову зброю сучасних держав. Підсудні, які брали участь у розширенні потужностей з виробництва легких металів у співпраці з посадовими особами Люфтваффе, безумовно, знали, що таким чином вони посилюють військовий потенціал Німеччини. Аналогічне усвідомлення слід приписати і тим, хто брав участь у розширенні потужностей компанії "Фарбен" з виробництва бутадієн-каучуку, бензину та азоту. Все це було частиною загального плану або програми зі зміцнення Німеччини в галузі економіки та переозброєння. Тією мірою, якою діяльність підсудних за допомогою щойно описаних засобів зробила істотний внесок у переозброєння Німеччини, підсудні повинні бути звинувачені в тому, що вони знали про безпосередній результат. Докази не є настільки чіткими щодо відповідальності "Фарбен" за збільшення виробництва вибухових речовин. 16 �Ініціатива в цій галузі явно належала Рейху, але "Фарбен" сприяв виробництву, надаючи як експертів, так і капітал для розширення вибухових підприємств, і, принаймні, в цій мірі, брав участь у переозброєнні. Обвинувачення, однак, зіткнулося з труднощами у встановленні обізнаності підсудних не лише про переозброєння Німеччини, але й про те, що метою переозброєння було ведення агресивної війни. У цій сфері докази вироджуються з доказів у прості припущення. Підсудні могли бути стурбовані, як, безсумнівно, і деякі з них, прискореними темпами озброєння. Але навіть Краух, який брав участь у виконанні Чотирирічного плану в хімічній галузі, безсумнівно, не усвідомлював, що, окрім зміцнення Німеччини, він брав участь у підготовці нації до запланованого нападу агресивного характеру. Краух не фігурував у плануванні виробництва жодного з предметів, про які ми говорили, приблизно до середини 1938 року. Плануванням виробництва займався плановий відділ Рейхскомісаріату економічного розвитку, який не був підпорядкований Краучу. Отримавши від Леба статистичні дані щодо обсягів виробництва і часу, необхідного для їх виконання, Краух дійшов висновку, що ці цифри значною мірою помилкові і вводять в оману, і повідомив про це Герінгу, який попросив Крауха прокоментувати їх. Після цього Краух розробив так званий "план Карінхолла", який передбачав розширення потужностей і прискорення виробництва мінеральних масел, бутадієнітового каучуку та легких металів. Тим часом Кейтель надав Герінгу цифри щодо пороху, вибухових речовин і деяких видів сировини, які використовувалися для їхнього виробництва. Правильність цих даних також була піддана сумніву Краухом, після чого Герінг закликав Крауха співпрацювати з Управлінням армійських боєприпасів у підготовці прискореного і виправленого плану виробництва пороху, вибухових речовин і відповідної сировини. Розроблений таким чином план відомий як план "Шнелль" або "Раш". Свідчення суперечливі щодо того, хто саме Краух чи Управління озброєння армії - домінував у визначенні питань, пов'язаних з підготовкою цього плану. ... Позиція промисловості на той час описана в допиті Герінга (доказ обвинувачення 58): "З. Чи змогла б Німеччина коли-небудь здійснити цю масштабну програму агресії, якби не мала повної підтримки промисловців протягом її реалізації? "А. Промисловці - німці. Вони повинні були підтримувати свою країну. "З. Чи були вони змушені це робити, чи вони робили це добровільно? "А. Вони зробили це добровільно, але якби вони відмовилися, держава втрутилася б у ситуацію. "З. Чи вважаєте ви, що держава була б достатньо сильною, щоб примусити велику промисловість до війни, якби вона не хотіла війни? 17 �"А. Коли пролунав заклик до війни, кожна галузь промисловості пішла за ним без жодних труднощів з внутрішніх переконань". 17 грудня 1936 року на нараді, в якій взяли участь представники різних фірм, у тому числі й "Фарбен", Герінг пригрозив промисловість конфіскацією державою, якщо вона не продемонструє кращої співпраці з Чотирирічним планом [NI-051, Pros. Ex. 421]. ... Ми обговорили справу підсудного Крауха, який обіймав певні офіційні посади як у компанії "Фарбен", так і в Рейху; підсудного Шмітца, який був головою "Ворстенду"; підсудного фон Шніцлера, який був провідною особою в комерційній групі компанії "Фарбен"; і підсудного тер Меєра, який був провідним технічним експертом, а також мав значний вплив на управління справами цієї організації. У кожному випадку ми бачимо, що вони більшою чи меншою мірою брали участь у переозброєнні Німеччини, сприяючи зміцненню її економічної могутності та виробництву певних основних матеріалів, що мали велике значення для ведення війни. Наявних доказів недостатньо для того, щоб встановити поза розумним сумнівом, що їхні зусилля і діяльність здійснювалися з усвідомленням того, що вони таким чином готували Німеччину до участі в агресивній війні або війнах, які вже були заплановані в цілому або конкретно Адольфом Гітлером і його найближчим оточенням нацистських цивільних і військових фанатиків. Решта обвинувачених, що складалися з п'ятнадцяти колишніх членів і чотирьох не членів "Ворстенду", займали менш важливі посади, ніж згадані нами обвинувачені. Їхні сфери діяльності були менш широкими, а повноваження - більш підпорядкованими. Докази проти них щодо ведення агресивної війни є слабшими, ніж докази проти обвинувачених, яким ми приділили особливу увагу. Не було б жодної користі від обговорення в цьому рішенні кожного конкретного підсудного з точки зору його обізнаності про агресивні цілі Гітлера. Ведення загарбницьких воєн Залишається відкритим питання, чи свідчать докази про те, що хтось із обвинувачених винен у "веденні агресивної війни" у розумінні статті II, 1, (a) Закону про Контрольну раду № 10. Це вимагає тлумачення процитованого положення. Чи є злочином згідно з міжнародним правом підтримка та допомога громадянином держави, яка здійснила агресивний напад на іншу країну, воєнним зусиллям свого уряду, або ж відповідальність повинна бути обмежена тими, хто несе відповідальність за розробку та реалізацію політики, яка призводить до ведення такої війни? У зв'язку з цим слід зазначити, що прямою метою Закону про Контрольну раду № 10, як зазначено в його преамбулі, було "виконання умов Московської декларації від 30 жовтня 18 �1943 року, Лондонської угоди від 8 серпня 1945 року та статуту, виданого відповідно до них". Московська декларація попереджала, що "німецькі офіцери, солдати і члени нацистської партії", відповідальні за "звірства, масові вбивства і холоднокровні масові страти", будуть притягнуті до відповідальності за такі злочини. У цій декларації нічого не було сказано про кримінальну відповідальність за ведення агресивної війни. Лондонська угода називається угодою "про переслідування і покарання головних воєнних злочинців європейської осі". Ні в цій угоді, ні в доданому до неї Статуті немає нічого, що вказувало б на те, що слова "ведення агресивної війни", використані в статті II (a) останнього, мали на меті застосування до всіх осіб, які допомагали, підтримували або сприяли веденню агресивної війни; і можна додати, що особи, яким було пред'явлено звинувачення і які постали перед Міжнародним трибуналом, можуть бути справедливо класифіковані як "головні воєнні злочинці" в тій мірі, в якій це стосувалося їхньої діяльності. Відповідно до прямої мети Лондонської угоди - досягти "головних воєнних злочинців", рішення ММТ проголосило, що "слід уникати масових покарань". Відхід від концепції, згідно з якою лише головні воєнні злочинці - тобто ті особи в політичній, військовій та промисловій сферах, які, наприклад, відповідальні за розробку та реалізацію політики - можуть бути притягнуті до відповідальності за ведення агресивних воєн, призвів би до того, що ми зайшли б надто далеко. За таких обставин не може бути практичного обмеження кримінальної відповідальності, яке б в принципі не охоплювало рядового солдата на полі бою, фермера, який збільшив виробництво продуктів харчування для забезпечення збройних сил, або домогосподарку, яка зберегла жири для виготовлення боєприпасів. За такої конструкції вся робоча сила Німеччини могла б, на безконтрольний розсуд обвинувальних органів, бути притягнута до відповідальності за ведення агресивних воєн. Це справді призвело б до можливості масових покарань. Існує ще один аспект цієї проблеми, який не можна випускати з уваги. На засіданні ММТ наголошувалося, що міжнародне право до цього часу розглядало дії суверенних держав і що застосування Хартії до окремих осіб було б рівнозначним застосуванню права ex post facto. Зауваживши, що правопорушення, про які йдеться, вже давно вважаються злочинними цивілізованими народами, Високий трибунал заявив: "Злочини проти міжнародного права вчиняються шляхом вчинення дій, спрямованих проти суверенних держав, а не проти окремих осіб": "Злочини проти міжнародного права скоюються людьми, а не абстрактними суб'єктами, і тільки шляхом покарання осіб, які скоюють такі злочини, можна забезпечити дотримання положень міжнародного права". Тому поширення покарання за злочини проти миру МТР на керівників нацистської армії та уряду було логічним кроком. Дії уряду та його військової сили визначаються особами, які їх контролюють і визначають політику, що призводить до цих дій. Сказати, що уряд Німеччини винен у веденні агресивної війни, але не люди, які фактично були урядом і в чиїх головах зародився план і вдосконалювалося його виконання, було б абсурдом. Прийнявши 19 �принцип, що особа може бути покарана, ММТ перейшов до більш складного завдання вирішити, хто з підсудних, що постали перед ним, насправді несе відповідальність. У цьому випадку ми стикаємося з проблемою визначення вини або невинуватості щодо ведення агресивної війни з боку людей промисловості, які не були творцями політики, але підтримували свій уряд у період його переозброєння і продовжували служити цьому уряду у веденні війни, початок якої було визнано актом агресії, вчиненим проти сусідньої держави. Гітлер розпочав війну проти Польщі 1 вересня 1939 року. Наступного дня Франція і Великобританія оголосили війну Німеччині. ММТ не визначив, чи були вони агресивними війнами з боку Німеччини. Ми не повинні вирішувати це питання і в цьому випадку. Ми шукаємо лише відповідь на головне питання: Чи винні підсудні у злочинах проти миру шляхом ведення агресивної війни або воєн? Безумовно, переважна більшість населення Німеччини тією чи іншою мірою підтримувала ведення війни. Вони зробили свій внесок у здатність Німеччини чинити опір, а також нападати. Тому необхідно знайти якийсь розумний стандарт, за допомогою якого можна було б виміряти ступінь участі у веденні агресивної війни, необхідний для того, щоб вважати її злочином проти миру. МДТ встановив, що цей стандарт участі є високим для тих, хто веде свою країну у війну. Обвинувачені, що постали перед нами, не були ані високопосадовцями в цивільному уряді, ані високопоставленими військовими офіцерами. Вони були послідовниками, а не лідерами. Якщо ми знизимо стандарт участі, щоб включити їх, то важко знайти логічне місце, де можна провести межу між винними і невинними серед величезної маси німецького народу. Звичайно, немислимо, щоб більшість німців були засуджені як винні у скоєнні злочинів проти миру. Це було б визначенням колективної провини, логічним наслідком якої є масове покарання, що не має прецеденту в міжнародному праві і не має виправдання в людських відносинах. Ми не можемо сказати, що приватний громадянин повинен бути поставлений у становище, коли він змушений у розпал війни визначати, чи правий його уряд, чи ні, або, якщо він починає правильно, коли він стає неправим. Ми не будемо вимагати від громадянина, ризикуючи стати злочинцем за правилами міжнародного правосуддя, вирішувати, що його країна стала агресором і що він повинен відкласти в сторону свій патріотизм, вірність батьківщині і захист власного вогнища, ризикуючи бути визнаним винним у злочинах проти миру, з одного боку, або стати зрадником своєї країни, з іншого, якщо він прийме помилкове рішення, засноване на фактах, про які він має лише туманне уявлення. Вимагати цього від нього означало б покласти на нього завдання, з яким не змогли впоратися провідні державні діячі світу і вчені в галузі міжнародного права в пошуках точного визначення агресії. Як би ми не старалися, ми не в змозі знайти раціональну межу, яка відділяла б винних від невинних, після того, як ми пройшли повз тих, хто втягнув країну в агресивну війну. Щоб не сказати, що сама лише складність завдання не повинна утримувати нас від його виконання, якщо цього вимагатиме справедливість, скажемо, що ця межа вже встановлена Високоповажним Трибуналом на процесі над міжнародними злочинцями. Вона була 20 �поставлена нижче планувальників і керівників, таких як Герінг, Гесс, фон Ріббентроп, Розенберг, Кейтель, Фрік, Фанк, Деніц, Редер, Йодль, Зейсс-Інкварт і фон Нейрат, які були визнані винними у веденні агресивної війни, і вище тих, чия участь була меншою і чия діяльність не полягала ні в плануванні, ні в керівництві нацією в її агресивних амбіціях. Визнання підсудних винними у веденні агресивної війни вимагало б від нас переміщення мітки, не знайшовши твердого місця, де її можна було б переставити. Ми залишаємо позначку там, де ми її знайшли, будучи цілком задоволеними тим, що особи, які планують і ведуть країну в агресивну війну, повинні бути визнані винними у злочинах проти миру, а не ті, хто просто слідує за лідерами, і чия участь, як і участь Шпеєра, "сприяла військовим зусиллям так само, як інші виробничі підприємства допомагають у веденні війни". (Рішення МТП, т. 1, с. 330). Змова Тепер ми коротко розглянемо пункт п'ятий, який звинувачує підсудних в участі у спільному плані або змові. Ми прийняли за базовий факт, що змова існувала. Питання полягає в тому, чи були підсудні або хтось із них його учасниками. Тут доречно навести цитату з рішення ММТ: "Обвинувачення стверджує, що будь-яка значна участь у справах нацистської партії або уряду є доказом участі у змові, яка сама по собі є злочинною. Поняття змови не визначено в Статуті. Але, на думку Трибуналу, змова повинна мати чітко окреслену злочинну мету. Вона не повинна бути надто віддаленою від часу прийняття рішення і виконання дій. Планування, щоб бути злочинним, не повинно ґрунтуватися лише на деклараціях партійної програми, як, наприклад, у 25 пунктах Нацистської партії, оголошених у 1920 році, або на політичних твердженнях, висловлених у "Майн кампф" у пізніші роки. Трибунал повинен дослідити, чи існував конкретний план ведення війни, і визначити учасників цього конкретного плану "1. Для того, щоб бути учасниками спільного плану або змови, елементарно необхідно, щоб обвинувачені знали про такий план або змову. У зв'язку з цим наведемо цитату зі справи, на яку посилалися як обвинувачення, так і захист, Direct Sales Company проти Сполучених Штатів, 319 U. S. 703, 63 S. Ct. 1265. Обговорюючи справу "Сполучені Штати проти Фальконе", 311 U.S. 205, 61 S.Ct. 204, 85 L. ed. 128, Верховний суд США зазначив: "Це рішення зводиться лише до того, що особа не може стати учасником змови через пособництво та підбурювання до неї, через продаж товарів або іншим чином, якщо вона не знає про змову; і висновок про таку обізнаність не може бути зроблений лише на основі знання про те, що покупець буде використовувати товар незаконно". 21 �Далі у висновку йдеться про намір продавця сприяти та співпрацювати у передбачуваному незаконному використанні товару покупцем: "Цей намір, коли він реалізується у відкритих діях, є суттю змови. Хоча він не тотожний простому знанню про те, що інша особа має намір вчинити протиправну дію, він не є нерозривно пов'язаним з таким знанням. Без знання умисел не може існувати. (Крім того, для встановлення умислу докази обізнаності мають бути чіткими, а не двозначними. (Там само). Це тому, що звинувачення у змові не можна висувати, нагромаджуючи висновок за висновком, таким чином формуючи те, що в цьому випадку називається "пастка", яка втягує в себе всі основні злочини". Пункт п'ятий передбачає, що дії та поведінка підсудних, викладені в пункті першому, а також усі звинувачення, висунуті в пункті першому, включені до пункту п'ятого. Оскільки ми вже дійшли висновку, що жоден з обвинувачених не брав участі у плануванні, не брав свідомої участі у підготовці, розв'язуванні або веденні війни чи агресивних воєн або вторгнень в інші країни, з цього випливає, що вони не є винними за звинуваченням у тому, що були учасниками спільного плану або змови з метою вчинення цих дій. Ми вважаємо, що жоден з підсудних не є винним у злочинах, викладених у першому та п'ятому пунктах. Таким чином, вони виправдані за цими пунктами. Суддя Геберт продовжить зачитувати рішення. Вирок ОФІЦІЙНІ СУДОВІ РІШЕННЯ ТА ВИРОКИ Військовий трибунал США VI, заслухавши докази, аргументи адвокатів та заяви обвинувачених, а також розглянувши подані сторонами записки, виносить рішення та виносить вироки у справі № 6 "Сполучені Штати Америки проти Карла Крауха та ін.", відповідно розглянувши, вирішивши та постановивши наступне, а саме: Підсудний Крауч Підсудний КАРЛ КРАУХ визнаний винним за третім пунктом і невинним за першим, другим і п'ятим пунктами обвинувального висновку. За вчинення злочину, в якому його визнано винним, Трибунал засуджує підсудного до позбавлення волі строком на 6 років. Однак йому зараховується в строк покарання період часу, який він вже провів під вартою, а саме: з 3 вересня 1946 року до дня винесення цього вироку включно. 22 �Підсудний Шмітц Підсудний ГЕРМАН ШМІТЦ визнаний винним за пунктом два і невинним за пунктами один, три і п'ять обвинувального висновку. За вчинення злочину, в якому його визнано винним, Трибунал засуджує підсудного до позбавлення волі строком на 4 роки. Однак йому зараховується в строк покарання час, протягом якого він перебував під вартою, а саме: з 1 квітня 1945 року до дня винесення цього вироку включно. Відповідач фон Шніцлер Відповідач ГЕОРГ ФОН ШНІЦЛЕР визнаний винним за пунктом два, і невинним за пунктами один, три і п'ять обвинувального висновку. За вчинення злочину, в якому його визнано винним, Трибунал засуджує підсудного до позбавлення волі строком на 5 років. Однак йому зараховується в строк покарання період часу, який він вже провів під вартою, а саме: з 7 травня 1945 року до дня винесення цього вироку включно. Відповідач тер Меєр Підсудний Фріц Тер Меєр визнаний винним за пунктами два і три, і невинним за пунктами один і п'ять обвинувального висновку. За злочини, в яких він був визнаний винним, Трибунал засуджує підсудного до позбавлення волі строком на 7 років. Однак йому зараховується в строк покарання період часу, який він вже провів під вартою, а саме: з 7 червня 1945 року до дня винесення цього вироку включно. Підсудний Амброс Підсудний ОТТО АМБРОС визнаний винним за третім пунктом і невинним за першим, другим і п'ятим пунктами обвинувального висновку. За вчинення злочину, в якому він був визнаний винним, Трибунал засуджує підсудного до позбавлення волі строком на 8 років. Однак йому зараховується в строк покарання час, протягом якого він перебував під вартою, а саме: з 17 січня 1946 року по 1 травня 1946 року і з 13 грудня 1946 року по день винесення цього вироку включно. Відповідач Бюргін Підсудний Ернст БЮРГІН визнаний винним за пунктом два, і невинним за пунктами один, три і п'ять обвинувального висновку. За вчинення злочину, в якому він був визнаний винним, Трибунал засуджує підсудного до позбавлення волі строком на 2 роки. Однак йому може бути зараховано в строк покарання період часу, який він вже провів під вартою, а саме: з 23 червня 1947 року до дня винесення цього вироку включно. Відповідач Бутефіш Підсудний Генріх Бутефіш визнаний винним за третім пунктом і невинним за першим, другим, четвертим і п'ятим пунктами обвинувального висновку. За злочини, в яких він був визнаний винним, Трибунал засуджує підсудного до позбавлення волі строком на 6 років. 23 �Однак йому зараховується в строк покарання час, протягом якого він перебував під вартою, а саме: з 11 травня 1945 року до дня винесення цього вироку включно. Підсудний Хефлігер Підсудний Павло ХЕФЛІГЕР визнаний винним за пунктом два, і невинним за пунктами один, три і п'ять обвинувального акту. За вчинення злочину, в якому його визнано винним, Трибунал призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. Однак йому зараховується в строк покарання час, який він вже провів під вартою, а саме: з 11 травня 1945 року по 30 вересня 1945 року і з 3 травня 1947 року по день винесення цього вироку включно. Підсудний Ільгнер Підсудний МАКС ІЛЬГНЕР визнаний винним за пунктом два, і невинним за пунктами один, три і п'ять обвинувального акту. За вчинення злочину, в якому його визнано винним, Трибунал призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. Однак йому зараховується в строк покарання той час, який він вже провів під вартою, а саме: з 7 квітня 1945 року до дня винесення цього вироку включно. Оскільки зазначений підсудний вже перебував у в'язниці протягом періоду часу, що перевищує покарання, призначене цим вироком, постановляється, що він буде звільнений після остаточного завершення роботи Трибуналу. Підсудний Яне Підсудний Фрідріх Яне визнаний винним за пунктом два, і невинним за пунктами один, три і п'ять обвинувального висновку. За вчинення злочину, в якому його визнано винним, Трибунал призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1,5 роки. Однак йому зараховується в строк покарання той час, який він вже провів під вартою, а саме: з 18 квітня 1947 року до дня винесення цього вироку включно. Підсудний Остер Підсудний Генріх Остер визнаний винним за пунктом два, і невинним за пунктами один, три і п'ять обвинувального висновку. За вчинення злочину, в якому його визнано винним, Трибунал призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. Однак йому зараховується в строк покарання період часу, який він вже провів під вартою, а саме: з 31 грудня 1946 року до дня винесення цього вироку включно. Підсудний Дюррфельд Підсудний ВАЛЬТЕР ДЮРРФЕЛЬД визнаний винним за третім пунктом і невинним за першим, другим і п'ятим пунктами обвинувального висновку. За вчинення злочину, в якому його визнано винним, Трибунал призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років. Однак йому зараховується в строк покарання час, протягом якого він 24 �перебував під вартою, а саме: з 9 червня 1945 року по 17 червня 1945 року і з 5 листопада 1945 року по день винесення цього вироку включно. Підсудний Куґлер Підсудний Ганс Куглер визнаний винним за пунктом два і невинним за пунктами один, три і п'ять обвинувального висновку. За вчинення злочину, в якому його визнано винним, Трибунал засуджує підсудного до позбавлення волі строком на 1,5 року. Однак йому зараховується в строк покарання той час, який він вже провів під вартою, а саме: з 11 липня 1945 року по 6 жовтня 1945 року і з 18 квітня 1947 року по день винесення цього вироку включно. Оскільки зазначений обвинувачений вже перебував у в'язниці протягом періоду часу, що перевищує призначене цим вироком покарання, постановляється, що він буде звільнений після остаточного завершення роботи Трибуналу. Покарання, призначені за цим вироком, відбуваються у в'язниці або в'язницях, або в іншому відповідному місці чи місцях позбавлення волі, які визначаються компетентним органом влади. Підсудні Фріц Гаєвський, Генріх Герляйн, Август фон Кнієрєм, Крістіан Шнайдер, Ганс Куне, Карл Лаутеншлагер, Вільгельм Манн, Карл Вурстер, Генріх Гаттіно та Еріх фон дер Гейде були виправдані за всіма пунктами обвинувачення. Кожен з них буде звільнений з-під варти після остаточного завершення роботи Трибуналу. Наразі Трибунал вислухає доктора Дікса, який бажає щось представити Трибуналу. ДР. ДІКС (адвокат підсудного Шмітца): «З дозволу Трибуналу, від імені підсудних Крауха, Шмітца, фон Шніцлера, тер Меєра, Амброса, Бюргіна, Бютіфіша, Хефлігера, Ільгнера, Яне, Остера, Дюррфельда і Куглера я хотів би попросити дозволу, виступаючи також від імені захисника згаданих панів, зачитати клопотання до протоколу, який я зараз передаю Генеральному секретарю у встановленій кількості копій. Водночас я хотів би заявити, що в письмовому тексті ім'я Амброса було викреслено мною, оскільки я тільки зараз зміг зв'язатися з його захисником, доктором Хоффманом. Зараз я хочу заявити, що це клопотання також подається від імені Амброса. Зараз я його зачитаю. Я зачитаю пропозицію мовою, якою вона була складена, англійською мовою. Обвинувачені Краух, Шмітц, фон Шніцлер, тер Меєр, Амброс, Бюргін, Бютіфіш, Хефлігер, Ільгнер, Яне, Остер, Дюррфельд, Куглер та їхні захисники, кожен сам за себе, через мене як доповідача, просять скасувати рішення та обвинувальний вирок на тій підставі, що зазначені рішення та вирок суперечать фактам, закону та вагомості доказів; на підставі того, що цей Суд не мав юрисдикції розглядати і вирішувати заявлені звинувачення; а також на тій підставі, що заявлені і встановлені факти не є злочином 25 �проти міжнародного права або проти законів суверенної влади Сполучених Штатів Америки. Згадані обвинувачені та їхні захисники, кожен сам за себе, просять скасувати рішення та вирок цього Суду на тій підставі, що винесені постанови та процедура, якої дотримувалися під час цього судового розгляду, відмовили згаданому обвинуваченому в належній правовій процедурі та порушили Конституцію та закони Сполучених Штатів Америки, міжнародне право, а також норми права, що застосовуються до судового розгляду кримінальних справ у всіх цивілізованих державах. Підсудні та їхні захисники, кожен сам за себе, просять скасувати рішення та вирок цього Суду на тій підставі, що окремі судді не мали повноважень діяти, а Трибунал в цілому ніколи не був створений на законних підставах, і його рішення та вирок є свавільним здійсненням військової влади над кожним із зазначених підсудних, що порушує закони держав та угоди, укладені воюючими державами та іншими країнами, що стосуються цього питання; і кожен з обвинувачених та їхні захисники можуть вимагати такого іншого додаткового та справедливого захисту, якого вимагатимуть обставини та який може бути справедливим і належним». Дозвольте сказати вам і вашому помічнику адвоката, а також підсудним, від імені яких ви виступаєте, що питання, викладені в клопотанні, були розглянуті Трибуналом, як це відображено в заключному пункті рішення самого Трибуналу. Наразі Трибунал відхиляє зазначене клопотання, про що може бути зроблено відповідний запис у протоколі. А зараз я офіційно оголошую VI засідання Військового трибуналу Сполучених Штатів Америки закритим. 26 � Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Міжнародні трибунали Description An account of the resource Ця колекція містить (і буде поступово доповнюватися) перекладами ключових документів міжнародних кримінальних трибуналів Dublin Core The Dublin Core metadata element set is common to all Omeka records, including items, files, and collections. For more information see, http://dublincore.org/documents/dces/. Title A name given to the resource Судовий процес «І.Ґ. Фарбен» Description An account of the resource Судовий процес «І.Ґ. Фарбен» Сполучені Штати Америки проти Карла Крауха та ін. Військовий трибунал у Нюрнберзі, Рішення від 30 липня 1948 р. Rights Information about rights held in and over the resource Матеріал зберігається в бібліотеці; права визначаються автором або видавцем. Перед повторним використанням перевірте умови першоджерела. аудиторія:правники етап:судовий розгляд статус:довідковий матеріал тип:бібліотечний матеріал https://warcrimes.legalaid.gov.ua/files/original/1/8/19d98f00-d2c7-4a1a-8de2-ee7e05eb83a2.pdf 914298b584a1fabc764f751e5ee86074 PDF Text Text A ЗМІСТ НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ Верховний Суд �ЗМІСТ �СПІВАВТОРИ������������������������������������������������ 1 �ПЕРЕДМОВА������������������������������������������������� 2 �ВСТУП���������������������������������������������������������� 5 МЕТА НАСТІЛЬНОЇ КНИГИ ��������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 6 МЕТОДОЛОГІЯ ����������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 7 ОГЛЯД ЗМІСТУ����������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 8 ДЖЕРЕЛА ПРАВА: МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО, МІЖНАРОДНЕ ПРАВО ПРАВ ЛЮДИНИ ТА МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО����������������������������������������������������������11 I. Міжнародне гуманітарне право��������������������������������������������������������������������������������������� 11 A. Структура Міжнародного гуманітарного права���������������������������������������������������������������11 B. Класифікація збройних конфліктів ���������������������������������������������������������������������������������12 1. Неміжнародний збройний конфлікт���������������������������������������������������������������������������12 2. Міжнародний збройний конфлікт�������������������������������������������������������������������������������13 a) Інтернаціоналізація НЗК���������������������������������������������������������������������������������������15 b) Окупація�����������������������������������������������������������������������������������������������������������������16 c) Окупація через проксі (опосередкована)�����������������������������������������������������������17 C. Основоположні принципи МГП�����������������������������������������������������������������������������������������18 1. Комбатанти та цивільні; Військові цілі та цивільні об’єкти�������������������������������������18 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ii ЗМІСТ a) Комбатанти та цивільні�����������������������������������������������������������������������������������������19 b) Військові цілі та цивільні обʼєкти�������������������������������������������������������������������������21 2. Принципи розрізнення, пропорційності та обережності �����������������������������������������22 D. Порушення МГП�����������������������������������������������������������������������������������������������������������������23 II. Міжнародне право в галузі прав людини������������������������������������������������������������������������ 24 A. Структура МППЛ ���������������������������������������������������������������������������������������������������������������24 1. Основні міжнародні договори з прав людини����������������������������������������������������������24 2. Основні регіональні договори з прав людини ���������������������������������������������������������25 B. Коли виникають зобов’язання за МППЛ?�����������������������������������������������������������������������26 1. Юрисдикція і застосування МППЛ під час збройного конфлікту ���������������������������26 2. Відступ від зобов’язань та їх обмежень���������������������������������������������������������������������27 3. Обов’язки недержавних суб’єктів�������������������������������������������������������������������������������28 C. Основні захищені права відповідно до МППЛ���������������������������������������������������������������29 D. Різниця між МППЛ та МКП�����������������������������������������������������������������������������������������������30 III. Міжнародне кримінальне право ������������������������������������������������������������������������������������� 30 A. Яка різниця між загальнокримінальними та міжнародними злочинами?�������������������31 1. Контекстуальні елементи міжнародних злочинів�����������������������������������������������������31 2. Незастосовність деяких процесуальних обмежень при судовому переслідуванні міжнародних злочинів�������������������������������������������������������������������������������������������������32 B. Розслідування та судове переслідування міжнародних злочинів �������������������������������33 1. МКС та Україна�������������������������������������������������������������������������������������������������������������33 2. Комплементарність�����������������������������������������������������������������������������������������������������33 C. Розслідування та кримінальне переслідування: елементи міжнародних злочинів���34 ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ��������������������� 36 I. Визначення військовополонених������������������������������������������������������������������������������������� 36 II. Правила щодо кримінального переслідування військовополонених����������������������������� 38 A. Кримінальне переслідування за участь у конфлікті�������������������������������������������������������39 B. Принцип законності має дотримуватись завжди (Женевська конвенція III, стаття 99(1)) �����������������������������������������������������������������������������������������������40 C. Не можна застосовувати будь-якого морального чи фізичного тиску на військовополоненого з метою змусити його визнати провину. (Женевська Конвенція III, Стаття 99(2))���������������������������������������������������������������������������41 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �iii ЗМІСТ D. Військовополоненим повинно бути гарантовано право на справедливий суд (Женевська конвенція III, стаття 84; звичаєве МГП, норма 100)� 42 E. Військовополоненим має бути гарантовано право на захист (Женевська Конвенція III, стаття 99(3))���������������������������������������������������������������������������44 F. Військовополонені не можуть бути ув’язнені до судового процесу, за винятком випадків, коли військовослужбовець збройних сил держави, що тримає в полоні, був би ув’язнений за те ж саме правопорушення (Женевська Конвенція III, стаття 103)�����������������������������������������������������������������������������46 G. Вироки мають виноситися компетентним судом за тієї самої процедури, яка застосовується до військовослужбовців збройних сил держави, що тримає в полоні (ЖК III, стаття 102).���������������������������������������������������������47 H. Військовополоненим має бути гарантовано право на апеляційну скаргу (ЖК III, стаття 106)�������������������������������������������������������������������������������������������������48 III. Воєнний злочин умисного позбавлення військовополоненого або іншої особи, що перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд��������������������������������� 49 �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА��������������� 51 ЧАСТИНА І: МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ ЗА УКРАЇНСЬКИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ����������������������� 52 I. Воєнні злочини����������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 52 A. Українське законодавство: стаття 438 КК України �������������������������������������������������������54 B. Актуальність принципів міжнародного права в контексті судового розгляду в Україні воєнних злочинів за статтею 438 КК України���������������������������������57 1. Поняття та структура воєнних злочинів за міжнародним правом�������������������������57 a) Зв’язок між міжнародним гуманітарним правом і воєнними злочинами�������57 b) Визначення та класифікація воєнних злочинів у міжнародному праві�����������60 2. Зв’язок статті 438 КК України з міжнародними актами про воєнні злочини���������64 a) Статтю 438 можна тлумачити як таку, що передбачає кримінальну відповідальність лише за дії, які за міжнародним правом є воєнними злочинами���������������������������������������������������������������������������65 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �iv ЗМІСТ b) Застосовність міжнародних кримінально-правових актів: чи можна розглядати статтю 438 КК Україні у поєднанні зі Статутами та практикою МКТЮ та МКС? �����������������������������������������������������������68 C. Визначення воєнних злочинів за міжнародним правом та можливість кримінальної відповідальності за них за статтею 438 КК України�������������������������������72 1. Вступ�����������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������72 2. Контекстуальні елементи воєнних злочинів�������������������������������������������������������������73 a) Вступ�����������������������������������������������������������������������������������������������������������������������73 b) Визначення контекстуальних елементів воєнних злочинів �����������������������������74 i. Діяння особи, яка вчинила злочин, сталися в контексті збройного конфлікту та були пов’язані з ним.���������������������������������������������74 ii. Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що були підставою існування збройного конфлікту. �������������������������������������������������79 3. Діяння, що лежать в основі воєнних злочинів, передбачених статтею 438 КК України �������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������80 a) Вступ�����������������������������������������������������������������������������������������������������������������������80 b) Воєнні злочини проти людей�������������������������������������������������������������������������������85 i. Умисне вбивство (Статут МКТЮ, стаття 2 (a); Статут МКС, стаття 8(2)(а)(і))�����������������������������������������������������������������������������������������������85 ii. Злочини неналежного поводження: катування або нелюдське поводження, у тому числі експерименти та заподіяння каліцтва, а також умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень (Статут МКТЮ, стаття 2(b)-(c); Статут МКС, статті 8(2)(a)(ii)-(iii), 8(2)(b)(x)) �����������������������92 iii. Посягання на людську гідність, зокрема образливе і таке, що принижує людську гідність поводження (Статут МКТЮ, стаття 3; Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xxi)) ���������������������������������������������������128 iv. Зґвалтування, сексуальне рабство, примушування до проституції, примусова вагітність, примусова стерилізація чи будь-яка інша форма сексуального насильства порівнянної тяжкості (Статут МКС, стаття 8(2)(xxii)). �������������������������������135 v. Примушення до служби у збройних силах ворожої держави/ примушення до участі у воєнних діях (Статут МКТЮ, стаття 2(e); Статут МКС, статті 8(2)(a)(v), 8(2)(b)(xv)) �������������������������������������������174 vi. Набір або вербування дітей віком до п’ятнадцяти років до складу національних збройних сил або їх використання для активної участі у бойових діях (Статут МКС, стаття (8)(2)(b)(xxvi))���������183 vii. Умисне позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд (Статут МКТЮ, стаття 2(f); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(vi))�������������������������������������������������������������������������������������������194 viii. Оголошення скасованими, призупиненими або недопустимими в суді прав і позовів громадян ворожої сторони (Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xiv)) ���������������������������������������������������205 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �v ЗМІСТ ix. Незаконна депортація або переміщення (Статут МКС, стаття 8(2)(a)(vii); Статут МКТЮ, стаття 2(g))���������������������������������������������210 c) Воєнні злочини проти власності �����������������������������������������������������������������������249 i. Широкомасштабне знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо (Статут МКТЮ, стаття 2(d); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(iv))�����249 ii. Розграбування міста або населеного пункту, навіть якщо його захоплено штурмом (Статут МКТЮ, стаття 3(d), Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xvi)) �������������������������������������������������������������������������������260 iii. Знищення або захоплення майна ворога, крім випадків, коли таке знищення або захоплення настійно вимагаються військовою необхідністю (стаття 8(2)(b)(xiii) Статуту МКС)���������������������269 d) Воєнні злочини нападів на заборонені цілі �����������������������������������������������������281 i. Умисне спрямування нападів на цивільне населення як таке або на окремих цивільних осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях (Статут МКС, стаття 8(2)(b)(i); Статут МКТЮ, стаття 3).���������������������������������������������������������������281 ii. Умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями (Статут МКС, стаття 8(2)(b)(ii); Статут МКТЮ, стаття 3)���������������������������������������������������������������295 II. Злочин агресії����������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 408 A. Актуальність принципів міжнародного права для винесення судових рішень за злочин агресії в україні відповідно до статті 437 кримінального кодексу україни�������������������������������������������������������������������������������������408 1. Агресія за міжнародним правом �����������������������������������������������������������������������������408 a) Поняття злочину агресії за міжнародним правом�������������������������������������������408 i. Статут ООН: заборона застосування сили �������������������������������������������������409 ii. Статути та практика Нюрнберзького та Токійського трибуналів�������������410 iii. Резолюція 3314 ГА ООН “Визначення агресії”���������������������������������������������411 iv. Статут МКС�����������������������������������������������������������������������������������������������������413 v. Звичаєве міжнародне право �����������������������������������������������������������������������415 b) Взаємозвʼязок між статтею 437 ККУ та міжнародними інструментами, що стосуються злочину агресії�����������������������������������������������416 i. Застосовність інструментів та практики МКП: чи можна розглядати статтю 437 разом зі Статутом МКС чи Елементами злочинів �����������������������������������������������������������������������������������417 ii. Стаття 437 криміналізує діяння, які за міжнародним правом становлять агресію���������������������������������������������������������������������������������������418 B. Визначення злочину агресії за міжнародним правом та їх застосовність до статті 437 кримінального кодексу україни�������������������������������������424 1. Вступ���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������424 2. Елементи злочину агресії �����������������������������������������������������������������������������������������425 a) Визначення злочину агресії (обʼєктивні елементи)�����������������������������������������425 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �vi ЗМІСТ i. Вторгнення або напад збройних сил держави (стаття 8-біс(2)(а))�����������434 ii. Бомбардування або застосування будь-якої зброї (стаття 8-біс(2)(b)) ���435 iii. Блокада портів або узбережжя (стаття 8-біс(2)(c))�����������������������������������435 iv. Напад збройних сил держави на сухопутні, морські чи повітряні сили або на морські та повітряні флоти іншої держави (стаття 8-біс(2)(d))�������������������������������������������������������������������������435 v. Порушення умов перебування на території (cтаття 8-біс(2)(с)) ���������������436 vi. Дозвіл використовувати територію для акту агресії (стаття 8-біс(2)(f))�436 vii. Засилання озброєних банд, груп, нерегулярних формувань або найманців (стаття 8-біс(2)(g))���������������������������������������������������������������436 b) Визначення злочину агресії (субʼєктивні елементи) ���������������������������������������438 III. Геноцид��������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 440 A. Важливість принципів міжнародного права для кваліфікації геноциду в Україні за статтею 442 Кримінального кодексу України�������������������������������������������440 1. Геноцид за міжнародним правом�����������������������������������������������������������������������������440 a) Поняття та складова геноциду���������������������������������������������������������������������������440 i. Ідентифікація та класифікація геноциду в міжнародному праві �������������440 b) Співвідношення статті 442 Кримінального кодексу України з міжнародними договорами щодо геноциду�����������������������������������������������������442 i. Застосування інструментів міжнародного кримінального права: чи можна розглядати статтю 442 КК Україні у сукупності зі Статутами та практикою МКТЮ та МКС�������������������������������443 B. Визначення злочину геноциду за міжнародним правом та застосування статті 442 ККУ �����������������������������������������������������������������������������������������443 1. Контекстуальні елементи злочину геноциду�����������������������������������������������������������444 a) Вступ���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������444 b) Визначення контекстуальних елементів геноциду������������������������������������������445 i. Потерпіла особа (потерпілі) належать до певної національної, етнічної, расової або релігійної групи���������������������������������445 ii. Виконавець мав умисел знищити, повністю або частково, цю національну, етнічну, расову або релігійну групу як таку �������������������447 iii. Діяння було скоєно в контексті явної лінії схожої поведінки, спрямованої проти цієї групи, або діяння як таке могло призвести до такого знищення �������������������������������������������������������������������449 2. Основоположні акти геноциду���������������������������������������������������������������������������������451 a) Вбивство членів групи (Конвенція про геноцид, стаття 2(a); Статут МКС, стаття 6(a); Статут МКТЮ, стаття 4(2)(a); Статут МКТР (стаття 2(2)(a))�������������������������������������������������������������������������������������������451 i. Сфера застосування за статтею 442�����������������������������������������������������������451 ii. Визначення вбивства членів групи (обʼєктивні елементи)�����������������������452 iii. Визначення вбивства членів групи (суб’єктивні елементи) ���������������������453 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �vii ЗМІСТ b) Заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або психічного розладу (Конвенція про геноцид, стаття 2(b); Статут МКС, стаття 6(b); Статут МКТЮ, стаття 4(2)(b); Статут МКТР (стаття 2(2)(b))�����������������������������455 i. Сфера застосування за статтею 442�����������������������������������������������������������455 ii. Визначення тяжких тілесних ушкоджень або психічного розладу (об’єктивні елементи)���������������������������������������������������������������������456 iii. Визначення заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або психічного розладу (суб’єктивні елементи) �����������������������������������������������458 c) Створення умов життя, розрахованих на фізичне знищення (Конвенція про геноцид, стаття 2(c); Статут МКС, стаття 6(c); Статут МКТЮ, стаття 4(2)(c); Статут МКТР (стаття 2(2)(c))�����������������������������460 i. Сфера застосування за статтею 442�����������������������������������������������������������460 ii. Визначення створення умов життя (обʼєктивні елементи)�����������������������460 iii. Визначення певних умов життя (суб’єктивні елементи)���������������������������463 d) Геноцид шляхом вжиття заходів, спрямованих на запобігання народжуваності (Конвенція про геноцид, Стаття 2(d); Статут МКС, Стаття 6(d); Статут МКТЮ, Стаття 4(2)(d); Статут МКТР (Стаття 2(2)(d))�����������������������������������������������������������������������������������������������������465 i. Сфера застосування за статтею 442�����������������������������������������������������������465 ii. Визначення застосування заходів, спрямованих на запобігання народженню дітей (об’єктивний елемент)�����������������������������466 iii. Визначення застосування заходів, спрямованих на запобігання народженню дітей (суб’єктивний елемент)���������������������������467 e) Геноцид шляхом примусового переміщення дітей (Конвенція про геноцид, Стаття 2(e); Статут МКС, Стаття 6(e); Статут МКТЮ, Стаття 4(2)(e); Статут МКТР (Стаття 2(2)(e)) ���������������������������������������468 i. Сфера застосування за статтею 442�����������������������������������������������������������468 ii. Визначення примусового переміщення дітей (обʼєктивний елемент)����� 469 iii. Визначення примусового переміщення дітей (суб’єктивний елемент)���470 IV. Злочини проти людяності����������������������������������������������������������������������������������������������� 472 A. Актуальність принципів міжнародного права для судового розгляду злочинів проти людяності в Україні�������������������������������������������������������������������������������472 1. Злочини проти людяності за міжнародним правом�����������������������������������������������472 a) Поняття та структура злочинів проти людяності���������������������������������������������472 i. Ідентифікація та класифікація злочинів проти людяності в міжнародному праві �������������������������������������������������������������������������������������472 b) Застосовність міжнародного кримінального права щодо злочинів проти людяності у правовій системі України�����������������������������������476 B. Склад злочинів проти людяності за міжнародним правом ���������������������������������������477 1. Вступ���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������477 2. Контекстуальні елементи злочинів проти людяності���������������������������������������������478 a) Вступ���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������478 b) Діяння було частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення�����������479 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �viii ЗМІСТ i. Відбувся напад, спрямований проти цивільного населення���������������������479 ii. Напад був широкомасштабним або систематичним���������������������������������480 iii. Напад було здійснено в рамках проведення політики держави або організації, спрямованої на вчинення такого нападу, чи з метою сприяння реалізації такої політики ���������������������������482 iv. Окреме діяння було частиною нападу���������������������������������������������������������484 c) Злочинець знав, що діяння є частиною широкомасштабного або систематичного нападу, спрямованого проти цивільного населення, або мав намір зробити його частиною такого нападу�����������������484 3. Основні діяння злочинів проти людяності �������������������������������������������������������������485 a) Вступ���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������485 b) Умисне вбивство як злочин проти людяності (Статут МКС, стаття 7(1)(а); Статут МКТЮ, стаття 5(а); Статут МКТР (стаття 3(а); Статут СССЛ (стаття 2(а))���������������������������������������������������������������������������486 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����486 ii. Склад умисного вбивства (обʼєктивний елемент)�������������������������������������487 iii. Склад умисного вбивства (суб’єктивний елемент)�����������������������������������489 c) Винищення як злочин проти людяності (Статут МКС, стаття 7(1)(b); Статут МКТЮ, стаття 5(b); Статут МКТР (стаття 3(b); Статут СССЛ (стаття 2(b))�����������������������������������������������������������������������������������490 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����490 ii. Склад винищення (обʼєктивний елемент)���������������������������������������������������491 iii. Склад винищення (Субʼєктивний елемент)�������������������������������������������������494 d) Обернення в рабство як злочин проти людяності (Статут МКС, стаття 7(1)(c); Статут МКТЮ, стаття 5(c); Статут МКТР (стаття 3(c); Статут СССЛ (стаття 2(c))���������������������������������������������������������������������������496 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����496 ii. Склад обернення в рабство (обʼєктивний елемент) ���������������������������������497 iii. Склад обернення в рабство (суб’єктивний елемент)���������������������������������499 e) Депортація та насильницьке переміщення як злочин проти людяності (Статут МКС, стаття 7(1)(d); Статут МКТЮ, стаття 5(d); Статут МКТР (стаття 3(d); Статут СССЛ (стаття 2(d)) �����������������������������500 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����500 ii. Склад депортації або примусового переміщення (об’єктивні елементи)�������������������������������������������������������������������������������������������������������501 iii. Склад депортації та примусового переміщення (суб’єктивні елементи)�504 f) Ув’язнення як злочин проти людяності (Статут МКС, Стаття 7(1)(e); Статут МКТЮ, Стаття 5(e); Статут МКТР (Стаття 3(e); Статут СССЛ (Стаття 2(e))�����������������������������������������������������������������������������������506 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����506 ii. Склад увʼязнення (обʼєктивні елементи)�����������������������������������������������������506 iii. Склад увʼязнення (суб’єктивні елементи)���������������������������������������������������509 g) Катування як злочин проти людяності (Конвенція проти катування, Статті 1 та 2; Статут МКС, Стаття 7(1)(f); Статут МКТЮ, Стаття 5(f); Статут МКТР (Стаття 3(f); Статут СССЛ (Стаття 2(f))�������510 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����510 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ix ЗМІСТ ii. Склад катування (Обʼєктивний елемент) ���������������������������������������������������513 iii. Склад катування (Субʼєктивні елементи)���������������������������������������������������515 h) Зґвалтування як злочин проти людяності (Cтатут МКС, Стаття 7(1)(g)-1; Статут МКТЮ, Стаття 5(g); Статут МКТР (Стаття 3(g); Статут СССЛ (Стаття 2(g))�����������������������������������������������������������������������������������517 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����517 ii. Склад зґвалтування (Обʼєктивні елементи)�����������������������������������������������518 iii. Склад зґвалтування (Субʼєктивні елементи) ���������������������������������������������522 i) Сексуальне рабство як злочин проти людяності (Статут МКС, Стаття 7(1)(g)-2; Статут СССЛ (Стаття 2(g))�������������������������������������������������������524 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����524 ii. Склад сексуального рабства (Обʼєктивні елементи)���������������������������������525 iii. Склад сексуального рабства (Субʼєктивні елементи)�������������������������������526 j) Примушування до зайняття проституцією як злочин проти людяності (Статут МКС, стаття 7(1)(g)-3; СССЛ (стаття 2(g)) �������������������������528 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����528 ii. Склад примушування до зайняття проституцією (Обʼєктивні елементи)�������������������������������������������������������������������������������������������������������529 iii. Склад примушування до зайняття проституцією (Субʼєктивні елементи)���������������������������������������������������������������������������������530 k) Примусова вагітність як злочин проти людяності (Статут МКС, стаття 7(1)(g)-4; Статут СССЛ (стаття 2(g))�������������������������������������������������������531 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����531 ii. Склад примусової вагітності (Обʼєктивний елемент) �������������������������������532 iii. Склад примусової вагітності (Субʼєктивні елементи) �������������������������������534 l) Примусова стерилізація як злочин проти людяності (Статут МКС, стаття 7(1)(g)-5) �����������������������������������������������������������������������������������������536 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����536 ii. Склад примусової стерилізації (обʼєктивні елементи) �����������������������������537 iii. Склад примусової стерилізації (Субʼєктивні елементи)�����������������������������537 m) Сексуальне насильство як злочин проти людяності (Статут МКС, стаття 7(1)(g)-6; Статут СССЛ (стаття 2(g)) ���������������������������������������������538 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����539 ii. Склад сексуального насильства (Обʼєктивний елемент) �������������������������539 iii. Визначення сексуального насильства (Субʼєктивні елементи) ���������������543 n) Переслідування як злочин проти людяності (Статут МКС, стаття 7(1)(h); Статут МКТЮ, стаття 5(h); Статут МКТР (стаття 3(h); Статут СССЛ (стаття 2(h))���������������������������������������������������������������������������544 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����544 ii. Склад переслідування (Обʼєктивні елементи) �������������������������������������������545 iii. Склад переслідування (Субʼєктивні елементи) �����������������������������������������552 o) Насильницьке зникнення як злочин проти людяності (Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень; Статут МКС, стаття 7(1)(i)) ���������������������������������������������������������������554 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����556 ii. Склад насильницького зникнення (Обʼєктивні елементи) �����������������������557 iii. Склад насильницького зникнення (Субʼєктивні елементи)����������������������561 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �x ЗМІСТ p) Апартеїд як злочин проти людяності (Міжнародна конвенція про припинення злочину апартеїду і покарання за нього, стаття I; Статут МКС, стаття 7(1)(j))�������������������������������������������������������������������������������564 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����564 ii. Склад апартеїду (Обʼєктивні елементи)�������������������������������������������������������566 iii. Склад апартеїду (Субʼєктивні елементи)�����������������������������������������������������568 q) Інші нелюдські діяння як злочини проти людяності (Статут МКС, стаття 7(1)(k); Статут МКТЮ, (стаття 5(i); Статут МКТР (стаття 3(i); Статут СССЛ (стаття 2(i))���������������������������������������������������������������570 i. Можливість кримінальної відповідальності за українським правом �����570 ii. Склад інших нелюдських діянь (Обʼєктивні елементи)�����������������������������571 iii. Склад інших нелюдських діянь (Субʼєктивні елементи)���������������������������574 ЧАСТИНА 2: ІНШІ АСПЕКТИ МАТЕРІАЛЬНОГО МІЖНАРОДНОГО КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ В КОНТЕКСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА��������������� 575 I. Види співучасті��������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 575 A. Важливість принципів міжнародного права для визначення видів співучасті за Кримінальним кодексом України �����������������������������������������������������������575 B. Види співучасті за ККУ ���������������������������������������������������������������������������������������������������576 C. Види співучасті за міжнародним кримінальним правом��������������������������������������������578 1. Поняття та структура видів співучасті за міжнародним кримінальним правом�578 a) Ідентифікація та класифікація видів співучасті за міжнародним правом����578 2. Застосування принципів міжнародного права щодо форм відповідальності у судових справах щодо міжнародних злочинів за українським законодавством �������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������581 D. Визначення форм відповідальності за ККУ та МКП�����������������������������������������������������583 1. Відповідальність безпосереднього виконавця та співвиконавця �����������������������584 a) Застосовність за ККУ �����������������������������������������������������������������������������������������584 b) Основна відповідальність за міжнародним правом���������������������������������������585 i. Безпосереднє вчинення злочину (самостійно або спільно з іншими особами)�������������������������������������������������������������������������������������������585 ii. Вчинення злочину через інших осіб, які не несуть кримінальної відповідальності �������������������������������������������������������������������586 2. Відповідальність для груп осіб, організованих груп та злочинних організацій��� 587 a) Застосовність за ККУ �����������������������������������������������������������������������������������������587 b) Відповідальність осіб, які діють у групах або через організації в міжнародному кримінальному праві�����������������������������������������������������������������588 i. МКТЮ/МКТР: Спільна злочинна діяльність �����������������������������������������������589 ii. МКС: Теорія контролю/управління���������������������������������������������������������������593 3. Відповідальність за співучасть �������������������������������������������������������������������������������598 a) Застосування відповідно до ККУ�����������������������������������������������������������������������598 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �xi ЗМІСТ i. Організація�����������������������������������������������������������������������������������������������������599 ii. Підбурювання (ККУ, стаття 27(4))�����������������������������������������������������������������603 iii. Виконання ролі пособника (ККУ, ч. 5 ст. 27)�����������������������������������������������604 b) Відповідальність за пособництво у міжнародному праві�������������������������������605 i. Планування ���������������������������������������������������������������������������������������������������605 ii. Підбурювання, схиляння, спонукання���������������������������������������������������������607 iii. Надання допомоги та підбурювання�����������������������������������������������������������610 iv. Інша участь у злочинах���������������������������������������������������������������������������������613 4. Віддання наказу про вчинення воєнного злочину як форма вчинення злочину, передбаченого статтею 438 ККУ �����������������������������������������������������������������������������616 a) Застосування відповідно до ККУ�����������������������������������������������������������������������616 b) Наказування за міжнародним правом �������������������������������������������������������������617 5. Відповідальність командування �����������������������������������������������������������������������������620 a) Застосування відповідно до ККУ�����������������������������������������������������������������������622 b) Відповідальність командування за міжнародним правом�����������������������������626 6. Підбурювання до геноциду���������������������������������������������������������������������������������������631 a) Застосування відповідно до ККУ�����������������������������������������������������������������������631 b) Підбурювання до вчинення геноциду за міжнародним правом���������������������632 II. Обставини, що виключають протиправність діяння або пом’якшують покарання����� 633 A. Обставини, що виключають протиправність діяння або пом’якшують покарання, згідно з ККУ �������������������������������������������������������������������������������������������������633 1. Повідомлення про намір будувати захист на основі підстав для звільнення від кримінальної відповідальності �������������������������������������������������������������������������������636 2. Самооборона �������������������������������������������������������������������������������������������������������������637 3. Крайня необхідність та примус���������������������������������������������������������������������������������641 a) Крайня необхідність �������������������������������������������������������������������������������������������643 b) Примус �����������������������������������������������������������������������������������������������������������������643 4. Накази начальника ���������������������������������������������������������������������������������������������������647 a) Походження та правова природа наказу/розпорядження �����������������������������649 b) «Явна» протиправність���������������������������������������������������������������������������������������651 c) Обізнаність обвинуваченого про незаконність наказу �����������������������������������652 d) Помилка як обставина, що виключає кримінальну протиправність діяння, та накази начальника�������������������������������������������������653 5. Принцип законності���������������������������������������������������������������������������������������������������654 B. Обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння за МКП, які прямо не включено до ККУ�����������������������������������������������������������������������������657 1. Помилка в факті та помилка в праві�����������������������������������������������������������������������657 a) Помилка в факті��������������������������������������������������������������������������������������������������658 b) Помилка в праві���������������������������������������������������������������������������������������������������661 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �xii ЗМІСТ 2. Включені до елементів міжнародних злочинів обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння �����������������������������������������������������������������������664 3. Згода���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������670 a) Згода та справи про сексуальне насильство���������������������������������������������������671 i. Згода за ККУ���������������������������������������������������������������������������������������������������672 ii. Згода за МКП�������������������������������������������������������������������������������������������������672 4. Зв’язок з обвинуваченим �����������������������������������������������������������������������������������������675 �ГЛАВА 2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ����������677 ВСТУП��������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 678 ЧАСТИНА 1: ЗАОЧНИЙ РОЗГЛЯД СПРАВ У СУДІ. СТАНДАРТИ СПРАВЕДЛИВОГО СУДОЧИНСТВА������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 679 I. Національне законодавство України щодо заочного розгляду справ у суді ��������������� 679 A. Підстави здійснення спеціального досудового розслідування ���������������������������������679 B. Повідомлення особи про підозру та про здійснення щодо неї кримінального провадження �����������������������������������������������������������������������������������������680 C. Підстави та особливості здійснення спеціального судового провадження�������������683 D. Призначення захисника обвинуваченому в рамках заочного провадження �����������685 E. Дії суду в разі, якщо обвинувачений, який був відсутній, з’явився або був доставлений до суду, право на оскарження.���������������������������������������������������������685 II. Міжнародно-правові норми щодо заочного судочинства��������������������������������������������� 687 A. Вступ���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������687 B. Заочне судочинство згідно з міжнародним правом про права людини, застосовним в Україні�����������������������������������������������������������������������������������������������������688 1. Кожен має право бути присутнім на суді над ним.�������������������������������������������������688 2. Відмова від права бути присутнім та повідомлення ���������������������������������������������688 3. Під час заочного розгляду справи гарантується право мати адвоката���������������690 4. Право на новий розгляд юридичної та фактичної сторони обвинувачення���������691 C. Заочний розгляд справ у Спеціальному трибуналі для Лівану�����������������������������������693 D. Висновок���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������695 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �xiii ЗМІСТ ЧАСТИНА 2. ОЦІНЮВАННЯ ЦИФРОВИХ ДОКАЗІВ ������������������������������������������������������������������� 696 I. Національне законодавство України щодо прийнятності та оцінювання цифрових доказів ��������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 696 A. Допустимість доказів �����������������������������������������������������������������������������������������������������696 B. Оцінка доказів�����������������������������������������������������������������������������������������������������������������697 C. Походження/джерела доказів ���������������������������������������������������������������������������������������699 D. Експертні висновки���������������������������������������������������������������������������������������������������������704 II. Міжнародні правові стандарти прийнятності та оцінювання цифрових доказів��������� 705 A. Вступ���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������705 B. Що таке цифрові докази?�����������������������������������������������������������������������������������������������706 C. Міжнародні стандарти щодо цифрових доказів�����������������������������������������������������������708 1. Обов’язкових для України норм міжнародного права щодо прийнятності та оцінювання цифрових доказів не існує. �����������������������������������������������������������������708 2. Міжнародні кримінальні трибунали оцінюють цифрові докази відповідно до тієї ж практики, яка стосується всіх невербальних доказів.���������������������������������������708 a) Відповідні правила доказування в міжнародних трибуналах�������������������������709 b) Судові рішення за міжнародним кримінальним правом, що оцінюють невербальні докази, зокрема цифрові докази�������������������������������711 i. Перехоплення�������������������������������������������������������������������������������������������������711 ii. Відеозаписи���������������������������������������������������������������������������������������������������714 iii. Аерофотозйомка �������������������������������������������������������������������������������������������716 iv. Записи телефонних переговорів та інформація про розташування стільникових веж�����������������������������������������������������������������717 v. Документи WikiLeaks�������������������������������������������������������������������������������������719 c) Додаткові чинники оцінювання доказів з відкритих інтернет-джерел���������720 i. Оригінальність/походження�������������������������������������������������������������������������721 ii. Аналіз джерел �����������������������������������������������������������������������������������������������721 iii. Аналіз контенту���������������������������������������������������������������������������������������������722 iv. Технічний аналіз �������������������������������������������������������������������������������������������723 v. Ланцюг доступу до доказів �������������������������������������������������������������������������724 D. Висновок���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������727 ЧАСТИНА 3. ЗАПОБІГАННЯ ПОВТОРНІЙ ВІКТИМІЗАЦІЇ В КРИМІНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ��������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 729 I. Стандарти українського законодавства, що стосуються запобігання повторній віктимізації в кримінальних провадженнях ����������������������������������������������������������������� 729 A. Допустимість та прийнятність допиту свідка на стадії досудового провадження у кримінальних провадженнях���������������������������������������������������������������729 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �xiv ЗМІСТ 1. Коротке обговорення відповідних законодавчих положень КПК України�����������729 2. B. Коротке обговорення відповідних судових рішень �������������������������������������������734 a) Підхід Верховного Суду у застосуванні ч.2 ст.97 КПК. �����������������������������������734 b) Підхід Верховного Суду у застосуванні статті 225 КПК. ���������������������������������735 c) Підхід Верховного Суду у застосуванні частини одинадцятої статті 615 КПК.�����������������������������������������������������������������������������������������������������736 B. Можливість дачі показань по відеозв’язку�������������������������������������������������������������������737 1. Коротке обговорення відповідних законодавчих положень КПК України�����������737 2. Коротке обговорення відповідних судових рішень �����������������������������������������������738 C. Інші заходи захисту свідків���������������������������������������������������������������������������������������������739 1. Коротке обговорення відповідних законодавчих положень КПК України�����������739 2. Коротке обговорення відповідних судових рішень �����������������������������������������������743 D. Судовий контроль за допитом свідка���������������������������������������������������������������������������744 1. Коротке обговорення відповідних законодавчих положень КПК України�����������744 II. Міжнародне право та стандарти, що стосуються запобігання повторній віктимізації в кримінальних провадженнях����������������������������������������������������������������������������������������� 747 A. Вступ���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������747 B. Що таке повторна віктимізація?�������������������������������������������������������������������������������������747 C. Міжнародні правові стандарти, що стосуються запобігання повторній віктимізації�����������������������������������������������������������������������������������������������������������������������748 1. Відповідна практика Європейського суду з прав людини�������������������������������������748 2. Інші міжнародні керівні принципи���������������������������������������������������������������������������754 3. Міжнародні кримінальні трибунали та повторна віктимізація�����������������������������756 a) Свідки та потерпілі в МКТЮ�������������������������������������������������������������������������������756 b) Свідки та потерпілі в МКС�����������������������������������������������������������������������������������758 D. Висновок���������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������762 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �xv ЗМІСТ �ГЛАВА 3. ЗМІСТ ПИСЬМОВИХ ВИРОКІВ У СПРАВАХ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ, РОЗГЛЯНУТИХ СУДАМИ УКРАЇНИ�������������764 ЧАСТИНА 1. ПРИРОДА ТА ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ��������������������������������������������������������������� 765 ЧАСТИНА 2. ВСТУПНА ЧАСТИНА ВИРОКУ (ЧАСТИНА ДРУГА СТАТТІ 374 КПК)������������������� 767 ЧАСТИНА 3. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА ВИРОКУ ������������������������������������������������������������������� 768 I. Вимоги частини третьої статті 374 КПК ����������������������������������������������������������������������� 768 II. Окремі аспекти, що стосуються оцінювання доказів��������������������������������������������������� 770 III. Окремі аспекти аргументації, що мають значення для судового розгляду воєнних злочинів ������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 770 A. Воєнні злочини, передбачені статтею 438 КК України�������������������������������������������������771 B. Правові елементи складу воєнних злочинів�����������������������������������������������������������������773 ЧАСТИНА 4. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА ВИРОКУ (ЧАСТИНА ЧЕТВЕРТА СТАТТІ 374 КПК)� 776 ЧАСТИНА 5. ЗАОЧНИЙ СУДОВИЙ РОЗГЛЯД (ЧАСТИНА 5 СТАТТІ 374 КПК) ������������������������� 778 ЧАСТИНА 6. ОКРЕМА ДУМКА СУДДІ (СТАТТЯ 375 КПК) ��������������������������������������������������������� 779 �ДОДАТКИ������������������������������������������������� 780 ДОДАТОК 1: ГЛОСАРІЙ����������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 781 ДОДАТОК 2: ГЛОСАРІЙ БАЗ ДАНИХ ПРЕЦЕДЕНТНОГО ПРАВА ТА ІНШИХ ОНЛАЙНРЕСУРСІВ ��������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������������� 790 I. Практика міжнародних кримінальних трибуналів та інших судів ������������������������������� 790 II. Інші онлайн ресурси, що стосуються міжнародного кримінального права та міжнародного гуманітарного права������������������������������������������������������������������������������� 791 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �xvi ЗМІСТ ДОДАТОК 3. ТАБЛИЦЯ ДЖЕРЕЛ������������������������������������������������������������������������������������������������� 793 I. Конвенції та документи (у хронологічному порядку)��������������������������������������������������� 793 II. Судова практика (за алфавітом: назва суду, назва справи)����������������������������������������� 796 A. Міжнародний кримінальний суд�������������������������������������������������������������������������������������796 B. Інші міжнародні кримінальні трибунали�����������������������������������������������������������������������803 C. Інші міжнародні та регіональні юрисдикції�������������������������������������������������������������������814 D. Справи, що розглядалися національними судами, включно зі справами стосовно Другої світової війни���������������������������������������������������������������������820 III. Інші ключові джерела та публікації (за алфавітом)����������������������������������������������������� 822 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ � �СПІВАВТОРИ Настільну книгу судді з матеріалами для розгляду справ про міжнародні злочини було створено у співпраці українських суддів з міжнародними й українськими експертами. Методологію та зміст цієї Настільної книги було розроблено в партнерстві з Національною школою суддів України та Верховним cудом. Судді як Верховного cуду, так і апеляційних судів і судів першої інстанції взяли участь в обговоренні пропозицій щодо методології та змісту Настільної книги. Підготовку Настільної книги здійснювали українські судді та міжнародні експерти з UpRights, Global Rights Compliance (GRC) (за підтримки проєкту МАТРА-Україна) під загальним керівництвом та за підтримки Програми USAID «Справедливість для всіх». Ця публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Справедливість для всіх». Погляди авторів, висловлені в цьому виданні, не обов’язково відображають погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) чи Уряду США. Цей документ підготовлено в рамках проєкту МАТРА-Україна «Зміцнення спроможності України розслідувати та переслідувати міжнародні злочини», який фінансує Міністерство закордонних справ Нідерландів. Цей Проєкт є спільною ініціативою T.M.C. Asser Institute та Global Rights Compliance. Погляди, висловлені в його контексті, належать виключно автору(ам). © Програма USAID «Справедливість для всіх» © Global Rights Compliance НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ � �ПЕРЕДМОВА ��П ЕРЕДМОВА 3 ШАНОВНІ СУДДІ! У руках ви тримаєте настільну книгу судді з матеріалами для розгляду справ про міжнародні злочини — найсерйозніші та найжахливіші діяння, скоєння яких на території України ще кілька років тому ніхто не міг уявити. Неспровокована збройна агресія проти України стала справжнім викликом для усієї держави та вітчизняної системи правосуддя. У ці складні часи Національна школа суддів виступила платформою для широкого міжсуддівського діалогу, як із питань організації роботи суду у воєнний час, так і розгляду нових категорій справ, зумовлених широкомасштабною війною. У цьому контексті нами були переглянуті пріоритети суддівської освіти на користь уваги до міжнародних злочинів, зокрема воєнних, а також кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки. З метою посилення спроможності суддів розглядати справи про воєнні злочини Національною школою суддів України у співпраці з міжнародними партнерами було започатковано комплексний план суддівської освіти, у складі якого не тільки численні вебінари, семінари-практикуми, тренінги та інші заходи, налагоджено систему індивідуального консультування суддів, до яких надійшли відповідні провадження, а також започатковано підготовку допоміжних матеріалів для суддів — методичних рекомендацій, пам’яток, збірок документів, довідників для суддів з актуальних питань розгляду кримінальних проваджень щодо воєнних злочинів. Одним із помітних зусиль стало це видання, покликане допомогти суддям належно здійснювати правосуддя у справах про воєнні злочини. Адже Україна, її національна судова система вперше зіштовхнулася з проблемою притягнення до відповідальності винних за вчинення воєнних злочинів. Кількість зареєстрованих кримінальних проваджень обчислюється десятками тисяч, і кожне з них потребує як правильної кваліфікації діяння, належного збору та фіксації доказів, так і справедливого судового розгляду та обґрунтування судового рішення. Висловлюючи щиру подяку представникам Програми USAID «Справедливість для всіх» та авторам цього видання, впевнений, що воно надасть відповіді на багато питань, що виникатимуть під час відправлення правосуддя та сприятиме у виконанні завдань кримінального судочинства щодо розгляду цієї надзвичайно важливої категорії справ. Ректор Національної школи суддів України� НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ Микола ОНІЩУК ��П ЕРЕДМОВА 4 ШАНОВНІ ПАНОВЕ СУДДІ! Зміст цієї Настільної книги було сформовано з урахуванням висновків та рекомендацій за результатом проведеної Програмою USAID «Справедливість для всіх» у співпраці з Національною школою суддів України в липні 2022 року оцінки потреб суддів у підвищенні кваліфікації для розгляду справ про воєнні злочини в національних судах з метою сприяти у належному відправленні справедливого і безстороннього правосуддя. Відповідно Настільна книга є збірником тематично-узагальненої інформації з включенням релевантного матеріалу й рекомендацій, що ґрунтуються на найактуальнішій практиці міжнародних судів і трибуналів з паралельним аналізом українського законодавства та відповідної судової практики. Це справді унікальне видання розроблено за участі досвідчених українських суддів, національних та міжнародних експертів з міжнародного кримінального і гуманітарного права у тісній співпраці з Верховним Судом і Національною школою суддів України, щоб допомогти вам в процесі ухвалення рішень під час розгляду справ, пов’язаних із міжнародними злочинами. Оскільки міжнародне право передбачає, що більшість воєнних злочинів має розглядатися на національному рівні відповідно до критеріїв, встановлених міжнародним гуманітарним правом, міжнародним кримінальним правом і міжнародним правом у галузі прав людини, вкрай важливо підтримати процес розгляду справ про міжнародні злочини на національному рівні, включно із вдосконаленням правової бази, підвищенням кваліфікації суддів та посиленням адміністрування і управління такими справами в судах. Саме тому ця Настільна книга є елементом цілісного підходу на втілення міжнародних та європейських стандартів, покликаних забезпечити відповідальність за міжнародні злочини. Ухвалення судових рішень у справах про міжнародні злочини потребує спеціальних знань, тому користування суддями матеріалами цієї книги слід сприймати як частину комплексної навчальної програми, орієнтованої на потреби у розвитку та поглибленні знань й збагаченні досвідом для розгляду цієї категорії справ. Крім того, книга слугує джерелом знань по застосуванню норм матеріального міжнародного права в українському контексті, що поза сумнівом має сприяти формуванню високоякісних, добре вмотивованих судових рішень у справах про міжнародні злочини. Висловлюю глибоку вдячність авторам за їхній внесок, а також Верховному Суду та Національній школі суддів України за партнерство у підготовці цього першого у своєму роді видання. Керівник Програми USAID «Справедливість для всіх»� НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ Девід ВОН � �ВСТУП �6 МЕТА НАСТІЛЬНОЇ КНИГИ 1. Ця Настільна книга призначена допомогти українським суддям справедливо та ефективно розглядати справи щодо міжнародних злочинів за законодавством України відповідно до міжнародних норм. У Настільній книзі, зокрема, зібрано та проаналізовано матеріали, призначені для допомоги суддям у справах, пов’язаних із воєнними злочинами, геноцидом і злочином агресії. 2. Хоча судовий розгляд справ, пов’язаних з триваючим збройним конфліктом, регулюється національним законодавством України, він вимагає від суддів тлумачення злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України (КК України), які, по суті, є міжнародними злочинами, що криміналізовані міжнародним правом. Зокрема, «Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни» за статтею 437 КК України відповідає злочину агресії, а «Порушення законів та звичаїв війни» за статтею 438 КК України та «Геноцид» за статтею 442 КК України відображають відповідно воєнні злочини та геноцид. 3. У Настільній книзі детально розглянуто національне законодавство України про міжнародні злочини. У ній зокрема запропоновано огляд відповідних міжнародно-правових джерел, зокрема міжнародних договорів, судових рішень та наукових коментарів, щодо злочину агресії, воєнних злочинів і геноциду. 4. Окрім того, хоча чинне українське законодавство не передбачає кримінальної відповідальності за злочини проти людяності, Настільна книга на перспективу пропонує до ознайомлення розділ, що містить рекомендації з тлумачення злочинів проти людяності. 5. У Настільній книзі також розглянуто практику міжнародних кримінальних судів і трибуналів та відповідних конвенційних органів з прав людини, яка стосується додаткових ключових тем, як-от види відповідальності, обставини, що звільняють від відповідальності в кримінальному праві та деякі окремі процесуальні питання. Хоча підходи до розгляду цих тем у міжнародному праві не обов’язково можуть бути безпосередньо застосовними до національного судочинства, втім, метою цих розділів є надати суддям корисні рекомендації щодо тлумачення відповідних положень національного законодавства. 6. Методологію та зміст цієї Настільної книги було розроблено в партнерстві з Національною школою суддів України та Верховним Судом. Судді як Верховного Суду, так і апеляційних судів і судів першої інстанції взяли участь в обговоренні пропозицій щодо методології та змісту Настільної книги й схвалили їх. Підготовку Настільної книги здійснювали українські судді та міжнародні експерти з UpRights, Global Rights Compliance (GRC) (за підтримки проєкту МАТРА-Україна) під загальним керівництвом та за підтримки Програми USAID «Справедливість для всіх». НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �7 МЕТОДОЛОГІЯ 7. В основу Настільної книги покладено аналіз релевантних міжнародних договорів, а також рішень міжнародних кримінальних трибуналів і судів. Особливу увагу приділено поясненню того, як відповідні міжнародні інструменти можуть бути застосовані на національному рівні або використані для тлумачення національних положень у контексті справ щодо міжнародних злочинів. 8. На міжнародному рівні міжнародні злочини були в центрі уваги міжнародних кримінальних судів і трибуналів, зокрема Нюрнберзького трибуналу, Міжнародного кримінального трибуналу щодо колишньої Югославії (МТКЮ), Міжнародного кримінального трибуналу щодо Руанди (МТР), Спеціального суду щодо Сьєрра-Леоне (СССЛ), Надзвичайних палат судів Камбоджі (НПСК) і Міжнародного кримінального суду (МКС). За останні 70 років завдяки практиці цих міжнародних кримінальних судів і трибуналів було уточнено класифікацію, об’єкти та відповідні правові елементи складу міжнародних злочинів, інкорпорованих до національного законодавства України. Для забезпечення актуальності поданого аналізу в контексті розгляду справ щодо міжнародних злочинів на національному рівні в усьому тексті Настільної книги містяться вставки сірого кольору з витягами з відповідних джерел прецедентного права. Окрім того, виноски містять посилання на повний текст відповідних правових положень та рішень відповідних судів і трибуналів. Будучи практичним інструментом, Настільна книга містить також вставки жовтого кольору з узагальненням складних правових питань, та вставки синього кольору, що містять практичні приклади. 9. У Настільній книзі також наводяться, там, де це вбачається доцільним, коментарі провідних науковців та експертів, які деталізують та роз’яснюють питання сутності міжнародних злочинів та застосовності відповідних положень щодо них. Цей матеріал включено для заповнення прогалин у практиці міжнародних кримінальних трибуналів або міжнародних судів з прав людини щодо міжнародних злочинів. 10. Крім того, Настільна книга висвітлює всі питання, з яких міжнародна судова практика містить розбіжності або є фрагментарною. Це робиться, наприклад, там, де існує помітна різниця між міжнародним звичаєвим правом і правом Міжнародного кримінального суду. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ ��В СТУП 8 ОГЛЯД ЗМІСТУ 11. Настільна книга складається з чотирьох основних розділів: (1) Вступ; (2)Міжнародне матеріальне кримінальне право (Глава 1); (3)Процесульні аспекти (Глава 2); (4) Зміст письмових вироків у справах про міжнародні злочини, розглянутих судами України (Глава 3). 12. Вступ. У цьому розділі подано огляд джерел права, застосовних до збройного конфлікту в Україні. Зокрема, в ньому розглядаються загальні рамки та аспекти застосовності таких видів права: I. Міжнародне гуманітарне право; II. Міжнародне право в галузі прав людини; III. Міжнародне кримінальне право. Окрім того, у вступі представлено розділ ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ відповідно до міжнародного гуманітарного права. 13. Глава 1. Міжнародне матеріальне кримінальне право. Частина 1. Міжнародні злочини за українським правом. Глава містить аналіз чотирьох видів міжнародних злочинів: I. Воєнні злочини; II. Злочин агресії; III. Геноцид та IV. Злочини проти людяності відповідно до практики міжнародних судів і трибуналів у контексті відповідних положень КК України. При цьому в ній окреслено конкретну методологію тлумачення відповідних положень кримінального законодавства України та питань застосовності міжнародного права. 14. Настільна книга має певну структуру, яка має допомогти суддям проаналізувати кожен із зазначених міжнародних злочинів, зокрема: • жовті вставки, що містять пояснення або алгоритм, який узагальнює основні елементи складу кожного злочину та/або дій, що лежать в його основі; • застосовність відповідного джерела міжнародного права відповідно до внутрішнього законодавства України; • огляд об’єктивних елементів складу злочину; • огляд суб’єктивних елементів складу злочину; • огляд загальних або контекстуальних елементів складу злочину (за необхідності). 15. Глава 1. Міжнародне матеріальне кримінальне право. Частина 2. Інші аспекти матеріального міжнародного кримінального права, що застосовуються в контексті національного судочинства. Наводиться порівняльний аналіз національного законодавства України та міжнародного кримінального права щодо: I. Видів співучасті та II. Обставин, що виключають протиправність діяння або пом’якшують покарання, у справах, пов’язаних із міжнародними злочинами. Підрозділи, що стосуються КК України та національного законодавства України, були підготовлені українськими правниками у консультації із суддями. Підрозділи, що стосуються міжнародного кримінального права та міжнародної судової практики, були підготовлені міжнародними експертами. У них робиться наголос на тих аспектах, які необхідно враховувати як рекомендаці з тлумачення та застосування відповідного національного законодавства. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ ��В СТУП 9 16. Глава 2. Процесуальні аспекти. Цей розділ містить порівняльний аналіз українського національного законодавства та міжнародного кримінального права з трьох окремих процесуальних питань, а саме: Частина 1: заочний розгляд справ у суді. Стандарти справедливого судочинства; Частина 2. Оцінювання цифрових доказів; Частина 3. Запобігання повторній віктимізації в кримінальних провадженнях. Процесуальні аспекти судового розгляду міжнародних злочинів здебільшого ґрунтуються на положеннях національного законодавства. З огляду на наявність численних українських досліджень на тему кримінального процесу, у цій Настільній книзі описано лише деякі окремі процесуальні аспекти судових проваджень щодо міжнародних злочинів за національним законодавством. Ці три конкретні питання обрали судді Верховного Суду та судді апеляційних судів і судів першої інстанції як найактуальніші, оскільки вони ілюструють особливості судового розгляду міжнародних злочинів за національним законодавством України порівняно з іншими злочинами, передбаченими Кримінальним кодексом України. Авторами розділів, що стосуються національного законодавства України, є українські судді, тоді як міжнародні експерти підготували відповідні розділи, що стосуються міжнародного права. Важливо нагадати, що міжнародна практика щодо цих питань не є безпосередньо застосовною в Україні, але нею слід користуватися як рекомендаціями для тлумачення та застосування відповідного національного законодавства. Окрім того, розділи, присвячені міжнародному праву, включають також відповідне прецедентне право Європейського суду з прав людини — з огляду на пряме застосування Європейської конвенції з прав людини в українській правовій системі. 17. Глава 3. Зміст письмових вироків у справах про міжнародні злочини, розглянутих судами України. Цей розділ містить огляд відповідних положень Кримінального процесуального кодексу України, застосовних у вироках суду, в контексті судового розгляду справ про міжнародні злочини, зокрема справ про воєнні злочини, передбачені статтею 438 КК України. У цьому розділі також пояснюється зв’язок між відповідними розділами Настільної книги та різними частинами вироку. . 18. Окрім того, Настільна книга містить три додатки: • Додаток 1. Глосарій термінів та визначень, що застосовуються у провадженнях щодо воєнних злочинів. Він надає перелік термінів та їх визначення, щоб допомогти суддям зорієнтуватися в деяких поняттях, що використовуються в Настільній книзі. • Додаток 2. Глосарій баз даних прецедентного права та інших онлайн ресурсів. Містить перелік і короткий опис наявних ресурсів, де можна знайти практику міжнародних кримінальних трибуналів, а також інших важливих у контексті Настільної книги онлайн ресурсів, що стосуються міжнародного кримінального права, міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини. • Додаток 3. Таблиця джерел. Містить повний перелік міжнародних документів та джерел прецедентного права, що цитуються в Настільній книзі. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �10 �В СТУП ПРИКЛАД. ЯК КОРИСТУВАТИСЯ НАСТІЛЬНОЮ КНИГОЮ? Як знайти в Настільній книзі розділи, потрібні для здійснення провадження щодо воєнних злочинів? Під час розгляду кримінальної справи щодо воєнного злочину судді можуть скористатися численними матеріалами, що містяться в Розділі І «Воєнні злочини» Частини 1 Глави 1. Прокурор, очевидно, висуне обвинувачення в конкретному воєнному злочині, визначеному національним законодавством тп міжнародним правом, з посиланням на Статут Міжнародного кримінального суду на статтю 438 КК України. Незалежно від того, яким буде посилання, судді зможуть визначити відповідне злочинне діяння, що кваліфікується як воєнний злочин, на основі Розділу I.C.3. Глави 1 Частини 1 «Дії, що лежать в основі воєнних злочинів, передбачених статтею 438 КК України». У цьому розділі представлено найновіший перелік загальновизнаних воєнних злочинів згідно з міжнародним кримінальним правом, який ґрунтується насамперед на статті 8 Статуту МКС. За цим переліком судді можуть знайти відповідні розділи книги, що стосуються воєнних злочинів, які вони розглядають. • Кожний розділ, присвячений конкретному воєнному злочину, є автономним за своїм змістом і містить інформацію, необхідну судді для винесення рішення щодо конкретного злочину. Кожен розділ має такі елементи: • Жовта вставка, що містить алгоритм, який підсумовує питання застосовності права та основні елементи складу кожного злочину та/або дій, що лежать в його основі. • Застосовність джерел міжнародного права за статтею 438 КК України. У цьому розділі пояснюється, як за певний воєнний злочин настає кримінальна відповідальність за статтею 438. Зокрема, в ньому йдеться про те, як конкретне злочинне діяння може становити: (1) порушення правил та звичаїв війни, визнаних міжнародними договорами, ратифікованими Україною; та (2) воєнний злочин, визнаний міжнародним правом. У Настільній книзі також більш детально розглянуто такі питання: (1) Чому воєнні злочини, визнані міжнародним правом, можуть вважатися такими, за які передбачена кримінальна відповідальність за статтею 438 КК України? (2) Чому судді можуть використовувати право і судову практику міжнародних кримінальних трибуналів, зокрема, МКС? Ці питання розглядаються в Розділі I.B. Частини 1 Глави 1 «Актуальність принципів міжнародного права в контексті судового розгляду в Україні воєнних злочинів за статтею 438 КК України». • Визначення об’єктивних елементів складу воєнного злочину. У цьому розділі судді можуть ознайомитися з оглядом actus reus конкретного воєнного злочину згідно з правом та практикою відповідних міжнародних кримінальних трибуналів, зокрема МТКЮ та МКС. • Визначення суб’єктивних елементів складу воєнного злочину. У цьому розділі розглядається mens rea конкретного воєнного злочину згідно з правом та практикою відповідного міжнародного кримінального трибуналу, зокрема МТКЮ та МКС. Разом з тим, у загальній частині КК України визначено суб’єктивні елементи, що застосовуються до злочинів (статті 23, 24 і 25 КК України). Під час розгляду елементів складу воєнного злочину суддям буде необхідно враховувати значущість суб’єктивних елементів, визначених у загальній частині КК України. • Визначення контекстуальних елементів складу воєнних злочинів. Цей елемент є загальним і обов’язковим для всіх воєнних злочинів. У цьому підрозділі наведено контекстуальні елементи, які необхідно встановити для доведення воєнного злочину. Подальший аналіз кожного з них можна знайти в Розділі I.C.2. Частини 1 Глави 1 «Контекстуальні елементи складу воєнних злочинів». НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �11 �В СТУП ДЖЕРЕЛА ПРАВА: МІЖНАРОДНЕ ГУМАНІТАРНЕ ПРАВО, МІЖНАРОДНЕ ПРАВО ПРАВ ЛЮДИНИ ТА МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО 19. Цей розділ містить огляд різних міжнародно-правових режимів, що застосовуються до конфлікту в Україні. Зокрема, тут йтиме мова про застосовність міжнародного гуманітарного права (МГП), міжнародного права прав людини (МППЛ) та міжнародного кримінального права (МКП), а також про їхню нормативну базу. I. Міжнародне гуманітарне право 20. МГП, також відоме як право війни, спрямоване на обмеження наслідків збройного конфлікту в гуманітарних цілях.1 Воно застосовується тільки під час збройних конфліктів, зокрема, під час окупації.2 A. Структура Міжнародного гуманітарного права 21. МГП складається з двох гілок: (i) право Гааги, яке регулює порядок поранення або заподіяння шкоди противнику, тобто ведення бойових дій,3 наприклад, забороняючи цілу низку негуманних методів нейтралізації ворога;4 і (ii) право Женеви, яке захищає цивільних осіб і тих, хто більше не бере участі в конфлікті,5 квінтесенцією якого є заборона навмисного нападу на 1 2 3 4 5 МКЧХ, “Що таке міжнародне гуманітарне право?”, липень 2004 р., с. 1. Застосовність обумовлена наявністю фактичних обставин, незалежно від будь-яких формальностей, як-от оголошення війни. Критерії визначення існування збройного конфлікту див. М. Сассолі, Міжнародне гуманітарне право: правила, протиріччя і вирішення проблем, що виникають в ході війни (Edward Elgar 2019) (“Сассолі МГП”), c.c. 169, 176, 180, 183. У 1899 і 1907 роках у Гаазі були проведені дві конференції, на яких було прийнято низку конвенцій, зокрема: Гаазькі положення 1899 та 1907 років; Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту (1954); Конвенція про заборону біологічної зброї (1972); Конвенція про заборону конкретних видів звичайної зброї (1980); Конвенція про заборону хімічної зброї (1993); Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення (1997). Для більш детальної інформаціх, див. Н. Мельцер, Міжнародне гуманітарне право: загальне введення (МКЧХ, 2016) (“МГП Мельцера”), с.с. 79-80. Див. наприклад, Додатковий протокол I, стаття 35(2); МКЧХ, База даних за звичаєвим МГП, Норма 70. Чотири Женевські конвенції (ЖК) були прийняті в 1949 році. Конвенції I-III в основному стосуються поводження з загиблими солдатами в різних сценаріях: конфлікт на полі бою (ЖК I), конфлікт на морі (ЖК II) і військовополонені (ЖК III). Правила, що містяться в них, відображають коріння МГП, а саме захист солдатів. ЖК IV стосується захисту цивільного населення під час війни. Під час Другої світової війни захист, передбачений Гаазьким положенням, був визнаний недостатнім для захисту цивільного населення, що призвело до прийняття в 1949 році IV Женевської конвенції. Усі чотири Женевські конвенції ратифіковані всіма країнами світу і не викликають заперечень. Показово, що третя стаття в усіх чотирьох конвенціях ідентична. У той час як Женевські конвенції майже виключно стосуються війни між державами, загальна стаття 3 є єдиним положенням, що застосовується до неміжнародних збройних конфліктів, захищаючи осіб, які не беруть активної участі у бойових діях, від будь-якого насильства над життям або особистістю, захоплення заручників, посягань на гідність, свавільного винесення смертного вироку і відмови в догляді. Женевські конвенції доповнюються трьома додатковими протоколами, що стосуються захисту потерпілих від міжнародних збройних конфліктів (1977 ДП I) і неміжнародних збройних конфліктів (1977 ДП II), а також прийняттям додаткової емблеми МКЧХ — червоного кристала, вільного від будь-якого релігійного і культурного підтексту в порівнянні з червоним хрестом і червоним півмісяцем (2005 ДП III). Див. також: НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �12 �В СТУП цивільних осіб.6 Ці дві гілки МГП, що містяться в міжнародних договорах перетинаються з і доповнюються великим масивом звичаєвого МГП,7 що є обов’язковим для всіх держав незалежно від того, чи мають такі держави відповідні зобов’язання за міжнародними договорами.8 Україна та Російська Федерація є державами-учасницями договорів, що закріплюють як право Гааги, так і право Женеви.9 B. Класифікація збройних конфліктів 22. В контексті МГП розрізнюють міжнародні та неміжнародні збройні конфлікти. Ця класифікація використовується для встановлення об’єктивної сторони воєнних злочинів та впливає на те, які положення застосовуються до певної ситуації. 1. Неміжнародний збройний конфлікт 23. Неміжнародний збройний конфлікт (“НЗК”) стосується “тривалого збройного насильства між урядовою владою і організованими збройними групами або між такими групами всередині держави”.10 Відповідні норми МГП містяться в Загальній статті 3 Женевських конвенцій, Додатковому протоколі II та у всіх відповідних звичаєвих нормах МГП. Існування НЗК є предметом доказування в контексті воєнних злочинів, зазначених у статтях 8(2)(c) та 8(2)(e) Римського статуту. 24. НЗК характеризується двома ознаками: (i) недержавні збройні групи, залучені в конфлікті, повинні бути достатньо організовані;11 та (ii) бойові дії повинні 6 7 8 9 10 11 Мельцер МГП, с. 17. Додатковий протокол I, статті 48, 51(2); Додатковий протокол II, стаття 13; МКЧХ, База даних звичаєвого МГП, Норма 1. В межах своєї місії з розвитку МГП, МКЧХ створив добірку норм звичаєвого МГП на основі усталеної практики із супроводжуючими коментарями, а також із добіркою відповідної практики. Цей ресурс використовується як основне джерело звичаєвих норм в МГП. Див., МКЧХ, База даних за звичаєвим МГП (2009). Звичаєве право — це набір правил, що походять з послідовної поведінки держав (“практика держав”), які діють з щирого переконання, що право — на відміну, наприклад, від ввічливості або політичних переваг — вимагає такої поведінки (‘opinio juris’). Континентальний шельф Північного моря, рішення, Звіти МСС 1969, с. 3 (‘Рішення по континентальному шельфу Північного моря’), пп. 71-74, 77. Див. також, Сассолі МГП, с. 46. МКЧХ, “Договори, держави-учасниці та коментарі України”. Прокурор проти Тадіча, IT-94-1, Рішення по проміжній апеляції, 2 жовтня 1995 року (“inter”), п. 70; Прокурор проти Тадіча, IT-94-1-T, Думка і Рішення, 7 травня 1997 року (“Рішення по проміжній апеляції у справі Тадіча”), п. 562; Прокурор проти Харадіная та ін., IT-04-84-T, Cудове рішення, 3 квітня 2008 року (“Рішення суду у справі Харадінай та ін.”), п. 37. Див. також Інструкцію МОУ, яка визначає НЗК як “тривалі та інтенсивні збройні сутички на території держави між урядовими збройними силами та організованими збройними формуваннями або між організованими збройними формуваннями”: “Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних силах України”, 2018 рік, Розділ 2, п. 40. Прокурор проти Онгвен, ICC-02/04-01/15, Судове рішення, 4 лютого 2021 року ("Судове рішення у справі Онгвен"), п. 2685; Прокурор проти Нтаганди, ICC-01/04-02/06, Судове рішення, 8 липня 2019 року ("Судове рішення у справі Нтаганди"), пп. 704-705; Прокурор проти Лубанги, ICC-01/04-01/06, Судове рішення, 14 березня 2012 року ("Судове рішення у справі Лубанги"), п. 537; Обвинувач проти Катанги, ICC-01/04-01/07, Судове рішення, 7 березня 2014 року ("Судове рішення у справі Катанги"), п. 1186; Обвинувач проти Бемби, ICC-01/05-01/08, Судове рішення від 21 березня 2016 року ("Судове рішення у справі Бемби"), пп. 134-136; Харадінай та ін., Судове рішення, пп. 60. Див. також: Обвинувач проти Бошкоскі та Тарчуловскі, ICTY-04-82-A, Апеляційне рі- НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �13 �В СТУП досягти певного рівня інтенсивності,12 яку можна встановити за допомогою оцінки, серед іншого, таких показників: серйозність і частота нападів; вид і чисельність залучених збройних сил; здатність групи контролювати територію протягом певного періоду часу; наслідки насильства для цивільного населення.13 25. НЗК відрізняються від ситуацій внутрішніх заворушень і напруженості, як-от масових заворушень або ізольованих та поодиноких актів насильства, які не підпадають в сферу регулювання МГП.14 Важливо зазначити, що в ситуаціях, коли декілька недержавних збройних формувань воюють проти урядових збройних сил, діяння цих збройних формувань можуть розглядатися сукупно для цілей оцінки інтенсивності.15 2. Міжнародний збройний конфлікт 26. Міжнародний збройний конфлікт (“МЗК”) характеризується застосуванням збройної сили однією або декількома державами проти іншої держави, незалежно від причини або інтенсивності.16 Застосовне до цього виду конфліктів 12 13 14 15 16 шення, 19 травня 2010 року ("Апеляційне рішення у справі Бошкоскі та Тарчуловскі"), пп. 19-24; Обвинувач проти Бошкоскі та Тарчуловскі, ICTY-04-82-T, Судове рішення, 10 липня 2008 року ("Судове рішення у справі Бошкоскі та Тарчуловскі"), пп. 199-203; Обвинувач проти Лімая та ін, IT-03-66-T, Судове рішення, 30 листопада 2005 року ("Лімай та інші"), пп. 94-134. Коментар Міжнародного Комітету Червоного Хреста від 2020 року до Женевської конвенції III Про поводження з військовополоненими (12 серпня 1949 року) (“Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020)”), ст. 3, п.п. 421, 455; Римський статут Міжнародного кримінального суду (прийнятий 17 липня 1998 року, набув чинності 1 липня 2001 року) 2187 UNTS 3 (“Римський статут”), ст. 8(2)(f); Прокурор проти Нтаганди, ICC-01/04-02/06, Рішення суду, 8 липня 2019 року, п. 703; Рішення суду у справі Тадіча, п. 562; Прокурор проти Акайесу, ICTR-96-4-A, апеляційне рішення від 1 червня 2001 року, п. 620; Прокурор проти Кордіча і Черкеза, ICTY-95-14/2A, апеляційне рішення від 17 грудня 2004 року (“Апеляційне рішення у справі Кордіча і Черкеза”), пункт. 341; Прокурор проти Лімая та ін., IT-03-66-T, Рішення суду, 30 листопада 2005 року, п. 84; Прокурор проти Бошкоскі і Тарчуловскі,, Рішення суду від 10 липня 2008 року (“Рішення суду у справі Бошкоскі і Тарчуловскі”), п. 175. Див. також, Прокурор проти Бемби, Рішення суду, 21 березня 2016 року, п. 137.; Прокурор проти Катанги, Рішення суду, 7 березня 2014 року, п. 1187; Прокурор проти Лубанги, Рішення суду, 14 березня 2012 року, п.п. 534-536, 538. Апеляційне рішення у справі Бошкоскі і Тарчуловскі, п.п. 19-24; Рішення суду у справі Нтаганди, п.716; Cудове рішення у справі Онгвена, п. 2684; Рішення суду у справі Лубанги, п. 538; Рішення суду у справі Катанги, п. 1187; Рішення суду у справі Бемби, п. 137; Прокурор проти Мркшича та ін., IT-95-13/1-T, Рішення суду, 27 вересня 2007 (“Рішення суду у справі Мркшича та ін.”), п. 407; Рішення суду у справі Харадінай та ін., п. 49; Женевська академія RULAC, 'Неміжнародні збройні конфлікти' (останнє оновлення 11 вересня 2017 року). Харадінай та ін. Судове рішення, п. 38; Прокурор проти Бемби, МКС-01/05-01/08, Рішення про підтвердження обвинувачень, 15 червня 2009 року ("Рішення про підтвердження обвинувачень у справі Бемби"), п. 231; Прокурор проти Лубанги, МКС-01/04-01/06, Рішення про підтвердження обвинувачень, 29 січня 2007 року ("Рішення про підтвердження обвинувачень у справі Лубанги"), п. 173; Обвинувач проти Дордевіча, МТБЮ05-87/1-Т, рішення від 23 лютого 2011 року ("Рішення у справі Дордевіча"), п. 1522; Рішення у справі Тадіча, п. 562; рішення у справі "Харадінай та ін." (Haradinaj et al.), п. 38; Рішення у справі "Лубанга" (Lubanga), п. 538; Рішення у справі Бошкоскі та Тарчуловскі, п. 185. У справі Катанги, пп. 1212-1217; Рішення у справі Бемби, пп. 661-662; МКЧХ, "Сирія: МКЧХ і Сирійський Арабський Червоний Півмісяць продовжують зусилля з надання допомоги на тлі посилення бойових дій" (17 липня 2012 р.). Однак, див., contra: Судове рішення у справі Лубанги, п. 543: “В Ітурі та прилеглих районах ДРК [Демократична Республіка Конго] одночасно відбувалася низка збройних конфліктів за участю різних груп, в яких брали участь різні угруповання. Деякі з цих збройних конфліктів, в яких брала участь і СКП [Союз конголезьких патріотів], супроводжувалися тривалим насильством”. Коментар Міжнародного Комітету Червоного Хреста від 2020 року до Женевської конвенції (I) Про поліпшення долі поранених і хворих у регулярних арміях (укр/рос) (12 серпня 1949 року) (“Коментар МКЧХ до Женевської конвенції I (2016)”), ст. 2 218. Див. також Рішення по проміжній апеляції у справі Тадіча, п. 70: НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �14 �В СТУП МГП охоплює всі чотири Женевські конвенції, Додатковий протокол I до Женевських конвенцій, а також всі відповідні норми звичаєвого МГП. Існування МЗК входить до предмету доказування воєнних злочинів, викладених у статтях 8(2)(a) і 8(2)(b) Римського статуту. 27. Застосування збройної сили полягає в односторонньому застосуванні сили однією державою проти іншої, навіть якщо та не відповідає або не може відповісти військовими засобами.17 Це охоплює ситуацію, коли збройні сили однієї держави порушують умови договору про перебування на території іншої держави.18 Застосування державою збройної сили проти збройних сил, території, цивільного населення/об’єктів або інфраструктури іншої держави буде становити МЗК.19 28. МЗК не характеризується досягненням певного рівня інтенсивності або тривалості,20 також цей вид конфлікту не передбачає певного порогу втрат або кількості військовослужбовців, які повинні брати участь у бойових діях.21 Так, ізольоване застосування збройної сили однією державою проти іншої або одностороннє застосування збройної сили, що не зустріло опору, все ще може прирівнюватися до МЗК.22 29. МЗК може також виникнути, коли в збройному протистоянні беруть участь не суто військові агенти держави (тобто, де-юре або де-факто державні органи, а не приватні особи),23 як-от напіввійськові формування, прикордонники або берегова охорона, якщо їх участі у збройному протистоянні має характер схожий до 17 18 19 20 21 22 23 “збройний конфлікт виникає щоразу, коли держави вдаються до збройної сили” (підкреслено); Cудове рішення у справі Онгвена, п. 2683; Рішення суду у справі Катанги, п.1173; Рішення суду у справі Бемби, п. 128. Див. також, Інструкцію МОУ, в якій МЗК визначається як “будь-який конфлікт між двома або більше державами з використанням збройних сил”: “Інструкція про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України”, 2018 рік, Розділ 2, п. 33. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, п.п. 269, 276; Коментар Міжнародного Комітету Червоного Хреста від 2017 року до Женевської конвенції (II) про поліпшення долі поранених, хворих та осіб, що потерпіли корабельну аварію, зі складу збройних сил на морі (12 серпня 1949 року) (“МКЧХ коментар до Женевської конвенції II (2017)”), Загальна стаття 2, п. 245; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції I (2016), Загальна стаття 2, п. 223. Резолюція 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН (14 грудня 1974 року), ст. 3. Див. також, Res RC/Res.6, Поправки до Римського статуту Міжнародного кримінального суду про злочин агресії (11 червня 2010 року). Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, п. 257. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, пп. 269-277. Див. також: Рішення про проміжну апеляцію у справі Тадіча, п. 70; Прокурор проти Делаліча та ін., IT-96-21-T, рішення від 16 листопада 1998 року (‘Рішення у справі Делаліча’), п. 184 (див. також п. 208); Судове рішення у справі Катанги, п. 1173; Судове рішення у справі Бемба, п. 128. Д. Аканде, Класифікація збройних конфліктів: Відповідні правові концепції, в Е. Вілмшурст (ред.), Міжнародне право та класифікація конфліктів (OUP, 2012), с. 13; Sassòli IHL, с. 170. Протилежну точку зору, згідно з якою МЗК має відповідати певному пороговому рівню інтенсивності, див.: “Асоціація міжнародного права, "Фінальний звіт шодо значення збройного конфлікту в міжнародному праві” (2010). Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, пп. 269-277; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції I (2016), Загальна стаття 2, пп. 236-244 з посиланням на с. 70 — Збірник практики США в міжнародному праві (1981-1988), том III, 1993, с. 3456 ("Деякі держави, наприклад, вважали, що міжнародний збройний конфлікт, який вимагає застосування Женевських конвенцій, виник після захоплення в полон лише одного військовослужбовця їхніх збройних сил"); МКЧХ 1958 р. Коментар до Женевської конвенції IV, Загальна стаття 2, с. 20-21. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, п.п. 275-277. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, п. 262; Рішення про підтвердження обвинувачень у справі Бемби, п. 223; Рішення суду у справі Бемби, п.п. 654–656. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �15 �В СТУП участі державних збройних сил.24 Ситуації, які є результатом помилки або дій особи ultra vires (тобто дій, вчинених з перевищенням влади та повноважень, не схвалених державою), не вважатимуться МЗК.25 30. З рештою, діяння, з якого починається МЗК, повинно мати ворожий характер, “щоб здолати ворога або змусити його підкоритися, усунути загрозу, яку він становить, або змусити його змінити свій план дій”.26 Якщо держава дає згоду або прямо просить про застосування сили на своїй території іншою державою, МЗК не виникатиме за умови, що інтервенція відбувається в межах, погоджених приймаючою державою, і якщо така згода не була відкликана.27 МГП і відповідні права і обов’язки відповідно до нього починають застосовуватися на всій території держав-учасниць конфлікту після початку МЗК.28 a) Інтернаціоналізація НЗК 31. На додаток до описаної вище ситуації, коли МЗК виникає між двома або більше державами, НЗК може стати міжнародним, якщо:29 • Держава прямо втручається, використовуючи свої збройні сили на території іншої держави для підтримки однієї або декількох недержавних збройних груп у їх протистоянні з місцевою владою, характер збройного протистояння між державою, що втручається, і державою, де триває НЗК, є міжнародним (незважаючи на той факт, що паралельно продовжує існувати НЗК між місцевим урядом і збройною групою (групами));30 або • Держава опосередковано втручається, здійснюючи “загальний контроль” над недержавною збройною групою або групами, які беруть участь у НЗК (тобто, збройна група або групи діють від імені держави, що здійснює інтервенцію). У такій ситуації не буде паралельних неміжнародних і міжнародних збройних конфліктів, а тільки МЗК між державами, попри те, що одна з них діє через недержавну збройну групу.31 Критерій “загального контролю” вимагає, 24 25 26 27 28 29 30 31 Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, пп. 259, 261. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, п. 274. Цей аналіз, який стосується сфери застосування МГП, слід відрізняти від ситуації присвоєння в контексті відповідальності держави, коли держава несе відповідальність за діяння ultra vires своїх органів. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, п. 274. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, п. 258. Див. також, Дж. Гриньон, “Початок застосування міжнародного гуманітарного права: обговорення кількох проблем” (2014) 96 Міжнародний огляд Червоного Хреста 139, с.с. 146-147. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, п. 292 (див. також, п.п. 290-291, 293). Апеляційне рішення у справі Кордіча і Черкеза, п.. 321; Рішення по проміжній апеляції у справі Тадіча, п. 70. Прокурор проти Тадіча, IT-94-1-A, Апеляційне рішення, 15 липня 1999 (“Апеляційне рішення у справі Тадіча”), п. 84; Рішення суду у справі Нтаганди, п. 726; Cудове рішення у справі Онгвена, п. 2686; Рішення суду у справі Лубанги, п. 541; Рішення суду у справі Катанги, п. 1177; Рішення про підтвердження обвинувачень у справі Лубанги, п. 209 Коментар МКЧХ до Женевської конвенції 1 (2016), п. 264; Рішення суду у справі Нтаганди, п. 726; Cудове рішення у справі Онгвена, п. 2686; Рішення суду у справі Лубанги, п. 541; Рішення суду у справі Катанги, п. 1177; Рішення про підтвердження обвинувачень у справі Лубанги, п. 209; Апеляційне рішення у справі Тадіча, п. 84; Прокурор проти Прліча та ін., IT-04-74-T, Рішення суду, 29 травня 2013, вид. 3 (‘Рішення суду у справі Прліча та ін.’), п. 525. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Стаття 3, п. 440. Див. напр., Апеляційне рішення у справі НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �16 �В СТУП щоб відповідна держава відігравала “певну роль в організації, координації або плануванні бойових дій збройної групи, на додаток до фінансування, навчання та оснащення або надання оперативної підтримки цій групі”.32 b) Окупація 32. МЗК також охоплює ситуації окупації,33 коли територія перебуває під “ефективним контролем” армії іноземної держави в межах, де такий контроль встановлений і може здійснюватися.34 Це відбувається навіть тоді, коли окупація не зустрічає збройного опору і не ведуться бойові дії.35 Здійснення іноземною державою ефективного контролю над територією характеризується трьома кумулятивними вимогами:36 (i) збройні сили іноземної держави фізично присутні на іноземній території без згоди; (ii) чинна на момент вторгнення місцева влада була або може бути суттєво чи повністю нездатна здійснювати свої повноваження; та (iii) іноземні сили в змозі здійснювати владу над відповідною територією (або її частинами) замість місцевої влади. Коли виконуються всі три умови, тоді окупація поширюється і застосовується на всій території, де держава-окупант здійснює “ефективний контроль”.37 33. Будь-які виправдання окупації державою-окупантом — наприклад, те, що вона “звільняє” жителів окупованої території, — не змінює юридичної класифікації 32 33 34 35 36 37 Тадіча, п. 84; Прокурор проти Кордіча і Черкеза, IT-95-14/2-T, Рішення суду, 26 лютого 2001 (“Рішення суду у справі Кордіча і Черкеза”), п. 79. Апеляційне рішення у справі Тадіча, п. 137. Див. також, Рішення суду у справі Лубанги, п. 541; Рішення суду у справі Катанги, п. 1178; Рішення суду у справі Бемби, п. 130; Cудове рішення у справі Онгвена, п. 2687. Міжнародний кримінальний суд (“МКС”), Елементи злочинів (2 листопада 2000 (зі змінами)) PCNICC/2000/1/ Add.2 (“Елементи злочинів МКС”), виноска 34; Прокурор проти Гбагбо, ICC-02/11/01/11, Рішення про підтвердження обвинувачень, 12 червня 2014 (“Рішення про підтвердження обвинувачень у справі Гбагбо”), п. 542; Рішення про підтвердження обвинувачень у справі Лубанги, п. 212; Рішення по проміжній апеляції у справі Тадіча, п. 70. Гаазьке положення 1907 р., Стаття 42; Правові наслідки будівництва стіни на окупованій палестинській території, Консультативний висновок, Звіти МСС 2004, п. 136 (“Консультативний висновок щодо будівництва стіни”), п.п. 78-79; Бойові дії на території Конго (Демократична республіка Конго проти Уганди), Рішення, Звіти МСС 2005, с. 168 (“Рішення щодо збройної діяльності”), п. 172; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, п. 336. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, пп. 318-324, особливо пп. 318-322. Див. також: МКЧХ, Окупація та міжнародне гуманітарне право: Питання та відповіді (МКЧХ, 2004). Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, п. 338. Див. також, Ю. Дінштейн, Міжнародне право воєнної окупації (2-е видання, CUP 2019) (‘Ю. Дінштейн, Право воєнної окупації'), ст.ст. 35-54; Е. Бенвеністі, Міжнародне право окупації (2-е вид., OUP 2012) (‘Бенвеністі, Міжнародне право окупації’;), ст.ст. 43-51; МКЧХ, ‘Окупація та інші форми управління іноземною територією’, Доповідь наради експертів (2012), ст.ст. 16-35; Рішення щодо збройної діяльності, п. 173: “У цій справі Суду необхідно буде переконатися в тому, що Збройні сили Уганди в ДРК були не тільки розміщені в певних місцях, але і що вони замінили Конголезький уряд своєю власною владою”. У справі Прокурор проти Налетіліча та Мартіновіча, IT-98-34-T, Рішення суду, 31 березня 2003 (“Рішення суду у справі Налетіліча та Мартіновіча”), МТКЮ також встановив такі корисні керівні принципи для визначення факту окупації: держава, що окуповує, повинна бути в змозі замінити місцеву владу (яка стала нездатною функціонувати належним чином) своєю власною владою; сили противника здалися, зазнали поразки або були виведені. З цієї точки зору райони бойових дій не можуть розглядатися як окупована територія. Однак поодинокий місцевий опір, навіть успішний, не впливає на реальність окупації; держава, що окуповує, має в своєму розпорядженні достатні сили або здатна направити війська в розумні терміни, щоб її влада стала відчутною; на території встановлена тимчасова адміністрація; держава, що окуповує, видала і домагається виконання вказівок цивільним населенням. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, п.п. 341-343, 348-351. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �17 �В СТУП такої ситуації як окупації.38 Важливо, що класифікація території як “окупованої” не наділяє окупанта суверенітетом.39 Дійсно, “беззаперечним принципом міжнародного права є те, що одностороння анексія окупованої території державою-окупантом не має юридичного значення і вважається такою, що не має юридичної сили.40 c) Окупація через проксі (опосередкована) 34. Окрім “класичної” воєнної окупації, держава також може вважатися окупантом, коли територія контролюється недержавними збройними силами, які діють від імені цієї держави і контролюються нею (тобто “окупація через проксі”).41 Окупація через проксі характеризується тим, що іноземна держава здійснює опосередкований “ефективний контроль” над оспорюваною територією на підставі ефективного контролю, який здійснюється непрямо через збройні сили-проксі.42 Таким чином, іноземна держава буде вважатися державою-окупантом за умови, що вона здійснює “загальний контроль”43 над цими проксі-збройними силами.44 38 39 40 41 42 43 44 Див., Дінстейн, Право воєнної окупації, п. 105; Рішення щодо збройної діяльності, п. 173. Див. Я. Арай-Такахасі, Право окупації: Безперервність і зміна міжнародного гуманітарного права та його взаємодія з міжнародним правом прав людини (Brill | Nijhoff 2009) ('Арай-Такахасі, Право Окупації'), с. 42; Дінштейн, Право воєнної окупації, п. 161 (з посиланням на Л. Оппенгейм, “Правові відносини між державою-окупантом і населенням” (1917) 33 LQR 363, 364; Д. Флек (ред.), Довідник з міжнародного гуманітарного права (2nd edn, OUP 2008) (‘Флек, Довідник з МГП’), с. 273); Сільська рада Бейт-Сурік проти Уряду Ізраїлю, HCJ 2056/04, рішення, 30 травня 2004 року (‘Рішення сільської ради Бейт-Сурік’), п. 27. Див. ЖК IV, ст. 47; Додатковий протокол I, ст. 4, п. 172; Сандоз та ін. (ред.), Коментар до Додаткових протоколів від 8 червня 1977 року до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року (МКЧХ 1987) ("Коментар до Додаткових протоколів"), п. 172. Див. також: Дінштейн, Право воєнної окупації, пара. 164-165; Арай-Такахасі, Закон окупації, c. 44; Флек, Довідник з МГП, c. 273; UN Doc S/RES/662 (1990); Резолюція РБ ООН 662 (9 серпня 1990 р.). Наприклад, і РБ ООН, і Міжнародний Суд ООН визнали, що одностороння анексія Ізраїлем Східного Єрусалиму (окупована територія) не має жодних юридичних наслідків. Резолюція РБ ООН 252 (21 травня 1968 р.) UN Doc S/RES/252; Резолюція РБ ООН 478 UN Doc S/RES/478 (1980) (20 серпня 1980 р.); Консультативний висновок щодо будівництва стіни, пп. 78; Дінштейн, Право воєнної окупації, п. 63. Див. також рішення сільської ради Бейт-Сурік, п. 27. Див напр., Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, п. 363; Лоізіду проти Туреччини, заява No. 15318/89, Рішення, 18 грудня 1996, Велика палата, Європейський суд з прав людини (“Рішення у справі Лоізіду проти Туреччини”), п. 52; Кіпр проти Туреччини, заява № 25781/94, Рішення, 10 травня 2001, Велика палата, Європейський суд з прав людини (“Рішення Кіпр проти Туреччини”), п. 77; Прокурор проти Прліча та ін., IT-04-74-A, Апеляційне рішення, 29 листопада 2017 (‘Апеляційне рішення у справі Прліча та ін.), п. 322; Рішення суду у справі Налетіліча та Мартіновіча, п.п. 213-214; Рішення суду у справі Блашкіча, п.п. 149-150. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції 1 (2016), Загальна стаття 2, п. 329; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, п. 363 (див. загалом, Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, Окупація через проксі, п.п. 362-366). МКЧХ, “Окупація та інші форми управління іноземною територією”, Звіт про зустріч експертів (2012); Центр МГП “Діаконія”, “Окупація”; А. Гілдер, “Введення окупації в 21 століття: Ефективна реалізація окупації за проксі” (2017) 13 Utrecht Law Review 1, p. 60-81; Т. Гал, “Недосліджені наслідки Тадича: Застосування закону про окупацію до війни за дорученням” (2014) 12 Журнал міжнародного кримінального правосуддя 1, с. 5980; Р. Бартелс, “Класифікація збройних конфліктів міжнародними кримінальними судами та трибуналами” (2020) 20 International Criminal Law Review 595, с. 608-609. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції І (2016), Загальна стаття 2, пп. 329; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), Загальна стаття 2, п. 36. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �18 �В СТУП C. Основоположні принципи МГП 35. Незалежно від характеристик збройного конфлікту (тобто незалежно від того, чи це МЗК чи НЗК), принципи розрізнення, пропорційності та обережності (вжиття запобіжних заходів) є основоположними у застосуванні МГП,45 і є наріжним каменем багатьох воєнних злочинів.46 Ілюстрація 1: Основоположні принципи МГП 36. Перш ніж розглядати ці принципи детальніше, необхідно зрозуміти різницю між комбатантами і цивільними особами під час збройного конфлікту. 1. Комбатанти та цивільні; Військові цілі та цивільні об’єкти 37. МГП проводить фундаментальне розмежування між комбатантами та військовими цілями з однієї сторони, та цивільними особами й об’єктами з іншої.47 45 46 47 Сассолі МГП, с.с. 347, 360, 365; МКЧХ, База даних за звичаєвим МГП, Правила 1, 7, 14, 15-21. Наприклад, грубі порушення/серйозні порушення за статтею 8(2)(a)/8(2)(c) Римського статуту мають бути вчинені проти захищених осіб, а інші воєнні злочини ґрунтуються на цих принципах, наприклад, Римський статут, статті 8(2)(b)(i)/8(2)(e)(i), 8(2)(b)(ii) і 8(2)(b)(ii). Додатковий протокол I, статті 52-56 захищають цивільні об'єкти, забороняючи напади на цивільні та культурні об'єкти та майно, місця відправлення служінь та об'єкти, необхідні для виживання цивільного населення. Крім того, заборонені напади на робочі місця або об'єкти, що містять небезпечні сили, які можуть завдати шкоди природному середовищу і загрожувати здоров'ю або виживанню населення (Див. також Додатковий протокол II, статті 14 і 15). Також захищеним є право на отримання допомоги: цивільні особи мають право на отримання продовольства, медикаментів, одягу, постільних речей і засобів до існування. Таким чином, заходи з надання надзвичайної допомоги передбачені в Додатковому протоколі I, статті 69-70. Додатковий захист надається також таким категоріям цивільних осіб: цивільне населення на окупованих територіях (Женевська конвенція IV, статті 47-78; Додатковий протокол I, статті 68-71); цивільні особи, які утримуються під вартою на окупованих територіях (Женевська конвенція IV, статті 64-78); цивільні особи, що належать до однієї зі сторін конфлікту (Додатковий протокол 1, статті 72-75); цивільні інтерновані (Женевська кон- НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �19 �В СТУП a) Комбатанти та цивільні 38. У класичному міжнародному збройному конфлікті комбатантами є члени збройних сил держав, які воюють48 або особи, які не належать до збройних сил, але перебувають у формуваннях самооборони проти загарбників.49 Термін “комбатанти” також застосовується до членів ополчень або добровольчих корпусів, що входять до складу збройних сил держави,50 наприклад, Національна гвардія Росії. До ‘комбатантів’ не належать представники медичного і релігійного персоналу,51 проте ‘комбатантами’ вважаються особи, які працюють на збройні сили, навіть якщо їх завдання безпосередньо не пов’язані з бойовими діями, наприклад, ті, хто займається виробництвом і постачанням зброї, будівництвом інфраструктури тощо.52 Якщо “комбатанти” потрапляють до рук протилежної сторони конфлікту, то вони мають право на статус військовополонених і мають імунітет від переслідування за правомірну участь у бойових діях.53 39. Технічно статус “комбатанта” існує тільки в контексті міжнародних збройних конфліктів. У неміжнародних збройних конфліктах члени недержавних збройних груп, що беруть участь у бойових діях (наприклад, членів Л/ДНР), і яких іноді називають “бойовиками”,54 не мають права на статус військовополонених і можуть бути притягнуті до відповідальності за участь у бойових діях.55 Однак “бойовики” в будь-якому разі мають право на гуманне ставлення після затримання.56 48 49 50 51 52 53 54 55 56 венція IV, статті 79-135); іноземці, біженці та особи без громадянства (Женевська конвенція IV, статті 35-46); жінки та діти (Додатковий протокол I, статті 76-78); поранені і хворі (Женевська конвенція IV, статті 13-26; Додатковий протокол I, статті 8-31); медичний персонал, об'єкти і транспортні засоби, а також персонал з надання надзвичайної допомоги та гуманітарний персонал (Женевська конвенція IV, статті 20-23, 59-63; Додатковий протокол I, статті 12, 15, 71). Женевська конвенція III, cтаття 4А(1), (2), (3); Додатковий протокол I, стаття 44 (3). Докладний аналіз кожного підпункту див. Сассолі МГП, с. 252; Ю. Дінштейн, Ведення бойових дій за правом міжнародних збройних конфліктів (3-е видання, CUP 2016) (“Дінштейн (2016)”), с. 52-54; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), п. 1042, що стосується ст. 4 Женевська конвенція III. Женевська конвенція III, стаття 4(A)(6). Для детального аналізу, див., С. Воттс, ‘Хто є військовополоненим’ в A. Клепхем та ін. (ред.), Женевські конвенції 1949 року: коментар (Oxford University Press [‘OUP’] 2015), с. 907. Женевська конвенція III, стаття 4A(2). Для того, щоб ополченці або добровольчі корпуси підпадали під дію цього положення (тобто вважалися ‘членами збройних сил сторони в конфлікті’), вони повинні бути офіційно включені до складу збройних сил, що визначається внутрішнім законодавством відповідної держави. Див., Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020), п. 979. Додатковий протокол I, стаття 43(2). ‘Пряма участь у бойових діях: питання і відповіді’ (МКЧХ, 2009). Див., Додатковий протокол I, стаття 44; Е. Кровфорд, Поводження з комбатантами і повстанцями відповідно до права збройного конфлікту (OUP 2010), с. 52. Див., Дж.К. Клефнер, ‘Від “сторін, що воюють” до “бойовиків” і цивільних осіб, які безпосередньо беруть участь у бойових діях: про принцип розрізнення в неміжнародних збройних конфліктах за сто років після Другої Гаазької мирної конференції' (2007) 54 Netherlands International Law Review 315, с. 322. Див. також, Дж. Педжіч, ‘Незаконні / ворожі комбатанти: інтерпретації та наслідки’ у M. Шмідт і Дж. Педжіч (ред.), Міжнародне право та збройні конфлікти: вивчення ліній розлому (Nijhoff 2007), с.с. 335-336. Сассолі МГП, с. 277; Дінштейн (2016), с.с. 45-46. Загальна стаття 3 до Женевських конвенцій; Додатковий протокол II, статті 4 і 5. Див., Дж. Педжіч, ‘Процесуальні принципи та гарантії інтернування / адміністративного затримання в умовах збройного конфлікту та інших ситуацій насильства’ (2005) 87 International Review of the Red Cross 375, с. 389; Л. Хілл-Коуторн, Тримання під вартою в ході неміжнародного збройного конфлікту (OUP 2016), с. 82. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �20 �В СТУП 40. Усі інші особи є цивільними.57 Іншими словами, “цивільна особа” — це будьяка особа, яка не є членом однієї з таких груп: (i) регулярні збройні сили; (ii) ополченці або добровольчі корпуси; або (iii) організоване формування, що перебуває під командуванням, яке несе відповідальність за поведінку своїх підлеглих, включно з організованими рухами опору та іншими невеликими збройними формуваннями.58 Цивільне населення користується загальним захистом від небезпеки, пов’язаної з бойовими діями, тобто воно не може бути об’єктом нападу.59 41. Цивільна особа, яка безпосередньо бере участь у бойових діях, тимчасово втрачає свій захист відповідно до МГП і стає правомірною ціллю для нападу60 (тобто, така цивільна особа може піддаватися прямому нападу так само, якби вона була учасником бойових дій).61 Пряма участь у бойових діях характеризується такими ознаками: (i) діяння можуть негативно вплинути на військові операції або військовий потенціал сторони збройного конфлікту або ж, альтернативно, призвести до загибелі чи поранення захищених осіб або руйнування захищених об’єктів); (ii) повинен існувати прямий причинно-наслідковий зв’язок між діянням і шкодою, яка може бути завдана; та (iii) діяння повинне бути спеціально сплановане таким чином, щоб безпосередньо завдати необхідний мінімальний рівень шкоди на підтримку однієї зі сторін конфлікту і на шкоду іншій.62 Комбатанти Бойовики Цивільні Цивільні, що беруть пряму участь у бойових діях не мають права брати участь, беруть участь 63 У бойових діях можуть бути законною ціллю65 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 але якби вони це зробили, вони все одно зберегли б свій цивільний статус 64 не повинні бути умисною ціллю66 тимчасово втрачають свій захист і стають законною ціллю67 Додатковий протокол I, стаття 50(1). Женевська конвенція III, статті 4A(1)-(3), 4A(6);, статті 43, 50. ДП I, стаття 50(1). Додатковий протокол I, стаття 51(3); Н. Мецлер, ‘Керівництво з тлумачення поняття прямої участі у військових діях відповідно до Міжнародного гуманітарного права’ (МКЧХ, травень 2009) (‘Мецлер, ‘Керівництво по тлумаченню’’), с. 70. Мецлер, ‘Керівництво по тлумаченню’, с. 20; МКЧХ, ‘Як право захищає на війні’. Мецлер, ‘Керівництво по тлумаченню’, с. 20; МКЧХ, ‘Як право захищає на війні’. Додатковий протокол I, статті 43(2) і 48; Мецлер, ‘Керівництво по тлумаченню’, с. 27. Додатковий протокол I, стаття 51(3). Виходячи з цієї відсутності права брати участь у бойових діях, Сполучені Штати використовують спірний, якщо не проблематичний, термін ‘незаконні комбатанти’ для опису членів збройних груп, які кваліфікувалися б як цивільні особи в очах МГП, і для виправдання переслідування цих осіб, як якщо б вони мали статус комбатантів. Див., М. Сассолі, “Питання: чи існує статус “незаконного комбатанта”?” (2006) 80 International Law Studies 57. Додатковий протокол I, стаття 43(2); Мецлер, ‘Керівництво по тлумаченню’, с. 36 Додатковий протокол I, стаття 48 і 51(2). Додатковий протокол I, стаття 51(3); Мецлер, ‘Керівництво по тлумаченню’, с. 70. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �21 �В СТУП Комбатанти Бойовики У полоні мають статус мають право на військовополоне- гуманне ставних68 лення69 Переслідування за участь у конфлікті Імунітет від переслідування (за умови, що вони дотримуються правил МГП)72 можуть переслідуватися 73 Цивільні Цивільні, що беруть пряму участь у бойових діях не повинні бути затриманими і відразу мають бути відпущені70 можуть бути затримані при дотриманні певних умов71 можуть переслідуватися74 Таблиця 1: Учасники збройного конфлікту b) Військові цілі та цивільні обʼєкти 42. До військових цілей належать лише “ті об’єкти, які за своєю природою, місцем розташування, призначенням або використанням роблять ефективний внесок у бойові дії і чиє повне або часткове знищення, захоплення або нейтралізація, за наявних на той час обставин, дають певну військову перевагу”.75 Ці критерії є конʼюнктивними.76 Тобто, якщо об’єкт не задовольняє будь-який із цих критеріїв, то він є цивільним. 43. Цивільний об’єкт — це об’єкт, який не є військовим об’єктом.77 Цивільні об’єкти тимчасово втрачають свій захист щоразу, коли вони класифікуються як військові цілі.78 Отже, необхідно встановити, що об’єкт не був військовою ціллю в 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 Женевська конвенція III, стаття 4(A); Додатковий протокол I, стаття 44(1); МКЧХ, База даних за звичаєвим МГП, Норма 106. Загальна стаття 3 Женевських конвенцій; Додатковий протокол II, статті 4 і 5. Див. також, Дж. Педжіч, ‘Процесуальні принципи та гарантії інтернування / адміністративного затримання в умовах збройного конфлікту та інших ситуацій насильства’ (2005) 87 Міжнародний огляд Червоного Хреста 375, с. 389; Л. Хілл-Коуторн, Тримання під вартою в ході неміжнародного збройного конфлікту (OUP 2016), с. 82. Женевська конвенція IV, стаття 42;, стаття 78. Цивільні особи можуть бути інтерновані тільки з '(імперативних) міркувань безпеки'. Женевська конвенція IV, статті 41-43, 68, 78-135;, стаття 75. Стосовно порогу доведення, див., Хілл-Коуторн, Тримання під вартою в ході неміжнародного збройного конфлікту (OUP 2016), с. 42. Е. Кровфорд, Поводження з комбатантами і повстанцями відповідно до права збройного конфлікту (OUP 2010), с. 52. Сассолі МГП, с. 277. Сассолі МГП, с. 277. Додатковий протокол I, стаття 52(2) (курсивом). Див. також, Прокурор проти Радована Караджича, MICT-1355-A, Апеляційне рішення, 20 березня 2019, п. 488; Прокурор проти Младіча, IT-09-92-T, Рішення суду (вид. III), 22 листопала 2017 (Рішення суду у справі Младіча (Вид. III)’), п. 3257. Коментар до Додаткових протоколів, п. 2018. Див. також, О. Триффтерер І К. Амбос, Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар (3-е видання, Bloomsbury T & T Clark 2016), с. 363. МКС Елементи злочинів, стаття 8(2)(b)(ii); Додатковий протокол I, стаття 52(1). Див. напр., Рішення суду у справі Младіча (Вид. III), п. 3257. Рішення суду у справі Катанги, п. 893. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �22 �В СТУП точний час нападу.79 Якщо є будь-які сумніви щодо статусу цивільного об’єкта, слід вважати, що цей об’єкт зберігає свій цивільний статус.80 44. Якщо об’єкт виконує як військові, так і цивільні функції (тобто є об’єктом подвійного призначення), він може кваліфікуватися як військова ціль і може бути правомірним об’єктом нападу. Типовими об’єктами подвійного призначення є транспортні системи, як-от дороги, мости та залізниці,81 але ними може бути також, наприклад, електростанція, що постачає електроенергією для військової бази і лікарні.82 Однак, якщо наслідки для цивільних об’єктів і цивільного населення загалом перевищать військову перевагу, яку очікували досягнути внаслідок нападу, такий напад все одно буде порушувати МГП.83 45. Розрізнення між військовими та цивільними об’єктами є частиною звичаєвого МГП і застосовується як у НЗК, так і в МЗК.84 2. Принципи розрізнення, пропорційності та обережності 46. Принцип розрізнення вимагає проведення розрізнення між цивільними особами і цивільними об’єктами з однієї сторони, та комбатантами (або “бойовиками”)85 і військовими цілями з іншої (див. вище).86 Всі сторони конфлікту повинні завжди дотримуватися цього принципу. Однак законність нападу не може бути оцінена лише за допомогою принципу розрізнення, а має бути проаналізована за допомогою принципу пропорційності. 47. Принцип пропорційності забороняє починати напад на належну військову ціль, “який, як можна очікувати, призведе до випадкової загибелі цивільного населення, поранення цивільних осіб, завдасть шкоди цивільним об’єктам або те й інше разом, що було б надмірними щодо конкретної і прямої військової переваги, яку очікувалося досягти внаслідок нападу”.87 У випадках, коли цивіль79 80 81 82 83 84 85 86 87 Рішення суду у справі Катанги, п. 893. Додатковий протокол I, стаття 52(3); Прокурор проти Бар Ідрис Абу Гарда, ICC-02/05-02/09, Рішення про підтвердження обвинувачень, 8 лютого 2010, п. 89, посилання 131. O. Брінг, ‘Міжнародне гуманітарне право після Косово: чи достатньо Lex Lata?’ (2002) 71 Nordic Journal of International Law 39, с. 42. Г. Шуе і Д. Віпман, ‘Обмеження нападів на об'єкти подвійного призначення, що виконують незамінні цивільні функції' (2002), 35 Cornell International Law Journal 559, с.с. 563-566. Додатковий протокол I, cтатті 51(5)(b) і 57(2)(a)(iii); МКЧХ, База даних за звичаєвим МГП, Норма 14. МКЧХ, База даних звичаєвого МГП, Норма 8. Щодо об'єктів подвійного призначення див.: Мелзер МГП, с. 92. Технічно, статус комбатанта існує тільки в контексті МЗК. У НЗК еквіваленти комбатантів іноді називаються “бойовиками”, що є більш прийнятним словом, оскільки воно “в очах держав не підриває їх домагання на монополію сили”, “не сприяє формуванню недержавних збройних груп” або “не заохочує окремих осіб вступати в такі групи”. Див., Джей К. Клеффнер, “Від ‘сторін, що воюють’ до ‘бойовиків’ і цивільних осіб, що безпосередньо беруть участь у бойових діях: про принцип розрізнення в збройних конфліктах неміжнародного характеру через сто років після Другої Гаазької мирної конференції” (2007) 54 Netherlands International Law Review 315, с 322. Див. також Дж. Пеіч, “Незаконні/ворожі комбатанти: інтерпретації та наслідки” у M. Шміт і Дж. Пеіч (ред.), Міжнародне право та збройні конфлікти: вивчення ліній розломів (Nijhoff 2007), с.с. 335-336. Додатковий протокол I, статті 48, 51(2), і 52(2); Додатковий протокол II, стаття 13(2); МКЧХ, База даних за звичаєвим МГП, Правила 1 і 7. Додатковий протокол I, стаття 51(5)(b); МКЧХ, База даних за звичаєвим МГП, Норма 14. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �23 �В СТУП ні та нецивільні особи та/або об’єкти змішуються, правомірність нападу буде оцінюватися за тим чи було дотримано принцип пропорційності. 48. Принцип запобіжних заходів при нападі вимагає, щоб учасники бойових дій вживали всіх можливих запобіжних заходів для захисту цивільного населення, цивільних осіб і цивільних об’єктів від негативних наслідків в ході воєнних операцій.88 Запобіжні заходи охоплюють, серед іншого, вибір засобів і методів ведення війни;89 оцінку потенційних наслідків нападу;90 призупинення нападу;91 та забезпечення ефективного завчасного попередження.92 49. Доцільність забезпечує оцінку того чи є запланований захід “практично здійсненним або практично можливим”, враховуючи всі поточні обставини, зокрема ті, які стосуються успіху воєнної операції.93 До таких чинників належать “час, місцевість, погода, можливості, наявні війська і ресурси [та] активність противника”.94 50. Якщо запобіжні заходи ефективні, вони можуть змінити розрахунок пропорційності і, напад, який був би неправомірним за відсутності запобіжних заходів, може стати цілком правомірним. Але якщо потенційна шкода не може бути зменшена достатньою мірою, сторона конфлікту повинна призупинити або скасувати напад.95 D. Порушення МГП 51. Деякі порушення МГП є воєнними злочинами.96 Порушення можуть здійснюватися широким колом суб’єктів, зокрема: військовослужбовцями; членами уряду; чиновниками та управлінцями; членами організованих збройних формувань; і цивільними особами.97 Порушення МГП можна розділити на “прості порушення”, “серйозні порушення” і “найбільш серйозні порушення” залежно від тяжкості злочину/діяння. Переслідування простих порушень в основному належить до компетенції національних судів або військових трибуналів, а двох інших — до компетенції міжнародних кримінальних судів і трибуналів.98 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 Додатковий протокол I, стаття 57(1). Додатковий протокол I, стаття 57(2)(a) (ii); МКЧХ, База даних за звичаєвим МГП, Норма 17. Додатковий протокол I, стаття 57(2)(a)(iii); МКЧХ, База даних за звичаєвим МГП, Норма 18. Додатковий протокол I, стаття 57(2)(b); МКЧХ, База даних за звичаєвим МГП, Норма 19. Додатковий протокол I, cтаття 57(2)(c); МКЧХ, База даних за звичаєвим МГП, Норма 20. Коментар до Додаткових протоколів, п. 2198 стосовно Додаткового протоколу I, cтаття 57. Дослідницька група Асоціації міжнародного права, ‘Ведення бойових дій та міжнародне гуманітарне право: виклики війни 21 століття (заключна Доповідь) (2017)’ 93 Stockton Center for the Study of International Law, с. 38. Додатковий протокол I, cтаття 57(2)(b); МКЧХ, База даних за звичаєвим МГП, Норма 19. МКЧХ, База даних за звичаєвим МГП, Норма 156. Див. напр., Сполучені Штати проти Карла Краунча та ін.., Рішення, 30 липня 1948 (‘Судовий процес над ‘ІГ Фарбен’’); Сполучені Штати проти Вільгельма фон Лееба та ін., Рішення, 27-28 жовтня 1948 (‘Судовий процес над військовим командуванням’); Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу, Рішення, 4 листопада 1948; Міжнародний воєнний трибунал,, 1 жовтня 1946. Римський статут, cтаття 8; Статут МТКЮ, cтаття 1; Статут МКТР, cтаття 1; Статут спеціального суду по Сьєрра Леоне, cтаття 1(1); Статут Нюрнберзького трибуналу, cтаття 6(b); Статут Токійського трибуналу, cтаття 5(b). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �24 �В СТУП Вони розглядаються більш детально в Частині 1 Глави 1. Розділ I.B.1 «Поняття та структура військових злочинів за міжнародним правом». II. Міжнародне право в галузі прав людини 52. Прав людини гарантуються кожному.99 За своєю суттю права людини покликані захищати гідність людей і їх основоположні свободи, як-от право на життя, свободу від катувань, право на свободу і особисту недоторканність, право на свободу слова, право на справедливий суд і право на недискримінацію (рівність). 53. По суті, права людини захищають особу від влади держави. Держави зобов’язуються поважати права людей, які перебувають під їх юрисдикцією, коли вони ратифікують відповідні міжнародні договори та імплементують їх у своє внутрішнє законодавство.100 Норми, що закріплені в таких договорах, в сукупності називаються міжнародним правом прав людини. Цей корпус права дозволяє особам вимагати захисту та відшкодування збитків, коли держава порушує їхні права, що відкриває потерпілим шлях до правосуддя та можливості притягнення до відповідальності винуватих осіб. 54. Важливо, що в ситуаціях збройного конфлікту і окупації МППЛ залишається застосовним поряд з МГП.101 Це означає, що МППЛ продовжує застосовуватися на всій території України, зокрема на територіях, окупованих Російською Федерацією. A. Структура МППЛ 1. Основні міжнародні договори з прав людини 55. “Основоположними документами” МППЛ зазвичай вважають Статут Організації Об’єднаних Націй (“Статут ООН”) і Загальну декларацію прав людини (“ЗД99 100 101 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини, з поправками), ETS No.005, Відкритий для підписання 4 листопада 1950 вступив у дію 3 вересня 1953 (‘ЄКПЛ’), cтаття 1: “Високі договірні сторони забезпечують кожному в межах їх юрисдикції права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції”. Зобов'язання в галузі прав людини можуть також походити з “міжнародного звичаєвого права”, яке не розглядається в цьому розділі, оскільки переважна більшість зобов'язань в галузі прав людини можуть походити з положень ратифікованих договорів. Звичаєві норми виникають, коли дуже широке коло держав дотримується правила, виходячи з переконання, що вони зобов'язані це робити, незважаючи на інші міжнародні зобов'язання, про які вони, можливо, домовилися, наприклад, в міжнародному договорі. Коли виникає норма міжнародного звичаєвого права, вона, як правило, є обов'язковою для всіх держав, незалежно від того, ратифікували вони той чи інший конкретний договір чи ні, див., Рішення щодо континентального шельфу Північного моря, п. 77; Континентальний шельф (Лівійська Арабська Джамахірія/Мальта), Заява про втручання, Рішення, Звіти МСС 1984, с. 3 (‘Рішення щодо континентального шельфу (Лівія/Мальта)’), п. 207; Нікарагуа проти Сполучених Штатів), Рішення по суті, Звіти МСС 1946, с. 14 (‘Рішення щодо Нікарагуа’), п. 183. Законність погрози ядерним ударомчи його застосування Консультативний висновок, 8 липня 1996, Звіт МСС 1996, с. 226 (‘Консультативний висновок по ядерній зброї’), п. 25. Див. також Комітет ООН з прав людини (‘КПЛ’), ‘Загальний коментар 29: cтаття 4: Відступи під час надзвичайного стану', CCPR/C/21/Rev.1/Add.11, 31 серпня 2001, п. 3. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �25 �В СТУП ПЛ”).102 З часом права людини, визначені в Загальній декларації прав людини, були розвиненні і кодифіковані в дев’яти “основних” міжнародних договорах з прав людини і факультативних/додаткових протоколах до них.103 Ці договори добровільно підписуються / ратифікуються державами,104 які беруть юридичні зобов’язання імплементувати положення цих інструментів, і періодично звітувати перед відповідними органами, уповноваженими відповідно до договорів стежити за дотриманням державами взятих зобов’язань.105 2. Основні регіональні договори з прав людини 56. На додаток до основних договорів МППЛ, існує також декілька важливих регіональних договорів з прав людини (і Додаткових протоколів). Найбільш актуальною для України є Європейська конвенція з прав людини (“ЄКПЛ”) та Додаткові протоколи до неї, стороною яких є Україна.106 Російська Федерація була стороною ЄКПЛ, але 16 березня 2022 року ця держава була виключена з Ради Європи (“РЄ”).107 Це рішення означає, що з 16 вересня 2022 року Російська Федерація більше не буде високою договірною державою-стороною ЄКПЛ.108 Тим не менш, Європейський суд з прав людини (“ЄСПЛ”) продовжить розглядати індивідуальні та міждержавні скарги проти Російської Федерації у зв’язку із заявленими порушеннями, які відбулися до 16 вересня 2022 року (див. нижче).109 57. Україна подала до ЄСПЛ чотири міждержавні заяви проти Російської Федерації у зв’язку з її діяннями в Україні з 2014 року, які наразі перебувають на розгляді Суду.110 102 103 104 105 106 107 108 109 110 УВКПЛ, ‘Керівництво з моніторингу прав людини' (2011) HR/P/PT/7/Rev1 (‘Керівництво УВКПЛ з моніторингу прав людини'), с. 5. УВКПЛ, Основні міжнародні договори з прав людини, с. 6; УВКПЛ, ‘Основні міжнародні документи з прав людини та їх контролюючі органи' (‘УВКПЛ, ). Додаткові протоколи часто розширюють або посилюють зобов'язання, що містяться в договорі. Вони не є самостійними угодами і діють у поєднанні з договором, до якого вони додаються. УВКПЛ, Основні міжнародні договори з прав людини. Всі договори, за винятком факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, вимагають періодичної звітності. Див., УВКПЛ, Основні міжнародні договори з прав людини. Рада Європи (‘РЄ’), РЄ, ‘Росія перестає бути учасником Європейської конвенції з прав людини 16 вересня 2022 року’, 23 березня 2022. Комітет міністрів, ‘Резолюція CM/Res(2022)3 про правові та фінансові наслідки припинення членства Російської Федерації в Раді Європи’, 23 березня 2022. РЄ, ‘Росія перестає бути учасником Європейської конвенції з прав людини з 16 вересня 2022 року’, 23 березня 2022. Україна проти Росії (щодо Криму), заява № 20958/14; Україна та Нідерланди проти Росії, заяви №№ 8019/16, 43800/14 та 28525/20; Україна проти Росії (VIII), заява № 55855/18; та Україна проти Росії (X), заява № 11055/22. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �26 �В СТУП B. Коли виникають зобов’язання за МППЛ? 1. Юрисдикція і застосування МППЛ під час збройного конфлікту 58. МГП і МППЛ є основою міжнародно-правового регулювання ситуацій збройного конфлікту. Загалом МГП регулює зобов’язання сторін конфлікту під час збройних конфліктів, зокрема під час окупації,111 у той час як МППЛ регулює відповідальність держав стосовно осіб, які перебувають під їх юрисдикцією в мирний час.112 Проте, МГП і МППЛ застосовуються одночасно під час збройного конфлікту і окупації,113 а держави за певних умов мають екстратериторіальну юрисдикцію щодо порушень МППЛ за межами їх території.114 59. Судова практика МС ООН підтвердила, що інструменти МППЛ застосовні екстратериторіально, особливо на окупованих територіях (тобто територіях, які перебувають під ефективним контролем іноземної держави).115 ЄСПЛ також неодноразово підтверджував екстратериторіальне застосування ЄКПЛ на основі, зокрема, “ефективного контролю”.116 В цілому, держави мають юрисдикцію в тих випадках, коли вони здійснюють ефективну “владу і контроль” над окремою особою (наприклад, шляхом взяття її під варту),117 або над територією (тобто 111 112 113 114 115 116 117 Загальна стаття 2 до Женевських конвенцій; МКЧХ Консультативна служба, Що таке міжнародне гуманітарне право? (2004). Див., Р. Кольд, ‘Взаємозв'язок між міжнародним гуманітарним правом і правом з прав людини: Коротка історія Загальної декларації прав людини 1948 року і Женевських конвенцій 1949 року’ (1998) 38 International Review of the Red Cross 409. Див. також, Дж.-M. Хенкертс і Е. Ноле, ‘Одночасне застосування міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права’ (2007) 1 Human Rights і International Legal Discourse. Див. наприклад, Консультативний висновок щодо ядерної зброї, п. 25; Консультативний висновок щодо будівництва стіни, п. 106; Суд над заручниками, Юридичні звіти про судові процеси над воєнними злочинцями, том III, Комісія ООН з воєнних злочинів, 1949 р., Лондон, с. 55; Рішення у справі про збройну діяльність, п. 216. збройну діяльність, п. 216; Консультативний висновок щодо будівництва стіни, пп. 107-113. збройну діяльність, п. 216; Консультативний висновок щодо будівництва стіни, пп. 107-113. Див., Лоізіду проти Туреччини, Заява № 1531/89, Рішення щодо попередніх заперечень від 23 березня 1995 року, Велика Палата, Європейський суд (‘Рішення щодо попередніх заперечень у справі Лоізіду’), п.п. 62-64; Рішення у справі Кіпр проти Туреччини, п. 77; Аль-Саадун і Муфді проти Об’єднаного Королівства, Заява № 61498/08, Рішення про прийнятність від 30 червня 2009 року, Європейський суд з прав людини, Четвертий секція, п. 85; Аль-Скейні та інші проти Сполученого Королівства, Заява № 55721/07, Рішення від 7 липня 2011, Велика Палата, Європейський суд з прав людини, п.п. 138-139, Аль-Джедда проти Об'єднаного Королівства, Заява № 27021/08, Рішення від 7 липня 2011, Велика Палата, Європейський суд з прав людини, п. 84; Ілашку та інші проти Молдови та Росії, Заява № 48787/99, Рішення, 8 липня 2004, Велика Палата, Європейський суд з прав людини (‘Рішення у справі Ілашку та інші’), п.п. 330-331; Джалуд проти Нідерландів, Заява № 47708/08, Рішення від 20 листопада 2014, Велика Палата, Європейський суд з прав людини (‘Рішення у справі Джалуда’), п. 139; Чирагов та інші проти Вірменії, Заява № 13216/05, Рішення від 12 травня 2005, Велика Палата, Європейський суд з прав людини, п. 168; Катан та інші проти Молдови та Росії, Заяви № 43370/04, 8252/05 і 18454/06, Рішення від 19 жовтня 2012, Велика Палата, Європейський суд з прав людини (‘Рішення у справі Катан та інші’), п.п. 103-107; Ісса та інші проти Туреччини, Заява № 31821/96, Рішення від 16 листопада 2004 (Остаточне 30 березня 2005), Велика Палата, Європейський суд з прав людини (‘Рішення у справі Ісса та інші’), п. 69. Для іншого підходу до екстратериторіального застосування ЄКПЛ, див., Банковіч проти Бельгії, Заява № 52207/99, Рішення про прийнятність від 12 грудня 2001, Велика Палата, Європейський суд з прав людини, п.п. 61 і 80; Україна проти Росії (стосовно Криму), п.п. 315-337. Див. наприклад, рішення у справі Джалалуда (Jalaloud), п. 154; рішення у справі "Оджалан проти Туреччини" (Öcalan v. Turkey), заява № 46221/99, від 12 травня 2005 року, п. 91; рішення у справі "Ісса та інші" (Issa and others), п. 71; КПЛ, "Зауваження загального порядку № 35 (стаття 9): Свобода та особиста недоторканність" (16 грудня 2014 р.) CCPR/C/G/35 ("Зауваження загального порядку № 35"). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �27 �В СТУП в межах власних кордонів, а також у районах поза ними, де вони здійснюють ефективний контроль; наприклад, коли держава окуповує певну територію).118 60. Відповідно, як окупаційна держава, що здійснює “ефективний контроль” над Кримом і частинами Донбасу, Російська Федерація має зобов’язання за МППЛ, закріплені: (i) договорами МППЛ, які вона ратифікувала/приєдналася до них, оскільки вони застосовуються екстериторіально на територіях, що перебувають під її ефективним контролем; та (ii) договори МППЛ, які Україна ратифікувала та до яких приєдналася, відповідно до зобов’язання Російської Федерації в рамках МГП поважати закони, що діють на окупованій території, та територіального характер захисту прав людини.119 2. Відступ від зобов’язань та їх обмежень 61. У ситуаціях, коли держави не в змозі виконати свої зобов’язання за МППЛ, вони можуть обґрунтовано “обмежувати” або “відступати” від цих зобов’язань, отже можуть змінювати ступінь своєї відповідальності за поведінку, яка в іншому випадку кваліфікувалася б як порушення прав людини. 62. У виняткових випадках (актуальних або неминучих) серйозних надзвичайних ситуацій, як-от збройний конфлікт, держави можуть відступати (тобто призупиняти) від своїх зобов’язань з МППЛ за певними договірними положеннями в тій мірі, в якій це суворо вимагається гостротою ситуації, що склалася.120 Держави повинні повідомити інші держави-учасниці відповідного договору в момент відступу від зобов’язань.121 Однак, відступ поширюється не на всі права людини, оскільки існують деякі права людини, які не можуть бути суб’єктом такого відступу, наприклад, право на життя.122 63. 5 червня 2015 року Україна офіційно повідомила про своє рішення відступити від своїх зобов’язань за Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (МПГПП) та ЄКПЛ, щодо Криму та Донбасу,123 відповідно до якої поклала на 118 119 120 121 122 123 Рішення щодо попередніх заперечень у справі Лоізіду, п. 62; Рішення у справі Лоізіду проти Туреччини, п.п. 52-57; Рішення у справі Кіпр проти Туреччини, п. 77; Медведєв та іню проти Франції, Заява № 3394/03, Рішення, 29 березня 2010, Велика Палата, Європейський суд з прав людини, п. 67; Аль-Саадун і Муфдхі проти Сполученого Королівства, Заява № 61498/08, Рішення, 2 березня 2010, Велика Палата, Європейський суд з прав людини, п. 128; Консультативний висновок щодо будівництва стіни, п. 112. Гаазьке положення 1907 р., стаття 43; ЖК IV, стаття 64. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (прийнятий і відкритий для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 2200A (XXI) Генеральної Асамблеї від 16 грудня 1966 року, набув чинності 23 березня 1976 року відповідно до статті 49) 999 UNTS 171 (“МПГПП”), стаття 4; ЄКПЛ, стаття 15; КПЛ, "Зауваження загального порядку № 29 до Пакту про громадянські і політичні права, стаття 4: Відступи від зобов'язань під час надзвичайного стану" (31 серпня 2001 р.) CCPRC/C/21/Rev.1/Add.11 (Зауваження загального порядку № 29:), пункт. 4. Див. також Конституцію України, стаття 64. МПГПП, стаття 4(1). МПГПП, стаття 4; ЄКПЛ, стаття 15; Організація американських держав, Американська конвенція з прав людини (прийнята 22 листопада 1969 р., набула чинності 18 липня 1978 р.), 1144 UNTS 123 ("ACHR"), стаття 57; Зауваження загального порядку № 29 РПЛ, п. 15. Див, Заява Верховної Ради України “Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; Відступ, що міститься у вербальній ноті постійного представництва України” (5 червня 2015), зареєстровано НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �28 �В СТУП Російську Федерацію повну відповідальність за дотримання МГП та МППЛ на анексованих та тимчасово окупованих територіях України.124 Однак обсяг такої декларації обмежується правами, які не підлягають відступу, закріпленими у МПГПП та ЄКПЛ. 64. Після того, як 23 лютого 2022 року Україна оголосила надзвичайний та воєнний стан,125 вона повідомила про своє рішення відступити від певних прав, закріплених у МПГПП та ЄКПЛ, на час дії такого стану на частині своєї території; однак прав не охоплює ті, від яких не можна відступати.126 Російська Федерація (офіційно) не повідомляла про намір відступити від своїх зобов’язань в сфері прав людини у зв’язку з окупацією Криму або Донбасу чи недавнім вторгненням в Україну.127 65. Таке застереження, з іншого боку, означає встановлення обмежень прав людини, які визнаються правомірними, адже вони необхідні для досягнення легітимних суспільних цілей, як-от ті, що стосуються моралі, громадського порядку або громадської безпеки.128 Питання про те, чи є конкретне обмеження законним, буде залежати від того, чи відповідає воно критеріям, що містяться в «положенні про обмеження» конкретного договору з прав людини, тобто, чи було воно: (i) встановлене законом; (ii) здійснене на виконання чіткої і легітимної мети; і (iii) є необхідним і пропорційним засобом для досягнення цієї мети.129 3. Обов’язки недержавних суб’єктів 66. Як правило, за МППЛ “озброєні недержавні суб’єкти, які здійснюють функції подібні до урядових або де-факто контроль над територією і населенням, повинні щонайменше поважати і захищати права людини окремих осіб і груп.”130 124 125 126 127 128 129 130 у Генеральному секретаріаті 9 червня 2015 року. Заява Верховної Ради України “Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, п. 1; Відступ, що міститься у вербальній ноті постійного представництва України” (5 червня 2015), зареєстровано у Генеральному секретаріаті 9 червня 2015 року, п. 1. Міністерство Юстиції України, ‘Повідомлення стосовно заходів відступу’ (29 квітня 2022). Див. також, УВКПЛ, ‘Оновлена інформація про ситуацію з правами людини в Україні звітний період: 24 Лютого-26 березня’, п. 5. Україна повідомила Генерального секретаря ООН про свою відмову від зобов'язань за статтями 12, 13, 17, 19, 20, 21, 22, 24 і 25 МПГПП; статті 8, 9, 10, 11 і 14 ЄКПЛ; статті 1-3 Додаткового протоколу до ЄКПЛ; і стаття 2 Протоколу № 4 до ЄКПЛ. Україна також повідомила про відступ від статей 3, 8(3), 9, 12, 13, 17, 19, 20, 21 і 24-27 МПГПП; статті 4 (пункт 3), 8, 9, 10, 11, 13, 14, 16 ЄКПЛ; статті 1, 2 Додаткового протоколу до ЄКПЛ; та стаття 2 Протоколу № 4 до ЄКПЛ. Див., Вербальна нота № 4132/28-110-17626 від 1 березня, змінена та замінена вербальною нотою № 4132/28-194/600-17988 від 4 березня. Див. також, УВКПЛ, ‘Оновлена інформація про ситуацію з правами людини в Україні. Звітний період: 24 лютого-26 березня’, п. 5. Див. напр., РЄ, ‘Застереження і заяви для: Російської Федерації’ (між 05/05/1949 та 13/04/2022); M. Мілановіч, ‘Російсько-українська війна та Європейська конвенція з прав людини’ (Lieber Institute, 1 березня 2022) МПГПЛ, cтаття 12(3), 22. МПГПЛ, cтаття 19(3); КПЛ Загальний коментар № 31, п. 6; Генеральна асамблея ООН, ‘Доповідь Спеціального доповідача з питання про сприяння та захист права на свободу думки та їх вільне вираження’, (7 вересня 2012) A/67/357, п. 41. УВКПЛ, ‘Спільна заява незалежних експертів з прав людини* Організації Об'єднаних Націй про обов'язки озброєних недержавних суб'єктів у галузі прав людини’, Прес-реліз (25 лютого 2021), цит. PILAC, Озброєні недержавні суб'єкти та міжнародне право в галузі прав людини: аналіз практики Ради Безпеки ООН та Ге- НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �29 �В СТУП Л/ДНР здійснювали де-факто контроль над частинами Донбасу з 5 вересня 2014 року (і з 18 лютого 2015 року в Дебальцевому) (див. вище).131 Відповідно, Л/ДНР повинні гарантувати, що вони не порушують права людини тих, хто перебуває в підконтрольних їм районах Донбасу, а також повинні запобігати порушенням МППЛ іншими особами чи формуваннями в цих районах.132 C. Основні захищені права відповідно до МППЛ 67. Деякі основні права людини є загальними для міжнародних і регіональних договорів з прав людини, а також гарантуються Конституцією України. Хоча ці права не в центрі уваги цього розділу, вони коротко зазначені в таблиці нижче. Основне право Міжнародні конвенції з прав людини Європейська конвенція про права людини Конституція України Право на життя Стаття 6 МПГПП Стаття 2 ЄКПЛ Стаття 27 Конституції України Заборона кату- Стаття 7 МПГПП вань Стаття 2 КПК Стаття 3 ЄКПЛ Стаття 28 Конституції України Стаття 14 ЄКПЛ Стаття 24 і 26 Конституції України Право на особисту свободу та недо- Стаття 9 МПГПП торканність Стаття 4 ЄКПЛ Стаття 29 Конституції України Право на свободу вираження погля- Стаття 19 МПГПП дів Стаття 10 ЄКПЛ Стаття 34 Конституції України Стаття 6 ЄКПЛ Стаття 55 Конституції України Стаття 26 МПГПП Право на рівність Стаття 2 МКЛРД Стаття 2 КЛДПЖ Право на справед- Стаття 14 МПГПП ливий суд Таблиця 2: Спільний захист фундаментальних прав 131 132 неральної Асамблеї ООН, Короткий звіт з додатками, червень 2017 (Програма Гарвардської школи права з міжнародного права і збройних конфліктів (PILAC) виявила, що в період з 1948 по 2017 рік 125 резолюцій РБ ООН, 65 резолюцій Генеральної Асамблеї ООН і більше 50 заяв голови РБ ООН стосувалися обов'язків збройних недержавних суб'єктів у галузі прав людини); Женевська академія, 'Зобов’язання збройних недержавних суб'єктів у сфері прав людини”, Додаток (Женевська академія визначила 33 відповідні резолюції Ради з прав людини, прийняті в період з 2008 по 2015 рік). Див. також, Дж. Хессбрюгге, ‘Порушення прав людини, що виникають в результаті поведінки недержавних суб'єктів’ (2005) 11 Buffalo Human Rights Law Review, с.с. 9-10. Див., GRC, ‘Міжнародне право та визначення участі Росії в Криму та на Донбасі’ (очікується 2022 рік), розділ 6.3.1 ‘Чи здійснюють ДНР і/або ЛНР ефективний контроль над територією.’ Див., Д. Мюррей, Практичне керівництво по праву прав людини в умовах збройного конфлікту (OUP 2016), с.с. 18-19. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �30 �В СТУП D. Різниця між МППЛ та МКП 68. МППЛ і МКП — це дві істотно відмінні правові системи. МППЛ зосереджене на відповідальності держав (а не окремих осіб) за діяння, які становлять порушення прав людини. Захист, гарантований МППЛ, застосовується постійно: в мирний час,133 під час соціальних заворушень, поодинокого насильства, внутрішніх протистоянь134 і ситуацій збройних конфліктів.135 69. МКП, з іншого боку, зосереджене на “індивідуальній кримінальній відповідальності” осіб, які вчиняють певні злочинні діяння (наприклад, геноцид, воєнні злочини, злочини проти людяності та злочин агресії). На відміну від МППЛ, МКП застосовується тільки в конкретних контекстах, які відмінні серед чотирьох основних злочинів. Ці “контекстуальні елементи” будуть “активувати” застосування МКП і перетворювати те, що в іншому разі могло б бути злочином в межах національного кримінального законодавства (наприклад, вбивство), в міжнародний злочин (наприклад, воєнний злочин умисного вбивства).136 70. Хоча МКП буде застосовуватися в певних контекстах в якості спеціальної норми, воно не замінює МППЛ, яке продовжує застосовуватися постійно як загальна норма.137 Це створює можливість дублювання і взаємодії між цими режимами, тому обидва повинні тлумачитися гармонійно і з врахуванням одне одного, щоб забезпечити правову визначеність і заповнити будь-які прогалини в правовому захисті, що надається потерпілим.138 У разі виникнення суперечностей між цими режимами, зазвичай буде застосовуватися спеціальне правило (тобто МКП) замість загального, але лише в тій частині, де це необхідно для усунення будь-якої невідповідності між МКП та МППЛ.139 III. Міжнародне кримінальне право 71. Міжнародне кримінальне право — це галузь права, яка займається судовим переслідуванням міжнародних злочинів, до яких належать чотири “основні” 133 134 135 136 137 138 139 УВКПЛ, Керівництво з моніторингу прав людини, с. 3. УВКПЛ, Керівництво з моніторингу прав людини, с. 3. УВКПЛ, Керівництво з моніторингу прав людини, с. 3. КПЛ ООН ‘Загальний коментар № 31, ‘Характер загального правового зобов'язання, що накладається на держави — учасниць пакту' (26 травня 2004) CCPR/C/21/Rev.1/Add.13 (‘КПЛ Загальний коментар № 31’), п. 18. Див. також, Римський статут, cтаття 8(2)(i). Консультативний висновок щодо будівництва стіни на окупованій Палестинській території, п. 106; КПЛ ‘Загальний коментар № 36 (2018) щодо статті 6 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права щодо Права на життя’ (30 жовтня 2018) CCPR/C/GC/36 (‘КПЛ Загальний коментар № 36, п. 70. Див. також, УВКПЛ, Керівництво з моніторингу прав людини, Глава 5. Хассан проти Сполученого Королівства, Заява № 29750/09, Рішення, 16 вересня 2014, Велика Палата, Європейський суд з прав людини, п.п. 35-37, 77, 101. Ці міркування також застосовні до сумісності МППЛ і МГП (або права збройних конфліктів). Див., M. Міланович ‘Справа Сулеймані і останній цвях в домовину Lex Specialis’ (Opinio Juris, 13 січня 2020); M. Міланович ‘Втрачені витоки Lex Specialis: переосмислення взаємозв'язку між правами людини і міжнародним гуманітарним правом’ у Дж. Д. Оглін (ред.), Теоретичні межі збройного конфлікту і прав людини (CUP 2016), с.с. 78-117; M. Міланович ‘Взаємозв'язок між правами людини і гуманітарним правом’ (Opinio Juris, 10 жотвня 2007). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �31 �В СТУП види злочинів: (i) воєнні злочини; (ii) злочини проти людяності; (iii) геноцид; та (iv) агресія.140 A. Яка різниця між загальнокримінальними та міжнародними злочинами? 72. Багато діянь, що охоплюються зазначеними вище групами міжнародних злочинів, можуть входити до складів злочинів за національним кримінальним законодавством держави,141 наприклад, вбивство, зґвалтування, свавільне позбавлення волі або катування.142 Однак, незважаючи на цю спільну рису, міжнародні злочини відрізняються від національних злочинів у трьох основних аспектах: (i) контекстуальний елемент (елементи); (ii) міжнародний характер міжнародних злочинів; та (iii) незастосовність певних процесуальних обмежень при переслідуванні за міжнародні злочини. 1. Контекстуальні елементи міжнародних злочинів 73. Основною відмінною ознакою між міжнародними та загальнокримінальними злочинами є контекст, який повинен існувати для застосування МКП. Воєнні злочини, наприклад, можуть бути вчинені лише в контексті продовжуваного збройного конфлікту,143 у той час як злочини проти людяності можуть бути вчинені лише в межах “широкомасштабного або систематичного нападу на цивільне населення”.144 Ці “контекстуальні елементи” “активують” застосування МКП і перетворюють ті діяння, які в іншому разі могли б кваліфікуватися як загальнокримінальні правопорушення (наприклад, умисне вбивство), в міжнародний злочин (наприклад, умисне вбивство як воєнний злочин або злочин проти людяності).145 74. Контекст має фундаментальне значення при переслідуванні міжнародних злочинів не тільки тому, що він в першу чергу “активує” застосування МКП, але й тому, що таке переслідування вимагає аналізу контексту, масштабів і закономірностей насильства, які утворюють організовану злочинність. Це, в свою чергу, може стати відправною точкою для оцінки відповідальності в ланцюгах підпорядкування, щоб включити вищих посадових осіб, здатних нести відповідальність за координацію або сприяння міжнародним злочинам, 140 141 142 143 144 145 Римський статут, cтатті 6 (Геноцид), 7 (Злочини проти людяності), 8 (воєнні злочини) і 8 біс (злочин агресії). Е. Дюркгейм Поділ праці в суспільстві [1893] (New York: The Free Press 1997), с. 60, цитується в С. Стан Критичне вступ в міжнародне кримінальне право (CUP 2020) с. 17 (‘Стан (2020)’); Краєр та ін. (2015), с. 227. Див. напр., Римський статут, cтатті 6-8bis; Стан (2020) с. 17; Краєр та ін. (2015), с. 79. Інший контекстуальний елемент воєнних злочинів характеризується тим, що злочин мав “звʼязок” з конфліктом, що означає, що він “був вчинений в контексті збройного конфлікту і був пов'язаний з ним”. Див., МКС Елементи злочинів, cтаття 8. Римський статут, cтаття 7. Римський статут, cтаття 7(1)(a) і cтаття 8(2)(i); КПЛ, ‘Загальний коментар № 31’ (26 травня 2004) CCPR/C/21/ Rev.1/Add.13, п. 18. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �32 �В СТУП незважаючи на їхню фізичну або організаційну віддаленість від фактичного вчинення цих злочинів. 2. Незастосовність деяких процесуальних обмежень при судовому переслідуванні міжнародних злочинів 75. Враховуючи фокус міжнародного кримінального права на системній організованій злочинності, МКП також розвинуло низку правових і процесуальних механізмів, що відрізняються від національного кримінального законодавства і спрощують притягнення до відповідальності високопоставлених злочинців. До них належать: • Імунітет: державні посадові особи, які можуть користуватися імунітетом від кримінального переслідування перед національними органами інших держав (наприклад, через їх чинний або попередній ранг у політичній структурі держави),146 не мають такий імунітет перед міжнародними трибуналами, коли вони переслідуються за міжнародні злочини;147 • Строк позовної давності: у статутах міжнародних трибуналів і в більшості держав встановлені строки притягнення до відповідальності за загальнокримінальні злочини. Такі строки не застосовуються до міжнародних злочинів.148 Це дозволяє ефективно притягувати до відповідальності за вчинені у минулому серйозні злочини,149 враховуючи те, що міжнародне кримінальне переслідування часто неможливо здійснити в стислі строки після вчинення злочину. Це є наслідком труднощів у затриманні злочинців,150 чи приховуван146 147 148 149 150 Конференція ООН з дипломатичних зносин та імунітетів, Віденська конвенція про дипломатичні зносини (18 квітня 1961) 500 UNTS 95. Демократична Респуліка Конго проти Бельгії, Рішеня, Звіти МСС 2002, п. 61; Прокурор проти Аль-Башира, ICC-02/05-01/09, Апеляційне рішення, 6 травня 2019, п.п. 1-11. І ООН, і Рада Європи прийняли конвенції, які роблять строки давності незастосовними до геноциду, злочинів проти людяності і воєнних злочинів. Див., Р. Кок, ‘Строки давності у міжнародному кримінальному праві (2008) 6(4) Journal of International Criminal Justice 823, цитується у Стан (2020), с. 18. Римський статут, наприклад, передбачає, що на злочини, що підпадають під юрисдикцію МКС, не поширюється будь-який строк давності, і тому за них можна судити навіть через кілька років після фактичного вчинення злочинів. Див., Римський статут, cтаття 29. Важливо пам'ятати, що принцип відсутності зворотної сили нормативно-правового акту в часі відповідно до міжнародного права вимагає, щоб ймовірне правопорушення було криміналізовано будь-яким джерелом права, який раніше застосовувався до цієї особи і був досить передбачуваний для нього на момент вчинення інкримінованого злочину. Отже, немає порушення “відсутності зворотної сили” якщо до особи було застосовно будь-яке джерело права, зокрема звичаєве міжнародне право, загальні принципи права, договір або навіть внутрішнє законодавство, яке криміналізувало ту ж поведінку і застосовувало те ж або менш суворе покарання. Див., В. Спіга, ‘Відсутність зворотної сили кримінального права: Нова глава в Сазі про Хіссена Хабре’ (2011) 9(1) Journal of International Criminal Justice 5, с.16; Б. ван Шак, ‘Crimen sine Lege: Судова законотворчість на стику права і моралі’ (2008) 97 Georgetown Law Journal 119, с.с. 158-172; Т де Соуза Діас, ‘Ретроактивне застосування Римського статуту у випадках передачі справ Радою Безпеки і спеціальних заяв’ (2018) 16 Journal of International Criminal Justice 65, с.с. 66-67. Див. також, Б. Юратович, ‘Ретроактивна кримінальна відповідальність та міжнародне право прав людини’ (2005) 75 British Yearbook of International Law 337, с.с. 340-341. Радован Караджич, наприклад, був обвинувачений 25 липня 1995 року, але успішно уникав арешту до 21 липня 2008 року. Див., (МТКЮ). Аналогічним чином, Фелісьєн Кабуга був обинувачений 14 квітня 2011 року, але заарештований лише 16 травня 2020 року. Див., Інформаційний бюлетень у справі: Фелісьєн Кабуга (Міжнародний залишковий механізм для кримінальних трибуналів). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �33 �В СТУП ня або не виявлення існування або масштабів злочинів протягом тривалого проміжку часу.151 B. Розслідування та судове переслідування міжнародних злочинів 1. МКС та Україна 76. Хоча ні Російська Федерація, ні Україна не ратифікували Римський статут, МКС має юрисдикцію щодо воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду, скоєних в Україні, на підставі двох декларацій, поданих українським урядом, який запропонував прокурору МКС розслідувати порушення, які ймовірно були вчинені під час протестів на Євромайдані в період з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 та порушень скоєних на території України після 20 лютого 2014 року.152 77. У грудні 2020 року прокурор МКС підтвердив існування розумних підстав для початку розслідування ситуації в Україні.153 2 березня 2022 року прокурор МКС оголосив, що він розпочав розслідування ситуації в Україні на основі звернень, отриманих ним від низки держав-учасниць Римського статуту.154 Однак це не стосується злочину агресії.155 2. Комплементарність 78. Хоча МКП в цілому відоме своїм переслідуванням в міжнародних судах і трибуналах високопоставлених виконавців, наприклад, президентів або військових командирів,156 міжнародні злочини в першу чергу мають переслідуватися на національному рівні.157 У Римському статуті це закріплено принципом “комплементарності”, відповідно до якого Суд має ‘доповнювати’ національні системи кримінального судочинства, діючи тільки як “останній засіб”,158 коли 151 152 153 154 155 156 157 158 Існує безліч прикладів того, як виконавці намагалися (часто успішно) приховати справжні масштаби своїх злочинів. Однак серед найбільш сумнозвісних були спроби приховати масштаби вбивств в Сребрениці шляхом початкового поховання тіл в братських могилах, а потім переміщення цих тіл по декількох “вторинних” місцях поховання, щоб запобігти ідентифікації і ще більше ускладнити здатність слідчих органів встановити масштаби злочинів. Див., Факти про Сребреницю (МТКЮ). Заява, подана Україною відповідно до статті 12(3) Статуту (9 квітня 2014 року) (“Перша заява України”); Заява Верховної Ради України “Про юрисдикцію Міжнародного кримінального суду” (“Друга заява України”). Відповідно до цих Декларацій, юрисдикція МКС в Україні поширюється на події з 21 листопада 2013 року на невизначений період і включає переслідування за будь-які воєнні злочини, злочини проти людяності та геноциду, що підпадають під дію Римського статуту. ‘Заява прокурора Фату Бенсуди про завершення попереднього розслідування щодо ситуації в Україні’ (МКС, 11 грудня 2020). ‘Заява прокурора МКС Каріма А.А. Хана про ситуацію в Україні: отримано звернень від 39 держав-учасниць та розпочато розслідування ’ (МКС, 2 березня 2022) Римський статут, cтаття 15bis. Краєр та ін. (2015), с. 4. Краєр та ін. (2015), с.с. 70, 79-82. МКС, "Про МКС". Див. також: Vanderbilt Law School, "Міжнародний кримінальний суд слугує "судом останньої інстанції"" (6 квітня 2010 року). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �34 �В СТУП держави-учасниці не можуть або не бажають проводити розслідування і судове переслідування осіб, які вчинили міжнародні злочини, щодо яких вони мають юрисдикцію.159 У контексті України це означає, що хоча МКС почав розслідування злочинів, скоєних в Україні з 2014 року, Офіс генерального прокурора України також відіграє ключову роль у розслідуванні та судовому переслідуванні осіб, винних у злочинах проти людяності та воєнних злочинах, які були вчинені впродовж усього збройного конфлікту. C. Розслідування та кримінальне переслідування: елементи міжнародних злочинів 79. Міжнародні злочини можуть переслідуватися в низці юрисдикцій, зокрема: у самій Україні, у МКС та в третіх державах на підставі універсальної юрисдикції. 80. Відповідно до Кримінального кодексу України (“КК України”), національні суди в Україні мають юрисдикцію щодо воєнних злочинів, геноциду та злочину агресії;160 однак, наразі КК України не включає злочини проти людяності. Потрібно зазначити що, законопроєкт №7290, який ще не набув чинності, пропонує зміни до КК України, які, серед іншого, включають злочини проти людяності до юрисдикції українських судів.161 81. МКС також має юрисдикцію щодо будь-яких воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду, ймовірно скоєних в Україні з 21 листопада 2013 року, відповідно до двох заяв, поданих українським урядом.162 82. Нарешті, треті держави, тобто ті, які безпосередньо не постраждали від збройного конфлікту, також можуть переслідувати осіб за вчинення тяжких злочинів, зокрема воєнних злочинів, злочинів проти людяності та геноциду,163 на підставі універсальної юрисдикції.164 Універсальна юрисдикція дозволяє “державі по159 160 161 162 163 164 ‘Про МКС’ (МКС). Див. також, Юридична школа Вандербільта, ‘Міжнародний кримінальний суд виступає як “суд останньої інстанції”’ (6 April 2010), де Крістіан Венавезер, голова Асамблеї держав-учасниць МКС, заявив, що МКС був створений для того, щоб служити в якості “останньої інстанції”. Для обговорення 'принципу комплементарності’, див. також, Краєр та ін. (2015), с.с. 154-156; C. Стан ‘Глава 9. Серйозне ставлення до комплементарності’ в C. Стан і M. Ель Зейді (ред.), Міжнародний кримінальний суд і комплементарність: від теорії до практики (1st вид., CUP 2011), с.с. 233-282; В. Цилоніс, Юрисдикція Міжнародного кримінального суду (Springer 2019) с.с. 216–217. Кримінальний кодекс України ("ККУ"), статті 437, 438, 442. Законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права" від 27 грудня 2019 року № 2689, статті 437, 438, 442, 442-1; Законопроект "Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України" від 15 квітня 2022 року № 7290, статті 437, 438, 442, 442-1. Заява, подана Україною відповідно до статті 12(3) Статуту (9 квітня 2014 року) ("Перша заява України"); Заява Верховної Ради України “Про юрисдикцію Міжнародного кримінального суду” ("Друга заява України"). Відповідно до цих Декларацій, юрисдикція МКС в Україні поширюється на події з 21 листопада 2013 року на невизначений період і включає переслідування за будь-які воєнні злочини, злочини проти людяності та геноциду, що підпадають під дію Римського статуту. Принстонські принципи універсальної юрисдикції (Програма Принстонського університету з права та суспільних відносин 2001 р.), с. 29 Принцип 2(1). УВКПЛ, “Ініціативи в галузі прокуратури”, UN Doc HR/PUB/06/4 Інструменти верховенства права для постконфліктних держав (2006), с. 29-30. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �35 �В СТУП рушувати кримінальне переслідування щодо певних злочинів незалежно від місця вчинення злочину та громадянства виконавця або потерпілої особи” за умови, що відповідна держава надала своїм судам можливість здійснювати універсальну юрисдикцію щодо таких злочинів.165 Наприклад, Німеччина наразі розслідує кілька сотень потенційних російських воєнних злочинів в Україні, на підставі універсальної юрисдикції.166 83. Незалежно від того, чи розслідується і переслідується ймовірний злочинець на національному або міжнародному рівні, для встановлення індивідуальної кримінальної відповідальності за міжнародні злочини необхідно поза розумним сумнівом встановити такі основні, міжнародно визнані елементи міжнародних злочинів:167 • контекстуальні елементи міжнародних злочинів (за наявності): елементи, що стосуються обставин, за яких має бути вчинено злочин, або частиною яких злочин має бути; • фізичні елементи (елементи об’єктивної сторони; actus reus) злочину: елементи, що стосуються діянь виконавця, наслідків таких діянь і обставин, за яких вони були вчинені; • елементи суб’єктивної сторони (mens rea) злочину: елементи, які пов’язані з обізнаністю / умислом виконавця при вчиненні злочину; 168 та • види співучасті: принципи, що стосуються того, яким чином виконавець пов’язаний зі злочинними діяннями, за які несе відповідальність.169 84. Ці елементи детально обговорюються у наступних розділах Настільної книги. 165 166 167 168 169 X. Філіпп, "Принципи універсальної юрисдикції та взаємодоповнюваності: як ці два принципи переплітаються?" (2006) 88(862) International Review of the Red Cross 375 (“Філіпп, “Принципи універсальної юрисдикції та комплементарності””), с. 377, 379. “Німеччина розслідує кілька сотень можливих воєнних злочинів України” (JUSTICEINFO, 18 червня 2022 року). Елементи злочинів МКС Див., Римський статут, cтаття 6. Римський статут, cтаття 25, 28; Р. Краєр та ін. (ред.), Вступ до міжнародного кримінального права і процесу (3rd вид., CUP 2015) (‘Краєр та ін. (2015)’, с. 353. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �36 �В СТУП ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛЬНОГО ПЕРЕСЛІДУВАННЯ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ 85. У цьому вступному розділі розглядаються правила, пов’язані з кримінальним переслідуванням військовополонених за вчинення міжнародних злочинів. Відповідно до міжнародного гуманітарного права (“МГП”), правила переслідування військовополонених передбачені Третьою Женевською конвенцією 1949 року про поводження з військовополоненими,170 та міжнародним звичаєвим правом.171 Крім того, умисне позбавлення військовополоненого права на справедливе та належне судове розслідування є серйозним порушенням Женевських конвенцій,172 воєнним злочином згідно зі статтею 8(2)(a)(vi) Римського статуту та статтею 438 КК України173. 86. У цьому розділі 1) надається визначення військовополонених за міжнародним правом; 2) пояснюються зобов’язання України щодо кримінального переслідування військовополонених за МГП та міжнародним звичаєвим правом; 3) визначається поняття воєнного злочину, що полягає в умисному позбавленні військовополоненого права на справедливе та належне судове розслідування. I. Визначення військовополонених 87. Визначення поняття “військовополонені” у статті 4 Женевської Конвенції ІІІ: ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ III, СТАТТЯ 4 A. Військовополоненими, у розумінні цієї Конвенції, є особи, які потрапили в полон до супротивника й належать до однієї з таких категорій: 1. Особового складу збройних сил сторони конфлікту, а також членів ополчення або добровольчих загонів, які є частиною цих збройних сил. 2. Членів інших ополчень та добровольчих загонів, зокрема членів організованих рухів опору, які належать до однієї зі сторін конфлікту й діють на своїй території або за її межами, навіть якщо цю територію окуповано, за умови, що ці ополчення або добровольчі загони, зокрема організовані рухи опору, відповідають таким умовам: a) ними командує особа, яка відповідає за своїх підлеглих; b) вони мають постійний відмітний знак, добре розпізнаваний на відстані; c) вони носять зброю відкрито; d) вони здійснюють свої операції згідно із законами та звичаями війни. 170 171 172 173 Женевська Конвенція ІІІ. Див. МКЧХ, Звичаєве МГП, Норма 106 про визначення військовополонених за звичаєвим МГП; МКЧХ, Звичаєве МГП, Норма 100 про право на справедливий суд відповідно до звичаєвого МГП. Женевська Конвенція ІІІ, стаття 130; Четверта Женевська конвенція, стаття 147. Див. нижче розділ 1, частина I, розділ I.C.3.b).vii «Умисне позбавлення військовополоненого чи іншої особи, яка перебуває під захистом, прав на справедливий і регулярний суд (Статут МТКЮ, стаття 2(f); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(vi))". НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �37 �В СТУП 3. Членів особового складу регулярних збройних сил, які заявляють про свою відданість урядові або владі, що не визнані державою, яка їх затримує. 4. Осіб, які супроводжують збройні сили, але фактично не входять до їхнього складу, наприклад цивільних осіб з екіпажів військових літаків, військових кореспондентів, постачальників, особового складу робочих підрозділів або служб побутового обслуговування збройних сил, за умови, що вони отримали на це дозвіл тих збройних сил, які вони супроводжують, для чого останні видають їм посвідчення особи за зразком, наведеним у додатку. 5. Членів екіпажів суден торговельного флоту, зокрема капітанів, лоцманів та юнг, а також екіпажів цивільних повітряних суден сторін конфлікту, які не користуються більш сприятливим режимом згідно з будь-якими іншими положеннями міжнародного права. 6. Жителів неокупованої території, які під час наближення ворога озброюються, щоб чинити опір силам загарбника, не маючи часу сформуватися в регулярні війська, за умови, що вони носить зброю відкрито й дотримуються законів і звичаїв війни. 88. Це визначення було інкорпороване в українську правову систему.174 Воно також відповідає визначенню військовополоненого за міжнародним звичаєвим правом.175 89. Термін “потрапили в полон до супротивника” стосується осіб, захоплених у полон збройними силами протилежної сторони збройного конфлікту.176 Цей термін також охоплює тих, хто потрапляє під контроль супротивника після здачі в полон або масової капітуляції.177 Сили супротивника мають здійснювати “певний рівень фізичного контролю або обмеження особи”.178 У таких ситуаціях протилежна сторона, яка захопила військовополоненого, стає “державою, що тримає в полоні”.179 90. Перша категорія військовополонених — це військовослужбовці збройних сил сторони конфлікту, в тому числі члени ополчення або добровольчих формувань, що входять до складу цих сил.180 В Україні, як і в міжнародних збройних конфліктах загалом, більшість військовополонених, дуже ймовірно, підпадають під цю категорію.181 Вона включає “всіх членів збройних сил, незалежно від їхніх функцій або служби, яку вони виконують”.182 В Україні це стосується будь-якого військовослужбовця Російської Федерації, а також членів приватних воєнізованих формувань, що входять до складу регулярних збройних сил. 174 175 176 177 178 179 180 181 182 Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2022 року № 413: Про затвердження Порядку тримання військовополонених. МКЧХ, Звичаєве МГП, норма 106. Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 4, п. 960 Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 4, п. 960. Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 4, п. 961. Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 4, п. 961. Женевська Конвенція ІІІ, стаття 4. Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 4, пп. 975-976. Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 4, п. 978. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ ��В СТУП 38 91. Воєнізовані або добровольчі формування, що входять до складу збройних сил, повинні бути “офіційно включені” до складу збройних сил і перебувати під відповідальним командуванням цих сил, щоб їхні члени могли набути статусу військовополонених після потрапляння в полон.183 При цьому члени інших ополчень і добровольчих формувань, які формально не входять до складу збройних сил, але іншим чином належать до сторони збройного конфлікту, можуть користуватися статусом військовополоненого за умови дотримання чотирьох умов, встановлених пунктом 2 статті 4.184 92. Україна має певні зобов’язання щодо поводження з військовополоненими, включно з притягненням їх до відповідальності за міжнародні злочини, про що йтиме мова в наступних розділах. II. Правила щодо кримінального переслідування військовополонених 93. У цьому розділі розглянуто правила щодо кримінального переслідування військовополонених, які скоїли міжнародні злочини.185 Судді зобов’язані дотримуватися цих правил в судових провадженнях з наступних причин: • Україна зобов’язана дотримуватися положень Женевської Конвенції ІІІ як Висока Договірна Сторона,186 а також усіх норм звичаєвого МГП.187 Недотримання цих правил у повному обсязі може призвести до міжнародно-правової відповідальності України за недотримання зобов’язань за міжнародними договорами.188 • Умисне позбавлення військовополоненого права на справедливий і і належний судовий розгляд є воєнним злочином згідно зі статтею 8(2)(a)(vi) Римського статуту та статтею 438 КК України. Відповідно, серйозне порушення будь-якого з наведених нижче правил може мати наслідком індивідуальну кримінальну відповідальність.189 183 184 185 186 187 188 Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 4, п. 979. Женевська Конвенція ІІІ, стаття 4(2); Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 4, п. 980. До них належать воєнні злочини, злочин агресії та злочин геноциду, передбачені статтями 438, 437 та 442 КК України відповідно. МКЧХ, “Бази даних міжнародного гуманітарного права: Україна”. Міжнародне звичаєве право є обов'язковим для всіх держав джерелом права. Див. Статут Міжнародного суду ООН, стаття 38(b). Vienna Convention on the Law of Treaties, Article 26: “Every treaty in force is binding upon the parties to it and must be performed by them in good faith”. Breach of a treaty or customary international law obligation leads to State responsibility under international law, see International Law Commission, ‘Draft Articles on the Responsibility of States for Internationally Wrongful Acts’, Article 2: “There is an internationally wrongful act of a State when conduct consisting of an act or omission: (a) is attributable to that State under international law; and (b) constitutes a breach of an international obligation of the State”. Віденська конвенція про право міжнародних договорів, стат- тя 26: “Кожен чинний договір є обов'язковим для його учасників і повинен ними добросовісно виконуватись”. Порушення договірного або звичаєвого міжнародно-правового зобов'язання має наслідком міжнародно-правову відповідальність держави, див. Комісія міжнародного права, «Проект статей про відповідальність держав за міжнародно-протиправні діяння», стаття 2: “Держава вчиняє міжнародно-протиправне діяння, коли діяння (дія або бездіяльність): (a) може бути приписане цій державі за міжнародним правом; і (b) є порушенням міжнародного зобов'язання держави”. 189 Женевська Конвенція ІІІ, стаття 130. Див. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(vi). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �39 �В СТУП 94. Правила, що стосуються кримінального переслідування військовополонених, передбачені Третьою Женевською конвенцією (Глава III) та міжнародним звичаєвим правом. У наступних підрозділах розглянуто кожне правило і надано рекомендації для суддів щодо того, як ці правила слід застосовувати на практиці: i. Військовополонені не можуть бути притягнуті до відповідальності за участь у бойових діях; ii. Завжди має бути дотримано принцип законності; iii. Військовополонений не може бути підданий фізичному або психічному примусу до самообмовлення; iv. Військовополоненим має бути гарантовано право на справедливий суд; v. Військовополоненим має бути гарантовано право на захист; vi. Військовополонені не мають бути ув’язнені до судового розгляду, за винятком випадків, коли військовослужбовець збройних сил держави, що тримає в полоні, був би ув’язнений за те ж саме правопорушення; vii. Вироки мають бути винесені компетентним судом за тієї самої процедури, яка застосовується до військовослужбовців збройних сил держави, що тримає в полоні; і viii. Військовополоненим має бути гарантовано право на апеляційну скаргу. A. Кримінальне переслідування за участь у конфлікті 95. Принципова відмінність між військовополоненими і не військовополоненими полягає в тому, що військовополонені не можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за безпосередню участь у бойових діях.190 Для того, щоб вважатися “безпосередньою участю” у бойових діях, діяння має відповідати таким критеріям:191 i. діяння має з великою ймовірністю негативно вплинути на військові операції або військовий потенціал сторони збройного конфлікту або, як альтернатива, спричинити смерть, поранення або знищення захищених осіб чи об’єктів; ii. повинен існувати прямий причинно-наслідковий зв’язок між діянням і шкодою, яка може бути заподіяна або внаслідок цього діяння, або внаслідок скоординованої військової операції, невід’ємною частиною якої це діяння є; та iii. діяння має бути спеціально спрямоване на безпосереднє заподіяння необхідного ступеня шкоди на користь однієї сторони конфлікту та на шкоду іншій. 96. Простими словами, військовополонений не може бути притягнутий до відповідальності за вбивство або поранення військовослужбовців супротивника 190 191 Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, Вступ, п. 20; Додатковий протокол I, стаття 44; E. Кроуфорд, Поводження з комбатантами і повстанцями за правом збройного конфлікту, Oxford University Press, 2010, с. 52. Н. Мезлер, “Пояснювальне керівництво щодо поняття прямої участі у бойових діях за міжнародним гуманітарним право” (МКЧХ, травень 2009 р.); Онлайн збірник справ МКЧХ “Як право захищає на війні”, “Безпосередня участь у воєнних діях”. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �40 �В СТУП або знищення військових об’єктів противника вчинених до моменту його захоплення в полон.192 97. Однак військовополонені мають бути засуджені, якщо вони, як стверджується, вчинили серйозні порушення Женевських конвенцій або інші воєнні злочини до того, як потрапили в полон.193 Женевська Конвенція ІІІ також встановлює детальні правила застосування судових і дисциплінарних заходів щодо правопорушень, скоєних військовополоненими після того, як вони потрапили в полон.194 Конвенція передбачає, що військовополонений “підпорядковується законам, статутам і наказам, які є чинними у збройних силах держави, що тримає в полоні”.195 Це означає, що до військовополонених можуть застосовуватися ті ж правові та дисциплінарні покарання, що й до військовослужбовців збройних сил держави, що тримає в полоні, за таке ж правопорушення. Цей розділ фокусується на правилах, що застосовуються саме тоді, коли військовополонений зазнає кримінального переслідування за міжнародні злочини, що були скоєні до полону. Тому правила щодо правових і дисциплінарних санкцій надалі розглянуто не буде. 98. У наступному розділі викладено норми міжнародного права, що застосовуються при розгляді справ про міжнародні злочини за участю військовополонених. B. Принцип законності має дотримуватись завжди (Женевська конвенція III, стаття 99(1)) ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ III, СТАТТЯ 99(1) Жодного військовополоненого не можна передавати до суду або засуджувати за дію, яка не заборонена законодавством держави, що тримає в полоні, або міжнародним правом, чинним на момент здійснення цієї дії. 99. Згідно з цією нормою, військовополонені можуть бути піддані кримінальному переслідуванню за міжнародний злочин лише в тому разі, якщо цей злочин був передбачений національним кримінальним законодавством держави, яка тримає в полоні, або міжнародним правом на момент його вчинення. В Україні воєнні злочини, злочин агресії та злочин геноциду криміналізовані відповідно до КК України.196 Таким чином, військовополонені можуть бути піддані кримінальному переслідуванню за ці злочини в Україні. Якщо міжнародний злочин 192 193 194 195 196 I. Іссар, “На суді: Женевська Конвенція ІІІ та судові гарантії для військовополонених” (блог МКЧХ — Гуманітарне право і політика, 23 червня 2022 року). Див. також МКЧХ, “Пояснювальне керівництво щодо поняття прямої участі у воєнних діях за міжнародним гуманітарним право” (2008) 90 International Review of the Red Cross 991, с. 1017. Женевська Конвенція ІІІ, стаття 129. Женевська Конвенція ІІІ, статті 82-108. Женевська Конвенція ІІІ, стаття 82(1). КК України, статті 438, 437 і 442 відповідно. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �41 �В СТУП ґрунтується на міжнародному договірному праві, такий міжнародний договір має бути обов’язковим як для держави, що тримає в полоні, так і для держави, від якої залежав військовополонений на момент вчинення злочину.197 І Україна, і Росія є державами-учасницями Женевських конвенцій та Додаткового протоколу I.198 На злочини за міжнародним звичаєвим правом можна посилатися за умови, що норма є “чіткою і недвозначною”.199 100. Що стосується національного законодавства, то застосовне право має бути розумно передбачуваним і доступним для обвинувачених військовополонених на момент скоєння ймовірного злочину.200 Це означає, що на момент вчинення злочину військовополонений “знав або повинен був знати, що буде покараним, якщо його спіймають”.201 Це відображає принцип міжнародного права прав людини, згідно з яким “ніхто не може бути засуджений за злочин на підставі вчинення будь-якої дії або бездіяльності, які під час їх вчинення не становили злочину за національними законами або за міжнародним правом”.202 C. Не можна застосовувати будь-якого морального чи фізичного тиску на військовополоненого з метою змусити його визнати провину. (Женевська Конвенція III, Стаття 99(2)) ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ III, СТАТТЯ 99(2) Не можна чинити будь-якого морального чи фізичного тиску на військовополоненого, щоб примусити його визнати себе винним у порушенні, в якому його обвинувачують. 197 198 199 200 201 202 Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 99, п. 3960. МКЧХ, “Бази даних міжнародного гуманітарного права: Україна”; МКЧХ, “Бази даних міжнародного гуманітарного права: Російська Федерація”. Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 99, п. 3960. Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 99, п. 3962. Національний військовий трибунал США, Рішення у справі “Justice”, сс. 977-978. ЗДПЛ, стаття 11(2). Див. також МПГПП, стаття 15(2): “Ніхто не може бути засуджений за злочин на підставі вчинення будь-якої дії або за бездіяльності, які під час їх вчинення не становили злочину за національними законами або за міжнародним правом”. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �42 �В СТУП 101. Це правило забороняє будь-яку форму морального або фізичного тиску, що застосовується до військовополонених з метою примусити їх визнати свою вину.203 Це основний аспект права на справедливий суд.204 У контексті кримінального процесу методи “тиску” — це діяння, спрямовані на те, щоб позбавити або обмежити здатність обвинуваченого проявляти свободу волі та самостійність.205 Умисне позбавлення військовополонених або захищених осіб права на справедливий і звичайний суд є серйозним порушенням Третьої і Четвертої Женевських конвенцій,206 а також Додаткового протоколу I.207 Крім того, це є воєнним злочином відповідно до статті 8(2)(vi) Римського статуту.208 102. Це правило тісно пов’язане з презумпцією невинуватості, яка має бути надана військовополоненим, звинуваченим у вчиненні міжнародних злочинів за українським209 та міжнародним правом.210 Військовополонених не можна примусити до самообмовлення.211 МКС зазначив, що “на практиці право не бути примушеним свідчити проти самого себе ... має на меті забезпечити неможливість використання в суді зізнань, що отримані під тиском або шляхом примусу чи обману, та нехтують висловленою волею обвинуваченого зберігати мовчання”.212 D. Військовополоненим повинно бути гарантовано право на справедливий суд (Женевська конвенція III, стаття 84; звичаєве МГП, норма 100) 103. Право на справедливий cуд захищається звичаєвим МГП213 та українським законодавством.214 Стаття 84(2) Женевської Конвенції ІІІ також передбачає, що “в жодному разі військовополоненого не може судити будь-який суд, який не забезпечує невідʼємних гарантій незалежності й безсторонності”.215 Судді несуть відповідальність за забезпечення цих основних гарантій. Суддя або суд є “незалежним”, якщо він “не перебуває під зовнішнім контролем і має повну свободу у прийнятті рішень”.216 “Безсторонність” має дві складові, об’єктивну 203 204 205 206 207 208 209 210 211 212 213 214 215 216 Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 99, п. 3965. Женевська Конвенція ІІІ, статті 102-108. Див. також ЄКПЛ, стаття 6; МПГПП, стаття 14(1). Звід принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню чи ув'язненню у будь-якій формі, 9 грудня 1988 року, Резолюція Генеральної Асамблеї 43/173, Принцип 21(2). Женевська Конвенція ІІІ, стаття 130; Четверта Женевська конвенція, стаття 147. Додатковий протокол I, стаття 85(4)(e). Статут МКС, стаття 8(2)(a)(vi). Див. нижче розділ 1, частина I, розділ I.C.3.b).vii «Умисне позбавлення військовополоненого чи іншої особи, яка перебуває під захистом, прав на справедливий і звичайний суд (Статут МТКЮ, стаття 2(f); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(vi))". Конституція України, стаття 62; КК України, стаття 2(2). Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 99, п. 3970. Див. ЄКПЛ, стаття 6(2): “Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку”; МПГПП, стаття 14(2). ЄСПЛ, Саундерс проти Сполученого Королівства, Рішення, п. 68; ЄСПЛ, Биков проти Росії, Рішення, п. 92. МКС, Судове рішення у справі Катанги, п. 1529. МКЧХ, Звичаєве МГП, Норма 100. КПК України, стаття 21(1). Женевська Конвенція ІІІ, стаття 84(2). МКТР, Апеляційне рішення у справі Нагімани та ін., п. 19. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �43 �В СТУП і суб’єктивну: (i) судді не повинні допускати, щоб на їхні рішення впливали особиста прихильність або упередження; і (ii) суд має виглядати безстороннім з точки зору об’єктивного спостерігача.217 104. Хоча це прямо не зазначено в Женевській Конвенції ІІІ, основною складовою права на справедливий суд є те, що в судових рішеннях мають бути адекватно викладені мотиви, на яких вони ґрунтуються.218 З рішення суду повинно бути зрозуміло, що основні питання справи були розглянуті,219 і що була дана чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для результату справи.220 Рішення має бути вмотивоване і забезпечувати право на оскарження.221 105. У коментарі МКЧХ зазначається, що забезпечення незалежності та безсторонності в контексті судових процесів над військовополоненими пов’язане з унікальними викликами: “Судді повинні будуть судити військовослужбовців супротивника, і тому держава, що тримає в полоні, повинна особливо ретельно стежити за тим, щоб запобігти будь-якій упередженості або конфлікту інтересів, які можуть виникнути”.222 Важливою гарантією неупередженості є те, що рішення у справах військовополонених не можуть переглядатися військовою владою.223 В Україні справи військовополонених, звинувачених у воєнних злочинах, розглядаються в тих же кримінальних судах, що й справи цивільних осіб, а рішення не підлягають перегляду військовою владою.224 106. Більш конкретні правила щодо прав і засобів захисту військовополонених містяться у статтях 99(3) і 105 Женевської Конвенції ІІІ, які розглядаються нижче. 217 218 219 220 221 222 223 224 МТКЮ, Апеляційне рішення у справі Фурунджі, пп. 189-191, МТКЮ, Апеляційне рішення у справі Мучіча, пп. 682-684, та МТКЮ, Апеляційне рішення у справі Галіча, пп. 37-41; МКТР, Апеляційне рішення у справі Акаєсу, пп. 203-207, МКТР, Апеляційне рішення у справі Рутаганди, пп. 39-41, та МКТР, Апеляційне рішення у справі Нагімани та ін., пп. 47-50. Див. ЄСПЛ, Морейра Феррейра проти Португалії (№ 2), Рішення, п. 84; Комітет з прав людини, Генрі проти Ямайки, Повідомлення № 230/87, п. 8.4; Комітет з прав людини, Загальний коментар № 32: Стаття 14: Право на рівність перед судами і трибуналами та на справедливий судовий розгляд, CCPR/C/GC/32, 23 серпня 2007 року, п. 49: “Право на перегляд обвинувального вироку може бути ефективно реалізоване лише в тому разі, якщо засуджений має право на доступ до належним чином вмотивованого, письмового рішення суду першої інстанції...”. ЄСПЛ, Болдеа проти Румунії, Рішення, п. 30. ЄСПЛ, Морейра Феррейра проти Португалії (№ 2), Рішення, п. 84. Див. нижче, пар. 117. Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 84, п. 3614. ЄСПЛ, Фіндлі проти Сполученого Королівства, Рішення, п. 77; П. Роу, “Суд над військовополоненими військовими судами в сучасних збройних конфліктах”, у К. Харві, Дж. Саммерс і Н. Уайт (ред.) Сучасні виклики законам війни, Cambridge University Pres, 2014, сс. 313, 320. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2022 року № 413: Про затвердження Порядку тримання військовополонених, п. 20-1: “У разі коли військовополонений є учасником кримінального провадження, йому гарантується можливість користуватися відповідними правами, визначеними Кримінальним процесуальним кодексом України”. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �44 �В СТУП E. Військовополоненим має бути гарантовано право на захист (Женевська Конвенція III, стаття 99(3)) ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ III, СТАТТЯ 99(3) Жодного військовополоненого не можна визнати винним, якщо йому не було надано можливості захищатися в суді та допомоги кваліфікованого захисника чи консультанта. 107. Це правило встановлює фундаментальний принцип, згідно з яким жоден військовополонений не може бути “засуджений без можливості представити свій захист”.225 Стаття 99(3) встановлює загальне правило. Конкретні права і засоби захисту, які повинні бути надані військовополоненим, викладені в статті 105 Женевської Конвенції ІІІ. ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ III, СТАТТЯ 105 — ПРАВА ТА ЗАСОБИ ЗАХИСТУ Військовополонений має право користуватися допомогою одного зі своїх товаришів-полонених, мати захист кваліфікованого адвоката або радника на власний вибір, викликати до суду свідків, та, якщо він уважає це необхідним, користуватися послугами компетентного перекладача. Держава, що тримає в полоні, інформує його про ці права завчасно, до початку слухання справи. Якщо військовополонений не вибрав собі захисника, то держава-покровителька знаходить йому адвоката, маючи для цього у своєму розпорядженні, принаймні, один тиждень. На прохання держави-покровительки, держава, що тримає в полоні, передає їй список кваліфікованих осіб, які можуть забезпечити захист. У випадку, коли ні військовополонений, ні держава-покровителька не вибрали захисника, держава, що тримає в полоні, призначає кваліфікованого адвоката для здійснення захисту. Адвокат, який здійснює захист від імені військовополоненого, має у своєму розпорядженні, принаймні, два тижні до початку слухання справи, а також необхідні можливості для підготовки захисту обвинуваченого. Він може, зокрема, вільно відвідувати обвинуваченого та розмовляти з ним без свідків. Він може також розмовляти з усіма свідками захисту, зокрема з військовополоненими. Йому надаються такі можливості до закінчення строку оскарження вироку. За певний, достатньо тривалий час до початку слухання справи, обвинувачений військовополонений одержує мовою, яку він розуміє, подробиці обвинувачення, а також ті документи, які зазвичай доводять до відома обвинуваченого згідно із законами, які є чинними у збройних силах держави, що тримає в полоні. Таку саму інформацію за тих самих обставин передають адвокату, який здійснює захист від імені військовополоненого. Представники держави-покровительки мають право бути присутніми під час розгляду справи, якщо у виключних випадках справу не розглядають на закритому засіданні в інтересах державної безпеки. У таких випадках держава, що тримає в полоні, повідомляє про це відповідним чином державі-покровительці. 225 Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 99, п. 3976. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ ��В СТУП 45 108. “Допомогу одного зі своїх полонених товаришів ” слід відрізняти від “захисту”, який повинен забезпечуватися кваліфікованим адвокатом або юристом.226 “Допомога” в цьому контексті “охоплює різноманітні види діяльності, які можуть допомогти військовополоненому, проти якого порушено справу”, що може охоплювати “виконання функцій посередника між обвинуваченим та його адвокатом або захисником, надання допомоги в судовому процесі або надання обвинуваченому послуг перекладача”.227 Судді повинні пам’ятати, що військовополонених ніколи не можна судити без участі адвоката.228 Право на захист також надається статтею 20 КПК України.229 109. Що стосується права військовополоненого викликати свідків, то в Коментарі МКЧХ до статті 105 визнається, що гарантувати це право нелегко, якщо військовополоненого судять за скоєний до потрапляння в полон злочин.230 Товариші по службі, швидше за все, не зможуть бути присутніми на суді для надання свідчень, якщо тільки вони самі не є військовополоненими.231 Суддям слід розглянути питання про те, чи можна приймати докази у вигляді письмових заяв або відеозаписів, або за допомогою комунікаційних технологій.232 110. Насамкінець, військовополонених не можна судити заочно.233 Незважаючи на те, що заочне судочинство передбачено українським законодавством,234 воно “не може бути виправдане для військовополонених, які перебувають під вартою держави, що тримає під вартою, і чия присутність на суді може бути забезпечена”.235 226 227 228 229 230 231 232 233 234 235 Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 105, п. 4082, Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 105, п. 4082. Женевська Конвенція ІІІ, стаття 105. Це право захищається статутами міжнародних кримінальних трибуналів: Римський статут, стаття 67(1); Статут МТКЮ, стаття 21(4); Статут МКТР, стаття 20(4); Статут СССЛ, стаття 17(4). Воно також гарантується європейськими та міжнародними договорами з прав людини: МПГПП, стаття 14(3)(d); ЄКПЛ, стаття 6(3)(c). КПК України, стаття 20 (право на захист). Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 105, п. 4095. Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 105, п. 4095. Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 105, п. 4095. Додатковий протокол I, стаття 75(4); Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 105, п. 4103. КПК України, стаття 323(3). Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 105, п. 4103. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �46 �В СТУП F. Військовополонені не можуть бути ув’язнені до судового процесу, за винятком випадків, коли військовослужбовець збройних сил держави, що тримає в полоні, був би ув’язнений за те ж саме правопорушення (Женевська Конвенція III, стаття 103) ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ ІІІ, СТАТТЯ 103 — СУДОВІ РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ В ОЧІКУВАННІ СУДУ 1. Судові розслідування стосовно військовополоненого проводять настільки швидко, наскільки це дозволяють обставини, й так, щоб судовий процес відбувся якомога скоріше. Військовополоненого, який очікує суду, не тримають під вартою, якщо такий самий захід не застосували б до особи зі складу збройних сил держави, що тримає в полоні, якби вона обвинувачувалася в подібному порушенні, або якщо це є необхідним в інтересах національної безпеки. За жодних обставин тримання під арештом не перевищує тримісячного строку. 2. Будь-який період перебування військовополоненого під вартою в очікуванні суду віднімають від загального строку покарання, призначеного військовополоненому, та беруть до уваги під час винесення вироку. 3. Положення статей 97 та 98 цієї глави застосовують до військовополоненого під час його перебування під вартою в очікуванні суду. 111. Стаття 103(1) встановлює загальне правило, згідно з яким розслідування ймовірних воєнних злочинів, скоєних військовополоненими, має проводитися якнайшвидше, і що обвинувачений не має утримуватися під вартою до початку судового процесу, за винятком наведених нижче ситуацій.236 Це правило закріплене у частині пʼятій статті 28 КПК України, яка передбачає, що “кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду”.237 112. Стаття 197 КПК України стосується досудового тримання під вартою. Що стосується тривалості досудового тримання під вартою, КПК України передбачає, що слідчий суддя має виносити ухвалу про продовження строку досудового тримання під вартою кожні шістдесят днів.238 Максимальна тривалість тримання під вартою за КПК України не може перевищувати шести місяців для нетяжких злочинів та дванадцяти місяців для тяжких та особливо тяжких злочинів.239 Враховуючи, що міжнародні злочини є особливо тяжкими, військовополонені можуть бути затримані на строк до 12 місяців відповідно до цього положення. Хоча стаття 103(1) передбачає, що військовополонені, які очікують суд, не повинні триматися під вартою,, винятком є ситуації, в яких “особа зі складу збройних 236 237 238 239 Женевська Конвенція ІІІ, стаття 103(1). КПК України, стаття 28(5). Див. також частини 4 і 6 цієї ж статті. КПК України, стаття 197(1). КПК України, стаття 197(3). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �47 �В СТУП сил держави, що тримає в полоні, також була б ув’язнена, якщо б її звинувачували в аналогічному злочині, або якщо це необхідно в інтересах національної безпеки”.240 Відповідно, судді повинні забезпечити застосування до досудового утримання військовополонених тих самих правил, які застосовувалися б до обвинувачених у такому ж злочині громадян України. 113. Стаття 103 також передбачає, що військовополонені можуть утримуватись під вартою до судового розгляду, якщо це необхідно “в інтересах національної безпеки”.241 Хоча державам надається широка свобода розсуду у тлумаченні поняття “національна безпека”, виняток застосовується лише тоді, коли продовження ув’язнення є “абсолютно необхідним” або “принциповим” для відповідних інтересів національної безпеки.242 G. Вироки мають виноситися компетентним судом за тієї самої процедури, яка застосовується до військовослужбовців збройних сил держави, що тримає в полоні (ЖК III, стаття 102). ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ ІІІ, СТАТТЯ 102 — СУДОВА ПРОЦЕДУРА: УМОВИ НАБРАННЯ ВИРОКОМ ЗАКОННОЇ СИЛИ Вирок стосовно будь-якого військовополоненого вважається законним лише тоді, коли його виносять ті самі суди й за тією самою процедурою, що встановлені для осіб зі складу збройних сил держави, що тримає в полоні, та, крім того за умови дотримання положень цієї глави. 114. Це означає, що військовополонені, які належать до російських збройних сил, можуть бути притягнуті до відповідальності, засуджені і покарані за міжнародний злочин лише тими судами, які мають юрисдикцію розглядати справи щодо військовослужбовців Збройних сил України за той самий злочин.243 Як зазначалося вище, справи військовополонених, обвинувачених у міжнародних злочинах в Україні, розглядаються в загальній системі кримінального правосуддя, як і справи військовослужбовців Збройних сил України.244 Посилання на “ті самі суди” забороняє державі, що тримає в полоні, створювати суд виключно для винесення рішень щодо військовополонених, який може бути схильним до свавільного застосування закону держави, що тримає в полоні.245 240 241 242 243 244 245 Женевська Конвенція ІІІ, стаття 103(1). Женевська Конвенція ІІІ, стаття 103(1). Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 103, п. 4033. Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 102, п. 4008. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2022 року № 413: Про затвердження Порядку тримання військовополонених, п. 20-1. Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 102, п. 4010. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �48 �В СТУП 115. При винесенні вироку військовополоненим за міжнародні злочини судді мають застосовувати звичайні правила призначення покарання за злочин, як це передбачено КК України.246 Крім того, судді повинні застосовувати будь-які пом’якшуючі або обтяжуючі обставини так само, як вони б застосовувалися до військовослужбовців Збройних сил України за тих самих обставин.247 116. Крім того, при винесенні вироку військовополоненим за вчинення міжнародного злочину судді повинні дотримуватися статті 103(2) Женевської Конвенції ІІІ, яка передбачає, що “Будь-який період перебування військовополоненого під вартою в очікуванні суду віднімають від загального строку покарання, призначеного військовополоненому, та беруть до уваги під час винесення вироку”.248 H. Військовополоненим має бути гарантовано право на апеляційну скаргу (ЖК III, стаття 106) ЖЕНЕВСЬКА КОНВЕНЦІЯ ІІІ, СТАТТЯ 106 — АПЕЛЯЦІЙНІ СКАРГИ Кожний військовополонений так само, як й особи зі складу збройних сил держави, що тримає в полоні, має право подавати апеляційну чи касаційну скаргу на будь-який винесений йому вирок або прохати перегляду справи. Йому надають повну інформацію про його право на оскарження вироку та про строк, протягом якого він може це зробити. 117. Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 42 КПК України, особи, засуджені за вчинення злочину, мають право на апеляційне оскарження вироку. З метою забезпечення дотримання статті 106 Женевської Конвенції ІІІ судді повинні гарантувати військовополоненим, засудженим за міжнародні злочини, таке ж право на апеляційне оскарження та повну інформацію про це право мовою, яку вони розуміють, включаючи “всю необхідну інформацію для правильного і своєчасного початку апеляційного провадження”.249 118. Стаття 106 Женевської Конвенції ІІІ чітко визначає, що право на апеляційне оскарження має бути гарантоване “з метою скасування або перегляду вироку або відновлення судового розгляду”.250 Іншими словами, коли військовополонені оскаржують вирок за міжнародні злочини, судді повинні бути готові до таких рішень: i. Скасувати вирок. Це означає визнати початкове судове рішення нечинним.251 ii. Переглянути вирок. 246 247 248 249 250 251 Відповідно до статті 438 КК України, воєнні злочини караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років. Якщо вони поєднані з умисним вбивством, цей строк становить від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі. Правила призначення покарання встановлені у статтях 65-73 КК України. Женевська Конвенція ІІІ, стаття 103(2). Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 105, п. 4161. Женевська Конвенція ІІІ, стаття 106. Коментар МКЧХ до Женевської Конвенції ІІІ 2020 року, стаття 106, п. 4157. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �49 �В СТУП iii. Поновити судовий розгляд. III. Воєнний злочин умисного позбавлення військовополоненого або іншої особи, що перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд 119. Недотримання будь-якого з вищезазначених правил у контексті кримінального провадження проти військовополонених може мати наслідком кримінальну відповідальність. Стаття 8(2)(а)(vi) та стаття 438 КК України передбачають воєнний злочин, що полягає в умисному позбавленні військовополоненого або іншої захищеної особи права на справедливий і і належний судовий розгляд під час міжнародного збройного конфлікту.252 120. Елементи детально обговорюються в Розділі 1, Частина I, Розділ I.C.3.b).vii «Умисне позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, прав на справедливий і належний судовий розгляд» (Статут МТКЮ, стаття 2(f) ); Статут ICC, стаття 8(2)(a)(vi))”. Судді повинні знати, що військовополонені підпадають під визначення «особи, які перебувають під захистом» у Женевських конвенціях.253 Порушення будь-якого з цих прав і обов’язків щодо військовополонених у контексті міжнародного збройного конфлікту може призвести до кримінальної відповідальності. 252 253 Римський статут, стаття 8(2)(a)(vi). Також Римський статут передбачає кримінальну відповідальність у неміжнародних збройних конфліктах згідно зі статтею 8(2)(c)(iv) за винесення вироків і приведення їх до виконання без попереднього рішення, ухваленого створеним у встановленому порядку судом, який забезпечує дотримання всіх судових гарантій, які, як правило, є обов’язковими. Воєнний злочин, що полягає у відмові у справедливому суді, також заборонений такими міжнародно-правовими документами: Статут МТКЮ, стаття 2(f); Статут СССЛ, стаття 3(g); Закон НПСК, стаття 6. МКЧХ, особи, які перебувають під захистом; Женевська конвенція I, ст.ст. 13, 14, 24-29; Женевська конвенція II, ст.ст. 12, 13, 36, 37; Женевська конвенція III, ст.ст. 4, 33; Женевська конвенція IV, ст. 4. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �50 �В СТУП НПСК, СПРАВА 002/02 РІШЕННЯ 2629. В ухвалі про призначення справи до судового розгляду обвинуваченим висувається звинувачення в умисному позбавленні військовополоненого або цивільної особи права на справедливий і належний судовий розгляд як серйозне порушення Женевських конвенцій у Центрі безпеки (S-21) внаслідок ймовірного умисного позбавлення в'єтнамських військовополонених і цивільних осіб права на справедливий і належний судовий розгляд. Співробітники Центру безпеки позбавили захищених осіб права на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, права бути повідомленим про інкримінований їм злочин, права і засобів захисту, захисту від колективного покарання, презумпції невинуватості, права на апеляцію і захисту від вироку, винесеного без рішення компетентного суду. 2630. Судова палата встановила, що в'єтнамським полоненим, які потрапили до S-21, не було надано жодної можливості захистити себе після арешту, вони були позбавлені будьякої видимості справедливого суду і перед смертю були змушені зізнатися у шпигунстві. Усіх в'єтнамських солдатів і цивільних, які потрапляли до S-21, оголошували шпигунами і вважали ворогами. Доля цих в'язнів була вирішена заздалегідь, оскільки всі вони зрештою підлягали страті. Судова палата звертає увагу, що полонені не мали доступу до адвокатів або суддів протягом усього часу їхнього утримання у S-21 і врешті-решт були страчені без судового розгляду. Як було встановлено раніше, всі в'єтнамці, які потрапили до S-21, умисно і систематично вбивалися після допитів. Таким чином, Судова палата переконана, що як actus reus, так і mens rea цього злочину встановлені. Відповідно, Судова палата вважає, що умисне позбавлення військовополоненого або цивільної особи права на справедливий і звичайний суд в Центрі безпеки S-21, що є серйозним порушенням Женевських конвенцій, було доведено. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ � �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА ЧАСТИНА І: МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ ЗА УКРАЇНСЬКИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ I. Воєнні злочини РЕЗЮМЕ. СФЕРА ДІЇ ТА ТЛУМАЧЕННЯ СТАТТІ 438 КК УКРАЇНИ • Стаття 438 КК України криміналізує певні склади воєнних злочинів в Україні. Вона встановлює кримінальну відповідальність за законодавством України за порушення міжнародного гуманітарного права. Стаття 438 КК України містить як склади окремих злочинів, так і два бланкетних відсилання. • У статті 438 прямо перелічені такі окремі склади злочинів: «жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням», «вигнання цивільного населення для примусових робіт», «розграбування національних цінностей на окупованій території» та «умисне вбивство». • Крім того, стаття 438 містить два бланкетні відсилання до «застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом» та «інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України». • Формулювання статті 438 КК України чітко не визначає її обсяг і зміст. Зокрема, бланкетні відсилання до «застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом» та «інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України» прямо не встановлюють конкретні заборонені діяння та відповідні елементи складу цих злочинів. • Цей розділ Настільної книги допомагає в тлумаченні обсягу та змісту статті 438 КК України з урахуванням характеру та змісту положень МГП. Його висновками є такі: • Сфера дії. Стаття 438 передбачає кримінальну відповідальність лише за серйозні порушення МГП, які є воєнними злочинами, а не за всі порушення МГП. Обмеження сфери дії статті 438 воєнними злочинами: (1) відповідає сутності положень МГП, оскільки лише найсерйозніші порушення МГП, тобто воєнні злочини, тягнуть за собою кримінальну відповідальність. Натомість більшість інших положень МГП мають технічний характер і їх порушення не тягне за собою кримінальної відповідальності; та (2) забезпечує доступність і передбачуваність закону відповідно до статті 7 ЄКПЛ та відповідної практики ЄСПЛ, які безпосередньо застосовуються в національній правовій системі України. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ 52 �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА • Зміст. Стаття 438 встановлює кримінальну відповідальність за наявні воєнні злочини, вже встановлені та визначені в статутах МТКЮ та МКС, зокрема в статтях 2 та 3 Статуту МТКЮ та в статті 8 Статуту МКС. У відповідних договорах МГП, зазначених у статті 438, не визначаються елементи (actus reus і mens rea) складу воєнних злочинів. Класифікація воєнних злочинів та визначення елементів їхнього складу були розроблені на основі статутів та практики міжнародних кримінальних трибуналів, зокрема МКС і МТКЮ. МТКЮ відіграв важливу роль в ідентифікації та визначенні наявних воєнних злочинів і вважається, що ці визначення є відображенням міжнародного звичаєвого права. Хоча стаття 8 Статуту МКС не повністю відображає звичаєве право, вона є першим положенням міжнародного права, що містить вичерпний і зведений перелік воєнних злочинів. Її доповнюють Елементи злочинів МКС, які містять визначення кожного воєнного злочину. Правова база та практика МТКЮ та МКС можуть допомогти суддям у визначенні діянь, які є воєнними злочинами, та елементів їхнього складу. • З урахуванням того, що Україна дотримується моністичного підходу, за яким міжнародні договори, прийняті або ратифіковані Україною, стають частиною національної правової системи без необхідності імплементації їх за допомогою окремих національних законів, можна навести чотири ключові аргументи на підтвердження висновку про те, що статути та прецедентне право МТКЮ та МКС можна розглядати як джерело тлумачення статті 438, а саме: a. Статути МТКЮ та МКС можна розглядати як джерело тлумачення статті 438, оскільки вони лише розкрили й уточнили наявні формулювання воєнних злочинів, які крміналізовано статтею 438 шляхом бланкетних відсилань до положень МГП та договорів. b. Застосування статті 438 відповідно до практики МТКЮ/МКС має важливе значення для забезпечення отримання норм ЄКПЛ при здійсненні кримінальних проваджень у справах про воєнні злочини. ЄКПЛбезпосередньо застосовується в національній правовій системі України. c. До міжнародних договорів, зазначених у статті 438 КК України, також можна віднести Конвенцію ООН про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства та Європейську конвенцію про незастосування строку давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Ці конвенції, які ратифікувала Україна, містять класифікацію воєнних злочинів, що віддзеркалює положення Статуту МТКЮ. d. Статут МКС та Елементи злочинів можна вважати такими, що мають безпосереднє значення для застосування статті 438 КК України в силу визнання Україною юрисдикції МКС відповідно до статті 12(3) Статуту МКС. • Коло осіб, які підпадають під сферу дії статті 438. Відповідно до статті 438 КК України, будь-яка особа, незалежно від її статусу (цивільна особа чи учасник збройних формувань) або громадянства, може бути притягнута до відповідальності. Проте деякі окремі правопорушення, які стосуються військовослужбовців Збройних Сил України, перелічені також у розділі XIX КК України та доповнені наказом Міністерства оборони № 164 від 23 березня 2017 року. У контексті правопорушень, вчинених військовослужбовцями Збройних Сил України, суддям, можливо, доведеться оцінити потенційний взаємозв’язок між статтею 438, главою XIX КК України, доповненою наказом Міноборони № 164 від 23 березня 2017 року, та МГП. Настільна книга містить певні елементи аналізу, які допоможуть суддям під час розгляду цього взаємозв’язку. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ 53 �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 54 A. Українське законодавство: стаття 438 КК України 121. Стаття 438 розділу ХХ Кримінального кодексу України (КК України) передбачає кримінальну відповідальність за порушення законів та звичаїв війни. Ця стаття є єдиним положенням КК України з бланкетною нормою щодо злочинів пов’язаних з порушенням норм міжнародного гуманітарного права (МГП). СТАТТЯ 438 КК УКРАЇНИ «ПОРУШЕННЯ ЗАКОНІВ ТА ЗВИЧАЇВ ВІЙНИ» 1. Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій - �караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років. 2. Ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством, – �караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. 122. Стаття 438 інкорпорує кримінальну відповідальність за порушення МГП у законодавство України. Хоча стаття 438 не містить прямого посилання на «воєнні злочини», її назва («Порушення законів та звичаїв війни») і формулювання з притаманними для МГП поняттями,254 вказують на намір криміналізації воєнних злочинів як серйозних порушень МГП. Це міркування також підтверджується розміщенням статті 438 у КК України, а саме у главі ХХ під назвою «Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку». 123. Щодо обсягу правопорушень стаття 438 містить бланкетну норму, яка охоплює різні воєнні злочини визначені міжнародним кримінальним правом, зокрема, статутами міжнародних кримінальних судів і трибуналів та їх практикою, включно з Міжнародним трибуналом для колишньої Югославії (МКТЮ) і Статутом Міжнародного кримінального суду (МКС). Далі цей аспект буде розглянуто в деталях. 124. На перший погляд, будь-яка особа, незалежно від статусу (цивільна особа чи військовослужбовець) або національності, може бути притягнута до відповідальності за статтею 438 КК України. Це цілком відповідає нормам щодо воєнних злочинів у світлі міжнародної практики, відповідно до якої як військовослуж- 254 Наприклад, стаття 438 передбачає кримінальну відповідальність за злочини по відношенню до «військовополонених» або вчинені «на окупованій території», або порушення «засобів ведення війни» чи «законів та звичаїв війни» загалом. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 55 бовці, так і цивільні особи можуть вчиняти воєнні злочини в контексті міжнародних і неміжнародних збройних конфліктів.255 125. Далебі, деякі положення розділу XIX КК України щодо воєнних злочинів субʼєктами яких є, зокрема, військовослужбовці Збройних Сил України (стаття 401),256 частково збігаються зі статтею 438. Згадані положення мають такі ж самі елементи складу злочину, як і воєнні злочини визначені міжнародним кримінальним правом, а саме: (1) насильство щодо населення в районі воєнних дій (стаття 433);257 2) погане поводження з військовополоненими (стаття 434);258 3) незаконне використання символіки Червоного Хреста та Червоного Півмісяця та зловживання нею (стаття 435);259 та (4) мародерство (стаття 432).260 Там, де такі правопорушення збігаються з подібними діями та поведінкою, за які передбачено кримінальну відповідальність за статтею 438, положення глави XIX ймовірно матимуть перевагу, якщо вони вчинені особовим складом Збройних Сил України (lex specialis). 126. Крім того, наказом Міноборони від 23 березня 2017 року № 164 встановлено, 261 що у розділі ХІХ Кримінального кодексу України передбачена відповідальність 255 256 257 258 259 260 261 Див. Коментар МКЧХ до Першої Женевської конвенції, п. 2929 (щодо міжнародних збройних конфліктів). Див. МКТР (Міжнародний трибунал щодо Руанди), рішення за апеляцією у справі Акайєсу, п. 444 (щодо збройних конфліктів неміжнародного характеру). Частина 1 Статті 401 («Військовими кримінальними правопорушеннями визнаються передбачені цим розділом кримінальні правопорушення проти встановленого законодавством порядку несення або проходження військової служби, вчинені військовослужбовцями, а також військовозобов’язаними та резервістами під час проходження зборів»), (2) («За відповідними статтями цього розділу несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, а також інші особи, визначені законом»). Стаття 433 передбачає, зокрема, покарання за насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій. Цей злочин має, принаймні частково, схожі елементи з такими воєнними злочинами: (1) широкомасштабне знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безладно; (2) грабіж або розграбування приватної власності; (3) безглузде руйнування міст, селищ чи сіл або їх розграбування, не виправдане воєнною необхідністю. Див. нижче пункти 461-520. Стаття 434 передбачає кримінальну відповідальність за погане поводження з військовополоненими, яке сталося неодноразово, або пов’язане з особливою жорстокістю, або вчинене по відношенню до хворих і поранених, а також недбале виконання обов’язків щодо хворих і поранених особами, які зобов’язані лікувати їх та піклуватися про них. Це правопорушення, принаймні частково, містить елементи схожі з такими воєнними злочинами, як катування або нелюдське поводження. Див. нижче пункти 107-190. Стаття 435 передбачає кримінальну відповідальність за носіння в районі воєнних дій символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця особами, які не мають на те права, а також зловживання прапорами чи знаками Червоного Хреста, Червоного Півмісяця або пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам. Це правопорушення частково збігається з такими воєнними злочинами: неналежне використання прапора парламентера, прапора чи військових знаків розрізнення та форми ворога або Організації Об’єднаних Націй, а також розпізнавальних емблем, встановлених Женевськими конвенціями, наслідком чого є смерть або заподіяння серйозних ушкоджень особі. Однак, цей воєнний злочин передбачає смерть або серйозне тілесне ушкодження потерпілої особи. Див. нижче пункти 650-671. Стаття 432 передбачає покарання за викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених, яке має спільні ознаки з воєнним злочином розграбування. Див. нижче пункти 481-499. Міністерство оборони України, Наказ № 164 «Про затвердження Інструкції про порядок виконання норм міжнародного гуманітарного права у Збройних Силах України» від 23.03.2017 року («Наказ Міноборони № 164 від 23.03.2017»), глава 8. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 56 «військовослужбовців (громадян)» України за злочини, пов’язані з серйозними порушеннями норм МГП, а також, спрямовані проти людей,262 майна,263 або вчинені шляхом віроломного використання міжнародно-визнаних розпізнавальних емблем (знаків) і сигналів.264 Проте, дещо невизначеним є характер наказу Міноборони № 164 від 23 березня 2017 року: незрозуміло чи уточнює він правопорушення, передбачені главою XIX КК України щодо Збройних Сил України, чи розширює їх.265 127. Оцінка потенційного взаємозв’язку між статтею 438 і розділом XIX разом з наказом Міністерства оборони № 164 від 23 березня 2017 року, потребує застереження: відповідно до статті 85 Третьої Женевської конвенції військовополонені, які вчинили злочини до взяття в полон, підпорядковується «законам, статутам і наказам, які є чинними у збройних силах держави, що тримає в полоні». Отже, в контексті кримінальних проваджень МГП презюмує рівність між військовополоненими та військовослужбовцями Збройних сил України. 128. З рештою, у наступних розділах буде насамперед проаналізовано статтю 438 та її тлумачення у світлі міжнародного права, що застосовується до воєнних злочинів. Розгляд можливого взаємозв’язку та співвідношення між статтею 438 та іншими правопорушеннями, пов’язаними з війною чи військовою діяльністю, передбаченими українським законодавством, виходить за межі цього аналізу. 262 263 264 265 Згідно з наказом Міноборони № 164 від 23 березня 2017 року, до серйозних порушень МГП направлених проти людей належать: (1) навмисне вбивство, катування та нелюдське поводження; (2) навмисне заподіяння тяжких страждань або серйозного каліцтва чи завдання шкоди здоров’ю людини; (3) напад на осіб, які знаходяться під захистом МГП; (4) здійснення нападу невибіркового характеру, коли відомо, що це стане причиною людських втрат серед цивільного населення і спричинить збиток цивільним об’єктам; (5) напад на небезпечні установки і споруди, якщо відомо, що це спричинить надмірні втрати серед цивільного населення або значні збитки цивільним об’єктам; (6) напад на місцевості, що не обороняються, та демілітаризовані зони; (7) неправомірний напад на культурні цінності, які чітко розпізнаються; (8) проведення на людях медичних, біологічних або наукових експериментів; (9) нелюдське поводження, яке супроводжується приниженням гідності людини, у тому числі застосування практики апартеїду, геноциду та інших дій, які ґрунтуються на расовій дискримінації; (10) взяття заручників; (11) здійснення актів терору; (12) незаконне позбавлення волі (арешт); (13) наказ не залишати нікого в живих; (14) депортація чи незаконне переміщення населення окупованої території (як в межах цієї території, так і поза нею); (15) переміщення державою-окупантом частини власного цивільного населення на окуповану територію; (16) позбавлення права на неупереджене та належне судочинство; (17) невиправдана затримка репатріації військовополонених або цивільних осіб; (18) примус до служби у збройних силах противника; (19) обмеження доступу населення до їжі та води; (20) застосування заборонених видів зброї; (21) використання «живих щитів»; та (22) вербування до складу збройних сил або використання у воєнних діях дітей віком до п’ятнадцяти років тощо. Див. там само, розділ 8, п. 6, с. 43-44, п. 5, с. 42-43. Згідно з наказом Міноборони № 164 від 23 березня 2017 року, серйозними порушеннями МГП щодо майна кваліфікуються невиправдані військовою необхідністю: (1) великомасштабне руйнування майна; (2) присвоєння майна у великих розмірах; (3) знищення або розграбування власності противника; (4) віддача на розграбування населеного пункту або місцевості; та (5) захоплення суден, призначених для берегового рибальства або потреб місцевого мореплавання, госпітальних суден та суден, які здійснюють наукові і релігійні функції. Див. там само, розділ 8, п. 6, с. 43-44. Наказ Міноборони № 164 від 23.03.2017 р., глава 8 п. 4, 7, с. 42, 44. Наприклад, наказ Міноборони № 164 від 23 березня 2017 року не визначає обсягу покарання за вказані порушення МГП. Крім того, відповідно до частини 22 статті 92 Конституції України виключно законами України, прийнятими Верховною Радою, визначаються «діяння, які є злочинами». До того ж, відповідно до частини третьої статті 3 КК України злочинні діяння регулюються виключно Кодексом («кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки цим Кодексом»). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 57 Проте, його загальна логіка застосовується, mutatis mutandis, і для тлумачення інших внутрішніх правопорушень, пов’язаних з воєнними злочинами. B. Актуальність принципів міжнародного права в контексті судового розгляду в Україні воєнних злочинів за статтею 438 КК України 129. У цьому розділі йтиме мова про сферу дії статті 438 КК України, зокрема, про застосування та юридичну значущість міжнародних актів, що кодифікують воєнні злочини. Ці документи включають Статут МКТЮ та Статут МКС. 130. Посилання на «застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом» та «інші порушення законів і звичаїв війни, передбачених міжнародними договорами» у першій частині статті 438 КК України прямо не вказує на конкретну поведінку, заборонену цим положенням. Міжнародні договори та органи, які класифікують воєнні злочини, наприклад правова база МКТЮ/МКС, можуть допомогти суддям визначити сферу застосування статті 438 і встановити конкретні дії, які можуть спричинити настання кримінальної відповідальності. 131. У наступному розділі міститься: (1) огляд статусу воєнних злочинів згідно з міжнародним правом і характеру відповідних міжнародних договорів; та (2) оцінка їх значущості для тлумачення статті 438. 1. Поняття та структура воєнних злочинів за міжнародним правом 132. «Воєнні злочини» стосуються кримінальної відповідальності за певну поведінку заборонену МГП, наприклад: вбивство, катування, нелюдське поводження (основні елементи злочину) — коли така поведінка відбувається в контексті збройного конфлікту міжнародного чи неміжнародного характеру (контекстуальний елемент). Наявність збройного конфлікту та зв’язок між конфліктом і поведінкою називають контекстуальними елементами складу воєнного злочину. Контекстуальні елементи відрізняють воєнні злочини від відповідних звичайних (загальнокримінальних) злочинів.266 133. Не всі порушення МГП є воєнними злочинами. Натомість, щоб бути воєнним злочином, таке порушення: (1) повинно бути серйозним; і (2) мати наслідком кримінальну відповідальність за міжнародним договором або міжнародним звичаєвим правом.267 a) Зв’язок між міжнародним гуманітарним правом і воєнними злочинами 134. Як зазначалося вище, воєнні злочини охоплюють лише найсерйозніші порушення МГП, які мають наслідком кримінальну відповідальность.268 Багато з цих 266 МКТЮ, Кунарац та ін. Апеляційне рішення, п. 58; МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 383. 267 Верле та Єссбергер. Принципи міжнародного кримінального права. Oxford University Press Fourth, 2020, с. 441. Див. також МКТЮ, Справа Тадіча, Рішення щодо проміжної апеляції з питання юрисдикції, п. 94. 268 МКТЮ, справа Тадіча, Рішення щодо проміжної апеляції з питання юрисдикції, п. 94. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 58 порушень визначено низкою міжнародних документів, які зазвичай розділяють на два корпуси, а саме: Женевське та Гаазьке право.269 • Право Женеви. Цей корпус права включає чотири Женевські конвенції 1949 року, які регулюють захист (1) поранених і хворих у регулярних арміях під час війни (Женевська конвенція І англійською мовою, Женевська Конвенція І українською мовою); (2) поранених, хворих та осіб, які зазнали корабельної аварії, зі складу збройних сил на морі (Женевська конвенція ІI англійською мовою, Женевська конвенція ІІ українською мовою); (3) військовополонених (Женевська конвенція ІII англійською мовою, Женевська конвенція ІІІ українською мовою); цивільного населення під час війни (Женевська конвенція IV англійською мовою, Женевська Конвенція ІV українською мовою). Женевські конвенції застосовуються до міжнародних збройних конфліктів, а також певною мірою до неміжнародних збройних конфліктів (стаття 3 спільна для чотирьох Женевських конвенцій). Женевські конвенції доповнені Додатковими протоколами I-II 1977 року, які стосуються захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Додатковий протокол I англійською мовою, Додатковий протокол І українською мовою) і неміжнародних збройних конфліктів (Додатковий протокол II англійською мовою, Додатковий протокол II українською мовою). Україна ратифікувала всі ці документи.270 • Право Гааги. Цей корпус права здебільшого спрямований на врегулювання ведення воєнних дій шляхом встановлення обмежень на засоби та методи ведення війни доступні сторонам конфлікту та охоплює такі інструменти: • Гаазькі конвенції та декларації 1899 і 1907 рр.; • Конвенція про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту (1954 р.) (переклад українською мовою); • Конвенція про біологічну зброю (1972 р.); • Конвенція про конкретні види звичайної зброї (1980 р.) (переклад українською мовою); • Конвенція про хімічну зброю (український переклад) (1993 р.); • Конвенція про заборону застосування, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення (1997 р.) (переклад українською мовою). 135. Україна ратифікувала ці документи.271 269 270 271 З прийняттям Додаткових протоколів I та II 1977 року до Женевських конвенцій 1949 року дихотомія між Женевським та Гаазьким правом стала значною мірою неактуальною, хоча термінологія вжита у цих корпусах права не змінилася. Аманда Александер. Коротка історія міжнародного гуманітарного права. Європейський журнал міжнародного гуманітарного права, 2015, с. 117-118. МКЧХ. Як право захищає під час війни?, Гаазьке право. 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала Женевську конвенцію, а 25 січня 1990 року — І та ІІ Додаткові протоколи. Див. МКЧХ. Договори, держави-учасники та коментарі. Україна. Україна ратифікувала всі Гаазькі конвенції та декларації 1899 та 1907 років 29 травня 2015 року; Конвенцію про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту — 6 лютого 1957 р.; Конвенція про біологічну зброю — 26 березня 1975 р.; Конвенцію про конкретні види звичайної зброї — 23 червня 1982 р.; Конвенцію про хімічну зброю — 16 жовтня 1998 р.; та Конвенцію про заборону використання, накопичення запасів, виробництва і передачі протипіхотних мін та про їхнє знищення — 27 грудня 2005 року. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 59 136. Багато положень Женевського та Гаазького права мають технічний характер, і їх порушення не є воєнними злочинами.272 Натомість, воєнні злочини є результатом порушень МГП, які є достатньо серйозними, щоб мати наслідком кримінальну відповідальність. ПРИКЛАД Згідно зі статтею 62 Женевської конвенції ІII, військовополонені отримують від органу влади, відповідального за їх утримання, справедливу винагороду за працю. Незабезпечення «справедливої» ставки оплати праці не є воєнним злочином, оскільки не відповідає необхідному елементу тяжкості та/або не є кримінально караним діянням.273 Так само неможливість позначення культурних цінностей знаками «блакитного щита» для забезпечення їх захисту, як того вимагають статті 10 і 16 Конвенції про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 1954 року, не може кваліфікуватися як воєнний злочин. 137. Крім того, як право Женеви, так і право Гааги не визначають елементи (подію злочину (actus reus) і злочинний намір (mens rea)) складу злочинів, що випливають з таких порушень документів МГП. МГП стосується насамперед міжнародної відповідальності держав, а не індивідуальної кримінальної відповідальності. Тож, положення МГП сформульовані саме в контексті відповідальності держав.274 Екстраполяція таких норм до складу (міжнародного) злочину не завжди є однозначною. ПРИКЛАД Воєнний злочин у вигляді умисного вбивства (цивільної особи) ґрунтується на статті 32 Женевської конвенції IV, яка встановлює, що «Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей». Це положення відрізняється від кримінальної норми. У ньому не наводиться ані опису вчинення злочину, пов’язаного з протиправним вбивством, ані елементів його складу. У статтях 146 і 147 Женевської конвенції IV не міститься жодних додаткових пояснень, і лише зазначено, що Високі Договірні Сторони мають встановлювати кримінальну відповідальність за умисне вбивство. Отже, елементи воєнного злочину умисного вбивства були визначені завдяки судовій практиці міжнародних кримінальних трибуналів. 272 273 274 Роберт Краер, Деріл Робінсон, Сергій Васильєв. Вступ до міжнародного кримінального права та процесу. 2-ге видання, Cambridge University Press, 2010, с. 272. МКТЮ, справа Тадіча, Рішення щодо проміжної апеляції з питання юрисдикції, п. 94. Див. також Роберт Краер, Деріл Робінсон, Сергій Васильєв. Вступ до міжнародного кримінального права та процесу. 2-ге видання. Cambridge University Press, 2010, с. 272. Роберт Краер, Деріл Робінсон, Сергій Васильєв. Вступ до міжнародного кримінального права та процесу. 2-ге видання. Cambridge University Press, 2010, с. 273. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 60 138. У статутах та практиці міжнародних кримінальних трибуналів, а також в інших міжнародних документах було визначено, які порушення МГП є воєнними злочинами, а також встановлено елементи складу цих злочинів. b) Визначення та класифікація воєнних злочинів у міжнародному праві 139. Класифікація воєнних злочинів та елементів їхнього складу була розроблена з плином часу за допомогою низки міжнародних документів та інституцій. Зокрема, статути та судова практика міжнародних кримінальних трибуналів відіграли важливу роль у розвитку права воєнних злочинів. Вказана практика поступово сформувалася у систему правового регулювання спрямовану на виявлення та уточнення складів тих специфічних порушень МГП, які кваліфікуються як воєнні злочини. 140. 1945: Статут Нюрнберзького міжнародного військового трибуналу. Статут Нюрнберзького трибуналу є однією з перших спроб класифікації воєнних злочинів. Увібравши норми звичаєвого права, стаття 6(b) Статуту275 визначає воєнні злочини як «порушення законів і звичаїв війни. Такі порушення включають, зокрема, умисне вбивство, жорстоке поводження або депортація задля рабської праці чи будь-яких інших цілей цивільного населення окупованої території; умисне вбивство або жорстоке поводження з військовополоненими або особами, які перебувають у морі; вбивство заручників; розкрадання громадського чи приватного майна; безглузде руйнування міст, селищ чи сіл, або розорення, не виправдане воєнною необхідністю». Перелік, наведений у статті 6(b), не є вичерпним і залишає остаточне визначення воєнних злочинів відповідно до звичаєвого права на розсуд судді . ПРИКЛАД Нюрнберзький трибунал дійшов висновку: хоча певні порушення Гаазької конвенції 1907 року прямо не передбачали кримінального покарання за самим договором, вони передбачали кримінальну відповідальність згідно з міжнародним звичаєвим правом.276 141. 1950: Нюрнберзькі принципи. На основі досвіду Нюрнберзького трибуналу визначення воєнних злочинів сформульоване у статті 6(b) Статуту було включено до так званих Нюрнберзьких принципів (Принцип VI(b)), розроблених Комісією міжнародного права за запитом Генеральної Асамблеї ООН.277 Нюрнберзькі принципи вважають відображенням міжнародного звичаєвого права.278 275 276 277 278 Див., наприклад, МВТ у Нюрнберзі, Герінг та ін. Рішення, винесене 30 вересня та 1 жовтня 1946 р., с. 53-54, 79-80. МВТ у Нюрнберзі. Герінг та ін., Рішення винесене 30 вересня та 1 жовтня 1946 р., с. 53-54, 79-80. Принципи міжнародного права, визнані в Статуті Нюрнберзького трибуналу та в Рішенні Трибуналу. 1950 р., Принцип VI (b), п. 2. Антоніо Кассезе. Підтвердження принципів міжнародного права, визнаних Статутом Нюрнберзького трибуналу. Бібліотека аудіовізуальних матеріалів з міжнародного права ООН, 2009 р. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 61 142. 1968: Конвенція ООН про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Стаття I(a) Конвенції закріплює визначення воєнних злочинів, викладене в Нюрнберзькому статуті, а також «серйозних порушень», перелічених у Женевських конвенціях.279 Посилання на «серйозні порушення» Женевських конвенцій 1949 року відображає прогрес у кодифікації МГП, яка вперше прямо передбачила кримінальне покарання за певні його порушення. Конвенція про незастосування строку давності є одним із перших договорів, що містить визначення воєнних злочинів. Україна ратифікувала цю конвенцію.280 143. 1974: (РЄ) Європейська конвенція про незастосування строку давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів.281 Цей документ містить розвинені визначення воєнних злочинів у порівнянні з Конвенцією ООН 1968 року про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства. Хоча стаття 1(2)(a) нагадує про «серйозні порушення», перелічені в Женевських конвенціях 1949 року, стаття 1(2)(b) також охоплює «будь-які аналогічні порушення законів війни, що діють під час набрання чинності Конвенцією, і звичаїв війни, які існують у цей час і які не охоплюються зазначеними вище положеннями Женевських конвенцій».282 Певною мірою таке визначення воєнних злочинів віддзеркалює визначення, включене до Статуту МКТЮ відповідно до статей 2 і 3 (див. нижче). Конвенція набула чинності 27 березня 2003 року.283 Україна ратифікувала цю конвенцію.284 144. 1993: Статут і практика МКТЮ. Статут МКТЮ є додатком до Резолюції Ради Безпеки ООН відповідно до Розділу VII Статуту ООН і вважається одним із найбільш помітних досягнень у галузі кодифікації та класифікації воєнних злочинів у сучасному міжнародному кримінальному праві. Статут МКТЮ розділяє воєнні злочини на дві групи заборонених діянь, а саме: (1) серйозні порушення чотирьох Женевських конвенцій 1949 року (стаття 2);285 і (2) порушення законів 279 280 281 282 283 284 285 Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства, прийнята резолюцією 2391 (XXIII) Генеральної Асамблеї ООН від 26 листопада 1968 року, стаття I(a). Див. Збірку договорів Організації Об’єднаних Націй, Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства. Європейська конвенція про незастосування строку давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Страсбург, 25.I.1974, Серія європейських договорів — № 82 (посилання). Європейська конвенція про незастосування строку давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів. Страсбург, 25.I.1974, Серія європейських договорів — № 82, стаття 1(2)(a)-(b). Рада Європи, Деталі Договору № 082. Див. Рада Європи, Таблиця підписів і ратифікацій Договору 082. Однак 19 квітня 2022 року Україна зробила Декларацію щодо Конвенції, в якій зазначено: «Постійне представництво України при Раді Європи висловлює свою повагу Генеральному секретарю Ради Європи та має честь передати від імені Уряду України перелік міжнародних договорів з питань міжнародного співробітництва в межах Ради Європи, підписаних/ратифікованих Україною, та поінформувати про неможливість гарантувати виконання українською стороною в повному обсязі зобов’язань за зазначеними міжнародними договорами України на період збройної агресії Російської Федерації проти України та введення воєнного стану на території України, до повного припинення посягання на суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність кордонів України». Див. Рада Європи. Застереження та заяви щодо Договору № 082. Статут МКТЮ, стаття 2 («Міжнародний трибунал має повноваження притягати до кримінальної відповідальності осіб, які вчиняють або наказують вчинити серйозні порушення Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, а саме такі дії проти осіб або майна, які захищені положеннями відповідних Женевських конвенцій: (a) умисне вбивство; (b) катування або нелюдське поводження, включно з біологічними експери- НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 62 і звичаїв війни (стаття 3).286 Ці два положення відрізняються за сферою застосування, обсягом і структурою. 145. Стаття 2 містить вичерпний перелік заборонених діянь, які прямо кваліфікуються Женевськими конвенціями як кримінальні правопорушення (так звані «серйозні порушення»). Посилання на «серйозні порушення» звужує сферу дії цього положення до міжнародних збройних конфліктів. 146. Стаття 3 стосується дій, заборонених відповідно до звичаєвого МГП, і застосовується до міжнародних та неміжнародних збройних конфліктів.287 Далебі, стаття 3 надає лише приблизний перелік злочинів, покладаючи на суддів обов’язок з виявлення інших діянь подібного злочинного характеру. Для цього Апеляційна палата МКТЮ встановила у справі Тадіча чотирискладовий тест для виявлення додаткових воєнних злочинів, прямо не згаданих у переліку статті 3 («тест Тадіча»). Згідно з цим тестом, діяння, яке прямо не заборонене статтею 3, все одно буде вважатися воєнним злочином відповідно до цього положення, якщо: (1) воно порушує норму МГП; (2) порушена норма має звичаєвий характер; (3) порушення має бути «серйозним»; і (4) порушення норми має наслідком індивідуальну кримінальну відповідальність за звичаєвим або договірним правом.288 За допомогою цього тесту судді МКТЮ визначили перелік заборонених діянь, які є воєнними злочинами, зокрема: • взяття заручників;289 • незаконна праця;290 • посягання на особисту гідність;291 • зґвалтування;292 • образливе і таке, що принижує гідність, поводження;293 • протиправні напади на цивільних осіб та цивільні об’єкти;294 286 287 288 289 290 291 292 293 294 ментами; (c) умисне заподіяння сильних страждань чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або шкоди здоров’ю; (d) незаконне, безглузде та великомасштабне знищення чи привласнення майна, не викликане воєнною необхідністю; (e) примушування військовополоненого чи іншої особи, яка перебуває під захистом, до служби у збройних силах ворожої держави; (f) умисне позбавлення військовополоненого чи цивільної особи права на справедливе та нормальне судочинство; ( g) незаконна депортація або переміщення або незаконне тримання під вартою цивільних осіб; (h) взяття цивільних осіб у заручники»). Статут МКТЮ, стаття 3 («Міжнародний трибунал має повноваження притягати до кримінальної відповідальності осіб, які порушують закони та звичаї війни. Такі порушення включають, серед іншого: (a) застосування отруйних речовин або інших видів зброї, призначених для заподіяння зайвих страждань; (b) безглузде руйнування міст, селищ чи сіл або їх розорення, не виправдане воєнною необхідністю; (c) напад на незахищені міста, села, житлові будинки чи будівлі або їх обстріл із застосуванням будь-яких засобів; (d) захоплення, руйнування чи умисне пошкодження культових, благодійних, навчальних, художніх та наукових установ, історичних пам’яток та художніх та наукових творів; (e) пограбування громадської чи приватної власності». МКТЮ, справа Тадіча, Рішення щодо проміжної апеляції з питання юрисдикції. МКТЮ, справа Тадіча, Рішення щодо проміжної апеляції з питання юрисдикції, п. 94. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Блашкіча, п. 187. МКТЮ, рішення суду у справі Налетіліча та Мартіновича, пункти 250-261. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Алексовскі, пункти 55-56; МКТЮ, рішення Апеляційної палати у справі Алексовскі, пункти 17-28. МКТЮ, Кунарац та ін. Кунарац та ін.Рішення Судової палати, пункти 436-464. МКТЮ, Вирок Судової палати у справі Чешича, п. 52. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Йокича, пункти 44-45. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 63 • вбивство, катування та жорстоке поводження з військовополоненими;295 • терор.296 147. Важливу роль для уточнення складів воєнних злочинів відіграла також практика МКТЮ. Для кожного розглянутого воєнного злочину Апеляційна чи Судова палати визначили та описали об’єктивні та суб’єктивні елементи їхнього складу. Авторитетність цих рішень також підтверджується тим, що на них покладалися інші міжнародні суди та трибунали, зокрема Європейський суд з прав людини297 та Міжнародний суд ООН.298 148. 1998: Статут МКС. Хоча Статут МКС не повністю відображає звичаєве право, він є першим міжнародним документом, який містить вичерпний і консолідований перелік воєнних злочинів, складений на основі міжнародних договорів, статутів і практики міжнародних кримінальних трибуналів, а також міжнародного звичаєвого права.299 149. Стаття 8 Статуту МКС охоплює близько 50 різних воєнних злочинів, поділених на чотири різні переліки, а саме: (1) серйозні порушення Женевських конвенцій, що стосуються міжнародних збройних конфліктів (стаття 8(2)(a)); (2) інші серйозні порушення законів і звичаїв, що стосуються міжнародних збройних конфліктів (стаття 8(2)(b)); (3) серйозні порушення спільної статті 3 Женевських конвенцій 1949 року, що стосуються неміжнародних збройних конфліктів (стаття 8(2)(c)); та (4) інші серйозні порушення законів і звичаїв, які застосовуються під час неміжнародних збройних конфліктів ((Стаття 8(2)(e)). 150. Між статтею 8 Статуту МКС і статтями 2 і 3 Статуту МКТЮ існує ряд помітних відмінностей. • По-перше, стаття 8 Статуту МКС передбачає чітке розмежування між воєнними злочинами, що скоюються під час міжнародних збройних конфліктів, і тими, що скоюються під час неміжнародних збройних конфліктів. Натомість стаття 3 Статуту МКТЮ охоплює злочини, які можуть скоюватися під час обох видів конфлікту. • По-друге, перелік заборонених діянь відповідно до статті 8 Статуту МКС є вичерпним у частині підсудних МКС воєнних злочинів. Водночас, відкритий перелік у статті 3 Статуту МКТЮ дозволяв виявляти більше гнучкості у визначенні діянь, які не були чітко перелічені та які могли б кваліфікуватися як воєнні злочини на основі договірного або звичаєвого права. 295 296 297 298 299 МКТЮ, Мркшич та ін. рішення Апеляційної палати, пункти 70-73. МКТЮ, рішення Апеляційної палати у справі Галича, пункти 90, 98. Див., наприклад, ЄСПЛ, справа «Кононов проти Латвії», рішення Великої палати, п. 211; ЄСПЛ, справа «Міланкович проти Хорватії», рішення, с. 52-62; ЄСПЛ, справа «Шимшич проти Боснії та Герцеговини», рішення, пункти 8-13, 23; ЄСПЛ, справа «Василяускас проти Литви», рішення Великої палати, пункти 85-87. Див., наприклад, Міжнародний суд ООН, «Боснія проти Сербії», справу щодо застосування Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, рішення від 26 лютого 2007 р., пункти 188, 190, 195, 198200, 344; Міжнародний суд ООН, «Хорватія проти Сербії», застосування Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, Рішення від 3 лютого 2015 р., пункти 142, 146-147, 157-158. Роберт Краер, Деріл Робінсон, Сергій Васильєв. Вступ до міжнародного кримінального права та процесу. 2-ге видання, Cambridge University Press, 2010, с. 275. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 64 151. Правова база МКС, зокрема документі «Елементи злочинів МКС», також окреслює детальний перелік окремих діянь, що становлять воєнні злочини. «Елементи злочинів» — це документ, прийнятий разом зі Статутом МКС і спрямований на допомогу Суду в тлумаченні та розгляді чотирьох міжнародних злочинів (геноциду, злочинів проти людяності, воєнних злочинів і злочину агресії). Для кожного злочину «Елементи злочинів» окреслюють і детально описують обʼєктивну та субʼєктивну сторону (actus reus і mens rea) забороненої поведінки. 2. Зв’язок статті 438 КК України з міжнародними актами про воєнні злочини СТАТТЯ 438 КК УКРАЇНИ «ПОРУШЕННЯ ЗАКОНІВ ТА ЗВИЧАЇВ ВІЙНИ» 1. Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій – �караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років. 2. Ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством, – �караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі. 152. Стаття 438 КК України охоплює широкий спектр діянь. Стаття 438 передбачає кримінальну відповідальність за конкретні діяння (перша частина статті 438: жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території; друга частина статті 438: умисне вбивство), а також за низку інших дій, які в широкому розумінні класифікують як: • застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом; • інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 153. Під час розгляду сфери застосування статті 438 КК України для цілей Процесуального довідника, було проаналізовано два загальні питання: • Сфера застосування статті 438. Чи означає посилання на «звичаї війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою», що стаття 438 передбачає кримінальну відповідальність за всі порушення МГП, застосовні до України, чи воно обмежується лише воєнними злочинами? • Юридичне значення міжнародних кримінально-правових документів. Чи мають значення для тлумачення статті 438 міжнародно-правові принципи щодо воєнних злочинів, у тому числі нормативно-правова база та практика НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 65 міжнародних кримінальних трибуналів, які визначають воєнні злочини та виносять рішення щодо них, зокрема МКТЮ та МКС? a) Статтю 438 можна тлумачити як таку, що передбачає кримінальну відповідальність лише за дії, які за міжнародним правом є воєнними злочинами 154. Попри широкий характер статті 438, її контекстуальна та телеологічна інтерпретація вказує на те, що надійнішим способом прочитання буде наступне: стаття 438 передбачає кримінальне покарання лише за серйозні порушення МГП, що визнані на міжнародному рівні воєнними злочинами, а не за всі застосовні в Україні порушення МГП. 155. Хоча прості формулювання статті 438 теоретично можуть дозволяти широке тлумачення, за яким будь-яке застосовне в Україні порушення МГП є кримінальним правопорушенням, таке прочитання положення не видається найбільш обґрунтованим за низкою причин. Таке тлумачення суперечило б міжнародному праву щодо воєнних злочинів, які не є наслідком усіх порушень МГП. Натомість багато норм МГП відображають суто технічні вимоги до держав, які з огляду на їх характер та серйозність не видаються придатними для притягнення до індивідуальної кримінальної відповідальності, на відміну від воєнних злочинів.300 156. Наприклад, Женевська конвенція ІII вимагає, щоб військовополонені могли отримати тютюн301 або могли виконувати свої релігійні обов’язки.302 Так само Гаазька конвенція 1907 року передбачає, що «при узгодженні умов капітуляції Договірними Сторонами повинні враховуватися правила військової честі».303 Очевидно, що за характером і серйозністю порушення ці положення не можна порівняти з тими порушеннями норм МГП, які породжують воєнні злочини (наприклад, катування/жорстоке поводження з військовополоненими та цивільним населенням, депортація цивільного населення або пограбування громадського та приватного майна). 157. Тлумачення статті 438 як такої, що передбачає кримінальну відповідальність за всі порушення МГП, поставить перелічені в першій частині статті 438 злочини, а саме: катування/жорстоке поводження, вигнання та пограбування національних скарбів, а також інші серйозні порушення — на один рівень санкцій (від 8 до 12 років позбавлення волі) з незначними порушеннями, що мають менш тяжкий характер, наприклад, відмова забезпечити тютюном військовослужбовця. 300 301 302 303 Однак стаття 50 Женевської конвенції І, стаття 51 Женевської конвенції ІI, стаття 130 Женевської конвенції ІII, стаття 147 Женевської конвенції IV також вимагають від держав вжиття заходів, необхідних для припинення всіх дій, що суперечать іншим положенням конвенцій, які не стосуються «серйозних порушень». Женевська конвенція ІII, стаття 28 («В усіх таборах відкривають крамниці, де військовополонені можуть купувати продукти харчування, мило й тютюн, а також предмети повсякденного вжитку»). Женевська конвенція ІII, стаття 34 («Військовополонені користуються повною свободою виконувати їхні релігійні обов’язки»). Гаазька конвенція 1899 року про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 66 158. Таке тлумачення узгоджується і з наказом Міноборони № 164 від 23 березня 2017 року, який регулює відповідальність, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України за порушення «норм МГП».304 У наказі зазначено, що кримінальна відповідальність обмежена переліком «серйозних порушень МГП», які в широкому сенсі відповідають воєнним злочинам згідно з міжнародним правом.305 Інші порушення МГП натомість є дисциплінарними порушеннями.306 159. На додаток до свого роз’яснювального значення, наказ Міноборони накладає безпосередні зобов’язання, що випливають зі статей 82 і 85 Женевської конвенції ІIІ щодо судового переслідування військовополонених. Згідно з цими положеннями військовополонені можуть бути притягнуті до відповідальності за злочини, вчинені ними до взяття в полон (стаття 85), але відповідно до «законів, статутів і наказів, які є чинними у збройних силах держави, що тримає в полоні» (стаття 82). Отже, МГП презюмує рівність в контексті кримінального провадження між військовополоненими та військовослужбовцями Збройних сил України. Відповідно, якщо для військовослужбовців Збройних сил України сфера застосування статті 438 обмежується серйозними порушеннями МГП, те саме має стосуватися і військовополонених. 160. Нарешті, обмеження застосування статті 438 до воєнних злочинів узгоджується також із статтею 7 Європейської конвенції з прав людини (ЄКПЛ) і відповідною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), що безпосередньо застосовуються у національній правовій системі України на підставі статті 9 Конституції та статті 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». 304 305 306 Наказ Міноборони № 164 від 23.03.2017 р., глава 8. Див. Наказ Міноборони № 164 від 23.03.2017 р., глава 8, розділ 5 (де йдеться про: (1) навмисне вбивство, катування та нелюдське поводження; (2) навмисне заподіяння тяжких страждань або серйозного каліцтва чи завдання шкоди здоров’ю людини; (3) напад на осіб, які знаходяться під захистом МГП; (4) здійснення нападу невибіркового характеру, коли відомо, що це стане причиною людських втрат серед цивільного населення і спричинить збиток цивільним об’єктам; (5) напад на небезпечні установки і споруди, якщо відомо, що це спричинить надмірні втрати серед цивільного населення або значні збитки цивільним об’єктам; (6) напад на місцевості, що не обороняються, та демілітаризовані зони; (7) неправомірний напад на культурні цінності, які чітко розпізнаються; (8) проведення на людях медичних, біологічних або наукових експериментів; (9) нелюдське поводження, яке супроводжується приниженням гідності людини, у тому числі застосування практики апартеїду, геноциду та інших дій, які ґрунтуються на расовій дискримінації; (10) взяття заручників; (11) здійснення актів терору; (12) незаконне позбавлення волі (арешт); (13) наказ не залишати нікого в живих; (14) депортацію чи незаконне переміщення населення окупованої території (як в межах цієї території, так і поза нею); (15) переміщення державою-окупантом частини власного цивільного населення на окуповану територію; (16) позбавлення права на неупереджене та належне судочинство; (17) невиправдану затримку репатріації військовополонених або цивільних осіб; (18) примус до служби у збройних силах противника; (19) обмеження доступу населення до їжі та води; (20) застосування заборонених видів зброї; (21) використання «живих щитів»; (22) вербування до складу збройних сил або використання у воєнних діях дітей віком до п’ятнадцяти років; розділ 6 (де йдеться про: (1) великомасштабне руйнування майна; (2) присвоєння майна у великих розмірах; (3) знищення або розграбування власності противника; (4) віддачу на розграбування населеного пункту або місцевості; (5) захоплення суден, призначених для берегового рибальства або потреб місцевого мореплавання, госпітальних суден та суден, які здійснюють наукові і релігійні функції); розділ 7 (де йдеться про віроломне використання розпізнавальних емблем (знаків, сигналів), якими позначаються особи і об’єкти, що користуються захистом МГП, вважається серйозним порушенням). Наказ Міноборони № 164 від 23.03.2017 р., глава 8, розділ 8. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 67 161. Відповідно до принципу законності (nullum crimen sine lege), стаття 7 ЄКПЛ вимагає, щоб кримінальне законодавство було доступним і передбачуваним для особи.307 Такі вимоги є дотриманими, якщо особа знає «із формулювання відповідного положення (і, якщо необхідно, за допомогою його тлумачення судами та обґрунтованої юридичної консультації), які дії та бездіяльність призведуть до кримінальної відповідальності».308 162. На думку ЄСПЛ, коли положення кримінального законодавства відсилає до інших правових джерел (так звані «бланкетні норми» або «бланкетний спосіб викладення норм права»), як у випадку зі статтею 438, вимоги щодо доступності та передбачуваності положення є дотриманими, якщо «обидві норми (бланкетна норма та положення, до якого відсилають) разом […] дозволяють особам, яких це стосується, передбачити, якщо треба, за допомогою відповідної юридичної консультації, яка поведінка може призвести до кримінальної відповідальності».309 Дійсно, ЄСПЛ встановив, що положення національного кримінального права, які включають широкі посилання на «міжнародне право», можуть бути використані як підстава для винесення обвинувальних вироків за міжнародні злочини, включно з воєнними.310 Це було допустимо в світлі «явно протиправного характеру» міжнародних злочинів за відповідним міжнародним правом, імплементованих до національного законодавства.311 Важливим є той факт, що для оцінки ступеня доступності та передбачуваності міжнародних злочинів ЄСПЛ покладався на статути та практику МКТЮ та МКС,312 які вважалися такими, що відображають загальні принципи міжнародного права. 163. У світлі цієї судової практики тлумачення статті 438 як такої, що обмежується вже визначеними як воєнні злочини порушеннями МГП, або серйозними порушеннями, здається, найбільше відповідає вимогам доступності та передбачуваності. Пояснюється це передбачуваністю того, що впровадження Україною кримінальної відповідальності за порушення МГП включатиме такі серйозні порушення, які вже були визнані воєнними злочинами або є достатньо серйозними для такого визнання. І навпаки, не можна передбачити, що стаття 438 передбачала кримінальне покарання навіть за такі технічні порушення, 307 308 309 310 311 312 ЄСПЛ, Справа «Кононов проти Латвії», Рішення Великої палати, п. 185. ЄСПЛ, Справа «Кононов проти Латвії», Рішення Великої палати, п. 185. ЄСПЛ, Консультативний висновок стосовно використання відсильних методів під час визначення правопорушення та стандартів порівняння кримінального закону, чинного на час вчинення правопорушення, з кримінальним законом, викладеним у новій/зміненій редакції, п. 72. З питання застосовності статті 7 ЄКПЛ щодо вироків на національному рівні за злочин геноциду див. також ЄСПЛ, Справа «Йоргич проти Німеччини», рішення, пункти 100-101. ЄСПЛ, справа «Міланкович проти Хорватії», рішення, п. 64; ЄСПЛ, справа «Кононов проти Латвії», рішення Великої Палати, п. 185. ЄСПЛ, справа «Міланкович проти Хорватії», рішення, п. 64; ЄСПЛ, справа «Кононов проти Латвії», рішення Великої Палати, п. 185. Див. також ЄСПЛ, справа «Йоргич проти Німеччини», рішення, п. 113; ЄСПЛ, справа «Ульд Дах проти Франції», рішення. ЄСПЛ, справа «Міланкович проти Хорватії», рішення, п. 63; ЄСПЛ, справа «Кононов проти Латвії», рішення Великої Палати, пп. 211, 216. Разом з тим, див. ЄСПЛ, справа «Йоргич проти Німеччини», рішення, пункти 107-113 (у цій справі ЄСПЛ для визначення злочину геноциду спирався не на судову практику МКТЮ, а на міжнародні джерела тлумачення, зокрема Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього і Резолюції Генеральної Асамблеї ООН). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 68 які не були визнані достатньо серйозними для притягнення до міжнародної кримінальної відповідальності. Отже, надто широке тлумачення може мати наслідком невідповідність принципу законності. 164. Вищенаведена судова практика ЄСПЛ наштовхує на дві основні думки. По-перше, ті положення національного кримінального права, які містять широкі посилання на міжнародне право чи міжнародні документи, відповідають статті 7 ЄКПЛ тією мірою, якою вони використовуються як підстава для винесення обвинувальних вироків за міжнародні злочини внаслідок їх «явно протиправного характеру». По-друге, у більшості цих випадків оцінка передбачуваності та доступності національного права, що включає міжнародні джерела, здійснювалося шляхом аналізу статутів міжнародних кримінальних трибуналів та їхньої практики як ілюстрації правових елементів міжнародних злочинів відповідно до чинного міжнародного права. 165. Прочитання статті 438 ККУ відповідно до цих засад дозволяє стверджувати, що: • У контексті дотримання статті 7 ЄКПЛ і відповідної практики ЄСПЛ найбільш послідовним і, певно, навіть необхідним підходом є визначення сфери дії статті 438 не всіма порушеннями МГП, а лише його серйозними порушеннями, які можуть бути визнані воєнними злочинами. • Згідно з судовою практикою ЄСПЛ, вказівки щодо належного визначення елементів воєнних злочинів можна знайти у відповідних статутах і практиці міжнародних кримінальних трибуналів, які відображають принципи міжнародного права, що випливають із інкорпорованих в статтю 438 міжнародних джерел. b) Застосовність міжнародних кримінально-правових актів: чи можна розглядати статтю 438 КК Україні у поєднанні зі Статутами та практикою МКТЮ та МКС? 166. Навіть звуження сфери застосування статті 438 до воєнних злочинів може мати обмежену користь для суддів під час тлумачення цього положення. Як зазначалося вище, документи МГП, включені до статті 438, не містять чіткої класифікації воєнних злочинів та елементів їхнього складу. 167. Тлумачення документів МГП міжнародними кримінальними трибуналами (зокрема, Нюрнберзьким трибуналом і МКТЮ) дозволило визначити воєнні злочини як такі, а також їхні об’єктивні та суб’єктивні елементи. Певною мірою судова практика МКТЮ стосовно визначення воєнних злочинів та їхніх елементів відображена в статті 8 Статуту МКС та в «Елементах злочинів», що є найбільш вичерпним переліком воєнних злочинів в контексті міжнародних збройних конфліктів. 168. Відповідно, використання правової бази та практики МКТЮ та МКС може допомогти суддям у визначенні діянь, які є воєнними злочинами за статтею 438, та елементів їхнього складу. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 69 169. Питання в тому, чи допускає такий варіант національна правова система України. На перший погляд статути МКТЮ та МКС не є джерелами права в українській правовій системі. Статут МКТЮ є додатком до резолюції Ради Безпеки ООН, а не договором. Що стосується Статуту МКС, то Україна його не ратифікувала. 170. А втім, законодавча база України є дуже відкритою до своїх міжнародних зобов’язань. Відповідно до моністичного підходу, міжнародні договори, прийняті або ратифіковані Україною, є частиною національної правової системи без необхідності їх імплементації за допомогою спеціальних законів. Це підтверджує стаття 9 Конституції України, яка встановлює, що «чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України». 171. Дух статті 9 Конституції пронизує національне законодавство і знайшов відображення у статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», відповідно до якої міжнародні договори є частиною національного законодавства та мають вищий ієрархічний статус за національне законодавство.313 Зокрема, стаття 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов’язує національні суди застосовувати ЄКПЛ та судову практику ЄСПЛ.314 Показово, стаття 3 КК України чітко визначає, що застосування міжнародного права поширюється також на кримінальну національну систему: «Законодавство України про кримінальну відповідальність становить Кримінальний кодекс України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права». Моністичний підхід підтверджується також практикою встановлення Конституційним Судом України принципу «дружнього» ставлення до міжнародного права (Конституційний Суд України, справа №1-1 /2016). 172. Відповідно до цих принципів, можна розглянути щонайменше чотири аргументи, які дозволяють спиратися на правову систему та практику МКТЮ та МКС у тлумаченні статті 438. 173. Під час тлумачення та застосування статті 438 серед інших авторитетних джерел міжнародного кримінального права можуть бути враховані та навіть використані статути та судова практика МКТЮ/МКС як найпереконливіше правове джерело ідентифікації та розгляду міжнародно визнаних воєнних злочинів у дійсних кримінальних провадженнях, включно з визначенням, тлумаченням та застосуванням їхніх об’єктивних і суб’єктивних елементів. Механізми МКТЮ та МКС можна розглядати як джерело тлумачення статті 438, оскільки вони розвинули та прояснили такі аспекти МГП, які безперечно ма313 314 Закон України «Про міжнародні договори України» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004 р., № 50, ст. 540), стаття 19 («Чинні міжнародні договори України (…) є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. 2. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору»). Закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006 р., № 30, ст. 260), стаття 17 («Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права»). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 70 ють наслідком кримінальну відповідальність (воєнні злочини). Як зазначалося вище,315 МКТЮ та МКС розробили принципи у сфері воєнних злочинів, які вже були сформульовані в документах МГП, включених за посиланням до статті 438. Отже, статути та практику МКТЮ та МКС можна вважати не чим іншим, як роз’ясненням щодо наявних воєнних злочинів відповідно до загальних принципів МГП. У своєму дослідженні звичаєвого міжнародного гуманітарного права Міжнародний Комітет Червоного Хреста (МКЧХ) робить чимало посилань на Статут і практику МКТЮ, а також на Статут МКС у контексті міжнародного визнання воєнних злочинів.316 Цим підтверджується наявність підстав для використання таких джерел для тлумачення документів МГП, згадані в статті 438. З цієї точки зору, посилання на МКТЮ/МКС для тлумачення статті 438 не призведе до застосування джерел права, не визнаних національною правовою системою України. Українські суди можуть розглядати ці джерела міжнародного кримінального права для авторитетного тлумачення документів МГП, які вже застосовуються в Україні. 174. Крім того, оскільки МКЧХ, який є міжнародним органом, уповноваженим «працювати для розуміння та розповсюдження знань про МГП, що застосовується під час збройних конфліктів»,317 прийняв практику МКТЮ/МКС щодо тлумачення цих міжнародних документів, запропоноване рішення відповідає принципу дружнього ставлення до міжнародного права, встановленому Конституційним Судом України у справі № 1-1 /2016 («Конституційний Суд України враховує приписи чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та практику тлумачення і застосування цих договорів міжнародними органами, юрисдикцію яких визнала Україна»). 175. Посилання на статути та практику МКТЮ/МКС шляхом застосування статті 7 ЄКПЛ. Якщо засудження за міжнародні злочини ґрунтується на бланкетних нормах, які широко інкорпорують міжнародні норми (як у випадку зі статтею 438), ЄСПЛ, як правило, для забезпечення дотримання принципу законності (передбачуваності/доступності) спирається на статути та практику МКТЮ/ МКС,318 оскільки вони вважаються взірцевими у визначенні правових елементів міжнародних злочинів за чинним міжнародним правом. 176. Оскільки українські суди зобов’язані застосовувати ЄКПЛ та прецедентне право ЄСПЛ,319 вищевказана логіка має застосовуватися і на національному рівні. У 315 316 317 318 319 Див. вище, параграфи 46-62. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Визначення воєнних злочинів. Див. також МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 2. Насильство, спрямоване на поширення терору серед цивільного населення; Норма 11. Атаки невибіркового характеру; Норма 87. Гуманне поводження; Норма 89. Посягання на життя; Норма 90. Катування та жорстоке, нелюдське або принизливе поводження; Норма 92. Заподіяння каліцтва, медичні, наукові чи біологічні експерименти; Норма 93. Зґвалтування й інші форми сексуального насильства; Норма 96. Взяття заручників; Норма 97. Використання «живих щитів»; Норма 99. Позбавлення волі; Норма 100. Гарантії справедливого судочинства. Статут Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, стаття 5. ЄСПЛ, справа «Міланкович проти Хорватії», рішення, п. 63; ЄСПЛ, справа «Кононов проти Латвії», рішення Великої Палати, 211, 216. Див. вище, Розділ «Джерела права». Закон «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (Відомості НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 71 справах щодо воєнних злочинів, тлумачення статті 438 КК України в дусі ЄСПЛ потребувало б дослідження правової бази МКТЮ/МКС для оцінки відповідності кримінальної норми статті 7 ЄКПЛ. 177. Іншими словами, застосування статті 438 згідно з практикою міжнародних кримінальних трибуналів сприяло б забезпеченню дотримання вимог ЄКПЛ під час відповідних проваджень. До того ж, у світлі судової практики ЄСПЛ вказівки щодо належного визначення елементів воєнних злочинів можна шукати у відповідних статутах і практиці міжнародних кримінальних трибуналів як відображення принципів міжнародного права, що випливають із міжнародних джерел, включених у статтю 438. 178. Посилання на Конвенції про незастосування строку давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів для тлумачення статті 438. Окрім міжнародних документів, що становлять право Женеви та право Гааги, Україна ратифікувала принаймні два додаткові договори, які визначають воєнні злочини та можуть бути доречними для тлумачення статті 438, а саме: (1) Конвенцію ООН про незастосування строку давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів; та (2) Європейську конвенцію про незастосування строку давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів.320 Оскільки ці конвенції містять класифікацію воєнних злочинів, їх можна віднести до міжнародних документів, згаданих у статті 438. Використання цих договорів як джерела допомогло б суддям у визначенні конкретних дій, що становлять воєнний злочин. У цьому контексті практику МКТЮ можна розглядати як авторитетне джерело для тлумачення таких конвенцій. Стаття 1(2)(a)(b) Європейської конвенції про незастосування строку давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів значною мірою віддзеркалює статті 2 і 3 Статуту МКТЮ. 179. Посилання на Статут МКС та «Елементи злочинів» як на «міжнародні документи, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України» в силу визнання юрисдикції МКС відповідно до статті 12(3) Статуту МКС. Слід зазначити, що основною перешкодою для екстраполяції Статуту та практики МКС до національної системи права є те, що Україна не ратифікувала Статут МКС. Питання полягає в тому, чи можна вважати Декларацію Верховної Ради про визнання юрисдикції Суду відповідно до пункту 3 статті 12 Статуту МКС від 4 лютого 2015 року (далі — «Декларація від 4 лютого 2015 року») документом тотожним інструменту ратифікації. 180. Дійсно, подібно до ратифікації договору, визнання юрисдикції МКС відповідно до пункту 3 статті 12 Статуту створює конкретні міжнародні зобов’язання для Держави, яка її визнає. Держава, яка визнає юрисдикцію, бере на себе передбачені частиною 9 Статуту МКС зобов’язання щодо співпраці. Отже, статус держав, які визнають юрисдикцію, можна вважати «еквівалентним статусу держави, 320 Верховної Ради України (ВВР), 2006 р., № 30, ст. 260), стаття 17 («Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права»). Див. вище, Розділ «Джерела права». НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 72 що ратифікувала Статут».321 Авторитетні доктринальні напрацювання підтверджують те, що, відповідно до міжнародного договірного права, передбачений пунктом 3 статті 12 Статуту механізм відображає договірне положення на користь третіх Держав, що регулюється статтями 34-36 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, які передбачають згоду третьої Держави на те, щоб договір створював зобов’язання або права по відношенню до неї.322 181. Як наслідок, з погляду міжнародного публічного права, визнання юрисдикції на основі пункту 3 статті 12 Статуту МКС може вважатися угодою між Державою, що визнає юрисдикцію, та Державами-учасницями МКС («коли третя Держава подає заяву до Секретаря, укладається нова угода між Державами-учасницями Статуту, з одного боку, і третьою Державою, з іншого, стосовно поширення юрисдикції МКС на відповідний злочин»).323 182. Тлумачення Декларації від 4 лютого 2015 року як самостійного, хоча й часткового, інструменту надання згоди уможливлює застосування на національному рівні, на підставі статті 438, Статуту МКС та «Елементів злочинів», які потрапляють до категорії міжнародно-правових документів, передбачених цим положенням (ухвалених Верховною Радою (Парламентом) і таких, що відображають «закони та звичаї війни»). C. Визначення воєнних злочинів за міжнародним правом та можливість кримінальної відповідальності за них за статтею 438 КК України 1. Вступ 183. У цьому розділі проаналізовано елементи воєнних злочинів на основі міжнародного кримінального права із визначенням того, в який спосіб відповідні діяння, що лежать в основі воєнних злочинів, можна розглядати як такі, що підпадають під дію статті 438 КК України. 184. Воєнні злочини — це: (1) певна категорія діянь, заборонених МГП (діяння, що лежать в основі злочину); (2) які відбуваються в контексті збройного конфлікту, 321 322 323 Палмізано. МКС і треті держави. Нариси про Римський статут Міжнародного кримінального суду. За ред. Латтанці/Шабас, Серені, 1999 р, с. 393. Палмізано. МКС і треті держави. Нариси про Римський статут Міжнародного кримінального суду. За ред. Латтанці/Шабас, Серені, 1999 р, с. 393. Найпоширеніша точка зору полягає в тому, що прийняття зобов’язання (або права), яке міститься в первинному договорі, має становити окрему угоду між третьою державою та первинними Сторонами самого договору. Прьольс, стаття 35. Договори, що передбачають зобов’язання для третіх держав. Віденська конвенція про право міжнародних договорів: коментар. За редакцією Олівер/ Шмаленбах, Springer Second, 2018 р., с. 702-703. Палмізано, МКС і треті держави. Нариси про Римський статут Міжнародного кримінального суду. За ред. Латтанці/Шабас, Серені, 1999 р, с. 393-394 («коли третя Держава подає заяву до Секретаря, укладається нова угода між Державами-учасницями Статуту, з одного боку, і третьою Державою, з іншого, стосовно поширення юрисдикції МКС на відповідний злочин»). З іншого боку, механізм визнання на основі пункту 3 статті 12 також може розглядатися як окрема угода з МКС, відповідно до статей 34-36 Віденської конвенції про право договорів, між державами та міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями. Однак, і тут застосовуватимуться ті самі принципи. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 73 який є міжнародним або неміжнародним за своїм характером (контекстуальний елемент). Наявність збройного конфлікту та зв’язок між конфліктом і діянням, що лежить в основі злочину, є спільними складовими для кожного воєнного злочину: цей аспект відрізняє воєнні злочини від відповідних звичайних (загальнокримінальних) правопорушень. Воєнні злочини традиційно поділяються за діяннями, що лежать в їхній основі, вчиненими в контексті міжнародних та неміжнародних збройних конфліктів. Настільна книга розглядає насамперед воєнні злочини, скоєні в контексті міжнародного збройного конфлікту. 185. У Розділі 2 розглянуті основні характеристики контекстуальних елементів воєнних злочинів передусім у міжнародному збройному конфлікті. У частині першій Розділу 3 проаналізовано застосовність міжнародно визнаних воєнних злочинів за статтею 438, а у частині другій докладно описані відповідні об’єктивні та суб’єктивні елементи кожного злочину. Хоча аналіз стосуватиметься здебільшого статті 438, він також може застосовуватися, mutatis mutandis, до інших чинних або майбутніх положень українського права щодо воєнних злочинів. 2. Контекстуальні елементи воєнних злочинів КОНТЕКСТУАЛЬНІ ЕЛЕМЕНТИ. СТИСЛИЙ ОПИС • Необхідно завжди встановлювати контекстуальні елементи воєнних злочинів, адже саме вони відрізняють воєнні злочини від звичайних. • Контекстуальними елементами воєнних злочинів у міжнародному збройному конфлікті є такі: • Діяння були вчинені злочинцем в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. • Збройний конфлікт можна кваліфікувати як міжнародний у разі: 1) застосування державами збройних сил. 2) часткової або повної окупації території держави. 3) наявності недержавних збройних формувань, які діють у державі під «загальним контролем» іноземної держави. • «Зв’язок, необхідний для встановлення воєнного злочину»: повинен існувати зв’язок між діяннями та конфліктом («діяння […] відбулися в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним»). Такий зв’язок може бути встановлено, якщо конфлікт відігравав істотну роль у здатності або намірі злочинця вчинити злочин. Усі воєнні злочини потребують встановлення контекстуальних елементів. a) Вступ 186. Як зазначалося вище, стаття 438 охоплює правопорушення, які є воєнними злочинами.324 Порушення МГП відбуваються в умовах збройного конфлікту. 324 Див. вище, п. 1-8. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 74 Воєнні злочини є серйозними порушеннями МГП і тому також вчиняються в подібних умовах. Згідно з міжнародним кримінальним правом, будь-який воєнний злочин означає, що злочинні діяння були вчинені в контексті збройного конфлікту та були пов’язані з ним. Це суттєвий елемент визначення воєнного злочину. Цей аспект відрізняє, за умови вчинення аналогічних діянь, воєнний злочин від звичайного. 187. Хоча в статті 438 це не зазначено прямо, можна вважати, що наявність контекстуальних елементів має бути доведена стосовно будь-якого воєнного злочину, передбаченого цим положенням. МКТЮ, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ ЧЕЛЕБІЧІ, П. 182. Щоб застосувати корпус права, який називається «міжнародним гуманітарним правом», спочатку необхідно довести, що у конкретній ситуації фактично існував «збройний конфлікт» внутрішнього чи міжнародного характеру. Без висновку про існування такого збройного конфлікту Судова палата не зможе продовжити обговорення його характеру, а також того, яке це має значення в плані застосовності статей 2 і 3 (статті Статуту МКТЮ, що стосуються воєнних злочинів). b) Визначення контекстуальних елементів воєнних злочинів 188. Контекстуальні елементи воєнних злочинів, що стосуються міжнародного збройного конфлікту: • Діяння особи, яка вчинила злочин, сталися в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. i. Діяння особи, яка вчинила злочин, сталися в контексті збройного конфлікту та були пов’язані з ним. a. Наявність збройного конфлікту 189. Воєнні злочини можуть вчинятися в умовах як міжнародного, так і неміжнародного збройного конфлікту.325 З огляду на поточну ситуацію в Україні, цей довідник присвячений воєнним злочинам у міжнародних збройних конфліктах. 190. Збройний конфлікт кваліфікується як міжнародний, якщо: 325 На відміну від міжнародного збройного конфлікту, у неміжнародному збройному конфлікті відбувається протистояння між урядовими силами та організованими формуваннями, або між такими формуваннями всередині однієї держави, а отже, необхідною його ознакою є існування «тривалого» конфлікту, а саме певної інтенсивності такого конфлікту. Крім того, збройні формування, які беруть у ньому участь, мають досягти певного рівня організації. Див. МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, пункти 1183-1187; МКС, рішення Судової палати у справі Лубанги, пункти 534-536. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 75 • Держави використовують збройні сили.326 Щодо цього не існує вимоги про досягнення воєнними діями певного рівня інтенсивності або тривалості.327 • Відбувається часткова або повна окупація території держави, навіть якщо окупація не зустрічає збройного опору. Воєнна окупація відбувається, «коли збройні сили держави вторгаються і здійснюють контроль над територією за межами її міжнародно визнаних кордонів, незалежно від того, чи належить ця територія ворожій державі, нейтральній державі чи союзнику, за умови, що розгортання сил не було санкціоновано угодою з окупованою державою».328 • Наявність недержавних збройних формувань, які діють у державі під «загальним контролем» іноземної держави. Критерії перевірки на «загальний контроль» є дотриманими, якщо іноземна держава бере участь в організації, координації або плануванні воєнних дій військового формування, на додаток до фінансування, навчання та оснащення такого формування або надання йому оперативної підтримки.329 МКС, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ КАТАНГИ, ПУНКТИ 1177-1179 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО) 1177. У Статуті МКС немає визначення «міжнародних збройних конфліктів». На основі відповідної судової практики та зі згодою сторін та учасників цієї справи, Палата вважає, що збройний конфлікт є міжнародним: [...] якщо відбувається між двома чи більше державами; включає часткову або повну окупацію території іншої держави, незалежно від того, чи зустрічає ця окупація збройний опір. Окрім цього, якщо внутрішній збройний конфлікт стається на території держави, він може стати міжнародним (або, залежно від обставин, мати міжнародний характер поряд із внутрішнім збройним конфліктом), якщо (і) інша держава втрутиться в цей конфлікт за допомогою своїх військ (пряме втручання), або якщо (іі) деякі з учасників внутрішнього збройного конфлікту діятимуть від імені іншої держави (непряме втручання). Міжнародний збройний конфлікт виникає у разі бойових дій між державами із застосуванням відповідно їхніх збройних сил або інших суб’єктів, що діють від їхнього імені. 326 327 328 329 МКТЮ, справа Тадіча, Рішення щодо проміжної апеляції з питання юрисдикції, п. 70 («збройний конфлікт має місце щоразу, коли Держави застосовують збройні сили»); МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 1177 («міжнародний збройний конфлікт виникає у разі збройних зіткнень між державами, які ведуться за допомогою їхніх відповідних збройних сил або інших суб’єктів, що діють від їх імені»). МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Челебічі, пункти 184 («застосування збройної сили між Державами саме по собі є достатнім для застосування міжнародного гуманітарного права»), 208 («Судова палата керується Коментарем до Четвертої Женевської конвенції, де йдеться про те, що «будь-які розбіжності, що виникають між державами та призводять до втручання збройних сил», є міжнародним збройним конфліктом, і «немає значення, скільки триває конфлікт або яким є масштаб кровопролиття»»). МКТЮ, Прліч та ін. рішення Апеляційної палати, пункти 318, 339. МКС, рішення Судової палати у справі Лубанги, п. 541 («Палата попереднього провадження II під час розгляду цього питання дійшла висновку, що «міжнародний збройний конфлікт виникає у разі бойових дій між державами із застосуванням їхніх збройних сил або інших суб’єктів, що діють від їх імені». Щодо необхідного ступеня контролю іншої Держави над збройним формуванням, яке діє від її імені, Судова палата дійшла висновку, що критерій «загального контролю» є правильним підходом. Він дозволяє визначити, чи міг збройний конфлікт неміжнародного характеру набути міжнародного виміру внаслідок участі збройних сил, які діють від імені іншої держави. Держава може здійснювати необхідний ступінь контролю, якщо вона «бере участь в організації, координації або плануванні воєнних дій військового формування, на додаток до НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 76 1178. Щоб оцінити, чи існує міжнародний збройний конфлікт внаслідок непрямої участі держави, Палата повинна проаналізувати та оцінити ступінь контролю, який ця держава здійснює над одним зі збройних формувань, які беруть участь у бойових діях. Оцінюючи ступінь такого контролю, Судова палата I вирішила, що критерій «загального контролю» є правильним підходом, який дозволяє визначити, чи міг збройний конфлікт неміжнародного характеру набути міжнародного виміру внаслідок участі збройних сил, які діють від імені іншої держави. Критерії перевірки є дотриманими, якщо іноземна держава «бере участь в організації, координації або плануванні воєнних дій військового формування, на додаток до фінансування, навчання та оснащення або надання оперативної підтримки цьому формуванню». Держава не зобов’язана віддавати конкретні накази або керувати кожною воєнною операцією. 1179. Крім того, «Елементи злочинів» визначають, що юрисдикція Суду в частині права міжнародних збройних конфліктів також поширюється на воєнну окупацію. За оцінкою Палати та з огляду на відповідну судову практику та міжнародне договірне право, «територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції». Отже, воєнна окупація відбувається, коли збройні сили держави вторгаються і здійснюють контроль над територією за межами її міжнародно визнаних кордонів, незалежно від того, чи належить ця територія ворожій державі, нейтральній державі чи союзнику, за умови, що розгортання сил не було санкціоновано угодою з окупованою державою. 191. Визначення наявності міжнародного збройного конфлікту є питанням факту.330 Оголошення війни для цього не вимагається. Ситуація, коли жодна зі сторін конфлікту не визнає стан війни, не впливає на статус конфлікту.331 Фактичне встановлення наявності збройного конфлікту здійснюється суддями в конкретній справі та не залежить від введення воєнного стану в порядку, встановленому Конституцією України та Законом України «Про правовий режим воєнного стану».332 330 331 332 фінансування, навчання та оснащення чи надання оперативної підтримки цьому формуванню». Палата попереднього провадження І прийняла цей підхід»). Див. також МКТЮ, справа Тадіча, рішення Апеляційної палати, п. 137. МКТЮ, Прліч та ін. Рішення Судової палати, т. 3 п. 525 («Палата нагадує, що в міжнародному гуманітарному праві визначення міжнародного характеру збройного конфлікту є суто питанням факту»). МКТЮ, рішення за апеляцією у справі Кордіча та Черкеза, п. 373 («З рештою, Апеляційна палата звертається до аргументу про те, що між Хорватією та Боснією і Герцеговиною не було міжнародного збройного конфлікту, оскільки вони заперечували існування між ними стану війни. Не беручи до уваги питання фактичної достовірності цієї заяви, Апеляційна палата вважає будь-який такий аргумент недоречним. У статті 2 Женевської конвенції IV йдеться про «збройний конфлікт […] між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.» Проте цю статтю не можна тлумачити як таку, що виключає кваліфікацію конфлікту як міжнародного у випадку, коли жодна зі сторін збройного конфлікту не визнає стану війни. Мета Женевської конвенції IV, тобто захист осіб, які перебувають під захистом, опинилася б під загрозою, якби державам дозволили ухилятися від своїх зобов’язань, заперечуючи стан збройного конфлікту. Апеляційна палата нагадує, що «не слід забувати, що Конвенції були складені насамперед для захисту окремих осіб, а не для служіння інтересам держави». USAID Україна. Захист прав людини в умовах збройного конфлікту в Україні, судове застосування міжнародного гуманітарного права та права прав людини. 30 червня 2017 р., с. 7. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 77 192. Так само, не мають значення для кваліфікації конфлікту можливі приховані мотиви його учасників чи правомірність їхньої участі у ньому.333 Якщо встановлено існування збройного конфлікту, немає значення як сторони кваліфікують свої дії. Отже, навіть якщо операції названо «антитерористичними» або насильницькі дії — «терористичними актами», це не впливає на кваліфікацію збройного конфлікту та застосовність МГП.334 193. Сфера дії у часі та просторі. У разі виникнення збройного конфлікту МГП застосовується й після припинення бойових дій аж до досягнення загального миру. До цього моменту МГП продовжує діяти на всій території держав-учасниць конфлікту, незалежно від того, чи відбуваються там фактичні бойові дії.335 МКТЮ, СПРАВА ТАДІЧА, РІШЕННЯ ЩОДО ПРОМІЖНОЇ АПЕЛЯЦІЇ З ПИТАННЯ ЮРИСДИКЦІЇ, П. 70 70. Міжнародне гуманітарне право діє з моменту початку таких збройних конфліктів і поширюється на період часу після припинення воєнних дій аж до досягнення загального миру або, у випадку внутрішніх конфліктів, мирного врегулювання. До цього моменту міжнародне гуманітарне право продовжує застосовуватися на всій території держав-учасниць конфлікту або, у випадку внутрішніх конфліктів, на всій території, яка перебуває під контролем сторони, незалежно від того, чи відбуваються там фактичні бойові дії. 333 334 335 МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, т. 3 п. 525 («можливі приховані мотиви учасників конфлікту або правомірність їхньої участі не мають значення»). МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Бошкоскі та Тарчуловскі, п. 185 («Судова палата у справі Тадіча посилалася на коментар МКЧХ до Женевських конвенцій 1949 року, щоб пояснити, що елементи інтенсивності та організації сторін можуть використовуватися виключно для того, щоб, як мінімум, відрізнити збройний конфлікт від мʼякших форм насильства, як-от «терористична діяльність». У згаданій частині Коментаря було зазначено, що укладачі Конвенцій не мали на меті застосування терміну «збройний конфлікт» до «будь-якої окремої події, що передбачає застосування сили та зобов’язує правоохоронців взятися за зброю». Натомість спільна стаття 3 мала застосовуватися до «конфліктів, які багато в чому схожі на міжнародну війну, але відбуваються в межах однієї країни», тобто коли «збройні сили» обох сторін беруть участь у «бойових діях». Важливою позицією Судової палати у справі Тадіча було те, що окремі акти насильства, такі як певні терористичні дії, вчинені в мирний час, не підпадають під спільну статтю 3. Цей висновок відображав позицію Апеляційної палати у справі Тадіча про те, що збройний конфлікт неміжнародного характеру відбувається тоді, коли існують «тривалі насильницькі дії між урядовими силами та організованими формуваннями, або між такими формуваннями всередині однієї держави». Під час застосування цих критеріїв важливе значення має те, чи вчиняються дії ізольовано, чи в межах тривалої кампанії за участі обох сторін у бойових діях. Той факт, що вчинені акти насильства можуть або не можуть бути кваліфіковані як терористичні за своїм характером, не має жодного значення. Таке тлумачення узгоджується із зауваженням Апеляційної палати у справі Кордіча про те, що «норма про тривалість бойових дій є важливою для виключення простих випадків громадянських заворушень або окремих актів тероризму»). Див. також МКТЮ, рішення Апеляційної палати у справі Бошкоскі та Тарчуловскі, п. 33. Див. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Оріча, п. 255 («Сфера дії у часі та за територією стосовно як внутрішніх, так і міжнародних збройних конфліктів не обмежується точним часом і місцем бойових дій. Міжнародне гуманітарне право діє з моменту початку таких збройних конфліктів і поширюється на період часу після припинення воєнних дій аж до досягнення загального миру або, у випадку внутрішніх конфліктів, мирного врегулювання. Отже, норми міжнародного гуманітарного права застосовуються незалежно від того, чи відбуваються фактичні бойові дії в певному місці»). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 78 b. Зв’язок між діяннями та збройним конфліктом (зв’язок, необхідний для встановлення воєнного злочину) 194. Не всі злочинні діяння, вчинені під час збройного конфлікту, кваліфікуються як воєнні злочини. Воєнний злочин вважається скоєним, якщо між злочинним діянням і збройним конфліктом існує зв’язок. Діяння мають відбуватися в контексті збройного конфлікту та бути пов’язані з ним. За відсутності зв’язку між правопорушенням і збройним конфліктом правопорушення є звичайним злочином відповідно до законодавства, що діє на відповідній території.336 195. Для дотримання вимоги про наявність зв’язку з конфліктом дії особи, яка вчинила злочин, не обов’язково має відбуватися під час бойових дій, і цей зв’язок можна встановити навіть для злочинів, віддалених від фактичних бойових дій у часі та просторі.337 196. Збройний конфлікт також не обов’язково має бути причиною вчинення злочину. Натомість потрібен достатньо тісний зв’язок із бойовими діями, а саме те, щоб конфлікт відігравав суттєву роль у здатності злочинця вчинити злочин, у рішенні його вчинити або меті його вчинення.338 197. Чинники, які вказують на зв’язок між злочином і відповідним збройним конфліктом, можуть включати таке: (1) злочинець є комбатантом; (2) потерпіла особа не є комбатантом або є представником протилежної сторони; і (3) можна сказати, що злочин сприяє досягненню кінцевої мети воєнної кампанії; (4) той факт, що злочин вчинено в межах або в контексті виконання службових обов’язків злочинця.339 Цей перелік чинників не слід вважати вичерпним. 336 337 338 339 МКС. Рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 731 («Для того, щоб кваліфікувати дії як воєнний злочин, необхідно встановити зв’язок із відповідним збройним конфліктом. Встановлення такого зв’язку необхідно для того, щоб відрізнити воєнні злочини від злочинів, які слід розглядати як суто внутрішні, що запобігає кваліфікуванню випадкових чи окремих кримінальних подій як воєнних злочинів»); МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, пункт 379, виноска 495 (з посиланням на: Кассезе. Міжнародне кримінальне право. 2-ге видання, Оксфорд, Oxford University Press, 2008 р., с. 83: «особливу увагу слід приділяти злочинам, скоєним цивільними особами по відношенню до інших цивільних осіб. Вони можуть становити воєнні злочини за умови наявності зв’язку між правопорушенням і збройним конфліктом. За відсутності такого зв’язку порушення є всього лише «звичайним» кримінальним правопорушенням відповідно до закону, що діє на відповідній території»), 383 («Тому злочинні дії чи правопорушення, не пов’язані зі збройним конфліктом, не вважаються воєнними злочинами»). МКС, Рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 731(«дії особи, яка вчинила злочин, не обов’язково сталися під час бойових дій або в час або в місці, коли або де фактично точилися бої»). МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 1176 («Дії особи, яка вчинила злочин, мали бути тісно пов’язані з бойовими діями, що відбуваються в будь-якій частині територій, підконтрольних сторонам конфлікту. Збройний конфлікт сам по собі не повинен вважатися причиною дій злочинця, і дії не обов’язково мали відбуватися в розпал бою. Тим не менш, збройний конфлікт повинен відігравати важливу роль у контексті рішення особи, яка вчинила злочин, її здатності вчинити злочин або способу, в який злочин було врешті вчинено»); МКС, Рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 731 (дії особи, яка вчинила злочин, «мали бути тісно пов’язаними з воєнними діями або з контролем, який здійснює відповідна сторона конфлікту над певною частиною території. Існування збройного конфлікту мало принаймні відіграти суттєву роль у здатності злочинця вчинити злочин, у рішенні його вчинити, меті або способі вчинення злочину, оскільки «те, що зрештою відрізняє воєнний злочин від правопорушення за національним правом, полягає в тому, що воєнний злочин формується в середовищі (збройного конфлікту), в якому він скоєний, або залежить від нього». МКС. Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 382 («У питанні зв’язку НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 79 МКТЮ, КУНАРАЦ ТА ІН. АПЕЛЯЦІЙНЕ РІШЕННЯ, ПУНКТИ 57-59 (ПРИМІТКИ ОПУЩЕНО) 57. Отже, порушення законів і звичаїв війни може трапитись в той час і в тому місці, коли і де фактично не ведуться бойові дії. Як зазначила Судова палата, вимога про те, що дії обвинувачених мають бути тісно пов’язані зі збройним конфліктом, не скасовується, якщо злочини були віддалені від фактичних бойових дій у часі та територіально. Наприклад, для цілей цієї вимоги було б достатньо, якби передбачувані злочини були тісно пов’язані з бойовими діями, що відбувалися на інших частинах територій, підконтрольних сторонам конфлікту. 58. Те, що зрештою відрізняє воєнний злочин від правопорушення за національним правом, полягає в тому, що воєнний злочин формується в середовищі (збройного конфлікту), в якому він скоєний, або залежить від нього. Його планування або забезпечення за допомогою певної політики не є обов’язковим. Збройний конфлікт не обов’язково мав бути причиною вчинення злочину, але існування збройного конфлікту повинно було принаймні відіграти суттєву роль у здатності злочинця вчинити злочин, у рішенні його вчинити, меті або способі його вчинення. Тому, якщо можна встановити, як у цій справі, що злочинець діяв для реалізації цілей або під приводом збройного конфлікту, цього буде достатньо для висновку, що його дії були тісно пов’язані зі збройним конфліктом. Висновок Судової палати з цього питання є беззаперечним. 59. Визначаючи, чи відповідне діяння достатньо пов’язане зі збройним конфліктом, Судова палата може взяти до уваги, серед іншого, такі чинники: той факт, що злочинець є комбатантом; той факт, що потерпіла особа не є комбатантом; той факт, що потерпіла особа є представником протилежної сторони; той факт, що дія може вважатися такою, що служить кінцевій меті воєнної кампанії; і той факт, що злочин вчинено в межах або в контексті службових обов’язків злочинця. 198. Важливо, що для встановлення зв’язку з воєнними злочинами, їхнє «планування або забезпечення за допомогою певної політики не є обов’язковим».340 Навіть єдине окреме діяння може бути визнана воєнним злочином, якщо воно пов’язане зі збройним конфліктом. ii. Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що були підставою існування збройного конфлікту. 199. Відповідно до роз’яснень, що містяться в Елементах злочинів МКС341, а також у судовій практиці МКТЮ та МКС, злочинець не повинен був робити правову 340 341 між діяннями та збройним конфліктом Палата підтримує висновок МКТЮ: «Визначаючи, чи відповідне діяння достатньо пов’язане зі збройним конфліктом, Судова палата може взяти до уваги, серед іншого, такі чинники: той факт, що злочинець є комбатантом; той факт, що потерпіла особа не є комбатантом; той факт, що потерпіла особа є членом протилежної сторони; той факт, що дія може вважатися такою, що служить кінцевій меті воєнної кампанії; і той факт, що злочин вчинено в межах або в контексті службових обов’язків злочинця». МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Халіловича, п. 724 («Судова палата нагадує, що для існування потрібного зв’язку планування або забезпечення злочину за допомогою певної політики не є обов’язковим. Судова палата далі зазначає, що немає жодних причин, чому одна ізольована дія не могла би становити порушення закону та звичаїв війни, якщо встановлено необхідний зв’язок». Елементи злочинів МКС, стаття 8, вступ, п. 9 («(a) Не існує норми про те, що порушник має давати правову оцінку наявності збройного конфлікту або ж його міжнародного чи неміжнародного характеру; (b) У цьому контексті не існує норми про усвідомлення особою, яка вчинила злочин, фактів, які визначили міжнародний НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 80 оцінку існування міжнародного збройного конфлікту, або усвідомлювати, що ситуація кваліфікується як така. Проте, така особа повинна була знати про фактичні обставини, які визначають наявність збройного конфлікту.342 Іншими словами, злочинець повинен знати про фактичні елементи, які вказують на наявність бойових дій. 3. Діяння, що лежать в основі воєнних злочинів, передбачених статтею 438 КК України a) Вступ 200. У цьому розділі проаналізовано діяння, що лежать в основі воєнних злочинів за міжнародним кримінальним правом, передбачені статтею 438 КК України, з огляду на правову базу міжнародних кримінальних судів і трибуналів як на джерело тлумачення. Хоча не можна виключити, що й інші порушення МГП можуть бути визнані воєнними злочинами, представлені в цьому довіднику воєнні злочини, які трапляються в міжнародних збройних конфліктах, є найактуальнішим переліком загальновизнаних воєнних злочинів за міжнародним кримінальним правом. 201. Щодо кожного діяння, що лежить в основі злочину, в цьому розділі буде представлено: (1) короткий огляд застосовності та основних елементів кожного воєнного злочину; (2) застосовність відповідних джерел міжнародного кримінального права в контексті конкретного правопорушення, передбаченого статтею 438; (3) об’єктивні елементи та (4) суб’єктивні елементи відповідного правопорушення за міжнародним кримінальним правом, а також (5) контекстуальні елементи. 202. Злочини розподілено відповідно до такої класифікації: (1) воєнні злочини проти людей; (2) воєнні злочини проти власності; (3) воєнні злочини проти цілей, атаки на які заборонено; (4) воєнні злочини із застосуванням заборонених засобів і методів ведення війни; та (5) воєнні злочини проти гуманітарного персоналу та операцій. 203. Усі діяння, що лежать в основі перелічених вище категорій злочинів, можна віднести до кола діянь передбачених статтею 438. Структуру статті 438 можна представити у вигляді двох основних компонентів. 204. Перший компонент охоплює перелік прямо вказаних конкретних правопорушень, а саме: • Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням — перша частина статті 438; 342 чи неміжнародний характер конфлікту; (c) існує лише норма про обізнаність фактичними обставинами, які визначили існування збройного конфлікту, що опосередковано передбачається термінами: «відбувся в контексті та був пов’язаний з»»). Див. також МКС, Рішення Судової палати у справі Бемби, п. 135. МКТЮ, рішення Апеляційної палати у справі Прліч та ін., п. 2392; МКТЮ, рішення Апеляційної інстанції у справі Налетіліча та Мартіновича, пункти 116-121; МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 733. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 81 • Вигнання цивільного населення для примусових робіт — перша частина статті 438; • Розграбування національних цінностей на окупованій території — перша частина статті 438; • Умисне вбивство — друга частина статті 438. 205. Другий компонент охоплює широкий спектр діянь, які підпадають під загальні категорії: • застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом — перша частина статті 438; • інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України — перша частина статті 438. 206. Правопорушення, перелічені у статті 438, не завжди є ідентичними діянням, що лежать в основі кодифікованих згідно з міжнародним кримінальним правом воєнних злочинів. У деяких випадках, передбачені статтею 438 правопорушення можуть охоплювати одне або кілька діянь, що лежать в основі воєнних злочинів. В інших випадках діяння, що лежать в основі воєнних злочинів, можуть одночасно належати до різних компонентів статті 438. Зведена таблиця, що подана нижче, підсумовує цей зв’язок. Зведена таблиця Правопорушення, передбачені статтею 438 Воєнні злочини за міжнародним кримінальним правом Жорстоке поводження з військово- [ЧАСТКОВО] Катування (Статут МКТЮ, стаття 2(b); Статут полоненими або цивільним насе- МКС, стаття 8(2)(a)(ii)) ленням — частина перша статті 438 [ЧАСТКОВО] Нелюдське поводження, у тому числі біологічні експерименти (Статут МКТЮ, стаття 2(b); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(ii)) [ЧАСТКОВО] Умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю (Статут МКТЮ, стаття 2(c); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(iii)) Вигнання цивільного населення [ЧАСТКОВО] Незаконна депортація або переміщення для примусових робіт — частина (Статут МКС, стаття 8(2)(a)(vii); Статут МКТЮ, стаття 2(g)); перша статті 438 [ЧАСТКОВО] Переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію чи депортація або переміщення всього або частини населення окупованої території у межах чи за межі цієї території (Статут МКС, стаття 8(2)( b)(viii)); Розграбування національних цін- [ЧАСТКОВО] Розграбування міста або населеного пункту, ностей на окупованій території — навіть якщо його захоплено штурмом (Статут МКТЮ, частина перша статті 438; стаття 3(d), Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xvi)) Умисне вбивство — частина друга Умисне вбивство (Статут МКТЮ, стаття 2 (a); Статут МКС, статті 438 стаття 8(2)(а)(і)) НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 82 Зведена таблиця Правопорушення, передбачені статтею 438 Воєнні злочини за міжнародним кримінальним правом Застосування засобів ведення вій- Вбивство або поранення особи, яка вибула зі строю (Статут ни, заборонених міжнародним МКТЮ, стаття 3; Статут МКС, стаття 8(2)(b)(vi)) правом — частина перша статті 438 Неналежне використання розпізнавальних знаків (Статут МКС, стаття 8(2)(b)(vii)) Віроломне вбивство або поранення осіб, що належать до ворожої нації чи армії (Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xi)) Заява про те, що пощади не буде (Статут МКС, стаття 8(2) (b)(xii)) Використання присутності цивільної особи або іншої особи, яка перебуває під захистом, для захисту певних пунктів, районів або збройних сил від воєнних операцій (Статут МКТЮ, стаття 3; Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xxiii)) Умисне використання голодування цивільного населення як метод ведення війни (Статут МКС, стаття (8)(2)(b)(xxv)) Незаконне застосування терору проти цивільних осіб (Статут МКТЮ, стаття 3) Інші порушення законів та звичаїв Умисне вбивство (Статут МКТЮ, стаття 2 (a); Статут МКС, війни, що передбачені міжнародни- стаття 8(2)(а)(і)) ми договорами — частина перша статті 438 Злочини неналежного поводження: катування або нелюдське поводження, у тому числі експерименти та заподіяння каліцтва, а також умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень (Статут МКТЮ, стаття 2(b)-(c); Статут МКС, статті 8(2)(a)(ii)-(iii), 8(2)(b)(x)) Посягання на людську гідність, зокрема образливе і таке, що принижує людську гідність поводження (Статут МКТЮ, стаття 3; Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xxi)) Зґвалтування, сексуальне рабство, примушування до проституції, примусова вагітність, примусова стерилізація чи будь-яка інша форма сексуального насильства порівнянної тяжкості (Статут МКС, стаття 8(2)(xxii)) Примушення до служби у збройних силах ворожої держави/примушення до участі у воєнних діях (Статут МКТЮ, стаття 2(e); Статут МКС, статті 8(2)(a)(v), 8(2)(b)(xv)) Набір або вербування дітей віком до п’ятнадцяти років до складу національних збройних сил або їх використання для активної участі у бойових діях (Статут МКС, стаття (8)(2)(b)(xxvi)) Умисне позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд (Статут МКТЮ, стаття 2(f); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(vi))) НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 83 Зведена таблиця Правопорушення, передбачені статтею 438 Воєнні злочини за міжнародним кримінальним правом Оголошення скасованими, призупиненими або недопустимими в суді прав і позовів громадян ворожої сторони (Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xiv)) Незаконна депортація або переміщення (Статут МКС, стаття 8(2)(a)(vii); Статут МКТЮ, стаття 2(g)) Взяття заручників (Статут МКТЮ, статті 2(h) і 3; Статут МКС, стаття 8(2)(a)(viii)) Переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію чи депортація або переміщення всього або частини населення окупованої території у межах чи за межі цієї території (Статут МКС, стаття 8(2)( b)(viii)) Широкомасштабне знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо (Статут МКТЮ, стаття 2(d); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(iv)) Розграбування міста або населеного пункту, навіть якщо його захоплено штурмом (Статут МКТЮ, стаття 3(d), Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xvi)) Знищення або захоплення майна ворога, крім випадків, коли таке знищення або захоплення настійно вимагаються військовою необхідністю (стаття 8(2)(b)(xiii) Статуту МКС); Статут МКТЮ, стаття 3(b)) Умисне спрямування нападів на цивільне населення як таке або на окремих цивільних осіб, які не беруть безпосередньої участі у воєнних діях (Статут МКС, стаття 8(2)(b) (i); Статут МКТЮ, стаття 3); Статут МКС, стаття 8(2)(b)(i)) Умисне спрямування нападів на цивільні об’єкти, тобто об’єкти, що не є військовими цілями (Статут МКС, стаття 8(2)(b)(ii); Статут МКТЮ, стаття 3) Умисне вчинення нападу з усвідомленням того, що такий напад призведе до випадкової загибелі чи поранення цивільних осіб або заподіє шкоди цивільним об’єктам чи масштабної, довготривалої та серйозної шкоди навколишньому природному середовищу, яка буде явно надмірною в порівнянні з конкретною та безпосередньо очікуваною загальною військовою перевагою (Статут МКС, стаття 8(2) (b)(iv); Статут МКТЮ, стаття 3) Напад на незахищені й такі, що не є військовими цілями, міста, села, помешкання або будівлі чи їх обстріл із застосуванням будь-яких засобів (Статут МКТЮ, стаття 3; Статут МКС, стаття 8(2)(b)(v)) НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 84 Зведена таблиця Правопорушення, передбачені статтею 438 Воєнні злочини за міжнародним кримінальним правом Умисне спрямування нападів на будівлі, призначені для релігійних, освітніх, мистецьких, наукових чи благодійних цілей, на історичні пам’ятники, госпіталі та місця зосередження хворих і поранених за умови, що вони не є військовими цілями (Статут МКС, стаття 8(2)(b)(ix)) Вбивство або поранення особи, яка вибула зі строю (Статут МКТЮ, стаття 3; Статут МКС, стаття 8(2)(b)(vi)) Неналежне використання розпізнавальних знаків (Статут МКС, стаття 8(2)(b)(vii)) Віроломне вбивство або поранення осіб, що належать до ворожої нації чи армії (Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xi)) Заява про те, що пощади не буде (Статут МКС, стаття 8(2) (b)(xii)) Використання присутності цивільної особи або іншої особи, яка перебуває під захистом, для захисту певних пунктів, районів або збройних сил від воєнних операцій (Статут МКТЮ, стаття 3; Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xxiii)) Застосування отрути або отруєної зброї, заборонених газів, рідин, матеріалів чи засобів (Статут МКТЮ, стаття 3(a); Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xvii)-(xviii)) Використання заборонених куль (Статут МКТЮ, стаття 3(a), Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xix)) Умисне використання голодування цивільного населення як метод ведення війни (Статут МКС, стаття (8)(2)(b)(xxv))) Незаконне застосування терору проти цивільних осіб (Статут МКТЮ, стаття 3) Умисе спрямування нападів на персонал або об’єкти, задіяні в наданні гуманітарної допомоги чи в місії з підтримання миру, які мають право на захист відповідно до МГП (Статут МКС, стаття 8(2)(b)(iii)) Умисне спрямування нападів на об’єкти та персонал, що використовує згідно з міжнародним правом розпізнавальні емблеми, передбачені Женевськими конвенціями (Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xxiv)) НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 85 b) Воєнні злочини проти людей i. Умисне вбивство (Статут МКТЮ, стаття 2 (a); Статут МКС, стаття 8(2)(а)(і)) ЗАСТОСОВНІСТЬ. Умисне вбивство є передбаченим законодавством України воєнним злочином, про що прямо зазначено у другій частині статті 438 КК України. Його також можна вважати кримінальним правопорушенням згідно з першою частиною статті 438, оскільки воно оховлюється «іншими порушеннями законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України». СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Щоб засудити особу, яка вчинила воєнний злочин умисного вбивства, необхідно встановити такі елементи: 1) Об’єктивні елементи • Дії або бездіяльність особи, яка вчинила злочин, призвели до смерті однієї або кількох осіб. • Убита(-і) особа(-и) перебувала(ли) під захистом Женевських конвенцій, тобто йдеться про: (1) поранених або хворих військовослужбовців збройних сил; (2) військовополонених; (3) цивільних осіб; (4) медичний та релігійний персонал. 2) Суб’єктивні елементи • Злочинець мав намір спричинити смерть особи або завдати таких тяжких тілесних ушкоджень, які могли, як це на розумних підставах мало бути йому відомо, призвести до смерті. • Злочинець усвідомлював, що особа перебуває під захистом Женевських конвенцій. 3) Контекстуальні елементи • Тривав міжнародний збройний конфлікт. • Діяння були вчинені злочинцем в контексті конфлікту та були поʼязані з ним. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. a. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 207. У частині 2 статті 438 КК України йде мова про «умисне вбивство» в контексті воєнних злочинів, за які передбачено кримінальну відповідальність в Україні. Це можна розуміти так: умисне вбивство як «порушення законів та звичаїв війни» криміналізоване статтею 438, що відображає міжнародний воєнний злочин умисного вбивства. Якщо посилання на умисне вбивство в другій частині статті 438 тлумачити як обтяжливу обставину, тоді діяння все одно може бути віднесено до категорії «інших порушень правил законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», про які йдеться у частині 1 статті 438 КК України. 208. Умисне вбивство є серйозним порушенням Міжнародного гуманітарного права, що відображено в міжнародних договорах, ратифікованих Україною. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 86 Умисне вбивство заборонено міжнародними договорами, ратифікованими Україною, як грубе порушення Женевських конвенцій (Женевська конвенція І, стаття 50; Женевська конвенція ІI, стаття 51; Женевська конвенція ІIІ, стаття 130; Женевська конвенція IV, стаття 147).343 209. Визнання воєнними злочинами. Умисне вбивство визнається воєнним злочином у міжнародних збройних конфліктах.344 Умисне вбивство класифікується як воєнний злочин у контексті міжнародних збройних конфліктів у статутах кількох міжнародних кримінальних трибуналів, у тому числі в статті 6(b) Статуту Міжнародного військового трибуналу у Нюрнберзі, статті 2(a) Статуту МКТЮ, і статті 8(2)(a)(i) Статуту МКС. Воєнний злочин умисного вбивства має однакові елементи як в контексті міжнародного збройного конфлікту, так і в контексті неміжнародного збройного конфлікту, що відображено у статті 3 Статуту МКТЮ та статті 8(2)(c)(i) Статут МКС.345 УМИСНЕ ВБИВСТВО ЯК ВОЄННИЙ ЗЛОЧИН (СТ. 438 КК УКРАЇНИ) У ПОРІВНЯННІ З ВБИВСТВОМ ЯК ЗВИЧАЙНИМ ЗЛОЧИНОМ (СТ. 115, 119 КК УКРАЇНИ) Умисне вбивство як воєнний злочин, передбачений статтею 438 КК України, необхідно відрізняти від умисного вбивства та вбивства з необережності, передбачених статтями 115 і 119 КК України. Вбивство або умисне вбивство як воєнний злочин, передбачений статтею 438 КК України, кваліфікується лише у випадках, якщо: • тривав міжнародний збройний конфлікт, і вбивство сталося в контексті та було пов’язане з цим конфліктом; • загиблий є особою, яка перебувала під захистом Женевських конвенцій. На відміну від звичайного злочину вбивства в мирний час, заподіяння смерті не захищеній Женевськими конвенціями особі (наприклад, вона є військовослужбовцем, який не поранений, не хворий або не потрапив під владу ворога) не слід розглядати як воєнний злочин умисного вбивства. 210. Усі ці елементи підтверджують висновок про те, що злочин умисного вбивства є злочином відповідно до частини першої або другої статті 438 КК України, і 343 344 345 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала Женевську конвенцію 1949 року. Див. МКЧХ. Договори та держави-учасниці. Україна. Кримінальна відповідальність знаходить своє обґрунтування в заборонах, передбачених статтею 12 Женевської конвенції І, статтею 12 Женевської конвенції ІI, статтею 13 Женевської конвенції ІI та статтею 32 Женевської конвенції IV. Див. також МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Визначення воєнних злочинів. Міжнародна судова практика підтверджує, що немає різниці між умисним вбивством як воєнним злочином, скоєним під час міжнародних збройних конфліктів, і вбивством як воєнним злочином, скоєним під час неміжнародних збройних конфліктів. МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 789 («підготовчі матеріали вказують, що укладачі Статуту передбачали відсутність різниці між умисним вбивством за статтею 8(2)(a) і умисним вбивством за статтею 8(2)(c)(i). Крім того, Палата зазначає, що спеціальні суди надають цим двом термінам подібне значення»). Див. також МКТЮ, рішення Судової палати у справі Брджаніна, пункти 422-423. Див. також пункти 422-423. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 87 що передбачений частиною 2 статті 438 злочин умисного вбивства відповідає воєнному злочину умисного вбивства за міжнародним кримінальним правом. b. Склад умисного вбивства (об’єктивні елементи) 211. Об’єктивні елементи умисного вбивства передбачають, що: (1) дія або бездіяльність особи, яка вчинила злочин, спричинили смерть однієї чи кількох осіб, які (2) перебувають під захистом Женевських конвенцій. 212. Дія або бездіяльність особи, яка вчинила злочин, спричинили смерть людини. Умисне вбивство може бути скоєне дією або бездіяльностю. Повинні бути докази того, що одна або більше осіб загинули «в результаті» дій або бездіяльності особи, яка вчинила злочин. Іншими словами, має існувати причинно-наслідковий зв’язок між дією або бездіяльністю особи, яка вчинила злочин, і смертю потерпілих.346 213. Однак поведінка особи, яка вчинила злочин, не обов’язково повинна бути єдиною причиною смерті потерпілої особи (потерпілих). Достатньо, щоб діяння особи, яка вчинила злочин, значною мірою сприяли смерті особи (осіб). 347 214. Необхідно встановити, що особа (-и) померла (-и). У частині доказів судова практика МКТЮ та МКС вказує на те, що смерть особи може бути встановлена за допомогою: • прямих доказів (наприклад, наявність трупа); або • непрямих доказів, якщо єдиним розумним висновком з них є смерть потерпілих.348 346 347 348 МКТЮ, рішення за апеляцією у справі Кордіча та Черкеза, п. 36 («Апеляційна палата нагадує, що елементами умисного вбивства згідно зі статтею 2 Статуту є смерть потерпілого внаслідок дії (дій) обвинуваченого»); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі, п. 424 («Перший із них можна назвати actus reus — фізичною дією, необхідною для правопорушення. Щодо вбивства будь-якого характеру таким actus reus, очевидно, є смерть потерпілого в результаті дій обвинуваченого. Судова палата вважає зайвим докладно зупинятися на цьому питанні, хоча вона й зазначає, що як бездіяльність, так і конкретні дії можуть задовольнити елемент actus reus»); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Брджаніна, пункти 381 («Смерть була спричинена діями чи бездіяльністю обвинуваченого або особи чи осіб, за дії чи бездіяльність яких обвинувачений несе кримінальну відповідальність»), 382 («Actus reus полягає в дії або бездіяльності обвинуваченого, що призвело до смерті потерпілого»). МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 296 («Палата також погоджується з висновком МКТЮ про те, що «діяння обвинуваченого мають бути вагомою причиною смерті потерпілої особи»); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Брджаніна, п. 382 («Обвинуваченню необхідно лише довести поза розумним сумнівом, що діяння обвинуваченого значною мірою сприяли смерті потерпілої особи»); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Караджича, п. 446 («Що стосується необхідного причинно-наслідкового зв’язку, дотримання вимоги про те, що смерть мала настати «в результаті» дій чи бездіяльності особи, яка вчинила злочин, не потребує того, щоб це було єдиною причиною смерті потерпілої особи; достатньо, щоб «поведінка особи, яка вчинила злочин, істотно сприяла смерті потерпілої особи»»). МКТЮ, Квочка та ін., рішення Апеляційної палати, п. 260 («Судова палата правильно зазначила, що докази поза розумним сумнівом того, що особу було вбито, не обов’язково потребують доведення того, що тіло цієї особи було знайдено. Про факт смерті потерпілої особи можна зробити непрямий висновок із усіх доказів, наданих Судовій палаті. Усе, що потрібно встановити на основі цих доказів — це те, що єдиним розумним висновком з них є те, що потерпіла особа померла внаслідок дій чи бездіяльності обвинуваченого або однієї чи кількох осіб, за яких обвинувачений несе кримінальну відповідальність»); МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 768 («Щоб довести смерть потерпілої особи, обвинуваченню не потрібно доводити, що було знайдено труп померлого. Воно може надати непрямі докази смерті за умови, що смерть потерпілої НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 88 215. Вбивства однієї людини достатньо для кваліфікації умисного вбивства воєнним злочином. Однак у випадку масових звірств наполягати на високому ступені конкретності може бути недоцільно, тому міжнародна судова практика не вимагає ані точної кількості, ані точної ідентифікації потерпілих осіб.349 НЕПРЯМІ ДОКАЗИ НА ПРАКТИЦІ: НЕВИЧЕРПНИЙ ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЗА ЯКИМИ МОЖНА ВСТАНОВИТИ СМЕРТЬ ЛЮДИНИ • Докази жорстокого поводження з особою перед її зникненням; • повторювані аналогічні випадки жорстокого поводження з іншими потерпілими та їх зникнення; • час смерті інших що потерпілих осіб, що збігається або майже збігається з часом смерті потерпілої особи; • факт перебування особи на території збройного нападу; • час, місце та обставини, за яких особу бачили востаннє; • поведінка військовослужбовців поблизу місця, де востаннє бачили особу, зокрема щодо інших цивільних осіб у відповідний час; або • відсутність контакту особи з іншими людьми, з ким вона мала би контактувати, наприклад, з її родиною. — Справа Караджича.Рішення Судової палати, п. 446, примітка 1476 216. Убитий має перебувати під захистом Женевських конвенцій. 217. Убита особа має бути захищеною відповідно до чотирьох Женевських конвенцій.350 Цей елемент є фундаментальним, оскільки він відокремлює умисне вбивство як воєнний злочин від звичайного злочину у вигляді умисного вбивства. 218. До осіб, які перебувають під захистом чотирьох Женевських конвенцій, належать: • військовослужбовці, які є пораненими, хворими та/або такими, що зазнали корабельної аварії в морі; [Женевська конвенція I, стаття 13; Женевська конвенція II, стаття 13]; • військовополонені; [Женевська конвенція III, стаття 4]; • цивільні особи, які в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є; [Женевська конвенція IV, стаття 4]. 349 350 особи є єдиним розумним висновком, який можна зробити»). Див. також МКТЮ, рішення Судової палати у справі Караджича, п. 446; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Брджаніна, пункти 384-385. МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2698 («хоча прокурор повинна довести, наскільки це можливо, місце, дату та засоби вбивства, вона не зобов’язана доводити по відношенню до кожного вбивства особу потерпілої особи або те, що труп померлого було знайдено»). МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 287 («Воєнний злочин умисного вбивства відбувається, коли його вчиняє особа, яка своєю дією чи бездіяльністю спричиняє смерть однієї чи кількох осіб, про які йдеться у статтях 13, 24, 25 і 26 Женевської конвенції І, статтях 13, 36 і 37 Женевської конвенції ІI, статті 4 Женевської конвенції ІII і статтях 4, 13 і 20 Женевської конвенції IV»). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 89 • медичний і духовний персонал [Женевська конвенція I, статті 24, 25, 26; Женевська конвенція II, статті 36 і 37; Женевська конвенція IV, стаття 20]; 219. Якщо особа не підпадає під жодну з цих категорій (наприклад, військовослужбовець, який не поранений, не хворий або не потрапив під контроль ворога), то заподіяння їй смерті не вважається умисним вбивством. ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД: ОСОБИ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД ЗАХИСТОМ У справі Кордіча та Черкеза Апеляційна палата МКТЮ розглядав статус осіб, які перебувають під захистом, у таких випадках: Апеляційна палата скасувала вирок за вбивство чоловіка та жінки в їхній квартирі у квітні 1993 року. Апеляційна палата дійшла такого висновку на основі розгляду доказів, які свідчили про те, що вони були не цивільними особами, а членами Територіальної оборони, а отже, не були особами, які перебувають під захистом Женевських конвенцій (МКТЮ, рішення за апеляцією у справі Кордіча та Черкеза, п. 458). Чоловік на ім’я Саліх Омердіч отримав ножові поранення та був застрелений військовослужбовцем сил боснійських хорватів у квітні 1993 року і помер від отриманих поранень. Ніщо в доказах не вказувало на те, чи був Саліх Омердіч цивільною особою чи членом Територіальної оборони. Тому Апеляційна палата не могла зробити висновок про те, що Саліх Омердіч є особою, яка перебуває під захистом Женевських конвенцій (МКТЮ, рішення за апеляцією у справі Кордіча та Черкеза, п. 460). Апеляційна палата підтвердила вирок за вбивство батька та його сина у квітні 1993 року. Докази вказували на те, що вони тримали руки над головою і здалися солдатам. Незалежно від того, ким їх слід було вважати — цивільними особами чи комбатантами, Апеляційна палата відзначила, що вони потрапили до рук ворога, а саме до військовослужбовців сил боснійських хорватів. Отже, вони перебували під захистом Женевських конвенцій (МКТЮ, рішення за апеляцією у справі Кордіча та Черкеза, пункти 478-480). 220. Цивільні особи як особи, які перебувають під захистом. Захист, що надається статтею 4 Женевської конвенції IV цивільним особам, які опинилися в епіцентрі міжнародного конфлікту, слід тлумачити як такий, що передбачає максимальний ступінь охорони. Тому відповідність вимозі щодо «громадянства», передбаченої статтею 4 Женевської конвенції IV для визначення цивільних осіб, повинна встановлюватися після аналізу «сутності відносин», а не на основі юридичної кваліфікації їхнього громадянства за національним законодавством («критерій лояльності»). Отже, лояльність стороні конфлікту та контроль цієї сторони над особами на певній території можна розглядати як вирішальний критерій перевірки.351 351 МКТЮ, рішення за апеляцією у справі Челебічі, пункти 83-84 («Статтю 4 Женевської конвенції IV слід тлумачити як намір максимально захистити цивільних осіб, які опинилися у вирі міжнародного конфлікту або конфлікту, який набув міжнародного виміру. Тому відповідність вимозі статті 4 щодо громадянства повинна встановлюватися на основі аналізу «суті відносин», а не на основі правової кваліфікації за національним законодавством. У сучасних етнічних конфліктах, зокрема для цілей застосування гуманітарного права та НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 90 221. З рештою, оскільки сили сторони конфлікту поступово встановлюють контроль над територією, окремі цивільні особи в цих районах, що послідовно захоплюються, автоматично набувають статус захищених осіб у значенні Женевської конвенції IV, за умови, що вони не заявлять про лояльність відповідній стороні.352 МКС. РІШЕННЯ ПРО ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЗВИНУВАЧЕНЬ У СПРАВІ КАТАНГИ ТА НГУДЖОЛО ЧУЇ, ПУНКТИ 289-293 (ПРИМІТКИ ОПУЩЕНО). 289. З цієї причини, а також відповідно до статті 4 Женевської конвенції IV, особи, які перебувають під захистом, — це ті цивільні особи, які «в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є». 290. Апеляційна палата МКТЮ у справі Тадіча встановила, що «громадянство», як це передбачено статтею 4 Женевської конвенції IV, не є вирішальним критерієм для визначення того, чи має окрема цивільна особа статус захищеної відповідно до Женевської конвенції IV. За даними Апеляційної палати МКТЮ: [...] не лише текст та історія розроблення Конвенції, але й, що більш важливо, мета і цілі Конвенції свідчать про те, що лояльність стороні конфлікту та, відповідно, контроль цієї сторони над особами на певній території можна вважати вирішальним критерієм. 291. Ця Палата також дотримується підходу, згідно з яким термін «громадяни» у статті 4 ЖК IV, яка була розроблена у 1949 році, відображав у той час передбачувану важливість громадянства для визначення лояльності окремих цивільних осіб. Незважаючи на те, що зв’язок між громадянством і лояльністю залишається важливим чинником у визначенні статусу захищених осіб, які опиняються у міжнародних збройних конфліктах, згідно з судовою практикою МКТЮ, він вже не є визначальним критерієм. 292. Отже, стаття 8(2)(a)(i) Статуту застосовується до таких випадків, коли захищених цивільних осіб вбивають тоді, коли вони перебувають «під владою» сторони конфлікту. Відповідно до прецедентного права міжнародних трибуналів, певна цивільна особа потрапляє «під контроль» сторони конфлікту, якщо ця особа перебуває на території, підконтрольній такій стороні. 293. Отже, на думку Палати, у міру того, як сили сторони конфлікту, які здійснюють напад, поступово здобувають контроль над селом, що є об’єктом нападу, окремі цивільні особи на цих територіях автоматично набувають статус захищених осіб у значенні статті 4 Женевської Конвенції IV, якщо вони не заявлять про лояльність відповідній стороні. Тому стаття 8(2)(a)(i) Статуту забороняє умисне вбивство цих цивільних осіб за таких обставин. 352 статті 4 Женевської конвенції IV, потерпілі особи можуть «асимілюватися» до зовнішньої держави, яка бере участь у конфлікті, навіть якщо вони формально мають таке ж громадянство, як і ті, хто їх захопив. Отже, Апеляційна палата погоджується з апеляційним рішенням у справі Тадіча у тому, що «навіть якщо за обставинами справи злочинці та потерпілі особи вважатимуться особами, що мають спільне громадянство, стаття 4 все одно буде застосовною […]. Громадянство потерпілих осіб в цілях застосування Женевської конвенції IV необхідно визначати не на основі формальних національних характеристик, а радше на основі аналізу сутнісних відносин, беручи до уваги різну етнічну приналежність потерпілих осіб і злочинців та їхні зв’язки з іноземною державою, що втрутилася»). МКТЮ, Прліч та ін. Апеляційне рішення, пункти 354-355; МКТЮ, Апеляційне рішення у справі Тадіча, пункти 165-166. МКС. Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 293 («на думку Палати, у міру того, як сили сторони конфлікту, які здійснюють напад, поступово здобувають контроль над селом, що є об’єктом нападу, окремі цивільні особи на цих територіях автоматично набувають статус захищених осіб у значенні статті 4 Женевської Конвенції IV, якщо вони не заявлять про лояльність відповідній стороні»). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 91 c. Склад умисного вбивства (суб’єктивні елементи)353 222. Субʼєктивні елементи умисного вбивства передбачають: (1) намір вбити; та (2) усвідомлення захищеного статусу потерпілої особи. 223. Злочинець умисно та усвідомлено вбив одну чи більше осіб.354 Коментатори припускають, що через використання поняття «умисно» в Статуті МКС до цього правопорушення може застосовуватися нижчий стандарт mens rea, оскільки «умисно» тлумачиться судовою практикою МКТЮ як таке, що включає прямий умисел і непрямий умисел (dolus eventualis).355 Це також відповідає вимогам кримінального законодавства України щодо умисного вбивства,356 що охоплює як прямий умисел, а саме намір заподіяти смерть особі, так і непрямий умисел (dolus eventualis), що становить умисне завдання тяжких тілесних ушкоджень за умови усвідомлення особою, яка вчинила злочин, того, що смерть потерпілої особи є ймовірним наслідком його/її дії або бездіяльності.357 МКТЮ, ПРЛІЧ ТА ІН. РІШЕННЯ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ПАЛАТИ, П. 2793. «mens rea вбивства потребує наявності дії або бездіяльності з наміром убити чи заподіяти тяжкі тілесні ушкодження з обґрунтованим усвідомленням того, що це може призвести до смерті». 224. Якщо смерть є випадковою (не є передбачуваним наслідком дій чи бездіяльності особи, яка вчинила злочин), тоді діяння злочинця не є умисним вбивством.358 353 354 355 356 357 358 У цьому розділі детально описано суб’єктивнцього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні елементи злочинів загалом. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Елементи злочинів МКС, Стаття 8(2)(a)(i); Статут МКС, Стаття 30. Тріффтерер і Амбос (Ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: Коментар, 3-є видання, C.H. Бек Харт Номос, 2016, с. 346, абз. 144; Werle and Jeßberger, Principles of International Criminal Law, 4th Edition, Oxford University Press, 2020, p. 504, абз. 1327, ф. 447; МТКЮ, Судовий вирок у справі Бласкіча, п. 152 («[На] думку Судової палати, mens rea, що становить усі порушення статті 2 Статуту [що містять серйозні порушення], включає як винний умисел, так і необережність, які можна порівняти з серйозною злочинною недбалістю».) Див. статті 23-25, 115-118, 119 КК України. МКТЮ, рішення за апеляцією у справі Кордіча та Черкеза, п. 36 («обвинувачений (…) мав намір заподіяти смерть або завдати тяжких тілесних ушкоджень, які, як він мав би розумно припустити, можуть призвести до смерті»); МКТЮ, рішення за апеляцією у справі Челебічі, п. 422 («мав намір заподіяти смерть або завдати тяжких тілесних ушкоджень, які, як він мав би розумно припустити, можуть призвести до смерті»). Див. також МКТЮ, рішення Судової палати у справі Брджаніна, п. 381 («намір вбити, або завдати тяжких тілесних ушкоджень або серйозних травм, знаючи наперед, що така дія чи бездіяльність може призвести до смерті»). МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі, п. 433 («Судова палата також керується простим, звичайним значенням слова «умисний», яке міститься в Короткому Оксфордському словнику англійської мови, а саме: «навмисний, усвідомлений». Виходячи з цього, немає жодних суттєвих розбіжностей між використанням терміну «умисне вбивство» та його французьким відповідником «l’homicide intentionnel». (…) Суть, що випливає з використання цієї термінології в обох мовах, полягає в тому, що смерть не повинна бути випадковим наслідком дій обвинуваченого»). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 92 Крім того, для встановлення воєнного злочину умисного вбивства не потрібна наявність попереднього обмірковування.359 225. Усвідомлення захищеного статусу потерпілої особи. Злочинець також повинен знати про захищений статус потерпілої особи. Усвідомлення захищеного статусу не означає, що злочинець повинен був провести оцінювання та дійти висновку, що потерпіла особа була захищеною особою відповідно до будь-якої з чотирьох Женевських конвенцій. Важливими є фактичні обставини, які підтверджують цей статус.360 d. Контекстуальні елементи 226. Крім того, як і з іншимим воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Тривав міжнародний збройний конфлікт; ii. Діяння були вчиненні в контексті міжнародного збройного конфлікту та були повʼязані з ним; 361та iii. Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.362 ii. Злочини неналежного поводження: катування або нелюдське поводження, у тому числі експерименти та заподіяння каліцтва, а також умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень (Статут МКТЮ, стаття 2(b)-(c); Статут МКС, статті 8(2)(a)(ii)-(iii), 8(2)(b)(x)) 227. У цьому розділі розглядається низка воєнних злочинів, які можна звести до категорії «злочинів неналежного поводження».363 Ці злочини є однаковими або схожими за походженням та джерелами. Деякі їхні елементи ідентичні, а інші відрізняються, іноді значно. Для зручності вони розписані в чотирьох окремих розділах. 359 360 361 362 363 МКТЮ, рішення Судової палати у справі Брджаніна, п. 386 («Судова палата вважає, що mens rea умисного вбивства не потребує наявності попереднього обмірковування»). МКС. Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 297 («стаття 8(2)(a)(i) Статуту також передбачає, що злочинець «усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про захищений статус потерпілої особи. Отже, злочинець не обов’язково має оцінювати та робити висновок про те, що потерпіла особа насправді була особою, яка перебувала під захистом будь-якої з Женевських конвенцій»), 305 («воєнний злочин умисного вбивства, передбачений статтею 8(2)( a)(i) Статуту також передбачає, що злочинець «усвідомлює фактичні обставини, що свідчили про захищений статус потерпілої особи. Отже, злочинець не зобов’язаний робити необхідне оціночне судження, щоб дійти висновку, що потерпіла особа справді мала захищений статус згідно з будь-якою з Женевських конвенцій 1949 року»). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(i). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(i). Див. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі, пп. 440-445. Див. також: Верле та Єссбергер. Принципи міжнародного кримінального права. 4-е видання. Oxford University Press, 2020, с. 486, 490, п. 1265-1266, 1281; МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 114. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 93 a. Катування (Статут МКТЮ, стаття 2(b); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(ii)) ЗАСТОСОВНІСТЬ. Воєнний злочин катування можна вважати злочином за статтею 438 КК України, оскільки він охоплюється «порушенями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передачено частиною першою статті 438. СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Цей злочин характеризується такими елементами: 1) Об’єктивні елементи • Злочинець завдав сильного фізичного або морального болю чи страждань одній чи кільком особам. • Особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. 2) Суб’єктивні елементи • Злочинець умисно та свідомо завдав сильного фізичного або морального болю чи страждань. • Злочинець завдав болю або страждань з метою отримання інформації або зізнання, або покарання, залякування чи примусу, або дискримінації за будь-якою ознакою. • Злочинець знав про фактичні обставини, що свідчать про захищений статус осіб відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року. 3) Контекстуальні елементи • Тривав міжнародний збройний конфлікт. • Діяння були вчинені злочинцем в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Злочинець усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. i. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 228. Стаття 438 КК України не містить прямої згадки про воєнний злочин катування. Однак цей злочин охоплюється «порушеннями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передбачено частиною першою статті 438. Це порушення МГП заборонено та визнано воєнним злочином відповідно до міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Отже, можна зробити висновок, що таке діяння є злочином за статтею 438 КК України. 229. Катування є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Катування є порушенням МГП за чотирма Женевськими конвенціями 1949 року та Додатковим протоко- НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 94 лом I.364 Україна є державою-учасницею Женевських конвенцій та Додаткового протоколу I.365 230. Визнання воєнним злочином. Катування як порушення МГП є воєнним злочином у контексті міжнародного збройного конфлікту, оскільки воно є грубим порушенням Женевських конвенцій, а також Додаткового протоколу І.366 Такі діяння також криміналізовані відповідно до міжнародного звичаєвого права.367 З рештою, катування є воєнним злочином у контексті міжнародного збройного конфлікту за Статутом МКТЮ (стаття 2(b)) та Статутом МКС (стаття 8(2)(a)(ii)).368 231. Зазначене вказує на те, що катування є злочином і за статтею 438 КК України. ii. Склад катування (об’єктивні елементи) 232. Об’єктивна сторона катування характеризуються такими елементами: (1) злочинець завдав сильного фізичного або морального болю чи страждань одній чи кільком особам; (2) особа чи особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року.369 Ці елементи мають статус міжнародного звичаєвого права.370 233. Злочинець завдав сильного фізичного або морального болю чи страждань одній чи кільком особам. 234. Катування можуть бути вчинені шляхом дії або злочинної бездіяльності.371 364 365 366 367 368 369 370 371 Женевська конвенція I, стаття 12; Женевська конвенція II, стаття 12; Женевська конвенція III, статті 17, 87; Женевська конвенція IV, стаття 32; Додатковий протокол I, стаття 75(1)-(2)(a). 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала Женевську конвенцію 1949 року, а 25 січня 1990 року — Додатковий протокол І. МКЧХ. База даних МГП. Договори, держави-учасниці та коментарі. Україна. Заборона катування також має статус міжнародного звичаєвого права. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП, Норма 90. Забороняються катування, жорстоке чи нелюдське поводження, наруга над людською гідністю, зокрема образливе і принизливе поводження. Крім того, заборона катувань є ius cogens, тобто імперативною нормою міжнародного права, відступ від якої не допускається. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Челебічі, п. 454. Женевська конвенція I, статті 49-50; Женевська конвенція II, статті 50-51; Женевська конвенція III, статті 129-130; Женевська конвенція IV, статті 146-147; Додатковий протокол I, стаття 85(1)-(2), (5); МКЧХ, Консультативна служба з міжнародного гуманітарного права. Заборона катувань та інших форм жорстокого поводження та покарання за них, 2014 р., с. 2. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Серйозні порушення міжнародного гуманітарного права є воєнними злочинами. Статут МКТЮ, стаття 2(b); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(ii). Див. також Статут МКС, статтю 8(2)(c)(i), яка застосовується в контексті неміжнародного збройного конфлікту. Див. також вище пп. 166-182. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(ii)-1. МКТЮ,Кунарац та ін., Рішення Судової палати, пп. 483-485. У рішенні Судової палати у справі Кунараца та ін. викладено ті елементи, які не викликають суперечок, є загальноприйнятими і відображеними в Елементах злочинів МКС. У рішенні Судової палати у справі Кунараца та ін. також відзначено і відхилено елементи, загальноприйнятність яких під сумнівом. Останні, як правило, не відображені в Елементах злочинів МКС. МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2700 («Злочин катування, незалежно від того, чи є він злочином проти людяності чи воєнним злочином, скоюється шляхом дії або бездіяльності та має спільний матеріальний елемент, який полягає в тому, що «особа, яка вчинила злочин, завдала сильного фізичного або морального болю чи страждань одній чи кільком особам»), стосується злочину катування під час неміжнародного збройного конфлікту за статтею 8(2)(c)(i), але це міркування може також бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кунараца та НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 95 235. Фізичний або душевний біль чи страждання. Завданий фізичний або душевний біль чи страждання не обов’язково повинні включати фізичну травму, порушення функцій організму або смерть. Будь-яка завдана травма не обов’язково має бути непоправною, а наслідки катувань не обов’язково мають бути видимими.372 236. Тяжкість. Тяжкість означає значний ступінь болю чи страждань.373 Відповідно до практики спеціальних міжнародних кримінальних трибуналів, цей підвищений гострий ступінь болю або страждань відрізняє злочин катування від злочину нелюдського поводження, а також від злочину умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю, обидва з яких передбачають порівняно нижчий ступінь болю чи страждань.374 237. Ця різниця не була відтворена у формулюванні Елементів злочинів МКС, де використовується один і той самий термін «сильний» і для катування і для нелюдського поводження.375 Тим не менш, на цьому етапі нещодавня практика МКС з досудового розгляду справ, судячи з усього, визнає різницю в ступені тяжкості, необхідної для диференціації між злочинами катування та нелюдського поводження.376 372 373 374 375 376 ін., пункт 483 («Катування полягає в заподіянні дією чи бездіяльністю сильного фізичного або морального болю чи страждань»). МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2701 («Немає необхідності доводити, що біль чи страждання включали конкретну фізичну травму (наприклад, відмову органів), порушення функцій організму чи смерть. Біль і страждання можуть бути як фізичними, так і душевними. Наслідки катувань не обов’язково повинні бути видимими, а травма не обов’язково повинна бути постійною»); МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 231, обидва стосуються злочину катування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(c)(i), але це міркування також бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2701 («Тяжкість передбачає значну міру болю та страждань»); МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 230 («Un degré important de douleur et de souffrance doit être atteint pour qu’un crime puisse être qualifié de torture au regard du Statut»), обидва стосуються злочину катування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2) (c)(i), але це міркування також бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 119, виноска 236 («Палата зазначає, що ступінь душевних або фізичних страждань у випадку нелюдського поводження, є нижчим, ніж у випадку катування»); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, п. 246 («Ступінь фізичних або душевних страждань необхідний, щоб довести один із двох злочинів [нелюдського поводження чи жорстокого поводження], є нижчим за той, який вимагається для катувань, хоча й має той самий рівень, який є необхідним для доведення звинувачення в «умисному заподіянні сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю»); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Брджаніна, п. 483 («Тяжкість болю або страждань відрізняє катування від інших форм неналежного поводження»). Елементи злочинів МКС користуються у контексті катування та нелюдського поводження однаковими формулюваннями «сильного» фізичного або морального болю чи страждання (стаття 8(2)(a)(ii)-1, -2, елемент 1); Триффтерер та Амбос (за ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 334, п. 92. Див. МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 230 (“c’est le caractère « aigu » de la douleur ou de la souffrance qui différencie le crime de torture d’autres actes de mauvais traitements.”), 232 (“La qualification de torture doit être réservée au degré le plus fort de traitement inhumain, en raison du caractère spécialement infamant de celle-ci. Les mauvais traitements qui n’atteignent pas le seuil de gravité de la torture peuvent, le cas échéant, constituer […] des traitements cruels constitutifs de crime de guerre.”), 257, 259, стосовно злочину катування під час неміжнародного збройного конфлікту за статтею 8(2)(c)(i), але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 96 238. Немає конкретно визначеного порогового рівня сильних страждань або болю, заподіяння яких становить катування. Його можна визначити лише в кожному випадку окремо з огляду на всі обставини справи. Умова щодо тяжкості може відповідати одному діянню або сукупності діянь, що розглядаються як ціле.377 Крім того, при визначенні тяжкості неналежного поводження можуть враховуватися об’єктивні та суб’єктивні критерії, а також соціальний, культурний і релігійний контекст.378 МКТЮ, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ БРДЖАНІНА, П. 484 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО), ЩОДО ВІДПОВІДНИХ КРИТЕРІЇВ ОЦІНКИ ТЯЖКОСТІ: Під час визначення тяжкості будь-якого неналежного поводження необхідно враховувати об’єктивну тяжкість заподіяної шкоди, зокрема характер, мету та послідовність вчинених діянь. Суб’єктивні критерії, як-от фізичний або психічний стан потерпілої особи, вплив поводження та, в деяких випадках, такі чинники, як вік, стать, стан здоров’я та нижчий статус потерпілої особи, також будуть мати значення для визначення тяжкості шкоди. ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД. ПРИКЛАДИ СИЛЬНОГО ФІЗИЧНОГО ЧИ МОРАЛЬНОГО БОЛЮ АБО СТРАЖДАНЬ, ЯКІ Є КАТУВАННЯМ. У міжнародній судовій практиці вважається, що катуванням можуть бути такі приклади сильного фізичного або морального болю: • Шмагання батогом як метод катування після арешту.379 • Тілесне покарання у вигляді «15 ударів батогом» по ув’язненому, якого прив’язують голим до металевої конструкції та надягають капюшон на голову.380 • Тілесне покарання за допомогою електричних кабелів або ураження електричним струмом.381 377 378 379 380 381 МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2701 («Тяжкість передбачає значну міру болю та страждань і може бути присутньою внаслідок одній дії або комбінації дій, якщо розглядати їх як ціле. Зазначене можна визначити лише в кожному конкретному випадку з огляду на всі обставини справи».); МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 230, обидва стосуються злочину катування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(c)(i), але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Брджаніна, п. 484; МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Брджаніна, пункти 246-252; МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 230 («Le contexte social, culturel et religieux relatif aux victimes peut également être pris en considération, en tant qu’élément pouvant aggraver les souffrances»). МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 231. МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 231. МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 231; МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Мартіча, п. 76. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 97 • Спричинення опіків.382 • Викликання відчуття задухи за допомогою води, в тому числі шляхом занурення в брудну воду або імітації утоплення.383 • Імітація страти або ампутації.384 • Примушування бути свідком страти чи зґвалтування іншої особи.385 • Змушування бути свідком жорстокого поводження з родичем.386 • Примушування потерпілих ховати тіла своїх сусідів і друзів.387 • Зворотне підвішування (також відоме як «палестинське підвішування», «l’estrapade» або «страппадо», під час якого руки потерпілої особи зв’язані за спиною, а потерпіла особа підвішується на мотузці, яка кріпиться до зап’ясть, що зазвичай призводить до вивиху плечей) .388 • Виривання нігтів.389 • Тривала ізоляція, у тому числі сенсорна депривація.390 • Зґвалтування.391 239. Особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. Особи, яким було заподіяно сильного фізичного чи морального болю або страждань, повинні були підлягати захисту відповідно до однієї з чотирьох Женевських конвенцій, а саме: • військовослужбовці та комбатанти, які є пораненими, хворими та/або такими, що зазнали корабельної аварії в морі (Женевська конвенція I, стаття 13; Женевська конвенція II, стаття 13); • Медичний і духовний персонал (Женевська конвенція I, статті 24, 25, 26; Женевська конвенція II, статті 36, 37; Женевська конвенція IV, стаття 20); • Військовополонені (Женевська конвенція III, стаття 4); або • Цивільні особи, які в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є (Женевська конвенція IV, статті 4, 13).392 382 383 384 385 386 387 388 389 390 391 392 МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Мартіча, п. 76. МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 231. МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 231. МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 231; МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Мартіча, п. 76; МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Фурунджії, пункти 267-269. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Квочки та ін., Trial Judgement, para. 149. Рішення Судової палати у справі Мартіча, п. 76. МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 231; ЄСПЛ, «Курт на ін. проти Туреччини», Рішення Суду (друга секція), пункти 29-30. МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 231. МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 231. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Мартіча, п. 76; МКТЮ, Кунарац та ін. Рішення Апеляційної палати, пункти 150-151. МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, пункти 357-358 щодо злочину нелюдського поводження за статтею 8(2)(a)(ii), але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі, оскільки цей елемент є ідентичним для обох НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 98 240. Лояльність певній стороні та контроль цієї сторони над людьми та територією. У тому, що стосується останньої категорії цивільних осіб за статтею 4 Женевської конвенції IV формальне/юридичне громадянство не є настільки важливим, як суть відносин між потерпілими та злочинцями.393 Лояльність стороні конфлікту та контроль цієї сторони над особами на певній території можна розглядати як вирішальний критерій.394 В міру того, як сили сторони конфлікту, що здійснюють наступ, поступово встановлюють контроль над територією, цивільні особи в цих районах, що послідовно захоплюються, автоматично набувають статус осіб, що підлягають захисту, за умови, що вони не заявляють про лояльність цій стороні.395 241. Відсутність умови щодо участі офіційної особи або перебування особи (осіб) «під вартою або під контролем обвинуваченого» — наразі загальновизнаним є те, що катування як воєнний злочин не вимагає присутності державного посадовця чи будь-якої іншої особи з владними повноваженнями під час катування, на противагу визначенню катування за статтею 1 Конвенції проти 393 394 395 злочинів. Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 98. МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Челебічі, пункти 83-84 («Статтю 4 Женевської конвенції IV слід тлумачити як намір максимально захистити цивільних осіб, які опинилися у вирі міжнародного конфлікту або конфлікту, який набув міжнародного характеру. Тому відповідність вимозі статті 4 щодо громадянства повинна встановлюватися на основі аналізу «суті відносин», а не на основі правової кваліфікації за національним законодавством. У сучасних етнічних конфліктах, для цілей застосування гуманітарного права та статті 4 Женевської конвенції IV зокрема, потерпілі особи можуть «асимілюватися» зовнішньою державою, яка бере участь у конфлікті, навіть якщо вони формально мають таке ж громадянство, як і ті, хто їх захопив. Отже, Апеляційна палата погоджується з апеляційним рішенням у справі Тадіча у тому, що «навіть якби за обставинами справи злочинці та потерпілі особи вважалися особами, що мають спільне громадянство, стаття 4 все одно була б застосовною»). МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Тадіча, пункти 165-166 («Цей правовий підхід, що спирається радше на змістовні відносини, ніж на формальні зв’язки, стає дедалі важливішим у сучасних міжнародних збройних конфліктах. Якщо раніше війни велися в основному між усталеними державами, то в сучасних міжетнічних збройних конфліктах на кшталт конфлікту в колишній Югославії в ході конфлікту часто створюються нові держави, і підставою для лояльності може стати етнічна, а не національна приналежність. Або, іншими словами, етнічна приналежність може стати визначальним чинником національної лояльності. За таких умов критерій громадянства є дедалі менш придатним для визначення осіб, які перебувають під захистом. У таких конфліктах не лише текст та історія розроблення Конвенції, але й, що більш важливо, об’єкт і мета Конвенції свідчать про те, що лояльність стороні конфлікту та, відповідно, контроль цієї сторони над особами на певній території можна вважати вирішальним критерієм»). МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, пункти 292 («Відповідно до прецедентного права міжнародних трибуналів, цивільна особа потрапляє «під владу» сторони конфлікту, якщо ця особа перебуває на території, підконтрольній такій стороні»), 293 («Отже, на думку Палати, у міру того, як сили сторони конфлікту, які здійснюють напад, поступово здобувають контроль над селом, що є об’єктом нападу, окремі цивільні особи на цих територіях автоматично набувають статус осіб, що підлягають захисту в значенні статті 4 Женевської Конвенції IV, якщо вони не заявлять про лояльність відповідній стороні. Тому стаття 8(2)(a)(i) Статуту забороняє умисне вбивство цих цивільних осіб за таких обставин [Елемент 2 якої однаково застосовується до катування або нелюдського поводження, у тому числі біологічних експериментів, за статтею 8(2)(a)(ii)]»), 358 («Стаття 8(2)(a)(ii) Статуту, отже, застосовується до тих ситуацій, в яких цивільні особи, що перебувають під захистом, зазнають нелюдського поводження «під владою» сторони конфлікту, і тому також застосовується до випадків нелюдського поводження з особами, що підлягають захисту, з боку сторони, яка здійснює напад, коли такі дії стаються після того, як напад у цілому закінчився і забезпечено припинення спротиву або повний контроль над селом, що зазнало нападу. Окрім того, це положення забороняє особам, які вчиняють злочини, нелюдяно поводитися з особами, що перебувають під захистом, коли ці сили просуваються до районів опору противника в селі, який є об’єктом нападу»), щодо злочину нелюдського поводження згідно зі статтею 8(2)(a)(ii)(елемент 2), але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі, оскільки цей елемент є ідентичним для обох злочинів. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 99 катувань.396 На додаток і на відміну від визначення МКС катування як злочину проти людяності, для катування як воєнного злочину не існує вимоги про те, що особа (особи) мала/и перебувати «під вартою або під контролем особи, яка вчинила злочин».397 iii. Склад катування (суб’єктивні елементи)398 242. Суб’єктивні елементи катування, відповідно до системи права МКС, полягають в тому, що (1) злочинець умисно та свідомо завдав сильного фізичного або морального болю чи страждань; (2) злочинець завдав болю або страждань з метою отримання інформації або зізнання, або покарання, залякування чи примусу, або дискримінації за будь-якою ознакою; і (3) злочинець знав про фактичні обставини, що свідчили про захищений статус особи відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року.399 243. Злочинець умисно та свідомо завдав сильного фізичного або морального болю чи страждань.400 Злочинець не обов’язково повинен був зробити оціночне судження щодо тяжкості завданого болю чи страждань.401 396 397 398 399 400 401 МКТЮ,Кунарац та ін., Рішення Судової палати, п. 496 («Судова палата приходить до висновку, що визначення катування згідно з міжнародним гуманітарним правом не охоплює тих самих елементів, що й визначення катування, яке зазвичай застосовується відповідно до права прав людини. Зокрема, Судова палата вважає, що присутність державного службовця чи будь-якої іншої особи, що має владні повноваження, під час катування не є обов’язковою умовою для того, щоб злочин розглядався як катування згідно з міжнародним гуманітарним правом»); МКТЮ, рішення Апеляційної палати у справі Кунараца та ін., п. 148 («Тому Судова палата в цій справі мала рацію, зайнявши позицію, згідно з якою умова щодо присутності державної посадової особи не вважається умовою за міжнародним звичаєвим правом у контексті кримінальної відповідальності особи за катування поза системою права Конвенції проти катувань»). Порівняйте статтю 8(2)(a)(ii)-1 і статтю 7(1)(f) Елементів злочинів МКС. Див. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 46 («Кілька делегацій зазначили, що визначення катування як злочину проти людяності містить умову, за якою потерпіла особа повинна перебувати «під вартою або під контролем обвинуваченого», що має бути так само передбачено як елемент воєнного злочину катування. Ця пропозиція не знайшла великої підтримки. На підставі включення виноски «Оскільки елемент 3 передбачає, що усі потерпілі особи повинні бути особами, які перебувають під захистом згідно з однією чи декількома Женевськими конвенціями 1949 року, ці елементи не включають умови щодо перебування під вартою чи контролем, яка містяться в елементах статті 7(1)(e)» делегації, які виступали за включення перебування під вартою або контролем як елементу, відкликали пропозицію»). У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні загальнокримінальним злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(ii)-1; Статут МКС, стаття 30. Цей суб’єктивний елемент випливає зі звичайного умислу та знань відповідно до статті 30 Статуту МКС. Елементи злочинів МКС, Загальний вступ, п. 4 («У контексті ментальних елементів, пов’язаних з елементами, що передбачають оціночне судження, наприклад, тими, які включають терміни «нелюдський» або «тяжкий», самостійне формування особою, яка вчинила злочин, конкретного оціночного судження є необов’язковим, якщо не вказано інше»); МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2707 («Що стосується вимоги про наявність сильного болю чи страждань, то особа, яка вчинила злочин, не обов’язково мала зробити остаточне оціночне судження щодо тяжкості завданого болю»), стосовно катувань під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(c)(i), але це міркування може бути застосовано mutatis mutandis до злочину катування у контексті міжнародного збройного конфлікту, який розглядається тут. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 100 244. Злочинець завдав болю або страждань для: отримання інформації або зізнання, або покарання, залякування чи примусу, або дискримінації за будь-якою ознакою. Цей суб’єктивний елемент спеціального умислу щодо цілі діянь є додатковим до обов’язкового знання та умислу заподіяння болю чи страждань.402 Цей спеціальний умисел відрізняє злочин катування від злочину нелюдського поводження, а також від злочину умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю, обидва з яких вимагають лише наміру заподіяти болю або страждань та знання про це.403 245. Перелік конкретних цілей (отримання інформації чи зізнання, покарання, залякування чи примус, або дискримінація будь-якого виду) не є вичерпним.404 Відповідна конкретна ціль має бути частиною мотивації діяння, але вона не обов’язково повинна бути єдиною чи навіть переважною мотивацією діяння.405 У випадку зґвалтування та сексуального насильства сексуальна мотивація може співіснувати з наміром катування і не виключати його.406 402 403 404 405 406 МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2705 («На додаток до метальних елементів, зазначених у статті 30, воєнний злочин катування також передбачає, що особа, яка вчинила злочин, завдала болю або страждань з такими цілями, як: отримання інформації або зізнання, покарання, залякування чи примусу або з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду») стосовно злочину катування згідно зі статтею 8(2)(c)(i), але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Челебічі, п. 552 («Поводження, яке не відповідає умові щодо цілі, застосовної до злочину катування за спільною статтею 3, є жорстоким поводженням»); МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, п. 340 («Коментар до статті 147 Женевської конвенції IV описує злочин умисного заподіяння сильних страждань як такий, що передбачає страждання, які завдаються за відсутності мети, задля досягнення якої […] вдаються до катування. Їх можуть завдавати з інших мотивів, таких як […] помста чи садизм»); МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 235 («La présence de cet élément [que l’acte de torture en tant que crime de guerre soit exécuté dans un but en particulier] permettra en outre de distinguer la torture d’autres infractions similaires»), конкретні уривки зі справ Челебічі та Аль Хассана стосуються злочинів катування та жорстокого поводження під час неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочинів катування та нелюдського поводження під час міжнародного збройного конфлікту. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Челебічі, п. 470 («Використання слів «для таких цілей» у загальноприйнятому визначенні катування вказує на те, що різні перелічені цілі не є вичерпним переліком, і їх слід розглядати лише як типові»); МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Мркшича та ін., п. 515 («Крім того, дія або бездіяльність повинні бути вчинені з певною метою. Зазначене означає, хоча й не вичерпно, мету отримання інформації чи зізнання, покарання, залякування чи примусу по відношенню до потерпілої чи третьої особи, або дискримінації потерпілої чи третьої особи за будь-якою ознакою») щодо злочину катування під час неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2706 («Ця конкретна мета має бути компонентом мотивації діянь, але вона не обов’язково повинна бути «переважною або єдиною метою»); МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 235, обидва стосуються злочину катування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(c)(i), але це міркування також бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. Див. також МКТЮ, Мркшич та ін. Рішення Судової палати, п. 515 («Заборонена мета не обов’язково повинна бути єдиною чи основною метою відповідної дії чи бездіяльності») щодо злочину катування під час неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування також бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. МКТЮ, Кунарац та ін., рішення Апеляційної палати, п. 153 («Апелянти стверджують, що умисел злочинця мав сексуальну природу, що, на їхню думку, несумісне з наміром вчинити злочин катування. У цьому відношенні Апеляційна палата бажає підкреслити важливу відмінність між «умислом» і «мотивом». Апеляційна палата вважає, що, навіть якщо мотив особи, яка вчинила злочин, є виключно сексуального характеру, з цього не випливає, що вона не мала умислу вчинити акт катування або що її поведінка не спричинила сильного болю або фізичних чи моральних страждань, оскільки такий біль або страждання є ймовірним і НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 101 246. Злочинець знав про фактичні обставини, що свідчили про захищений статус особи відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року. Щодо громадянства цивільних осіб злочинець мав знати тільки те, що потерпілий належав до протилежної сторони конфлікту.407 iv. Контекстуальні елементи 247. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Тривав міжнародний збройний конфлікт; ii. Діяння були вчинені в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;408 та iii. Злочинець усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.409 407 408 409 логічним наслідком її поведінки. З огляду на визначення, важливо встановити, чи мала умисел особа, яка вчинила злочин, діяти так, що це за нормального перебігу подій спричинило б сильний біль або фізичні чи моральні страждання її жертвам. Апеляційна палата погоджується з висновками Судової палати про те, що апелянти дійсно мали намір діяти так, щоб завдати сильний біль або фізичні чи моральні страждання своїм жертвам, переслідуючи одну з цілей, заборонених визначенням злочину катування, зокрема ціль, яка полягала в дискримінації»), 155 («Крім того, у відповідь на аргумент про те, що визнана апелянтом мета сексуального задоволення не вказана у визначенні катування, Апеляційна палата повторює висновки Судової палати про те, що діяння не обов’язково мали вчинялися виключно з метою, забороненою міжнародним правом. Якщо одну з заборонених цілей досягають унаслідок діяння, тоді той факт, що такі діяння також мали на меті досягнення не включеної до переліку цілі (навіть сексуального характеру), не має значення»); МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Челебічі, п. 471 («[Зґвалтування та інше сексуальне насильства можуть] відповідати умовам щодо цілі, застосовним до злочину катування, оскільки під час збройних конфліктів елементи щодо цілі у вигляді залякування, примусу, покарання чи дискримінації часто можуть бути невід’ємними компонентами поведінки, підводячи, отже, відповідні діяння під відповідне визначення»). Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(i), Елемент 3, виноска 33, застосовується до відповідного елементу кожного злочину згідно зі статтею 8(2)(a). Див. також МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 360, де виноска 33 застосовується в ширшому сенсі до всіх осіб, які перебувають під захистом чотирьох Женевських конвенцій («Відповідно до виноски 33 Елементів злочинів, не обов’язково, щоб злочинець зробив аналіз і дійшов висновку про те, що потерпіла особа мала правовий захист за будьякою з чотирьох Женевських конвенцій, а натомість необхідно, щоб злочинець знав, що «потерпіла особа належала до протилежної сторони конфлікту»), у контексті злочину нелюдського поводження відповідно до статті 8(2)(a)(ii) (елемент 2), але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглядається, оскільки цей елемент є однаковим для обох злочинів. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(ii)-1. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(ii)-1. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 102 b. Нелюдське поводження, у тому числі біологічні експерименти (Статут МКТЮ, стаття 2(b); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(ii))410 ЗАСТОСОВНІСТЬ. Воєнний злочин нелюдського поводження, у тому числі біологічних експериментів, можна вважати злочином за статтею 438 КК України. Нелюдське поводження може частково охоплюватися «жорстоким поводження з військовополоненими або цивільним населенням» або «порушенями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передбачено частиною першою статті 438. СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Цей злочин характеризується такими елементами: 1. Об’єктивні елементи • Злочинець (а) завдав сильного фізичного або морального болю чи страждань одній чи кільком особам; або (b) піддав одну чи більше осіб біологічному експерименту, при чому • (лише у випадку біологічних експериментів) • експеримент не служив терапевтичним цілям, не був виправданим медичними показаннями, чи проведеним в інтересах особи або осіб; та • експеримент поставив під серйозну загрозу фізичне чи психічне здоров’я або недоторканність особи або осіб. • Особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. 2. Суб’єктивні елементи • Злочинець (а) умисно та свідомо завдав сильного фізичного або морального болю чи страждань; або (b) умисно та свідомо піддав особу або осіб біологічному експерименту. • Злочинець знав про фактичні обставини, що свідчать про захищений статус осіб відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року. 3. Контекстуальні елементи • Тривав міжнародний збройний конфлікт. • Діяння були вчинені злочинцем в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. i. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 248. Воєнний злочин нелюдського поводження частково охоплюється «жорстоким поводження з військовополоненими або цивільним населенням», передбаченого в статті 438 КК України. Крім того, нелюдське поводження, у тому числі 410 Воєнний злочин біологічних експериментів можна розглядати як підкатегорію злочинів нелюдського поводження. Верле та Єссбергер (Werle and Jeßberger). Принципи міжнародного кримінального права. 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 489, п. 1280. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 103 біологічні експерименти, можна віднести до «порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це зазаначено в частині першій статті 438. Це порушення МГП заборонено та визнано воєнним злочином відповідно до міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Отже, можна зробити висновок, що таке діяння є злочином за статтею 438 КК України. 249. Нелюдське поводження, у тому числі біологічні експерименти, є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Нелюдське поводження, у тому числі біологічні експерименти, є порушенням МГП, яке міститься в чотирьох Женевських конвенціях 1949 року та Додатковому протоколі I.411 Україна є державою-учасницею Женевських конвенцій та Додаткового протоколу I.412 250. Визнання воєнними злочинами. Нелюдське поводження, у тому числі біологічні експерименти, як порушення МГП визнаються воєнними злочинами, оскільки вони є грубими порушеннями Женевських конвенцій, а також Додаткового протоколу I.413 Така криміналізація має статус міжнародного звичаєвого права.414 З рештою, нелюдське поводження, у тому числі біологічні експерименти, чітко визнано воєнними злочинами статтею 2(b) Статуту МКТЮ та статтею 8(2)(a) (ii) Статуту МКС.415 251. Злочин нелюдського поводження явно, принаймні частково, збігається зі злочином «жорстокого поводження з військовополоненими або цивільним населенням». Згідно зі Статутами МКС і МКТЮ, а також судовою практикою, нелюдське та жорстоке поводження є схожими злочинами. У вузькому сенсі формулювання «нелюдське поводження» використовується в міжнародних збройних конфліктах, а формулювання «жорстоке поводження» використовується в неміжнародних збройних конфліктах, але ознаки цих двох злочинів є однаковими.416 Крім того, поняття військовополонених у статті 438 застосову411 412 413 414 415 416 Женевська конвенція I, стаття 12; Женевська конвенція II, стаття 12; Женевська конвенція III, стаття 13; Женевська конвенція IV, стаття 27; Додатковий протокол I, стаття 75(1). 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала Женевську конвенцію 1949 року, а 25 січня 1990 року — Додатковий протокол І. МКЧХ. База даних МГП. Договори, держави-учасниці та коментарі. Україна. Заборона нелюдського поводження, у тому числі біологічних експериментів, також має статус міжнародного звичаєвого права. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП, Норма 90. Забороняються катування, жорстоке чи нелюдське поводження, наруга над людською гідністю, зокрема образливе і принизливе поводження; Норма 92. Заподіяння каліцтва, медичні, наукові чи біологічні експерименти. Женевська конвенція I, статті 49-50; Женевська конвенція II, статті 50-51; Женевська конвенція III, статті 129-130; Женевська конвенція IV, статті 146-147; Додатковий протокол I, стаття 85(1)-(2), (5). МКЧХ, Консультативна служба з міжнародного гуманітарного права. Заборона катувань та інших форм жорстокого поводження та покарання за них, 2014 р., с. 2. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Серйозні порушення міжнародного гуманітарного права є воєнними злочинами. Статут МКТЮ, стаття 2(b); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(ii), див. також статтю 8(2)(c)(i) у контексті неміжнародного збройного конфлікту. Див. також вище пп.166-182. МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 257; МКТЮ, рішення Апеляційної палати у справі Челебічі, п. 426; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі, п. 551 («Судова палата вважає, що жорстоке поводження — це поводження, яке призводить до серйозних психічних чи фізичних страждань або є серйозною наругою над людською гідністю, що еквівалентно злочину нелюдського НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 104 ється лише у міжнародних збройних конфліктах,417 що передбачає застосування терміну «нелюдське поводження». 252. Зазначене вказує на те, що за нелюдське поводження, у тому числі біологічні експерименти, передбачена кримінальна відповідальність за статтею 438 КК України. ii. Склад нелюдського поводження, у тому числі біологічних експериментів (об’єктивні елементи) 253. Об’єктивна сторона цього злочину характеризується такими елементами: (1) злочинець (а) завдав сильного фізичного або морального болю чи страждань одній або кільком особам; або (b) піддав одну чи більше осіб біологічному експерименту, при чому (i) експеримент не служив терапевтичним цілям, не був виправданим медичними показаннями, чи проведеним в інтересах особи або осіб; та (ii) експеримент поставив під серйозну загрозу фізичне чи психічне здоров’я або недоторканність особи або осіб. Крім того, (2) особа чи особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року.418 254. У випадку злочину нелюдського поводження,419 злочинець завдав сильного фізичного або морального болю чи страждань одній чи кільком особам. 255. Злочин нелюдського поводження може бути вчинено шляхом дії або бездіяльності.420 256. Фізичний або душевний біль чи страждання. Фізичний або душевний біль чи страждання, заподіяні жертві, не обов’язково повинні бути тривалими або непоправними, якщо їх вплив на жертву є більш ніж тимчасовим і/або реальним та серйозним.421 257. Будь-яке сексуальне насильство, спрямоване проти фізичної та моральної недоторканності особи і заподіяне з використанням погроз, залякування або 417 418 419 420 421 поводження відповідно до положень Женевських конвенцій про грубі порушення»); Верле та Єссбергер (Werle and Jeßberger). Принципи міжнародного кримінального права. 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 491, п. 1285. Женевська конвенція III, статті 2, 4; Додатковий протокол I, статті 1, 44. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(ii)-2, -3. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(ii)-2. МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 357 («Стаття 8(2)(a)(ii)2 Елементів злочинів визнає воєнним злочином діяння, вчинені особою, яка своєю дією чи бездіяльністю завдає сильного фізичного або морального болю чи страждань одній чи кільком особам, яким надано статус осіб, що підлягають захисту, відповідно до статей 13, 24, 25 і 26 GC I, статей 13, 36 і 37 ЖК II, статті 4 ЖК III і статей 4, 13 і 20 ЖК IV »). МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 255 («Il n’est pas nécessaire de prouver que le dommage causé est permanent ou irrémédiable, mais il doit avoir, sur la žrtve, plus que des effets temporaires ou passagers») стосовно злочину жорстокого поводження під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(c)(i), але це міркування також бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Крноєлаца, пункти 131, 144. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 105 сили; всі форми сексуального насильства, які не передбачають проникнення; а також зґвалтування, можуть становити нелюдське поводження.422 258. Тяжкість. Немає конкретно визначеного порогового рівня сильних страждань або болю, заподіяння якого характеризує неналежне поводження як нелюдське. Оцінку слід проводити в кожному випадку окремо.423 МКТЮ, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ КРНОЄЛАЦА, П. 484 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО); ПРО ОЦІНКУ ТЯЖКОСТІ НЕЛЮДСЬКОГО ПОВОДЖЕННЯ: Необхідно взяти до уваги всі фактичні обставини, зокрема характер дії чи бездіяльності, контекст, у якому вона сталася, її тривалість та/або повторюваність, фізичні, психічні та моральні наслідки діяння для потерпілого та особисті обставини потерпілого, включно з віком, статтю і станом здоров’я. ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД. ПРИКЛАДИ СИЛЬНОГО ФІЗИЧНОГО ЧИ МОРАЛЬНОГО БОЛЮ АБО СТРАЖДАНЬ, ЩО СТАНОВЛЯТЬ НЕЛЮДСЬКЕ ПОВОДЖЕННЯ У міжнародній судовій практиці вважається, що нелюдське поводження може характеризуватися такими прикладами сильного фізичного або морального болю чи страждань: • Погрози фізичного насильства по відношенню до потерпілої особи або членів її родини.424 • Побої, «пороття» або серія фізичних ударів.425 422 423 424 425 МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 116 («Відповідно до судової практики Трибуналу, будь-яке сексуальне насильство, спрямоване проти фізичної та моральної недоторканності особи і заподіяне з використанням погроз, залякування або сили та в спосіб, що принижує чи ображає жертву, може становити нелюдське поводження за статтею 2(b) Статуту. Цим забороняється зґвалтування, а також усі форми сексуального насильства, які не передбачають проникнення»). МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 255 («L’examen des allégations de traitements cruels doit prendre en compte les particularités de chaque cas d’espèce, et doit tenir compte de la nature des actes ou de l’omission, du contexte dans lequel ils ont eu lieu, leur durée ou leur répétition, leurs conséquences sur l’état physique et mental de la victime ainsi que les caractéristiques propres à la victime telles que son âge, son sexe et son état de santé») стосовно злочину жорстокого поводження під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(c)(i), але це міркування також бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 260. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 115; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кордіча, пункти 774, 790, 800; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Бласкіча, пункти 690, 700; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Єлісіча, пункти 41-42; МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 260 (з посиланням на «les roustes ou passages à tabac» в оригіналі французькою мовою). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 106 • Примушування копати окопи або виконувати примусові роботи на лінії фронту в небезпечних умовах.426 • Використання затриманих як «живих щитів».427 • Умисне позбавлення людей води та їжі.428 • Ненадання медичної допомоги.429 • Певні умови тримання під вартою або ув’язнення.430 • Ув’язнення людей зі зв’язаними руками протягом багатьох годин у кімнаті, заповненій трупами чоловіків, жінок і дітей.431 • Сексуальний напад.432 259. Об’єктивний елемент заподіяння сильного фізичного чи морального болю чи страждань є особливістю системи МКС.433 Відповідно до судової практики МКТЮ еквівалентним елементом є «серйозна фізична або моральна шкода чи страждання або […] серйозна наруга над людською гідністю».434 Злочини проти людської гідності, які включені до категорії нелюдського поводження в системі МКТЮ, натомість охоплюються окремим злочином наруги над людською гідністю у системі МКС.435 260. Щодо злочину біологічних експериментів,436 злочинець піддав одну або більше осіб певному біологічному експерименту. У коментарі зазначається, що 426 427 428 429 430 431 432 433 434 435 436 МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 260; МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 115; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Бласкіча, пункти 689, 699, 713. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 115; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кордіча, пункти 783 і 800; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Бласкіча, пункти 714-716. МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 260; МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, пп.117-118. МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 260; МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, пп.117-118. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, пп.115, 117-118; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кордіча, пп. 774, 783, 790, 794, 795, 800; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Бласкіча, пп. 688, 690, 692, 694, 695, 697, 698, 700; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Крноєлаца, п. 144. МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, пп. 361-364. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 115; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Бласкіча, пп. 692, 695, 700. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(ii)-2, Елемент 1. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 113 («Злочин нелюдського поводження карається згідно зі статтею 2(b) Статуту та є одним із серйозних порушень Женевських конвенцій. Нелюдське поводження включає (1) навмисні дії чи бездіяльність, які, якщо їх об’єктивно оцінювати, є навмисними, а не випадковими, та які завдають серйозної фізичної або моральної шкоди чи страждань, або є серйозною наругою над людською гідністю, і (2) вчинені проти особи, яка перебуває під захистом у значенні статті 2 Статуту»). Див. нижче п.191-204. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(ii)-3. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 107 біологічні експерименти та медичні чи наукові експерименти багато в чому перетинаються.437 261. Біологічний експеримент не служив терапевтичним цілям і не був ані виправданим медичними показаннями, ані проведеним в інтересах особи або осіб. Хоча сучасної судової практики щодо цього злочину немає, у коментарях зазначається, що термін «біологічні експерименти» в його звичайному значенні охоплює діяння, основною метою яких є вивчення невідомих впливів продукту чи ситуації на організм людини.438 У коментарі йдеться про те, що особи, які перебувають під захистом, не можуть давати правомірну згоду на певний біологічний експеримент, який загрожує їхньому фізичному або психічному здоров’ю чи недоторканності.439 262. Біологічний експеримент поставив під серйозну загрозу фізичне чи психічне здоров’я або недоторканність особи або осіб За біологічний експеримент, який фактично завдає шкоди жертві, може бути передбачена кримінальна відповідальність. Проте, у коментарі зазначається, на підставі формулювання «під серйозну загрозу», що злочин не обовʼязково характеризується настанням шкоди, а для його завершення достатньо небезпеки заподіяння шкоди.440 263. Особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. Особи, яким було заподіяно сильного фізичного чи морального болю або страждань, повинні були підлягати захисту відповідно до однієї з чотирьох Женевських конвенцій, а саме: • військовослужбовці та комбатанти, які є пораненими, хворими та/або такими, що зазнали корабельної аварії в морі (Женевська конвенція I, стаття 13; Женевська конвенція II, стаття 13); • Медичний і духовний персонал (Женевська конвенція I, статті 24, 25, 26; Женевська конвенція II, статті 36, 37; Женевська конвенція IV, стаття 20); 437 438 439 440 Триффтерер та Амбос (за ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 337, п. 100. Див. нижче п. 150-160, 165, 167, 170 щодо тематичного дослідження часів Другої світової війни щодо військового трибуналу союзників з прикладами медичних експериментів та ілюстрацією подібних елементів. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про Контрольну раду № 10 с. 171. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 336-337, пп. 100, 102; див. також Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (1960), с. 141. Триффтерер та Амбос (за ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 337, п. 102 («заборона біологічних експериментів, що міститься в Женевських конвенціях, є абсолютною, оскільки поранені, хворі або ув’язнені особи не можуть дати правомірну згоду на певний біологічний експеримент, який ставить під загрозу їхнє фізичне або психічне здоров’я чи недоторканність. Згода може виправдати лише лікування виключно терапевтичного характеру»). Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 337, п. 101 («На відміну від деяких початкових пропозицій, висунутих під час переговорів щодо елементів злочинів, цей злочин не передбачає заподіяння смерті чи тяжких тілесних ушкоджень або психічної шкоди. […] Отже, для того, щоб злочин було завершено, достатньо небезпеки зазначеної шкоди, а не настання фактичної шкоди. Знання про те, чи наражалося на серйозну небезпеку здоров’я людини, є питанням судження, і суд повинен визначити це не лише на основі поведінки особи, яка вчинила злочин, але й на основі передбачуваних наслідків з огляду на стан здоров’я особи, яка їх зазнала»). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 108 • Військовополонені (Женевська конвенція III, стаття 4); або • Цивільні особи, які в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є (Женевська конвенція IV, статті 4, 13).441 264. Лояльність певній стороні та контроль цієї сторони над людьми та територією. У тому, що стосується останньої категорії цивільних осіб за статтею 4 Женевської конвенції IV, формальне/юридичне громадянство не є настільки важливим, як суть відносин між потерпілими та злочинцями.442 Лояльність стороні конфлікту та контроль цієї сторони над особами на певній території можна розглядати як вирішальний критерій.443 В міру того, як сили сторони конфлікту, що здійснюють наступ, поступово встановлюють контроль над територією, цивільні особи в цих районах, що послідовно захоплюються, автоматично набувають статус осіб, що підлягають захисту, за умови, що вони не заявляють про лояльність цій стороні.444 441 442 443 444 МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, пп. 357-358. Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 98. МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Челебічі, пункти 83-84 («Статтю 4 Женевської конвенції IV слід тлумачити як намір максимально захистити цивільних осіб, які опинилися у вирі міжнародного конфлікту або конфлікту, який набув міжнародного виміру. Тому відповідність умові статті 4 щодо громадянства повинна встановлюватися на основі аналізу «сутності відносин», а не на підставі правової кваліфікації за національним законодавством. У сучасних етнічних конфліктах, для цілей застосування гуманітарного права та статті 4 Женевської конвенції IV зокрема, потерпілі можуть «асимілюватися» зовнішньою державою, яка бере участь у конфлікті, навіть якщо вони формально мають те ж саме громадянство, як і ті, хто їх захопив. Отже, Апеляційна палата погоджується з апеляційним рішенням у справі Тадіча у тому, що «навіть якби за обставинами справи злочинці та потерпілі особи вважалися особами, що мають спільне громадянство, стаття 4 все одно була б застосовною»). МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Тадіча, пункти 165-166 («Цей правовий підхід, що спирається радше на змістовні відносини, ніж на формальні зв’язки, стає дедалі важливішим у сучасних міжнародних збройних конфліктах. Якщо раніше війни велися в основному між усталеними державами, то в сучасних міжетнічних збройних конфліктах на кшталт конфлікту в колишній Югославії в ході конфлікту часто створюються нові держави, і підставою для лояльності може стати етнічна, а не національна приналежність. Або, іншими словами, етнічна приналежність може стати визначальним чинником національної лояльності. За таких умов критерій громадянства є дедалі менш придатним для визначення осіб, які перебувають під захистом. У таких конфліктах не лише текст та історія розроблення Конвенції, але й, що більш важливо, об’єкт і мета Конвенції свідчать про те, що лояльність стороні конфлікту та, відповідно, контроль цієї сторони над особами на певній території можна вважати вирішальним критерієм»). МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 292 («Відповідно до судової практики міжнародних трибуналів, цивільна особа потрапляє «під владу» сторони конфлікту, якщо ця особа перебуває на території, підконтрольній такій стороні»), 293 («Отже, на думку Палати, у міру того, як сили сторони конфлікту, які здійснюють напад, поступово здобувають контроль над селом, що є об’єктом нападу, окремі цивільні особи на цих територіях автоматично набувають статус осіб, що підлягають захисту, у значенні статті 4 Женевської Конвенції IV, якщо вони не заявлять про лояльність відповідній стороні. Тому стаття 8(2)(a)(i) Статуту забороняє умисне вбивство цих цивільних осіб за таких обставин [Елемент 2 якої однаково застосовується до катування або нелюдського поводження, у тому числі біологічних експериментів, за статтею 8(2)(a)(ii)]»), 358 («Стаття 8(2)(a)(ii) Статуту, отже, застосовується до тих ситуацій, в яких цивільні особи, що перебувають під захистом, зазнають нелюдського поводження «під владою» сторони конфлікту, і тому також застосовується до випадків нелюдського поводження з особами, що підлягають захисту, з боку сторони, яка здійснює напад, коли такі дії стаються після того, як напад у цілому закінчився і забезпечено припинення спротиву або повний контроль над селом, що зазнало нападу. Крім того, це положення забороняє порушникам нелюдяно поводитися з особами, які перебувають під захистом, коли ці сили просуваються до районів опору противника у селі, що зазнало нападу»). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 109 iii. Склад нелюдського поводження, у тому числі біологічних експериментів (суб’єктивні елементи)445 265. Суб’єктивними елементами нелюдського поводження, у тому числі біологічних експериментів, відповідно до системи права МКС, є такі: (1) злочинець (a) умисно та свідомо завдав сильного фізичного або морального болю чи страждань; або (b) умисно та свідомо піддав особу або осіб біологічному експерименту. Крім того, (2) злочинець знав про фактичні обставини, що свідчили про захичщений статус особи відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року.446 266. Щодо злочину нелюдського поводження447злочинець свідомо і умисно завдав сильного фізичного чи морального болю або страждань.448 Злочинець не обов’язково повинен був зробити оціночне судження щодо тяжкості завданого болю чи страждань.449 267. Щодо біологічних експериментів450 злочинець умисно та свідомо піддав одну або більше осіб певному біологічному експерименту.451 268. Злочинець знав про фактичні обставини, що свідчили про захищений статус особи відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року.452 Щодо громадянства цивільних осіб злочинець мав знати тільки те, що потерпілий належав до протилежної сторони конфлікту.453 445 446 447 448 449 450 451 452 453 У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(ii)-2, -3. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(ii)-2. Статут МКС, стаття 30; МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 359 («Стаття 30 Статуту встановлює суб’єктивний елемент для злочинів, які підпадають під юрисдикцію Суду, включно з воєнними злочинами, передбаченими статтею 8(2)(a)(ii) Статуту. Отже, цей злочин включає, перш за все, випадки dolus directus першого ступеня. На думку Палати, цей злочин також охоплює dolus directus другого ступеня». Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 113 («Нелюдське поводження включає (1) навмисні дії чи бездіяльність, які, за об’єктивної оцінки, є навмисними, а не випадковими, і які завдають серйозної фізичної чи психічної шкоди або страждань […]»). Елементи злочинів МКС, Загальний вступ, п. 4 («У контексті ментальних елементів, пов’язаних з елементами, що передбачають оціночне судження, наприклад, тими, де використовуються терміни «нелюдський» або «тяжкий», самостійне формування особою, яка вчинила злочин, конкретного оціночного судження є необов’язковим, якщо не вказано інше»); МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2707 («Що стосується вимоги заподіяння сильного болю чи страждань, то особі, яка вчинила злочин, не обов’язково мати остаточне оціночне судження щодо тяжкості завданого болю») стосовно злочину катування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(c)(i), але це міркування може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(ii)-3. Статут МКС, стаття 30. МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 356. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(i), елемент 3, виноска 33, що застосовується до відповідного елементу кожного злочину за статтею 8(2)(a); див. МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 360, де виноска 33 застосовується в ширшому сенсі до всіх осіб, які перебувають під захистом чотирьох Женевських конвенцій («Відповідно до виноски 33 Елементів злочинів, не обов’язково, щоб злочинець зробив аналіз і дійшов висновку про те, що потерпілий мав правовий захист за будь-якою з чотирьох Женевських конвенцій, а натомість необхідно, щоб злочинець знав, що «потерпіла особа належала до протилежної сторони конфлікту». НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 110 iv. Контекстуальні елементи 269. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Тривав міжнародний збройний конфлікт; ii. Діяння були вчинені в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;454 та iii. Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.455 c. Заподіяння фізичного каліцтва або медичні, наукові чи біологічні експерименти (Статут МКС, стаття 8(2)(b)(x)) ЗАСТОСОВНІСТЬ. Воєнний злочин заподіяння фізичного каліцтва або здійснення медичних чи наукових експериментів можна вважати злочином за статтею 438 КК України, оскільки він охоплюється «порушенями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передачено частиною першою статті 438. СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Цей злочин характеризується такими елементами: 1. Об’єктивні елементи • Злочинець заподіяв одній або більше особам (а) фізичне каліцтво; або (b) піддав одну або більше осіб медичному або науковому експерименту, при чому • Заподіяння каліцтва або експеримент не були обґрунтовані необхідністю медичного, стоматологічного або стаціонарного лікування відповідної особи або осіб і здійснювалися не в їхніх інтересах; та • Каліцтво чи експеримент спричинили смерть або поставили під серйозну загрозу фізичне чи психічне здоров’я та/або недоторканність особи чи осіб. • Особа або особи перебували під владою ворожої сторони. 2. Суб’єктивні елементи • Злочинець умисно та свідомо заподіяв каліцтво або здійснив експеримент. • Злочинець усвідомлював, що інша особа або особи перебували під владою ворожої сторони. 3. Контекстуальні елементи • Тривав міжнародний збройний конфлікт. • Діяння були вчинені злочинцем в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. 454 455 Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(ii)-2, -3. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(ii)-2, -3. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА i. 111 Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 270. Стаття 438 КК України не містить прямої згадки про воєнні злочини заподіяння фізичного каліцтва або здійснення медичних чи наукових експериментів. Однак такі злочини охоплюються «порушеннями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передбачено частиною першою статті 438. Це порушення МГП заборонено та визнано воєнним злочином відповідно до міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Отже, можна зробити висновок, що таке діяння є злочином за статтею 438 КК України. 271. Заподіяння фізичного каліцтва або медичні чи наукові експерименти є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Фізичне каліцтво, медичні або наукові експерименти є порушеннями норм міжнародного гуманітарного права, закріплених у Женевській конвенції III, Женевській конвенції IV та Додатковому протоколі I.456 Україна є державою-учасницею Женевських конвенцій та Додаткового протоколу I.457 272. Визнання воєнними злочинами. Заподіяння каліцтва, медичні чи наукові експерименти як порушення МГП визнано воєнними злочинами, оскільки вони є грубими порушеннями Додаткового протоколу I.458 Така криміналізація має статус звичаєвого міжнародного права.459 Нарешті, вони чітко визнані воєнним злочином у міжнародному збройному конфлікті статтею 8(2)(b)(x) Статуту МКС.460 273. Вищенаведене вказує на те, що за заподіяння каліцтва, медичні чи наукові експерименти передбачена кримінальна відповідальність за статтею 438 КК України. ii. Склад фізичного каліцтва або медичного чи наукового експерименту (об’єктивні елементи) 274. Фізичного каліцтво або медичні чи наукові експерименти з обʼєктивної сторони характеризуються такими елементами: (1) злочинець заподіяв одній або більше особам (а) фізичне каліцтво; або (b) піддала одну або більше осіб медичному чи науковому експерименту; (2) при цьому заподіяння каліцтва або експеримент не були обґрунтовані необхідністю медичного, стоматологічного або стаціонарного 456 457 458 459 460 Женевська конвенція III, стаття 13; Женевська конвенція IV, стаття 32; Додатковий протокол I, статті 11, 75(2)(a)(iv). 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала Женевську конвенцію 1949 року, а 25 січня 1990 року — Додатковий протокол І. МКЧХ. База даних МГП. Договори, держави-учасниці та коментарі. Україна. Заборона заподіяння фізичних каліцтв або медичних, наукових чи біологічних експериментів також має статус міжнародного звичаєвого права. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 92. Заподіяння каліцтва, медичні, наукові чи біологічні експерименти. Додатковий протокол I, статті 11(4), 85(5). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Серйозні порушення міжнародного гуманітарного права є воєнними злочинами. Статут МКС, стаття 8(2)(b)(x), див. також статтю 8(2)(e)(xi), що застосовується в контексті неміжнародного збройного конфлікту. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 112 лікування відповідної особи або осіб і здійснювалися не в інтересах цієї особи або осіб; та (3) каліцтво чи експеримент спричинили смерть або поставили під серйозну загрозу фізичне чи психічне здоров’я та/або недоторканність особи чи осіб. Крім того, (4) особа або особи перебували під владою ворожої сторони.461 275. Щодо злочину фізичного каліцтва 462особа, яка його вчинила, заподіяла каліцтво одній чи кільком особам. 276. Заподіяння каліцтва Заподіяння каліцтва треба розуміти як заподіяння «фізичних страждань», 463що призводять до поранення, ушкодження або нівечення осіб через ламання, відрив або відрізання частини тіла».464 В Елементах злочинів МКС зокрема зазначено незворотне понівечення особи або осіб, або незворотне виведення з ладу або видалення органа чи кінцівки як приклади каліцтва.465 Іншими прикладами каліцтва є ампутації та травми кінцівок, нанесення порізів на тілі, виривання ока, пошкодження внутрішніх органів або рубцювання обличчя кислотою.466 Такий злочин охоплює сексуальне каліцтво, наприклад, відрізання статевих органів.467 Міжнародна судова практика загалом вважає 461 462 463 464 465 466 467 Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(x)-1, -2. Див. також СССЛ, рішення Судової палати у справі Сесей та ін., пункти 180-181 у контексті неміжнародного збройного конфлікту. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(x)-1. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції IV, пп. 223-224. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 230 («Дієслово «калічити» (to mutilate) визначено в Кембриджському міжнародному словнику англійської мови (Cambridge International Dictionary of English) (1995) як «завдавати серйозної шкоди, особливо шляхом насильницького видалення частини тіла» (с. 933) і в Оксфордському словнику для досвідчених студентів (Oxford Advanced Learner’s Dictionary) (1992) як «поранити, завдати шкоди або спотворити когось, зламавши, відірвавши або відрізавши необхідну частину тіла» (с. 819). Ці визначення стосуються акту фізичного насильства»). Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(x)-1, Елемент 1. Коментар МКЧХ до Додаткового протоколу I, с. 156, п. 478; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції I (2016), п. 606. МКС, Підтвердження обвинувачень у справі Мбарушимана, п. 159 («Щодо статусу жертв. Свідок 672, колишній член Демократичних сил за звільнення Руанди, який не був присутній під час нападу, каже, що чув, що Мандарин відрізав статеві органи солдатам під час нападу в Бусурунгі. Незрозуміло, чи були такі солдати особами, які вибули зі строю, але з великою ймовірністю можна твердити, що були. Свідок 562, який також брав участь у нападі, пояснює, що він не міг бути впевненим, чи Мандарин калічив цивільних або солдатів, але припустив, що це були цивільні особи, оскільки в селі більше не було солдатів Збройних сил Демократичної Республіки Конго, коли він побачив як Мандарін тримав пеніс. Крім того, свідок 694 [ДАНІ ВИДАЛЕНО] справді був цивільним мешканцем села. Палата також переконана, що солдати Демократичних сил за звільнення Руанди, які вчинили ці акти каліцтва, робили це умисно та знали про цивільний статус жертв»), 160 («У світлі вищевикладеного Палата знаходить вагомі підстави вважати, що воєнний злочин заподіяння каліцтва згідно зі статтею 8(2)(c)(i)-2 Статуту був скоєний військами Демократичних сил за звільнення Руанди у Бусурунгі та навколишніх селах приблизно 9-10 травня 2009 року. Обвинувачення висуває звинувачення у воєнному злочині заподіяння каліцтва в альтернативний спосіб згідно зі статтею 8(2)(c)(i)-2 або статтею 8(2)(e)(xi)-l. Оскільки Палата вже знайшла вагомі підстави вважати, що елементи злочину за статтею 8(2)(c) (i)-2 Статуту є наявними, вона не аналізуватиме той самий злочин за статтею 8(2)(e)(xi)-l Статуту») стосовно злочину заподіяння каліцтва під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статей 8(2)(c)(i)-2 або 8(2)(e)(xi)-1 Статуту МКС, але це міркування може бути застосовано mutatis mutandis до злочину заподіяння каліцтва, який розглянуто в цьому розділі, під час міжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(b)(x); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Тадіча, п. 45, де було висунуто звинувачення у катуванні або нелюдському поводженні/жорстокому поводженні («Пункт 6 стосується побиття численних ув’язнених та інциденту заподіяння статевого каліцтва в таборі Омарска, який відбувся у великій будівлі ангару. Декілька в’язнів були жорстоко побиті, в тому числі Емір Карабашіч, Жасмін Хрніч, Енвер Аліч, Фікрет Харамбашіч і Емір Бегановіч. Фікрет Харамбашіч зазнав сексуальних каліцтв. Згідно з обвинуваченням, усі, крім Еміра НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 113 каліцтво особливо тяжкою формою фізичної шкоди, зокрема через його непопоправний характер.468 277. Об’єктом злочину є жива особа або кілька осіб, але не трупи. Злочин каліцтва передбачає діяння, вчинене щодо людини, а не мертвого тіла. Каліцтво має бути заподіяно до, а не після смерті людини.469 278. Заподіяння каліцтва не було обґрунтовано необхідністю медичного, стоматологічного або стаціонарного лікування відповідної особи чи осіб, а також не здійснювалося в інтересах цієї особи чи осіб. 279. Згода не звільняє від відповідальності за цей злочин. Склад цього злочину охоплює будь-яку медичну процедуру, яка не показана за станом здоров’я відповідної особи і яка не відповідає загальноприйнятим медичним стандартам, що застосовуються за аналогічних медичних обставин до осіб, які є громадянами сторони, що проводить процедуру, і які жодним чином не позбавлені свободи.470 280. Заподіяння каліцтва спричинило смерть або поставило під серйозну загрозу фізичне чи психічне здоров’я особи або осіб. За заподіяння каліцтва, яке 468 469 470 Бегановіча, загинули внаслідок цих насильств. Стверджується, що обвинувачений був активним учасником і звинувачується в […] катуванні або нелюдському поводженні, що є серйозним порушенням згідно зі статтею 2(b) Статуту; […] [а також] у жорстокому поводженні, порушенні законів і звичаїв війни відповідно до статті 3 Статуту»). МТР, рішення Апеляційної палати у справі Кайішеми та Рузіндани, п. 361 у контексті оскарження вироку («Вчинення злочину в такий спосіб, який завдає непоправної шкоди потерпілим особам та їхнім родинам, також може вважатися обтяжливою обставиною […] Деякі види шкоди є більш серйозними, ніж інші. Певні форми фізичної шкоди є, наприклад, непоправними, особливо у випадку каліцтва. Судова палата встановила, що дії Кайішеми завдали непоправної шкоди не лише потерпілим особам, а й їхнім родинам. Це було обтяжливою обставиною, яку слід було врахувати під час винесення вироку»); СССЛ, рішення Судової палати у справі Сесея та ін., п. 179 («Окрім того, МТР визнав, що каліцтво, яке може бути непоправним, є особливо серйозним різновидом фізичної шкоди. З огляду на те, що заподіяння каліцтва є особливо кричущою формою забороненого насильства, ця Палата переконана в тому, що заборона заподіяння каліцтва існує в міжнародному звичаєвому праві та призводить до індивідуальної кримінальної відповідальності») стосовно злочину «насильства над життям, здоров’ям і фізичним або психічним добробутом людей, зокрема каліцтва» в неміжнародному збройному конфлікті згідно зі статтею 3(a) Статуту СССЛ, але це міркування також застосовується mutatis mutandis до злочину заподіяння каліцтва в міжнародному збройному конфлікті за статтею 8(2)(b)(x) Статуту МКС, який розглянуто в цьому розділі. МКС, Підтвердження обвинувачень у справі Мбарушимана, пункти 134 («Обвинувачення не стверджує конкретно, що дії, на які спирається обвинувачення у каліцтві, було здійснено [ДАНІ ВИДАЛЕНО], коли він був ще живий, і не надано жодних доказів, які б підтверджували думку про те, що його калічили до, а не після його вбивства. Відповідно, Палата не переконалася в наявності достатніх доказів, які встановлюють вагомі підстави вважати, що злочин каліцтва, передбачений статтями 8(2)(c)(i)-2 або 8(2)(e)(xi)-1 Статуту, було скоєно солдатами Демократичних сил за звільнення Руанди в Бусурунгі та селах навколо у березні 2009 року»), 154 («[…] Палата з самого початку підкреслює, що дії, нібито вчинені над тілом свідка [ДАНІ ВИДАЛЕНО] після її вбивства, не можуть становити воєнний злочин каліцтва, який передбачає діяння, вчинене проти людини, а не проти мертвого тіла. Отже, такі дії не стануть предметом аналізу за обвинуваченням у каліцтві»), 158 («Однак палата вважає, що докази дають вагомі підстави вважати, що принаймні деякі акти каліцтва було вчинено, коли потерпілі особи були ще живі. Наприклад, Свідок описує, що акти каліцтва, що зрештою призвели до смерті [ДАНІ ВИДАЛЕНО], почалися, коли [ДАНІ ВИДАЛЕНО] кричала, а отже, була ще живою»), які стосуються злочину каліцтва в неміжнародному збройному конфлікті за статтями 8(2)(c) (i)-2 або 8(2)(e)(xi)-1 Статуту МКС, але цей розгляд також є застосовним mutatis mutandis до злочину каліцтва в міжнародному збройному конфлікті за статтею 8(2)(b)(x), який розглянуто в цьому розділі. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(x)-1, Елемент 3 виноска 46, застосовується до того ж елементу за статтею 8(2)(b)(x)-2. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 114 фактично спричиняє смерть потерпілого або завдає їй шкоду, передбачена кримінальна відповідальність. Проте, у коментарі зазначається, на підставі формулювання «під серйозну загрозу», що цей злочин не обов’язково характеризується завданням шкоди здоров’ю, проте, може характеризуватися небезпекою заподіяння шкоди.471 281. Щодо медичного або наукового експерименту472 особа, яка його вчинила, піддала одну або більше осіб медичному або науковому експерименту. У коментарі зазначається, що біологічні експерименти та медичні чи наукові експерименти багато в чому перетинаються.473 ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД. ВІЙСЬКОВИЙ ТРИБУНАЛ США № 1 У НЮРНБЕРЗІ, РІШЕННЯ У СПРАВІ БРАНДТА ТА ІН474(ВІДПОВІДНО ДО ІНШОГО ПОЛОЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА, УТІМ, ЦІ РІШЕННЯ Є ЗНАЧУЩИМИ, ЗА АНАЛОГІЄЮ, ЯК ПРИКЛАДИ, ЩО МОЖНА РОЗГЛЯДАТИ ЯК МЕДИЧНІ АБО НАУКОВІ ЕКСПЕРИМЕНТИ ВІДПОВІДНО ДО СТАТТІ 8(2)(B)(X) СТАТУТУ МКС) Військовий трибунал виніс обвинувальні вироки за проведення медичних експериментів над військовополоненими та цивільними особами, зокрема за «жорстоке поводження» як воєнний злочин згідно зі статтею 2(1)(b) Закону № 10 Контрольної ради Німеччини.475 В обвинувальному висновку підсудних звинуватили у воєнних злочинах «медичних експериментах [...], під час яких [вони] вчиняли вбивства, акти брутальності, жорстокості, тортури, звірства та інші нелюдські діяння».476 Зокрема: 471 472 473 474 475 476 Триффтерер та Амбос (за ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар., 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 425, п. 443 («Важливо також зазначити, що стаття 8 п. 2 (b) (x) не містить вимоги про те, щоб діяння, яке розглядають, дійсно вплинуло на здоров’я відповідної особи. Натомість достатньо того, щоб відповідне діяння лише загрожувало здоров’ю. Така загроза передбачає, що дія або бездіяльність створює об’єктивну небезпеку в конкретному випадку, яку можна приписати ймовірному правопорушнику, і яка могла б легко обернутися шкодою для здоров’я потерпілої особи. Звідси випливає, що будь-яке діяння, яке фактично призвело до такої шкоди, відповідно, a fortiori характеризуватиметься як порушення статті 8 п. 2 (b) (x)»). Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(x)-2. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 337, п. 100. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про Контрольну раду № 10 с. 171. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10 с. 171, с. 172 (у положені зазначено: «1. Злочином визнається кожне із зазначених нижче діянь: (b) Воєнні злочини. Звірства або злочини проти осіб або майна, що становлять порушення законів і звичаїв війни, які охоплюють, серед іншого, [...] жорстоке поводження [...] з цивільним населенням з окупованої території, [...] жорстоке поводження з військовополоненими [...]»), 189-298. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10 с. 171, с. 174-175. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 115 • (A) Експерименти на екстримальних висотах.477 Дослідження меж людської витривалості та існування на екстремальних висотах. Піддослідних поміщали в барокамеру з низьким тиском, а потім в ній імітувалися умови перебування на великій висоті. • (B) Експерименти із заморожуванням людей.478 Дослідження найефективніших засобів лікування людей, які зазнали сильного переохолодження або замерзання. Піддослідних змушували залишатися в резервуарі з крижаною водою до 3 годин. Багато жертв загинуло. Людей, які вижили і зазнали екстремального переохолодження, намагалися зігріти різними способами. Піддослідних також годинами тримали оголеними на відкритому повітрі за температури нижче нуля. • (C) Експерименти з малярією.479 Дослідження імунізації та лікування малярії. Здорових в’язнів концтабору заражали за допомогою комарів або ін’єкцій екстрактів слизових залоз комарів. Після зараження малярією піддослідних лікували різними препаратами, щоб перевірити їхню відносну ефективність. Було залучено понад 1 000 піддослідних проти їхньої волі. • (D) Експерименти з іпритом.480 Дослідження найефективнішого лікування ран, спричинених іпритом. Рани, умисно заподіяні піддослідним, були заражені іпритом. • (E) Експерименти з сульфаніламідами.481 Піддослідним були умисно заподіяні поранення, і ці рани були інфіковані такими бактеріями, як стрептокок, збудник газової гангрени та правцева паличка. Кровообіг переривали перев’язуванням кровоносних судин з обох кінців рани, щоб імітувати бойові поранення. Інфекцію посилювали тим, що в рани засипали дерев’яну стружку та мелене скло. Інфекцію лікували сульфаніламідами та іншими препаратами, щоб визначити їхню ефективність. • (F) Експерименти з регенерації та трансплантації кісток, м’язів і нервів.482 У піддослідних видаляли ділянки кісток, м’язів і нервів. • (G) Експерименти з морською водою.483 Вивчення різних методів перетворення морської води в питну. Піддослідних повністю позбавляли їжі й давали лише хімічно оброблену морську воду. 477 478 479 480 481 482 483 Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10 с. 171, с. 175. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10 с. 171, с. 175. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10 с. 171, с. 175. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10 с. 171, с. 176. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10 с. 171, с. 176. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10 с. 171, с. 176-177. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10 с. 171, с. 177. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 116 • (H) Експерименти з епідемічною жовтяницею.484 Дослідження причин епідемічної жовтяниці та щеплення від неї. Піддослідних умисно заражали епідемічною жовтяницею. • (I) Експерименти зі стерилізації.485 Розроблення методу стерилізації, який був би придатний для стерилізації мільйонів людей з мінімальними витратами часу та зусиль. Ці експерименти проводили за допомогою рентгенівського випромінювання, хірургічного втручання та різних препаратів. Тисячі жертв були стерилізовані. • (J) Експерименти з висипним тифом (Fleckfieber) та іншими збудниками.486 Здорових ув’язнених інфікували вірусом висипного тифу, щоб зберегти вірус живим; внаслідок цього загинули понад 90 відсотків жертв. Для визначення ефективності вакцин і хімічних речовин використовували інших здорових ув’язнених. Деяких із них вакцинували певною вакциною або їм давали споживати певну хімічну речовину, а потім інфікували вірусом. Інших інфікували без будь-якого попереднього захисту, як контрольну групу. Сотні піддослідних загинули. Також проводили експерименти з жовтою лихоманкою, віспою, паратифами А і В, холерою і дифтерією. • (K) Експерименти з отрутою.487 Отрути таємно вводили піддослідним разом з їжею. Потерпілі помирали від отрути або їх негайно вбивали, щоб можна було провести розтин. У деяких піддослідних стріляли отруйними кулями. • (L) Експерименти із запалювальними бомбами.488 Перевірка дії різних фармацевтичних препаратів на фосфорні опіки. Цих опіків завдавали піддослідним фосфорною речовиною, взятою із запалювальних бомб. У всіх випадках вищезазначені експерименти проводили для військово-повітряних сил Німеччини, збройних сил і військово-морського флоту, вони не мали нічого спільного з лікуванням відповідних осіб і не проводилися в інтересах цих осіб.489 Багато жертв загинули в результаті цих експериментів, а ті, хто вижив, зазнали інтенсивних, тяжких і серйозних мук, болю, страждань, морального болю, ушкоджень, каліцтв та/ або повністю втратили працездатність.490 484 485 486 487 488 489 490 Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10 с. 171, с. 177. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10 с. 171, с. 177. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10, с. 171, с. 177-178. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10, с. 171, с. 178. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10, с. 171, с. 178. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10, с. 171, с. 175-178. Військовий трибунал США № 1 у Нюрнберзі, рішення у справі Брандта та ін.; Том 2. Судові процеси у справах воєнних злочинців у Нюрнберзьких військових трибуналах відповідно до Закону про контрольну раду № 10, с. 171, с. 175-178. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 117 282. Експеримент не був обґрунтованим необхідністю медичного, стоматологічного або стаціонарного лікування відповідної особи або осіб і здійснювався не в інтересах такої особи або осіб. Цей елемент проілюстровано на прикладі зазначеної справи Брандта та ін. У коментарі стверджується, що злочин, пов’язаний з медичними або науковими експериментами, спрямований на заборону експериментів, які не служать терапевтичній меті, а натомість проводяться в цілях отримання медичних або наукових знань.491 283. Згода не звільняє від відповідальності за цей злочин. Склад цього злочину забороняє будь-яку медичну процедуру, яка не показана за станом здоров’я відповідної особи і яка не відповідає загальноприйнятим медичним стандартам, що застосовуються за аналогічних медичних обставин до осіб, які є громадянами сторони, що проводить процедуру, і які жодним чином не позбавлені свободи.492 284. Експеримент спричинив смерть або поставив під серйозну загрозу фізичне чи психічне здоров’я або недоторканість особи або осіб. Цей елемент проілюстровано на прикладі зазначеної справи Брандта та ін. За експерименти, які фактично спричиняють смерть потерпілої особи або завдають їй шкоди, передбачена кримінальна відповідальність. Крім того, у коментарі зазначається, на підставі формулювання «під серйозну загрозу», що цей злочин не обов’язково характеризується настанням шкоди здоров’ю, а достатньо наявності небезпеки заподіяння шкоди.493 Щодо посилання на «недоторканістьь» у зв’язку з медичними або науковими експериментами, то коментатори зазначають, що розробники Елементів злочинів розглядали її як таку, що стосується лише медичних або наукових експериментів, а не заподіяння каліцтва.494 285. Особа або особи потерпілі від каліцтв або експерименту, перебували під владою ворожої сторони. Потерпілі від цієї групи злочинів визначені у статті 11(1) Додаткового протоколу I: «осіб, що перебувають під владою ворожої сторони, або інтернованих, затриманих чи яким-небудь іншим чином позбавлених свободи в результаті [збройного конфлікту]». У коментарі зазначається, що термін «особи, які перебувають під владою ворожої сторони» охоплює переважно військовополонених, інтернованих цивільних осіб та всіх осіб, що належать до сторони конфлікту, які опинилися на території ворожої сторони конфлікту, зокрема на 491 492 493 494 Триффтерер та Амбос (за ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 423-424, пункти 438 («Використання терміну «медичні або наукові експерименти» забороняє використовувати будь-яку з осіб, захищених цією статтею, як так званих «піддослідних кроликів». Заборонені лише такі дії, які не служать терапевтичним цілям, а виконуються з метою отримання медичних чи наукових знань»), 439 («медичні та наукові експерименти, проведені виключно з науковою метою, не можуть вважатися обґрунтованими необхідністю медичного, стоматологічного або стаціонарного лікування відповідної особи і не можуть вважатися такими, що здійснюються в інтересах цієї особи»). Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(x)-1, Елемент 3 виноска 46, застосовується до того ж елементу за статтею 8(2)(b)(x)-2. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар., 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 425, п. 443; Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 233. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, c. 230. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 118 території, окупованій ворожою стороною, над якою ворожа сторона здійснює державну владу, або яка просто перебуває під контролем ворожої сторони.495 iii. Склад фізичного каліцтва або медичного чи наукового експерименту (суб’єктивні елементи)496 286. Субʼєктивна сторона цього злочину характеризується такими елементами: (1) злочинець свідомо і умисно заподіяв каліцтво або здійснив експеримент. Окрім того, (2) злочинець усвідомлював, що інша особа або особи перебували під владою ворожої сторони.497 287. Щодо злочину фізичного каліцтва498 злочинець свідомо і умисно заподіяв каліцтво.499 288. Щодо злочину медичних або наукових експериментів500 злочинець свідомо і умисно здійснив медичний або науковий експеримент.501 289. Злочинець усвідомлював, що інша особа або особи перебували під владою ворожої сторони.502 iv. Контекстуальні елементи 290. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Тривав міжнародний збройний конфлікт; 495 496 497 498 499 500 501 502 Коментар МКЧХ до Додаткового протоколу I, с. 153, п. 468 («[Ц]е перше речення визначає осіб, на яких поширюється застосування цього принципу в контексті Протоколу. Це насамперед усі особи, які перебувають під владою ворожої сторони, тобто військовополонені, інтерновані цивільні особи, особи, яким було відмовлено у дозволі на виїзд з території цієї ворожої сторони, і навіть усі особи, що належать до сторони конфлікту, які просто опинилися на території ворожої сторони. Термін «територія ворожої сторони» використовують тут для позначення території, на якій ця Сторона де-факто здійснює державну владу. Однак ворожі іноземці не обов’язково повинні мати якесь безпосереднє відношення до влади: простий факт перебування на території ворожої сторони, згідно з визначенням вище, означає, що особа перебуває «під владою» останньої. Іншими словами, як зазначено в коментарі до четвертої Конвенції, вираз «під владою» не обов’язково треба розуміти в буквальному сенсі; він просто означає, що особа перебуває на території, яку контролює відповідна держава [...] Нарешті, мешканці території, окупованої супротивною стороною, також перебувають під владою цієї ворожої сторони»), див. також 469-472; Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 231. У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(x)-1, -2. Див. також СССЛ, рішення Судової палати у справі Сесей та ін., пункти 180-181 у контексті неміжнародного збройного конфлікту. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(x)-1. Статут МКС, стаття 30. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(x)-2. Статут МКС, стаття 30. Цей суб’єктивний елемент випливає зі звичайних знань відповідно до статті 30(1), (3) Статуту МКС. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 119 ii. Діяння були вчинені в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;503 та iii. Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.504 d. Умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю (Статут МКТЮ, стаття 2(c); Статут МКС, стаття 8(2)(a) (iii)) 291. Воєнний злочин умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю заповнює прогалини, які не визначені іншими «злочинами неналежного поводження», він є взаємопов’язаним і дещо перетинається з катуваннями або нелюдським поводженням, включно з експериментами на людях і каліцтвом.505 ЗАСТОСОВНІСТЬ. Воєнний злочин умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю можна вважати злочином за статтею 438 КК України, оскільки він може частково охоплюватися «жорстоким поводженням з військовополоненими або цивільним населенням» або «порушеннями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передбачено частиною першою статті 438. СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Цей злочин характеризується такими елементами: 1. Об’єктивні елементи • Злочинець завдав сильного фізичного або психічного болю чи страждань, або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю одній, чи кільком особам. • Особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. 2. Суб’єктивні елементи • Злочинець умисно і свідомо завдав сильного фізичного або психічного болю чи страждань, або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю. • Злочинець знав про фактичні обставини, що свідчили про захищений статус осіб відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року. 3. Контекстуальні елементи • Тривав міжнародний збройний конфлікт. • Діяння були вчинені злочинцем в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. 503 504 505 Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(x). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(x). Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції I (1952), с. 372. Див. також МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кордіча та Черкеза, п. 243. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА i. 120 Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 292. Воєнний злочин умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю частково охоплюється складом злочину «жорстокого поводження з військовополоненими або цивільним населенням». Такий злочин також охоплюється «порушеннями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це зазаначено в частині першій статті 438. Це порушення МГП заборонено та визнано воєнним злочином відповідно до міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Отже, можна зробити висновок, що таке діяння є злочином за статтею 438 КК України. 293. Умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень є порушенням законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень є грубив порушенням МГП під час міжнародного збройного конфлікту в розумінні чотирьох Женевських конвенцій 1949 року.506 Україна є державою-учасницею Женевських конвенцій.507 294. Визнання воєнним злочином. Умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень визнається воєнним злочином у міжнародному збройному конфлікті, оскільки є грубим порушенням Женевських конвенцій.508 Така криміналізація також відображена в міжнародному звичаєвому права.509 Ці порушення чітко визнано воєнними злочинами у статті 2(c) Статуту МКТЮ та статті 8(2)(a)(iii) Статуту МКС.510 295. Склад злочину умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень охоплюється складом «жорстокого поводження з військовополоненими або цивільним населенням». Воєнний злочин умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень перетинається з нелюдським поводженням.511 Як пояснювалося вище, цей злочин прямо охоплюється складом 506 507 508 509 510 511 Женевська конвенція I, статті 49-50, див. також 12; Женевська конвенція II, статті 50-51, див. також 12; Женевська конвенція III, статті 129-130, див. також 13; Женевська конвенція IV, статті 146-147, див. також 27, 32. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції I (2016), п. 2998 («[окрім положень про серйозні порушення,] [з] аборона заподіяння сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю не міститься в жодній конкретній статті Женевських конвенцій, але в ній висловлюється зобов’язання поводитися з особами, які перебувають під захистом, гуманно та завжди поважати їхню фізичну та психічну недоторканність»). 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала Женевські конвенції. МКЧХ. База даних МГП. Договори, держави-учасниці та коментарі. Україна. Женевська конвенція I, статті 49-50; Женевська конвенція II, статті 50-51; Женевська конвенція III, статті 129-130; Женевська конвенція IV, статті 146-147. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Серйозні порушення міжнародного гуманітарного права є воєнними злочинами, див. також більш загальну Норму 87. Із цивільними особами та особами, які вибули зі строю, треба поводитися гуманно. Статут МКТЮ, стаття 2(c); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(iii). Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції I (1952), с. 372. Див. також МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кордіча та Черкеза, п. 243. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 121 «жорстокого поводження з військовополоненими або цивільним населенням», за статтею 438 КК України. 296. Вищенаведене вказує на те, що умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоровʼю є злочином за статтею 438 КК України. ii. Склад умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю (об’єктивні елементи) 297. З обоʼєктивної сторони заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень характеризується так: (1) злочинець завдав (a) сильного фізичного або психічного болю чи страждань, або (b) тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю одній чи кільком особам; (2) така особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року.512 298. Злочинець завдав сильного фізичного або психічного болю чи страждань, або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю одній чи кільком особам. 299. Цей злочин може бути вчинено шляхом дії або бездіяльності.513 300. Фізичний або душевний біль чи страждання, або тілесні ушкодження чи шкода здоров’ю. Це єдин злочин, перший елемент якого сформульований в альтернативний спосіб, тобто фізичний або душевний біль чи страждання; та/або тілесні ушкодження чи шкода здоров’ю.514 301. Це альтернативне посилання на «тілесні ушкодження» відрізняє злочин умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень515 від інших злочинів неналежного поводження.516 Зокрема, катування та нелюдське поводження передбачають фізичний або душевний біль чи страждання, незалежно від наявності або відсутності тілесних ушкоджень.517 Каліцтво та біологічні, медичні або наукові експерименти ставлять під загрозу фізичне або психічне 512 513 514 515 516 517 Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(iii). МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі п. 511 («Отже, Судова палата вважає, що злочин умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю є дією або бездіяльністю[…]»). МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі п. 506 («Конструкція фрази «умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю» вказує на те, що йдеться про один злочин, елементи якого оформлені в альтернативний спосіб та є очевидними»). Відповідно до Статуту МКС, стаття 8(2)(a)(iii). Відповідно до Статуту МКС, статті 8(2)(a)(ii), 8(2)(b)(x). Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(ii)-1, -2, Елемент 1; Тобто, наприклад, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, але без болю чи страждань, може становити злочин умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень відповідно до статті 8(2)(a)(iii) Статуту МКС; але не нелюдське поводження відповідно до статті 8(2)(a)(ii) Статуту МКС. Триффтерер та Амбос (за ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H. Beck Hart Nomos, 2016, с. 338, п. 107 («Елементи злочинів» не встановлюють майже ніякої різниці між цими двома злочинами [умисним заподіянням сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень та нелюдським поводженням], за винятком випадків, коли завдається тілесне ушкодження, яке водночас не призводить до сильного фізичного або морального болю»); див. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, п. 341 («Цей злочин відрізняється від злочину нелюдського поводження тим, що він вимагає доведення наявності серйозної психічної або фізичної травми»); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кордіча та Черкеза, п. 245. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 122 здоров’я та/або недоторканність, знову ж таки, незалежно від того, чи було завдано тілесних ушкоджень, чи ні.518 302. Розвиток судової практики спеціальних міжнародних кримінальних трибуналів передбачає, що сильні страждання або тяжкі тілесні ушкодження чи шкода здоров’ю можуть передбачати психічне здоров’я.519 Щодо МКС у коментарі зазначається, що держави-учасниці під час переговорів щодо «Елементів злочинів МКС» умисно застосували слово «моральний» до «фізичного чи морального болю або страждань», але не до «тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю».520 У судовій практиці МКС це питання досі не розглянуто. 303. Терміни «сильні» та «тяжкі»: необхідний рівень тяжкості. Оцінювання рівня тяжкості здійснюється в кожному випадку окремо. Спеціальні міжнародні кримінальні трибунали тлумачили термін «тяжкі» як такий, що не обов’язково характеризується «постійним та непоправним ушкодженням», а лише «ушкодженням, що виходить за межі тимчасового нещастя, незручностей чи приниження», тобто «призводить до серйозного і довготривалого порушення здатності людини вести нормальне і конструктивне життя».521 Ще одним крите518 519 520 521 Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(ii)-3, Елементи 1-2, стаття 8(2)(b)(x)-1, -2, Елементи 1-2. Див. вище п. 150-160, 165, 166-167,170. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, п. 339 («Злочин умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю відповідно до статті 2(c) Статуту визначається як: а) умисна дія або бездіяльність, що полягає в заподіянні сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю, зокрема психічному здоров’ю; b) вчинена проти особи, яка перебуває під захистом».); МКТЮ, рішення за апеляцією у справі Челебічі, п. 424 («[Умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю відповідно до статті 2] визначається як: a) умисна дія або бездіяльність, що полягає в заподіянні сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю, зокрема психічному здоров’ю»); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кордіча та Черкеза, пункти 244 («Тлумачачи цей коментар, Палата погоджується з висновками Судової палати у справі Челебічі, яка постановила, зокрема, що сфера дії цього злочину охоплює не лише фізичні, але й психічні страждання»), 245 («[…] злочин умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю являє собою умисну дію або бездіяльність, яка призводить до серйозних психічних чи фізичних страждань або травми»); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі, п. 509 («По-друге, у коментарі стверджується, що термін «заподіяння сильних страждань» означає більше, ніж просто фізичні страждання, і включає моральні страждання. Цю думку підтверджує пряме, звичайне значенням слів «умисне заподіяння сильних страждань», які не уточнюються словами «стосовно тіла або здоров’я», як у випадку із «заподіянням тілесних ушкоджень». Отже, понесені страждання можуть бути психічними або фізичними»); див. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції IV (1958), с. 599. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(iii); Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції I (2016), п. 3000 («Однак держави, які вели переговори щодо Елементів злочинів МКС, висловили думку, що важко уявити собі психічну травму. В Елементах злочинів МКС елементи, ухвалені по відношенню до цього серйозного порушення, включають фразу «психічні або фізичні» лише стосовно заподіяних страждань»); Триффтерер та Амбос (за ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар., 3-тє видання, C.H. Beck Hart Nomos, 2016, с. 338, п. 108. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, п. 342; див. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Крстіча, п. 513 («Тяжкість страждань має оцінюватися в кожному конкретному випадку та з належним урахуванням конкретних обставин. Відповідно до рішення Судової палати у справі Акаєсу, Судова палата зазначає, що серйозна шкода не обов’язково має спричиняти постійну та непоправну шкоду, але вона має передбачати шкоду, яка виходить за межі тимчасового нещастя, збентеження чи приниження. Це має бути шкода, яка призводить до серйозного і довготривалого порушення здатності людини вести нормальне і конструктивне життя»); та МТР, рішення Судової палати у справі Акайєсу, п. 502 («заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або психічної шкоди членам групи не обов’язково означає, що ця шкода є постійною і непоправною»). Судові палати в останніх двох рішеннях оцінювали заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або психічної шкоди членам групи як акт геноциду відповідно до Статуту МКТЮ, стаття 4(2)(b); Статуту НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 123 рієм, який може бути використаний для оцінювання тяжкості тілесних ушкоджень або шкоди здоров’ю, є тривалість непрацездатності потерпілої особи.522 522 МКТЮ, стаття 2(2)(b). МКТЮ, рішення суду у справі Налетіліча та Мартіновича, п. 340 («Описуючи тяжкі тілесні ушкодження або шкоду здоров’ю, [у Коментарі до статті 147 Женевської конвенції IV] зазначено, що ця концепція зазвичай використовує як критерій серйозності тривалість непрацездатності потерпілої особи»); див. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції IV (1958), с. 599; див. також рішення за апеляцією у справі Кордіча та Черкеза, п. 243; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі, пункти 507, 510. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 124 ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД. ДІЯННЯ, ЩО Є ЗЛОЧИНОМ УМИСНОГО ЗАПОДІЯННЯ СИЛЬНИХ СТРАЖДАНЬ АБО ТЯЖКИХ ТІЛЕСНИХ УШКОДЖЕНЬ Відповідно до практики міжнародних судів, наведені нижче приклади можуть становити злочин умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень. • Побиття, завдавання ударів руками та ногами.523 • Ножові поранення кінцівок.524 • Прив’язування затриманого до балки даху, побиття, зокрема бейсбольною битою.525 • Обливання бензином штанів затриманого, підпалювання їх та обпікання ніг.526 • Розміщення шнура запалу, що горить, навколо статевих органів затриманого.527 • Примушування жертв співати націоналістичні пісні ворожої сторони.528 • Примушування потерпілої особи жувати та їсти кулю.529 • Примушування потерпілої особи роздягатися, віджиматися та чистити чоботи офіцерів ворожої сторони.530 • Примушування жертв повзати по землі та багнюці.531 • Примушування затриманих пити сечу.532 • Створення та підтримання атмосфери терору у в’язниці-таборі та постійного страху ув’язнених через вбивства та знущання.533 • Нелюдські умови тримання під вартою та постійне позбавлення ув’язнених достатньої кількості води, їжі, можливостей для сну і користування туалетом, а також медичної допомоги.534 304. Особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. Особи, яким було заподіяно сильних страждань або тяжких 523 524 525 526 527 528 529 530 531 532 533 534 МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, пункти 349-351, 353-357; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі, пункти 1019, 1029-1034, 1046-1048. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, пункти 349-350. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі, пункти 1012, 1016, 1018, 1046-1048. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі, пункти 1012, 1016-1018, 1046-1048. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі, пункти 1019, 1038-1040, 1046-1048. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, пункти 349-350, 357. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, пункти 349, 351. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, пункти 349, 351. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, пункти 353-354. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі, пункти 1016, 1018. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі, пункти 1073, 1112, 1116, 1118-1119; МКТЮ, рішення за апеляцією у справі Челебічі, п. 525. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі, пункти 1073, 1112-1115, 1117-1119; МКТЮ, рішення за апеляцією у справі Челебічі, п. 525. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 125 тілесних ушкоджень, повинні підлягати захисту відповідно до однієї з чотирьох Женевських конвенцій, а саме: • військовослужбовці та комбатанти, які є пораненими, хворими та/або такими, що зазнали корабельної аварії в морі (Женевська конвенція I, стаття 13; Женевська конвенція II, стаття 13); • Медичний і духовний персонал (Женевська конвенція I, статті 24, 25, 26; Женевська конвенція II, статті 36, 37; Женевська конвенція IV, стаття 20); • Військовополонені (Женевська конвенція III, стаття 4); або • Цивільні особи, які в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є (Женевська конвенція IV, статті 4, 13).535 305. Лояльність певній стороні та контроль цієї сторони над людьми та територією. Щодо цивільних осіб за статтею 4 Женевської конвенції IV, формальне/юридичне громадянство не є настільки важливим, як суть відносин між потерпілими особами та злочинцями.536 Лояльність стороні конфлікту та контроль цієї сторони над особами на певній території можна розглядати як вирішальний критерій.537 В міру того, як сили сторони конфлікту, що здійснюють наступ, поступово встановлюють контроль над територією, цивільні особи в цих районах, що послідовно захоплюються, автоматично набувають статус осіб, що підлягають захисту, за умови, що вони не заявляють про лояльність цій стороні.538 535 536 537 538 МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, пункти 357-358 щодо злочину нелюдського поводження відповідно до статті 8(2)(a)(ii) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 98. МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Челебічі, пункти 83-84 («Статтю 4 Женевської конвенції IV слід тлумачити як намір максимально захистити цивільних осіб, які опинилися у вирі міжнародного конфлікту або конфлікту, який набув міжнародного виміру. Тому відповідність вимозі статті 4 щодо громадянства повинна встановлюватися на основі аналізу «суті відносин», а не на основі правової кваліфікації за національним законодавством. У сучасних етнічних конфліктах, для цілей застосування гуманітарного права та статті 4 Женевської конвенції IV зокрема, потерпілі особи можуть «асимілюватися» зовнішньою державою, яка бере участь у конфлікті, навіть якщо вони формально мають таке ж громадянство, як і ті, хто їх захопив. Отже, Апеляційна палата погоджується з апеляційним рішенням у справі Тадіча у тому, що «навіть якби за обставинами справи злочинці та потерпілі особи вважалися особами, що мають спільне громадянство, стаття 4 все одно була б застосовною»). МКТЮ, рішення Апеляційної палати у справі Тадіча, пункти 165-166 («Цей правовий підхід, що спирається радше на змістовні відносини, ніж на формальні зв’язки, стає дедалі важливішим у сучасних міжнародних збройних конфліктах. Якщо раніше війни велися в основному між усталеними державами, то в сучасних міжетнічних збройних конфліктах на кшталт конфлікту в колишній Югославії в ході конфлікту часто створюються нові держави, і підставою для лояльності може стати етнічна, а не національна приналежність. Або, іншими словами, етнічна приналежність може стати визначальним чинником національної лояльності. За таких умов критерій громадянства є дедалі менш придатним для визначення осіб, які перебувають під захистом. У таких конфліктах не лише текст та історія розроблення Конвенції, але й, що більш важливо, об’єкт і мета Конвенції свідчать про те, що лояльність стороні конфлікту та, відповідно, контроль цієї сторони над особами на певній території можна вважати вирішальним критерієм»). МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, пункти 292 («Відповідно до прецедентного права міжнародних трибуналів, цивільна особа потрапляє «під владу» сторони конфлікту, якщо ця особа перебуває на території, підконтрольній такій стороні»), 293 («Отже, на думку Палати, у міру того, як сили сторони конфлікту, які здійснюють напад, поступово здобувають контроль над селом, що є об’єктом нападу, окремі цивільні особи на цих територіях автоматично набувають статус осіб, що підлягають захисту, у значенні статті 4 Женевської Конвенції IV, якщо вони не заявлять про лояльність відповідній стороні. Тому НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 126 iii. Склад умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю (суб’єктивні елементи)539 306. З субʼєктивної сторони умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень характеризується такими елементами: (1) злочинець умисно і свідомо завдав сильного фізичного або морального болю чи страждань, або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю; (2) злочинець знав про фактичні обставини, що свідчать про захищений статус осіб відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року.540 307. Злочинець умисно і свідомо завдав сильного фізичного або морального болю чи страждань, або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю.541 Коментатори дотримуються думки про те, що внаслідок використання поняття «умисно» в Статуті МКС до цього правопорушення може застосовуватися нижчий стандарт mens rea, оскільки «умисно» зазвичай тлумачиться судовою практикою МКТЮ як таке, що охоплює прямий умисел і безвідповідальність (dolus eventualis).542 308. Злочин може бути скоєний з будь-яких мотивів або без них, наприклад, з помсти або з садистських спонукань.543 Злочинець не обов’язково повинен був зробити оціночне судження щодо аспектів «значності» чи «серйозності» наслідків.544 539 540 541 542 543 544 стаття 8(2)(a)(i) Статуту забороняє умисне вбивство цих цивільних осіб за таких обставин», Елемент 2 якої однаково застосовується до умисного заподіяння сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю відповідно до статті 8(2)(a)(iii)), 358 («Стаття 8(2)(a)(ii) Статуту, отже, застосовується до тих ситуацій, за яких цивільні особи, що перебувають під захистом, зазнають нелюдського поводження «під владою» сторони конфлікту, і тому також застосовується до випадків нелюдського поводження з особами, що підлягають захисту, з боку сторони, яка здійснює напад, коли такі дії стаються після того, як напад у цілому закінчився і забезпечено припинення спротиву або повний контроль над селом, що зазнало нападу. Окрім того, це положення забороняє особам, які вчиняють злочини, нелюдяно поводитися з особами, що перебувають під захистом, коли ці сили просуваються до районів опору противника в населеному пункті, який є об’єктом нападу», елемент 2 якого також застосовується до умисного заподіяння сильних страждань або серйозних тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю відповідно до статті 8(2)(а)(iii)). У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні загальнокримінальним злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(iii). Цей суб’єктивний елемент випливає зі звичайного наміру та знань відповідно до статті 30 Статуту МКС. Триффтерер та Амбос (за ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H. Beck Hart Nomos, 2016, с. 339, п. 110; Верле і Єсбергер, Принципи міжнародного кримінального права, 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 488, п. 1273; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Бласкіча, п. 152 («[Н]а думку Судової палати, mens rea, що відноситься до всіх порушень статті 2 Статуту [що містять серйозні порушення], охоплює як умисел, так і безвідповідальність, які можна порівняти з серйозною злочинною недбалістю»). Див. також МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі п. 511 («Отже, Судова палата вважає, що злочин умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю являє собою дію або бездіяльність, яка є умисною, тобто такою, що, за об’єктивною оцінкою, є умисною, а не випадковою, і яка призводить до серйозних психічних чи фізичних страждань або травми».). МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, п. 340 («Коментар до статті 147 Женевської конвенції IV описує злочин умисного заподіяння сильних страждань як такий, що стосується страждань, які заподіюються без мети, заради якої здійснюються катування або біологічні експерименти. Страждання може бути заподіяно з інших мотивів, таких як [...] помста або садизм»); див. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції IV (1958), с. 599. Див. також МКТЮ, рішення за апеляцією у справі Кордіча та Черкеза, п. 243; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Челебічі, пункти 507-508, 511. Елементи злочинів МКС, Загальний вступ, п. 4 («У контексті ментальних елементів, пов’язаних з елементами, що передбачають оціночне судження, наприклад, тими, які включають терміни «нелюдський» або «тяжкий», НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 127 309. Злочинець знав про фактичні обставини, що свідчили про захищений статус особи відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року. Щодо громадянства цивільних осіб злочинець мав знати тільки те, що потерпілий належав до протилежної сторони конфлікту.545 iv. Контекстуальні елементи 310. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Тривав міжнародний збройний конфлікт; ii. Діяння були вчинені в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;546 та iii. Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.547 545 546 547 самостійне формування особою, яка вчинила злочин, конкретного оціночного судження є необов’язковим, якщо не вказано інше».); Триффтерер та Амбос (за ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє Edition, C.H. Beck Hart Nomos, 2016, с. 339, п. 111. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(i), Елемент 3, виноска 33, застосовується до відповідного елементу кожного злочину згідно зі статтею 8(2)(a). Див. також МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 360, де виноска 33 застосовується в ширшому сенсі до всіх осіб, які перебувають під захистом чотирьох Женевських конвенцій («Відповідно до виноски 33 Елементів злочинів, не обов’язково, щоб особа, яка вчинила злочин, зробила аналіз і дійшла висновку про те, що потерпіла особа мала правовий захист за будь-якою з чотирьох Женевських конвенцій, а натомість необхідно, щоб особа, яка вчинила злочин, знала, що «потерпіла особа належала до протилежної сторони конфлікту»), у контексті злочину нелюдського поводження відповідно до статті 8(2)(a)(ii), але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглядається, оскільки цей елемент є однаковим для обох злочинів. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(iii). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(iii). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 128 iii. Посягання на людську гідність, зокрема образливе і таке, що принижує людську гідність поводження (Статут МКТЮ, стаття 3; Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xxi)) ЗАСТОСОВНІСТЬ. Посягання на людську гідність є кримінальним правопорушенням відповідно до частини першої статті 438 КК України, оскільки воно охоплюється «іншими порушеннями законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України». СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Щоб засудити особу за воєнний злочин посягання на людську гідність, необхідно встановити такі елементи: 1. Об’єктивні елементи • Особа, яка скоїла злочин, образила, принизила або іншим чином посягнула на гідність однієї чи кількох осіб. • Тяжкість образи, приниження чи іншого порушення дорівнювала загальновизнаному поняттю посягання на людську гідність. 2. Суб’єктивні елементи • Особа, яка скоїла злочин, мала намір вчинити таку дію чи вдатися до такої бездіяльності, що є загальновизнаною причиною серйозної образи, приниження, або в інший спосіб становлять серйозну наругу над людською гідністю. • Особа, яка скоїла злочин, знала, що дія чи бездіяльність може завдати серйозну образу, приниження або іншим чином стати серйозною наругою над людською гідністю. 3. Контекстуальні елементи • Тривав міжнародний збройний конфлікт. • Діяння були вчинені злочинцем в контексті конфлікту та були повʼязані з ним. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. a. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 311. Стаття 438 КК України прямо не передбачає кримінальної відповідальності за посягання на людську гідність як за воєнний злочин. Проте, як зазначено нижче, це правопорушення можна віднести до «інших порушень законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», до яких відсилає частина 1 статті 438. 312. Посягання на людську гідність є порушенням законів ведення війни, що передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Посягання на людську гідність кваліфікується як серйозне порушення МГП у міжнародному збройному конфлікті. Це відображено у статті 75(2)(b) Додаткового протоколу I, а також охоплено складом нелюдського поводження, яке міститься у статтях НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 129 14 і 52 Женевської конвенції ІII і статті 27 Женевської конвенції IV.548 Україна ратифікувала ці документи.549 313. Визнання воєнним злочином. Крім зазначеного, посягання на особисту гідність визнається воєнним злочином в умовах міжнародного збройного конфлікту зі статусом порушення міжнародного звичаєвого права. Воно визнається воєнним злочином, оскільки є серйозним порушенням Додаткового протоколу I відповідно до його статті 85.550 Відповідно до Дослідження звичаєвого права МКЧХ, кримінальна відповідальність за цей злочин настає на основі звичаєвого права.551 Цей злочин чітко визнаний воєнним злочином у статті 8(2)(b) (xxi) Статуту МКС, що застосовується до міжнародного збройного конфлікту. МКТЮ встановив, що це правопорушення може підпадати під статтю 3 Статуту МКТЮ (порушення законів і звичаїв війни), яка застосовується до міжнародних і неміжнародних збройних конфліктів.552 314. Усі ці елементи підтверджують висновок про те, що посягання на особисту гідність має вважатися злочином, за який передбачено кримінальну відповідальність за статтею 438(1) КК України. b. Склад посягань на людську гідність (об’єктивні елементи) 315. Об’єктивні елементи воєнного злочину посягання на особисту гідність передбачають, що: (1) злочинець образив, принизив або іншим чином посягнув на гідність однієї чи кількох осіб; і (2) тяжкість образи, приниження чи іншого порушення досягнула загальновизнаного поняття посягання на людську гідність.553 548 549 550 551 552 553 Див. Коментар МКЧХ до Додаткового протоколу I, п. 3048 із посиланням на статті 14 і 52 Женевської конвенції ІII і статтю 27 Женевської конвенції IV. Вираз «посягання на особисту гідність» або «наруга над людською гідністю» походить зі спільної статті 3 Женевських конвенцій, що застосовується під час неміжнародного збройного конфлікту. У коментарі до спільної статті 3 зазначається, що «гуманне поводження» слід розуміти в значенні статті 27 Женевської конвенції IV. Отже, хоча вираз «посягання на особисту гідність» не згадується прямо в Женевських конвенціях поза спільною статтею 3, поняття нелюдського поводження, яке міститься в них по відношенню як для міжнародних, так і для неміжнародних збройних конфліктів, по суті пов’язане з ним. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 470, пункти 616, 618 («Коментарем МКЧХ до Дод. Протоколу I визнається зв’язок п. 2(b) статті 75 як із спільною статтею 3, так і зі статтею 27 Женевської конвенції IV»). 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала Женевську конвенцію 1949 року, а 25 січня 1990 року — Додатковий протокол І. Див. МКЧХ. Договори та держави-учасниці. Україна. Додатковий протокол I, Стаття 85(1)–(3)(e), (5). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Серйозні порушення міжнародного гуманітарного права є воєнними злочинами. Див. також: Роберт Краер, Деріл Робінсон, Сергій Васильєв. Вступ до міжнародного кримінального права та процесу. Cambridge University Press, 2-ге видання, 2010 р., с. 291. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Алексовскі, пункти 55-56; МКТЮ, рішення Апеляційної палати у справі Алексовскі, пункти 17-28. У контексті неміжнародного збройного конфлікту див. МКТЮ, Кунарац та ін. Рішення Судової палати, п. 408; МКТЮ, Кунарац та ін. Апеляційне рішення, пункти 67-68 (визнання посягання на особисту гідність воєнним злочином у неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 3 Статуту). МКТЮ також дійшов висновку, що правопорушення слід віднести до поняття нелюдського поводження згідно зі статтею 2(b) Статуту МКТЮ, що застосовується до міжнародних збройних конфліктів (МКТЮ, Прліч та ін. Рішення Судової палати, т. 3, п. 115). Див. вище, пункти 46-62]. МКС. Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, пункти 367. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 130 316. Злочинець образив, принизив або іншим чином посягнув на гідність однієї чи кількох осіб. Посягання на особисту гідність визначається як «будь-яка дія чи бездіяльність, які є загальновизнаною причиною серйозної образи, приниження, або в інший спосіб становлять серйозну наругу над людською гідністю».554 317. Це правопорушення не ґрунтується на конкретному «переліку діянь». Основним елементом, який дозволяє кваліфікувати як посягання на особисту гідність, є те, що діяння призводять до образи, приниження або наруги над гідністю особи.555 318. Так само, таке діяння не має обовʼязково спричиняти чи включати фізичну чи психічну шкоду, якою б серйозною вона не була, оскільки це правопорушення охоплює всі спрямовані на приниження та висміювання особи дії чи бездіяльність, включно з примушуванням її до вчинення принизливих дій. 556 МКС. РІШЕННЯ ПРО ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЗВИНУВАЧЕНЬ У СПРАВІ КАТАНГИ ТА НГУДЖОЛО ЧУЇ, П. 369. Типи дій або бездіяльності, які можуть бути злочином згідно зі статтею 8(2)(b)(xxi), залишилися невизначеними. Як наслідок, основним елементом цього воєнного злочину є образа, приниження чи наруга над гідністю особи». (…) Відповідно до судової практики МКТЮ, «якщо образа або приниження гідності є реальними та серйозними», це означає відсутність вимоги про те, що такі страждання мають бути тривалими, або ж про «необхідність того, щоб ця дія завдавала прямої шкоди фізичному чи психічному здоров’ю потерпілої особи». 554 555 556 МКТЮ, Кунарац та ін. Апеляційне рішення, п. 163 («Пояснюючи, що посягання на особисту гідність складається з «будь-якої дії чи бездіяльності, які є загальновизнаною причиною серйозної образи, приниження або в інший спосіб становить серйозну наругу над людською гідністю», Судова палата правильно визначила об’єктивний поріг для того, щоб діяння становило посягання на особисту гідність. Вона не повинна була перераховувати дії, які становлять посягання на особисту гідність». МКТЮ, Кунарац та ін. Апеляційне рішення, п. 162 («Всупереч твердженням скаржника, Апеляційна палата вважає, що Судова палата не була зобов’язана визначати конкретні дії, які можуть становити посягання на особисту гідність. Натомість вона належним чином представила критерії, які використовувала як основу для оцінювання образливого і принизливого характеру дії чи бездіяльності»); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Фурунджії, п. 183 («Загальний принцип поваги до людської гідності є базовим підґрунтям і власне, самим сенсом існування міжнародного гуманітарного права та права прав людини; дійсно, в наші часи воно набуло такого першорядного значення, що пронизує все міжнародне право. Цей принцип має на меті захистити людей від посягань на їхню особисту гідність, і немає різниці, як ці посягання реалізуються: чи то шляхом протизаконного фізичного нападу чи шляхом приниження та паплюження честі, самоповаги та психічного благополуччя особи»). Коментар МКЧХ до Додаткового протоколу I, стаття 75(2)(b); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Квочки та ін., п.172 («Наруга над гідністю — це насамперед дії, бездіяльність або слова, які не обов’язково передбачають тривалу фізичну шкоду, але, тим не менш, є серйозними порушеннями, що заслуговують на покарання»); МКТЮ, Кунарац та ін., Рішення Судової палати, п. 501 («Оскільки це визначення передбачає, що посягання на людську гідність — це діяння, яке «завдає потерпілій особі серйозної образи або приниження», Судова палата погоджується з ним. Однак Судова палата не погодиться з будь-якою вказівкою з наведеного вище уривку на те, що ця образа або приниження гідності має спричинити «тривалі страждання» потерпілої особи. Якщо образа або приниження гідності є реальними та серйозними, Судова палата не бачить причин, чому вони також повинні бути «тривалими»), 502-503. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 131 319. Слід зазначити, що відповідно до судової практики МКТЮ, саме по собі вбивство не можна кваліфікувати як посягання на особисту гідність, оскільки заподіяння смерті відрізняється від серйозної образи, приниження чи наруги над людською гідністю.557 При цьому потерпілими від злочину можуть бути й померлі особи.558 За цих умов вияв неповаги до трупів (як-от вчинення статевих актів з трупами або їх поховання у вигрібних ямах) також може вважатися посяганням на особисту гідність.559 320. Тяжкість образи, приниження чи іншого порушення досягла загальновизнаного розуміння посягання на людську гідність. Визначення того, чи є образа, приниження чи наруга над гідністю особи достатньо серйозними, щоб бути «загальновизнаним» посяганням на людську гідність, має здійснюватися об’єктивно та в кожному випадку окремо.560 Щоб уникнути суб’єктивної оцінки діянь, яка залежала б від чутливості кожної потерпілої особи, у справі Алексовскі Судова палата МКТЮ надала роз’яснення, за яким приниження потерпілої особи повинно бути настільки глибоким, що розсудлива людина була б обурена.561 Хоча оцінка має бути об’єктивною, вона має враховувати відповідні чинники, такі як культура чи релігія потерпілої особи.562 557 558 559 560 561 562 МКТЮ, рішення Судової палати у справі Квочки, п. 172 («На думку Судової палати, вбивство саме по собі не можна кваліфікувати як посягання на людську гідність. Вбивство спричиняє смерть, що відрізняється від понять серйозної образи, приниження чи наруги над людською гідністю». Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxi), примітка 49 («У контексті цього злочину «особами» можуть бути мертві особи»). МКТР. Ухвала за клопотаннями про винесення виправдувального вироку в справі Багосори, п. 40 («У своїй відповіді Обвинувачення визначило інкриміновані дії, які вона вважає пов’язаними з цим звинуваченням: примусове кровозмішення, закопування трупів у вигрібних ямах; залишення немовлят без догляду після вбивства їхніх опікунів; і видалення плодів з утроб матерів. (…) Палата вважає, що розважлива особа, яка вирішує питання факту, могла б, якщо довіряти доказам, визнати обвинуваченого поза розумним сумнівом винним у посяганні на особисту гідність у контексті однієї чи кількох із описаних кримінальних дій». МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 369 («Дії, пов’язані з образою, приниженням чи наругою над гідністю особи, мають бути вчинені з об’єктивно достатньою тяжкістю для того, щоб бути «загальновизнаним посяганням на людську гідність»); МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Аль-Хассана, п. 262 («La réponse à la question de savoir si l’humiliation, la dégradation ou la violation était d’une ‘gravité’ suffisante pour être ‘généralement considérée’ comme une atteinte à la dignité de la personne, doit résulter d’une évaluation objective, opérée au cas par cas.») (цитата доступна лише французькою мовою). («Розʼяснення того, чи була образа, приниження або посягання достатньо «серйозними» для того, щоб бути загальновизнаним посяганням на гідність особи, потребує обʼєктивної оцінки окремо для кожного випадку») Див. також МКС, Рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2756. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Алексовскі, п. 56 («об’єктивна сторона actus reus є наступною: приниження потерпілої особи повинно бути настільки глибоким, що розсудлива людина була б обурена»). Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxi), примітка 49 («Цей елемент враховує відповідні аспекти культурного походження потерпілої особи»). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА МКС, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ ОНГВЕНА, П. 2756 (ПРИМІТКИ ОПУЩЕНО) Розʼяснення того, чи досягла «тяжкість» образи, приниження чи іншого порушення «загальновизнаного» поняття посягання на людську гідність, передбачає об’єктивну оцінку розсудливої людини, а саме питання має розглядатися в кожному випадку окремо. Не потрібно, щоб страждання чи тілесні ушкодження мали довготривалі наслідки. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ 132 �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 133 ПРАКТИЧНІ ПРИКЛАДИ. ВИПАДКИ ПОСЯГАННЯ НА ЛЮДСЬКУ ГІДНІСТЬ Хоча й не існує вичерпного переліку посягань на особисту гідність, згідно з практикою МКС, МКТЮ та Міжнародного трибуналу щодо Руанди (МКТР), такими посяганнями можуть бути: Зґвалтування та інші форми сексуального насильства, такі як примусове проникнення в рот чоловічого статевого органу; сексуальне рабство або примусове кровозмішення;563 • примушування жінки до перебування в публічних місцях у самій блузці та спідній білизні, а потім розрізання її спідньої білизни ножем;564 • примушування молодої жінки до роздягання та занять гімнастикою оголеною на відкритому подвір’ї мерії перед натовпом;565 • примушування людини до вбивства іншої ціпком, огляду трупів, а також змушування забити людину до смерті;566 • примушування людини до спостереження за вбивством іншої людини;567 • примушування матерів покидати дітей на узбіччі;568 • залишення немовлят без догляду після вбивства їхніх опікунів;569 • вилучення плоду з утроби матері;570 • підвішування закутих у наручники та оголених затриманих жінок або примушення їх до перебування тривалий час у певних позах;571 • використання затриманих як «живих щитів» або копачів траншей;572 • створення для затриманих атмосфери постійного страху фізичного, психічного чи сексуального насильства;573 • примушування затриманих до справляння фізичних потреб в одязі;574 • поховання трупів у вигрібних ямах575. 563 МКТР, Рішення Судової палати у справі Багосори, п. 2254; МКТР, Рішення Судової палати у справі Акайєсу, п. 688; МКТЮ, Кунарац та ін. Рішення Апеляційної палати, п. 162; МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Фурунджії, п. 183.МКТР, Ухвала за клопотаннями про винесення виправдувального вироку у справі Багосори, п. 40; СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, п. 432. 564 565 566 567 568 569 570 571 572 573 574 575 МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, пункти 375, 377. МКТР, Рішення Судової палати у справі Акайєсу, п. 688 МКС, Рішення Судової палати у справі Онгвена, пункти 2903, 3065. МКС, Рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2903. МКС, Рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2903. МКТР, Ухвала за клопотаннями про винесення виправдувального вироку у справі Багосори, п. 40 МКТР, Ухвала за клопотаннями про винесення виправдувального вироку у справі Багосори, п. 40 МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 370. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Алексовскі, п. 229. МКТЮ, Квочка та ін. Рішення Судової палати, п. 173. МКТЮ, Квочка та ін. Рішення Судової палати, п. 173. МКТР, Ухвала за клопотаннями про винесення виправдувального вироку у справі Багосори, п. 40 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 134 c. Склад посягань на людську гідність (суб’єктивні елементи)576 321. Суб’єктивні елементи посягання на людську гідність передбачають, що злочинець: (1) мав намір вчинити таку дію чи вдатися до такої бездіяльності, що є загальновизнаною причиною серйозної образи, приниження, або в інший спосіб становлять серйозну наругу над людською гідністю (умисел); і (2) знав, що дія чи бездіяльність може спричинити серйозну образу, приниження або в інший спосіб становити серйозну наругу над людською гідністю (знання).577 322. У контексті питання про намір слід зазначити, що посягання на особисту гідність не вимагає наявності в особи, яка вчинила злочин, конкретного наміру принизити, висміяти чи образити потерпілу особу578 чи дискримінаційного наміру або мотивів у будь-якому вигляді.579 323. Для дотримання вимоги щодо знання достатньо того, щоб злочинець знав, що його/її дії та бездіяльність загалом «могли» завдати серйозну образу, приниження чи бути наругою над людською гідністю. Не існує вимоги про те, що злочинець «мав» або «повинен» був знати про фактичні наслідки його/її дій та бездіяльності.580 576 577 578 579 580 У цьому розділі детально описано суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте, загальна частина КК України визначає суб’єктивні елементи притаманні злочинам загалом. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних елеиентів у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. МКТЮ, Кунарац та ін. Рішення Апеляційної палати, п. 161 («Судова палата постановила, що злочин, пов’язаний з посяганням на особисту гідність, передбачає: (i) що обвинувачений умисно вчинив дію або вдався до бездіяльності, або взяв участь у такому діянні, що є загальновизнаною причиною серйозної образи, приниження, або або в інший спосіб становити серйозну наругу над людською гідністю, і (іі) що він знав, що ця дія чи бездіяльність можуть мати такі наслідки». МКТЮ, рішення Апеляційної палати у справі Алексовскі, п. 27 («Апеляційна палата не тлумачить спостереження, що міститься у коментарях МКЧХ до Додаткових протоколів, про те, що поняття «посягання на людську гідність» відноситься до діянь, «спрямованих на приниження та висміювання» потерпілого, як таке, що неодмінно підтверджує вимогу про наявність у кривдника конкретного наміру принизити, висміяти або образити потерпілу особу. Це твердження, схоже, просто описує діяння, на запобігання якому направлене положення»). МКТЮ, рішення Апеляційної палати у справі Алексовскі, п. 28 («те, що злочинець мав дискримінаційний намір або мотив, не є елементом правопорушень, передбачених статтею 3 Статуту, або правопорушення, пов’язаного з наругою над людською гідністю»). Див. також МКС, Рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2756. МКТЮ, Кунарац та ін. Рішення Апеляційної палати, пункти 165-166 («Судова палата провела детальний огляд судової практики, що стосується mens rea злочину, пов’язаного з посяганням на особисту гідність. Судова палата ніколи безпосередньо не стикалася з конкретним питанням про те, чи передбачає злочин посягання на особисту гідність конкретний умисел щодо приниження, ображання або серйозного зазіхання в інший спосіб на людську гідність. Однак після перегляду судової практики Судова палата належним чином продемонструвала, що злочин, пов’язаний з посяганням на особисту гідність, передбачає лише знання «можливих» наслідків інкримінованої дії чи бездіяльності. Відповідний абзац рішення Судової палати звучить так: «Оскільки відповідна дія чи бездіяльність, що є посяганням на людську гідність, є дією чи бездіяльністю, які є загальновизнаною причиною серйозної образи, приниження, або в інший спосіб становлять серйозну наругу над людською гідністю, обвинувачений повинен знати, що його дія чи бездіяльність мають саме такий характер, тобто що вони можуть завдати серйозну образу, приниження чи бути наругою над людською гідністю. Це не те саме, що вимагати, щоб обвинувачений знав про фактичні наслідки діяння»). Див. також МКТЮ, Кунарац та ін. Рішення Судової палати, пункти 512-513. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 135 СССЛ, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ ОБ’ЄДНАНОГО РЕВОЛЮЦІЙНОГО ФРОНТУ (ОРФ), П. 177 (ПРИМІТКИ ОПУЩЕНО) Палата також визнає, що mens rea правопорушення не передбачає конкретного наміру обвинуваченого принизити чи образити потерпілих, тобто того факту, що він вчинив діяння саме з цієї причини. Проте, дія чи бездіяльність мали би бути вчинені умисно, і обвинувачений повинен був знати, «що його дія чи бездіяльність може завдати серйозну образу, приниження чи становити наругу над людською гідністю». Палата вважає, що немає необхідності встановлювати, що обвинувачений знав не лише про можливі, а й про «фактичні наслідки діяння». Не існує додаткової необхідності у встановленні того, що обвинувачений мав дискримінаційний намір чи мотив. d. Контекстуальні елементи 324. Крім того, як і щодо всіх воєнних злочинів, необхідно довести такі контекстуальні елементи: i. Тривав міжнародний збройний конфлікт; ii. Діяння були вчиненні в контексті міжнародного збройного конфлікту та були повʼязані з ним; 581та iii. Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.582 iv. Зґвалтування, сексуальне рабство, примушування до проституції, примусова вагітність, примусова стерилізація чи будь-яка інша форма сексуального насильства порівнянної тяжкості (Статут МКС, стаття 8(2) (xxii)). 325. У цьому розділі розглядається низка злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством. Це такі воєнні злочини як зґвалтування, сексуальне рабство, примушування до проституції, примусову вагітність, примусову стерилізацію та будь-яка інша форму сексуального насильства порівнянної тяжкості. 581 582 Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxi). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxi). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 136 a. Зґвалтування ЗАСТОСОВНІСТЬ. Воєнний злочин зґвалтування можна вважати злочином за статтею 438 КК України, оскільки він охоплюється «порушенями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передачено частиною першою статті 438. СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Цей злочин характеризується такими елементами: 1. Об’єктивні елементи • Злочинець здійснив втручання в тіло особи шляхом проникнення, навіть незначного, до будь-якої частини тіла потерпілої особи або злочинця статевим органом, або до анального чи генітального отвору потерпілої особи будь-яким предметом або будьякою іншою частиною тіла. • Посягання було здійснено із застосуванням сили або погрози застосуванням сили чи примусу, наприклад, спричиненого страхом перед насильством, шантажем, ув’язненням, психологічним тиском або зловживанням владою, щодо такої особи або іншої особи, або використанням середовища примусу, або ж втручання було здійснено щодо особи, яка була не в змозі надати справжню згоду. 2. Суб’єктивні елементи • Злочинець умисно здійснив втручання в тіло особи. • Злочинець усвідомлював, що діяння вчиняється із застосуванням сили, погрози силою або примусу, з використанням середовища примусу або щодо особи, не здатної надати справжню згоду. 3. Контекстуальні елементи • Тривав міжнародний збройний конфлікт. • Діяння були вчинені злочинцем в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. i. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 326. Хоча зґвалтування прямо не згадане у статті 438 КК України, воно охоплюється «іншими порушеннями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це зазаначено в частині першій статті 438. Це порушення МГП заборонено та визнано воєнним злочином відповідно до міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Отже, можна зробити висновок, що таке діяння є злочином за статтею 438 КК України. 327. Зґвалтування є порушенням Міжнародного гуманітарного права, відображеного в міжнародних договорах, ратифікованих Україною. Стаття 27 Женевської конвенції IV, ратифікованої Україною, прямо забороняє зґвалтування, передбачаючи, що «жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 137 їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якого іншого неприйстойного нападу».583 Зґвалтування наведено як приклад нелюдського поводження у зазначеній вище статті.584 Женевська конвенція III прямо не забороняє зґвалтування. Проте, враховуючи, що Конвенція вимагає гуманного поводження з військовополоненими в будь-який час і забороняє акти насильства або залякування щодо них, відповідно до Коментаря МКЧХ, цей міжнародний договір імпліцитно забороняє зґвалтування.585 328. Щобільше, стаття 76 Додаткового протоколу I, ратифікованого Україною, підтверджує заборону зґвалтування, що міститься у статті 27 Женевської конвенції IV .586 Додатково, стаття 75 Додаткового протоколу I вимагає гуманного поводження з усіма особами, які опинилися під владою сторони конфлікту, та забороняє, серед іншого, «знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примушування до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі».587 Хоча стаття 75(2)(b) Додаткового протоколу I не згадує зґвалтування, відповідно до судової практики міжнародних кримінальних трибуналів, зґвалтування підпадає під категорію «знущання над людською гідністю».588 Отже, для цілей статті 438 КК України зґвалтування може 583 584 585 586 587 588 Попри те, що в центрі уваги цього положення перебувають «жінки», у коментарі МКЧХ зазначено, що «заборона сексуального насильства визнається такою, що охоплює насильство не лише щодо жінок і дівчат, але й будь-якої особи, зокрема чоловіків і хлопчиків». Див. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 736. 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала Женевську конвенцію 1949 року. Див. МКЧХ. Договори, держави-учасники та коментарі. Україна. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 737; МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Визначення воєнних злочинів («Хоча зґвалтування було заборонено Женевськими конвенціями, воно не було прямо зазначено як грубе порушення ні в Конвенціях, ні в Додатковому протоколі I, але мало б розглядатися як грубе порушення на підставі того, що воно прирівнюється до нелюдського поводження або умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю»); Див. також МКТЮ, рішення Судової палати у справі Прліча, Том I з VI, п. 116 («[...] будь-яке сексуальне насильство, спрямоване проти фізичної та моральної недоторканності особи і заподіяне з використанням погроз, залякування або сили та в спосіб, що принижує чи ображає потерпілу особу, може становити нелюдське поводження за статтею 2(b) Статуту») (виноски опущено); Статут МКТЮ, стаття 2 («Серйозні порушення Женевських конвенцій 1949 року»). Женевська конвенція III, стаття 13; Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 1578. У контексті неміжнародних збройних конфліктів спільна стаття 3 Женевських конвенцій 1949 року забороняє «наругу над людською гідністю, зокрема, принизливе й образливе поводження». Згідно з коментарем МКЧХ, «хоча загальна стаття 3 прямо не забороняє сексуальне насильство, вона робить це імпліцитно, оскільки встановлює зобов’язання щодо гуманного поводження і забороняє насильство над життям і особистістю, зокрема каліцтво, жорстоке поводження, катування і наругу над людською гідністю». Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III, п. 732. Україна ратифікувала Додатковий протокол І 25 січня 1990 року. Див. МКЧХ. Договори, держави-учасники та коментарі. Україна. У статті 4 Додаткового протоколу II до Женевських конвенцій 1949 року, який застосовується під час неміжнародних збройних конфліктів, чітко зазначено, що зґвалтування залишається забороненими в будь-який час і в будь-якому місці. Додатковий протокол I, стаття 75(1) та (2)(b). МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кунараца та ін., п. 436 («Також чітко встановлено юрисдикцію щодо переслідування за зґвалтування як посягання на людську гідність, що є порушенням законів і звичаїв війни відповідно до статті 3 Статуту, зокрема на підставі спільної статті 3 Женевських конвенцій 1949 року».) (виноски опущено); МТР, рішення Судової палати у справі Акайєсу, п. 688 («Сексуальне насильство підпадає під поняття «наруга над людською гідністю», викладене в [...] статті 4(e) Статуту Трибуналу [...]»); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Фурунджії, п. 274 («[підсудний] несе індивідуальну відповідальність за наругу над людською гідністю, зокрема за зґвалтування, порушення законів і звичаїв війни відповідно до статті 3 Статуту»); МТР, рішення Судової палати у справі Багосори та ін., п. 2254 («Палата визнає Багосору винним НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 138 становити порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 329. Визнання воєнним злочином. Порушення норм МГП, що вимагають гуманного ставлення до людей, які перебувають під захистом, є грубими порушеннями Женевських конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I до них.589 Зґвалтування може становити нелюдське поводження, а тому є грубим порушенням Женевських конвенцій та Додаткового протоколу I.590 Грубі порушення Женевських конвенцій і Додаткового протоколу I є воєнними злочинами.591 Зґвалтування також можна кваліфікувати як воєнний злочин, який необов’язково є грубим порушенням.592 330. Статут МКС визнає порушення заборони зґвалтування воєнним злочином у контексті міжнародного збройного конфлікту.593 Воєнний злочин зґвалтування входить до переліку «інших серйозних порушень законів і звичаїв війни, що застосовуються під час міжнародного збройного конфлікту» відповідно до Статуту МКС. Попри те, що зґвалтування прямо не згадано як воєнний злочин у Статуті МКТЮ, судова практика Трибуналу підтверджує, що зґвалтування може становити серйозне порушення законів і звичаїв війни відповідно до статті 3 Статуту МКТЮ.594 589 590 591 592 593 594 у посяганні на людську гідність у порушення статті 3, спільної для Женевських конвенцій, і Додаткового протоколу II (пункт 12) внаслідок зґвалтувань, скоєних між 6 і 9 квітня 1994 року [...]»); Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), пункти 708, 742; див. також Коментар МКЧХ до Додаткового протоколу I, с. 873, п. 3047, згідно з яким діяння, що становлять образливе і принизливе поводження, входять до сфери дії статті 27 Женевської конвенції IV. Остання встановлює, що «жінки потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність». Враховуючи зазначене вище, зґвалтування можна вважати «образливим поводженням», а отже, наругою над людською гідністю. Женевська конвенція I, стаття 50; Женевська конвенція II, стаття 51; Женевська конвенція III, стаття 130; Женевська конвенція IV, стаття 147; Додатковий протокол I, стаття 85. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 737; МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Визначення воєнних злочинів («Хоча зґвалтування було заборонено Женевськими конвенціями, воно не було прямо зазначено як грубе порушення ні в Конвенціях, ні в Додатковому протоколі I, але мало б розглядатися як серйозне порушення на підставі того, що воно прирівнюється до нелюдського поводження або умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю»); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Прліча, Том I з VI, п. 116 («[...] будь-яке сексуальне насильство, спрямоване проти фізичної та моральної недоторканності особи і заподіяне з використанням погроз, залякування або сили та в спосіб, що принижує чи ображає потерпілу особу, може становити нелюдське поводження за статтею 2(b) Статуту») (виноски опущено). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Визначення воєнних злочинів; МКЧХ, Консультативна служба з міжнародного гуманітарного права. Зобов’язання щодо кримінального переслідування, с. 1. Глорія Гадджолі, «Сексуальне насильство під час збройних конфліктів: порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини». 96 Міжнародний огляд Червоного Хреста, с. 527 («[...] Зґвалтування та інші форми сексуального насильства можна також кваліфікувати як воєнні злочини в контексті збройних конфліктів, при чому вони не обов’язково мають бути грубими порушеннями. Це важливо відзначити, зокрема, щодо випадків сексуального насильства, які не підпадають під особливу категорію грубих порушень або які вчинені по відношенню до осіб, які не входять до категорії осіб, які перебувають під захистом».). Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xxii). Статут МКС також визначає це правопорушення як воєнний злочин у неміжнародних збройних конфліктах, Статут МКС, стаття 8(2)(e)(vi). Статут МТР та Статут СССЛ включає зґвалтування до переліку злочинів, що підпадають під «порушення статті 3, спільної для Женевських конвенцій і Додаткового протоколу II» в контексті неміжнародних збройних конфліктів. Див. Статут МТР, стаття 4; Статут СССЛ, стаття 3. Див. Триффтерер та Амбос (за ред..), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар., 3-тє НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 139 331. Вищенаведене вказує на те, що зґвалтування є злочином за частиною першою статті 438 КК України. ii. Склад зґвалтування (об’єктивні елементи) 332. З обʼєктивної сторони цей воєнний злочин характеризується наступними елементами: (1) Злочинець здійснив втручання в тіло особи шляхом проникнення, навіть незначного, до будь-якої частини тіла потерпілої особи або злочинця статевим органом, або до анального чи генітального отвору потерпілої особи будь-яким предметом або будь-якою іншою частиною тіла; та (2) посягання було здійснене із застосуванням сили або погрози застосування сили чи примусу, наприклад, спричиненого страхом перед насильством, шантажем, ув’язненням, психологічним тиском або зловживанням владою, щодо такої особи або іншої особи, або використанням середовища примусу, або ж втручання було здійснено щодо особи, яка була не в змозі надати справжню згоду.595 333. Злочинець здійснив втручання в тіло особи шляхом проникнення, навіть незначного, до будь-якої частини тіла потерпілої особи або злочинця статевим органом, або до анального чи генітального отвору потерпілої особи будь-яким предметом або будь-якою іншою частиною тіла. Перший елемент воєнного злочину зґвалтування характеризується «втручанням» в тіло особи шляхом проникнення. МКС, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ НТАГАНДИ, П. 933 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО)596 Поняття “втручання” має бути достатньо широким, щоб бути гендерно нейтральним. Відповідно, “втручання” у правовій системі Суду включає в себе одностатеве проникнення і охоплює як чоловіків та/або жінок, як злочинців, так і потерпілих. 595 596 видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 481, п. 661; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кунарац та ін., https://www.icty.org/x/cases/kunarac/tjug/en/kun-tj010222e.pdfп. 436 («Статут прямо вказує на зґвалтування як на злочин проти людяності в межах юрисдикції Трибуналу в статті 5(g). Також чітко встановлено юрисдикцію щодо переслідування за зґвалтування як посягання на людську гідність, що є порушенням законів і звичаїв війни відповідно до статті 3 Статуту, зокрема на підставі спільної статті 3 Женевських конвенцій 1949 року») (виноски опущено). МКТЮ також вважає, що зґвалтування та інші форми сексуального насильства можуть бути прирівняні до катувань, що є серйозним порушенням статті 2 Статуту МКТЮ. Див. МКТЮ, рішення за апеляцією у справі Кунараца та ін., http://www.icty.org/x/cases/kunarac/acjug/en/kun-aj020612e.pdf, п. 150. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2(b)(xxii)-1; МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п 342. Стосується злочину зґвалтування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування може також бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 140 334. Цей елемент охоплює дві форми проникнення: • Проникнення статевим органом у будь-яку частину тіла.597 Це стосується не тільки проникнення в піхву або анальний отвір, але й орального проникнення (тобто проникнення в рот).598 Окрім того, проникнення може стосуватися будь-якої частини тіла потерпілого або злочинця.599 МКС, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ КАТАНГИ, П. 963 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО)600 Палата вважає, що перша складова злочину встановлена на основі того, що злочинець посягнув на тіло особи шляхом дій, які призвели до проникнення, навіть якщо злочинець не бере участі в акті проникнення. Фактично, цей елемент сформульований в такий спосіб, щоб передбачити також можливість проникнення в особу, яка вчинила злочин, на додаток до того, що злочинець спричиняє проникнення або спонукає до нього. • Проникнення в анальний або генітальний отвір потерпілої особи будь-яким предметом або будь-якою іншою частиною тіла.601 Це стосується проникнення в тіло лише потерпілої особи (а не злочинця) чимось іншим, ніж статевий орган, що може передбачати проникнення a) іншими частинами тіла, наприклад, рукою, або b) будь-яким предметом.602 597 598 599 600 601 602 Елементи злочинів МКС, стаття 8(2(b)(xxii)-1. МКС, рішення Судової палати у справі Бемби, п. 101 («Палата зазначає, що визначення зґвалтування охоплює акти «втручання» статевого органу в будь-яку частину тіла потерпілої особи, зокрема в рот потерпілої особи».); СССЛ, рішення Судової палати у справі Сесея та ін., п. 146 («Перший елемент actus reus визначає тип втручання, необхідний для кваліфікації зґвалтування, і охоплює два види проникнення, бодай незначного. У першій частині положення йдеться про проникнення статевим органом у будь-яку частину тіла потерпілого або підсудного. «Будь-яка частина тіла» в цій частині передбачає генітальне, анальне або оральне проникнення») (виноски опущено) (стосовно злочину зґвалтування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Фурунджії, п. 185 («[...]Судова палата вважає, що об’єктивними елементами зґвалтування можуть бути: (i) сексуальне проникнення, навіть незначне: (a) у піхву або анальний отвір потерпілої особи статевим членом злочинця, або будь-яким іншим предметом, який використовувала особа, яка вчинила злочин; або (b) у рот потерпілої особи статевим членом злочинця; (ii) шляхом примусу, сили або погрози застосування сили проти потерпілої або третьої особи»). Елементи злочинів МКС, стаття 8(2(b)(xxii)-1; МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 963 (щодо злочину зґвалтування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі); Триффтерер та Амбос (за ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H. Beck Hart Nomos, 2016, с. 486, п. 677. Стосується злочину зґвалтування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування може також бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2(b)(xxii)-1. МТР, рішення Судової палати у справі Акайєсу, п. 596 («[...] варіації акту зґвалтування можуть охоплювати діяння, які передбачають введення предметів та/або використання тілесних отворів, які не вважаються по суті призначеними для статевих актів»); СССЛ, рішення Судової палати у справі Сесея та ін., п. 146 («У другій частині положення йдеться про проникнення в генітальний або анальний отвір потерпілої особи будь-яким предметом або будь-якою іншою частиною тіла. Ця частина охоплює проникнення чимось іншим, ніж статевий орган, зокрема іншими частинами тіла або будь-яким іншим предметом») (виноски опущено); див. також МТР, рішення Судової палати у справі Гакумбіці, п. 321 (стосовно злочину зґвалтування під час НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 141 335. Втручання в тіло було вчинено (1) із застосуванням сили або (2) внаслідок погроз застосування сили чи примусу, наприклад, викликаного страхом перед насильством, шантажем, ув’язненням, психологічним тиском або зловживанням владою, щодо цієї особи або іншої особи, або (3) з використанням середовища примусу. Цей елемент передбачає обставини та умови, які надають проникненню злочинного характеру.603 У справі Кунарац та ін. Апеляційна палата МКТЮ погодилася з висновком Судової палати про те, що «сила сама по собі не є елементом зґвалтування» і що «є чинники, «окрім сили», які можуть зробити акт сексуального проникнення недобровільним або таким, що відбувається без згоди з боку потерпілої особи».604 МКС, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ ОНГВЕНА, П. 2710 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО)605 Обставини примусу не обов’язково підтверджуються демонстрацією фізичної сили – погрози, залякування, вимагання та інші форми шантажу, які ґрунтуються на страху чи відчаї, можуть вважатися примусом. Примушування може бути притаманним певним обставинам, таким як збройний конфлікт або військова присутність ворожих сил серед цивільного населення. Середовище примусу може створитися під впливом різних чинників, як-от кількість осіб, які беруть участь у скоєнні злочину, а також те, чи відбувається зґвалтування під час або одразу після бойових дій, чи вчиняють його разом з іншими злочинами. 336. Встановлення однієї з зазначених вище обставин примусу (сила, погрози застосування сили чи примусу та використання середовища примусу) є достатнім для того, щоб проникнення було кваліфіковано як воєнний злочин зґвалтування.606 Окрім того, не існує вимоги про те, що потерпіла особа мала чинити опір.607 603 604 605 606 607 неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС, рішення Судової палати у справі Бемби, п. 102; МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 964 (стосовно злочину зґвалтування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кунарац та ін., п. 129; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кунараца та ін., пункти 438, 458. Стосується злочину зґвалтування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування може також бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 934 («Отже, встановлення хоча б однієї з обставин або умов примусу, викладених у другому елементі, є достатнім для того, щоб проникнення було кваліфіковано як зґвалтування [...]») (виноски опущено); МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 965 (стосовно злочину зґвалтування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2709 («не існує вимоги про те, що потерпіла особа мала чинити опір»). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 142 337. Далебі, як видно з нижченаведеного уривку судового рішення, нема потреби доводити відсутність згоди потерпілої особи.608 МКС, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ БЕМБИ, ПУНКТИ 105106 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО)609 105. Палата зазначає, що відсутність згоди потерпілої особи не є правовим елементом злочину зґвалтування за Статутом. Підготовча робота над Статутом демонструє, що його розробники вирішили не вимагати від обвинувачення доведення відсутності згоди потерпілої особи поза розумним сумнівом, виходячи з того, що така вимога в більшості випадків підірве зусилля з притягнення винних до відповідальності. 106. Тому Палата вважає, що у випадках, коли доведено «застосування сили», «погрозу застосування сили або примусу» або «використання примусового середовища», обвинуваченню не потрібно доводити відсутність згоди потерпілої особи. 338. Посягання було вчинено (4) щодо особи, нездатної надати справжню згоду. Другий елемент воєнного злочину зґвалтування також охоплює випадки, коли «посягання» було вчинено проти особи, яка не могла надати згоду через «природну, індуковану або вікову причину».610 Щодо таких ситуацій Судова палата МКС у справі Бемба визначила, що потрібні лише докази впливу «природної, індукованої або пов’язаної з віком причини» на можливість потерпілої особи надати згоду.611 iii. Склад зґвалтування (суб’єктивні елементи)612 339. Суб’єктивні елементи воєнного злочину зґвалтування передбачають, що злочинець (1) умисно вчинив втручання в тіло людини; та (2) злочинець усвідомлював, що це діяння було вчинено із застосуванням сили, погрози застосування 608 609 610 611 612 МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2709; МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 934; МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 965 (щодо злочину зґвалтування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). Стосується злочину зґвалтування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування може також бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2(b)(xxii)-1, виноска 51; МКС, рішення Судової палати у справі Бемби, п. 107 (стосовно злочину зґвалтування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС, рішення Судової палати у справі Бемби, п. 107 (щодо злочину зґвалтування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні загальнокримінальним злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 143 сили чи примусу, із використанням середовища примусу, або по відношенню до особи, нездатної надати справжню згоду.613 340. У справі Катанги Судова палата охарактеризувала умисел зґвалтування:« злочинець умисно діяв або вдався до бездіяльності (1) в такий спосіб, що проникнення відбулося, або (2) коли він або вона усвідомлювали, що такий наслідок настане за звичайного перебігу подій».614 iv. Контекстуальні елементи 341. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Відбувався міжнародний збройний конфлікт; ii. Дії сталися в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;615 та iii. Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.616 613 614 615 616 Елементи злочинів МКС, стаття 8(2(b)(xxii)-1; Статут МКС, стаття 30; МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, пункти 969-970 (щодо злочину зґвалтування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). Див. також МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кунараца та ін., п. 460 («Mens rea полягає у намірі здійснити таке статеве проникнення та усвідомленні того, що воно відбувається без згоди потерпілої особи»). МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 970 (стосовно злочину зґвалтування під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-1. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-1. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 144 b. Сексуальне рабство ЗАСТОСОВНІСТЬ. Воєнний злочин сексуального рабства можна вважати злочином за статтею 438 КК України, оскільки він охоплюється «порушенями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передачено частиною першою статті 438. СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Цей злочин характеризується такими елементами: 1. Об’єктивні елементи • Злочинець здійснив щодо особи або осіб будь-яке або всі повноваження (правомочності), притаманні праву власності, наприклад, шляхом купівлі, продажу, надання в борг або обміну такої особи або осіб, або позбавив їх волі подібним шляхом. • Злочинець примусив таку особу або осіб до вчинення однієї або кількох дій сексуального характеру. 2. Суб’єктивні елементи • Злочинець здійснив щодо особи або осіб будь-яке або всі повноваження (правомочності), притаманні праву власності. • Злочинець умисно і свідомо примусив таку особу або осіб до вчинення однієї або кількох дій сексуального характеру. 3. Контекстуальні елементи • Тривав міжнародний збройний конфлікт. • Діяння були вчинені злочинцем в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. i. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 342. Хоча сексуальне рабство прямо не згадано у статті 438 КК України, воно охоплюється «іншими порушеннями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це зазаначено в частині першій статті 438. Це порушення МГП заборонено та визнано воєнним злочином відповідно до міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Отже, можна зробити висновок, що таке діяння є злочином за статтею 438 КК України. 343. Сексуальне рабство є порушенням міжнародного гуманітарного права, відображеного в міжнародних договорах, ратифікованих Україною. Хоча Женевські конвенції 1949 року та Додаткові протоколи до них прямо не забороняють сексуальне рабство, така поведінка імпліцитно заборонена нормами МГП, що вимагають гуманного ставлення до захищених осіб.617 Наприклад, стаття 27 617 Женевська конвенція I, стаття 12(2); Женевська конвенція II, стаття 12; Женевська конвенція III, стаття 13(1); Женевська конвенція IV, статті 5(3), 27(1), 127(1); Додатковий протокол I, статті 10(2), 75; Женевські конвенції НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 145 Женевської конвенції IV, ратифікованої Україною, передбачає, що «до [захищених осіб], завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування […]». Стаття 75 Додаткового протоколу I, також ратифікованого Україною, так само зазначає, що з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, за всіх обставин слід поводитися гуманно. Зокрема, стаття 75(2)(b) Додаткового протоколу I забороняє, серед іншого, «знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примушування до проституції чи будь-яке інше непристойне посягання».618 Отже, для цілей статті 438 КК України сексуальне рабство становить порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 344. Визнання воєнним злочином. Порушення норм МГП, що вимагають гуманного ставлення до людей, які перебувають під захистом, є грубими порушеннями Женевських конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I до них.619 Сексуальне рабство може становити нелюдське поводження, а тому є грубим порушенням Женевських конвенцій та Додаткового протоколу I.620 Грубі порушення Женевських конвенцій і Додаткового протоколу I є воєнними злочинами.621 Сексуальне рабство також можна кваліфікувати як воєнний злочин, який необов’язково є грубим порушенням.622 618 619 620 621 622 (I-IV), спільна стаття 3; Додатковий протокол II, стаття 4(1); Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III, п. 1578 («Хоча стаття 13 прямо не забороняє сексуальне насильство, вона робить це опосередковано, оскільки встановлює зобов’язання щодо гуманного поводження і вимагає захисту від насильства або залякування»); див. також МКТЮ, рішення Судової палати у справі Прліча, Том I з VI, п. 116 («будь-яке сексуальне насильство, спрямоване проти фізичної та моральної недоторканності особи і заподіяне з використанням погроз, залякування або сили та в спосіб, що принижує чи ображає жертву, може становити нелюдське поводження») (виноски опущено). Існує усталена практика міжнародних кримінальних трибуналів, які тлумачать сексуальне рабство як наругу над людською гідністю. Див. МТР, рішення Судової палати у справі Акайєсу, п. 688 («Сексуальне насильство підпадає під поняття «наруги над людською гідністю», викладене в [...] статті 4(e) Статуту Трибуналу [...]»). СССЛ, рішення Судової палати у справі Бріма та ін., п. 713 («[...] Судова палата більшістю голосів дійшла висновку, що докази, надані обвинуваченням, повністю відповідають злочину сексуального рабства, і що в законодавстві немає жодної прогалини, яка б вимагала виділення окремого злочину «примусового шлюбу» як «іншої нелюдського діяння». З огляду на висновки Судової палати про те, що у пункті 7 обвинувачення поєднані різні правопорушення, Суд в інтересах правосуддя розгляне докази сексуального рабства за пунктом 9 обвинувачення») (виноски опущено). Пункт 9 стосується «наруги над людською гідністю (стаття 3(e) Статуту)». Женевська конвенція I, стаття 50; Женевська конвенція II, стаття 51; Женевська конвенція III, стаття 130; Женевська конвенція IV, стаття 147; Додатковий протокол I, стаття 85. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Прліча, Том I з VI, п. 116 («[...] будь-яке сексуальне насильство, спрямоване проти фізичної та моральної недоторканності особи і заподіяне з використанням погроз, залякування або сили та в спосіб, що принижує чи ображає жертву, може становити нелюдське поводження за статтею 2(b) Статуту») (виноски опущено). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Визначення воєнних злочинів; МКЧХ, Консультативна служба з міжнародного гуманітарного права. Зобов’язання щодо кримінального переслідування, с. 1. Глорія Гадджолі, «Сексуальне насильство під час збройних конфліктів: порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини». 96 Міжнародний огляд Червоного Хреста, с. 527 («[...] Зґвалтування та інші форми сексуального насильства можна також кваліфікувати як воєнні злочини в контексті збройних конфліктів, при чому вони не обов’язково мають бути серйозними порушеннями. Це важливо відзначити, зокрема, щодо випадків сексуального насильства, які не підпадають під особливу категорію серйозних порушень або які вчинені по відношенню до осіб, які не входять до категорії осіб, які перебувають під захистом».). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 146 345. Сексуальне рабство чітко визнано воєнним злочином у статті 8(2)(b)(xxii) Статуту МКС, що застосовується до міжнародного збройного конфлікту.623 Воєнний злочин сексуального рабства входить до переліку «інших серйозних порушень законів і звичаїв війни, що застосовуються під час міжнародного збройного конфлікту», відповідно до Статуту МКС. 346. Вищенаведене вказує на те, що сексуальне рабство є злочином за частиною першою статті 438 КК України. ii. Склад сексуального рабства (об’єктивні елементи) 347. З обʼктивної сторони цей злочин характеризується такими елементами: (1) злочинець здійснив щодо особи або осіб будь-яке або всі повноваження (правомочності), притаманні праву власності, наприклад, шляхом купівлі, продажу, надання в борг або обміну такої особи або осіб, або позбавив їх волі подібним шляхом; та (2) злочинець примусив таку особу або осіб до вчинення однієї або кількох дій сексуального характеру.624 348. Злочинці та потерпілі від воєнного злочину сексуального рабства можуть бути будь-якої статі та гендеру.625 349. Злочинець здійснив щодо особи або осіб будь-яке або всі повноваження (правомочності), притаманні праву власності, наприклад, шляхом купівлі, продажу, надання в борг або обміну такої особи або осіб, або позбавив їх волі подібним 623 624 625 Статут МКС також визначає це правопорушення як воєнний злочин у неміжнародних збройних конфліктах, див. Статут МКС, стаття 8(2)(e)(vi). Хоча сексуальне рабство прямо не згадується як воєнний злочин у Статуті СССЛ, у суді сексуальне рабство було визнано воєнним злочином наруги над людською гідністю в неміжнародному збройному конфлікті. Див. Статут СССЛ, стаття 3; СССЛ, рішення Судової палати у справі Сесея та ін., п. 173 («В обвинувальному акті підсудний за пунктом 9 звинувачується в нарузі над людською гідністю, що є порушенням Спільної статті 3 та Додаткового протоколу II і карається відповідно до статті 3 Статуту. Суд посилається на ймовірну відповідальність підсудного за діяння, описані вище в пунктах 6-8 обвинувального акту») (пункти 6-8 обвинувачення стосуються зґвалтування, сексуального рабства та інших нелюдських діянь); СССЛ, рішення Судової палати у справі Бріма та ін., п. 713 («[...] Судова палата більшістю голосів дійшла висновку, що докази, надані обвинуваченням, повністю відповідають злочину сексуального рабства, і що в законодавстві немає жодної прогалини, яка б вимагала виділення окремого злочину «примусового шлюбу» як «іншої нелюдських діянь». З огляду на висновки Судової палати про те, що у пункті 7 обвинувачення поєднані різні правопорушення, Суд в інтересах правосуддя розгляне докази сексуального рабства за пунктом 9 обвинувачення») (виноски опущено). Пункт 9 стосується «наруги над людською гідністю (стаття 3(e) Статуту)». Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-2. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H. Beck Hart Nomos, 2016, с. 483, п. 668 («За винятком воєнного злочину примусової вагітності, який за своєю природою може бути скоєний лише по відношенню до жінок, розробники Римського статуту мали намір сформулювати в принципі всі визначення воєнних злочинів сексуального насильства, передбачених пунктом 2(b)(xxii) статті 8, у гендерно нейтральний спосіб. Отже, як потерпілої особи, так і кривдники можуть бути будь-якої статі та гендеру. Це також випливає з майже повністю гендерно-нейтрального формулювання елементів злочинів за статтею 8 п. 2 (b) (xxii), а по відношенню до воєнного злочину зґвалтування на цьому зроблено наголос у виносці 50 елементів») (виноски опущено). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 147 шляхом.626 Сексуальне рабство є окремою формою обернення в рабство.627 Елемент 1 воєнного злочину сексуального рабства охоплює сучасні форми рабства.628 Судова палата МКС у справі Катанги охарактеризувала здійснення правомочностей, притаманних праву власності, так: МКС, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ КАТАНГИ, П. 975 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО)629 Правомочності, притаманні праву власності, слід тлумачити як використання, володіння та розпорядження особою, яку вважають власністю, шляхом поміщення її в ситуацію залежності, що тягне за собою позбавлення її будь-якої форми автономії. 350. Елементи злочинів МКС містять приклади реалізації правомочностей, притаманних праву власності. Вони охоплюють «купівлю, продаж, надання в борг або бартер» особи або осіб,630 або «аналогічне позбавлення їх свободи».631 Останнє може передбачати, серед іншого, примусову працю, підневільний стан особи або торгівлю людьми,632 і може охоплювати «ситуації, коли потерпілі особи не 626 627 628 629 630 631 632 Треба зазначити, що елемент 1 є однаковим у контекстах воєнного злочину «сексуального рабства» та злочину проти людяності «поневолення» чи «обернення в рабство». Див. Елементи злочинів МКС, стаття 7(1) (c) та 8(2)(b)(xxii)-2; Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі.Кембрідж: Cambridge University Press, 2003, с. 328. З цієї причини цей розділ проєкту довідника містить посилання на відповідну судову практику щодо злочину проти людяності «обернення в рабство». МКС, рішення Судової палати у справі Онгвен, п. 2715 («Злочин сексуального рабства є специфічною формою злочину «обернення в рабство», що передбачає покарання за обмеження або контроль особою, яка вчинила злочин, сексуальної свободи потерпілої особи під час утримання її в стані поневолення. Злочин сексуального рабства, незалежно від того, чи є він злочином проти людяності або воєнним злочином, вчиняється тоді, коли присутній матеріальний елемент поневолення») (виноски опущено) (стосовно злочину сексуального рабства під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кунарац та ін., п. 117 («Апеляційна палата погоджується з головною тезою Судової палати про те, що традиційна концепція рабства, як її визначено в Конвенції про рабство 1926 року і яку часто називають «системою рабської праці», еволюціонувала й охоплює різні сучасні форми рабства, які також ґрунтуються на реалізації певних або всіх правомочностей, притаманних праву власності. У цих різних сучасних формах рабства потерпіла особа не є об’єктом реалізації радикальніших прав власності, пов’язаних із «системою рабської праці», але в усіх випадках в результаті реалізації деяких або всіх правомочностей, притаманних праву власності, відбувається певне руйнування правосуб’єктності; руйнування є більшим у випадку «системи рабської праці», але різниця полягає лише у ступені такого руйнування. Апеляційна палата вважає, що на момент вчинення інкримінованих злочинів ці сучасні форми рабства були частиною поневолення як злочину проти людяності за міжнародним звичаєвим правом») (виноски опущено) (в контексті поневолення як злочину проти людяності, але з огляду на те, що поневолення є одним з елементів воєнного злочину сексуального рабства, така судова практика може застосовуватися mutatis mutandis до цього елементу). Стосується злочину сексуального рабства під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-2. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-2. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-2, виноска 53 («Зрозуміло, що таке позбавлення свободи може за деяких обставин передбачати примусову працю або іншу форму підневільного стану, як це визначено в Додатковій конвенції про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства, 1956 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 148 були фізично обмежені, але не могли піти, оскільки їм нікуди було піти й вони боялися за своє життя».633 351. Реалізація правомочностей, притаманних праву власності, не обов’язково характеризується комерційним правочином.634 Натомість, ідповідно до Судової палати у справі Катанги, «поняття підневільного стану пов’язане насамперед із неможливістю потерпілої особи змінити свій стан».635 352. Окрім того, Апеляційна палата в справі Кунараца постановила, що поневолення або ув’язнення не обов’язково мають бути тривалими.636 МКТЮ, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ КУНАРАЦА ТА ІН., РІШЕННЯ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ПАЛАТИ П. 121 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО) Судова палата встановила, що тривалість ув’язнення є ще одним чинником, який може бути врахований, але його важливість буде залежати від наявності інших ознак поневолення. Апеляційна палата підтримує цей висновок і зазначає, що тривалість поневолення не є елементом злочину. Питання стосується якості стосунків між підсудним і потерпілою особою. Цю якість визначає низка чинників. Один з них — тривалість стосунків. Апеляційна палата вважає, що відповідний період часу залежатиме від конкретних обставин кожної справи. 353. Приклади здійснення правомочностей, притаманних праву власності, що є частиною Елементу 1 цього воєнного злочину, не є вичерпними.637 Насправді, реалізація таких правомочностей може набувати різних форм.638 Не існує ви- 633 634 635 636 637 638 року. Також зрозуміло, що дії, описані в цьому елементі, передбачають торгівлю людьми, зокрема жінками та дітьми»). Приклади, наведені у виносці 53, не є вичерпними. Див. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H. Beck Hart Nomos, 2016, с. 496, п. 715. «Підневільний стан» визначається як стан або статус особи, що випливає з будь-якого з інститутів або звичаїв рабства, згаданих у статті 1 Конвенції». Див. Додаткову конвенцію 1956 року про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства, статтю 7(b). МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2713; МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 952; МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 977; СССЛ, рішення Судової палати у справі Бріма та ін., п. 709; СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, п. 420 (стосовно злочину сексуального рабства під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2713; МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 976; МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 952; СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, п. 420; СССЛ, рішення Судової палати у справі Бріма та ін., п. 709 (стосовно злочину сексуального рабства у неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 976 (стосовно злочину сексуального рабства в неміжнародному збройного конфлікті відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кунараца та ін., п. 121; Див. також МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2714 («Закон також не встановлює мінімальний термін поневолення») (стосовно злочину сексуального рабства в неміжнародному збройному конфлікті за статтею 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 496, п. 715. МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 975 (стосовно злочину сексуального рабства у неміж- НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 149 черпного переліку дій чи обставин, які були б прикладами реалізації правомочностей, притаманних праву власності щодо однієї чи кількох осіб.639 Щоб визначити, чи здійснював порушник повноваження, пов’язані з володінням людьми, треба проаналізувати кожний конкретний випадок і врахувати такі чинники: ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД. РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ ОНГВЕНА (П. 2712)640 • контроль над пересуванням осіб або обмеження їх пересування та загалом заходи, вжиті для запобігання або стримування втечі; • контроль фізичного середовища; • психологічний контроль або тиск; • сила, погроза силою або примус; • тривалість здійснення правомочностей, пов’язаних із володінням людьми; • ствердження власної винятковості; • жорстоке поводження з людьми та насильство по відношенню до них; • контроль статевих стосунків; • примусова праця або обернення особи в підневільний стан; та • вразливість особи та соціально-економічні умови, за яких реалізується влада. 639 640 народному збройному конфлікті за статтею 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 952; МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 975; МКТЮ, рішення за апеляцією у справі Кунараца та ін., п. 119; СССЛ, рішення Судової палати у справі Сесея та ін., п. 160 ((стосовно злочину сексуального рабства під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, а також поневолення та сексуального рабства як злочинів проти людяності, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). Стосується злочину сексуального рабства під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 150 354. Злочинець примусив таку особу або осіб до вчинення однієї або кількох дій сексуального характеру. Окрім доведення того, що злочинець реалізував повноваження, пов’язані із правом власності на людину, необхідно встановити, що злочинець примусив таку особу або осіб до вчинення однієї або кількох дій сексуального характеру.641 СССЛ, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ СЕСЕЯ ТА ІН., П. 162 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО)642 Щоб засудити особу за цей злочин, обвинувачення також має довести, що підсудний примушував поневолену особу до вчинення дій сексуального характеру. Акти сексуального насильства є додатковим елементом, який у поєднанні з доказами рабства становить сексуальне рабство. 355. Як визнається у витягах із судових рішень, наведених у текстовому блоці нижче, сексуальне рабство може передбачати зґвалтування, але не обмежується фізичними діями сексуального характеру.643 МТР, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ АКАЙЄСУ, П. 688 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО)644 Трибунал розглядає сексуальне насильство, що включає зґвалтування, як будь-яке діяння сексуального характеру, вчинене над особою за обставин, що мають примусовий характер. Сексуальне насильство не обмежується фізичним посяганням на тіло людини й може включати діяння, які не передбачають проникнення або навіть фізичного контакту. 641 642 643 644 МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2715 («Злочин сексуального рабства, незалежно від того, чи є він злочином проти людяності або воєнним злочином, вчиняється тоді, коли реалізовано матеріальний елемент уведення в рабство, а особа, яка вчинила злочин, примусила таку особу або осіб до вчинення однієї або кількох дій сексуального характеру») (виноски опущено) (стосовно злочину сексуального рабства в неміжнародному збройному конфлікті за статтею 8(2)(e)(vi), але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). Стосується злочину сексуального рабства як злочину проти людяності, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, пункти 2716, 3037 (стосовно злочину сексуального рабства в неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2)(e)(vi), але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі); МТР, рішення Судової палати у справі Акайєсу, п. 688 стосовно злочину «знущання над людською гідністю» в неміжнародному збройному конфлікті, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). Див. також МКТЮ, рішення Судової палати у справі Фурунджії, п. 186 («Міжнародні кримінальні норми передбачають покарання не лише за зґвалтування, але й за будь-який серйозний сексуальний напад, який не призвів до фактичного проникнення. Заборона охоплює всі види серйозного насильства сексуального характеру, вчиненого на порушення фізичної та моральної недоторканності особи шляхом примусу, погрози застосування насильства або залякування, у спосіб, який ображає жертву і принижує її гідність»). Стосується злочину сексуального рабства під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 151 МКС, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ ОНГВЕНА, П. 2716 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО)645 Діяння сексуального характеру в цьому контексті включають акти зґвалтування, але не обмежуються ними. Відповідно, вони [не обов’язково] передбачають проникнення або навіть фізичний контакт. Термін «сексуальний» може стосуватися дій, вчинених сексуальними засобами або спрямованих на сексуальність. Чи має дія сексуальний характер, має визначатися в кожному конкретному випадку, залежно від певних фактів і обставин конкретної справи. 356. У воєнному злочині сексуального рабства можуть брати участь кілька злочинців.646 Діяння сексуального характеру не обов’язково повинна вчиняти саме та особа, яка здійснює правомочності, пов’язані із правом власності на людей.647 iii. Склад сексуального рабства (суб’єктивні елементи)648 357. З субʼєктивної сторони цей злочин характеризується такими елементами: (1) злочинець умисно здійснив щодо особи або осіб будь-яке або всі повноваження (правомочності), притаманні праву власності; та (2) злочинець умисно і свідомо примусив таку особу або осіб вчинити одну або кілька дій сексуального характеру.649 МКС, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ КАТАНГИ, П. 981 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО)650 Палата вважає, що злочинець мав усвідомлювати, що він сам або разом з іншими особами реалізує один з аспектів права власності на особу і примушує таку особу до вчинення одного або більше актів сексуального характеру. Отже, злочинець мав усвідомлювати, що він реалізовує такі повноваження і повинен був мати намір вчинити певні діяння, щоб примусити відповідну особу до актів сексуального характеру, або мав усвідомлювати, що такий наслідок настане за звичайного перебігу подій. 645 646 647 648 649 650 Стосується злочину сексуального рабства під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-2, виноска 52 («Враховуючи складний характер цього злочину, визнається, що він може бути вчинений за участі кількох правопорушників в межах спільної злочинної мети»). МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 980 (стосовно злочину сексуального рабства в неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-2; Статут МКС, стаття 30. Стосується злочину сексуального рабства під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 152 iv. Контекстуальні елементи 358. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Тривав міжнародний збройний конфлікт; ii. Діяння були вчинені в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;651 та iii. Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.652 651 652 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-2. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-2. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 153 c. Примушення до проституції ЗАСТОСОВНІСТЬ. Воєнний злочин примушення до проституції можна вважати злочином за статтею 438 КК України, оскільки він охоплюється «порушенями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передачено частиною першою статті 438. СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Цей злочин характеризується такими елементами: 1. Об’єктивні елементи • Злочинець примусив одну чи більше осіб до вчинення одного чи більше актів сексуального характеру із застосуванням сили або погрози застосування сили чи примусу, наприклад, викликаних страхом перед насильством, шантажем, ув’язненням, психологічним тиском або зловживанням владою, щодо цієї особи або іншої особи, або скориставшись середовищем примусу чи зловживаючи нездатністю такої особи чи осіб надати справжню згоду. • Злочинець або інша особа отримали чи очікували отримати матеріальну або іншу вигоду в обмін на діяння сексуального характеру або у зв’язку з ними. 2. Суб’єктивні елементи • Злочинець умисно і свідомо примусив одну або більше осіб до вчинення одного або більше актів сексуального характеру силою, погрозою застосування сили або примусу, скориставшись середовищем примусу, або зробив це по відношенню до особи, нездатної надати справжню згоду. • Злочинець мав намір, який полягав у тому, що він або інша особа мала отримати матеріальну або іншу вигоду в обмін на діяння сексуального характеру або у зв’язку з ними. 3. Контекстуальні елементи • Тривав міжнародний збройний конфлікт. • Діяння були вчинені злочинцем в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. i. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 359. Хоча примушення до проституції прямо не згадано у статті 438 КК України, воно охоплюється «іншими порушеннями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це зазаначено в частині першій статті 438. Це порушення МГП заборонено та визнано воєнним злочином відповідно до міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Отже, можна зробити висновок, що таке діяння є злочином за статтею 438 КК України. 360. Примушення до проституції є порушенням міжнародного гуманітарного права, відображеного в міжнародних договорах, ратифікованих Україною. Стаття 27 Женевської конвенції IV, ратифікованої Україною, передбачає, що «жінки НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 154 потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність».653 Примушування до проституції наведено як приклад нелюдського поводження у зазначеній вище статті.654 Женевська конвенція III прямо не забороняє примусову проституцію. Проте, оскільки Конвенція вимагає гуманного поводження з військовополоненими в будь-який час і забороняє акти насильства або залякування щодо них, відповідно до Коментаря МКЧХ, вона імпліцитно забороняє сексуальне насильство.655 361. Ба більше, стаття 76 Додаткового протоколу I, ратифікованого Україною, підтверджує заборону примушування до проституції, що міститься в Женевській конвенції IV.656 На додаток до зазначеного вище, стаття 75 Додаткового протоколу I вимагає гуманного поводження з усіма особами, які опинилися під владою сторони конфлікту, та забороняє, серед іншого, «знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примушування до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі».657 Отже, для цілей статті 438 КК України примушення до проституції становить порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 362. Визнання воєнним злочином. Порушення норм МГП, що вимагають гуманного ставлення до людей, які перебувають під захистом, є серйозними порушеннями Женевських конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I до них.658 Примушення до проституції може становити нелюдське поводження, а тому є серйозним порушенням Женевських конвенцій та Додаткового протоколу I.659 653 654 655 656 657 658 659 Попри те, що в центрі уваги цього положення перебувають «жінки», у коментарі МКЧХ зазначено, що «заборона сексуального насильства визнається такою, що охоплює насильство не лише щодо жінок і дівчат, але й будь-якої особи, зокрема чоловіків і хлопчиків». Див. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 736. 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала Женевську конвенцію 1949 року. Див. МКЧХ. Договори, держави-учасники та коментарі. Україна. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 737. Див. також МКТЮ, рішення Судової палати у справі Прлічa, Том I з VI, п. 116 («[...] будь-яке сексуальне насильство, спрямоване проти фізичної та моральної недоторканності особи і заподіяне з використанням погроз, залякування або сили та в спосіб, що принижує чи ображає жертву, може становити нелюдське поводження за статтею 2(b) Статуту») (виноски опущено); Статут МКТЮ, стаття 2 («Серйозні порушення Женевських конвенцій 1949 року»). Женевська конвенція III, стаття 13(2); Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 1578. Якщо говорити про документи, застосовні до неміжнародних збройних конфліктів, то спільна стаття 3 Женевських конвенцій 1949 року забороняє «наругу над людською гідністю, зокрема, принизливе й образливе поводження». Додатковий протокол I, стаття 76(1); Україна ратифікувала Додатковий протокол І 25 січня 1990 року. Див. МКЧХ. Договори, держави-учасники та коментарі. Україна. У статті 4 Додаткового протоколу II до Женевських конвенцій 1949 року, який застосовується під час неміжнародного збройного конфлікту, чітко зазначено, що примус до проституції залишається забороненим в будь-який час і в будь-якому місці. Додатковий протокол I, стаття 75(1) та (2)(b). Женевська конвенція I, стаття 50; Женевська конвенція II, стаття 51; Женевська конвенція III, стаття 130; Женевська конвенція IV, стаття 147; Додатковий протокол I, стаття 85. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 737; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Прліча, Том I з VI, п. 116 («[...] будь-яке сексуальне насильство, спрямоване проти фізичної та моральної недоторканності особи і заподіяне з використанням погроз, залякування або сили та в спосіб, що принижує чи ображає жертву, може становити нелюдське поводження за статтею 2(b) Статуту») (виноски опущено). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 155 Серйозні порушення Женевських конвенцій і Додаткового протоколу I є воєнними злочинами.660 Примушення до проституції також можна кваліфікувати як воєнний злочин, який необов’язково є серйозним порушенням.661 363. Примушення до проституції чітко визнано воєнним злочином у статті 8(2)(b) (xxii) Статуту МКС, що застосовується до міжнародного збройного конфлікту.662 Воєнний злочин примушення до проституції входить до переліку «інших серйозних порушень законів і звичаїв війни, що застосовуються під час міжнародного збройного конфлікту» відповідно до Статуту МКС. 364. Вищенаведене вказує на те, що примушення до проституції є злочином за частиною першоою статті 438 КК України. ii. Склад примушення до проституції (об’єктивні елементи) 365. З обʼктивної сторони цей злочин характеризується такими елементами: (1) злочинець (i) примусив одну чи більше осіб до вчинення одного чи більше актів сексуального характеру (ii) із застосуванням сили або погрози застосування сили чи примусу, наприклад, викликаних страхом перед насильством, шантажем, ув’язненням, психологічним тиском або зловживанням владою, щодо цієї особи або іншої особи, або з використанням середовища примусу чи зловживаючи нездатністю такої особи, чи осіб надати справжню згоду; та (2) злочинець або інша особа отримали чи очікували отримати матеріальну або іншу вигоду в обмін на діяння сексуального характеру або у зв’язку з ними.663 366. Злочинець примусив одну особу або кілька осіб до вчинення однієї або кількох дій сексуального характеру. Розглядаючи елементи сексуального нападу, Апеляційна палата у справі Дордевіча визначила, що певну поведінку може бути кваліфіковано як дію сексуального характеру в таких випадках: 660 661 662 663 МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Визначення воєнних злочинів; МКЧХ, Консультативна служба з міжнародного гуманітарного права. Зобов’язання щодо кримінального переслідування, с. 1. Глорія Гадджолі, «Сексуальне насильство під час збройних конфліктів: порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини». 96 Міжнародний огляд Червоного Хреста, с. 527 («[...] Зґвалтування та інші форми сексуального насильства можна також кваліфікувати як воєнні злочини в контексті збройних конфліктів, при чому вони не обов’язково мають бути серйозними порушеннями. Це важливо відзначити, зокрема, щодо випадків сексуального насильства, які не підпадають під особливу категорію серйозних порушень або які вчинені по відношенню до осіб, які не входять до категорії осіб, які перебувають під захистом».). Статут МКС також визначає цей злочин як воєнний злочин у неміжнародних збройних конфліктах, див. Статут МКС, стаття 8(2)(e)(vi). Статут МТР та Статут СССЛ також включають примушування до проституції до переліку злочинів, що підпадають під «порушення статті 3, спільної для Женевських конвенцій і Додаткового протоколу II» в контексті неміжнародних збройних конфліктів. Див. Статут МТР, стаття 4; Статут СССЛ, стаття 3. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-3. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 156 МКТЮ, РІШЕННЯ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ ДОРДЕВІЧА, П. 852 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО) Очевидно, що сексуальний напад передбачає наявність акту сексуального характеру. Апеляційна палата зазначає, що такий акт має також бути посяганням на фізичну або моральну недоторканність потерпілої особи. Частини тіла, які зазвичай асоціюються з сексуальністю, часто стають об’єктами або елементами посягань. Однак фізичний контакт не є обов’язковим для того, щоб дію можна було кваліфікувати як таку, що має сексуальний характер. Примушування особи вчиняти певні дії чи бути їх свідком може бути достатнім, якщо ці дії ображають та/або принижують жертву в сексуальному плані. 367. Особа, яка змушена займатися проституцією, може бути жінкою/дівчиною або чоловіком/хлопцем.664 Окрім того, на відміну від зґвалтування, злочинцем є особа, яка «спонукала» жертву до вчинення акту сексуального характеру, і не обов’язково ним є особа, яка брала участь у такому акті.665 Коментатори зазначають, що воєнний злочин примушування до проституції «може охоплювати як одиничну дію, так і ситуацію, яка триває певний час»666, і може бути злочином тривалого характеру.667 368. Порушник вчинив зазначену(-і) вище дію(дії) із застосуванням сили, погрози застосування сили чи примусу, скориставшись середовищем примусу, або по відношенню до особи, нездатної надати справжню згоду. Для отримання додаткової інформації про цей елемент див. воєнний злочин зґвалтування (пункти 206-221). 369. Злочинець або інша особа отримали чи очікували отримати матеріальну або іншу вигоду в обмін на діяння сексуального характеру або у зв’язку з ними. Як припускає один з коментаторів, цей елемент воєнного злочину відрізняє його від воєнного злочину сексуального рабства, з яким він значною мірою перети664 665 666 667 Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H. Beck Hart Nomos, 2016, с. 483, п. 668 («За винятком воєнного злочину примусової вагітності, який за своєю природою може бути скоєний лише по відношенню до жінок, розробники Римського статуту мали намір сформулювати в принципі всі визначення воєнних злочинів сексуального насильства, передбачених пунктом 2(b)(xxii) статті 8, у гендерно нейтральний спосіб. Отже, як потерпілі особи, так і кривдники можуть бути будь-якої статі та гендеру. Це також випливає з майже повністю гендерно-нейтрального формулювання елементів злочинів за статтею 8 п. 2 (b) (xxii), а по відношенню до воєнного злочину зґвалтування на цьому зроблено наголос у виносці 50 елементів») (виноски опущено). Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 497, п. 718. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 497, п. 718. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 497, п. 718. Див. також там само с. 215, п. 65. Останній посилається на коментар про злочин проти людяності у вигляді примушування до проституції. Проте, з урахуванням того, що воєнний злочин примушення до проституції та злочин проти людяності у вигляді примушування до проституції відрізняються лише своїми контекстуальними елементами, наведений вище коментар є актуальним для обговорення та аналізу воєнного злочину примушення до проституції. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 7(1)(g)-3 та стаття 8(2)(b)(xxii)-3. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 157 нається, оскільки цей елемент відображає мотиви злочинця (жадібність, а не лише владу) та «елемент наживи».668 iii. Склад примушення до проституції (суб’єктивні елементи)669 370. З субʼєктивної сторони цей злочин характеризується такими елементами: (1) злочинець умисно і свідомо примусив одну або більше осіб до вчинення одного або більше актів сексуального характеру силою, погрозою застосування сили або примусу, скориставшись середовищем примусу, або цей злочин скоєно по відношенню до особи, нездатної надати справжню згоду; та (2) злочинець мав намір, за яким він або інша особа мала отримати матеріальну або іншу вигоду в обмін на діяння сексуального характеру або у зв’язку з ними.670 iv. Контекстуальні елементи 371. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Відбувався міжнародний збройний конфлікт; ii. Дії сталися в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;671 та iii. Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.672 668 669 670 671 672 Мелані О’Брайен. «Не вбивайте їх, зробимо їх дружинами: розвиток міжнародного кримінального права щодо злочинів примушування до шлюбу, сексуального рабства та примушування до проституції». 20 Міжнародний журнал прав людини, с. 397. У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні загальнокримінальним злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-3; Статут МКС, стаття 30. Елементи злочинів не передбачають конкретного стандарту суб’єктивної сторони для воєнного злочину примушування до проституції, а тому застосовується вимога статті 30 Статуту МКС. Аналогічну аргументацію щодо зґвалтування див. у рішенні Судової палати у справі Катанги, п. 969 МКС («Палата нагадує, що у випадках, коли в Елементах злочинів суб’єктивна сторона залишається невизначеною, необхідно враховувати статтю 30 Статуту для визначення того, чи був злочин вчинений умисно та свідомо») (виноски опущено). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-3. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-3. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 158 d. Примусова вагітність ЗАСТОСОВНІСТЬ. Воєнний злочин примусової вагітності можна вважати злочином за статтею 438 КК України, оскільки він охоплюється «порушенями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передачено частиною першою статті 438. СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Цей злочин характеризується такими елементами: 1. Об’єктивний елемент • Злочинець позбавив волі одну або більше жінок, які стали вагітними в примусовому порядку. 2. Суб’єктивні елементи • Злочинець умисно і свідомо позбавив волі одну або більше жінок, які стали вагітними в примусовому порядку. • Злочинець мав намір змінити етнічний склад будь-якого населення або вчинити інші серйозні порушення міжнародного права. 3. Контекстуальні елементи • Тривав міжнародний збройний конфлікт. • Діяння злочинця були вчинені в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. i. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 372. Хоча примусова вагітність прямо не згадана у статті 438 КК України, вона охоплюється «іншими порушеннями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це зазаначено в частині першій статті 438. Це порушення МГП заборонено та визнано воєнним злочином відповідно до міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Отже, можна зробити висновок, що таке діяння є злочином за статтею 438 КК України. 373. Примусова вагітність є порушенням міжнародного гуманітарного права, відображеного в міжнародних договорах, ратифікованих Україною. Хоча Женевські конвенції 1949 року та Додаткові протоколи до них прямо не забороняють примусову вагітність, така поведінка імпліцитно заборонена нормами МГП, що вимагають гуманного ставлення до людей, які перебувають під захистом.673 На673 Женевська конвенція I, стаття 12(2); Женевська конвенція II, стаття 12; Женевська конвенція III, стаття 13(1); Женевська конвенція IV, статті 5(3), 27(1), 127(1); Додатковий протокол I, статті 10(2), 75; Женевські конвенції (I-IV), стаття 3; Додатковий протокол II, стаття 4(1). Див. також Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III, п. 1578 («Хоча стаття 13 прямо не забороняє сексуальне насильство, вона робить це імпліцитно, оскільки встановлює зобов’язання щодо гуманного поводження та вимагає захисту від насильства або залякування»); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Прліча, Том I з VI, п. 116 («будь-яке сексуальне насильство, спрямо- НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 159 приклад, стаття 27 Женевської конвенції IV, ратифікованої Україною, передбачає, що «до [осіб, які перебувають під захистом], завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу». На додаток до зазначеного вище стаття 75 Додаткового протоколу I, також ратифікованого Україною, вимагає гуманного поводження з усіма особами, які опинилися під владою сторони конфлікту, та забороняє, серед іншого, «знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примушування до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі».674 Отже, для цілей статті 438 КК України примусова вагітність становить порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 374. Визнання воєнним злочином. Порушення норм МГП, що вимагають гуманного ставлення до людей, які перебувають під захистом, є грубим порушеннями Женевських конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I до них.675 Примусова вагітність може становити нелюдське поводження, а тому є грубим порушенням Женевських конвенцій та Додаткового протоколу I.676 Грубі порушення Женевських конвенцій і Додаткового протоколу I є воєнними злочинами.677 Примусову вагітність також можна кваліфікувати як воєнний злочин, який не обов’язково є грубим порушенням.678 375. Примусову вагітність чітко визнано воєнним злочином у статті 8(2)(b)(xxii) Статуту МКС, що застосовується до міжнародного збройного конфлікту, і це означає, що Статут МКС став першим документом, який прямо визнає примусову вагітність воєнним злочином.679 Воєнний злочин примусової вагітності входить до переліку «інших серйозних порушень законів і звичаїв, що застосовуються в міжнародних збройних конфліктах» відповідно до Статуту МКС. 674 675 676 677 678 679 ване проти фізичної та моральної недоторканності особи і заподіяне з використанням погроз, залякування або сили та в спосіб, що принижує чи ображає жертву, може становити нелюдське поводження») (виноски опущено). Додатковий протокол I, стаття 75(1) та (2)(b). Женевська конвенція I, стаття 50; Женевська конвенція II, стаття 51; Женевська конвенція III, стаття 130; Женевська конвенція IV, стаття 147; Додатковий протокол I, стаття 85. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Прліча, Том I з VI, п. 116 («[...] будь-яке сексуальне насильство, спрямоване проти фізичної та моральної недоторканності особи і заподіяне з використанням погроз, залякування або сили та в спосіб, що принижує чи ображає потерпілу особу, може становити нелюдське поводження за статтею 2(b) Статуту») (виноски опущено). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Визначення воєнних злочинів; МКЧХ, Консультативна служба з міжнародного гуманітарного права. Зобов’язання щодо кримінального переслідування, с. 1. Глорія Гадджолі, «Сексуальне насильство під час збройних конфліктів: порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини». 96 Міжнародний огляд Червоного Хреста, с. 527 («[...] Зґвалтування та інші форми сексуального насильства можна також кваліфікувати як воєнні злочини в контексті збройних конфліктів, при чому вони не обов’язково мають бути серйозними порушеннями. Це важливо відзначити, зокрема, щодо випадків сексуального насильства, які не підпадають під особливу категорію серйозних порушень або які вчинені по відношенню до осіб, які не перебувають під захистом».). Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 497, п. 720. Статут МКС також визначає це правопорушення як воєнний злочин у неміжнародних збройних конфліктах, див. Статут МКС, стаття 8(2)(e)(vi). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 160 376. Вищенаведене вказує на те, що примусова вагітність є злочином за частиною першою статті 438 КК України. ii. Склад примусової вагітності (об’єктивні елементи) 377. Судова та апеляційна палати МКС у справі Онгвена визначили, що «Склад злочину примусової вагітності спрямовано на захист, серед іншого, репродуктивного здоров’я та незалежності жінки, а також права на планування сім’ї».680 378. З обʼєктивної сторони цей злочин характеризується такими елементами: (1) злочинець позбавив волі одну або більше жінок та (2) вони стали вагітними в примусовому порядку.681 379. Злочинець незаконно позбавив волі одну або більше жінок. Цей обʼєктивний елемент характеризуєтсья тим, що злочинець «незаконно» позбавив волі одну чи кількох жінок, тобто фізичну свободу однієї чи кількох жінок було обмежено всупереч нормам міжнародного права.682 Позбавлення волі не обов’язково повинно мати певну тривалість або досягати певного рівня суворості.683 380. Жінку або жінок, які були позбавлені волі, стали вагітними в примусовому порядку. Цей елемент характеризується тим, що жінку або жінок, які були позбавлені волі, стали вагітними в примусовому порядку. 680 МКС, рішення за апеляцією у справі Онгвена, п. 1063; МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2717 (стосовно злочину примусової вагітності під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). 681 Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-4. Речення, що міститься у визначенні примусової вагітності в Статуті МКС, а саме, що цей злочин «в жодному разі не повинно тлумачитися як таке, що впливає на національне законодавство щодо вагітності», не додає нового елементу до злочину, а лише усуває побоювання, що примусова вагітність може бути витлумачена як легалізація абортів. Див. Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xxii); МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2721; МКС, рішення за апеляцією у справі Онгвена, п. 1065 (стосовно злочину примусової вагітності в неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2) (e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі); Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, пункти 723-724, с. 499. 682 МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2724 (стосовно злочину примусової вагітності в неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, п. 726, с. 499 («[...] Підготовча комісія не передбачила в елементі 1 по відношенню до статті 8 п. 2 (b) (xxii)-4 [...], що таке позбавлення свободи має бути «незаконним». Однак, з огляду на мету заборони, одного позбавлення свободи жінки, яку примусили завагітніти, як порушення міжнародного гуманітарного права (наприклад, як військовополоненої), недостатньо для притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 8 п. 2 (b) (xxii)-4, за винятком випадків, коли, як стверджується, жінка позбавляється доступу до медичних послуг і можливості зробити своєчасний аборт за наявності відповідного наміру»). МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2724 (стосовно злочину примусової вагітності в неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). 683 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 161 МКС, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ ОНГВЕНА, П. 2725 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО)684 Другий компонент матеріального елементу полягає в тому, що жінка «стала вагітною в примуосовому порядку». Під цим розуміють ті самі обставини примусу, які описані в Статуті щодо інших злочинів, пов’язаних із сексуальним насильством. Це означає, що жінка не обов’язково мала завагітніти лише внаслідок фізичного насильства. «Примус» у цьому контексті означає силу або погрозу застосування сили чи примусу, наприклад, викликані страхом перед насильством, шантажем, ув’язненням, психологічним тиском або зловживанням владою, щодо неї або іншої особи, або за наявності середовища примусу, яким скористався кривдник, або те, що жінка, яка завагітніла, була нездатною надати справжню згоду на це. Існування таких примусових обставин підриває здатність жінки давати добровільну і щиру згоду. 381. Не існує вимоги про те, щоб злочинець особисто примусив жінку або жінок завагітніти, оскільки «позбавлення волі жінки, яка завагітніла примусово від іншої особи, є необхідною і достатньою умовою злочину примусової вагітності».685 382. Крім того, Судова палата МКС у справі Онгвена визначила, що примусове зачаття могло відбутися до або під час незаконного позбавлення волі.686 iii. Склад примусової вагітності (суб’єктивні елементи)687 383. З субʼєктивної сторони цей злочин характеризується такими елементами: (1) злочинець умисно і свідомо позбавив волі одну або більше жінок, які стали вагітними в примусовому порядку,688 та (2) злочинець мав намір змінити етнічний склад будь-якого населення або вчинити інші серйозні порушення міжнародного права.689 384. Злочинець умисно і свідомо позбавив волі одну або більше жінок, які стали вагітними в примусовому порядку.690 684 685 686 687 688 689 690 Стосується злочину примусової вагітності в неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2723 (стосовно злочину примусової вагітності в неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2723 (стосовно злочину примусової вагітності в неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні загальнокримінальним злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-4; Статут МКС, стаття 30. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-4. Цей суб’єктивний елемент підпадає під стандарт «умисно та свідомо» статті 30 статуту МКС. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 162 385. Конкретний намір змінити етнічний склад будь-якого населення або вчинити інші серйозні порушення міжнародного права. Воєнний злочин примусової вагітності вимагає наявності конкретного наміру (1) змінити етнічний склад будь-якого населення або (2) вчинити інші серйозні порушення міжнародного права.691 Поняття «інші серйозні порушення міжнародного права» охоплює зґвалтування, сексуальне рабство, рабство та/або катування,692 але також може охоплювати інші порушення, такі як медичні експерименти, що суперечать міжнародному праву.693 МКС, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ ОНГВЕНА, ПУНКТИ 2727-2729 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО)694 2727. Ця вимога щодо спеціального наміру сформульована в альтернативний спосіб. Це означає, що злочин примусової вагітності за Статутом вчиняється з наміром або змінити етнічний склад населення, або здійснити інші серйозні порушення міжнародного права, наприклад, позбавити жінку волі з метою її зґвалтування, сексуального поневолення, поневолення та/або катування. 2728. Поза цими альтернативними намірами не існує вимоги про те, що підсудний повинен був мати намір зберегти вагітність жінки. [...] 2729. [...] Злочин примусової вагітності полягає в насильницькому позбавленні волі вагітної жінки з метою вчинення інших серйозних порушень міжнародного права, незалежно від того, чи мав підсудний особливий намір зберегти вагітність жінки. iv. Контекстуальні елементи 386. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Тривав міжнародний збройний конфлікт; ii. Діяння ьули вчинені в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;695 та 691 692 693 694 695 Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-4. МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, пункти 2726-2727. У справі Онгвена Судова палата визначила, що вимогу щодо спеціального наміру злочину примусової вагітності було дотримано, оскільки Домінік Онгвен діяв «з наміром підтримати подальше вчинення інших виявлених злочинів, зокрема примусового шлюбу, катувань, зґвалтувань і сексуального рабства». Див. там само, п. 3061 (стосовно злочину примусової вагітності в неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H. Beck Hart Nomos, 2016, п. 727, с. 499 («Ця друга альтернатива може, наприклад, охоплювати медичні експерименти, які суперечать міжнародному праву, але не охоплювати чистий садизм або очевидний єдиний намір зробити так, щоб дитина завжди нагадувала жінці та її сім’ї або громаді про те, що сталося») (виноски опущено). Стосується злочину примусової вагітності в неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2)(e)(vi) Статуту МКС, але це міркування також може бути застосовано mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-4. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 163 iii. Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.696 e. Примусова стерилізація ЗАСТОСОВНІСТЬ. Воєнний злочин примусової стерилізації можна вважати злочином за статтею 438 КК України, оскільки він охоплюється «порушенями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передачено частиною першою статті 438. СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Цей злочин характеризується такими елементами: 1. Об’єктивні елементи • Особа, яка вчинила злочин, позбавила одну або більше осіб біологічної репродуктивної здатності. • Ці діяння не були виправдані медичним або стаціонарним лікуванням відповідної особи або осіб і не були вчинені за їхньою справжньою згодою. 2. Суб’єктивні елементи • Злочинець умисно і свідомо позбавив одну або більше осіб біологічної репродуктивної здатності. • Злочинець усвідомлював, що його діяння не були виправдані медичним або стаціонарним лікуванням відповідної особи або осіб, а також не були вчинені за їхньою справжньою згодою. 3. Контекстуальні елементи • Тривав міжнародний збройний конфлікт. • Діяння були вчинені злочинцем в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. i. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 387. Хоча примусова стерилізація прямо не зазначена у статті 438 КК України, вона охоплюється «іншими порушенннями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це зазаначено в частині першій статті 438. Це порушення МГП заборонено та визнано воєнним злочином відповідно до міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Отже, можна зробити висновок, що таке діяння є злочином за статтею 438 КК України. 388. Примусова стерилізація є порушенням міжнародного гуманітарного права, відображеного в міжнародних договорах, ратифікованих Україною. Хоча Женев696 Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-4. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 164 ські конвенції 1949 року та Додаткові протоколи до них прямо не забороняють примусову стерилізацію, такі діяння імпліцитно заборонені нормами МГП, що вимагають гуманного ставлення до людей.697 Наприклад, стаття 27 Женевської конвенції IV, ратифікованої Україною, передбачає, що «до [захищених осіб], завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу». На додаток до зазначеного вище, стаття 75 Додаткового протоколу I, також ратифікованого Україною, вимагає гуманного поводження з усіма особами, які опинилися під владою сторони конфлікту, та забороняє, серед іншого, «знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примушування до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі».698 Отже для цілей статті 438 КК України примусова стерилізація становить порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 389. Визнання воєнним злочином. Порушення норм МГП, що вимагають гуманного ставлення до осіб, які перебувають під захистом, є грубим порушеннями Женевських конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I до них.699 Примусова стерилізація може становити нелюдське поводження, а тому є грубим порушенням Женевських конвенцій та Додаткового протоколу I.700 Грубі порушення Женевських конвенцій і Додаткового протоколу I є воєнними злочинами.701 Примусову стерилізацію також можна кваліфікувати як воєнний злочин, який не обов’язково є серйозним порушенням.702 390. Примусову стерилізацію чітко визнано воєнним злочином у статті 8(2)(b)(xxii) Статуту МКС, що застосовується до міжнародного збройного конфлікту, і це означає, що Статут МКС став першим документом, який прямо визнає такі 697 698 699 700 701 702 Женевська конвенція I, стаття 12(2); Женевська конвенція II, стаття 12; Женевська конвенція III, стаття 13(1); Женевська конвенція IV, статті 5(3), 27(1),127(1); Додатковий протокол I, статті 10(2), 75; Женевські конвенції (I-IV), спільна стаття 3; Додатковий протокол II, стаття 4(1). Див. також МКТЮ, рішення Судової палати у справі Прлічa, Том I з VI, п. 116 («[...] будь-яке сексуальне насильство, спрямоване проти фізичної та моральної недоторканності особи і заподіяне з використанням погроз, залякування або сили та в спосіб, що принижує чи ображає жертву, може становити нелюдське поводження за статтею 2(b) Статуту») (виноски опущено); Статут МКТЮ, стаття 2 («Серйозні порушення Женевських конвенцій 1949 року»). Додатковий протокол I, стаття 75(1) та (2)(b). Женевська конвенція I, стаття 50; Женевська конвенція II, стаття 51; Женевська конвенція III, стаття 130; Женевська конвенція IV, стаття 147; Додатковий протокол I, стаття 85. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Прліча, Том I з VI, п. 116 («[...] будь-яке сексуальне насильство, спрямоване проти фізичної та моральної недоторканності особи і заподіяне з використанням погроз, залякування або сили та в спосіб, що принижує чи ображає жертву, може становити нелюдське поводження за статтею 2(b) Статуту») (виноски опущено). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Визначення воєнних злочинів; МКЧХ, Консультативна служба з міжнародного гуманітарного права. Зобов’язання щодо кримінального переслідування, с. 1. Глорія Гадджолі, «Сексуальне насильство під час збройних конфліктів: порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини». 96 Міжнародний огляд Червоного Хреста, с. 527 («[...] Зґвалтування та інші форми сексуального насильства можна також кваліфікувати як воєнні злочини в контексті збройних конфліктів, при чому вони не обов’язково мають бути серйозними порушеннями. Це важливо відзначити, зокрема, щодо випадків сексуального насильства, які не підпадають під особливу категорію серйозних порушень або які вчинені по відношенню до осіб, які не входять до категорії осіб, які перебувають під захистом».). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 165 заборонені діяння як воєнний злочин.703 Воєнний злочин примусової стерилізації входить до переліку «інших серйозних порушень законів і звичаїв війни, що застосовуються під час міжнародного збройного конфлікту» відповідно до Статуту МКС. 391. Вищенаведене вказує на те, що примусова стерилізація є злочином за частиною першою статті 438 КК України. ii. Склад примусової стерилізації (об’єктивні елементи) 392. З обʼктивної сторони цей злочин характеризується такими елементами: (1) злочинець позбавив одну або більше осіб біологічної репродуктивної здатності; та (2) діяння не були виправдані медичним або стаціонарним лікуванням відповідної особи або осіб, а також не були здійснені за їхньою справжньою згодою.704 393. Злочинці та потерпілі особи воєнного злочину примусової стерилізації можуть бути будь-якої статі та гендеру.705 394. Злочинець позбавив одну або більше осіб біологічної репродуктивної здатності. Як припускають коментатори, «стерилізація не обмежується видаленням органів або операцією на них, що призводить до позбавлення здатності до розмноження»; 706 крім того, «примусова кастрація або інші форми тяжкого каліцтва статевих органів чоловіків» і нездатність жінок «завагітніти або виносити дитину внаслідок каліцтва статевих органів або травм, отриманих в результаті зґвалтування або інших форм сексуального насильства», можуть стати елементами примусової стерилізації.707 Однак таке позбавлення не включає заходи контролю за народжуваністю, практичні наслідки яких не є постійними.708 703 704 705 706 707 708 Ів ла Хей [Eve La Haye]. Стаття 8(2)(b)(xxii)-5. Примусова стерилізація: Лі [Lee] (за ред.), Міжнародний кримінальний суд. Елементи злочинів і Правила процедури і доказування, Transnational Publishers, 2001, с. 195. Статут МКС також визначає це правопорушення як воєнний злочин у неміжнародних збройних конфліктах, Статут МКС, стаття 8(2)(e)(vi). Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-5. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H. Beck Hart Nomos, 2016, с. 483, п. 668 («За винятком воєнного злочину примусової вагітності, який за своєю природою може бути скоєний лише по відношенню до жінок, розробники Римського статуту мали намір сформулювати в принципі всі визначення воєнних злочинів сексуального насильства, передбачених пунктом 2(b)(xxii) статті 8, у гендерно нейтральний спосіб. Отже, як потерпілі особи, так і кривдники можуть бути будь-якої статі та гендеру. Це також випливає з майже повністю гендерно-нейтрального формулювання елементів злочинів за статтею 8 п. 2 (b) (xxii), а по відношенню до воєнного злочину зґвалтування на цьому зроблено наголос у виносці 50 елементів») (виноски опущено). Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Кембрідж: Cambridge University Press, 2003, c. 331. Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: постатейний коментар. 4-те видання, Beck Hart, 2022, с. 213, п. 113. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-5 виноска 54. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H. Beck Hart Nomos, 2016, с. 500, п. 729. («Воєнний злочин примусової стерилізації [...] вимагає наміру назавжди позбавити репродуктивної здатності».). Однак, як зазначив один коментатор, додавання виноски 54 до елементів воєнного злочину «не виключає можливості вважати примусовою стерилізацією, наприклад, багаторазове та примусове застосування контрацептивів НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 166 395. Діяння не були виправдані медичним або стаціонарним лікуванням відповідної особи або осіб, а також не були вчинені за їхньою справжньою згодою. Цей елемент воєнного злочину передбачає, що стерилізація може бути законною, якщо вона виправдана медичним чи лікарняним лікуванням особи або здійснюється за її справжньою згодою.709 Згода, яку було надано шляхом обману, наприклад, «унаслідок дезінформації щодо остаточного або зворотного характеру стерилізації», не вважатиметься справжньою.710 iii. Склад примусової стерилізації (суб’єктивні елементи)711 396. З субʼєктивної сторони цей злочин характеризується такими елементами: (1) злочинець умисно і свідомо позбавив одну або більше осіб біологічної репродуктивної здатності; та (2) злочинець усвідомлював, що його діяння не були виправдані медичним або лікарняним лікуванням відповідної особи або осіб, а також не були вчинені за їхньою справжньою згодою.712 iv. Контекстуальні елементи 397. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Тривав міжнародний збройний конфлікт; ii. Діяння були вчиненні в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;713 та iii. Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.714 709 710 711 712 713 714 упродовж фертильних років жінки без її справжньої згоди». Див. Ів ла Хей. Стаття 8(2)(b)(xxii)-5-Примусова стерилізація: Лі (за ред.), Міжнародний кримінальний суд. Елементи злочинів і Правила процедури і доказування, Transnational Publishers, 2001, с. 196. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Кембрідж: Cambridge University Press, 2003, c. 331. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-5 виноска 55; Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар, 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 500, п. 730. У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні загальнокримінальним злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-5; Статут МКС, стаття 30. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-5. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-5. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА f. 167 Сексуальне насильство ЗАСТОСОВНІСТЬ. Воєнний злочин сексуального насильства можна вважати злочином за статтею 438 КК України, оскільки він охоплюється «порушенями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передачено частиною першою статті 438. СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Цей злочин характеризується такими елементами: 1. Об’єктивні елементи • Злочинець вчинив акт сексуального характеру щодо однієї чи кількох осіб або примусив таку особу чи осіб до вчинення акту сексуального характеру, застосувавши силу або погрози застосування сили чи примусу, наприклад, викликаних страхом перед насильством, шантажем, ув’язненням, психологічним тиском або зловживанням владою, щодо цієї особи або іншої особи, або скориставшись середовищем примусу чи зловживаючи нездатністю такої особи чи осіб надати справжню згоду. • Такі діяння були настільки серйозними, що їх можна порівняти з грубим порушенням Женевських конвенцій. 2. Суб’єктивні елементи • Злочинець мав намір вчинити акт сексуального характеру щодо однієї чи кількох осіб або примусити таку особу чи осіб до вчинення акту сексуального характеру. • Злочинець усвідомлював, що вчинить акт сексуального характеру або примусить особу чи осіб вчинити акт сексуального характеру, застосувавши силу або погрози застосування сили чи примусу, або скориставшись середовищем примусу чи зловживаючи нездатністю такої особи чи осіб надати справжню згоду. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про серйозність діянь. 3. Контекстуальні елементи • Тривав міжнародний збройний конфлікт. • Діяння були вчинені злочинцем в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. i. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 398. Хоча “будь-яка інша форма сексуального насильства” прямо не згадана в статті 438 КК України, це охоплюється «іншими порушеннями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це зазаначено в частині першій статті 438. Це порушення МГП заборонено та визнано воєнним злочином відповідно до міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Отже, можна зробити висновок, що таке діяння є злочином за статтею 438 КК України. 399. Сексуальне насильство є порушенням міжнародного гуманітарного права, відображеного в міжнародних договорах, ратифікованих Україною. Стаття 27 Женевської конвенції IV передбачає, що «жінки потребують особливого захисту НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 168 від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи будь-якої іншої форми посягання на їхню моральність».715 У зазначеній вище статті «посягання на моральність» наведено як приклад нелюдського поводження.716 Женевська конвенція III прямо не забороняє сексуальне насильство. Проте, оскільки Конвенція вимагає гуманного поводження з військовополоненими в будь-який час і забороняє акти насильства або залякування щодо них, у Коментарі МКЧХ стверджується, що вона імпліцитно забороняє сексуальне насильство.717 400. Окрім того, стаття 76 Додаткового протоколу I повторює заборону «непристойних посягань», включену до статті 27 Женевської конвенції IV 718 На додаток до зазначеного вище, стаття 75 Додаткового протоколу I вимагає гуманного поводження з усіма особами, які опинилися під владою сторони конфлікту, та забороняє, серед іншого, «знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примушування до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі».719 Отже, для цілей статті 438 КК України сексуальне насильство становить порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 401. Визнання воєнним злочином. Порушення норм МГП, що вимагають гуманного ставлення до людей, які перебувають під захистом, є грубим порушеннями Женевських конвенцій 1949 року та Додаткового протоколу I до них.720 Сексуальне насильство може становити нелюдське поводження, а тому є грубим порушенням Женевських конвенцій.721 Грубі порушення Женевських конвенцій 715 716 717 718 719 720 721 Попри те, що в центрі уваги цього положення перебувають «жінки», у коментарі МКЧХ зазначено, що «заборона сексуального насильства визнається такою, що охоплює насильство не лише щодо жінок і дівчат, але й будь-якої особи, зокрема чоловіків і хлопчиків». Див. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 736. 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала Женевську конвенцію 1949 року. Див. МКЧХ. Договори, держави-учасники та коментарі. Україна. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 737; Див. також МКТЮ, рішення Судової палати у справі Прліча, Том I з VI, п. 116 («[...] будь-яке сексуальне насильство, спрямоване проти фізичної та моральної недоторканності особи і заподіяне з використанням погроз, залякування або сили та в спосіб, що принижує чи ображає жертву, може становити нелюдське поводження за статтею 2(b) Статуту») (виноски опущено); Статут МКТЮ, стаття 2 («Серйозні порушення Женевських конвенцій 1949 року»). Женевська конвенція III, стаття 13; Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 1578. У контексті неміжнародних збройних конфліктів спільна стаття 3 Женевських конвенцій 1949 року забороняє «наругу над людською гідністю, зокрема, принизливе й образливе поводження». Згідно з коментарем МКЧХ, «хоча загальна стаття 3 прямо не забороняє сексуальне насильство, вона робить це імпліцитно, оскільки встановлює зобов’язання щодо гуманного поводження і забороняє насильство над життям і особистістю, зокрема каліцтво, жорстоке поводження, катування і наругу над людською гідністю». Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III, п. 732. Україна ратифікувала Додатковий протокол І 25 січня 1990 року. Див. МКЧХ. Договори, держави-учасники та коментарі. Україна. Що стосується Додаткового протоколу II до Женевських конвенцій 1949 року, який застосовується під час неміжнародних збройних конфліктів, то в статті 4 цього документа чітко зазначено, що «непристойне посягання» залишається забороненим у будь-який час і в будь-якому місці. Додатковий протокол I, стаття 75(1) та (2)(b). Женевська конвенція I, стаття 50; Женевська конвенція II, стаття 51; Женевська конвенція III, стаття 130; Женевська конвенція IV, стаття 147; Додатковий протокол I, стаття 85. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 737; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Прліча, Том I з VI, п. 116 («[...] будь-яке сексуальне насильство, спрямоване проти фізичної та моральної недоторкан- НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 169 і Додаткового протоколу I є воєнними злочинами.722 Сексуальне насильство також можна кваліфікувати як воєнний злочин, який необов’язково є серйозним порушенням.723 402. Сексуальне насильство чітко визнано воєнним злочином у статті 8(2)(b)(xxii) Статуту МКС, що застосовується до міжнародного збройного конфлікту.724 Цей воєнний злочин входить до переліку «інших серйозних порушень законів і звичаїв війни, що застосовуються під час міжнародного збройного конфлікту» відповідно до Статуту МКС. У Статуті МКТЮ зґвалтування не згадано безпосередньо як воєнний злочин, утім, судова практика Трибуналу підтверджує, що сексуальне насильство може становити порушення законів і звичаїв війни відповідно до статті 3 цього Статуту.725 403. Вищенаведене вказує на те, що сексуальне насильство є злочином за частиною першою статті 438 КК України. ii. Склад будь-якої іншої форми сексуального насильства (об’єктивні елементи) 404. Форми сексуального насильства, які не охоплюються складом інших злочинів, проаналізованих у цьому розділі, можна кваліфікувати як «будь-яку іншу форму сексуального насильства порівнянної тяжкості».726 405. З обʼєктивної сторони цей злочин характеризується такими елементами: (1) злочинець вчинив акт сексуального характеру щодо однієї чи кількох осіб або 722 723 724 725 726 ності особи і заподіяне з використанням погроз, залякування або сили та в спосіб, що принижує чи ображає жертву, може становити нелюдське поводження за статтею 2(b) Статуту») (виноски опущено). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Визначення воєнних злочинів; МКЧХ, Консультативна служба з міжнародного гуманітарного права. Зобов’язання щодо кримінального переслідування, с. 1. Глорія Гадджолі, «Сексуальне насильство під час збройних конфліктів: порушення міжнародного гуманітарного права та прав людини». 96 Міжнародний огляд Червоного Хреста, с. 527 («[...] Зґвалтування та інші форми сексуального насильства можна також кваліфікувати як воєнні злочини в контексті збройних конфліктів, при чому вони не обов’язково мають бути серйозними порушеннями. Це важливо відзначити, зокрема, щодо випадків сексуального насильства, які не підпадають під особливу категорію серйозних порушень або які вчинені по відношенню до осіб, які не входять до категорії осіб, які перебувають під захистом».). Статут МКС також визначає цей злочин як воєнний злочин у неміжнародних збройних конфліктах, див. Статут МКС, стаття 8(2)(e)(vi). Статут МТР та Статут СССЛ також включають сексуальний напад до переліку злочинів, що підпадають під «порушення статті 3, спільної для Женевських конвенцій і Додаткового протоколу II» в контексті неміжнародних збройних конфліктів. Див. Статут МТР, стаття 4; Статут СССЛ, стаття 3. Див. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 481, п. 661 («У низці випадків [...] Прокуратура МКТЮ висунула звинувачення у зґвалтуванні та інших формах сексуального насильства як воєнних злочинах відповідно до Статуту МКТЮ. Зокрема, палати МКТЮ постійно стверджували, що такі дії можуть становити грубе або серйозне порушення законів і звичаїв війни») (виноски опущено); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Фурунджії, п. 186 («[...] Норми міжнародного кримінального права передбачають покарання не лише за зґвалтування, але й за будь-який серйозний сексуальний напад, який не призвів до фактичного проникнення. Здається, заборона охоплює всі види серйозного насильства сексуального характеру, вчиненого на порушення фізичної та моральної недоторканності особи шляхом примусу, погрози застосування насильства або залякування, у спосіб, який ображає потерпілу особу і принижує її гідність»); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Делаліча та ін., п. 476 («Немає жодних сумнівів у тому, що зґвалтування та інші форми сексуального насильства прямо заборонені міжнародним гуманітарним правом»). Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xxii); Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар, 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 500, п. 731. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 170 примусив таку особу чи осіб до вчинення акту сексуального характеру (2) застосувавши силу або погрози застосування сили чи примусу, наприклад, викликаних страхом перед насильством, шантажем, ув’язненням, психологічним тиском або зловживанням владою, щодо цієї особи або іншої особи, або скориставшись середовищем примусу чи зловживаючи нездатністю такої особи чи осіб надати справжню згоду.727 Крім того, (3) такі діяння мають за своєю тяжкістю бути схожими на грубі порушення Женевських конвенцій.728 406. Злочинці та потерпілі воєнного злочину сексуального насильства можуть бути будь-якої статі та гендеру.729 407. Особа, яка скоїла злочин, вчинила акт сексуального характеру щодо однієї чи кількох осіб або примусила таку особу чи осіб до вчинення акту сексуального характеру. Не існує вичерпного переліку того, що є «актом сексуального характеру». Відповідно до судової практики МТР та МКТЮ акт сексуального характеру не обмежується фізичним втручанням у тіло людини.730 МТР, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ АКАЙЄСУ, П. 688 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО) Трибунал розглядає сексуальне насильство, що включає зґвалтування, як будь-яке діяння сексуального характеру, вчинене над особою за обставин, що мають примусовий характер. Сексуальне насильство не обмежується фізичним посяганням на тіло людини й може включати діяння, які не передбачають проникнення або навіть фізичного контакту. 727 728 729 730 Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-6. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-6. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H. Beck Hart Nomos, 2016, с. 483, п. 668 («За винятком воєнного злочину примусової вагітності, який за своєю природою може бути скоєний лише по відношенню до жінок, розробники Римського статуту мали намір сформулювати в принципі всі визначення воєнних злочинів сексуального насильства, передбачених пунктом 2(b)(xxii) статті 8, у гендерно нейтральний спосіб. Отже, як потерпілі особи, так і кривдники можуть бути будь-якої статі та гендеру. Це також випливає з майже повністю гендерно-нейтрального формулювання елементів злочинів за статтею 8 п. 2 (b) (xxii), а по відношенню до воєнного злочину зґвалтування на цьому зроблено наголос у виносці 50 елементів») (виноски опущено). МТР, рішення Судової палати у справі Акайєсу, п. 688 (стосовно злочину «наруги над людською гідністю» в неміжнародному збройному конфлікті, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Фурунджії, п. 186 («[...] Норми міжнародного кримінального права передбачають покарання не лише за зґвалтування, але й за будьякий серйозний сексуальний напад, який не призвів до фактичного проникнення. Здається, заборона охоплює всі види серйозного насильства сексуального характеру, вчиненого на порушення фізичної та моральної недоторканності особи шляхом примусу, погрози застосування насильства або залякування, у спосіб, який ображає жертву і принижує її гідність») (стосовно наруги над людською гідністю, зокрема зґвалтування); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Мілутіновича та ін., п. 199 («Статут та судова практика Трибуналу містять лише визначення зґвалтування та сексуального насильства і не містять визначення інших категорій злочинів сексуального характеру.[...] Палата вважає, що «сексуальний напад» може бути вчинений в ситуаціях, коли немає фізичного контакту між злочинцем та потерпілою особою, якщо діяння злочинця, тим не менш, спрямовані на те, щоб образити та принизити потерпілу особу в сексуальному плані») (стосовно злочину проти людяності у вигляді переслідування, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Прліча, Том I з VI, п. 116 («Відповідно до судової практики трибуналу, будь-яке сексуальне насильство, спрямоване НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 171 МКТЮ, РІШЕННЯ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ ДОРДЕВІЧА, П. 852 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО) Очевидно, що сексуальний напад передбачає наявність акту сексуального характеру. Апеляційна палата зазначає, що такий акт має також бути посяганням на фізичну або моральну недоторканність потерпілої особи. Частини тіла, які зазвичай асоціюються з сексуальністю, часто стають об’єктами або елементами посягань. Однак фізичний контакт не є обов’язковим для того, щоб діяння можна було кваліфікувати як таке, що має сексуальний характер. Примушування особи вчиняти певні діяння чи бути їх свідком може бути достатнім, якщо ці діяння ображають та/або принижують жертву в сексуальному плані. 408. Особа, яка скоїла злочин, вчинила акт сексуального характеру щодо однієї чи кількох осіб або примусила таку особу чи осіб до вчинення акту сексуального характеру, застосувавши силу або погрози застосування сили чи примусу, або скориставшись середовищем примусу чи зловживаючи нездатністю такої особи чи осіб надати справжню згоду. Для отримання додаткової інформації про цей елемент див. воєнний злочин зґвалтування ( пункти 206-221). ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД. ДІЯННЯ СЕКСУАЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ Окрім зґвалтування, сексуального рабства, примушування до проституції, примусової вагітності та примусової стерилізації, сексуальним насильством можуть бути такі діяння: • примусове (публічне) оголення;731 • примусова мастурбація;732 • насильницькі діяння стосовно геніталій, як-от завдання ударів, припікання або ураження електричним струмом;733 731 732 733 проти фізичної та моральної недоторканності особи і заподіяне з використанням погроз, залякування або сили та в спосіб, що принижує чи ображає жертву, може становити нелюдське поводження за статтею 2(b) Статуту. Цим забороняється зґвалтування, а також усі форми сексуального насильства, які не передбачають проникнення») (виноски опущено). МКТЮ, рішення Судової палати у справі Брджаніна, п. 1013 (стосовно злочину проти людяності у вигляді переслідування); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Кунараца та ін., пункти 746, 766, 769 (щодо воєнного злочину наруги над людською гідністю); МТР, рішення Судової палати у справі Акайєсу, п. 688 (щодо злочину проти людяності у вигляді інших нелюдських діянь, воєнного злочину посягання на людську гідність та геноциду шляхом заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або психічного розладу); СССЛ, рішення за апеляцією у справі Бріма та ін., п. 184 (щодо злочину проти людяності у вигляді інших нелюдських дій); Офіс Прокурора МКС, Звіт про діяльність з попереднього вивчення ситуацій від 2016 року, п. 94. Офіс Прокурора МКС, Звіт про діяльність з попереднього вивчення ситуацій від 2016 року, п. 94. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Делаліча та ін., пункти 1019, 1035, 1038-1041 (щодо воєнного злочину заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень та воєнного злочину жорстокого поводження); МКТЮ, рішення у справі Тодоровича, п. 38 (щодо злочину проти людяності у вигляді переслідування); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Сіміча, пункти 695, 698 (щодо злочину проти людяності у вигляді переслідування); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетілича і Мартиновича, п. 450 (щодо воєнних злочинів жорстокого поводження та умисного заподіяння сильних страждань); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Брджаніна, п. 498 (щодо злочину проти людяності та воєнного злочину катування); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Тадіча, пункти 195, 198 (щодо воєнного злочину катування та нелюдського поводження, воєнного злочину умисного заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 172 • травмування статевої частини тіла;734 • сексуальне каліцтво;735 • примусовий аборт;736 • примусовий шлюб;737 • сексуальне залякування або створення у людини обґрунтованих побоювань чи страху перед актами сексуального насильства;738 • огляд статевих органів людини.739 409. Такі діяння були настільки серйозними, що їх можна порівняти з грубим порушенням Женевських конвенцій. Як припускають коментатори, МКС може мати юрисдикцію щодо «будь-яких інших форм сексуального насильства» за умови, що останнє «досягає мінімального порогу тяжкості, порівнянного з серйозним порушенням Женевських конвенцій, таких як катування, нелюдське поводження, біологічні експерименти, умисне заподіяння сильних страждань або тяжких тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю, або, можливо, одна з п’яти конкретних форм сексуального насильства, перелічених у статті 8 п. 2 (b) (xxii), тією мірою, якою вони самі по собі вважаються серйозними порушеннями».740 iii. Склад сексуального насильства (суб’єктивні елементи)741 410. З субʼєктивної сторони сексуальне насильство характеризуєтьсятакими елементами: (i) злочинець мав намір вчинити акт сексуального характеру щодо 734 735 736 737 738 739 740 741 чи шкоди здоров’ю, воєнного злочину жорстокого поводження та злочину проти людяності у вигляді інших нелюдських діянь). Жіноча ініціатива за гендерну справедливість. «Гаазькі принципи щодо сексуального насильства», 2019, с. 41; СССЛ, рішення Судової палати у справі Сесея та ін., п. 1307 (щодо воєнного злочину наруги над людською гідністю). МКТЮ, рішення Судової палати у справі Квочки та ін., п. 180, виноска 343 (щодо воєнного злочину наруги над людською гідністю). МКТЮ, рішення Судової палати у справі Квочки та ін., п. 180, виноска 343 (щодо воєнного злочину наруги над людською гідністю). МКТЮ, рішення Судової палати у справі Квочки та ін., п. 180, виноска 343 (щодо воєнного злочину наруги над людською гідністю). МКТЮ, рішення Судової палати у справі Квочки та інп. 98 (щодо воєнного злочину катування та наруги над людською гідністю та злочинів проти людяності у вигляді катувань, інших нелюдських дій та переслідувань); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Брджаніна, п. 1013 (щодо злочину проти людяності у вигляді переслідування); Жіноча ініціатива за гендерну справедливість. «Гаазькі принципи щодо сексуального насильств», 2019, с. 41. Жіноча ініціатива за гендерну справедливість. «Гаазькі принципи щодо сексуального насильства», 2019, с. 41; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Мілутіновича та ін.,, Том 2, п. 631 (щодо злочину проти людяності у вигляді переслідування). Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 503, п. 741. У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні загальнокримінальним злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 173 однієї чи кількох осіб або примусити таку особу чи осіб до вчинення акту сексуального характеру; (ii) злочинець усвідомлював, що вчинить акт сексуального характеру або примусить особу чи осіб вчинити акт сексуального характеру, застосувавши силу або погрози застосування сили чи примусу, або скориставшись середовищем примусу чи зловживаючи нездатністю такої особи чи осіб надати справжню згоду; та (iii) злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про серйозність таких діянь.742 iv. Контекстуальні елементи 411. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Тривав міжнародний збройний конфлікт; ii. Діяння були вчиненні в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;743 та iii. Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.744 742 743 744 Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-6; Статут МКС, стаття 30. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-6. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxii)-6. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 174 v. Примушення до служби у збройних силах ворожої держави/примушення до участі у воєнних діях (Статут МКТЮ, стаття 2(e); Статут МКС, статті 8(2)(a) (v), 8(2)(b)(xv)) ЗАСТОСОВНІСТЬ. Воєнні злочини примушення осіб, що перебувають під захистом, до служби у збройних силах ворожої держави та примушення громадян ворожої сторони до участі у бойових діях можна вважати злочином за статтею 438 КК України, оскільки вони охоплюються «порушенями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передачено частиною першою статті 438. СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Цей злочин характеризується такими елементами: 1. Об’єктивні елементи • Злочинець примушував одну або більше осіб діянням або погрозою брати участь у воєнних діях проти їхньої власної країни або збройних сил, або в інший спосіб перебувати на службі у збройних силах ворожої держави. • Така особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. АБО • Злочинець примушував одну або більше осіб діянням або погрозою до участі у воєнних діях проти їхньої власної країни або збройних сил. • Така особа або особи були громадянами ворожої сторони. 2. Суб’єктивні елементи • Злочинець вчинив умисно та свідомо об’єктивний елемент злочину. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування такого захищеного статусу. АБО • Злочинець вчинив умисно та свідомо об’єктивний елемент злочину. 3. Контекстуальні елементи, застосовні до обох воєнних злочинів • Тривав міжнародний збройний конфлікт. • Діяння були вчинені злочинцем в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. a. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 412. Хоча розглянуті в цьому розділі воєнні злочини прямо не згадані в статті 438 КК України, вони охоплюються «іншими порушеннями законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це зазаначено в частині першій статті 438. Ці порушення МГП заборонено та визнано воєнними злочинами відповід- НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 175 но до міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Отже, можна зробити висновок, що такі діяння є злочином за статтею 438 КК України. 413. Примушення осіб, що перебувають під захистом, до служби у збройних силах ворожої держави та примушення громадян ворожої сторони до участі у воєнних діях є порушенням міжнародного гуманітарного права, відображеного в міжнародних договорах, ратифікованих Україною. Примушення військовополонених або інших осіб, що перебувають під захистом, до служби у збройних силах ворожої держави є грубим порушенням, відповідно, Женевської конвенції III та Женевської конвенції IV .745 Окрім того, примушування громадян ворожої сторони до участі у воєнних діях проти власної країни є грубим порушенням МГП, оскільки така поведінка прямо заборонена статтею 23 Гаазького положення 1907 року.746 З огляду на вищезазначене, примушування військовополонених та інших осіб, які перебувають під захистом, до служби у збройних силах ворожої держави, а також примушення громадян ворожої сторони до участі у воєнних діях проти власної країни є грубим і грубим порушенням міжнародних договорів, ратифікованих Україною. 414. Визнання воєнним злочином. Примушування військовополонених та інших осіб, які перебувають під захистом, до служби у збройних силах ворожої держави є грубим порушенням Женевської конвенції III та Женевської конвенції IV відповідно і, отже, є воєнним злочином.747 Тому державам-учасницям необхідно «прийняти всі законодавчі акти, потрібні для забезпечення ефективних кримінальних санкцій щодо осіб, які вчиняють або наказують вчинити будь-яке з грубих порушень [Женевських конвенцій]».748 Отже, віднесення цих діянь до статті 438 КК України відповідає міжнародним зобов’язанням України щодо покарання за таке серйозне порушення. 415. Серйозне порушення у формі примушування військовополонених чи іншої особи, яка перебуває під захистом, до служби у збройних силах ворожої держави чітко визнано воєнним злочином у статті 8(2)(a)(v) Статуту МКС, що застосовується до міжнародного збройного конфлікту.749 Крім того, примушення громадян ворожої сторони до участі у воєнних діях проти їхньої власної країни також 745 746 747 748 749 Женевська конвенція III, стаття 130; Женевська конвенція IV, стаття 147. 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала Женевські конвенції. Див. МКЧХ. Договори, держави-учасники та коментарі. Україна. 29 травня 2015 року Україна ратифікувала Гаазьку конвенцію IV 1907 року про закони і звичаї війни на суходолі та додаток до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі. Див. МКЧХ. Договори, держави-учасники та коментарі. Україна; Див. також МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Визначення воєнних злочинів. Неоплачувана або жорстока примусова праця також заборонена звичаєвим правом. Див. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 95. Примусова праця. Женевська конвенція III, стаття 130; Женевська конвенція IV, стаття 147; МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Визначення воєнних злочинів; МКЧХ, Консультативна служба з міжнародного гуманітарного права. Зобов’язання щодо кримінального переслідування, с. 1. Женевська конвенція I, стаття 49; Женевська конвенція II, стаття 50; Женевська конвенція III, стаття 129; Женевська конвенція IV, стаття 146. Це правопорушення віднесено до розділу «грубі порушення» статті 8(2) Статуту МКС. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 176 визнано воєнним злочином у статті 8(2)(b)(xv) Статуту МКС, що застосовується до міжнародного збройного конфлікту.750 416. Серйозне порушення у формі примушування військовополонених чи цивільних осіб до служби у збройних силах ворожої держави також визнано воєнним злочином у статті 2(e) Статуту МКС. МКТЮ також вважає, що примусова праця осіб, які перебувають під захистом, пов’язана з діяльністю, яка має воєнний характер або мету, є незаконною працею,751 жорстоким поводженням752 і наругою над людською гідністю.753 Хоча це й не було прямо зазначено у відповідному переліку, їх було визнано злочинами за статтею 3 Статуту МКТЮ.754 417. Вищенаведене вказує, що розглянуті діяння є злочинами за частиною першою статті 438 КК України. b. Склад примушення до служби у збройних силах ворожої держави та до участі у воєнних діях (об’єктивні елементи) 418. Примушення до служби у збройних силах ворожої держави та до участі у воєнних діях визначені як окремі злочини в Статуті МКС, а саме в статтях 8(2)(a)(v) та 8(2)(b)(xv). Хоча відповідні елементи кримінального правопорушення зазвичай розглядають в окремих розділах для кожного злочину, деякі елементи, спільні для обох злочинів, розглядають разом з міркувань стислості та послідовності. i. Примушення до служби у збройних силах ворожої держави 419. З обʼктивної сторони цей злочин характеризується такими елементами: (1) злочинець примушував одну або більше осіб діянням або погрозою брати участь у воєнних діях проти їхньої власної країни або збройних сил, або в інший спосіб перебувати на службі у збройних силах ворожої держави; та (2) така особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року.755 420. Це формулювання елементу (1) воєнного злочину ґрунтується на положеннях про грубі порушення Женевської конвенції III та Женевської конвенції IV («примушування військовополоненого до служби у збройних силах ворожої держави») та статті 23 Гаазького положення 1907 року («воюючій стороні також забороняється примушувати громадян ворожої сторони брати участь у 750 751 752 753 754 755 Це правопорушення входить до переліку «інших серйозних порушень законів і звичаїв війни, що застосовуються в міжнародних збройних конфліктах» відповідно до статті 8(2) Статуту МКС. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, пункти 333-334; МКТЮ, Прліч та ін. Рішення Судової палати, том III з VI, пункти 1500-1522. Див. МКТЮ, рішення за апеляцією у справі Бласкіча, п. 597; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Бласкіча, п. 713. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Алексовскі, пункти 129, 229. Стаття 3 Статуту МКТЮ охоплює порушення законів і звичаїв війни, які не підпадають під дію статті 2 Статуту МКТЮ (серйозні порушення). Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(v). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 177 військових діях, спрямованих проти їхньої власної держави, навіть у випадку, якщо вони перебували на службі такої воюючої сторони до початку війни»).756 421. Примушення однієї або більше осіб брати участі у воєнних діях проти їхньої власної країни або збройних сил, або в інший спосіб перебувати на службі у збройних силах ворожої держави. Шодо формулювання «в інший спосіб» коментатори зазначали що, що участь у воєнних діях військовополоненого чи особи, яка перебуває під захистом, є одним із прикладів заборони примушування до служби у ворожих силах.757 422. Коментатори зазначають, що, за винятком обмежено дозволеної праці, передбаченої Женевськими конвенціями III та IV, «примушення особи, яка перебуває під захистом, до роботи, яка служить воєнним цілям, без інтеграції/зарахування до збройних сил, може охоплюватися цим злочином» з урахуванням того, що визначення воєнного злочину ґрунтується як на положеннях Женевської конвенції III та Женевської конвенції IV, які стосуються грубих порушень, так і на Гаазькому положенні 1907 року.758 Окрім того, згідно з коментарем МКЧХ, термін «збройні сили ворожої держави» охоплює не лише збройні сили, але й поліцію або розвідувальні служби.759 Крім того, як припускає один з коментаторів, термін «збройні сили ворожої держави» може охоплювати примусову службу у збройних силах, союзних ворожій державі.760 423. Особи, які перебувають під захистом. Хоча в Елементах злочинів МКС зазначено, що особи повинні бути захищені відповідно до однієї з чотирьох Женевських конвенцій, на практиці правопорушення стосується такої особи або таких осіб, що перебували під захистом: • Військовополонені [Женевська конвенція III, стаття 4]; • Цивільні особи, які в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є; [Женевська конвенція IV, стаття 4]. ii. Примушення до участі у воєнних діях 424. З обʼєктивної сторони цей злочин характеризується такими елементами: (1) злочинець примушував одну або більше осіб діянням або погрозою до участі 756 757 758 759 760 Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, Мюнхен: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 343, п. 128. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, Мюнхен: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 343, п. 128. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар., 3-тє видання, Мюнхен: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 343, п. 131; Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Кембрідж: Cambridge University Press, 2003, с. 97. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 5277. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, Мюнхен: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 344, п. 133. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 178 у воєнних діях проти їхньої власної країни або збройних сил; та (2) така особа або особи були громадянами ворожої сторони.761 425. Цей воєнний злочин випливає зі статті 23 Гаазького положення 1907 року,762 згідно з якою «воюючій стороні також забороняється примушувати громадян ворожої сторони брати участь у воєнних діях, спрямованих проти їхньої власної держави, навіть у випадку, якщо вони перебували на службі такої воюючої сторони до початку війни». iii. Елементи, що стосуються обох воєнних злочинів 426. Дозволена праця. Коментатори припускають, що тлумачення термінів «участь у воєнних діях» і «служба у збройних силах ворожої держави» у статтях 8(2)(a) (v) і 8(2)(b)(xv) Статуту МКС має виключати дозволені види праці відповідно до Женевських конвенцій III та IV .763 427. Відповідно до Женевської конвенції III, військовополонені можуть бути примушені виконувати роботу за певними категоріями зайнятості без будь-яких обмежень764, а також роботу, дозволену за певних обставин, наприклад, працю, яка не має воєнного характеру і призначення.765 Термін «воєнний характер» охоплює «діяльність, якою командує і яку регулює військова влада, на відміну від цивільної влади», тоді як формулювання «воєнне призначення» стосується передбачуваного використання праці військовополонених, яка не може бути спрямована «виключно або переважно на користь збройних сил».766 428. Що стосується осіб, які перебувають під захистом Женевської конвенції IV, то їх можна примушувати лише до роботи, яка необхідна «для забезпечення 761 762 763 764 765 766 Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xv). Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Кембрідж: Cambridge University Press, 2003, c. 269. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, Мюнхен: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 343, п. 131 та с. 449-450, пункти 545-548; Дьорман., Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Кембрідж: Cambridge University Press, 2003, с. 98; див. також Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 5275 («Служба в «силах ворожої держави» охоплює широкий спектр ролей, від участі у воєнних діях до виконання широкого кола завдань. Дозволені роботи, перелік яких міститься в статті 50, є винятками») (виноски опущено). Зазначені нижче категорії та класи становлять дозволену роботу для військовополонених: «адміністрування або обслуговування табору; сільське господарство; комерційний бізнес, ремесла та мистецтво; домашня прислуга». Див. Женевську конвенцію III, стаття 50; Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), пункти 2699-2703. Військовополонених також можуть примушувати до роботи в «галузях промисловості, пов’язаних із виробництвом або видобутком сировини, і галузях обробної промисловості, за винятком металургійної, машинобудівної та хімічної промисловості». Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), пункти 2705, 2708. Військовополонені можуть добровільно виконувати заборонені роботи. Див. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 2714 («У статті 50 перераховано категорії праці, до виконання яких державі, що тримає в полоні, дозволено примушувати військовополонених, і це імпліцитно забороняє використання військовополонених для будь-якого іншого виду робіт, не зазначених у цьому переліку. Однак стаття 50 не позбавляє військовополонених можливості за власним вибором виконувати ці інші види робіт. Тому вони можуть добровільно виконувати таку роботу, так само як відповідно до статті 52 вони можуть добровільно виконувати роботу, яка є шкідливою для здоров’я або небезпечною для життя») (виноски опущено). Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 2709. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 179 харчування, житла, одягу, транспорту і здоров’я людей, і яка безпосередньо не пов’язана з проведенням воєнних дій».767 На окупованих територіях особи, які перебувають під захистом, можуть залучатися до праці, необхідної «для забезпечення потреб окупаційної армії або для належного забезпечення населення окупованої країни комунальними послугами, продуктами харчування, житлом, одягом, транспортом та медичними послугами».768 Вищезазначене положення було витлумачено як таке, що дозволяє виконувати роботи, пов’язані з потребами окупаційної держави в обслуговуванні; однак «мешканці окупованої території не можуть бути примусово направлені на такі роботи, як будівництво укріплень, окопів або авіабаз».769 429. Примусова праця. Примушення осіб, які перебувають під захистом, до служби у збройних силах ворожої держави є особливим видом примусової праці, забороненим у міжнародних збройних конфліктах.770 767 768 769 770 Женевська конвенція IV, стаття 40(2). Женевська конвенція IV, стаття 51(2). Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції IV, с. 294. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 95. Примусова праця. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 180 ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД. ПРИМУСОВА ПРАЦЯ ОСІБ, ЩО ПЕРЕБУВАЮТЬ ПІД ЗАХИСТОМ МКТЮ визнав примусовою працею такі діяння: • «Затриманих змушували, з великим ризиком для їхнього життя, виконувати різні небезпечні завдання з військового забезпечення на користь [збройних сил ворожої держави], зокрема копати окопи, будувати оборонні структури з мішків з піском, переносити поранених або вбитих [...] солдатів, переносити боєприпаси і вибухівку через лінію зіткнення та розміщувати їх перед [військовими] позиціями». Ці завдання ув’язнені часто виконували в умовах, які наражали їх безпосередньо на ворожий вогонь, а отже виконували функцію захисту [ворожих] солдатів».771 • Примушування ув’язнених «виконувати завдання з військового забезпечення в надзвичайно небезпечних умовах, такі як риття окопів поблизу лінії зіткнення, закриття мішками з піском відкритих вікон або ділянок, або інші види фортифікаційних робіт».772 • Примушування затриманих «переносити вибухівку через лінію зіткнення або забирати тіла поранених чи вбитих [ворожих] солдатів».773 • Примушування затриманих до виконання робіт, пов’язаних з воєнними діями ворожої сторони, зокрема, серед іншого, риття окопів, будівництво військових укріплень, фортифікаційних ліній, перенесення важких ящиків з боєприпасами на військовий об’єкт, ремонт укріплень і укриттів, а також підготовку об’єктів на передовій до зими.774 430. Примушення діянням або погрозою. Інтерновані цивільні особи можуть дати згоду на добровільну роботу на тих самих умовах, які застосовуються до мешканців держави, яка їх утримує, і за умови, що «між роботою та проведенням воєнних дій немає прямого зв’язку».775 431. Що стосується військовополонених, то вони можуть добровільно виконувати роботу, яка в іншому випадку заборонена Женевською конвенцією III.776 Згідно з коментарем МКЧХ, «для ворожої держави не є незаконним вербування військо771 772 773 774 775 776 МКТЮ. Другий змінений обвинувальний акт у справі Налетіліча та Мартиновича, п. 37. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, пункти 268-269. Див також МКТЮ, рішення Судової палати у справі Бласкіча, пункти 693, 738 («[...] використання ув’язнених для риття окопів, зокрема в небезпечних умовах на фронті».); МКТЮ, рішення Судової палати у справі Алексовскі, п.123. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, пункти 268-269. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том III з VI, пункти 1503, 1505-1506, 1510, 1514, 1518, 1521. Женевська конвенція IV, стаття 95(1); Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції IV, с. 415. Женевська конвенція III, стаття 52(1); Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 2714 («У статті 50 перераховано категорії праці, до виконання яких державі, що тримає в полоні, дозволено примушувати військовополонених, що за замовчуванням забороняє використання ув’язнених для будь-якого іншого виду робіт, не зазначених у цьому переліку. Однак стаття 50 не позбавляє військовополонених можливості за власним вибором виконувати ці інші види робіт. Тому вони можуть добровільно виконувати таку роботу, так само як відповідно до статті 52 вони можуть добровільно виконувати роботу, яка є шкідливою для здоров’я або небезпечною для життя») (виноски опущено); див. також: МКТЮ, рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, п. 269 («[...] примушування військовополонених до виконання цих видів праці очевидно заборонено Женевською конвенцією (ІІІ), і зокрема статтями 50 і 52 зазначеної Конвенції, які відповідно забороняють роботу, «яка має воєнний характер або призначення», а також «шкідливу або небезпечну працю». Отже, праця могла бути законною лише в тому випадку, якщо військовополонені дали згоду на її виконання») (виноски опущено). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 181 вополонених, які добровільно вступають до її збройних сил, але забороняється застосовувати силу або погрозу застосування сили з цією метою».777 Проте, оцінка добровільності таких діянь може виявитися складною на практиці.778 МКТЮ врахував такі критерії, щоб визначити, чи примушували осіб, які перебувають під захистом, виконувати доручену роботу: МКТЮ, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ НАЛЕТІЛІЧА ТА МАРТІНОВИЧА, П. 259 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО) Щоб визначити, чи була особа не в змозі зробити «справжній вибір» щодо виконання роботи в порушення норм права, можна розглянути такі критерії відповідно до попередньої судової практики: a) суттєво неоплачуваний аспект виконаної праці; b) вразливе становище, в якому опинилися ув’язнені; c) твердження про те, що ув’язнених, які не могли або не бажали працювати, або примушували до цього, або поміщали в одиночну камеру; d) твердження про довгострокові наслідки праці; e) факт та умови тримання під вартою; та f) фізичні наслідки роботи для здоров’я інтернованих. 432. У коментарі МКЧХ уточнюється, що «певні форми тиску або пропаганди можуть бути прирівняні до сили або погрози застосування сили, що могло б змусити ув’язнених приєднатися до сил ворожої держави».779 c. Склад примушення до служби у збройних силах ворожої держави та до участі у воєнних діях (суб’єктивні елементи)780 433. Примушення до служби у збройних силах ворожої держави. З субʼєктивної сторони цей воєнний злочин характеризується такими елементами: (i) злочинець умисно і свідомо примушував осіб, які перебувають під захистом, брати участь у воєнних діях проти їхньої власної країни або збройних сил, або в інший спосіб перебувати на службі у збройних силах ворожої держави; та (2) усвідомлював фактичні обставини, які визначали їхній статус як осіб, що перебувають під захистом.781 434. Примушення до участі у воєнних діях. Суб’єктивний елемент цього воєнного злочину передбачає, що злочинець умисно і свідомо примушував громадян ворожої сторони до участі у воєнних діях проти власної країни або збройних сил.782 777 778 779 780 781 782 Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 5273. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 5273. Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції III (2020), п. 5273. У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні загальнокримінальним злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(v); Статут МКС, стаття 30. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xv); Статут МКС, стаття 30. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 182 435. Суб’єктивні елементи, що застосовуються до злочинів, передбачених Статутом МКТЮ, які включають аналогічні діяння (примусова праця осіб, які перебувають під захистом). МКТЮ визначила, що суб’єктивний елемент злочину незаконної праці (стаття 3 Статуту МКТЮ) передбачає, що злочинець мав намір змусити жертву виконувати заборонену роботу.783 МКТЮ, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ НАЛЕТІЛІЧА ТА МАРТІНОВИЧА, ПУНКТИ 260-261 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО) 260. Щоб встановити умову mens rea для злочину незаконної праці, обвинувачення має довести, що злочинець мав намір змусити потерпілого виконувати заборонену роботу. Намір може бути продемонстровано прямими явними доказами або, за відсутності таких доказів, висновок може бути зроблено на основі обставин, за яких було виконано роботу. 261. [...] Палата вважає, що злочин незаконної праці військовополонених може бути визначений як умисна дія або бездіяльність, внаслідок якої військовополоненого примушують виконувати роботу, заборонену статтями 49, 50, 51 або 52 Женевської конвенції III. МКТЮ, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ ПРЛІЧА ТА ІН., ТОМ I З VI, П. 162 (ВИНОСКИ ОПУЩЕНО) Злочинець повинен діяти з наміром змусити потерпілу особу виконувати заборонену роботу. Цей елемент mens rea можна вивести з обставин, за яких виконується праця. d. Контекстуальні елементи 436. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Тривав міжнародний збройний конфлікт; ii. Діяння були вчинені в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;784 та iii. Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.785 783 784 785 Визначаючи, що примусова праця осіб, які перебувають під захистом, є «жорстоким поводженням», Судова палата у справі Бласкіча постановила, що «жорстоке поводження є умисною дією або бездіяльністю, «яка призводить до серйозних психічних чи фізичних страждань або травми або є серйозною наругою над людською гідністю [...]».» Див. МКТЮ, рішення Судової палати у справі Бласкіча, п. 186. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(v), стаття 8(2)(b)(xv). Див. також: Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(v), стаття 8(2)(b)(xv). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 183 vi. Набір або вербування дітей віком до п’ятнадцяти років до складу національних збройних сил або їх використання для активної участі у бойових діях (Статут МКС, стаття (8)(2)(b)(xxvi)) ЗАСТОСОВНІСТЬ. Набір або вербування дітей віком до п’ятнадцяти років до складу національних збройних сил або їх використання для активної участі у бойових діях криміналізовані частиною першою статті 438 КК України, оскільки це охоплюється «іншими порушеннями законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України». СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Щоб засудити особу за цей воєнний злочин, необхідно встановити такі елементи: 1. Об’єктивні елементи • Злочинець (a) призвав або (b) завербував особу або осіб до складу національних збройних сил, або (c) використовувала особу або осіб для активної участі у бойових діях. • Особі чи особам не виповнилося п’ятнадцяти років. 2. Суб’єктивні елементи • Злочинець мав намір (a) призвати або (b) завербувати особу або осіб до складу національних збройних сил, або (c) використовувати особу або осіб для активної участі у бойових діях; АБО • (d) злочинець усвідомлював, що за звичайного перебігу подій результатом її діянь буде те, що особа або особи будуть призвані або завербовані, або використовуватись для активної участі в бойових діях; • Злочинець знав або повинен була знати, що такій особі або особам не виповнилося п’ятнадцяти років. 3. Контекстуальні елементи • Тривав міжнародний збройний конфлікт. • Діяння злочинця були вчинені в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. a. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 437. Хоча це прямо не зазначено у статті 438 КК України, набір чи вербування дітей віком до п’ятнадцяти років у склад національних збройних сил або використання їх для активної участі у бойових діях заборонені ратифікованими Україною міжнародними договорами. Крім того, порушення цієї заборони визнано воєнним злочином. Це підтверджує тлумачення статті 438 КК України як такої, що передбачає кримінальну відповідальність за порушення вищевказаної заборони МГП. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 184 438. Набір або вербування дітей віком до п’ятнадцяти років до складу національних збройних сил або використання їх для активної участі в бойових діях є порушенням законів ведення війни, визнаних міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Стаття 77(2) Додаткового протоколу I передбачає, що під час міжнародних збройних конфліктів «сторони, що перебувають у конфлікті, вживають усіх практично можливих заходів для того, щоб діти, які не досягли п’ятнадцятирічного віку, не брали безпосередньої участі у бойових діях, і, зокрема, сторони утримуються від вербування їх у свої збройні сили».786 МКЧХ визначає цю заборону як частину міжнародного звичаєвого права.787 Україна ратифікувала Додатковий протокол І.788 Тому для цілей статті 438 КК України заборона набору або вербування дітей віком до п’ятнадцяти років до складу національних збройних сил або їх використання для активної участі у бойових діях є порушенням законів ведення війни, визнаних у міжнародному договорі, обовʼязковість якого визнана Україною. 439. Визнання воєнним злочином. Відповідно до Статут МКС і Статут Спеціального суду для Сьєрра-Леоне (СССЛ), порушення набору або вербування дітей віком до п’ятнадцяти років до складу збройних формувань або їх використання для активної участі у бойових діях є воєнним злочином.789 На думку МКЧХ, визнання цього воєнного злочину «відображає розвиток міжнародного звичаєвого права з моменту прийняття Додаткового протоколу I у 1977 році».790 440. Зазначені чинники вказують на визнання кримінальної відповідальності за набір або вербування дітей віком до п’ятнадцяти років до складу національних збройних сил або їх використання для активної участі у бойових діях відповідно до статті 438 КК України. 786 787 788 789 790 Додатковий протокол I, стаття 77(2). Стаття 4 Додаткового протоколу II містить аналогічну заборону для неміжнародних збройних конфліктів. Додатковий протокол II, стаття 4(3)(c). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 136. Вербування дітей-солдатів; Норма137. Участь дітей-солдатів у бойових діях. Україна ратифікувала Додатковий протокол І 25 січня 1990 року. МКЧХ. База даних МГП. Договори МГП. Договори та держави-учасники, Додатковий протокол I. Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xxvi) (відповідно до якої визнано воєнним злочином і передбачено кримінальну відповідальність за «набір або вербування дітей віком до п’ятнадцяти років до складу національних збройних сил або використання їх для активної участі в бойових діях»); Стаття 8(2)(e)(vii) (відповідно до якої передбачено кримінальну відповідальність за вербування дітей віком до п’ятнадцяти років до збройних груп або використання їх для активної участі в бойових діях під час неміжнародного збройного конфлікту; Статут СССЛ, стаття 4(c) (відповідно до якої визнано воєнним злочином і передбачає кримінальну відповідальність за «набір або вербування дітей віком до п’ятнадцяти років у склад збройних сил чи груп або їх використання для активної участі у бойових діях»). Щодо актуальності звернення до Статуту МКС та інших авторитетних джерел міжнародного кримінального права для тлумачення статті 438. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 136. Визначення воєнних злочинів («Набір або вербування дітей віком до п’ятнадцяти років до складу національних збройних сил або використання їх для активної участі в бойових діях. Заборона вербування дітей віком до 15 років у склад збройних сил або їх використання для активної участі в бойових дій була введена в Додатковому протоколі I. Хоча ця заборона є свіжою, включення зазначених діянь до Статуту МКС як воєнних злочинів не викликало суперечок. Законодавством багатьох держав заборонено вербування дітей. Використання дітей для активної участі у бойових діях також заборонено законодавством багатьох держав. Посилання на додаткову практику можна знайти в коментарях до норм 136–137»). (примітки опущено). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 185 b. Склад набору або вербування дітей віком до п’ятнадцяти років до складу національних збройних сил або їх використання для активної участі у бойових діях (об’єктивні елементи) 441. Об’єктивнs елементи цього злочин: (1) злочинець (а) призвав або (б) завербував особу або осіб до складу національних збройних сил або (в) використав особу або осіб для активної участі у бойових діях; й (2) особа або особи були віком до п’ятнадцяти років.791 Набір, вербування та використання для активної участі у бойових діях є окремими кримінальними правопорушеннями.792 442. Вербування особи чи осіб у склад національних збройних сил. Вербування визначається як «зарахування до військового формування»793 або «добровільне прийняття дітей віком до п’ятнадцяти років до збройних сил або формувань».794 Зокрема, якщо збройне формування не є звичайною військовою організацією, вербування не слід визначати вузько як формальний процес; воно радше має 791 792 793 794 Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxvi). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(e)(vii). Як зазначається у судовій практиці та коментарях, відповідні елементи вербування та використання дітей-солдатів у міжнародних і неміжнародних збройних конфліктах є значною мірою подібними, а справи щодо використання або вербування дітей-солдатів підійдуть для тлумачення цих елементів у обох контекстах. Див., напр., МКС, рішення Судової палати у справі Лубанги, п. 568; Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 520, п. 797. Відповідно, цей розділ також міститиме посилання на відповідне прецедентне право, що випливає з контексту неміжнародних збройних конфліктів. Див, наприклад, МКС, Рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2768 (із посиланням на статтю 8(2)(e)(vii), що визначає аналогічний злочин, пов’язаний із неміжнародним збройним конфліктом, і зазначенням таких істотних елементів: (i) «злочинець призвав або завербував одну або більше осіб до складу збройних сил або формувань або використовувала одну або більше осіб для активної участі у бойових діях» та (ii) «така особа або особи були віком до п’ятнадцяти років»); МКС, Рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1103 (містить цитати з Елементів злочинів МКС щодо аналогічного злочину в контексті неміжнародного збройного конфлікту за статтею 8(2)(e)(vii)); МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 1039 (містить цитати з Елементів злочинів МКС щодо аналогічного злочину в контексті неміжнародного збройного конфлікту за статтею 8(2)(e)(vii)); МКС, рішення Судової палати у справі Лубанги, п. 569 (містить цитати з Елементів злочинів в частині статті 8(2)(e)(vii)). СССЛ, рішення за апеляцією у справі Фофани та Кондеви, п. 139 («Actus reus» передбачає, що обвинувачений наймав дітей шляхом їх набору чи вербування або що обвинувачений використовував дітей для активної участі у бойових діях»); СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, пункти 439-440 («злочинець призвав або завербував одну або більше осіб у склад збройних сил або формувань або використовувала одну чи більше осіб для активної участі у бойових діях» і «така особа або особи були віком до п’ятнадцяти років»); СССЛ, Сесей та ін. Рішення Судової палати, пункти 190-193 («обвинувачений призвав або завербував одну або більше осіб до складу збройних сил або формувань» і «така особа або особи були віком до п’ятнадцяти років»); СССЛ, Рішення Судової палати у справі Фофани та Кондеви, пункти 195-196 («Обвинувачений добровільно чи примусово завербував одну або більше осіб до складу збройних сил або формувань», і «така особа або особи були віком до п’ятнадцяти років; й обвинувачений використовував одну або більше осіб для активної участі в бойових діях»; і «така особа або особи були віком до п’ятнадцяти років»); СССЛ, Бріма та ін. Рішення Судової палати, пункти 729, 733 («злочинець призвав або завербував одну або більше осіб до складу збройних сил або формувань або використовувала одну або більше осіб для активної участі у бойових діях» і «така особа або особи були віком до п’ятнадцяти років» ). Див. напр. МКС, Рішення Судової палати у справі Лубанги, п. 609 (із посиланням на аналогічний злочин неміжнародного збройного конфлікту постановила: «Зважаючи на використання слова «або» у статті 8(2)(e)(vii), на думку Палати, три альтернативи (а саме набір, вербування та використання) є окремими злочинами»); СССЛ, рішення за апеляцією у справі Фофани та Кондеви, п. 139 («Ці способи вербування дітей відрізняються один від одного, і відповідальність за один не обов’язково виключає відповідальність за інший»). Див., наприклад, МКС, Рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1107. Див., наприклад, МКС, Рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2769. Див. також СССЛ, рішення за апеляцією у справі Фофани та Кондеви, п. 140; СССЛ, Сесей та ін. Рішення Судової палати, п. 185; СССЛ, Бріма та ін. Рішення Судової палати, п. 735. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 186 включати будь-яку дію, яка передбачає прийняття особи молодше п’ятнадцяти років до складу збройних сил або формувань.795 Для доведення факту вербування «має бути зв’язок між діями обвинуваченого та вступом дитини до збройних сил або збройного формування».796 Згода дитини не є прийнятним аргументом захисту від звинувачення у вербуванні.797 443. З огляду на те, що діти віком до п’ятнадцяти років можуть бути не в змозі дати щиру, інформовану згоду на вступ до збройних сил чи формувань, може бути важко розрізнити добровільний та примусовий набір таких осіб.798 444. Набір особи чи осіб до складу національних збройних сил. Набір передбачає примусове зарахування осіб на військову службу.799 Визначати, чи стався набір особи, необхідно в кожній справі окремо.800 Елемент примусу, необхідний для доведення існування набору, може бути підтверджений тим, що особа приєдналася до збройних сил чи формування внаслідок юридичного обов’язку, грубої сили, погрози застосування сили або психологічного тиску, рівнозначного примусу.801 Разом із тим, доведення того факту, що особа приєдналася проти своєї 795 796 797 798 799 800 801 Див. напр. СССЛ, рішення за апеляцією у справі Фофани та Кондеви, п. 144 («У контексті цієї справи, в якій збройне формування не є звичайною військовою організацією, «вербування» не може бути вузько визначено як формальний процес. Апеляційна палата розглядає «вербування» в широкому розумінні як будь-які діяння, які передбачають прийняття дитини до складу ополчення. Такі дії включали б примушування його/її брати участь у бойових діях»). СССЛ, рішення за апеляцією у справі Фофани та Кондеви, п. 141. Див., наприклад, МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1107 («Крім того, згода дитини не є прийнятним аргументом захисту проти звинувачення у вербуванні»). Див. також СССЛ, рішення за апеляцією у справі Фофани та Кондеви, п. 140 («Однак, якщо дитині віком до п’ятнадцяти років дозволяється добровільно приєднатися до збройних сил або формувань, її чи його згода не є правомірною підставою для звільнення від відповідальності»); СССЛ, Бріма та ін. Рішення Судової палати, п. 735 («Набір до лав збройних формувань є добровільним актом, і тому згода дитини не є правомірною підставою для звільнення від відповідальності»). Див., наприклад, МКС, Рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1107. Див., наприклад, МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 277 («Звичайним значенням набору є «обов’язкове зарахування осіб на військову службу»); МКС, рішення судової палати у справі Онгвена, п. 2769 («Набір визначається як примусове [...] прийняття дітей віком до 15 років до збройних сил чи формувань»). Див. також СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, п. 441, («Набір охоплює будь-які акти примусу, такі як викрадення та примусове вербування дітей збройним формуванням [...]»); СССЛ, Бріма та ін. Рішення Судової палати, п. 734 («Натомість Судова палата приймає тлумачення «набору», яке охоплює акти примусу, такі як викрадення та примусове вербування збройним формуванням»). Див., наприклад, МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 282, 286. Див., наприклад, МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 278 («Апеляційна палата вважає, що елемент примусу, необхідний для злочину набору, може бути встановлений шляхом доведення того, що особа віком до п’ятнадцяти років приєдналася до збройних сил чи формування внаслідок, зокрема, юридичного обов’язку, грубої сили, погрози застосування сили або психологічного тиску, рівнозначного примусу. Згідно з подальшими поясненнями, Апеляційна палата вважає, що це тлумачення узгоджується з іншими аналогічними положеннями Статуту, які включають елемент примусу, а також з судовою практикою СССЛ»); МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2769 («Елемент примусу розрізняє обидві форми прийняття до війська; його наявність встановлюється шляхом врахування того, чи були застосовані сила, погроза застосування сили або психологічний тиск такого ступеня та переконання, що можна сказати, що особи були змушені приєднатися до збройних сил чи формування»); МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1106 («Існування такого тиску або примусу може бути встановлено шляхом доведення того, що особа приєдналася до збройних сил чи формування внаслідок, зокрема, юридичного обов’язку, грубої сили, погрози застосування сили або психологічного тиску, рівнозначного примусу»). Див. також СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, п. 441; СССЛ, Бріма та ін. Рішення Судової палати, п. 734. Див., наприклад, МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 278; МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2769; МКС, рішення НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 187 волі, не потрібно.802 Апеляційна палата МКС постановила, що загальні умови життя населення не можуть самі по собі становити елемент примусу, необхідний для встановлення факту вчинення злочину набору на військову службу.803 445. Набору і вербування на військову службу є триваючими злочинами. Набір і вербування дітей віком до п’ятнадцяти років є триваючими правопорушеннями. Вони тривають до тих пір, поки дитина не залишить збройні сили або не досягне віку п’ятнадцяти років.804 446. Поняття національних збройних сил не обмежується збройними силами держави. Термін «національні збройні сили» тлумачиться як такий, що не обмежується збройними силами держави.805 Таке тлумачення узгоджується зі статтею 43 Додаткового протоколу I, яка передбачає, що сторони міжнародного конфлікту не повинні бути представлені визнаним урядом або державою.806 447. Використання дітей віком до п’ятнадцяти років для активної участі в бойових діях. Формулювання «брати активну участь у бойових діях» не обмежується «безпосередньою участю у бойових діях», оскільки останнє використовується в контексті принципу МГП щодо розрізнення між комбатантами та некомбатан- 802 803 804 805 806 Судової палати у справі Нтаганди, п. 1106. Див. також СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, п. 441; СССЛ, Бріма та ін. Рішення Судової палати, п. 734. Див., наприклад, МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 301 («На думку Апеляційної палати, з вищенаведеного випливає, що відсутність згоди або вимога про те, щоб дії суперечили волі призовника, як правило, не є елементом злочину набору на військову службу, в тому числі за обставин цієї справи»); МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1106 («Набір на військову службу, однак, зазвичай не вимагає доведення того, що особа приєдналася до збройних сил чи формування проти своєї волі»). МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 295 («Отже, Апеляційна палата вважає, що загальні умови життя населення не можуть самі по собі становити елемент примусу, необхідний для встановлення факту вчинення злочину набору на військову службу»). Див., наприклад, МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2771 («Набір і використання дітей віком до п’ятнадцяти років є злочином триваючого характеру, який продовжується доти, доки діти залишаються в збройних силах або збройному формуванні; отже, вчинення злочину припиняється, коли діти залишають збройні сили або формування або досягають віку п’ятнадцяти років, залежно від того, що настане раніше»); МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1104 («Набір та вербування є триваючим злочином, вчинення якого відбувається доти, доки дитина залишається частиною збройних сил чи формування або пов’язана з ними, і доки дитина не досягне віку п’ятнадцяти років»); МКС, рішення Судової палати у справі Лубанги, п. 618 («За обставин цієї справи набір і вербування розглядаються разом, незважаючи на попередній висновок Палати про те, що вони становлять окремі правопорушення. Ці правопорушення є триваючими. Вони припиняються лише тоді, коли дитина досягає віку п’ятнадцяти років або виходить зі складу збройних сил чи збройного формування»); СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, п. 443 («Злочин, пов’язаний із набором або вербуванням «є правопорушенням триваючого характеру — одні суди називають його триваючим злочином, а інші — перманентним злочином». Злочин набору або вербування дітей віком до п’ятнадцяти років продовжує вчинятися, поки дитина залишається в збройних силах або формуванні і, отже, припиняється, коли дитина залишає збройну групу або досягає 15-річного віку»). МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Лубанги, п. 285 («Отже, Палата вважає, що відповідно до статті 8(2)(b)(xxvi) Статуту термін «національні збройні сили» не обмежується збройними силами держави»). Додатковий протокол I, стаття 43(1). Див. також Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 525, п. 813. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 188 тами.807 Цій фразі радше слід надати «широкого тлумачення».808 Потрібна лише «наявність зв’язку між діяльністю та бойовими діями».809 Зокрема, «необхідно проаналізувати зв’язок між діяльністю, для якої використовується дитина, та бойовими діями, в яких беруть участь збройні сили або формування злочинця».810 448. При цьому Апеляційна палата МКС керується переліком діянь, що визначено коментарем до Додаткових протоколів, а також у проєктом статуту Підготовчого комітету.811 У коментарі до Додаткових протоколів йдеться про такі діяння: «збір інформації, передача наказів, перевезення боєприпасів і продовольства або диверсії».812 А проєкт статуту Підготовчого комітету містив таку пояснювальну виноску: МКС, РІШЕННЯ ЗА АПЕЛЯЦІЄЮ У СПРАВІ ЛУБАНГИ, П. 334. Пояснювальна виноска до проєкту Статуту Підготовчого комітету МКС: Слова «використовувати» та «брати участь» були прийняті для того, щоб охопити як безпосередню участь у боях, так й активну участь у воєнних діях, пов’язаних з боями, такими як розвідка, шпигунство, диверсії та використання дітей як приманок, кур’єрів або на військових блокпостах. Вони не охоплюють діяльність, явно не пов’язану з бойовими діями, наприклад доставку продуктів харчування на авіабазу або використання домашнього персоналу в сімейному житлі офіцерів. Однак використання дітей для безпосередньої допомоги, наприклад, як носіїв для доставки вантажів на лінію фронту, або діяльність на самій лінії фронту, підпадатиме під цю термінологію. 449. Апеляційна палата та судові палати МКС встановили низку випадків, коли зв’язок між діяльністю, для якої використовувалася дитина або діти віком до п’ятнадцяти років, і бойовими діями був достатнім для доведення того, що дітей використовували для «активної участі у бойових діях». «Безперечно», що використання дітей віком до п’ятнадцяти років для участі в «фактичних боях» демонструє цей зв’язок.813 Використання дітей віком до п’ятнадцяти років як 807 808 809 810 811 812 813 МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, пункти 324-328 («324. Проте, всупереч твердженням пана Лубанги, Апеляційна палата вважає, що термін «брати активну участь у бойових діях» у статті 8 (2) (e) (vii) Статуту не потрібно тлумачити так само, як термін «активна» або «безпосередня участь» у контексті принципу розрізнення між комбатантами та цивільними особами, як зазначено, зокрема, у спільній статті 3 Женевських конвенцій. […] 328. Підсумовуючи, Апеляційна палата вважає, що положення міжнародного гуманітарного права не передбачають, що вираз «брати активну участь у бойових діях» слід тлумачити лише як посилання на форми безпосередньої участі в бойових діях, як це розуміється в контексті принципу розрізнення та спільної статті 3 Женевських конвенцій»). МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 340; МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1108. МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 333. МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 335; МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2770; МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1108. МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 335 («Визначаючи наявність такого зв’язку, Апеляційна палата керуватиметься переліками видів діяльності, що викладені в коментарі МКЧХ до Додаткових протоколів і в проєкті статуту Підготовчого комітету»). МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 334. МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, пункти 336, 340; МКС, рішення Судової палати у справі Нта- НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 189 охоронців військових посадових осіб у зонах конфлікту є використанням їх для активної участі у бойових діях.814 Використання дітей віком до п’ятнадцяти років для «розвідувальних завдань» або «для збору розвідувальної інформації» також є використанням їх для активної участі у бойових діях.815 450. МКС також встановив випадки, коли діяльність, для якої використовувалися діти віком до п’ятнадцяти років, не була настільки пов’язана з бойовими діями, щоб довести, що їх використовували для активної участі у бойових діях, зокрема, використання дітей віком до п’ятнадцяти років: (1) для створення підрозділу у збройному формуванні як такого;816 (2) для охорони затриманих осіб без додаткових деталей, таких як «кого охороняли і де утримували охоронюваних осіб»; 817(3) для патрулювань, щодо яких «Палата не змогла встановити військову ціль», і стосовно яких виявилося, що патрулювання «було спрямоване на запобігання звичайним злочинам, таким як крадіжки».818 451. Судові палати СССЛ також застосовували широкий підхід до тлумачення цього злочину: СССЛ, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ ТЕЙЛОРА, П. 444 «Використання» дітей для активної участі у бойових діях включає безпосередню загрозу їхньому життю в боях, але також може включати участь у заходах, пов’язаних із боями, наприклад, перенесення вантажів для бойового табору, пошук та/або одержанні їжі, боєприпасів чи обладнання, виконання ролі приманки, передача повідомлення, прокладання стежок чи знаходження маршрутів, служба на контрольно-пропускних пунктах або застосування як «живих щитів». Те, чи бере дитина активну участь у бойових діях у таких ситуаціях, оцінюватиметься в кожному випадку окремо. 452. Судові палати СССЛ встановили широкий перелік видів діяльності дітей віком до п’ятнадцяти років, звʼязок яких з бойовими діями був достатнім для доведення того, що цих дітей використовували для «активної участі в бойових діях». Ці дії охоплюють використання дітей віком до п’ятнадцяти років: (1) в активних бойових діях;819 (2) під час нападів на цивільних осіб і цивільні об’єкти; 820(3) в озброєних патрулях, навіть коли вони перебувають далеко від «фронту»;821 (4) 814 815 816 817 818 819 820 821 ганди, пункти 1109, 1125, 1128. МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, пункти 337, 340. МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, пункти 1109, 1126, 1129. МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, пункти 1127, 1130. МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 338. МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1131. МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1132. СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, пункти 1476, 1516,1523, 1540-1541, 1553. СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, пункти 1462, 1489-1490; 1502-1505; 1516, 1526, 1528, 1565, 1575, 1591-1594; СССЛ, Сесей та ін. Рішення Судової палати, пункти 1719-1724. СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, п. 1523; СССЛ, Сесей та ін. Рішення Судової палати, пункти 1717-1718. Але див. МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1132. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 190 для охорони військових об’єктів, зокрема алмазних копалень;822 (5) як шпигунів;823 (6) як охоронців командирів;824 (7) у виконанні завдань із пошуку продовольства, принаймні там, де був додатковий зв’язок із бойовими діями; 825і (8) для перевезення боєприпасів та награбованого.826 453. Судові палати СССЛ також постановили, що певна діяльність, для якої використовувалися діти віком до п’ятнадцяти років, не мала достатнього звʼязку для доведення того, що вони використовувалися для активної участі у бойових діях. Існує загальний консенсус, що використання дітей віком до п’ятнадцяти років для домашньої праці не становить використання їх для активної участі у бойових діях.827 Крім того, на відміну від судового процесу у справі Чарльза Тейлора, судова палата у справі Сесея та ін. постановила, що за обставин цієї справи використання дітей для пошуку їжі не було використанням їх для активної участі в бойових діях.828 454. Вік до п’ятнадцяти років. Міжнародні кримінальні трибунали іноді мають трудноші під час визначення віку осіб, які були призвані, завербовані або використовувались для активної участі у бойових діях. З цього приводу МКС постановив: (1) таке визначення, а також належність доказів, має розглядатися в кожному випадку окремо;829 (2) можливе встановлення віку неідентифікованої особи;830 (3) правове регулювання не вимагає встановлення точного віку потерпілої особи, а віковий елемент злочину вважається встановленим, якщо буде доведено, що потерпілому було менше п’ятнадцяти років;831 (4) розмір тіла особи, який розглядається разом із її загальним зовнішнім виглядом, наприклад, 822 823 824 825 826 827 828 829 830 831 СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, пункти 1458-1459, 1467-1468, 1495; СССЛ, Сесей та ін. Рішення Судової палати, пункти 1725-1728. СССЛ, Сесей та ін. Рішення Судової палати, п. 1729. СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, пункти 1460, 1486, 1526, 1540-1541,1581-1582; СССЛ, Сесей та ін. Рішення Судової палати, пункти 1731, 1735-1738. СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, пункти 1461, 1479-1482, 1509, 1519, 1523, 1528, 1546. СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, пункти 1463, 1524, 1565, 1591-1594. СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, пункти 1477, 1522; СССЛ, Сесей та ін. Рішення Судової палати, пункти 1730, 1739. СССЛ, Сесей та ін. Рішення Судової палати, п. 1743. Див., наприклад, МКС, рішення за апеляцією у справі Онгвена, п. 885 («Крім того, Апеляційна палата постановила, що питання про те, чи може палата поза розумним сумнівом встановити, що особа була молодшою за 15 років «за обставин, коли особа та точна дата народження потерпілого невідомі, є питанням факту і його необхідно розв’язувати в кожному випадку окремо з урахуванням конкретних фактів і обставин справи та особи, про яку йдеться мова”). МКС, рішення за апеляцією у справі Онгвена, п. 882 («Апеляційна палата нагадує, що «висновок про віковий елемент злочинів не є сам по собі неприпустимим за обставин, коли потерпіла особа невідома»); МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 197 («А втім, Апеляційна палата вважає, що висновок про віковий елемент злочинів не є сам по собі неприпустимим за обставин, коли потерпіла особа невідома»). МКС, рішення за апеляцією у справі Онгвена, п. 882 («Апеляційна палата також визначила, що відповідна правове регулювання, застосовне до злочину набору дітей віком до 15 років до складу збройних сил або формувань і використання їх для активної участі у бойових діях, «не вимагає встановлення точного віку потерпілої особи». Натомість необхідно встановити, «що потерпіла особа не досягла віку п’ятнадцяти років»); МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 198 («Стаття 8 (2) (e) (vii) Статуту та необхідні елементи злочинів, перелічені в цій статті, як це передбачено Елементами злочинів, не вимагають встановлення точного віку потерпілої особи. Навпаки, у тексті лише передбачено, що потерпілій особі має бути менше 15 років. ВІдповідно, достатньо встановити, що потерпіла особа перебувала у межах певного вікового діапазону, а саме була віком до п’ятнадцяти років»). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 191 у порівнянні з іншими особами у відеофрагменті, може бути визначальним фактором для встановлення того, що особі було менше п’ятнадцяти років;832 і (5) свідку, який не є експертом, дозволено оцінювати вік особи, особливо якщо свідок наводить причини, які дозволяють суддям оцінити його/її висновки.833 455. Судді СССЛ запровадили власну практику визначення віку дітей-солдатів. Наприклад, принаймні одна судова палата СССЛ постановила, що докази, які свідчать про те, що дітей перевіряли або реєстрували відповідно до їхнього віку, а потім розподіляли у підрозділи для хлопчиків і дівчаток, поза всякими сумнівами доводять, що деяким з них не виповнилося п’ятнадцяти років.834 СССЛ також дійшов висновку, що дітям було менше п’ятнадцяти років, лише на основі зовнішнього вигляду.835 c. Склад набору або вербування дітей віком до п’ятнадцяти років до складу національних збройних сил або їх використання для активної участі у бойових діях (суб’єктивні елементи)836 456. Суб’єктивні елементи цього злочину: (1) злочинець мав намір (а) призвати або (б) завербувати особу або осіб до складу національних збройних сил або (в) використати особу або осіб для активної участі у бойових діях; АБО (d) злочинець усвідомлював, що за звичайного перебігу подій результатом її/його діянь буде те, що особу або осіб буде призвано, завербовано, або використано для активної участі у бойових діях; та (2) злочинець знав або повинна був знати, що такій особі або особам не виповнилося 15 років.837 832 833 834 835 836 837 МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 229 («Апеляційна палата вважає, що розмір тіла особи, порівняно з іншими особами, присутніми на відеофрагменті, може бути визначальним фактором для встановлення того, що особа молодша п’ятнадцяти років, якщо розглядати його у зв’язку з загальним зовнішнім виглядом особи»). Див. також МКС, рішення за апеляцією у справі Нтаганди, пункти 768-769. МКС, рішення за апеляцією у справі Онгвена, пункти 883-884. Див., наприклад, СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, п. 1378. Див., наприклад, СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, пункти 1425, 1431. Див. також СССЛ, Сесей та ін. Рішення Судової палати, п. 1702. У цьому розділі детально описано суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте, загальна частина КК України визначає суб’єктивні елементи, притаманні злочинам загалом. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних елементів у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Див. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxvi); Статут МКС, стаття 30; Див. також МКС, рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2772 («Крім ментальних елементів, зазначених у статті 30, злочинець повинен знати або повинен був би знати, що така особа чи особи були віком до 15 років»); МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, пункти 1103, 1176, 1190-1195; МКС, рішення Судової палати у справі Катанги, п. 1048 («Відповідно, Палата доходить висновку, що у справі на розгляді суду злочинець повинен був умисно використовувати дітей віком до 15 років для активної участі в бойових діях. Такий умисел буде доведено, якщо злочинець діяв умисно або вдався до бездіяльності (1) з метою використання дітей віком до 15 років для активної участі у бойових діях або (2) він або вона усвідомлювали, що така участь відбувалася б за звичайного перебігу подій»); МКС, рішення Судової палати у справі Лубанги, пункти 1013(i), 1018(iii), 1013(i). «Палата вважає, що сторона обвинувачення має встановити, у частині ментальних елементів, що: (i) обвинувачений і принаймні ще одна злочинець мали намір набирати, вербувати або використовувати дітей віком до 15 років для активної участі у бойових діях, або вони усвідомлювали, що під час здійснення спільного плану цей наслідок «настане за звичайного перебігу подій»); СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, п. 439 («злочинець знав або повинен був знати, що така особа або особи не досягли віку 15 років»); СССЛ, Сесей та ін. Рішення Судової палати, пункти 190-193 («Обвинувачений знав або мав підстави знати, що такій особі або особам не виповнилося 15 років і що їх можна підготувати або використати в бойових НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 192 457. Знала або повинна була знати, що такій особі або особам не виповнилося 15 років. Палата попереднього провадження МКС встановила, що стандарт «повинна були знати» дотримано, коли злочинець: МКС, РІШЕННЯ ПРО ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЗВИНУВАЧЕНЬ У СПРАВІ ЛУБАНГИ, П. 358 i. не знав, що на момент набору, вербування або використання для активної участі у бойових діях потерпілим не виповнилося п’ятнадцяти років; а також ii. не мав таких знань, тому що він не діяв з належною обачністю у контексті відповідних обставин (можна стверджувати, що підозрюваний «повинен був знати», лише якщо його або її недостатня обізнаність є результатом невиконання ним/нею обов’язку діяти з належною обачністю). 458. Як показує наступний Практичний приклад, судові палати МКС дійшли висновку, що злочинець знав про вік осіб, які були призвані, завербовані, або яких використовували для активної участі у бойових діях: ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД. ВИЗНАЧЕННЯ ВІКУ ДІТЕЙ-СОЛДАТІВ. РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ НТАГАНДИ (8 ЛИПНЯ 2019 Р.): У справі Нтаганди в МКС судова палата встановила на основі відеозображень, що троє дітей, які особисто супроводжували пана Нтаганду, «очевидно» не досягли віку 15 років». Було також встановлено, що він спілкувався зі своїми охоронцями «щодня». Його охоронці (i) «охороняли його резиденцію та територію»; (ii) «супроводжували його в подорожах і під час відвідин військових таборів»; (iii) «разом з ним брали участь у бойових діях». Судова палата також зазначила, що дітей віком до 15 років навчали на радіооператорів у резиденції пана Нтаганди. Враховуючи частоту контактів пана Нтаганди зі своїми охоронцями, деяким з яких явно не виповнилося 15 років, єдиним розумним висновком було те, що пан Нтаганда знав, що деяким із його охоронців не виповнилося 15 років, і «вони були активними членами СКП/ ПСВК (Союзу конголезьких патріотів/Патріотичних сил визволення Конго), забезпечуючи його захист та участь у різноманітних військових заходах». діях, і [] обвинувачений мав намір призвати або завербувати зазначених осіб до складу збройних сил або збройного формування» […] «Обвинувачений знав або мав підстави знати, що таким особам не виповнилося 15 років; і […] Обвинувачений мав намір використати зазначених осіб для активної участі у бойових діях»); СССЛ, рішення Судової палати у справі Фофани та Кондеви, пункти 195-196 («Обвинувачений знав або мав підстави знати, що такій особі або особам не виповнилося 15 років і що їх можна підготувати або використати в боях та [… ] обвинувачений мав намір призвати або завербувати зазначених осіб до складу збройних сил чи формування» […] «Обвинувачений знав або мав підстави знати, що таким особам не виповнилося 15 років; та […] обвинувачений мав намір використовувати зазначених осіб для активної участі у бойових діях»); СССЛ, Бріма та ін. Рішення Судової палати, п. 729 («Злочинець знав або повинен був знати, що такій особі або особам не виповнилося п’ятнадцяти років»). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 193 Судова палата також встановила, що «принаймні тричі» пан Нтаганда закликав молодих людей приєднуватися до СКП/ПСВК, зокрема закликав «батьків і сім’ї віддавати своїх дітей до формування». Судова палата дійшла такого висновку: «З огляду на вищезазначене, Палата вважає, що пан Нтаганда точно знав, що СКП/ПСВК буде вербувати, навчати та використовувати дітей віком до 15 років у контексті своєї воєнної кампанії проти КОД-К/ВР (Конголезького об’єднання за демократію-Кісангані/Визвольного руху) та громади Ленду».838 459. Судові палати СССЛ встановили, що злочинці повинні були знати, що діти віком до п’ятнадцяти років призивалися, вербувалися або використовувалися для активної участі в бойових діях, на підставі самої лише їх чисельності у відповідних збройних силах або формуваннях839, а також тоді, коли відбувався процес перевірки або реєстрації, безпосередньою ціллю якого було створення «підрозділів маленьких хлопчиків» і «підрозділів маленьких дівчат».840 460. Ані подальша демобілізація дітей, ані незнання того, що набір чи вербування дітей-солдатів були незаконними, не скасовують наявності необхідних суб’єктивних елементів. МКС постановив, що дії осіб, які вчинили злочин, щодо демобілізації не скасовують наявності ментального елементу злочину, який полягає в наборі дітей-солдатів.841 Юридична помилка осіб, що вчинили злочин, яка полягала в переконанні про те, що право дозволяє вербувати дітей до 15 років до складу збройних сил, не усунула, на думку СССЛ, необхідних суб’єктивних елементів злочинів, які стосуються дітей-солдатів.842 d. Контекстуальні елементи 461. Крім того, як і щодо всіх воєнних злочинів, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Тривав міжнародний збройний конфлікт; ii. Діяння були вчинені в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним; 843та iii. Злочинець усвідомлював фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.844 838 839 840 841 842 843 844 МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, пункти 1190-1194. Див., наприклад, СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, пункти 1367, 1393, 1410, 1416, 1418, 1422, 1431, 1438, 1446, 1450, 1455, в різних місцях. Див., наприклад, СССЛ, рішення Судової палати у справі Тейлора, пункти 1378, 1419, 1424, в різних місцях, СССЛ, Сесей та ін. Рішення Судової палати, пункти 1745-1746. Див. МКС, рішення за апеляцією у справі Лубанги, п. 525. Див. СССЛ, Бріма та ін. Рішення за апеляцією, п. 296. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxvi). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xxvi). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 194 vii. Умисне позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд (Статут МКТЮ, стаття 2(f); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(vi)) ЗАСТОСОВНІСТЬ. Можна вважати, що за воєнний злочин умисного позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд передбачена кримінальна відповідальність за статтею 438 КК України, оскільки цей злочин підпадає під поняття «порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передбачено частиною першою статті 438. СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Для визнання особи винною у воєнному злочині умисного позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд необхідно встановити такі елементи: 1. Об’єктивні елементи • Особа, яка вчинила злочин, позбавила одну або більше осіб права на справедливий і звичайний суд, відмовивши у судових гарантіях, визначених, зокрема, у Третій та Четвертій Женевських конвенціях 1949 року. • Така особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. 2. Суб’єктивні елементи • Особа, яка вчинила злочин, умисно та свідомо позбавила одну або більше осіб права на справедливий і звичайний суд, відмовивши у судових гарантіях. • Особа, яка вчинила злочин, знала про фактичні обставини, що визначають статус осіб як таких, що перебувають під захистом відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року. 3. Контекстуальні елементи • Існує міжнародний збройний конфлікт. • Дії особи, яка вчинила злочин, сталися в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. a. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 462. Стаття 438 КК України не містить прямої згадки про воєнний злочин умисного позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд. Однак такий злочин можна віднести до «порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передбачено частиною першою статті 438. Як пояснюється нижче, це порушення МГП заборонено міжнародними договорами, ратифікованими Україною, і визнано воєнним злочином тими ж міжнародними договорами. Отже, можна НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 195 зробити висновок, що за таке порушення може бути передбачена кримінальна відповідальність за статтею 438. 463. Відмова у справедливому судочинстві є порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд є порушенням МГП, зазначеним у Женевській конвенції III, Женевській конвенції IV та Додатковому протоколі I.845 Україна є державою-учасницею Женевських конвенцій та Додаткових протоколів до них.846 464. Визнання воєнним злочином. Умисне позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд є серйозним порушенням Женевської конвенції III, Женевської конвенції IV і Додаткового протоколу I, а отже, є воєнним злочином під час міжнародного збройного конфлікту.847 Така криміналізація має статус звичаєвого міжнародного права.848 Ці порушення чітко визнано воєнним злочином під час міжнародного збройного конфлікту в статті 2(f) Статуту МКТЮ та в статті 8(2)(a)(vi) Статуту МКС.849 465. Відповідно, можна вважати, що за це правопорушення передбачена кримінальна відповідальність за статтею 438 КК України. b. Визначення умисного позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд (об’єктивні елементи) 466. Об’єктивні елементи умисного позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд передбачають, що (1) особа, яка вчинила злочин, позбавила одну або більше осіб права на справедливий і звичайний суд, відмовивши у судових гарантіях, визначених, зокрема, у Третій та Четвертій Женевських конвенціях 1949 року; та 845 846 847 848 849 Див., зокрема: Женевська конвенція III, статті 84, 86-87, 99-108; Женевська конвенція IV, статті 5, 33; Додатковий протокол I, стаття 75. 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала Женевські конвенції 1949 року, а 25 січня 1990 року — Додатковий протокол І. МКЧХ. База даних МГП. Договори, держави-учасниці та коментарі. Україна. Заборона умисного позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд також має статус міжнародного звичаєвого права. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 100. Гарантії справедливого судочинства. Женевська конвенція III, статті 129-130; Женевська конвенція IV, статті 146-147; Додатковий протокол I, стаття 85(1)-(2), (4)(e), (5). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Серйозні порушення міжнародного гуманітарного права є воєнними злочинами. Статут МКТЮ, стаття 2(f); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(vi). Див. також Статут МКС, статтю 8(2)(c)(iv), яка визнає подібне, але вужче за змістом правопорушення в контексті неміжнародного збройного конфлікту («Винесення вироків і приведення їх до виконання без попереднього рішення, ухваленого створеним у встановленому порядку судом, який забезпечує дотримання всіх судових гарантій, які загально визнані обов’язковими»). Див. також вище пп. 166-182. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 196 (2) така особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року.850 467. Особа, яка вчинила злочин, позбавила одну або більше осіб права на справедливий і звичайний суд, відмовивши у судових гарантіях, визначених, зокрема, у Третій та Четвертій Женевських конвенціях 1949 року. 468. Судові гарантії, визначені, зокрема, у Третій та Четвертій Женевських конвенціях 1949 року. Як показано нижче, Женевська конвенція III й Женевська конвенція IV встановлюють численні й деталізовані судові гарантії, спеціально розроблені та застосовні до міжнародних збройних конфліктів, зокрема до окупації. Розробляючи Статут МКС та Елементи злочинів МКС, держави-учасниці не мали наміру обмежувати судові гарантії лише тими, що передбачені Женевськими конвенціями, про що свідчить використання терміну «зокрема».851 850 851 Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(vi); Надзвичайні палати в судах Камбоджі, рішення Судової палати у справі Канга Кека Ієу (псевдонім Дуч), п. 459. Див. також для порівняння: Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(c)(iv), злочин винесення вироків і приведення їх до виконання без належної правової процедури під час неміжнародного збройного конфлікту, з іншими елементами («1. Особа, яка вчинила злочин, винесла вирок або привела такі вироки до виконання стосовно однієї чи більше осіб. 2. Така особа або особи були або особами, які вибули зі строю, або цивільними особами, медичним персоналом чи релігійними діячами, які не брали активної участі у бойових діях […] 4. Не було жодного попереднього рішення, винесеного судом, або суд, який виніс рішення, не був «створеним у встановленому порядку», тобто він не надавав суттєвих гарантій незалежності та неупередженості, або суд, який виніс рішення, не забезпечував усіх інших судових гарантій, які зазвичай визнаються необхідними відповідно до міжнародного права […]»). На ці елементи значною мірою вплинула стаття 6 Додаткового протоколу II. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 408-409. Нещодавня судова практика МКС на стадії попереднього провадження дає широке тлумачення винесення вироків і приведення їх до виконання без належної правової процедури. Див. МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, пункти 358-389. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 100; Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 345, п. 139. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 197 ПРИКЛАДИ СУДОВИХ ГАРАНТІЙ • Право підсудного на розгляд його справи незалежним і неупередженим судом.852 • Своєчасне повідомлення та інформування державою, що тримає в полоні, держави-покровительки про будь-яке заплановане судове провадження щодо військовополоненого.853 • Право підсудного бути негайно поінформованим про правопорушення, в яких його звинувачують.854 • Права та засоби захисту, як-от право на допомогу кваліфікованого адвоката на власний вибір.855 • Право на допомогу компетентного перекладача.856 • Принцип законності, nullum crimen sine lege.857 • Принцип неможливості подвійного притягнення до відповідальності, ne bis in idem (тобто не можна судити, засуджувати й карати більше одного разу за одне й те саме діяння).858 852 853 854 855 856 857 858 Женевська конвенція III, стаття 84; Додатковий протокол I, стаття 75(4); Надзвичайні палати в судах Камбоджі, рішення Судової палати у справі Канга Кека Ієу (псевдонім Дуч), пункти 459, 462 («покарання, застосоване до [захоплених військовополонених або цивільних осіб], було явно свавільним. Не було жодних судових процесів […]»). Див. також аналогічне формулювання в Додатковому протоколі II, стаття 6(1)-(2), що застосовується до неміжнародних збройних конфліктів. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, c. 101. Женевська конвенція III, стаття 104; Марк Кламберг у Мережі матриць справ Центра досліджень та політики міжнародного права, Knowledge Hub. Коментар до права Міжнародного кримінального суду, оновлено 30 червня 2016 р., стаття 8(2)(a)(vi). Женевська конвенція III, стаття 105; Женевська конвенція IV, стаття 71; Додатковий протокол I, стаття 75(4)(a); Надзвичайні палати в судах Камбоджі, рішення Судової палати у справі Канга Кека Ієу (псевдонім Дуч), пункти 459, 462 («Палата зазначає, що не було вжито жодних заходів для перевірки захоплених військовополонених або цивільних осіб, а також не було жодних механізмів інформування їх про причини арешту»). Див. також аналогічне формулювання в статті 6(2)(а) Додаткового протоколу II, що застосовується до неміжнародних збройних конфліктів. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, c. 101. Женевська конвенція III, стаття 99, 105; Женевська конвенція IV, стаття 72; Додатковий протокол I, стаття 75(4)(a); Надзвичайні палати в судах Камбоджі, рішення Судової палати у справі Канга Кека Ієу (псевдонім Дуч), п. 462 («[…] також не було жодних механізмів, які б […] дозволили [захопленим військовополоненим або цивільним особам] оскаржити підстави [їхнього арешту]»). Див. також аналогічне формулювання в статті 6(2) (а) Додаткового протоколу II, що застосовується до неміжнародних збройних конфліктів. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, c. 101. Женевська конвенція III, стаття 105; Женевська конвенція IV, стаття 72; Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 101. Женевська конвенція III, стаття 99; Женевська конвенція IV, статті 65, 67; Додатковий протокол I, стаття 75(4)(c); Надзвичайні палати в судах Камбоджі, рішення Судової палати у справі Канга Кека Ієу (псевдонім Дуч), п. 459. Див. також аналогічне формулювання в статті 6(2)(с) Додаткового протоколі II, що застосовується до неміжнародних збройних конфліктів. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, c. 101. Женевська конвенція III, стаття 86; Додатковий протокол I, стаття 75(4)(h); Надзвичайні палати в судах Камбоджі, рішення Судової палати у справі Канга Кека Ієу (псевдонім Дуч), п. 459; Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 101. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 198 • Презумпція невинуватості.859 • Право підсудного не визнавати себе винним і не свідчити проти себе.860 • Право підсудного надавати докази та, особливо, викликати та допитувати свідків.861 • Принцип індивідуальної кримінальної відповідальності та заборона колективного покарання.862 • Право підсудного бути присутнім на судовому процесі.863 • Право підсудного на публічне проголошення вироку.864 • Право подати апеляцію або скаргу, а також право бути поінформованим про такі права на подання апеляції або скарги.865 • Окремі вимоги, що стосуються смертної кари.866 859 860 861 862 863 864 865 866 Додатковий протокол I, стаття 75(4)(d). Див. також аналогічне формулювання в статті 6(2)(d) Додаткового протоколу II, що застосовується до неміжнародних збройних конфліктів. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, c. 101. Женевська конвенція III, стаття 99; Додатковий протокол I, стаття 75(4)(f). Див. також аналогічне формулювання в статті 6(2)(f) Додаткового протоколу II, що застосовується до неміжнародних збройних конфліктів. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, c. 101. Женевська конвенція III, стаття 105; Женевська конвенція IV, стаття 72; Додатковий протокол I, стаття 75(4) (g). Марк Кламберг у Мережі матриць справ Центра досліджень та політики міжнародного права, Knowledge Hub. Коментар до права Міжнародного кримінального суду, оновлено 30 червня 2016 р., стаття 8(2)(a)(vi). Женевська конвенція III, стаття 87; Женевська конвенція IV, стаття 33; Додатковий протокол I, стаття 75(2) (d), 75(4)(b); Надзвичайні палати в судах Камбоджі, рішення Судової палати у справі Канга Кека Ієу (псевдонім Дуч), п. 459. Див. також аналогічне формулювання в статті 6(2)(b) Додаткового протоколу II, що застосовується до неміжнародних збройних конфліктів. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, c. 101. Додатковий протокол I, стаття 75(4)(e). Див. також аналогічне формулювання в статті 6(2)(е)Додаткового протоколу II, що застосовується до неміжнародних збройних конфліктів. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, c. 101. Додатковий протокол I, стаття 75(4)(i). Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, c. 101. Женевська конвенція III, стаття 106; Женевська конвенція IV, стаття 73; Додатковий протокол I, стаття 75(4)(j); Надзвичайні палати в судах Камбоджі, рішення Судової палати у справі Канга Кека Ієу (псевдонім Дуч), пункти 459, 462 («[…] також не було жодних механізмів, які б […] дозволили [захопленим військовополоненим або цивільним особам] подати апеляцію»). Див. також аналогічне формулювання в статті 6(3) Додаткового протоколу II, що застосовується до неміжнародних збройних конфліктів. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, c. 101. Женевська конвенція III, статті 100 («Військовополоненим та державам-покровителькам якомога швидше повідомляють про правопорушення, за які передбачено смертну кару законодавством держави, що тримає в полоні. У подальшому за жодне інше правопорушення не може бути встановлено смертної кари без згоди на це держави, від якої залежать військовополонені […]»), 101 («Якщо військовополоненому винесено смертний вирок, то його не виконують до закінчення строку, що становить, принаймні, шість місяців з дати одержання державою-покровителькою за зазначеною нею адресою докладного повідомлення, передбаченого в статті 107»); Женевська конвенція IV, статті 68 («Якщо особи, що перебувають під захистом, скоюють правопорушення з метою завдання шкоди виключно окупаційній державі і якщо це правопорушення не є замахом на життя чи фізичну недоторканість представників особового складу окупаційних військ чи адміністрації, не становить серйозної колективної загрози й не завдає великої шкоди майну окупаційних військ або адміністрації чи об’єктам, які ними використовуються, то такі особи підлягають інтернуванню або ув’язненню, НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 199 • Деякі специфічні інституційні, процесуальні та правові вимоги до судового розгляду справ військовополонених та цивільних осіб на окупованій території. 867 469. На основі коментарів можна зробити висновок, який підтверджується нещодавньою досудовою практикою МКС, що тлумачення та роз’яснення визначення судових гарантій можуть здійснюватися шляхом звернення до інструментів та рішень у сфері прав людини.868 867 868 за умови, що строк цього інтернування або ув’язнення є відповідним ступеню важкості скоєного ними правопорушення. Крім того, інтернування або ув’язнення повинні бути єдиними видами покарання, що передбачають позбавлення волі, які застосовуватимуться до осіб, що перебувають під захистом, у разі скоєння ними згаданих вище правопорушень. Суди, дія яких передбачена статтею 66 цієї Конвенції мають право на власний розсуд заміняти ув’язнення інтернуванням на той самий строк. Положення про кримінальну відповідальність, ухвалені окупаційною державою згідно зі статтями 64 та 65 можуть передбачати покарання осіб, що перебувають під захистом, через смертну кару лише у разі визнання їх винними у шпіонажі, здійсненні серйозних актів диверсії проти військових об’єктів окупаційної держави або скоєнні умисних правопорушень, які призвели до смерті однієї чи більше осіб, та за умови, що законодавство окупованої території, яке було чинним до початку окупації передбачало покарання через смертну кару за скоєння таких злочинів. […] У жодному разі смертної кари не може бути призначено особі, що перебуває під захистом, яка на момент скоєння злочину не досягла 18-річного віку».), 75 («У жодному разі людина, що була засуджена до смертної кари, не повинна бути позбавлена права звертатися з проханням про помилування. Жодного смертного вироку не буде виконано до завершення шестимісячного періоду з моменту, коли держава-покровителька отримає повідомлення про остаточне рішення суду, що підтверджує смертну кару чи рішення про відмову стосовно помилування. В окремих випадках, коли через надзвичайні обставини виникає підготовлена загроза для безпеки чи для збройних сил окупаційної держави, шестимісячний період до виконання вироку про смертну кару може бути зменшено. Державі-покровительці буде завжди повідомлено про таке скорочення строку, та вона завжди буде мати достатньо часу та можливість звернутися з пропонуванням до компетентних окупаційних органів щодо таких смертних вироків»); Надзвичайні палати в судах Камбоджі, рішення Судової палати у справі Канга Кека Ієу (псевдонім Дуч), п. 462 («здійснювалася політика позасудових страт ув’язнених»); Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 102. Женевська конвенція III, статті 84 («Військовополоненого судить лише військовий суд, якщо чинне законодавство держави, що тримає в полоні, не містить чітко викладеного дозволу цивільним судам судити особу зі складу збройних сил держави, що тримає в полоні, за такий самий злочин, що, як стверджується, був скоєний військовополоненим […]»), 102 («Вирок стосовно будь-якого військовополоненого вважається законним лише тоді, коли його виносять ті самі суди й за тією самою процедурою, що встановлені для осіб зі складу збройних сил держави, що тримає в полоні, та, крім того за умови дотримання положень цієї глави»); Женевська конвенція IV, статті 64 («Кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством. Окупаційна держава, однак, може поширювати на населення окупованої території дію положень, які є необхідними для виконання нею зобов’язань, що покладаються на неї відповідно до цієї Конвенції, підтримання ефективного управління територією, забезпечення безпеки окупаційної держави, особового складу та власності окупаційних сил та адміністрації, а також об’єктів та комунікаційних ліній, які ними використовуються»), 66 («У разі порушення положень про кримінальну відповідальність, ухвалених окупаційною державою на підставі абзацу другого статті 64, окупаційна держава може передавати підсудних своїм неполітичним військовим судам, які належним чином організовані за умови їхнього розташування на окупованій території. Апеляційні суди повинні функціонувати переважно на території окупованої держави»). Див. Марк Кламберг у Мережі матриць справ Центра досліджень та політики міжнародного права, Knowledge Hub. Коментар до права Міжнародного кримінального суду, оновлено: 30 червня 2016 р., стаття 8(2)(a)(vi). Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 101-102 («Слід зазначити, що низка положень договорів з прав НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 200 ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД. ВИЗНАЧЕННЯ ПРАВА ПІДСУДНОГО НА РОЗГЛЯД ЙОГО СПРАВИ НЕЗАЛЕЖНИМ І НЕУПЕРЕДЖЕНИМ СУДОМ. МКС, СПРАВА АЛЬ-ХАССАНА, RECTIFICATIF À LA DÉCISION RELATIVE À LA CONFIRMATION DES CHARGES, ПУНКТИ 378-380869 Оскільки ні Статут МКС, ні Елементи злочинів МКС не визначають поняття незалежності та неупередженості, Палата попереднього провадження роз’яснила ці терміни, спираючись на тлумачення різних правозахисних організацій відповідно до статті 21(3) Статуту МКС. Палата попереднього провадження заявила, що Суд має бути «незалежним» по відношенню до інших органів влади, тобто до виконавчої та законодавчої гілок влади. Вона зазначила, що Комітет ООН з прав людини вважає, що ситуація, за якої функції та повноваження судової та виконавчої влади не можуть бути чітко розмежовані або за якої виконавча влада має можливість контролювати судову владу або керувати нею, є несумісною з принципом незалежності суду за змістом статті 14(1) Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Палата попереднього провадження МКС також зазначила, що для того, щоб визначити, чи відповідає орган критеріям незалежності, Комітет з прав людини, ЄСПЛ, Міжамериканська комісія з прав людини та Африканська комісія з прав людини й народів беруть до уваги такі чинники: (1) спосіб призначення, (2) тривалість мандату, (3) наявність захисту від зовнішнього тиску та (4) наявність чи відсутність видимості незалежності. Стосовно значення терміну «неупередженість» Палата попереднього провадження МКС роз’яснила, що судді повинні розв’язувати справи об’єктивно, спираючись на свої знання і совість, без будь-якої тенденційності, упередженості або особистого впливу. Посилаючись на думку низки правозахисних організацій, вона додатково зауважила, що ця вимога також передбачає, зокрема, що суддя не повинен презюмувати вину підсудного і діяти в такий спосіб, який би надавав перевагу інтересам однієї зі сторін. Щоб визначити, чи викликає поведінка судді сумніви в його неупередженості, треба врахувати переконання або особисті інтереси судді в конкретній справі, а також те, чи надає суддя достатні гарантії, які можна об’єктивно перевірити, щоб виключити будь-які законні сумніви в його неупередженості. 470. У ситуації, коли не існує судової системи, установа, яка де-факто функціонує як державна установа і має повноваження затримувати, допитувати та страчувати осіб, зобов’язана дотримуватися права на справедливий суд і судові гарантії, згідно з зазначеним вище.870 869 870 людини, які містять подібні принципи, можуть бути актуальними в контексті тлумачення цього воєнного злочину, зокрема, оскільки існує дуже обширна і детальна судова практика, що тлумачить ці положення»), 409-410; Триффтерер та Амбос (за ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє Edition, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 345, п. 14; МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, пункти 374, 378-380, 383-384, щодо злочину винесення або виконання вироку без належної правової процедури під час неміжнародного збройного конфлікту згідно зі статтею 8(2)(c)(iv) Статуту МКС, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі, або мати загальну значущість в інших аспектах стосовно нього. Стосовно злочину винесення вироків і приведення їх до виконання без належної правової процедури під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(с)(iv) Статуту МКС, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі, або мати загальну значущість в інших аспектах стосовно нього. Надзвичайні палати в судах Камбоджі, рішення Судової палати у справі Канга Кека Ієу (псевдонім Дуч), п. 462; МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 363, стосовно злочину винесення вироків і приведення їх до виконання без належної правової процедури під час неміжнародного НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 201 471. Злочин умисного позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд може бути вчинений шляхом дії або бездіяльності.871 Не потрібно, щоб дії особи, яка вчинила злочин, призвели до реального покарання потерпілої особи; несправедливий і неправомірний судовий розгляд сам по собі є злочином.872 472. Окреме порушення однієї судової гарантії не обов’язково становить злочин умисного позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд. Але може становити. Суд повинен розглянути, за всіма наявними обставинами, питання про те, чи була позбавлена конкретна особа або особи права на справедливий суд внаслідок сукупного впливу чинників, пов’язаних із гарантіями.873 473. Злочин умисного позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд має подібний до злочину у вигляді оголошення скасованими, призупиненими або неприйнятними в суді прав і позовів громадян ворожої сторони.874 474. Особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. Хоча в Елементах злочинів МКС зазначено, що особи, яким відмовили у праві на справедливий і звичайний суд, повинні бути «захищені 871 872 873 874 збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(с)(iv) Статуту МКС, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Серйозні порушення міжнародного гуманітарного права є воєнними злочинами («Практика передбачає додаткову конкретизацію характеру дій, які становлять воєнний злочин […] Воєнні злочини можуть складатися з дій або бездіяльності. Приклади останньої включають неспроможність забезпечити справедливий суд»); Триффтерер та Амбос (за ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 346, п. 143. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, c. 100. Див. також для порівняння: МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, п. 365. Див. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(c)(iv), Елементи 4-5, виноска 59; МКС, справа Аль-Хассана, Rectificatif à la Décision relative à la confirmation des charges, пункти 381-382, 385-386 («Concernant la question du seuil de violation des garanties judiciaires exigé pour qualifier un comportement de crime en application de l’article 8-2c-iv du Statut, la Chambre note que les Éléments des crimes l’invitent à prendre en compte la procédure dans son ensemble et l’effet cumulatif que peut avoir la violation de plusieurs garanties procédurales ou statutaires. Néanmoins, la Chambre est d’avis que cette approche ne la prive pas en soi de considérer, qu’à la lumière des circonstances, la violation d’une seule garantie judiciaire soit de nature à établir le crime visé à l’article 8-2-c-iv du Statut. En effet, une garantie judiciaire peut être considérée comme cruciale et dès lors porter, à elle seule, atteinte à la conformité de la procédure et caractériser le crime sous l’article 8- 2-c-iv du Statut."); Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 409. Усі три наведені джерела розглядають злочин винесення вироків і приведення їх до виконання без належної правової процедури під час неміжнародного збройного конфлікту відповідно до статті 8(2)(с)(iv) Статуту МКС, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі. Відповідно до Статуту МКС, стаття 8(2)(b)(xiv). Див. пп. 480-492. Може статися так, що певні діяння можуть кваліфікуватися як і той, і інший злочин одночасно. Коментар припускає, що перший злочин, який полягає у відмові у справедливому судовому розгляді, стосується здебільшого кримінальних справ, тоді як другий злочин, який полягає у позбавленні прав чи, зокрема, права на «позови», охоплює цивільні позови. Крім цього, перший злочин стосується осіб, які перебувають під захистом, як викладено нижче, а другий — громадян ворожої сторони. Див. Марк Кламберг у Мережі матриць справ Центра досліджень та політики міжнародного права, Knowledge Hub. Коментар до права Міжнародного кримінального суду, оновлено 30 червня 2016 р., стаття 8(2)(b)(xiv). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 202 відповідно до однієї або кількох» з чотирьох Женевських конвенцій, на практиці правопорушення стосується наступних двох категорій осіб, що перебувають під захистом: • Військовополонені (Женевська конвенція III, стаття 4);875 або • Цивільні особи, які в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є (Женевська конвенція IV, статті 4, 13).876 475. Лояльність певній стороні та контроль цієї сторони над людьми та територією. У тому, що стосується категорії цивільних осіб за статтею 4 Женевської конвенції IV, формальне/юридичне громадянство не є настільки важливим, як суть відносин між потерпілими та особами, які вчиняють злочин.877 Лояльність стороні конфлікту та контроль цієї сторони над особами на певній території можна розглядати як вирішальний критерій.878 В міру того, як сили сторони конфлікту, що здійснюють наступ, поступово встановлюють контроль над територією, цивільні особи в цих районах, що послідовно захоплюються, автоматично набувають статус осіб, що підлягають захисту, за умови, що вони не заявляють про лояльність цій стороні.879 875 876 877 878 879 Див.: Надзвичайні палати в судах Камбоджі, рішення Судової палати у справі Канга Кека Ієу (псевдонім Дуч), п. 425 («Не менше ніж 345 в’єтнамських військовополонених і цивільних осіб утримувалися на S-21 і були особами, що перебували під захистом Женевської конвенції 1949 року […] В’єтнамські військовополонені, багато з яких були захоплені на полі бою, увійшли в комплекс S-21 у військовій формі»). Див. Надзвичайні палати в судах Камбоджі, рішення Судової палати у справі Канга Кека Ієу (псевдонім Дуч), п. 425. МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Челебічі, пункти 83-84 («Статтю 4 Женевської конвенції IV слід тлумачити як намір максимально захистити цивільних осіб, які опинилися у вирі міжнародного конфлікту або конфлікту, який набув міжнародного виміру. Тому відповідність вимозі статті 4 щодо громадянства повинна встановлюватися на основі аналізу «суті відносин», а не на основі правової кваліфікації за національним законодавством. У сучасних етнічних конфліктах, для цілей застосування гуманітарного права та статті 4 Женевської конвенції IV зокрема, потерпілі особи можуть «асимілюватися» зовнішньою державою, яка бере участь у конфлікті, навіть якщо вони формально мають таке ж громадянство, як і ті, хто їх захопив. Отже, Апеляційна палата погоджується з апеляційним рішенням у справі Тадіча у тому, що «навіть якби за обставинами справи злочинці та потерпілі особи вважалися особами, що мають спільне громадянство, стаття 4 все одно була б застосовною»). МКТЮ, рішення Апеляційної палати у справі Тадіча, пункти 165-166 («Цей правовий підхід, що спирається радше на змістовні відносини, ніж на формальні зв’язки, стає дедалі важливішим у сучасних міжнародних збройних конфліктах. Якщо раніше війни велися в основному між усталеними державами, то в сучасних міжетнічних збройних конфліктах на кшталт конфлікту в колишній Югославії в ході конфлікту часто створюються нові держави, і підставою для лояльності може стати етнічна, а не національна приналежність. Або, іншими словами, етнічна приналежність може стати визначальним чинником національної лояльності. За таких умов критерій громадянства є дедалі менш придатним для визначення осіб, які перебувають під захистом. У таких конфліктах не лише текст та історія розроблення Конвенції, але й, що більш важливо, об’єкт і мета Конвенції свідчать про те, що лояльність стороні конфлікту та, відповідно, контроль цієї сторони над особами на певній території можна вважати вирішальним критерієм»). Див. Надзвичайні палати в судах Камбоджі, рішення Судової палати у справі Канга Кека Ієу (псевдонім Дуч), п. 426 («Окрім того, через свою реальну чи уявну лояльність до В’єтнаму деякі камбоджійці, переважно зі Східної зони, були ув’язнені та страчені як особи, які підтримували В’єтнам. Хоча вони були громадянами Камбоджі, Комуністична партія Кампучії розглядала їх як прихильників В’єтнаму і як загрозу для Демократичної Кампучії. Відповідно, Палата вважає, що ці камбоджійські в’язні також були особами, які перебували під захистом, у значенні статті 4 Женевської конвенції IV»). МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, пункти 292 («Відповідно до прецедентного права міжнародних трибуналів, цивільна особа потрапляє «під владу» сторони конфлікту, якщо ця особа перебуває на території, підконтрольній такій стороні»), 293 («Отже, на думку Палати, у міру НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 203 c. Визначення умисного позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд (суб’єктивні елементи)880 476. Суб’єктивними елементами умисного позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд є такі: (1) особа, яка вчинила злочин, умисно та свідомо позбавила одну або більше осіб права на справедливий і звичайний суд, відмовивши у судових гарантіях; та (2) особа, яка вчинила злочин, знала про фактичні обставини, що визначали статус осіб, як таких, що підлягали захисту відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року.881 477. Особа, яка вчинила злочин, умисно та свідомо позбавила одну або більше осіб права на справедливий і звичайний суд, відмовивши у судових гарантіях.882 Коментатори дотримуються думки про те, що внаслідок використання поняття «умисно» в Статуті МКС до цього правопорушення може застосовуватися нижчий стандарт mens rea, оскільки «умисно» зазвичай тлумачиться судовою практикою МКТЮ як таке, що охоплює прямий умисел і безвідповідальність (dolus eventualis).883 880 881 882 883 того, як сили сторони конфлікту, які здійснюють напад, поступово здобувають контроль над селом, що є об’єктом нападу, окремі цивільні особи на цих територіях автоматично набувають статус осіб, що підлягають захисту, в значенні статті 4 Женевської Конвенції IV, якщо вони не заявлять про лояльність відповідній стороні») стосовно злочину умисного вбивства відповідно до статті 8(2)(a)(i) Статуту МКС, елемент 2 якої однаково застосовується до умисного позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд відповідно до статті 8(2)(a)(vi), 358 («[Вона] застосовується до тих ситуацій, за яких цивільні особи, що перебувають під захистом, зазнають нелюдського поводження «під владою» сторони конфлікту, і тому також застосовується до випадків нелюдського поводження з особами, що підлягають захисту, з боку сторони, яка здійснює напад, коли такі дії стаються після того, як напад у цілому закінчився і забезпечено припинення спротиву або повний контроль над селом, що зазнало нападу. Окрім того, це положення забороняє особам, які вчиняють злочини, нелюдяно поводитися з особами, що перебувають під захистом, коли ці сили просуваються до районів опору противника в населеному пункті, який є об’єктом нападу») стосовно злочину нелюдського поводження відповідно до статті 8(2)(a)(ii) Статуту, Елемент 2 якого також застосовується до умисного позбавлення військовополоненого або іншої особи, яка перебуває під захистом, права на справедливий і звичайний суд відповідно до статті 8(2)(a)(vi). У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(vi); Статут МКС, стаття 30. Цей суб’єктивний елемент випливає зі звичайного наміру та знань відповідно до статті 30 Статуту МКС. Триффтерер та Амбос (за ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H. Beck Hart Nomos, 2016, с. 346, п. 144; Верле і Єсбергер, Принципи міжнародного кримінального права, 4-е видання, Oxford University Press, 2020, с. 504, п. 1327, виноска 447; МКТЮ, рішення Судової палати у справі Бласкіча, п. 152 («На думку Судової палати, mens rea, що відноситься до всіх порушень статті 2 Статуту, [яка стосується серйозних порушень], охоплює як злочинний умисел, так і безвідповідальність, яку можна порівняти з серйозною злочинною недбалістю») Див. також: Надзвичайні палати в судах Камбоджі, рішення Судової палати у справі Канга Кека Ієу (псевдонім Дуч) п. 460 («Судова практика МКТЮ встановила, що необхідний ментальний елемент цього злочину передбачає як злочинний намір, так і безвідповідальність»); МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Серйозні порушення міжнародного гуманітарного права є воєнними злочинами («Ментальний елемент. Міжнародна судова практика вказує на те, що воєнні злочини — це порушення, які вчиняються з власної волі, тобто або умисно (dolus directus) або з недбалості (dolus eventualis)»); Коментар МКЧХ до Додаткового протоколу I, с. 994, п. 3474 («з власної волі (умисно): підсудний повинен був діяти свідомо і з наміром, тобто з думкою про дію або її наслідки й бажанням («злочинний намір» або «заздалегідь обдуманий злий умисел»); це охоплює поняття «неправомірного наміру» або «безвідповідальності», тобто, ставлення суб’єкта, який, не будучи впевненим у конкретному результаті, допускає можливість його НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 204 478. Особа, яка вчинила злочин, знала про фактичні обставини, що свідчили про захищений статус особи відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року. Щодо громадянства цивільних осіб злочинець мав знати тільки те, що потерпілий належав до протилежної сторони конфлікту.884 d. Контекстуальні елементи 479. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Відбувався міжнародний збройний конфлікт; ii. Дії сталися в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;885 та iii. Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.886 884 885 886 настання; з іншого боку, не охоплюється звичайна недбалість або непередбачливість, тобто коли людина діє, не маючи уявлення про вчинок або його наслідки (хоча невжиття необхідних заходів обережності, зокрема, невжиття заходів з пошуку точної інформації, становить злочинну недбалість, яка карається щонайменше дисциплінарними стягненнями»). Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(i), Елемент 3, виноска 33, застосовується до відповідного елементу кожного злочину згідно зі статтею 8(2)(a). Див. також МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 360, де виноска 33 стосується в ширшому сенсі всіх осіб, які перебувають під захистом чотирьох Женевських конвенцій («Відповідно до виноски 33 Елементів злочинів, не обов’язково, щоб особа, яка вчинила злочин, зробила аналіз і дійшла висновку про те, що потерпіла особа мала правовий захист за будь-якою з чотирьох Женевських конвенцій, а натомість необхідно, щоб особа, яка вчинила злочин, знала, що «потерпіла особа належала до протилежної сторони конфлікту») у контексті злочину нелюдського поводження відповідно до статті 8(2)(a)(ii) Статуту МКС, Елемент 3 якого однаково застосовується до умисного та свідомого позбавлення однієї або більше осіб права на справедливий і звичайний суд за статтею 8(2)(a)(vi). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(vi). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(vi). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 205 viii. Оголошення скасованими, призупиненими або недопустимими в суді прав і позовів громадян ворожої сторони (Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xiv)) ЗАСТОСОВНІСТЬ. Можна вважати, що за оголошення скасованими, призупиненими або недопустимими в суді прав і позовів громадян ворожої сторони передбачена кримінальна відповідальність за частиною першою статті 438 КК України, оскільки такий злочин підпадає під поняття «інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України». СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Для визнання особи винною у воєнному злочині оголошення скасованими, призупиненими або недопустимими в суді прав і позовів громадян ворожої сторони необхідно встановити такі елементи: 1. Об’єктивні елементи • Особа, яка вчинила злочин, забезпечила скасування, призупинення або оголошення недопустимими в суді певних прав або позовів. • Таке скасування, призупинення чи оголошення недопустимими було спрямовано проти громадян ворожої сторони. 2. Суб’єктивний елемент • Особа, яка вчинила злочин, мала намір, за яким скасування, призупинення чи оголошення недопустимими мало бути спрямовано проти громадян ворожої сторони. 3. Контекстуальні елементи • Існує міжнародний збройний конфлікт. • Дії особи, яка вчинила злочин, сталися в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. a. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 480. Хоча про це прямо не зазначено у статті 438 КК України, «оголошення скасованими, призупиненими або недопустимими в суді прав і позовів громадян ворожої сторони» можна віднести до «інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передбачено частиною першою статті 438. Як пояснюється нижче, такі дії заборонені міжнародними договорами, ратифікованими Україною, і порушення цієї заборони було визнано воєнним злочином. Ці чинники свідчать на користь інтерпретації статті 438 КК як такої, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення цієї заборони МГП. 481. Оголошення скасованими, призупиненими або недопустимими в суді прав і позовів громадян ворожої сторони є порушенням законів ведення війни, що передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Оголошення скасованими, призупиненими або недопустимими в суді прав і позовів громадян ворожої сторони заборонено статтею 23(h) Гаазького положення НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 206 1907 року.887 Україна ратифікувала Гаазьке положення 1907 року.888 Крім того, ця заборона є однією з норм міжнародного звичаєвого права, визнаних МКЧХ.889 482. Отже, для цілей статті 438 КК України заборона оголошення скасованими, призупиненими або недопустимими в суді прав і позовів громадян ворожої сторони становить порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. 483. Визнання воєнним злочином. Стаття 8(2)(b)(xiv) Статуту МКС визначає «оголошення скасованими, призупиненими або недопустимими в суді прав і позовів громадян ворожої сторони» як воєнний злочин, що скоюється під час міжнародних збройних конфліктів. Так само і МКЧХ визнає це правопорушення воєнним злочином відповідно до міжнародного звичаєвого права. 890 484. Зазначені чинники свідчать про визнання кримінальної відповідальності за оголошення скасованими, призупиненими або недопустимими в суді прав і позовів громадян ворожої сторони відповідно до статті 438 КК України. b. Визначення оголошення скасованими, призупиненими або недопустимими в суді прав і позовів громадян ворожої сторони (об’єктивні елементи) 485. Відповідно до Елементів злочинів МКС, об’єктивними елементами цього злочину є такі: (1) особа, яка вчинила злочин, здійснила скасування, призупинення або оголошення недопустимими в суді певних прав або позовів; та (2) таке скасування, призупинення чи оголошення недопустимими було спрямовано проти громадян ворожої сторони.891 Воєнний злочин оголошення скасованими, призупиненими або оголошення недопустимими в суді прав і позовів громадян ворожої сторони не розглядався міжнародними трибуналами, а отже, МКС досі не роз’яснив відповідні елементи.892 887 888 889 890 891 892 Гаазьке положення 1907 року, стаття 23(h) («Оголошувати скасованими, призупиненими або неприйнятними для розгляду у суді права і позови громадян ворожої сторони. Воюючій стороні також забороняється примушувати громадян ворожої сторони брати участь у військових діях, спрямованих проти їхньої власної держави, навіть у випадку, якщо вони перебували на службі такої воюючої сторони до початку війни»). 29 травня 2015 року Україна ратифікувала Гаазьке положення 1907 року Див. МКЧХ. Договори, держави-учасники та коментарі. Україна. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156 Визначення воєнних злочинів («Це було без суперечок включено до Статуту Міжнародного кримінального суду, оскільки вважалося частиною міжнародного звичаєвого права»); Триффтерер та Амбос (за ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, Мюнхен: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 444, пункти 514-515. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Визначення воєнних злочинів («Це було без суперечок включено до Статуту Міжнародного кримінального суду, оскільки вважалося частиною міжнародного звичаєвого права»); Триффтерер та Амбос (за ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, Мюнхен: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 444, п. 514. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xiv). Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, Мюнхен: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 445-448, п. 516. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 207 486. Особа, яка вчинила злочин, здійснила скасування, призупинення або оголосила недопустимими в суді певних прав або позовів. Вузьке формулювання статті 8(2)(b)(xiv) передбачає, що просте «оголошення» прав та позовів скасованими, призупиненими чи недопустимими у суді задовольняє вимоги об’єктивного елементу. Проте, як зазначено в «Елементах складу злочинів МКС», відповідний об’єктивний елемент розуміється як вимога, за якої особа, яка вчинила злочин, ««забезпечила» скасування […] певних прав та позовів».893 Отже, засоби скасування, призупинення чи оголошення недопустимими не є визначальними; цей елемент скоріше залежить від наслідку у вигляді відмови в доступі до суду в контексті реалізації права або позову.894 Водночас фахівці зазначали, що термін «оголошення» має також включати законодавчі та адміністративні акти, які скасовують права або позови фізичних осіб.895 487. У тому, що стосується «прав чи позовів»,896 слід зазначити, що окрім того, що ця категорія охоплює «важливі, суттєві права та позови, а не лише тривіальні, окремі права»,897 її точний обсяг залишається відкритим питанням.898 У той час як « позови» стосуються «юридичних претензій та права подавати позови» у розумінні права на доступ до суду,899 незрозуміло, чи обмежується це правопорушення правами/позовами цивільного та господарського характеру, або ж воно охоплює також і основоположні права та гарантії фізичних осіб.900 Проте, на думку фахівців, «загальне формулювання статті 8(2)(b)(xiv) та прецеденти дозволяють розуміти статтю 8(2)(b)(xiv) як таку, що забороняє не тільки скасування тощо майнових та господарських прав, а й інші дискримінаційні заходи та обмеження прав громадян протилежної сторони конфлікту».901 Ніщо в зазначеному положенні не обмежує цей захист цивільними позовами/правами та процесами. Отже, це положення, як уявляється, захищає як цивільні, так і 893 894 895 896 897 898 899 900 901 Триффтерер та Амбос (за ред.).Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар., 3-тє видання, Мюнхен: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 448, п. 531. Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар, 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 448, п. 531. Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.), Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар, 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 448, п. 531. Стаття 8(2)(b)(xiv) Статуту МКС ідентична положенню статті 23(h) Гаазького положення 1907 року, основними елементами якого є: (1) оголошення скасованими, призупиненими або неприйнятними у суді (2) суттєвих «прав і позовів»; та (3) скасовані, призупинені чи оголошені неприйнятними права та позови належать громадянам ворожої сторони. Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 448, п. 529. Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 446, п.п. 523-524. Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 446, п.п. 523-524. Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 447, п. 525. Ця аргументація відповідає положенням німецького проєкту Статуту МКС, який містив уточнення про те, що це положення застосовується до економічної війни, а також до дискримінаційних заходів та обмежень прав. Див.: Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 447, п. 528, прим. 832. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 208 кримінальні [процесуальні] «права та позови»902, включно з правом на справедливий судовий розгляд.903 488. Скасування, призупинення чи припинення було спрямовано проти громадян ворожої сторони. У контексті територіальної сфери застосування визначення цього правопорушення спрямовано на захист будь-яких громадян ворожої сторони конфлікту.904 Проте США та Велика Британія, здається, обмежують цю заборону громадянами ворожої сторони конфлікту на окупованій території.905 489. Попри це, вказана заборона захищає права та позови всіх або, принаймні, значної частини громадян ворожої сторони906 та не поширюється на «окремі випадки припинення прав».907 Ця заборона «скоріше спрямована на законодавчі чи загальні адміністративні акти або, можливо, також на судові рішення з широкими наслідками, а не на окремі, поодинокі випадки».908 490. Цей злочин не вимагає настання певних наслідків в конкретній справі, що означає, що достатньо юридичного скасування прав і суди не обов’язково мають фактично відмовляти у доступі до прав та можливості подавати позови для того, щоб вимоги об’єктивної сторони були задоволені.909 902 903 904 905 906 907 908 909 Але див.: Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 446, п. 523. виноска 824-825 («У 1949 р. Спеціальний касаційний суд Нідерландів також обмежив сферу дії положення цивільними позовами»). Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 447, п. 525-526. Ця заборона також стосується статті 8(2)(a)(vi) Статуту МКС, яка захищає права особи та належну правову процедуру. Див.: Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 445, п. 517 (З цією забороною пов’язаний «воєнний злочин відмови у праві на справедливий і звичайний суд відповідно до статті 8, п. 2(a)(vi), яка захищає право на належну правову процедуру [...]. У той же час стаття 8 п. 2(b)(xiv) стосується більшою мірою законодавчих чи загальних адміністративних актів або, можливо, також судових рішень з широкими наслідками, а не окремих індивідуальних випадків»). Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 445, п. 519. Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 445-446, п.п. 519-521. прим. 820. Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 448, п. 530. Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 448, прим. 833. Ця заборона не поширюється також на санкції Ради Безпеки ООН, навіть якщо вони зазвичай спрямовані проти всіх або значної частини громадян ворожої сторони конфлікту («коментар також підтверджує, що (дія цих положень) не поширюється на заходи ембарго, вжиті Радою Безпеки ООН на підставі Глави VII Статуту ООН»). Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 445, п. 517. Тріфтерер і Амбос (Triffterer and Ambos) (ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, München: C.H. Beck; Oxford: Hart; Baden-Baden: Nomos, 2016, с. 448, п. 531, виноска 836. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 209 c. Визначення оголошення скасованими, призупиненими або недопустимими в суді прав і позовів громадян ворожої сторони (суб’єктивні елементи)910 491. Відповідно до «Елементів злочинів МКС», суб’єктивний елемент правопорушення передбачає, що, за наміром порушника, скасування призупинення або припинення мало бути спрямовано проти громадян ворожої сторони.911 Попри відсутність судової практики за цим злочином,912 коментатори зауважили, що його mens rea вимагає «умисної поведінки, спрямованої проти громадян ворожої сторони».913 d. Контекстуальні елементи 492. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Відбувався міжнародний збройний конфлікт; ii. Дії сталися в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;914 та iii. Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.915 910 911 912 913 914 915 У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xiv). Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, c. 268. Верле та Єссбергер (Werle and Jeßberger). Принципи міжнародного кримінального права. 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 528, п. 1398. Див. також статтю 30 Статуту МКС («1. Якщо не передбачено інше, особа підлягає кримінальній відповідальності й покаранню за злочин, що підпадає під юрисдикцію Суду, лише в тому випадку, якщо за ознаками складу злочину він учинений умисно та свідомо. 2. Для цілей цієї статті особа має умисел у тих випадках, коли: a) стосовно діяння ця особа має намір вчинити таке діяння; b) стосовно наслідку ця особа має намір спричинити цей наслідок або усвідомлює, що він настане за звичайного перебігу подій. 3. Для цілей цієї статті «усвідомлення» означає розуміння того, що обставина існує або що наслідок настане за звичайного перебігу подій. «Усвідомлювати» і «свідомо» повинні тлумачитися відповідно»). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xiv). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xiv). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 210 ix. Незаконна депортація або переміщення (Статут МКС, стаття 8(2)(a)(vii); Статут МКТЮ, стаття 2(g)) ЗАСТОСОВНІСТЬ. Можна вважати, що за незаконну депортацію або переміщення передбачена кримінальна відповідальність за частиною першою статті 438 КК України, оскільки вона підпадає під поняття «інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України» та частково «вигнання цивільного населення для примусових робіт». СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Для визнання особи винною у воєнному злочині незаконної депортації або переміщення необхідно встановити такі елементи: 1. Об’єктивний елемент • Особа, яка вчинила злочин, депортувала або перемістила одну або кілька осіб до іншої держави або до іншого місця. • Така особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. 2. Суб’єктивний елемент • Особа, яка вчинила злочин, знала про фактичні обставини, що визначають статус особи чи осіб як таких, що підлягають захисту відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року. • Особа, яка вчинила злочин, мала намір депортувати або перемістити одну або кілька осіб в іншу державу або інше місце або знала, що депортація чи переміщення станеться за звичайного перебігу подій в результаті її дій. • Особа, яка вчинила злочин, знала про обставини, які зробили цю депортацію незаконною відповідно до Женевської конвенції IV. 3. Контекстуальний елемент • Існує міжнародний збройний конфлікт. • Дії особи, яка вчинила злочин, сталися в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. a. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 493. Хоча це прямо не зазначено у статті 438 КК України, незаконну депортацію або переміщення можна віднести до «інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», а також, частково, до «вигнання цивільного населення для примусових робіт», на що посилається частина перша статті 438. Як пояснюється нижче, незаконна депортація чи переміщення заборонені міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Порушення цієї заборони визнається воєнним злочином. Ці чинники свідчать на користь інтерпретації статті 438 КК як такої, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення цієї заборони МГП. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 211 494. Незаконна депортація або переміщення є порушенням законів ведення війни, що передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Стаття 147 Женевської конвенції IV визнає незаконну депортацію або переміщення особи, яка перебуває під захистом, в ході міжнародного збройного конфлікту серйозним порушенням цієї конвенції.916 МКЧХ визначає, що ця заборона є елементом міжнародного звичаєвого права.917 Україна ратифікувала Женевську конвенцію IV.918 Для цілей статті 438 КК України порушення заборони незаконної депортації або переміщення особи, яка перебуває під захистом, є порушенням законів ведення війни, визнаних міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. 495. Незаконна депортація чи переміщення частково підпадає під визначення «вигнання цивільного населення для примусових робіт» за ст. 438 КК України. Як зазначено нижче, воєнний злочин незаконної депортації чи переміщення включає переміщення людей за межі або в межах території держави.919 Отже, принаймні частково це правопорушення також може бути віднесене до «вигнання цивільного населення для примусових робіт», що визначено як окремий злочин на основі статті 438 КК України. Однак, на відміну від конкретного порушення національного законодавства за статтею 438, незаконна депортація чи переміщення не передбачає будь-якого зв’язку з примусовими роботами. 496. Визнання воєнним злочином. Незаконна депортація або переміщення осіб, які перебувають під захистом, під час міжнародного збройного конфлікту є серйозним порушенням Женевської конвенції IV і є воєнним злочином.920 Порушення цієї заборони саме в цьому формулюванні було визнано воєнним злочином у статті 2(g) Статуту МКТЮ та в статті 8(2)(a)(vii) Статуту МКС.921 На думку МКЧХ, визнання цього воєнного злочину набуло статусу звичаєвого міжнародного права.922 497. Ці чинники свідчать на користь визнання кримінальної відповідальності за незаконну депортацію та переміщення осіб, що перебувають під захистом, відповідно до статті 438 КК України. 916 917 918 919 920 921 922 Женевська конвенція IV, стаття 147. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве право. Норма 129. Акт переміщення осіб. Україна ратифікувала Женевську конвенцію IV 3 серпня 1954 року. МКЧХ. База даних МГП. Договори МГП. Договори та держави-учасники, Женевська конвенція IV . Див. нижче об’єктивний елемент. Женевська конвенція IV, Статті 146, 147. Статут МКТЮ, стаття 2(g); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(vii). Див. також Статут МВТ 1945 року (Нюрнберг), стаття 6; Статут МКС, статті 8(2)(b)(viii), 8(2)(e)(viii). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве право. Норма 156. Визначення воєнних злочинів (визначення серйозних порушень міжнародного гуманітарного права, включно з усіма серйозними порушеннями Женевських конвенцій, як воєнних злочинів, а також віднесення незаконної депортації або переміщення до серйозних порушень Женевських конвенцій). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 212 b. Визначення незаконної депортації або переміщення (об’єктивні елементи) 498. Об’єктивними елементами цього злочину для цілей МКС, є те, що (1) особа, яка вчинила злочин, депортувала або перемістила одну або кілька осіб до іншої держави чи іншого місця; та (2) особа чи особи, яких депортували чи перемістили, перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року.923 499. Особа, яка вчинила злочин, депортувала або перемістила одну або кілька осіб до іншої держави або до іншого місця. Цей елемент передбачає: (1) акт депортації або переміщення, який є (2) примусовим та (3) незаконним за своїм характером. 500. Депортація або переміщення. Елементи злочинів МКС розрізняють два типи винного діяння — «депортацію» і «переміщення». Судова практика МКТЮ уточнює, що «депортація» означає переміщення осіб за межі державних кордонів, що існують де-юре або де-факто, тоді як у разі насильницького переміщення воно може повністю здійснюватися в межах кордонів однієї держави.924 Слід зазначити, що доказ незаконної депортації або переміщення не обов’язково передбачає доведення того факту, що переміщену особу або осіб було переміщено «до «місця, достатньо віддаленого від її первісного місця перебування»».925 Ба більше, практика МКТЮ та МКС свідчить про те, що визначення цього злочину застосовується у контексті воєнних дій926 та під час окупації.927 Попри значний збіг, конкретний воєнний злочин «депортації або переміщення всього або частини населення окупованої території у межах чи за межі цієї території» розглядається в іншому розділі Довідника.928 501. Примусовий характер депортації чи переміщення. Як акт депортації, так і акт переміщення мають бути вимушеними, примусовими чи, принаймні, недобровільними (примусове виселення).929 Немає необхідності доводити факт застосування сили під час депортації чи переміщення; достатньо того, що де923 924 925 926 927 928 929 Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(vii)-1. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, пункти 47 (стосовно депортації та насильницького переміщення як злочинів проти людяності), 132 (про те, що «складові елементи депортації та насильницького переміщення є ідентичними, незалежно від того, чи є вони воєнним злочином чи злочином проти людяності, але з одним винятком: щоб уважатися серйозним порушенням Женевських конвенцій, правопорушення, пов’язані з насильницьким переміщенням та депортацією, повинні бути скоєні по відношенню до особи, яка користується захистом Женевських конвенцій»); МКТЮ, Прліч та ін. Рішення Апеляційної палати, том І з III, п. 300. Верле та Єссбергер (Werle and Jeßberger). Принципи міжнародного кримінального права. 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 510, п. 1351. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Апеляційної палати, том I з III, п. 492. Див, наприклад, МКС, Ордер на арешт Гучмазова, пп. 1, 6 (Суд постановив, що незаконна депортація та переміщення відповідно до статті 8(2)(а)(vii) Статуту МКС не обов’язково потребує наявності окупації). МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Апеляційної палати, том І з ІІІ, п.п. 300, 301 (класифікація злочину незаконної депортації та переміщення відповідно до статті 2(g) Статуту МКС у контексті окупації). Див. нижче «Депортація або переміщення всього або частини населення окупованої території в межах або за межі цієї території». МКС, Ордер на арешт Гучмазова, п. 35; МКС, Ордер на арешт Санакоєва, п. 23. Див. також Тріффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, п. 472; Верле і Єсбергер, Принципи міжнародного кримінального права, 4-е видання, Oxford University Press, 2020, с. 510, п. 1351. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 213 портація/переміщення ґрунтувалися на виборі, який, з огляду на обставини, не був справжнім.930 Апеляційна палата МКТЮ визначила «інші чинники, крім самої сили, які можуть зробити переміщення недобровільним», включно з погрозою застосування сили, «примусу, наприклад, викликаних страхом перед насильством, шантажем, ув’язненням, психологічним тиском або зловживанням владою», «використанням примусового середовища» або «створенням «тяжких умов життя» для певних груп населення, що в результаті не дає можливості цим групам населення залишатися у своїх домівках.931 502. Як зазначалося вище, згода потерпілої особи не обов’язково робить переміщення законним, «оскільки обставини, пов’язані з такою згодою, можуть позбавити її будь-якої потенційної цінності».932 «Загалом, утримання людини під вартою в умовах терору і насильства абсолютно виключає будь-яку значущість, яке могла б мати її згода».933 «Питання про наявність у переміщеної особи справжнього вибору визначається в контексті конкретного випадку».934 930 931 932 933 934 МКС, Ордер на арешт Гучмазова, п. 35; МКС, Ордер на арешт Санакоєва, п. 23; МКТЮ, Крстіч Рішення Судової палати, п.п. 528-530; МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Апеляційної палати, том I з III, п. 495. Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, пункти 50 (щодо депортації та насильницького переміщення як злочинів проти людяності), 132 (про те, що «складові елементи депортації та насильницького переміщення є ідентичними, незалежно від того, чи є вони воєнним злочином чи злочином проти людяності, але з одним винятком: щоб уважатися серйозним порушенням Женевських конвенцій, правопорушення, пов’язані з насильницьким переміщенням та депортацією, повинні бути скоєні по відношенню до особи, яка користується захистом Женевських конвенцій») (примітки опущені). МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Апеляційної палати, том I з III, п. 495. Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, пункти 50 (щодо депортації та насильницького переміщення як злочинів проти людяності), 132 (про те, що «складові елементи депортації та насильницького переміщення є ідентичними, незалежно від того, чи є вони воєнним злочином чи злочином проти людяності, але з одним винятком: щоб уважатися серйозним порушенням Женевських конвенцій, правопорушення, пов’язані з насильницьким переміщенням та депортацією, повинні бути скоєні по відношенню до особи, яка користується захистом Женевських конвенцій»). МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, пункти 51 (щодо депортації та насильницького переміщення як злочинів проти людяності), 132 (про те, що «складові елементи депортації та насильницького переміщення є ідентичними, незалежно від того, чи є вони воєнним злочином чи злочином проти людяності, але з одним винятком: щоб уважатися серйозним порушенням Женевських конвенцій, правопорушення, пов’язані з насильницьким переміщенням та депортацією, повинні бути скоєні по відношенню до особи, яка користується захистом Женевських конвенцій»). МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, пункти 51 (щодо депортації та насильницького переміщення як злочинів проти людяності), 132 (про те, що «складові елементи депортації та насильницького переміщення є ідентичними, незалежно від того, чи є вони воєнним злочином чи злочином проти людяності, але з одним винятком: щоб уважатися серйозним порушенням Женевських конвенцій, правопорушення, пов’язані з насильницьким переміщенням та депортацією, повинні бути скоєні по відношенню до особи, яка користується захистом Женевських конвенцій»). МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Апеляційної палати, том I з III, п. 495. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 214 ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД. ЧИННИКИ, ЩО СВІДЧАТЬ ПРО ВІДСУТНІСТЬ СПРАВЖНЬОГО ВИБОРУ. МКТЮ, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ «ПРОКУРОР ПРОТИ КРСТІЧА», ПУНКТИ 147, 524–525, 527 (ПРИМІТКИ ОПУЩЕНІ)935 Судова палата у справі МКТЮ «Прокурор проти Крстіча» підбила загальний підсумок розгляду доказів, що свідчили про відсутність справжнього вибору в контексті переміщення мешканців-босняків зі Сребрениці. «147. Водночас незаперечні докази, надані в ході судового процесу, свідчать про те, що у липні 1995 року босняки, що жили в Сребрениці, не мали справжнього вибору щодо того, чи залишити цю територію, чи залишитися жити на ній. Обстріли Сребрениці, особливо 10 та 11 липня 1995 року, та підпали будинків босняків були розраховані на те, щоб налякати населення та змусити його втекти з цього району без жодної надії на повернення. Крім того, саме генерал Младіч ініціював зустрічі у готелі «Фонтана», коли він цілком ясно дав зрозуміти, що хоче, щоб босняки покинули цей район. 12 липня 1995 року, коли тривала організація автобусних колон, генерал Младіч сказав під час перехопленої розмови: «Вони всі капітулювали та здалися, і ми їх усіх евакуюємо — і тих, хто хоче, і тих, хто не хоче». Безумовно, з біженцями з числа босняків не радилися і їм не давали вибору щодо того, куди вони зрештою потраплять. Військовий спостерігач ООН у районі Сребрениці свідчив про інцидент, свідком якого він був, коли сербські солдати погрожували застрелити жінку похилого віку, якщо вона не залишить Сребреницю, попри її прохання залишитися. Через цю погрозу та для забезпечення безпеки цієї жінки спостерігачі ООН фізично вивезли її з лікарні Сребрениці, де вона перебувала, та доставили її до Поточарі. Усі ці чинники, на тлі терористичної кампанії, що проводилася Військом Республіки Сербської проти біженців у Поточарі, свідчать про те, що боснійські серби хотіли очистити цей район від босняків». Далі у пунктах 524-525 свого рішення Судова палата зазначила, що у тих випадках, коли активні бойові дії в районі припинилися до переміщення населення, такі переміщення не були виправдані міркуваннями безпеки населення. Потім палата дійшла такого висновку: «527. У цьому випадку жодної військової загрози після взяття Сребрениці не було. Атмосфера терору, в якій проводилася евакуація, навпаки, доводить, що переселення здійснювалося в межах добре організованої політики, метою якої було вигнання боснійського мусульманського населення з анклаву. Евакуація була метою сама по собі і ні захист цивільних осіб, ні імперативна військова необхідність не виправдовували цієї дії». 503. Незаконний характер депортації чи переміщення.936 Хоча це прямо не згадується в елементах злочинів МКС, переміщення або депортація мають бути незаконними.937 Незаконність має вирішальне значення задля розуміння об’єктивних елементів цього злочину.938 Незаконний характер депортації або переміщення можна визначити на підставі конкретних норм МГП, у тому числі статті 49 935 936 937 938 МКТЮ, Крстіч Рішення Судової палати, п.п. 147, 524-525, 527. Винятки в контексті воєнного злочину депортації та переміщення осіб, які перебувають під захистом, в межах або за межі окупованої території див. нижче «Депортація або переміщення всього або частини населення окупованої території в межах чи за межі цієї території». МКС, Ордер на арешт Гучмазова, п. 33; МКС, Ордер на арешт Санакоєва, п. 22. Відповідно до пункту 6 Загального вступу до Елементів злочинів, ті елементи, які були ухвалені, не містять повторення вимоги про незаконність депортації. Елементи злочинів МКС, Загальний вступ, п. 6. Тріффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 346, п. 146. Див. також МКС, Ордер на арешт Гучмазова, п. 33. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 215 Женевської конвенції IV, застосовної до ситуацій окупації, за яких, у виняткових випадках, є допустимими депортація/переміщення осіб, що перебувають під захистом.939 Стаття 49 Женевської конвенції IV : «окупаційна держава може здійснювати загальну або часткову евакуацію з певної території, якщо це є необхідним для забезпечення безпеки населення або зумовлено особливо вагомими причинами військового характеру».940 Така евакуація повинна здійснюватися в «межах окупованої території за винятком випадків, коли цього [евакуації за межі окупованої території] неможливо уникнути з матеріальних причин».941 Евакуйовані особи повинні, наскільки це практично можливо, отримувати належне житло із задовільними умовами гігієни, здоров’я, безпеки та харчування, а члени сімей не повинні розлучатися.942 Зрештою, евакуйовані особи мають бути повернені до своїх будинків, як тільки бойові дії в районі їхнього проживання припиняться.943 504. Важливо також зазначити, що переміщення не вважається законним лише на тій основі, що воно здійснюється відповідно до домовленостей між політичними чи військовими керівниками або за посередництвом МКЧХ чи будь-якої іншої організації. Так само й участь міжнародної організації, такої як ООН чи МКЧХ, в організації переміщення не робить переміщення особи чи осіб законним.944 505. Така особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. Хоча в Елементах злочинів МКС йдеться в широкому сенсі про будь-яких осіб, які перебувають під захистом Женевських конвенцій, той факт, що цей злочин охоплює акти переміщення і депортації як порушення статті 147 Женевської конвенції IV, вказує на те, що, по суті, поняття особи, яка перебуває під захистом, обмежується за цим елементом цивільними особами, які підлягають захисту за статтею 4 Женевської конвенції IV. Відповідно до статті 4 Женевської конвенції IV особи, які перебувають під захистом, визначаються як «ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є».945 «Сам факт перебування на території сторони конфлікту, або на окупованій території означає, що людина перебуває 939 940 941 942 943 944 945 МКС, Ордер на арешт Гучмазова, п. 33; МКС, Ордер на арешт Санакоєва, п. 22. Женевська конвенція IV, стаття 49. Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 52. Женевська конвенція IV, стаття 49. Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 52. Поза контекстом окупації відповідно до статті 45Женевської конвенції IV, (держава, яка здійснює передачу осіб, не повинна передавати особу, яка перебуває під захистом, державі, що приймає, яка не підписала IV Женевську конвенцію, або будь-якій іншій країні, де ця особа має підстави побоюватися переслідувань за політичні чи релігійні вірування. Крім того, держава, що здійснює передачу осіб, повинна переконатися в тому, що держава, що приймає таких осіб, має бажання та спроможність застосовувати Конвенцію, а держава, що здійснює передачу осіб, зберігає «залишкову» відповідальність за будь-яке невиконання цього зобов’язання державою, яка приймає таких осіб). Женевська конвенція IV, стаття 49. Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 52. Женевська конвенція IV, стаття 49. Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 52. МКТЮ, Прліч та ін. Рішення Судової палати, том I з VI, п. 54. Див. також МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Стакіча, п. 137. Женевська конвенція IV, стаття 4. Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Апеляційної палати, том I з III, п. 346; МКТЮ, Прліч та ін. Рішення Судової палати, том I з VI, п. 102. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 216 під владою або в «руках» держави-окупанта».946 Як особи, що перебувають на території до початку збройного конфлікту або окупації, так і особи, які прибули пізніше, однаково захищені Женевською конвенцією IV .947 Особи, які перебувають під захистом відповідно до Женевської конвенції IV, не обов’язково є лише цивільними особами: «[…] в той час, як Женевська конвенція IV насамперед стосується захисту цивільних осіб, проста мова статті 4 містить ширше визначення осіб, які перебувають під захистом, тобто, це всі особи, а не лише цивільні, які потрапили під владу сторони конфлікту або держави-окупанта, громадянами якої вони не є, і які не захищені іншими Женевськими конвенціями».948 506. Стаття 4 Женевської конвенції IV уточнює, що особи, які перебувають під захистом, «не є громадянами» сторони конфлікту або держави-окупанта. МКТЮ ухвалив телеологічний підхід до розгляду питань громадянства відповідно до статті 4 Женевської конвенції IV. Якщо конкретно, то «громадянство жертв... необхідно визначати не на основі формальних національних характеристик, а радше на основі аналізу сутнісних відносин, беручи до уваги різну етнічну приналежність жертв і злочинців та їхні зв’язки з іноземною державою, яка здійснила вторгнення»).949 Такий підхід підживило занепокоєння Апеляційної палати МКТЮ з приводу того, що: «[…] позбавлення жертв, які, відповідно до внутрішнього законодавства, імовірно, є громадянами тієї ж держави, що і їхні викрадачі, захисту на основі Женевських конвенцій виключно на підставі цього національного законодавства не відповідало б предмету та меті цих конвенцій. Сама їхня мета може бути насправді поставлена під сумнів, якщо надмірна увага приділятиметься формальним юридичним зв’язкам [...]. Палата вважає, що стаття 4 Женевської конвенції IV не може тлумачитися в такий спосіб, який би позбавляв жертв статусу осіб, що перебувають під захистом, лише тому, що вони мають спільне громадянство з особою, яка вчинила злочин. Вони перебувають під захистом допоки не мають жодних зобов’язань перед стороною конфлікту, під чиєю владою вони опинилися і громадянами якої вони є».950 507. Апеляційна палата МКТЮ також відзначила, «що аналіз лояльності, «залежний більше від істотних відносин, ніж від формальних зв’язків, стає дедалі важливішим у сучасних міжнародних збройних конфліктах, [...] [де] етнічна приналежність, а не національність, може ставати основою лояльності»».951 Такий самий підхід ухвалив і МКС.952 946 947 948 949 950 951 952 МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 101. З приводу актів депортації та переміщення осіб, які перебувають під захистом, в межах або за межі окупованої території див. нижче «Депортація або переміщення всього або частини населення окупованої території в межах чи за межі цієї території». МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з IV, п. 101. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Апеляційної палати, том I з III, п. 353. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 100. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Апеляційної палати, том I з III, с. 354 (цитується Рішення Апеляційної палати у справі Кордіча і Черкеза, с. 329). МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Апеляційної палати, том I з III, п. 355. Див. наприклад, Ордер МКС на арешт Санакоєва, виноска 31. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 217 508. Громадяни держави-союзниці у війні не захищені Женевською конвенцією IV, «коли держава, громадянами якої вони є, має нормальне дипломатичне представництво в державі, під владою якої вони є».953 Це положення застосовується лише в тому випадку, якщо держави є союзниками та підтримують чинні дипломатичні відносини. Щоб визначити, чи це так, необхідно розглядати не лише офіційні дипломатичні відносини між двома державами, а й «реальну ситуацію».954 509. Наступні витяги із рішень Судової та Апеляційної палат у справі Прліч та ін. є корисними прикладами визначення статусу особи, що підлягає захисту, відповідно до Женевської конвенції IV. ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД. ВИЗНАЧЕННЯ ТОГО, ЧИ ПЕРЕБУВАЮТЬ ОСОБИ ПІД ЗАХИСТОМ ЧЕТВЕРТОЇ ЖЕНЕВСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ (МКТЮ, ПРЛІЧ ТА ІН., РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ, ПУНКТИ 606–611, ТА МКТЮ, ПРЛІЧ ТА ІН., РІШЕННЯ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ПАЛАТИ, ПУНКТИ 355, 359, ВИНОСКИ ОПУЩЕНІ). Судова палата розглянула питання про те, чи перебували мусульмани ХРО (Хорватської ради оборони) під захистом Четвертої Женевської конвенції (Прліч та ін., Рішення Судової палати, п. 606). Спочатку вона визначила, що вони не були особами, що перебувають під захистом відповідно до інших Женевських конвенцій (Прліч та ін., Рішення Судової палати, п. 607). Потім вона звернулася до чітких критеріїв Женевської конвенції IV : «608. Для вирішення питання застосовності Четвертої конвенції необхідно встановити, чи потрапили мусульмани ХРО під владу сторони конфлікту, громадянами якої вони не були. Апеляційна палата чітко встановила, що не національність, а лояльність є критерієм, застосовним для визначення статусу осіб, що перебувають під захистом. У контексті конфліктів у колишній Югославії така лояльність може бути наслідком етнічної приналежності. Отже, у світлі доказів, які є у розпорядженні Палати, доцільно визначити сторону, до якої були лояльними мусульмани ХРО, затримані ХРО. 953 954 Женевська конвенція IV, стаття 4; див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Апеляційної палати, том I з III, п. 346; МКТЮ, Прліч та ін. Рішення Судової палати, том I з VI, п. 102. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 102. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 218 609. Як вказує сама сторона захисту Чорича, починаючи з 1993 року, мусульмани ХРО сприймалися як загроза безпеці ХРО. З часу нападу АРБіГ на «Північний табір» 30 червня 1993 р., в якому брали участь мусульмани ХРО, керівництво ХРО вважало, що мусульмани-члени ХРО загалом становлять загрозу безпеці ХРО, і наказало їх роззброїти і затримати в масовому порядку. Проте, сторона захисту Чоріча вважає, що ці дії не підпадають під юрисдикцію Трибуналу, оскільки мусульмани ХРО присягнули на вірність ХРО. Мілівой Петкович заявив, що відповідно до наказу, отриманого від Мате Бобана, президента Хорватського Співтовариства Герцег-Босни (ХС Г-Б) і Верховного головнокомандувача ХРО, під час їхньої зустрічі 30 червня 1993 р. він того ж дня дав наказ командувачу Південно-Східної оперативної зони про роззброєння та «ізоляцію» солдатів-мусульман ХРО, а також про «ізоляцію» мусульман, здатних воювати, через загрозу, яку вони становили для безпеки частин ХРО. Мілан Горьянц заявив, що з військового погляду сили ХРО обґрунтовано розглядати солдатів-мусульман у своїх підрозділах як загрозу.955 610. Отже, Палата вважає, що принаймні з 30 червня 1993 р. мусульмани ХРО сприймалися ХРО як лояльні АРБіГ. 611. Відповідно, Палата приходить до висновку про те, що мусульмани ХРО, яких ХРО тримала під вартою, починаючи з 30 червня 1993 р., дійсно потрапили під владу ворожої сторони, а отже, були особами, які підлягають захисту за змістом статті 4 Четвертої Женевської конвенції». Апеляційна палата МКТЮ підтримала цей аналіз, зазначивши: «355. […] У цій справі Судова палата зробила правильно, врахувавши лояльність мусульман-членів ХРО, а не лише їхню національність. Крім того, щоб дійти висновку про те, що мусульмани-члени ХРО перебували під захистом Четвертої Женевської конвенції з 30 червня 1993 року, Судова палата спиралася на те, що ХРО вважала мусульман ХРО лояльними до себе. Нагадуючи, що, на думку Апеляційної палати, погляд сторони, яка тримала під вартою, на питання лояльності потерпілої особи, був важливим чинником, Апеляційна палата вважає, що Стоїч, Праляк, Петкович та Чоріч не змогли довести помилку з боку Судової палати». «359. Апеляційна палата вважає, що Судова палата обґрунтовано дійшла висновку про те, що мусульмани-члени ХРО не можуть вважатися військовополоненими у буквальному розумінні Женевської конвенції (IІІ), оскільки вони формально не належали до АРБіГ, «збройних сил іншої сторони, ніж сторона, яка тримає осіб під вартою». Проте вони могли бути захищені відповідно до Женевської конвенції IV, оскільки фактично перебували під ворожою владою, і «кожна особа, яка перебуває під ворожою владою, повинна мати певний статус відповідно до міжнародного права [...]. Проміжного статусу не існує; ніхто з тих, хто перебуває під ворожою владою, не може бути поза законом». c. Визначення незаконної депортації або переміщення (суб’єктивні елементи) 956 510. Відповідно до Елементів злочинів МКС, особа, що вчинила злочин, повинна «знати про фактичні обставини, що встановлюють» статус особи чи осіб, що підлягають захисту відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 955 956 МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 102. У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 219 1949 року.957 Крім того, відповідно до статті 30 Статуту МКС, особа, яка вчинила злочин, повинна мати намір депортувати або перемістити одну або кілька осіб в іншу державу або інше місце або знати, що депортація чи переміщення станеться за звичайного перебігу подій в результаті її дій. 511. На думку МКТЮ, «mens rea для цих злочинів присутня тоді, коли особа, яка вчинила злочин щодо насильницького виселення, мала намір виселити жертв силою. У разі депортації особа, яка вчинила злочин, повинна, крім того, мати намір здійснити переміщення шляхом перетину кордону де-юре чи де-факто».958 «Ні депортація, ні насильницьке переміщення не передбачають наміру порушника виселити жертву назавжди».959 d. Контекстуальні елементи 512. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Відбувався міжнародний збройний конфлікт; ii. Дії сталися в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;960 та iii. Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.961 957 958 959 960 961 Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(vii)-1. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 58. Див. також МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартиновича, п. 521 (де постановлено, що стаття 2(g) Статуту МКТЮ потребує доведення «наміру особи, яка вчинила злочин, перемістити іншу особу»). МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 57. Див. також МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Стакіча, п. 307. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(vii)-1. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(vii)-1. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 220 x. Незаконне позбавлення волі (Статут МКС, стаття 8(2)(a)(vii); Статут МКТЮ, стаття 2(g)) ЗАСТОСОВНІСТЬ. Можна вважати, що за незаконне позбавлення волі передбачена кримінальна відповідальність за частиною першою статті 438 КК України, оскільки воно підпадає під поняття «інших порушень законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України». СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Для визнання особи винною у воєнному злочині незаконному позбавленні волі необхідно встановити такі елементи: 1. Об’єктивний елемент • Особа, яка вчинила злочин, позбавила волі або продовжувала позбавляти волі одну або кілька осіб у певному місці. • Така особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. 2. Суб’єктивний елемент • Особа, яка вчинила злочин, знала про фактичні обставини, що визначають статус особи чи осіб як таких, що підлягають захисту відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року. • Особа, яка вчинила злочин, мала намір позбавити волі або продовжити позбавляти волі одну або кілька осіб у певному місці. • Особа, яка вчинила злочин, знала про обставини, які зробили це позбавлення волі незаконним відповідно до Женевської конвенції IV. 3. Контекстуальний елемент • Існує міжнародний збройний конфлікт. • Дії особи, яка вчинила злочин, сталися в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. a. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 513. Хоча це прямо не згадується у статті 438 КК України, позбавлення волі може бути віднесене до «інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», та, частково, до «вигнання цивільного населення для примусових робіт», на що посилається частина перша статті 438. Як пояснюється нижче, незаконне позбавлення волі заборонено міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Порушення цієї заборони визнається воєнним злочином. Ці чинники свідчать на користь інтерпретації статті 438 КК як такої, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення цієї заборони МГП. 514. Незаконне позбавлення волі є порушенням законів ведення війни, що передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Стаття НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 221 147 Женевської конвенції IV визнає незаконне позбавлення волі особи, яка перебуває під захистом, в ході міжнародного збройного конфлікту серйозним порушенням цієї конвенції.962 МКЧХ відносить різні закони, що стосуються позбавлення волі під час конфлікту, до звичаєвого міжнародного права.963 Україна ратифікувала Женевську конвенцію IV .964 Для цілей статті 438 КК України заборона незаконного позбавлення волі особи, яка перебуває під захистом, є порушенням законів ведення війни, визнаних міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. 515. Визнання воєнним злочином. Незаконне позбавлення волі осіб, які перебувають під захистом, під час міжнародного збройного конфлікту є серйозним порушенням Женевської конвенції IV і воєнним злочином.965 Порушення цієї заборони було визнано воєнним злочином відповідно до статті 2(g) Статуту МКТЮ та статті 8(2)(a)(vii) Статуту МКС.966 На думку МКЧХ, визнання цього воєнного злочину як такого набуло статусу звичаєвого міжнародного права.967 516. Ці чинники свідчать на користь визнання того, що незаконне позбавлення волі осіб, що перебувають під захистом, криміналізоване за статтею 438 КК України. b. Визначення незаконного позбавлення волі (об’єктивні елементи) 517. Об’єктивними елементами цього злочину є такі: (1) особа, яка вчинила злочин, позбавила волі чи продовжувала позбавляти волі одну або кілька осіб у певному місці; та (2) така особа чи особи перебували під захистом однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року.968 518. Особа, яка вчинила злочин, позбавила або продовжувала позбавляти волі одну або кілька осіб у певному місці. Цей елемент вимагає: (1) акту позбавлення волі, який (2) є незаконним за своїм характером. 519. Поняття позбавлення волі. У контексті винного діяння поняття «позбавлення волі» включає будь-які заходи з позбавлення свободи, у тому числі арешт, примусове поселення на визначеній території або інтернування.969 У справі «Прліч та інші» Апеляційна палата МКТЮ дійшла висновку про те, що «визначення того, чи була особа позбавлена свободи, залежатиме від обставин кожної конкретної справи і повинна враховувати низку чинників, зокрема тип, тривалість, наслідки та порядок застосування заходів, які, як стверджується, є рівносильними 962 963 964 965 966 967 968 969 Женевська конвенція IV, стаття 147. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве право. Розділ 37. Особи, позбавлені волі. Україна ратифікувала Женевську конвенцію IV 3 серпня 1954 року. Див. МКЧХ. Договори, держави-учасники та коментарі. Україна. Женевська конвенція IV, Статті 146, 147. Див. також ст. 146, 147. Статут МКТЮ, стаття 2(g); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(vii). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве право. Норма 156 (визначення серйозних порушень міжнародного гуманітарного права, включно з усіма серйозними порушеннями Женевських конвенцій, як воєнних злочинів, а також віднесення незаконного позбавлення волі до серйозних порушень Женевських конвенцій). Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(vii)-2. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Апеляційної палати, том I з III, п.п. 471-473. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 222 позбавленню свободи».970 У зв’язку з цим МКТЮ дійшов висновку, що поняття позбавлення волі може охоплювати ситуації, коли особи, позбавлені свободи, зберігають певну свободу пересування. В умовах, коли свобода пересування була обмежена певними місцями і полягала в тому, що деякі особи час від часу залишали будинок, щоб знайти харчі або уникнути жорстокого поводження та сексуальних посягань у нічний час, не робило утримання законним.971 Крім того, практика МКТЮ та МКС свідчить про те, що цей злочин може бути скоєний у контексті бойових дій972 та під час окупації.973 520. Незаконний характер позбавлення волі. Хоча про це прямо не згадується в Елементах злочинів МКС, позбавлення волі повинно бути незаконним за своїм характером.974 Проте незаконність має вирішальне значення задля розуміння об’єктивних елементів цього злочину.975 Незаконний характер позбавлення волі можна визначити на підставі конкретних норм МГП (а саме статей 42, 43 і 78 Женевської конвенції IV ), які у виняткових випадках допускають депортацію/ переміщення осіб, які перебувають під захистом.976 521. Стаття 42 Женевської конвенції IV дозволяє інтернування або примусове поселення на визначеній території осіб, що перебувають під захистом, «лише тоді, коли це є абсолютно необхідним для забезпечення безпеки держави, яка затримує».977 Вона також дозволяє добровільне інтернування, коли цього вимагає ситуація.978 Відповідно до статті 43 Женевської конвенції IV, держава, яка тримає під вартою, повинна призначити відповідний суд або адміністративний орган для перегляду рішення про таке інтернування або примусове поселення на визначеній території «якомога швидше». Якщо рішення про інтернування або примусове поселення на визначеній території залишається чинним, це рішення про інтернування або примусове поселення на визначеній території повинно переглядатися періодично, принаймні двічі на рік.979 970 971 972 973 974 975 976 977 978 979 МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Апеляційної палати, том I з III, п. 473. МКТЮ, Челебічі, Рішення Апеляційної палати, пп. 473, 513-515. Див., наприклад, МКС, Ордер на арешт Гучмазова, пп. 1, 6 (Суд постановив, що незаконна депортація та переміщення відповідно до статті 8(2)(а)(vii) Статуту МКС не обов’язково потребує наявності окупації); МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Апеляційної палати, том I з III, п. 472 (з посиланням на статтю 42 Женевської конвенції IV, яка застосовується в контексті воєнних дій). МКС, Ордер на арешт Гучмазова, п. 14; МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 134, прим. 271 (з посиланням на статтю 42 Женевської конвенції IV, яка застосовується в контексті воєнних дій та окупації). МКС, Ордер на арешт Гучмазова, п. 13. Відповідно до пункту 6 Загального вступу до Елементів злочинів, ті елементи, які були ухвалені, не містять повторення вимоги про незаконність (Елементи злочинів МКС, Загальний вступ, п. 6). Тріффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 349, п. 157. МКС, Ордер на арешт Гучмазова, п. 13. Див. також МКС, Ордер на арешт Гучмазова, п. 13. Женевська конвенція IV, стаття 42. Женевська конвенція IV, стаття 43. Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, пп. 135-136. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 223 522. Аналогічним чином стаття 78 Женевської конвенції IV, яка застосовується у випадках окупації, також дозволяє інтернування або примусове поселення на визначеній території осіб, що перебувають під захистом, коли держава-окупант, «через причини збереження безпеки визнає це необхідним».980 Вона передбачає, що рішення стосовно вимушеного переселення чи інтернування осіб, що перебувають під захистом, повинні бути ухвалені згідно з нормативною процедурою, яка повинна передбачати право на оскарження таких рішень, а рішення стосовно апеляції мають прийматися «в якомога швидші строки», і що такі рішення стануть предметом періодичного перегляду, «по можливості через кожні шість місяців» компетентними органами, що створює держава-окупант.981 523. На цьому тлі будь-яке позбавлення свободи, яке здійснюється поза законними підставами та процесуальними параметрами, встановленими статтями 42, 43 та 78 Женевської конвенції IV, буде рівносильним незаконному позбавленню волі.982 Це міркування було підтверджено МКТЮ, який дійшов висновку, що тримання під вартою або позбавлення свободи осіб, які перебувають під захистом, є незаконним за таких обставин: 1) одну або кілька осіб, які перебувають під захистом, ув’язнено з порушенням статей 42 або 78 Женевської конвенції IV ; або 2), навіть якщо затримання спочатку було виправданим, не було дотримано процесуальних гарантій статей 43 і 78 Женевської конвенції IV .983 524. У питанні щодо законних підстав, які виправдовують позбавлення волі, МКТЮ визнав, що сторони конфлікту «можуть вдатися до інтернування або примусового поселення на визначеній території, якщо у них є серйозні чи законні підстави вважати, що відповідна особа внаслідок своїх дій, знань чи кваліфікації становить реальну загрозу теперішній чи майбутній безпеці». Підривна діяльність, що здійснюється на території сторони конфлікту, або дії, що становлять безпосередню допомогу ворожій державі, можуть бути загрозою національній безпеці».984 Нещодавня судова практика МКС підтвердила цю аргументацію.985 Однак самий лише факт, що особа має громадянство ворожої сторони або іншим чином пов’язана з нею, не є сам по собі такою загрозою безпеці країни, в якій він або вона проживає, яка б вимагала позбавлення його/її свободи.986 Крім того, той факт, що чоловік перебуває у призовному віці, не обов’язково виправдовує позбавлення його волі.987 «Інтернування та примусове поселення на визначеній території є заходами, що вживаються як виняток, після деталь- 980 981 982 983 984 985 986 987 Див. також МКС, Ордер на арешт Гучмазова, п. 14. Женевська конвенція IV, стаття 78. МКС, Ордер на арешт Гучмазова, пп. 13-14. Див. також Тріффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 349, п. 157. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 139. Див. також МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Челебічі, п. 322. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 134. МКС, Ордер на арешт Гучмазова, п. 13. МКС, Ордер на арешт Гучмазова, п. 13; МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Челебічі, п. 327. Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п.134. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п.134. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 224 ного вивчення кожного окремої ситуації, і за жодних обставин не можуть бути колективним заходом».988 525. У контексті процесуальних гарантій позбавлення волі є незаконним у таких випадках: • Відсутність судового чи адміністративного органу, який би розглядав у найкоротші терміни рішення про позбавлення волі особи чи осіб. Рішення про те, чи становить позбавлена волі особа загрозу безпеці держави, має ухвалюватися в кожному конкретному випадку індивідуально та в розумні терміни.989 Розумні терміни — «мінімальний час, необхідний для проведення розслідувань з метою визначення того, чи має думка про те, що [позбавлені волі особи] становлять загрозу безпеці, будь-яку об’єктивну підставу, на якій би ґрунтувалася «справжня підозра»».990 • Відсутність періодичного перегляду (принаймні двічі на рік) для визначення того, чи припинили існувати обставини, які виправдовували позбавлення волі. Згідно з МКТЮ, «основоположним принципом має бути те, що жодна цивільна особа не повинна примусово утримуватися на визначеній території або в таборі для інтернованих довше, ніж цього безумовно вимагає безпека сторони, яка її тримає під вартою».991 526. Нарешті, МКТЮ визначив три сукупні умови добровільного інтернування: «(1) особа, яка перебуває під захистом, повинна подати запит про це; (2) запит має подаватися через представників держав-покровительок, і (3) він має гарантуватися зацікавленою стороною. Якщо такий запит відповідає цим трьом умовам, то влада держави, в якій він або вона проживає, зобов’язана розглянути його позитивно».992 ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД. ВИЗНАЧЕННЯ НЕЗАКОННОГО УВ’ЯЗНЕННЯ.МКТЮ,СПРАВА ЧЕЛЕБІЧІ,РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ, ПП. 1131-1141. У ході так званого судового процесу у справі Челебічі в МКТЮ Судова палата встановила, що особи, які перебували під захистом, були незаконно позбавлені волі в таборі для військовополонених Челебічі. У частині озброєних цивільних осіб, які були ув’язнені в таборі для військовополонених Челебічі, Судова палата утрималася від визначення того, чи справді позбавлення волі цієї категорії цивільних осіб було необхідним для забезпечення безпеки тих сил, які здійснювали тримання під вартою, а отже, виправданим відповідно до міжнародного гуманітарного права.993 988 989 990 991 992 993 МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п.135. Див. також МКС, Рішення Апеляційної палати у справі Челебічі, п. 1134; МКТЮ, Ордер на арешт Гучмазова, п. 13. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п.135. МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Челебічі, п. 328. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Челебічі, п. 581. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 138. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Челебічі, п. 1131. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 225 «Однак, очевидно, що позбавлення волі цивільних осіб, ув’язнених у таборі для військовополонених Челебічі, не може бути виправдане в жодний спосіб. Хоча слід визнати, що державі, яка тримає осіб під вартою, надається широка свобода розсуду у визначенні поведінки, яку вона вважає шкідливою для своєї безпеки, для Судової палати є очевидним те, що декілька цивільних осіб, яких утримували у в’язничному таборі в Челебічі, не можна обґрунтовано вважати такими, що становлять достатньо серйозну небезпеку для сил, які їх утримують, яка б виправдовувала тримання їх під вартою».994 «Схоже, що позбавлення волі цивільних осіб у таборі для військовополонених Челебічі було не законним заходом безпеки, а колективним заходом, спрямованим проти певної групи осіб, переважно за ознакою їхнього етнічного походження. Як зазначалося вище, сам факт того, що особа є громадянином ворожої сторони або пов’язана з нею, не може розглядатися як загроза безпеці протилежної сторони, в якій вона проживає, а отже, не є поважною причиною її інтернування».995 «Навіть якби Судова палата визнала, що початкове позбавлення осіб, ув’язнених у таборі для військовополонених Челебічі, було законним, тривале позбавлення волі цих цивільних осіб було б порушенням міжнародного гуманітарного права, оскільки затриманим не були надані процесуальні права, передбачені статтею 43 Женевської конвенції IV. Відповідно до цього положення, рішення про застосування заходів тримання під вартою щодо цивільних осіб має бути «якнайшвидше переглянуте відповідним судом або адміністративним органом».996 Судова палата також установила, що Військова слідча комісія, створена для розслідування злочинів, ймовірно, скоєних особами, позбавленими волі в таборі, не відповідала вимогам статті 43 Женевської конвенції IV, оскільки ця Комісія: 1) не мала «необхідних повноважень для ухвалення остаточного рішення про звільнення ув’язнених, позбавлення яких волі не могло бути визнано виправданим з будь-якої серйозної причини»; 2) «не мала можливості контролювати фактичне звільнення ув’язнених, звільнення яких пропонували її члени»; (3) підготувала звіт із зазначенням неналежного поводження з ув’язненими та взяття під варту мирних громадян; та (4) були докази того, що Комісія була фіктивним утворенням997 (пункти 1136-1140). Нарешті, Судова палата не розглянула питання про створення другої комісії пізніше, оскільки вона була створена надто пізно під час позбавлення волі, а протягом більшої частини періоду існування табору для військовополонених Челебічі не існувало судового органу, який би розглядав питання утримання ув’язнених (п. 1141). 527. Така особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. Хоча в Елементах злочинів МКС йдеться в широкому сенсі про будь-яких осіб, які перебувають під захистом Женевських конвенцій, той факт, що цей злочин охоплює акти переміщення і депортації як порушення статті 147 Женевської конвенції IV, вказує на те, що, по суті, поняття особи, яка перебуває під захистом, обмежується за цим елементом цивільними особами, які підлягають захисту за статтею 4 Женевської конвенції IV. Для цілей Женевської конвенції IV особи, які перебувають під захистом, — це ті цивільні особи, які «в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи 994 995 996 997 МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Челебічі, п. 1132. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Челебічі, п. 1134. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Челебічі, п. 1135. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Челебічі, пп. 1136-1140. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 226 окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є».998 У контексті незаконного позбавлення волі важливо також зазначити, що «[якщо] особа не має права на захист за Третьою конвенцією як військовополонений (або за Першою чи Другою конвенцією), вона обов’язково підпадає під дію IV Конвенції за умови дотримання вимог статті 4».999 c. Визначення незаконного позбавлення волі (суб’єктивні елементи) 1000 528. Відповідно до елементів злочинів МКС, особа, що вчинила злочин, повинна «знати про фактичні обставини, що встановлюють» статус особи чи осіб, що підлягають захисту відповідно до однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року.1001 Крім того, відповідно до статті 30 Статуту МКС особа, що вчинила злочин, повинна мати намір взяти під варту одну або кілька осіб, знаючи, що таке тримання під вартою є незаконним відповідно до Женевської конвенції IV за цих обставин, або усвідомлювати, що таке незаконне тримання під вартою відбуватиметься за звичайного ходу подій на підставі їхніх дій. 529. МКТЮ в цілому не виявив суб’єктивних елементів незаконного позбавлення волі, але постановив, що, якщо обвинувачений має право звільняти затриманих цивільних осіб і не користується цим повноваженням, такий обвинувачений вчиняє незаконне позбавлення волі, якщо в нього/неї не було розумних підстав вважати, що ув’язнені становили реальну загрозу безпеці держави; або він/ вона знає, що ув’язненим не були надані необхідні процесуальні гарантії (або безвідповідально ігнорує питання про те, чи дійсно ці гарантії були надані).1002 d. Контекстуальні елементи 530. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Відбувався міжнародний збройний конфлікт; ii. Дії сталися в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;1003 та iii. Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.1004 998 999 1000 1001 1002 1003 1004 Женевська конвенція IV, стаття 4; див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Апеляційної палати, том I з III, п. 346; МКТЮ, Прліч та ін. Рішення Судової палати, том I з VI, п. 102. Детальне обговорення питання щодо осіб, які перебувають під захистом, відповідно до Женевської конвенції IV. Див. також МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Челебічі, п. 271. У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(vii)-2. МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Челебічі, п. 378. Див., наприклад, Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(vii)-2. Див., наприклад, Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(vii)-2. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 227 xi. Взяття заручників (Статут МКТЮ, статті 2(h) і 3; Статут МКС, стаття 8(2)(a) (viii)) ЗАСТОСОВНІСТЬ. Можна вважати, що за взяття заручників передбачена кримінальна відповідальність за частиною першою статті 438 КК України, оскільки воно підпадає під поняття «інших порушень законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України». СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Для визнання особи винною у воєнному злочині взяття заручників необхідно встановити такі елементи: 1. Об’єктивні елементи • Особа, що вчинила злочин, захопила, затримала чи іншим чином взяла в заручники одну або кілька осіб. • Особа, що вчинила злочин, погрожувала вбити, поранити або продовжувати утримувати таку особу чи осіб. • Така особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. 2. Суб’єктивні елементи • Особа, що вчинила злочин, мала намір примусити державу, міжнародну організацію, фізичну чи юридичну особу або групу осіб вчинити дію або утриматися від дії, при чому така дія або утримання від дії мала бути явною чи неявною умовою безпеки або звільнення особи чи осіб. • Особа, що вчинила злочин, знала про фактичні обставини, які свідчили про статус цих осіб як таких, що користуються захистом. 3. Контекстуальні елементи • Існує міжнародний збройний конфлікт. • Дії особи, яка вчинила злочин, сталися в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. a. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 531. Хоча про це прямо не згадується в статті 438 КК України, взяття заручників може бути віднесене до «інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передбачено частиною першою статті 438. Як пояснюється нижче, такі дії заборонені міжнародними договорами, ратифікованими Україною, і порушення цієї заборони було визнано воєнним злочином. Ці чинники свідчать на користь інтерпретації статті 438 КК як такої, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення цієї заборони МГП. 532. Взяття заручників є порушенням законів ведення війни, що передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Стаття 34 Женевської НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 228 конвенції IV та стаття 75(2)(с) Додаткового протоколу I забороняють взяття заручників у ході міжнародних збройних конфліктів.1005 Крім того, це є серйозним порушенням IV Женевської конвенції відповідно до її статті 147.1006 Україна ратифікувала ці договори.1007 533. Визнання воєнним злочином. Взяття заручників визнається воєнним злочином в умовах міжнародного збройного конфлікту і має статус порушення міжнародного звичаєвого права.1008 Це серйозне порушення Женевської конвенції IV, і тому воно визнано воєнним злочином. Взяття заручників, перелічене серед серйозних порушень Женевських конвенцій, класифікується як воєнний злочин у статті 8(2)(a)(viii) Статуту МКС та у статті 2(h) Статуту МКТЮ, при чому обидві є застосовними до міжнародних збройних конфліктів. Паралельно МКТЮ дійшов висновку про те, що взяття заручників можна кваліфікувати як воєнний злочин та як серйозне порушення законів або звичаїв війни відповідно до статті 3 Статуту МКТЮ, яка застосовується до міжнародних та неміжнародних збройних конфліктів.1009 534. Відповідно, в системі права МКТЮ визнається, що згідно зі звичаєвим міжнародним правом, можливо виділити два окремих воєнних злочини у вигляді взяття заручників, а саме: (1) взяття цивільних осіб як заручників відповідно до статті 2(h) Статуту МКТЮ як серйозне порушення Женевських конвенцій, при чому це визначення є застосовним тільки до цивільних осіб у міжнародних збройних конфліктах; та (2) взяття заручників відповідно до статті 3 Статуту МКТЮ як серйозне порушення законів або звичаїв війни, при чому це визначення є застосовним до будь-якої особи, незалежно від її статусу в міжнародних та неміжнародних збройних конфліктах.1010 Окремо слід зазначити, що в кон1005 1006 1007 1008 1009 1010 Спільна стаття 3 Женевських конвенцій та стаття 4(2)(с) Додаткового протоколу II забороняють взяття заручників у ході неміжнародних збройних конфліктів. Див. також МКЧХ, База даних МГП, Звичаєве МГП. Практика, що стосується норми 96, Україна (з посиланням на Посібник для України щодо застосування норм МГП від 11 вересня 2004 р., де зазначається, що «серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, спрямовані проти людей, включають: […] взяття заручників»). Див. також МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 156. Визначення воєнних злочинів. 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала Женевську конвенцію 1949 року, а 25 січня 1990 року — Додатковий протокол І. Див. МКЧХ. Договори та держави-учасниці. Україна. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 96. Взяття заручників. Див. також СССЛ, Рішення Судової палати у справі Сесей та ін., п. 239. МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Бласкіча, п. 639 («Взяття заручників як серйозне порушення Женевських конвенцій і порушення законів або звичаїв війни розглядалося Судовою палатою у цій справі, а також у рішенні Судової палати у справі Кордіча та Черкеза»); МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Бласкіча, п. 187 («Взяття заручників заборонено статтею 3(b), спільною для Женевських конвенцій, яка є предметом розгляду статті 3 Статуту»); МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Кордіча та Черкеза, п. 825 («взяття цивільних осіб як заручників (стаття 2) / взяття заручників (стаття 3): як і щодо різних злочинів умисного вбивства, елементи цих двох правопорушень є аналогічними, за винятком умови про те, що потерпілі особи повинні бути особами, що перебувають під захистом, яка міститься у статті 2; тому, якщо всі елементи правопорушень доведені, обвинувачений повинен бути визнаний винним у взятті цивільних осіб як заручників відповідно до статті 2 Статуту») (примітки опущені).. МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Караджича про взяття заручників, п. 21 (де постановляється, що цей злочин поширюється на «всіх затриманих осіб, незалежно від того, чи їх затримання явно вимагалося з метою використання їх як заручників, і незалежно від їхнього попереднього статусу комбатантів»). За винятком особистої сфери застосування, судова практика МКТЮ дійшла висновку про те, що захоплення заручників відповідно до статей 2(h) та 3 Статуту МКТЮ має одні й ті самі об’єктивні та суб’єктивні елементи. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 229 тексті міжнародного збройного конфлікту МКС визнає воєнний злочин взяття заручників лише як серйозне порушенням Женевських конвенцій відповідно до статті 8(2)(а)(viii) Статуту МКС.1011 535. Ці чинники свідчать на користь визнання кримінальної відповідальності за взяття заручників за статтею 438 КК України. b. Визначення взяття заручників (об’єктивні елементи) 536. Відповідно до Елементів злочинів МКС, об’єктивними елементами цього правопорушення є такі: 1) особа, що вчинила злочин, захопила, взяла під варту або в інший спосіб взяла у заручники одну або кілька осіб; 2) особа, що вчинила злочин, погрожувала вбити, поранити або продовжувати утримувати таку особу або осіб; та 3) така особа чи особи перебували під захистом однієї або кількох Женевських конвенцій 1949 року.1012 Аналогічно, судова практика МКТЮ відображає такі ж самі елементи воєнних злочинів захоплення заручників за статтями 2(h) та 3 Статуту МКТЮ.1013 537. Особа, що вчинила злочин, захопила, взяла під варту чи в інший спосіб взяла в заручники одну або кілька осіб. Цей елемент передбачає: 1) певний ступінь позбавлення свободи («захоплені, утримувані або в інший спосіб узяті в заручники»), 2) незаконний характер.1014 1011 1012 1013 1014 Статут МКС та Статут СССЛ також визначають взяття заручників як воєнний злочин у неміжнародних збройних конфліктах, Статут МКС, стаття 8(2)(c)(iii); Статут СССЛ, стаття 3(c). Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(viii). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(c)(iii), стосовно того самого порушення в контексті неміжнародних збройних конфліктів. Елементи цього злочину взяті зі статті 1(1) Міжнародної конвенції про боротьбу із захопленням заручників, де йдеться про те, що «Будь-яка особа, яка захоплює або утримує іншу особу й погрожує вбити, завдати пошкодження або продовжувати утримувати іншу особу (далі називається «заручник») для того, щоб примусити третю сторону, а саме: державу, міжнародну міжурядову організацію, будь-яку фізичну, юридичну особу або групу осіб, здійснити чи утриматись від здійснення будь-якого акту як прямої, так і опосередкованої умови для звільнення заручника, вчиняє злочин захоплення заручників […]». Україна ратифікувала цю Конвенцію 19 червня 1987 року. Див. Збірник договорів Організації Об’єднаних Націй, Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників. Див. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 352, п. 173. Див. МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Бласкіча, п. 639 («Апеляційна палата погоджується з тим, що істотним елементом злочину взяття заручників є використання погроз щодо затриманих з метою отримання поступки або переваги; ситуація взяття заручників виникає, коли особа захоплює або утримує та погрожує вбити, поранити або продовжувати утримувати іншу особу, щоб змусити третю особу вчинити певну дію або утриматися від неї як умову для звільнення цієї особи»); МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Бласкіча, п. 158 («За змістом статті 2 Статуту цивільними заручниками є особи, незаконно позбавлені свободи, часто довільно, інколи ж і під загрозою смерті. Проте, як стверджує захист, тримання під вартою може бути законним за деяких обставин, зокрема, для захисту цивільних осіб або коли цього вимагають міркування безпеки. Сторона обвинувачення повинна встановити, що під час ймовірного тримання під вартою дія, що, за твердженнями, була гідна осуду, була вчинена з метою отримання поступки або переваги. Елементи правопорушення аналогічні елементам статті 3(b) Женевських конвенцій, які є предметом статті 3 Статуту») (примітки опущені). Аналогічно, в контексті статті 8(2)(a)(viii) Статуту МКС судова практика МКТЮ так само спиралася на Міжнародну конвенцію про боротьбу із захопленням заручників для розроблення елементів взяття заручників як воєнного злочину. Див. МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Бласкіча, прим. 1332. Див. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 352-353, пп. 175, 176. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 230 538. Позбавлення свободи. Поняття «захоплення, тримання під вартою або взяття в заручники в інший спосіб» передбачає здійснення контролю над особою.1015 Коментар МКЧХ до статті 34 Женевської конвенції IV зазначає, що термін «заручники» слід тлумачити «в якомога ширшому сенсі» і визначає його як «громадян держави, що воює, які з власної волі або з примусу перебувають під владою ворога і відповідають своєю свободою чи життям за виконання його наказів та безпеку його збройних сил».1016 539. Незаконний характер позбавлення свободи. Хоча про це прямо не згадується в конкретних Елементах злочинів МКС, позбавлення свободи має бути незаконними. Це відповідає пункту 6 Загального вступу до Елементів злочинів, де вказується, що елементи не містять повторення вимог про незаконність,1017 а також відповідає практиці МКТЮ та СССЛ щодо цього конкретного воєнного злочину.1018 Коментатори зазначали, що існують різні думки щодо того, чи має затримання бути незаконним від самого початку, або ж законне затримання, яке стає незаконним на пізнішому етапі, також може вважатися достатнім для виконання умов цього елементу.1019 СССЛ підтримує широке розуміння питання позбавлення свободи, яке включає «законне затримання на початку», яке згодом переростає в незаконне відповідно до формулювання «або іншим чином утримується» в першому елементі цього злочину.1020 Сфера цього злочину, що має тривалий характер, включає випадки, коли виконані умови інших елементів, а порушник має mens rea у період, що настає за законним затриманням.1021 1015 1016 1017 1018 1019 1020 1021 Див. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 352, п. 175. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції IV, стор. 229–230. Див. також МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Бласкіча, п. 187; СССЛ, справа Сесей та ін., Рішення Судової палати, п. 241 («термін «заручник» слід тлумачити в найширшому сенсі»). Елементи злочинів МКС, Загальний вступ, п. 6. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Бласкіча, п. 158 («За змістом статті 2 Статуту цивільні заручники — це особи, яких незаконно позбавлено свободи, найчастіше свавільно, а іноді й під загрозою смерті. […] Елементи злочину аналогічні елементам статті 3(b) Женевських конвенцій, які є предметом 3 Статуту») (виділено автором); СССЛ, справа Сесей та ін. Рішення Апеляційної палати, п. 598. Див. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 353, пп. 175. (з посиланням, зокрема, на МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Бласкіча, п. 158; МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Кордіча і Черкеза, п. 312), 903. СССЛ, рішення Судової палати у справі Сесея та ін., Рішення Апеляційної палати, п. 598 («[…] інакше бути не могло, бо це означало б, що злочин взяття заручників ніколи не міг би виникнути на основі затримання, що спочатку було законним; так само незаконне викрадення ніколи б не змогло перетворитися на випадок захоплення заручників. Проте конкретний спосіб, за яким людина потрапляє до рук злочинця, не є визначальною характеристикою злочину; це, скоріше, його другорядна ознака. Як встановила Судова палата, першим елементом злочину є те, що особу було «захоплено, затримано або іншим чином взято в заручники». Зі свого боку коментар МКЧХ до Додаткового протоколу II визначає заручника як «особу, яка вільно чи невільно перебуває під владою сторони у конфлікті або її агента» […]») (примітки опущені) (курсив в оригіналі) (щодо злочину взяття заручників у контексті неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглядається); див. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, стор. 353, 553, 554, пп. 176, 903. СССЛ, рішення Судової палати у справі Сесея та ін., Рішення Апеляційної палати, п. 598 («На думку Апеляційної палати, якщо розглядати склад злочину і виключати особу, яка мала mens rea в період часу після початкового ув’язнення (потерпілої особи), це означатиме невизнання тривалого характеру цього злочину.») (щодо злочину взяття заручників у контексті неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 231 540. Особа, що вчинила злочин, погрожувала вбити, поранити або продовжувати тримати під вартою таку особу чи осіб. У справі Бласкіча Апеляційна палата МКТЮ зазначала, що «основним елементом злочину взяття заручників є погроза, об’єктом якої є ув’язнені особи, в цілях отримання поступки або переваги».1022 Цей елемент включає погрозу, яка містить певні умови і об’єктом якої є фізичний та емоційний добробут таких осіб.1023 Погрози можуть бути зроблені явно або в прихованому вигляді.1024 Апеляційна палата СССЛ у справі Сесей та ін. уточнила, що «інформування третьої особи про погрозу не є елементом цього правопорушення».1025 Проте коментатори висловлюють думку, за якою таке інформування може, однак, бути доказом наміру вдаватися до примусу.1026 541. Погрози повинні бути незаконними. Наприклад, якщо звільнення особи не вимагається за законом, і особа перебуває під вартою на законних підставах, загроза продовження тримання такої особи під вартою в контексті переговорів, наприклад, щодо обміну військовополоненими під час бойових дій, не буде протиправною, а отже не буде вважатися взяттям заручників.1027 542. Така особа або особи перебували під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. Як воєнний злочин, що лежить в основі серйозного порушення Женевської конвенції IV, заборона взяття заручників у міжнародних збройних конфліктах насамперед поширюється на всіх осіб, які мають захист за змістом статті 4 Женевської конвенції IV .1028 Це положення передбачає, що особи, які перебувають під захистом — це ті цивільні особи, які «в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, 1022 1023 1024 1025 1026 1027 1028 застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглядається). МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Бласкіча, п. 639; МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Бласкіча, п. 158 («Сторона обвинувачення повинна встановити, що під час ймовірного тримання під вартою дія, що, за твердженнями, була гідна осуду, була вчинена з метою отримання поступки або переваги».) 187 («Щоб кваліфікуватися як заручники, затримані повинні були бути використані для отримання певної вигоди або забезпечення взяття на себе певних зобов’язань стороною конфлікту, іншою особою чи іншою групою осіб»). МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Кордіча та Черкеза, п. 313. Див. також СССЛ, Сесей та ін. Рішення Судової палати, п. 242 («Сторона обвинувачення має довести існування загрози, об’єктом якої був заручник, яка була б реалізована, якби певна умова не буде виконана») (щодо злочину взяття заручників у контексті неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглядається); Коментар МКЧХ до Женевської конвенції IV, стор. 600 (де цей елемент уточнюється як «загроза продовженням тримання заручника під вартою або його страти»). СССЛ, рішення Судової палати у справі Сесея та ін., Рішення Судової палати, п. 242 (щодо злочину взяття заручників у контексті неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). СССЛ, рішення Судової палати у справі Сесея та ін., Рішення Апеляційної палати, п. 582 («З умови про те, що загроза має робитися з наміром примушування до чогось, не випливає той факт, що про цю загрозу має бути поінформована третя сторона[…]») (щодо злочину взяття заручників у контексті неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 353, п. 178. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 353, п. 177. Верле і Єсбергер. Принципи міжнародного кримінального права. 4-е видання, Oxford University Press, 2020, п. 1347. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 232 під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є».1029 543. Лояльність певній стороні та контроль цієї сторони над людьми та територією. Формальне/юридичне громадянство у вузькому сенсі не є настільки важливим, як сутність відносин жертв і злочинців.1030 Лояльність стороні конфлікту та контроль цієї сторони над особами на певній території можна розглядати як вирішальний критерій.1031 В міру того, як сили сторони конфлікту, що здійснюють наступ, поступово встановлюють контроль над територією, цивільні особи в цих районах, що послідовно захоплюються, автоматично набувають статус осіб, що підлягають захисту, за умови, що вони не заявляють про лояльність цій стороні.1032 1029 1030 1031 1032 Женевська конвенція IV, стаття 4. МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Челебічі, пункти 83-84 («Статтю 4 Женевської конвенції IV слід тлумачити як намір максимально захистити цивільних осіб, які опинилися у вирі міжнародного конфлікту або конфлікту, який набув міжнародного виміру. Тому відповідність умові статті 4 щодо громадянства повинна встановлюватися на основі аналізу «сутності відносин», а не на підставі правової кваліфікації за національним законодавством. У сучасних етнічних конфліктах, для цілей застосування гуманітарного права та статті 4 Женевської конвенції IV зокрема, потерпілі особи можуть «асимілюватися» зовнішньою державою, яка бере участь у конфлікті, навіть якщо вони формально мають те ж саме громадянство, як і ті, хто їх захопив. Отже, Апеляційна палата погоджується з апеляційним рішенням у справі Тадіча у тому, що «навіть якби за обставинами справи злочинці та потерпілі особи вважалися особами, що мають спільне громадянство, стаття 4 все одно була б застосовною»). МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Тадіча, пункти 165-166 («Цей правовий підхід, що спирається радше на змістовні відносини, ніж на формальні зв’язки, стає дедалі важливішим у сучасних міжнародних збройних конфліктах. Якщо раніше війни велися в основному між усталеними державами, то в сучасних міжетнічних збройних конфліктах на кшталт конфлікту в колишній Югославії в ході конфлікту часто створюються нові держави, і підставою для лояльності може стати етнічна, а не національна приналежність. Або, іншими словами, етнічна приналежність може стати визначальним чинником національної лояльності. За таких умов критерій громадянства є дедалі менш придатним для визначення осіб, які перебувають під захистом. У таких конфліктах не лише текст та історія розроблення Конвенції, але й, що більш важливо, об’єкт і мета Конвенції свідчать про те, що лояльність стороні конфлікту та, відповідно, контроль цієї сторони над особами на певній території можна вважати вирішальним критерієм»). МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, пункти 292 («Відповідно до прецедентного права міжнародних трибуналів, цивільна особа потрапляє «під владу» сторони конфлікту, якщо ця особа перебуває на території, підконтрольній такій стороні»), 293 («Отже, на думку Палати, у міру того, як сили сторони конфлікту, які здійснюють напад, поступово здобувають контроль над селом, що є об’єктом нападу, окремі цивільні особи на цих територіях автоматично набувають статус осіб, що підлягають захисту в значенні статті 4 Женевської Конвенції IV, якщо вони не заявлять про лояльність відповідній стороні. Тому стаття 8(2)(a)(i) Статуту забороняє умисне вбивство цих цивільних осіб за таких обставин». її елемент 2 в аналогічний спосіб застосовується до взяття заручників за статтею 8(2)(а)(viii)), 358 («Стаття 8(2) (a)(ii) Статуту, отже, застосовується до тих ситуацій, за яких цивільні особи, що перебувають під захистом, зазнають нелюдського поводження «під владою» сторони конфлікту, і тому також застосовується до випадків нелюдського поводження з особами, що підлягають захисту, з боку сторони, яка здійснює напад, коли такі дії стаються після того, як напад у цілому закінчився і забезпечено припинення спротиву або повний контроль над селом, що зазнало нападу. Крім того, це положення забороняє порушникам нелюдяно поводитися з особами, які перебувають під захистом, коли ці сили просуваються до районів опору противника у селі, що зазнало нападу». тут знову її елемент 2 в аналогічний спосіб застосовується до взяття заручників за статтею 8(2)(а)(viii)). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 233 ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД. ЛОЯЛЬНІСТЬ ДО СТОРОНИ КОНФЛІКТУ, ЗОКРЕМА ЕТНІЧНА ПРИНАЛЕЖНІСТЬ. МКС. СИТУАЦІЯ В ГРУЗІЇ. ОРДЕР НА АРЕШТ САНАКОЄВА (ПРИМІТКИ ОПУЩЕНІ) Палата попереднього провадження МКС прийняла тлумачення статті 4 Женевської конвенції IV, що міститься в судовій практиці МКТЮ, згідно з яким «особи, що перебувають під захистом, не повинні визначатися на основі вузької умови щодо громадянства, яка протиставляється зв’язкам, як-от етнічна приналежність, що є більш наближеними до реальності і вказують на реальну лояльність певній стороні конфлікту».1033 У ньому зазначалося таке: «12. Ґрунтуючись на доказах, Палата має розумні підстави вважати, що в період з 10 по 12 серпня 2008 р. кілька мешканців села, які вважалися етнічними грузинами (далі — «етнічні грузини») або особами зі змішаних шлюбів, і які на той час не втекли, були заарештовані в Цхінвальському районі просто на вулицях або вдома особами, описаними як етнічні осетини, одягненими як співробітники поліції, у військовій формі або в цивільному, іноді разом з росіянами або членами російських збройних сил. […] Затриманих було доставлено до слідчого ізолятора в Цхінвалі («КПЗ» або «ізолятор»). 13. Палата вважає, що є розумні підстави вважати, що близько 170 осіб були заарештовані і згодом поміщені під варту в ізоляторі, і що більшість з них були цивільними особами, серед яких було багато жінок і людей похилого віку, які опинилися під владою сторони збройного конфлікту, яка була ворожою до сторони, до якої вони, як вважалося, належали (уряд Грузії), через їхнє стверджуване етнічне походження. Отже, є розумні підстави вважати, що більшість вищезгаданих осіб були особами, які перебували під захистом Четвертої Женевської конвенції 1949 року («Четверта Женевська конвенція»)». 544. За відсутності судової практики залишається з’ясувати, чи буде визначення злочину у вигляді взяття заручників відповідно до системи права МКС вважатися так само застосовним до осіб, що перебувають під захистом, які не є цивільними особами за змістом Женевської конвенції IV. У будь-якому разі, згідно зі звичаєвим міжнародним правом, воєнний злочин захоплення заручників під час чи то міжнародного, чи то неміжнародного збройного конфлікту не обмежується цивільними особами і його визначення може бути застосовано до будь-якої особи, яка перебуває під захистом Женевських конвенцій,1034 вклю1033 1034 МКС, Ордер на арешт Санакоєва, п. 13, прим. 22 (цитується: МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Брджаніна, п. 125). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 96. Взяття заручників («Хоча заборона взяття заручників визначена у Четвертій Женевської конвенції і зазвичай пов’язується з утриманням цивільних як заручників, немає жодних вказівок на те що, що цей злочин обмежується взяттям у заручники цивільних осіб. Спільна стаття 3 Женевських конвенцій, Статут Міжнародного кримінального суду та Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників не обмежують цей злочин взяттям у заручники цивільних осіб, а поширюється на взяття у заручники будь-якої особи. Дійсно, в Елементах злочинів Міжнародного кримінального суду це визначення застосовується до взяття в заручники будь-якої особи, що перебуває під захистом Женевської конвенції»). Див. також МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Кордіча і Черкеза, п. 825 («взяття цивільних осіб як заручників (стаття 2) / взяття заручників (стаття 3): як і щодо різних злочинів умисного вбивства, елементи цих двох правопорушень є аналогічними, за винятком умови про те, що потерпілі особи повинні бути особами, що перебувають під захистом, яка міститься у статті 2; тому, якщо всі елементи правопорушень доведені, обвинувачений повинен бути визнаний винним у взятті цивільних осіб як заручників відповідно до статті 2 Статуту») (примітки опущені). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 234 чно з військовополоненими.1035 У справі Караджича Апеляційна палата МКТЮ нагадала про «абсолютну заборону брати в заручники будь-яку особу, яка не бере активної участі в бойових діях, а також затриманих осіб, незалежно від їхнього статусу до затримання».1036 Коментатори зазначають також, що заборона взяття заручників поширюється на «всіх осіб, що перебувають під владою ворожої сторони».1037 c. Визначення взяття заручників (суб’єктивні елементи)1038 545. Суб’єктивні елементи цього правопорушення є такими: 1) намір особи, що вчинила злочин, змусити державу, міжнародну організацію, фізичну чи юридичну особу або групу осіб діяти чи відмовитися від дій, при чому такі дії або відмова від дій є умовою безпеки або звільнення особи чи осіб; і 2) особа, що вчинила злочин, знала про фактичні обставини, які свідчили про статус осіб як осіб, що перебувають під захистом.1039 546. Конкретний умисел — особа, що вчинила злочин, мала намір примусити державу, міжнародну організацію, фізичну чи юридичну особу або групу осіб до дій або утримання від дій, при чому такі дії або відмова від дій були явною або неявною умовою безпеки або звільнення особи або осіб. На додаток до стандарту mens rea, передбаченого у статті 30 Статуту МКС, передумовою цього правопорушення є наявність конкретного наміру змусити державу, міжнародну організацію, фізичну чи юридичну особу, чи групу осіб вчинити дію або утриматися від дії, при чому така дія або утримання від дії є явною чи неявною умовою безпеки чи звільнення особи або осіб.1040 Погроза вбити, поранити чи продовжити утримання заручників має «поєднуватися з примусом»,1041 і «така погроза має бути задумана як примусовий захід для досягнення виконання 1035 1036 1037 1038 1039 1040 1041 МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Караджича щодо взяття заручників, п. 21 («Апеляційна палата вважає, що заборона взяття заручників не може розглядатися як така, що є невластивою Третій Женевській конвенції... захист військовополонених регулюється об’ємним корпусом положень Третьої Женевської конвенції, які, разом узяті, призводять до висновку про те, що будь-яке взяття заручників з числа військовополонених не може не бути порушенням Третьої Женевської конвенції»). МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Караджича, п. 659; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції IV, с. 231 (де зазначається, що стаття 34 Женевської конвенції IV, «що перебуває у самому кінці низки положень, спільних для чотирьох конвенцій, має абсолютний характер»). Додатковий протокол I, Стаття 75(1); Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 352, п. 177, включно з виноскою 229. У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(viіі); Статут МКС, стаття 30. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Караджича, п. 468; МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Кордіча та Черкеза, п. 313; СССЛ, Сесей та ін. Рішення Судової палати, п. 243 (щодо злочину взяття заручників у контексті неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі); Верле і Єсбергер. Принципи міжнародного кримінального права. 4-е видання, Oxford University Press, 2020, пп. 596 (з посиланням на умисел щодо примушування), 1349. СССЛ, рішення Судової палати у справі Сесея та ін., Рішення Апеляційної палати, п. 598 (щодо злочину взяття заручників у контексті неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 235 поставленої умови».1042 Цей конкретний умисел відрізняє взяття заручників від позбавлення певної особи свободи як адміністративного чи судового заходу.1043 547. Цей умисел може з’явитися в правопорушника на пізнішому етапі.1044 СССЛ, РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У СПРАВІ СЕСЕЯ ТА ІН., РІШЕННЯ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ПАЛАТИ, П. 597 (ПРИМІТКИ ОПУЩЕНІ) З правового погляду необхідний намір може бути присутнім вже тоді, коли певну особу вперше затримано, або ж може з’явитися в якийсь час після того, коли особи вже перебували під вартою. У першому випадку злочин вважається скоєним у момент початкового затримання (за умови, що всі інші умови елементів злочину виконані); в останньому випадку ситуація перетворюється на злочин взяття заручників у момент кристалізації наміру (знову ж таки, за умови, що інші умови елементів злочину виконані). 548. Цей суб’єктивний елемент може містити намір, наприклад, використовувати ув’язнених цивільних осіб «як інструмент для ведення переговорів» і тримати їх під вартою «для того, щоб використовувати для обміну».1045 549. Стосовно наміру «примусити державу», наприклад, I Палата попереднього провадження МКС у «Ситуації в Грузії» встановила, що «[були] розумні підстави вважати, що тримання під вартою та погрози щодо подальшого тримання під вартою осіб, які перебували під захистом, з метою змусити грузинську владу звільнити засуджених-осетинів, було взяттям заручників відповідно до статті 8(2)(а)(viii) Статуту».1046 550. Особа, що вчинила злочин, знала про фактичні обставини, які свідчили про статус цих осіб як таких, що підлягали захисту. Особа, яка вчинила злочин, повинна також була знати про статус потерпілої особи як особи, що підлягала 1042 1043 1044 1045 1046 МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Кордіча та Черкеза, п. 313, СССЛ, Сесей та ін. Рішення Судової палати, п. 243 (щодо злочину взяття заручників у контексті неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 96. Захоплення заручників. СССЛ, рішення Судової палати у справі Сесея та ін., Рішення Судової палати, п. 597 (щодо злочину взяття заручників у контексті неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі); МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Караджича, п. 468 («Mens rea, що є передумовою взяття заручників — це намір змусити третю сторону діяти чи утриматися від дій, причому такі дії чи їх відсутність є умовою звільнення ув’язнених осіб. Оскільки суттєвою ознакою злочину захоплення заручників є застосування погроз по відношенню до ув’язнених осіб для отримання поступки або переваги, і ці погрози можуть бути реалізовані в будь-який момент під час ув’язнення, необхідний умисел може бути сформований у момент затримання або він може бути сформований пізніше, після затримання особи» (примітки опущені); Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 353, п. 179. МКС, Ордер на арешт Міндзаєва, п. 31 («Палата вважає, що є розумні підстави вважати, що ув’язнені використовувалися як інструмент ведення переговорів. Крім того, Палата нагадує, що намір тримати цивільних під вартою з метою використання їх для обміну вже, мабуть, був присутнім на момент арештів»); МКС, Ордер на арешт Гучмазова, п. 30; МКС, Ордер на арешт Санакоєва, п. 19. МКС, Ордер на арешт Міндзаєва, п. 32; МКС, Ордер на арешт Гучмазова, п. 31; МКС, Ордер на арешт Санакоєва, п. 20. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 236 захисту. Усвідомлення статусу особи, що підлягає захисту, не означає, що особа, яка вчинила злочин, повинна була провести оцінювання та дійти висновку, що потерпіла особа була захищена відповідно до будь-якої з чотирьох Женевських конвенцій. Важливими є фактичні обставини, які підтверджують цей статус.1047 d. Контекстуальні елементи 551. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Відбувався міжнародний збройний конфлікт; ii. Дії сталися в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;1048 та iii. Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.1049 xii. Переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію чи депортація або переміщення всього або частини населення окупованої території у межах чи за межі цієї території (Статут МКС, стаття 8(2)( b)(viii)); 552. Цей злочин містить два окремі злочинних діяння з різними об’єктивними та суб’єктивними елементами, а саме: 1) переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію; та 2) депортація або переміщення всього або частини населення окупованої території у межах чи за межі цієї території. У цьому розділі кожна з вищезгаданих дій буде проаналізована окремо. 1047 1048 1049 Див. також МКС. Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 297 («стаття 8(2)(a)(i) Статуту також передбачає, що особа, яка вчинила злочин, «усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про статус, за яким потерпіла особа перебувала під захистом». Отже, особа, що вчинила злочин, не обов’язково мала здійснювати оцінювання та робити висновок про те, що потерпіла особа насправді була особою, яка перебувала під захистом відповідно до будь-якої із Женевських конвенцій»; її елемент 3 в аналогічний спосіб застосовується до взяття заручників відповідно до статті 8(2)(а)(viii)), 305 («воєнний злочин умисного вбивства, передбачений у статті 8(2)(а)(i) Статуту також передбачає, що злочинець «знає про фактичні обставини, за якими потерпіла особа набула цього статусу осіб, що підлягають захисту». Отже, особа, яка вчинила злочин, не обов’язково мала робити необхідне оцінювальне судження, щоб дійти висновку про те, що потерпіла особа справді мала статус особи, що перебуває під захистом, за будь-якою з Женевських конвенцій 1949 року»; її елемент 3 в аналогічний спосіб застосовується до взяття заручників відповідно до статті 8(2)(а)(viii)). Верле і Єсбергер. Принципи міжнародного кримінального права. 4-е видання, Oxford University Press, 2020, п. 578. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(viii). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(viii). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 237 a. Переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію (Статут МКС, стаття 8(2)(b)(viii), частково) ЗАСТОСОВНІСТЬ. Можна вважати, що за переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію передбачена кримінальна відповідальність за частиною першою статті 438 КК України, оскільки ця дія підпадає під поняття «інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України». СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Для визнання особи винною у цьому злочині необхідно встановити такі елементи: 1. Об’єктивні елементи • Особа, що вчинила злочин, умисно перемістила, прямо чи опосередковано, частину власного цивільного населення окупаційної держави на окуповану нею територію. 2. Суб’єктивні елементи • Особа, що вчинила злочин, перемістила, прямо чи опосередковано, частину власного цивільного населення окупаційної держави на окуповану нею територію. 3. Контекстуальні елементи • Існує міжнародний збройний конфлікт. • Дії особи, яка вчинила злочин, сталися в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. i. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 553. «Переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію» може бути віднесено до «інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», як це передбачено частиною першою статті 438. Як пояснюється нижче, це правопорушення заборонено міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Крім того, порушення цієї заборони визнано воєнним злочином. Ці чинники свідчать на користь інтерпретації статті 438 КК як такої, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення цієї заборони МГП. 554. Переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію є серйозним порушенням законів ведення війни, визнаних у міжнародних договорах, які ратифікувала Україна. Це правопорушення заборонено міжнародними договорами, ратифікованих Україною, як порушення статті 49(6) Женевської конвенції IV, що було також визнано грубим НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 238 порушенням Додаткового протоколу I за статтею 85(4)(а).1050 МКЧХ визначає цю заборону як елемент міжнародного звичаєвого права.1051 Україна є державою-учасницею Додаткового протоколу І.1052 Саме тому для цілей статті 438 КК України заборона переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію є порушенням законів ведення війни, визнаних міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. 555. Визнання воєнним злочином. Будучи серйозним порушенням Додаткового протоколу I, невиконання окупаційною державою заборони на переміщення частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію кваліфікується як воєнний злочин у міжнародному збройному конфлікті.1053 Так само й МКЧХ визнає таке порушення воєнним злочином.1054 Крім того, стаття 8(2)(b)(viii) Статуту МКС класифікує порушення заборони на переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію як воєнний злочин у міжнародному збройному конфлікті. 556. Ці чинники свідчать на користь визнання кримінальної відповідальності за переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію відповідно до статті 438 КК України. ii. Переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію (об’єктивні елементи) 557. Елементи злочинів МКС визначають єдиний об’єктивний елемент цього злочину, а саме: порушник прямо чи опосередковано перемістив частину населення окупаційної держави на окуповану нею територію.1055 У наведеному нижче аналізі цей елемент буде проаналізований за його основними складовими, а саме: 1) наявність окупації; 2) особа, яка вчинила злочин / окупаційна держава; 3) переміщення на окуповану територію; 4) прямо чи опосередковано; та 5) частини власного населення окупаційної держави. 558. Наявність окупації. В основі злочину переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію1056 лежить наявність окупації, а саме, ситуація, за якої певна «територія перебуває 1050 1051 1052 1053 1054 1055 1056 Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 406, пп. 370-371; Верле і Єсбергер. Принципи міжнародного кримінального права. 4-е видання, Oxford University Press, 2020, с. 513, п. 1358; Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 210. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве право. Норма 130. Переміщення власного цивільного населення на окуповану територію. 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала/приєдналася до Женевської конвенції IV 1949 року, а 25 січня 1990 року — до Додаткового протоколу І. Див. МКЧХ. Договори та держави-учасниці. Україна. Додатковий протокол I, стаття 85(4)(a). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве право. Норма 156. Визначення воєнних злочинів. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xiii). Див також п. 557 НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 239 під реальним контролем армії іноземної держави, і яка поширюється лише на територію, де такий контроль встановлено і може здійснюватися».1057 559. Окупаційна держава як правопорушник. У статті 8(2)(b)(viii) «окупаційна держава», схоже, згадується як головний порушник, що скоює цей злочин; у той же час Елементи злочинів МКС не містять подібного посилання на «правопорушника». Разом з тим, формулювання в Елементах злочинів МКС («її власне населення» або «окупована нею територія»)1058 дозволяють припустити, що «правопорушник» ототожнюється з поняттям «окупаційної держави». Як зазначається нижче, цей злочин передбачає кримінальну відповідальність за участь окупаційної держави та її агентів у переміщенні або сприянні переміщенню її цивільного населення.1059 560. Переміщення на окуповану територію. На думку коментаторів, «переміщення» за змістом статті 8(2)(b)(viii) стосується фізичного переміщення «певної тривалості». Переміщення, яке здійснюється на обмежений термін (за прикладом «туристичної візи»), не відповідає об’єктивним ознакам складу злочину.1060 Це пов’язано з тим, що відповідне обґрунтування визначення злочину полягає в тому, щоб заборонити будь-які спроби змінити демографічний склад окупованої території для закріплення територіальних претензій.1061 Крім того, не має значення, чи є переміщення примусовим або добровільним, оскільки це положення спрямовано на захист населення окупованої території.1062 Однак, якщо переміщення є добровільним, тоді, аби підпадати під ознаки злочину, воно повинно відбуватися бодай за часткової участі окупаційної держави.1063 Зрештою, переміщення має відбуватися на території, яка перебуває під окупацією. 561. Прямо чи опосередковано. Згідно з формулюванням злочинного діяння за статтею 8(2)(b)(viii) та Елементами злочинів МКС форма участі окупаційної держави в переміщенні може бути прямою або опосередкованою. Це уточнення включає до складу злочину переміщення, які відбуваються за заохочення або прямої чи непрямої підтримки держави або її агентів, як «політика та заходи, спрямовані на спонукання та полегшення міграції на окуповані території, як 1057 1058 1059 1060 1061 1062 1063 Гаазьке положення 1907 р., стаття 42; МС, Правові наслідки будівництва стіни на окупованій Палестинській території, пп. 78-79; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020 р.), спільна стаття 2, п. 336. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xiii) (Особа, що вчинила злочин, прямо чи опосередковано перемістила частину населення окупаційної держави на окуповану нею територію) (виділено автором). Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 410, пп. 382; Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 211. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 409–410, п. 378. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 407, п. 372; Верле і Єсбергер, Принципи міжнародного кримінального права, 4-е видання, Oxford University Press, 2020, с. 513, п. 1359. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 410, п. 381; Верле і Єсбергер, Принципи міжнародного кримінального права, 4-е видання, Oxford University Press, 2020, с. 513-514, п. 1359. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 410–411, п. 382. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 240 от економічні та фінансові стимули, субсидії та податкові пільги».1064 Додавання уточнення «прямо та опосередковано» до статті 8(2)(b)(viii) викликало суперечки на етапі розробки Статуту МКС, оскільки деякі держави виступили проти, вважаючи, що це необґрунтовано розширить склад злочину і виведе його за межі параметрів початкових норм МГП, а саме, статті 49 (6) Женевської конвенції IV .1065 Проте такі заперечення були відхилені, принаймні, в непрямий спосіб, у Консультативному висновку про правові наслідки будівництва стіни на окупованій Палестинській території, де Міжнародний Суд дійшов висновку, що стаття 49 Женевської конвенції IV «забороняє не лише депортацію чи насильницьке переміщення населення, подібне до того, яке здійснювалося під час Другої світової війни, але також і заходи, які вживає окупаційна держава для організації або заохочення переміщення частини свого населення на окуповану територію».1066 562. Залишається питання про те, чи можна кваліфікувати участь держави як бездіяльність, а саме невжиття заходів щодо запобігання переселенню населення на окуповану територію.1067 563. Частини власного населення окупаційної держави. Відповідно до обґрунтування складу злочину, цей компонент спеціально передбачає, що переміщені особи мають належати до населення окупаційної держави.1068 Переміщення збройних сил на окуповану територію для виконання «військових завдань» не відповідає умовам цього елементу, утім, коментатори припустили, що переселення для постійного проживання на окупованій території представників збройних сил разом з їхніми сім’ями підпадає під дію статті 8(2)(b)(viii).1069 Важливо зазначити, що виняток, передбачений статтею 78 Додаткового протоколу I, допускає переміщення дітей на окуповані території за станом здоров’я та медичними показаннями.1070 Крім того, на думку деяких коментаторів, пряме посилання на «частини її власного цивільного населення» у Статуті МКС та Елементах злочинів МКС1071 передбачає кількісний поріг, який виключає зі сфери винного діяння злочину діяння переміщення обмеженої кількості осіб.1072 1064 1065 1066 1067 1068 1069 1070 1071 1072 Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 411, п. 383; Верле і Єсбергер, Принципи міжнародного кримінального права, 4-е видання, Oxford University Press, 2020, с. 514, п. 1360; Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 211. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 407-408, п. 373. МС. Правові наслідки будівництва стіни на окупованій Палестинській території, п. 210. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 411, п. 383. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 410, п. 379. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 410, п. 379. Додатковий протокол I, стаття 78; Верле та Єссбергер (Werle and Jeßberger). Принципи міжнародного кримінального права. 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 514, п. 1361. Статут МКС, стаття 8(2)(b)(viii), Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(viii) (виділено автором). Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар, 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 410, п. 380; Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 212. Але див. протилежну НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 241 b. Переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію (суб’єктивні елементи) 1073 564. Елемент злочину mens rea передбачає, що правопорушник / окупаційна держава умисно перемістила, прямо чи опосередковано, частину її власного цивільного населення на окуповану нею територію. На думку коментаторів, посилання на термін «навмисне» у контексті статті 85(4)(а) Додаткового протоколу I, мабуть, свідчить про те, що непрямого наміру чи dolus eventualis може бути достатньо.1074 Цей нижчий стандарт mens rea має особливе значення у разі непрямого переміщення.1075 c. Контекстуальні елементи 565. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Відбувався міжнародний збройний конфлікт; ii. Дії сталися в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;1076 та iii. Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.1077 1073 1074 1075 1076 1077 думку: Верле та Єссбергер (Werle and Jeßberger). Принципи міжнародного кримінального права. 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 513, п. 1359. У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 410, п. 380. Верле і Єсбергер. Принципи міжнародного кримінального права. 4-е видання, Oxford University Press, 2020, с. 514, п. 1362. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 410, п. 380. Верле і Єсбергер. Принципи міжнародного кримінального права. 4-е видання, Oxford University Press, 2020, с. 514, п. 1362. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(viii). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(viii). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 242 d. Депортація або переміщення всього або частини населення окупованої території в межах чи за межі цієї території (Статут МКС, стаття 8(2)(b) (viii), частково) ЗАСТОСОВНІСТЬ. Можна вважати, що за депортацію або переміщення всього або частини населення окупованої території в межах або за межі цієї території передбачена кримінальна відповідальність за частиною першої статтею 438 КК України, оскільки це підпадає під поняття «інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України» або частково під «вигнання цивільного населення для примусових робіт». СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Для визнання особи винною у цьому злочині необхідно встановити такі елементи: 1. Об’єктивні елементи • Особа, що вчинила злочин, депортувала або перемістила все або частини населення окупованої території в межах або за межі цієї території. 2. Суб’єктивні елементи • Особа, що вчинила злочин, умисно депортувала або перемістила все або частини населення окупованої території в межах або за межі цієї окупованої території; або • Особа, яка вчинила злочин, діяла з усвідомленням того, що така депортація стане результатом її дій та поведінки. 3. Контекстуальні елементи • Існує міжнародний збройний конфлікт. • Дії особи, яка вчинила злочин, сталися в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. i. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 566. «Депортація чи переміщення всього або частини населення окупованої території в межах або за межі цієї території» може бути віднесено до «інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України» та, частково, «вигнання цивільного населення для примусових робіт», на що посилається частина перша статті 438.1078 Як пояснюється нижче, це правопорушення заборонено міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Крім того, порушення цієї заборони визнано воєнним злочином. Ці чинники свідчать на користь ін1078 Принаймні частково це злочинне діяння також може бути віднесено до категорії «вигнання цивільного населення для примусових робіт» як конкретне діяння, за яке настає кримінальна відповідальність відповідно до статті 438. Однак важливо зазначити, що воєнний злочин «депортації або переміщення всього або частини населення окупованої території в межах або за межі цієї території» не потребує жодного зв’язку з примусовою працею. Див. нижче суб’єктивні та об’єктивні елементи. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 243 терпретації статті 438 КК як такої, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення цієї заборони МГП. 567. Депортація чи переміщення всього або частини населення окупованої території у межах або за межі цієї території є серйозним порушенням законів ведення війни, що передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Це порушення заборонено міжнародними договорами, які ратифікувала Україна, як порушення статті 49(1)-(5) Женевської конвенції IV, що було також визнано грубим порушенням на основі статті 147, а також Додаткового протоколу I, на основі його статті 85(4)(а).1079 МКЧХ визначає цю заборону як елемент міжнародного звичаєвого права.1080 Україна є державою-учасницею Додаткового протоколу I.1081 Отже, для цілей статті 438 КК України заборона на депортацію чи переміщення всього або частини населення окупованої території у межах або за межі цієї території є порушенням законів ведення війни, визнаних міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. 568. Депортація чи переміщення всього або частини населення окупованої території у межах або за межі цієї території, що частково підпадає під «вигнання цивільного населення для примусових робіт» відповідно до статті 438 КК України. Як зазначено нижче, воєнний злочин включає акти переміщення за межі або в межах території держави.1082 Отже, принаймні частково це правопорушення також може бути віднесене до «вигнання цивільного населення для примусових робіт», що визначено як окремий злочин на основі статті 438 КК України. Однак, на відміну від конкретного внутрішнього правопорушення за статтею 438, воєнний злочин не потребує будь-якого зв’язку з примусовими роботами. 569. Визнання воєнним злочином. Будучи грубим порушенням Женевської конвенції IV та Додаткового протоколу I, заборона депортації або переміщення всього або частини населення окупованої території у межах чи за межі цієї території кваліфікується як воєнний злочин під час міжнародного збройного конфлікту.1083 Так само й МКЧХ визнає таке порушення воєнним злочином.1084 Крім того, стаття 8(2)(b)(viii) Статуту МКС класифікує порушення заборони депортації або переміщення всього чи частини населення окупованої території в межах або за межі цієї території як воєнний злочин під час міжнародного воєнного конфлікту.1085 До певної міри це правопорушення було також кодифіковано за статтею 6(b) Статуту Нюрнберзького трибуналу, який відносив «депортацію для 1079 1080 1081 1082 1083 1084 1085 Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 406, пп. 370-371. Верле і Єсбергер, Принципи міжнародного кримінального права, 4-е видання, Oxford University Press, 2020, с. 513, п. 1358. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 210. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве право. Норма 129. Акт переміщення осіб. 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала/приєдналася до Женевської конвенції IV 1949 року, а 25 січня 1990 року — до Додаткового протоколу І. Див. МКЧХ. Договори та держави-учасниці. Україна. Див. нижче об’єктивний елемент. Женевська конвенція IV, стаття 147; Додатковий протокол I, стаття 85(4)(a). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве право. Норма 156. Визначення воєнних злочинів. Статут МКС, стаття 8(2)(b)(viii). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 244 рабської праці або з будь-якою іншою ціллю цивільного населення окупованої території або на окупованій території» до числа воєнних злочинів.1086 Основний злочин є також конкретизацією воєнного злочину «незаконної депортації або переміщення», визначеного як воєнний злочин за статтею 8(2)(a)(vii) Статуту МКС та статтею 2(g) Статуту МКТЮ, застосовних до міжнародних збройних конфліктів.1087 570. Ці чинники свідчать на користь визнання кримінальної відповідальності за цей злочин за статтею 438 КК України. ii. Депортація або переміщення всього або частини населення окупованої території в межах або за межі цієї території (об’єктивні елементи). 571. Елементи злочинів МКС визначають єдиний об’єктивний елемент цього злочину, а саме: порушник депортував або перемістив усе або частину населення окупованої території в межах або за межі цієї території.1088 У наведеному нижче аналізі цей елемент розглядатиметься в контексті його основних компонентів, а саме: 1) наявність окупації; 2) депортація чи переміщення в межах або за межі окупованої території; та 3) частини населення окупованої території. 572. Наявність окупації. В основі злочину переміщення окупаційною державою частини її власного цивільного населення на окуповану нею територію1089 лежить наявність окупації, а саме, ситуація, за якої певна «територія перебуває під реальним контролем армії іноземної держави, і яка поширюється лише на територію, де такий контроль встановлено і може здійснюватися».1090 573. Депортація або переміщення (у межах або за межі окупованої території). Елементи злочинів МКС розрізняють два типи винного діяння — «депортацію» і «переміщення». Судова практика МКТЮ містить роз’яснення про те, що «депортація» означає переміщення осіб за межі державних кордонів, а «переміщення» обмежується переселенням, що відбувається в межах державних кордонів.1091 Крім того, у справі Прліч та ін. Апеляційна палата дійшла висновку про те, що в контексті окупації переміщення за межі окупованої території кваліфікується як «депортація», оскільки переміщення відбулося за межі де-факто кордонів держа- 1086 1087 1088 1089 1090 1091 Статут Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, стаття 6 (b). Статут МКС, стаття 8(2)(a)(vii) («незаконна депортація або переміщення чи незаконне позбавлення волі»); Статут МКТЮ, стаття 2(e) («незаконна депортація, переміщення або арешт цивільної особи»). Див. також Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 411-412, п. 386. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 212. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xiii). Див також п. 557. Гаазьке положення 1907 р., стаття 42; Міжнародний суд, Консультативний висновок щодо будівництва стіни, пп. 78-79; Міжнародний суд, Рішення про збройну діяльність, п. 172; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції III (2020 р.), спільна стаття 2, п. 336.. Верле та Єссбергер (Werle and Jeßberger). Принципи міжнародного кримінального права. 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 510, п. 1351. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 245 ви-окупанта.1092 У будь-якому разі, попри певну смислову різницю, кримінальна відповідальність і за переміщення, і за депортацію поширюється на переміщення як всередині так і за межі окупованої території. Важливо зазначити, що переміщення чи депортація мають бути насильницькими, примусовими або принаймні недобровільними.1093 На відміну від злочину проти людяності у формі депортації/насильницького переміщення населення відповідно до статті 7(1)(d) Статуту МКС, визначення цього злочину не потребує наявності того факту, що особа/потерпілий проживала на законних підставах на території, з якої вона була переміщена.1094 574. Відповідно до Женевської конвенції IV, депортація або переміщення цивільних осіб може бути виправдана винятковими обставинами, що не підпадають під ознаки злочину. Це може відбуватися в приведених нижче випадках. 575. Евакуація з особливо вагомих причин військового характеру. Переміщення/депортація осіб з окупованих територій може бути дозволена, коли з особливо вагомих причин військового характеру потрібна евакуація певних районів для забезпечення безпеки населення (стаття 49(2) Женевської конвенції IV ).1095 Евакуація може бути дозволена, коли «територія перебуває в небезпеці внаслідок військових дій або може зазнати інтенсивних бомбардувань» або якщо «наявність осіб, що перебувають під захистом, на цій території ускладнює військові дії».1096 На думку фахівців, посилання на «певну територію», що міститься у статті 49(2) Женевської конвенції IV, передбачає, що евакуація може здійснюватися лише з певної, географічно обмеженої території.1097 Крім того, оскільки такий захід має винятковий і тимчасовий характер, як тільки бойові дії на цій території припиняться, евакуйоване населення має бути негайно повернуте назад.1098 1092 1093 1094 1095 1096 1097 1098 Апеляційне рішення МКТЮ у справі Прліч та ін., том I з III, п. 300 («Насамперед Апеляційна палата нагадує, що стаття 49 Женевської конвенції IV застосовується до випадків переміщення через фактичні межі окупованої території». У справі Стакіча Апеляційна палата постановила, що «actus reus депортації є насильницьким переміщенням осіб шляхом вигнання або інших форм примусу з території, на якій вони перебувають на законних підставах, через державний кордон де-юре або, за певних обставин, кордон де-факто, без підстав, дозволених міжнародним правом» (примітки опущені). Див. також Тріффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, п. 472. Верле і Єсбергер, Принципи міжнародного кримінального права, 4-е видання, Oxford University Press, 2020, с. 510, п. 1351. Верле та Єссбергер. Принципи міжнародного кримінального права. 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 510, п. 1351. Див. також Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 415, п. 404. Верле і Єсбергер, Принципи міжнародного кримінального права, 4-е видання, Oxford University Press, 2020, с. 512, п. 1352. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 212. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції IV 1958 р., с. 280. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, стор. 415, п. 404. Тріффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 415, п. 404. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції IV 1958 р., с. 280-281. Верле і Єсбергер, Принципи міжнародного кримінального права, 4-е видання, Oxford University Press, 2020, с. 512, п. 1352. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 213. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 246 576. Переселення фізичних осіб в межах окупованої території для відбування покарання. На окупованих територіях допускається ув’язнення осіб (осіб, що перебувають під захистом) в інших місцях, аніж місця їх проживання, для відбування покарання (статті 70(2) і 76 Женевської конвенції IV ).1099 Проте у випадках, пов’язаних з ув’язненням, не допускається переміщення осіб за межі окупованої території. Стаття 76(1) Женевської конвенції IV конкретно зазначає, що «особи, що перебувають під захистом, обвинувачені в скоєнні злочину, повинні знаходитися в окупованій країні, а в разі засудження повинні там само відбувати строк покарання».1100 577. Частини населення окупованій території. У пункті 2(b)(viii) статті 8 Статуту МКС та відповідних Елементах злочинів МКС не вказується про те, чи повинні потерпілі особи від злочинних діянь бути цивільними особами. Посилання на осіб, що перебувають під захистом, у статті 49(1) Женевської конвенції IV, здається, виключає можливість того, що переміщення осіб, які не входять до цієї категорії, може підпадати під ознаки цього злочину. Однак деякі автори коментарів вважають, що термін «населення» у параграфі 2(b)(viii) статті 8 Статуту МКС та у відповідних Елементах злочинів МКС може тлумачитися як такий, що охоплює, у тому числі, депортацію/переміщення людей, що не є цивільними особами.1101 578. Крім того, деякі коментатори стверджували, що посилання на «частину цивільного населення» у Статуті МКС та Елементах злочинів МКС1102 виключає кримінальну відповідальність за переміщення чи депортацію окремих осіб.1103 Однак ті ж фахівці припускають, що у будь-якому разі депортації/переміщення невеликої кількості осіб може бути достатньо для цього.1104 iii. Депортація або переміщення всього або частини населення окупованої території в межах або за межі цієї території (суб’єктивні елементи) 1105 579. Відповідно до статті 30 Статуту МКС, елемент mens rea злочинного діяння вимагає від правопорушника або 1) умисної депортації/переміщення всього або частини 1099 1100 1101 1102 1103 1104 1105 Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 416, п. 406. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 416, п. 405. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 414-415, п. 401. Статут МКС, стаття 8(2)(b)(viii), Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(viii) (виділено автором). Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар, 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 415, п. 402. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 212. Але див. протилежну думку: Верле та Єссбергер (Werle and Jeßberger). Принципи міжнародного кримінального права. 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 510, п. 1351. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 415, п. 402. У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні злочинам. Див. статті НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 247 населення окупованої території в межах або за межі окупованої території; або 2) дії з усвідомленням того, що така депортація буде її результатом. Цей злочин не вимагає конкретного наміру.1106 На думку коментаторів, посилання на термін «навмисне» у контексті статті 85(4)(а) Додаткового протоколу I, мабуть, свідчить про те, що непрямого наміру чи dolus eventualis може бути достатньо.1107 iv. Контекстуальні елементи 580. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Відбувався міжнародний збройний конфлікт; ii. Дії сталися в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;1108 та iii. Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.1109 1106 1107 1108 1109 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 416, п. 408. Верле та Єссбергер (Werle and Jeßberger), Принципи міжнародного кримінального права, 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 511, п. 1353. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(viii). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(viii). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ 248 �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 249 c) Воєнні злочини проти власності i. Широкомасштабне знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо (Статут МКТЮ, стаття 2(d); Статут МКС, стаття 8(2)(a)(iv)) ЗАСТОСОВНІСТЬ. Можна вважати, що за широкомасштабне знищення і привласнення майна, що не викликане воєнною необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо, передбачена кримінальна відповідальність за частиною першою статті 438 КК України, оскільки воно підпадає під поняття «інших порушень законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України». СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Для визнання особи винною у воєнному злочині «широкомасштабного знищення і привласнення майна, що не викликане воєнною необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо» необхідно встановити такі елементи: 1. Об’єктивні елементи • Особа, яка вчинила злочин, знищила чи привласнила певне майно. • Знищення або привласнення було широкомасштабним і вчинялося безглуздо. • Така власність охоронялася Женевськими конвенціями 1949 року. • Знищення чи привласнення не було викликане воєнною необхідністю. 2. Суб’єктивні елементи • У контексті знищення майна особа, яка вчинила злочин, діяла з наміром знищити майно, що підлягає захисту, або легковажно нехтувала ймовірністю його знищення. • У контексті привласнення майна особа, яка вчинила злочин, діяла з наміром привласнити майно, що підлягає захисту. • У контексті як знищення, так і привласнення майна особа, яка вчинила злочин, знала про фактичні обставини, за якими це майно підлягає захисту. 3. Контекстуальні елементи • Існує міжнародний збройний конфлікт. • Дії особи, яка вчинила злочин, сталися в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. a. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 581. Хоча про це прямо не згадується у статті 438 КК України, «широкомасштабне знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо», може бути віднесено до «інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України», на що посилається частина перша статті 438. Як пояснюється нижче, ця поведінка заборонена НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 250 міжнародними договорами, ратифікованими Україною, і порушення цієї заборони було визнано воєнним злочином. Ці чинники свідчать на користь інтерпретації статті 438 КК як такої, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення цієї заборони МГП. 582. Широкомасштабне знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо, є порушенням законів ведення війни, що передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Знищення та привласнення майна заборонено міжнародними договорами, ратифікованими Україною, як грубе порушення Женевських конвенцій (Женевська конвенція I, стаття 50; Женевська конвенція II, стаття 51; Женевська конвенція IV, стаття 147).1110 МКЧХ визначає цю заборону як елемент міжнародного звичаєвого права.1111 Отже, для цілей статті 438 КК України заборона на широкомасштабне знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо, є порушенням законів ведення війни, визнаних міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. 583. Визнання воєнним злочином. Будучи грубим порушенням Женевських конвенцій, порушення заборони широкомасштабного знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо, кваліфікується як воєнний злочин у міжнародному збройному конфлікті.1112 Так само й МКЧХ визнає таке порушення воєнним злочином.1113 Крім того, стаття 6(b) Статуту Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, стаття 2(d) Статуту МКТЮ та стаття 8(2)(a)(iv) Статуту МКС класифікують порушення заборони широкомасштабного знищення та привласнення майна як воєнний злочин у міжнародному збройному конфлікті. 1110 1111 1112 1113 3 серпня 1954 року Україна ратифікувала Женевські конвенції 1949 року. Див. МКЧХ. Договори та держави-учасниці. Україна. У контексті захисту власності серйозні порушення, зазначені в Женевських конвенціях (I, II і IV), слід розглядати в поєднанні з конкретними видами власності, що підлягають захисту, визначеними в кожній конвенції. Див. Женевська конвенція I, статті 19, 33, 34 (стаціонарні медичні установи та пересувні медичні формування), 20 (плавучі госпіталі), 35 та 36 (медичні транспортні засоби, включно з санітарними повітряними суднами); Женевська конвенція II, статті 22, 24, 25, 33 (військові госпітальні судна), 21 (нейтральні судна, які надають допомогу у проведенні рятувальних робіт), 23 (медичні установи на березі), 27 (судна для проведення прибережних рятувальних операцій та берегові рятувальні засоби та стаціонарні берегові споруди, які використовуються лише цими суднами для виконання їхніх гуманітарних завдань), 28 (лазарети на борту військового корабля), 38 та 39 (медичні транспорти, включно з санітарними повітряними суднами); Женевська конвенція IV, статті 18 (цивільні лікарні), 19, 21 та 22 (стосовно захисту медичного транспорту для цивільних осіб), 33 (стосовно захисту від репресалій стосовно осіб, які перебувають під захистом, та їхнього майна), 53 (стосовно захисту від знищення окупаційною державою рухомого чи нерухомого майна, що є власністю приватних осіб або окупованої держави), 57 (стосовно захисту від постійної реквізиції окупаційною державою громадських лікарень). Див. Коментар МКЧХ до Женевської конвенції I, пп. 2928, 3035; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції II, пп. 3037, 3116; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції IV, с. 597. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве право. Норма 50. Знищення та захоплення майна противника; Норма 51. Державна та приватна власність на окупованій території. Женевська конвенція I, статті 49-50; Женевська конвенція II, статті 50-51; Женевська конвенція IV, статті 146-147. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве МГП. Норма 136. Визначення воєнних злочинів. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 251 584. Ці чинники свідчать на користь визнання кримінальної відповідальності за широкомасштабне знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо, відповідно до статті 438 КК України. b. Визначення широкомасштабного знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо (об’єктивні елементи) 585. Відповідно до судової практики МКТЮ, об’єктивними елементами цього злочину є такі: 1) особа, яка вчинила злочин, знищила чи привласнила певне майно; 2) знищення або привласнення було широкомасштабним і було вчинено безглуздо; 3) таке майно перебувало під захистом однієї або кількох Женевських конвенцій 1949; і 4) знищення чи привласнення не було викликано військовою необхідністю.1114 Елементи злочинів МКС, хоч і в іншому порядку, перераховують ті ж об’єктивні елементи.1115 586. Особа, яка вчинила злочин, знищила чи привласнила певне майно. Винне діяння знищення та привласнення майна може проявлятися в різних формах. Знищення може здійснюватися шляхом «підпалювання об’єктів, нападу на них чи завдання їм серйозних пошкоджень в інший спосіб».1116 Залежно від обставин, часткового знищення може бути достатньо, щоб бути кваліфікованим як акт знищення.1117 Акти привласнення визначаються як «вилучення певної речі з володіння особи, яка мала на неї право, протягом періоду часу, що не є незначним, та проти волі цієї особи або без її згоди».1118 «Привласнення» не 1114 1115 1116 1117 1118 МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартиновича, п. 577 («Палата вважає, що злочин, передбачений статтею 2(d) Статуту, був скоєний, якщо: i) виконуються загальні умови статті 2 Статуту; ii) майно було знищено в широких масштабах; iii) широкомасштабне знищення стосувалося майна, яке перебуває під загальним захистом Женевських конвенцій 1949 року; широкомасштабне знищення, що не викликане військовою необхідністю, стосувалося майна, розташованого на окупованій території»). Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(iv) (“1. Особа, яка вчинила злочин, знищила чи привласнила певне майно. 2. Знищення чи привласнення майна не було викликано військовою необхідністю. 3. Знищення або привласнення було широкомасштабним і вчиненим безглуздо. 4. Таке майно перебувало під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року»). Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 340, п. 118. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 83. See also ICC, Katanga Trial Judgement, para. 894 (“Destruction entails acts such as setting ablaze, demolishing, or otherwise damaging property”) (in relation to the offence of “Destroying or seizing the enemy's property unless such destruction or seizure be imperatively demanded by the necessities of the conflict” in non-international armed conflict under Article 8(2)(e)(xii), the consideration may also apply mutatis mutandis to the present crime). МКС, Рішення Судової палати у справі Катанги, п. 894 («Палата вважає, що сильно пошкоджене майно може дорівнювати частковому знищенню, а отже, підпадати під визначення знищення») (стосовно правопорушення «знищення або захоплення майна ворога, крім випадків, коли таке знищення або захоплення настійно вимагаються обставинами конфлікту» у неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2)(e) (xii), але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). Див. також Верле і Єсбергер. Принципи міжнародного кримінального права. 4-е видання, Oxford University Press, 2020, пп. 526, 1393. Верле та Єссбергер (Werle and Jeßberger). Принципи міжнародного кримінального права. 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 520, пп. 1379-1380. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 340-341, п. 118 (визначення при- НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 252 потребує формальної чи остаточної передачі власності.1119 Цей злочин також включає привласнення, мотивоване особистим інтересом та особистим використанням.1120 587. Знищення або привласнення було широкомасштабним і було вчинено безглуздо. Це правопорушення вимагає певного порогу для виникнення кримінальної відповідальності за знищення або привласнення як за злочин, а саме, його вчинення в широких масштабах і безглуздо.1121 Відповідно до судової практики МКТЮ, умова «широкомасштабності» має оцінюватися в конкретних термінах і в кожному випадку окремо.1122 За деяких обставин одиничний випадок знищення/привласнення майна може бути визначений як такий, що є широкомасштабним (наприклад, руйнування лікарні).1123 ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД. ПРИКЛАДИ ЗНИЩЕННЯ/ ПРИВЛАСНЕННЯ МАЙНА, ВИЗНАНІ ШИРОКОМАСШТАБНИМИ ЗА СВОЇМ ХАРАКТЕРОМ (ПРЛІЧ ТА ІН. РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ) • «Як установила Палата, у період з 24 по щонайпізніше 30 жовтня 1992 року, коли не велися бойові дії, військовослужбовці ХРО та співробітники військової поліції ХРО знищили близько 75 будинків мусульман у місті Прозор, які вони спалили, використовуючи каністри, наповнені бензином, а також знищили інше майно, як-от автомобілі, що належали мусульманам, у той час, як жоден із будинків, що належали хорватам, не було спалено чи пошкоджено. […] Зважаючи на кількість об’єктів нерухомості, спалених або знищених за кілька днів, Палата вважає, що руйнування були широкомасштабними».1124 1119 1120 1121 1122 1123 1124 власнення як будь-якої поведінки, яка включає позбавлення права власності на об’єкт або власність, як-от «вилучення, отримання або утримання власності, крадіжку, реквізицію, грабіж, захоплення або розграбування»). Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 83. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, c. 83. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 129. («Заборона на незаконне та необґрунтоване захоплення майна [...] поширюється як на організовані та систематичні конфіскації, так і на акти привласнення, які здійснюються військовослужбовцями, що діють в особистих інтересах») (примітки опущені). МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, пп. 126 («Для того, щоб заборона, викладена у статті 2(d) Статуту, була порушена, знищення майна повинно бути широкомасштабним»), 130 («Для того, щоб вважатися порушенням заборони статті 2(d) Статуту, тою мірою, якою привласнення майна є серйозним порушенням Женевських конвенцій згідно зі статтею 147 Четвертої Женевської конвенції, таке привласнення має бути вчинено в широких масштабах, незаконно і безглуздо»). МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, пп. 126 («Однак Палата вважає, що критерій масштабності знищення має оцінюватися у світлі обставин справи»), 129 («Критерій масштабності має оцінюватися відповідно до обставин справи»). МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, пп. 126 («одного інциденту, такого як руйнування лікарні, може бути достатньо для наявності правопорушення за цим пунктом»). Див. також Рішення Судової палати у справі Брджаніна, п. 587; Рішення Судової палати у справі Бласкіча, п. 157; Рішення Судової палати у справі Налетіліча і Мартиновича, п. 576. МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том III з VI, п. 1523 (примітки опущені). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 253 • «Палата також установила, що 17 квітня 1993 року після заняття села Парцані, де не було військових частин АРБіГ, військова поліція та члени спеціальних підрозділів ХРО у співпраці з бригадою Рама підпалили дев’ять мусульманських будинків із загальної кількості близько 26 будинків на тій підставі, що люди, які ховалися у лісах, не реагували на наказ ХРО про складання зброї... Оскільки Палата встановила, що 17 квітня 1993 року дев’ять із 26 будинків у селі Парцані були зруйновані, вона вважає, що руйнування були широкомасштабними».1125 • «Як установила Палата, в ході операції з вигнання мусульман із села Бороєвічі наприкінці липня 1993 року солдати ХРО, захопивши село, спалили та зруйнували багато будинків мусульман, які проживали у селі Бороєвічі. Палата вважає, що військовослужбовці ХРО знищили нерухоме майно, яке належало сільським жителям-мусульманам, що були приватними особами... Палата також переконалася в тому, що знищення цього майна в масштабах цілого села, такого як Бороєвічі, було масштабним».1126 588. Таке майно перебувало під захистом однієї чи кількох Женевських конвенцій 1949 року. Визначення «широкомасштабного знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо» відповідно до статті 8(2)(a)(iv) Статуту МКС та статті 2(d) Статуту МКТЮ не містить чіткого переліку категорій майна, на які поширюється визначення злочину. Не вся нерухомість підлягає захисту. Ознаки злочину обмежуються конкретним майном, що підлягає захисту від грубих порушень Женевських конвенцій, а саме Женевської конвенції I, стаття 50; Женевської конвенції II, стаття 51; Женевської конвенції IV, стаття 147.1127 Зазначене включає дві конкретні категорії майна, які докладно описані нижче. 589. Перша категорія стосується окремих видів майна, яке перебуває під загальним захистом Женевських конвенцій, зокрема Женевських конвенцій (I, II, IV), незалежно від його розташування.1128 До цієї категорії належать: 1) стаціонарні медичні установи та пересувні медичні формування;1129 2) плавучі госпіталі;1130 1125 1126 1127 1128 1129 1130 МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том III з VI, п. 1526 (примітки опущені). МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том III з VI, п. 1546 (примітки опущені). Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 339-340, п. 112. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Брджаніна, п. 586 («Два види власності охороняються відповідно до статті 2(d)… 2. власність, на яку поширюється загальний захист відповідно до Женевських конвенцій 1949 року, незалежно від її розташування»); Рішення Судової палати у справі Налетіліча і Мартиновича, п. 575. («Палата вважає, що два види власності перебувають під захистом від серйозних порушень: i) власність, незалежно від того, розташована вона на окупованій території чи ні, яка перебуває під загальним захистом відповідно до Женевських конвенцій 1949 р., як-от цивільні лікарні, медичні повітряні судна та автомобілі швидкої допомоги») (примітки опущені). Женевська конвенція I, статті 19, 33, 34. Див. також Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції I, п. 2928. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Брджаніна, прим. 1490 («Кілька положень Женевських конвенцій визначають конкретні види власності, яким надається загальний захист. Наприклад... статті Женевської конвенції I19-23 (захист медичних формувань та закладів), 33-34 (захист будівель та матеріалів медичних формувань чи товариств допомоги), 35-37 (захист медичного транспорту)»). Женевська конвенція I, стаття 20; Женевська конвенція II, статті 22, 24-25, 33. Див. також Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції I, пп. 2928, 3035; Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції II, пп. 3038, 3116. Рішення Апеляційної палати у справі Налетіліча і Мартиновича,прим. 1436 («Кілька видів власності зазвичай НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 254 3) медичні транспортні засоби, включно з санітарними повітряними суднами; 1131 4) нейтральні судна, які надають допомогу у проведенні рятувальних робіт;1132 5) медичні установи на березі;1133 5) судна для проведення прибережних рятувальних операцій та берегові рятувальні засоби та стаціонарні берегові споруди, які використовуються лише цими суднами для виконання їхніх гуманітарних завдань;1134 5) лазарети на борту військового корабля;1135 5) судна і повітряні судна, що використовуються як медичний транспорт;1136 6) цивільні лікарні;1137 7) медичний транспорт для цивільних осіб;1138 8) захист від репресалій майна осіб, які перебувають під захистом.1139 590. Друга категорія стосується власності на окупованій території. До неї входять: 1) рухоме чи нерухоме майно, «що є індивідуальною або колективною власністю приватних осіб чи держави, або інших громадських установ чи соціальних або кооперативних організацій», як зазначено у статті 53 Женевської конвенції IV;1140 1131 1132 1133 1134 1135 1136 1137 1138 1139 1140 охороняються Конвенціями, незалежно від будь-якої військової потреби в їх знищенні. Див... статті 22-35... Женевської конвенції II (захист плавучих госпіталів)»). Женевська конвенція I, статті 35-36. Див. також Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції I, п. 2928. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Брджаніна, прим. 1490 («Кілька положень Женевських конвенцій визначають конкретні види власності, яким надається загальний захист. Наприклад... статті 35-37... Женевської конвенції I (захист медичного транспорту)»). Женевська конвенція II, стаття 21; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції II, пп. 3038, 3116. Женевська конвенція II, стаття 23; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції II, пп. 3038, 3116. Рішення Апеляційної палати у справі Налетіліча і Мартиновича,прим. 1436 («Кілька видів власності зазвичай охороняються Конвенціями, незалежно від будь-якої військової потреби в їх знищенні. Див... статті 22-35... Женевської конвенції II (захист плавучих госпіталів)»). Женевська конвенція II, стаття 27; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції II, пп. 3038, 3116. Рішення Апеляційної палати у справі Налетіліча і Мартиновича,прим. 1436 («Кілька видів власності зазвичай охороняються Конвенціями, незалежно від будь-якої військової потреби в їх знищенні. Див... статті 22-35... Женевської конвенції II (захист плавучих госпіталів)»). Женевська конвенція II, стаття 28; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції II, пп. 3038, 3116. Див. також МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Налетіліча і Мартиновича,прим. 1436 («Кілька видів власності зазвичай охороняються Конвенціями, незалежно від будь-якої військової потреби в їх знищенні. Див... статті 22-35... Женевської конвенції II (захист плавучих госпіталів)»). Женевська конвенція II, статті 38-39; Коментар МКЧХ до Женевської конвенції II, пп. 3038, 3116. Див. також МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Брджаніна, прим. 1490 («Кілька положень Женевських конвенцій визначають конкретні види власності, яким надається загальний захист. Див... статті 38-39 (захист суден та повітряних суден, що використовуються як медичний транспорт)… Женевської конвенції II»). Женевська конвенція IV, стаття 18; Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції IV, с. 597. Див. також МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Брджаніна, прим. 1490 («Кілька положень Женевських конвенцій визначають конкретні види власності, яким надається загальний захист. Напр., стаття 18 (захист цивільних лікарень), статті 21 та 22 (захист наземного, морського та повітряного медичного транспорту) Женевської конвенції IV »). Женевська конвенція IV, статті 19, 21-22; Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції IV, с. 597. Див. також МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Брджаніна, прим. 1490 («Кілька положень Женевських конвенцій визначають конкретні види власності, яким надається загальний захист. Напр., стаття 18 (захист цивільних лікарень), статті 21 та 22 (захист наземного, морського та повітряного медичного транспорту) Женевської конвенції IV »). IV Женевська конвенція, стаття 33; Коментар МКЧХ щодо IV Женевської конвенції, с. 597. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Брджаніна, п. 586 («Два види власності підлягають захисту відповідно до статті 2 (d)… 1. нерухома чи особиста власність на окупованій території, що належить індивідуально чи колективно приватним особам, чи державі, чи іншим органам державної влади, чи громадським або кооперативним організаціям»); МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Налетіліча і Мартиновича, п. 575 («майно, яке підлягає захисту відповідно до статті 53 Женевської конвенції IV, що є нерухомим або особистим майном, яке розташоване на окупованій території, і коли знищення не було абсолютно необхідним під час військової операції»). Див. також Женевська конвенція IV, стаття 18; Коментар МКЧХ щодо Женевської НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 255 та 2) цивільні лікарні, яким надається особливий захист від реквізиції відповідно до статті 57 Женевської конвенції IV .1141 Важливо зазначити, що, з огляду на особливий характер майна, що належить до цієї другої категорії, для того, щоб визначити наявність злочину, необхідно встановити, що акт знищення/привласнення відбувся на території, яка перебувала під військовою окупацією.1142 591. Знищення чи привласнення майна не було викликано військовою необхідністю. «Військова необхідність» є ключовим елементом оцінювання законності дій, яке має проводитися з урахуванням відповідних положень МГП.1143 У судовій практиці МКС зазначається, що військова необхідність полягає в «тих заходах, які необхідні для досягнення цілей війни та які є законними згідно з сучасним правом і звичаями війни».1144 З цього випливає, що оцінювання військової необхідності буде проводитися окремо для кожної з норм МГП, які захищають від знищення чи привласнення майна. 592. Важливо відзначити, що не можна посилатися на військову необхідність для виправдання відступу від норми МГП, якщо така можливість прямо не передбачена в самій нормі, і відступати можна лише в тій мірі, в якій це передбачено в самій нормі.1145 У цьому контексті оцінювання «військової необхідності» складається з двох етапів: • По-перше, необхідно визначити, чи допускають норми МГП, які захищають окремі види майна, знищення/привласнення цього майна (перший етап); 1141 1142 1143 1144 1145 конвенції IV, с. 597. Женевська конвенція IV, стаття 57; Коментар МКЧХ щодо Женевської конвенції IV, с. 597. Див., напр., справу Прліч та ін., Рішення Апеляційної палати, том I з VI, п. 303 («У тому, що стосується серйозних порушень, пов’язаних із широкомасштабним знищенням та привласненням майна, Апеляційна палата нагадує, що Судова палата постановила, що стаття 2(d) Статуту забезпечує захист певного майна, наприклад, цивільних лікарень та медичних конвоїв, від актів знищення незалежно від того, де таке майно перебуває. Судова палата далі постановила, що захист надається також нерухомому чи особистому, державному чи приватному майну, якщо воно розташовано на окупованій території. Оскільки в обвинувальному висновку містилися твердження про серйозні порушення, пов’язані з широкомасштабним знищенням та привласненням нерухомого чи особистого, державного чи приватного майна, Апеляційна палата вважає, що Судова палата мала потребу в дослідженні питання про те, чи існував у громадах стан окупації в той час, коли сталися такі стверджувані серйозні порушення як масштабне руйнування та привласнення майна») (примітки опущені) (виділено автором). Верле та Єссбергер (Werle and Jeßberger). Принципи міжнародного кримінального права. 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 524, п. 1388. МКС, Рішення Судової палати у справі Катанги, п. 894 (щодо правопорушення «знищення або захоплення майна ворога, крім випадків, коли таке знищення або захоплення настійно вимагаються обставинами конфлікту» у неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2)(e)(xii), але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі); Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 81. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар, 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 341, п. 119. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, с. 81. Див. також Рішення Судової палати у справі Катанги, п. 894 (стосовно правопорушення «знищення або захоплення майна ворога, крім випадків, коли таке знищення або захоплення настійно вимагаються воєнною необхідністю» у неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8 (2)(e)(xii), але це міркування може застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 256 • По-друге, якщо такі норми МГП існують, то необхідно визначити, чи справді відповідні дії виконуються у відповідності до конкретних умов такого положення, тобто, є викликаними військовою необхідністю (другий етап).1146 593. Наприклад, згідно зі статтею 19 Женевської конвенції I медичні формування не можуть бути об’єктами нападу за жодних обставин.1147 У цьому випадку знищення або привласнення такого майна не передбачено нормами МГП, і тому його знищення чи привласнення ні в якому разі не може бути виправданим військовою необхідністю. 594. І навпаки, у деяких випадках Женевські конвенції дозволяють знищення чи привласнення певного майна, коли цього вимагає військова необхідність.1148 Наприклад, стаття 57 Женевської конвенції IV дозволяє окупаційній державі, серед іншого, реквізувати громадські лікарні «лише тимчасово і лише в разі нагальної потреби в лікуванні поранених та хворих військовослужбовців».1149 Так само стаття 53 Женевської конвенції IV дозволяє окупаційній державі знищувати власність приватних осіб чи держави, «коли це є необхідним для проведення воєнних операцій».1150 595. Загалом відповідно до практики МКТЮ та МКС, оцінювання «військової необхідності» має проводитися в кожному випадку окремо і включати такі міркування: • чи не залишалося у правопорушника іншого вибору, окрім як здійснити акт знищення або захоплення;1151 • чи було «знищене або захоплене майно військовим об’єктом до того, як воно потрапило під владу сторони, яка здійснила напад»;1152 1146 1147 1148 1149 1150 1151 1152 Верле та Єссбергер (Werle and Jeßberger). Принципи міжнародного кримінального права. 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 524, пп. 1389-1890. Див. також там само, с. 526, п. 1394. Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Cambridge University Press, 2003, c. 83. Женевська конвенція I, стаття 19. Див. також Верле і Єсбергер. Принципи міжнародного кримінального права. 4-е видання, Oxford University Press, 2020, с. 526, п. 1394. З питань привласнення майна див. справу Прліч та ін., Рішення Судової палати, том І з VI, п. 130 («Для того, щоб заборона, викладена у статті 2(d) Статуту, була порушена, причому такою мірою, за якої привласнення майна становить грубе порушення Женевських конвенцій відповідно до статті 147 Четвертої Женевської конвенції, таке привласнення, окрім іншого, має бути вчинено в широкому масштабі, а також незаконно і безглуздо. Четверта Женевська конвенція дозволяє окупаційним державам у певних випадках реквізувати приватну власність, таку як продовольство та медикаменти чи медичні вироби, на окупованій території для задоволення потреб своїх окупаційних сил та адміністрації. Реквізиція надлишків продовольства та запасів на користь окупованих регіонів дозволяється за умови, що вона здійснюється пропорційно до ресурсів країни») (примітки опущені). Женевська конвенція IV, стаття 57. Женевська конвенція IV, стаття 53. МКС, Рішення Судової палати у справі Катанги, п. 894 (стосовно правопорушення «знищення або захоплення майна ворога, крім випадків, коли таке знищення або захоплення настійно вимагаються воєнною необхідністю» у неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2)I(xii), але це міркування може так само застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС. Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 318 (щодо правопорушення «знищення або захоплення майна ворога, крім випадків, коли таке знищення або захоплення настійно вимагаються воєнною необхідністю» у неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2)(b) (xiii), але ці міркування можуть також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 257 • чи є знищене майно «випадковою шкодою» в контексті нападу, спрямованого на військові об’єкти, і чи не є вона надмірною «щодо конкретної і безпосередньої воєнної переваги, якої передбачається таким чином досягти».1153 У цих випадках «напад на військову ціль [є] виправданим військовою необхідністю і тим, що пропорційна шкода, завдана цивільному майну як ненавмисний побічний результат не буде становити воєнного злочину».1154 • чи «було його знищення або захоплення усе ще необхідним з військових міркувань після того, як ним оволоділа сторона, що здійснювала напад».1155 1153 1154 1155 МКС, рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1166 («Палата зазначає, що можуть бути випадки, коли напад, спрямований на військовий об’єкт, завдає «випадкової шкоди» цивільному об’єкту, при чому не очікувалося, що шкода буде «надмірною в порівнянні з очікуваною конкретною та безпосередньою військовою перевагою»»), стосовно правопорушення «знищення або захоплення майна ворога, крім випадків, коли таке знищення або захоплення настійно вимагаються воєнною необхідністю» відповідно до статті 8(2)(e) (xii), застосовної до неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 169 («Апеляційна палата також нагадала, що, хоча напади можуть бути вчинені лише на військові об’єкти, «супутня шкода цивільному населенню» сама по собі не є незаконною за умови дотримання звичаєвих правил щодо пропорційності під час бойових дій. Цей принцип пропорційності визначено у статті 51.5(b) Додаткового протоколу I, яка забороняє: напад, котрий, як можна очікувати, попутно потягне за собою втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб та шкоду цивільним об’єктам, або те й інше разом, які були б надмірними щодо конкретної і безпосередньої воєнної переваги, якої передбачається таким чином досягти»); МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Мартіча, п. 93. МКС, Рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1166 («У таких випадках слід розуміти, що напад на військову ціль був виправданий військовою необхідністю і що пропорційні збитки, завдані цивільному майну як ненавмисний побічний результат, не будуть прирівнюватися до знищення як воєнного злочину») (стосовно правопорушення «знищення або захоплення майна ворога, крім випадків, коли таке знищення або захоплення настійно вимагаються обставинами конфлікту» відповідно до статті 8(2)(e)(xii), яка застосовується до неміжнародного збройного конфлікту, але ці міркування можна також застосувати mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 169. МКС. Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 318 (щодо правопорушення «знищення або захоплення майна ворога, крім випадків, коли таке знищення або захоплення настійно вимагаються обставинами конфлікту» у неміжнародному збройному конфлікті відповідно до статті 8(2)(b) (xiii), але ці міркування можуть також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 258 ПРАКТИЧНИЙ ПРИКЛАД. ОЦІНЮВАННЯ ВІЙСЬКОВОЇ НЕОБХІДНОСТІ (СПРАВА ПРЛІЧ ТА ІН., РІШЕННЯ СУДОВОЇ ПАЛАТИ) • «Палата також установила, що в селі Пал’їке, що складалося з 25 будинків, солдати ХРО 24 жовтня 1992 підпалили як мінімум один будинок мусульман. Палата зазначає, що постріли пролунали тоді, коли солдати ХРО виламали двері будинку. Проте докази не дозволили встановити походження пострілів. Отже, Палата не може виключити можливість того, що мусульмани, які перебували в будинку, брали участь у бойових діях, що зробило будинок законною військовою ціллю для солдатів ХРО. Тому Палата не може проголосити, що будинок був майном, що перебував під захистом Четвертої Женевської конвенції. Отже, Палата не може встановити, що руйнування будинку в Пал’їке 24 жовтня 1992 року було широкомасштабним знищенням майна, що не було викликане військовою необхідністю і було вчинене незаконно та безглуздо, тобто злочином, визнаним статтею 2 Статуту».1156 • «Палата вважає, що солдати ХРО зруйнували Мечеть султана Селіма, нерухоме майно, що є колективною власністю приватних осіб чи держави, або інших громадських установ чи соціальних або кооперативних організацій, і ніщо не вказує на те, що це була військова ціль, зокрема й тому, що її було знищено в той день, коли не було боїв між ворожими збройними силами в місті Столац».1157 c. Визначення широкомасштабного знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо (суб’єктивні елементи) 1158 596. В ході судової практики МКТЮ було уточнено, що по відношенню актів знищення та привласнення діють різні стандарти mens rea. 597. У контексті знищення майна особа, яка вчинила злочин, «повинна була діяти з наміром знищити майно, що підлягає захисту, або легковажно нехтувати ймовірністю його знищення».1159 У контексті привласнення майна склад злочину передбачає, що особа, яка його вчинила, діяла «умисно, з усвідомленням і бажанням настання забороненого результату».1160 598. Однак, спираючись на термін «безглуздо», коментатори зауважили, що, відповідно застосовного для МКС права, можуть переслідуватися акти як знищення, так і привласнення з непрямим наміром, а саме dolus eventualis.1161 1156 1157 1158 1159 1160 1161 МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том III з VI, п. 1525 (примітки опущені). МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, том III з VI, п. 1584 (примітки опущені). У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного права. Проте загальна частина КК України визначає суб’єктивні ознаки, притаманні злочинам. Див. статті 23, 24 та 25 КК України. Необхідно буде розглянути значення суб’єктивних ознак у загальній частині КК України для аналізу елементів цього злочину за статтею 438 КК України. Рішення Судової палати у справі Брджаніна, п. 589. Рішення Судової палати у справі Брджаніна, п. 590. Верле та Єссбергер (Werle and Jeßberger). Принципи міжнародного кримінального права. 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 523, п. 1387. Див. також там само, с. 527, п. 1395, прим. 623. Див. також Тріффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 259 599. У будь-якому разі слід зазначити, що в обох випадках — знищення та привласнення — особа, яка вчинила злочин, повинна бути «обізнаною про фактичні обставини, які свідчили про те, що це [майно] підлягає захисту».1162 Крім того, в аспекті суб’єктивного елементу рішення за підсумками оцінки військової необхідності «повинно ухвалюватися з позиції особи, яка планує напад, з урахуванням інформації, наявної в неї на момент нападу».1163 d. Контекстуальні елементи 600. Крім того, як і у випадку зі всіма воєнними злочинами, необхідно довести наявність таких контекстуальних елементів: i. Відбувався міжнародний збройний конфлікт; ii. Дії сталися в контексті міжнародного збройного конфлікту та були пов’язані з ним;1164 та iii. Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту.1165 1162 1163 1164 1165 Nomos, 2016, с. 342, п. 173. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(iv). Прліч та ін., Рішення Судової палати, том І з VI, п. 123 («Питання про наявність знання про те, чи може бути досягнута певна військова перевага, має вирішуватися з позиції особи, яка планує напад, з урахуванням інформації, доступної їй на момент нападу»). Див. також Тріффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 342, п. 124. Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(iv). Див. також Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(a)(iv). НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 260 ii. Розграбування міста або населеного пункту, навіть якщо його захоплено штурмом (Статут МКТЮ, стаття 3(d), Статут МКС, стаття 8(2)(b)(xvi)) ЗАСТОСОВНІСТЬ. Можна вважати, що за розграбування міста або населеного пункту, навіть якщо його захоплено штурмом, передбачена кримінальна відповідальність за частиною першою статтею 438 КК України, оскільки воно підпадає під поняття 1) «інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України»; або частково охоплюється поняттям 2) розграбування національних цінностей на окупованій території. СКЛАД ЗЛОЧИНУ. Для визнання особи винною у воєнному злочині «розграбування міста або населеного пункту, навіть якщо його захоплено штурмом» необхідно встановити такі елементи: 1. Об’єктивні елементи • Особа, яка вчинила злочин, привласнила певне майно. • Привласнення було вчинено без згоди власника. 2. Суб’єктивні елементи 1. �Відповідно до звичаєвого міжнародного права правопорушення потребує наявності таких елементів: • Особа, яка вчинила злочин, знала про незаконне заволодіння майном. • Особа, яка вчинила злочин, мала намір заволодіти майном у незаконний спосіб або передбачала таке привласнення як наслідок своїх дій. 2. �Відповідно до Статуту МКС це правопорушення потребує вищого стандарту mens rea, сформульованого на основі таких елементів • Особа, яка вчинила злочин, діяла навмисно з метою привласнення певного майна або знала, що таке позбавлення станеться за звичайного перебігу подій. • Особа, яка вчинила злочин, мала намір привласнити таке майно для приватного чи особистого користування. • Особа, яка вчинила злочин, знала, що привласнення було вчинено без згоди власника. 3. Контекстуальні елементи • Існує міжнародний збройний конфлікт. • Дії особи, яка вчинила злочин, сталися в контексті конфлікту та були пов’язані з ним. • Особа, яка вчинила злочин, усвідомлювала фактичні обставини, що свідчили про існування збройного конфлікту. a. Можливість кримінальної відповідальності за статтею 438 601. «Розграбування міста або населеного пункту, навіть якщо його захоплено штурмом» (далі — «розграбування») може бути віднесено до «інших порушень законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України» та/або, принаймні част- НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 261 ково, до «розграбування національних цінностей на окупованій території», про що йдеться у частині першій статті 438. Як пояснюється нижче, розграбування заборонено міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Крім того, порушення цієї заборони визнано воєнним злочином. Ці чинники свідчать на користь інтерпретації статті 438 КК як такої, що встановлює кримінальну відповідальність за порушення цієї заборони МГП. 602. Розграбування є серйозним порушенням законів ведення війни, що передбачені міжнародними договорами, ратифікованими Україною. Цей злочин заборонений міжнародними договорами, ратифікованими Україною, будучи насамперед порушенням: 1) Гаазької конвенції IV 1907 р. та додатку до неї (статті 28 та 47); 2) Женевської конвенції IV (стаття 33); та 3) Гаазької конвенції 1954 р. про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту (стаття 4(2) (g)).1166 МКЧХ визначає цю заборону як елемент міжнародного звичаєвого права.1167 Україна є державою-учасницею Гаазької конвенції IV 1907 р. та додатку до неї, Додаткового протоколу I та Гаазької конвенції 1954 р. про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту.1168 Отже, для цілей статті 438 КК України заборона розграбування є порушенням законів та звичаїв війни, визнаних міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. 603. Розграбування також може бути частково віднесено до «розграбування національних цінностей на окупованій території», зазначеного в статті 438 КК України як окреме правопорушення. Як зазначається нижче, воєнний злочин «розграбування» включає акти привласнення суспільного майна, яке потрапляє під контроль особи, яка вчинила злочин.1169 Отже, розграбування може бути, принаймні частково, віднесено також до «розграбування національних цінностей на окупованій території», визначеного як окремий злочин у статті 438 КК України. 604. Визнання воєнним злочином. Стаття 8(2)(b)(xvi) Статуту МКС визнає порушення заборони на пограбування воєнним злочином (визначеним як «розграбування міста або населеного пункту, навіть якщо його захоплено штурмом»).1170 Розграбування також визначено як воєнний злочин у статті 3(е) Статуту МКТЮ (як розграбування суспільного або приватного майна; стаття застосовна до міжнародних та неміжнародних збройних конфліктів)1171, а також у статті 1166 1167 1168 1169 1170 1171 Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 452, п. 551. Див. також МКТЮ, Рішення щодо клопотань про виправдання у справах Хаджигасановича та Кубури, п. 37. МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве право. Норма 52. Розграбування. Україна приєдналася до Гаазької конвенції IV 1907 р. 29 травня 2015 р., ратифікувала Додатковий протокол I 25 січня 1990 р. та приєдналася до Гаазької конвенції 1954 р. про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту 6 лютого 1957 р. Див. МКЧХ. Договори та держави-учасниці. Україна. Див. нижче об’єктивний елемент. Відповідний воєнний злочин, який скоюється в неміжнародних збройних конфліктах, зазначено у статті 8(2)(e)(v) Статуту МКС. Статут МКС, стаття 8(2)(e)(v) («розграбування міста або населеного пункту, навіть якщо його захоплено штурмом»). Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 262 6(b) Статуту Міжнародного військового трибуналу у Нюрнберзі (визначено як розграбування суспільного і приватного майна).1172 Так само й МКЧХ визнає розграбування воєнним злочином.1173 605. Ці чинники свідчать на користь визнання кримінальної відповідальності за розграбування за статтею 438 КК України. b. Визначення розграбування міста або населеного пункту, навіть якщо його захоплено штурмом (об’єктивні елементи) 606. Відповідно до Елементів злочинів МКС, об’єктивними елементами цього злочину є такі: 1) злочинець привласнив певне майно; 2) привласнення майна відбувалося без згоди власника.1174 Аналогічно, судова практика МКТЮ визначає ті ж самі елементи відповідного воєнного злочину розграбування суспільного або приватного майна за статтею 3(е) Статуту МКТЮ .1175 607. Особа, що вчинила злочин, привласнила певне майно. Попередньо слід наголосити, що конкретного визначення «розграбування» не існує, проте коментатори припускають, що цей термін охоплює акти «розкрадання, мародерства та грабунку».1176 608. Привласнення як ознака винного діяння. Як ознака винного діяння термін «привласнення» ототожнюється з таким визначенням: «вилучення певної речі з володіння особи, яка мала на неї право, протягом періоду часу, що не є незначним, та проти волі цієї особи або без її згоди».1177 Розграбування включає всі форми привласнення, зокрема «не лише організоване й систематичне привласнення, але й акти привласнення, скоєні бойовиками у власних інтересах».1178 1172 1173 1174 1175 1176 1177 1178 C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 437, п. 486. МКТЮ. Рішення Судової палати у справі Кордіча та Черкеза, п. 76 («Безглузде руйнування міст, селищ або сіл або спустошення, не виправдане військовою необхідністю, порушення законів та звичаїв війни, визнане статтею 3(b) Статуту, підпадає під дію статті 6(b) Нюрнберзької хартії»). МКЧХ. База даних МГП. Звичаєве право. Норма 156. Визначення воєнних злочинів. Елементи злочинів МКС, стаття 8(2)(b)(xvi). Аналогічний злочин, який скоюється у неміжнародних збройних конфліктах, сформульовано у статті 8(2)(e)(v) Статуту МКС на основі тих самих об’єктивних елементів. МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Кордіча та Черкеза, п. 79 («Судова палата постановила, що сутність злочину визначається так: усі форми незаконного привласнення майна в умовах збройного конфлікту, за які настає індивідуальна кримінальна відповідальність відповідно до міжнародного кримінального права, включно з діями, які традиційно описують як «розграбування». Апеляційна палата погоджується з цією оцінкою»), 84 («розграбування відбувається, коли є умисне та незаконне привласнення приватного чи суспільного майна»). Див. також справу Прліч та ін., Рішення Судової палати, том I з VI, п. 180. Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 452, п. 553. Верле та Єссбергер (Werle and Jeßberger). Принципи міжнародного кримінального права. 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 520, пп. 1379-1380. Елемент «привласнення» є спільним для воєнних злочинів: 1) «широкомасштабного знищення і привласнення майна, що не викликане військовою необхідністю і вчинене незаконно та безглуздо» відповідно до статті 8(2)(a)(iv) Статуту МКС та статті 2(d) Статуту МКТЮ; 2) «знищення або захоплення майна ворога, крім випадків, коли таке знищення або захоплення настійно вимагаються воєнною необхідністю» відповідно до статті 8(2)(b)(xiii) Статуту МКС.. МКС, Рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1028 («Розграбування міста або населеного пункту включає всі форми привласнення, публічного чи приватного, у тому числі не лише організоване й систематичне привласнення, але й акти привласнення, скоєні бойовиками у власних інтересах») (щодо правопорушення, передбаченого статтею 8(2)(e)(v), застосовною до неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 263 609. Географічні межі. Судова практика МКС також дійшла висновку, що воєнний злочин розграбування може статися лише тоді, коли майно перейшло «під контроль особи, яка вчинила злочин».1179 Відповідно до цієї судової практики, зазначений елемент відрізняє розграбування від злочину «знищення або захоплення майна ворога» відповідно до статті 8(2)(b)(xiii) Статуту МКС, яке може відбутися в будь-який момент конфлікту, а саме до, під час та після нападу.1180 Однак у своїй практиці МКТЮ запропонував ширше географічні рамки злочину, зробивши висновок, що «заборона розграбування не обмежується діями, вчиненими на окупованих територіях».1181 610. Майно. «Майно» включає будь-яке майно, «рухоме чи нерухоме, приватне чи суспільне».1182 Зокрема, судова практика МКС вказує, що, хоча це прямо не відображено у визначенні правопорушення або у відповідних елементах складу злочинів, лише майно, яке належить «фізичним чи юридичним особам, які пов’язані зі стороною конфлікту, що є супротивною або ворожою до порушника, або які є лояльними до такої сторони», може потрапляти до «периметру» злочину.1183 Відповідно, привласнення майна, що належить фізичним чи юридичним особам, пов’язаним з особою, яка вчинила злочин, або фізичними/юридичними особами третіх держав, або особам, які є лояльними до зазначених осіб, не підпадає під визначення воєнного злочину пограбування.1184 1179 1180 1181 1182 1183 1184 може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). Див. також МКС, Рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2763 («Розграбування міста або населеного пункту включає усі форми привласнення майна, включно з привласненнями, вчиненими окремими особами у своїх інтересах, а також актами організованого чи систематичного привласнення») (щодо правопорушення за статтею 8(2) (e)(v), застосовної до неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС. Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 330 («воєнний злочин розграбування стається, якщо майно супротивника перейшло під контроль особи, яка вчинила злочин. Тільки тоді особа, яка вчинила злочин, має змогу «привласнити» таке майно»). Аледив. протилежну думку:, Триффтерер та Амбос (за ред.). Римський статут Міжнародного кримінального суду: коментар. 3-тє видання, C.H.Beck Hart Nomos, 2016, с. 454, п. 562 («Заборона розграбування, очевидно, застосовується не лише до окупованої території у вузькому сенсі, але й до періоду, що передує фактичній окупації території. Відповідно, вона застосовується і під час поточних бойових дій. Це підтверджується тим, що стаття 33 Четвертої Женевської конвенції, в якій вже було закріплено заборону розграбування відповідно до звичаєвого права, є частиною загальних положень Четвертої Женевської конвенції щодо статусу цивільних осіб. Крім того, саме формулювання статті 8 п. 2(b)(xvi), як уже згадувалося, випливає зі статті 28 Гаазької конвенції 1907 року про закони і звичаї війни на суходолі, яка фігурує в Розділі I цієї Конвенції, що стосується засобів та методів ведення війни. Зрештою, елементи злочинів у тому вигляді, в якому вони були ухвалені, не містять жодного натяку на таке обмеження») (примітки опущені). МКС. Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 330 («Оскільки воєнний злочин знищення майна за статтею 8(2)(b)(xiii) Статуту може відбуватися до того, як знищене майно потрапить до рук сторони конфлікту, до якої належить особа, яка вчинила злочин, воєнний злочин розграбування стається, коли майно противника перейшло під контроль особи, яка вчинила злочин. Тільки тоді особа, яка вчинила злочин, має змогу «привласнити» таке майно»). МКТЮ, Рішення Судової палати у справі Налетіліча та Мартіновича, п. 615. МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 329. МКС, Рішення про підтвердження звинувачень у справі Катанги та Нгуджоло Чуї, п. 329 («Тому розграбоване майно — рухоме чи нерухоме, приватне чи суспільне — повинно було належати фізичним або юридичним особам, які пов’язані зі стороною конфлікту, що є супротивною або ворожою до порушника, або які є лояльними до такої сторони»). Див. також: Дьорман. Елементи воєнних злочинів за Римським статутом Міжнародного кримінального суду: джерела та коментарі. Кембридж, стор. 279-280. Верле та Єссбергер (Werle and Jeßberger). Принципи міжнародного кримінального права. 4-те видання, Oxford University Press, 2020, с. 522, п. 1384. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 264 611. Умова щодо «великого масштабу»? МКС у своїй практиці дотримується різних підходів до питання про те, чи має воєнний злочин розграбування відбуватися у великому масштабі.1185 У справах Онгвена і Нтаганди судові палати визнали, що «не існує вимоги про те, що привласнення має відбуватися у великих розмірах, перш ніж вважатися злочином розграбування».1186 Проте попередня судова практика МКС у справах Бемби та Катанги припускає, що воєнний злочин у вигляді пограбування «передбачає привласнення майна у «великих розмірах»».1187 Така вимога потребує розгляду таких питань: 1) чи спричинили акти розграбування тяжкі наслідки для жертв; 2) чи була велика кількість людей позбавлена свого майна; та 3) контекст, у якому відбулося розграбування.1188 Цей останній підхід також відповідає судовій практиці МКТЮ.1189 1185 1186 1187 1188 1189 МКС, Рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2764 (стосовно правопорушення за статтею 8(2)(e)(v), застосовною до неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС, Рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2764 («не існує вимоги про те, що привласнення має відбутися у великих розмірах, перш ніж воно буде вважатися злочином розграбування») (стосовно правопорушення за статтею 8(2)(e)(v), застосовною до неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі); МКС, Рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1044 («Стосовно твердження сторони захисту про те, що розграбування повинно мати «певний широкомасштабний» характер, Палата вважає, що воєнний злочин розграбування, включений до Статуту, не містить такого елементу») (примітка опущена) (щодо злочину за статтею 8 (2)(e) (v), яка застосовується до неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС, Рішення Судової палати у справі Бемби, п. 117 («Відповідно до рішення Палати попереднього провадження, Палата вважає, що розграбування, відповідно до статті 8(2)е(v), виходить за межі «простих спорадичних актів порушення права власності» і включає привласнення майна в «великих масштабах». Стаття 8(2)(e)(v) відноситься до «розграбування міста або населеного пункту», а отже пограбування одного будинку для цього недостатньо» (стосовно правопорушення за статтею 8(2)(e)(v), застосовної до неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі); МКС, Рішення Судової палати у справі Катанги, п. 909 (стосовно злочину, передбаченого статтею 8(2)(e)(v), застосовної до неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС, Рішення Судової палати у справі Бемби, п. 117 («Палата поділяє підхід Палати попереднього провадження, за яким визначення серйозності порушення має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи. Наприклад, Палата може розглянути питання про те, чи спричинили акти розграбування серйозні наслідки для жертв, навіть якщо ці наслідки не є однаково серйозними для всіх жертв; питання про те, чи була велика кількість осіб позбавлена свого майна; та/або контекст, у якому відбулося розграбування») (примітки опущені) (стосовно правопорушення за статтею 8(2)(e)(v), застосовної до неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКТЮ, Рішення Апеляційної палати у справі Кордіча та Черкеза, п. 82 («Залишається питання про те, в який момент порушення дійсно тягне за собою тяжкі наслідки для потерпілої особи. Судова палата у справі Челебичі послалася на рішення щодо юрисдикції Апеляційної палати у справі Тадіча, де та постановила, що існує послідовний зв’язок між грошовою вартістю привласненого майна та тяжкістю наслідків для потерпілої особи. Апеляційна палата погоджується з цим висновком. Однак у ньому наголошується, що оцінювання того, чи досягає майновий об’єкт порогового рівня певної вартості, може проводитися лише у кожному конкретному випадку і лише разом із загальними обставинами злочину») (примітки опущені), 83 («Апеляційна палата, крім того, вважає, що серйозне порушення може бути допущено за обставин, за яких привласнення відбувається по відношенню до великої кількості людей, навіть якщо це не спричинює серйозних наслідків для кожної людини зокрема. У цьому випадку серйозний характер порушення випливає саме із загальних наслідків для цивільного населення, а також з великої кількості вчинених правопорушень». Див. також МКТЮ, Прліч та ін., Рішення Судової палати, т. I з VI, пп. 181, 182. НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 265 612. Привласнення було вчинено без згоди власника. Поняття «власник» не потребує оцінки в «юридичному сенсі».1190 У справі Нтаганди Судова палата МКС ототожнила «власника» з «особою, у розпорядженні якої було майно».1191 Ба більше, у справі Онгвена МКС встановив, що «поняття приватної власності та право власності слід розуміти як таке, що охоплює не лише власність окремих осіб, а й муніципальну власність громад. До уваги також повинно братися звичаєве право громади (тобто практики володіння, правові титули та реєстрації)».1192 613. Привласнення не обов’язково має здійснюватись насильницькими засобами.1193 Відсутність згоди з боку власника може випливати з конкретних ситуацій або припускатися у зв’язку з ними, включно з ситуаціями примусу та погроз.1194 Якщо незрозуміло, хто є власником майна, «достатньо того, що особа, яка порушила закон, знала, що майно належить комусь іншому, а не їй, а також що будь-яке привласнення має вважатися таким за умови відсутності згоди власника».1195 Аналогічно, «якщо власник майна втік, повинно бути зроблено припущення про те, що таке привласнення було вчинено без згоди власника, якщо немає свідчень про протилежне».1196 c. Визначення розграбування міста чи населеного пункту, навіть якщо його захоплено штурмом (суб’єктивні елементи) 1197 614. По відношенню до воєнного злочину розграбування було прийнято два різні стандарти mens rea залежно від джерел права, що були актуальними для кон1190 1191 1192 1193 1194 1195 1196 1197 МКС. Рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1034 («У контексті розграбування Палата вважатиме особу, якій належало майно, «власником». Питання про те, чи була ця особа власником в юридичному сенсі, не має значення для оцінки Палати») (стосовно злочину за статтею 8(2)(e)(v), застосовною до неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС, Рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1034 («У контексті розграбування Палата вважатиме особу, якій належало майно, «власником»») (стосовно злочину, передбаченого статтею 8(2)(e)(v), застосовною до неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС, Рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2766 (стосовно правопорушення, передбаченого статтею 8(2)(e)(v), застосовною до неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС, Рішення Судової палати у справі Бемби, п. 116 («Палата зазначає, що правова система Суду не включає будь-яких вимог щодо наявності насильства як елементу складу злочину привласнення») (стосовно правопорушення за статтею 8(2)(e)(v), що застосовується до неміжнародних збройних конфліктів, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). Протилежна думка: МКТЮ, Мучич та ін., Рішення Судової палати, п. 591. МКС, Рішення Судової палати у справі Бемби, п. 116 («Відсутність згоди може також випливати з наявності примусу») (стосовно правопорушення згідно зі статтею 8(2)(e)(v), що застосовується до неміжнародних збройних конфліктів, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС, Рішення Судової палати у справі Нтаганди, п. 1034 (стосовно правопорушення за статтею 8(2)(e)(v), застосовною до неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). МКС, Рішення Судової палати у справі Онгвена, п. 2766 (стосовно правопорушення, передбаченого статтею 8(2)(e)(v), застосовною до неміжнародного збройного конфлікту, але це міркування може також застосовуватися mutatis mutandis до злочину, який розглянуто в цьому розділі). У цьому розділі детально описані суб’єктивні елементи цього воєнного злочину відповідно до міжнародного НАСТІЛЬНА КНИГА СУДДІ: МАТЕРІАЛИ ДЛЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВ ПРО МІЖНАРОДНІ ЗЛОЧИНИ �ГЛАВА 1. МІЖНАРОДНЕ КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО. МАТЕРІАЛЬНА ЧАСТИНА 266 кретної міжнародної кримінальної юрисдикції, а саме, звичаєвого міжнародного права (МКТЮ) або договірного права (МКС). 615. Міжнародне звичаєве право. У правовій системі МКТЮ, яка ґрунтується на міжнародному звичаєвому праві, умови наявності воєнного злочину задовольняються в разі наявності прямого чи непрямого наміру, а саме: «особа, яка вчинила злочин, діє свідомо та з наміром незаконно заволодіти майном або якщо наслідки її дій можна передбачити».1198 У зв’язку з цим у судовій практиці МКТЮ зазначається, що відповідальність за розграбування не має наставати, якщо привласнення здійснюється з міркувань військової необхідності.1199 616. Система права МКС. На противагу цьому, Статут МКС та елементи злочинів МКС встановлюють вищий стандарт mens rea.1200 Система права МКС формулює суб’єктивний елемент воєнного злочину розграбування за трьома основними ознаками, передбачаючи, що особа, яка вчинила злочин: 1) мала діяти умисно, щоб привласнити певне майно, або знати, що таке позбавлення майна відбудеться за звичайного перебігу подій;1201 2) мала намір привласнити таке майно для приватного чи особистого користування;1202 та 3) знала, що привласнення сталося без згоди власника.1203 1198 1199 1200 1201 1202 1203 права. Проте зага�